Вивчення референтних груп сучасного суспiльства
Курсова робота
Вивчення референтних груп сучасного суспiльства
План
Вступ
Роздiл 1. Соцiологiчний пiдхiд до вивчення референтних груп
1.1 Соцiальнi групи тАФ iнгрупи та аутгрупи
1.2 Поняття референтнi групи в контекстi соцiальних груп
Роздiл 2. Референтнi групи в життi сучасноi людини
2.1 Поняття референтних груп у науковому дискурсi. Огляд основних концепцiй
2.2 Нормативна i порiвняльна функцii референтних вiдносин
2.3 Референтнiсть, як умова формування й розвитку особистостi
2.4 Референтнi структури як чинник соцiальноi iдентифiкацii особистостi
Висновки
Список використаноi лiтератури
Вступ
ВлЛюдина в групi не i самою собою: вона одна iз клiтинок органiзму, яка настiльки ж вiдрiзняiться вiд нього, як клiтинка вашого тiла вiдрiзняiться вiд васВ»
Д. Стейнбек
Актуальнiсть теми зумовлюiться необхiднiстю аналiзу механiзмiв трансформацiйних соцiальних процесiв. Трансформацiйнi процеси охоплюють усi пiдсистеми суспiльства, проте сам процес трансформацii не i iдиним i несуперечливим. У своiх негативних проявах процеси трансформацii призводять до неузгодженостi на iнституцiйному та дiяльнiсному рiвнях, до протирiч у сферi iдеального i реального, до рiзкоi деформацii соцiальноi структури та iншого. Синтез цiлеспрямованих i стихiйних змiн iнституцiйноi структури визначаi утворення одних i розмивання iнших соцiальних груп, в тому числi референтних груп населення.
Висока динамiчнiсть процесiв, що вiдбулися в соцiальнiй, полiтичнiй i економiчнiй сферах украiнського соцiуму в 90-тi рр. ХХ столiття, коли перехiд Украiни до принципово нового укладу життя спричинив глибокi змiни в соцiальнiй структурi, змiну культурно-iдеологiчних iнтересiв, сьогоднi змiняiться перiодом вiдносноi стабiльностi суспiльного розвитку, поступово в краiнi наростають процеси соцiально-структурноi консервацii.
Наприкiнцi ХХ початку ХХРЖ столiття змiни торкнулися не тiльки глобальноi полiтики або глобальноi економiки, але й малих груп населення, кожноi окремоi людини.
Детермiнуючий вплив, з боку соцiального середовища стаi менш твердим, активнiсть iндивiда одержуi великий простiр для вiльного прояву. Вивчення референтних груп у контекстi украiнського соцiуму стаi усе бiльш i бiльш необхiдним i актуальним.
Незважаючи на важливiсть i актуальнiсть проблеми референтностi й референтних груп, ця область недостатньо вивчена й представляi великi можливостi для подальших дослiджень. Це i визначило вибiр теми курсовоi роботи ВлРеферентна група та ii роль в життi сучасноi людиниВ»
Сформована ситуацiя в сферi референтних груп i цiннiсних орiiнтацiй визначаi об'iктивну новизну справжнього процесу, вимагаi серйозного соцiологiчного вивчення й дослiдження, а також пiдтверджуi необхiднiсть пiдвищення рiвня вивчення проблем груп суспiльства.
Ступiнь науковоi розробленостi проблеми. В основi теорiй референтних груп лежать iдеi Дж. Мiда [33] про ВлузагальненеВ» iнше. Починаючи з 40-х рр. ХХ столiття теорiя референтних груп здобуваi особливу популярнiсть, i пов'язуiться це, насамперед, з iменами таких авторiв, як Г. Келлi, Р. Мертон , Т. Ньюком, Г. Хайман, М. Шериф [8], [15], [32], [31] i iн. Завдяки роботам цих дослiдникiв проблема референтноi групи набула популярностi серед соцiальних психологiв i соцiологiв.
У вiтчизнянiй науцi дана проблема вивчалася Г. М. Андрiiвою, О. В. Соловйовою, А. А. Чечулiним, РД. В. Щедрiною [1], [2], [18], [24], [28] i iншими дослiдниками.
Об'iктом дослiдження в данiй роботi i референтнi групи нинiшнього соцiуму i iхнi мiсце в життi сучасноi людини.
Предметом дослiдження виступають фактори, умови формування референтних груп сучасного соцiуму й причини вибору людьми тих або iнших референтних груп.
Метою даного курсового дослiдження i вивчення референтних груп сучасного суспiльства, факторiв, умов i причин вибору людьми в якостi референтних тих або iнших груп.
У вiдповiдностi з поставленою метою дослiдження були поставленi такi завдання:
1. Розглянути фактори, детермiнанти, види, ознаки й теоретичнi пiдходи до розгляду теорii референтних груп у захiднiй i вiтчизнянiй науцi;
2. Виявити специфiку соцiологiчного пiдходу до дослiдження референтних груп сучасного суспiльства;
3. Дослiджувати причини, мотиви, динамiку, види й особливостi вибору населенням тих або iнших референтних груп;
4. Виявити соцiальну природу й основнi напрямки формування референтних груп сучасного суспiльства.
Теоретико-методологiчна основа. Постановка завдань вимагаi мiждисциплiнарного пiдходу й iнтеграцii рiзних дослiдницьких практик. Принципи системностi й розвитку, соцiального детермiнiзму склали загально-предметну базу дослiдження. Теоретичну базу дослiдження становлять науковi концепцii, що розкривають такi категорii, як Влреферентнi групиВ», Влреферентне спiлкуванняВ», Влсоцiальнi групиВ» i т.д. Теоретична основа дослiдження представлена дослiдженнями в областi загально-соцiологiчноi теорii (П. Бурдьi, Р. Мертон, Т. Парсонс, В. Отрут i iн.), а також теорiй референтних груп (Г. Андрiiва, Г. Келлi, Т. Ньюком, РД. Щедрiна i iн.).
Наукова новизна дисертацiйного дослiдження. На основi сформованих у свiтовiй i вiтчизнянiй науцi теорiй i концепцiй референтних груп i з урахуванням думок, про те, що сьогоднi немаi однозначного визначення цього поняття, уточнене значення категорii референтна група й видiленi основнi ознаки референтних груп.
Теоретична й практична значимiсть роботи полягаi в тому, що результати, отриманi в ходi даного курсового дослiдження доповнюють i розвивають нашi знання про роль i мiсце референтних груп у життi сучасноi людини. Матерiали й висновки, представленi в данiй роботi, можуть бути використанi для пiдготовки рiзних навчальних курсiв i спецкурсiв по загальнiй соцiологii, соцiологii процесiв i iнститутiв, соцiологii комунiкацiй, соцiологii культури й соцiологii суспiльства.
Роздiл 1.
Соцiологiчний пiдхiд до вивчення референтних груп
1.1 Соцiальнi групи тАФ iнгрупи та аутгрупи
Соцiальнi групи можна розглядати як спiльностi людей зi стiйкими взаiмодiями й наявнiстю взаiмних очiкувань, координацiiю дiй, кооперацiiю й солiдарнiстю iз приводу загальних цiлей i культурних зразкiв. Кожний iндивiд у рiзнi моменти свого життя входить на правах учасника в кiлька груп. Так, вiн i членом родини, студентськоi групи, спортивного товариства, дружньоi групи й т.д. У результатi соцiолог, який вивчаi суспiльство, зiштовхуiться з величезним числом найрiзноманiтнiших груп, якi розрiзняються за розмiрами, ступенем органiзованостi, характером внутрiшньо-групових взаiмодiй, поводженням членiв групи й багатьма iншими ознаками. Ця строката картина ускладнюiться тим, що тi самi люди через призму свого соцiального досвiду й своii культури бачать по-рiзному цi групи. Все це говорить про необхiднiсть починати вивчення соцiальних груп iз класифiкацii, що дозволяi видiляти i оцiнювати основнi види груп, а також визначати ступiнь внутрiшньо-груповоi й мiжгруповоi взаiмодii.
РЖнгрупа й аутгрупа. Кожний iндивiд видiляi деяку бiльшiсть груп, до яких вiн належить, i визначаi iх як ВлмоiВ». Це може бути "моя родина", "моя професiйна група", "моя компанiя", "мiй клас". Такi групи будуть вважатися iнгрупами, тобто тими, до яких вiн вiдчуваi свою приналежнiсть i в яких вiн iдентифiкуiться з iншими членами таким чином, що розцiнюi членiв iнгрупи як "ми". РЖншi групи, до яких не належить iндивiд тАФ iншi родини, iншi компанii друзiв, iншi професiйнi групи, iншi релiгiйнi групи, тАФ будуть для нього аутгрупами, для яких вiн пiдбираi символiчнi значення: "не ми", "iншi". [30; 103]
У найменш розвинених, примiтивних суспiльствах люди живуть малими групами, iзольованими один вiд одного, якi представляють собою клани родичiв. Цi родиннi вiдносини в бiльшостi випадкiв i визначають природу iнгруп i аутгруп у цих суспiльствах. Коли зустрiчаються два незнайомцi, то вони в першу чергу починають шукати родиннi зв'язки, i якщо якийсь родич пов'язуi iх, то обидва вони i членами iнгрупи. У протилежному випадку, якщо родинних зв'язкiв не виявляiться, то в багатьох суспiльствах такого типу цi люди почувають себе ворожими по вiдношенню один до одного й поводяться вiдповiдно до цих почуттiв.
У сучасному суспiльствi вiдносини мiж його членами будуються на багатьох видах зв'язкiв крiм родинних, але почуття iнгрупи, пошук ii членiв серед iнших людей залишаються дуже важливими для кожноi людини. Коли iндивiд попадаi в середовище незнайомих людей, вiн насамперед намагаiться з'ясувати, чи немаi серед них тих, хто становить його соцiальний клас або прошарок, який дотримуiться його полiтичних поглядiв i iнтересiв. Того, наприклад, хто займаiться спортом, цiкавлять люди, що розбираються в спортивних подiях, а ще, якi вболiвають за ту ж команду, що й вiн. Запеклi фiлателiсти мимовiльно дiлять всiх людей на тих, хто просто збираi марки, i тих, хто цiкавиться ними, i шукають однодумцiв, спiлкуючись у рiзних групах. Очевидно, що ознакою людей, що належать до iнгрупи, повинно бути те, що вони роздiляють певнi почуття й думки, скажiмо, смiються над тими самими речами, i мають деяку iднiсть щодо сфер активностi й цiлей життя. Члени аутгрупи можуть мати багато рис i ознак, загальних для всiх груп даного суспiльства, можуть роздiляти багато загальних для всiх почуттiв й прагнень, але в них завжди i певнi приватнi риси й ознаки, а також почуття, вiдмiннi вiд почуттiв членiв iнгрупи. РЖ люди несвiдомо й мимоволi вiдзначають цi риси, дiлячи ранiше незнайомих людей на "ми" i "iншi". [30; 109]
У сучасному суспiльствi iндивiд належить одночасно до багатьох груп, тому велике число iнгрупових i аутгрупових зв'язкiв може перехрещуватися. Студент бiльше старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як iндивiда, який належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зi студентом старшого курсу можуть бути членами однiii спортивноi команди, де вони входять в iнгрупу.
Дослiдники вiдзначають, що iнгруповi iдентифiкацii, перетинаючись по багатьом напрямкам, не знижують iнтенсивностi самовизначення розходжень, причому складнiсть включення iндивiда в групу робить бiльше хворобливими виключення з iнгруп. [30; 111] Так, людина, що зненацька одержала високий статус, маi всi атрибути, щоб потрапити у вище суспiльство, але не може цього зробити, тому що його вважають вискочкою; пiдлiток запекло сподiваiться на участь у молодiжнiй командi, однак вона його не приймаi; робiтник, що прийшов працювати в бригаду, не може прижитися в нiй i часом служить предметом глузувань. Таким чином, виключення з iнгруп може бути дуже жорстоким процесом. Наприклад, бiльшiсть примiтивних суспiльств вважають стороннiх людей частиною тваринного свiту, багато з них не розрiзняють слiв "ворог" i "стороннiй", вважаючи цi поняття iдентичними. Не занадто сильно вiд цiii точки зору вiдрiзняiться установка нацистiв, якi виключали iвреiв з людського суспiльства. Рудольф Хосс, що керував концтабором в Аушвице, де було знищено 700 тис. iвреiв, характеризував цю бойню як "видалення далеких расово-бiологiчних тiл". У цьому випадку iнгруповi й аутгруповi iдентифiкацii привели до фантастичноi жорстокостi й цинiзму. [26; 239]
Неможливо зрозумiти жорстокi вчинки, якi неодноразово повторювалися в iсторii без розумiння iнгрупових i аутгрупових вiдносин. Розрiзнення й вiддiлення iнгрупи й аутгрупи роблять психологiчно можливим навiть для хороших i гуманних людей робити жорстокi вчинки. Досить характерний iсторичний приклад, що стосуiться великого дiяча Англiйськоi революцii, наведений американським письменником Г.Р. Тревор-Рупером: "Англiйцi XVII ст. звичайно були терплячими й людяними. Навiть у громадянських вiйнах i революцii вони постiйно пам'ятали, що iхнi супротивники такi ж, як i вони самi, а тому вони були м'якими й великодушними в боях. Олiвер Кромвель iшов поперед свого столiття в пропагандi цiii терпимостi. Але, коли Кромвель вторгся в РЖрландiю, вiн зовсiм змiнив свiй характер стосовно супротивника. Для нього i його наближених iрландець був зовсiм вiдмiнний вiд англiйця. В англiйськiй армii, як i в англiйському суспiльствi, зложилася думка, що iрландцi не люди, а тiльки трохи нагадують людей. Цю думку змiцнювала офiцiйна пропаганда. РЖ англiйцi вiдповiдно до цiii установки поводилися стосовно iрландцiв вкрай жорстоко" [26; 243].
Минулi три столiття мало змiнили вiдношення людей до тих, кого вони вважають iншими, стороннiми, "не такими, як ми", коротше кажучи тАФ членами аутгрупи. Багато нацiональних конфлiктiв, якi вiдбуваються на територii колишнього СРСР, показують, що сторони, якi конфлiктують, вважають своiх супротивникiв приналежними до "нижчоi" нацiональностi, людьми другого сорту, що дозволяi кожнiй сторонi проявляти до них нелюдське вiдношення. Те ж можна сказати й про соцiально-класовi зiткнення, коли одна сторона вважаi iншу "масою" або "бидлом", а противна сторона тАФ "кровожерами", "звироднiлими вiд неробства". [26; 247]
Пiдбиваючи пiдсумок сказаному, слiд зазначити, що поняття iнгрупи й аутгрупи важливi тому, що самовiднесення кожноi особистостi до них впливаi на поводження iндивiдiв у групах. Вiд членiв тАФ соратникiв в iнгрупi (помiтимо: соратник тАФ той, хто знаходиться в однiй ратi, в одному вiйську) кожний вправi очiкувати визнання, лояльностi, взаiмодопомоги. Очiкуване вiд представникiв аутгрупи поводження при зустрiчi рiзниться залежно вiд виду цiii аутгрупи. Вiд одних з них ми очiкуiмо ворожостi, вiд iнших тАФ бiльш-менш дружелюбного вiдношення, вiд третiх тАФ iндиферентностi. Очiкування певного поводження вiд членiв аутгруп згодом зазнають значних змiн. Так, дванадцятирiчний хлопчик уникаi й не любить дiвчаток, але через кiлька рокiв вiн стаi романтичним коханцем, а ще через кiлька рокiв чоловiком. Пiд час спортивного матчу представники рiзних груп ставляться один до одного з ворожiстю й можуть навiть вдарити один одного; але варто пролунати фiнальному свистку, iхнi вiдносини рiзко мiняються, стають спокiйними або навiть дружнiми.
Ми не однаковою мiрою включенi в нашi iнгрупи. Хтось може, наприклад, бути душею дружньоi компанii, але в колективi за мiсцем роботи не користуватися повагою й бути слабко включеним у мiжслужбовi зв'язки. Не спостерiгаiться однаковоi оцiнки iндивiдом навколишнiх його аутгруп. Завзятий послiдовник релiгiйного вчення буде закритий для контактiв iз представниками комунiстичного свiтогляду бiльше, нiж iз представниками соцiал-демократii. У кожного iснуi власна шкала оцiнки аутгруп.
Р. Парком i РД. Берджесом (1924 р.), а також РД. Богардусом (1933 р.) була розроблена концепцiя соцiальноi дистанцii, що дозволяi вимiряти почуття й вiдношення, якi проявляються iндивiдом або соцiальною групою до рiзних аутгруп [3; 68-69]. В остаточному пiдсумку була розроблена шкала Богардуса, що служить вимiрником ступеня прийняття або закритя стосовно iнших груп [3; 69]. Соцiальна дистанцiя вимiряiться шляхом роздiльного розгляду взаiмозв'язкiв, у якi люди вступають iз представниками iнших груп. РЖснують спецiальнi опитувальники, вiдповiдаючи на якi члени однiii групи оцiнюють взаiмозв'язки, вiдкидаючи або, навпаки, приймаючи представникiв iнших груп. РЖнформованих членiв групи просять при заповненнi опитувальникiв вiдзначити, кого зi знайомих iм членiв iнших груп вони сприймають як сусiда, товариша по роботi, як партнера для шлюбу, i в такий спосiб визначаються взаiмозв'язки. Опитувальники по вимiрi соцiальноi дистанцii не можуть точно пророчити дii людей у тому випадку, якщо член iншоi групи дiйсно стане сусiдом або товаришем по роботi. Шкала Богардуса тАФ це тiльки спроба вимiряти почуття кожного члена групи, несхильнiсть до спiлкування з iншими членами даноi групи або iнших груп. Що буде робити особистiсть у якiйсь ситуацii, у величезному ступенi залежить вiд сукупностi умов або обставин цiii ситуацii (це називаiться ситуацiйною детермiнацiiю поведiнки).
Термiн "референтна група" був вперше введений в обiг соцiальним психологом Мустафою Шерифом в 1948 р. i означаi реальну або умовну соцiальну спiльнiсть, з якою iндивiд спiввiдносить себе, як з еталоном, i на норми, думки, цiнностi й оцiнки якоi вiн орiiнтуiться у своiму поводженнi й самооцiнцi [22; 93]. Хлопчик, граючи на гiтарi або займаючись спортом, орiiнтуiться на спосiб життя й поводження рок-зiрок або спортивних кумирiв. Працiвник в органiзацii, прагнучи зробити кар'iру, орiiнтуiться на поведiнку вищого керiвництва. Можна помiтити також, що честолюбнi люди, якi зненацька одержали багато грошей, прагнуть наслiдувати в одязi й манерах представникiв вищих класiв.
РЖнодi референтна група й iнгрупа можуть збiгатися, наприклад у випадку, коли пiдлiток орiiнтуiться на свою компанiю бiльшою мiрою, нiж на думку вчителiв. У той же час i аутгрупа може бути референтною, i наведенi вище приклади iлюструють це.
Референтна група тАФ це група, на яку орiiнтуiться людина, чиi цiнностi, iдеали й норми поводження вона роздiляi. РЖнодi референтна група визначаiться як група, у якiй людина прагне бути або прагне зберегти членство. Референтна група справляi iстотний вплив на формування особистостi, ii поводження в групi. Це пояснюiться тим, що прийнятi в групi стандарти поводження, установки, цiнностi виступають для iндивiда як якiсь зразки, на якi вiн опираiться у своiх рiшеннях i оцiнках. Референтна група для iндивiда може бути позитивною, якщо вона спонукаi бути прийнятим у неi, або хоча би домогтися вiдношення до себе, як члену групи. Негативна референтна група тАФ це група, що спонукаi iндивiда виступати проти неi, або з якою вiн не хоче мати вiдносин як член групи. Нормативна референтна група i джерелом норм поводження, установок цiннiсних орiiнтацiй для iндивiда. Часто зустрiчаються випадки, коли людина вибираi за нормативну не реальну групу, де вiн навчаiться й працюi, а уявлювану групу, яка стаi для нього референтною. РЖснуi кiлька факторiв, якi визначають цю ситуацiю:
1. Якщо група не забезпечуi достатнього авторитету своiм членам, вони будуть вибирати зовнiшнi групи, якi мають бiльший авторитет, нiж власна група.
2. Чим бiльше iзольована особистiсть у своiй групi, чим нижче ii статус, тим ймовiрнiший ii вибiр як референтноi групи, де вона очiкуi мати порiвняно вищий статус.
3. Чим бiльше можливостi маi iндивiд, щоб змiнити свiй соцiальний статус i групову приналежнiсть, тим бiльша ймовiрнiсть вибору групи з вищим статусом. [22; 95-96]
Необхiднiсть дослiдження референтних груп визначаiться наступними факторами:
1. Референтнi групи тАФ це завжди система еталонiв для вибору й оцiнки iндивiдом своiх вчинкiв i поведiнки iнших людей або подiй.
2. Група стаi референтною, якщо iндивiду близькi ii цiнностi, мета, норми й вiн прагне дотримуватися ii вимог.
3. За допомогою референтних груп особистiсть iнтерпретуi соцiальнi норми, встановлюючи для себе границi припустимого, бажаного або неприпустимого.
4. Очiкування членiв референтноi групи для людини i критерiiм оцiнки своiх вчинкiв, спонукаi ii до самоствердження, самоосвiтi.
5. Референтнi групи впливають на характер вiдносин iндивiда iз соцiальним оточенням, спонукаючи вибiр бажаного кола спiлкування.
6. За допомогою референтних груп формуiться певний тип поведiнки особистостi, здiйснюiться соцiальний контроль за ii поводженням, тому в цiлому референтнi групи тАФ необхiдний фактор соцiалiзацii особистостi. [22; 97]
Роздiл 2.
Референтнi групи в життi сучасноi людини
З самого народження людина i частиною численних груп, якi впливають на формування ii особистостi. У соцiальнiй психологii пiд формуванням особистостi розумiiться Влсукупнiсть прийомiв i способiв соцiального впливу на iндивiда, якi мають метою створити в нього систему певних соцiальних цiнностей, свiтогляд, концепцiю життя..В» [2; 167]. У процесi спiлкування в групi iндивiд засвоюi соцiальнi норми. Включення в групу якiсно змiнюi особистiсть, а найбiльшi змiни вiдбуваються пiд впливом так званих референтних (еталонних) груп.
РЖсторiя вивчення референтностi нараховуi близько 60 рокiв, але дотепер немаi навiть однозначного й загальноприйнятого визначення референтних груп. Пiд референтною групою розумiють i просто групу, Влдо якоi iндивiд зараховуi себе психологiчноВ», тАФ це первiсне визначення референтноi групи Т. Ньюкома [32; 210], i Влгрупу реальну або уявлювану, мета дiяльностi й цiннiснi орiiнтацii членiв якоi тАУ еталони для особистостi, яка вважаi ii для себе референтною групоюВ» [2; 169], тАФ сучасне загальне визначення референтноi групи у вiтчизнянiй соцiальнiй психологii. Переважна бiльшiсть соцiологiв i психологiв, якi займаються даною проблемою, згоднi з тим, що поняття референтноi групи й, особливо, ii функцii пов'язанi з нормами й цiнностями людини.
2.1 Поняття референтних груп у науковому дискурсi. Огляд основних концепцiй
Теорiя референтних груп ВлвирослаВ» на фундаментi теорii Влзначимого iншогоВ», одними з визнаних основоположникiв якоi i Ч. Кулi й Дж. Мiд. В радянськiй та вiтчизнянiй соцiологiчнiй думцi теорiя Влзначимого iншогоВ» розроблялася Б. Г. Ананьiвим, РЖ. С. Коном, А. Ф. Лазурським, В. Н. Мясищевим i О. В. Петровським.
Розробка теорiй референтних груп зв'язана, у першу чергу, з такими авторами, як Г. Хаймен, Т. Ньюком, М. Шериф, Р. Мертон, Г. Келлi, Т. Шибутанi й iн. Завдяки iхнiм роботам теорiя референтних груп набула значну популярнiсть i, як результат, це привело до того, що, Влдо нещастя, концепцiя референтних груп часто використовувалася як загальний термiн для пояснення всього й всяВ» [26; 251].
Вперше термiн Влреферентна групаВ» зустрiчаiться в Г. Хаймена в 1942 р. Вiн не дав визначення референтноi групи, а тiльки використовував це поняття для позначення групи людей, з якою випробуваний порiвнюi себе при визначеннi свого статусу.
Трохи пiзнiше поняття Влреферентна групаВ» використовував у своiх дослiдженнях Т. Ньюком. Вiн визначав референтну групу як групу, до якоi iндивiд зараховуi себе психологiчно й тому роздiляi ii мету й норми й орiiнтуiться на них у своiму поводженнi. Т. Ньюком застосовував поняття референтноi групи у своiму дослiдженнi соцiальних установок студенток Беннiнгтонського коледжу в 1943 роцi. Результатом цього дослiдження був подiл Т. Ньюкомом референтних груп на позитивнi (норми й орiiнтацii яких приймаються iндивiдом) i негативнi (iндивiд заперечуi ii норми й протиставляi себе ii членам). Заслугою Т. Ньюкома також i додання референтнiй групi статусу нормативноi, тодi як ранiше (наприклад, у Г. Хаймена) референтна група зв'язувалася тiльки з установками iндивiда. [32, 209-210]
Таку ж позицiю займаi М. Шериф, з iм'ям якого зв'язують остаточне утвердження поняття Влреферентна групаВ» в американськiй психологii. М. Шериф особливо акцентував увагу на тому аспектi, що референтна група й група членства часто не збiгаються, i референтна група саме та, до якоi iндивiд може вiдносити себе психологiчно, причому, свiдомо або несвiдомо. [2, 167]
Р. Мертон, вiдомий американський соцiолог, також почав спробу розробити теорiю референтних груп. Хоча стрункоi, логiчноi й емпiрично пiдтвердженоi теорii створити не вдалося, тому що наявних емпiричних даних не вистачало для пiдтвердження теорii, i не було нових теоретичних розробок, якi можна було б емпiрично пiдтвердити, але деякi моменти його теорii цiкавi як пiдстава для подальших дослiджень. Зокрема, вiн почав спробу визначити критерii вибору iндивiдами тих або iнших референтних груп. Але пiдхiд Р. Мертона пояснював вплив референтноi групи лише на вибiр конформного поводження, тому що Р. Мертон розглядав особистiсть як пасивний реципiiнт соцiального реквiзиту у виглядi норм, стандартiв поведiнки, цiнностей, ролей i т.п. [15; 10-13]
Всi автори, що займаються дослiдженням референтних груп, працювали, вкладаючи в змiст поняття Влреферентна групаВ» рiзне значення, i вели дослiдження в рiзних напрямках. В 1952 р. Г. Келлi, узагальнивши усi найбiльш вiдомi дослiдження в областi референтних груп, дiйшов висновку, що поняттям Влреферентна групаВ», як правило, позначаються два види рiзних вiдносин мiж iндивiдом i групою, зв'язаних, з одного боку, з мотивацiйними, а, з iншого боку тАУ з перцептивними процесами. РЖз цього вiн робить висновок, що термiн Влреферентна групаВ» використовуiться для опису двох типiв зовсiм рiзних груп, i це подвiйне використання термiна говорить про те, що референтна група може виконувати рiзнi функцii у формуваннi соцiальних установок iндивiда. [8, 97-105]
Що стосуiться теперiшнього часу, то, незважаючи на значну популярнiсть проблеми референтних груп, нiяких вагомих теоретичних змiн iз часiв Г. Келлi не вiдбувалося, а вузькi емпiричнi дослiдження породжували бiльше нових питань, нiж давали вiдповiдей.
При оцiнцi теорiй референтних груп слiд зазначити, що в них дослiджуiться дуже важливий соцiально-психологiчний феномен. Придiляiться достатня увага зв'язку самооцiнки iндивiда з його приналежнiстю до групи, а також впливу зовнiшнiх груп, iхнiх цiнностей i норм на соцiальнi установки й поводження iндивiда.
Однак знайомство з роботами окремих авторiв у данiй областi дозволяi стверджувати, що дослiдники приписують рiзнi значення поняттю Влреферентна групаВ». Немаi чiтких класифiкацiй референтних груп i iхнiх функцiй. РЖ, що саме цiкаве, закордоннi соцiальнi психологи й соцiологи, вивчаючи референтнi групи, постiйно оперуючи ВлготовимВ» поняттям, не намагаються з'ясувати специфiку цiii системи мiжособистiсних вiдносин, не вживають спроб до вивчення самого феномена референтностi.
РД.В. Щедрiна у своiй роботi ВлРеферентнiсть як характеристика системи мiжособистiсних вiдносинВ» (1979), також говорить про те, що закордоннi психологи зневажають вивченням феномена референтностi, що Влможе й повинно бути видiлено як результат аналiзу атрибутивних характеристик деякого виду груп (референтних груп)В» [28; 117].
На основi робiт закордонних соцiальних психологiв по проблемi референтних груп у вiтчизнянiй психологii були здiйсненi теоретичнi й емпiричнi дослiдження, по видiленню й вивченню феномена референтностi, повзв'язаних, насамперед, з iм'ям РД.В. Щедрiноi.
Згадування теорiй референтних груп зустрiчаiться в описах iнтеракцiонiстськоi орiiнтацii в захiднiй соцiальнiй психологii в працях О.В. Петровського, М.Г. Ярошевського, Г.М. Андрiiвоi, Р.С. Немова й iн. [30; 198] Але перша спроба дати визначення поняттю ВлреферентнiстьВ» i впорядкувати вiдомостi про референтнi групи, отриманi шляхом аналiзу робiт закордонних авторiв, належить РД.В. Щедрiнiй, яка розглядаi явище референтностi в рамках стратометричноi концепцii колективу О.В. Петровського. [28; 118]
Заслуга РД.В. Щедрiноi полягаi в тому, що у своiй роботi ВлРеферентнiсть як характеристика системи мiжособистiсних вiдносинВ» (1979) вона, по-перше, систематизуi результати закордонних дослiджень по проблемi референтних груп, по-друге, робить спробу заповнити наявнi прогалини, по-третi, вводить поняття референтностi, уточнюi взаiмозв'язок мiж феноменом референтност як якiстю мiжособистiсних вiдносин i референтною групою. РД.В. Щедрiна проводить емпiричне дослiдження, основною гiпотезою якого i твердження про те, що в групi iснуi специфiчна система мiжособистiсних вiдносин тАФ референтна, що полягаi в особливому характерi переваг, надаваних членами групи один одному, i про наявнiсть особливих тАФ референтних тАФ пiдстав для цих переваг. [28; 118-120]
РД.В. Щедрiна говорить про те, що знайомство з роботами в областi вивчення референтних груп приводить до наступних висновкiв: поняттю Влреферентна групаВ» рiзнi автори приписують рiзне значення; бiльшiсть iз них згоднi з тим, що референтна група виконуi двi головнi функцii тАФ нормативну й порiвняльну; i при цьому особливiстю дослiджень референтних груп i вiдсутнiсть описiв конкретних методiв (i навiть вказiвок на iхнi iснування), що дозволяють виявити референтну групу iндивiда.
Необхiдною умовою для рiшення поставлених питань, заповнення наявних пробiлiв, на думку РД.В. Щедрiноi, i вивчення феномена референтностi. При цьому, особливiстю введеного поняття референтностi i Влсвоiрiдний перенос вiдомостей про вiдносини мiж iндивiдом i його референтною групою на систему мiжособистiсних вiдносин iндивiда в групiВ» [28; 121].
Сама якiсть референтностi виявляiться в умовах постiйно виникаючоi в груповiй дiяльностi ситуацii спiввiдношення суб'iкта зi значимими для нього об'iктами. Причому, об'iктами можуть виступати мета й завдання спiльноi дiяльностi, емоцiйнi й конфлiктнi ситуацii, учасники спiльноi дiяльностi, об'iктивнi труднощi, що виникають при ii здiйсненнi, особистi якостi суб'iкта й т.д. Таким чином, спiввiдношення суб'iкта й об'iктiв орiiнтацii здiйснюiться опосередковано, через звертання до цiннiсних орiiнтацiй iншого або iнших членiв колективу, шляхом звертання до значимого iншого.
Позначене РД.В. Щедрiною розумiння референтностi, полягаi в тому, що Влспрямованiсть iндивiда на деякий значимий для нього об'iкт може бути реалiзована за допомогою встановлення взаiмодii з iншим iндивiдомВ» [28; 121-122]. Це даi можливiсть представити референтнiсть як конкретну форму проявiв особливих суб'iкт-об'iктних вiдносин мiж iндивiдами. Таке розумiння референтностi маi на увазi трактування об'iкта орiiнтацii, як такого, що володii особистiсною значимiстю, а трактування iншого значимого суб'iкта, як носiя особистiсно-значимоi для першого суб'iкта iнформацii.
Таким чином, референтнiсть, на думку РД.В. Щедрiноi, виражаi залежнiсть суб'iкта вiд iншого iндивiда й виступаi як Влвиборче вiдношення до нього в умовах завдань орiiнтацii в особистiсно-значимому об'iктiВ» [28; 123].
Одночасно з поняттям референтностi, РД.В. Щедрiна розглядаi фактори, що лежать в основi деякоi системи мiжособистiсних вiдносин i зв'язки, що проявляються при вивченнi, iндивiда з референтною для нього групою: цiннiсно-нормативний фактор, фактор порiвняння, фактор прагнення до пiдвищення соцiального статусу й оцiнювальний фактор. Три перших фактори виведенi з наявних у лiтературi класифiкацiй референтних груп (Г. Келлi, Т. Шибутанi), а четвертий був введений РД.В. Щедрiною, виходячи з якiсного аналiзу сутностi вiдносин мiж iндивiдом i його референтною групою.
Якщо говорити про емпiричне дослiдження референтностi РД.В. Щедрiноi, можна вiдзначити, що, хоча iнтерес попереднiх дослiдникiв в основному складався у виявленнi референтних для даного iндивiда груп, членом яких вiн не i, або в оцiнцi тенденцiй iндивiда приймати свою групу членства в якостi референтноi, то у своiму дослiдженнi РД.В. Щедрiна робить спробу якiсно охарактеризувати явище референтностi шляхом виявлення своiрiдноi референтноi групи тАУ кола осiб, референтних для даного iндивiда й вхiдних разом з тим у його реальну групу. [28; 124-125]
Основнi висновки, зробленi в результатi дослiдження, полягають у наступному:
1) явище референтностi полягаi у виборчому iнтересi iндивiда до якихось осiб для встановлення своii позицii стосовно особистiсно-значимих об'iктiв, i, у певнiй мiрi, це вiдповiдаi традицiйним вiдомостям про сутнiсть референтних груп;
2) референтнiсть тАФ явище бiльше унiверсальне, нiж вiдносини, якi були предметом дослiдження в роботах, присвячених референтним групам, тобто в число референтних груп можна включити будь-яке значиме для iндивiда коло осiб, навiть якщо вiн i частиною групи, до якоi належить iндивiд, або якоiсь iншоi групи, за умови, що це коло осiб обираiться суб'iктом з метою здiйснення актiв соцiальноi орiiнтацii;
3) у пiдставi якiсного аналiзу отриманих у дослiдженнi даних можна говорити про iстотну роль цiннiсно-нормативного фактора при референтометричних виборах, що доводить закономiрнiсть присутностi цiннiсно-нормативних аспектiв у бiльшостi визначень референтних груп. [28; 125-127]
Узагальнивши всi точки зору на референтнi групи, можна зробити висновок про необхiднiсть уточнення цього поняття.
Референтна група тАУ значима для особистостi група, яка обираiться нею при визначеннi своiх орiiнтацiй у сукупностi зв'язкiв з навколишнiми, яка виступаi джерелом норм, що регулюють поводження особистостi, i еталоном в оцiнцi себе й навколишнiх i спонукаi особистiсть спiввiдносити або не спiввiдносити себе iз цiiю групою.
2.2 Нормативна i порiвняльна функцii референтних вiдносин
Референтнi вiдносини виконують рiзнi функцii. На даний момент бiльшiсть закордонних дослiдникiв погоджуються з видiленням або двох функцiй референтних вiдносин (референтних груп) тАУ порiвняльна й нормативна (по Г. Келлi), або додають спонукальну функцiю (по Т. Шибутанi). [8; 112], [26; 238] Вiтчизнянi ж соцiологи та психологи беруть до уваги оцiнювальну функцiю референтних вiдносин (по РД.В. Щедрiнiй). [28; 126] Так чи iнакше, навряд чи знайдеться хоч один дослiдник, що не погодиться з видiленням двох основних функцiй тАФ порiвняльноi й нормативноi. Саме цi функцii становлять особливий iнтерес при вивченнi взаiмозв'язку цiннiсних орiiнтацiй особистостi i ii референтних вiдносин.
Нормативна функцiя референтноi групи проявляiться в тому, що ця група i джерелом норм поведiнки, соцiальних установок i цiннiсних орiiнтацii iндивiда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скорiше стати дорослим, намагаiться додержуватися норм i цiннiсних орiiнтацiй, прийнятих у середовищi дорослих, а емiгрант, що приiжджаi в iншу краiну, намагаiться якнайшвидше освоiти норми й установки корiнних жителiв, щоб не бути "бiлою вороною", Порiвняльна функцiя проявляiться в тому, що референтна група виступаi як еталон, за допомогою якого iндивiд може оцiнити себе й iнших. Цьому вiдповiдаi концепцiя дзеркального "Я" Ч. Лантухи, який вiдзначав, що якщо дитина сприймаi реакцiю близьких i вiрить iхнiм оцiнкам, то бiльше зрiла людина вiдбираi окремi референтнi групи, приналежнiсть або неприналежнiсть до яких для неi особливо бажана, i формуi "Я"- образ, ТСрунтуючись на оцiнках цих груп.
Нормативна функцiя референтноi групи полягаi в тому, що дана група забезпечуi стандарти поведiнки й груповi норми для iндивiда. Це означаi, що норми й цiнностi iндивiда формуються пiд впливом його референтноi групи. Як правило iндивiд привласнюi норми й цiнностi, якi iснують в референтнiй групi.
Порiвняльна функцiя референтноi групи полягаi в тому, що група може служити точкою вiдлiку для оцiнювання iндивiдом себе й iнших людей. Норми й цiнностi, якi iснують у референтнiй групi iндивiда найчастiше i для нього абсолютними, i вiдповiдно до них вiн оцiнюi поведiнку, здатностi, особистiснi якостi людей (у тому числi й своi).
Обидвi цi функцii лежать в основi формування цiннiсних орiiнтацiй особистостi, хоча кожна з них маi свiй власний змiст, але, як справедливо зауважуi РД.В. Щедрiна, нiхто не стане заперечувати, що цiннiснi аспекти характернi для референтних груп, якi Г. Келлi вiднiс до категорii нормативних. Однак, на ii думку, вони властивi й так званим порiвняльним референтним групам: Влорiiнтуючись на норми й цiнностi своii референтноi групи, iндивiд не може не порiвнювати iх зi своiми нормами й цiнностями. [28; 126-127]
Отже, ми можемо дiйти висновку про те, що як для порiвняльних референтних груп характерний цiннiсний момент, так для нормативних груп тАФ момент спiввiднесення порiвняння..В» [28; 126].
Таким чином, двi цi функцii референтних груп мають глибоку внутрiшню зв'язанiсть. Швидше за все, несправедливо говорити про iснування рiзних видiв референтних вiдносин (нормативнi, порiвняльнi, спонукальнi й оцiнювальнi). Кожний суб'iкт референтних вiдносин (iндивiд або група) реалiзуi в бiльшому або меншому ступенi всi цi функцii.
2.3 Референтнiсть, як умова формування й розвитку особистостi
Процеси пiзнання особистостi iншоi людини й самоi себе розглядаються у вiтчизнянiй соцiологii та соцiальнiй психологii як двi сторони дiалектично iдиного процесу, що ТСрунтуються на тiсному внутрiшньому зв'язку мiж особистiстю й суспiльством. Дослiджуються рiзнi аспекти взаiмозв'язку самопiзнання з пiзнанням особистiстю iнших людей. Ряд дослiдникiв розглядають питання про те, що як сформоване в особистостi знання про себе впливаi на розумiння нею iншоi
Вместе с этим смотрят:
"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи
"Технiка тiла" Марсель Мосс
Cоциальные и психологические особенности безработных
РЖнновацiйнi форми i методи соцiальноi роботи з сiмтАЩiю
РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи