Профессиональная ориентация молодежи при подготовке кадров для служб социальной защиты населения

Мiнiстерство освiти та науки Украiни Днiпропетровський державний унiверситет

Факультет психологii та соцiологii

Кафедра соцiальноi роботи та кадрового менеджменту

Випускна робота

Професiйна орiiнтацiя при пiдготовцi кадрiв для соцiальних служб захисту населення

Виконавець Науковий керiвник

Студент групи ДР-96-1 викладач кафедри

Малюченко А.В. соцiальноi роботи та

тАЬ__тАЭ_________2000 р. кадрового менеджменту

Щербак В.М.

Допускаiться до захисту Рецензент

Завiдувач кафедри к. фiлософ.наук,доцент

соцiальноi роботи та кафедри соцiологii

кадрового менеджменту Гiлюн О.В.

к. пед. наук, доцент

Васильiв В.В.

тАЬ__тАЭ_________2000 р.

Днiпропетровськ

2000 р.

Змiст

Реферат
Анотацiя
Вступ
Роздiл РЖ Розвиток держави та стан сучасноi системи соцiального захисту населення.
Роздiл РЖРЖ Соцiальний працiвник: специфiка професii
Роздiл РЖРЖРЖ Особливостi профорiiнтацii та профвiдбору кадрiв для соцiальних служб .
Висновки
Лiтература

Реферат

Випускна робота тАЬПрофесiйна орiiнтацiя молодi при пiдготовцi кадрiв для соцiальних службтАЭ 18 джерел .

Ключовi слова: професiйна орiiнтацiя, соцiальний працiвник, професiйний вiдбiр, соцiальнi служби, професiйнi якостi.

Anotation.

System of social protection needs attention from state and public. Changes in Ukraine have decreased life conditions last years, therefore effective work of social protection system is very necessary. But effective work of social protection organs is impossible without high qualified workers , which has needed professional skills .One of the most important directions is beginning stage , stage of professional orientation

and professional selection of personal for social services .

The target of this work is common view of the problem of professional orientation of young people and specifics of professional selection of personal for post of social worker.

Bibliography consist of 18 sources and itтАЩs size is 49 pages.

Вступ

Система соцiального захисту на Украiнi у сучасних умовах постiйно потребуi до себе уваги з боку держави та суспiльства. Змiни в Украiнi у останнi роки призвели до сильного погiршення умов життя населення, тому потреба у ефективнiй роботi системи соцiального захисту постаi перед нами як нiколи . Але ефективна робота установ соцiального захисту неможлива без висококвалiфiкованих працiвникiв якi досконало володiють усiма необхiдними професiйними навичками та вмiннями. Один iз най важливих напрямкiв роботи у цiй сферi i пiдготовчий, начальний етап , етап професiйноi орiiнтацii та професiйного вiдбору кадрiв для соцiальних служб .

Мета даноi роботи тАУ всебiчний розгляд проблеми професiйноi орiiнтацii молодi та специфiки професiйного вiдбору претендентiв на посаду соцiального працiвника.

Було поставлене завдання шляхом аналiзу , вивчення науковоi лiтератури , результатiв соцiологiчних дослiджень розглянути стан та ефективнiсть дiяльностi соцiальних служб у державi та макрорiвнi , вивчення ефективностi iснуючих теоретичних та практичних пiдходiв до вирiшення проблеми професiйноi орiiнтацii i професiйного вiдбору до людину, яка маi бажання працювати у соцiальних службах . Розглянути тенденцii професiйно-орiнтацiйноi роботи у сучасних умовах з урахуванням потреб соцiальних служб у квалiфiкованих кадрах , окреслити шляхи ii розвитку та пiдвищення ефективностi роботи .

Роздiл РЖ

Розвиток держави та стан сучасноi системи соцiального захисту населення.

Гострi соцiальнi проблеми мають мiсце у рiзних кутках нашого континенту й усього свiту. Так, в "благополучнiй" РДвропi 40 млн. бiдних, 3 млн. бездомних, десятки мiльйонiв безробiтних. Свiтове спiвтовариство ще "багатше". Близько 30% його робочоi сили (2,5млрд. чол.) виявилося по сутi поза сферою зайнятостi. Кожен третiй на земнiй кулi живе в умовах крайнiх злиднiв, кожен п`ятий страждаi вiд голоду, не маi доступу навiть до питноi води. На 1/5 найбiднiшого населення Землi приходиться лише 1,4% свiтового валового продукту, а на 1/5 найбагатшого - 84,7% (див.:№ 14. с. 93). Соцiальна i економiчна криза в рiзних формах охопила найбагатшi краiни. Все бiльш сталий характер набуваi в них зростаюче безробiття. Як уявляiться, високе безробiття у багатьох краiнах перетворюiться в постiйну проблему. Додамо: та ще й неабиВняку. Адже нинiшнiй рiвень цього соцiального лиха на Заходi - найвиВнщий за останнi 60 рокiв (пiсля свiтовоi економiчноi кризи 1929-1933 рр.). На фонi згортання програм допомоги безробiтним та iнших соцiальних виплат в захiдних краiнах продовжуiться концентрацiя багатств, майнове розшарування i класова поляризацiя населення. Так, в США на долю 20% багатих приходиться 44,6% нацiонального доходу. Аналогiчна ситуацiя складаiться в сусiднiй Росii. Тут на 20% бiдних випадаi близько 8%, а на 20% багатих росiян - близько 40%доходiв усього населення. Та якщо врахувати справжнiй (нефiксований офiцiйною статистикою) стан, то реальний розрив у прибутках мiж багатими, й бiдними суттiво бiльший.

Свiтова полiтологiя вважаi, що коли вiдношення прибуткiв 10% найбагатших до прибуткiв 10% найбiднiших перевищуi 10 разiв, то ситуацiя визначаiться як нестабiльна.

За прийнятою в мiжнародному спiвтовариствi методикою Украiна в ходi суспiльноi трансформацii тимчасово втратила багато позицiй на свiтовiй аренi в економiцi, культурi, соцiальному розвитку, якi вона мала донедавна. Так, за валовим нацiональним продуктом на душу населення вона скотилася в 1993 р. на 68 мiсце (iз 211 краiн планети). РЖндекс людського розвитку (РЖЛР) у нас склав 0,82 (обчислюiться на основi даних про душовий доход, грамотнiсть, тривалiсть життя). Для порiвняння: найбiльший вiн у Канадi i становить 0,93, далi йдуть США (0,92), Чехiя (0,87), Угорщина (0,86). Украiну обiгнали й Литва, ЕсВнтонiя, Латвiя, Бiлорусiя, Росiя (у них РЖЛР 0,85 - 0,87). На Росii заВнвершуiться список краiн з вiдносно високим показником соцiально-економiчного розвитку, iй у цьому рейтингу належить 57 мiсце. Украiна ж вiднесена фахiвцями 00Н до групи держав iз середнiми показниками рiвня соцiально-економiчного розвитку. Вона займаi в рейтингу лише 80 мiсце, пропустивши вперед навiть нашу сусiдку Румунiю (74 мiсце).

Бiднiсть i соцiальна нерiвнiсть - прямий наслiдок державноi полiтики й iдеологiчних принципiв, якими керуються владнi структури. Вони не i, отже, неминучими. Однак долаються довго i болiсно. Втратити досягнуте легко, повернути його набагато тяжче. На думку радника президента Мiжнародного банку розвитку Луi Еммерi, "в довготривалiй перспективi економiчне зростання приведе до досягВннення соцiальних цiлей i перемоги над бiднiстю, однак для цього потрiбен час, рiвний життю трьох чи п'яти поколiнь, при цьому життя людей у полiтичне нестабiльний перехiдний перiод буде надто важким" (див.: №15. с. 90). В системi цiлей новоi стратегii свiтового розвитку повиннi бути мир, економiчне благоВнполуччя, екологiчна безпека, соцiальна справедливiсть i демократiя; глобалiзацiя економiки i культури, що характеризуiться все зростаючою взаiмозалежнiстю краiн, суспiльних рухiв i методiв прийняття рiшень, мають принести користь усьому людству. Подолання кризи украiнського суспiльства, як i збереження та оновлення усього людства на рубежi вiкiв i тисячолiть, потребуi радикальних полiтичних, наукових, технологiчних, культурних, моральних змiн. Вони повиннi грунтуватися на засадах соцiальноi справедливостi i взаiмодii, взаiмовигiдного мiжнародного спiвроВнбiтництва, економiчноi i iнтелектуальноi свободи, подолання роз'iднаностi, невпевненостi, пiдозрiлостi, страху, досягнення законВнностi i правопорядку, громадянськоi злагоди, вiри у реальнiсть прогресивних суспiльних цiлей. Соцiальнi науки здатнi допомогти цьоВнму як своiми фундаментальними дослiдженнями, експертними аналiзами, рекомендацiями, так i впливом на суспiльну свiдомiсть, теорiю i практику управлiння соцiальними процесами.

Успiх прогресивних соцiально-економiчних i полiтичних переВнтворень в Украiнi залежить насамперед вiд полiтичного вибору i творчоi працi РЗРЗ людей. Тому першочергового значення за цих умов набуваi вiдновлення соцiальних здобуткiв, реалiзацiя iх сутнiсних сил та здiбностей (фiзичних, психологiчних, iнтелектуальних). Для цього неВнобхiдно, по-перше, проводити в краiнi iдину, компетентну i гуВнманiстичну соцiальну полiтику, науково обгрунтувати i забезпечити потребу держави у квалiфiкованих працiвниках, розробити i впровадити ефективну систему вiдновлення у широкому розумiннi кадрового потенцiалу усiх галузей народного господарства та регiонiв з метою успiшного функцiонування вiтчизняноi економiки. По-друге, слiд суворо дотримуватися на всiх рiвнях державного управлiння стратегiчного завдання - проведення в життя соцiальне спрямованих економiчних реформ. В урядовiй програмi наголошено: враховуючи значне погiршення в останнi роки рiвня добробуту людей, основним напрямом соцiальноi полiтики на найближчу перспективу маi стати розширення соцiальноi бази ринкових перетворень на основi зупиненВння падiння життiвого рiвня народу, зменшення тягара реформ, якi нинi перекладенi на плечi найменш захищених верств населення. По-третi, успiшний соцiальний розвиток потребуi активного здiйснення державою фiнансово-бюджетноi, грошово-кредитноi, iнвестицiйноi полiтики, яка буде стимулювати виробництво. Реформування оплати працi, зокрема, покликане забезпечити дотримання вiдповiдиостi мiж ii розмiрами i продуктивнiстю, вдосконалення нормування, створення досконалоi системи облiку трудових затрат, пiдвищення до загальноВнiвропейського рiвня питомоi ваги заробiтноi плати в собiвартостi продукцii, введення об'iктивноi системи оподаткування усiх особистих доходiв громадян. По-четверте, важливим елементом вдосконалення управлiння суспiльним розвитком маi бути створення системи адресноi соцiальноi допомоги i пiдтримки найбiльш вразливих верств населення. Для квалiфiкованоi i предмiтноi соцiальноi роботи в нових умовах потрiбна розгалужена i дифференцiйована мережа вiдповiдних служб, пiдготовка кадрiв, iх матерiальне i методичне забезпечення, громадське визначення i стимулювання.

Президент, парламент, уряд Украiни прагнуть робити все можливе для подолання кризи i наступного динамiчного розвитку нашого суспiльства. Серед першочергових завдань, на яких зосереджуiться дiяльнiсть виконавчоi влади е такi: пiдтримка виробництва i захист вiтчизняного виробника; вжиття неординарних заходiв енергопостаВнчання; створення сприятливого iнвестицiйного клiмату; стабiлiзацiя i нарощування виробництва в аграрно-промисловому комплексi, пiдтримка всiх форм господарювання, якi забезпечують найбiльшу економiчну ефективнiсть; нагромадження доходноi частини бюджету;

соцiальний захист населення.

Вiдповiдальна складова Програми дiяльностi уряду краiни - це формування усiii соцiальноi полiтики. Поряд iз збiльшенням фiнансових можливостей держави вкрай гостро стоiть проблема оп-тимiзацii механiзму забезпечення соцiальних гарантiй. Для ii вирiшення уряд намiтiв:

- здiйснити перехiд вiд безпосереднього державного патронажу до цiльовоi адресноi соцiальноi допомоги тим, хто ii справдi потребуi;

- провести персонфiкаацiю пенсiйного i соцiального забезпечення з розподiлом вiдрахувань до вiдповiдних фондiв мiж пiдприiмствами i громадянами;

- спростити механiзм Влнадання житлових субсидiй малозабезпече ним сiм'ям;

- реалiзувати сiстему ефективних заходiв щодо подолання вiдкритого та прихованого (безробiття;

- спрямовувати наявнi i державнi ресурси на першочергове забезпе чення освiти, охорони : здоров'я, культури, науки, професiйноi перепiдготовки громадян, доведення до гiдного рiвня платнi працiвникам бюджетних закладiв (див.: №3).

Одним iз шляхiв вдосконалення управлiння суспiльним розвитком маi бути створення системи адресноi соцiальноi допомоги i пiдтримка найбiльш вразливих верств населення. В областях формуiться мережа територiальних центрiв обслуговування iнвалiдiв та пенсiонерiв, центрiв соцiальноi служби для молодi, вiддiлень благодiйного фонду "Надiя", фонду сприяння розвитку культури нацiональних меншин -Украiни. Разом з iснуючими державними закладами соцiального захиВнсту, зайнятостi, службою у справах неповнолiтнiх, громадськими i релiгiйними доброчинними органiзацiями вони утворять розгалужену систему роботи з тими категорiями людей, якi вiдчувають найбiльшi труднощi за суспiльноi кризи i трансформацii.

Заслуговуi уваги формування державних, регiональних i мiсцевих

програм соцiальноi роботи з безробiтними, багатодiтними сiм'ями, хворими алкоголiзмом, батьками, що мають дiтей-iнвалiдiв, з неповВнними сiм'ями, юними матерями, неповнолiтнiми правопорушниками, одинокими людьми, умовно засудженими особами та iншими спеВнцифiчними категорiями населення. Такий цiльовий пiдхiд с гуманним i дiiвим. На цих засадах, а також за належноi правовоi пiдтримки, можливе ширше залучення до надання всебiчноi допомоги малоiмущим i соцiальне вразливим групам людей капiталу та досвiду бiзнесменiв, духовного потенцiалу патрiотичноi iнтелiгенцii, благородних зусиль широкоi громадськостi.

Соцiальна сфера маi стати вiссю усiii державноi полiтики iсуспiльноi практики. Вiд стану справ у нiй залежить доля Украiнськоi держави, майбутнi кожного з нас i спадкоiмцiв, усього людства на

рубежi вiкiв i нового тисячолiття.

Поступальний рух нашоi краiни до цивiлiзованого суспiльства в значнiй мiрi визначатиметься, по-перше, здатнiстю сучасних наук вивВнчати змiни соцiальноi структури, осмислювати; узагальнювати отриманi результати, прогнозувати iх розвиток; по-друге, бажанням i вмiнням полiтикiв та вчених аналiзувати й використовувати свiтовий досвiд, забезпечуючи тим самим мiцний теоретико-практичний фун дамент соцiальноi сфери, гуманiзм соцiальноi полiтики; по-третi, оп тимальним поiднанням цiii полiтики i практики соцiального управлiння на рiзних рiвнях - вiд загальнодержавного до мiсцевого, в дiяльностi усiх iнститутiв i органiзацiй, причетних до задоволення на сущних потреб та iнтересiв людей.

Минаi час, змiнюються погляди й пiдходи до соцiальних питань.

З'явилися абсолютно новi, давно подоланi чи належно не помiчуванi попередньою системою проблеми людини i суспiльства - безробiття, бiднiсть, бiженцi, морально-психологiчний вiдчай, соцiальна дегра дацiя.. В кожному мiстi й селi, усiх статево-вiкових групам, помешкан нях i родинах - скрiзь сьогоднi багато людей знедолених, знесилених, одиноких, безпомiчних. Однi з них зневiрилися, втратили зв'язок з суспiльством, iншi борються з навалою труднощiв, третi, розгубленi, переживають, шукають виходу, четвертi наближаються до прiрви.. РЖ бiльшаi таких, кому вкрай потрiбна допомога держави, пiдтримка громадськостi.

В основi цього процесу, як було показано, лежить комплекс

об'iктивних факторiв: полiтичних, економiчних, соцiальних, духовних, психологiчних, що дiють на рiзних рiвнях - вiд глобального заВнгальнолюдського до мiсцевого й особистiсного. Прагнучи до свiтового спiвтовариства, нацiонально-демократична елiта Украiни орiiнтуiться на модель держави захiдноiвропейського типу, яка основний тягар соцiальноi полiтики перекладаi на плечi трудящих, общинне само управлiння. Нашим же регiонам, громадам i просто людям бракуi коштiв, сил, знань i досвiду для розв'язання тугого вузла соцiальних проблем, якi продовжують загострюватися. Ще довго даватиметься взнаки i сформований в соцiалiстичну добу стереотип, за яким громадяни в усiх важливих питаннях своii життiдiяльностi покладаВнються на державу, суспiльство, трудовi колективи. Вони звикли до суспiльних фондiв, загальнодоступних соцiальних благ, справедлиВнвостi й рiвноправностi, колективiзму i взаiмодопомоги. За нових умов кожному доведеться покладатися на власнi сили i здiбностi, конВнкурувати з iншими, самому виборювати "мiсце пiд сонцем". Тому неВнминуча соцiальна диференцiацiя, нерiвнiсть, розчарування, невдачi, а то й падiння.

Найближчими десятилiттями кiлькiсть соцiальне вразливих верств населення у нашоi краiнi теж буде зростати.

Можлива поява iнших груп населення з девiантною (вiдхильною) поведiнкою, що потребуватимуть квалiфiкованоi i предметноi допомоги державних органiв та пiдтримки громадськостi для нормальноi соцiалiзацii i розвитку (скороченi зi Збройних сил, бiженцi жертви екологiчних лих, економiчних банкрутств, мiжетнiчних конфлiктiв, полiтичних переслiдувань тощо). На цей процес наклада тимуть свiй вiдбиток наше географiчне розташування, геополiтичне

становище, регiональна специфiка та iншi вагомi чинники, пов'язанi з розбудовою правовоi Украiнськоi держави, формуванням багатоукладВнноi економiки, запровадженням ринкових вiдносин, мiжнародним спiвробiтництвом та iншими процесами.

Старi методи лiкування соцiальних болячок не завжди дiють ефекВнтивно, а нових ще не напрацьовано. Зарадити справi покликане формування системи соцiальноi роботи.

Найближчими десятилiттями держава, очевидно, не зможе забезВнпечити достатню й повноцiнну соцiальну допомогу усiм бiдним, малоВнзабезпеченим, духовно чи фiзично слабким, людям, що оступилися. Тому нинi докорiнно змiнюiться пiдхiд до соцiальноi адаптацii, реабiлiтацii й розвитку ущемлених iндивiдумiв. Головне - створити людинi потрiбнi для самореалiзацii умови, квалiфiковано спрямовувати ii власнi зусилля у цьому складному процесi, допомогти iй знову мiцно "встати на ноги", повернутися до гiдного життя. Вiдома мудрiсть радить: "Якщо ти даси людинi рибу, то нагодуiш ii тiльки один раз. Якщо ж навчиш ловити рибу, то назавжди врятуiш вiд голоду". Тому головне призначення нашоi науки - допомогти людинi мобiлiзувати, примножити й реалiзувати своi можливостi в подоланнi життiвих труднощiв.

Роздiл РЖРЖ Соцiальний працiвник: специфiка професii

Як бачимо навiть iз загальноi характеристики соцiальноi роботи, вона i складним процесом, що вимагаi мiцних знань соцiологii, психоВнлогii, педагогiки, медицини, правознавства, економiки, теорii упВнравлiння та iнших галузей, ii ефективнiсть значною мiрою залежить вiд самого соцiального працiвника, його вмiнь, досвiду, особистих якоВнстей. Офiцiйне введення цiii професii в Украiнi (як i в колишньому СРСР у цiлому) вiдбулося весною 1991 року. РЖнiцiатором його виступив тимчасовий науково-дослiдний колектив (ТНДК) "Школа-мiкрорайон" у Донбасi. Цей колектив було створено для апробування нових пiдходiв до виховноi роботи за мiсцем проживання. У краiнi все бiльшоi пiдтримки набуваi концепцiя соцiального виховання - педагогiчно орiiнтованоi i доцiльноi системи подання допомоги особистостi дитини в оптимальнiй реалiзацii здiбностей i можливостей у суспiльствi. Здiйснюiться вона на всiх етапах, у рiзних сферах мiкросередовища особистостi, з повноцiнним використанням поВнтенцiалу кожного суб'iкта виховного процесу, включаючи й саму диВнтину.

За умов нашого недавнього минулого система шкiльноi освiти та виховання була орiiнтована на пiдготовку слухняних виконавцiв, об'iктiв зовнiшнього впливу. Нинi конче потрiбне виховання вiльноi, творчоi та вiдповiдальноi особи, здатноi витримати конкуренцiю, утВнвердитися i свiдомо, активно дiяти в динамiчному, суперечливому суспiльствi. Вiдоме на Заходi пiд рiзними назвами (соцiальне, громаВндянське, гiгiiнiчне, моральне та iн.), воно маi за мету сприяти власноВнму благополуччю дитини, органiчною частиною якого i турбота про благополуччя iнших людей. Тобто це альтруiстичне виховання за своiм спрямуванням. Його першочергове завдання - сформувати у дiтей суВнкупнiсть найважливiших бажань, якi вiдповiдають тим соцiальним цiнностям, що мають стати iхнiми особистими цiнностями Необхiднiсть такого вихоВнвання очевидна i в нашiй краiнi. Його дiiвим механiзмом може стати соцiальна робота серед батькiв та дiтей.

Поступово пiд нову професiю готуiться законодавча база. У ст. 15 Закону "Про освiту", наприклад, проголошено необхiднiсть створення в школах Украiни служб соцiально-педагогiчного патронажу (вiд фр. patronage - заступництво, пiклування). Повсюдно органiзуються центри соцiальноi служби для молодi, якi мають власну нормативну основу; для них розгортаiться пiдготовка фахiвцiв з соцiальноi педагогiки i роботи. Полiтичний, економiчний i культурний розвиток краiни останнiх рокiв актуалiзував проблеми соцiального захист найрiзноманiтнiших верств населення. Саме життя прогнозуi зростання масштабiв соцiальноi роботи, яку здiйснюють професiонали та ентузiасти (за кордоном називаються парапрофесiонали, волонтери). Щоб попередити девальвацiю новоi спецiальностi, поставити надiйний заслiн на шляху до неi людей некомпетентних, а то й випадкових, що мають рiзного роду протипоказання тАФ особистого, морального, медичного характеру, необхiдно формувати систему повноцiнноi пiдготовки кадрiв нового тiшу для сфери соцiального захисту населення.

Спецiалiст соцiальноi роботи надiлений рiзноманiтними посадови ми обов'язками. Основнi з них такi:

- володiти основами пенсiйноi справи, соцiального захисту сiмей з дiтьми, iнвалiдiв, одиноких та iнших соцiальне незахищених громадян;

-виявляти на пiдприiмствах, в мiкрорайонах, селах сiм'i окремих осiб, якi потребують соцiально-медичну, юридичну, психолого-педа гогiчну, матерiальну й iншу допомогу, охорону морального, фiзичного i психiчного здоров'я;

- встановлювати причини виникаючих у них труднощiв, конфлiктних ситуацiй, в т.ч. за мiсцем роботи, навчання i т.д., допомагати iм у розв`язаннi iснуючих проблем, працевлаштуваннi, соцiальному захистi;

- сприяти iнтеграцii дiяльностi рiзних державних i громадських органiзацiй та установ по наданню необхiдноi соцiально-економiчноi допомоги населенню;

- проводити психолого-педагогiчнi та юридичнi консультацii з питань сiм`i i шлюбу, виховну роботу серед дiтей, схильних до правопо рушень; '

- надавати допомогу в укладаннi угод про надомну працю батькам що мають неповнолiтнiх дiтей, iнвалiдам, пенсiонерам;

- виявляти i надавати пiдтримку дiтям та дорослим, яким потрiбна опiка i пiклування, влаштування в лiкувальнi й учбово-виховнi заклади, матерiальна, соцiально-побутова та iнша допомога;

- органiзовувати громадський захист неповнолiтнiх правопорушникiв при необхiдностi - брати в ньому особисту участь;

- сприяти створенню i дiяльностi центрiв соцiальноi служби для молодi, допомоги сiм'i (всиновлення, опiкунство, пiклування), юнацьких, пiдлiткових, дитячих об'iднань, асоцiацiй, клубiв за iнтересами.

тАФ допомагати органiзацii i виховнiй дiяльностi iнтернатiв, притулкiв для iнвалiдiв, людей похилого вiку, бездомним та iн.;

- брати участь в роботi по соцiальнiй адаптацii i реабiлiтацii осiб, якi повернулися з спецiальних навчально-виховних установ i мiсць позбавлення волi, розв'язаннi iнших гострих соцiальних проблем.

Рiзноманiтнi професiйнi вимоги до спецiалiста з соцiальноi роботи випливають з таких його головних функцiй: дiагностична, прогностич на, правозахисна, органiзацiйна, профiлактична, соцiально-медична, соцiально-педагогiчна, технологiчна, соцiально-побутова i ко мунiкативна. Коротко пояснимо суть кожноi. Перша функцiя соцiального працiвника полягаi у вивченнi особливостей сiм'i, групи людей, ступеню й спрямованостi впливу на них мiкросередовища i постановцi вiдповiдного "соцiального дiагнозу". З його врахуванням прогнозуiться розвиток подiй, процесiв, моделi соцiальноi поведiнки. В разi потреби використовуються закони i правовi акти з метою надання допомоги i пiдтримки людей, iхнього захисту. Соцiальний працiвник сприяi органiзацii соцiальних служб на пiдприiмствах i за мiсцем проживання, залучаi до iх роботи громадськiсть, спрямовуi iхню дiяльнiсть до надання рiзних видiв допомоги i соцiальних послуг населенню. Велику увагу вiн придiляi попередженню i профiлактицi негативних явищ, приводячи в дiю рiзнi механiзми (юридичнi, психологiчнi, медичнi, педагогiчнi та iн.), органiзуючи вiдповiдну допомогу особам, що ii вкрай потребують. Безпосередня соцiально-медична функцiя працiвника соцiальних служб полягаi в органiзацii роботи з профiлактики здоров'я, засвоiннi навичок першоi медичноi допомоги, пiдготовцi молодi до сiмейного життя, в розвитку трудотерапii та iн. Багатопланова його соцiально-педагогiчна функцiя: виявляти iнтереси й потреби людей у рiзних видах дiяльностi (культурно-освiтнiй, спортивно-оздоровчiй, науково-технiчнiй) i залучати до роботи з ними вiдповiднi установи, творчi спiлки, асоцiацii та iн. Суть психологiчноi функцii - застосування рiзних видiв консультування i корекцii мiжособистих стосункiв, сприяння соцiальнiй адаптацii iндивiда, допомога в соцiальнiй реабiлiтацii всiм нужденним. Чiльне мiсце в дiяльностi соцiального працiвника займаi соцiально-побутова функцiя, що полягаi у наданнi необхiдноi допомоги й пiдтримки рiзним категорiям населення (iнвалiдам, перестарiлим, новоствореним сiм'ям i т.д.) в полiпшеннi iх житлових умов, облаштуваннi, веденнi домашВннього господарства тощо. Нарештi, комунiкативна функцiя передбачаi встановлення контактiв з клiiнтами, органiзацiю обмiну iнформацiiю, формування iдиноi стратегii взаiмодii сприймання i розумiння iншоi людини.

Вже iз стислоi характеристики функцiй видно, якими рiзними видами дiяльностi доводиться займатися соцiальному працiвниковi. При розв'язаннi соцiальних проблем вiн маi бути i соцiологом, i педаВнгогом, i лiкарем, i правознавцем. Можна видiлити такi три головнi пiдходи, до яких вiн часто вдаiться. Виховний - виконання ролi вчитеВнля, консультанта, експерта. Соцiальний працiвник даi поради, навчаi вмiнню, моделюванню i демонстрацii правильноi поведiнки, встановВнлюi зворотний зв'язок, застосовуi рольовi iгри як метод навчання. Наступний пiдхiд зводиться до ролi помiчника, приВнхильника або посередника в подоланнi апатii чи дезорганiзацii особи, коли iй це зробити самiй важко. Дiяльнiсть соцiального працiвника за такого пiдходу спрямована на пояснення поведiнки, обговорення альВнтернативних варiантiв, з'ясування ситуацiй, пiдбадьорювання i мобiлiзацiю внутрiшнiх ресурсiв клiiнта. Адвокативний пiдхiд застосоВнвуiться тодi, коли треба юридичне захистити громадянина чи групу людей (подання об'iктивноi iнформацii, спiвпраця з адвокатом, допоВнмога клiiнтовi в усвiдомленнi прав i обов'язкiв, добiр документально обгрунтованих звинувачень i т.д.).

Соцiальний працiвник вiдiграi активну роль в плануваннi, узгодВнженнi дiй рiзних систем соцiальноi допомоги населенню. Вiн справляi безпосереднiй вплив на особу чи групу людей. Це не стiльки виховний, словесний, як дiяльний процес, створення умов для розвитку особи чи системи, просування до намiченоi мети з допомогою вiдповiдних заВнсобiв i методiв. Цей процес - взаiмодiя (iнтеракцiя), тобто вплив на свiдомiсть клiiнта соцiального працiвника та iнших факторiв, його прихильне i правильне сприймання i вiдповiдне реагування, ставлення до суб'iктiв впливу, тобто зворотна дiя, координування, коригування взаiмних зусиль.

Джерелами впевненостi соцiального працiвника у правi справляти такий вплив i його знання та досвiд, поiнформованiсть, узаконенi поВнвноваження, статус i репутацiя, харизматичнi данi, особиста привабВнливiсть, благородство та iншi риси. Вони набуваються у процесi навчанВння, самовиховання, життiвоi практики. Фундаментальне значення мають знання i досвiд, на них грунтуiться вмiння впливати на iнших людей. Багато важать, зокрема, здiбностi, навички iнтерв'ювання, тактовного надання пiдтримки, встановлення зворотного зв'язку, послiдовнiсть i наполегливiсть, терпеливiсть i витримка, самоконтроль, щира зацiкавленiсть, спрямованi на досягнення перемiн у поведiнцi та стосунках мiж соцiальним працiвником i клiiнтом.

Знання потрiбнi для забезпечення диференцiйованого пiдходу до людей, вивчення i розумiння iнтересiв i потреб особи на рiзних етапах життiвого шляху, кризових станiв, наслiдкiв фiзичних i психiчних розладiв. Знання i досвiд важливi для спецiалiзацii соцiального працiвника, наприклад, в наданнi допомоги бiдним i безпритульним, роботi з дiтьми без батькiв, у профiлактицi правопорушень i т.д. Така спецiалiзацiя вимагаi знань вiдповiдних теорiй i концепцiй, опори на емпiричнi дослiдження, вмiння проаналiзувати конкретну ситуацiю, розробити програму дiй, вибрати ефективнi методи, врахувати iснуючi закони i т.д.

Цi знання, вмiння i досвiд вкрай важливi в управлiннi дiяльнiстю соцiальних служб, доборi кадрiв для них i застосуваннi новiтнiх техноВнлогiй, про що буде конкретно йти мова у спецiальному роздiлi курсу.

Особлива сфера дiяльностi соцiального працiвника - орiiнтацiя в проблемах моделювання i прогнозування наступного розвитку i функцiонування соцiальних систем: сiм`i, груп, спiльностей. Тут потрiбнi знання структур i процесiв, що справляють вплив на процедуру прийняття рiшень, використання владних повноважень, а комунiкативнi функцii, рольовi позицii, iх можна буде здобути у вiдповiдних навчальних курсах (з соцiологii, соцiального управлiння). а також пiд час практики, передусiм виробничоi.

РЖ, звичайно, фахiвець високоi квалiфiкацii повинен володiти знанВннями джерел i систем забезпечення соцiальними послугами за мiсцем проживання людей (лiкарень, шкiл, державних органiв, приватних пiдприiмств), знати умови, напрями, специфiку дiяльностi цих систем, способи виходу на них, думку i ставлення до них клiiнтв, iхнi можливостi, регламентуючi засади i т.д., щоб вiльно орiiнтуватися i компетентно з ними спiвпрацювати.

Що таке узаконенi повноваження соцiального працiвника? Це його призначення на посаду, певнi права, обов'язки, а також авторитет, особлива повага до нього з боку клiiнтiв. Статус i вiдображенням того становища, яке вiн займаi в суспiльствi. Репутацiя ж складуiться у процесi взаiмодii з оточуючим середовищем. !з соцiальним працiвником спiлкуiться багато рiзних людей - колег, клiiнтiв, керiвникiв. Про нього судять за рiвнем знань, компетентнiстю, досвiдом, доброзичливiстю, чуйнiстю, чеснiстю,, комунiкабельнiстю, обов'язковiстю i багатьма iншими рисами. Якщо статус великою мiрою залежить вiд полiтики держави, правового становища, то репутацiю створюi собi кожен сам особистими якостями i ставленням до справи.

Деякi соцiальнi працiвники привабливi для оточуючих завдяки власнiй лагiдностi, чарiвностi, щедростi i навiть харизматичних особ ливостей (вмiнням полонити, захоплювати своiю одержимiстю, ен тузiазмом i вiрою). Такi фахiвцi привертають до себе людей, надих ають iх, настроюють на активну взаiмодiю. РЖ хоча особиста приваб ливiсть не залежить вiд службового становища, вона пiдсилюi потенцiйнi можливостi позитивного впливу на клiiнтiв. Харизматичнi ж риси як вияв рiдкоi обдарованостi людини талантами вiд природи розвиваються iнтенсивною працею, сприяють висуненню працiвника на вищi позицii в сферi соцiальноi роботи.

Сприймання людьми навколишнього свiту, а також iх поведiнка певною мiрою залежать вiд рiвня iнформованосгi. Мова йде про широкий кругозiр соцiального працiвника, який не обмежуiться суто професiйними обов'язками. Обiзнанiсть в багатьох сферах суспiльного життя сприяi приверненню й довiри до нього з боку клiiнтiв, пiдкрiплення у них впевненостi в тому, що вони отримають всебiчну допомогу.

Таким чином, соцiальний працiвник повинен: - мати добру професiйну пiдготовку, знання з рiзних галузей праВнвознавства, соцiологii, психологii, педагогiки, фiзiологii, демографii i статистики, iнформатики, економiки i управлiння;

- володiти високою загальною культурою, розумiтися в лiтературi, музицi, живопису та iнших видах мистецтва;

- бути добре поiнформованим про сучаснi полiтичнi, економiчнi, соцiальнi процеси в суспiльствi, мати широку обiзнанiсть про рiзнi соцiальнi групи населення;

- вмiти передбачати наслiдки своiх дiй, не йти слiпо за клiiнтом, а проводити в життя свою продуману й послiдовну лiнiю;

- володiти певною соцiальною пристосованiстю, враховувати рiзноманiтнiсть контингенту, що потребуi допомоги, вмiло контакту вати i привертати до себе "важких" пiдлiткiв, сирiт, iнвалiдiв, без робiтних. одиноких, людей похилого вiку, перебуваючих на реабiлiтацii i т.д.;

Кожен його напрям будуватиме свою дiяльнiсть за рахунок внескiв, якi будуть оплачуватися найманим працiвником i працедавцями (окрiм страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi, що повнiстю фiнансуiться за рахунок працедавцiв).

Враховуючи досвiд iвропейських краiн з високим рiвнем соцiальних гарантiй, в Украiнi передбачено також створити розгалужену систему iз декiлькох самостiйних структур, кожна iз яких покликана найкраще задовiльняти специфiчнi потреби окремих груп населення у соцiальному захистi. Вони вiдповiдно до свiтового досвiду та мiжнародно-правових норм мають бути структурами цивiльно-правового характеру, грунтуватися на засадах самоврядування i самофiнансування. Держава здiйснюватиме лише загальний юридичний нагляд у цiй справi.

Як i за рубежем, основою соцiального захисту в нас буде система пенсiйного страхування. Та ним не обмежуватиметься справа. Навколо нього i разом з ним широкого розвитку мають набути рiзнi форми медичного страхування, страхування на випадок безробiття, вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання. Збережуться державнi програми забезпечення окремих категорiй громадян (державних службовцiв, працiвникiв правоохоронних органiв, учасникiв воiн, потерпiлих вiд екологiчних катастроф та iн.). Дальший розвиток дiстане система соцiальноi пiдтримки непрацездатних i мало забезпечених громадян. Розширяться джерела фiнансування, форми соцiального захисту, розмiри виплат i допомоги. У iх формуваннi зросте роль громадян та працедавцiв, долатиметься зрiвнялiвка при розподiлi. Держава забезпечуватиме мiнiмальний рiвень соцiального захисту, кожен завчасно буде дбати про свою старiсть.

Передбачаiться здiйснити iншi заходи для пiдтримання нормаль них умов життя людей. Успiх намiчених змiн залежатиме вiд квалiфiкацii працiвникiв, зайнятих соцiальним обслуговуванням i за хистом, що передбачаi вiдповiдну пiдготовку кадрiв; вона стаi завданням першочерговоi ваги у здiйсненнi новоi соцiальноi полiтики краiни.

Отже, широке поле дiяльностi чекаi майбутнiх соцiальних працiвникiв. Це передусiм робота в державних соцiальних закладах (службах зайнятостi, у справах неповнолiтнiх, iнтернатних установах, спецiалiзованих школах та iн.). Фахiвцi цього профiлю потрiбнi в труВндових колективах (на пiдприiмствах державноi власностi, приватних, змiшаного типу), у громадських органiзацiях, благодiйних фондах. Бо

до них, разом з релiгiйними об'iднаннями, переходитиме все бiльше функцiй соцiального захисту i пiдтримки рiзних груп населення. Так, у 1995 р. з Украiнi було 549 позабюджетних фондiв, з них 164 загаль нодержавнi, а решта - благодiйнi, iх мережа зростатиме, а вiдповiдно - i потреба в спецiалiстах. Добре пiдготовленi фахiвцi з соцiальноi роботи зможуть зайнятися приватною практикою. Декому пiсля здобуття певного досвiду захочеться перейти на педагогiчну чи наукову роботу. А комусь довiрять працювати в органах державноi влади, що здiйснюють управлiння соцiальною сферою. Кожен, при бажаннi, зможе знайти справу по душi, вiдповiдно до своiх знань, здiбностей i нахилiв.

Головне для майбутнiх спецiалiстiв з соцiальноi роботи - мислити системно, дiалектичне, не втрачати цiлого за частковим, бачити завжди клiiнта з усiх бокiв, а не симптоми чи окремi ознаки його занедужання i втрати опори в сiм'i, на роботi, в побутi, у суспiльствi. Теоретичнi дисциплiни допоможуть поiднати частини в цiле, дотримуючись принципу дiалектичноi iдностi в пiдходi до людини i суспiльства. Соцiальний i науковий прогрес коригуватиме змiст i методику навчання в унiверситетi, формуватиме спецiалiста цього профiлю, критерii оцiнки знань i навичок, найбiльш рацiональнi шляхи i методи iх засвоiння.

Навчальний процес, як вже неодноразово пiдкреслювали, -процес двостороннiй. Це не тiльки i не стiльки дiяльнiсть викладача, скiльки наполеглива, цiлеспрямована праця студента. Кiнцева мета, потрiбнi результати навчання можуть бути досягнутi лише внаслiдок засвоiння усього учбового матерiалу. Враховуючи ж глибоку насиВнченiсть кожного заняття новою iнформацiiю, принципи iнтеграцii i комплексностi, а також необхiднiсть тiсного зв'язку навчання з пракВнтикою, цiлком очевидно, що студент повинен не лише вiдвiдувати лекцii, але й активно працювати на всiх заняттях. Тiльки так можна не. лише ознайомитися з навчальним матерiалом, переказати його, але й надовго засвоiти його, зумiти практично застосувати набутi знання, тобто сформувати в собi необхiднi навички, переконання, вмiння. Ось тодi й буде досягнуто мету навчання, що максимально наближуi стуВндента до умов майбутньоi професiйноi дiяльностi.

Основнi положення для цiii дiяльностi, як вказувалося, - систеВнматичнiсть, послiдовнiсть, активнiсть, цiлеспрямованiсть. Вони вiдомi давно, важливi скрiзь i завжди, та в наш бурхливий, переломний час i стосовно вашоi майбутньоi дiяльностi мають особливе значення. З враВнхуванням цього треба i розпочинати оволодiння обраною спецiальнiстю.

- мати професiйний такт, бути вiдкритим i спiвучасливим до чужих труднощiв, викликати симпатii i довiру в оточуючих, дотримуватися професiйноi таiмницi, делiкатностi в усiх питаннях, що зачiпають iнтимнi сторони життя людини;

- виховувати в собi емоцiйну усталенiсть, бути готовим до психiчних перевантажень, уникати однобiчностi, невротичних вiдхилень у власних оцiнках та вчинках, незважаючи на можливi не вдачi (недовiру, образу, вiдмови тощо), сумлiнно виконувати свiй

обов'язок, зберiгати витримку, залишатися доброзичливим i чуйним до клiiнта;

- вмiти приймати рiшення в несподiваних, навiть екстремальних, ситуацiях, чiтко формулювати своi думки, грамотно i дохiдливе iх викладати, критично оцiнювати свою дiяльнiсть, уникати зверхностi, зарозумiлостi;

- дiлитися своiми знаннями, досвiдом з колегами, молодими соцiальними працiвниками, популяризувати свою професiю, пiдтримувати високi стандарти своii поведiнки,

Цей перелiк вимог, звичайно, далеко не повний. Вони конкретнiше викладенi в професiограмi, посадових iнструкцiях та iнших документах, що регулюють виконання службових обов'язкiв. Пiдкреслимо, нарештi, такi далеко не банальнi iстини, як вiдданiсть своiй справi, чеснiсть, правдивiсть, загострене сприймання людського горя, жертовнiсть, благородство. Соцiальний працiвник повинен чiтко вiдрiзняти заяви i дii, зробленi ним як приватною особою, так i представником соцiальноi роботи як професii.

Сукупнiсть особистiсних якостей втiлюiться у стилi поведiнки соцiального працiвника i системi стосункiв, якi вiн формуi. Деякi з них вiльно почуваються в конфлiктних ситуацiях, iншi вiддають перевагу спiвробiтництву i взаiмодопомозi колег. Однi вмiють спiлкуватися з балакучими клiiнтами, другi швидше "знаходять мову" iз небагатослiвними й мовчазними. Однi бiльш чутливi до дiтей, iншi-до людей похилого вiку. Деякi витримують i агресивне ставлення, а дехто сприймаi боляче найменшу недовiру до себе. Подiбнi приклади можна довго продовжувати. Та вони лише пiдтвердять одне: велику роль iндивiдуальних якостей соцiального працiвника у його професiйнiй дiяльностi. Серед них видiлимо насамперед такi: гуманiстична спрямованiсть, особиста i соцiальна вiдповiдальнiсть, загострене вiдчуття до бра i справедливостi, власна гiднiсть i повага гiдностi iншоi людини, терпеливiсть, ввiчливiсть, поряднiсть, емпатичнiсть, готовнiсть зрозумiти клiiнта i прийти йому на допомогу, стриманiсть, адекватнiсть самооцiнки, щирiсть, щедрiсть, соцiальна адаптованiсть.

Цi та iншi риси можна подiлити на три групи:

а) психологiчнi характеристики, що i складовою частиною придатВнностi де соцiальноi роботи;

б) психолого-педагогiчнi якостi, орiiнтованi на вдосконалення

соцiального працiвника як особистостi;

з) методичнi навички i зусилля, спрямованi на створення особисто го iмiджу (привабливостi).

До першоi групи якостей включаються вимоги, що висуваються у професiйнiй дiяльностi i психiчних процесах. Це сприймання пам'ятi, уява, мислення, психiчнi стани (втомлюванiсть, апатiя, стреси, триВнвожнiсть, депресii), увага як стан свiдомостi, емоцiйнi характеристики (стриманiсть, iндиферентнiсть) i вольовi (наполегливiсть, послiдов нiсть, iмпульсивнiсть). Деякi з цих вимог i безумовними. Вони входять до структури задаткiв. РЖншi на перший погляд вiдiграють другорядну роль. За iхньоi нерозвиненостi або вiдсутностi негативнi наслiдки про являться не одразу в професiйнiй дiяльностi, але за несприятливих умов вони практично неминучi (в складних ситуацiях, коли потрiбна мобiлiзацiя всiх внутрiшнiх ресурсiв, при розв'язаннi складних, не стандартних завдань i т.д.).

У практичнiй роботi з людьми психологiчнi вимоги грунтуються на зiбраностi, уважностi, розумiннi iншого, терпiннi, самоволодiннi та iн. При виборi професii, оцiнцi кадрiв доцiльно орiiнтуватися не на окремi властивостi психiки, а на характеристику особистостi як цiлiсного ут ворення, на ii системну якiсть, соцiальну спрямованiсть. У формуваннi такого стану суттiву роль вiдiграють як природнi данi, так i бажання вчитися, установки, цiннiснi орiiнтацii, вольовi зусилля людини, яка обрала професii соцiального працiвника.

До другоi групи якостей вiдносяться самоконтроль, самокри тичнiсть, самооцiнка своiх вчинкiв, фiзична тренованiсть, само навiюванiсть, вмiння керувати своiми емоцiями. Вони також доступнi завдяки самовихованню.

У третю групу якостей включають комунiкативнiсть, емпатичнiсть (вловлювання настроiв людей, з'ясування iх установок, очiкувань, спiвпереживання iхнiм нуждам), вiзуальнiсть (зовнiшня привабливiсть особи), красномовнiсть та iн. iх також можна розвинути власними зусиллями - з допомогою фахових вiщань, методичноi лiтератури, тренувань та iншими способами.

Принципове значення при цьому маi професiйне самовизначення. У зарубiжнiй i вiтчизнянiй психологii i багато "конструкцiй", покликаВнних допомогти людинi правильно обрати професiю (теорii Т. Парсонса, Д. Сюпера,та iн.).

Синтезуючи iх, можна сказати, що процес професiйного самовизнання не короткочасний, а тривалий, вiн вiдбуваiться пiд впливом багатьох факторiв (об'iктивних i суб'iктивних), iвдивiдуально своiрiдний i не повторний. Провiдну роль у цьому процесi вiдiграють iнтереси i зусил ля особи. Вiн проходить декiлька етапiв (пошуку, зростання, змiцнення, стабiлiзацii, спаду), маi якiснi характеристики (змiст, широта, глибина, усталенiсть). В реалiзацii професiйних планiв чимало залежить вiд здiбностей. Вони мають iндивiдуальну мiру вияву (успiшнiсть, якiсна своiрiднiсть виконання дiяльностi, ступiнь реалiзацii намiченого). При самовизначеннi особи до вибору професii одне з головних завдань - оцiнка загальних здiбностей i прогнозування iх розвитку, визначення сформованосгi iнтересу, бажання i готовностi реалiзувати життiвi плани.

Отже, соцiальна робота вимагаi усвiдомленого вибору, ТСрунтовноi пiдготовки i постiйного вдосконалення спецiалiстiв у цiй галузi. Про фесiя ця не лише суспiльне вагома, високо гуманна, але й цiкава. Обравши РЗРЗ за покликом душi, людина зможе сповна розвинути й ре алiзувати свiй творчий потенцiал, буде постiйно збагачуватися духов нр, вiдчувати радiсть пiзнання, спiлкування, пошукiв, самоутверджу вати себе i допомагати гiдно жити спiввiтчизникам.

вчившись п'ять рокiв, отримавши диплом, не одразу станеш справжнiм спецiалiстом з соцiальноi роботи - цьому треба вчитися постiйно, у напруженiй боротьбi. Треба боротися з потоками новоi iнформацii, iз втомою i лiнощами, зi спокусами i бажаннями, звичками i консерватиз мом. Вони iнодi дуже далекi вiд унiверситетських справ, заважають працювати i жити, спричиняють новi, зайвi i виснажливi труднощi.

Та у студентiв i спiльники в боротьбi з ними. Це, звичайно, родичi i друзi. Потiм викладачi, iншi працiвники унiверситету, базових ор ганiзацiй для практики, всi, хто забезпечуi навчально-виховний про цес. Серед ваших порадникiв i спiльникiв не останнi мiсце займаi курс тАЬВступ до спецiальностi". У ньому стисло розкрито сутнiсть i призна чення професii соцiального працiвника, данi рекомендацii щодо рацiональноi органiзацii самостiйноi роботи, засвоiння учбового ма терiалу, морально-психологiчноi пiдготовки до майбутньоi дiяльностi.

В унiверситетi все пiдпорядковане головному завданню: пiдготовцi висококвалiфiкованих спецiалiстiв. Що таке соцiальний працiвник? РЖснуi багато складних визначень цього поняття. Та простiше кажучи, це професiя людей, якi присвятили себе справi допомоги iншим. РДдинi офiцiйно встановленi програми пiдготовки соцiальних працiвникiв рiзних профiлiв дають можливiсть поiднати благородне поривання допомогти нужденним iз знаннями та навичками, необхiдними для втiлення цього благородного прагнення у життя.

Таким чином, соцiальний працiвник - це спецiалiст в особливiй, специфiчнiй сферi дiяльностi. Об'iктом застосування його трудових зусиль i складний органiзм людини, а наслiдком-благополуччя, само почуття, соцiальне здоров'я iндивiда, груп людей, суспiльства в цiлому. Поряд з нормальним фiзичним станом воно - величезний, непе рехiдний здобуток, найбiльша громадська i державна цiннiсть. Це пiдкреслюi i пiдносить значення соцiальноi науки, полiтики й практики. А безпосереднiми iх носiями i соцiальнi працiвники - основна ланка кадрового корпусу соцiальних служб.

Ставлення до соцiальноi сфери i ii працiвникiв у рiзний час з нашiй краiнi було неоднаковим. В перiод суспiльних потрясiнь i подолання наслiдкiв природних та соцiальних лих iхня праця високо поцiновувалася. Та труднощi долалися - i ставлення до неi змiнювалося. В роки вiдносного благополуччя здiйснювався залишко вий принцип фiнансування соцiальноi сфери з його моральними, куль турними, психологiчними, полiтичними, екологiчними наслiдками. Нинi, на рубежi вiкiв i тисячолiть, перед лицем глобальних проблем, все глибше усвiдомлення державними органами, полiтичними колами, громадськiстю важливостi оптимiзацii рiзноманiтних аспектiв соцiального розвитку. Та можливостi для нього недостатнi скрiзь, а з Украiнi - особливо. Однак об'iктивнi потреби виживання, прогресив ного розвитку людства врештi-решт вiзьмуть верх. Соцiальнi проблеми мають неухильно розв'язуватися й нашою краiною. РЖ вiдчутну роль з цьому маi вiдiграти нова соцiальна полiтика й система пiдтримки враз ливих верств населення.

У iх реалiзацii провiдного значення все бiльше набуватиме соцiальне страхування. Це передбачено Концепцiiю соцiального за безпечення населення, схваленою Верховною Радою Украiни 21 грудня 1993 року, i випливаi з багатолiтнього досвiду розвинених краiн Заходу, де склалася багатоукладна економiка i переважають ринковi вiдносини. Пiдготовлений у вiдповiдностi з новою Конституцiiю законопроект "Основи законодавства Украiни про соцiальне страхування" пiсля його прийняття парламентом започаткуi далекосяжнi перетворення у всiй системi соцiального захисту населення. Згiдно з ним урядом будуть розробленi законодавчi акти з пенсiйного страхування громадян, страхування на випадок безробiття, вiд нещасного випадку на виробництвi, у зв'язку з хворобою (медичне страхування) тощо.

Передбачаiться створити трьохрiвневу систему соцiального стра хування. РЗ надалi дiятиме державне страхування для деяких категорiй працiвникiв та РЗх сiмей (вiйськовослужбовцi, працiвники правоохорон них органiв державноi влади та iн.). За окремими законами намiчаiться страхування громадян в асоцiйованих, приватних та iнших страхових органiзацiях за персональними угодами. Таким чином, громадяни маВнтимуть можливiсть одержати додатковi види послуг чи матерiального забезпечення при настаннi страхового випадку, з iнших причин, переВндбачених угодою. Добровiльне страхування вiдбуватиметься в основВнному щодо працiвникiв вiльних професiй. Його умови для цих громадян будуть передбаченi окремими законами з соцiального страхування.

Як вказувалося, крiм знань, потрiбно ще набути i певнi особистiснi

якостi, необхiднi соцiальному працiвнику. Вони формуються в ходi оволодiння знаннями, виховноi роботи, самостiйними зусиллями студента. Сумлiнне ставлення до справи, вiдповiдальнiсть, чеснiсть, по ряднiсть, принциповiсть, цiлеспрямованiсть - пi якостi потрiбнi усiм спецiалiстам. Для соцiальних працiвникiв вони i суттю спецiальностi, запорукою успiшного виконання професiйних обов'язкiв, громадського визнання i морального самоутвердження. Вказанi якостi необхiднi для усiх видiв соцiальноi роботи, хоча в деяких сферах якась iз них може видiлятися виразнiше. Соцiальний працiвник маi бути гуманним, поважати людину, яка потребуi допомоги, пiдтримати ii професiйно i морально, надихнути на подолання труднощiв, вселити вiру у власнi сили й можливiсть повернення до гiдного життя. Переконливi приклади соцiальноi реабiлiтацii дають фольклор, художня лiтература, сучасна дiйснiсть. Вiтчизняна й зарубiжна iсторiя багатi зразками самовiдданоi, безкорисливоi фiлантропii, милосердя, опiкування та iнших форм благодiйностi. Нам i на що орiiнтуватися, що запозичува ти i примножувати.

Отже , соцiальна робота тАУ настiйне велення часу, а украiнське суспiльство в ходi своеi наступноi трансформацii довго вiдчуватиме гостру потребу в квалiфiкованих фахiвцях для ii повсюдного, вмiлого та ефективного здiйснення.

Роздiл РЖРЖРЖ

Особливостi профорiiнтацii та профвiдбору кадрiв для соцiальних служб .

Соцiальна робота багатогранна по своiй направленостi .Вона включаi в себе такi специалiзациi як: соцiальний педагог, психолог сiмейного ( широкого ) профiля, етнолог, соцiальний юрист, еколог, валеолог,,геронтолог; соцiальний робiтник понад конкретноi,вузькоi специалiзацii ( по роботi з бiженцямi, iнвалiдами, з групами соцiального ризику, медичний соцiальний робiтник та iн. ),працюючий з певною вiковою групою ( з дiтьми, престарiлими та iн. ) або в певних закладах ( школi, на виробництвi ), в специфiчних сферах микросреди ( у общине, на селi, в вiйськових частинах ).

Функцii соцiального робiтника рiзноманiтнi :

дiагностична; органiзаторська; прогностична; попереджувально

-профiлактична i соцiально -терапевтична; органiзацiйно

-коммуникатiвна; охоронно-оборонна.

Специфiка функцiй соцiального робiтника припускаi органiчне

поiднання личностних та фахових якостей, що вiдбито в етичному i фаховому кодексi, вiдповiдаючому мiжнародним нормам соцiальноi роботи. Так, до числа обов'язкових якостей, iвмiнь соцiального робiтника вiднесеннi- емпатийность; псiхологична компетентность; вiчливiсть i тактовнiсть; людянiсть i гуманнiсть, милосердя; органiзаторскi та коммуникатiвнi спроможностi, екстравертивнiсть; висока духовна культура i моральнiсть; соцiальний iнтеллект ( т. i. вмiння адекватно сприймати i аналiзувати соцiальнi ситуацii та iнших людей ); умiння бути цiкавим для навколишнiх та неформальним у роботi з клiiнтом; направленнiсть на iнтереси, потреби i захист людського достоiнства клiiнта; вмiння дотримуватись конфiденцiйнiсти

службовоi iнформацii i особових таiмниць клiiнта; прагнення допостiйного пiдвищення фахових знань; чеснiсть, моральна чистота в

фахових справах; додержання етики взаiмовiдносин з людьми i т. п.

Посада соцiального робiтника запроваджена у нашоi краiнi недавно.

Тим не меньш вузи вже органiзували пiдготовку фахiвцiв по соцiальнiй роботi, здiйснюiться також курсовая пiдготовка i перепiдготовка соцiальних педагогiв i соцiальних робiтникiв. У навчальнi плани для прийдешнiх соцiальних робiтникiв включенi рiзноманiтнi дисциплiни сучасного человекона-знання - вiд медичних до юридичних, в тому числi валеологiя, педагогiчна технологiя та iн. Багато юнакiв i дiвчат, що роздумують над науками про людину, знаходят в цих програмах дисциплiни, що не зустрiчаються нi в яких iнших навчальних планах. Часто такий iнтерес, прагнення до пiзнання нового, незвичайного i основним, вирiшальним моментом при виборi спецiальностi тАЬсоциальний працiвниктАЭ. РЖ це добре, проте нерiдко при цьому абiтурiiнти мають дуже поверхнi знання про обрану спецiальнiсть, не знаючи практично нiчого про ii труднощi.

Зростання безробiття i необхiднiсть перiпрофiлюванiя великоi

кiлькостi тАЬнепотрiбнихтАЭ фахiв збiльшуi потiк бажаючих освоiти таку нову i цiкаву спецiальнiсть, як тАЬсоциальная работатАЭ. Певно, в найближчий час наплив бажаючих ( по рiзноманiтним мотивам ) стати соцiальним робiтником буде збiльшуватися. Проте не всiм людям показан цей фах. А i i такi, яким взагалi нею не можна займатися. Тому потрiбен квалiфiкований фаховий вiдбiр та дiагностика фаховоi пригодностi до соцiальноi роботи.

Основна складнiсть такого опрацювання полягаi у великому розмаiттi конкретних завдань, що постають перед рiзноманiтними категорiями соцiальних робiтникiв, у невизначеностi посадових обов'язкiв i

функцiй ,що виконуються ними. Можна бути ученим i професором по соцiальнiй роботi, а можна надавати конкретнi, по сутi своii досить простi послуги iнвалiдам i престарiлим. Можна займатися соцiальноюосвiтою досить великих мас населення, а можна стати тАЬсвоiю людиноютАЭ в обмеженiй кiлькостi сiмей. Можна працювати над змiною життiвих позицiй своiх пiдопiчних, щоб вони змогли стати повноцiнними громадянами, а можна обмежитися iнформуванням про необхiднi державнi i комерцiйнi служби. Можна ризикувати своiм життям,працюючи з соцiально та психiчно нестiйким контингентом, а можна своiю добротою i пiклуванням скрасiть останнi днi людинi що помираi.

Можна з великою енергiiю i наполегливостю домагатися справедливостi, а можна, докладно вивчивши конкретну ситуацiю, спрогнозувати ii розвиток i отим самим попередити небажанi наслiдки. РЖншими словами, фах соцiального робiтника - це такий фах, де люди рiзноманiтних характерiв i склонностей спромагаються реалiзувати свiй хист i iнтереси, досягнути успiшностi в здiйсненнi своii дiяльностi. РЖ отже, серед соцiальних робiтникiв спромагаються бути люди як рiшучi, так iобережнi, як високочувствiтельнi i сильнi, так i м'яко-серцевi. Характер цього фаха дозволяi добитися успiха на цьому поприщi людям з рiзноманiтним складом особистостi. Необхiдно тiльки знайти своi мiсце згiдно з iндивiдуально тАУпсiхологичеським особливостями Розмаiтiсть в можливостях досягнення фахового успiха змушуi вiдмовитися вiд пошуку жесткiх псiхологичених вимог до фахового вiдбору кадрiв i перенестi основнi зусилля на проблеми фахового пiдбору i специалiзациi. Проте повнiстю вiдмовитися вiд вiдбору теж не можна, бо широта охоплення населення послугами, вплив соцiального робiтника на уми i настрiй людей, зосередженнiсть в його руках

деяких матерiальних благ свiдчать про iстотну роль представникiв

цього фаха в суспiльствi, про iх вiдповiдальнiсть за долi людей.

Не можна допускати до такоi дiяльностi осiб, психiчно нестiйких,

безвiдповiдальних, що мають низьку культуру спiлкування i корисливi iнтереси.

Тому у багатьох краiнах iснують рiзноманiтного роду процедури (спiвбесiда, групова дискусiя, тестування i т. п. ), спрямованi на

вiдсiв професiйно непригодних серед бажаючих стати соцiальними

робiтниками.

Так, по наданим справочником свiтовоi системи навчання соцiальних робiтникiв, пригодность претендента на навчання соцiальноi роботi по псiхологичеським критерiям та здоров'ю i обов'язковою умовою прийому у вiдповiднi навчальнi заклади ( наряду з квалiфiкацiйними i формальними критерiями ). У Австрii, Фiнляндii, Францii, Новiй Зеландii i iнших краiнах при надходженнi на фахове навчання претенденти в тiй чи iншiй формi минають псiхологическое тестування. РЖ тiльки в краiнах, де загальноосвiтнiй сертифiкат вже включаi в себе псiходiагностiчнi критерii ( США, Швейцарiя та iн. ), ця вимога спецiально не омовлена.

Аналiз професiйно важливих якостях ( ПВЯ ) соцiального робiтника показуi, що iх можна подiлити на п'ять незалежних груп:

1. Високий рiвень освiти i культури, осведомленность по широкому колу професiйно значiних проблем ( знання у галузi педагогiки, психологii, юрiспруденциi, социологii i т. п. ). В цiлому наданi якостi i тi що складають фаховою компетентнiсть.

2.Доброта, любовь до людей, бажання допомогти, чутливiсть,почуття сострадання та милосердя, симпатiя до iнших та альтруiзм. Цi якостi можна в цiлому охарактеризувати як доброзичливе вiдношення до людей, до iх проблем i до iх ситуацiй.

3. Висока коммуникабiльнiсть, соцiальна смiливiсть,

iнициатiвность. Умiння управляти людьми, впливати на iх позицii i

переконання. Умiння викликати до собi довiр'я та пiдтримати людину в тяжку для нього хвилину. Подiбнi якостi можна позначити як органiзаторско -коммукатiвний хист.

4.Бескористнiсть, чеснiсть, поряднiсть, вiдповiдальнiсть, висока

моральнiсть- цi якостi характеризують високий морально-етичний рiвень соцiального робiтника.

5.Работоспособнiсть, енергийнiсть, наполегливiсть в досягненнi цiлi i готовнiсть до псiхологичнього дiскомфорту. Такi властивостi притаманнi людям, що володiють нервово-психiчноi витривалостю.

Соцiальнi робiтники - це люди впевненi у собi, доброзичливi i уважнi, готовi до спiвробiтництва. Вони умiють спiлкуватись та неабияк розбираються в соцiальних ситуацiях, адекватно розумiють i сприймають iнших людей. РЗх характеризуi емоцiйна зрiлiсть,

врiвноваженiсть, спроможнiсть слiдувати груповоi моралi. У них не

виявлено рис авторитарностi, жесткостi, агресивностi. Це люди в

бiльшостi-розважливi та розсудливi, вiдповiдальнi i свiдомо

слiдуючi нормам моралi.

В цьому зв'язку можливий слiдуючий пiдхiд до рiшення завдань фахового вiдбору соцiальних робiтникiв.

Основнi положення даного пiдходу таки:

1. Профессiографичний аналiз дiяльностi соцiальних робiтникiв не

повинен охоплювати всiii сукупностi фахових функцiй i посадових

обов'язкiв цих робiтникiв, а повинен бути сфокусован тiльки на тих

моментах в iх дiяльностi, що викликають проблеми, труднощi та невдачi.

2. Серед професiйно важливих характеристик фахiвцiв по соцiальнiй роботi повиннi бути виделени таки якостi ,що розвиваються у дорослих та псiхологично погано компенсованi, необхiднi для рiшення

фахових завдань ( як загальних, так i специфiчних для рiзноманiтних категорiй соцiальних робiтникiв ). Цi якостi i повиннi стати параметрамi для фахового вiдбору та пiдбору кадрiв.

3. Професiйно важливi якостi, що можна розвивати i формувати

шляхом навчання i тренiнгов, необхiдно враховувати при опрацюванню спецiальних курсiв, тренiровок, з обов'язковим включенням iх в систему первинноi фаховоi пiдготовки соцiальних робiтникiв.

4. Компенсуемиi за рахунок стиля дiяльностi професiйно важливi

якостi i пiдставою для вибору конкретноi специалiзациi в подальшiй фаховiй пiдготовцi соцiального робiтника.

Такий пiдхiд припускаi тривалий поетапний вiдбiр фахiвцiв для

соцiальноi роботи. Представляi доцiльним видiлити три основних етапу вiдбору. По мiрi проходження кожного iз цих етапiв що навчаються накопичуi псiхологичеська iнформацiя про сильнi i слабкi сторонах його особистостi, що доможе йому знайти найбiльш оптимальний напрям його дiяльностi. Строго кажучи, мова iде в бiльшiй мiрi не про вiдбiр, а про пiдбiр фахiвцiв для тiii чи iншоi сфери соцiальноi роботи ( або конкретного робочого мiсця чи специалiзациi ) у ходi фахового навчання i практики.

Перший етап фахового вiдбору припускаi первинну псiходiагностику усiх бажаючих стати соцiальними робiтниками. Це можуть бути як абiтурiiнти вузiв чи середнiх спецiальних закладiв, так i особи, яки прийшли на перепiдготовку ( на курси, семiнари ). Цей етап образно названий тАЬсiтотАЭ, бо основне його завдання виявити серед бажаючих стати соцiальним робiтником осiб iз явними протипоказанiям, т. i. профнепригодних.

Вiдбiр - мiра крайня, i всеж-таки у деяких випадках його не уникнути.

РЖндивiдуальнi характеристики для дiагностики профнепригодностi до соцiальноi роботи на першому етапi можна об'iднати в три умовних блоку

1) протiвопоказанiя по стану здоров'я ( психiчного чи фiзичного);

2) недостатня осознання фахового вибору; 3 ) вiдсутнiсть псiхологичнiй готовностi до спецiальностi.

Оцiнка стану здоров'я повинна проводитися фахiвцями - медикамi у рамках формально визнаноi процедури лiкарського облiку, профiлактики i диспансеризацii, включаючи i псiхоневрологическую диспансеризацiю. У людини що йде на соцiальну роботу чи навчання повинна бути в обов'язковому порядку довiдка про категорiю здоров'я. Рiшення про прийом в разi наявностi захворювань краще приймати у iндивiдуальному порядку з урахуванням конкретних умов дiяльностi ( проте тут необходiма опрацювання вiдповiдних медичних критерiiв ).

Псiхологичеська дiагностика повинна включати в себе визначення прикордонних невротическiх сiмптомокомплексов, окремих особистостних проявiв, що дозволяють оцiнити мiру тАЬнервозностiтАЭ i прогноз можливого об'iмного впливу на соцiальне оточення.

Психолога у бiльшiй мiрi, чим лiкаря, переслiдують дiагностичнi

труднощi, бо прояв невротическiх рис у визначiному змiстi

особистостi носить меншу форми прояву та часто прихований характер пiдстав виникнення.

Дiагностичнi труднощi психолога -профконсультанта в даному випадку не в тому, щоб вiдповiсти, на питання, з якого роду хворобою вiн маi справу, а в тому, маi вiн справу з проявами хвороби, iз прикордонним нервово-психiчним вiдхиленням, тимчасовим стрессовим розладом

психiки чи з патохарактерологичеськiй картиною проявiву особистостi.

Отже, необхiдне спецiальне методичне опрацювання визначення допустимих нервово-психiчних вiдхилень наданоi категорii фахiвцiв.

В другий блок -осознаннiсть фахового вибору-входять: iнтерес до фаха, мотiвация в ii одержаннi i удосконаленнi в неi, потребу допомагати людям, розумiння складностi дiяльностi, важкихi неприiмних сторон фаху, готовнiсть до можливого дiскомфорту, адекватне знання про змiст фаха i ii разновiдив. Особи що вибирають сьогоднi для себе фах соцiального робiтника, як правило, знають тiльки, що цей фах пов'язаний з спiлкуванням, з наданням потребуючим людям допомоги. Можливо, деякi припускають, що в iх руках будуть зосередженi матерiальнi засоби i ресурси для надання такоi допомоги. Але те, що цей фах вимогаi вiд них повноi самовiдачi, змiни власних подань i образу життя,навряд чи приходить iм у голову. Причому винагородою за самовiдданий працю часто буде виступати тiльки внутрiшнi задоволення вiд зробленого.

Саме такий предстаi дiяльнiсть соцiальних робiтникiв у описi нинiшнiх фахiвцiв. Нерозумiння специфiки соцiальноi роботи спроможне викликати надалi разчарування та небажання серйозно працювати над досягненням високого профессiоналiзму.

При дiагностицi осознанностi фахового вибору необхiдно враховувати знання i понiманii суттiвостi соцiальноi роботи; вияв мотивiв вибору наданого фаха; знайомство зi спецiальною лiтературою чи з результатами дiяльностi деяких соцiальних робiтникiв; наявнiсть досвiду роботи по наданню допомоги, пiдтримки людям; наявнiсть iнтересу до проблем человекознання; стаж практичноi роботи з людьми. Усi цi питання проясняются у бесiдi, iнтерв'ю з компетентною особою, груповоi дискусii чи при анкетiюваннi. Досвiд органiзацii та пiдготовки соцiальних робiтникiв в iнших краiнах також показуi, що при вiдборi бажаючих займатися соцiальною роботою враховуваiтся наявнiсть осознанной мотiвациi i iнтересу до даного фаха. Цей показник запроваджений у систему обов'язкових вимог при проходженнi у вiдповiднi навчальнi заклади в таких краiнах, як Южiая Корея, Нова Гвiнея, Фiлiппiни, Iспанiя та iн. Важливу роль граi також дiагностика цiнностних орiiнтацiй особистостi, що представляi вiдомi складностi i вимагаi в ситуацiях пiдвищеноi мотiвациi реципiiнта проектiвного пiдходу.

Вивчення гуманiстичних рис характеру i моральних якостей особистостi -одна iз самих тяжких проблем у професiйнiй дiагностицi. Разом з цим гуманнiсть, чеснiсть, поряднiсть, вiдношення до людини як цiнностi тАУ основнi професiйно важливi якостi соцiального робiтника. РЗх прояв як основноi потреби душi i змушуi людину обрати фах соцiального робiтника. Рiшення проблеми цiннотних орiiнтацiй i профессiйних потягiв слiд

засновувати на реалiзмi.Навряд чи маi сенс пред'являти вимоги

крiстальной чистоти помислiв. Соцiальна робота - це фахова дiяльнiсть, i тут благiх намiрiв i ентузiазму недостатньо.

Необхiдни i адекватне подання про своi можливостi, самопожертвi,

знання i розумiння меж своii активностi.

Третiй блок параметров дiагностики профпригодностi соцiального робiтника включаi в себе iндивiдуально -псiхологични характеристики особистостi. Як правило, саме особливостi iндiвiдуму i основним критерiiм псiхологичного фахового вiдбору.

Протiвопоказаням для соцiальноi роботи i вiдсутнiсть чи невиразнiсть четвертоi групи професiйно важливих властивостей - отих, що тяжко розвинути в зрiлому вiцi ( звичайно такi якостi мають глибинну природну основу ) i iх складно компенсiровать. До таких властивостей вiдноситься любовь i довiр'я до людей, доброта, екстравертiрованность, коммуникатiвность, впевненiсть у своiх дiях i рiшеннях, зрiлость самосознаня, емоцiйна стабiльнiсть; стиль взаiмодii, що виключаi агресивнiсть i домiнантность. При цьому тАЬвiдсiвтАЭ намагатись здiйснювати тiльки при явних, сильних проявах полюсiв зазначених властивостей ( наприклад: злiсть, агресивнiсть в спiлкуваннi, низька коммуникатiвность i т. д. ).

Завданням першого етапу пiдходу дiагностики фаховоi пригодностi соцiальних робiтникiв i не вiдбiр найбiльш перспективних, а вияв осiб, яким протiвопоказана фахова робота з людьми. Ця вiдмiна вiд традицiйноi схеми фахового вiдбору зумовлено специфiкою ролi соцiального робiтника В суспiльствi, розмаiтiстю його завдань i функцiй. Основна ж робота по оцiнцi перспектiвностi прийдешнього соцiального робiтника, дiагностики iндивiдуального профiля його професiйно важливих властивостей повинна вiдноситися до слiдуючого етапу фахового вiдбору.

Другий етап вiдбору соцiальних робiтникiв повинен бути включений в навчання чи практичну дiяльнiсть i скерований на дiагностику i уточнення фаховоi пригодностi, а також оцiнку перспективностi дiяльностi. Умовно можно назвати цей етап тАЬвипробувальний терпмiнтАЭ. Доцiльно проводити дiагностику в ходi практичного курсу оволодiнням фахом i тренiнгових занять, враховуючи швидкiсть формування необхiдних особистностних властивостей, фахових навикiв i настанов, а також показники успiшностi дiяльностi. На цьому етапi уточнюються можливостi i обмеження фаховоi успiшностi, оцiнюi перспектива фахового зростання.

По мiрi накопичування iнформацii про формування професiйно важливих

якостей i навикiв робiтникiв ,що навчаються ( стажируются ) можна перейти до заключного етапу профпiдбiра. На цьому етапi великий обсяг вiдомостей про iндивiдуально -псiхологическiх

особливостi i хист прийдешнiх фахiвцiв дозволяi вирiшувати проблему визначення найбiльш перспективноi сфери роботи.

Ця система фахового вiдбору фахiвцiв до соцiальноi роботи забезпечуi надежний тАЬвiдсiвтАЭ осiб, не придатних до роботи з людьми, дозволяi прогнозувати фахову успiшнiсть i визначити найбiльш прийнятну для конкретноi особистостi фахову специалiзацию.

Додатковим привiлеiм даноi системи i можливiсть одержання псiхологичеськiй iнформацii, необхiдноi для оптiмiзациi фахового навчання i дiяльностi.

Проте реалiзацiя такого пiдходу пред'являi ряд вимог. По-перше, певноi коррекциi системи пiдготовки соцiальних робiтникiв-введення в навчання обов'язковоi практичноi пiдготовки, так ж як в медичних навчальних закладах; введення курсiв по розвитку i формуванню органiзацiйно -коммуникатiвних i iнших псiхологическiх якостей особистостi ( соцiально тАУпсiхологическii тренiнгi, заняття по пiдвищенню псiхологичеськiй компетентностi i т. д. ); утворення служби псiхологичеського супроводу розвитку людей що навчаються ( що вирiшувала би i поточнi завдання псiходiагностикi особистостi ).

По-друге, введення квалiфiкованоi системи фахового вiдбору при прийомi соцiальних робiтникiв на роботу i навчання. Зрозумiло, цi заходи вимагають укладення немалих засобiв, зусиль i часу, проте вiдсутнiсть квалiфiкованого пiдбору кадрiв може дискредитувати саму суттiвiсть соцiальноi роботи. Практичне iх впровадження спромагаiться минати поступово, зi часом вдосконалюючись i освоюючи готовi для практики науковi розробки.

В укладення зупинимося на питаннi, невирешенiсть якого часто сводить до нулю готовi до впровадження опрацювання по фаховому вiдбору фахiвцiв. Питання це виходить за рамки компетентностi i фахових повноважень профконсультов i психологiв. Хто повинен займатися вiдбором фахiвцiв безпосередньо при прийомi на роботу чи навчання, або в процесi практики? Зрозумiло, це повиннi бути компетентнi осiби. Але це лише половина вiдповiдi. Людина, що займаiться вiдбором i пiдбором кадрiв, повинна мати незалежний статут. РЖ це питання юридичне. Вiн досi не маi законодавчого рiшення i в сферi практичноi психологii.

Базова освiта даi необхiднi для профорiiнтациi знання соцiальному робiтнику у програмах навчання i i засоби псiходiагностикi, i iншi кориснi дисциплiни. Значить, проблема квалiфiкованих кадрiв для фахового пiдбору з часом буде вирiшена. Але прийняти правильне рiшення сможет лише експерт ( або група експертiв ), не залежний вiд адмiнiстрацii закладу, в якому проводяться псiходiагностика i пiдбiр кадрiв. Крiм того, в рiзноманiтних системах пiдготовки соцiальних робiтникiв повинна бути законодавчо закрiплена можливiсть вiдсiву по показникам профнепригодностi. В iншому випадку на теми фахового вiдбору кадрiв можна i далi лише дискутувати.

Використання традицiйних рiшень завдань фахового вiдбору

в даному випадку ускладнено невизначенностю статуту нового фаха, нечiткостю i розмитостю вимог до дiяльностi та функцiональних обов'язкiв соцiального робiтника.

РЖдея пролонгiрованного фахового пiдбору спираiться на концепцiю цiлостного вивчення людини в процесi дiяльностi i розвитку i припускаi включення дiагностики в процес навчання i оволодiння фахом.

Висновки

Питання оцiнки фаховоi пригоднiстi до соцiальноi роботи вирiшуються в рамках фаховоi орiiнтацii i фахового вiдбору.

Фахова орiiнтацiя - цей науково обгрунтований розподiл людей по

рiзноманiтним видам суспiльноi дiяльностi в зв'язку з потребами суспiльства в рiзноманiтних фахах i хистом людей до iх замiщення.

Фахова орiiнтацiя передбачаi проведення цiлого ряду заходiв, серед яких необхiдно визначити слiдуючi; профпропаганда, профпросвiта, профконсультация.

В аспектi профорiiнтациi спромагаiться бути передбачена також

спецiальна система педагогiчних воздействий, спрямованих на активнiсть людини в формуваннi i совершенствованii психiчних i

фiзичних якостей, предопределяющих успiхи в отiй чи iншiй фаховiй

дiяльностi. Фаховий вiдбiр - це науково обгрунтований допуск людей до

якого-або певного виду фахового навчання i дiяльностi.

В основi прийняття експертного рiшення в профвiдборi лежить оцiнка фаховоi пригоднiстi. Фахова пригiднiсть це вiрогiдностна характеристика, що вiдбиваi можливостi людини в оволодiнi фаховою дiяльнiстю.

У профвiдборi фахова пригоднiсть спромагаiться оцiнюватися по деяким критерiям : по медичним показникам, в., т. ч. по показникам фiзичноi пригодностi; по наданим образовательного ценза або конкурсним iспитам за допомогою псiхологичеського обстеження;

з урахуванням соцiального вiдбору, з урахуванням досягнутого рiвня фаховоi адаптацii та iн. В процесi вiдбору можна видiлити ряд взаiмосвязанних етапiв :

1. Соцiально -псiхологическое вивчення фаха з метою вияву вимог до людини. Таке вивчення завершуi докладна профессiограма.

2. Вибiр псiходiагностическiх засобiв дослiдження, в т. ч. тестiв,

в наiбольшей мiрi що характеризують фаховi дii ( менеджмент, коммуникатiвниi зв'язку, спiлкування i т. д. )

3.Псiходiагностика - псiхологическое вивчення претендентов на

овладенii фахом; оцiнка iх загального розвитку, направленнiсть на

овладенii фахом, мiри розвитку у них якостей, найбiльш важливих для

успiхiв в овладенii фахом, i оцiнцi спроможностi виконання ними

елементiв цiлостной дiяльностi в рiзноманiтних умовах.

4.Соцiально -псiхологичеський прогноз успiшностi навчання i наступноi дiяльностi на основi зiставлення вiдомостей про вимоги фаха до людини i одержаних псiходiагностичесних наданих, з акцентом на оцiнку особистих характеристик; про можливiсть цiлеспрямованого вдосконалення i компенсацii професiйно значних якостей ( з урахуванням часу, вiдведеного на навчання ); iмовiрностi адаптацii до фаха; можливостi екстремального впливу.

У сучасних умовах все глибше усвiдомлення громадськiстю , державними органами важливiсть оптимiзацii рiзноманiтних аспектiв соцiального розвитку . Соцiальнi проблеми мають неухильно розвтАЩязуватись успiх намiчених змiн залежатиме вiд квалiфiкацii працiвникiв зайнятих соцiальним обслуговуванням i захистом, що передбачаi вiдповiдну пiдготовку кадрiв; вона стаi завданням першочерговоi ваги у здiйсненi новоi полiтики краiни.

Висновки

Фахова орiiнтацiя - цей науково обгрунтований розподiл людей по

В аспектi профорiiнтациi спромагаiться бути передбачена також

фiзичних якостей, предопределяющих успiхи в отiй чи iншiй фаховiй

дiяльностi. Фаховий вiдбiр - це науково обгрунтований допуск людей до

якого-або певного виду фахового навчання i дiяльностi.

2. Вибiр псiходiагностическiх засобiв дослiдження, в т. ч. тестiв,

в наiбольшей мiрi що характеризують фаховi дii ( менеджмент, коммуникатiвниi зв'язку, спiлкування i т. д. )

3.Псiходiагностика - псiхологическое вивчення претендентов на

овладенii фахом; оцiнка iх загального розвитку, направленнiсть на

овладенii фахом, мiри розвитку у них якостей, найбiльш важливих для

успiхiв в овладенii фахом, i оцiнцi спроможностi виконання ними

елементiв цiлостной дiяльностi в рiзноманiтних умовах.

Лiтература

1. Андел РЖ. Управлiння працевлаштуванням випускникiв навчальних

закладiв у регiонах // Украiна: аспекти працi . тАУ 2000. -№ 2 с. 23-28

2. Бондарчук Н. Стан профорiiнтацiйноi роботи у державнiй службi зайнятостi // Украiна: аспекти працi . тАУ 1997. - № 8 с. 11-14

3. Голос Украiни.- 18 жовтня 1996р

4. Губрiн В. Готуемо фахiвцiв за спецiальностю тАЬСоцiальна роботатАЭ // Соцiальна полiтика i соцiальна робота . тАУ 1998. - № 1-2 с. 96-101

5. Дiлеми новоi професii соцiального працiвника // Соц.полiтика i

соц.робота .-1998 .-№1-2 с.102-105

6. Навчання соц. роботи в Украiнi // Людина i праця ,-1999 .-№1 с.12-17

7. Карезин В. Куда податься молодому специалисту ?(ВУЗы и рынки труда) // Управление персоналом,- 2000 .-№2 с.63-

Павловська Н. , Павловська О. Соцiологочне дослiдження

формування трудовоi i професiйноi орiiнтацii випускникiв ВУЗiв //

Украiна : аспекти працi .-1996 - №5 с. 30-33

9. Пашинян И. Работа и трудоустройство в восприятии студентов //Социс .- 2000.-№1 с.130-133

10. Полуэктова Н.М. , Яковлева И.В. Проблемы диагностирования проф.пригодности к социальной работе //Вести СПбГУ , серия 6.- 1999 .- №3 с.47-58

11. Проф.орiiнтацiя молодi в умовах переходу до ринку // Молодь Украiни .- К., 1993 с.3-15

12. Професiйне навчання соцiальнiй роботi в Украiнi //Соц.полiтика i соц.робота .-1998 .-№3 с.69-73

13. Стратегiя пiдготовки персоналу соцiальних служб // Проблеми соц.захисту молодi .- К, 1993 с.225-243

14. Социологические исследования.-1995,№8 с.93

15. Социологические исследования.- 1995, №8 с.90

. 16. Сопульский Л. Мотивация на рынке труда // Вопросы экономики,-1997.-№ 2 с.96-97

17. Шереги Ф.И., Харчева Б.Г.,Серикова Б.Б. Социология образоваения: прикладной аспект .- М.: -МГУ,-1998 с.101-112

18. Щепкина Е.В. Работа студента: сегодня и завтра // Вестник Московского университета, серия 6. Экономика. М., -1998, №4 С.75

Вместе с этим смотрят:

Процесс и стадии формирования личности
Процессы глобализации в экономике
Психологические особенности социализации современных подростков
Развитие социальной работы в Германии