Виникнення i формування профспiлкового руху

Виникнення i формування профспiлкового руху

Змiст

Вступ

1. Профспiлковий рух за кордоном

2. РЖсторiя профспiлкового руху в Росii

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

Професiйнi спiлки (профспiлки), добровiльнi органiзацii, що об'iднують працiвникiв у виробничих i поза виробничих сферах для захисту соцiально-економiчних прав та iнтересiв своiх членiв. Виникли в краiнах Захiдноi РДвропи i США в кiнцi XVIII столiття як суспiльства взаiмодопомоги; в розвинених краiнах були легалiзованi в XIX столiттi. Покликанi захищати iнтереси працiвникiв у сферi умов працi, заробiтноi плати, побуту, культури i т. д.

Профспiлки пройшли великий i складний шлях. Щоб зрозумiти i оцiнити сучаснi проблеми зарубiжного i росiйського профспiлкового руху, необхiдно звернутися до його витокiв. Вивчення iсторичного досвiду професiйного руху збагачуi знання про цiлi i завдання профспiлок, основнi напрямки i методи iх дiяльностi, допомагаi зайняти правильну позицiю у взаiминах з роботодавцями i державою.

В останнi роки чисельнiсть профспiлок, як у Росii, так i в багатьох краiнах свiту рiзко скоротилася. Однiiю з причин зменшення лав членiв профспiлок може бути втрата зв'язкiв з рядовими працiвниками, перш за все з молоддю. РЖншим мотивом, що викликав ослаблення iнтересу до профспiлок, i зниження ступеня оперативностi i точностi iх реагування на запити працiвникiв у зв'язку з тим, що з економiчних причин вiдбулося злиття профспiлкових органiзацiй, що об'iднують працiвникiв з рiзними, часом протилежними, iнтересами i потребами.

РЖ все ж, незважаючи на велику кiлькiсть проблем, що виникають, профспiлки знаходять способи iх вирiшення, залучають до своiх лав нових членiв, розширюють сфери своii дiяльностi, спiвпрацюють з державними органами та роботодавцями у вирiшеннi рiзних питань, допомагають вiдстоювати працiвникам iх трудовi права.

Все вищесказане обТСрунтовуi актуальнiсть даноi теми.

Мета роботи: вивчення особливостей виникнення та формування профспiлкового руху в Росii i за кордоном.

Робота складаiться з вступу, двох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури. Загальний обсяг роботи 17 сторiнок.

1. Профспiлковий рух за кордоном

Багато характернi риси та напрямки профспiлкового руху сформувалися ще в XIX столiттi. Виникнення профспiлок було закономiрним вiдповiддю найманих працiвникiв на дii власникiв засобiв виробництва. Першi профспiлки з'явилися у 70 - 80 рр. XVIII ст. в Англii, ранiше iнших що встала на шлях капiталiзацii виробництва. Вони об'iднували в основному висококвалiфiкованих робiтникiв однiii професii. З часом цi органiзацii стали називатися професiйними спiлками - тред-юнiонiв (trade - професiя, ремесло i union - об'iднання). Згодом вiдбувалося об'iднання на рiвнi галузей i включення в своi органiзацii неквалiфiкованих робiтникiв. Цей процес виявився тривалим. В Англii профспiлки подiбного типу з'явилися лише наприкiнцi XIX ст., А в США - тiльки в 20 - 30-i рр. XX ст.

З моменту виникнення профспiлок вони вiдчували жорстке вплив з боку роботодавцiв i держави. Вже в 1799 i 1800 рр. англiйський парламент прийняв закони про робочi коалiцiях, вiдповiдно до яких профспiлки i страйки категорично заборонялися. За порушення цих законiв профлiдера загрожувало тюремне ув'язнення, грошовi кошти пiдлягали конфiскацii. У Францii за законом Ле Шепель 1791 заборонялися страйки, а створення робочих коалiцiй оголошувалося злочином проти Влсвободи i прав людиниВ».

Тiльки через 25 рокiв боротьби, в 1824 роцi, в Англii домоглися скасування антиробiтничих законiв. Однак профспiлки не мали права юридичноi особи, тобто права позову в судi, i, отже, не могли захищати себе вiд замаху на iхнi фонди i майно. У Францii профспiлки були легалiзованi через 90 рокiв пiсля iх виникнення, а в США були визнанi законом лише в 30-тi роки XX ст.

Один iз способiв змiцнення ролi профспiлок - так званi закритi цеху (closed shop) i профспiлковi цеху (union shop), якi вперше з'явилися у Великобританii бiльше двохсот рокiв тому. У мiру розвитку та поширення в промислових державах iнституту колективних переговорiв виникла проблема сумiсностi закритих цехiв та iнших захисних заходiв профспiлок з анти дискримiнацiйною полiтикою в областi зайнятостi, що проводиться Мiжнародною органiзацiiю працi (МОП) та державами - ii членами.

Основними формами прояву профспiлкового монополiзму i:

а) зобов'язання роботодавця приймати на роботу лише членiв певноi профспiлки, якi повиннi залишатися в його рядах для збереження зайнятостi (закрите пiдприiмство closed shop);

б) можливiсть роботодавця наймати працiвникiв за власним вибором, з обов'язковим вступом останнiх до профспiлки у визначенi термiни (обов'язкове членство в профспiлцi union shop);

в) обов'язок працiвникiв незалежно вiд членства у профспiлцi сплачувати профспiлковi внески, якщо навiть приналежнiсть до профспiлки не служить умовою прийому на роботу та збереження робочого мiсця (агентський цех agency shop);

г) роботодавець, дотримуючись принципу переважного вибору, повинен у ходi найму вiддавати перевагу членам профспiлки (preference clauses).

Захиснi функцii профспiлок у 1940 - 1960 рр. були законодавчо оформленi головним чином в англосаксонських краiнах: у Великобританii, США, Канадi, Австралii та Новоi Зеландii. В iнших державах профспiлкова захист не отримала великого розвитку. У багатьох же краiнах РДвропи пiд впливом профспiлкового плюралiзму, класовоi солiдарностi працiвникiв i демократичних традицiй головнi форми профспiлковоi захисту (профспiлкового монополiзму) були забороненi. Однак офiцiйнi заборони мало впливали на об'iднання ремiсникiв, друкарiв, мулярiв, теслярiв та iнших майстрових людей, якi тяжiли до закритих цехах та iнших форм захисту корпоративних iнтересiв. Не вiдставали вiд них i малоквалiфiкованi працiвники, особливо в гiрничодобувнiй i будiвельноi промисловостi приватного сектора.

У 70 - 80 рр. рiзнi схеми профспiлковоi захисту можна було знайти вже у всiх регiонах свiту, причому як в розвинених, так i в державах, що розвиваються. РЖ стосувалися вони не тiльки ремiсникiв i малоквалiфiкованих робiтникiв, але i працiвникiв iндустрiального профiлю i навiть iнженерно-технiчних працiвникiв. Наприклад, в Австралii preference clauses до початку 70-х рокiв мали вiдношення головним чином до промислових робочим, а потiм були поширенi на продавцiв i службовцiв великих торговельних закладiв, на працiвникiв нафтовоi галузi, службовцiв банкiв i страхових компанiй. У Канадi частка службовцiв в державних установах, охоплена умовами agency shop, в 1977 роцi склала близько 83%. У США умови профспiлковоi захисту переважали в колективно-договiрному процесi в адмiнiстративних установах до прийняття в 1978 роцi Акту про реформу цивiльноi служби. У 1974 роцi в цiй краiнi було прийнято Акт про профспiлки i трудовi вiдносини, в силу якого closed shop був визнаний законною мiрою захисту профспiлкових iнтересiв пiсля невдалоi спроби в 1971 роцi впровадити agency shop.

В кiнцi 70-х рр. близько половини членiв профспiлок працювали на пiдприiмствах типу closed shop. Ця система профспiлковоi захисту охоплювала майже всiх шахтарiв, друкарiв, докерiв, працiвникiв суднобудування та автомобiльного виробництва. Такий високий ступiнь залучення англiйських робiтникiв у колективно-договiрнi форми захисту зайнятостi пояснюiться традицiйноi самостiйнiстю профспiлок Великобританii. Проте становище поступово змiнювалося, i Акт Великобританii про професiйнi спiлки i трудових вiдносинах вiд 16 липня 1992 року вже мiстив докладнi положення про те, що вiдмова в роботi особi лише з причини його належностi або не належностi до профспiлки i протизаконним, i про те, що вiдмова в обслуговуваннi особи на такiй пiдставi агентством з працевлаштування також протизаконний. У разi порушення закону людина маi право звернутися до суду з трудових справах (промисловий суд). Так само забороняiться звiльнення працiвника залежно вiд його членства у профспiлцi, а також практика укладання контрактiв на постачання товарiв або надання послуг з такоi пiдстави. Даний закон вiдбив невдоволення деяких працiвникiв, особливо квалiфiкованих, системою примусового членства в профспiлках на шкоду iх особистим можливостям, реалiзованим через iндивiдуальнi трудовi контракти.

Захиснi принципи closed shop i union shop отримали широке поширення в колективно-договiрному регулюваннi трудових вiдносин у США, незважаючи на панував там профспiлковий плюралiзм. В кiнцi 70-х рокiв близько 74% колективних договорiв у цiй краiнi мiстили застереження типу Влкращого найму працiвникiв з членiв профспiлокВ».

У Канадi офiцiйно прийнятi всi форми профспiлковоi захисту на федеральному i провiнцiйному рiвнях.

В Австралii умови closed shop i union shop переважають у колективно-договiрнiй практицi, але цi правила слiд вiдрiзняти вiд примусового (обов'язкового) членство у профспiлках.

Цiкаво розглянути становлення профспiлки в Новiй Зеландii. Прихильники профспiлковоi монополii стверджували, що обов'язкове членство в профспiлцi сприяi змiцненню Влпромислового свiтуВ» i соцiальноi стабiльностi, а його противники посилалися на те, що примусове членство в профспiлках порушуi право на працю i свободу об'iднань. У англосаксонськоi системи права, до якоi належить i Нова Зеландiя, вирiшальну роль вiдiграють судовi прецеденти i, отже, арбiтражнi суди. Ще в 1894 роцi в краiнi було видано Акт про промислове примирення й арбiтраж, у силу якого двома роками пiзнiше в трудовi вiдносини були введенi статтi про застосування умов closed shop для шахтарiв та шевцiв. На дiлi багато роботодавцiв iгнорували попереднi умови найму, i в 1932 р. у Акт вiд 1894 р. була внесена поправка, згiдно з якою спори мiж пiдприiмцями i профспiлками могли передаватися в суд лише за згодою обох сторiн. У 1936 р. новий уряд ухвалив нову поправку до Акту, оголосивши незаконноi таку практику, коли роботодавець брав на роботу дорослоi людини, який не був членом профспiлки i не хотiв ним стати. Таким чином, жорсткi умови closed shop були замiненi бiльш м'якими умовами union shop, що викликало небувалий рiст профспiлкового членства. У 1961 р. уряд прийняв ще одну поправку до Акту про промислове примирення й арбiтраж, яка замiнила примусове членство в профспiлках на два види Влбажаних статейВ»:

а) Влквалiфiковане перевагуВ», яке дозволяло роботодавцю приймати не члена профспiлки за умови, що нiхто з членiв профспiлки не володii рiвною квалiфiкацiiю;

б) Влнеквалiфiковане перевагуВ», коли будь-який прийнятий на роботу не член профспiлки був зобов'язаний вступити в профспiлку протягом 14 днiв, але цей вид профспiлковоi захисту ставав дiiвим, якщо за нього проголосували не менше 50% зайнятих працiвникiв.

Такий вид профспiлкового монополiзму переважав у краiнi до 1976 р., коли чергова поправка до Акту про трудовi вiдносини встановила, що Мiнiстерство працi може перiодично проводити на пiдприiмствах i в органiзацiях голосування щодо ставлення працiвникiв до умов статтi про Влнеквалiфiкованому перевазiВ» в областi зайнятостi. Починаючи з 1977 року близько 90% голосiв було подано за збереження системи Влнеквалiфiкованого перевагиВ» при найманнi працiвникiв. Однак у ходi двох останнiх десятилiть громадська думка краiни стало схилятися в бiк демократизацii трудових вiдносин у цiлому та скасування профспiлкових привiлеiв зокрема.

Прийнятий у 1991 р. Акт про трудових контрактах виключив зi свого змiсту поняття ВлпрофспiлкаВ» i Влпрофспiлковi праваВ» i ввiв термiн Влорганiзацiя працiвникiвВ». Така органiзацiя набуваi статусу юридичноi особи, але позбавляiться традицiйних привiлеiв профспiлок. Згiдно цього Акту, органiзацiiю працiвникiв може бути не тiльки профспiлка, але i будь-яка iнша органiзацiя, що захищаi права i iнтереси людей працi. Майже всi законодавчi норми про права i повноваження профспiлок були скасованi, включаючи право профспiлок представляти працiвникiв у ходi колективних переговорiв i при розглядi трудових спорiв. У 1993 р. в Новiй Зеландii був прийнятий Акт про права людини, в якому дискримiнацiя у сферi зайнятостi оголошувалася незаконною.

На думку фахiвцiв у галузi трудового права, ВлновозеландськаВ» модель виглядаi як крайнiй втiлення в трудовому законодавствi iдей лiбералiзму, розцiнюi дiяльнiсть профспiлок i iх традицiйнi права як анахронiзм, пережиток промисловоi ери i як перешкода економiчному прогресу в постiндустрiальному суспiльствi. Подiбне трактування ролi профспiлок не зустрiчаi пiдтримки на Заходi i вважаiться проявом екстремiзму в регулюваннi трудових вiдносин.

Зарубiжнi профспiлки за тривалий перiод iснування накопичили чималу власнiсть, яку прагнуть використати в iнтересах своiх членiв.

2. РЖсторiя профспiлкового руху в Росii

профспiлковий рух

Профспiлки Росii виникли пiзнiше, нiж профспiлки краiн Захiдноi РДвропи та Америки.

Освiта профспiлок вiдкрило новий етап у розвитку робiтничого руху в Росii. Слiд пiдкреслити, що в порiвняннi з Заходом росiйськi профспiлки з самого початку мали своi особливостi. Якщо в краiнах Захiдноi РДвропи та США професiйнi спiлки виникли в епоху домонополiстичного капiталiзму i до створення полiтичних партiй, то масовi профспiлки Росii з'явилися в обстановцi революцiйного пiднесення, внаслiдок переростання вiдкинутих урядом економiчних вимог до полiтичних.

У Росii, як i в iнших краiнах свiту, професiйнi спiлки стали першою формою органiзацii, найбiльш доступною широким масам. Саме з утворенням профспiлок на рубежi XIX i XX столiть починаiться становлення росiйського пролетарiату. Проте виникнення профспiлок в Росii не було одноразовим актом. Воно зайняло цiлу iсторичну смугу росiйського робiтничого руху - революцiю 1905 - 1907 рр. - РЖ отримало неоднозначну оцiнку в суспiльнiй свiдомостi. Так, лiберальнi кадети вiдносили виникнення профспiлок в Росii до 1906 - 1907 рр. При цьому за вихiдний пункт брали встановлення царем 4 березня 1906 ВлТимчасових правил про професiйнi товаристваВ». Кадети не визнавали самочиннi революцiйнi профспiлки, якi виникли на гребенi потужноi страйковоi боротьби 1905 р., i вважали законними лише ВлчистiВ», санкцiонованi царським урядом професiйнi об'iднання робiтникiв.

У свою чергу, меншовики витоки професiйного руху вбачали в касах взаiмодопомоги, iнститутах цехових старост, в так званих зубатовських органiзацiях, насаджувалися царським урядом, а себе представляли безпосереднiми органiзаторами профспiлок.

Бiльшовики ж на чолi з В.РЖ. Ленiним стверджували, що профспiлки - це не продовження товариств взаiмодопомоги, страхових та лiкарняних кас, iнституту цехових старост або полiцейських спiлок Зубатовськi типу. Це новi органiзацii пролетарiату Росii, що виникли на гребенi розгорнувся в 1905 р. страйкового руху. Профспiлки були вiдкритими, масовими, класовими об'iднаннями робiтникiв i будувалися за виробничою ознакою.

Першоi Всеросiйськоi конференцiiю профспiлок - 6 жовтня 1905 року було утворено Московське бюро уповноважених, або Центральне бюро професiйних спiлок (ЦБПС) i, по сутi, поклала початок органiзацiйному становленню та розвитку профспiлкового руху в Росii. Друга Всеросiйська конференцiя профспiлок пройшла нелегально в Петербурзi з 24 по 28 лютого 1906 року.

У перiод мiж двома буржуазно-демократичними революцiями (1907 - 1917 рр.) Багатьом проф. органiзацiями доводилося дiяти в нелегальних умовах, майже всi мiжсоюзних органи, що координують дiяльнiсть професiйних спiлок, були розгромленi. Перемога лютневоi революцii створила сприятливi умови для легальноi дiяльностi профспiлок Росii. Пiсля повалення самодержавства в iх розвитку та боротьбi почався новий етап.

У червнi 1917 р. вiдбулася третя Всеукраiнська конференцiя профспiлок, яка зiграла важливу роль в органiзацiйному оформленнi профспiлкового руху краiни. Конференцiя обрала тимчасовий Всеросiйський центральний рада професiйних спiлок (ВЦРПС).

Пiсля Жовтня 1917 р. у програмних документах профспiлок говориться i про новi функцii цих органiзацiй, про необхiднiсть турботи про зростання продуктивностi працi, пiдвищеннi ефективностi економiки, пiдкреслюiться, що турбота про виробництво - це i i турбота про людину, про його добробут. Новi росiйськi профспiлки поряд з традицiйними функцiями захисту повсякденних iнтересiв трудящих, пов'язаних з полiпшенням умов працi, побуту i вiдпочинку, беруть на себе обов'язок органiзацii трудового змагання, залучення робiтникiв i службовцiв до управлiння виробництвом, виховноi роботи в трудових колективах.

I Всеросiйський з'iзд профспiлок вiдбувся в сiчнi 1918 року. Основна боротьба розгорнулася навколо питання Влпро завдання професiйного рухуВ», бiльшiстю голосiв була прийнята резолюцiя бiльшовикiв, яка радикально мiняла долю профспiлок - був узятий курс на iх участь у державному i господарському будiвництвi. 16 сiчня 1919 в Москвi вiдбувся II Всеросiйський з'iзд профспiлок, обговорив завдання профспiлок. Вiн пiдтвердив рiшення I Всеросiйського з'iзду профспiлок про неминучiсть курсу на одержавлення профспiлок, iх активну участь у роботi радянськоi влади.

Рiшення I i II Всеросiйських з'iздiв профспiлок лягли в основу дiяльностi радянських профспiлок на багато десятилiть i послужили причиною поступовоi втрати iх головноi функцii - захисту соцiально-економiчних iнтересiв працiвникiв найманоi працi. Демократичнi форми i методи роботи профспiлок поступилися мiсцем адмiнiстрування i командуванню (замiна виборiв призначенням, перехiд вiд добровiльного членства до примусового i т.д.). Пiд кiнець 30-х рокiв обстановка в життi краiни складалася неоднозначно. Профспiлки росли, розвивалися, набували новi функцii. Незважаючи на це, у травнi 1935 р. РЖ.В. Сталiн заявив про своiрiдний кризi профспiлок. Одним з рiшень VI пленуму ВЦРПС (1937 р.) стало скасування рад профспiлок, якi були вiдновленi лише через 13 рокiв.

Велика Вiтчизняна вiйна (1941 - 1945 рр.) Рiшучим чином змiнила форми i методи роботи профспiлкових органiзацiй, якi прагнули розвивати iнiцiативу i активнiсть робiтникiв i службовцiв з виробництва озброiнь i всього необхiдного для фронту. У повоiнний час головним завданням профспiлок стала боротьба за виконання i перевиконання плану вiдновлення i розвитку народного господарства, розвиток трудовоi активностi трудящих, полiпшення iх добробуту.

Тридцятирiчний перiод (1956 - 1985 рр.) Розвитку профспiлок не пiддаiться однозначнiй оцiнцi: iх доля неодноразово переломлювалася слiдом за тими iсторичними вигинами, якi зазнавало радянське (росiйське) суспiльство. РЖсторичнi факти свiдчать, що за часiв хрущовськоi вiдлиги (1956-1964 рр.), А також в наступний перiод, пов'язаний зi спробами на основi рiшень березневого i вересневого (1965 р.) пленумiв ЦК КПРС, XXIII з'iзду партii (1966 р.) провести господарську реформу, створилися бiльш сприятливi умови для пiдвищення ролi i значення профспiлок у суспiльствi.

Саме до 50 - 70-м рокiв вiдноситься поява цiлого ряду правових актiв, що розвивали i усилювали права i повноваження профспiлок на пiдприiмствах i в економiцi. Це, наприклад, ВлПоложення про права фабричного, заводського, мiсцевого комiтету професiйноi спiлкиВ» (1958 р.), яке в 1971 р. було оновлено на основi Указу Президii Верховноi Ради СРСР. У 1970 роцi були прийнятi ВлОснови законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працюВ» - друга Влконституцiя для профспiлокВ». Велике значення для профспiлок мали такi правовi акти, як ВлПоложення про соцiалiстичне державне пiдприiмствоВ» (1965 р.), ВлПоложення про порядок розгляду трудових спорiвВ» (1974 р.), ВлПоложення про товариськi судиВ» (1977 р.) i деякi iншi.

У цiлому роль профспiлок була досить помiтною в суспiльствi i в наступнi роки, хоча реальний iхнiй внесок у вирiшення соцiально-економiчних проблем був рiзно великi конкретно на кожному iсторичному етапi.

До середини 80-х рокiв профспiлки СРСР мали розгалужену i стiйку структуру, органiчно вбудовану в полiтичну систему суспiльства.

Як вже зазначалося, починаючи з 30-х рокiв у вiдання радянських профспiлок поступово перейшли багато державнi функцii: управлiння бюджетом соцiального страхування, контроль над охороною працi та станом технiки безпеки на виробництвi, розподiлом житла, господарською дiяльнiстю адмiнiстрацii i так далi. Участь у вирiшеннi виробничих завдань, таких, як органiзацiя соцiалiстичного змагання та економiчноi навчання, турбота про прискорення науково-технiчного прогресу, сприяли зрощуванню зусиль профспiлок з дiями органiв державного управлiння та адмiнiстрацiiю пiдприiмств.

Застiйнi, негативнi явища, якi накопичувалися в краiнi в 70-е i 80-i роки, не могли не вiдбитися i на дiяльностi профспiлок. У результатi, замiсть опори на маси, професiйнi органiзацii обростали бюрократичним апаратом. Чисельнiсть апарату рад профспiлок з 1970 р. збiльшилася, за офiцiйними даними, майже в 2,5 рази.

Структура профспiлок стала нагадувати господарське мiнiстерство, з його розгалуженою вертикальною структурою, наказовiй системою, звiтнiстю. Потужний штатний апарат став сковувати iнiцiативу широкого профспiлкового активу, первинних профспiлкових органiзацiй. РЖ, хоча дiяльнiсть профспiлок багато в чому активiзувалася, вона вже не вiдповiдала новим умовам.

Процеси реформування, радикального оновлення профспiлок з найбiльшою наочнiстю проявилися у сферi iх органiзацiйноi будови i дiяльностi. У загальному процесi змiн можна видiлити три основнi етапи:

1. Пошук шляхiв перебудови професiйних спiлок, нових форм iх органiзацiйноi будови та дiяльностi поки що в рамках i на основi вироблених у попереднiй радянський перiод традицiйних принципiв i норм (друга половина 1985 - 1990 рр.). До 1985 року росiйськi профспiлки не мали своiх керiвних органiв i розвивалися в рамках загальносоюзноi моно структури, що називаiться Влпрофспiлки СРСРВ». У своiй дiяльностi вони керувалися iдиним ВлСтатутом професiйних спiлок СРСРВ», прийнятому в 1963 роцi. Новий Статут, прийнятий в 1987 роцi, став основою для iх функцiонування аж до березня 1990 р., коли стали створюватися самостiйнi республiканськi профцентри.

При оцiнцi дiяльностi профспiлок краiни в 1985-1995 роках правомiрний висновок: це був складний у всiх вiдносинах переломний перiод. Вiн втiлився у вiдродженнi росiйського профспiлкового руху, в iнiцiативнiй дiяльностi профспiлкових органiзацiй по захисту iнтересiв працiвникiв в умовах полiтичних та економiчних реформ. Це були роки болiсноi ломки всiх профспiлкових структур, пошуку профспiлками форм i методiв дiяльностi, адекватних вимогам нового часу.

2. Вiдтворення росiйських керiвних профспiлкових органiв i структур, набуття росiйськими профспiлками органiзацiйноi самостiйностi (1990 - 1992 рр.).

У першiй половинi 90-х рокiв почала створюватися i правова основа соцiального партнерства в Росii, було прийнято низку нормативно-правових актiв, серед них Укази Президента РФ вiд 26.10.1991 р. № 162 ВлПро забезпечення прав професiйних спiлок у перехiдний перiод до ринковоi економiки В»та вiд 15.11.1991 р. № 212Вл Про соцiальне партнерство i вирiшеннi трудових спорiв (конфлiктiв) В», Закон РФ вiд 11.03.1992 р.Вл Про колективнi договори i угоди В», Указ Президента РФ вiд 24.07.1992 р.Вл Про створення Росiйськоi тристоронньоi комiсii з регулювання соцiально-трудових вiдносин В»У 1990 р. був прийнятий Закон СРСРВл Про професiйнi спiлки, права та гарантii iх дiяльностi В»- перший в iсторii краiни державний закон про профспiлки, що зробив iм серйозну правову пiдтримку в захистi соцiально-економiчних i трудових прав трудящих в умовах наступних ринкових реформ.

3. Становлення i розвиток нових органiзацiйних принципiв будови та дiяльностi росiйських профспiлок, що випливають з особливостей iх роботи в умовах ринковоi економiки (1992 - 1995 рр.).

Найважливiшою сторiнкою в лiтописi профспiлкового руху Росii в пострадянський перiод стало проведення Установчого з'iзду профспiлок РРФСР в 1990 роцi, проголосив створення Федерацii незалежних профспiлок Росii (ФНПР), яка вперше в краiнi прийняла Декларацiю про права трудящих i програму реформування трудового законодавства, органiзувала розробку змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю, законопроектiв у сферi соцiальноi полiтики, а також концепцiю майбутнього Трудового кодексу.

Саме профспiлки, маючи багаторiчний позитивний досвiд квалiфiкованого участi в управлiннi соцiально-економiчними процесами на рiвнi пiдприiмств, регiонiв, галузей i всiii краiни першими виступили з пропозицiями про розвиток соцiального партнерства, висловилися за те, щоб воно реально втiлювалася у практику суспiльного життя Росii, регулювання соцiально - трудових вiдносин у нових умовах.

Розвиток Росii в останнi пiвтора десятилiття викликало кардинальнi змiни всiх сторiн життя краiни i суспiльства, у тому числi в економiцi, у трудових вiдносинах i соцiальнiй сферi. Новi життiвi реалii внесли корiннi змiни в дiяльнiсть профспiлок Росii, зажадали вiд них переосмислення i перегляду iдеологii, цiлей, завдань i функцiй, форм i методiв роботи, iх адаптацii до давно забутим останнiми поколiннями росiян жорстких умов ринкового капiталiстичного господарювання. Пiдвищення дiяльностi профспiлок та iх структур щодо захисту соцiально-економiчних iнтересiв своiх членiв безпосередньо залежить вiд вирiшення питань органiзацiйного, фiнансового та кадрового змiцнення як Федерацii, так i всiх членських органiзацiй.

Основною внутрiшньою проблемою забезпечення ефективностi дiяльностi профспiлок Росii в нових умовах i органiзацiйно-статутне невiдповiднiсть iх структур потребам часу. Чiтке розумiння профспiлковим активом основних напрямiв дiяльностi в ринкових умовах, навчання з технiки iх реалiзацii, проведення органiзацiйного змiцнення профспiлок - вимоги сьогодення.

Вимоги профспiлкового руху (сьогоднi загальна чисельнiсть становить понад 31 мiльйона осiб) до влади i роботодавцям за 100 рокiв iснування в Росii практично не змiнилися. Нагадаiмо, що 100 рокiв тому головними вимогами були: введення 8-годинного робочого дня, скасування штрафiв на виробництвi та пiдвищення зарплати. Проте i зараз роботодавцi найчастiше порушують право трудящих на восьмигодинний робочий день, пiдвищення зарплати також залишаiться одним з головних завдань.

Правове становище професiйних спiлок в Росiйськiй Федерацii сьогоднi визначаiться Конституцiiю, КЗоТом, iншими законами (наприклад, про колективнi договори), угодами про зайнятiсть населення.

Професiйним спiлкам надано права у вирiшеннi конкретних питань працi, ii оплати i т. д.

Професiйнi спiлки можуть створювати територiальнi та галузевi об'iднання, а також вступати в них.

Професiйнi спiлки дiють вiдповiдно до прийнятими ними статутами.

Забороняiться будь-яке втручання, здатне обмежити права професiйних спiлок або перешкодити здiйсненню iхнiх прав, передбачених законом. В умовах переходу до ринковоi економiки професiйнi спiлки з органiзацiй, якi були складовою частиною тоталiтарноi системи, трансформуються у самостiйнi громадськi структури. Новi професiйнi спiлки створюються найчастiше за професiйною ознакою.

Висновок

Отже, у висновку слiд констатувати, що питання профспiлковоi монополii у сферi зайнятостi вирiшуються в рiзних державах по-рiзному.

У краiнах, де монополiя профспiлок узаконена офiцiйно (Америка), застосовувати Конвенцii МОП № 87 i 98 важко, але все ж можна в надii на розвиток суспiльства в прогресивному напрямку.

Там же, де пануi профспiлковий плюралiзм (Францiя), - а таких краiн в даний час переважна бiльшiсть, - реалiзацiя положень згаданих Конвенцiй МОП не зустрiчаi будь-яких перешкод.

У Росiйськiй Федерацii вiдбуваiться змiшання форм (з одного боку, iснуi найбiльша профспiлка - ФНПР, з iншого - i дрiбнi профспiлки). Тому видаiться, що використання зарубiжного досвiду захисту прав та iнтересiв трудящих профспiлками Росii могло б принести користь нашоi краiни в умовах переходу до ринковоi економiки.

Вивчення iсторичного досвiду профспiлок зарубiжних краiн i Росii маi безперечне теоретичне i практичне значення для нашого часу. Знання iсторii забезпечуi наступнiсть у розвитку профспiлкового руху. Не можна зрозумiти закономiрностi функцiонування профспiлок у суспiльствi, не знаючи iх iсторичного минулого, складного, суперечливого досвiду участi в класових протиборствах, в боротьбi за економiчнi i соцiальнi iнтереси людини працi.

Список використаноi лiтератури

1. Федеральний закон ВлПро професiйнi спiлки, iх права та гарантii дiяльностiВ» вiд 12.01.96. - № 10-ФЗ.

2. Гусов К.Н. Трудове право Росii: Пiдручник / К.Н. Гусов, В.РЖ. Толкунова. - 2-е вид. - М., 2004.

3. РЖсторiя профспiлок Росii. Етапи, подii, люди / Под ред. М.М. Гриценко, В.А Кадейкiна, РД. В. Макухiна. - М., 1999.

4. Кузнiцов РЖ. Органи галузевi та мiжсоюзних / РЖ. Кузнiцов / / Радянськi профспiлки. - 1988. - № 10.

5. РЖсторiя профспiлкового руху в Росii / Щоденнi новини - Пiдмосков'я. - 2005. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://" onclick="return false">

6. Органiзацiя профспiлковоi роботи. Настiльна книга профпрацiвникiв та активiста / Под ред. В.РЖ. Сперанського, О.В. Нетеребський. - М., 2005.

7. Сiлiн А. Закордонне законодавство про проблеми профспiлковоi захисту / А. Сiлiн / / Законодавство. - 2000. - № 2.

8. Шмаков М.В. Завоювати довiру бiльшоi частини суспiльства / М. В. Шмаков / / Праця i соцiальнi вiдносини. - 2005.

9. Юргенс РЖ.Ю. Профспiлки: вчора, сьогоднi, завтра / РЖ.Ю. Юргенс, В.РД. Можаiв. - М., 1986.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ

Анализ проблемы молодежного алкоголизма и выявление путей ее решения