Змiни в системi цiнностi росiян. Соцiальнi спiльностi

Реферат з теми:

Змiни в системi цiнностi росiян. Соцiальнi спiльностi

Змiст

Вступ

1. Змiни в системi цiнностей росiян

2. Соцiальнi спiльностi

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

Системi "людина - iндивiд - особистiсть - iндивiдуальнiсть" в набагато бiльшою мiрою, нiж будь-хто iнший, у розвитку (соцiалiзацii та самореалiзацii) властива автономнiсть, стiйкiсть, не часткова, а повна спадкоiмнiсть i якiсне взаiмозбагачення всiх ii елементiв. У цiлому в процесi становлення та розвитку природно-людське зберiгаiться i перетворюiться через, а не поза сутнiсно людського. Сказане дозволяi характеризувати особистiсть як утворене в процесi соцiально-iсторичного й онтогенетичного розвитку iднiсть загального (родового людини), окремого (iндивiда) i неповторно-особливого (iндивiдуальностi). Особистiсть i мiра розвитку та реалiзацii родових властивостей людини в конкретнiй соцiальнiй реальностi. Такий пiдхiд лежить в руслi пошукiв шляхiв лiквiдацii розриву мiж поняттями "людина" - "особистiсть" i синтезу рiзнорiдних, часто протилежних сегментiв соцiальноi реальностi, якi виражають цi поняття. Однiiю з найбiльш значних характеристик особистостi i притаманна людинi система цiнностей, ii еволюцiя протягом життя i залежнiсть вiд соцiальних умов, в якi ця особистiсть потрапляi.

Проблеми соцiальноi структури завжди грали в соцiологii ключове значення. Соцiальна спiльнiсть, як важливий елемент соцiальноi структури, розглядаiться багатьма роздiлами соцiологii. Взаiмодiя, виникнення i розпад соцiальних спiльнот - основний показник соцiальноi динамiки, розвитку соцiуму. Так, соцiокультурнi процеси пострадянського перiоду характеризувалися змiнами, як в iндивiдуальному, так i в масовiй свiдомостi.

Одним з таких змiн i загострення мiжнацiональних вiдносин, що посилюються економiчними i соцiальними проблемами, пережитими зараз колишнiми республiками СРСР, крiм того, вiдбулося формування ВлкласiвВ», розшарування суспiльства за фiнансовоi забезпеченостi, чого не було ранiше, i це наклало свiй вiдбиток на систему цiнностей, мотивацiй кожного росiянина, що показуi важливiсть вивчення соцiальних спiльнот на всiх рiвнях органiзацii суспiльства.

1. Змiни в системi цiнностей росiян

Численнi дискусii про те, що ж i базовим вихiдним поняттям для дослiдження такого феномена, як культура, дозволяють зробити висновок, що iм може бути такий важливий елемент суспiльноi свiдомостi, як цiнностi. Не результат творчоi дiяльностi, навiть не ii процес, не кажучи про ВлречовихВ» виразником матерiальноi i духовноi культури, а саме цiнностi, в яких концентрованому виглядi виражаiться сенс культури. У вiтчизнянiй соцiологii цей пiдхiд найбiльш вдало сформулював Н.РЖ. Лапiн. На його думку, Влсистема цiнностей утворюi внутрiшнiй стрижень культури, духовну квiнтесенцiю потреб та iнтересiв iндивiдiв i соцiальних спiльнот. Вона, у свою чергу, робить зворотний вплив на соцiальнi iнтереси i потреби, виступаючи одним з найважливiших мотиваторiв соцiальноi дii, поведiнки iндивiдiв. Таким чином, кожна цiннiсть i системи цiнностей мають двоiдине пiдстава: в особистiсть як само цiною суб'iктi i в суспiльствi як соцiокультурноi системи В». Пострадянський перiод розвитку нашоi краiни характеризуiться значними змiнами в системi цiнностей росiян, що можна помiтити навiть на побутовому рiвнi.

У соцiологii дуже часто використовуiться поняття базовi цiнностi, якi характеризують основнi орiiнтацii людей як в життi в цiлому, так i в основних сферах iхньоi дiяльностi - в працi, в полiтицi, в побутi i т.д. Тому цi базовi цiнностi, що мають предметний змiст, можуть бути основою для типологiзацii як свiдомостi, так i поведiнки, i давати характеристику iнтелектуальному багатства людини. До базових цiнностей, якi формують особистiсть, вiдносяться: здоровий спосiб життя; нове Влякiсть життяВ», що включаi в себе змiну характеру працi та його сенсу, iнший розподiл iнтересiв мiж працею i дозвiллям - нову культуру дозвiлля тощо; гуманiстичний культура спiлкування мiж людьми, в якiй iнша людина - не засiб досягнення утилiтарних цiлей, а мета, самоцiль, стимулююча особистий iнтерес; нарештi, найбiльш важливе, - зростаюча потреба в самореалiзацii особистостi, у творчостi, у розвитку здiбностей, у духовному збагаченнi i т.п.

Цi цiннiснi орiiнтири досить помiтнi i вiдзначаються вченими як одна з провiдних (хоча i суперечливих) тенденцiй. Вони ж вiдзначають не довго строковiсть цiнностей одностороннього егоiзму i зростання значення соцiальних форм спiлкування, духовноi спорiдненостi, людинолюбства. Цiннiснi установки кардинально змiнюються, коли людина починаi вiддавати перевагу ВлречовiВ» або духовнi форми багатства, хоча нi та, нi iнша автоматично не даi стiйкого соцiального стану. Бiльш того, соцiальнi цiннiснi орiiнтацii, пов'язанi з речовою формою багатства, можуть пiдвищувати соцiальний статус, але не покращувати соцiальний настрiй.

З iншого боку, нерiдко й iнше протирiччя. Якщо орiiнтацiя на духовно-моральнi цiнностi не забезпечуi мiнiмум чи декларований суспiльством достаток, то вiдбуваються серйознi колiзii в соцiальному настроi людей. Так, за даними лабораторii соцiальноi психологii НДРЖ комплексних соцiальних дослiджень Санкт-Петербурзького унiверситету, в iiрархii цiннiсних орiiнтацii населення найбiльш рiзко знизилося значення однiii iз самих найважливiших у 60 - 80-тi роки цiнностей - ВлроботиВ» у формулюваннi Влцiкава роботаВ». Вона опустилася на 12-е мiсце з 2 - 3-го, яке займала на початку 80-Х рокiв. (Опитування в 1990 роцi охопив 1000 осiб - представникiв усiх соцiально-демографiчних груп населення С.-Петербурга.) У короткому списку з 9 цiнностей Влматерiальний достатокВ» виявився на 3-му мiсцi (пiсля Влздоров'яВ», Влсiм'iВ»). Виходили якiсь ВлножицiВ»: люди виправдано хочуть жити в достатку, але при цьому головний засiб його досягнення - роботу - вiдносять у своiму життiвiдчування на заднiй план.

У ставленнi до працi система цiнностей росiян не раз зазнавала серйозних змiн. Незважаючи на те, що вiдразу пiсля Жовтневоi революцii прiоритетнiсть професiй фiзичноi працi (з ним пов'язувалося положення в першу чергу робiтникiв i селян) постiйно пiдкреслювалася, престиж розумовоi працi продовжував залишатися значним, його роль високо оцiнювалася суспiльною свiдомiстю. Бiльш того, вiдчуженiсть мiж рiзними видами працi продовжувала зберiгатися. Помилково iнтерпретоване положення про провiдну роль робiтничого класу призвело до нiгiлiстичного вiдношенню до iнтелiгенцii, що серйозно послабило iнтелектуальний потенцiал краiни. У результатi постраждав престиж як розумового, так i фiзичноi працi.

Професii фiзичноi працi з офiцiйноi точки зору визнавалися прiоритетними, а на практицi, в громадськiй думцi вважалися менш гiдними. У той же час люди розумовоi працi нерiдко вiдчували свою незначнiсть у соцiальному i полiтичному планi. Деформований, спотворене уявлення про працю розумовому i фiзичному працю призвело до дивних парадоксiв. Так, дослiдженнями, проведеними ще в 60-70-х роках вiдомим вченим соцiологом В.М. Шубкiньм, було доведено, що ВлсходиВ» професiй i ВлсходиВ» домагань фактично були протиставленi один одному: бажання стати космонавтом, артистом, ученим-фiзиком i т.д. багато разiв перевищувало потребу суспiльства в цих кадрах. Потреба ж у працiвниках масових професiй не пiдкрiплювалася реальним бажанням людей займатися цими видами працi. Але, тим не менш, об'iктивний процес розвитку народного господарства невблаганно приводив iх суб'iктивнi устремлiння у вiдповiднiсть з тим, що насправдi було необхiдно суспiльству.

Не менш важливою характеристикою сучасноi системи цiнностей, соцiальноi диференцiацii i розшарування росiйського суспiльства за доходами, яке перевищило гранично допустимi для правових держав норми. У 10% найбiльш високоприбуткового населення зосередилося 34% грошових доходiв. У 20% населення Росii, що маi високi доходи, в серединi 90-х рокiв зосередилося 46% грошовоi маси краiни, у 20% росiян з низьким достатком-в 10 разiв менше. За оцiнками Всесоюзного центру рiвня життя при Мiнпрацi РФ, 10% найбiльш забезпечених верств населення мали доходи в 1996 роцi, в 15 разiв перевищують доходи 10% найменш забезпечених. Досвiд iнших держав свiдчить, що десятиразова рiзниця в доходах найбагатших i найбiднiших верств населення i критичним показником, перевищення якого загрожуi соцiальними i полiтичними потрясiннями в суспiльствi. Розрив у рiвнях зарплати 10% найменш оплачуваних працiвникiв i 10% найбiльш, оплачуваних досяг в 1994 роцi 27 разiв. У промислово розвинених краiнах така диспропорцiя не перевищуi 6-8 разiв. У результатi, незважаючи на те, що в системi цiнностей багатство займаi провiдне становище, ставлення до заможних людей скорiше негативне.

РЖнодi в соцiологii використовуються поняття ВлпозитивнiВ» та Влнегативнi цiнностiВ», а також ВлсхвалюванiВ» i Влзаперечуi цiннiстьВ». Разом з тим диференцiацii цiнностей на схвалюванi i заперечуiться не маi нiчого спiльного з подiлом iх на позитивнi i негативнi. Мова йде про iнше: рiзнi люди по-рiзному ставляться до одних i тих же цiнностей, вибудовують iх iiрархiю в своiй свiдомостi. У цьому полягаi одна з труднощiв розумiння та вивчення цiннiсноi свiдомостi. Подолання цих труднощiв i однiiю з найважливiших завдань соцiологii культури.

Так, за даними Н.РЖ. Лапiна, зiставлення даних двох всеросiйських дослiджень 1990 i 1994 року показало, що, незважаючи на потрясiння, через якi пройшли росiяни в 1991-1993 роках, принциповi оцiнки - згоду чи незгоду, схвалення або заперечення цiнностей - залишилися майже незмiнними. Як у 1990, так i в 1994 роцi в групу схвалюваних потрапили судження з ключовими словами: самоцiннiсть життя, свобода, турбота про ближнiх i слабких, взаiмодопомога, спокiйна совiсть i iн. У числi заперечуваних виявилися самовiльне позбавлення життя iншоi людини, життя для себе ( а не для нащадкiв), рiвнiсть доходiв, боротьба до перемоги над опонентами, владу над iншими людьми i т.д.

Потреби особистостi, соцiальних груп, спiльностей завжди пов'язанi з розвитком культури. У той же час, очевидно, що прагнення до культури виявляiться у формi потреб. Все це дозволило вченим, в тому числi i соцiологам, оперувати поняттями ВлматерiальнiВ» i Влкультурнi потребиВ», якi, у свою чергу, можуть бути класифiкованi за рiзними пiдставами.

Очевидно, що базовi потреби формуються в процесi первинноi соцiалiзацii iндивiда, до 18-20 рокiв, а потiм залишаються досить стабiльними, зазнаючи iстотнi змiни лише в кризовi перiоди життя людини та ii соцiального середовища. Подальшi змiни в життi зачiпають не стiльки складу, скiльки структуру цiнностей, тобто iх iiрархiчнi спiввiдношення мiж собою в iндивiдуальному, груповому та суспiльнiй свiдомостi: однi цiнностi отримують бiльш високий статус або ранг, iншi стають менш значимими. Так, в умовах кризовоi економiки Росii рiзко впала цiннiсть моральних норм поведiнки - iх замiнила пристрасть до наживи, до збагачення будь-якою цiною, до рiзкоi девальвацii понять честi, совiстi, боргу. Але одночасно зросла значимiсть таких рис особистостi, як самоповага, самостiйнiсть, незалежнiсть.

Соцiологiчнi дослiдження показують, що в сучасному росiйському суспiльствi досить значна потреба в знаннях, iнформацii, а також у формуваннi свого естетичного та етичного бачення свiту, потреба в спiлкуваннi, а також у певних засобах задоволеннi своiх смакiв i нахилiв.

Бiльшiсть населення в тiй чи iншiй мiрi залучене до цiнностей культури. Масовi опитування в кiнцi 80-х рокiв свiдчили, що лише у 10% населення не щеплена смак до постiйного читання книг, газет, журналiв. РЖ хоча кiно i телебачення займають у них досить значне мiсце в дозвiллi, однак це ще не говорить про глибину i розвиненiсть культурних потреб як таких. При такому пiдходi до дослiдження культури фiксуються форми залучення до неi, але iх iнтенсивнiсть i якiсть не розкриваються.

Аналiз культурних потреб показуi, що вони перебувають у прямiй залежностi вiд доходiв населення. При всiх приватних вiдхиленнях сам по собi зростання матерiальноi забезпеченостi зумовлюi зростання iнтересу i витрат на духовне споживання. Якщо гак званi первиннi культурнi потреби (в телебаченнi, радiо, вiдеотехнiки, магнiтофонах) практично однаковi для сiмей з рiзними доходами, то iншi атрибути культури (наприклад, бiблiотека), що виконують бiльш складну культурну функцiю - функцiю iнтелектуального та естетичного розвитку, дуже диференцiюються: вони залежать вiд доходiв, соцiального стану, професiйноi дiяльностi. Разом з тим високий дохiд у бiльшостi випадкiв пов'язаний з такими витратами, як придбання автомашини, дачi, вiдеотехнiки, пiдкреслюють статусне положення людини в системi матерiальних, а не духовних цiнностей.

Однак при всiх протирiччях i вади ВлсереднiВ» культурнi потреби домiнують серед iнших потреб людей. В першу чергу вони прагнуть придбати речi культурно-побутового призначення, вiддаючи iм перевагу перед речами утилiтарного властивостi. Але в той же час дуже слабо розвинена потреба в предметах високого естетичного рiвня.

При характеристицi цiнностей дуже важливий облiк умов iх реалiзацii. Як i ранiше обмежений доступ населення до культурних цiнностей. Так, вибiр книг у сiльських бiблiотеках, малих мiстах незначний, iх фонди дублюють один одного, а багато новинок лiтератури купуються з великими труднощами. У музеях демонструiться лише 14% експонатiв, величезнi запасники накопиченi в художнiх музеях, вивезення iх та експозицii за межами культурних центрiв практично не виробляються.

Одна з проблем розвитку духовних потреб - це перекоси в способах iх задоволення. У 70-80-тi роки фiксувався так званий книжковий голод. Ситуацiя була така, що в особистих бiблiотеках накопичилося понад 40 млрд. книг, тобто в 10-12 разiв бiльше, нiж у всiх державних, колективних та громадських бiблiотеках. 90-тi роки принесли iншi проблеми. Книжкова справа в чому виявилося у владi масовоi культури, низькопробних смакiв. У той же час наукова i художня лiтература виявилася не по кишенi багатьом потенцiйним споживачам.

Аналiз сучасних потреб дозволяi стверджувати, що за останнiй час зрiс темп появи нових i диференцiацii старих потреб. РЖ справа швидше не в тому, що люди не мали цих потреб, а в тому, що iх задоволення стримувалося самими рiзними обмеженнями, надуманими заборонами, орiiнтацiiю на те, що нiби з одного центру можна регулювати смаки i нахили людини.

Але вiдкритiсть маi i своi витрати. Отримали певне поширення i були звеличенi такi цiнностi, вiк Влвмiння житиВ», користь, нерозбiрливiсть у засобах наживи i т.п. Крiм того, стали експлуатуватися i навiть пропагуватися за допомогою засобiв масовоi iнформацii порнографiя, патологiчнi нахили. РД й iншi витрати в розвитку культури, зокрема у виглядi рiзних проявiв молодiжноi субкультури - хiпi, панки, рокери i т.п. Свобода творити привела i до пожвавлення далеко не безперечних течiй в художнiй творчостi.

У той же час, очевидно, що в умовах становлення новоi моралi важливе значення маi не заборона, а постiйна пiдтримка iстинних духовних цiнностей у розрахунку на те, що час внесе поправки в проблему цiнностей людини.

2. Соцiальнi спiльностi

Соцiальна спiльнiсть чи соцiальна група i ключовим елементом соцiальноi структури. Р. Мертон розумii пiд групою сукупнiсть людей, якi певним чином взаiмодiють один з одним, усвiдомлюють свою приналежнiсть до даноi групи i вважаються членами цiii групи з точки зору iнших. Такi характеристики властивi безлiчi груп, проте далеко не всiм. Скорiше це риси так званих первинних i лише певною мiрою вторинних груп.

Первинна група складаiться з невеликого числа людей, мiж якими встановлюються прямi контакти, що вiдображають багато аспектiв iхньоi дiяльностi, тобто дiють безпосереднi, особистi зв'язки (сiм'я, група друзiв, дослiдницька група i т.д.). Вторинна група утворюiться з людей, мiж якими майже вiдсутнi емоцiйнi зв'язки, iх взаiмодiя зумовлена прагненням до досягнення певних цiлей. У таких групах основне значення надаiться не особистiсним якостям людей, а iх умiнню виконувати певнi функцii. Саме так формуються i дiють соцiальнi органiзацii пiдприiмств iз своiми пiдроздiлами i посадовими iiрархiями. Особистiсть кожного з людей майже нiчого не означаi для органiзацii. Оскiльки ролi у вториннiй групi чiтко визначенi, часто ii члени дуже мало знають один про одного. У соцiальнiй органiзацii пiдприiмства не тiльки ролi, а й способи комунiкацii чiтко визначенi. Але i в цих знеособлених вторинних групах утворюються на основi неформальних вiдносин новi первиннi групи.

Однак далi мова пiде про iншi соцiальнi групи, якi вiрнiше було б назвати соцiальними спiльнотами. У вiтчизнянiй традицii соцiальними групами називають соцiальнi класи, шари та iншi великi одиницi макро - соцiальноi структури всього суспiльства, а також одиницi мезо - соцiальноi структури територiальних спiльнот (мiста, агломерацii i т.д.). По вiдношенню до всiх них Влсоцiальна групаВ» - родове, збiрне поняття. У контекстi соцiологii нерiвностi саме цi групи мають визначальне значення.

Соцiальнi групи макро - та мезо - рiвня об'iднанi спiльнiстю стiйких i вiдтворюються властивостей i спiвпадаючими iнтересами своiх членiв. Вони виконують (в силу притаманних iм властивостей) певнi функцii, без яких данi групи не можуть iснувати (вiдтворюватися). Соцiальнi групи як елементи соцiальноi структури в кожен даний момент розвитку суспiльства i в певному й доступному для огляду кiлькостi, але нескiнченно безлiч iх зв'язкiв, iх взаiмин i т.д., тобто все те, що робить соцiальну структуру сутнiсною характеристикою конкретно-iсторичного соцiального органiзму. А визначальним у соцiальнiй структурi i характер взаiмозв'язку елементiв.

Соцiальнi спiльностi (групи) можна роздiлити на статистичнi i реальнi. Практикуючi соцiологи частiше мають справу зi статистичними групами, тобто видiленими за будь-якоi пiддаiться вимiрюванню характеристицi. (Наприклад, городяни - це люди, якi живуть у поселеннях, формально зареiстрованих як мiста.) Реальна ж група володii, як правило, набором характеристик, за якими ховаiться iманентна даного соцiального суб'iкту сутнiсть. (Городянами вважаються люди, що живуть у мiстi i провiднi мiський спосiб життя з високим ступенем рiзноманiтностi трудовоi та дозвiльноi дiяльностi, переважно iндустрiальним та iнформацiйним працею, високоi професiйноi та соцiальноi мобiльнiстю, високою щiльнiстю людських контактiв при анонiмностi i формалiзованностi спiлкування i т.д.). Ясно, що при цьому статистична група ВлгородяниВ» лише якоюсь своiю частиною вiдповiдаi критерiю урбанiзованостi, тобто не всi живуть у мiстi вiдносяться до реальноi групi ВлгородянВ».

Реальнi групи виступають суб'iктами i об'iктами реальних вiдносин (влади, експлуатацii i т.д.). Вони мають iнтересами, якi можна вимiряти; взаiмноi iдентифiкацiiю; загальними рисами ментальностi; схожою мотивацiiю; символами; стилем життя; для них характернi саме вiдтворення, вiдмiнна вiд iнших груп система соцiальних зв'язкiв.

Термiн ВлгрупаВ» зазвичай застосовують до таких сукупностям людей, члени яких найчастiше взаiмодiють один з одним, нiж з людьми ззовнi, але це не означаi, що всi вони знаходяться в прямому контактi, як члени первинних груп. РЖ вiтчизнянi, i зарубiжнi дослiдження пiдтверджують, що, скажiмо, рольовi вiдносини мiж керiвниками i пiдлеглими вiдрiзняються вiд вiдносин мiж пiдлеглими, що вiдмiнностi в соцiально-економiчному статусi перешкоджають дружнiм вiдносинам i складанню шлюбних зв'язкiв. Дружнi стосунки переважають мiж членами однiii i тiii ж групи (етносу, класу, прошарку).

Особливе мiсце займають соцiальнi норми як засоби соцiальноi регуляцii поведiнки iндивiдiв, що об'iднують iх в групи (спiльностi). Цi норми забезпечують вiдтворення груп в iх соцiальних позицiях, забезпечують пiдтримку процесiв функцiонування суспiльства як системи взаiмодii груп. З iх допомогою групи з рiзними (в тому числi антагонiстичними) iнтересами iнтегруються в стабiльне суспiльство. Запити соцiальноi спiльностi обмежуються в межах певноi частки ресурсiв, переводяться в еталони, моделi, стандарти належноi поведiнки представникiв (членiв) спiльностi. Засвоiння i використання соцiальних норм i умовою формування iндивiда як представника тiii чи iншоi соцiальноi спiльностi (групи).

У свою чергу, реальна група також маi внутрiшню структуру: ВлядроВ» (а в деяких випадках - ВлядраВ»), периферiю з поступовим ослабленням в мiру вiддалення вiд ядра сутнiсних властивостей, за якими атрибутуi дана група i за якими вона вiдокремлюiться вiд iнших груп , що видiляються з того ж критерiю. Зони трансгресii поступово переходять в зони тяжiння iнших ВлядерВ».

Конкретнi представники тiii чи iншоi групи можуть i не мати всi сутнiсними рисами суб'iктiв цiii спiльноти, але ядро будь-якоi групи складаiться з iндивiдiв - носiiв цих сутнiсних рис. РЖншими словами, Влядро групиВ» - це сукупнiсть типових iндивiдiв, найбiльш повно поiднують властивi цiй групi характер дiяльностi, структуру потреб, цiнностi, норми, установки i мотивацii. Тому ядро i концентрованим виразником всiх соцiальних властивостей групи (спiльностi), що визначають ii якiсну вiдмiннiсть вiд всiх iнших. Немаi такого ядра - немаi i самоi групи (спiльностi).

Ядро групи являi собою одночасно i iсторично рухоме, i вiдносно стiйке у часi соцiальне утворення. Воно може або зникнути взагалi (у тому випадку, коли зникаi даний вид дiяльностi або дана рiзновид цiннiсних уявлень), або придбати нову якiсть пiд впливом iманентних змiн у змiстi дiяльностi або (i) цiннiсних уявлень. Однак внаслiдок того, що зазвичай темп цих змiн аналогiчний (або зiставимо) з темпами змiн iнших соцiальних груп, зберiгаються i якiсну вiдмiннiсть цiii групи людей вiд iнших, i Влсоцiальна дистанцiяВ», i характер мiж групових вiдносин.

Соцiальна група не збiгаiться з сумою iндивiдiв, що володiють подiбними функцiями i властивостями. Ще менше пiдстав ставити знак рiвностi мiж нею i людьми з подiбним (або одним i тим же) статусом. Як наукова абстракцiя i реальнiсть, соцiальна група i носiiм системних якостей, що не зводиться до характеристик iндивiдiв, що входять до ii складу. Цi якостi виводяться з аналiзу всiii суспiльно-iсторичноi практики розвитку i функцiонування конкретного суспiльства. Вони розкривають мiсце групи в системi вiдносин у суспiльствi, ii функцii в економiцi, культурi, полiтицi, iдеологii, а також тенденцii ii розвитку, ii минуле i майбутнi. Системне якiсть груп проявляiться в не перетинання iх ядер. На емпiричному рiвнi це виявляiться у формах i iнтенсивностi дiй людей, актах реальноi поведiнки, типових для представникiв даноi i тiльки даноi групи. Системнi якостi групи вимагають тривалого часу для придбання властивостей, властивих iндивiдам, якi входять в ядро спiльностi. Ця тривалiсть не може бути визначена апрiорно, ii можна встановити лише в результатi дослiдження.

Таким чином, реальна група, на противагу статистичноi сукупностi людей, видiлених за якою-то окремо взятому ознакою, i соцiальна цiлiснiсть, яка характеризуiться спiльнiстю умов iснування, причино взаiмопов'язаними подiбними формами дiяльностi в рiзних сферах життя, iднiстю норм, цiнностей, рис образу життя.

Особливим видом реальних груп i етноси, про етнiчнi групи. На територii сучасноi Росii живуть представники понад ста нацiй, народностей i етнiчних груп. Етнiчну спiльнiсть можна визначити як особливу iсторично виникла форму соцiальноi угруповання людей. Основними умовами ii виникнення i спiльнiсть територii i мови, звичайно виступаючих потiм i в якостi ознак етнiчноi спiльностi. Нерiдко, наприклад, при додаваннi нацiй Америки, спiльнiсть мови досягалася в ходi розвитку господарських, культурних та iнших зв'язкiв мiж рiзномовними компонентами, тобто являi собою не стiльки передумову, скiльки результат етногенезу.

В якостi додаткових умов або факторiв складання етнiчних спiльнот може виступати спiльнiсть релiгii, а також близькiсть компонентiв етносу в расовому вiдношеннi або освiту значних перехiдних (метисне) груп мiж рiзко рiзними в расовому вiдношеннi компонентами, як сталося, наприклад, при формуваннi бразильцiв, кубинцiв та iнших латиноамериканських нацiй. У ходi етногенезу пiд впливом рiзних факторiв, в тому числi особливостей природних умов етнiчноi територii, складаються характернi для етнiчноi спiльностi риси матерiальноi i духовноi культури, побуту, групових психологiчних характеристик, поряд з цим виробляiться етнiчна самосвiдомiсть, з'являiться основна загальна самоназва - етнонiм, i всi цi елементи етнiчноi спiльностi можуть бути також використанi в якостi ii ознак.

Висновок

соцiальний структура спiльнiсть етнос

Розглядаючи проблему цiнностей в сучасному росiйському суспiльствi, не можна не вiдзначити, що, перш за все, цi проблеми пов'язанi з деградацiiю культурних цiнностей. Наша краiна помiтно вiдстаi в матерiальнiй забезпеченостi культурних потреб, в оцiнцi змiн, що вiдбуваються в художнiй культурi. Частка нацiонального доходу, що витрачаiться на культуру, зменшилася в кiлька разiв навiть порiвняно з перiодом перших п'ятирiчок. Порiвняння з показниками розвитку культури iндустрiальних капiталiстичних краiн також не на користь нашоi краiни. Однак матерiальна забезпеченiсть культури - це тiльки частина проблеми, iнша - i бiльш важлива - полягаi в тому, що духовна культура перестала бути однiiю з визнаних цiнностей, втратила свiй атрибутивний статус при формуваннi особистостi.

Соцiальна структура суспiльства - досить динамiчне явище, в розумiння якого повиннi постiйно вноситися корективи. З нових пiдходiв до пояснення цiii структури варто вiдзначити аналiз груп (Л.А. Гордон i А.К. Назимова), пов'язаних з до iндустрiальним, iндустрiальним i науково-iндустрiальним виробництвом, що даi можливiсть бiльш чiтко уявити все рiзноманiття соцiальних груп, професiйно i iншим чином диференцiйованих, що iснують у нашому суспiльствi. Дуже важливою характеристикою соцiальноi диференцiацii i розшарування росiйського суспiльства за доходами. Дослiдження соцiальних груп мають важливе значення для розвитку соцiологii як науки, а також для запобiгання можливих конфлiктiв мiж соцiальними групами, що загрожують порушенням соцiальноi стабiльностi.

Список використаноi лiтератури

1. Капiтонов Е.А. Соцiологiя ХХ столiття - Ростов-на-Дону: Фенiкс, 1996. тАУ 512 с.

2. Кравченко А.РЖ. Введення в соцiологiю: навчальний посiбник. - М.: Нова школа, 1995 р.

3. Радугин А.А., Радугин К.А. Соцiологiя. Курс лекцiй. М., 1999.

4. Смелзер Н. Соцiологiя. - М.: Думка, 1994. - 688 с.

5. Соцiологiя. Курс лекцiй. / Под ред. Ю.Г. Волкова. - Ростов-на-Дону: Фенiкс, 1999. тАУ 510 с.

6. Сучасна захiдна соцiологiя: Словник. М., 1990.

7. Тощенко Ж.Т. Соцiологiя. Загальний курс. - М.: Прометей, 1999. тАУ 512 с.

8. Тощенко Ж.Т. Пострадянський простiр: суверенiзацiя та iнтеграцiя. М., 1997.

9. Фролов С.С. Соцiологiя. - М.: Наука, 1994. тАУ 255 с.

10. Шилiна Л.М. Потреби, культура споживання i цiннiснi орiiнтацii особистостi (соцiологiчний аспект). М., 1988.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ

Анализ проблемы молодежного алкоголизма и выявление путей ее решения