Мартин Иден как автобиографический роман (Твiр Джека Лондона ВлМартiн РЖденВ» як роман-автобiографiя)
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
Нацiональний педагогiчний унiверситет iм. М.П.Драгоманова
Факультет iноземноi фiлiлогii
Кафедра росiйськоi та зарубiжноi лiтератури
Курсова робота
з зарубiжноi лiтератури
на тему:тАЬТвiр Джека Лондона ВлМартiн РЖденВ» як роман-автобiографiятАЭ
студента 5 курсу 51 групи
заочного вiддiлення
факультета iноземноi фiлологii
Науковий керiвник тАУ доц. Корнiiнко О.О.
Киiв - 2004
План
Вступ. 3
1.Основнi вiхи життiвого шляху Джека Лондона. 6
2. ВлМартiн РЖденВ» як автобiографiчний роман Джека Лондона. 10
3. У чому ж трагедiя Мартiна РЖдена?. 22
Висновки. 29
Список використаноi лiтератури. 32
З кожноi книги, вiд кожного письменника ми беремо щось у життi. РЖ кожен справдi великий письменник даруi читачевi щось своi. Найчастiше воно заховане у його головнiй книзi. Головною книгою видатного американського письменника Джека Лондона i роман ВлМартiн РЖденВ». За формою це - роман, герой якого тАУ робiтник та моряк маi хист письменника. В творi розкритий процес художньоi творчостi. Кажуть, що життя письменника тАУ в його книгах. Щодо Джека Лондона це речення безумовно справедливе. В кожному творi видатного американського письменника постаi могутня постать автора тАУ ми бачимо людину надзвичайноi енергii, винятковоi сили волi, цiлеспрямованостi, наполегливостi в досягненнi мети. Майже з кожноi сторiнки романiв постаi особистий досвiд письменника, картини, баченi ним, подii, ним пережитi.Певна рiч, це не означаi, що Джек Лондон просто переносив на папiр своi думки, подii власного життя. Нi, вiдштовхуючись вiд них, письменник створював узагальнюючi правдивi картини, що виходять далеко за межi його особистого життiвого досвiду.
Багато хто з читачiв роману та його критикiв не зумiли зрозумiти справжнiй смисл твору. У своiй статтi ВлПро письменницьку фiлософiю життяВ» Д. Лондон так говорить про працю письменника: ВлВлВы должны научиться с пониманием всматриваться в лицо жизни. Чтобы постичь характер и фазы того или иного движения, вы должны познать мотивы, которые движут личностью и массой, которые порождают и приводят в действие великие идеи, ведут на виселицу Джона Брауна.. Писатель должен держать руку на пульсе жизни, и жизнь даст ему его собственную рабочую философию, при помощи которой он в свою очередь станет оценивать, взвешивать, сопоставлять и объВняснять миру жизньВ»(11,С.287). Джек Лондон не розумiв чому багато критикiв бачили у його героiвi соцiалiста. Адже у романi сказано, що Мартiн не вiрить у соцiалiзм, а вiрить у теорiю англiйського фiлософа Спенсера тАУ виживе той, хто сильнiше та у нiцшеанство. Мартiн тАУ яскравий iндивiдуалiст, i саме це призвело його до загибелi. Проблему автобiографiчностi роману дослiджувало багато лiтературознавцiв, зокрема, РЖ.Антропова, В.Биков, Т.Денисова, В. Бурбан та iншi. Якщо переглянути iх статтi, то стаi зрозумiлим, що однозначного висновку про роман вони все ж таки не дiйшли. З одного боку головний герой роману та його автор мають багато чого спiльного, а з iншого тАУ Мартiн не витримав тягаря свого таланту та своii загубленостi на межi двох свiтiв тАУ буржуазного та робiтничого, в той час як Джек Лондон анi на хвилину не переставав нести свiй власний тягар письменника на межi тих самих свiтiв.
Серед усiх лiтературних статей, якi iснують на цей час, дуже мало творiв, надрукованих пiзнiше 1980-х рокiв. В основному зустрiчаються статтi росiйських авторiв. В Украiнi ця проблема практично зовсiм не розроблена. Проблема автобiографiчностi роману ВлМартiн РЖденВ» висвiтлена на наш погляд недостатньо, чим i зумовлюiться актуальнiсть теми наведеноi курсовоi роботи.
Згiдно усього вищезазначеного виокремлюються такi основнi завдання даноi курсовоi роботи:
В· розглянути основнi критичнi статтi лiтературознавцiв з даного питання;
В· вивчити бiографiю письменника Дж.Лондона та порiвняти основнi ii факти з основними подiями у життi Мартiна РЖдена;
В· простежити, що i спiльного та вiдмiнного у реальному життi автора та у лiтературному життi його героя;
В· проаналiзувати роман Джека Лондона ВлМартiн РЖденВ» з точки зору його автобiографiчностi;
Метою цiii курсовоi роботи i грунтовний аналiз роману Джека Лондона ВлМартiн РЖденВ» з точки зору автобiографiчностi цього лiтературного твору та розгляд головного героя роману як створеного автором за власною подобою.
Джек Лондон прожив недовгi життiвi гони тАУ лише сорок рокiв. Але всього, що вiн пережив, через що пройшов та про що написав, вистачило б на добрий десяток енегрiйних людей. Вiн завжди iшов непроторенним шляхом, був невтомним шукачем. Як зазначаi один з його товаришiв:ВлВiн був одержимий прагненням до правди, до релiгii, до економiки, до всього на свiтi вiн пiдходив з однiiю мiркою. ВлЩо таке правда?» головi його народжувалися великi iдеiВ»(10, С.6). Життiвий гарт, незламнiсть духу Джек Лондон здобув ще в дитинствi. 12 сiчня 1876 року у Сан-Францiско народився майбутнiй великий письменник - Джек. Рiс у бiдностi. Його батько У.Х.Чейнi залишив дружину до народження дитини. Мати Джека, Флора Уеллман, була жiнкою неврiвноважною, жила рiзними проектами тАУ захоплювалась то спiритизмом, то публiчними лекцiями, то музикою. Син ii рiс майже без материнськоi уваги. Батька Джековi замiнив вiтчим тАУ Джон Лондон, який i дав хлопцевi своi прiзвище. Хлопцевi змалку довелося працювати.Вiн продавав газети, працював на консервнiй фабрицi, перебивався на випадкових роботах. Пiдлiтком Джек став Влустричним пiратомВ» - вiн добуваi забороненим чином устрицi i продаi iх. Невдовзi переходить у рибальський патруль i вже ловить тих бракон´iрiв, до яких учора належав сам.Потiм вiн стаi матросом шхуни, яка полювала на котикiв у Японii. Учитися йому не пощастило: короткочасне пребування у початковiй школi у дитячi роки тАУ от i все навчання. РЖ у дев´ятнадцять рокiв вiн вступаi до середньоi Оклендськоi школи, - у той час вiн заробляi на хлiб тим, що прибираi примiщення тiii ж таки школи. Вiн пише i його твори друкуються в шкiльному журналi ВлЕгiдаВ». У 1898 роцi Джек Лондон складаi iспити до Калiфорнiйського унiверситету, але пiсля першого семестру залишаi навчання. На Клондайку знайдено золото,i Джек Лондон вирушаi до Аляски з надiiю розбагатiти, щоб присвятити себе творчiй працi тАУ зайнятися лiтературою. Джек захворiв на цингу i через два роки повертаiться додому не розбагатiвшим щасливцем, а знесиленим бродягою. Але вiн все одно продовжуi писати тАУ пише про те, що пережив i побачив. Вiн створюi чимало пiвнiчних оповiдань, якi друкуються у рiзних журналах, зокрема у ВлТрансконтинентальному мiсячникуВ». 1900 виходить у свiт перша збiрка творiв письменника. Лондона цiкавить життя у всiх його проявах. Вiн вирушаi до Англii у 1902 роцi, декiлька тижнiв живе у лондонських нетрях i потiм пише нариси про iхнiх мешканцiв.. Зрештою Джек Лондон стаi вiдомим письменником. Навеснi 1907 року письменник вирушаi у довколосвiтню подорож на своiй яхтi ВлСнаркВ». РЖ хоча вiн не зумiв здiйснити свiй намiр в повнiй мiрi (перешкодила хвороба), але подорож тривала понад два роки i дала письменниковi чимало вражень. Перебуваючи на ВлСнаркуВ»,письменник створюi працю свого життя тАУ роман ВлМартiн РЖденВ».
З бiографii Дж.Лондона бачимо, що вiн пережив почуття юнацького палкого кохання до дiвчини. Ще юнаком, навчаючись у Оклендськiй середнiй школi, Джек Лондон часто бував у Влдискусiйному клубiВ», на зборах мiськоi iнтелiгенцii. Саме тут вiн познайомився зi своiм розумним, освiченим ровесником тАУ Едвардом Епплгартом, а через нього тАУ з його сестрою Мейбл. Невдовзi вона цiлком заволодiла його серцем.РЗй також подобався Джек Лондон, i вона бажала, щоб вiн якнайшвидше зайняв стiйке становище у суспiльствi та обiйняв яку-небудь посаду, хоча б листоношi. Думки ж юного Лондона були зайнятi зовсiм iншим: i вдень, i вночi вiн творив своi першi розповiдi i на останнi грошi розсилав iх до редакцiй рiзноманiтних лiтературних журналiв. Нарештi, його оповiдання вийшли друком, i вiн одержав свiй перший гонорар тАФ сiм з половиною доларiв за оповiдання.
Щасливий через опублiкованi оповiдання i натхненний перспективами, що вiдкриваються перед ним, Джек, захлинаючись вiд радощiв, розповiв Мейбл про все, додавши на закiнчення, що вiн вiдмовився вiд посади листоношi, яку йому пропонували. Мейбл стримано вислухала розповiдь Джека Лондона i тiльки спитала його, скiльки йому платять за оповiдання. Почувши у вiдповiдь точну цифру тАФ сiм з половиною доларiв, вона розридалася - як листоноша вiн заробляв би бiльше. Такою прикрiстю i закiнчився перший роман Лондона з дiвчиною його мрii.
Пiсля виходу друком його творiв письменник багато мандрував. Але у його творчостi стаi все менше i менше реалiстичних мотивiв. Добившись успiху на лiтературному полi Лондон стаi власником величезноi садиби, заводить господарство. РЖ пише вiн тепер задля того, щоб збiльшити красу, яка йому належить, тобто вдосконалити свою садибу. Зрештою Джек втрачаi смак до лiтературноi дiяльностi. РЖ зрештою втрачаi волю, любов до життя, набуваi байдужостi..22 листопада 1916 року Джек Лондон помираi.
Його творчий доробок просто величезний тАУ на 1915 рiк Джека Лондона за кiлькiстю видань перевищували тiльки В.Шекспiр, Л.Толстой, Г.‑К. Андерсен.
Звернувшись до твору ВлМартiн РЖденВ», ми можемо побачити як розпочиналося життя його героя. Отже, в мiстi Сан тАУ Францiско жив простий, грубуватий хлопець, герой роману, Мартiн РЖден. Вiн зостався сиротою i собi на життя заробляв важкою працею моряка.ВлХлопець рушив за своiм супутником, перевалюючись i мимоволi розставляючи ноги, наче рiвна пiдлога пiд ним пiдiймалася й опадала в такт морським хвилямВ».(10,С.21) Вiн добре пiзнав похмурi нетрi. Джек Лондон народився у тому ж самому мiстi.
Роман Джека Лондона ВлМартiн РЖденВ» (1908) починаiться з опису першого вiзиту головного героя до респектабельного буржуазного будинку Морзiв, де вiн познайомився iз сестрою студента, також студенткою унiверситету Рут.
Випадково життя Мартiна змiнилося. На паромi вiн заступився за студента Артура Морза, якого хотiла побити група хлопцiв напiдпитку. Усе б на цьому i закiнчилося, але врятований студент на подяку запросив до себе додому на обiд Мартiна.
Рут тАУ це блiде i тендiтне створiння з великими натхненними очима й розкiшним золотавим волоссям, i з першоi ж хвилини справила незабутнi враження на Мартiна, i не тiльки своiю зовнiшнiстю, але й гарним знанням поезii, умiнням легко i вiльно викладати своi думки, зi знанням справи говорити про мистецтво i лiтературу. Вона здалася йому блiдо-золотою квiткою на тоненькому стебельцi. Вiн порiвнюi ii з божеством, усвiдомлюi ii духовну чистоту. Одразу ж пригадавши усiх жiнок, яких вiн знав, та порiвнявши Рут з тими жiнками вiн усвiдомив ii винятковiсть. РЗi гра на роялi приголомшила Мартiна. Знайомство з Рут i всiм сiмейством Морзiв перевернуло життя Мартiна РЖдена. Вiн зрозумiв, що кохаi ii, i що за все життя нiчого так сильно не прагнув, як прагнув Рут.
ВлЖiнка тАУ правду сказати, нiмфа, хмарка ефiрна,
рада себе вiддати, наче ягня офiрне,
справжньому чоловiку, муровi кам'яному,
щоби служити довiку тiльки йому одномуВ».(23,С.74)
Звернувшись до бiографii Дж.Лондона бачимо, що вiн переживав таке ж саме почуття до дiвчини, як i Мартiн. На зборах мiськоi iнтелiгенцii вiн познайомився зi своiм ровесником тАУ Едвардом Епплгартом, а через нього тАУ з його сестрою Мейбл. То була тендiтна вродлива дiвчина, зовсiм не схожа на тих дiвчат, яких досi зустрiчав Джек. Невдовзi вiн до нестями закохався у Мейбл. Точнiсiнько так само,як i його герой, Мартiн РЖден.
Це перше кохання Джека було майже безнадiйне, бо хто ж вiн, матрос, без освiти i культури, проти неi тАУ вишуканоi панянки з буржуазноi сiм´i? А проте юнак намагаiться досягти своii мети. Вiн з величезною жадобою накидаiться на лiтературу, вчить економiку, фiлософiю, природознавство. Намагаiться вдосконалити культуру своii мови. РЖ пише, пише.. Адже вiн вже стiльки бачив i стiльки пiзнав у цьому життi. Вiн урiзаi свiй сон до шести, п´яти i навiть чотирьох годин на добу. Але чотири години сну тАУ замало. Вiн спить по п´ять годин на добу, а решту часу вiддаi працi. Вiн працюi по 18 тАУ 20 годин на добу, виконуючи собою ж придуману норму тАУ 1000 слiв на день. Вiн сам вивчив себе на письменника.
Дiя роману ВлМартiн РЖденВ» розкриваiться через любов Мартiна до Рут, iхнi вiдносини та завзятi заняття Мартiна самоосвiтою, а також через боротьбу РЖдена за мiсце у суспiльствi, за те, щоб це суспiльство признало його як письменника. Чистота Рут, як тiлесна так i духовна, викликала у Мартiновi непереможну жагу до охайностi.Глибока, вразлива натура Мартiна саме в образi вихованоi, красивоi й одухотвореноi Рут побачила те, заради чого варто жити, чого варто домагатися, через що варто боротися i заради чого варто вмерти..Вона окрилила його уяву, i величезнi яскравi полотна виникали перед ним, i на них роiлися таiмничi, романтичнi образи, сцени любовi i героiчних подвигiв в iм'я коханоi жiнки. РЖ крiзь цi трепетнi бачення, як чудовий мiраж, вiн бачив Рут, яка говорила йому про мистецтво i лiтературу. Вiн поглинав книжки за книжками, творив оповiдання, кожна хвилина його життя була наповнена працею, йому здавалися важкими пятигодиннi перерви без активностi. Вiн розумiв, що Рут живе в iншому свiтi i намагався за будь-яку цiну досягти цього свiту. РЖ хоча вiн прагнув краси i бажав творити до болю, але боровся вiн заради своii любовi. РЖ коли одного разу вiн побачив на ii вустах плями вiд вишень, то це ще бiльше надало йому натхнення, вiн зрозумiв, що Рут, як i будь-яка iнша жива жiнка з плотi й кровi, може його покохати..
Мартiн закохався у Рут з першого погляду, насмiлився Вллюбити дiвчину, яка на мiльйони миль вища.. й живе серед зiрВ»(10,С.97), але й вона одразу ж зацiкавилася його яскравою особистiстю,неначе заворожена слухала його розповiдi про морськi пригоди.ВлРЖ поки вiн розповiдав, дiвчина дивилася на нього зачарованими очима. Його вогонь грiв ii..РЗй хотiлося пригорнутися до цього палкого, могутнього чоловiка, який, немов вулкан, так i клекотiв силою та здоров´ям. Бажання було таке сильне, що вона ледве стримуваласьВ»(10,С.35). А вiн з чуттям справжнього художника обирав серед подробиць найяскравiшi та найбiльш вражаючi, описував картини, сповненi свiтла, фарб, захоплював слухачiв своiм красномовством, натхненням i силою. ВлМартiн був подiбний до еоловоi арфи: те, що вiн пережив i зазнав на своiму вiку, було струнами, а потiк музики тАУ вiтром, що торкався цих струн i примушував iх бринiти спогадами й мрiями..Кожне вiдчуття набирало форми, кольору й блиску, i все, що виникало в його уявi, перетворювалося у щось величне й чарiвнеВ»(10,С.37).
Мартiн РЖден добре розумiв , що мiж ним, простим грубуватим матросом, i Рут, дiвчиною iз заможноi буржуазноi родини, лежить прiрва. Точнiсiнько так само як автор роману, Дж.Лондон усвiдомлював свою прiрву мiж ним та Мейбл Епплгарт. Вони по-рiзному дивилися на життя, говорили рiзними мовами. Рут не завжди розумiла жаргон Мартiна, Мейбл не розумiла мови Джека. Своiрiднiсть поглядiв РЖдена вражала юну мiс Морз. А вiн же навiть не знав змiсту багатьох уживаних нею слiв . РЖ Мартiн розвиваi у собi чуття мови, за вiсiм мiсяцiв вiн навчився правильно говорити, поважно мислити.
На початку роману вiдносини Мартiна та Рут розвиваються, здавалося б, сприятливо (як тiльки можуть розвиватися вiдносини мiж такими рiзними за своiми характерами i вихованням людьми). Рут охоче зустрiчаiться з Мартiном, прихильно сприймаi його залицяння, iз задоволенням вiдзначаi змiни у ньому: вiн став правильно говорити, охайно вдягатися, з ним не соромно з'явитися на людях.Але з часом iхнi вiдносини змiнилися. Рут зрозумiла, що вона змiнилася. ВлПроживши до двадцяти чотирьох рокiв спокiйно i безтурботно, без нiяких любовних захоплень, вона не навчилася глибше розумiтись на своiх почуттях i, анi разу не запалившись коханням, не могла збагнути, що запалилась теперВ». (10,С.87)
Коли ще почуття Рут до Мартiна було не зовсiм усвiдомлене нею, вона вирiшила перекроiти цю людину за зразком людей ii кола. Таким був молодший партнер ii батька по бiзнесу, Чарльз Бетлер, що у дитинствi лишився сиротою i зумiв цiною самозречення досягти становища, яке давало йому тридцять тисяч рiчного доходу. Рут сподiвалася, що Мартiн вивчить стенографiю i пiде працювати до ii тата в контору юристом.
Але Мартiна, сповненого життiвою енергiiю i обравшего собi гiдну мету в цьому життi, така перспектива нiяк не надихала. Вiн не збирався вiдмовляти собi в усьому, щоб у старостi мати прибуток, який не зможе принести йому анiякоi радостi. Нi, у нього зовсiм iнша мрiя: Вл.. Вiн писатиме. Вiн стане одним оком з тих очей, що ними дивиться свiт, чодним вухом iз тих, якими свiт слухаi, серцем тАУ одним iз сердець, що ними свiт вiдчуваi. Вiн писатиме все - поезiю й прозу, романи й нариси, п'iси, як Шекспiр.. Адже письменники тАФце велетнi свiту..В»(10,С.76)
Але згодом ׃ВлЦе, певно, кохання, подумала Рут, коли на мить у неi прояснiв розум.А коли не кохання, то це ж сором! Нi, це не iнакше як кохання. Вона кохала цього чоловiка..В»(10,С.152)
По один бiк тАФ Мартiн, що жадаi стати письменником i упевнений, що саме цим вiн скорить серце коханоi дiвчини.По iншийтАФ Рут, спочатку бiльше впевнена, нiж Мартiн. Але з часом вона втратила свою впевненiсть,тому що не зумiла зрозумiти глибини його думок i суджень. Мартiн, який навчився глибоко розумiти життя i серйозно займався вивченням фiлософii i лiтератури, висловлюi думки, якi занадто глибокi для розумiння Рут.
Винятковий розум Мартiна РЖдена жадав рiвних собi спiврозмовникiв. Йому не спадало на думку, що щирих i глибоких мислителiв потрiбно шукати не у вiтальнi Морзiв.. Мартiн уперто домагався свого мiсця в життi, вiн мандрував по життю, не знаючи спокою, поки не знайшов, нарештi, книги, мистецтво i любов. Черпаючи натхнення з усiх цих знахiдок, вiн довгi мiсяцi завзято працював, перебиваючись з хлiба на воду, голодував, пiдтримуючи себе лише обiдами у Морзiв. Так працював i Джек Лондон, прагнучи досягти своii мети. ВлНiчим жити? Але залишаiться кохання! Вiчне кохання! Залишаiться РутВ». (10,С.13)
На останнi грошi вiн купував поштовi марки й розсилав своi статтi, розповiдi i оповiдання до редакцiй лiтературних журналiв . Через якийсь час усi його твори поверталися назад.Вiн вiддавав у заставу своi речi, знову купував марки i знову вiдсилав усi на новi адреси. Але успiху все ж не було. Щастя загубило адресу Мартiнового помешкання.Вiдносини з Рут зайшли у безвихiдь. Для неi головне було в тому, що вони не можуть одружитися через шедеври, яких нiхто не купуi. Рут нiяк не могла зрозумiти пошукiв Мартiна.
Замкнена у вузькi рамки свого свiту, вона не розумii, що мiж ними з Мартiном далека вiдстань: вона не допомагаi Мартiну в його лiтературних шуканнях, намагаiться зштовхнути його з лiтературного шляху на шлях чиновницькоi служби. Рут мрii про своi одруження з коханим, а задля того, на ii думку, вiн повинен знайти справжню роботу, у який-небудь конторi, а не лiтературне поприще. Вона намагаiться обрати для нього кар´iру, а бажання писати вважаi маленькою слабкiстю, якоi вiн згодом позбудеться.Дiвчина критикуi всi його твори, але ця критика лише розчаровуi Мартiна.Адже суть не в тому, щоб робити школярськi поправки, а в тому, щоб осягнути все величне, що вiн намагався вкласти у твори.
Батьковi Рут напрям думок Мартiна також був незрозумiлий. Не дивно, що пiд час одного з обiдiв у Морзiв висловлюванi Мартiном судження здалися усiм блюзнiрськими. РЖден висловив своi думки про Нiцше, та про Спенсера. А через те, що батько Рут дотримувався протилежних поглядiв, виникла суперечка. РЖден дуже палко вiдстоював своi позицii, що видався усьому товариству грубим. А так як усi вважали суддю Блаунта людиною видатною i впливовою, грубiсть Мартiна шокувала iх. Вiн же просто не зумiв стерпiти те, що суддя ображав iстину. Пiсля цiii подii Мартiн вирiшуi не з´являтись на званих обiдах у Морзiв.Та на жаль, його спроби заговорити до Рут на вулицi також стали марними. Вона зiзналась, що не бажаi спiлкуватися з ним з власноi волi, через те, що вiн зганьбив ii перед усiма друзями.
Описаний в романi розвиток подiй пiдтверджувався власним життiвим досвiдом автора роману. Коли Джек Лондон ступав на шлях лiтератури, йому подобалася Мейбл Эпплгарт, витончена красуня, дочка iнженера. РЗй також подобався Джек Лондон, i вона бажала, щоб вiн якнайшвидше зайняв стiйке становище у суспiльствi та обiйняв яку-небудь посаду, хоча б листоношi. Думки ж юного Лондона були зайнятi зовсiм iншим: i вдень, i вночi вiн творив своi першi розповiдi i на останнi грошi розсилав iх до редакцiй рiзноманiтних лiтературних журналiв. Нарештi,коли його оповiдання вийшли друком, i вiн одержав свiй перший гонорар тАФ сiм з половиною доларiв за оповiдання, вiн, викупивши вiд лихваря свiй iдиний скарб тАУ велосипед, запросив Мейбл на прогулянку. Щасливий через опублiкованi оповiдання i натхненний перспективами, що вiдкриваються перед ним, Джек, захлинаючись вiд радощiв, розповiв Мейбл про все, додавши на закiнчення, що вiн вiдмовився вiд посади листоношi, яку йому пропонували. Мейбл стримано вислухала розповiдь Джека Лондона i тiльки спитала його, скiльки йому платять за оповiдання. Почувши у вiдповiдь точну цифру тАФ сiм з половиною доларiв, вона розридалася, через те, що як листоноша вiн заробляв би бiльше.
Розрив Рут та Мартiна переростаi рамки особистих вiдносин героiв i стаi вiдображенням вiдносин, що панують у суспiльствi того часу. Адже проблема полягаi не в тому, що Рут виявляiться слухняною дочкою i не насмiлюiться пiти всупереч батькам i припиняi розмови з Мартiном. Все набагато глибше. Кордони моралi вузького свiту Морзiв виявляються сильнiшими за кохання тАФ от у чому суспiльний вiдзвук розриву Рут та Мартiна. Любов у такому свiтi можлива тiльки у рамках його моралi.
Мартiна ж неможливо нiякими силами перекроiти за зразком Морзiв, неможливо змусити кинути своi писання i пiти на Влнормальну службуВ». Вiн самозаглибленно продовжуi писати й завзято бомбардувати редакцii i видавництва своiми творами. РЖ, нарештi, приходить той день, коли з отриманого вiд видавця листа вiн дiстав не повернутий рукопис, а чек. Наполегливiсть i здатнiсть усiм жертвувати для досягнення своii мети зрештою перемагають. Тут ми знову впiзнаiмо Джека Лондона: ВлНаполегливiсть тАУ ось законний батько вiри в себе.. Я прийшов до висновку, що такоi речi, як натхнення не iснуi, та й талантiв малувато. Наполегливiсть тАУ ось таiмниця лiтературиВ»(10,С.14). Так писав письменник, автор роману, у одному з листiв ще 1899 року. Але Мартiн вже не здатен завмирати вiд захвату, побачивши видавничий чек. Ранiше чеки здавалися йому запорукою майбутнiх великих успiхiв, а зараз перед ним лежали просто двадцять два долари, на якi можна було купити що-небудь поiсти. Ото i все.
Колесо фортуни повернулося до Мартiна обличчям. Усi його працi, якi так завзято вiдкидалися всiма редакцiями на протязi двох рокiв, тепер приймалися. Велика видавнича фiрма прийняла i опублiкувала невеликим тиражем його критико-фiлософську книгу ВлГаньба сонцяВ». Вона вiдразу ж викликала великий вiдгук у пресi. За першим виданням було друге, третi, книгу перевидали в Англii, перевели французькою, нiмецькою i скандинавською мовами. Видавництво навiть запропонувало Мартiну великий аванс за його наступну книгу, не висунувши при цьому нiяких умов щодо ii змiсту. Таким чином Мартiн РЖден став визнаним письменником.
Усi, хто байдуже проходив повз голодного РЖдена, тепер почали запрошувати його на банкети, бо вiн тАУ модний письменник, уславлений письменник, популярний письменник. Здавалося б, тепер вiн досяг всього, про що тiльки мрiяв: його книги охоче друкувалися видавцями i дуже швидко розкуповувалися читачами; усе, що коли-небудь було ним написане, дiсталося свого мiсця на сторiнках журналiв i газет; критики на всi лади обговорювали його твори; газетнi репортери пробивалися до нього, щоб одержати iнтерв'ю; на його поточному рахунку в банку лежали сто тисяч доларiв. Але бентежна душа Мартiна не знаходила в тому нiякого задоволення. Тепер, коли журнали i видавництва готовi були друкувати усе, що виходило з-пiд його пера, вiн раптом утратив всяке бажання писати. Його думки були зайнятi одним тАФ як зрозумiти все те, що вiдбулося з ним, що узагалi вiдбуваiться в людському життi.
На Мартiна дуже сильно вплинули двi подii тАФ розрив з Рут та самогубство Реса Брiсендена, з яким Мартiн якось познайомився у Морзiв. Спочатку Брiсенден здавався Мартiну блiдим i нецiкавим. Але незабаром розмови з хворим на сухоти поетом переконали його в протилежному: у цiй людинi був якийсь вогонь, надзвичайна проникливiсть i чутливiсть, якась особлива воля польоту думки. А його розумовий погляд проникав у якiсь далекi областi, якi не можливо осягнути людським мозком, про якi, як здавалося не можливо було розповiсти звичайною мовою.
Молодi люди стали друзями, проводили разом багато часу, ходили до соцiалiстичного клубу. Мартiн умовив Брiсендена надiслати до редакцii одного з журналiв його поему ВлЕфемеридаВ». Одержавши згоду журналу на публiкацiю поеми, Мартiн вiдправився до Брiсендена, щоб розповiсти йому про цю радiсну звiстку. Але у готелi, де жив поет, йому повiдомили, що вiн п'ять днiв тому покiнчив життя самогубством. Приголомшений цiiю звiсткою, Мартiн все ж таки знову пише днi i ночi, безперервно. Але пише вiн немов увi снi. Закiнчивши повiсть, названу ним ВлЗапiзнiлийВ», вiн перестаi писати взагалi. Життя для нього стало схожим на величезну пустку, порожнечу пiсля самогубства друга та розриву з Рут, i вiн не знав, чим заповнити його.
У цей час вийшов у свiт журнал з ВлЕфемеридоюВ» Брiсендена. Поема наробила багато шуму, ii автора висмiювали в пресi, проклинали з амвонiв церков. Мартiн з гiркотою усвiдомлював, що, якби Брiсенден був живий,то увесь цей шум був би йому дуже неприiмний. Самому ж Мартiну Влпiсля того, як звалився його свiт, увiнчаний любов'ю, катастрофа вiри до друку й у публiку вже не здавалася катастрофою.. Вiн хотiв злетiти в надхмар'я, а валився у смердюче болотоВ».(10,С.291)
Мартiн болiсно мiркував про змiст людського життя та свою роль у ньому, у цьому життi. Ходiння по ресторанах i захоплення iгипетськими сигаретами заспокоiння не принесли. Грошi, яких у нього тепер було так багато, не втiшали. Вiн щедро обдарив своiх сестер, свого друга по роботi у пральнi Джо, свою квартирну господарку. РЖ навiть Руф, яка готова тепер стати його дружиною, не цiкавить його тАУ кохання до неi давно вже померло у серцi юнака. РЖнодi йому здаiться, що найкращий вихiд iз того становища,яке над ним тяжii, - повернутися до своiх колишнiх занять. Але занадто глибока прiрва пролягла мiж створеним власноруч вiдомим письменником i простими звичайними матросами. Нi, назад дороги йому бiльше не було, його старий рай вже загублений назавжди.
З листiв Джека Лондона ми спостерiгаiмо такий самий вiдчай i розчарування.
ВлНавiщо розвивати розум? тАУ Це не потрiбно для щастяВ»(25,С.1), - стверджуi вiн. Але на вiдмiну вiд РЖдена, Лондон не збираiться припиняти свою боротьбу.ВлЗагину я чи нi, але мушу боротись до останнього тАУ сам..Менi байдуже, якщо я втрачу все, що маю, - я створю собi нове; якщо я завтра буду голий i голодний тАУ що ж, я йтиму далi голий i голодний, поки не впаду; якби я був жiнкою, я продавав би себе всiм чоловiкам аби досягти свого. Одне слово, я не здамсяВ»(25,С.4).
Але Мартiн нового раю так i не знайшов , незважаючи на багатство i славу, нащо звалилися на нього. Ззовнi все виглядало цiлком нормально: його безперервно запрошували на обiди та вечерi, з ним жадали знайомства, на нього заглядалися красивi жiнки. Але душа його не знаходила задоволення у всiй цiй мiшурi життя. Вiн нiяк не мiг зрозумiти, що власне змiнилося в ньому, людинi на iмтАЩя Мартiн РЖден, настiльки що його тепер всi намагаються запросити до себе на обiди. Адже всi його працi були написанi ще два роки тому, сам вiн з того часу зовсiм не змiнився, але тодi його не запрошували на обiди навiть його родичi i близькими знайомi, адже ж вiн цiлими днями не мав у ротi нi шматка хлiба. А тепер навiть суддя Блаунт вважаi за честь запросити його до обiду. Той самий Блаунт, якого вiн колись ненавмисно образив у Морзiв i через якого, власне кажучи i вiдбувся його розрив з Рут.
Мартiн зрештою розумii, що змiна у вiдношеннi до нього викликана iдиним тАФ ВлУвесь свiй доробок вiн кинув публiцi одним величним жестом, i цим, очевидно, пояснювалася його неймовiрна славаВ»(10,С.322).Мартiну здаiться, що вiн зумii знайти своi щастя, утiкши на острови у пiвденних морях, живучи в очеретянiй хатинi, займаючись ловом акул i полюванням на диких кiз, торгуючи перлами i копрой. Вiн замовляi квиток на пароплав ВлМарiпозаВ», що вiдправляiться на острiв Таiтi, i готуiться до вiд'iзду. РЖ от вiн тАФ на пароплавi. Але i тут усi дивляться на нього, як на знаменитiсть, яка тiльки-но народилася. Вiн розумii обмеженiсть буржуа, якi i духовно вгобими. Йому здавалось, що свiт буржуа тАУ рай i вiн над усе прагнув його досягти, а коли досяг тАУ оглядаiться назад i шукаi там свого втраченого раю. Вiн не розумii грубих i тупих iстот - матросiв. Але так само важко йому i з тупими джентельменами i галасливою молоддю першого класу. РЖ Мартiн замикаiться в собi. ВлЖиття було для нього мукою, як яскраве свiтло для людини з хворими очима. Воно вигравало довкола нього i над ним рiзким слiпучим блиском, i йому було боляче, нестерпно болячеВ».(10,С.327) Вiн перечитуi поезii Суiнберна, i знаходить порятунок вiд своii хвороби:
ВлПозбувшись життiвоi мряки,
Бажань i страху, i надiй тАУ
Тодi складаiмо ми дяку
Богам у щиростi своiй,
Що не повiк життя триваi,
Що мертвий вже не оживаi.
Що й рiчка стомлена конаi,
Вiддавшись глибинi морськiй.
.. Життя тАУ це лихо, чи радше воно стало лихом, нестерпним тягарем..Коли життя стаi до болю важким, смерть готова заколисати вiчним сномВ».(10,С.329). Десь на такому улюбленому ним океанському просторi Мартiн викидаiться з iлюмiнатора каюти до океанськоi безоднi i зводить рахунки з життям.
Роман закiнчуiться трагiчно.
Якi ж мотиви рухали особистiстю Мартiна РЖдена, що ховалося за його завзятим прагненням стати письменником? У романi показано, що Мартiн був Влприродженим борцем, смiливим i витривалимВ», однак боротися йому було призначено Влу мороцi, без свiтла, без заохоченняВ». РДдиним дороговказом в цiй нелегкiй боротьбi довгий час була любов до Рут, прагнення стати на один рiвень з нею i з'iднати свою долю з долею своii обраницi. Отже, Мартiном рухало почуття любовi до жiнки.
Мартiну здавалося, що Рут вiдповiдаi на його почуття взаiмнiстю. У дiйсностi ж вiдношення Рут до Мартiна нiколи не було однозначним. Розумiючи його незвичайнiсть, почуваючи вiд нього якусь магiчну силу, захоплюючись його наполегливiстю i працьовитiстю, Рут у той же час нiяк не роздiляла його прагнень, не розумiла його внутрiшньоi потреби стати письменником.
Вона заохочувала його до дiяльностi тiльки заради того, щоб вiн зайняв гiдне мiсце в буржуазному свiтi, тобто став чиновником або дрiбним бiзнесменом. Його захоплення лiтературою не тiльки не зрозумiле iй, але i викликаi в неi роздратування й опiр. Вона також не розумii змiсту творiв Мартiна, не бачить у них нiякоi цiнностi. Суспiльнi iдеали робочого хлопця Мартiна РЖдена, що живляться глибоким розумiнням життя, не знаходять вiдгуку у вихованоi на традицiях буржуазноi моралi Рут Морз, що разом зi своiм класом сповiдаi обмежений погляд на життя.
Цю принципову рiзницю у поглядах на навколишнi життя Мартiн зрозумiв занадто пiзно. РЖ вiн прямо говорить iй про це пiд час останнього побачення: Вл.. Ти трохи не занапастила моii творчостi, мого майбутнього! Я вдачею реалiст, а буржуазна культура не зносить реалiзму. Буржуазiя боягузлива. Вона боiться життя. Отож ти хотiла й мене примусити боятися життя. Ти прагнула замкнути мене в тiсну клiтку, нав´язати менi обмеженiсть, хибний вульгарний погляд на життя..РЖ ти хотiла зробити мене одним з ваших, втовкти в мене вашi класовi iдеали, класову мораль, класовi забобони.. В»(10, С.316)
У цьому зiзнаннi Мартiна тАФ ключ до розумiння джерел його особистоi трагедii. Моряк Мартiн РЖден був людиною свого класу. РЖ його життя, i його думки тАФ такi ж самi що й життя i думки тисяч його побратимiв по працi. Але от моряк перетворився на письменника, навiть на письменника модного, процвiтаючого, що заробляi великi грошi. Причому його популярнiсть, його заробiтки мали свою основу на його реалiстичному баченнi свiту, на висловлюваннi ним iдей, яких буржуазне суспiльство не приймало, але якi лоскотали його нерви, i обiзнанiсть з якими дозволяла вважати себе лiбералом. Тому книги РЖдена розкуповувалися заможною публiкою, ставали модними, приносили iх авторовi неочiкуваний прибуток.
У результатi Мартiн РЖден, сам того не бажаючи, потрапив у становище людини, що сидить на двох стiльцях. За своiми iдеями, за своiм мисленням вiн залишився реалiстом, йому були далекi мораль i забобони буржуазii. Але за своiми прибутками, за своiм новим способом життя вiн тепер належав до класу буржуазii. РЖ це протирiччя вимагало вирiшення. Мартiн РЖден був письменником, але вiн мiг бути, наприклад, талановитим музикантом або скульптором, художником або медиком. Трагiзм долi i життiвий шлях письменника Мартiна РЖдена типовий для тогочасноi дiйсностi.
Вiдомий американський критик назвав роман Лондона Влтрагiчною нацiональною iсторiiю успiхуВ». Ван Вiк Брукс iз гiркотою вiдзначав , що творчi розуми у США Вл лишают питательной почвы, им противопоставляют страсть к стяжательству и ореол богатства. Буквально все тенденции общественной жизни Америки вступили в заговор с целью связать по рукам и ногам таланты страны..В»(11, С.297). Як дii це у життi, Д. Лондон показуi на прикладi Мартiна РЖдена. Його нiхто не розумii: нi родичi, нi друзi, нi люди, у яких вiн бачить представникiв iнтелiгенцii тАФ Рут, ii батьки, iхнi оточення. Так зване суспiльство не поспiшаi простягнути руку допомоги шукаючому свiй шлях художниковi. Навпаки, воно намагаiться збити його з обраного шляху, зiштовхнути на так добре знайому i зрозумiлу дорогу чиновничого служiння або бiзнесу i комерцii. Потрiбно мати чималу мужнiсть, твердiсть характеру i впевненiсть у своiх силах, щоб протистояти цьому натисковi, витримати його i пройти свiй шлях до кiнця. Вдаiться це далеко не всiм.
Мартiн РЖден на своiму тернистому шляху досягаi успiху всупереч усiм. Справжнiй трагiзм цього успiху полягаi в тому, що Мартiн домагаiться його поодинцi, без найменшоi допомоги, у боротьбi з тим суспiльством, у якому вiн живе i трудиться. У цiй боротьбi вiн втрачаi кохану, вiд нього вiдмовляються родичi, вiн поступово зневiрюiться у своiй правотi й зрештою вирiшуi нiколи бiльше не брати до рук перо. Заслужений успiх не приносить йому нiякого задоволення.
У романi фатальний стрибок Мартiна описаний як зовсiм природний, простий i навiть повсякденний крок. Але ж на цей крок йде зовнi здорова, у розквiтi свого таланту людина, що домоглася слави й успiху. РЖ та щоденнiсть, з яким iдуть з життя Брiсенден i РЖден, - це теж невiд'iмна частина Влтрагiчноi нацiональноi iсторii успiхуВ» талановитих художникiв у США.
Мартiн РЖден був iндивiдуалiстом, не маючи нi найменшого уявлення про нестатки iнших, вiн жив тiльки для себе, боровся лише заради себе i вмер тАУ теж через самого себе. Вiн пробився в буржуазнi кола i був прикро вражений вiдразливою посереднiстю тих кiл.
Такою була трагедiя митця тогочасного свiту. РЖ якщо Д.Лондон створив Мартiна РЖдена за своiм образом i подобою, то Мартiн РЖден передрiк долю свого творця. Крах. Смерть.
Джек Лондон наполегливо заперечував проти того, що його самого уособлювали з його героiм. Письменник недвозначно викривав подiбнi твердження. Вл Позвольте указать мне на главную слабость такой параллели,тАФ писав Д. Лондон у зв´язку з цим,тАФ Мартин Иден покончил с собой, а я все еще живВ»(11, С.299). Такою була трагедiя митця тогочасного свiту. РЖ якщо Д.Лондон створив Мартiн
Вместе с этим смотрят:
"..Моим стихам, как дpагоценным винам, настанет свой чеpед"
"Christmas stories" by Charles Dickens
"РЖзборник Святослава 1073 року" як лiтературний пам'ятник доби Киiвськоi Русi
"РЖсторiя русiв" - яскравий твiр бароковоi лiтератури
"Бедный человек" в произведениях М. Зощенко 20-30-х гг.