Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Тарас Григорович Шевченко

(1814-1861)

Сдавався Курилко Андрiiм учнем 9-В класу

ССШ №4 23.3.01

Тарас Шевченко народився 9 березня (за новiм стилем) 1814 р. В . Моринцях, Звенигородського повiту, Киiвськоi губернii (нинi Черкаська область),в родинi крiпака Григорiя РЖвановича Шевченка , який належав помiщику Василю Енгельгарду. Батько був родом iз с. Кирилiвки (нинi с. Шевченкове), мати Катерина Якимiвна Бойко iз с. Моринцiв.

Першi вiсiм рокiв пiсля одруження Шевченковi батьки жили в с. Кирилiвцi в хатi Тарасового дiда РЖвана . Тут народилася старша Тарасова сестра тАУКатерина.

Родинна була велика, в тiснiй оселi жило тринадцятеро душ. РЖ 1810 р. Григорiй Шевченко з родиною переiхав у с. Моринцi в хату, що належала ранiше крiпаковi Колесникувас бунтарство засланому до Сибiру. Тут через рiк народився старший. РЖ абрисiв срат-Микита,34 стр, а майже через три роки пiсля нього Тарас. Хата ця до наших часiв не збереглася. На ii мiстi стоiть камiнь великий украiнський поет, революцiонер-демократ Т.Г.ШевченкотАЭ.

Коли iз заслання повернувся власник хати,Шевченко десь наприкiнцi 1815 р. Переiхали в Кирилiвку, до дiда РЖвана. Незабаром вони купили в селянина Тетерюка хату, в якiй i оселилися. У Кирилiвцi народилися молодшi сестри Ярина й Марiя та брат Йосип. Ставши пiзнiше художником , Шевченко 1843 р. Вiдвiдав Кирилiвку ( за тодiшньою мiсцевою вимовою i написанням тАУ Кирилiвку) i намалював олiвцем в альбомi хату, в якiй минуло його дитинство, а в повiстi тАЬКнягинятАЭ, написанiй на засланнi дав докладний опис садиби . Уже тодi, в дитинствi, у хлопчика зароджувалась любов до чарiвноi природи рiдного краю. Пiзнiше у своiх творах вiн дав неповторнi художнi образи украiнськоi природи, в основi яких лежали враження дитячих i юнацьких лiт.

Про незвичайну допитливiсть малого Тараса свiдчить автобiографiчний епiзод , про який розповiдаiться у повiстi тАЬКнягинятАЭ: селянський хлопчик пiшов шукати легендарнi залiзнi стовпи, що пiдпирають небо, заблудився й уже з чумаками повернувся в село (III, 175-176)

Батьки тяжко працювали на панщинi, а малих дiтей доглядала старша сестра Катерина , про яку Тарас завжди згадував як про нiжну, терплячу няню. Згодом Катерина вийшла замiж за крiпака Антона Красицького в сусiднi село Зелену Дiброву. стр 35

Коли Тарас трохи пiдрiс, батько, чумакуючи ,брав його iз собою. Пiзнiше в автобiографiчному вiдступi в повiстi тАЬНаймичкатАЭ Шевченко назвав мiста й села, що лишили слiд у його памтАЩятi: Гуляйполе, Новомиргород, ДевтАЩята рота , Дiдова Балка, Грушiвка, Елисаветград (нинi Кiрововоград). Такi подорожi розширювали виднокруг допитливого хлопця.

Крiпаки були переважно неписьменнi, але Тарасiв батько знав грамоту . У поемi тАЬГайдамакитАЭ згадуiться, як бувало , в недiлю вiн читав у сiмтАЩi четьi мiнеi (збiрку житiй святих та релiгiйних переказiв до певного дня кожного мiсяця ). Коли Тарасовi сповнилось вiсiм рокiв , його вiддали в науку до дяка Павла Рубана, прозваного Совгирем. Дякова хата в Кирилiвцi, де вчився майбутнiй поет, збереглася до наших днiв. Над нею, як редiквiею, в наш час споруджено спецiальне накриття.

Як i скрiзь тодi, дяк учив читати за церковнословтАЩянськими книжками. Пiзнiше , в автобiографiчному листi , Шевченка писав , що протягом двох рокiв опанував вiн тАЬГраматикутАЭ (абетку), тАЬЧасословтАЭ (збiрка релiгiйних пiсень та молитов), тАЬПсалтиртАЭ (книжка релiгiйних пiсень псалмiв частина Бiблii).

Тяжко жилося крiпакам. Осоружна панщина страшенно виснажувала iх , i вони преред вчасно вмирали. Коли Тарасовi було девтАЩять рокiв , померла його мати:

тАЬТам матiр добру мою Ще молодую у могилу нужда та праця положила тАЬ стр 36

Тарасовiй матерi тодi ще минав сороковий рiк . Катря вже вийшла замiж .Лишившись iз малими дiтьми, батько змушений був одружитись з удовою Оксаною Терещенко, в якоi було троi своiх дiтей. Незабаром, коли Тарасовi ледве сповнилось одинадцять рокiв, помер батько. У повiстi тАЬКнягинятАЭ Шевченко назвав життя зведених дiтей у мачухи справжнiм пеклом (III, 179). Бiографiя поета, очевидно, iз його слiв, розповiдали такий епiзод. У хатi Шевченкiв у солдата,поставлено на постiй, вкрадено грошi. Як потiм зтАЩясувалося, украв iх мачушин син Степан, але звинуватили й жорстоко покарали Тараса,нараз тiкав вiн у буртАЩяни,куди йому носила iсти сестра Ярина, або в сусiднi село Зелену Дiброву до Катрi.

Деякий час Тарас жив у свого дядька Павла. Пас свиней, працював разом iз наймитом. Але дядько Павло був також надто суровою людиною, Тарас не витримав i незабаром оселився у дяка Петра Богорського. Як зазначав пiзнiше сам Шевченко, жив вiн тут як тАЬщколяр-попикачтАЭ, читав над померлими тАЬПсалтиртАЭ, за що й одержував для заохочення десяту копiйку. Та це не рятувало Тараса вiд тАЬсуботоктАЭ, Коли учнiв поспiль по суботам карали рiзками.

Е вiдомостi,що деякий час Шевченко жив РЖ вчився у священика Нестеровського, а потiм повернувся до Богорського. Зрештою, терпець Тарасовi увiрвався: одного разу коли дяк був птАЩяний, Шевченко помстився його власною зброiю тАУ рiзками тАУй утiк од нього. Утiк вiн у Лисенку до дiякона-маляра, щоб навчитись малювати, але й тут опинився в ролi наймита-попихача: носив iз рiчки воду, розтирав фарби. На четвертий день утiк у с. Тарасiвку до iншого дияка-богомаза. Маляр уважно подивився на лiву долоню свого учня й вiдмовив, не знайшовши в ньому таланту нi до малярства, нi до бондарства..

Тарас змушений був повернутись до Кирилiвки, де наймався пасти громадську череду. Не раз потiм у вiршах вiн тепло й зворушливо згадував подругу дитинства Юлiану Коваленко, iз якою разом пас череду Так, у 37стр Коваленко. На памтАЩять того, що давно минулотАЭ. Поет, очевидно, знав уже тодi, що вона вийшла замiж, тому й назвав ii тАЬчужоютАЭ

РЖ ти згадаiш того сироту, Що в сiрiй свитинi-твою красату. Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовляти. З ким ти усмiхалась, плакала, журилась, Кому ти любила Петруся спiвати (I/ 145)

Це було перше й ясне чисте почуття дитячого захоплення, яке, безперечно, мало вплив на духовний розвиток юнака. Прообразом героiнi названоi поеми була Оксана:

Виливаю сльози на мою МартАЩяну, На тебе дивлюся.. (I? 145)

Не випадково i й те, що дорогим iмтАЩям-Оксана-вiн називав героiнь своiх творiв, зокрема, в поемi тАЬГайдамакитАЭ (1841). Очевидно, ii образ вiдтворив Шевченко в поезii тАЬN.NтАЭ (тАЬМенi тринадцяти миналотАЭ),писаний на засланнi (1847). Узагальнений, типовий образ Оксаночки-покритки у вiршi тАЬМи вкупочцi колись рослитАЭ (1849) не слiд обожнювати з Оксаною Коваленко, яка вийшла замiж за крiпака в с. Пединiвку й мала двох дiтей.

Деякий час Тарас служив у священика Григорiя-Кошиця. Спочатку був тАЬкреденсовимтАЭ (буфетником): мив посуд, палив груби, а згодом став фураманом-возив попового сина до Богуславi бурси й Киiвськоi духовноi стр 38

На прохання Сошенка, Ширяiш дозволяв своiму учневi у вiльнi години вiдбувати учбовi рисувальнi класи Товариства заохочення художникiв. Не випадково у цей перiод зтАЩявляiться низка його малюнкiв на теми, характернi для тАЬакадемiчноготАЭ живопису :тАЭСмерть АкрецiiтАЭ (дочка римського сенатора, збезчещена харя Тарквiнiя Горого заподiяла собi смерть), тАЬСмерть Олега, князя тАЬДревлянськоготАЭ ( загинув пiдчас мiжусобноi боротьби мiж синами Святослава-напода киiвського князя Ярополка), тАЬОлександр Македонський виявляi довiру своiму лiкаревi ФiлiпутАЭ ( записку з повiдомленням про намiр лiкаря отруiти його Олександр передаi лiкаревi i птАЩi його лiки), тАЬСмерть ВергiлiiтАЭ (батько вбиваi свою дочку щоб врятувати ii вiд рабства),тАЭСмерть СократатАЭ. Поза академiчною тематикою виконанi малюнки з украiнськоi iсторii: тАЬСмерть Богдана ХмельницькоготАЭ та тАЬКозацький БенкеттАЭ.

Ще до звiльнення з крипатцтва Шевченко почав писати Вiшi. Сам поет зазначав, що його першi спроби належать iз часу зустрiли iз Сошенком у Лiтньому саду. Про це i також свiдчення кiлькох учасникiв ( А. Мокрицького, РЖ. Панаiва ).

Десь приблизно 1836 р. подовжено контракт iз Ширяевим про навчання Шевченка.

1836 р. Пiсля тривалого перебування за кордоном повернувся до Петербурга великий росiйський художник Брюллов. Про Шевченка вiн почув от багатьох своiх знайомих зокрема, учнiв: украiнця А. Мокрицького, РЖ. Петровського, Г. Михайлова. Брюллов узяв найактивнiшу участь у звiльненнi талановитого художника з крiпацтва. Спочатку вiн сам вiдвiдав Енгельгарда й умовив його вiдпустити Шевченка на волю-як дуже обдаровану людину,-але зазнав стр 45 невдачi. Тодi до помiщика пiшов О. Венацiанов i довiдався про цiну, за яку Енгельгард погодився вiдпустити крiпака:2500 крб. Вирiшено було, що Брюллов намалюi портрет В. Жуковського, розiграють його в лотерею, i таким чином здобудуть потрiбну суму. Певну участь в органiзацii взяв також росiйськiй музичний дiяч М. Вiiльгорський.

РЖсторiя з лотереiю дуже складна й до кiнця не зтАЩясована. Реакцiйними бiографами поширювалася думка, що Шевченка викупили за грошi царя. Тепер документально доведено, що члени царськоi родини витратили на лотерею лише одну тисячу карбованцiв. Сама лотерея вiдбулася в Анiчковому палацi (нинi палац пiонерiв на Невському проспектi ) 23 квiтня 1838 р. А Шевченка викуплено у помiщика 22 квiтня. Тому висуваiться думка, що було двi лотереi. Художник М. Биков пiзнiше згадував, що М. Вiельгорський замовив йому копiю з портрета, виконаного Брюлловим, i що портрет розiгрувався в домашньому гуртку, але чи оригiнал, чи копiя,-вiн не знав.

В усякому разi, грошi на викуп зiбрано до лотереi в Анiчковому палацi. Оригiнал портрета експонуiться нинi в Державному музеi Т. Г. Шевченка в Киiвi. Доля копii невiдома. Ст 46

Бурхливе захоплення його змiнювалось тихою усмiшкою радостi. У всi цi днi вiн хоч i брався до роботи,та йому не працювалось. РЖ вiн,бувало, покладе свiй малюнок у папку, витягне з кишенi вiдпускну, прочитаi ii мало не по складах перехреститься, поцiлуi й заплаче.

Крiпаки не мали право навчатись в Академii мистецтв. Тому тiльки пiсля одержання вiдпускноi Шевченко почав вiдвiдувати класи Академii, ставши незабаром, за власним виразом поета, одним iз найулюбленiших учнiвтоварiшив Брюллова. Певний час Шевченко навiть жив у Брюллова

Курс навчання в академii тривав шiсть рокiв. Основну групу учнiв (студентiв) становили академiсти. Крим них, були стороннi учнi тАУ тi, що не мали середньоi освiти. Стороннiм учнем був i Шевченко. Проте у процесi навчання цiii рiзницi не вiдчувалось. Стороннi учнi складали iспити з усiма разом й мали право на одержання звання класного, або не класного художника.

Академiя мистецтв, оскiльки вона звалася тАЬiмператорськоютАЭ, загалом була казенною установою. Тому й стр 47 усталився вираз тАЬакадемiзмтАЭ як виявив усього застарiлого, вiджилого. Але академiзмовi протистояли поступовi сили, якi були окрасою росiйського мистецтва, до них належав i Карл Брюллов, художник iз свiтовою славою. У своiй творчостi вiн пройшов складний шлях-од класицизму через романтизм, прямуючи до реалiзму. Реалiстичнi риси виявились в його портретах: Н. Куольника, В. Петровського, В. Жуковського, РЖ. Крилова та iн. Вiд своiх учнiв Брюллов вимагав вiдтворення правди життя. А. Мокрицький так передавав поради вчителя:тАЭДуша художника, подiбно до дзеркала, повинна вiдображати в собi всю природутАЭ. Разом з тим великий митець був далекий вiд натуралiстичного копiювання життя.

Шевченко творчо сприймав науку Брюллова. Спочатку вiн копiював деякi картини вчителя: тАЬГолова матерiтАЭ- iз картини тАЬОстаннiй день ПомпеiтАЭ, тАЬПрерване побаченнятАЭ ( подарована В. Жуковському ), тАЬСон бабусi й унучкитАЭ. Але чим далi, тим бiльше молодий художник шукав свою власну манеру.

Учився Шевченко спочатку добре. Комiтет заохочення художникiв ухвалив надати йому грошову допомогу. З 1 сiчня 1839 р. Шевченко став пенсiонером ( степпендiатом ) Товариства, одержуючи 30 крб. На мiсяць.

Через рiк пiсля вступу в Академii вiдбувся iспит. За малюнок iз натури Шевченка вiдзначено срiбною медаллю 2-го ступеня. На жаль, малюнок цей не зберiгся, ми навiть не знаiмо його теми.

Формування Шевченка-художника пояснити досить легко. Вiд дитячих спроб, за допомогою рiзних учителiв, молодий художник прямував усе далi й далi, до висот справжнього мистецтва. Значно важче розкрити як формувався Шевченко-поет. Ми вже висловили припущення, що ще на Украiнi в саморобнiй книжечцi, куди вiн пересував стр 48 вiршi Сковороди, могли бути i його власнi дитячi спроби. На жаль, ми нiчого про це не знаiмо. Писати вiршi Шевченко почав привняно пiзно, в тi самi лiтнi теплi ночi, в перiод знайомства iз Сошенком; йому сповнилось тодi 22 роки.

РЖ в образотворчому мистецтвi Шевченко згодом став новатором, та значно бiльшим новатором iз перших своiх рокiв був вiн у поезii. Це було друге, але набагато сильнiше його покликання в життi. Згадуючи в кiнцi заслання часи, коли вiн жив у майстернi Брюллова, Шевченко написав у свiй журнал (щоденник): тАЬРЖ, що ж я робив? Чим займався в цьому святилищi? Дивно подумати. Й займався тодi створенням малоросiйських вiршiв, якi потiм упали таким страшним тягарем на мою убогу душу. Перед його творами я замислювався й плакав у своiму серцi свого слiпця Кобзаря i своiх кровожерних Гайдамакiв. У тiнi його витонченно-розкiшноi майстернi, як у спекотливому дикому степу надднiпрянському, пере домною проходили мученицькi твнв наших бiдолашних гетьманiв. Передi мною стелився степ усiяний могилами. Передi мною красувалася моя прекрасна моя бiдолашна Украiна в усiй непорочнiй меланхолiйнiй кросi своiй. РЖ я замислювався, я не мiг одвести своiх духовних очей цiii рiдноi чаруючоi краси. Покликання, i нiчого бiльше.

Але що ж саме збудило це друге, але значно дужче, сильнiше покликання? Та ще й збудило так пiзно, коли вiн був уже, художником. Ми попереду зазначили, що виростав вiн в атмосферi украiнських народних пiсень, що знав вiн iх безлiч, що любив iх спiвати. Але вiд народноi пiснi до лiтератури, ще далеко. Треба було знати, зразки цiii поезii,яка повинна була захопити письменника так, щоб вiн саме поезii вiддав перевагу перед малярством. Ще на Украiнi почалось його знання з украiнськоi лiтератури. У вiльно вiн, можливо, читав, або слухав поезii Мiцкевича. У Петербурзi стр 49

Першi своi поетичнi твори Шевченко передав Гребiнцi для друкування в алмансi тАЬластiвкатАЭ. Про це в кiнцi 1838 р. Квiтку-Основ'яненка Як що напише, тiльки цмокнита вдар руками об политАЭ

Друкування тАЬЛастiвкатАЭ трохи затрималось, i вона вийшла у свiт тiльки 1841 р. Уже пiсля виходу тАЬКобзарятАЭ. Тут умiщено ранню баладутАЭПричиннатАЭ (1837).

Пiд впливом звiдки про смерть автора тАЬЕнеiдитАЭ написана елегiя тАЬНа вiчну памтАЩять КотляревськомутАЭ (1838) про безсмертну славу поета:

Всю славу, козацьку за словом РДдиним

Перенiс в убогу хату сiроти

Стр53 сироти

Протест проти людей, винних у заподiяному горi, проти несправедливих соцiальних обставин

Тому доля запродала вiд краю до краю,

А другому оставила

Те, де заховають (РЖ, 28-29)

У реалiстичнiй в уiлому поемi i чимало романтичних елементiв. Самий жанр лiро-епiчноi поеми повтАЩязаний з романтичною традицiiю. Емоцiйна пiднесенiсть, схвильованiсть i епiчноi розповiдi, i лiричних вiдступiв повтАЩязанi з романтичною поетикою. Проте всi подii розгортаються на тлi реалiстичних типових обставин, реалiстичного пейзажу, на що звернув увагу свого часу М. Рильський.

До розкриття трагедii жiнки-матерi поет повертався й пiзнiше, зокрема намалював картину тАЬКатеринатАЭ (1842)

Першим твором на iсторичну тему була поема тАЬТарасова нiчтАЭ (1838) про перемогу козацько-словтАЩянського вiйська на чолi з Тарасом Федоровичем (Трясилом) над польським вiйськом пiд Переяславом 1630 р. Повторенням образу тАЬпанкiвтАЭ Шевченко пiдкреслював соцiальний характер визвольноi боротьби проти феодалiв.

Визвольним козацьким походам у Туречену присвячено невеличку поему тАЬРЖван ПiдковатАЭ (1839). Воскресивши в памтАЩятi народнiй героiчну сторiнку украiнськоi iсторii, поет славив боротьбу за волю. Стр56

Поема тАЬГамалiятАЭ загалом романтична, але i в нiй такий реалiстичний, тАЬприземленийтАЭ образ Босфору:

Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий

РЖ шкурою сiрий буга срепенув.

тАЬморська затока у виглядi сiрого бугая, в якого здригаiться шкура! 3несподiвано РЖ дуже сильнотАЭ,-зауважував М. Рильський,

поетична мова Шевченка музична, мелодiйна РЗй властивi ритмiчна могутнiсть i метрична розмаiтiсть.

Виконання портрети на замовлення, iлюстрування книжок, очевидно не могло матерiально забезпечити Шевченка, i вiн змушений був у лютому 1843 р. Укласти з продавцем книжок РЖю лисенковим кабальну угоду: право на вiчне видання тАЬКобзарятАЭ. Нi сам Шевченко,нi його спадкоiмцi немали права на перевидання. Тому пiсля смертi поета при виданнi тАЬКобзарятАЭ 1867 р. Виникла судова справа (на пiдставi позору РЖ. Лисенко ).

РЖ. Лисенко у 1844 р. видав книжку пiд назвою тАЬЧигиринський Кобзар Гайдамаки. Двi поеми на малоросiйськiй мовтАЭ. Видання здiйснювалось без участi Шевченка, вiн на той час був уже на Украiнi. Цим пояснюiться пiдзаголовок книжки, бо насправдi в нiй було не двi, а кiлька поем. Зовсiм не вiдповiдало змiсту художнi оформлення збiрки:пальми, iгипетськi пiрамiди, пелiкан тощо. Текст тАЬГайдамакiвтАЭ РЖ. Лисенко не передрукував, бо купив у Шевченка тiльки 800 примiрникiв першого тиражу поеми. У бiблiотецi автора стр 66 цих рядка

С примiрки книжки пiд назвою тАЬЧигиринський Кобзар i Гайдамаки..тАЭ , але без тексту великоi поеми.

Коли питання про виiзд за кордон вiдпало, десь пiсля 17 травня 1843 р. Шевченко виiхав на Украiну.

Минуло понад тридцять рокiв, як Шевченко виiхав з Украiни. Давно вже вiн збирався вiдвiдати рiдний край. Ще в березнi 1840 р. Поет писав братовi Микитi:Може я лiтом приiду побачитися, коли матиму час. У сiчнi 1843 р. Вiн писав Г. Тарновському в Качанiвку:тАЭ..згадую нашу Украiну. Ох якби-то менi можна було приiхати до соловтАЩя..тАЭ В кiнцi травня мрiя ця здiйснилась.

нез'ясована офiцiйно вiн не поривав з Академiiю. У листi до конференц-секретаря академii в. Григоровича вiн вагаiться: чи слiд йому повертатись до Петербурга, в разi позитивноi вiдповiдi тАУ прохання вислати йому вид документ на право проживання в Украiнi . На жаль, вiдповiдi Григоровича мине знаiмо, але можна ждати, що вона була позитивна, бо у вереснi 1843 р. Академiя вислала Шевченковi тАЬвидтАЭ на право проживання на Украiнi протягом двох мiсяцiв. Стр 67

Це мiг бути певний художнiй прийом, бо до виiзду на Украiну Шевченко приблизно уявляв собi життя в рiдному краi: тАЬ..там, окрiм плачу, нiчого не почуютАЭ-писав вiн до Я. Кухаренка. РЖ все ж таки те, що вiн побачив на власнi очi, перевершило всi його побоювання.стр 68

Не пригадую, в який книгiя прочитав цей афоризм, що коли бачимо мерзотника й не показуiш на нього пальцем, то й ми майже такi ж самi мерзотники. Чи правда це? Менi здаiться, що правда!

Кiнець травня Шевченко прожив у Качанiвцi. Може тодi вiн виiжджав у сусiднi села:Сокоринцi Григорiя Галагана, з якими поет був знайомий (iз Петербурга), Григорiвку-маiток Петра сковороди, якому на засланнi присвячено вiрш тАЬП,СтАЭ;Григорiвцi поет побачив такi самi картини , як i в Канiвцi. Можливо, вiдвiдав вiн Дiгтярi, РЖвану,РЖржавець, Батурин, Власiвну.

З Качавнiвки в черенi Шевченко виiхав до Киiва. Вiн заглянув його iсторичнi памтАЩятки, милувався краiвидами. З ним постiйно був альбом, початий ще в Петербурзi. Слiдом за Петербурзькими малюнками першим етюдом на Украiнi був малюнок олiвцем тАЬ У КиiвiтАЭ, на якому зображено берег Днiпра i кiлька людських постатей.стр 69 iншi етюди лягли потiм в основу офорта тАЬ У КиiвiтАЭ. Намалював вiн також тАЬ Краiвид КиiватАЭ- Волдимерську гiрку. Пiзнiше в альбомi зтАЩявилися малюнки тАЬДальнi печери Киiвсько-Пичерськоi лавритАЭ, тАЬЛаврська дзвiницятАЭ та тАЬКиiв за ДнiпратАЭ. На окремому аркушi зображено тАЬВидубицький монастиртАЭ. Немаi сумнiву, що Шевченко оглянув iншi iсторичнi мiста Киiва.

Познайомився вiн у Киiвi професором унiверситету М. Максимовичем, про якого чув ще в Петербурзi, читаючи виданi ним збiрки украiнських народних пiсень (1827, 1834). Вiд Максимовича Шевченко мiг почути багато потрiбних йому вiдомостей у звтАЩязку з майбутнiми подорожами до МежгиртАЩя(зокрема, про Семена Палiя) на Хортицю, на мiсце, де була Запорiзька Сiч, а також у Зв*язку з офортами на iсторичнi теми пiдготовленого альбому тАЬЖивописна УкраiнатАЭ.

На початку червня Шевченко познайомився з П. Кулiшем , який тодi вчителював на Подолi i друкував збiрку поезiй тАЬУкраiнатАЭ у формi украiнських народних дум стр 70

В альбомi Шевченко намалював тАЬКиiво-Межгiрський монастиртАЭ, а також записав украiнськi народнi пiснi про палiя, Бондаренка, Шевченка. Деякi записи зроблено рукою Кулiша. Очевидно побували вони у Вишгородi, бо в поемi тАЬЧернецьтАЭ, написанiй на засланнi, згаданi Межгiррський монастир iз Дзвонкуваю криницею та Вишгород.

Шевченко працював у цей час над ескiзами до офорта тАЬСудна радатАЭ. На одному с ескiзiв, де i кiнець запису народноi пiснi, рукою П. межигiр'i

П. Кулiш-дуже складна постать в iсторii украiнськоi лiтератури. Свого часу, ще за життя письменника,стр 71 одним iз перших оцiнку його дiяльностi дав РЖ. Франко, пiдкреслив ший антинародний характер поглядiв Кулiша-невiрутАЭу власний народ, котра у тАЬХуторнiй поезiiтАЭ повела його до прямоi i безпiдставноi наруги над тим народомтАЭ.

У Киiвi Шевченко познайомився також з художниками: О Сенчилов-Стефановським, який викладав у тiй же повiтовiй школi на Подолi, що й Кулiш, а викладачем малювання в унiверситетi Капiтоном Павловим, про якого тепло згадано в однiй з повiстей на засланнi.

Познайомився вiн iз багатьма студентами унiвiрсетету. Прогресивна революцiя молодь вiтала його як свого улюбленого поета. У середовищi викладачiв та студентiв i склалося пiзнiше Кирило-Мифодiевське товариство.

З Киiва Шевченко поiхав, як це доводить П. Жур, до Кирилiвки. За спогадами поетового родича Варфолуну вiн двiчi бував у рiдному селi. Ранiше вважали, що поет iз Киiва поiхав до маiтку Гребiнки, та виявляiться, що саме в червнi Гребiнки в його маiтку не було, бо вiн гостював у свого брата Аполлона в РДлисаветградi. Погостювавши в Кирилiвцi, Шевченко на запрошення Гребiнки прибув до його маiтку в с. МартАЩянiвку бiля Пирятина, звiдси вони разом iз Гребiнкою 29 червня прибули в село Мойсiвку, маiток Т. Волховськоi яка двiчi на рiк улаштовувала бали. Власницi маiтку тодi було 80 рокiв. Порiвняно з iншими вона була гуманною людиною. В одному з листiв заслання до

В. Репiноi Шевченко запитував, чи вона жива - тАЬдобра старенькатАЭ, а у вiршi тАЬГ. ЗтАЭ звернувся до неi iз задушевними словами: тАЬМати! Старесенька мати!тАЭ Син Т. Волховськоi, вiйськовий пiсля смертi матерi, за довго до реформи,вiдпустив на волю своiх крiпакiв.

У кiнцi серпня Шевченко був у селi Березанi в Лукашевича. Про це вiдомо Лукашевича з листа Лукашевича до галицького письменника РЖвана Вагилевича. Платон Лукашевич був автором збiрки тАЬМалороссийские и червонорусские народные думи и песнитАЭ(1836) року, яку поет, безперечно,стр 73 прочитав ще в Петербурзi. У кiнцi 30-их рокiв Лукашевич подорожував по славтАЩянсьикх краiнах, зупинявся в Галичинi, де познайомився з багатьма украiнськими письменниками й культурними дiячами. Стр 74

У сире линi вересня 1843 р. поет знову прибув до Кирилiвки. Вiдомо, що 20 вересня вiн гостював у свого молодшого брата крiпака Йосипа. Були тодi тут його дiд РЖван, та сестра Ярина та iншi родичi та Знайомi, Шевченка. Цим i викликанi сумнiв слова поета в листi до Кухаренка.

На власнi очi Шевченко побачив шле раз страждання крiпакiв, i великий гнiв запал у його серцi. Вiн мiг ще писати вiршi, бо писати так, як писав ранiше, було несила, а писати по iншому ще не наважувався. Вiн думав i думав .. РЖ тiльки пiзнiше враження вiд Украiни втiлив у полумтАЩяних поезiях рукописноi збiрки тАЬТри лiтатАЭ. Можливо, тодi ж зародився план викупу рiдних iз крiпацтва на кошти вiд видання альбому тАЬЖивописна УкраiнатАЭ.

Шевченко не розлучався зi своiм альбомом для малювання. В рiзнi часи, в рiзних мiсцевостях зроблено першi малюнки до офортiв тАЬЖивописноi УкраiнитАЭ: тАЬСелянська родинатАЭ, тАЬСтароститАЭ, тАЬСудна радатАЭ, а також малюнки з натури: тАЬКурiнь стрiчкатАЭ, тАЬПостать силеннатАЭ, тАЬХата бiля рiчкитАЭ та iн. Деякi з цих малюнкiв виконано в Кирилiвцi. стр76

Чимало рядкiв Шевченко знав на памтАЩять. Кiлька разiв вiн починав перекладати лiричнi твори Мiцкевича, але розривав цi спроби на шматочки. Цiкаво, що в архiвi М. Чалого серед паперiв Шевченка i рукописний переклад двох сонетiв польського поета росiйською мовою. На одному з них заголовок росiйською мовоютАЭАмериканские степитАЭ рукою Шевченка виправлено на тАЬАккерманские степитАЭ

В Яготинi поет в основному займався малюванням. Вiн майстерно скопiював у двох примiрниках портрет М. Репнiна роботи Й. Горнуга. Перша копiя збереглася в Киiвi, друга-в Ермiтажi в Ленiнградi. Десь на початку 1844 р. Виконано портрет дiтей Василя Репнiна ( брата Варвари)варвари та Василя. Зберiгся портрет у В. Репнiноi.

Наприкiнцi листопада 1844 р. Шевченко виконав автопортрет i подарував його В. Репнiноi. У загаданому листi Варвара Миколаiвна писала: тАЬШевченко вiдав менi зошит, увесь списанiй його рукою, i сказав, що до цього рукопису належить ще портрет автора, який вiн i вручить менi завтратАЭ. На зворотi була спроба малюнка тАЬСлiпийтАЭ (тАЬНевiльниктАЭ). Пiзнiше була написана поема тАЬСлiпийтАЭ (1845). Стр 84

Як ос туплять тебе, доле, Дiточки-Дiвчата Й защебечуть по-своiму Доброму звичаю, Може й мене ненароком Дiточки згадають..

Олiвцем намальовано портрет Вiктора Закревського. Далi працював Шевченко над малюнками до тАЬЖивописноi УкраiнитАЭ: тАЬДари в Чигиринi 1649 рокутАЭ i тАЬСудна радатАЭ.

На особливу увагу заслуговуi малюнок тАЬВдова хата на УкраiнiтАЭ (1843). Тут зображено надзвичайно убоге житло, власне, тiльки половину хати, друга половина, або недобудована, або згорiла. Внутрiшнi дверi, осуiлкi сiней немаi, ведуть одразу на по двiртАЩя. Хата майже без покрiвлi. Стр 85

роз'iхатись РД вiдомостi також про портрет. Волховського й карикатурнi портрети членiвВ» товариства мочемордiятАЭ. Усi вони до нас не дiйшли.

З Моiсiвкi Шевченко ще раз iздив до Селюцьких, а 15 сiчня був у с. Линовищах у Якова де Дольмена.

Бував поет у с. Турiвцi, в маiтку Миколи Маркевича. 22 сiчня 1844 року. Маркевичу надiслано колективного листа, написано рукою В. Закревського, але пiдписаного Шевченком. У цьому жартливому листi пародii на гетьманськi унiверсали Маркевичу передавався наказ прибути у с. Вейсбахiвку-один iз маiткiв Закревських. М. Маркевич на зворотi цього ж листа вiдповiв поетовi жартiвливим вiршем.

Наприкiнцi тижня Шевченко був у Киiвi на контрактовому ярмарку на Подолi. Ярмарок цей славився на усю Украiну, на нього зтАЩiжджалися сила-селена людей.вдiому, що пiд час ярмарку ту зустрiчались декабристи а пiзнiше польськi революцiонери. У днi ярмарку вiдбувались цiкавi театральнi вистави, ставились по птАЩiсi Шекспiра Гоголя Котляревського Квiтку-ОсновтАЩяненка та iн. На засланнi Шевченко згадав Контрактовий ярмарок тАЬБлизнецiтАЭ.стр 92

Десь на початку лютого 144 р. Поет виiхав iз Киiва до Москви. Закiнчилось його дев*ятимiсячне перебування на Украiнi. В цей перiод завершуiться формування революцiйно-демократичних поглядiв Шевченка. Ще в Петербурзi поет уявляв собi життя народу : тАЬТам окрiм плачу, нiчого не почуютАЭ. РЖ в Петербурзi Шевченко вiдчував панську природу украiнських помiщикiв типу Г. Тарновського. Але тiльки в Украiнi вiн до кiнця розпiзнав, що таке крiпосники: Лукашевичi, Трепови, Скоропадськi, Галагани та iн. Вiн побачився зi своiми рiдними братами й сестрами-крипаками, у багатьох маiтках спостерiгав жахливе життя крiпакiв.

Побувавши в багатьох сторiчних митцях, повтАЩязаних з визвольною вiйною украiнського народу пiд проводом Богдана Хмельницького, зокрема, в мiсцевостi, де була розположена запорiзька сiч, Шевченко ще гострiше став вiдчувати не лише соцiальне, але й нацiональне гноблення украiнського народу, здiйснюване царськими сатрапами, а також украiнськими крiпосниками.

Революцiйно-демократичний свiтогляд поета зумовив вiдповiднi змiни в його творчостi. Вiднинi вiн свiдомо ставить поетичне слово безпосередньо на службу визвольний на творчостi поетатАЬТри лiтаВ»- вiд назви альбому, куди куди вiн згодом переписував своi вiршi 1843-1845 рр. Новий етап почався й в образотворчому мистецтвi Шевченка-це широке звернення до натури: пейзажi портрети жанровi сцени. Художник-демократ зробив ще один великий крок до реалiзму. На Украiнi почав здiйснюватись задум тАЬЖивописноi УкраiнитАЭ-була готова основна частина малюнкiв до майбутнiх офортiв до майбутнього випуску альбому.

Враження вiд дев'ятирiчного перебування еа Украiнi. Особливу його увагу привернув сипом Боденським на iсторичнi теми. Цiлком iмовiрно, що в цьому мiстi поет був ще в дитинствi. У поемi тАЬГайдамакитАЭ, написаний у Петербурзi, i роздiл тАЬСвято в ЧигиринiтАЭ. Початок роздiлу свiдчить про те, що мiсто йому було знайоме.стр 93

Восени 1843 р., вiдчуваючи рiднi мiсця, Шевченко побував у Чигиринi i в Суборовi. Згодом вiн малював пером i тушшю, а вiдтак виготував офорт тАЬДари в Чигиринi 1649 рокутАЭ з таким текстом: тАЬiз Царяграда, iз Варшави й Москви прибували посли з великими дарами iднати Богдана i народ украiнський, уже вiльний i сильний. Султан окрiм великого скарбу, прислав Богдановi червоний оксамитовий жупан на горностаiвим хуторi на кшталт княжоi Парфii, булаву й шаблю. Одначе рада (опрiч славного рицаря Богуна) присудила iднати царя московського.

У Москвi Шевченко, очевидно, розповiв про своi враження друзям, зокрема, колишньому крiпаковi М Щепкiну. Стр 94

Отож Шевченко змушений був сам розбиратись не тiльки в сучасному становищi украiнського народу, але й у його минулому. З багатьох висловлюваннях Шевченка вiдомо, що вiн позитивно оцiнював iсторичний акт розтАЩiднання Украiни з Росiiю.

До оцiнки iсторичних подiй Шевченко пiдходив не з точки зору тодiшньою офiцiйноi iсторiографii, а з погляду народу. Важко поневоленому народовi. Тому серце поета плаче, вимагаi правди на землi. Проте Шевченко не впадаi в вiдчай, серце поета болить од того, що тАЬзаснула краiнатАЭ, i йому хочеться збудити народ, закликати його до новоi боротьби за волю, за землю, за правду тАЬна сiм свiтiтАЭ. Стр 95

Боденського в травнi того ж року. В ньому вiн писав, що тАЬГамалiятАЭ не направлений. Обмiнялись вони думками з приводу альбому тАЬЖивописна УкраiнатАЭ, до якого автор спочатку мав намiр подати пояснення iсторикiв.

захiднослов'янськi й. Шафариком. Шевченко познайомився з правцями видатного чацького i словацького вченого: тАЬСлавтАЩянскi сторонностiтАЭ та тАЬСлав*янський народ опистАЭ, ЩО БУЛИ ПЕРЕКЛАДЕНРЖ Боденським Украiнською мовою. Консультантом Шафарика в питаннях украiнськоi мови й лiтератури пiд час працi над тАЬСлавтАЭямським народ описомтАЭ був Боденським. Перебуваючи тривалий час за кордоном, Боденським не вiдразу довiдався про вихiд тАЬКобзарятАЭ i тАЬГайдамакiвтАЭ, а коли познайомився, то написав про це Шафариковi.

Шевченко який уже в ранях творах закликав до iдностi славтАЩян, не мiг не зацiкавитись глибше життям та iсторiiю цих братiв народiв. Розмови з Боденським якоюсь мiрою спричинились до задумiв поеми тАЬРДретиктАЭ або тАЬРЖван ГустАЭ та посвяти ii тАЬШафариковiтАЭ.

Через Боденського поет познайомився з деякими професорами московського унiверситету, з людьми, що належали до гуртка Бiлiнського, Герцена та Грабовського. Так вiдомо про його знайомство з проф. ПтАЩю редьковим. У пiзнiших записах у тАЬЖурналiтАЭ Шевченко згадуi як давнiх знайомих ще деяких людей, близьких до цього прогресивного кола: Олену Сенкевич, дружину О. Сенкевича (дiвоче приз вiще Басисько, походила зi знiжена), брата М. Сенкевича, сестру в других Грабовського, О. Мiницьку,знайому родинi Грановських, та iн. Згадуючи пiсля заслання про обiд у сина Щепкiна Миколи, поет перелiчуi:тАЭТут я зустрiв Бабства, Чигирина, Кучера i багато iн. Стр 96 я зустрiвся i познайомився з ними, як з давно знайомими рiдними людьмитАЭ запис у журналi зроблено у такiй форм, яка даi змогу приспускати, що з деякими людьми цього кола Шевченко був знайомий ранiше, бо запам*ятати всiх, кого вiн зустрiв уперше було б досить важко.

Таким чином, i це нетривале перебування в Москвi (ми не знаiмо коли поет виiхав до Петербурга) iдейно збагатило Шевченка. Вiн зблизився з багатьма прогресивними людьми Росii.

Десь на при кiнцi лютого Шевченко виiхав iз Москви й прибув до Петербурга. Оселився вiн на Василевському островi разом iз художником О. Козловим. Поет прожив у столицi бiльше року. Весь цей час вiн напружено працював i навiть улiтку не виiхав на Украiну.

Основною метою повернення Шевченка до Петербурга було закiнчення навчання в академii мистецтв. Нажаль, ми маiмо дуже мало вiдомостей про твори Шевченка цього перiоду. Знаiмо тiльки три дати складання ним iспитiв: 29 квiтня, 31 травня, 29 жовтня. З академiчних робiт художника збереглася лише одна-малюнок олiвцем i вугiллям тАЬНатурниктАЭ iз цифрою оцiнки тАЬ33тАЭ. Оцiнка не з перших.

Не одержуючи стипендii, Шевченко змушений був викопувати рiзнi замовлення. Так, вiн iлюстрував книжку М. Полевого тАЬРуские полководцы..тАЭ вийшла вона з друку 1845 р., але гравюри з малюнками Шевченка й iнших художникiв виготовлялись в Лондонi. Потрiбен був час, щоб iх переслати й одержати назад. Малюнки виготовленi ще в першiй половинi 1844 р.

Шереметьiва У передмов зазначило:тАЭПортрети мальованi вiдомим художником. Стр 97

Поступово Шевченко почав розбиратись в людях, iх соцiальнiй природi. Мине ще рiк, i вiн напише

Кругом мене де не гляну, Не люди, а змii..

Прозрiванню поета сприяла сама дiйснiсть, значною мiрою передова лiтература, зокрема росiйська. Важливим iз цього прикладу i вiрш-посвта тАЬГоголютАЭ, написаний 30 грудня. Шевченко не був особисто знайомий з Гоголем, i дуже шкодував, що таке знайомство не вiдбулось. Читав вiн усi твори великого краянина, не раз бачив на сценi ревiзора. Нагадаймо, що ще 1842 р. Вiн намалював картину тАЬЗустрiч Тараса Бульби iз синамитАЭ. Пригадаймо що в Яготинi поет сперечаiться з Варварою Репнiною, що до оцiнки тАЬМертвих душтАЭ. Можливо, що пiд час гастролей Щеплена вiн ще раз побачивВ» ревiзоратАЭ й незабаром до цього написав посвяту ii авторовi. Слiд нагадати боротьбу навколо творчостi Гоголя, зокрема, навколо мертвих душ. Уся передова лiтература вустами Бiлiнського оцiнила реалiстичний твiр. Реакцiя ж зняла галас. Вона бачила у творах Гоголя лише смердючi картини, бруд на брудi вимагала автора у кайданах вiдправити в Сибiр. Певною мiрою вплив цього голосу пiдпала Репнiна. Але Шевченко дуже рiдко помилявся у своiх лiтературних оцiнках. У даному разi вiн розумiв усе реалiзуючi значення критичне реалiзму Гоголя. Тому й звертаiться до нього з найтеплiшими словами:",великий мiй дружетАЭ, тАЬбратетАЭ.

Поет, невдоволений байдужiстю, пасивнiстю всiх тих, хто мав боротись за соцiальне й нацiональне визволення украiнського народу.

Невдоволений поет i тим, що тепер нема патрiотичних подвигiв, подiбних до легендарних учинкiв Тараса Бульби й РЖвана Гонти. У гостро- сатиричних образах Шевченко висмiював слова з облудних царських манiфестiв, реакцiйноi преси:тАЭЛепта удовицiтАЭ, тАЬпрестоловi отечествутАЭ. Стр 116

Знаменно, що своiми революцiйними думками Шевченко дiлиться саме з Гоголем, людиною особисто далекою вiд революцii, але своiю реалiстичною творчiстю близько поетовi до духу. Визначаi вiн одну з най характернiших рис автора тАЬМертвих душтАЭ-iднiсть сатири й елегii: смiх крiзь сльози. Цiiю рисою Гоголя також була спiвзвучна Шевченковi.

У цей же час поет перекладав свою птАЩiсу тАЬНазар СтодолятАЭ на украiнську мову, 26 листопада 1844 р. Шевченко з написав:тАЭОтамане, якби ти знав, що тут робиться. Тут робиться таке, що цю йому казати. Козацтво ожило!!!!!!!!!

У березнi 1845 р. Шевченко завершуi навчання в Академii мистецтв. 22 березня вiн подаi до ради академii прохання про надання йому звання. Того ж дня рада ухвалюi його прохання надати йому звання тАЬнекласного художникатАЭ (тобто звичайного художника). Шевченко звернувся з проханням до правлiння академii дати йому тАЬбiлеттАЭ по подорожi до Украiни. 25 березня йому видали подорожнiй квиток тАЬу малоросiйськi губернii для художнiх занятьтАЭ.

Ще 23 березня поет писав Кухарчуковi, що виiжджаi на Украiну в с. МартАЩянське на Полтавщинi в маiток О. ЛуктАЩЯновича.

У кiнцi березня Шевченко виiхав iз Петербурга до Москви. Тут вiн зустрiвся зi своiми друзями Щепкiним i Боденським. Осатанiй познайоми

Вместе с этим смотрят:

"..Моим стихам, как дpагоценным винам, настанет свой чеpед"

"Christmas stories" by Charles Dickens

"РЖзборник Святослава 1073 року" як лiтературний пам'ятник доби Киiвськоi Русi

"РЖсторiя русiв" - яскравий твiр бароковоi лiтератури

"Бедный человек" в произведениях М. Зощенко 20-30-х гг.