Архiтектура Захiдноiвропейського класицизму

АРХРЖТЕКТУРА ЗАХРЖДНОРДВРОПЕЙСЬКОГО КЛАСИЦИЗМУ

Наприкiнцi XVII столiття у Францii в перiод правлiння Людовика XIV у сферi мистецтва зародився новий стиль тАФ класицизм, що в перекладi з латинського означаi ВлзразковийВ». Незабаром пiд впливом iдей Освiти вiн поширився по територii майже всiii Захiдноi РДвропи i панував до першоi третини XIX столiття. Найбiльше поширення класицизм одержав у Францii, Англii, Нiмеччинi i Росii, де охопив буквально всi сфери мистецтва, але самий яскравий слiд залишив в архiтектурi.

В основi цього стилю лежали iдеi повернення до античноi спадщини як до iдеального зразка i норми iснування людини.

Таке звертання до мистецтва минулого було зв'язано з тим, що в iвропейських краiнах починаючи з XVII столiття йшов бурхливий розвиток i становлення капiталiстичних вiдносин. А як вiдомо, життя держави завжди знаходить висвiтлення в мистецтвi i навiть впливаi на його напрямки.

У мистецтвi виникла необхiднiсть у такому напрямку, що сприяло б вiдображенню нових вiянь столiття. РЗм i став класицизм. Тепер архiтектура повинна була передавати не парадну урочистiсть i пишнiсть, а величчя i значнiсть: викликати в людей асоцiацii з величчю правителiв древнiх грекiв i римлян.

Класична форма, що дiйшла з глибини столiть, що завжди вважала яся зробленоi, не визнавала динамiки, суперечливостi i багатозначностi; вона була позбавлена всякого натяку на боротьбу. Останнiй фак1 особливо влаштовував монархiв РДвропи. У пiдсумку класицизм виявився настiльки привабливим для iснуючих полiтичних режимiв, що був прийнятий як офiцiйний стиль в архiтектурi в абсолютистськiй монархii Людовика XIV i в iмперii Катерини II. Вiко ре практично всi коронованi i титулованi особи РДвропи став будувати своi палаци в новому стилi. Великий успiх класицизм мав в Британськiй iмперii.

Класицизм кiнця XVII столiття, що одержала назва Влстиль Людовика XIVВ», розвивався по двох напрямках. Виниклий новий стиль склав рiзкий контраст iз попереднiм пишним i вигадливоi бароко. На противагу йому для класицизму була характерна чiтка геометрiя форм, логiчнiсть i регулярнiсть планування, сполучення гладкоi стiни з ордером, портиками, колонадами, статуями, рельiфами i стриманим декором. Усiм своiм зовнiшнiм виглядом архiтектурнi конструкцii повиннi були символiзувати величчя i показнiсть, холодна i зарозумiла перевага, вiдмова вiд проблем повсякденного життя.

Для досягнення цiii мети французькi архiтектори використовували спецiальнi прийоми компонування i планування античностi, застосування яких привело до того, що будинок усiм своiм видом виражало яснiсть i органiзованiсть, чiткiсть i порядок. Зразком для наслiдування декоративного оздоблення внутрiшнiх примiщень стало знову ж стримане i величне мистецтво древнiх грекiв i римлян.

З античноi спадщини архiтектори XVII столiття перейняли не тiльки характернi для нього форми, окремi деталi, але i строгу упорядкованiсть в усьому, пiдпорядкування окремих частин iдиному цiлому й один одному, неухильне дотримання спiввiдношень сили ваги й опори, що сприймаi неi. Така конструкцiя наочно показувала взаiмодiю навантаження й опори як двох основних елементiв, iхнi зв'язки i спiввiдношення частин.

Невiд'iмною рисою всiх архiтектурних композицiй епохи класицизму стала симетрiя, тому що вважалося, що саме вона найкраще передаi владу строгоi дисциплiни. Стiни примiщень, витриманi в строгiй кольоровiй гамi, розчленовували на симетричнi площини за допомогою пiлястрiв. У такий спосiб симетрiя й упорядкованiсть поступово перемiнили рух i мiнливiсть форм попереднього стилю. Замiсть плавних лiнiй, вигадливих завиткiв i раковин на стiнах з'явилася стримана класична орнаментацiя у видi гiрлянд, медальйонiв, розеток, що розташовуються у визначеному чергуваннi.

Як основнi елементи в архiтектурних композицiях використовували класичнi форми i деталi, у яких спiввiдношення складових частин були строго визначенi. Зовнi вони доповнювали пiдкреслену правильнiсть i строгiсть усього будинку. Найчастiше зодчi використовували ордерну композицiю, тому що колонади, як нiщо iнше, передавали iдею величi й упорядкованостi (ордер у перекладi означаi ВлпорядокВ»). Важливими елементами були портики, дрiбнi пiлястри, карнизи.

Для класицизму було властиво iнше, чим для попереднього стилю, вiдношення до матерiалу. Нове поколiння архiтекторiв намагалося пiдкреслити його природну красу i структуру: дерево стали рiдше золотити i фарбувати, природна краса тiльки вiдтiнялась (наприклад, накладками з бронзи i керамiки). Аналогiчно пiдкреслювалися властивостi металу, фаянсу i порцеляни. Це особливо упадало в око, коли створювалися величезнi комплекси, характернi для епохи класицизму. Колiрне рiшення iнтер'iрiв ставало бiльш свiтлим i оформлялося в основному в пастельних тонах.

У зазначену епоху продовжували свiй розвиток центральнi положення i теорii мiстобудування попереднiх столiть, а також виникали зовсiм новi, заснованi на останнiх досягненнях точних наук i зодчества. РЗхня реалiзацiя вiдбувалася наприкiнцi XVIII тАФ першiй половинi XIX столiття, у перiод бурхливого росту мiст у РДвропi. Природно, що класицизм, розквiт якого довiвся саме на цей перiод, наклав вiдбиток на зовнiшнiй вигляд бiльшостi нових будiвель. До наших днiв збереглися цiлi квартали з характерними для цього стилю рисами.

На початку XIX столiття у Францii, пiд час правлiння Наполеона I, класицизм перейшов у завершальну стадiю тАФ ампiр (що в перекладi означаi ВлiмперiяВ»). Для нього були характернi монументальнiсть, особлива лаконiчнiсть, пiдкреслений контраст гладкостi стiни i приставлених до неi колон, багатство лiпного, литого i рiзьбленого декоров, що символiзують могутнiсть i вiйськову силу держави.

Ще в XVIII столiттi в класицизмi установилися своi правила i канони, за виконанням яких строго стежила Паризька художня академiя, що називалася Школою образотворчих мистецтв (вона ж i сприяла його широкому поширенню не тiльки у Францii, але й в iнших краiнах).

До середини XIX столiття в умовах швидкого розвитку буржуазних. вiдносин, промисловоi революцii i капiталiзму ампiр, що став! офiцiйним стилем, поступився мiсцем еклектицi.

Францiя

Класицизм зародився у Францii в XVII столiттi. Його становлення вiдбувалося пiд сильним впливом мiсцевих i середньовiчних традицiй мiстобудування i попереднього бароко. Класицизм, що царював у плин столiття, виник i оформився як цiлком самостiйний, а не нашаровуiться на попереднi стиль.

Вершиною французькоi архiтектури розглянутого перiоду сталi свiтськi спорудження: чудовi палаци, грандiознi регулярнi палацово-парковi i мiськi ансамблi. Саме французькi зодчi першими почали спробу створити унiверсальну структуру Влпалац-парк-мiстоВ», зробивши згодом парк невiд'iмною частиною мiського ансамблю. Основу планування мiста як i ранiше складала виникла ще в античностi трипроменева система вулиць, що виходять з однiii крапки. У Парижевi такою крапкою став парк Тюiлри, а центральний промiнь збiгся з РДлисейськими полями. Подальша забудова новими будинками вiдбувалася з урахуванням цього планування. У результатi вiкового грандiозного мiстобудування виник зовсiм новий Париж.

Становлення класицизму у Францii вiдбувалося в три етапи. Для першого етапу (перша третина XVII столiття) була характерна вертикальна спрямованiсть архiтектурних форм нагору (пiд впливом середньовiчних традицiй), великi вiконнi прорiзи, що групуються чи попарно пучками напiвколони i пiлястри, що заповнюють простiнки, i т.д. Яскравим зразком архiтектури цього перiоду може служити Люксембурзький палац(1615-1621 роки)зодчого Соломона де Брасу(1562-1626 роки), побудований для Марii Медичi. Флорентiйка по походженню, королева виявила бажання, щоб майбутнiй палац нагадував iй палаццо Питти, вибудований архiтектором Брунеллескi в стилi ренесансу. Незабаром палац з великим парадним двором, утвореним за допомогою виступаючих з бокiв фасаду флiгелiв, став зразком для наслiдування при будiвництвi нових споруджень.

У Люксембурзькому палацi вже помiтнi риси, що згодом стануть характерними для французькоi класичноi архiтектури. Так, наприклад, у будинку видiленi кутовi i веж-образнi прорiзи в головному триповерховому корпусi палацу, внутрiшнiй простiр кутових веж подiлено на однаковi по площi житловi примiщення, масивнiсть стiн пiдкреслена горизонтальною рустикою й ордерними елементами.

Перiод мiстобудування в стилi класицизму вiдкрив архiтектурний ансамбль Королiвськоi площi (площа Вогезов), створений Клодом Шантийоном. Цей ансамбль служила яскравим зразком новоi органiзацii мiського простору, основою якого стала абсолютно прямокутна i замкнута площа. По ii периметрi були вибудованi схожi один на одного будинку, що розмикаються на вулицю тiльки з одного кута. Двi iншi вулицi з'iднувалися з площею за допомогою аркад. Незабаром площi такого типу стали з'являтися й в iнших мiстах свiту. Самими цiкавими з них вважаються площi Святого Марка у Венецii i Майор у Мадридi.

Творцем першого французького унiверсального Влпалацу-парку-мiстаВ» був Жак Лемерсье (.1585-1654 роки), що побудував ансамбль Ришелье в 1627 роцi (до наших днiв не зберiгся).

Планування ансамблю засноване на принципi перетинання двох головних осей пiд прямим кутом. Одна з них збiгалася з головною вулицею й алеiю, що з'iднують мiсто з площею, розташованоi перед палацом; друга була головною вiссю палацу i парку. Будинок палацу Ришелье було подiлено на головний корпус i флiгелi. Останнi, у свою чергу, утворювали перед фасадом палацу великий i замкнутий двiр з парадним в'iздом. Головний будинок оточував глибокий рiв з водою, як у середньовiчних замках. Внутрiшнi планування й оздоблення кiмнат сильно нагадували iнтер'iри Люксембурзького палацу. Парк був розбитий по строго регулярнiй системi пересiчних пiд прямим чи кутом розбiжних з одного центра алей.

Мiсто Ришелье, прямокутний у планi, архiтектор розташував небагато осторонь вiд палацу й оточив стiною i ровом. Вулицi i квартали також пiдкорялися строгому плануванню на вiдмiну вiд середньовiчних, що нагадують стихiйнi забудови.

У цiлому архiтектурний ансамбль Ришелье на тлi деяких недолiкiв втiлив у собi новий тип досить складноi i строгоi просторовоi конструкцii, що одержала подальший розвиток у перiод розквiту класицизму.

Другий етап розвитку класицизму почався у Францii в 1630 роцi i продовжувався протягом 30 наступного рокiв. У цей час, поряд зi старими, у французькому зодчествi з'явилося багато нових традицiй i особливостей, що знайшли вираження насамперед при зведеннi палацiв. Внутрiшнi двори будинкiв поступово зiйшли на нi, а центр палацевого комплексу став збiгатися з центральною вiссю палацу. Утворена парадним i садовими порталами вiсь перетворювала навколишнiй ландшафт у регулярний, тобто правильно розпланований парк. У результатi такоi ретельно продуманого планування внутрiшнього i зовнiшнього простору будинку i з'явився принцип Влаг1 у1угеВ», що в перекладi означаi Влмистецтво житиВ».

Перiод другого етапу зв'язаний з iменами архiтекторiв Франсуа Мансара i Луи Лево. Створенi ними будинки вiдрiзняються вiд iнших тем, що, складаючи iдине цiле з навколишнiм ландшафтом, вони служать у той же час центром усього паркового ансамблю. Саме таким палацом i став Во-ле-Виконт( 1655-1661 роки), побудований Луи Лево для генерального контролера фiнансiв Фуку (мал. 105). Головний розрахунок архiтектора був спрямований на зручнiсть примiщень i можливiсть iхнього багатофункцiонального використання у всiляких цiлях. Парадна частина палацу включаi в себявестибюль, головний зал, сходи i iдальню. Житловi блоки, у которiе входять спальнi, гардеробнi

Але iхнi з'iднання так ретельно продуманi, що дозволяють уникнути стомлюючих переходiв.

Вiдповiдно до традицii центром внутрiшнього простору i великий салон овальноi форми пiд могутньоi куполоподiбним дахом. Купол став одночасно i центром композицii всього паркового ансамблю: головна подовжня вiсь, що проходила через його, плавно переходить потiм у центральну алею. По бiчних сторонах алеi розбитi геометричнi квiтники, що як би повторюють обриси внутрiшнiх кiмнат палацу. У такий спосiб будинок i парк виявилися пiдлеглi iдиному принципу i, незважаючи на достаток рiзноманiтних елементiв, склали художня iднiсть, у якому головна роль придiлялася палацу.

На тлi стриманих форм зовнiшнього вигляду палацу його внутрiшнi примiщення прикрашенi багато i вiльно. Самим парадним виглядаi овальний салон. Ордер, що розчленовуi стiну, у видi коринфських пiлястр виконаний у досить строгому стилi, арковi прорiзи мiж пiлястрами i нiшi гармонiйно сполучаються з другим ярусом стiни, пишно декорованоi, прикрашеними гiрляндами i картушами. Для iлюзорного розширення простору архiтектори використовували прийом iз дзеркалами, розташувавши iх напроти вiконних прорiзiв. Пейзаж за вiкнами, вiдбиваючи в дзеркалах, створював враження продовження ландшафту у внутрiшньому просторi примiщення.

У парковому оформленнi Во-ле-Виконта чiтко видiляються риси майбутнього класичного паркового ансамблю, що припускаi використання набору обов'язкових елементiв: зеленого килима, водяного партеру, каналiв, фонтанiв, гротiв i статуй. Мистецьки пiдстриженi зеленi насадження, квiтники i дорiжки утворять чiткi геометричнi лiнii i фiгури. Великий партер i басейн перед фасадом палацу обрамляють фонтани i декоративнi статуi.

Особливiсть планування палацу полягаi в тiм, що вiн розрахований на сприйняття з далекоi вiдстанi. Саме тому всi статуi, що прикрашають фронтон головного фасаду, i без того колосальнi пiлястри трохи перебiльшенi в розмiрах. В ансамблi Воле-Виконтя архiтектори утiлили всi принципи того часу по створенню кластичних будiвель, що iз ще великим розмахом потiм уплотились у Версалевi.

РЖншим видатним архiтектором цього перiоду, Франсуа Ман^ саром, був побудований замiський палац Мезон-Лаффит( 1642тАФ1651 м( ^2. /

дi) бiля Парижа. Вiд традицiйних палацiв того часу вiн вiдрiзняiться тим, що не маi замкнутого двору, а всi службовi примiщення знаходяться на цокольному поверсi будинку. У планi будинок схожий на букву П. Його вiнчаi високий пiрамiдальний дах. З усiх бокiв Мезон-Лаффит оточуi рiв, наповнений водою. Розташування палацу на штучному острiвцi прекрасно вписуi його в навколишнiй ландшафт i в той же час пiдкреслюi верховенство над навколишнiм простором.

Вiд бiльш раннiх палацiв у стилi класицизму Мезон-Лаффит вiдрiзняiться i внутрiшнiм плануванням. Вона являi собою систему зв'язаних мiж собою внутрiшнiх примiщень, рiзноманiтних за формою й архiтектурною обробкою. Практично всi балкони i тераси обов'язково мають вихiд у чи парк двiр-сад. Житловi i службовi примiщення розташовуються на третьому i першому поверхах, щоб нiчим не порушувати iдностi внутрiшнього простору. В всiй обробцi, як внутрiшньоi, так i зовнiшньоi, уже явно почуваiться вплив класицизму.

У цей перiод у Францii виникаi зовсiм новий тип будинку тАФ французький готель. Вiн являi собою будiвлю, призначена для проживання приватноi особи, подiбно палаццо в РЖталii, але не маi нiчого загального з Влродовим гнiздомВ». У постiйно зростаючому мiстi за допомогою таких готелiв архiтектори вирiшували складнi практичнi задачi: забезпечували жителiв i приiжджих досить комфортабельним житлом, що враховувало усi вимоги повсякденного життя. У той же час будинок готелю, зведений особливим образом на будь-якiй неправильнiй дiлянцi землi, створювало враження регулярностi i симетрii на мiсцевостi, тобто органiчно вписувалося у вигляд споруджуваного мiста, пiдтримуючи прийнятий принцип урочистостi i парадностi.

Новi готелi пiдроздiлялися на два типи. Перший, трохи вiдсунутий вiд вулицi, являв собою будинок iз флiгелями i в'iздом у двiр. Другий зводився уздовж вулицi i мав на першому поверсi наскрiзний проiзд у двiр. Великий внесок у будiвництво готелiв унiс Франсуа Мансар. Вiн спроектував новий тип мiського житла з затишним i комфортабельним плануванням, що мiстила в собi параднi сходи, вестибюль i ряд примiщень, розташованих у видi анфiлади навколо внутрiшнього дворика. Особливiстю готелiв Мансара i наявнiсть високих дахiв з мансардами (додатковими житловими примiщеннями).

У такий спосiб народжений у першiй половинi XVII столiття новий стиль пiдготувало ТСрунт для розквiту французькоi архiтектури в третьому перiодi ii розвитку.

Третiй етап вважаiться вершиною французькоi класичноi архiтектури. У цей перiод почалося будiвництво грандiозних i дорогих проектiв, архiтектура зайняла лiдируюче положення серед iнших видiв мистецтва i навiть зробила на них величезний вплив.

Основними елементами архiтектури цього перiоду стають: сполучення класичноi строгостi зовнiшнього оформлення з примхливiстю i декоративною перевантаженiстю iнтер'iра, перевага горизонтальних членувань над вертикальними, зникнення високих роздiльних дахiв i поява iдиноi конструкцii, що маскуiться балюстрадою, спрощення композицiй будинку i вiдповiднiсть його зовнiшнiх розмiрiв величинi i розташуванню внутрiшнiх примiщень. Архiтектурнi спорудження будуються тепер з особливим розмахом i з бiльш послiдовним використанням класичноi ордерноi системи. У той же час прослiджуiться i вплив iталiйськоi барочноi архiтектури. Це по достатку використовуваних у бароко декоративних елементiв (кривi фронтони, пишнi картушi), у деяких особливостях планування в ордерних композицiях фасадiв i внутрiшнiх примiщень (анфiлад). Усi цi ранiше несумiснi елементи пiддаються корiннiй переробцi i складають тепер художню iднiсть.

Класицизм кiнця XVII столiття представлений деякими, невдоволено грандiозними архiтектурними будiвлями. Одним з них i схiдний фасад Лувра (називаний ще колонадою Лувра, 1667тАФ 1678 роки)(рмс. 106), створений архiтекторами Клодом Перро(1613тАФ 1688 роки) i Луи Лево. Вiн став складовою частиною ансамблю двох об'iднаних у XVII столiттi палацiв тАФ Тюильри i Лувра.

Майже на 200 м розтягся фасад будинку, розчленований центральними i двома бiчними ризалiтами, що ледве виступають iз площини стiни. Мiж ними розташованi могутнi здвоiнi колони коринфського ордера, що пiдтримують високий антаблемент i спираються на монументальний i абсолютно гладкий цоколь з рiдкими вiкнами. Самим багатоi по своiму декорi i ризалiт центрального входу з трехпролiтним вiночком. Угорi вiн завершуiться трикутним фронтоном, що нагадуi за формою i пропорцiями античний. Бiчнi ризалiти розчленованi ордером зi здвоiними пiлястрами ' i прикрашенi архiтектурним рельiфом, що створюi перехiд до бiчних фасадам Лувра. Бiчнi фасади повторюють композицiю схiдного фасаду, але тiльки тут здвоiнi коринфськi колони замiненi на одинарнi пiлястри того ж ордера. При зведеннi цього будинку французькими архiтекторами вперше було використано горизонтальне перекриття з плоским дахом. У такий спосiб схiдний фасад Лувра став точною копiiю будiвель античностi. Не менш грандiозним спорудженням i ансамбль iз собором Святого Людовика Будинку iнвалiдiв архiтектора Жуля Ардуен-Ман-сара (1646-1708 роки) (мал. 107). Крiм цього, ансамбль включаi корпуса для старих ветеранiв французькоi армii, побудованi зодчим Лiбералом Брюаном. Комплекс являi собою строго симетричний ансамбль, що складаiться з замкнутих по периметрi чотириповерхових корпусiв, що великими i квадратними дворами утворять строгу систему, пiдлеглу найбiльшому двору i куполоподiбному собору. Зведений у центральнiй частинi, собор являi собою спорудження, що маi квадратне планування. Його великий купол дiаметром 27 м значно збiльшуi внутрiшнiй простiр. Розташована перед головним фасадом будинку широка площа тАФ Еспланада iнвалiдiв тАФ простираiться до самоi Сени i логiчно вписуiться в прибережний ансамбль Тюильри i Лувра.

Купол собору Будинку iнвалiдiв, що додаi особливу виразнiсть пiвденноi частини Парижа, i сьогоднi вважаiться одним з найкрасивiших у свiтовiй архiтектурi.

Не менший внесок у теорiю i практику свiтового архiтектурного мистецтва унiс Франсуа Блондель, творець Трiумфальноi арки, що у Парижевi називають воротами Сен-Денi. Вона була зведена в славу французькоi зброi i на честь переходу французьких вiйськ через Рейн у 1672 роцi. Парадна арка, виконана з пiдкресленоi , лаконiчнiстю, дуже вплинула на архiтектуру аналогiчних споруджень у наступних столiттях.

Вершиною класичноi архiтектурного мистецтва у Францii став Версаль. Будiвництво головноi королiвськоi резиденцii велося кiлька десятилiть. Ведучу роль у масштабному пiдприiмствi зiграли архiтектори Луи Лево й Андре Ленотр, генiальний садiвник-планувальник. Саме iм i належав основний задум Версаля, що iдеально вписувався б у структуру Влпалац-парк-мiстоВ». Цей грандiозний за задумом архiтектурний проект створювався з метою звеличування i прославляння моцi французького абсолютизму.

За допомогою середнього проспекту будинок з'iднуiться з Парижем. На iншiй сторонi Версаля триваюча вiсь плавно переходить у головну алею парку. Два iнших проспекти ведуть у напрямку до королiвських палацiв Сен-Клу i З. З парадноi сторони палацу архiтектори залишили трохи старих будiвель за бажанням Людовика XIV. Тут на Мармуровому дворi пiд вiдкритим небом розiгрувалися спектаклi i проходили вечерi при свiтлi смолоскипiв.

Обробку фасадiв палацу, що виходять у парк, Лево оформив таким чином, щоб вона гармонiювала з геометрично правильним плануванням парку. Для цього вiн строго визначив i видiлив другий парадний пiд'iзд палацу, роздiливши його ордером колон i пiлястрами, установленими на важкому рустованому цоколi. Самий верхнiй поверх виконаний у видi аттика, що вiнчаi будинок,, що додаi палацу значущiсть i масштабнiсть.

Пiсля того як Версаль став офiцiйним центром держави, що закiнчуi його будiвництво архiтектор Жуль Ардуен-Мансар значно збiльшив площу палацу за допомогою прибудов пiвденного i пiвнiчного корпусiв. Дзеркальноi галереi в центральнiй частинi паркового фасаду i бiчних залiв Вiйни i Свiту. У крилах будинку оформили кiмнати для родичiв королiвськоi родини, мiнiстрiв, придворних i гостей.

Усi внутрiшнi примiщення сполучали в собi вiдразу кiлька функцiй. При оформленнi iнтер'iра, поряд iз классицистическим, широко використовувалися мотиви попереднього стилю (круглi й овальнi медальйони, картушi й iн.). Основою сюжетiв, зображених на стiнах i картинах, стали теми, зв'язанi з Аполлоном i iншими мiфологiчними героями, в перiод правлiння Людовика XIV.

Для обробки iнтер'iра майстра використовували бронзу, багатобарвнi мармури для пiдлог i стiн; меблi з покриттям з дорогоцiнних металiв, слоновоi кiсти, перламутру, панцира черепахи; багато витканi гобелени, мальовничi полотнини i скульптури. Пiдсумком роботи архiтекторiв повинна була стати обстановка, сильно вiддалена вiд реального життя, що бiльше вiдповiдала Влкоролю-сонцюВ». Значне мiсце в iнтер'iрi придiлялося дзеркалам, розмiщеним мiж пiлястрами напроти вiкна. Вiдбиваючи ландшафт за вiкном, вони додавали примiщенню iлюзiю нескiнченного простору. Велике значення придавалось i оформленню плафонiв, що розписувалися таким чином, щоб створювати враження простору, що нагору iде.

Паркове мистецтво теж вiдбивало iдею пiдпорядкованостi величi Влкороля-сонцяВ». Регулярний парк був важливою частиною ансамблю i складовою частиною палацу. Розбивали його разом iз квiтниками i дорiжками симетрично центральноi осi всього ансамблю. У результатi такого планування лiнiйну перспективу можна було спостерiгати з визначених крапок, спецiально вiдзначених декоративними вазами i скульптурами. Скульптурне оздоблення парку, у створеннi якого брали участь багато видатнi майстрiв того часу, обрамляли перспективи зелених вулиць, алей i площ, утворити красивi сполучення з фонтанами i басейнами. Кожна статуя уособлювала собою визначений чи образ передавала яку-небудь iдею. Вiдчуття нескiнченноi глибини простору в парку зi схiдноi сторони досягалося за допомогою променевих алей, каналiв, величезних водойм, низьких партерних газонiв i квiтникiв. Алея з захiдноi сторони парку, вбираючи в себе iншi алеi, поступово переходила у Великий канал, як би образуя спецiальну дорогу для того, щоб усi лiси i води краiни могли з'явитися до свого володаря для поклонiння; сильнi свiту цього повиннi були прибувати по трьох дорогах з боку палацу.

Пiсля третього перiоду традицii класицизму у Францii на якийсь час згасли, i будинку будували в iншому стилi. Це продовжувалося до середини XVIII столiття, коли класицизм пережив своi вiдродження й одержав широке поширення в краiнах Захiдноi РДвропи. Багато в чому розвивши принципи французькоi архiтектури попередньоi епохи, вiн придбав i деякi вiдмiннi риси, однiii з який, наприклад, стало вiдмовлення вiд античних класичних норм. Тепер ведучу роль грало не спiввiдношення несущих частин (цоколя i колон) з несучими (антаблемент, фронтон). У центрi ставилося створення великого внутрiшнього простору з вiдповiдним декором. Змiнилося i вiдношення архiтектури з природою. Осьова симетрiя збереглася, але вже не мала колишнього значення в проектуваннi природного ландшафту. Архiтектори усе бiльше схилялися до парку, що вподобувались природнiй пейзажнiй красi.

Найбiльш розповсюдженим типом храму в цей перiод була симетрична хрестово-купольна базилiка. Зразком такоi архiтектури може служити собор Святий Женевьевi (французький Пантеон), зведений архiтектором Жаком Жерми Суффлоном по подобi собору Святого Петра в Римi. Собор побудували на мiсцi стародавньоi церкви, у якiй були похованi останки легендарноi покровительки Парижа. Вiдповiдно до римських традицiй церква перетворили в усипальницю великих людей i назвали Пантеоном. Його будинок у планi являi собою грецький хрест iз куполом, що пiднiмаiться в центрi, розташованим на високому барабанi, оточеному колонадою. Фасад виконаний у видi римського портика, прикрашеного фронтоном. Саме цей собор став згодом зразком церковноi архiтектури не тiльки для Францii, але i для Великобританii, Росii й iнших краiн.

До iншого типу будинкiв цiii епохи вiдноситься церква Святоi Магдалини, що сполучила в собi античну простоту з християнськими мотивами в рясному декорi i нагадувала зовнiшньому виглядi язичеський храм.

Одним з видатних архiтекторiв цього перiоду вважаiться Жак Анж Габриель, що прославився пiсля створення Малого Трианона тАФ замiського палацу у Версалевi, побудованого за замовленням Людовика XIV. Малий Трианон на багато десятилiть став зразком паркового палацу-павiльйону. Обране Габриелем сполучення прямих i округлих лiнiй для оформлення сильно нагадувало попереднiй асиметричний стиль бароко. На переднiй план архiтектор висунув античнi мотиви у видi рогiв достатку, грифонiв i сфiнксiв. Переважними як i ранiше залишалися пастельнi тони, особливо бiлий i золотий.

РЖншим не менш знаменитим архiтектурним спорудженням Габриеля i ансамбль на площi Людовика XV (нинi площа Згоди) у Парижевi. В основi проекту лежить сполучення площин з округлими формами, завдяки якому площа органiчно вписалася в постiйно мiнливий план Парижа. Вiд замкнутих площ раннього перiоду вона вiдрiзняiться вiдкритiстю i глибиною панорами, тому невелика по розмiрах площа зрительно здаiться бiльше й у неi вписуються навiть вiддаленi будинки. Проведена через неi поперечна вiсь поступово переходить у вулицю Ройяль. Границею для двох сторiн площi служать зеленi масиви парку Тюильри i РДлисейськi полiв, iз третьоi сторони ii обмежуi набережна Сени. На четвертiй розмiстилися будинки, зведенi двома корпусами, а не суцiльною стiною (як робилося ранiше). У просвiтi, що утворився мiж ними, вiдкриваiться вид на церкву Святоi Магдалини, що сполучаiться з бiчними ризалiтами корпусiв.

В другiй половинi XVIII i в першiй третинi XIX столiття класицизм у Францii, багато в чому повторивши i значно розвивши традицii архiтектурного мистецтва попереднiх сторiч, а також одержавши широке поширення в краiнах Захiдноi РДвропи, вступив у свою завершальну стадiю.

У цей перiод у iвропейських столицях звели безлiч величних архiтектурних споруджень i ансамблiв у класичному стилi. Параднi площi прикрасилися значними i величними фасадами i колонадами, окремi архiтектурнi ансамблi мiстили в собi усе бiльше простору i здобували вiдкритий характер. У той же час традицiйнi вимоги до архiтектурних конструкцiй трохи змiнилися: симетрiя i вiсь уже не грали важливоi ролi в органiзацii навколишнього ландшафту. Французький регулярний парк зi строгими лiнiями i симетричнiстю поступово поступився мiсцем англiйському з мальовничоi, що повторюi природний пейзаж композицiiю.

Англiя

Якщо наприкiнцi XVIII столiття на життя Захiдноi РДвропи великий вплив робила Францiя, то на початку XIX столiття iнiцiативу перехопила Англiя. Це було зв'язано з тим, що тут ранiш, нiж в iнших краiнах вiдбулася промислова революцiя. Швидше всього новi вiяння вiдбилися в архiтектурi. Тому що в краiнi стало використовуватися масове виробництво, то в англiйському зодчествi намiтився деякий вiдхiд вiд палацовоi унiкальностi.

Великий вплив на творчiсть англiйських архiтекторiв зробило спадщину iталiйського архiтектора Палладiо, що дiяв в епоху Ренесансу i раннього класицизму i вiдродившого античне мистецтво у всiй його широтi i повнотi. Пiд впливом палладiанского класицизму в архiтектурi Англii з'явилися новi риси i традицii. Почали зводитися свiтськi будiвлi i культовi спорудження. Було побудовано близько 50 парафiяльних церков, у число яких входить знаменитий собор Святого Павла, що вважаiться найбiльшим протестантським храмом. Новi традицii класицизму знайшли своi вiдображення в спорудженнi мiських особнякiв (найчастiше триповерхових, з рустованим першим поверхом) i палацiв (Хемптон-корт).

Закрiплення класицизму вiдбулося ще i завдяки тому, що бiльшiсть дiячiв мистецтва звернулася саме до античноi спадщини.

Велику роль у становленнi нового стилю в Англii зiграв архiтектор Иниго Джонс, автор найбiльш видатних добуткiв XVII столiття тАФ Куинс-хауса, чи Будинку Корольов, у Гринвiчевi, Банкет-тинг-хауса (Банкетноi палати) у Лондонi i церквi Святого Павла в Ковент-Гардене (1631 рiк), прототипом якоi служив архаiчний грецький храм i ансамбль на площi Ковент-Гарден (1630 рiк). Иниго Джонс був прекрасним знавцем iталiйського й античного зодчества i великим шанувальником Палладио, творчiсть якого ретельно вивчив.

Ще в XVII столiттi Джонс, поряд iз традицiями епохи Ренесансу, початкiв використовувати елементи класицизму, що зароджуiться. Про це свiдчать побудованi iм будинку, що вiдрiзняються геометричною чiткiстю, пiдкресленою простотою i строгiстю форм. Джонс домагався стрункостi вигляду i домiрностi, умiло використовував ордер. Його будинку мали стриманий зовнiшнiй вигляд i досить щедру внутрiшню обробку вiдповiдно до англiйського смаку.

Першою його значною роботою повинний був стати палац Уайт-холл у Лондонi, що суперничаi з Лувром. Але будiвництво не було довершено через начавшейся в краiнi в 1640 роцi буржуазноi революцii. Архiтектор устиг звести тiльки невелику частину проекту тАФ Банкеттинг-хаус(1619тАФ1622 роки).

Особлива увага залучаi двоповерховий фасад будинку. Потужнiсть стiни пiдкреслюють монолiтний цоколь, рустика обох поверхiв i виступаюча середня частина з трьома вiкнами. Обидва поверхи розчленовують ордери i пiлястри, що поступово перетворюються в напiвколони. Кути будинку укрiпленi за допомогою парних пiлястр. Фронтон прикрашають лiпнi гiрлянди з масками, розташованi мiж капiтелями колон на рiвнi верхнього поверху. У результатi роботи архiтектор домiгся того, щоб будинок створював враження строгостi i шляхетностi. Усерединi Банкеттинг-хаус являi собою великий зал з галереiю, що проходить на висотi междуетажного карниза головного фасаду.

Наступним грандiозним проектом Иниго Джонса став Куинс-хаус у Гринвiчевi, будiвництво якого закiнчилося в 1635 роцi. РЖ знову в центрi уваги виявляiться двоповерховий фасад будинку, що закiнчуiться балюстрадою. Середню частину безордерного фасаду видiляють шiсть iонiчних колон. Верхнiй поверх архiтектор залишив гладким, нерустованим. Прорiзи прямокутних вiкон нижнього поверху позбавленi лиштв i оформленi тiльки замковими каменями з трьох клинiв. Внутрiшнiй простiр Джонс роздiлив на простi, урiвноваженi мiж собою примiщення.

Послiдовником Иниго Джонса вважаiться Кристофер Рен, що дiяв протягом усiii першоi чвертi XVIII столiття. Найбiльшим його добутком, що став через деякий час культовим у протестантському свiтi, i собор Святого Павла в Лондонi Його будiвництво почалося в 1675 роцi i продовжувався протягом 36 рокiв.

Будинок собору в планi являi собою латинський хрест, що завершуiться куполом величезного розмiру. Собор трохи витягнутоi форми роздiлений на три нефи i маi просторе подкупольное простiр i двох'ярусне членування ордерiв з боку головного фасаду.

Рену як прекрасному математику удалося з точнiстю розрахувати зведення купола досить складноi конструкцii. Складаiться вiн iз трьох оболонок. Перша, внутрiшня, напiвсферичноi форми, виконана з цегли; друга, з усiченим корпусом, тАФ теж з цегли, несе собор лiхтар i хрест; третя, зовнiшня оболонка, виконана з дерева i покрита свинцем. Уся конструкцiя купола спираiться на вiсьмох стовпiв. Особливо ефектний зовнiшнiй вигляд собору: до входу, оформленому портиком iз шiстьма парами коринфських колон, iз захiдноi сторони ведуть параднi сходи iз широкими ступенями в два маршi. Над портиком розташованi ще чотири пари колон з капiтелями, що несуть фронтон зi скульптурною групою в тимпанi. Напiвкруглi скромнi портики поставленi по обох кiнцях трансепта поперечного нефа, що перетинаi подовжнiй обсяг у хрестоподiбному в планi будинку. Фасад прикрашають розташованi по бiчних сторонах стрункi вежi, одна з яких призначена для дзвонiв, iнша тАФ для годин. За вежами над собором пiднiмаiться величний купол, оточений колонами. Над пiвсферою купола розташована Золота галерея, що утворить обхiд навколо лiхтаря з хрестом.

Не менш знаменитими i й iншi спорудження Рена. Найвiдомiшi з них тАФ новi частини палацу Хемптон-корта. Корпуса палацу розташованi навколо двору з фонтаном i садом. Оригiнальнiсть будинкам додаi використовуваний для будiвництва матерiал тАФ цегла i бiлий портландский камiнь.

Рен будував не тiльки палаци i церкви. Вiн розробив остаточний план Гринвичского госпiталю, задум якого належав ще Иниго Джонсу, побудував госпiталь у Челсi, облаштував район Темпл у Лондонi, вибудував ратушу у Виндзоре.

У XVIII столiттi в Англii почався масовий процес вивчення античний культури. Новi вiдкриття i захоплення творчiстю Палладио сприяли розвитку теорii архiтектури, що вплинула на архiтектурне творчiсть того часу. Серед численних архiтекторiв,! i мiстобудiвникiв необхiдно видiлити Джона Ванбру, Джеймса Гиб-а бса, Роберта Адама, Вiльяма Чемберса.

Класицизм в Англii представлений багатьма будинками, серед котрих особливо видiляються церква Сент-Мери Вулнос (1716-1719 роки), бiблiотека Редклиффа в Оксфордi (1737тАФ1749 роки), Сомерсет-хаус (1776-1786 роки), будинок Королiвського художнього суспiльства:;! Нацiональний банк у Лондонi (1788 рiк), замок Кедлстон-холл(1765-1770 роки) i iншi спорудження.

Творцем церкви Сент-Мери Вулнос i Миколi Хоксмур^ англiйський архiтектор i продовжувач традицiй Рена. Церква iнВ» влекает увага своiм фасадом, прикрашеним рустикою, прямокутною дзвiницею, оточеноi колонами i закiнчуються двома башточками з балюстрадою. Крiм того, Хоксмур пiсля смертi Рена вибудував новий корпус Куинс-колледжа i продовжив будiвництво Гринвичского госпiталю.

Розташоване на березi рiки Темзи будинок госпiталю складаiться з чотирьох корпусiв, що утворять прямокутнi двори вiдповiдно до традицiй класицизму. Мiж переднiми корпусами, портики яких зверненi до рiки, знаходяться досить просторi площi. За ними маiться ще одна площа, до якоi ведуть широкi ступенi з купольними будiвлями по обидва боки. Будинок Гринвичского госпiталю став прекрасним пам'ятником епохи класицизму, сьогоднi в ньому знаходиться вiйськово-морське училище.

Одним iз самих значних англiйських споруджень i бiблiотека Редклиффа в Оксфордi {мал. 10Е). Вона була побу

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома