Архiтектурний стиль тАУ класицизм

Архiтектурний стиль тАУ класицизм.

Змiст:

1. Загальна характеристика стилю класицизм

2. РЖнтертАЩiр i предмети внутрiшнього убранства захiдно-iвропейського та росiйського класицизму.

3. Критична оцiнка стилю класицизм

Класицизм був вираженням фiлософського рацiоналiзму, iдеологiiю i мистецтвом нового класу - буржуазii. Концепцiя класицизму полягала в використаннi в архiтектурi античних систем Формоутворення, що, однак, наповнялись новим змiстом. Естетика простих античних форм i точний ордер ставилися в противажiль випадковостi, и строгостi архiтектурних i художнiх проявiв свiтогляду вiдживаючий аристократii.

Класицизм стимулював археологiчнi дослiдження, що призвели до дивним вiдкриттям i новим знанням про розвиненi античнi цивiлiзацii. Результати роботи археологiчних експедицiй, узагальненi в просторих наукових дослiдженнях. Заклали теоретичнi основи руху, учасники якого вважали античну культуру вершиною досконалiсть в будiвельному мистецтвi, зразком абсолютноi i вiчноi краси. Популяризацii античних форм сприяли численнi альбоми, утримуючi зображення архiтектурних пам'ятникiв.

В авангардi розвитку архiтектури класицизму стояла передусiм Францiя перiоду Наполеона. Пiсля цього протестантськi Германiю i Англiя, а також перебуваюча пiд впливом iвропейських течiй Росiя. Рим став одним з головних теоретичних центрiв класицизму.

Характер архiтектури в бiльшостi випадкiв залишився залежним вiд тектонiки муру ,що несе i зведення, що став бiльш плоским. Важливим пластичним елементом стаi портик, в той час як стiни ззовнi i з середини членуються дрiбними пiлястрами i карнизами. В композицii цiлого i деталей, обсягiв i планiв преобладаi симетрiя. Кольорове рiшення характеризуiться свiтлими пастельними тонами. Бiлий колiр, як правило, служить для виявлення архiтектурних елементiв, що i символом активноi тектонiки. РЖнтер'iр стаi бiльш свiтлим, стриманим, меблi простiй i легкий, при цьому проектувальники використали* iгипетськi, грецькi або римськi мотиви.

З класицизмом зв'язанi найбiльш значнi мiстобудiвнi концепцii i iхньоi реалiзацii в натурi кiнця XVIII i першоi половини XIX в. В цей перiод закладаються новi мiста, парки, курорти. Нову органiзацiю розселення, направлену на подолання соцiальноi нерiвностi i на створення новоi соцiальноi гармонii, пропонують в кiнцi XIX сторiччя социалiсти-утопiсти. Проекти житлових комун, фаланстерiв (що реалiзувалися, однак, в дуже незначнiй кiлькостi) зберiгали образ i просторовi особливостi, характернi для класицизму.

Центри розвитку архiтектури класицизму

Класицизм був ведучим стилем передусiм в Францii, де панував в всiй художнiй творчостi. Вiн i вираженням освiтнiх тенденцiй французького суспiльства того перiоду. Французький конвент навiть проголосив класицизм стилем французькоi буржуазноi революцii. Вiн внiс змiни в планировочну i просторову систему мiста, прорiзав нерегулярну середньовiчну структуру вулиць величним комплексом прямих проспектiв i площ, а на пересiченнях iхнiх осей розмiстив архiтектурнi монументи. Рацiоналiзм мислення XVIII i XIX вв. Виявився в прагненнi до створення iдиноi мiстобудiвноi концепцii, що влилось в 1793 г. В утворення Паризькоi художньо-плановоi комiсii. Бiльшу роль грала i Паризька школа тонких мистецтв, студенти якоi вивчали пам'ятники античноi архiтектури безпосередньо в Римi, а пiсля закiнчення школи працювали в багатьох iвропейських краiнах i поза континентом. Свiтогляд класицизму виявляiться вже в архiтектурi схiдного крила Лувра (1667'-' 1678), що спроектувався К. Перро, одержавши верх над проектом в стилi бароко, виконаним iталiйцем Бернiнi. Подiбним прикладом може служити i палац Малий Трiаноп в Версальському парку.

Почало французького класицизму зв'язане зi будiвництвом храму св. Женевьiви в Парижi (пiзнiше вiн отримав назву Пантеона), спрощена форма якого свiдчить про виникнення нового естетичного пiдходу. Храм був закладений на планi, що i форму рiвностороннього хреста, з банею в центрi, що пiднiмаються до висоти майже 120 м. РЖнтер'iр ще носить риси Ренесансу. Зовнiшнi поверхнi стiн майже без прикраси вирiшенi з використанням класичного контрасту розчленованоi i* нерасчленнованоi мас. Автором Пантеону була архiтектор Ж. Ж. Суффло, вiдомий також як творець Великого театру в Лiонi (1756) i автор великоi дослiдноi роботи про античнi храмах в Грецii.

Прагнення використати античнi зразки було реалiзоване в початку XIX в., коли в Парижi виникла бiльша частина великих i будiвель в стилi класицизму, а iхнiй вплив був посилений мiстобудiвним рiшенням. Вони стали художнiм завершенням паризького дiаметру; створили головнi орiiнтири на планi i в силуетi центру мiста i композицiйно замкнули перспективи вулиць. До античностi бiльше всього наблизилася церква Мадле. Н, що будувалася, починаючи з 1764 г., по проекту П. Контана де Иврi i завершена архiтектором П. Виньоном в перiод з 1806 по 1842 рр. в виглядi ВлгрецькогоВ» храмового спорудження периптерального типу. Водночас споруджуються колона на Вандомской площi в подражание колонi Траяна в Римi i Триумфальная арка на площi Зiрки, побудована в 1806-1836 рр. по проекту архiтектора Ж. Ф. Шальгропа. Наприклад римських трiумфальних арок вона маi скульптурне оформлення (Марсельiза), виконане скульптором Ф. Рюдом. Так, французький класицизм вже в самому початку свого розвитку став стилем пам'ятникiв, вираженням представительности i iмператорськоi могутностi Наполеона, що i знайшло вiдбивання в iншiй назвi цього стиля тАФ ампiр.

РЖдеi класицизму творчi розвивали, зберiгаючи при цьому стильову чистоту, Ш. Персье i П. Ф. Фонтэн, що, будучи архiтекторами iмператорського двору, стали найбiльш видними представниками нового стиля. Вони брали участь в перебудовi Лувра, спроектували арку Перемоги на площi Карусель (1806 г.) i численнi параднi интер'iри. РЗм вдалося добитися iдностi рiшень цiлих вулиць. Типовим прикладом таких рiшень стала вулиця Риволи в Парижi.

Зi часом класицизм перероджуiться в чистий академiзм, втрачаi спроможнiсть реагувати на виникнення нових функцiональних задач i досягнень технiки XIX в. Прикладом може служити будинок Паризькоi бiржi (1808, А. Т. Броньяр) або Палац справедливостi в Лiонi (В. Бальтар).

З перiодом зрiлого класицизму зв'язанi iдеальнi проекти будинкiв i мiст, що своii символiкою простих геометричних форм без декору попередили вже на переломi XVIII i XIX вв. естетичнi принципи сучасноi архiтектури. Передусiм, це РД. Л. Булле - автор проекту мавзолею Ньютону (1784 г.) в виглядi пустотiлого кулi, Ж. Лекен - автор проектiв iдеальних споруд на революцiйну тематику. ИаиГюлсе значною особистiстю був К. Н. Леду. В зв'язку з* пропозицiiю iдеального мiста Шо (1785-1804) вiн спроектував кладовище в формi кола, собор i дiм вартуючи в формi кулi. Подiбно цьому i цилiндр, з якого випливаi водоспад, став в iншому його проектi архiтектурним символом вдома керуючого рiки Лу.

В кiнцi XVIII в. До класицизму схиляiться також i архiтектура Англii, хоча ii розвиток в цей перiод в однаковiй мiрi знаходився i пiд впливом романтизму. Близькiсть до класицизму виявляiться вже в барочному кафедральному соборi св. Павла в Лондонi (1675-1710), проект якого разом з планом перебудови частини Лондона i роботою видатного англiйського архiтектора К. Рiпа. Класицизм в чистому виглядi в англiйськiй архiтектурi представляють будинок Королiвського художнього суспiльства Р. Адама i, Нацiональний Банк в Лондонi (1788) Д. Соуна. Найбiльший вклад в архiтектуру i мiстобудiвництво зробив Д. Нэш - автор реконструкцii Риджент Стрит, Букингемского палацу, костелiв i групи нових житлових будинкiв в Лондонi на Парк Крещент або Честер Терас (1825). Архiтектурнi комплекси, створенi по проектам Нэша, примикають до паркiв i вiдрiзняються архiтектурною цiлiснiстю, вишуканiстю i строгiстю форм, зрiлостю культури органiзацii житловоi середи. Класицизм досягаi свого розквiту в стильних i комфортабельних интер'iрах роботи Чиппендейла, Адамса i Шсратона. Вони вплинули на органiзацiю житловоi середи в РДвропi на тривалий перiод.

Однак при рiшеннi деяких споруджень деяких домiв прийоми перетворюються в схеми, що поставило пiд сумнiв iхню доцiльнiсть в таких значних будинках як Нацiональна галерея (закiнчена в 1838 г. по проекту У. Уилкинса) або Британський музей в Лондонi (1825-1847) i театр Ковент Гарден (1823) стосовний до пiзнього класицизму (обидва будинку по проекту Р. Смерка). Зростаючий вiдрив концепцiй класицизму вiд потреб життя вiдкрив в Англii шлях романтизму в архiтектурi i мистецтвi.

В Германiю розповсюдженню класицизму сприяли дослiдження античноi архiтектури. Передусiм це археологiчнi вiдкриття i теоретичнi роботи РЖ. РЖ. Винкельманна пiд назвою: ВлМiркування про наслiдування грецьким творамВ» i ВлРЖсторiя мистецтва стародавностiВ» (1764), що по свойому значенню далеко вийшли за межi Германiю. Центрами класицизму в перiод правлiння прусських королiв Фрiдрiха Вiльгельма I i II були Берлiн i Мюнхен.

З самого початку класицизм в Германii мав подвiйний характер. З одного боку, як i в iнших* краiнах, вiн був стилем архiтектурних монументiв, однозначно пiдлеглих античним канонам, з iншого - виявляв прагнення до гармонiйного рiшення зв'язки мiж призначенням i формою. Перше направлення може бути уявлене твором раннього нiмецького класицизму - брапденбургскнми комiрами в Берлiнi (1789, автор К. Г. Лангхапс), простий по формам архiтектурою Д. Жiллн i Г. Гептце - авторiв проекту Старого монетного двору в Берлiнi (1798-1800). Розвиток нiмецького класицизму i вплив берлiнськоi Будiвельноi академii зберiгаються в течiю тривалого перiоду. Пiзнiй класицизм може бути уявлений роботами архiтектора Л. Кленца, що в Мюнхенi створив простору площу, обмежену Глiптотекою (музей античноi скульптури). Пiнакотекою (картини галерея) i Пропiлеями (1816 тАФ 1862).

Друге направлення може бути уявлене видатними творами К. Ф. Шинкеля, що працював в художнiй i будiвельнiй Академii в Берлiнi, звiдки вийшли найбiльш виднi творцi архiтектури XIX в. в Германiю. Вiн був учнем Ф. Жилли, вiдомого своiми проектами пам'ятника Фрiдрiху Великому, а особливо Нацiонального театру в Берлiнi (1797), яким показав зв'язок архiтектурноi форми з призначенням будiвлi Шинкель розвинув цей рацiональний пiдхiд в теорii i практицi. Його берлiнськi будiвлi-нова гауптвахта, Старий музеi, а особливо Драматичний театр з рiдкiсним за якiстю iнтер'iром в стилi класицизму - виникають на основi нових принципiв, що сповiщають майбутнiй розвиток ВлмодернаВ». Цi принципи були повнiстю реалiзованi в його проектах торговельного дома

РЖ обсерваторii в Боннi, маяка в Арконе, храму в Потсдамi i дрiбних спорудженнi в парку Сансусi, а також в iнших будiвлях 30-х рокiв. З рiдкоi для першоi половини XIX в. Послiдовнiстю Шинкель дотримував в своiх роботах принципу взаiмозалежностi форми i функцii.

З захiдноi РДвропи класицизм розповсюджуiться в Росiю, де вже на гранi XVIII-XIX вв. приймаi своiрiдний характер. Настання класицизму знаходиться в прямому зв'язкуз полiтичними, господарськими i культурними реформами, що почалися при Петрi I i тривали в перiод царювання Катерини II . Основною рисою росiйського класицизму було створення численних мiстобудiвних комплексiв, використання великого просторового ордера, що застосовувався з надзвичайним почуттям i умов мiсцевоi середи, i масштабу людини.

В росiйському класицизму вiддалено виявилися вiдгуки давньоруськоi i византiйскойi культури, а водночас i росiйського бароко, що був першим схiдцем зв'язку росiйськоi архiтектури з iвропейськими течiями. В якостi прикладу можна навести раннi роботи В. РЖ. Баженова в Москвi, такi як будинок Пашкова (1784-1787) i грандiозний проект перебудови Кремля. Прикладом може служити також риси i бароко, i класицизму архiтектура ,що носить резиденцiй в округах Петербурга - царське сiло (зараз м. Пушкiно) i Петродворець, в спорудження яких, включаючи просторi навколишнi парки, великий вклад внесли iталiйцi Б. Растрелли (автор проекту Зимового палацу в Петербурзi) i Д. Кваренги, шотландец Ч. Камерон i росiйський архiтектор РЖ. Старов. Головним представником класицизму в Москвi був М. Ф. Казаков - автор проектiв будинкiв Московського сенату в Кремлi, Голiцинскоi лiкарнi (1801), Московського унiверситету (1785) i ряду рiчних резиденцiй в округах Москви.

Своii вершини росiйський класицизм досяг в архiтектурi новоi столицi - Петербурга, що був закладений Петром Великим в 1703 г. Перший (нездiйснений) план мiста, ще ВлзвернутогоВ» в овальну ренесансну зiрчасту систему (1717), розробив А. Леблон. Першими будiвельниками Петербурга стали Еропкин, Зiмцов i Коробов. Сьогодняшнiй образ мiста визначився, однак, тiльки в початку XIX в., коли виник основний композицiйний скелет мiста в формi трезуба i численнi комплекси на Невськiм проспектi, Васильевскому островi з Бiржею (1805-1816) але проекту Тому де Томона, велике будинок Адмiралтейства, архiтектор якого А. Д. Захаров вiдноситься до найбiльш значних представникiв росiйського класицизму, i комплекс Казанського собору (1801-1811) по проекту А. Н. Воронiхiна. Розвиток класицизму в Петербурзi досягаi своii кульмiнацii в роботах К. РЖ. Россi, що завершуi Палацову площу дугою будiвлею Головного штабу (1819-1829) i Сенатську площу тАФ будинком сенату i синоду. Вiн також автор проекту Михайлiвського палацу i ансамблю Театральноi вулицi i Александрiвського театру. Прикладами останнього етапу розвитку класицизму тут служать монументальнii i стрункi Трiумфальнi арки, створенi архiтектором В. П. Стасовим, i Исаакiiвский собор, побудований по проекту А. Л. Монферана в другий чвертi XIX в.

Класицизм в iнших краiнах i його пiзнi форми. Класицизм виявився в багатьох краiнах. Пiд прямим французьким впливом виявилася РЖталiя, де центром класицизму стали в XIX в. Мiлан з його оперним театром ВлЛа СкеляВ» (архит. Пьермаринi) i Неаполь, де була здiйснена перебудова театру Сан Карло i зведений собор Сан Франческо де Паоло. Бiльш широкий вiдгук в РЖталii отримав романтизм, джерелами натхнення для якого в першiй половинi XIX в. Стали мiсцевi форми середньовiчноi i ренесансноi архiтектури.

Завдяки посередництву французьких архiтекторiв, класицизм з РДвропи влучаi на американський континент, де в 1791 г. по проекту П. Ш. Ланфана був закладений Вашингтон. Мiсто маi прямокутну основу вуличноi мережi, розрiзану широкими дiагоналями бульварiв. Той же принцип панiровки типовий для Детройту (1807), Нью-Йорка (1811) i iнших американських мiст. В 1793 г. був закладений перший камiнь в фундамент будинку Капiтолiю (У. Сонтон). Остаточний вигляд йому придав Б. Латробэ - найбiльш значний представник американського класицизму, що довiв стилiзацiю форм грецькоi архiтектури до найменьших деталей декору. Представниками класицизму були також Р. Миле i Д. Хобан, що розробили проект Бiлого Дому в Вашингтонi. Цей стиль став в Америцi першим нацiональним стилем пiд назвою Влгрецьке вiдродженняВ». Деякi виразнi елементи класицизму отримали в американськiй архiтектурi бiльш широке розповсюдження, нiж в РДвропi. Вони зустрiчаються навiть в XX в. РЖ придають специфiчний характер вигляду маленьких мiст з iхнi кам'яною i дерев'яною архiтектурою.

Класицизм знайшов свiй прояв i в своiрiднiй польськiй архiтектурi, де на змiну нiмецьким впливам прийшло iталiйське (М. Бачиареллi, Д. Мерлiнi - створителi парку Лазейкi в Варшавi, 1779-1794). Головним архiтектором Варшави був А. Кораццi тАФ автор проекту будинкiв Польського банку.

З класицизмом були зв'язанi датчанi X. Ф. Хансен i Т. Хансен, що працював головним чином в вiденськiй Будiвельнiй академii i вiдомий як автор проекту будинку парламенту в Вiднi 1883 г., Беседного дома i лiкарнi св. Анни в Брно. В стилi класицизму був побудований. Прадо - музей в Мадридi (архит. X. Де Виланева); кафедральний собор в Остржигоме (1822-1856) по проекту архит. РЖ. Хилда; Нацiональний музей в Будапештi (перша половина XIX в.) по проекту М. Поллака, i багато менш великi будiвлi в iнших iвропейських краiнах. В вiдзнаку вiд класицизму його пiзнi форми вiдрiзнялися композицiйною складнiстю i багатством декору. Бiльш точний характер зберiгала архiтектура споруд громадянського призначення.

РЖнтер'iр i предмети внутрiшнiх шатiв захiдноiвропейського класицизму

РЖнтер'iри французького класицизму i рококо, незважаючи на нею iхнi контрастнiсть, мiстили деякi обидно признаки. До обох случаях iхнi оформлювалися в основному невеликi кiмнати. Але внутрiшнiх вiддiлках i того, i iншого, мур розчленовувався на орнаментально обробленi поля (пано), велике значення грають дзеркала, масштаб орнаменту - дрiбний, колористична гама тАФ м'яка, вибiлена. Однак интер'iри класицизму (стиль Людовика XVI) мiстили i принципово новi риси. Бiльшiсть вiдрiзняiться простотою i яснiстю декоративноi композицii (мал. 179). Стiни прямокутних в планi примiщень вiддiляються вiд стель карнизами, або антаблементами, площини стiн чiтко розподiляються мiж собою. В бiльших примiщеннях муру рас членуються пiлястрами i напiвколоiдами. Стелi часто обробляються кесонами; застосовуються стрiчковi десюденорти i фрiзи.

Зразком надзвичайно чiткого, стриманого композицiйного рiшення, типового для стиля Людовика XVI, може служити приведений нами iнтер'iр бiблiотеки короля в Версальському палацi.

В орнаментi стиля Людовика XVI можна вiдзначити двi тенденцii. Що вiдрiзнялися тим: античнi i тi, що зв'язанi з природою i сiльським побутом. Серед античних тем: дрiбний акант. Маскарони. Мiфiчнi образи i атрибути, факели, дикторськi зв'язки, до. Колчани, луки, шоломи, мечи, щити, списи. Пасторальнi мотиви: букети або гiрлянди кольорiв (часто в вазах), снопи, стрiчки, музичнi iнструменти (гiтара, сопiлка):

Твариннi (барани, кози, iхнi голови i лапи). Композицiя орнаменту стиля Людовика XVI завжди симетрична, тло мало заповнене, прикраси розташуються але краям, але кутам i в центрi. Улюблена гама кольорiв тАФ бiлi, блакитнi, рожевi, свiтло-зеленi, кремовi тона.

В орнаментi може бути вiдзначений ще так званий стиль Директорii тАФ перехiдний вiд стиля Людовика XVI до ампiру.

Стиль ампiр, ведучими* майстрами якого були Персье i Фонтеп. Тематичнi ТСрунтуiться на античностi з внесенням мотивiв з помпейських розписiв i почасти тАФ iгипетського мистецтва. Елементи пасторальностi, характернi для стиля Людовика XVI, зникають. Тематика ампiру початкового ступеня зв'язана з героiчними, трiумфальними мотивами. Застосовуються гiрлянди i вiнки, iмператорськi орли, вiйськовi римськi лати, дрiбний пiзнеримский акант, античний геометричний орнамент (меандр i iн.), фiгури в античних одежах, вази. Пальметти, лiра, маскарони, Рiг изобилия, наслiдування помпейським канделяберним композицiям, рiже тАФ мотиви фауни; iгипетськi теми: сфiнкси, мумii, обелiски. Композицiя ампiрного орнаменту близька до римських зразкiв. Вiдзначаiться дзеркальна симетрiя. Тло заповнюiться слабко, орнамент розташуiться але краям поверхнi. Скульптурна обробка в iнтер'iрах поступаiться мiсце мальовничоi.

Кольорова гама ампiру рiзко вiдрiзняiться вiд колористичних рiшень, характерних для XVIII сторiччя. Вводяться iнтенсивнi тону: пурпур, малиновий, синiй, зелений, жовтий кольору. Широко застосовуiться позолота.

Для оформлення iнтер'iрiв вводяться, так же як i в XVIII сторiччi, шовковi тканини, якими обтягаються стiни (паперовi шпалери, Що використалися i ранiше, починають активно застосовуватися з 1830-х рр.).

В меблiв перевага вiддаiться червоному дереву з бронзовими визолоченими орнаментальними деталями.

Характернi риси ампiрного iнтер'iру були сприйнятi i в iнших краiнах. Дуже типовий, в частковостi, iнтер'iр в стилi ампiр в папськiй резиденцii (РЖталiя)

Досягнення Англii в областi iнтер'iру зв'язанi з iменами братiв Адам. Що придiляли внутрiшньоi опорядженню примiщень особливу увагу. Оформлення iнтертАЩiрiв складаi найбiльш сильну i значну сторону iхньоi творчостi. Культивуiмий братами Адам стиль декоративноi обробки примiщень складаiться з ряду елементiв, в числi яких античний орнамент, помпейська декоративний живопис, сучасний iм французький класицизм. Продовжувала також вiдбиватися вiдома залежнiсть вiд Палладiо, яку вони, але, завзято намагалися подолати. Англiйський iнтер'iр почала XIX сторiччя випробував на собi сильний вплив з боку Францii.

Те же саме слiдуi сказати i про нiмецький iнтер'iр 1-i чвертi XIX позову. Останнiй може бути краще всього охарактеризований мiськими житловими будинками. Невеликi затишнi кiмнати мали гладкi стелi, обмеженi карнизами, гладкi стiни, пофарбованi фарбою одного тону: меблi червоного дерева; на стiнах симетрично розвiшувались картини, лiтографii, малюнки в прямокутних рамах класицистичного характеру.

15 1820-х роках нiмецький варiант ампiру став переходити в стиль бидермайер, в якому класицистична рацiональна стилiстична основа стала ВлрозбавлятисяВ» вимогами побутового комфорту i бюргерського затишку.

До початку 1770-х рокiв значно мiняiться вигляд французькоi меблiв. Вона набуваi рис класицизму (стиль Людовика XVI). Форми крiсел, комодiв, секретерiв, столiв i iнших предметiв набувають бiльш чiткого, конструктивного характеру. Виявляiться структура речi, кожний елемент меблiв маi своi ясно окресленi кордони. Прийом ВлперетiканняВ» форм з однiii конструктивноi частини в iншу (наприклад, з ножек в сидiння тАФ в крiслах, стiльцях, або же з нiжок в закриту частину комода) поступово виходить з вживання. Змiцнення частин вже не ВлстираютьсяВ» i не маскуються, все бiльшу роль граi прямий кут. Нiжки набувають круглого або квадратного перетину, вони стають прямими i стрункими. Меблi цього часу знаходиться пiд сильним впливом античних зразкiв i сучасноi iй архiтектури.

Поряд з технiкою набору в меблях широко застосовуiться фаперовка. Звертаiться особлива увага на показ самоi структури, текстури дерева, що виводиться назовнi. Переважною увагою починаi користуватися червоне дерево, але поряд з ним для опорядження використовуються палiсандрове дерево, чорне i iншi. Бiльшi площини предметiв обрамлялись тонко виконаними бронзовими накладними деталями-тягами з мотивами гiрлянд, стрiчок, пасторальними мотивами. Окрiм бронзи в опорядженнi меблях використовувались бiсквiтнi i порцеляновi медальйони, органiчнi що включалися в композицiю предметiв.

З течiiю часу стиль меблiв набуваi всiх бiльшоi строгостi, а деталi всi бiльше зв'язуються з античноi орнаментацiiю тАФ меандром, акантом, лавром, хоча ще часто продовжують зустрiчатися i деталi криволiнiйних, вишуканих форм, в частковостi квiтковi мотиви, стрiчки i iншi.

Характерна меблi, створювана майстром Жакобом Демальте, в опорядження якоi вводилися тонкi прямi тяги i обрамлення з золотистоi латунi, накладаючись на поверхню червоного дерева або вробленою в нього (типу канелюр). Розповсюдження цiii меблiв в самому кiнцi XVIII сторiччя дозволило говорити про особливий меблевий стиль жакоб. Серед iнших вiдомих французьких мебельникiв слiдуi назвати найбiльшого майстра Ж.-А. Ризенера i Е. Левассера.

Найбiльш розповсюдженi були порiвняно низькi предмети тАФ комоди, секретери, кабiнетнi бюро, дамськi столики i iншi.

Пiд впливом класицизму зазнають змiн i декоративнi тканини, передусiм iхнiй орнаментальний лад. Малюнок стаi бiльш точним, рапорти декiлька зменшуються в масштабi. Зростаi роль античних мотивiв, в частковостi помпейських, але водночас широке розповсюдження одержують натуралiстичнi теми - букети ,що трактувалися кольорiв, вiнки, зображення птаства, пейзажi.

Видатну роль в виробництвi художнiх тканин граi рисувальник, лiонский фабрикант Фiлiпп де Лассаль. Поряд з гобеленовими тканинами розповсюджуiться виробництво легких матерiй, в частковостi бавовнянi. Продовжуi розвиватися вироблення вишитих i кружевних виробiв не тiльки для опорядження костюмiв, але i для декоративного оформлення iнтер'iру.

Риси класицизму виявляються також i в виробах з срiбла i бронзи. Користуються бiльшим розповсюдженням легкi люстри грушовидноi форми з металевою бронзовою позолоченою основою, численними кришталевими пiдвiсками i кольоровим склом, що використаються в основному для оформлення центрального стрижня типу балясини. Велике розповсюдження одержують жирандолi, бра. Серед рiзноманiтних типiв люстр особливу популярнiсть набувають прозорi стеки - ллянi лiхтарi цилiндричноi форми, декоративнi кришталевi пiдвiсками.

Значнi масштаби набуваi виробництва фаянсу i порцеляни, до частковостi виробiв з так званоi бiсквiта, не поливаноi порцеляни. Великий розвиток одержують бiсквiтнi групи, що зображають найчастiше персонажiв античноi мiфологii, а також пасторальнi сцени. На всiх цих виробах лежить властива французькiй культурi печатка вишуканостi i витонченостi. Твори прикладного мистецтва органiчнi входили в архiтектурну середу iнтер'iру, збагачували його.

Англiйський iнтер'iр, i ранiше тАФ в першiй половинi XVIII сторiччя тАФ що вiдрiзнявся великий стриманiстю, тепер, в другiй половинi сторiччя, як вiдзначене, рiшуче переходить на позицii послiдовного класицизму. Стиль цей активно пiдтримуiться меблями i творами прикладного мистецтва.

Вище вiдзначалося розповсюдження в серединi сторiччя в меблях стиля чiпнендейл. В ньому вже достатньо чiтко виявилися риси рацiоналiзму i конструктивностi. Цi признаки одержують ще бiльший розвиток в меблях останньоi третини XVIII сторiччя. В вiдзнаку вiд французькоi меблiв, в опорядженнi англiйськоi фактично будуть вiдсутнi мотиви античного походження, однак основнi принципи, зв'язанi з класицизмом - структурна яснiсть i чiткiсть, функцiональна обТСрунтованiсть, ще дуже сильнi. Англiйська меблi цього часу поiднувала вимоги вигоди i елегантностi. Найбiльш вiдомим майстром меблярем цього часу був Томас Шератон, в виробах якого основними якостями були гармонiйнiсть, вишуканiсть

В шатах англiйського iнтер'iру бiльшу роль грали вироби з срiбла, що вiдрiзнялися великiй елегантнiстю форм, а також фаянс i порцеляна. Срiбнi вироби в виглядi ваз античних типiв, канделябрiв, свiтильникiв, багатообразного столового посуду, в тому числi i парадних холодильникiв для охолодження вина, несли на собi також печатка захоплення класикою. Сервiзи вiдрiзнялися часом багатопредметнiстю, а в своiму опорядженнi витонченiстю i високою професiйною майстернiстю вироблення.

Англiю можна вважати по праву класичною краiною але виробництву керамiчних виробiв. Серед численних центрiв на перший план висунулися керамiчнi заводи, належащi Джошуа Воджвуду. Фiрма Веджвуда випускала столовi сервiзи, декоративнi вази, кашпо, футляри для годин, предмети туалету i багато iнше. Веджвудом створювалися вироби з ВлкремовоiВ» маси рiзноманiтних вiдтiнкiв, що наслiдували завдяки забарвленню природному кам'яному матерiалу, в частковостi базальтовiй масi. Веджвудом зi часом стала застосовуватися бiсквiтна маса, пофарбована або цiлком, або частково. Особливоi вишуканiстю вiдрiзнялися вироби з рельiфами з бiлого тiста, що виступали на загальному нейтральному тлi, звичайно голубуватого або синього матового тонiв. Самi рельiфи, що створилися скульпторами, наслiдували античнi композицii. Медальйонами* Веджвуда прикрашалися лицевi поверхнi всiлякого вигляду бюро i iншi предмети меблiв в якостi вставок в основну дерев'яну поверхню.

Традицii меблевого виробництва другий половини XVIII сторiччя в Францii перейшли в першу чверть XIX сторiччя. Перехiдна стадiя звичайно називаiться, як вiдзначене, стилем Директорii (1790-е рр.). Строгiсть i прямолiнiйнiсть зростають, з'являiться i вiдома сухiсть в малюнку i в деталях. Стиль жакоб з його латунними деталями, виготовленими механiчним засобом, набуваi особливого розвитку. Меблi цю виробляi названий вище майстер Жакоб Демальте.

Стиль ампiр в меблях збагачувався за рахунок ще великого наслiдування, нiж ранiше, зразкам античноi меблiв, що ставали вiдомими по зображенням на вазах. Сприяли цьому процесу походи Наполеона i розкопки ,що тривалися Помпеi.

Багато зробили для розвитку ампiру архiтектори Иерсье i Фонтен, проекти ,що видавали обстановки i шатiв, що отримали бiльшу вiдомiсть.

Найбiльш розповсюдженим матерiалом залишаiться червоне дерево, гладку поверхню якого доповнювали деталi з золоченоi бронзи. Вони являли собою, як було вiдзначене вище, античнi фiгури i рельiфи, сфiнкси, рiзноманiтного роду гiрлянди, пальмети, зiрки, розетки i iн. Характерно, що прагнення до строгостi i ВлпредставницькогоВ» характеру меблiв часом побуджало нехтувати вимогами вигоди вугоду декоративностi.

В великiй кiлькостi виробляються книжнi шафи, двiрки яких оброблялися решiтками, рiзноманiтнi по формi i декоративним шатам бюро, серванти, туалетнi столики i письмовi столи, крiсла, стiльцi.

Майстрами прикладного мистецтва створюються самi рiзноманiтнi вироби з золоченоi бронзи тАФ настiльнi годинники, чорнильнi прилади, канделябри, бра, люстри i iншi. Образотворчi елементи i орнаментальнi засоби в виробах з бронзи принципово не вiдрiзнялися вiд тих, що застосовувались в меблях. Прославленим майстром - бронзiвником i П. Томiр, що працював в самому тiсному контактi з Жакобом* Демальте i разом з ним що брав участь в здiйсненнi проектiв Ш. Персьi i П. Фонтена. РЖнший, нiж ранiше, характер набувають люстри. Кришталевi пiдвiски виходять з вживання, структурна основа i прикраси люстр повнiстю виконуються з бронзи.

РЖнтер'iр i предмети внутрiшнiх шатiв росiйського класицизму

На всiх трьох етапах розвитку росiйського класицизму вiдзначаiться розквiт мистецтва iнтер'iру, перебуваючого в повнiй стилiстичнiй вiдповiдностi зi стилем i пластичною характеристикою зовнiшнього вигляду споруд. Роботи архiтекторiв - класицистiв пiдтримувалися творами монументального живопису i скульптури, високою досконалiстю виробiв прикладного мистецтва. На всiх етапах класицизму iнтертАЩiри доповнювалися i збагачувалися досконалими витворами майстрiв, що працювали в областi порцеляни, художнього скла, бронзи, декоративних i шпалерно-драпiровочних тканин. Особливо тiснi зв'язки мiж архiтектурою i прикладними мистецтвами виникли в межах пiзнього класицизму, коли зодчi (Воронiхiн, Стасов, Россi i iншi) цiлiсно вирiшують питання шатiв будинкiв, виконуючи малюнки для меблiв i предметiв художнього порядку.

Интер'iри раннього класицизму в багато чому вiдрiзнялися вiд опорядження попереднього часу. Ще давав себе знати принцип анфiладного побудови палацових будинкiв, але самий характер парадних примiщень змiнюiться. Зберiгаючи в основному урочистiсть, вони оформлюються вже iншими засобами. Характернi для бароко насиченiсть i динамiчнiсть поступають мiсце в оформленнi дiльниць стiн, в деталях, врiвноваженостi, симетрii i чiткостi вертикальних i горизонтальних дiлень.

Точний класицизм остаточно усуваi в интер'iрах пiдкресленого декоративiзму. Пластичнi елементи вiдбираються пiд кутом зору iхньоi вiдповiдностi античним мотивам i загальнiй архитектурно-тектонiчнiй структурi стiн i стель. Загальна кiлькiсть iх скорочуiться. Меблювання пiдкоряiться архiтектурно-просторовоi струн туре примiщень.

Палацовi i дворянськi iнтертАЩiри першоi третини XIX сторiччя продовжують розвивати стиль кiнця попереднього сторiччя, що особливо справедливо по вiдношенню до Москви. Для того щоб переконатися, в цьому, достатньо порiвняти iнтертАЩiри того же Казакова з опорядженням архiтектора РД. Тюрина в садибi ВлНескучноеВ», стосовними до 1830-1840-м рокiв.

Створенi в великiй кiлькостi О. Бове, Д. Жилярди, Л. ГригортАЩiвим i iншими московськими архiтекторами iнтертАЩiри зали, вiтальнi, житловi кiмнати тАФ вiдрiзнялися затишком i шляхетною простотою вигляду. В них тАФ чистi, спокiйнi поверхнi стiн, колони, бездоганна по смаку i деталям, в основному дрiбномасштабна лiпка карнизiв, розписi, частково гризайльнi. Меблювання i шати виконувалися в характерi, надзвичайно близькому петербурзькiй архiтектурi.

Зiставлення росiйських i французьких iнтер'iрiв першоi чвертi XIX сторiччя говорить про наявнiсть в них ряду загальних ознак i про вплив стиля французьких опорядження на росiйськi. Звiдси термiн, що знайшов в свiй час широке застосування тАФ ампiр. Однак його слiдуi застосовувати з вiдомими застереженнями, пам'ятуя про великi оригiнальностi i iррацiональна самостiйнiсть всiii росiйськоi архiтектури даного перiоду.

Термiн: той правомiрнiше замiнити iншим визначенням тАФ росiйський класицизм першоi чвертi XIX сторiччя.

Монументальна живопис в iнтер'iрах точного класицизму застосовувався в основному в виглядi розпису плафоновi, головним чином орнаментальноi. Арабесковi розписи вводилися для покриття фiльонок дверей, а тактi пiлястр. Поступово зникають плафоновi композицii, вони поступають мiсце невеликим картинам в центрi стелi, замкнутими рамами. РЖнше поле заповнюiться орнаментикою.

В розписах пiзнього класицизму вiдчуваються бiльша графiчнiсть i силуетнiсть. Орнаментацiя, як i ранiше, будуiться на античних мотивах, ордерних деталях з включенням трiумфальноi символiки тАФ вiйськових арматур, лаврових вiнкiв, гiрлянд, пальметт, зображень фiгур.

Двернi полотна звичайно бували бiлими, в палацових же покоях найчастiше дверi фанерувались цiнними породами дерева, в тому числi i червоним деревом, хвилястою березою, з деталями з прочеканеноi золоченоi бронзи.

Паркетнi пiдлоги в палацових будинках, в парадних примiщеннях настилались по iндивiдуально виконаним малюнкам. В лавi випадкiв, як, наприклад, у А. Ринальди в Китайському i Гатчинском палацах, вони самi по собi по досконалостi,вишуканостi i витонченостi малюнку* набувають* значення справжнiх творiв мистецтва. РЖ* подальшому, в* перiод точного* класицизму, композицii паркетiв стають спокiйними i* структурно бiльш* чiткими, хоча* i* зберiгають* в* кожному окремому випадку своiрiднiсть малюнку*.

Значну* роль в* шатах кiмнат класицизму грають* печi i* камiни. ВлВиглядВ» печей радикально мiняiться* приблизно з* 1760-х рокiв. Стара система iхньоi облiцовки, що зберiгалася ще Ф.-Б. Растреллi i що полягалася в використаннi в основному голландських сине-бiлих iзразцiв, виходить з вживання. Печi, а також отримавши в той час популярнiсть камiни облицьовуються бiлими кахлями, частково лекальноi форми. Поряд з iзразцами в опорядженнi печiв i камiнiв використовуiться бiлий мармур, вводиться iнколи бронза (в виглядi рельiфiв), фаянс. Печi в деяких випадках сподобляються якогось роду ВлархiтектурнимВ» спорудам прямокутноi або круглоi, ротондальноi форми з ордерними елементами тАФ карнизами, колонами або пiлястрами. Печi помiщались головним чином в кутах примiщень, а камiни тАФ на осi стiн.

Художня освiтлювальна арматура (люстри, бра, шандали) розвиваiться в вiдповiдностi з аналогiчними предметами в краiнах Захiдноi РДвропи, хоча маi i своi особливi риси композицiйного i декоративного порядку.

В перiод точного класицизму загальнi риси люстр найчастiше мали форми конуса. До ободiв пiдвiшувались гiрлянди кришталевих страз. Стрижень, що виконувався звичайно з кольорового скла, варiював форму античних балясин. Застосовувались люстри типу цилiндричних або призматичних лiхтарiв.

До кiнця XVIII сторiччя кришталевi вбрання в освiтлювальних приладах поступово полегшуiться i поступаi мiсце бронзi, що стала основним матерiалом в першiй половинi XIX сторiччя. Конструкцii люстр набувають

бiльшу чiткiсть. Бронзовi частини одержують надзвичайно тонку художню обробку з притягненням класичного орнаменту.

Меблi часу раннього класицизму в палацових резиденцiях i багатих дворянських особнякахабо була привiзною, з Францii i iнших краiн, або же виконувалася росiйськими майстрами, iмена яких, нажаль, науцi доки невiдомi. В цiлому iснував безсумнiвний зв'язок росiйськоi меблiв раннього класицизму з французькоi, так званого стиля Людовика XVI.

Форми предметiв мiняються, вони набувають лiнiйностi i чiткiсть, абрисiв, хоча ще використовуються вигнутi пiдлокiтники, нiжки, обвитi спiральними жолобками або стрiчками; вводився мотив гiрлянд. Бiльша частина меблiв (крiсла, дивани, стiльцi) виконувалася з дерева i по-давньому покривалася фарбою нiжних забiлених тонiв, злегка що доповнюються позолотою. В вiдповiдностi з цiiю гамою вибиралися i тканини для обтяжки м'яких деталеймеблiв.

З течiiю часу, в межах наступного етапу, точного класицизму, фо

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома