Диплом по легкой промышленности

Вступ.

Головна мета дiяльностi кожного пiдприiмства в умовах ринковоi економiки тАУ максимiзацiя прибутку. Пiдприiмство реалiзуi свою продукцiю споживачам, отримуючи за неi грошову виручку. Однак, це ще не означаi, що пiдприiмство отримуi прибуток.

Для виявлення фiнансового результату необхiдно спiвставити виручку з витратами на виробництво продукцii i ii реалiзацiю, тобто з собiвартiстю продукцii. Пiдприiмство отримуi прибуток, якщо виручка перевищуi собiвартiсть продукцii; якщо виручка дорiвнюi собiвартостi, то вдалося лише повернути витрати на виробництво i реалiзацiю продукцii; якщо витрати перевищують виручку, то пiдприiмство зазнаi збитку, тобто негативного результату, що ставить його у важке фiнансове становище, яке не виключаi банкрутства.

Рiвень витрат виробництва i головним результатом виробничоi дiяльностi пiдприiмства. Заключним показником господарськоi дiяльностi пiдприiмства i доход i прибуток. Вони характеризують ефект, отриманий в результатi виробничо-господарськоi дiяльностi пiдприiмства.

Тому визначення собiвартостi продукцii тАУ одне з основних облiкових завдань пiдприiмства. Основою вирiшення великого кола проблем, повтАЩязаних з ефективною дiяльнiстю пiдприiмства, i саме собiвартiсть, тобто шляхи ii зменшення.

Ефективнiсть роботи пiдприiмства в значнiй мiрi залежить вiд iнформацiю про формування собiвартостi. Тому i причини:

- витрати на виробництво продукцii i базою для встановлення цiни;

- iнформацiя про собiвартiсть лежить в основi прогнозування i управлiння виробництвом.

В собiвартостi знаходить вiдображення якiсть усiii виробничо-господарськоi дiяльностi пiдприiмства: чим краще використовуються його основнi i оборотнi фонди, меншi витрати працi на одиницю продукцii, чим чiткiше та бiльш узгоджено працюi апарат управлiння, ефективнiше запроваджуються передовi форми органiзацii виробництва i прогресивна технологiя, тим нижче собiвартiсть продукцii. Упущення, якi виникають при роботi пiдприiмства, викликають збiльшення собiвартостi.

Пiдсилення значення прибутку в розвитку пiдприiмства, галузi i усього господарства призводить до збiльшення ролi собiвартостi, як одного з найважливiших якiсних показникiв виробничо-господарськоi дiяльностi пiдприiмства. Прирiст прибутку в промисловостi вiдбуваiться приблизно на одну третину за рахунок зростання обтАЩiму виробництва i на двi третини за рахунок зниження собiвартостi продукцii.

Проблема вiднесення рiзних витрат на собiвартiсть продукцii i однiiю з найважливiших для пiдприiмств. За допомогою механiзму формування собiвартостi продукцii можна стимулювати або, навпаки, тАЬподавлятитАЭ, робити невигiдними рiзнi види витрат. А в сукупностi з податковими пiльгами цей механiзм i потужним важелем фiнансово-господарськоi дiяльностi пiдприiмства.

Щоб успiшно вести боротьбу за зниження собiвартостi продукцii, потрiбно знати з чого вона складаiться i якi фактори впливають на ii величину для бiльш повного облiку iх при розробцi плану по витратам на виробництво, прибутку i рентабельностi.

Зниження собiвартостi тАУ це не одноразовий акт, а повсякденне завдання, яке стоiть перед керiвництвом пiдприiмства, багатоплановий процес, який потребуi системного пiдходу i iдиного управлiння.

До факторiв, що забезпечують зниження собiвартостi продукцii вiдносяться: використання найновiших технологiй, економiя сировини, електроенергii, пiдвищення продуктивностi працi, зниження збиткiв вiд браку i простоiв, полiпшення використання основних виробничих фондiв, зниження витрат на збут продукцii, упорядкування витрат на апарат управлiння, змiна структури виробничоi програми в результатi асортиментних зрушень та iн.

Собiвартiсть продукцii може знижуватись i за рахунок скорочення умовно-постiйних витрат в результатi зростання обтАЩiму виробництва i реалiзацii. Щоб уникнути виникнення перевитрат коштiв пiдприiмство може використовувати рiзнi норми i нормативи витрат матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв тАУ галузевi (стандарти) або самостiйно розробленi пiдприiмством.

Варто зауважити, що в останнi роки спостерiгаiться тенденцiя до зростання витрат на виробництво i реалiзацiю продукцii. До збiльшення собiвартостi призводять збiльшення вартостi сировини, матерiалiв, палива, енергii, обладнання, збiльшення процентних ставок за користування кредитом, пiдвищення тарифiв на транспортнi послуги, збiльшення витрат на рекламу. Збiльшуiться сума амортизацiйних вiдрахувань, в тому числi через переоцiнку основних фондiв i введення iндексацii. Велику роль вiдiграi збiльшення питомоi ваги заробiтноi плати в структурi витрат в умовах лiбералiзацii цiн i соцiальноi напруженостi. Одночасно збiльшуються витрати на соцiальне i медичне страхування, пенсiйне забезпечення, в державний фонд зайнятостi, на рiзнi компенсацiйнi витрати. Все це зумовлюi наступний виток iнфляцii.

Для того, щоб отримати якнайбiльший прибуток (забезпечити собi технiчний i соцiально-економiчний розвиток) пiдприiмству потрiбно намагатись максимально знижувати витрати виробництва (собiвартiсть). Для цього необхiдно постiйно слiдкувати за спiввiдношенням мiж доходами i витратами, повтАЩязаними з випуском продукцii. Саме це спiввiдношення i визначальним для прийняття рiшення про те, яку продукцiю виробляти, яким чином i якi послуги надавати.

Роздiл РЖ

В економiчнiй теорii собiвартiсть визначаiться як вiдокремленi вiд категорii вартостi витрати на споживчi засоби виробництва i заробiтну плату для забезпечення iх повернення в процесi вiдтворення продукту.

В собiвартостi продукцii знаходить своi конкретне вираження дiя економiчних законiв через процеси, що допомагають зниженню витрат. Характером виробничих вiдносин i дiiю економiчних законiв зумовлена обтАЩiктивна необхiднiсть систематичного зниження собiвартостi за рахунок прискорення НТП, полiпшення якостi продукцii, ресурсозбереження, впровадження маловiдходних i безвiдходних технологiй, iнтенсифiкацii всього суспiльного виробництва, якостi управлiння, природних, географiчних та iнших факторiв.

Найбiльш повно проявляiться взаiмозвтАЩязок собiвартостi з такими категорiями як прибуток i цiна.

В економiчнiй науцi природа собiвартостi дослiджуiться в нерозривному звтАЩязку з вартiстю. Для теорii калькулювання принципово важливе значення маi склад витрат, границi собiвартостi в рамках пiдприiмства.

Собiвартiсть характеризуi витрати конкретних пiдприiмств на виробництво i реалiзацiю продукцii i розкриваi економiчний механiзм повернення цих витрат з виручки вiд реалiзацii. Вiдображаючи процеси виробництва, обертання i розподiлення, вона виступаi як один з найважливiших синтетичних показникiв iх дiяльностi.

Собiвартiсть залежить вiд характеру виробничого процесу, а ii показник вiдображаi зусилля трудового колективу з пошуку резервiв пiдвищення ефективностi виробництва. Зниження собiвартостi значною мiрою повтАЩязане з внутрiшньовиробничими факторами: збереженням норм витрат живоi працi i матерiальних ресурсiв, iх зниженням при проведеннi органiзацiйно-технiчних i наукових заходiв, удосконаленням технiки i технологii та iн.

В собiвартостi знаходять вiдображення рiвень спецiалiзацii i кооперацii, транспортнi витрати, стан матерiально-технiчного забезпечення, якiсть продукцii i працi.

Собiвартiсть тАУ це синтетичний показник ефективностi, тому при його розрахунку i використаннi в системi управлiння виробництвом потрiбно бути особливо уважним. Вiн i одним з найважливiших економiчних важелiв в господарському механiзмi управлiння виробництвом.

В склад собiвартостi входять:

- вартiсть засобiв працi, що переноситься на продукт працi частинами;

- вартiсть предметiв працi, яка повнiстю споживаiться в процесi виробництва;

- заробiтна плата як частина вартостi, створена необхiдною працею;

- елементи розподiлу чистого доходу (через цiни на спожитi засоби виробництва, вiдрахування на соцiальне страхування та iншi обовтАЩязковi платежi).

В основу формування собiвартостi продукцii покладенi наступнi найбiльш загальнi принципи:

1) Чiтке розмежування витрат пiдприiмств по сферах господарськоi дiяльностi тАУ основна дiяльнiсть, капiтальнi вкладення, непромисловi виробництва i господарства.

2) Безпосереднiй звтАЩязок витрат з процесами виробництва i обiгу.

3) Вiдшкодування витрат в процесi вiдтворення для оновлення основноi виробничоi дiяльностi.

4) Повний облiк фактичних витрат незалежно вiд ступеню вiдповiдностi нормам, стандартам якостi, технiчних та iнших умов, що вiдображають iснуючий рiвень технiки, технологii i органiзацii виробництва.

5) Прямий звтАЩязок витрат на виробництво продукцii з визначеним перiодом.

Кожне пiдприiмство повинно знати витрати на виробництво продукцii. Даний фактор особливо важливий в умовах ринкових вiдносин, оскiльки рiвень витрат на виробництво продукцii впливаi на конкурентоспроможнiсть пiдприiмства, його економiку.

Для того, щоб знати витрати на виготовлення продукту, пiдприiмство повинно проводити його вартiсну оцiнку за уречевленим i кiлькiсним складом (засоби i предмети працi), а також за складом i кiлькiстю витрат працi, необхiдних для його виготовлення.

Прийнято вважати, що витрати (собiвартiсть) тАУ це грошове вираження виробничих факторiв, необхiдних для здiйснення пiдприiмством виробничоi i комерцiйноi дiяльностi, повтАЩязаноi з випуском i реалiзацiiю продукцii чи наданням послуг, тобто витрати пiдприiмства на виробництво i реалiзацiю продукцii. Згiдно з визначенням витрат (собiвартостi) виробництва продукцii слiд розрiзняти собiвартiсть виробництва i реалiзацii, випуску продукцii i продажу. Собiвартiсть випуску (виробництва) продукцii характеризуi в грошовому вимiрi всi матерiальнi витрати i витрати на оплату працi, якi в тому чи iншому виробництвi падають на одиницю i на весь обтАЩiм виробленоi продукцii.

До складу повноi собiвартостi входять:

- витрати на пiдготовку i освоiння виробництва;

- витрати, повтАЩязанi безпосередньо з виробництвом продукцii, обумовленi технологiiю i органiзацiiю виробництва;

- витрати на оплату працi;

- витрати, повтАЩязанi з використанням природноi сировини;

- витрати некапiтального характеру, повтАЩязанi з удосконаленням технологii i органiзацiiю виробництва, а також з полiпшенням якостi продукцii;

- витрати, повтАЩязанi з винахiдництвом, технiчним удосконалюванням i рацiоналiзаторськими пропозицiями;

- витрати з обслуговування виробничого процесу (поточний, середнiй i капiтальний ремонт);

- витрати iз забезпечення нормальних умов працi i технiки безпеки;

- витрати, повтАЩязанi з набором робочоi сили;

- поточнi витрати, повтАЩязанi з утриманням i експлуатацiiю фондiв природоохоронного значення;

- витрати, повтАЩязанi з управлiнням виробництвом;

- витрати на пiдготовку i перепiдготовку кадрiв;

- витрати на транспортування робiтникiв до мiсця роботи, вiдрахування на державне соцiальне страхування i пенсiйне забезпечення, в державний фонд зайнятостi вiд витрат на оплату працi робiтникiв, що зайнятi в виробництвi продукцii;

- вiдрахування з обовтАЩязкового медичного страхування;

- платежi iз страхування майна пiдприiмства;

- витрати на оплату вiдсоткiв за короткостроковим кредитом банкiв, оплати послуг банкiв;

- витрати з гарантiйного обслуговування;

- витрати, повтАЩязанi зi збутом продукцii;

- витрати на вiдтворення основних виробничих фондiв (амортизацiя на повне вiдшкодування);

- знос (амортизацiя) за нематерiальними активами;

- втрати вiд браку;

- втрати вiд простоiв з внутрiшньовиробничих причин.

Величина цих витрат залежить вiд цiн на ресурси, необхiднi для виробництва товарiв, а також вiд технологii iх використання.

Необхiднiсть знати величину витрат i причиною розробки методiв iх облiку.

2

Операцiйна дiяльнiсть пiдприiмства з моменту його створення повтАЩязана iз здiйсненням рiзноманiтних витрат трудових, матерiальних i фiнансових ресурсiв в процесi виробництва i реалiзацii продукцii.

За своiм характером цi витрати подiляються на два основнi види тАУ поточнi i довгостроковi.

Поточнi витрати пiдприiмства повтАЩязанi з вирiшенням в процесi господарськоi дiяльностi тактичних задач тАУ закупiвлею сировини i матерiалiв, iх транспортуванням i зберiганням, обслуговуванням матерiально-технiчноi бази, утриманням персоналу i т.д.

З формуванням операцiйного прибутку повтАЩязанi поточнi витрати, якi носять назву операцiйних. Операцiйнi витрати пiдприiмства, що здiйснюються ним в процесi постачальницькоi, виробничоi, збутовоi операцiйноi дiяльностi представленi в основному його витратами, якi приймають форму тАУ витрати виробництва або собiвартiсть продукцii. Пiд операцiйними витратами розумiють вираженi в грошовiй формi витрати трудових, матерiальних, нематерiальних i фiнансових ресурсiв на здiйснення операцiйноi дiяльностi пiдприiмства.

Для ефективного управлiння витратами пiдприiмства розроблена iх класифiкацiя. Ця класифiкацiя використовуiться в процесi облiку, аналiзу, калькулювання, планування i контролю операцiйних витрат i проводиться за наступними основними ознаками:

1. За ступенем еластичностi до обтАЩiму реалiзацii продукцii видiляють постiйнi i змiннi витрати. Таке роздiлення витрат i найважливiшою умовою ефективностi управлiння операцiйним прибутком пiдприiмства.

а) Змiннi витрати прямо залежать вiд змiн обтАЩiму виробництва i реалiзацii продукцii, але ступiнь такоi залежностi рiзний. Вiн може носити пропорцiйний характер (при якому сума змiнних витрат окремих видiв зростаi або скорочуiться пропорцiйно до росту або зниженню обтАЩiму виробництва i реалiзацii продукцii); дегресивний характер (при якому сума змiнних витрат окремих видiв зростаi меншими темпами, нiж зростаi обтАЩiм виробництва i реалiзацii продукцii, наприклад, витрати на рекламу при ефективному ii здiйсненнi); прогресивний характер (при якому сума змiнних витрат окремих видiв зростаi бiльш високими темпами, нiж збiльшуiться виробництво i обтАЩiм реалiзацii продукцii, наприклад, витрати на заробiтну плату робiтникiв при вiдрядно-премiальнiй системi оплати працi). Таким чином, змiннi витрати обумовленi процесом виробництва i реалiзацii продукцii на пiдприiмствi.

б) Постiйнi витрати не залежать вiд змiни обтАЩiму виробництва i реалiзацii продукцii, тобто вони мають мiсце навiть в тому випадку, коли пiдприiмство тимчасово не здiйснюi операцiйну дiяльнiсть. При цьому в складi таких витрат видiляються абсолютно постiйнi витрати (наприклад, витрати на оренду виробничих примiщень) i умовно-постiйнi витрати (наприклад, знос малоцiнних i швидкозношуваних предметiв). Розглядаючи постiйнi витрати, слiд мати на увазi, що вони i такими тiльки в короткочасному перiодi операцiйноi дiяльностi пiдприiмства. В довгочасному перiодi дiяльностi всi види витрат пiдприiмства можуть змiнюватися.

Видiлення в складi витрат змiнних i постiйних iх видiв i одним з основних принципiв iх класифiкацii для ефективного управлiння ними.

Залежнiсть постiйних i змiнних витрат пiдприiмства вiд обтАЩiму операцiйноi дiяльностi схематично представлена на рис. 1.

Сума витрат Сума витрат

Змiннi витрати

Постiйнi витрати

Обсяг виробництва Обсяг виробництва

А.Характер залежностiБ.Характер залежностi

змiнних витрат постiйних витрат

Сума витрат Сума витрат

Постiйнi витрати

Змiннi витрати

Змiннi

витрати

Постiйнi витрати

Обсяг виробництва Обсяг виробництва

В.Характер залежностi сукупних витрат

Рис.1.Характер залежностi змiнних i постiйних витрат вiд обсягу виробництва

2. За змiстом операцiйного процесу видiляють витрати, повтАЩязанi з виробництвом продукцii, зi збутом продукцii i повнi витрати. Така класифiкацiя витрат використовуiться на виробничих пiдприiмствах.

а) Витрати, повтАЩязанi з виробництвом продукцii включають весь комплекс цих витрат, починаючи з закупки сировини i матерiалiв i закiнчуючи випуском готовоi продукцii. При великому обтАЩiмi постачальницькоi дiяльностi витрати по цим операцiям можуть бути видiленi в окремий самостiйний блок (витрати постачання).

б) Витрати, повтАЩязанi зi збутом продукцii включають весь комплекс витрат по здiйсненню ii реалiзацii.

в) Повнi витрати (повна собiвартiсть продукцii) обтАЩiднують в своiму складi як виробничi, так i збутовi витрати виробництва.

3. За можливiстю вiднесення на конкретнi результати дiяльностi (виробництво i реалiзацiю окремих видiв продукцii; дiяльнiсть окремих центрiв вiдповiдальностi i т.д.) видiляють прямi i непрямi витрати.

а) Прямими витратами i такi види витрат, якi в повному обтАЩiмi можуть бути вiднесенi до того чи iншого конкретного результату операцiйноi дiяльностi (наприклад, витрати конкретного виду основноi сировини на виробництво визначеного виду продукцii).

б) Непрямими витратами i такi види витрат, якi в звтАЩязку з комплекснiстю iх здiйснення не можуть бути в повному обтАЩiмi вiднесенi до того чи iншого результату операцiйноi дiяльностi i потребують попереднього розподiлення (наприклад, загальновиробничi витрати). Непрямi витрати складають так званi тАЬкомплекснi статтi калькуляцiiтАЭ i розподiляються з використанням спецiальних методiв.

Слiд вiдзначити, що розподiлення витрат на прямi i непрямi залежить вiд конкретних цiлей iх розподiлу в процесi управлiння ними i згiдно з цими цiлями може змiнюватися.

4. За ступенем необхiдностi витрати подiляють на кориснi i некориснi.

а) Корисними витратами i такi види операцiйних витрат, якi допомагають результативному здiйсненню операцiйноi дiяльностi пiдприiмства.

б) Некорисними витратами i такi види операцiйних витрат, якi повтАЩязанi з обслуговуванням невикористаноi частини трудових, матерiальних, нематерiальних i фiнансових ресурсiв призначених для здiйснення операцiйноi дiяльностi (наприклад, виплата заробiтноi плати робiтникам за перiод виконання ними громадських обовтАЩязкiв; амортизацiйнi вiдрахування по обладнанню, що не використовувалося i т.д.).

5. За економiчним змiстом (економiчними елементами).

6. За конкретними видами витрат (статтями).

Класифiкацiя витрат за економiчними елементами i статтями калькуляцii розглянемо в окремому роздiлi.

7. За перiодом вiднесення поточних витрат видiляють витрати, повтАЩязанi з поточною операцiйною дiяльнiстю, якi повертаються в процесi даного виробничого циклу, i витрати, якi будуть поверненi в наступному перiодi (витрати, вiднесенi на запаси готовоi продукцii на кiнець перiоду; витрати майбутнiх перiодiв i т.д.).

З урахуванням приведеноi класифiкацii здiйснюiться конкретне управлiння витратами на пiдприiмствi.

Критерiiм економiчностi операцiйних витрат виступаi мiнiмiзацiя рiвня витратоiмностi операцiйноi дiяльностi. Низький рiвень витратоiмностi дозволяi пiдприiмству мати деякi переваги на товарному ринку, вiльно здiйснювати свою цiнову полiтику i при iнших рiвних умовах досягати бiльш високих розмiрiв прибутку.

Однак, слiд мати на увазi, що зниження рiвня витратоiмностi дiяльностi i важливою задачею, але не основною метою управлiння витратами, оскiльки воно може супроводжуватися зниженням якостi продукцii, вiдмовленням вiд виробництва i реалiзацii витратоiмних видiв продукцii, якi користуються попитом; змiною прiоритетiв стратегiчного розвитку дiяльностi пiдприiмства на короткостроковi економiчнi вигоди в поточному перiодi. Тому основною цiллю управлiння витратами на пiдприiмствi i оптимiзацiя iх суми i рiвня, що забезпечуi високi темпи розвитку дiяльностi пiдприiмства i досягнення передбачених обтАЩiмiв прибутку.

2.3

Розглянемо групування витрат за економiчними елементами i калькуляцiйними статтями.

Формування витрат на продукцiю легкоi промисловостi представляi собою складний процес. При формуваннi витрат в кожнiй галузi легкоi промисловостi i своi особливостi.

Формування витрат на продукцiю швейноi промисловостi характеризуiться наступними основними особливостями:

- висока питома вага матерiальних витрат в собiвартостi продукцii (до 90%), що зумовлюi важливе значення бiльш економного i рацiонального iх використання;

- рiзноманiття i частота змiни матерiалiв i цiн на них;

- широкий асортимент продукцii, постiйне його оновлення;

- множиннiсть факторiв цiноутворення i цiн на продукцiю.

Витрати, що формують собiвартiсть продукцii, класифiкуються за двома основними ознаками: за економiчними елементами витрат i за калькуляцiйними статтями.

Елементами витрат називаiться сукупнiсть однорiдних за економiчним складом витрат без урахування мiсця iх виникнення, зведених за економiчним призначенням.

На основi класифiкацii за економiчними елементами витрат неможливо розрахувати собiвартiсть по окремих видах продукцii. Тому розрахунок собiвартостi проводять за статтями витрат.

Статтями витрат називаються групи витрат на виробництво продукцii, утворенi з врахуванням iх призначення i мiсця виникнення.

Розрахунок собiвартостi одиницi продукцii за статтями витрат називають калькульованим. Документ, в якому представленi всi витрати на одиницю конкретного виду продукцii називають калькуляцiiю.

В швейнiй промисловостi за калькуляцiйну одиницю приймаiться один вирiб однiii моделi.

Калькулювання не можна зводити лише до сукупностi робiт i технiчних прийомiв, що використовуються при пiдрахунку собiвартостi конкретних виробiв. Воно повинно засновуватися на знаннi i сутi собiвартостi як економiчноi категорii. Для цього необхiдно визначити склад витрат виробництва, що складають собiвартiсть продукцii, i розробити науково обгрунтоване економiчне групування елементiв собiвартостi продукцii.

Структура собiвартостi продукцii за статтями витрат бiльш конкретна i обтАЩiктивна, нiж витрати по елементах; вона вiдображаi витрати виробництва за iх роллю в технологiчному процесi i звтАЩязки з обтАЩiмом виробництва, а також фактори iх зниження.

Задачею облiку витрат в швейному виробництвi i забезпечення виявлення i вiдображення в собiвартостi допущених позавиробничих витрат i втрат i здiйснення контролю за правильним i економним витраченням всiх видiв сировини i матерiалiв, палива i енергii, фондiв заробiтноi плати, дотримання кошторису витрат з обслуговування виробництва i управлiнню.

Грошове вираження витрат пiдприiмства при виробництвi продукцii визначаiться як на всю продукцiю, що виробляi пiдприiмство в визначений перiод, так i на одиницю цiii продукцii. В першому випадку воно називаiться собiвартiстю всiii виробленоi продукцii, а в другому тАУ собiвартiстю одиницi продукцii.

Перелiк статей калькуляцii може бути рiзним в залежностi вiд галузi промисловостi, але, в загальному виглядi, може мати такий склад:

1. Сировина i матерiали.

2. Основна заробiтна плата.

3. Додаткова заробiтна плата.

4. Вiдрахування на соцiальне страхування.

5. Загальновиробничi витрати.

6. Адмiнiстративнi витрати.

7. Витрати на збут.

8. РЖншi витрати.

В планову калькуляцiю не включають збитки вiд браку. Якщо ж брак i неминучим за технологiiю виробництва, то ця величина враховуiться при плануваннi собiвартостi продукцii.

В статтю тАЬСировина i основнi матерiалитАЭ включають вартiсть основних матерiалiв, що входять до складу продукцii, що виробляiться, i допомiжних, якi використовуються при виготовленнi даного виробу для забезпечення нормальних технологiчних процесiв. Допомiжнi матерiали можуть видiлятися в окрему статтю, якщо вони мають значну питому вагу в собiвартостi виробу.

В статтю тАЬОсновна заробiтна плата виробничих працiвникiвтАЭ включають основну заробiтну плату працiвникiв, зайнятих безпосередньо виготовленням продукцii, доплату за вiдрядно-прогресивною системою оплати працi i премii робiтникам-почасовикам.

В статтi тАЬДодаткова заробiтна плата виробничих працiвникiвтАЭ враховуються: виплати, передбаченi законодавством про працю; виплати передбаченi договорами, контрактами; оплата чергових i додаткових вiдпусток; компенсацiя за невикористану вiдпустку; оплата часу, повтАЩязаного з виконанням державних обовтАЩязкiв; виплата винагороди за вислугу рокiв та iн.

В статтi тАЬВiдрахування на соцiальне страхуваннятАЭ розраховуiться за встановленими нормами вiд суми основноi i додатковоi заробiтноi плати виробничих працiвникiв.

До складу статтi тАЬЗагальновиробничi витратитАЭ включаються:

- витрати на управлiння виробництвом (оплата працi апарату управлiння цехами, дiльницями тощо; вiдрахування на соцiальнi заходи й медичне страхування апарату управлiння цехами, дiльницями; виплати на оплату працi службових вiдряджень персоналу цехiв, дiльниць тощо);

- амортизацiя основних засобiв загальновиробничого (цехового, дiльничного, лiнiйного) призначення;

- амортизацiя нематерiальних активiв загальновиробничого (цехового, дiльничного, лiнiйного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацiю та ремонт, страхування, операцiйну оренду основних засобiв, iнших необоротних активiв загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технологii й органiзацii виробництва (оплата працi та вiдрахування на соцiальнi заходи працiвникiв, зайнятих удосконаленням технологii й органiзацii виробництва, полiпшенням якостi продукцii, пiдвищенням ii надiйностi, довговiчностi, iнших експлуатацiйних характеристик у виробничому процесi; витрати матерiалiв, купiвельних комплектуючих виробiв i напiвфабрикатiв, оплата послуг стороннiх органiзацiй);

- витрати на опалення, освiтлення, водопостачання, водовiдвернення та iнше утримання виробничих примiщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата працi загальновиробничого персоналу; вiдрахування на соцiальнi заходи, медичне страхування робiтникiв та апарату управлiння виробництвом; витрати на здiйснення технологiчного контролю за виробничими процесами та якiстю продукцii, робiт, послуг);

- витрати на охорону працi, технiку безпеки i охорону навколишнього середовища;

- iншi витрати (внутрiшньозаводське перемiщення матерiалiв, деталей, напiвфабрикатiв, iнструментiв зi складiв до цехiв i готовоi продукцii на склади; нестачi незавершеного виробництва; нестачi i втрати вiд псування матерiальних цiнностей у цехах; оплата простоiв тощо).

Витати, повтАЩязанi з операцiйною дiяльнiстю, якi не включаються до собiвартостi реалiзованоi продукцii (товарiв, робiт, послуг), подiляються на адмiнiстративнi витрати, витрати на збут та iншi операцiйнi витрати.

До статтi тАЬАдмiнiстративнi витратитАЭ вiдносяться такi загальногосподарськi витрати, спрямованi на обслуговування та управлiння пiдприiмством:

- загальнi корпоративнi витрати (органiзацiйнi витрати, витрати на проведення рiчних зборiв, представницькi витрати);

- витрати на службовi вiдрядження i утримання апарату управлiння пiдприiмством та iншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобiв, iнших матерiальних необоротних активiв загальногосподарського використання (операцiйна оренда, страхування майна, амортизацiя, ремонт, опалення, освiтлення, водопостачання, водовiдвернення, охорона);

- винагороди за професiйнi послуги (юридичнi, аудиторськi, з оцiнки майна тощо);

- витрати на звтАЩязок (поштовi, телеграфнi, телефоннi, телекс факс тощо);

- амортизацiя нематерiальних активiв загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорiв у судових органах;

- податки, збори та iншi передбаченi законодавством обовтАЩязковi платежi (крiм податкiв, зборiв та обовтАЩязкових платежiв, що включаються до виробничоi собiвартостi продукцii, робiт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та iншi послуги банкiв;

- iншi витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такi витрати, повтАЩязанi з реалiзацiiю (збутом) продукцii (товарiв, робiт, послуг):

- витрати пакувальних матерiалiв для затарювання готовоi продукцii на складах готовоi продукцii;

- витрати на ремонт тари;

- оплата працi та комiсiйнi винагороди продавцям, торговим агентам та працiвникам пiдроздiлiв, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослiдження ринку (маркетинг);

- витрати на перепродажну пiдготовку товарiв;

- витрати на вiдрядження працiвникiв, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобiв, iнших матерiальних необоротних активiв, повтАЩязаних зi збутом продукцii, товарiв, робiт, послуг (операцiйна оренда, страхування, амортизацiя, ремонт, опалення, освiтлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевезення i страхування готовоi продукцii (товарiв), транспортно-експедицiйнi та iншi послуги, повтАЩязанi з транспортуванням продукцii (товарiв) вiдповiдно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантiйний ремонт i гарантiйне обслуговування;

- iншi витрати, повтАЩязанi зi збутом продукцii, товарiв, робiт, послуг.

До iнших операцiйних витрат включаються:

- витрати на дослiдження та розробки вiдповiдно до Положення (стандарту) бухгалтерського облiку тАЬНематерiальнi активитАЭ;

- собiвартiсть реалiзованоi iноземноi валюти, яка для цiлей бухгалтерського облiку визначаiться шляхом перерахунку iноземноi валюти в грошову одиницю Украiни за курсом Нацiонального банку Украiни на дату продажу iноземноi валюти, плюс витрати, повтАЩязанi з продажем iноземноi валюти;

- собiвартiсть реалiзованих виробничих запасiв, яка для цiлей бухгалтерського облiку складаiться з iх облiковоi вартостi та витрат, повтАЩязаних з iх реалiзацiiю;

- сума безнадiйноi дебiторськоi заборгованостi та вiдрахування до резерву сумнiвних боргiв;

- втрати вiд операцiйноi курсовоi рiзницi (тобто вiд змiни курсу валюти за операцiями, активами i зобовтАЩязаннями, що повтАЩязанi з операцiйною дiяльнiстю пiдприiмства);

- втрати вiд знищення запасiв;

- нестачi й втрати вiд псування цiнностей;

- визнанi штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання обтАЩiктiв соцiально-культурного призначення;

- iншi витрати операцiйноi дiяльностi.

Калькуляцiя собiвартостi на вiдмiну вiд кошторису витрат на виробництво не даi характеристики спiввiдношення витрат за економiчними елементами, оскiльки вони знаходяться в рiзних статтях калькуляцii. Тому, щоб отримати на основi калькуляцii точне уявлення про величину витрат за економiчними елементами, необхiдно розкласти комплекснi статтi витрат в калькуляцii за економiчними елементами. Ця обставина врахована при розгляданнi комплексних статей калькуляцii, що розраховуiться на рiк.

Другою (крiм статей витрат) ознакою, за якою проводиться групування витрат на виробництво продукцii i однорiднiсть iх економiчного змiсту. Це групування носить назву групування за економiчними елементами витрат.

Кошторис витрат на виробництво i одним з основних планових документiв по собiвартостi продукцii, що визначаi загальну суму витрат пiдприiмства в перiодi, що плануiться i забезпечуi увтАЩязку плану собiвартостi з iншими роздiлами рiчного плану економiчного i соцiального розвитку пiдприiмства i всiма статтями калькуляцii, за виключенням позавиробничих витрат.

Кожний з елементiв кошторису витрат обтАЩiднуi однорiднi за своiм характером види витрат пiдприiмства, що вiдрiзняються своiю роллю i характером участi в процесi виробництва.

На основi цiii класифiкацii складаiться документ тАЬКошторис витрат на виробництво продукцiiтАЭ, в якому перераховуються всi економiчнi елементи i сума витрат по кожному елементу.

Кошторис витрат складаiться на весь обтАЩiм продукцii на рiк i розбиваiться по кварталам.

В кошторисi виробництва вказанi всi витрати на виробництво в визначеному перiодi, згрупованi за елементами. Сума даних по кожному елементу витрат показуi, яку кiлькiсть i на яку суму пiдприiмство може витратити матерiальних, енергетичних i трудових ресурсiв в перiодi, що плануiться. Завдяки цьому кошторис виробництва i дуже важливим документом, який широко використовуiться при розробцi фiнансового плану пiдприiмства.

Класифiкацiя витрат на виробництво за економiчними елементами:

1. Матерiальнi витрати.

2. Витрати на оплату працi.

3. Вiдрахування на соцiальнi заходи.

4. Амортизацiя.

5. РЖншi операцiйнi витрати.

До складу елемента тАЬМатерiальнi витратитАЭ включаiться вартiсть витрачених у виробництвi (крiм продукту власного виробництва):

- сировини й основних матерiалiв;

- купiвельних напiвфабрикатiв та комплектуючих виробiв;

- палива й енергii;

- будiвельних матерiалiв;

- запасних частин;

- тари й тарних матерiалiв.

До складу елемента тАЬВитрати на оплату працiтАЭ включаються заробiтна плата за окладами й тарифами, премii та заохочення, матерiальна допомога, компенсацiйнi виплати, оплата вiдпусток та iншого невiдпрацьованого часу, iншi витрати на оплату працi.

До складу елемента тАЬВiдрахування на соцiальнi заходитАЭ включаються: вiдрахування на пенсiйне забезпечення, вiдрахування на соцiальне страхування, страховi внески на випадок безробiття, вiдрахування на iндивiдуальне страхування персоналу пiдприiмства, вiдрахування на iншi соцiальнi заходи.

До складу елемента тАЬАмортизацiятАЭ включаiться сума нарахованоi амортизацii основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших необоротних матерiальних активiв.

До складу елемента тАЬРЖншi операцiйнi витратитАЭ включаються витрати операцiйноi дiяльностi, якi не увiйшли до складу попереднiх елементiв, зокрема, витрати на вiдрядження, на послуги звтАЩязку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Кошторис витрат на виробництво в цiлому по пiдприiмству не i сумою кошторисiв витрат цехiв, оскiльки в цьому випадку вiн включив би повторно витрати окремих цехiв i вартiсть послуг, якi вони надають один одному в рамках пiдприiмства.

Вивчення структури собiвартостi продукцii дозволяi виявити основнi шляхи ii зниження, встановити вплив скорочення окремих витрат на загальний рiвень собiвартостi.

2.4.

Конкретний змiст окремих етапiв калькулювання в значнiй мiрi залежить вiд системи калькулювання собiвартостi продукцii, яку використовують на пiдприiмствi.

1. Показна система калькулювання собiвартостi продукцii засновуiться на послiдовному вiдображеннi всiх видiв прямих i непрямих витрат, повтАЩязаних з виконанням робiт (випуском продукцii) за iндивiдуальними замовленнями (контрактами). При цьому iндивiдуальнi вироби, якi виконуються за замовленням або iх партiя розглядаються як самостiйний iдиний обтАЩiкт облiку i планування витрат.

На кожне замовлення вiдкриваiться вiдомiсть (карта) аналiтичного облiку витрат, яким присвоюiться окремий код.

Вместе с этим смотрят:

11-этажный жилой дом с мансардой

14-этажный 84-квартирный жилой дом

16-этажный жилой дом с монолитным каркасом в г. Краснодаре

180-квартирный жилой дом в г. Тихорецке

2-этажный 3-секционный 18-квартирный жилой дом в г. Мирном