Архiтектура та iсторiя створення найстарiших унiверситетiв РДвропи

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

Наукова робота на тему:

ВлАрхiтектура та iсторiя створення найстарiших

унiверситетiв РДвропиВ»

Шифр роботи: ВлНайстарiшi унiверситети РДвропиВ»

2008

Змiст

Вступ

Архiтектура найстарiших унiверситетiв РДвропи

Харкiвський нацiональний унiверситет iменi В.Н. Каразiна

Унiверситет Францii. Сорбонна

Болонськiй унiверситет тАУ найстарiший унiверситет РЖталii

ВлЧервоно корпуснiВ» унiверситети

Унiверситети Оксфорду та Кембриджу

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

ВлТворчiсть в архiтектурi дужче,

нiж в iнших видах мистецтва,

повтАЩязана з життямВ»

О.В. Щусiв

Будiвництво тАУ один з найстарiших рiзновидiв людськоi дiяльностi, або принаймi це такий ii рiзновид, про який ми маiмо дуже давнi вiдомостi. Ми не знаiмо, про що розповiдали одне одному первiснi люди бiля вогнища, а от що i з чого вони будували тАУ знаiмо. Адже археологами були знайденi залишки наметiв, поселень на палях i навiть домiвок, основу яких складали кiстки велетенських тварин тАУ мамонтiв або китiв. Звичайно, будiвництво i архiтектура тАУ це не одне i те саме. Тут, мабуть, слiд нагадати висловлювання одного з найвiдомiших архiтекторiв XX столiття тАУ Ле Корбюзьi. Вiн писав: ВлВи використовуiте як будiвельний матерiал камiнь, дерево або бетон, ви зводите з нього будинки або палаци. Це i будiвництво. Та раптом ви зворушили моi серце, i менi стало добре. Я в захопленнi вигукую: ВлЯк гарно!В» Це вже архiтектураВ» [4,c.3]

Твори мистецтва - неоцiненне надбання людства, без якого неможливо уявити собi свiтовоi культури. Важливе мiсце в цьому надбаннi займаi архiтектура, цей тАЮкамтАЩяний лiтопис свiтутАЭ, в якому втiлилися провiднi iдеi минулого i сучасностi, колективний генiй народiв, iх слава i гордiсть

Кожний народ пишаiться культурними здобутками своiх предкiв, бо в них вiн бачить не тiльки своi минуле, а сучасне i майбутнi. Витвором архiтектора може бути i цiле ретельно сплановане мiсто, i храм, що здiймаiться окремо на зеленому пагорбi. Архiтектура i мистецтвом, що використовуi всi досягнення людства i створюi середовище, в якому ми живемо. Вона i також особливою мовою, на якiй може до нас дiйти розповiдь про життя iнших народiв у iншi часи. Тому так важливо навчитися розумiти цю мову, ознайомитися з iсторичним розвитком будiвельного мистецтва.

Архiтектура i мистецтвом, що використовуi всi досягнення людства створюi середовище, в якому ми живемо. Вона також i особливою мовою, на якiй може до нас дiйти розповiдь про життя рiзних народiв в iншi часи. Тому так важливо навчитися розумiти цю мову, ознайомитися з iсторичним розвитком архiтектури. [4, c.6]

В Украiнi охорона надбань культури стала державною справою. Надаiться великого значення охоронi та реставрацii памтАЩяток архiтектури. У статтi 66 Конституцii Украiни зазначаiться, що кожен зобовтАЩязаний не заподiювати шкоду культурнiй спадщинi, вiдшкодовувати завданi ним збитки.[6, c.16]

Перед нами стоiть складне завдання: як з багатющоi скарбницi свiтовоi архiтектури вiдiбрати невелику кiлькiсть найвизначнiших для тiii чи iншоi епохи памтАЩяток.

Метою наукового дослiдження i аналiз, узагальнення i осмислення етапiв розвитку архiтектури краiн РДвропи та iсторii створення ii найстарiших унiверситетiв.

ОбтАЩiктом наукового досдiдження i архiтектура споруд найстарiших унiверситетiв РДвропи.

Предмет дослiдження тАУ найстарiшi унiверситети краiн РДвропи.

Для дослiдження поставленоi мети, використовувались такi методи:

1) вивчення необхiдноi лiтератури та документiв, зокрема ВлСпiльна декларацiя про гармонiзацiю архiтектури РДвропейськоi системи вищоi освiтиВ» (Додаток 1);

2) спостереження лiтопису розвитку архiтектури краiн;

3) аналiз iсторii створення найстарiших унiверситетiв РДвропи;

Основнi положення i результати дослiдження доповiдались i обговорювались на кафедрi соцiально-економiчних дисциплiн.

Архiтектура найстарiших унiверситетiв РДвропи

ВлЯк памтАЩятники, унiверситетiв будинки:

У кожного iсторiя своя,

Вивчаю до останньоi сторiнки

Який вже рiк про них лiтопис я!В»

Архiтектура тАУ мистецтво невiддiльне вiд повсякденного життя людини. Воно обслуговуi нашi побутовi i рiзного роду громадськi потреби. РЖ водночас доставляi нам радiсть, створюi настрiй, впливаi на почуття людей. [9, c 111]

З точки зору виникнення, iсторичного розвитку й органiзацii РДвропейська унiверситетська освiта характеризуiться наявнiстю найстарiших i найвiдомiших унiверситетiв, якi захоплюють своiю архiтектурою.

Коли навчальних закладiв в iмперii не вистачало - потрiбно було створювати новi. Цар вважав, що Украiнi вистачить одного нового унiверситету - у Киiвi, на базi Киiво-Могилянськоi академii. В. Каразiн, виходець зi Слобожанщини, переконав Олександра РЖ, що Харкiв бiльше пiдходить на роль унiверситетського мiста. По-перше, географiчно вiн бiльш вигiдно розташований, а по-друге..

Як i в випадку з побудовою Чернiвецького унiверситету, не останню роль зiграло фiнансове питання: Каразiн переконував, що бiльшу частину видаткiв мiсто вiзьме на себе. Ця новина була досить несподiваною для харкiвських дворян - грошi вони не дуже-то й дають. Каразiн з красномовнстю Цицерона переконуi громаду, що унiверситет перетворить мiсто на новi Афiни, а коли й це не подiяло - встаi на колiна i просить не робити його в царських очах безчесним брехуном. (Пiзнiше вiн напише професору Тимковському: "Я погоджуюся бути смiшним, аби лише встигнути бути корисним").

Ну, пiсля ТАКОГО виступу громада посоромилася сказати "нi" - i почався збiр 400 000 крб. (кошти довелося збирати самому В. Каразiну, об'iжджаючи помiщика за помiщиком та обiцяючи кому нагороду, кому орден), а харкiвське козацтво подарувало 125 десятин землi пiд майбутнiй навчальний заклад. Грошi надходили повiльно, Каразiн не вилазив з боргiв, неодноразово закладав власний маiток, та свого добився.

Бiблiотецi унiверситету вiн даруi раритети з власноi колекцii. З-за кордону виписуються професори, якi викладатимуть у навчальному закладi. Та все це не вберегло Каразiна вiд кляуз, якими заздрiсники засипали царя. Через кавардак у фiнансових справах унiверситету Олександр РЖ вiдсторонюi Василя Назаровича вiд усiх справ, пов'язаних з унiверситетом. Кошти, якi подвижник вкладав у будiвництво з власноi кишенi, йому так нiхто й нiколи не поверне.

Та головним було те, що 17 (29) лютого 1805 р. Харкiвський унiверситет було вiдкрито - щоправда, без участi В. Каразiна (Додаток 2). Спочатку працювало лише чотири факультети: моральних i полiтичних наук, фiзичних i математичних наук, медичних та мовних наук, плюс йшло навчання вiйськовiй справi.

Будiвлю споруджено на початку 30-х рокiв XX столiття за проектом архiтекторiв С.С.Серафiмова та М.А. Зандберг-Серафiмовоi, пiсля Другоi Свiтовоi вiйни реконструйовано за проектом архiтекторiв В.П. Костенка та В.РЖ. Лiфшиця. В основi архiтектури споруди тАУ контраст мiж центральною висотною домiнантною, пiдкресленою вертикальними прорiзами зi скла, i боковими просторовими ВлкриламиВ», де переважають горизонтальнi компоненти.

Старий унiверситетський корпус знаходиться досить далеко вiд памтАЩятника Каразiну i, вiдповiдно, нового головного корпусу унiверситету.

Класицистичну споруду звели за проектом архiтектора М. Тихменева в 1766-1777рр. В тi часи вона слугувала будинком губернатора.

За будiвництвом слiдкували архiтектори РЖ. Вiльянов i П. Ярославський. З 1805 по 1958 роки тут розмiщався Харкiвський унiверситет. Тут багато чого вiдбувалося. Вчився РЖ. Мiчнiков (1862-64), зустрiчалися Гулак-Артемовський та Мiцкевич (1825), виголошував промови iдеолог нацiоналiзму М. Мiхновський. В 1905 р. перед будинком з'явилися барикади.. Коротше, цiкава доля випала спорудi. З пiвночi старий корпус фланкуi хiмiчний корпус унiверситету (кiнець XVIII ст), зведений як флiгель будинку. З пiвдня - та сама картина, але там вже фiзичний корпус. Мiж старим корпусом та фiзичним i хiмiчним збереглися двi брами. По вул. Унiверситетськiй розташований новий корпус з унiверситетською церквою (1823-1831), збудований за проектом професора Харкiвського унiверситету РД. Васильiва. В 1804 р. професором Делявиним та садiвниками Стровальдом i Цетлером було засновано Унiверситетський ботанiчний сад. Не на пустому мiсцi - на базi Контемирiвського саду, закладеного в 1792 р.

Вже в 1811 р. заслуги В. Каразiна перед Харкiвським унiверситетом були визнанi офiцiйно, а пiзнiше (1907) йому поставили пам'ятник, присвятивши його встановлення сторiччю заснування унiверситету. Монумент виявився справжнiм мандрiвником: спочатку вiн переiхав з Унiверситетського саду на вул. Унiверситетську, а на його мiсце поставили пам'ятник Тарасу Шевченку, в 1963 р. В. Каразiн знову переiжджаi - тепер до нового корпусу учбового закладу.

Перед святкуванням 200-рiччя унiверситету (2005) монумент було перенесено до головного входу до унiверситету.

Унiверситет Францii. Сорбонна (SORBONNE)

Сорбонна тАУ це iсторична назва всесвiтньо вiдомого Паризького унiверситету, який розташований у центрi Латинського кварталу (Додаток 3). Найстарiший з унiверситетiв РДвропи створений у XIII столiттi, коли були обтАЩiднанi церковнi коледжi, якi знаходилися на лiвому березi Сени, недалеко вiд собору Паризькоi Богоматерi. Скромний учбовий заклад, заснований канонiком Робертом де Сорбоном у 1257 роцi для бiдних студентiв, якi вивчали теологiю, скоро став головним центром вивчення богословтАЩя у краiнi.

У 1470 роцi у Сорбоннi вiдкрилася перша паризька типографiя. До цiii епохи вiдноситься й створення найбагатiшоi бiблiотеки, для якоi у 1481 роцi було збудовано окрему будiвлю. У 1625 роцi кардинал Ришельi, який очолював Сорбонну, доручив реконструкцiю готичноi будiвлi архiтекторовi Лемерсьi. З тих пiр збереглася тiльки часовня, купол якоi з чотирма дзвiницями створений пiд впливом iтальянськоi архiтектури. Усерединi часовнi, яка прикрашена фресками, знаходиться гробниця кардинала Ришельi.

Сьогоденнi корпуси датуються XIX столiттям. З боку вулицi Еколь знаходяться вестибюль, монументальнi сходи й велика аудиторiя-амфiтеатр, яка прикрашена статуями Сорбона, Ришельi й великих французьких вчених, а також виконана Пювi де Шаванном велика, живописна алллегорична композицiя ВлСвященный лес, на якiй зображена Сорбонна в оточеннi основних дисциплiн.

Але далеко не зразу унiверситет набув титул кращого навчального закладу Францii. В епоху Вiдродження Сорбонна не користувалася популярнiстю тАУ достатньо згадати iсторiю, яку Франсуа Рабле вкладав у слово ВлсорбонiстиВ». Лише на початку XIX столiття Сорбонна поступово набула справжньоi слави.

Будiвля унiверситету була перебудована у 1884-1901 роках за проектом архiтектора Ено, а примiщення прикрашенi фресками Пювi де Шаванна, якi несли вiдбитки академiзма у живописi. З боку бульвару Сен-Жермен пишнi сходи ведуть у монументальну залу ректорату Паризькоi академii, якi також розташованi у цiй будiвлi. У прямокутному дворi, поруч зi статуями Вiктора Гюго й Вiктора Кузена, розташована церков, де поховано кардинала Ришельi, покровителя й Влдругого засновникаВ» унiверситету. Цей храм, де часто проходять концерти класичноi музики, багато бачив за свою iсторiю, й, хоча деякi елементи його iнтертАЩiру були втраченi пiд час Великоi французькоi революцii, вiн залишаiться справжнiм шедевром класичноi архiтектури XVII столiття.

У 1625 роцi, кардинал Ришельi доручаi архiтектору Лемерсьi перебудувати будiвлю унiверситету. Роботи були завершенi у 1642 роцi. Вiд цих будiвль збереглася тiльки капела, купол якоi з чотирма дзвiницями створений пiд впливом iтальянськоi архiтектури. Усерединi капели, прикрашеноi фресками Пилипа Шампаня, знаходиться гробниця кардинала Ришельi. Протягом тривалого часу Паризький унiверситет був найбiльш великим у РДвропi навчальним закладом i науковим центром теологii й юриспруденцii. У часи Революцii рiшенням Конвенту унiверситет було закрито, а на початку XIX столiття вiдновлений на новiй основi у якостi вищоi школи.

Фасад будiвлi, який виходить на вулицю дез Еколь (Шкiльну), декорований фiгурами, що символiзують науки. У вестибюлi встановленi статуi Гомера й Архiмеда. Двi галереi оточують Великий амфiтеатр на 2700 мiсць, який прикрашений статуями Роберта де Сорбона, Ришельi, Декарта, Паскаля й Лавуазьi, а також композицiями Пювi де Шаванна. У великiй академiчнiй залi знаходяться птАЩять панно, виконаних у кiнцi минулого столiття художником Бенжаменом-Констаном. Парадний двiр Сорбонни прикрашають сучаснi статуi. З унiверситетом повтАЩязана дiяльнiсть видатних вчених, iмена яких вiдомi всьому свiту: Лавуазьi, Гей-Люссака, Пастера, Кюрi, Перрена, Ланжевена.

Композицiйний центр архiтектурного ансамблю Сорбонни тАУ Капела. Вона збудована за наказом кардинала Ришельi у 1642 роцi архiтектором Лемерсьi, який до цього працював у Римi. У Парижi вiн зробив спробу надати своiй невеликiй будiвлi схожiсть iз Собором Св. Петра. Розписи виконанi Пилипом Шампанським. Гробниця Ришельi викорбована з мармуру Жирардоном у 1694 роцi за малюнком Ле Брена.

Сорбонська капела, де нiяких служб з часiв революцii бiльше не було, стала у наш час виставковою залою. Бiля неi на Площi Сорбонни тАУ кiлька книжкових крамниць й рiзних кафе. Це одне з найбiльш населених мiсць студентського Парижу.[7, c. 253-265]

Болонський унiверситет тАУ найстарiший унiверситет РЖталii

(Alma Mater Studiorum Universita di Bologna, UNIBO)

Болонський унiверситет засновано в XI столiттi (Додаток 4). Це один з найстарiших унiверситетiв РДвропи. Навiть гордiсть французiв Сорбонна посiла у свiтi лише друге мiсце за часом заснування. Особливiстю Болонського унiверситету було те, що вiн був юридичним навчальним закладом, де за головнi предмети було римське i канонiчне право. Лише у XIV столiттi зтАЩявилися факультети фiлософii, медицини та теологii.

Це був перший унiверситет, заснований у Захiдному свiтi (у 1088 роцi до н.е.) Унiверситет Болоньi отримав Хартiю (тут: право на заснування вищого навчального закладу у Середньовiчнiй РДвропi)вiд Фредерiка I Барбаросси у 1158 роцi, але у XIX столiттi, комiтет iсторикiв на чолi з Джиосу Кардуччi (Giosue Carducci), вивчивши iсторичнi документи зробив висновок, що Унiверситет був заснований у 1088 роцi, що робить цей унiверситет можливо найбiльш довго створюваним захiдним унiверситетом (70 рокiв). Унiверситет Болоньi вiдомий своiми церковними курсами й курсами громадянського права.[7, c.146-156]

ВлЧервоно корпуснiВ» унiверситети

Термiн Влчервоно корпуснiВ» пояснюiться кольором червоноi цегли, з якоi були збудованi будiвлi, що входили до цiii групи унiверситетiв. Поширенню назви у значнiй мiрi сприяла праця Брюса Траскота ВлКраснокирпичные университетыВ». У нiй вiн дав гостру критичну оцiнку цим унiверситетам, пiдкреслюючи наявнiсть великоi безоднi мiж Оксбриджем й унiверситетами з Влчервоноi цегли, брудного сiрого камiння й блакитноi i жовтоi черепицi. [10]

До перших Влчервоно корпуснихВ» унiверситетiв вiдносяться: Киiвський унiверситет iменi Т.Г. Шевченка (Додаток 5), Оксфордський, Кембриджський, Манчестерський, Бiрмiнгемський, Лiверпульський, Лiдський, Шеффилдський, Бристольський, Гулльський, Ексетерський, Лiстерський, Ноттiнгемський, Саутгемптонський, Редингський.[3, c.23]

Будинок Головного (ВлЧервоногоВ») корпусу унiверситету збудований у 1837-42 рр. у формах класицизму за проектом архiтектора Вiкентiя РЖвановича Береттi (1781-1842 рр.). Будiвля являi собою величезний замкнений корпус з внутрiшнiм двором, довжина фасаду сягаi 145.68 м. Стiни корпусу пофарбовано у червоний колiр, чавуннi бази та капiтелi колон тАУ у чорний. Це вiдповiдаi кольорам стрiчок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.), чиi iмтАЩя носив унiверситет, тому девiз ордену ВлКористь, честь i славаВ» (лат: "Utilitas, Honor et Gloria") був i його девiзом. Зведений на вершинi пагорба, будинок унiверситету суттiво вплинув на формування архiтектурного обличчя Киiва в XIX столiттi.

Будинок Гуманiтарного (ВлЖовтогоВ») корпусу унiверситету Т.Шевченка, збудований в 1850-52 рр. у формах класицизму за проектом архiтектора Олександра Вiкентiйовича Береттi (1816-95 рр.), сина В.РЖ.Береттi, автора проекту Головного корпусу унiверситету. Будинок належав Першiй гiмназii (в гiмназii викладали визначнi iсторики М. Берлiнський та М. Костомаров, серед вихованцiв тАУ художники М.Ге та В.Левандовський, iсторик М. Закревський, економiст М. Бунге, поет М.Гербель, скульптор П. Забелло, письменники М. Булгаков та К. Паустовський, майбутнi академiки РД. Тарле та О. Богомолець, А. Луначарський). У 1919 р. в будинку гiмназii жив перший президент Академii Наук Украiни академiк В. Вернадський. З 1959 року будiвля i учбовим корпусом унiверситету.

Фасад Унiверситетьськоi Науковоi Бiблiотеки iменiМ. Максимовича

Будинок Бiблiотеки унiверситету iм. М.Максимовича, збудований у 1939-40 рр. у стилi неокласицизму за проектом архiтекторiв В.О.Осьмака та П.Ф.Альошина як гуманiтарний корпус унiверситету. Бiблiотечнi фонди складають 3.52 млн. видань. Це найбiльша за розмiрами своiх фондiв наукова унiверситетьська бiблiотека в Украiнi. Будинок бiблiотеки разом з будинком фiлii №1 Нацiональноi бiблiотеки Украiни iменi В.РЖ. Вернадського, збудованим за проектом тих же архiтекторiв у 1929-30 рр., та Головним (ВлЧервонимВ») корпусом унiверситету складаi цiлiсний архiтектурний ансамбль. Корпуси радiофiзичного та механiко-математичного факультетiв Киiвського унiверситету. Корпус бiологiчного та географiчного факультетiв Киiвського унiверситету. Забудова комплексу нових корпусiв унiверситету ведеться з 60-х рокiв XX столiття на пiвденно-захiднiй околицi Киiва (навпроти Нацiонального Центру Виставок i

Ярмаркiв (автори проекту тАФ архiтектори В.РД. Ладний, М.П. Будиловський, В.РД. Коломiець, iнженер В.Я. Дризо). Проект комплексу споруд iнститутiв мiжнародних вiдносин i журналiстики розробили архiтектори ВлКиiвпроектуВ» О. Носенко, РЖ. Шпара, Ю. Духовичний, О. Клiщук та Я. Вiг. РЗх проект у 1995 р. був удостоiний Державноi премii Украiни в галузi архiтектури.

Унiверситети Оксфорду та Кембриджу

Унiверситет Оксфорду (Додаток 6) бере свiй початок з кiнця XI столiття, хоча точна дата його заснування залишаiться невiдомою. Пiсля того, як у 1209 роцi мiж студентами й горожанами вибухнула суперечка, деякi з академiкiв в Окфордi збiгли у мiсто Кембридж, де був заснований Унiверситет Кембриджу (Додаток 7 )

З тих пiр два унiверситети весь час знаходяться в конкуренцii один з одним.

Академiчно, Оксфорд вважаiться одним з найкращих унiверситетiв свiту.

Мiсту Кембриджу близько 2000 рокiв. Початок дали римляни, розташувавши одного разу на березi рiчки Кем свiй воiнський гарнiзон. Мiсце, як потiм виявилося, гарне: вiд Лондона недалеко (60 мiль), зручний вихiд до моря. Сюди потягнулися торговцi, за ними тАУ монахи, якi вiдкрили у Кембриджi (так називали це мiсце: ВлМiст через рiчку КемВ») кiлька монастирiв. А монастирi у середнi вiки, як вiдомо, були сховищами знань.

Була й така ВлпрофесiяВ» - мандруючий вчитель. Цi люди бродили мiстами й краiнами та розповсюджували знання, переважно з теологii, церковним й громадянським (у той час римським) законам, логiцi. Вони-то, власне, й дали початок унiверситету, який став потiм вiдомим на весь свiт. Й визначили долю мiста. Це сталося на самому початку XIII столiття. Як основу взяли оксфордську модель (унiверситет в Оксфордi зтАЩявився ранiше) тАУ це коли унiверситет маi у своiму складi кiлька автономних коледжа, кожен з яких i навчальним, науковимй адмiнiстративним центром й нiкому не пiдкорюiться.

Сам унiверситет тАУ як середньовiчний замок ( вiн, власне, так i будувався): за камтАЩяним муром тАУ свiй свiт, чужих туди не пускають, всюди стоять таблички ВлPrivateВ».

Кембридж тАУ у першу чергу унiверситет, дiючий навчальний та науковий заклад, i вже потiм тАУ памтАЩятник iсторii та архiтектури.

Архiтектура Кембриджа, яка налiчуi близько 700 рокiв будiвництва й перебудов, гордо вписуiться у навколишнiй сельський пейзаж. У Кембриджi безлiч вiдкритих зелених просторiв i, не звертаючи увагу на те, що вони знаходяться у центрi мiста, на них нерiдко можна побачити корiв, що пасуться.

Кожен коледж мiста вiдомий чимось своiм. Так, найперший коледж Кембриджа тАУ Пiтерхаус тАУ був заснований у1284 роцi. У бiблiотецi Коледжа Корпус Крiстi, заснованому у 1352 роцi, мiститься незрiвнянна колекцiя манускриптiв. Квiнс Коледж вiдомий своiю чудовою баштою головних ворiт й дивовижним сонячно-мiсячним циферблатом XVII столiття. Гонвiлль iнд Киз Колледж вiдомий своiми трьома воротами, якi символiзують академiчнi стадii життя студента: вiн входить у Ворота Смирения, проходить крiзь Ворота Добродетели й виходить крiзь Ворота Чести.

Вузькими середньовiчними вулочками та площами ходять сучаснi молдi люди тАУ гарнi, iнтелектуальнi, стильнi. Однi кудись весь час поспiшають, ковтаючи на ходу сендвич й запиваючи його мiнеральною водою, iншi тАУ не поспiшають, зупиняються бiля вiтрiн крамниць, заглядаючи у риночнi лавки, зустрiчаються з друзями. А Кембридж такий, як i двi тисячi рокiв тому.

Висновки

Архiтектуру можна вважати одним iз способiв естетичного самовираження суспiльства. Здавна мислителi намагалися дати пояснення цьому феномену. Леон Батiста Альбертi у своiму знаменитому трактатi про архiтектуру визначив ii як тАЮмистецтво, без якого нiяк не можна обiйтися i яке приносить користь, поiднану з насолодою та гiднiстютАЭ (1, с.5). Вiн наголошував на гуманнiй спрямованостi архiтектури, видiливши головну ii мету тАУ служiння людям.

Це служiння полягаi не лише у використаннi за призначенням. Архiтектурне середовище служить для органiзацii людськоi дiяльностi: визначаi простори для ii процесiв, iзолюi iх або поiднуi в необхiднiй послiдовностi, забезпечуi можливостi спiлкування або усамiтнення.

Можна сказати, що архiтектура тАУ матерiалiзована в монументальних формах iнформацiя про час, суспiльство, людей, стосунки мiж ними, iх культуру, смаки, спосiб мислення. Ця iнформацiя не лише активно впливаi на формування поведiнки людей одного часу, але й повтАЩязуi рiзнi поколiння та епохи, утворюi важливу частину колективноi памтАЩятi людства. Кращi, так званi тАЮзнаковiтАЭ споруди кожноi епохи втiлюють ii iдеали, етичнi та естетичнi, надаючи iм матерiальностi.

Перелiк функцiй архiтектури настiльки багатоплановий, що вiн практично спiвпадаi з основними функцiями культури. Як i культура, вона проходить через постiйне оновлення, зберiгаючи наступнiсть, використовуючи досвiд минулого та його спадщину. Створенi архiтектурою просторовi структури набувають обрисiв, вiдповiдних укладеним схемам дiяльностi, та фiксують повтАЩязанi з ними значення. У той же час система в цiлому залишаiться вiдкритою подальшим змiнам, щоб задовiльняти новi потреби. Поiднання нового i старого в оточеннi людини, досягнутого фiзичним та духовним зусиллям рiзних епох, становить одну з форм тАЮпамтАЩятiтАЭ культури, яка забезпечуi неперервнiсть ii розвитку та неповторний змiст ii нацiональних i мiсцевих типiв. Недаремно час називають тАЮчетвертим вимiромтАЭ буття культури, а, отже, й архiтектури як особливого способу матерiальноi фiксацii культурних кодiв рiзних епох.

Естетичнi цiнностi архiтектури впливають на те, як складаiться ставлення людини до життя, ii цiннiснi орiiнтацii. Органiзоване архiтектурою оточення впливаi на емоцii, свiдомiсть та поведiнку людей. Естетичний вплив тАУ необхiдна частина функцii соцiалiзацii особистостi, яку виконуi архiтектура. Втiленi в архiтектурi iдеi, уявлення про життя та його закономiрностi належать до найактивнiших засобiв ствердження певного свiтогляду та iдеологii. Завдяки матерiальностi творiв архiтектури та iх прямiй участi в життiвих ситуацiях архiтектурнi художнi образи стають надзвичайно впливовими.

Серед iнших видiв мистецтва архiтектура посiдаi особливе мiсце. Як i дизайн, ii видiляi участь у формуваннi середовища людськоi дiяльностi. Системнiсть останньоi визначаi системний характер того, що iй служить. Тому творам архiтектури властиве iснування в системi, в ансамблi. Звiдси походить органiзуюча функцiя архiтектури по вiдношенню до iнших мистецтв. Архiтектура утворюi основу середовища, в якому iснують iх твори, визначаi можливостi iх синтезу.

У системi видiв мистецтва архiтектуру звичайно вiдносять до мистецтв просторових, у яких образ iснуi у просторi й не змiнюiться з часом. Архiтектурнi структури тривимiрнi, iх величини значнi; уявлення про них складаiться внаслiдок спiвставлення картин, якi послiдовно вiдкриваються з рiзних точок зору. Образ архiтектурного твору набуваi повноти лише у iдностi матерiально-просторових структур та тих життiвих функцiй, якi вони забезпечують.

ОбтАЩiктом сприйняття, через який людина осягаi архiтектуру, служить форма. Через неi висловлюються та сприймаються образи, що несуть загальнокультурну iнформацiю, на неi спрямованi естетична творчiсть та естетична оцiнка. Форма архiтектурного твору тАУ це тАЮвнутрiшнiй звтАЩязок та спосiб взаiмодii матерiальних елементiв i просторiв твору архiтектури мiж собою та оточенням, данi нам у чуттiвому сприйняттi.. Разом з тим, це естетично впорядкована конструкцiя, створена за тАЮзаконами краситАЭ й надiлена естетичною цiннiстютАЭ (3, с.10). Незмiнною основою для уявлень про архiтектурну форму залишаiться класична трiада Вiтрувiя тАУ firmitas, utilitas, venustas ( тАЮмiцнiсть, користь, красатАЭ) (2, с.28).

Матерiальнi та просторовi елементи архiтектури можна розглядати також як знаки тАУ носii iнформацii. Система архiтектурних форм виступаi в якостi засобу комунiкацii мiж людьми й маi власне семiотичне значення. Окрiм сигналiв суто практичноi спрямованостi, iснуi комплекс значень, що становить iдейно-образний змiст споруди. Саме вiн утворюi художню мову архiтектури.

Ця художня мова невiддiльна вiд нацiональноi культури, що втiлюiться через архiтектуру в характерi предметно-просторового середовища. Свого часу тенденцii самоствердження нацiй спонукали розвиток самобутнiх художнiх засобiв архiтектури в межах нацiональних шкiл (в украiнському iсторичному ареалi були три такi перiоди: Киiвська Русь, козаччина, початок ХХ столiття). РЖнтерес до нацiонально-своiрiдного пiднявся з новою силою у наш час як спосiб протистояння нiвелюючим глобалiзацiйним тенденцiям.

В самобутнiй архiтектурi Украiни знайшов вiдображення довгий i складний шлях ii iсторичного розвитку. Вона сягаi своiм корiнням в дохристиянську добу, багату спадщину Киiвськоi Русi, барокову культуру, перiод тАЮнового часутАЭ. В процесi ii становлення нiколи не переривався звтАЭязок часiв, зберiгалась iсторико-культурна спадкоiмнiсть багатовiкових нацiональних традицiй.

За словами доктора архiтектури Вiктора Соченка, тАЮпроблема нацiональноi неповторностi, своiрiдностi, спадкоiмностi та розвитку нацiональних традицiй в украiнськiй архiтектурi протягом багатьох рокiв привертаi глибоку увагу науковцiв, майстрiв архiтектури та мистецтва. Це одна з найбiльш складних теоретичних проблем, яка маi велике практичне значення для сучасного розвитку украiнськоi архiтектури як великого мистецтва формування гармонiйного життiвого середовища. Ця проблема тiсно повтАЭязана з освоiнням та дбайливим ставленням до вiтчизняноi iсторико-культурноi спадщини тАУ творчих надбань народного генiя та майстрiв архiтектури рiзних епох, без чого неможливий усталений розвиток учасного архiтектурного потенцiалу нашоi краiнитАЭ (5, с.19).

Список використаноi лiтератури:

1. Альбертi Л.Б. ВлДесять книг про зодчествоВ», Т.1. М.: Всесоюзная Академiя архiтектури, 1996. тАУ 318с.

2. Асiiв Ю.С. ВлШедеври свiтовоi архiтектуриВ» К.: Радянська школа, 1982. тАУ 87с.

3. Барбарига А.А. ВлБританские университетыВ» М.: Просвещение, 1979.

4. Безпалова Н.Ю. Дитяча енциклопедiя ВлАрхiтектураВ» Х,: ВлФолiоВ», 2002.- 318с.

5. Вiтрувiй ВлДесять книг про архiтектуруВ» М.: Всесоюзная Академiя Архiтектури, 1996. тАУ 288с.

6. Конституцiя Украiни Х.: ВлФолiоВ», 2006. тАУ 46с.

7. Мирошнiкова В.В. Дитяча енциклопедiя. ВлКраiни свiту. РДвропаВ» Х.: ВлФолiоВ», 2005. тАУ 316с.

8. Пономарьова Г.Ф. ВлВища освiта Украiни в парадигмi РДвроiнтеграцiiВ» Х.:, 2008. тАУ 336с.

9. Толстих В.В. ВлЕстетичнi вихованняВ» М.: ВлВищi школаВ», 1987.

10. Bruce Truscot Redbrick University London, 1943.

СПРЖЛЬНА ДЕКЛАРАЦРЖЯ ПРО ГАРМОНРЖЗАЦРЖЮ АРХРЖТЕКТУРИ РДВРОПЕЙСЬКОРЗ СИСТЕМИ ВИЩОРЗ ОСВРЖТИ

чотирьох мiнiстрiв, якi представляють Великобританiю, Нiмеччину, Францiю й РЖталiю,м. Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 року

У РДвропейському процесi зовсiм нещодавно було зроблено декiлька надзвичайно важливих крокiв уперед. За всiii iхньоi доречностi не варто забувати, що РДвропа - це не тiльки iвро, банки й економiка: вона повинна стати також i РДвропою знань. Отже необхiдно будувати i посилювати iнтелектуальну, культурну, соцiальну й технiчну базу нашого континенту. Бiльшою мiрою це стосуiться унiверситетiв, що продовжують вiдiгравати переломну роль у такому розвитку.

Унiверситети з'явилися в РДвропi, окремi з них понад три столiття. Нашi чотири краiни пишаються деякими найстарiшими унiверситетами, що зараз повсюдно святкують своi важливi рiчницi, як це робить сьогоднi Унiверситет Парижа. У тi часи студенти i вченi могли вiльно перемiщатися i швидко поширювати знання на цiлiм континентi. Сьогоднi ж багато хто з наших студентiв закiнчуi своi навчання, не одержуючи вигоди вiд часткового навчання поза нацiональними кордонами.

Ми йдемо до перiоду iстотних змiн в освiтi й умовах працi, до розмаiтостi шляхiв становлення фаховоi кар'iри з очевидною необхiднiстю навчання й пiдготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (i нашому суспiльству в цiлому) систему вищоi освiти, у якiй iм давалися б кращi можливостi шукати й знаходити галузi, в яких вони мали б перевагу перед iншими людьми.

Вiдкрита Зона iвропейськоi вищоi освiти несе багатство позитивних перспектив, звiсно ж, iз повагою до наших розходжень, але потребуi, з iншого боку, продовження зусиль для лiквiдацii бар'iрiв i розробки таких рамок для викладання й навчання, що розширили б мобiльнiсть i зробили спiвробiтництво бiльш близьким, нiж будь-коли досi.

Таке мiжнародне визнання i високий потенцiал наших систем освiти безпосередньо пов'язанi з iх зовнiшньою i внутрiшньою зрозумiлiстю. Здаiться, що з'являiться необхiднiсть у системi, в котрiй для мiжнародного порiвняння й еквiвалентностi повиннi iснувати два основних цикли: до ступеневий i пiсля ступеневий.

У цiй системi багато новизни i гнучкостi може бути досягнуто через використання семестрiв i кредитiв (як це зроблено в схемi ЕСТ8). Це забезпечить перевiрку правильностi отриманих кредитiв для тих, хто вибираi початкову освiту або продовження навчання в рiзноманiтних iвропейських унiверситетах i тих, хто хотiв би мати можливiсть одержати ступiнь у будь-який зручний для себе час протягом життя. Дiйсно, тi, котрi навчаються, повиннi мати право ввiйти в академiчний свiт у будь-який час iхнього фахового життя та незалежно вiд iхньоi попередньоi пiдготовки.

Студенти до ступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифiкованих програм, що залучають можливiсть мiждисциплiнових занять, розвитку знання iноземних мов i використання нових iнформацiйних технологiй.

Мiжнародне визнання першого, який вiдповiдаi сумiрному рiвневi квалiфiкацii, важливе для успiху цiii спроби, в якiй ми хотiли б зробити нашi схеми розвитку вищоi освiти зрозумiлими для усiх.

У пiсля ступеневому циклi мусить бути вибiр мiж бiльш короткою за тривалiстю програмою отримання ступеня магiстра i бiльш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливiстю переходу вiд однiii програми до iншоi. РЖ в тiй i в iншiй програмах вiдповiдний акцент повинен бути зробленим на дослiдницькiй i самостiйнiй роботi.

Студенти як доступеневого, так i пiсляступеневого циклiв мають заохочуватися до навчання, принаймнi один семестр, в унiверситетах поза межами своii власноi краiни. Водночас, усе бiльша кiлькiсть викладацького й дослiдницького персоналу повинна працювати в iвропейських краiнах, вiдмiнних вiд своii власноi. Пiдтримка РДвропейською спiлкою мобiльностi студентiв i викладачiв маi використовуватися повнiстю.

У бiльшостi краiн, не тiльки в межах РДвропи, стала дуже вiдчутною потреба в такiй еволюцii. Що спонукало до широкого обговорення цiii проблеми на конференцiях iвропейських ректорiв, президентiв унiверситетiв, груп експертiв i вчених у деяких наших краiнах.

Торiк у Лiсабонi була узгоджена конвенцiя про визнання в РДвропi квалiфiкацiй вищоi освiти для академiчних цiлей. Вона впровадила велику кiлькiсть базових вимог i пiдтвердила, що окремi краiни можуть брати участь у бiльш конструктивнiй схемi визнання. Приймаючи цю позицiю, можна користуватися вимогами Конвенцii i йти далi. Уже зараз i багато точок дотику у сферi взаiмного визнання ступенiв вищоi освiти для фахових цiлей iз використанням перспективних директив РДвропейськоi спiлки.

Нашi уряди, однак, продовжують вiдiгравати визначальну роль у досягненнi цих цiлей, заохочуючи засоби пiдтвердження надбаних знань i кращого визнання вiдповiдних ступенiв. Ми очiкуiмо, що це буде сприяти подальшим мiжунiверситетським угодам. Прогресивна гармонiзацiя всiх наших ступенiв i циклiв навчання може бути досягнута через змiцнення вже iснуючого досвiду, спiльнi дипломи, експериментальнi iнiцiативи, i через дiалог iз усiма зацiкавленими особами.

Ми, тим самим, погоджуiмося схвалити створення загальноi системи, нацiленоi на полiпшення зовнiшнього визнання й полегшення мобiльностi студентiв, а також i на розширення можливостей iх працевлаштування. Сьогоднi тут у Сорбоннi ювiлей Унiверситету Парижа даi нам прекрасну можливiсть брати участь у спробi створення Зони iвропейськоi вищоi освiти, де нацiональнi особливостi й спiльнi iнтереси можуть взаiмодiяти й посилювати один одного для вигоди РДвропи, ii студентiв, та в бiльш загальному сенсi, ii громадян. Ми закликаiмо iншi держави, членiв Спiлки та iншi iвропейськi краiни приiднатися до нас для досягнення цiii мети, а всi iвропейськi унiверситети - об'iднатися для пiдсилення становища РДвропи у свiтi через плавно регульоване полiпшення й модифiкацiю освiти для своiх громадян.

Клод АЛЛЕГРРЖ

Мiнiстр у справах нацiональноi освiти, дослiджень i технологii (Францiя)

Лущжi БЕРЛРЖНГУЕР

Мiнiстр суспiльного розвитку, унiверситетiв i дослiджень (РЖталiя)

Тесса БЛРДКСТОУН

Мiнiстр вищоi освiти (Великобританiя)

Юрген РУТТГЕРС

Мiнiстр у справах освiти, науки, дослiджень i технологii (Нiмеччина)

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома