Загальна характеристика конституцii Украiни
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Вiнницький державний технiчний унiверситет
РЖНЕЕМ
Кафедра полiтологii
Реферат
З ВлОснов полiтологiiВ»
На тему:
Загальна характеристика конституцii Украiни, як основного закону держави
Виконав:
Ст. гр. 2ЕСЕ-99
Степлюк М. О.
Перевiрив:
Кавка В. В.
2002
Загальна характеристика Конституцii Украiни як основного закону держави
ЗмiстЗагальна характеристика Конституцii Украiни як основного закону держави. 2
Змiст. 2
вступ. 3
1.1 Поняття i основнi властивостi Конституцii як основного закону держави. 6
1.2 0сновнi етапи розвитку конституцiйного процесу в Украiнi. 8
1.3 НОВРЖТНРЖЙ КОНСТИТУЦРЖЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАРЗНРЖ. 11
2 Загальна характеристика Конституцii Украiни як полiтико-правового документу. 14
2.1 Ознаки Конституцii. 14
2.2 Структура Конституцii. 17
3 Конституцiйний суд тАУ правова охорона Конституцii Украiни. 19
3.1 Що таке Конституцiйний Суд i який його статус?. 20
3.2 Якi нормативнi акти Украiни регулюють дiяльнiсть Конституцiйного Суду?. 20
3.3 Якi повноваження Конституцiйного Суду ?. 20
3.4 Чи може Конституцiйний Суд вирiшувати питання за власною iнiцiативою або на прохання субтАЩiктiв права в Украiнi?. 21
3.5 Склад i структура Конституцiйного Суду. 22
Висновок. 23
Лiтература. 25
вступНе можливо уявити демократичну державу сучасного свiту, яка б не мала своii конституцii. Адже саме в конституцii закрiплюються вихiднi положення, на яких грунтуються найголовнiшi форми життя суспiльства. Вона закладаi пiдвалини органiзацii та функцiонування держави i громадських структур, формулюi основи правового статусу особи, i базисом усiii правотворчоi дiяльностi. Необхiдною передумовою забезпечення реальностi конституцiйних приписiв, неухильного впровадження iх у повсякденну практику всiх учасникiв суспiльних вiдносин i правильне розумiння сутностi конституцii, ii мiсця та ролi в життi суспiльства й держави, знання ii конкретних положень. Сутнiсть конституцii тАФ це ii внутрiшня основа, смисл, найбiльш важливi якостi i властивостi, якi визначають всi структурнi та функцiональнi характеристики Основного закону суспiльства й держави, що знаходять свiй предметний вираз у його змiстi. Це найбiльш узагальнююча категорiя, яка уособлюi iстотнi ознаки соцiального, полiтичного призначення та нормативно-правового змiсту конституцii.
Однак конституцiя тАФ явище iсторичне: вона постiйно розвиваiться i вдосконалюiться, ii сутнiсть не може розглядатися як щось застигле i незмiнне. РЖ це не випадково: iсторiя засвiдчуi, що застиглiсть тАФ це деградацiя i смерть iнститутiв суспiльства. Ось чому змiна й оновлюванiсть суспiльства тАФ неодмiнна умова нормального його функцiонування i розвитку. Тому усвiдомлення сутностi конституцii, ii соцiальноi ролi та призначення в сучасних умовах набуваi особливого значення.
Сутнiсть конституцii знаходить своi втiлення в найрiзноманiтнiших аспектах. Крiм юридичного важливий, перш за все, соцiальне тАФ полiтичний аспект сутностi конституцii. Конституцiя тАФ це фiксацiя становища спiввiдношення полiтичних сил, що склались на час прийняття конституцii. Це тАФ своiрiдний суспiльний договiр, який фiксуi i узгоджуi полiтичнi iнтереси рiзноманiтних соцiальних груп, прошаркiв, класiв тощо. А такi iнтереси дуже рiзноманiтнi. Багато з них виникають i реалiзуються в полiтичнiй сферi, яка як вiдомо, i обтАЩiктом дiяльностi полiтичних партiй, громадських рухiв та iнших соцiальних об'iднань. Така дiяльнiсть знаходить свiй вираз в рiзноманiтних правових, в тому числi й конституцiйних документах. Тобто конституцiя не може не враховувати дiйсний стан речей, не фiксувати iх у вiдповiдних ii положеннях. Без такого узгодження неможливо досягти соцiальноi злагоди, забезпечити законнiсть i правопорядок.
В сучасному постiндустрiальному суспiльствi конституцiя маi бути механiзмом здiйснення консенсусу всiх соцiальних груп, суспiльним договором, коли рiзноманiтнi верстви суспiльства немов передають державi своi повноваження по забезпеченню соцiальноi гармонii i злагоди на всiх рiвнях. Це, безперечно, не означаi, що традицiйнi соцiальнi та суспiльнi суперечностi зникають зовсiм: вони помтАЩякшуються, набувають нових рис, вiдступають на заднiй план.
Проголошення 24 серпня 1991р незалежностi Украiни створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспiльствi i державi. Змiнилась органiзацiя державноi влади тАФ вiдбувся подiл ii на законодавчу, виконавчу, судову. Виникли новi iнститути, властивi сувереннiй демократичнiй правовiй державi, зокрема, iнститути президентства, конституцiйноi юрисдикцii, Збройнi Сили Украiни та iн. Почалось становлення сучасного украiнського парламентаризму й правосуддя та цiлiсноi системи органiв виконавчоi влади. Водночас вiдiйшли у небуття колишнi загальносоюзнi державнi органи й органiзацii та численнi недемократичнi iнститути (однопартiйнiсть, цензура тощо).
У суспiльствi почала складатися реальна багатопартiйнiсть, демократична виборча система, мiсцеве самоврядування тощо. Украiнська держава поступово входить у свiтове спiвтовариство як повноправний i рiвноправний субтАЩiкт.
Поряд iз змiнами в органiзацii держави й суспiльства i завдяки iм, вiдбуваються змiни у правовiй системi в цiлому.
Важливим етапом в украiнському державотвореннi, у розвитку украiнського суспiльства i держави стало прийняття 28 червня 1996р новоi Конституцii Украiни. Прийняття Основного Закону нашоi держави тАФ це визначна подiя в ii iсторii, у життi ii народу. Прийнята Верховною Радою Украiни Конституцiя i iсторичною вiхою в утвердженнi державноi суверенностi Украiни. Якою мiрою i яку роль вона вiдiграi в процесi державотворення украiнськоi нацii покаже майбутнi. Разом з тим сьогодення вимагаi глибокого ii осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався i спрямовувався у прогресивне русло процесiв державотворення. Тим бiльше, що Конституцiя у деяких ii положеннях неоднозначне сприймаiться рiзними полiтичними силами та верствами суспiльства. Говорячи про це ми не можемо забувати, що якою б не була Конституцiя, вона не може передбачити всiх проблем, якi поставить перед нею життя у перехiдний перiод.
Нова Конституцiя Украiни вiдображаi тенденцii i закономiрностi розвитку свiтового конституцiоналiзму. Найважливiшими з таких тенденцiй i: цiлеспрямоване регулювання й перебудова внутрiдержавних i мiжнародних вiдносин; загальна демократизацiя конституцii, полiтичних режимiв, правового статусу особи виборчого права; закрiплення основних характеристик (рис) правовоi держави; впровадження iдей парламентаризму; запозичення досвiду конституцiйного будiвництва iнших краiн; орiiнтацiя на людину i загальнолюдськi цiнностi; правове змiцнення основ громадянського суспiльства, розвиток механiзмiв узгодження iнтересiв рiзноманiтних соцiальних, нацiональних, мовних i релiгiйних груп; посилення виховноi, морально тАФ етнiчноi ролi конституцii; розширення масштабiв i сфер конституцiйного регулювання тощо.
Конституцiя Украiни, вiдповiдаючи загальнолюдським конституцiйним стандартам, втiлюi в життя конституцiйнi iдеали: здорове екологiчне середовище, соцiальну захищенiсть, вiдповiдний рiвень життя, право на користування надбанням людства в сферi полiтики, економiки, культури тощо.
Термiн "конституцiя" походить вiд латинського слова "constituto", що буквально можна перекласти як " устрiй, установлення, утвердження ".Разом з тим iснуi думка, що вiн бере початок вiд звороту " rem publicum co ", з якого починаються окремi акти римських iмператорiв. Конституцiя тАФ категорiя iсторична. Окремi ii елементи були сформульованi в працях древньогрецьких фiлософiв, зокрема Платона i Арiстотеля, указах iмператорiв Стародавнього Риму, якi мали силу джерела права, в актах конституцiйного типу тАФ хартiях (Магдебурзьке i Любекське право 13 тАФ 18 ст.). Сучасне розумiння слова "конституцiя" (конституцiя держави) бере свiй початок iз перiоду змiни в РДвропi феодального ладу на буржуазний (XVII -XVIII ст.) i кiнцево викристалiзовуiться на початок XX ст. уже як сутнiсть основного закону держави.
Першими (писаними) конституцiями довгий час вважали Конституцiю США 1787 р., Конституцii Францii та Польщi 1791 р. До останнiх сьогоднi вiдносять i Конституцiю Пилипа Орлика 1710.
Наука конституцiйного права знаi рiзнi пiдходи (погляди рiзних правових шкiл) щодо визначення поняття конституцii. Одним iз найунiфiкованiших вважають визначення, за яким "онституцiя тАФ це Основний Закон держави, що обтАЩiднуi у собi групу норм iз вищою юридичною силою, якi закрiплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи i громадянина, систему та принципи органiзацii державноi влади, територiальноi органiзацii держави тощо".
Конституцiя тАФ це Основний Закон держави, який регулюi у вiдповiдностi з волею та iнтересами пануючого класу (класiв, народу) суспiльнi вiдносини, що складаються в процесi здiйснення основоположних засад органiзацii суспiльства й держави.
Конституцiя тАФ полiтико-правовий документ, в якому знаходять свiй концентрований, офiцiйний вираз i закрiплення головнi, базовi устоi суспiльного i державного устрою: належнiсть державноi влади, характер власностi, права i свободи громадян, нацiональне тАФ державний i адмiнiстративне тАФ територiальний устрiй, а також система i принципи дiяльностi механiзму здiйснення повновладдя народу. Конституцiя тАФ це особливий iнститут правовоi системи держави, якому належить правове верховенство по вiдношенню до всiх ii актiв. Це не просто закон, а особливий закон краiни: закон законiв, як називав ii Маркс. Вона оформляi нацiональну систему права, стягуi воiдино дiюче законодавство, визначаi основи законностi i правопорядку в краiнi. Конституцiя краiни тАФ це Основний Закон. Закони являють собою систему, а не хаотичний набiр рiзних положень. В основi цiii системи тАФ Конституцiя, що i не тiльки установчим документом держави та ii основних iнституцiй: парламенту, уряду, суду, мiсцевого самоврядування i те. iн., а й юридичним актом. Як юридичний документ, Конституцiя маi бути викладена в чiтких юридичних термiнах, ii положення не повиннi суперечити одне одному, тобто створювати колiзii.
Як документ установчий, Конституцiя повинна мiстити процедури розвтАЩязання суперечностей, що виникають у процесi дiяльностi держави. Одна з функцiй Конституцii, яка випливаi iз ii сутi, тАФ це затвердження справжнього народовладдя. Конституцiя не може заважати саморегуляцii суспiльства: вона повинна бути орiiнтиром, еталоном, на який рiвняються його полiтичнi, правовi та моральнi цiнностi. Завдання полягаi в тому, щоб через усвiдомлення сутностi Конституцii, "поставити на мiсце" спiввiдношення суспiльства й держави. Це, безперечно, не означаi, що традицiйнi класовi протирiччя зникають зовсiм: вони помтАЩякшуються, набувають нових рис, вiдступають на заднiй план. На першому планi i фактори, обумовленi кризою сучасноi цивiлiзацii, необхiднiстю збереження людства вiд загибелi. Саме в таких умовах особливоi ваги i значення набуваi соцiальний консенсус, де Конституцiя вiдiграi особливу роль, виступаi головним полiтико-правовим засобом його забезпечення.
З огляду цього змiшуються оцiночнi характеристики: Конституцiя маi виражати iнтереси не стiльки держави, скiльки iнтереси громадянського суспiльства, головною цiннiстю якого i людина. Це i мiрилом соцiальноi цiнностi i ефективностi Конституцii. Вiдтак, мiж iншим, вирiшуiться давня суперечка вiдносно того, чим i Конституцiя: законом суспiльства чи держави. Вiдповiдь однозначна: вона повинна стати основою, правовою базою ефективного рiшення загальних справ громадянського суспiльства, могутнiм засобом його самозбереження i розвитку, забезпечення реалiзацii прав i свобод людини. Будь тАФ яка Конституцiя виникаi i дii для того, щоб врегулювати устрiй держави, а не суспiльства, хоч iндиферентною до справ суспiльства вона не може бути. Вона не може стояти осторонь вiд таких спецiальних iнституцiй як власнiсть, права i свободи громадян; громадськi та релiгiйнi обтАЩiднання; громадянське суспiльство з його полiтичною, економiчною та соцiально-класовими основами; влада як авторитарний спосiб органiзацii суспiльства; права i свободи нацii тощо. Це тАФ елементи органiзацii суспiльства, а не державного устрою, його прерогатив. Закрiплення таких засад суспiльства i одною з функцiй Конституцii як Основного Закону суспiльства й держави. Основними рисами конституцii i:
1) ii основоположний характер, оскiльки предметом конституцiйного регулювання i фундаментальнi, найважливiшi суспiльнi вiдносини, якi визначають "лице" суспiльства;
2) народний характер, який полягаi в тому, що конституцiя маi служити народу, створюiться ним, забезпечуi його участь в управлiннi справами суспiльства i держави;
3) реальний характер, тобто вiдповiднiсть фактично iснуючим суспiльним вiдносинам;
4) органiчне поiднання стабiльностi й динамiзму конституцii.
Конституцiйний процес тАФ це важлива складова полiтичного процесу, що здiйснюiться у державi взагалi, тому багато рис та характеристик, якi притаманнi полiтичному процесовi, у тому чи iншому обсяговi поширюються й на конституцiйний процес, як правило, з вiдповiдними особливостями. У звтАЩязку з цим такi, загального характеру складовi полiтичного процесу, як полiтична дiяльнiсть, полiтичнi рiшення, парламентська i партiйна дiяльнiсть, полiтична стратегiя i тактика, полiтична стабiльнiсть i полiтична конфлiктологiя, демократизм i авторитаризм у полiтицi, питання полiтичноi етики, так чи iнакше охоплюють пiд вiдповiдним кутом зору i конституцiйний процес. Адже конституцiйний процес тАФ це не що iнше, як конкретний рiзновид полiтичного процесу.
З iншого боку, конституцiйний процес i вiдповiдною соцiальною реальнiстю, становить, власне, унiкальну щодо змiсту соцiальну систему.[1]
Говорячи про конституцiйний процес в Украiнi та його особливостi, перш за все потрiбно згадати про передумови його розвитку. РЖ, аналiзуючи полiтичнi передумови, що безпосередньо впливають на хiд конституцiйного процесу в Украiнi, ми маiмо всi пiдстави стверджувати, що всi полiтичнi сили, в тому числi й антибiльшовицькi, добре засвоiли головну тезу ленiнiзму про те, що найголовнiшим питанням i питання про владу. Саме завдяки цьому, а конкретно завдяки тому, що в цiлому дiючi закони в Украiнi, полiтичнi сили зрiвноважують одна одну, а програми цих партiй за змiстом протилежнi, в Украiнськiй конституцii процеси та взагалi соцiально-полiтичнi процеси перетворення йдуть дуже повiльно.
РЖ вже стосовно питань соцiалiстичних i полiтичних передумов органiзацii конституцiйного процесу в Украiнi у наш час маiмо змогу зробити деякi основнi висновки.
Перший з них той, що жодна з полiтичних партiй, взагалi полiтичних сил, що дiють зараз в Украiнi, не мають змоги, i це дуже добре, впроваджувати у соцiально-економiчне i полiтичне життя краiни виключно своi, суто партiйнi постанови та iдеi. Вони мають змогу тiльки заперечувати iншi полiтичнi сили, заважати iм, здiйснювати полiтику, яку вони вважають за найкращу, але позитивнi з iх погляду дii можуть бути загальмованi iншими полiтичними партiями, особливо тодi коли останнi поiднують у цьому напрямi своi зусилля.
Виходячи з цього реальною програмою дiяльностi партiй та рухiв, що дiють в Украiнi, i здобуття встановлення компромiсу з тих чи iнших питань реальноi полiтики. Не треба "поступатися принципами", але треба бути реалiстом у полiтицi i не ставити воднораз максималiстських цiлей. Треба орiiнтуватися на можливе, а не донкiхотствувати у реальному полiтичному життi.
Нарештi, слiд зробити i останнiй, третiй висновок, який безпосередньо повтАЩязаний з конституцiйним процесом. Життя, сама практика полiтичного процесу, коли ii аналiзувати саме з демократичних позицiй, свiдчить, що, незважаючи на розбiжностi, у цiлому рядi випадкiв, значнi в стратегiчних цiлях рiзних полiтичних партiй та рухiв, останнi повиннi обтАЩiднати своi зусилля для того, щоб закрiпити у наступнiй Конституцii Украiни справдi демократичнi принципи i норми, а вже потiм, дiючи у рамках цих принципiв i норм, застосовуючи iх у реальному полiтичному життi, доводити перевагу тих iдей та конкретних позицiй, якi, маючи характер унiкальних, входять до програм зазначених партiй та рухiв. Саме так дiють у бiльшостi демократичних краiн i правлячi i опозицiйнi партii. Саме в цьому проявляi себе полiтична культура режиму парламентськоi демократii.
Основнi етапи становлення Конституцii Украiни. У часи Киiвськоi Русi, Галицько-волинськоi та Литовсько-Руськоi держави органiзацiя державноi влади в Украiнi базувалася, як правило, на засадах звичаiвого права.
Гетьманська держава характеризуiться вже появою актiв, якi мали певнi риси конституцii. До них можна зарахувати договори Богдана Хмельницького та РЖвана Виговського з Польщею, Швецiiю, Туреччиною та Москвою.
5 квiтня 1710 року у мiстi Бендери було укладено Пакти й конституцii законiв та вольностей Вiйська Запорозького. Цей акт отримав назву "Конституцiя Пилипа Орлика". Документ було написано пiд впливом передових на той час захiдноiвропейських наукових доктрин. Вiн передбачав таку модель органiзацii державноi влади в Украiнi, яка б базувалася на засадах принципу подiлу влад (законодавча влада мала належати Радi, виконавча тАФ Гетьману, а судова тАФ Генеральному Суду). На жаль, положення цього документу не були реалiзованi, хоча формально вiн дiяв на Правобережнiй Украiнi до 1714 року. Перiод вiдродження нацiональноi Украiнськоi держави (1917 тАФ 1920 рр.) позначений появою значноi кiлькостi конституцiйне тАФ правових актiв, якi передбачали певнi варiанти органiзацii державноi влади в Украiнi. До них слiд вiднести Третiй Унiверсал Украiнськоi Центральноi Ради вiд 7 (20) листопада
1917 року. Четвертий Унiверсал Украiнськоi Центральноi Ради вiд 9 (22) сiчня
1918 року. Конституцiю Украiнськоi Народноi Республiки вiд 29 квiтня 1918 року, Закон про тимчасовий державний устрiй Украiни вiд 29 квiтня 1918 року, Закон про тимчасове верховне управлiння та порядок законодавства в Украiнськiй Народнiй Республiцi вiд 12 листопада 1920 року. Тимчасовий основний закон про державну самостiйнiсть украiнських земель колишньоi Австро тАФ Угорськоi монархii, ухвалений Украiнською Нацiональною Радою на засiданнi 13 листопада 1918 року, та iн.
Серед цих конституцiйне тАФ правових актiв чiльне мiсце посiдаi Конституцiя УНР, яка юридичне оформила вiдродження державностi Украiни. Серед основних положень: Украiна i суверенною самостiйною, незалежною державою; вся влада УНР належить народовi Украiни; державна влада базуiться на засадах принципу розподiлу влад. Але положення Конституцii УНР 1918 р. не були реалiзованi. За часiв гетьманату дiяли тимчасовi конституцiйнi закони:
Закон "Про тимчасовий державний устрiй Украiни "вiд 29 квiтня 1918 та iн. Цi закони закрiплювали монархiчну форму правлiння в Украiнi при збереженнi ii унiтарного державного устрою. Глава держави тАФ гетьман. Повалення гетьманського режиму внаслiдок повстання, очолюваного Директорiiю, вiдкрило шлях до конституцiйного розвитку Украiни. Велике значення вiдiграла Декларацiя Украiнськоi Директорii вiд 13 грудня 1918 р., вiдповiдно до якоi Украiна знову проголошувалась республiкою, скасовувалися всi закони та постанови гетьманського уряду, поновлювалася дiя демократичних принципiв, проголошених Центральною Радою в ii Унiверсалах. Верховна влада в державi мала належати Директорii. РЗi повноваження пiдтвердив Трудовий Конгрес Народiв Украiни, який прийняв 28 сiчня 1919р. Унiверсал, що вiдiграв роль "малоi конституцii" соборноi УНР.
В останнiй перiод iснування УНР (12 листопада 1920р.) було прийнято ще два конституцiйних акти: закон "Про тимчасове верховне управлiння i порядок законодавства в УНР" та закон "Про Державну Народну Раду УНР". В них проголошувалося верховенство влади народу, яка тимчасово здiйснювалася Директорiiю, Державною Народною Радою i Радою Народних Мiнiстрiв на засадах подiлу влад.
Не реалiзованими залишилися два проекти Конституцii УНР, пiдготовленi Урядовою комiсiiю з розробки Конституцii УНР та професором О.Ейхельманом.
За радянського перiоду украiнськоi державностi було прийнято чотири конституцii (1919, 1929, 1937, 1978рр.). Але цi документи з точки зору вимог теорii конституцiоналiзму можна вважати "квазiконституцiями". Така оцiнка конституцiй "радянського типу" повтАЩязана з тим, що вони:
1) встановлювали належним чином органiзовану (радянську) модель влади, яка заперечувала принцип подiлу влад;
2) конституцii Украiни радянського перiоду мали повнiстю вiдтворювати структуру та положення Конституцii СРСР, важливе мiсце серед яких займали iдеологiчнi настанови щодо держави;
3) радянськi конституцii регулювали вiдносини людини i держави без належного врахування мiжнародних стандартiв у галузi прав людини та надiйного гарантування прав i свобод людини i громадянина[2]
.
Процес творення нового Основного Закону нашоi держави, що супроводжувався низкою суттiвих змiн вiд сповнень до Конституцii 1978р., розпочався 16 липня 1990р. Того дня Верховна Рада УРСР прийняла Декларацiю про державний суверенiтет Украiни. У цьому процесi можна видiлити три основних етапи.
Перший етап новiтнього конституцiйного процесу в Украiнi охоплюi перiод вiд 16 липня 1990р. до 26 жовтня 1993р. На цьому етапi розпочинаiться робота з пiдготовки проекту новоi Конституцii Украiни.
24 жовтня 1990р. Верховна Рада затвердила склад першоi Конституцiйноi комiсii як органу парламенту i пiд проводом Голови Верховноi Ради УРСР
Л.М.Кравчука. Роботу цiii Комiсii можна умовно подiлити на два вiдрiзки: перiод активноi працi (до жовтня 1993р.) i перiод формального iснування (до 10 листопада 1994р.). У серединi першого перiоду чiтко виокремлюiться ще кiлька, етапiв, повтАЩязаних з такими резонансними подiями, як референдум СРСР 17 березня 1991р., проголошення Акту незалежностi Украiни 24 серпня 1991р., Всеукраiнський референдум 1 грудня 1991р., всенарадне обговорення першого варiанту Конституцii (15 липня тАФ 1 грудня 1992р.) i поява другого ii варiанту 26 жовтня 1993р.
Незважаючи на гостру полiтичну боротьбу, 19 червня 1991р. Верховна Рада схвалила Концепцiю новоi Конституцii Украiни, що стало визначною вiхою у конституцiйному становленнi держави. Тут були сформульованi принципи найновiшого украiнського конституцiоналiзму, зокрема, що Конституцiя Украiни мала грунтуватися на Декларацii про державний суверенiтет, на iдеалi правовоi держави, на соцiалiстичному виборi народу, що найвищою соцiальною цiннiстю в Украiнi стаi людина, ii права та свободи, що в молодiй державi формуiться громадянське суспiльство, засноване на принципах соцiальноi справедливостi i прiоритету особи над державою. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада, реалiзуючи положення Декларацii про державний суверенiтет проголосила незалежнiсть Украiни та створення самостiйноi украiнськоi держави тАФ Украiни. Акт незалежностi наголошував, що на територii Украiни мають чиннiсть виключно Конституцiя i закони Украiни. Ще далi у цьому напрямку пiшов закон "Про правонаступництво Украiни ", ухвалений 12 вересня 1991 р. До прийняття новоi конституцii вiн визнавав дiю Основного Закону УРСР 1978 р., перетворював Верховну Раду УРСР на Верховну Раду Украiни встановлював кордони надавав права громадянства всiм особам, що мешкали на територii Украiни за станом на 24 серпня 1991р.
1 грудня 1991 р. на всеукраiнському референдумi 90,32 % з тих, хто взяв участь у голосуваннi пiдтвердили Акт проголошення незалежностi.
1 липня 1992 р. Верховна Рада ухвалила постанову про винесення проекту Конституцii Украiни 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення. Результатом всенародного обговорення i працi Конституцiйноi комiсii став черговий проект Основного Закону в редакцii вiд 26 жовтня 1993 р. Та на жаль, проект Конституцii вiд 26 жовтня 1993 р. став не новою хвилею конституцiйного процесу, а, навпаки майже повного його занепаду, процес було фактично перервано.
Другий етап починаiться пiсля завершення дострокових парламентських i президентських виборiв i охоплюi перiод з 10 листопада 1994 по 8 червня 1995р. Цей етап характеризуiться вiдновленням конституцiйного процесу. 10 листопада 1994 р. створена Конституцiйна комiсiя, яка була тимчасово загальнодержавною комiсiiю, спiвголовами якоi стали Президент Украiни Л.Д.Кучма та Голова Верховноi Ради Украiни О.О.Мороз.
Одночасно з розробкою проекту Конституцii Украiни на другому етапi необхiдно було вирiшити питання про встановлення (до прийняття Конституцii Украiни) тимчасового конституцiйного правопорядку. Це було зумовлено тим, що до Конституцii Украiнськоi РСР 1978 р. у рiзний час вносилося багато неузгоджених мiж собою змiн та доповнень, унаслiдок чого вона перетворилася на внутрiшньо суперечливий документ. У звтАЩязку з цим виник стан конституцiйноi невизначеностi, коли рiзнi статтi Конституцii Украiни по -рiзному визначали принциповi положення щодо органiзацii влади в Украiнi (наприклад ст.2 закрiплювала радянську модель органiзацii влади, а ст. 93-органiзацiю влади на засадах принципу подiлу влад).
Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладанням Конституцiйного Договору мiж Президентом Украiни i Верховною Радою Украiни про органiзацiю державноi влади та мiсцевого самоврядування на перiод до прийняття новоi Конституцii Украiни. Конституцiйний Договiр дав змогу створити умови для прискорення конституцiйного процесу в Украiнi.[3]
Третiй етап охоплюi перiод вiд 8 червня 1995 р.(Пiдписання Конституцiйного Договору мiж Верховною Радою Украiни та Президентом Украiни "Про основнi засади органiзацii та функцiонування державноi влади i мiсцевого самоврядування в Украiнi на перiод до прийняття новоi Конституцii Украiни") до 28 червня 1996 р. тАФ прийняття Конституцii Украiни Верховною Радою У краiни. Потрiбно звернути увагу на те, що на останньому етапi конституцiйний процес в Украiнi характеризуiться iстотними особливостями, якi рiдко трапляються в конституцiйнiй практицi. Це, зокрема:
а) створення Робочоi групи з пiдготовки проекту новоi Конституцii Украiни в липнi 1995 р. з числа фахiвцiв у галузi конституцiйного права;
б) створення Конституцiйною комiсiiю на своiму засiданнi 24 листопада 1995 р. Робочоi групи з пiдготовки проекту новоi Конституцii Украiни з числа членiв Конституцiйноi комiсii (фактично для доопрацювання проекту, поданого першою Робочою групою).
в) схвалення Конституцiйною комiсiiю Украiни проекту Конституцii, який представила ця Робоча група,! передача його разом iз зауваженнями й пропозицiями членiв Конституцiйноi комiсii на розгляд до Верховноi Ради Украiни;
г) створення Верховною Радою Украiни 5 травня 1996 р. Тимчасовоi спецiальноi комiсii на розгляд для доопрацювання проекту Конституцii Украiни;
д) колективне обговорення (на пленарному засiданнi Верховноi Ради Украiни, яке проходило майже цiлу добу) статей проекту Конституцii Украiни i прийняття новоi Конституцii Украiни квалiфiкованою бiльшiстю голосiв;
i) завершальне редагування тексту Конституцii апаратом Верховноi Ради Украiни i урочисте пiдписання тексту Конституцii Президентом Украiни i Головою Верховноi Ради Украiни 12 липня 1996 р.
Так завершився черговий етап багатоскладного найновiшого конституцiйного процесу у сувереннiй Украiнi тАФ етап пiдготовки тексту Основного Закону, дискусiй навколо нього i ухвалення Верховною Радою.
Але конституцiйний процес в цiлому тiльки набираi сили: попереду прийняття десяткiв органiчних та iнших законiв. Вiн взагалi триваi увесь час, поки iснуi держава i розвиваiться енергiйно чи повiльно, з урахуванням особливостей розвитку вiдповiдного суспiльства i держави.
Вместе с этим смотрят:
"Держава" Платона
Cовременная концепция евразийства
Presidential еlections in the USA
РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй
РЖсторiя свiтовоi полiтичноi думки