Концепцiя Р. Мертона - явнi та латентнi функцii соцiальних iнститутiв

Змiст

Вступ

1. РЖнституцiйна структура

2. Сутнiсть соцiальних iнститутiв

3. Функцii соцiальних iнститутiв

3.1 Явнi функцii соцiальних iнститутiв

3.2 Латентнi функцii соцiальних iнститутiв

Висновок

Список лiтератури

Вступ

Роберт Кiнг Мертон (1910-2002) - один з найбiльших представникiв структурно-функцiонального аналiзу в США. Мертон народився у Фiладельфii, здобув вищу освiту в Темпльського та Гарвардському унiверситетах. Викладацьку дiяльнiсть вiн починав у Гарвардi (1936-1939), потiм у Тулейнском унiверситетi (Новий Орлеан, 1933-1941), а з 1941 р. його професiйна доля тiсно пов'язана з Колумбiйським унiверситетом в Нью-Йорку. Тут вiн працював з 1942 по 1970 р. заступником директора Бюро прикладних соцiальних дослiджень, а з 1976 р. очолював Центр соцiальних наук. З 1986 р. вiн був також професором Гентського унiверситету (Бельгiя), в 1957 р. обирався президентом Американськоi соцiологiчноi асоцiацii, в 1975-1976 рр. був президентом Товариства соцiального вивчення науки, з 1971 по 1979 р. був головою Консультативноi ради з освiти Меморiального фонду Дж. С. Гуггенхейма. Залишившись в Гарвардi пiсля захисту в 1936 р. докторськоi дисертацii, вiн розробив тут теорiю поведiнки, що вiдхиляiться, засновану на видiленнi рiзних типiв соцiальноi адаптацii. Серед його основних робiт видiляiться концепцiя пiд назвою "Явнi та латентнi функцii соцiальних iнститутiв".

Соцiальнi вiдносини i основним елементом соцiального зв'язку, який сприяi збереженню стiйкостi i внутрiшнiй iдностi груп. Вiдносини мають мiсце до тих пiр, поки партнери виконують своi взаiмнi обов'язки. Тому для групи в цiлому важливо, чи всi iндивiди виконують своi обов'язки, як вони iх виконують i стiйкi вони. Для того щоб гарантувати стiйкiсть соцiальних вiдносин, вiд чого залежить iснування групи або суспiльства як цiлого, створена своiрiдна система установ, якi контролюють поведiнку членiв груп i суспiльства. Особливо важлива роль у цих системах "соцiального контролю" належить соцiальним iнститутам. Завдяки соцiальним iнститутам закрiплюються i вiдтворюються особливо важливi для суспiльства соцiальнi вiдносини. Соцiальнi iнститути так само, як i соцiальнi органiзацii, виступають важливою формою соцiальноi взаiмодii i одним з основних елементiв соцiальноi культури суспiльства.

1. РЖнституцiйна структура

Коли ми говоримо про систему суспiльних iнститутiв, то чинимо соцiальне будову як комплекс взаiмопов'язаних функцiональних сфер, в якому великi групи людей пiдроздiленi на колективи, виконують важливi для розвитку суспiльства завдання. Своiю дiяльнiстю вони постiйно культивують (вирощують, вiдновлюють, пiдживлюють, пiдтримують, розвивають) тканину суспiльних вiдносин, характер соцiальноi органiзацii, можливостi вiдтворення.

Для того щоб виник i розвинувся такий структурний елемент суспiльства, як соцiальний iнститут, потрiбнi особливi умови:

1) у суспiльствi повинна виникнути i поширитися якась потреба, яка, будучи усвiдомленою багатьма членами суспiльства (як загально соцiальна, або соцiо розумна), стаi головною передумовою становлення нового iнституту;

2) повиннi бути в наявностi операцiйнi засоби задоволення цiii потреби, тобто склалася система необхiдних для суспiльства функцiй, дiй, операцiй, приватних цiлей, що реалiзують нову потребу;

3) щоб iнститут мiг реально виконувати свою мiсiю, вiн надiляiться необхiдними ресурсами (матерiальними, фiнансовими, трудовими, органiзацiйними), якi суспiльство маi стабiльно поповнювати;

4) для забезпечення саме вiдтворення iнституту необхiдна i особлива культурне середовище, тобто повинна сформуватися притаманна лише йому субкультура (особлива, система знакiв, дiй, правил поведiнки, якi вiдрiзняють людей, що належать цьому iнституту).

У кожному соцiальному iнститутi i своя система цiнностей i нормативного регулювання, яка визначаi, для чого вiн iснуi, що там гiдно i негiдно, як дiяти в цiй конкретнiй системi вiдносин.

Сучасне суспiльство характеризуiться розростанням та ускладненням системи iнститутiв. З одного боку, одна i та ж базова потреба може породжувати iснування пiвдюжини спецiальних iнститутiв, з iншого боку, кожен iнституцiйний комплекс реалiзуi цiлу гаму базових потреб.

У своiму рефератi я вже кiлька разiв вжив термiн "соцiальний iнститут", але ще не дав йому визначення. Перш, нiж розглядати функцii iнститутiв, необхiдно розглянути, в чому полягаi iх сутнiсть.

2. Сутнiсть соцiальних iнститутiв

Поняття iнститут (вiд лат. Institutum - встановлення, установа) вживаiться в трьох значеннях: 1. Назва науково-дослiдних установ, а також багатьох спецiалiзованих навчальних закладiвВа 2. У дореволюцiйнiй Росii - назва привiлейованих жiночих середнiх навально - виховних закладiв закритого типу для дочок дворян. РЖнститути шляхетних дiвчат почали вiдкриватися з другоi половини XVIII ст. З iсторii найбiльш вiдомий Смольний iнститут шляхетних дiвчат - перше в Росii подiбний заклад для дочок дворян з 6 до 18 рокiв. Вiн був заснований в 1764 р. при Воскресенському Смольному жiночому монастирi в Петербурзi пiд назвою Виховне товариство благородних дiвиць, а пiсля Жовтневоi революцii вiдразу закритий. 3. Певна сукупнiсть установ, вiдповiдних соцiальнiй структурi суспiльства; сукупнiсть соцiальних норм та культурних зразкiв, якi визначають стiйкi форми соцiальноi поведiнки у вiдповiдностi з цими правилами, - це соцiальний iнститут. Таким чином, як видно з вищенаведеного, поняття "iнститут" та "соцiальний iнститут" не одне i те ж, перше поняття ширше другого. Але в повсякденнiй свiдомостi у людей цi поняття тотожнi один одному, наприклад, частiше всього на питання, що таке "соцiальний iнститут", в першу чергу вiдповiдають, що це навчальнi заклади, в яких здобувають вищу освiту. РЖснують рiзнi концепцii соцiальних iнститутiв, сукупнiсть усiх наявних трактувань поняття "соцiальний iнститут" можна звести до наступних чотирьох пiдставах: 1. Група осiб, що виконують певнi, важливi для всiх соцiальнi функцii. 2. Конкретнi органiзованi форми комплексiв функцiй, якi виконують деякi члени групи вiд iменi всiii групи. 3. Система матерiальних установи та форми дiй, що дозволяють iндивiдам виконувати громадськi безособовi функцii, спрямованi на задоволення потреб або регулювання поводження членiв спiльностi (групи). 4. Соцiальнi ролi, особливо важливi для групи або спiльностi.

Кожен соцiальний iнститут, як органiзована соцiальна система характеризуiться стiйкою структурою i маi набiр певних складових елементiв, бiльш-менш оформлених у залежностi вiд типу iнституту. 1. Кожен iнститут маi свою мету дiяльностi. 2. Вiн чiтко визначаi функцii, права та обов'язки учасникiв iнституту аналiзувати взаiмодii для досягнення поставленоi мети. Кожен виконуi свою усталену, традицiйну для даного iнституту соцiальну роль, функцiю в рамках даного iнституту, завдяки чому всi iншi мають досить надiйнi та обТСрунтованi сподiвання. 3. Соцiальний iнститут маi певними засобами та установами для досягнення мети. Вони можуть бути як матерiальними, так i iдеальними, символiчними. 4. РЖнститут маi певною системою санкцiй, що забезпечують заохочення бажаного i придушення не бажаного, що вiдхиляiться. Таким чином, соцiальнi iнститути контролюють i впорядковують поведiнку iндивiдiв, вони заохочують дii вхiдних у них осiб, якi узгоджуються з вiдповiдними стандартами поведiнки, i пригнiчують поведiнка, що вiдхиляiться вiд вимог цих стандартiв.

Соцiальнi iнститути можна розглядати як з боку зовнiшньоi, формальноi структури, так i внутрiшньоi, змiстовноi дiяльностi. Зовнi соцiальний iнститут являi собою "сукупнiсть осiб, установ, постачених визначеними матерiальними засобами i здiйснюючих конкретну соцiальну функцiю. Зi змiстовноi сторони - це певний набiр доцiльно орiiнтованих стандартiв поведiнки певних осiб у певних ситуацiях. Розглянемо як приклад юстицiю як соцiальний iнститут. РЖз зовнiшнього боку вона являi собою сукупнiсть осiб (суддi, адвокати, обвинувачi та iн), установ (прокуратури, суди та iн.), матерiальних засобiв (фiнанси, унiформа суддi, машини для перевезення ув'язнених та iн.), якi здiйснюють правосуддя, а з внутрiшньоi ( змiстовноi) - сукупнiсть стандартизованих зразкiв поводження правомочних осiб, що забезпечують дану соцiальну функцiю. Стандарти поведiнки даних осiб знаходять вираження в соцiальних ролях, характерних для системи юстицii (роль прокурора, суддi, адвоката, присяжного засiдателя, укладеного i т.д.). Окрiм наявностi стiйкоi внутрiшньоi структури, соцiальнi iнститути вiдрiзняються рiзноманiттям i динамiчнiстю своiх функцiй.

3. Функцii соцiальних iнститутiв

Американський соцiолог Р. Мертон, багато зробив для становлення структурно-функцiонального пiдходу, першим пропонуi розрiзняти "явнi" i "прихованi (латентнi)" функцii соцiальних iнститутiв. Дана вiдмiннiсть функцiй було введено iм для пояснення певних суспiльних явищ, коли необхiдно враховувати не лише очiкуванi та спостережуванi слiдства, але невизначенi, побiчнi, вториннi. Термiни "явне" i "латентне" вiн запозичив у Фрейда, який використовував iх зовсiм в iншому контекстi. Р. Мертон пише: "В основi розмежування мiж явними i латентними функцiями лежить таке: першi вiдносяться до тих об'iктивних i навмисним наслiдкiв соцiальноi дii, якi сприяють пристосуванню або адаптацii деякоi певноi соцiальноi одиницi (iндивiдуум, пiдгрупа, соцiальна чи культурна система), другi належать до ненавмисних i неусвiдомленим наслiдкiв того ж самого порядку ". Як приклад Р. Мертон призводить ритуальнi танцi племенi Хопi по викликанню рясного дощу, що мають латентну функцiю змiцнення груповоi солiдарностi, пiдтримки стiйкостi i безперервностi племенi незалежно вiд того, чи пiде пiсля цього церемонiалу дощ чи нi.

соцiальний iнститут зв'язок суспiльний

3.1 Явнi функцii соцiальних iнститутiв

Явнi функцii соцiальних iнститутiв носять навмисний характер i усвiдомлюються людьми. Зазвичай вони формально заявленi, записанi в статутах або декларованi, закрiпленi в системi статусiв i ролей (наприклад, прийняття спецiальних законiв або зведень правил: про освiту, охорону здоров'я, соцiальне забезпечення тощо), тому бiльш пiдконтрольнi суспiльству. Основний, загальною функцiiю будь-якого соцiального iнституту i задоволення соцiальних потреб, заради яких вiн був створений i iснуi. Для здiйснення цiii функцii кожному iнституту доводиться виконувати ряд функцiй, що забезпечують спiльну дiяльнiсть людей, що прагнуть до задоволення потреб. Це такi функцii; функцiя закрiплення i вiдтворення суспiльних вiдносин; регулятивна функцiя; iнтегративна функцiя; транслюi функцiя; комунiкативна функцiя. Розглянемо бiльш детально, що означають цi функцii.

1. Функцiя закрiплення та вiдтворення суспiльних вiдносин - це система правил i норм поведiнки, що закрiплюють, стандартизирующих поведiнку кожного члена iнституту i роблять це поведiнка передбачуваним.

2. Регулятивна функцiя - це вироблений соцiальним iнститутом шаблон поведiнки, норм i контролю, що регулюi взаiмини мiж членами суспiльства (тобто соцiальний iнститут, як елемент соцiального контролю).

3. РЖнтегративна функцiя - це процеси згуртування, взаiмозалежностi i взаiмо вiдповiдальностi членiв соцiальних груп, що вiдбуваються пiд впливом iнституто аналiзованих норм, правил, санкцiй i систем ролей.

4. Транслюi функцiя - це передача соцiального досвiду приходить у соцiальний iнститут новим людям як за рахунок розширення соцiальних кордонiв iнституту, так i змiни поколiнь, для цього в кожному iнститутi передбачений механiзм, що дозволяi iндивiдам соцiалiзуватися до його цiнностей, норм i ролям.

5. Комунiкативна функцiя - це поширення виробленоi в iнститутi iнформацii як усерединi iнституту з метою управлiння та контролю за дотриманням норм, так i передача ii при взаiмодii з iншими iнститутами. Якщо iнститут не може впоратися з виконанням своiх явних функцiй, то його неодмiнно чекають дезорганiзацiя i змiни.

3.2 Латентнi функцii соцiальних iнститутiв

Латентнi (прихованi) функцii, на вiдмiну вiд явних, не запланованi заздалегiдь, носять ненавмисний характер i iх наслiдки усвiдомлюються не вiдразу i не завжди (якщо навiть усвiдомлюються i зiзнаються, то вважаються побiчним продуктом), а часом i зовсiм залишаються неусвiдомленими до кiнця. Дуже часто на практицi деякi iнститути продовжують iснувати, хоча вони не тiльки не виконують своiх функцiй, але i деколи навiть перешкоджають iм. Це i доказом того, що у даного iнституту iснують прихованi функцii, якi задовольняють потреби певних соцiальних груп. Найчастiше подiбне явище можна спостерiгати серед полiтичних iнститутiв, у яких латентнi функцii розвиненi в дуже великiй мiрi. Хоча латентнi функцii дуже важко розпiзнати, саме вони становлять особливий iнтерес для соцiолога. Р. Мертон пiдкреслював, що, якщо соцiолог обмежуi себе вивченням тiльки явних функцiй, вивчаючи проблему, досягне та чи iнша органiзацiя чи установа, створенi для певних цiлей, своi цiлi, то вiн "перетворюiться на вправного реiстратора вже вiдомих систем поведiнки. Його оцiнки та аналiз обмеженi питанням, поставленим перед ним не теоретиком, людиною справи, наприклад, чи отримаiмо ми такi-то i такi-то результати вiд введення новоi системи оплати. Але озброiний поняттям прихованоi функцii соцiолог направляi своi дослiдження саме в ту область, яка i найбiльш обiцяi для теоретичного розвитку соцiологii. Вiн розглядаi вiдомий (або планований) вид соцiальноi практики, щоб встановити його прихованi, неусвiдомлюванi функцii (звичайно, так само, як i явнi функцii). Вiн розглядаi, скажiмо, вiддаленi наслiдки новоi зарплати для профспiлки, у якому складаються робочi , або ж наслiдки деякою пропагандистськоi кампанii не тiльки для реалiзацii поставленоi перед нею мети збiльшення патрiотичного запалу, але i для ii впливу на свободу вираження думок людьми в тому випадку, коли вони розходяться з офiцiйною полiтикою, i т.д. Коротше, ми вважаiмо, що специфiчний iнтелектуальний внесок соцiолога полягаi насамперед у вивченнi ненавмисних наслiдкiв (до яких вiдносяться прихованi функцii) соцiальноi практики, так само як i у вивченнi очiкуваних наслiдкiв (серед яких знаходяться явнi функцii). РД пiдстави вважати, що саме в тому пунктi, де дослiдне увагу соцiологiв змiщуiться з площини явних у площину прихованих функцiй, соцiологи вносять свiй специфiчний i головний внесок у дослiдження суспiльства ".

Р. Мертон вважаi, що "вiдкриття в областi прихованих функцiй представляють собою бiльший прирiст соцiологiчного знання, нiж вiдкриття в областi явних функцiй". Дуже часто вивчення латентних функцiй призводить до парадоксальних висновкiв. Наприклад, Т. Веблен, вивчаючи латентнi функцii придбання, накопичення i споживання, у своiй книзi "Теорiя бездiяльного класу" (М., 1984) приходить до наступного парадоксу, люди купують дорогi товари не тому, що дорогi товари перевершують за якiстю iншi, бiльш дешевi товари, а саме тому, що вони дорогi i символiзують "фiнансову силу", "високий соцiальний статус", тобто виробництво предметiв споживання виконуi i латентну, приховану функцiю - задовольняi потребу людей у пiдвищеннi власного престижу.

Висновок

При розглядi функцiй, виконуваних соцiальними iнститутами, не слiд забувати, що один iнститут може (найчастiше так i буваi) виконувати одночасно кiлька функцiй; рiзнi iнститути можуть виконувати загальнi функцii; в iнституту на рiзних щаблях розвитку суспiльства можуть вiдпадати однi i виникати новi функцii, або значення однiii i тiii ж функцii може з часом або зростати, або зменшуватися; один i той же iнститут у рiзних суспiльно-економiчних формацiях може виконувати рiзнi функцii. Вивчення суспiльства завжди було важким завданням, оскiльки люди складовi це саме суспiльство, були i залишаються iндивiдуальними, неповторними. Таким чином, це дуже ускладнювало вивчення суспiльства.

Р. Мертон, при вивченнi соцiальних iнститутiв, видiляв явнi та латентнi функцii цих iнститутiв, якi представляють собою не тiльки характеристики соцiальноi структури суспiльства, але i i iндикатором його загальноi стабiльностi. Для стабiльного суспiльства характерно:

тАв присутнiсть чiтких, зрозумiлих функцiй;

тАв перевага формальних функцiй iнститутiв;

тАв незмiннiсть функцiй.

Для нестабiльного суспiльства характерно:

тАв амбiвалентнiсть (подвiйнiсть) функцiй;

тАв перевага реальних функцiй iнститутiв;

тАв перетворення функцiй.

Таким чином, вивчення суспiльства в цiлому i соцiальних iнститутiв зокрема дуже складно i вимагаi постiйного оновлення даних про розвиток суспiльства, його структуру та функцii.

Список лiтератури

1) Волков Ю.Г., Мостова РЖ.В. Соцiологiя: пiдручник для вузiв. / / Москва: Гардарiки, 2002

2) Голенкова З.Т., Коровiн В.Ф. Американська соцiологiчна думка: Тексти. / / Москва: изд. МДУ, 1994.

3) Новикова С.С. Соцiологiя: iсторiя, основи, iнституцiоналiзацiя в Росii. / / Воронеж: НВО "МОДЕК", 2000.

4) Осипов Г.В. РЖсторiя соцiологii в Захiднiй РДвропi i США. Пiдручник для вузiв. / / Москва: Норма, 2001.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Анализ моделей человека в социологии и экономике

Анализ политической ситуации по реформе системы образования в РФ

Анализ проблемы молодежного алкоголизма и выявление путей ее решения