Архiтектурний комплекс Киiво-Печерськоi Лаври
Тема : Архiтектурний комплекс Киiво-Печерськоi Лаври
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. РЖСТОРРЖОГРАФРЖЧНИЙ ОГЛЯД. РЖСТОРРЖЯ СТВОРЕННЯ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ
1.1. РЖсторiографiя з проблематики украiнськоi архiтектури та особливостей архiтектури Киiво-Печерськоi Лаври
1.2. Ветхий монастир, першi деревтАЩянi споруди
1.3. Побудова Успенського собору Киiво-Печерськоi лаври
1.4. Лавра за Часiв П.Могили
РОЗДРЖЛ 2. СТИЛЬ БАРОКО В АРХРЖТЕКТУРРЖ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ
2.1 Церква зачаття Ганни
2.2. Церква Рiздва Богородицi
2.3. Хрестовоздвиженська церква
2.4 Перебудова Успенського собору
2.5.Спорудження дзвiниць, архiтектурний ансамбль Лаври у 18 столiттi
РОЗДРЖЛ 3. АРХРЖТЕКТУРНРЖ СТИЛРЖ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ ПЕРРЖОДУ (19-20 ст.)
3.1.Аархiтектурнi споруди першоi половини 19ст.у стилi класицизму
3.2. Будiвництво другоi половини 19- початку 20 столiття.
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
Список використаноi лiтератури
ВСТУП
Актуальнiсть теми. Архiтектурний комплекс Киiво-Печерськоi Лаври становлять для сучасних дослiдження винятковий iнтерес. Лавра, це iдиний ансамбль монументально мистецтва, шедевр свiтовоi та украiнськоi архiтектури.
Киiво-Печерська лавра, належить до перлин архiтектури украiнського бароко. Жодна серйозна книга про украiнську архiтектуру цього перiоду не обходиться без опису центральних споруд названого ансамблю тАУ церкви Рiздва Богородицi та дзвiницi.
Спорудження памтАЩяток архiтектури у 18-19 столiттi у стилi класицизму. Бiльш детальний аналiз архiтектури можна знайти в книгах, присвячених архiтектурi Киiва та Киiво-Печерськоi лаври. Однак iснуючi лiтературнi, науковi та образотворчi джерела дають можливiсть детальнiше схарактеризувати iсторiю формування ансамблю, а також його художнi особливостi та меморiальну цiннiсть. Необхiдно вiдзначити, що проблематику дослiдження архiтектури в Украiнi, та ансамблю Киiво-Печерськоi Лаври ще далеко не вичерпано.
Мета й завдання дослiдження: дана робота виявляi закономiрностi появи монументальноi архiтектури Киiво-Печерськоi лаври.
Основними завданнями роботи i необхiднiсть:
розглянути iсторiографiю джерел за темою дослiдження;
зтАЩясувати iсторiю створення архiтектурного ансамблю Киiво-Печерськоi Лаври 12-20 ст.
дослiдити особливостi архiтектури храмiв у Киiво-Печерськiй Лаврi.
визначити архiтектурнi стилi, композицiйнi принципи створення ансамблю Киiво-Печерськоi Лаври.
ОбтАЩiкт дослiдження: архiтектурний комплекс Киiво-Печерськоi Лаври.
Предмет дослiдження: монументальний ансамбль Киiво-Печерськоi Лаври.
Методологiчна основа дослiдження. У роботi застосовано традицiйнi методи теоретичного дослiдження, в яких iсторико-культурологiчний метод поiднано з системним пiдходом i доповнено компаративною методикою. Тому обтАЩiкт вивчення тАУ архiтектурний комплекс Киiво-Печерськоi Лаври розглянуто у широкому iсторико-культурному контекстi, як явище у мистецтвi певноi доби.
РОЗДРЖЛ 1. РЖСТОРРЖОГРАФРЖЧНИЙ ОГЛЯД. РЖСТОРРЖЯ СТВОРЕННЯ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ
1. РЖсторiографiя з проблематики украiнськоi архiтектури та особливостей архiтектури Киiво-Печерськоi Лаври
Вiдомостi про архiтектуру Киiво-Печерськоi Лаври подають давньоруськi лiтературнi джерела, насамперед Киiво-Печерський патерик, у ньому зафiксована iсторiя збудування Великоi Печерськоi церкви. Повiдомлення Патерика мiстять iнформацiю про Житiя Феодосiя Печерського, вони присвяченi зведенню Успенського собору, унiкальнi за детальнiстю опису його будiвництва. Подiбних свiдчень не маiмо для жодноi з iнших памтАЩяток давньоруськоi архiтектури [1; c.18]. Сучаснi дослiдження Архiтектури Давньоi Русi, свiдчать що найдавнiшi будiвлi Киiвсько-Печерськоi Лаври перегукуються з вiзантiйською хрестово-купольною системою [11; c. 35].
РЖсторiя славетноi Киiво-Печерськоi Лаври перiоду 1051тАУ1917 рр. висвiтлена у численних працях та наукових статтях. З цiii проблеми iснуi також значна джерелознавча база. Пiсля 1917 р. зтАЩявилося багато праць i статей, путiвникiв, збiрникiв документiв, де певною мiрою показано iсторiю Киiво-Печерського державного iсторико-культурного заповiдника.
У наукових дослiдженнях з архiтектури, мистецтвознавства, iсторii архiтектури, що вiдзначено цiннiснiсть Киiво-Печерськоi лаври, зокрема у працях Ф.Титова, К.Щероцького, Д.Степовика, С.К.Кiлессо, Г.Н.Логвина, М.З.Петренко та iнших. Архiтектуру Киiво-Печерськоi Лаври та Успенського собору було в значнiй мiрi дослiджено методами архiтектурноi археологii. Вiдомi дослiдження експедицii Держбуду УРСР пiд керiвництвом М.В. Холостенка, в яких брали участь РЖнститут археологii АН УРСР та Академiя архiтектури УРСР [5; c.17].
1.2. Ветхий монастир, першi деревтАЩянi споруди
Ветхий монастир, за термiнологiiю лiтопису та Печерського Патерика тАУ найдавнiша частина Киiво-Печерськоi лаври. За гiпотезою А.В.Реутова, саме тут iще в Х столiттi виник печерний монастир, памтАЩяткою iснування якого залишилися Варязькi печери. Бiля 1050 року тут же викопав печеру для молитовного усамiтнення пресвiтер церкви св. Апостолiв у Берестовому РЖларiон - пiзнiший киiвський митрополит.
Рис.1. Вхiд до Дальнiх печер i каплиця. Фрагмент гравюри Тимофiя Петровича до книги РЖоанна Златоуста "Бесiди на 14 послань апостола Павла" 1623р. Визначний церковний дiяч i талановитий органiзатор, Феодосiй вважаiться засновником Лаври поруч iз Антонiiм, а Дальнi печери традицiйно звуться Феодосiiвими [8; c.34].
Близько 1051 року у лiтописi датовано заснування Печерського монастиря. В РЖларiоновiй печерi оселився чернець Антонiй (мирське iмтАЩя тАУ Антипа), виходець з м. Любеча на Чернiгiвщинi, що прийняв постриг в одному з афонських монастирiв. Цим було покладено початок Дальнiм печерам i майбутнiй Лаврi. До Антонiя поступово прилучилися iншi ченцi. Близько 1061 року, коли кiлькiсть ченцiв досягла дванадцяти, Антонiй призначив iгуменом Варлаама, а сам викопав нову печеру, започаткувавши лабiринт Ближнiх (або Антонiiвих) печер. Ученi вважають, що за архiтектурою це був простий зруб, укритий дво- або чотирискатним дахом (принаймнi так виглядають пiзнiшi над печернi каплицi на найдавнiшому зображеннi монастиря тАУ гравюрi 1623 року, див. рис.1; поруч з реконструкцiями деревтАЩяних споруд великокнязiвськоi доби, розкопаних на Подолi.
1.3. Побудова Успенського собору Киiво-Печерськоi лаври
Архiтектура нового храму була складнiшою, нiж у попередньоi каплицi ."Велика" церква Богородицi, закладена 1073 р. у Печерському монастирi, стала однiiю з найвидатнiших памтАЩяток давньоруськоi архiтектури. Вона набула значення програмного твору для цiлоi епохи. Величезний духовний авторитет Печерського монастиря обумовив те, що його головний храм правив за взiрець для багатьох наступних будiвель.
Фундаменти Успенського собору, були закладенi протягом одного сезону 1073 р. У наступному, 1074 р. (3 травня) помер засновник храму прп. Феодосiй. З цiiю обставиною звичайно повтАЩязують перерву у будiвництвi - у 1074 р. роботи не велися. Водночас з собором було споруджено i "новий" монастир, на вiдмiну вiд "ветхого" на Дальнiх Печерах. У "ветсеи церкви" iгумен Стефан встановив щоденну службу "за умръшую братiю"[2; c 38-39].
"РЖконнi писцi", що виконували цю роботу, походили також з Константинополя. За текстом Патерика, вони прийшли у монастир через десять рокiв пiсля смертi преп. Антонiя та Феодосiя, тобто не ранiше 1084 р. Розпис собору було закiнчено ще за життя Никона: до 1088 р.
Маленька церква св. РЖоанна Предтечi, була збудована вже пiсля завершення внутрiшнього опорядження собору, але перед його освяченням, за iгумена Захарiя - отже, у 1088-1089 рр.
Лiтописний запис про зтАЩявлення вогненного стовпа в 1110 р. засвiдчуi, що собор був одноверхим: "Сей же стълпъ (..) съступи на цьркъвь и ста надъ гробъмъ Феодосиевимъ и по томь ступи на вьрхъ, акы къ въстоку лиц, и по томь невидимъ бысть". Зазначимо, що одноверхим собор зображено i на усiх мiнiатюрах Радзивiлiвського лiтопису. Значення "богосозданноi" Великоi Печерськоi церкви для подальшого розвитку давньоруськоi архiтектури важко переоцiнити. Успенський собор, як архiтектурний витвiр був новаторським для свого часу. Вiн не маi прямих аналогiй анi в давньоруськiй, анi в вiзантiйськiй архiтектурi, проте викликав хвилю наслiдувань [15; c. 78].
Скептична оцiнка впливу архiтектурних форм Печерського собору на храмове будiвництво Пiвнiчноi Русi, висловлена свого часу М.М. Воронiним, спростовуiться новими дослiдженнями. Так, собор у Суздалi, закладений Володимиром Мономахом, за останнiми дослiдженнями О.М. РЖоаннесяна, справдi точно вiдтворював як архiтектурний тип, так i габарити Печерського храму [4; c. 20]. Це цiлком пiдтверджуi звiстку Патерика про те, що першi камтАЩянi храми Пiвнiчно-Схiдноi Русi були збудованi "въ ту же меру", що й Успенський собор.
1.4. Лавра за Часiв П.Могили
У численних нотатках мандрiвникiв XV - початку XVII столiття, якi побували в Печерському монастирi, згадки про споруди над Дальнiми печерами вiдсутнi. Бiльшiсть подорожнiх взагалi вiдвiдувала лише Ближнi печери, якi були в кращому станi i доступнiшi для огляду. Таким чином, найдавнiше пiсля монгольське джерело, що даi уявлення про надземнi споруди на Дальнiх печерах тАУ це гравюра Тимофiя Петровича до книги РЖоанна Златоуста тАЬБесiди на 14 послань апостола ПавлатАЭ, виданоi в Печерському монастирi 1623 року. Пiднесення Лаври, вiдбуваiться за Петра Могили (управляв монастирем у 1628-1646 роках), Йосипа Тризни (1647-1656), РЖнокентiя Гiзеля (1656-1683) та iхнiх наступникiв. У цей час Печерський монастир стаi головною твердинею украiнського православтАЩя i боротьби з унiiю, визначним вогнищем науки i культури, одним з iдеологiчних центрiв руху за вiдродження украiнськоi державностi [4; c. 29].
.
Рис.2. Невiдомий художник. Панорама i план Дальнiх печер. Гравюра з книги Афанасiя Кальнофойського "Тератургiма". 1638.
Наступне зображення споруд на Дальнiх печер бачимо на однiй з гравюр до книги Афанасiя Кальнофойського тАЬТератургiматАЭ (печерське видання 1638 року). Ця гравюра (рис.2) маi панорамний характер (вигляд зi сходу) i значно iнформативнiша вiд попередньоi. Вона зображаi весь днiпровський схил, в якому викопанi Феодосiiвi печери, вiд берега рiчки до самоi вершини пагорба. Домiнантою ансамблю на Дальнiх печерах i деревтАЩяна церква Рiздва Богородицi, що, очевидно, замiнила попередню каплицю. За даними тАЬТератургiмитАЭ, вона була зведена в 1635 роцi. Церква тридiльна (неф iз двома вiкнами помiтно вищий вiд вiвтаря та бабинця), три банна, з галереiю (так званим опасанням) у нижнiй частинi. РЗi архiтектура типова для деревтАЩяного будiвництва Украiни цього перiоду [6; c.107-124]. На захiд вiд неi тАУ кладовище з деревами (могильнi горбки показанi як темнi прямокутники). На гравюрi бачимо також будиночки тАУ келii ченцiв: один тАУ тАЬкелiя старця печерникатАЭ на пiзнiшому планi 1661 року тАУ десь у районi теперiшньоi церкви Зачаття Ганни (iз заходу до нього примикаi город, подiлений на окремi грядки); iще два (один з них, можливо, господарського призначення) тАУ в захiднiй частинi територii, недалеко вiд втАЩiзних ворiт (на планi 1661 року позначений, як тАЬкелiя схимничеськатАЭ). Неподалiк iз перших згаданих будинкiв тАУ криниця з журавлем.
Рис.3. Зображення печери преподобного Феодосiя. Гравюра РЖллi, 1661р.
Гравюра РЖллi тАЬЗображення печери преподобного Феодосiя до видання Печерського Патерика 1661 року (рис.3) показуi, що за попереднi двадцять рокiв ансамбль на Дальнiх печерах не зазнав помiтних змiн. Панорама монастирського пагорба подана на нiй дещо вужче i менш детально, нiж на гравюрi 1638 року, а будiвлi вiдрiзняються хiба що розташуванням парканiв. Очевидно, в перiод пiсля 1638 року будiвельнi роботи в Лаврi були зосередженi на верхнiй територii та на Ближнiх печерах [7; c. 22].
РОЗДРЖЛ 2. СТИЛЬ БАРОКО В АРХРЖТЕКТУРРЖ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ
2.1 Церква зачаття Ганни
Перiод Руiни, що почався пiсля Хмельниччини, не сприяв розгортанню монументального будiвництва в Киiвi, в тому числi в Печерському монастирi. В Лаврi тАУ найбагатшому з киiвських монастирiв тАУ уже 1679 року (за архiмандрита РЖнокентiя Гiзеля, визначного релiгiйного i культурного дiяча, вихованця Петра Могили) на Дальнiх печерах зводиться камтАЩяна церква Зачаття Ганни коштом тАЬОлександра Омеляновича Новицького. Церква зведена на мiсцi, де ранiше не було храмiв тАУ на пiвнiчний схiд вiд церкви Рiздва Богородицi, нижче по схилу пагорба, на пiвдорозi вiд неi до найдавнiшого входу в печеру [3; c. 59].
Зображення церкви Зачаття Ганни в ii первiсних формах знаходимо на планi Киiва полковника РЖвана Ушакова (1695р.) та на гравюрi Леонтiя Тарасевича тАЬПечера преподобного отця нашого Феодосiя Печерського (1703). На гравюрi Тарасевича подане майстерне зображення пiвденного фасаду тiii ж споруди. Церква маi три банi з двоярусними бароковими завершеннями, поставленi по осi захiд-схiд. Центральна баня ширша i вища вiд бiчних; вона декорована горизонтальною тягою, що йде над вiкнами. Бабинець, здаiться, трохи вужчий i вищий вiд iнших частин споруди; з пiвдня до нього тулиться якась прямокутна в планi прибудова. Неф iз двома вiкнами з на пiвциркульним завершенням i вiвтар тАУ однаковоi висоти й ширини, роздiленi пiлястром. Вони оточенi низькою деревтАЩяною галереiю. У верхнiй частинi стiн основного масиву споруди, вище вiкон нефу йде горизонтальна тяга, як i на головнiй банi. Розбiжностi мiж планом Ушакова та гравюрою Тарасевича (наприклад, вiдсутнiсть галереi навколо вiвтаря на планi Ушакова), ймовiрно, можна пояснити бiльшою схематичнiстю першого зображення. Рис.4 - панорама Дальнiх печер. Фрагмент плану Киiва полковника РЖ. Ушакова 1695р. Реконструкцiя Г. В. Алфьоровоi та В. О. Харламова.
Рис.4
Церква Зачаття Ганни в ii первiсних формах була першим у Киiвi (i, здаiться, взагалi на землях Гетьманщини) втiленням у каменi типу тридiльного три банного храму, запозиченого з деревтАЩяного будiвництва. Стрункi пропорцii i форма бань, характернi для Мазепинського бароко, вiдрiзняли ii вiд давнiших.
2.2. Церква Рiздва Богородицi
Церква Рiздва Богородицi збереглася до нашого часу, реставрацiя 1965-1968 рокiв (автор проекту тАУ РЖ. РЖ. Макушенко) повернула iй первiснi архiтектурнi форми. Центральне ядро споруди тАУ тридiльна три банна церква (подiбна за типом до первiсноi будiвлi церкви Зачаття Ганни, див. вище). Прямокутний у планi неф маi найбiльшу висоту, бабинець i вiвтар тАУ однаковоi висоти, дещо нижчi вiд нефа. Бабинець у планi прямокутний, вужчий вiд нефа. Вiвтар тАУ напiвкруглий, точнiше, птАЩятигранний, однiii ширини з нефом. Три грушоподiбнi з макiвками банi на восьмигранних барабанах розмiщенi на осi захiд тАУ схiд, досить широко розставленi, центральна баня дещо вища вiд двох iнших. З пiвнiчного та пiвденного боку вiд центральноi частини храму розмiщенi чотири низькi прямокутнi каплицi з мiнiатюрними абсидами (цилiндричними у захiдноi пари каплиць i гранчастими тАУ у схiдноi), що також увiнчанi масивними банями з макiвками. Банi каплиць за розмiром порiвнянi з головною банею i бiльшi вiд бiчних. Завершення семи бань формують надзвичайно виразний пiрамiдальний силует споруди [15; c. 205].
Схiдна пара каплиць примикаi до схiдноi частини нефу, захiдна тАУ до бабинця. Тим самим iхнi розташування порушуi центричнiсть плану споруди. Оскiльки захiднi каплицi довшi за бабинець, на захiдному фасадi утворюiться западина, в якiй i розмiщений головний вхiд до церкви. Два iншi входи розмiщенi на пiвденному та пiвнiчному фасадах, також у западинах мiж каплицями. Кожна з каплиць сполучена iз церквою, але маi й свiй окремий вхiд iззовнi: схiдна пара тАУ iз заходу, захiдна пара тАУ по обидва боки вiд центрального входу в церкву (з пiвдня та з пiвночi). На планi (рис.5) видно, що пiвнiчно-схiдна каплиця довша за пiвденно-схiдну, але в натурi це не дуже помiтно.
Рис.5 - Церква Рiздва Богородицi на Дальнiх печерах. План.
Центральна частина церкви освiтлюiться вiкнами в барабанах бань, а також через високi вузькi вiкна з напiвциркульним завершенням, три з яких розмiщенi на гранях вiвтаря, два тАУ на захiдному фасадi бабинця i по одному тАУ на пiвнiчнiй та пiвденнiй стiнах нефа. Захiдна пара каплиць маi по одному вiкну на пiвденнiй та пiвнiчнiй стiнах, схiдна тАУ по два вiкна на зовнiшнiх стiнах, а також круглi вiкна над порталами.
Всi частини церкви тАУ бабинець, неф, вiвтар, каплицi, барабани бань тАУ завершенi розкрепованими карнизами складного профiлю. Ще один карниз бачимо на захiдному фасадi бабинця пiд вiкнами, а його продовження тАУ на пiвденнiй та пiвнiчнiй стiнах нефа, в промiжках мiж каплицями. Кути бабинця й нефа видiленi лопатками, кути каплиць обробленi пiлястрами. Чотирма пiлястрами декорований i вiвтар. Захiдний портал маi складну композицiю: дверний отвiр оточений обрамленням складного профiлю з напiвциркульним завершенням, по обидва боки вiд нього тАУ колонки коринфського ордеру з канелюрами, що пiдтримують горизонтальну тягу. Вище тАУ прямокутна нiша з трикутним завершенням, над нею, мiж вiкнами тАУ ще одна прямокутна нiша. Решта порталiв тАУ однотипнi, дещо примiтивнi, з трикутними фронтонами. Вiкна бань та центральноi частини церкви не мають декоративноi обробки. Пари вiкон схiдних каплиць мають iдине профiльоване обрамлення прямокутноi форми, а вiкна захiдних каплиць тАУ тАЬвушастiтАЭ наличники в дусi мазепинського бароко. На захiдних фасадах захiдних каплиць бачимо декоративнi нiшi, що нагадують за обрамленням вiкна. Декоративне оформлення церкви доповнюють фiгурнi хрести, що увiнчують усi сiм макiвок. Унiкальнiсть композицii споруди тАУ саме в поiднаннi тридiльного три банного ядра з каплицями. Каплицi виникли одночасно з основним обтАЩiмом тАУ це пiдтверджуi зображення церкви на гравюрi Л.Тарасевича тАЬПечера преподобного отця нашого Феодосiя Печерського. Вишуканий пiрамiдальний (але не геометрично сухий) силует храму змушуi згадати первiснi архiтектурнi форми Софiйського собору. Декоративна обробка центрального порталу виглядаi пiзнiшою (середини XVIII столiття), хоч сама багатоярусна композицiя може бути зiставлена, наприклад, з грубiшим за формою порталом Феодосiiвськоi церкви Печерського мiстечка (1698-1700рр.), зведеноi, до речi, тим самим замовником i, можливо, тими ж майстрами.
2.3. Хрестовоздвиженська церква
Вiдомо, що iснуюча зараз церква Воздвиження Животворящого Хреста на Ближнiх печерах Киiво-Печерськоi лаври була споруджена 1700 року на кошти полтавського полковника Павла Герцика.
Хрестовоздвиженська церква - одна з багатьох пам'яток за гетьманства РЖвана Мазепи i великою мiрою фiнансувалося ним самим та його сподвижниками. Пам'ятками тiii ж доби i ряд провiдних споруд ансамблю Киiво-Печерськоi лаври. Крiм уже названого Хрестовоздвиженського храму, це Всiхсвятська (1696-1698рр.) та Онуфрiiвська (1698-1701рр.) церкви, спорудженi, як i огорожа з баштами навколо верхньоi Лаври (1698-1701рр.), на кошти гетьмана РЖвана Мазепи. Вiн же фiнансував чергову реконструкцiю Успенського собору (1687-1701рр.) та Троiцькоi надбрамноi церкви (мiж 1695-1706рр.; пiсля неi цi споруди зберiгали свiй вигляд до пожежi 1718р.). Рiздвобогородицька (1696р.), Воскресенська (1698р.) та Феодосiiвська (1698-1700рр.) церкви були збудованi коштом племiнника Мазепи бiлоцеркiвського полковника Карпа Мокiiвського [3; c. 63]. Характерно, що наступнi за часом будiвництва храми Лаври - нова споруда трапезноi церкви Антонiя i Феодосiя (1893-1895рр.) та домова митрополича Благовiщенська церква (1905р.) - були зведенi лише через два сторiччя.
Будiвлi мазепинськоi доби, що в багатьох випадках замiнили попереднi деревтАЩянi споруди, фiксуючи тим самим iсторичну та мiстобудiвну традицiю, одночасно сформували в основних рисах неповторний вигляд барокового Киiва i, зокрема, Печерського мiстечка, оригiнальну панораму киiвських гiр з боку Днiпра, зафiксовану рядом малюнкiв та гравюр кiнця XVII- першоi половини XIX ст. Цi будiвлi послужили ядром архiтектурних ансамблiв, що розвивались у наступнi роки. Так, бiля Хрестовоздвиженськоi церкви з часом було збудовано галерею для входу в печери (1740-1745рр., очевидно, арх.РЖ.Г.Шедель; другий поверх надбудовано на початку XIX ст. за проектом А.РЖ.Меленського), що примикаi до вiвтаря церкви з пiвденного сходу, кам'яну дзвiни-цю (1759-1762рр.), будинок начальника Ближнiх печер (кiн. XVIII ст.), пiдпiрнi стiни з ротондами (кiн. XVIII - поч. XIX ст.), два корпуси келiй (кiн. XVIII - поч. XIX ст. та 1839р. - iнж. П.РЖ.Дзичканець).
Про архiтектуру писали вiдомi украiнськi мистецтвознавцi Костянтин Щероцький, Григорiй Логвин, Марко Петренко, Сергiй Кiлессо та iншi. Вона досить типова для свого часу. Це тридiльна трибанна споруда, що вiдтворюi в цеглi вiдповiдний тип украiнських дерев'яних церков. Церква стоiть на терасi, ii пiвнiчний бiк притулений до схилу гори, головним i пiвденний фасад. Центральна частина - неф - розширена, зовнi з пiвденного боку - тригранна. Виступаючий неф надаi головному фасаду церквi певноi масивностi. Схiдна частина - вiвтар - у планi заокруглена. Захiдна частина - бабинець - у планi прямокутна, з заходу завершуiться фронтоном майже трикутноi форми iз заокругленими бiчними кiнцями, нижче вiд фронтона - вiкно, яке, очевидно, первiсно мало хрестоподiбну форму. Всi iншi вiкна, в тому числi й на барабанах бань - видовженi, заокругленi вгорi. Широка середня баня маi невисокий восьмигранний барабан, до неi щiльно прилягають бiльш стрункi шестиграннi бiчнi банi, створюючи досить компактний силует (зовсiм iнший, нiж, наприклад, у Феодосiiвськоi церкви, де бiчнi банi вiддаленi вiд центральноi). Всi банi зараз мають двояруснi завершення. Але первiсно бiчнi банi були увiнчанi звичайними макiвками (подiбно до бiчних бань Катерининськоi церкви в Чернiговi).
Декор церкви надзвичайно стриманий, вiд чого споруда здаiться ще важчою. На пiвденному i схiдному фасадах - це лише складного профiлю карнiзи у верхнiх частинах основного масиву споруди та барабанiв бань, що пiдкреслюють горизонталi будiвлi. Наличники навколо вiкон вiдсутнi. Тiльки захiдний фасад маi архiтектурнi декорацii: вiн роздiлений на три поля чотирма пiлястрами, iще одна розмiщена за рогом - на пiвденному фасадi. Соковите лiплення пiвденного порталу церкви створене пiзнiше - в серединi XVIII столiття (можливо, в 1769 р., одночасно з iконостасом). Взагалi, за стриманiстю декору Хрестовоздвиженська церква не маi аналогiй у будiвництвi мазепинськоi доби (крiм хiба що Часодзвонноi вежi верхньоi Лаври). До захiдного фасаду церкви примикаi притвор, висота якого вдвiчi менша вiд основного об'iму церкви. На його пiвденному фасадi - двi пари заокруглених угорi вiкон, що вiдрiзняються розмiром (тi, що в захiднiй частинi, меншi). Над захiдною частиною притвору пiднiмаiться невисока баня на восьмигранному барабанi з двоярусним завершенням. На вiдмiну вiд бань церкви, вона майже позбавлена ковнiрiв i за силуетом наближаiться до пiвкола, а ii макiвка вiдносно менша за розмiром. Висота барабану приблизно рiвна висотi стiн притвору (в церквi висота барабану центральноi банi вдвiчi менша вiд висоти стiн), а дiаметр - ширинi притвору. Тому притвор виглядаi придавленим важкою банею. Це враження пiдсилюiться тим, що вiкна на стiнi пiд банею розташованi трохи нижче, нiж сусiднi. Вхiд до притвору - з будинку келiй (т. зв. корпусу №48), що споруджений за проектом iнж. П.РЖ.Дзичканця 1839 року на захiд вiд нього. Лабiринт Ближнiх печер мав три входи: iз захiдного примiщення притвору (ним тепер не користуються), iз пiвнiчно-схiдного кута притвору (ним зараз виходять з печер; вiн з'явився, очевидно, в недавнi часи, бо на картах XIX ст. замiсть нього показаний вхiд у пiвнiчно-захiдному кутку Хрестовоздвиженськоi церкви, тобто трохи на схiд) i з примiщення, що примикаi до Хрестовоздвиженськоi церкви з пiвнiчного сходу (ним зараз входять до печер).
2.4 Перебудова Успенського собору
Найдавнiшi вiдомi зображення Успенського собору Киiво-Печерськоi лаври бачимо на вже згаданих гравюрi Тимофiя Петровича на титулi книги "Бесiди на 14 послань св. апостола Павла" 1623року (захiдний фасад), гравюрi iз зображенням Верхньоi лаври у книзi А. Кальнофойського "Тератургiма" 1638року (схiдний фасад) та на рисунку А. ван Вестерфельда 1651 року (пiвденний фасад). Першi два зображення фiксують стан собору до Могилянськоi реконструкцii, останнi - вiдразу пiсля неi. Захiдний фасад собору пiсля реконструкцii найкраще поданий на гравюрi Афанасiя К. 1677 року до лаврського видання "Пречистi акафiсти" (гравюри РЖллi до Киiво-Печерського Патерика 1661 року значно схематичнiшi).
Аналiзуючи малюнок А. ван Вестерфельда, Ф.Л.Ернст вбачав у формах покриття собору близькiсть до восьмискатних дахiв, характерних для середньовiчноi архiтектури Кавказу, Новгорода та Пскова. З цим важко погодитись. Насправдi опущенiсть схiдних кутiв собору - це риса його первiсноi архiтектури, що йде вiд константинопольськоi школи. На неi звернув увагу О. РЖ. Комеч [8; c. 210 ], вказавши на помилку, допущену М.В.Холостенком у його вiдомiй реконструкцii первiсного вигляду Успенського собору: в дiйсностi центри всiх малих закомар, крiм двох схiдних (на пiвденному та пiвнiчному фасадах), знаходилися та тому ж рiвнi, що й центри великих закомар (а не були опущенi, як вважав М.В.Холостенко) [13; c. 107-170].
Для захiдного фасаду це добре видно на гравюрi Тимофiя Петровича та iнших лаврських гравюрах XVII столiття, для пiвденного - на малюнку А. ван Вестерфельда, який безпосередньо пiдтверджуi мiркування О. РЖ. Комеча (центри малих закомар, що примикають до великоi з рiзних бокiв, розмiщенi на рiзнiй висотi). Саме опущенiсть схiдних кутiв собору i призвела до появи своiрiдного покриття цiii його частини.
Форма завершення головноi банi собору - двоярусна, причому ii силует вже не ренесансний, як у Софii Киiвськiй, а ближче до бароко. Такоi ж форми макiвки з'явилися над головною абсидою, над схiдними частинами каплиць бiля схiдних кутiв собору. Декоративнi макiвки прикрашають також пiвденний та пiвнiчний фронтони на головному трансептi. На склепiннi головного нефу по обидва боки вiд головноi банi вмiщено iще двi банi з двоярусним завершенням, якi, можливо, збереглися в ходi всiх наступних перебудов. Таку саму барокову форму маi й баня на бiльш раннiй (показана вже на гравюрi 1638 року) спорудi в пiвденно-захiдному кутку лаврського двору. Цей самий стиль виявляiться i у формах розiрваного фронтону на захiдному фасадi собору (вiн показаний на гравюрi 1677 року; проiснував, судячи з гравюр лаврських видань, до кiнця XVII столiття) [10; c. 23-32].
Таким чином, складаiться враження, що перебудова Успенського собору була витримана не в стилi ренесансу, як перебудова Софii Киiвськоi, а мала риси раннього бароко.
2.5.Спорудження дзвiниць, архiтектурний ансамбль Лаври у 18 столiттi
У 1754-1761 роках (за архiмандрита Луки Бiлоусовича, що управляв Лаврою в 1752-1761 роках) на захiд вiд церкви Рiздва Богородицi зводиться дзвiниця (на зображеннях ансамблю на Дальнiх печерах 1638-1703 рокiв дзвiницi взагалi не було). Це двоярусна споруда з високим складним завершенням. Нижнiй ярус трактований як цоколь. На осi захiд тАУ схiд (яка продовжуi головну вiсь церкви Рiздва Богородицi) розмiщений проiзд. Арки проiзду обрамленi пiлястрами, на якi спираiться профiльована дуга. На пiвденному та пiвнiчному фасадах у центрi знаходиться вiкно з бароковим наличником. Вище арок проiзду та вiкон на всiх стiнах, крiм захiдноi тАУ вiкна овальноi форми (на захiдному фасадi на мiсцi вiкна тАУ живописна вставка). Центральнi поля фасадiв нижнього ярусу обрамленi сильно виступаючими лопатками. РЖще чотири лопатки, що нагадують контрфорси, розмiщенi по кутах споруди, продовжуючи в планi ii дiагоналi. Гранi лопаток та стiни мiж ними (крiм центральних полiв) обробленi горизонтальним рустом. Завершуiться перший ярус карнизом складного профiлю. Другий ярус починаiться вузькою горизонтальною смугою, що i наче продовженням першого ярусу. Вище тiло дзвiницi залишаiться в планi квадратним, а на лопатках, як на птАЩiдесталах, розмiщено шiстнадцять колон коринфського ордеру: по однiй над парами лопаток у середнiй частинi стiн та по двi тАУ над кутовими лопатками. Кожна колона притулена до пiлястра, також завершеного капiтеллю. В середнiх полях стiн тАУ отвори, декорованi так само, як проiзди першого ярусу. Другий ярус завершуiться сильно виступаючим розкрепованим карнизом, який повторюi план споруди. Над центральною частиною дзвiницi пiднiмаiться триярусний бароковий верх з вишуканим силуетом. Висота верху майже дорiвнюi висотi стiн. Над парами колон на кутах тАУ шпилi. Верх завершений фiгурним хрестом, шпилi тАУ рипiдами. Вся поверхня стiн, крiм лопаток першого ярусу та колон над ними, вкрита вишуканим лiпним орнаментом неглибокого рельiфу. Особливо пишно прикрашенi схiдний та захiдний фасади. Над арками першого та другого ярусiв i на балюстрадах другого ярусу тАУ живописнi вставки.
Пропорцiйний лад споруди змушуi згадати попереднi бароковi киiвськi дзвiницi, зведенi до Великоi лаврськоi дзвiницi, а саме дзвiницi Софiйського (до надбудови), Михайлiвського Золотоверхого та Видубицького (до надбудови) монастирiв, РЖллiнськоi та Добромикiльськоi церков на Подолi. Всi вони, як i дзвiниця на Дальнiх печерах, лише трохи вищi вiд своiх храмiв (першi три) або навiть нижчi вiд них (двi останнi), всi вони мали або мають розвинене завершення, висота якого сумiрна з висотою стiн. З iншого боку, за вишуканiстю архiтектурних форм та декору аналiзована споруда не маi собi рiвних i i одним з вершинних досягнень пiзнього украiнського бароко на землях Гетьманщини. Можна iще додати, що кутовi контрфорси з баштами-шпилями, розвернутими пiд кутом 45В° щодо площин фасадiв, навiянi аналогiчними архiтектурними елементами Андрiiвськоi церкви. З iншого боку, поiднання ярусного барокового верха зi шпилями на кутах унiкальне для архiтектури Гетьманщини i навiяне, мабуть, захiдними зразками (завершення вежi Корнякта у Львовi, 1695р.).
Рис.6.Невiдомий художник. Перспект Киiво-Печерськоi фортецi й частини форштадту з московського боку. 1783р. Фрагмент.
Рис.7. Невiдомий художник. Краiвид з-за Днiпра Киiво-Печерськоi фортецi та частини форштадту, починаючи вiд Видубицького Георгiiвського i закiнчуючи Миколаiвським монастирем. 1784-1798рр. Фрагмент.
Дзвiницю на Дальнiх печерах збудував вiдомий лаврський майстер Степан ДемтАЩянович Ковнiр. Автором проекту К.Щероцький та пiзнiше Б.Крицький вважали самого Ковнiра, П.Курiнний тАУ РЖ.Г.Шеделя, В.Шиденко та П.Дарманський тАУ П.РЖ.Неiлова, Г.Логвин, С.Кiлессо та П.Бiлецький тАУ РЖ.Г.Григоровича-Барського, причому С.Кiлессо твердить, що ця остання атрибуцiя пiдтверджуiться архiвними документами.
РОЗДРЖЛ 3. АРХРЖТЕКТУРНРЖ СТИЛРЖ КИРДВО-ПЕЧЕРСЬКОРЗ ЛАВРИ ПЕРРЖОДУ (19-20 ст.)
3.1.Аархiтектурнi споруди першоi половини 19ст.у стилi класицизму
Кiнець доби бароко приблизно збiгся в часi з остаточним скасуванням гетьманщини (1764р.) та знищенням Запорiзькоi Сiчi (1775р.), а також лiквiдацiiю в 1786 роцi ставропiгii Лаври i виборностi ii архiмандритiв. Пiсля цього Лавра виявилася повнiстю iнтегрованою в iмперську структуру росiйськоi церкви. Будiвництво на ii територii тепер велося в стилi класицизму.
На Дальнiх печерах пiсля перерви в кiлька десятилiть активнi будiвельнi роботи почалися у 1809 роцi (за священноархiмандрита Лаври митрополита Серапiона Александровського, який обiймав цю посаду в 1803-1822 роках) [9; c. 102].
Серед споруд того часу були будинок намiсника пiд високим дахом iз заломом. В центрi пiвнiчного фасаду тАУ ганок пiд трикутним фронтоном. Корпус келiй, також пiд високим дахом iз заломом Церква Зачаття Ганни з деревтАЩяною захiдною частиною Макiвки церкви Зачаття Ганни, церкви Рiздва Богородицi i дзвiницi розташованi на однiй прямiй, що наче продовжуi лiнiю схилу надднiпрянського пагорбу.
В 1809 роцi було перекладено старi (1679р.) стiни церкви Зачаття Ганни, що дали трiщини (в ходi ремонтних робiт склепiння з банею 1760-х рокiв було оперте на деревтАЩянi стовпи i залишилося неушкодженим). Перебудована i розписана заново церква була освячена 9 грудня 1811 року. Виконував ремонтнi роботи майстер В.Ф.Серiков з Калузькоi губернii. Автором проекту був вiйськовий iнженер, капiтан Олександр РЖванович Якушкiн (1749-1823рр.; в 1811 роцi постригся в ченцi пiд iмтАЩям Арсенiя, пiзнiше був блюстителем Дальнiх печер, похований бiля пiвнiчноi стiни церкви Зачаття Ганни). Очевидно, новi стiни охопили й обтАЩiм деревтАЩяного притвору 1784 року. В результатi церква отримала видовжений прямокутний план iз напiвкруглим вiвтарем, до якого з пiвдня та пiвночi примикають дещо нижчi прямокутнi прибудови. На пiвденному та пiвнiчному фасадах прибудов тАУ композицii з трьох вiкон: середнього з напiвкруглим завершенням та двох прямокутних, вужчих i трохи нижчих, по обидва боки. Кути стiн основного масиву i прибудов обробленi рустованими лопатками. Такi ж лопатки дiлять пiвнiчну та пiвденну стiни церкви на три поля. В середнiх полях тАУ по три вiкна iз заокругленим завершенням, оброблених профiльованими тягами; в захiдних полях тАУ по два таких самих вiкна, а посерединi тАУ дверi (на пiвнiчнiй стiнi тАУ закладенi). Головнi дверi тАУ в центрi захiдноi стiни, яка завершуiться зараз фронтоном барокових форм з хрестом та рипiдами. Над дверима тАУ вишуканi кованi навiси (очевидно, кiнця ХРЖХ тАУ початку ХХ столiття). У захiднiй частинi споруди (притворi), вiддiленiй вiд власне церкви, влаштований вхiд до печер. Пiсля перебудови церква, як i ранiше, увiнчувалася бароковою банею з макiвкою.
рис.8.
На гравюрi Л. Тамзевича тАЬКраiвид Киiво-Печерськоi лаври з-за Днiпра (рис.8) бачимо iще один фронтон, який вiддiляi центральну частину будiвлi з банею вiд вiвтаря; до нашого часу вiн не зберiгся.
У 1810 роцi, очевидно, вiдразу пiсля завершення ремонту церкви Зачаття Ганни той самий майстер В. Ф. Серiков i також за проектом О.РЖ.Якушкiна зводить на мiсцi попереднього новий камтАЩяний будинок для блюстителя Дальнiх печер. Як уже вказувалося, нова споруда включила, очевидно, фундаменти своii попередницi i значною мiрою повторила ii композицiю. Це тАУ одноповерховий будинок на високому рустованому цоколi, витягнутий у напрямку схiд тАУ захiд. У центральнiй його частинi тАУ деревтАЩяний третiй поверх з балконами (вiдновлений в результатi нещодавньоi реставрацii). Кути основного масиву споруди обробленi рустованими лопатками, як i в церквi Зачаття Ганни. Ризалiт на пiвнiчному фасадi маi таку саму композицiю з трьох вiкон, як i прибудови до згаданоi церкви. На схiдному фасадi будинку тАУ галерея, пiдтримана низькими колонами без капiтелей, стовбури яких помiтно звужуються догори. РЖ пропорцii, i кiлькiсть колон тАУ птАЩять тАУ абсолютно нетиповi для класицистичних портикiв, зате нагадують ганки будинкiв у стилi украiнського бароко. Пари колонок пiдтримують також дахи балконiв третього поверху. Стиль будинку в цiлому тАУ провiнцiйний варiант класицизму з бароковими ремiнiсценцiями.
У 1820х роках (священноархiмандритом Лаври протягом 1823-1837 рокiв був визначний iсторик митрополит РДвгенiй Болховiтiнов) на мiсцi деревтАЩяних келiй, що стояли над обривом у пiвнiчнiй частинi майданчика над печерами, зводяться новi будiвлi тАУ схимницький корпус (на захiд вiд церкви Зачаття Ганни, вiдразу за входом до галереi, що веде до Ближнiх печер) i братськi келii (на захiд вiд нього).
Остання будiвля в стилi класицизму на Дальнiх печерах тАУ це братський корпус (корпус №50), зведений десь у першiй половинi ХРЖХ столiття на пiвдень вiд церкви Зачаття Ганни.
Рис.9. Невiдомий художник. Краiвид Ближнiх та Дальнiх печер Киiво-Печерськоi лаври. Лiтографiя. Друга половина ХРЖХ ст. Фрагмент.
У 1844-1848 роках у звтАЩязку з будiвництвом Новопечерськоi фортецi, на територii якоi опинилась i Лавра, навколо Дальнiх печер зводиться стiна з бастiоном за проектом вiйськового iнженера О. фон Фраймана. Матерiал споруди тАУ славетна
Вместе с этим смотрят:
Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття
Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки
Амурський мiст
Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"
Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома