Дiяльнiсть соцiальних служб по захисту безробiтних

Вступ

Однiiю з найсерйознiших проблем, породжених в процесi реформування росiйськоi економiки, i банкрутство пiдприiмств, ускладнення соцiально-трудових вiдносин (особливо у зв'язку з проведеною приватизацiiю). Велика кiлькiсть працездатних i професiйно пiдготовлених фахiвцiв опиняються в незвичних для себе умовах соцiально-психологiчноi невизначеностi.

Мають гарну освiту i досвiд фахiвцi (особливо молодi) нерiдко насилу знаходять роботу, вiдповiдну iх здiбностям (часто не за профiлем професiйноi освiти i колишньоi роботи). По-перше, вони погано орiiнтуються на ринку працi i не можуть визначити стратегiю своii поведiнки, а, по-друге, керiвники пiдприiмства не вмiють оцiнити або не затребують iх знання та досвiд. Таким чином, величезний особистiсний та професiйний потенцiал значноi частини населення залишаiться незатребуваним суспiльством.

Наданням допомоги молодим працiвникам та членам iх сiмей, рiшенням виховних проблем довгi роки займалися партiйнi, комсомольськi, профспiлковi органiзацii, якi хоча i в неповноцiнному варiантi, але в якiйсь мiрi знiмали багато проблем, виконували роль соцiальних служб.

В даний час роль цих органiзацiй (в тому числi, на жаль, часто i профспiлкових) зведена нанiвець, новi ж соцiальнi структури, бiльш адекватнi специфiцi сучасних ринкових вiдносин, умов виробничоi сфери та особливостям конкретних пiдприiмств, тiльки створюються.

Втома вiд тривалоi кризи, блокада життiво важливих цiлей, невпевненiсть у завтрашньому днi позбавляють молодь психологiчноi стiйкостi, знижують вольовi iмпульси, сприяють розвитку особистiсноi емоцiйноi незадоволеностi, соцiальноi пасивностi.

Це актуалiзуi питання активiзацii соцiальноi роботи у виробничiй сферi, розробки рiзних варiантiв ii здiйснення стосовно трудящим тiii чи iншоi групи пiдприiмств, установ.

Актуальнiсть даноi теми зумовлена сучасним станом соцiального захисту безробiтних i стрiмким зростанням самоi безробiття в провiнцiйних мiстах Росii.

Мета дослiдження: розглянути дiяльнiсть служб у захистi безробiтних в Росii.

Об'iкт вивчення: безробiття серед громадян.

Предмет вивчення: професiйна дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних.

Дана робота складаiться з кiлькох завдань:

тАв Розглянути проблеми зайнятостi населення;

тАв Охарактеризувати дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних на прикладi аналiзу роботи служби зайнятостi

Методи дослiдження: аналiз науковоi лiтератури; порiвняльно-порiвняльний аналiз.

Структура роботи: робота складаiться зi вступу, двох параграфiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури.

1. Проблеми зайнятостi населення

Перехiд до ринку неминуче викликаi значне зростання рiвня безробiття, про що свiдчить, зокрема, досвiд схiдноiвропейських краiн, що пройшли або проходять шлях становлення ринкових вiдносин. Це ж пiдтверджуi i практика суспiльних перетворень в Росii.

Ринок, як i будь-який iнший соцiальний iнститут, маi i позитивнi i негативнi сторони. Ринок тАУ один iз регуляторiв суспiльних вiдносин, i без ринку не обiйтися, поки iснуi товарне виробництво. Однак не треба забувати про його негативнi наслiдки: вiдтворення iстотного нерiвностi, посилення диференцiацii в суспiльствi, орiiнтацiя не на виробництво соцiально необхiдних товарiв, а на задоволення запитiв груп населення, якi мають грошi. Все це не сприяi загальноi зайнятостi населення.

Безробiття зумовлюють рiзнi фактори (7, 423): науково-технiчний прогрес зумовлюi скорочення, перш за все працiвникiв ручноi працi; структурнi змiни в економiцi викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; пiдвищення продуктивностi працi також веде до зменшення числа зайнятих; скорочення живого працi сприяi дiю закону економii часу. В умовах загострення екологiчних проблем закриваються також деякi виробництва, що забруднюють навколишнi середовище. Все це об'iктивнi фактори, що мають мiсце у всiх краiнах незалежно вiд iх економiчноi системи.

Однак у перехiдний перiод на перший план виступають чинники iншого порядку, якi обумовленi, як, наприклад, нинi в Росii, рiвнем i характером складних ринкових вiдносин. Серед них: приватизацiя, акцiонування пiдприiмств, оренда тощо, що ведуть до оптимiзацii чисельностi зайнятих; лiквiдацiя або скорочення збиткових i нерентабельних пiдприiмств та iн В умовах системноi кризи в краiнi проблеми безробiття загострюються через рiзке падiння виробництва (до 50% i бiльше в рiзних галузях) i дестабiлiзацii економiки (внаслiдок мiжнацiональних конфлiктiв), в результатi конверсii вiйськового виробництва та скорочення збройних сил. Крiм того, до загострення веде соцiальна полiтика держави, що захищаi iнтереси, перш за все заможних, якi розбагатiли верств населення (7, 424).

Для вирiшення проблем безробiття важливо визначити ii сутнiсть, знати основнi форми. Безробiття розумiiться як вiдсутнiсть роботи для працездатних, а безробiтним вважаiться той, хто може працювати, але не працюi (7, 424). Безробiття тiсно пов'язана з поняттями ВлзайнятiстьВ» i ВлзайнятийВ».

Видiляють рiзнi види i форми безробiття (7, 424).

До поточноi безробiттю вiдносять не зайнятiсть у зв'язку з переходом працiвникiв з одного пiдприiмства на iнше (фрикцiйна незайнятiсть).

тАв Структурну безробiття трактують як результат дисбалансу попиту та пропозицii на ринку працi, змiн у технологiях, структурi кiнцевого споживання, географiчного розмiщення продуктивних сил, технiчноi вiдсталостi ряду галузей i виробництв i т.д.

тАв Прихована (латентна) безробiття маi мiсце в Росii не тiльки в сiльському господарствi, але i в промисловостi. Це тАУ надмiрна зайнятiсть, зумовлена рiзними причинами: прагненням зберегти кадри, зменшити кiлькiсть безробiтних, надати вiдповiдну матерiальну пiдтримку людей i т.д.

тАв Масове безробiття означаi стан, коли велика кiлькiсть членiв суспiльства, здатних до працi, залишаiться без роботи.

тАв Застiйна форма безробiття характерна, як правило, для люмпенiзованих верств населення, тобто людей, якi вкрай нерегулярно працюють.

Питання про чисельнiсть безробiтних не простий. У рiзних краiнах цi цифри не однаковi. Це пояснюiться вiдмiннiстю трактувань поняття ВлбезробiтнийВ» офiцiйними i неофiцiйними iнститутами суспiльства. Офiцiйнi данi, як правило, заниженi в порiвняннi з даними профспiлок та iнших органiзацiй. Це стосуiться i Росii. Так, Законом РФ ВлПро зайнятiсть населення в Росiйськiй ФедерацiiВ» передбачено, що громадянин Росii може вважатися безробiтним, якщо вiн втратив роботу або не маi доходiв унаслiдок неможливостi отримати постiйну роботу в данiй мiсцевостi, зареiструвався у службi зайнятостi як здiбний i готовий працювати i пройти перепiдготовку для цього i дiйсно шукаi роботу, причому ця служба не надала пропозицiй для постiйного працевлаштування протягом першого тижня з моменту його реiстрацii (7, 425).

Як показують соцiологiчнi дослiдження, в числi безробiтних нинi в Росii опиняються в першу чергу неквалiфiкованi та малоквалiфiкованi працiвники, якi не готовi до переквалiфiкацii, працiвники нерентабельних, збиткових пiдприiмств, ВлслабкiВ» демографiчнi групи (молодь, лiтнi працiвники, жiнки з дiтьми). Молодь, жiнки, працiвники перед пенсiйного вiку складають до 70% безробiтних i бiльше (7, 425).

Безробiття позначаiться, насамперед, на матерiальному становищi незайнятих, iх соцiально-психологiчному самопочуттi.

В умовах формування ринкових вiдносин державна полiтика в галузi зайнятостi повинна бути нацiлена на оптимiзацiю ринку працi, сприяння мобiльностi робочоi сили, створення нових робочих мiсць, пiдготовку i перепiдготовку кадрiв.

В цiлому державна полiтика зайнятостi представлена двома основними напрямами (7, 425):

1) сприяння у працевлаштуваннi незайнятого населення i надання допомоги у професiйнiй пiдготовцi та перепiдготовцi;

2) стимулювання освiти гнучкого ринку працi.

Законами та iншими нормативними актами Росiйськоi Федерацii передбачаiться забезпечення рiвних можливостей у реалiзацii права на працю та вiльного його вибору всiм громадянам Росii незалежно вiд нацiональностi, статi, вiку, соцiального стану, полiтичних переконань, ставлення до релiгii.

Держава, вiдповiдно до законiв, маi допомагати здiйснювати трудову i пiдприiмницьку iнiцiативи громадян, сприяти розвитку iх здiбностей до продуктивноi i творчоi працi, сприяти дотриманню добровiльностi працi, вiльному волевиявленню у виборi виду зайнятостi, забезпечувати соцiальний захист у сферi зайнятостi.

Особливу увагу держава покликана придiляти тим групам i прошаркам населення, якi з тих чи iнших причин повнiстю або частково не вiдповiдають вимогам ринку: молодi; жiнкам, якi виховують дiтей дошкiльного вiку, дiтей-iнвалiдiв; самотнiм i багатодiтним батькам, якi мають неповнолiтнiх дiтей; iнвалiдам, особам перед пенсiйного вiку; бiженцям, вимушеним переселенцям; особам, звiльненим з виправних установ, а також тривалий час не мають роботи. Законом РФ ВлПро зайнятiсть населення в Росiйськiй ФедерацiiВ» i iншими нормативними актами для таких груп населення передбачаiться створення спецiалiзованих пiдприiмств i органiзацiй, створення додаткових робочих мiсць, особливий режим працi (неповний робочий тиждень, скорочений робочий день, робота вдома).

Державна програма забезпечення зайнятостi населення передбачаi також децентралiзацiю промисловостi, переведення ii в сiльськi райони та малi мiста, створення малих пiдприiмств, розширення сфери обслуговування та iншi заходи.

Вiдповiдно до зазначеного вище законом до числа зайнятих належать громадяни, якi працюють за наймом або мають iншу оплачувану роботу, тимчасово вiдсутнi в зв'язку з непрацездатнiстю, вiдпусткою, пiдвищенням квалiфiкацii, припиненням виробництва; пiдприiмцi, фермери, особи, зайнятi iндивiдуальною трудовою дiяльнiстю, члени виробничих кооперативiв; обранi, призначенi або затвердженi на оплачувану посаду; проходять службу в Збройних Силах, внутрiшнiх та залiзничних вiйськах, органах державноi безпеки i внутрiшнiх справ; працездатнi громадяни, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах, професiйно-технiчних училищах, а також проходять очний курс навчання у вищих, середнiх спецiальних та iнших навчальних закладах, включаючи навчання за напрямом федеральноi державноi служби зайнятостi населення (7, 427).

2. Дiяльнiсть соцiальних служб по захисту безробiтних на прикладi аналiзу роботи служби зайнятостi

Безробiття, як свiдчать багато соцiологiчних та соцiально-психологiчнi дослiдження, маi виключно негативнi соцiальнi наслiдки для суспiльства в цiлому, окремих його груп i прошаркiв, для сiмей, для кожноi людини. Серед цих наслiдкiв збiльшення смертностi вiд серцевих захворювань, зростання числа самогубств i вбивств, чисельностi пацiiнтiв у психiатричних закладах, погiршення стосункiв у сiм'i, зростання злочинностi i т.д.

Люди гостро переживають незатребуванiсть своiх знань, виробничого досвiду, перехiд з однiii соцiальноi групи в iншу. Дослiдженнями зафiксованi основнi психологiчнi якостi безробiтного: невисокий рiвень соцiальноi смiливостi, поступливiсть, комфортнiсть, песимiстичнiсть i обережнiсть у поведiнцi; недовiрливiсть або скептицизм, стiйке маргiнальне емоцiйний стан.

Тому головним у соцiальнiй полiтицi i (тобто маi бути) попередження масового безробiття, що забезпечуiться, насамперед, нормальним функцiонуванням суспiльства, його еволюцiйним розвитком. Допустимою вважаiться незайнятiсть в межах 2тАУ5%. Хоча i в цьому випадку суспiльство несе певнi втрати: зростаi обсяг допомоги з безробiття, функцiонують бiржi працi (центри зайнятостi), зростаi масштаб громадських робiт, розширюються програми соцiального захисту i т.д. Однак масове безробiття (перевершуi нормативну в 2тАУ4 рази i бiльше) може з'явитися детонатором соцiального вибуху, що особливо небезпечно в сучасних умовах (7, 428).

Нинi в Росii за офiцiйними даними бiльше 5 млн. безробiтних, за iншими джерелами тАУ вiд 15 млн. Це значно перевершуi нормативну безробiття (7, 428).

Мiсцева влада, керiвники пiдприiмств та установ намагаються своiми силами стримати зростання безробiття. Крiм зазначених вже вище заходiв (створення спецiалiзованих пiдприiмств для окремих категорiй населення, використання надомних форм роботи, скорочений робочий день, неповний робочий тиждень), практикуються i вiдпустки без збереження заробiтноi плати, надання фiнансовоi допомоги для розвитку саме зайнятостi, пiдприiмництва, а також нових форм зайнятостi, встановлення квоти прийому окремих категорiй населення (молодi, iнвалiдiв i т.д.) на пiдприiмствах. Дуже важлива така мiра, як введення пiльгових оподаткування та кредитiв пiдприiмствам, що створюi додатковi робочi мiсця для жiнок та молодi, iнших категорiй громадян.

Використовуiться проведення громадських робiт для окремих категорiй населення (звiльнених з мiсць ув'язнення, бомжiв i т.д.). Як правило, такi роботи загальнодоступнi, не вимагають тривалоi спецiальноi професiйноi пiдготовки. Це догляд за дiтьми, старими, допомога в обслуговуваннi хворих, вирощування овочiв, робота в дитячих садах i т.д. РЗх фiнансують пiдприiмства, для яких виконуються цi роботи, а також використовуються кошти мiсцевого бюджету та державного фонду зайнятостi.

У зв'язку з переходом до ринкових вiдносин i появою безробiття були вiдкритi служби зайнятостi. Незважаючи на нетривалий перiод своii дiяльностi (пiсля 30-х рр. XX ст. РЗх не було), вони стають все бiльш важливим органом надання соцiальноi допомоги у працевлаштуваннi, соцiального захисту громадян, якi втратили роботу.

Служба зайнятостi маi розгалужену мережу. У республiках, краях, областях, районах та мiстах створенi служби зайнятостi, пiдпорядкованi у своiй дiяльностi вищих органiв служби зайнятостi та вiдповiдним органам виконавчоi влади. Вони фiнансуються за рахунок коштiв фонду зайнятостi.

Служби зайнятостi у своiй дiяльностi керуються конвенцiями i рекомендацiями, розробленими i прийнятими Мiжнародною органiзацiiю працi (МОП), створеноi в 1991 р. (див.: МОП, Конвенцii та рекомендацii 1991тАУ1996 рр.), Та вiдповiдними законами та нормативними актами Росiйськоi Федерацii.

Центри зайнятостi всiх рiвнiв (типiв) вирiшують такi основнi завдання: збiр i поширення iнформацii про попит та пропозицiю на мiсцевому ринку працi; консультування працiвникiв з питань професiйного навчання та працевлаштування; професiйна орiiнтацiя всiх груп населення, виплата допомоги по тимчасовiй не зайнятостi; консультування пiдприiмцiв з проблем зайнятостi та використання робочоi сили, надання допомоги в кадровому плануваннi пiдприiмств; органiзацiя перепiдготовки вивiльняiться з виробництва робочоi сили.

Практика показуi, що найважливiшою ланкою в дiяльностi служб зайнятостi i також соцiально-психологiчна робота з клiiнтами.

У дiяльностi служб зайнятостi велике значення маi трактування поняття ВлбезробiтнiВ». Таке трактування мiститься в Законi про зайнятiсть населення (7, 430). Вiдповiдно до цього закону безробiтними визнаються працездатнi громадяни, що не мають роботи i заробiтку, зареiстрованi в службi зайнятостi з метою пошуку пiдходящоi роботи та готовi приступити до неi. При цьому не беруться до уваги оплата за виконання громадських робiт за направленням служби зайнятостi, виплата вихiдноi допомоги i середнього заробiтку працiвникам, вивiльненим з пiдприiмств, установ та органiзацiй у зв'язку з лiквiдацiiю, реорганiзацiiю або скороченням чисельностi iх штату.

РЖ працiвникам служби зайнятостi, i iх клiiнтам необхiдно добре знати деякi принциповi положення цього закону. Наприклад, готовнiсть працювати означаi, що клiiнт приймаi пропозицiю про роботу, що вiдповiдаi профiлю своii освiти, з урахуванням стажу, навичок, прагне пройти професiйну пiдготовку або перепiдготовку, щоб зайняти певне мiсце роботи.

Друге положення, з яким доводиться постiйно стикатися працiвникам i клiiнтам служб зайнятостi, пов'язано з поняттям Влпiдходяща роботаВ». Закон визнаi пiдходящоi таку роботу, яка вiдповiдаi професiйнiй придатностi працiвника з урахуванням рiвня його професiйноi пiдготовки, досвiду попередньоi роботи, стану здоров'я, транспортноi доступностi робочого мiсця. Ця робота повинна оплачуватися не нижче середнього заробiтку за останнiм мiсцем роботи, протiкати в умовах, вiдповiдних правилам i нормам охорони працi.

Служба зайнятостi зобов'язана прийняти рiшення про визнання громадянина безробiтним не пiзнiше 11 днiв з моменту пред'явлення ним вiдповiдних документiв: паспорта, трудовоi книжки, документу про професiйну придатнiсть, про середню, за розробцi за останнi два мiсяцi, за останнiм мiсцем роботи.

Службою зайнятостi не можуть бути визнанi безробiтними такi категорii громадян: 1) не досягли 16-рiчного вiку; 2) особи, кому призначено (вiдповiдно до законодавства) пенсiя, виключаючи iнвалiдiв III групи; 3) якi вiдмовилися протягом 10 днiв з дня звернення до службу зайнятостi вiд двох варiантiв пiдходящоi роботи, 4) вперше шукають роботу, а також не мають професii (спецiальностi) у разi двох вiдмов вiд отримання професiйноi пiдготовки, вiд запропонованоi оплачуваноi роботи (навiть тимчасовоi).

Для втратили роботу у зв'язку iз структурними змiнами в економiцi, закриттям або перепрофiлюванням виробництва закон передбачаi збереження стажу i середнього заробiтку у перiод працевлаштування, але не бiльше трьох мiсяцiв.

Ситуацiя на ринку працi ускладнюiться. Вивiльнення великоi кiлькостi працiвникiв, конверсiя вiйськово-промислового комплексу, незахищенiсть випускникiв навчальних закладiв на перший план висувають такi завдання: надання цим категорiям населення соцiально-психологiчноi допомоги, з одного боку, та iх професiйну орiiнтацiю, з iншого.

В даний час основна мета профорiiнтацiйноi роботи служби зайнятостi тАУ сприяння громадянам в отриманнi в оптимально короткi термiни пiдходящого мiсця роботи з урахуванням iх особистих iнтересiв i потреб ринку працi шляхом професiйного та iнформацiйного консультування, психологiчноi пiдтримки. Виявляiться як iндивiдуальна, так i групова психологiчна пiдтримка.

Психологiчна пiдтримка здiйснюiться в рамках iндивiдуальноi консультацii. Вона необхiдна тим безробiтним, якi перебувають у станi депресii зi зниженою активнiстю поведiнки, песимiстичним настроiм i поганим самопочуттям. Такi люди, як правило, вiдчувають певнi труднощi у спiлкуваннi як з близькими людьми й знайомими, так i з потенцiйними роботодавцями. Для роботи з такими клiiнтами використовуються спецiальнi психологiчнi прийоми i методи, аж до iнтенсивноi психотерапii.

Пiсля проведення консультацiй з клiiнтом обговорюiться його конкретна життiва ситуацiя, виявляються його можливостi i схильностi до тiii чи iншоi дiяльностi, намiчаiться план подальшого пошуку роботи. Це або пошук вакансiй за попереднiм фахом, або одержання сумiжнiй або новоi професii, або участь у Клубi пошуку роботи або заняття на курсах ВлНовий стартВ», у рамках яких надаiться комплексна групова пiдтримка, що допомагаi учасникам розширити iнформацiйнi можливостi для працевлаштування, подолати комплекси, що склалися в результатi невдалих пошукiв роботи, змiнити стиль пошуку роботи, вмiло подати роботодавцю своi професiйнi навички, грамотно оформити документи для працевлаштування.

Психологiчна пiдтримка набуваi особливе значення в тих регiонах, де дуже мало або практично вiдсутнi жiночi вакансii. Вона дозволяi зупинити особистiсну дезiнтеграцiю, допомогти людям повiрити в себе, зорiiнтувати iх на само зайнятiсть, надомна праця, розвиток пiдсобного господарства.

РЖнформацiйна консультацiя надаi клiiнту докладну iнформацiю про наявнiсть вакантних мiсць, про пiдприiмства, де вони i, про вiдповiднi цим вакансiям спецiальностях, а також вiдомостi про те, де можна пройти перенавчання i навчання.

Професiйне консультування включаi в себе вивчення професiйних iнтересiв, пiдвищення мотивацii до працi, виявлення психологiчних та психофiзичних особливостей особистостi, надання рекомендацiй щодо найбiльш прийнятним для клiiнтiв сферi дiяльностi, напрямку професiйного навчання.

Завдяки переходу до ринкових вiдносин розширилося коло вибору професii. Однак через недостатню поiнформованiсть у людини складаiться неправильне уявлення про багатьох з них. Трапляiться так, що якийсь вид занять може захопити при бiльш детальному ознайомленнi з ним. Тому одна з основних завдань тАУ звернути увагу безробiтного на тi професii, за якими бувають вакансii, як можна докладнiше розповiсти про них. Консультант допомагаi вибрати один з напрямкiв професiйноi дiяльностi (Вллюдина тАУ природаВ», Вллюдина тАУ технiкаВ», Вллюдина тАУ художнiй образВ», Вллюдина тАУ людинаВ»), найбiльш вiдповiдне його бажанням i нахилам. Саме напрямок, а не професiю. Потiм йде спiльне обговорення перелiку входять в напрямок професiй.

Якщо консультований змiг пiдiбрати собi нову спецiальнiсть i по нiй i вакансiя, фахiвцi вiддiлiв перенавчання спiльно з клiiнтом визначають, у якому навчальному закладi вiн зможе ii отримати.

Профвiдбiр проводиться з метою виявлення осiб, здатних успiшно працювати за тiiю або iншою спецiальнiстю. За допомогою тестування на психофiзiологiчних приладах або комп'ютерi, а також з використанням бланкових психологiчних методик визначаються можливостi, особистiснi якостi, здiбностi безробiтного i спiввiдносяться з вимогами, що пред'являються професiiю до людини. Аналiз результатiв за певним критерiям дозволяi зробити висновок про те, чи може людина успiшно працювати за даною професiiю.

Це трудомiстке, складне обстеження вимагаi великого обсягу часу, високого рiвня квалiфiкацii фахiвцiв. Проводиться воно зазвичай за заявками роботодавцiв на договiрнiй основi i i додатковою послугою, що надаiться центрами зайнятостi населення. В якостi основноi послуги проводиться профвiдбiр осiб, якi направляються на навчання за рiзними спецiальностями. Такий вiдбiр маi на метi скоротити вiдсiв у процесi навчання (бiльш ефективно використовуються кошти фонду зайнятостi, видiленi на навчання безробiтного).

У деяких центрах зайнятостi проводяться так званi ярмарки навчальних мiсць для молодi та учнiв випускних класiв шкiл.

На ярмарках бувають представленi iнформацiя про ситуацiю на ринку працi, про навчальнi заклади, умови прийому, вiдомостi про факультети i спецiальностi, про оплату навчання та розмiр стипендii, про пiдготовчi курси, данi про короткотермiновi курси професiйного * навчання i перепiдготовки. Вiдвiдувачi ярмарку отримують консультацii по перенавчанню, знаходять вiдповiдi на своi питання у юристiв, економiстiв, iнших фахiвцiв. Кожну школу на ярмарку забезпечують iндивiдуальним пакетом iнформацii на тему: ВлКуди пiти вчитисяВ».

Профорiiнтацiя, будучи прiоритетним напрямом державноi полiтики сприяння зайнятостi населення, дозволяi знизити загальний рiвень соцiальноi напруженостi, пiдвищити ступiнь соцiальноi адаптацii населення до сучасних умов життя i рiвень соцiально-професiйноi активностi громадян.

Таким чином, дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних була розглянута на прикладi служби зайнятостi, мета якоi тАУ сприяння громадянам в отриманнi в короткi термiни пiдходящого мiсця роботи з урахуванням iх особистих iнтересiв i потреб ринку працi шляхом професiйного iнформацiйного консультування

Висновок

зайнятiсть населення безробiтний соцiальний

Головним у соцiальнiй полiтицi i попередження масового безробiття, що забезпечуiться, насамперед, нормальним функцiонуванням суспiльства, його еволюцiйним розвитком.

Безробiття тАУ це соцiально економiчне явище, при якiй частина робочоi сили (економiчно активного населення) не зайнята у виробництвi товарiв i послуг.

Безробiття в Росii продовжуi рости, незважаючи на те, що йде пряма брак робочоi сили, яку безпосередньо намагаються набирати з дружнiх нам Китаю, краiн СНД. Це обумовлено, перш за все, дешевоi вартiстю робочоi сили, вiдсутнiстю соцiальних i трудових гарантii. Проблема безробiття вже давно переросла з економiчноi в полiтичну i соцiальну.

Безробiття зумовлюють рiзнi фактори: науково-технiчний прогрес зумовлюi скорочення, перш за все працiвникiв ручноi працi; структурнi змiни в економiцi викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; пiдвищення продуктивностi працi також веде до зменшення числа зайнятих; скорочення живого працi сприяi дiю закону економii часу.

Видiляють рiзнi види i форми безробiття: структурне безробiття, приховану (латентну), застiйне безробiття.

Соцiальнi iнститути держави повиннi направити свою дiяльнiсть, перш за все на захист ВлсвогоВ» працiвника вiд свавiлля роботодавця i державних структур. Необхiдно також здiйснювати систематичну пiдтримку безробiтним, як у пошуку роботи на ринку працi, так i власне у соцiальному захистi.

У зв'язку з переходом до ринкових вiдносин i появою безробiття були вiдкритi служби зайнятостi. Служба зайнятостi маi розгалужену мережу. У республiках, краях, областях, районах та мiстах створенi служби зайнятостi, пiдпорядкованi у своiй дiяльностi вищих органiв служби зайнятостi та вiдповiдним органам виконавчоi влади. Вони фiнансуються за рахунок коштiв фонду зайнятостi. РЖ вже на основi дiяльностi цих служб проводиться робота з безробiтними з наданням матерiальноi, психологiчноi пiдтримки.

На прикладi аналiзу роботи служби зайнятостi проглядаються основнi напрямки соцiальноi роботи з безробiтними: консультацiйне, дiагностичне та корекцiйна. Данi напрями присутнi, як мiнiмум, на двох рiвнях соцiальноi роботи:

1) цiльовий захисту найбiльш потребуючих та соцiально вразливих категорiй молодi, рiзних Влгруп ризикуВ»;

2) соцiальноi роботи з усiма групами трудящих з метою профiлактики конфлiктних i проблемних ситуацiй.

У рамках дiючих програм набираi чинностi комплексна соцiальна служба для трудящих, забезпечена професiйно пiдготовленими кадрами фахiвцiв тАУ соцiальних педагогiв та соцiальних працiвникiв.

Можна створювати служби, готувати фахiвцiв по роботi з населенням, але все це не буде ефективно до тих пiр, поки держава не буде займатися даною проблемою не за методом Вллатання дiрВ» у соцiальнiй полiтицi, а за методом безпосереднього захисту своiх соцiально-вразливих громадян.

Лiтература

1. Бочарова В.Г. Професiйна соцiальна робота: особистiсно-орiiнтований пiдхiд. М., 1999.

2. Буянова М.О. Соцiальне обслуговування громадян Росii в умовах ринковоi економiки. М. 2002.

4. Закон РФ ВлПро зайнятiсть населення РФВ» вiд 19 квiтня 1991 р. №1032тАУ1 (ред. 10.01.2003.)

5. Зайнятiсть. Безробiття. Служба зайнятостi: тлумачний словник термiнiв i поняттi / Под ред. Ю.В. Колесникова. тАУ М., 1996.

6. Кудрявцев В.Н. Механiзми соцiальноi деформацii / / Питання фiлософii. тАУ 1989. тАУ №11. тАУ С. 12тАУ14.

7. Лiпiхов М.РЖ. Право i соцiальний захист населення (соцiальне право). М. 2000.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ

Анализ проблемы молодежного алкоголизма и выявление путей ее решения