РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Запорiзький нацiональний технiчний унiверситет
РЖнститут управлiння та права
Кафедра соцiальноi роботи
Курсова робота
РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи
Студента РЖ курсу групи ГПз-329
Гуманiтарно-правового факультету
Дiмiтрiiва Антона Валерiйовича
Науковий керiвник
Агарков Олег Анатолiйович
Запорiжжя 2010р
Змiст
Вступ
Глава 1. Основнi складовi соцiальноi роботи
1.1 Що таке соцiальна робота
1.2 Цiнностi в соцiальнiй роботi
1.3 Клiiнти соцiальноi роботи
1.4 Основнi ролi соцiальних працiвникiв
1.5 Форми та методи соцiальноi роботи
1.6 Процес соцiальноi роботи
Глава 2РЖнтеракцiя у процесi професiйного спiлкування
2.1 Етапи професiйноi взаiмодii
2.2 Мiжособистiсне розумiння
Висновки
Список використаних джерел та лiтератури
Вступ
В умовахекономiчних, полiтичних та соцiокультурнихперетворень, що вiдбуваються на сучасному етапi розвитку суспiльства, змiцнюi своi позицii нова професiйна дiяльнiсть тАУ соцiальна робота. РЗi завдання тАУ сприяти кращiй адаптацii iндивiдiв, сiмей та груп до соцiального середовища, а також розвитку самоповаги та самовiдповiдальностi людей. Практика соцiальноi роботи може бути визначена як процес, в ходi якого особи з соцiальними проблемами вступають у взаiмодiю iз соцiальними працiвниками. В результатi цiii взаiмодii вiдбуваiться видозмiна соцiальноi ситуацii чи проблеми. Соцiальнiй роботi як професiйнiй дiяльностi властивi специфiчнi риси, однiiю з яких i характер взаiмодii мiж спецiалiстом iз соцiальноi роботи та клiiнтом.
Модель практичноi соцiальноi роботи включаi в себе три базових елементи. Це тАУ клiiнт, спецiалiст та соцiальна складова процесу змiн, до якоi, у свою чергу, належать соцiальна складова поля клiiнта, самого соцiального працiвника, а також активнiсть або енергiя субтАЩiктiв взаiмодii, взаiмний вплив учасникiв професiйноi взаiмодii в соцiальнiй роботi [4].
Професiйне спiлкування у соцiальнiй роботi, як i в iнших сферах людського буття, маi не тiльки комунiкативний аспект, воно розгортаiться i як взаiмодiя тАФ взаiмозалежний обмiн дiями, умiннями, навичками, органiзацiя спiльноi дiяльностi. За безпроблемного перебiгу спiлкування взаiмодiя вiдбуваiться в кiлька етапiв.
Знайомство, встановлення контакту тАФ стану гармонii, особистiсноi сумiсностi, який сприяi взаiморозумiнню, довiрi, щиростi, гармонiйним дiловим вiдносинам. Контакт як представлення себе кожнiй людинi, як встановлення довiрливоi атмосфери необхiдний для залучення клiiнта до активноi спiвпрацi, пiдвищення його впевненостi в тому, що соцiальний працiвник розумii його i зичить добра. Важливо при цьому пам'ятати, щорiзнi клiiнти вимагають рiзного пiдходу, тому соцiальному працiвнику неодмiнно слiд враховувати iхнi вiковi, статевi, культурнi особливостi.
На початку спiлкування важливо створити атмосферу психологiчного комфорту. Часто у цiй справi допомагають факти, якi свiдчать про зацiкавленiсть соцiального працiвника у переживаннях людини: ВлЯ розумiю, що Вас непокоiть. Вам це неприiмно, i Ви хотiли б позбутися цiii проблеми.. Давайте разом обговоримо ii.. Так, дуже неприiмно, що..В». Усе це маi бути сказано так, щоб клiiнт зрозумiв, що розмова дуже потрiбна i соцiальному працiвниковi, а не лише йому самому. Встановлення контакту з клiiнтом вiдбуваiться протягом трьох-чотирьох хвилини бесiди, вiдтак слiд перейти до наступного етапу спiлкування.
Аналiз науковоi лiтератури щодо проблеми професiйноi дiяльностi фахiвцiв соцiальноi роботи свiдчить, що особлива увага в нiй надаiться вивченню функцiонально-рольових характеристик соцiальних працiвникiв (Т. Джеффс, П. Картер, РЖ. Лавриненко, РЖ. Мiщанкiн, РЖ. Мигович, В. Сидоров), професiйноi самоiдентифiкацii (О. Донцов, Ю. Жуков, Н. Кривоконь), особистiсних рис та якостей соцiальних працiвникiв (Т. РЖванова, А. Козлов Л. Мiщик, Е. Холостова, Н. Шмельова, Е. Ярська-Смирнова). Успiх вирiшення завдань, покладених на практичну соцiальну роботу, визначаiться тим, у який спосiб буде налагоджено взаiмодiю в системi тАЮсоцiальний працiвник тАУ клiiнттАЭ, а це, в свою чергу, зумовлюiться iнтерактивними навичками, якими володii фахiвець. Тим часом, соцiально-психологiчнi аспекти взаiмодii у цiй дiяльностi у вiтчизнянiй психологii майже не дослiджувалися. Зарубiжний досвiд не може бути використаний сповна, оскiльки, як вiдомо, соцiальна робота маi розглядатися в конкретному соцiокультурному, часовому та змiстовому контекстах.
РЖнтерактивна компетентнiсть i важливою складовою комунiкативноi компетентностi. В науковiй лiтературi, присвяченiй проблемi професiоналiзму соцiальних працiвникiв, часто розглядаiться комунiкативна компетентнiсть тАУ iнтегральна якiсть особистостi, яка синтезуi загальну культуру спiлкування та ii специфiчнi прояви у професiйнiй дiяльностi. Найповнiше значення комунiкативноi компетентностi розкриваiться в ситуацiях, коли мiжособистiсне спiлкування стаi основною формою органiзацii взаiмодii, в тому числi й професiйноi. Саме iнтерактивний характер соцiальноi роботи висуваi високi вимоги до комунiкативноi компетентностi соцiальних працiвникiв. В основi комунiкативноi компетентностi лежить не просто досконале володiння словом та iншими засобами спiлкування, а особливостi особистостi в цiлому: в iдностi ii почуттiв, думок i дiй, якi розгортаються в конкретному соцiальному контекстi. В структурi комунiкативноi компетентностi виокремлюють:
ситуацiйну адаптивнiсть на основi високорозвиненоi рефлексii та сенситивностi;
вiльне володiння вербальними й невербальними засобами соцiальноi поведiнки;
тАЮакцiональнийтАЭ аспект комунiкативноi взаiмодii, тАЮкомунiкативне iнобуття дiй, заданих спiльною цiлеспрямованою дiяльнiстютАЭ, здатнiсть впливати на дiяльнiсне середовище для досягнення своiх цiлей. Йдеться про iнтерактивну складову комунiкативноi компетентностi.
Отже, перцептивно-iнтерактивна компетентнiсть може бути визначена як складова комунiкативноi компетентностi, iнтегральна властивiсть особистостi, що забезпечуi формування соцiально-перцептивноi оцiнки та органiзацiю ефективноi мiжособистiсноi взаiмодii.
Актуальнiсть теми дослiдження. Соцiальна ситуацiя, що склалася в нашiй державi внаслiдок суспiльних трансформацiй, характеризуiться соцiально-полiтичними та соцiально-економiчними негараздами. На рiвнi конкретного громадянина вони виявляються у труднощах його соцiалiзацii. Суспiльство i зацiкавленим у спрямуваннi соцiалiзацiйних процесiв вiдповiдно до нових соцiальних вимог. Одним iз iнститутiв такоi соцiалiзацii виступаi соцiальна робота. Отже, дослiдження соцiальноi роботи як професiйноi дiяльностi вiдповiдають сучасному соцiальному замовленню.
Науковi пошуки в галузi психологii соцiальноi роботи нинi спрямованi з одного боку, на дослiдження особистостi соцiального працiвника (А.Й. Капська, Н.РЖ. Кривоконь, А.В. Кунцевська, Ю.М.Швалб, Н.Б. Шмельова), його функцiонально-рольового навантаження (РЖ.Д. Звiрiва, Л.Г. Коваль, Ю.Б. Максименко, РЖ.РЖ. Мигович, Л.РЖ. Мiщик, В.В. Сидоров), з iншого - на витоки та шляхи подолання проблем клiiнтiв соцiальноi роботи (РЖ.М. Грига, Р.РЖ. Кравченко, О.Л. РЖванова, В.РЖ. Полтавець, РД.РЖ. Холостова та iн.).
Натомiсть проблеми професiйноi взаiмодii соцiального працiвника та клiiнта залишаються недостатньо вивченими. Тiльки у невеликiй кiлькостi вiтчизняних робiт дослiджуються, зокрема, питання органiзацii консультативноi взаiмодii в системi тАЬклiiнт-соцiальний працiвниктАЭ, професiйноi компетентностi соцiальних працiвникiв (А.Й. Капська, Д.Г. Лавриненко, О.В. Тюптя).
Особливостi професiйноi взаiмодii в системi соцiального захисту населення, що включаi соцiальну роботу з людьми похилого вiку, iнвалiдами, малозабезпеченими, взагалi не виступали предметом психологiчних дослiджень.
У звтАЩязку з цим, актуальними i на теоретичному, i на практичному рiвнях, i проведення дослiджень, якi сприятимуть розвитковi уявлень щодо взаiмодii як соцiально-психологiчного феномену взагалi, а також професiйноi взаiмодii у соцiальнiй роботi, ii змiсту, структури, соцiально-психологiчних особливостей та детермiнант, зокрема. Не менш актуальними уявляються й питання психолого-педагогiчного обТСрунтування та нормативного закрiплення iнтерактивноi сутностi соцiальноi роботи у галузевих стандартах вищоi освiти пiдготовки соцiальних працiвникiв, а також пошуку шляхiв удосконалення професiйноi у соцiальнiй роботi соцiально-психологiчними методами.
ОбтАЩiктом дослiдження виступаi професiйна взаiмодiя у соцiальнiй роботi.
Предметом i соцiально-психологiчнi особливостi професiйноi взаiмодii соцiального працiвника та клiiнта в системi соцiального захисту населення.
Мета роботи полягаi у тому, щоб визначити соцiально-психологiчнi особливостi професiйноi взаiмодii працiвникiв системи соцiального захисту населення, видiлити та охарактеризувати соцiально-психологiчнi детермiнанти цiii взаiмодii, вiднайти шляхи пiдвищення ii ефективностi, а також показати, що соцiально-психологiчнi особливостi професiйноi взаiмодii соцiальних працiвникiв детермiнуються рiвнем iх перцептивно-iнтерактивноi компетентностi та вiдповiднiстю професiйних якостей соцiальних працiвникiв соцiальним експектацiям.
Теоретичне значення роботи полягаi у поглибленому опрацюваннi проблеми професiйноi взаiмодii соцiального працiвника i клiiнта. Зокрема, розкрито змiст поняття тАЬпрофесiйна iнтеракцiя у соцiальнiй роботiтАЭ, видiлено соцiально-психологiчнi особливостi та охарактеризовано його детермiнанти. ЗтАЩясовано, що соцiально-психологiчнi особливостi професiйноi взаiмодii у соцiальнiй роботi зумовлюються рiвнем перцептивно-iнтерактивноi компетентностi фахiвцiв, системою репрезентативних цiннiсних уявлень соцiальних працiвникiв та клiiнтiв, мотивацiйно-цiльовими компонентами взаiмодii. Видiлено типи професiйноi взаiмодii соцiальних працiвникiв ССЗН.
Глава 1. Основнi складовi соцiальноi роботи
1.1 Що таке соцiальна робота
Соцiальна робота як професiя виникла в Украiнi близько десяти рокiв тому. Поява нового фаху була спричинена масштабними змiнами у нашому суспiльствi, пов'язаними iз соцiальною кризою та, як наслiдок цього, появою вразливих груп населення, якi потребували професiйноi допомоги та пiдтримки - i не лише матерiальноi. Соцiально-економiчна криза супроводжувалась iдейною: руйнувались iдеологiчнi принципи та догми, звичнi для суспiльства, вiдбувалася втрата почуття внутрiшньоi визначеностi та стабiльностi.
Протягом нетривалого перiоду iснування соцiальноi роботи в Украiнi можна спостерiгати iнтерес до цiii професii, що зростаi дедалi бiльше. Про це свiдчить не лише створення значноi кiлькостi громадських органiзацiй, якi пропонують послуги з розв'язання соцiальних проблем рiзних груп населення, але й виникнення майже тридцяти кафедр, де готують соцiальних працiвникiв. Зараз уже мало хто сумнiваiться в тому, що соцiальна робота необхiдна у будь-якому суспiльствi, - а не лише в тому, де iснують складнi соцiально-економiчнi проблеми. Адже вона i однiiю з найпоширенiших професiй у розвинених краiнах РДвропи та Пiвнiчноi Америки.
Спробуiмо визначити, що таке соцiальна робота, вiдштовхнувшись вiд деяких мiфiв, якi сформувались у нашому суспiльствi щодо цiii професii. РЖнколи можна почути твердження про те, що соцiальна робота - це просто сучасний варiант благодiйництва. Якщо проаналiзувати суть благодiйництва, то стаi очевидною його вiдмiннiсть вiд соцiальноi роботи. Так, важливою рушiйною силою для людей, якi займаються благодiйництвом, були й i iхнi почуття морального обов'язку та бажання робити добро. Як правило, такi почуття та бажання людини базуються на релiгiйних переконаннях, наприклад, вiра у безсмертя душi. Таким чином, в основi благодiйництва лежать прагнення та переконання тих, хто допомагаi. Сучасний соцiальний працiвник бачить своi завдання в тому, щоб людина, якiй допомагають, змогла внаслiдок проведеноi роботи вирiшувати своi проблеми самостiйно, що вважаiться основним критерiiм професiйного успiху. Важливо також вiдзначити, що в соцiальнiй роботi, на вiдмiну вiд благодiйництва, центральною фiгурою i клiiнт, а метою - звiльнення його вiд потреби у соцiальних працiвниках. Найголовнiша вiдмiннiсть соцiальноi роботи вiд благодiйностi полягаi у тому, що дiяльнiсть соцiальних працiвникiв визначають як професiйну, а от "професiйним благодiйником" бути не можна.
Ще один мiф, який потребуi уваги: соцiальна робота - це лише виплата матерiальноi допомоги, пенсiй, субсидiй тощо. Таке розумiння зводить все лише до грошових виплат i знеособлюi процес соцiальноi роботи, адже у кращому варiантi клiiнт може отримати грошi через рахунок у банку. Безумовно, надання матерiальноi пiдтримки i важливою частиною соцiальноi роботи, але не завжди вирiшальною. Тут варто згадати iiрархiю потреб за А. Маслоу, яку прийнято зображувати у виглядi пiрамiди, в основi якоi лежать базовi потреби, як то: голод, спрага тощо. Далi йдуть потреби у безпецi, приналежностi та любовi, самоповазi та самоактуалiзацii.
Рисунок 1 РЖiрархiя потреб людини
В основi цiii схеми лежить припущення про те, що потреби, якi домiнують i тому знаходяться в основi пiрамiди, повиннi бути бiльш-менш задоволенi, щоб людина змогла усвiдомити наявнiсть iнших потреб i мати мотивацiю iх задовольнити. Таким чином, фiзiологiчнi потреби повиннi бути достатньо задоволенi, щоб виникли потреби в безпецi; фiзiологiчнi потреби та потреби в безпецi i захистi повиннi бути задоволенi, щоб виникли i були задоволенi потреби в приналежностi та любовi i т. д.
Якщо б метою соцiальноi роботи була лише матерiальна допомога, то соцiальнi працiвники сприяли б задоволенню лише базових потреб. Соцiальна робота як професiя маi своiю метою пiдвищення рiвня соцiального функцiонування iндивiдiв i, таким чином, сприяi задоволенню потреб вищих рiвнiв через надання соцiальних послуг рiзним групам клiiнтiв.
Найбiльш повним визначенням соцiальноi роботи i визначення В. РЖ. Полтавця, засновника та першого керiвника Школи соцiальноi роботи Нацiонального унiверситету "Киiво-Могилянська Академiя": ".. соцiальна робота - це система теоретичних знань та заснована на них практика, яка маi на метi забезпечення соцiальноi справедливостi шляхом наснаження i пiдтримки найменш захищених верств суспiльства та протидii факторам соцiального виключення.." (2). Важливо, що дане визначення акцентуi увагу та тому, що соцiальна робота це наука й практика, заснована на певних теорiях. Пiд соцiальним виключенням маiться на увазi позбавлення людей можливостi брати участь у загальноприйнятих видах дiяльностi. Соцiальне виключення породжуiться тим, що людина не маi доступу до загальноприйнятих ресурсiв у суспiльствi.
Соцiальна робота, як i бiльшiсть професiй, що пов'язанi з наданням допомоги iншим людям, i неоднозначною дiяльнiстю, ii складно окреслити за допомогою одного визначення. Так, О. Стiвенсон (3) пропонуi нам досить метафоричне визначення соцiальноi роботи: ".. тi, хто присвятили себе соцiальнiй роботi, пiдвищують чутливiсть суспiльства.. Вони мають справу з вiдтiнками сiрого, в той час як громадськiсть шукаi чорне та бiле". Дане визначення вiдображуi процес прийняття рiшення соцiальними працiвниками у тих випадках, коли знайти однозначну вiдповiдь буваi надзвичайно складно.
Метою соцiальноi роботи, за визначенням Американськоi асоцiацii соцiальних працiвникiв (4), i "розвиток або вiдновлення взаiмовигiдних стосункiв мiж iндивiдом та суспiльством для покращення якостi життя кожного його члена". Таким чином, соцiальна робота намагаiться вiдповiдати на потреби окремоi людини i включати ii у активне життя суспiльства. Ядром соцiальноi роботи, яке отримало розповсюдження на Заходi, став узагальнений метод "роботи з конкретним випадком" (5), що ввiбрав у себе елементи рiзних наукових дисциплiн та досвiд надання допомоги iндивiдам у кризових ситуацiях.
С. Шардлоу (6) видiляi такi напрями соцiальноi роботи: тАв Допомога людям, якi зiткнулися з проблемами, вiднайти шляхи iх вирiшення. Коло проблем, якi можуть входити до компетенцiй соцiального працiвника, охоплюi складностi у взаiминах з iншими людьми, нездатнiсть до виконання рiзних соцiальних ролей, нездатнiсть доглядати за собою за якихось причин, кризовi ситуацii в життi тощо.
тАв Допомога людям допомогти собi. Важливо так працювати з людьми, щоб допомогти iм у досягненнi iхнiх власних цiлей i навчити в результатi обходитися без соцiального працiвника.
тАв Соцiальнi працiвники надають допомогу не тiльки тим, хто ii потребуi, а й вживають заходiв щодо захисту найбiльш вразливих членiв суспiльства вiд них самих та вiд iнших осiб. Такими групами клiiнтiв i: дiти, якi зазнають насильства, люди з проблемами у навчаннi (ро-зумово вiдсталi), користувачi психiатричних служб, люди похилого вiку, якщо i ризик, що родичi можуть використовувати iх у своiх iнтересах. У багатьох iз наведених прикладiв у захiдних краiнах соцiальний працiвник зобов'язаний, згiдно з законодавством, забрати людину iз середовища, де вона зазнаi зловживань. На жаль, в Украiнi соцiальнi працiвники не мають таких повноважень.
тАв В деяких випадках суд зобов 'язуе соцiальних працiвникiв здiйснювати нагляд за людьми. Так, у Великобританii iснуi така сфера соцiальноi роботи як пробацiйна служба, ii функцiя здiйснювати нагляд за тими, хто визнаний судом вин ним, але не засуджений до тюремного ув'язнення. Серед функцiй соцiального працiвника пробацiйноi служби i також надання рекомендацiй суду стосовно соцiальноi ситуацii людини, якi використовуються в разi винесення вироку.
тАв Соцiальнi працiвники здiйснюють догляд за тими, хто не в змозi сам за собою доглядати. Клiiнти, якi потребують такого догляду перебувають у будинках для людей похилого вiку, дитячих будинках та iнших закладах, де надаiться догляд тим, хто не в станi робити це самостiйно.
Цей перелiк дiяльностi соцiального працiвника далеко не повний, але вiн даi уявлення про те, що включаi в себе робота соцiального працiвника.
Завдання соцiальноi роботи можна сформулювати таким чином (7):
1. Розширення можливостей та самостiйностi клiiнтiв у подоланнi iхнiх проблем.
2. Встановлення зв'язкiв клiiнтiв iз системами, якi мають необхiднi ресурси, надають послуги.
3. Сприяння ефективному та гуманному функцiонуванню цих систем.
4. Сприяння розвитку служб, якi вiдповiдають потребам клiiнтiв.
5. Вплив на соцiальну полiтику.
1.2 Цiнностi в соцiальнiй роботi
Соцiальна робота як професiя базуiться на певних цiнностях, тобто iдеях, переконаннях, на якi можна опиратися в процесi прийняття рiшення, це набiр критерiiв для прийняття рiшення. Професор iз Великобританii ТТТ. Рамон (9) видiляi п'ять основних цiнностей соцiальноi роботи.
1. Наснаження.
Мова йде про необхiднiсть так працювати з клiiнтами, щоб вони змогли навчитися вирiшувати своi проблеми самостiйно, почували себе владними над своiм життям. Часто цей термiн використовують як синонiм до такого поняття як "надання можливостей" та протистоiть поняттям "пригноблення" та "позбавлення влади". Однiiю з форм наснаження i залучення клiiнтiв до планування та оцiнювання послуг у соцiальних службах. У випадку, коли клiiнт не маi жодного впливу на органiзацiю та планування послуги, вiн стаi пасивним отримувачем допомоги й перетворюiться на об'iкт впливу соцiальних працiвникiв. А це ще бiльше сприяi безпорадностi та уникненню вiдповiдальностi за своi життя. Отож, наснаження - це також розподiл влади й вiдповiдальностi, що веде до встановлення партнерських стосункiв мiж клiiнтом та соцiальним працiвником.
2. Насамперед - людина.
Кожен клiiнт маi право й повинен отримати допомогу не тiльки через те, що це може бути вигiдним, а, в першу чергу, через те, що вiн людина, i це впливаi на збагачення нематерiального боку життя нашого суспiльства. У кожному клiiнтi i потенцiал стати корисним i цiнним для суспiльства i для себе.
3. Повага до особистостi.
Таке ставлення до особистостi не дозволяi професiоналам сприймати будь-яких людей як менш достойних i неспроможних, як залежних вiд iхньоi допомоги. Надзвичайно важливий прояв поваги до особистостi -дозволити людям робити помилки.
4. Право на самовизначення.
Пiд цим розумiють право кожного вирiшувати своi проблеми, виходячи з власних можливостей, та з того, що кожна людина краще знаi саму себе. Це суперечить стереотипу, що професiонали краще за клiiнта знають, що i як йому необхiдно робити. Роль професiонала в тому, щоб пояснити клiiнтовi своi знання зрозумiлою мовою, зробити iх доступними для нього.
5. Право на залежнiсть.
Кожна людина маi право на взаiмну залежнiсть i пiдтримку у разi потреби. РЖнодi люди стають залежними один вiд одного на якийсь час, i на це i низка причин.
Професор Ф. Парслоу (10), аналiзуючи цiнностi соцiальноi роботи, говорить про таку цiннiсть як здатнiсть змiнюватися. Мова йде про те, що без вiри у змiни соцiальна робота маi мало сенсу. Професiонал маi створити умови для змiн особистостi. Якщо змiни не вiдбуваються, то, скорiше за все, у соцiального працiвника не вистачаi знань, умiнь, можливостей для втiлення цих змiн.
1.3 Клiiнти соцiальноi роботи
Клiiнтами соцiальноi роботи можуть бути окремi iндивiди, групи, сiм'i, громади. Вони перебувають у таких умовах, що не можуть самi вирiшити своi проблеми, тому iм необхiдна стороння допомога.
Стосунки мiж клiiнтом i соцiальним працiвником повиннi мати партнерський характер. Партнерство передбачаi, що кожна сторона процесу (клiiнт i соцiальний працiвник) щось вкладаi в спiльну справу, i внесок обох сторiн однаково цiнний. Така позицiя соцiального працiвника зобов'язуi його ставитися з повагою до досвiду, думок i рiшень клiiнта. Разом з тим, для дотримання принципу партнерства соцiальному працiвнику необхiдно уникати дiй на основi стереотипiв та упереджень. Партнерство означаi не тiльки врахування особливостей кожноi сторони та розподiл влади, а й розподiл вiдповiдальностi за те, що зроблено або не зроблено для досягнення мети. Така позицiя протистоiть патерналiстсь-кому ставленню до клiiнта, коли останнiй повнiстю позбавлений можливостi приймати рiшення як слабка i безпомiчна людина, що не може взяти на себе вiдповiдальнiсть за своi вчинки.
Принцип партнерства витiкаi з цiнностей соцiальноi роботи i може проявлятися у спiльному з клiiнтом плануваннi роботи, розподiлi обов'язкiв, пiдписаннi контракту про спiльнi дii для вирiшення певноi проблеми. Важливим способом досягнення партнерства i холiстичний (цiлiсний) пiдхiд до проблеми клiiнта, що дозволяi побачити його ресурси та можливостi, а не тiльки певну соцiальну патологiю.
Потенцiйними групами клiiнтiв i представники вразливих верст населення. Серед них можна видiлити такi:
- бездомнi;
- родини, в яких iснують проблеми дитячоi занедбаностi, сексуальних, фiзичних зловживань, що стосуються дитини або одного з партнерiв;
- подружнi пари, якi мають серйознi конфлiкти;
- родини, в яких дитину виховуi один iз батькiв, i в яких мають мiсце серйознi конфлiкти;
- ВРЖЛ-iнфiкованi люди та iхнi родичi;
- особи, якi мають низькi доходи через безробiття, вiдсутнiсть годувальника, фiзичнi вади, низький рiвень професiйноi пiдготовки тощо;
- особи, якi порушили закон i були за це покаранi;
- вагiтнi дiвчата-пiдлiтки;
- гомосексуалiсти/лесбiянки, якi мають особистi або сiмейнi проблеми;
- особи, якi мають соматичнi/психiчнi захворювання або iнвалiднiсть;
- залежнi вiд алкоголю, наркотикiв та iхнi родини;
- особи похилого вiку, якi не можуть адекватно функцiонувати;
- представники нацiональних меншин, що мають недостатнi ресурси та можливостi, або тi, хто став жертвою расизму, сексизму, iнших форм дискримiнацii;
- особи iз затримками у розвитку (iнвалiди розвитку) та iхнi родини;
- мiгранти та бiженцi, якi мають недостатнi ресурси;
- дiти, якi мають проблеми, пов'язанi з навчанням в школi, та iхнi родини;
- особи, якi перебувають у стресовому станi (вихiд на пенсiю, смерть близькоi людини, вiковi кризи тощо), а також дiти, якi залишили сiм'ю.
Серед дiтей видiляють такi вразливi групи:
- дiти-сироти;
- дiти, позбавленi батькiвськоi опiки;
- соцiальнi сироти;
- дiти вулицi;
- дiти з функцiональними обмеженнями;
- дiти групи ризику.
Для розумiння поняття "клiiнт" важливим i термiн соцiальне виключення. Соцiальне виключенi люди - це люди, якi позбавленi можливостей брати участь у загальноприйнятих видах дiяльностi. Соцiальне виключення породжуiться тим, що людина не маi доступу до загальноприйнятих ресурсiв у суспiльствi. Соцiальне виключення не можна подолати, працюючи з окремим випадком, воно долаiться шляхом роботи з громадою.
1.4 Основнi ролi соцiальних працiвникiв
У сучаснiй лiтературi видiляють близько двадцяти ролей соцiального працiвника. Надаючи ту чи iншу послугу, соцiальний працiвник може одночасно виконувати декiлька з них. Серед основних ролей видiляють:
- викладач соцiальних навикiв;
- консультант;
- помiчник клiiнта;
- керуючий справами клiiнта;
- захисник прав та iнтересiв клiiнта.
Однiiю iз найбiльш поширених ролей е викладач соцiальних навикiв та вмiнь. Метою застосування цiii ролi i навчання клiiнтiв ефективнiй взаiмодii з оточуючим середовищем. Мова йде про досить широкий спектр умiнь, якi клiiнти можуть отримати в результатi тренiнгiв чи консультацiй. Наприклад, для вихованцiв школи-iнтернату важливим i вдосконалення комунiкативних навичок, вироблення навичок з планування бюджету, пошукiв роботи, протистояння соцiальному тиску. В реабiлiтацiйному центрi для людей iз наркотичною залежнiстю велику роль вiдiграi вiдновлення комунiкативних навичок, профiлактика рецидивiв, планування часу тощо. Що стосуiться людей з фiзичними або розумовими вадами, соцiальний працiвник може допомогти iм отримати навички самообслуговування, наприклад: користування громадським транспортом, особиста гiгiiна, користування магазином тощо. Спектр необхiдних клiiнтовi знань i умiнь визначаiться його потребами.
Метою соцiального працiвника, що дii як консультант, i використання iнформацii, спецiальних знань для надання людям допомоги у вирiшеннi iхнiх життiвих проблем. Соцiальний працiвник може надавати консультацii з рiзних питань, серед яких важливими i соцiальне функцiонування, життiвi кризи, девiантна поведiнка тощо.
Соцiальний працiвник, який виконуi роль помiчника клiiнта, маi на метi допомогти в забезпеченнi достойноi якостi життя тим, хто внаслiдок фiзичноi або юридичноi неспроможностi не здатен самостiйно задовольнити своi життiвi чи соцiальнi проблеми. Послуги, якi надаi соцiальний працiвник у даному випадку, пов'язанi з побутовим обслуговуванням, забезпеченням продуктами та медичною допомогою. Роль помiчника клiiнта може здiйснюватися соцiальним працiвником на двох рiвнях: на рiвнi громади (за мiсцем проживання) та на резидентному (в iнтернатi).
Основними клiiнтами соцiального працiвника в даному випадку можуть бути люди похилого вiку, особи з психiчними чи розумовими вадами.
Соцiальний працiвник, що керуi справами клiiнта, маi на метi комплексне забезпечення його необхiдними соцiальними послугами. Виконуючи дану роль, соцiальний працiвник плануi отримання послуг клiiнтом, координуi та контролюi iхню якiсть. Ця роль - iнтегративна, адже соцiальний працiвник i, по сутi, "керiвником випадку" й виконуi дуже рiзнi функцii: проводить оцiнювання потреб клiiнта, аналiзуi ринок соцiальних послуг, плануi роботу разом з клiiнтом, направляi його до вiдповiдних соцiальних служб, проводить монiторинг роботи та контроль надання послуг у соцiальних агенцiях тощо.
Одна з найважливiших ролей, яку виконуi соцiальний працiвник, -захисник прав та iнтересiв клiiнта, ii метою i вiдстоювання прав клiiнта на отримання необхiдних сервiсних послуг, яке здiйснюiться через представництво.
Представництво - процес захисту прав окремих iндивiдiв та груп населення вповноваженими представниками з метою отримання доступу до послуг, на якi вони мають право, але не в змозi отримати з певних причин. Представництво здiйснюiться вiд iменi клiiнта чи групи клiiнтiв пiд час вiдстоювання iхнiх прав на одержання послуг, ресурсiв, допомоги у вiдповiдних державних або недержавних установах. Представництво маi на метi репрезентувати iнтереси клiiнтiв, позбавлених влади, перед впливовими особами та соцiальними структурами.
Поряд з тими ролями, якi соцiальний працiвник виконуi безпосередньо, iснуi низка латентних (прихованих) ролей, котрi приписуються соцiальному працiвниковi . Серед латентних ролей видiляють такi:
- захисник порядку, що iснуi;
- руйнiвник порядку, що iснуi;
- донор;
- брокер у сiрих, тонах.
РЖснування перерахованих латентних ролей багато в чому зумовлене стереотипами щодо соцiальноi роботи та соцiального працiвника. Так, соцiальний працiвник, виконуючи роботу, дii в межах повноважень, даних агенцiiю, i представляi iнтереси держави. Тому клiiнти сприймають його як представника влади, що надаi ресурси або обмежуi доступ до них i, таким чином, виступаi захисником встановленого порядку. Разом з тим, саме соцiальнi працiвники, працюючи зi складними проблемами, часто виступають з найгострiшою критикою на адресу держави i стають руйнiвниками порядку, що iснуi.
Соцiальний працiвник у ролi донора сприймаiться як той, хто маi постiйно жертвувати собою заради iнших, ставити iнтереси та потреби iнших понад усе. Але така жертовнiсть не несе нiчого доброго, бо повнiстю нiвелюi стосунки партнерства мiж клiiнтом i соцiальним працiвником i може набирати рiзних форм: потурання, позбавлення влади, розбещування, позбавлення досвiду тощо.
На думку О. Стiвенсона (11), соцiальнi працiвники i брокерами у сiрих тонах, "коли з двох лих вибирають менше, вони часто поставленi перед необхiднiстю вибору, за яким iде дiя з непередбачуваним наслiдком". Соцiальнi працiвники часто стикаються з дилемами пiд час прийняття рiшення. А вiд того, яке рiшення прийме соцiальний працiвник, нерiдко залежить доля людини.
1.5 Форми та методи соцiальноi роботи
До основних методiв соцiальноi роботи належать такi:
- iндивiдуальна робота;
- групова робота;
- робота в громадi.
Вище вже зазначалося, що ядром соцiальноi роботи i робота з конкретним випадком. Конкретним випадком може бути окремий клiiнт (iндивiдуальна робота), сiм'я або група клiiнтiв (групова робота). Надзвичайно важливим для соцiального працiвника, особливо того, хто працюi iз сiм'iю, i визначення клiiнта, тобто особистостi, з якою вiн встановлюi стосунки i вiд iменi якоi дii. У випадку, коли соцiальний працiвник працюi з сiм'iю, iнтереси одних членiв можуть бути в прямому конфлiктi з iнтересами iнших членiв сiм'i. Тому важливо визначити, хто i клiiнтом: сiм'я в цiлому чи окремий ii член, якого, можливо, необхiдно захищати вiд його сiм'i (наприклад, у випадку домашнього насилля).
Ф. Бiстек (11) розглядаi сiм принципiв роботи з конкретним випадком:
- iндивiдуалiзацiя: соцiальнi працiвники повиннi уникати стереотипiв та таврування й ставитися до кожноi iсторii клiiнта як до неповторного досвiду;
- конфiденцiйнiсть: клiiнт маi право на нерозголошення iнформацii про себе, коли отримуi допомогу в агенцii. Основнi правила розголосу iнформацii такi: клiiнту повиннi сказати, що пiдлягаi розголосу,
коли, як i чому; розголос поширюiться тiльки на певне коло людей; розголошуiться тiльки суттiва iнформацiя;
- прийняття: соцiальнi працiвники зберiгають повагу до клiiнта, не зважаючи на його можливi негативнi установки та поведiнку. Прийняття проявляiться у спiвчутливостi, теплотi, емпатii;
- неупереджене ставлення: тi, хто працюi з конкретними випадками, не проводять оцiнку моральних якостей клiiнта. Так, наприклад, пiд час роботи з винуватцями насилля соцiальнi працiвники не повиннi навiшувати моральне тавро на клiiнтiв, але, разом з тим, зобов'язанi протистояти спробам насильникiв применшити або виправдати своi вчинки;
- цiлеспрямований прояв почуттiв - у тому, що клiiнти мають право говорити про своi емоцii та почуття i проявляти iх, навiть негативнi, не зазнаючи засудження з боку соцiальних працiвникiв;
- контрольоване емоцiйне залучення полягаi у вмiннi професiонала зрозумiти почуття клiiнта та вiдреагувати на них, не порушуючи при цьому професiйнi межi;
- самовизначення клiiнта означаi повагу бажань, прав та здiбностей клiiнта до самовизначення i вiдповiдальностi за своi вчинки.
Процес взаiмодii соцiального працiвника та клiiнта у межах конкретного випадку можна зобразити у виглядi кола, яке складаiться з чотирьох Фаз.
Рисунок 2 Фази взаiмодii
Перша фаза первинного оцiнювання передбачаi збiр та аналiз iнформацii про клiiнта: про його потреби, проблеми, обмеження та ресурси. Джерелами iнформацii можуть бути свiдчення самого клiiнта, iнших людей (сусiдiв, родичiв, соцiальних працiвникiв iнших агенцiй тощо) та документи, якi мiстять необхiдну iнформацiю. Процес оцiнювання може тривати не одну зустрiч i розтягнутися у часi. Не варто переходити до наступного етапу роботи, якщо оцiнювання проведено не достатньо. У
процесi ретельного оцiнювання можна не лише дослiдити проблему та ii причини, але й побачити ресурси та слабкi сторони клiiнта.
На фазi планування вiдбуваiться узгодження з клiiнтом мети, завдань, обираються методи роботи, визначаються ресурси та часовi межi. Як правило, на цьому етапi укладаiться контракт - письмова угода, яка накладаi зобов'язання на клiiнта та соцiального працiвника. Контракти соцiальноi роботи не мають юридичноi сили, але вони накладають певнi моральнi зобов'язання, якi i результатом тривалих обговорень двох сторiн. Контракт може бути усним або письмовим. Контракт може, умовно кажучи, ТСрунтуватися на таких пунктах:
1. Постановка цiлей та завдань. Важливо встановити тiльки реальнi цiлi.
2. Визначення конкретноi роботи, необхiдноi для досягнення цих цiлей.
3. Чiтке визначення того, за що несе вiдповiдальнiсть i що пропонуi кожна сторона.
4. Визначення конкретних методiв роботи, якi будуть використовуватися.
5. Що буде вважатися порушенням контракту, i якi заходи вживатимуться за це.
Планування роботи повинно вiдбуватися разом з клiiнтом, а не замiсть нього, iнакше - буде складено план для соцiального працiвника, а не для клiiнта. План можна скласти тiльки за умов проведення ретельного попереднього оцiнювання.
Фаза виконання передбачаi, що клiiнт виконуi заплановане, спираючись на соцiального працiвника, а соцiальний працiвник використовуi необхiднi навички для здiйснення представництва клiiнта. Важливою характеристикою фази виконання i монiторинг - поточне оцiнювання роботи, аналiз невдач та досягнень, сильних та слабких сторiн плану тощо.
На фазi кiнцевого оцiнювання визначаiться ефективнiсть результатiв роботи, обговорюiться процес допомоги, його продуктивнiсть. Важливою складовою цiii фази i завершення стосункiв мiж соцiальним працiвником та клiiнтом: необхiдно, щоб людина вийшла з ролi клiiнта.
Рух по фазах процесу соцiальноi роботи може вiдбуватися не тiльки в описаному вище напрямку: первинне оцiнювання, планування, виконання, кiнцеве оцiнювання. Можливе повернення вiд однiii стадii до iншоi. Так, наприклад, якщо фаза виконання зазнаi постiйних невдач, то, можливо, не досить чiтко була спланована робота або погано було проведено первинне оцiнювання. Але так чи iнакше втручання соцiального працiвника пiд час роботи з конкретним випадком маi проходити вказанi фази.
1.6 Процес соцiальноi роботи
Соцiальна робота, що ТСрунтуi
Вместе с этим смотрят:
"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи
"Технiка тiла" Марсель Мосс
Cоциальные и психологические особенности безработных
РЖнформатизацiя суспiльства i молодь
Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii