Чорнобильска трагедiя: причини та наслiдки

Днiпропетровське обласне училище

фiзичноi культури та спорту

Реферат

на тему:

Чорнобильска трагедiя: причини та наслiдки

виконала: учениця 11А класу

Астахова Ганна

перевiрив:

Богиня О.РЖ.

м.Днiпропетровськ

2002р.

26 квiтня 1986 року.. Була весна тАУ квiтуча, напоiна запахами землi i нового життя. Нiхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними лiтерами буде вписана в iсторiю нашого народу i людства, що про невелике мiсто Чорнобиль дiзнаiться весь свiт.

Перша згадка про Чорнобиль датуiться 1193 роком, коли, за РЖпатiiвським лiтописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Киiвського Рюрiка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване мiсто.

РЖсторики думають, що це вiд слова тАЮчорнобильниктАЬ, як в давнину називали полин. РЖ так само, як той гiркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихолiття, приходив мир, i знову щедра земля дарувала людям своi невичерпнi багатства.

Вiдбудовувались села, пiднiмались церкви. Але нiколи ще ранiше людина не зводила собi iсторичного хреста, на якому сама ж i була розптАЩята. Таким хрестом став для Украiни Чорнобиль. Скiльки украiнцiв поклали на жертвенник своi здоровтАЩя та життя! Скiльки тих, хто назавжди залишив рiднi домiвки!

Безкраi простори колись родючоi землi тепер порожнi, забрудненi, мертвiтАж

Чорнобильска трагедiя пройняла всi сфери життя тАУ вiд академiчноi науки до побуту людського життя.

Але аварiя в Чорнобилi тАУ трагедiя не тiльки екологiчна, Вона показала неспроможнiсть тодiшнього уряду захистити свiй народ, взяти на себе вiдповiдальнiсть за все, що сталося.

Колись звичайна географiчна назва Чорнобиль набула багатогранного трагiчного звучаннятАж

РЖсторична довiдка

Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в схiднiй частинi великого географiчного регiону, iменованого бiлорусько-украiнським Полiссям, на березi рiки Прип'ятi, що впадаi в Днiпро, у 18 км вiд районного центра - м. Чорнобиль. У 112 кiлометрах пiвденнiше Киiв, а в 100 км на схiд тАУмiсто Чернiгiв. Безпосереднi мiсце, де знаходиться станцiя i мiстечко обслуговуючого персоналу називаiться мiсто Прип'ять. Воно на картi позначений червоною крапкою. Коричневе коло - це 30-ти кiлометрова зона, у якiй заборонене проживання i тривале перебування. У перiод 1987-88 рокiв всi населенi пункти в цiй зонi були лiквiдованi щоб виключити проживання в цiй зонi людей.

До весни 1986 року на Чорнобильскоi АЕС дiяли чотири енергоблоки. Кожен енергоблок складаiться з ядерного реактора i двох парових турбiн.

Мiсцевiсть тут вiдрiзняiться вiдносно плоским рельiфом. Роботи зi спорудження станцii були початi в 1970 роцi.

Для бiлорусько-украiнського Полiсся характерна порiвняно невисока щiльнiсть населення - приблизно 70 чоловiк на квадратний кiлометр. До аварii на ЧАЕС загальна чисельнiсть населення в 30-ти кiлометровiй зонi навколо станцii складала близько 100 тисяч чоловiк.

Будiвництво Чорнобильськоi АЕС велося чергами. Кожна з них уключала 2 енергоблоки, що мали загальнi системи спецiального водоочищення i допомiжнi спорудження на площадцi. У iхнiй склад входять: сховище рiдких i твердих радiоактивних вiдходiв, вiдкритi розподiльнi пристроi, газове господарство, резервнi дизель-генераторнi електростанцii, гiдротехнiчнi й iншi спорудження. Джерелом технiчного водопостачання перших чотирьох енергоблокiв i наливний ставок-охолоджувач площею 22 квадратних кiлометра. Передбаченi також окремi насоснi станцii для 3-го i 4-го блокiв. Маiться резервне електропостачання вiд дизель - генераторiв. Навiть неповне перерахування споруджень ЧАЕС говорить про тiм, наскiльки це був великий енергетичний об'iкт.

28 вересня 1977 року включений в електричну мережу 1-й турбогенератор. Чорнобильська АЕС дала краiнi першу електричну енергiю. 24 сiчня 1978 року на електростанцii вироблений перший мiльярд кiловат-годин електроенергii. 21 грудня 1978 року здiйснений пуск 2-го енергоблоку. 22 квiтня 1979 року ЧАЕС виробила першi 10 мiльярдiв кiловат-годин електроенергii. 3 грудня 1981 року здiйснений пуск 3-го блоку електростанцii. 31 грудня 1983 року дав першу електроенергiю 4-й енергоблок. 21 серпня 1984 року Чорнобильська АЕС виробила 100 мiльярдiв кiловат-годин електроенергii.

Таким чином, на 1 сiчня 1986 року потужнiсть чотирьох блокiв станцii складала 4 мiльйони кiловатiв, що вiдповiдало ii проектноi потужностi.

Основнi принципи роботи ЧАЕС

На Чорнобильськоi АЕС були встановленi ядернi реактори РБМК-1000. Реактор цього типу був спроектований бiльш 30 рокiв тому i використовувався в СРСР на декiлькох електростанцiях. Теплова потужнiсть кожного реактора складаi 3200 Мвт. Маiться два турбогенератори електричною потужнiстю по 500 Мвт кожний (загальна електрична потужнiсть енергоблоку - 1000 Мвт).

Паливом для РМБК-1000 служить слабко збагачена по уранi-235 двоокис урану. У вихiдному для початку процесу станi кожна ii тонна мiстить приблизно 20 кг ядерного пального - урану-235. Стацiонарне завантаження двоокису урану в один реактор дорiвнюi 180 тонн. Ядерне пальне засипаiться в реактор не навалом, а мiститься у видi тепловидiляючих елементiв - твелiв. Твел являi собою трубку з цирконiiвого сплаву, куди мiстяться таблетки цилiндричноi форми двоокису урану. Твели розмiщають в активнiй зонi реактора у видi так званих тепловидiляючих зборок, що поiднують по 18 твелiв. Цi зборки, а iх близько 1700 шт., мiстяться в графiтову кладку, для чого в нiй зробленi технологiчнi канали. По них же циркулюi i теплоносiй. У РМБК це вода, що у результатi теплового впливу вiд ланцюговоi реакцii, що вiдбуваiться в реакторi, доводиться до кипiння, i пара, через технологiчнi магiстралi подаiться на турбогенератори, що безпосередньо виробляють електроенергiю. Круговорот води в реакторi здiйснюiться головними циркуляцiйними насосами. РЗх вiсiм - шiсть працюючих i два резервних.

Сам реактор помiщений усерединi бетонноi шахти, що i засобом бiологiчного захисту. Графiтова кладка укладена в цилiндричний корпус товщиною 30 мм. Розмiр активноi зони реактора - 7м. по висотi i 12 м. у дiаметрi. Весь апарат спираiться на бетонну пiдставу, пiд яким розташовуiться басейн-барботер системи локалiзацii аварii.

Ланцюгова реакцiя i тепловидiлення в реакторнiй зонi загалом протiкають у такий спосiб: ядро урану пiд впливом нейтрона подiляiться на два осколкових ядра. При цьому видiляються новi нейтрони. Вони у свою чергу викликають розподiл iнших ядер урану.

Але не всi нейтрони беруть участь у ланцюговiй реакцii. Деякi з них поглинаються матерiалами конструкцii чи реактора виходять за межi активноi зони. Ланцюгова реакцiя починаiться тiльки тодi, коли хоча б один з нейтронiв, що утворилися, бере участь у наступному розподiлi атомних ядер. Ця умова характеризуiться коефiцiiнтом ефективностi розмноження (К_еф), що визначаiться як вiдношення числа нейтронiв даного поколiння до числа нейтронiв попереднього поколiння. При значеннi цього коефiцiiнта рiвному 1 у реакторi вiдбуваiться ланцюгова реакцiя розподiлу, що самопiдтримуiться, постiйноi iнтенсивностi. Такий стан реактора називаiться критичним. При значеннi К_еф менше 1 процес розподiлу ядер урану буде загасаючим (пiдкритичний стан), а при К_еф бiльше 1 iнтенсивнiсть розподiлу i потужнiсть реактора будуть наростати (надкритичний стан). Осколки атомних ядер, розлiтаючись з великою швидкiстю, взаiмодiють з iншими ядрами i гальмуються у своiму русi. При втрати кiнетичноi енергii осколкiв i вiдбуваiться видiлення тепла.

При перебуваннi реактора в надкритичному станi наростання ланцюговоi реакцii вiдбуваiться некерованому режимi, що може привести до ядерного вибуху. Для регулювання швидкостi протiкання ланцюговоi реакцii застосовуються стрижнi з матерiалiв поглинаючих нейтрони - бористоi чи сталi карбiду бора. Вони вводяться (чи виводяться) з активноi зони реактора чи збiльшуючи зменшуючи кiлькiсть нейтронiв i вiдповiдно чи прискорюючи сповiльнюючи плин ланцюговоi реакцii.

Конструкторами РМБК-1000 передбачалося, що реактор повинний мати ряд проти аварiйних систем. Це система керування i захисту реактора, що включаi в себе 211 твердих стрижнiв-поглиначiв i апаратура контролю за рiвнем i розподiлом нейтронного потоку. Вона забезпечуi пуск, ручне й автоматичне регулювання потужностi, планову й аварiйнiй зупинцi реактора. Остання автоматично здiйснюiться по сигналах аварiйного чи захисту при натисканнi кнопки.

Крiм того, на ЧАЕС минулому передбаченi захиснi системи на випадок якщо аварiя усе-таки вiдбудеться. У випадку розриву труб контуру циркуляцii теплоносiя, уключалася система аварiйного охолодження реактора (САОР), яка подавала воду з гiдравлiчних iмнiстей у технологiчнi канали для екстреного охолодження робочоi зони реактора. Конструктори i засоби iнформацii затверджували, що система аварiйного захисту РМБК на Чорнобильськоi АЕС така, що в станi без утручання людини, тобто автоматично запобiгти серйознi наслiдки передбачених проектом вiдмовлень. Отже, будь-яка велика аварiя, на iхню думку могла бути локалiзована не приносячи вiдчутноi шкоди здоров'ю людей, навколишньому середовищу. Однак подальшi подii довели м'яко говорячи неспроможнiсть подiбних тверджень.

Так що ж вiдбулося на Чорнобильськоi АЕС?

Хронологiя аварii та ii причини

День 25 квiтня 1986 року на 4-м енергоблоцi ЧАЕС планувався не зовсiм як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерноi установцi керiвництво ЧАЕС планувало провести деякi експерименти. Перед зупинкою були запланованi iспити одного з турбогенераторiв станцii в режимi вибiгу з навантаженням власних нестаткiв блоку. Суть цього експерименту полягаi в моделюваннi ситуацii, коли турбогенератор може залишитися без своii рушiйноi сили, тобто без подачi пари. Для цього був розроблений спецiальний режим, вiдповiдно до якого, при вiдключеннi пари за рахунок iнерцiйного обертання ротора генератор якийсь час продовжував виробляти електроенергiю, необхiдну для власних нестаткiв, зокрема для харчування головних циркуляцiйних насосiв. Звернемося до хронологii подiй.. Отже 25 квiтня 1986 року...

1ч. 00 хв. - вiдповiдно до графiка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужностi апарата працюючего на номiнальних параметрах.

13ч. 05 хв. - при тепловiй потужностi 1600 Мвт. вiдключений вiд мережi турбогенератор №7, що входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживлення власних нестаткiв перевели на турбогенератор №8

14ч. 00 хв. - вiдповiдно до програми iспитiв вiдключаiться система аварiйного охолодження реактора. Оскiльки реактор не може експлуатуватися без системи аварiйного охолодження, його необхiдно було зупинити. Але дозвiл на глушiння апарата не було дано. РЖ реактор продовжував працювати без системи аварiйного охолодження (САОР).

23ч. 10 хв. - отриманий дозвiл на зупинку реактора. Почалося зниження його тепловоi потужностi до 1000-700 МВТ вiдповiдно до програми iспитiв. Але оператор не справився з керуванням, у результатi чого потужнiсть апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цiiю вимогою. Почали пiдйом потужностi.

1ч. 00 хв. 26 квiтня - персоналу удалося пiдняти потужнiсть до рiвня 200 Мвт (теплових) замiсть покладених 1000-700.

1ч. 03 хв. - До шести працюючих насосiв пiдключили ще два, для пiдвищення надiйностi охолодження реактора пiсля iспитiв.

1ч. 20 хв. - Для утримання потужностi реактора з нього були виведенi стрижнi автоматичного регулювання, порушивши найсуворiшу заборону працювати на реакторi без визначеного запасу стрижнiв - поглиначiв нейтронiв. У той момент у реакторi знаходилося тiльки шiсть стрижнiв, що приблизно вдвiчi менше гранично припустимоi величини.

1ч. 23 хв. - Оператор закрив клапана турбогенератора. Подача пари припинилася. Почався вибiг турбiни. У момент вiдключення другого турбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинцi реактора. Але персонал вiдключив ii, щоб повторити iспиту якщо перша спроба не удасться. У результатi виниклоi ситуацii реактор потрапив у хитливий стан, що привело до появи позитивноi радiоактивностi i розiгрiву реактора.

1ч. 23 хв. 40 сек. - керiвник змiни 4-го енергоблоку зрозумiвши небезпеку ситуацii дав команду натиснути кнопку найефективнiшого аварiйного захисту. Поглинаючi стрижнi пiшли вниз, але через кiлька секунд зупинилися. Спроби ввести iх у реакторну зону не удалися. Реактор вийшов з пiд контролю.

1ч. 23 хв. 44 сек. Потужнiсть реактора рiзко збiльшилася i приблизно в 100 разiв перевищила проектну.

1ч. 23 хв. 45 сек. ТВЕЛи почали руйнуватися. У паливних каналах створився високий тиск.

1ч. 23 хв. 49 сек. Паливнi канали стали руйнуватися.

1ч. 23 хв. Пiшло два вибухи. Перший - через гримучу сумiш, що утворилася в результатi розкладання водяноi пари. Другий був викликаний розширенням пар палива. Вибухи викинули палi даху четвертого блоку. У реактор проникнув повiтря. Повiтря реагувало з графiтовими стрижнями, утворити оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа. Покрiвля машинного залу зроблена з матерiалiв, що легко пломенiють. (З тих самих, котрi використовувалися на ткацькiй фабрицi в Бухарi, що цiлком згорiла на початку 70-х рокiв. РЖ хоча деякi працiвники пiсля випадку в Бухарi були вiдданi пiд суд, цi ж матерiали використовувалися при будiвництвi АЕС.)

8 з 140 тонн ядерного палива, що мiстять плутонiй i iншi надзвичайно радiоактивнi матерiали (продукти розподiлу), а також осколки графiтового сповiльнювача, теж радiоактивнi, були викинутi вибухом в атмосферу. Крiм того, пари радiоактивних iзотопiв йоду i цезiю були викинутi не тiльки пiд час вибуху, але i поширювалися пiд час пожежi. У результатi аварii була цiлком зруйнована активна зона реактора, ушкоджене реакторне вiддiлення, деаераторна етажерка, машинний зал i ряд iнших споруджень.

Були знищенi бар'iри i системи безпеки, що захищають навколишнi середовище вiд радiонуклiдiв, що мiстяться в опромiненому паливi, i вiдбувся викид активностi з реактора. Цей викид на рiвнi мiльйонiв кюрi в добу, продовжувався протягом 10 днiв з 26.04.86. по 06.05.86., пiсля чого упав у тисячi разiв i надалi поступово зменшувався. По характерi протiкання процесiв руйнування 4-го блоку i по масштабах наслiдкiв зазначена аварiя мала категорiю позапроектноi i вiдносилася до 7-ому рiвня (важкi аварii) по мiжнароднiй шкалi ядерних подiй INES.

Уже через годину радiацiйна обстановка в мiстi була ясна. Нiяких мiр на випадок аварiйноi ситуацii там передбачено не були: люди не знали, що робити. По всiх iнструкцiях i наказам, що iснують уже 25 рокiв, рiшення про висновок населення з небезпечноi зони повиннi були приймати мiсцевi керiвники. До моменту приiзду Урядовоi комiсii можна було вивести з зони всiх людей навiть пiшки. Але нiхто не взяв на себе вiдповiдальнiсть (шведи спочатку вивезли людей iз зони своii станцii, а тiльки потiм почали з'ясовувати, що викид вiдбувся не в них).

На роботах у небезпечних зонах (у тому числi в 800 метрах вiд реактора) знаходилися солдати без iндивiдуальних засобiв захисту, зокрема, при розвантаженнi свинцю. Потiм з'ясувалося, що такого одягу в них немаi. У подiбному положеннi виявилися i вертолiтники. РЖ офiцерський склад, у тому числi i маршали, i генерали дарма бравiрували, з'являючись поблизу реактора в звичайнiй формi. У даному випадку необхiдна була розумнiсть, а не помилкове поняття смiливостi. Водii при евакуацii Прип'ятi i при роботах по обвалуванню рiки також працювали без iндивiдуальних засобiв захисту. Не може служити виправданням, що доза опромiнення складала рiчну норму - восновному це були молодi люди, а отже, це позначиться на потомствi. Точно також прийняття для армiйських пiдроздiлiв бойових норм - це крайня мiра у випадку воiнних дiй i при проходi через зону поразки вiд ядерноi зброi. Такий наказ був викликаний саме вiдсутнiстю в даний момент засобiв iндивiдуального захисту, що на першому етапi аварii були тiльки в спецпiдроздiлах. Уся система цивiльноi оборони виявилася цiлком паралiзованою. Не виявилося навiть працюючих дозиметрiв. Залишаiться тiльки захоплюватися роботою i мужнiстю пожежного пiдроздiлу. Вони запобiгли розвитку аварii на першому етапi. Але навiть пiдроздiлу, що знаходяться в Прип'ятi, не мали вiдповiдного обмундирування для роботи в зонi пiдвищеноi радiацii. Як завжди досягнення мети обiйшлося цiною багатьох i багатьох життiв.

Таким чином, можна коротко визначити шiстьох основних причин аварii на 4-м енергоблоцi:

Перше - зниження оперативного запасу радiоактивностi, тобто зменшення кiлькостi стрижнiв-поглиначiв в активнiй зонi реактора нижче припустимоi величини.

Друге - несподiваний провал потужностi реактора, а потiм робота апарата при потужностi меншоi, чим було встановлено програмою iспитiв.

Третi - пiдключення до реактора усiх восьми насосiв з перевищенням витрат по ЦГН.

Четверте - блокування захисту реактора за рiвнем води i тиску пари в барабанi-сепараторi.

П'яте - блокування захисту реактора по сигналi вiдключення пари вiд двох турбогенераторiв.

Шосте - вiдключення системи захисту, передбаченоi на випадок виникнення максимальноi проектноi аварii, - системи аварiйного охолодження реактора.

У результатi теплового вибуху який вiдбувся в реакторi вiдбулося руйнування активноi зони реакторноi установки i частини будинку 4-го енергоблоку, а також вiдбувся викид частини радiоактивних продуктiв, що нагромадилися в активнiй зонi, в атмосферу. Вибухи в 4-м реакторi ЧАЕС зрушили зi свого мiсця металоконструкцii верха реактора, зруйнували всi труби високого тиску, викинули деякi регулюючi стрижнi i палаючi блоки графiту, зруйнували розвантажувальну сторону реактора, пiдживлюючий вiдсiк i частину будинку. Осколки активноi зони i випарних каналiв упали на дах реакторного i турбiнного будинкiв. Була пробита i частково зруйнований дах машинного залу другоi черги станцii. При вибуху частина панелей перекриття упала на турбогенератор №7 зашкодивши мастилопроводи й електричнi кабелi, що привело до iхнього загоряння, а велика температура усерединi реактора викликала горiння графiту.

Найбiльшу небезпеку, зв'язану з аварiiю представляло те, що, руйнування реакторноi зони викликало викид в атмосферу i на територiю ЧАЕС великоi кiлькостi радiоактивних деталей, графiту, ядерного палива. Викид радiонуклiдiв (вид хитливих атомiв, що при мимовiльному перетвореннi в iнший нуклiд випускають iонiзуюче випромiнювання - це i i власне радiоактивнiсть) являв собою розтягнутий у часi процес, що складаiться з декiлькох стадiй.

27 квiтня 1986 року висота забрудненоi радiонуклiдами повiтряного струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200 метрiв, рiвень радiацii в нiй на видаленнi 5-10 км. вiд мiсця аварii складали 1000 мiлiрентген у годину. Викид радiоактивностi в основному завершився до 6 травня 1986р.

У першоi годинник пiсля аварii, коли ще не були точно визначенi ii розмiри i вага, а також унаслiдок недостатнього радiацiйного контролю, частина облич, що працювали на найбiльш небезпечних дiлянках, одержали великi дози опромiнення, а також опiки при участi в гасiннi пожежi. Усiм потерпiлим була зроблена перша медична допомога. До 6 годинник ранку 26 квiтня було госпiталiзовано 108 чоловiк, а протягом дня ще 24-х з число обстежених. На основi дiагностики променевоi хвороби, 237 чоловiк, у кого розвиток гостроi променевоi хвороби прогнозувалося з найбiльшою iмовiрнiстю були термiново госпiталiзованi в клiнiчнi заснування Киiва i Москви. Загальне число людей загиблих внаслiдок аварii на Чорнобильськоi АЕС вiд опiкiв i гостроi променевоi хвороби на 1 сiчня 1988 року склало 30 чоловiк, причому 28 - вiд променевоi хвороби..

Лiквiдацiя наслiдкiв аварii

Аварiя на Чорнобильськоi АЕС породила цiлий комплекс проблем. Насамперед необхiдно було з'ясувати: чи не виникне внаслiдок розплавлювання i стiкання ядерного палива ланцюгова реакцiя? Важливо було органiзувати великомасштабну радiометричну розвiдку, причому не тiльки в районi АЕС, але i на великих територiях навколо ii. Стояло забезпечити безпеку 1-го i 2-го енергоблокiв що знаходились ще в роботi. У такий спосiб були визначенi наступнi основнi напрямки на початковий перiод лiквiдацii аварii:

Ø оцiнка стану енергоблокiв ЧАЕС i радiацiйноi обстановки на станцii i прилягаючiй територii;

Ø захист персоналу станцii i населення вiд можливих радiацiйних поразок;

Ø локалiзацiя аварii i зменшення радiацiйного впливу на населення i навколишнi середовище.

До вечора 26 квiтня були прийнятi необхiднi рiшення, почалася пiдготовка до евакуацii мiста Прип'ятi. 27 квiтня в 1 ночi були зупиненi реактори першого i другого енергоблокiв. Почалися роботи з лiквiдацii наслiдкiв аварii.

Першочерговою задачею по лiквiдацii наслiдкiв аварii було здiйснення комплексу робот, спрямованих на припинення викидiв радiоактивних речовин. За допомогою вiйськових вертольотiв вогнище аварii закидався тепловiдводящими i фiльтруючими матерiалами, що дозволило значно скоротити, а потiм i лiквiдувати викид радiоактивностi в навколишнi середовище. Такими матерiалами були рiзнi з'iднання бора, доломiт, свинець, пiсок, глина. З 27 квiтня, по 10 травня, на об'iкт було скинуто близько 5000 тонн цих матерiалiв. У результатi цього, шахта реактора була покрита сипучою масою, що припинило викид радiоактивних речовин. Також почалася знижуватися температура в кратерi блоку, чому сприяла i подача рiдкого азоту в простiр пiд шахту реактора. Пiсля цього минулого початi роботи з очищення найбiльш забрудненими радiоактивними викидами дiлянок територii ЧАЕС. Найбiльш забрудненими виявилися покрiвельнi покриття 3-го енергоблоку. На них потрапили осколки реакторного палива, шматки графiтовоi кладки, уламки конструкцii. Саме тут створювалося радiацiйне тло, що не дозволяi приступити до робiт усерединi станцii, здiйснювати заходу щодо похованню 4-го енергоблоку. Велика частина цiii роботи була виконана вручну. Очищали дах в основному вiйськовослужбовцi. Незважаючи на те, що iхня робоча змiна тривала вiд 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнiвно пiддалися впливу радiацiйного випромiнювання.

Пiсля очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи з зачищення територii станцii i прилягаючих районiв. Частина робiт виконувалася спецiальною технiкою з дистанцiйним керуванням, але на частинi робiт використовувалися люди, знову в основному вiйськовослужбовцi.

Дiлянки ЧАЕС забрудненi дрiбними викидами i радiоактивним пилом, очищалися спецiальною адсорбуючою плiвкою. Пiсля розпилення на поверхнi, вона застигала, схоплюючи пил i iнше смiття, а потiм зверталася i вивозилася для поховання. Широко застосовувалася пожежна i вiйськова технiка, за допомогою якоi обмивалися стiни i дахи будинкiв. Не вiдмовлялися вiд звичайних зборiв з територii радiоактивного бруду. Його знiмали бульдозерами, скреперами, вивозили i ховали. Потiм цi дiлянки покривалися бетоном, асфальтом i iншими видами покрить. Дiлянка соснового лiсу, по якому пройшов радiоактивний слiд ( так називаний тАЬрудий лiстАЭ), був цiлком прибраний, i також вивезений для поховання. Радiоактивна вода що затопила пiдреакторнi примiщення була вiдкачана в спецiально приготовленi iмностi. Для запобiгання радiоактивного зараження ТСрунтових вод, були зведенi вiдповiднi гiдротехнiчнi спорудження пiд корпусом 4-го енергоблоку. Одночасно з цим велися роботи з радiацiйного контролю i дезактивацii радiацiйних плям у межах тридцятикiлометровоi зони вiд мiсця аварii. Роботи з дезактивацii продовжувалися аж до жовтня-листопада 1986 року, пiсля чого радiацiйне тло було знижено настiльки, що в експлуатацiю знову ввели першу чергу атомноi станцii.

Для повноi безпеки роботи ЧАЕС, було прийняте рiшення закрити ушкоджений реактор спецiальним укриттям. У район 4-го енергоблоку, при лiквiдацii аварii згрiбався весь радiоактивний бруд, радiоактивнi осколки i конструкцii., заздалегiдь розраховуючи улаштувати на цьому мiсцi могильник радiоактивних вiдходiв. Проект одержав iнженерну назву тАЬУкриттятАЭ, але широкiй публiцi вiн бiльш вiдомий за назвою тАЬСаркофагтАЭ.

Його висота склала 61 метр, найбiльша товщина стiн - 18 метрiв. Зведення "саркофага" здiйснювалося за допомогою самохiдних кранiв, оснащених телевiзiйними засобами спостереження. У ньому передбачена система витяжноi вентиляцii з очищенням повiтря, система примусового охолодження, а для недопущення пiдвищення нейтронноi активностi на даху встановленi баки з розчином бора.

Суть проекту полягала в тiм, щоб залити ушкоджений реактор шаром покритих у визначених мiсцях свинцем металевих конструкцiй заповнених бетоном. Особлива складнiсть у цьому проектi представляла стiна 3-го енергоблоку сумiжна з 4-м енергоблоком. Ранiш обоi реакторних цеху були з'iднанi мiж собою рiзними комунiкацiями й устаткуванням. В даний час мiж енергоблоками зведена стiна зi свинцю сталi i бетону називана тАЬстiною бiологiчного захистутАЭ. Пiсля ii установки були початi роботи з дезактивацii третього енергоблоку.

15 травня 1986 р. була прийнята Постанова ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР, у якому основнi роботи з лiквiдацii наслiдкiв аварii доручалися Минсредмашу. Головною задачею було спорудження об'iкта "Укриття" ("Саркофаг") четвертого енергоблоку ЧАЕС. Буквально в лiченi днi, практично на порожнiм мiсцi, з'явилася могутня органiзацiя ВУС-605, що включаi в себе шiсть будiвельних районiв, що зводили рiзнi елементи "Укриття", монтажний i бетонний заводи, керування механiзацii, автотранспорту, енергопостачання, виробничо-технiчноi комплектацii, санiтарно-побутового обслуговування, робiтника постачання (включаючи iдальнi), а також обслуговування баз проживання персоналу. У складi ВУС-605 був органiзований вiддiл дозиметричного контролю (ОДК). Пiдроздiлу ВУС-605 дислокувалися безпосередньо на територii ЧАЕС, у м.Чорнобилi, у м.РЖванполi i на станцii Тетерiв Киiвськоi областi. Бази проживання i допомiжних служб розмiщалися на вiдстанi 50 - 100 км вiд мiсця проведення робiт. З облiком складноi радiацiйноi обстановки i необхiдностi дотримання вимог, норм i правил радiацiйноi безпеки був установлений вахтовий метод роботи персоналу з тривалiстю вахти 2 мiсяцi. Чисельнiсть однiii вахти досягала 10000 чоловiк. Персонал на територii ЧАЕС працював цiлодобово в 4 змiни. Весь персонал ВУС-605 комплектувався з фахiвцiв пiдприiмств i органiзацiй Мiнсередмашу, а також вiйськовослужбовцiв (солдата, сержантiв, офiцерiв), покликаних iз запасу для проходження вiйськових зборiв i спрямованих у Чорнобиль (так званих "партизанiв"). Задача поховання зруйнованого енергоблоку, що стояла перед ВУС-605, була складна й унiкальна, оскiльки не мала аналогiв у свiтовiй iнженернiй практицi. Складнiсть створення подiбного спорудження, крiм значних руйнувань, iстотно збiльшувалася важкою радiацiйною обстановкою в зонi зруйнованого блоку, що робило його важкодоступним i вкрай обмежувало використання звичайних iнженерних рiшень. При спорудженнi "Укриття" реалiзацiя проектних рiшень у настiльки складнiй радiацiйнiй обстановцi стала можливоi завдяки комплексу спецiально розроблених органiзацiйно - технiчних заходiв, у тому числi використання спецiальноi технiки з дистанцiйним керуванням. Однак позначалася вiдсутнiсть досвiду. Один дорогий робот так i залишився на стiнi "Саркофагу", не виконавши свого завдання: електронiка вийшла з ладу через радiацiю.

У листопаду 1986 року "Укриття" було споруджено, а ВУС-605 - розформований. Cпоруда "Укриття" було здiйснено за рекордно короткий термiн. Однак, виграш у часi i вартостi будiвництва спричинив за собою i ряд iстотних труднощiв.

Це - вiдсутнiсть скiльки-небудь повноi iнформацii про мiцнiсть старих конструкцiй, на якi спиралися новi, необхiднiсть застосовувати дистанцiйнi методи бетонування, неможливiсть у рядi випадкiв використовувати зварювання i т.д. Усi труднощi виникають через величезнi радiацiйнi поля поблизу зруйнованого блоку. Пiд шаром бетону залишилися сотнi тонн ядерного палива. Зараз нiкому невiдомо, що вiдбуваiться з ним. РД припущення, що там може виникнути ланцюгова реакцiя, тодi можлива тепловий вибух. На дослiдження процесiв, що вiдбуваються, як завжди немаi грошей. Крiм того, дотепер частина зведень приховуiться.

При будiвництвi тАЬСаркофагутАЭ було покладено близько 300 тисяч кубiчних метрiв бетону, змонтовано понад 6 тисяч тонн рiзних металоконструкцiй. Таким чином, у жовтнi 1986 року тАЬУкриттятАЭ щiльно запечатало те, що було ранiш 4-м енергоблоком ЧАЕС. У той же час тАЬУкриттятАЭ не цiлком герметичне. Воно маi спецiальнi вентиляцiйнi канали для охолодження реактора, постаченi спецiальними фiльтрами, великий комплекс дiагностичного i радiометричного устаткування, систему активного ядерного захисту, для запобiгання виникнення ланцюговоi реакцii в колишньому реакторi. Таким чином, була забезпечена надiйна консервацiя зруйнованого реактора, вiдвернений вихiд аерозолей у навколишнi середовище, забезпечена ядерна безпека об'iкта.

Мiнiстерство охорони здоров'я Украiни пiдвело пiдсумки: понад 125 тисяч померлих до 1994 року, тiльки торiк iз впливом аварii на ЧАЕС зв'язанi 532 смертi лiквiдаторiв; тисячi км² забруднених земель. Через тринадцять рокiв пiсля аварii виявляiться вплив ефектiв опромiнення, що наложилось на загальне погiршення демографiчноi ситуацii i стан здоров'я населення постраждалих держав. Уже сьогоднi понад 60% обличчя, що були в той час дiтьми i пiдлiтками i проживали на забрудненiй територii, складають групу ризику занедужати раком щитовидноi залози. Дiя комплексних факторiв, характерних для Чорнобильськоi катастрофи, привело до росту захворюваностi дiтей, особливо хворобами кровi, нервовоi системи, органiв травлення i дихальних шляхiв. Пильноi уваги вимагають зараз обличчя, що приймали особисту участь у лiквiдацii аварii. Сьогоднi iх нараховуiться понад 432 тисяч чоловiк. За роки спостереження загальна iхня захворюванiсть зросла до 1400%. Утiшатися залишаiться лише тим, що результати впливу аварii на населення, могли б бути набагато гiрше, якби не активна робота вчених i фахiвцiв. За останнiм часом розроблено бiля ста методичних, нормативних i iнструктивних документiв. Але на iхню реалiзацiю не вистачаi засобiв..

Поширення радiацii

Як уже говорилося, процес викиду радiонуклiдiв зi зруйнованого реактора був розтягнутий у часi i складався з декiлькох стадiй.

На I стадii було викинуто дiспергiроване паливо, у якому склад радiонуклiдiв вiдповiдав такому в опромiненому паливi, але був збагачений летучими iзотопами йоду телуру, цезiю i шляхетних газiв.

На II стадii завдяки мiрам, що починаються, по припиненню горiння графiту i фiльтрацii викиду потужнiсть викиду зменшилася. Потоками гарячого повiтря i продуктами горiння графiту з реактора виносилося радiоактивне дрiбнодiспергiроване паливо.

Для III стадii характерним було швидке наростання потужностi виходу продуктiв розподiлу за межi реакторного блоку. За рахунок залишкового тепловидiлення температура палива в активнiй зонi перевищувала 1700В°С, що у свою чергу обумовлювало температурно-залежну мiграцiю продуктiв розподiлу i хiмiчних перетворень оксиду урану якi з паливноi матрицi виносилися в аерозольнiй формi на продуктах згоряння графiту.

З останньоi IV стадiiю витiк продуктiв розподiлу швидко початку зменшуватися що з'явилося наслiдком спецiальних мiр. До цього часу сумарний викид продуктiв розподiлу (без радiоактивних шляхетних газiв) склав близько 1,9 Ебк (50 Мкi), що вiдповiдало приблизно 3,5% загальноi кiлькостi радiонуклiдiв у реакторi до моменту аварii.

Первiсне поширення радiоактивного забруднення повiтряних потокiв вiдбувалося в захiдному i пiвнiчному напрямках, у наступного два-три дня - у пiвнiчному, а з 29 квiтня в плинi декiлькох днiв - у пiвденному напрямку ( убiк Киiва).

Значна частина площ водозбору Днiпро Прип'ятi пiддалися iнтенсивному радiоактивному забрудненню. Нижнi дiлянки Прип'ятi, Днiпра i верхня частина Киiвського водоймища ввiйшли в З0-ти кiлометрову зону вiдселення.

Вiдповiдно до метеорологiчних умов переносу вiз задушливих мас радiонуклiди, що вийшли за межi реактора, поширювалися на площi водозбору й акваторii Днiпра, його водоймищ припливiв i Днiпровсько-Бугського лиману.

Вже в першi днi пiсля аварii радiоактивнi аерозолi надiйшли у водойми а потiм дощем змивалися з забруднених водозборiв.

Рiвнi радiоактивного забруднення природних вод визначалися вiдстанню вiд ЧАЕС i iнтенсивнiстю випадання аерозолей, змивом з територii водосбору а в днiпровських водоймищах - часом "добiгання" забруднених мас води. Радiонуклiди, що надiйшли у водойми, включилися в абiотичнi (води, суспензii, доннi вiдкладення) i бiотичнi компоненти (гiдробiонти рiзних трофiчних рiвнiв). При розпадi коротко живучiх радiонуклiдiв визначилася гiдроекологiчна значимiсть найбiльше бiологiчно небезпечних довго живучiх стронцiю-90 i цезiю-137.

Радiоактивне забруднення донних вiдкладень Киiвського водоймища досягло максимуму до середини лiта 1986 р., коли характернi концентрацii цезiю-137 на рiзних дiлянках знаходилися в межах 185-29 600 Бк/кг природноi вологiсть Максимальний змiст цезiю-137 у представниках iхтiофауни спостерiгалося в зимовий перiод 1987 - 1988 р. - (3,70 - ~29) 10~ Бк/кг сирi маси.

Забрудненi повiтрянi маси поширилися потiм на значнi вiдстанi по територii Бiлорусii, Украiни i Росii, а також за межi Радянського Союзу. У рядi краiн були зафiксованi незначнi пiдвищення рiвня радiацii, виявленi деякi нуклiди, викид яких в атмосферу вiдбувся в результатi аварii в Чорнобилевi. Насамперед це було зареiстровано вiдповiдними службами у Швецii ( у 6 годин ранку 1986г), потiм у Фiнляндii, Польщi. Усього надiйшла iнформацiя про радiологiчнi змiни i вжитi захиснi заходи вiд 23 держав. Данi показали, що в результатi погодних умов пiд час самоi аварii на ЧАЕС, у РДвропi вiдбулося визначене радiацiйне забруднення територiй. Крiм того, первiсний викид з ушкодженого реактора ( висота якого складала близько 1200 метрiв) привiв до переносу невеликих кiлькостей радiоактивних речовин за межi РДвропи, включаючи Китай, Японiю i США.

Незважаючи на масштаби поширення радiоактивного забруднення, керiвник секцii безпеки МАГАТЕ панi Анелi Сало, оцiнюючи положення в цiлому заявила: тАЬЗа винятком постраждалих районiв на територii СРСР рiвнi зараження в даний час i досить низькими, для того щоб вимагати ретельного розгляду питання про тiм, ли iснуi взагалi i при яких обставинах необхiднiсть у вживаннi захисних заходiв по радiологiчних причинахтАЭ.

Наслiдкi аварii

Викид радiонуклiдiв (вид хитливих атомiв, що при мимовiльному перетвореннi в iнший нуклiд випускають iонiзуюче випромiнюваннятАФце i i радiоактивнiсть) за межi аварiйного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий у часi процес, що складався з декiлькох стадiй.

27 квiтня 1986 року висота забрудненоi радiонуклiдами повiтряного струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м, рiвнi радiацii в нiй на видаленнi 5-10 км вiд мiсця аварii складали 1000 мР/год.

Фахiвцi розрахували сумарний викид продуктiв розподiлу (без радiоактивних шляхетних газiв). Вiн склав 50 МКi, що приблизно вiдповiдаi 3,5% загальноi кiлькостi радiонуклiдiв у реакторi на момент аварii.

До 6 травня 1986 року викид радiоактивностi в основному завершився.

Первiсне поширення радiоактивного забруднення повiтряних потокiв вiдбувалося в захiдному i пiвнiчному напрямках, у наступного два-три днятАФу пiвнiчному, а з 29 квiтня 1986 року протягом декiлькох днiвтАФу пiвденному напрямку (убiк Киiва).

Забрудненi повiтрянi маси поширилися потiм на значнi вiдстанi по територii БССР, УРСР, РiСР, а також за межами Радянського

Вместе с этим смотрят:

Cистемы пожарной сигнализации

РЖнформацiйнiсть як фактор ризику. Операцiя "Паганель"

РЖонiзуюче випромiнювання та його вплив на органiзм

Абсорбция. Предотвращение источников техногенной чрезвычайной ситуации

Аварii на хiмiчно небезпечних об'iктах