Довгострокова полiтика Украiни по забезпеченню енергетичноi безпеки на пiдставi аналiзу геополiтичних планiв i перспектив головних провiдних краiн свiтутАУРосii та США

МРЖЖРЕГРЖОНАЛЬНА АКАДЕМРЖЯ УПРАВЛРЖННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Украiно-арабський РЖнститут мiжнародних вiдносин iменi Аверроеса

Кафедра полiтологii

На правах рукопису

Допускаiться до захисту в ДЕК

Завiдувач кафедри полiтологii

доктор полiтичних наук

Бiдзюра РЖ.П.

Вл____В»_______________2007 р.

Рецензент

професор Кучменко Е.М.

Вл____В»_______________2007 р.

МАГРЖСТЕРСЬКА РОБОТА

Здобуття освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня

ВлмагiстрВ»

на тему:

ВлДовгострокова полiтика Украiни по забезпеченню енергетичноi безпеки на пiдставi аналiзу геополiтичних планiв i перспектив головних провiдних краiн свiту тАУ Росii та СШАВ»

Студента магiстратури

групи МВ 7-06 МПДУ (1.0 З),

заочноi форми навчання

Добровольського Андрiя Миколайовича

Науковий керiвник:

доктор полiтичних наук, професор

Храмов В.О.

Киiв 2007

ЗМРЖСТ

ВСТУП

Роздiл 1 СУЧАСНИЙ СТАН ТА МАЙБУТНРД СВРЖТОВОРЗ ЕНЕРГЕТИКИ

1.1 Плани США по контролю свiтових енергоресурсi та iх крах

1.2 Тенденцii глобальноi енергетики на найближчi десятилiття

1.3 Росiя в свiтовiй енергетицi

РОЗДРЖЛ 2 ГОЛОВНРЖ ФАКТОРИ ЕНЕРГЕТИЧНОРЗ БЕЗПЕКИ США

2.1. Геополiтичнi плани США

2.2. Економiчне становище США

2.3. Соцiально-економiчне становище США

2.4. Збройнi сили США

РОЗДРЖЛ 3ГОЛОВНРЖ ФАКТОРИ ЕНЕРГЕТИЧНОРЗ БЕЗПЕКИ РОСРЖРЗ

3.1. Внутрiшньополiтична стратегiя Росii

3.2. Зовнiшньополiтична стратегiя Росii

3.3. Стан Росiйськоi економiки

3.3.1. РЖноземнi iнвестицii в Росii

3.3.2. Державний борг Росii

3.3.3. Змiцнення нацiональноi валюти

3.3.4. Вирiшення соцiальних проблем

3.4. Збройнi сили Росii

РОЗДРЖЛ 4 УКРАРЗНА: СТАН ТА СТРАТЕГРЖЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОРЗ БЕЗПЕКИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть теми дослiдження обумовлена як практичними потребами так i концептуальними узагальненнями, якi мають сприяти оптимiзацii полiтики Украiни по забезпеченню енергетичноi безпеки враховуючи геополiтику провiдних свiтових гравцiв, як Росiя, США. Перспективи iх домiнування в свiтi; важелi впливу, якi застосовуються або можуть бути застосованi цими краiнами для досягнення своiх планiв. Оскiльки все бiльш стаi зрозумiлим, що стояти осторонь процесiв глобалiзацii, якi сьогоднi охоплюють всю планету, вже не можливо. Хоче Украiна чи нi, але крiм внутрiшньополiтичних ритмiв, ii життя все бiльше пiдпорядковуiться ритмам глобалiзацii та хвилям iнтеграцii особливо в контекстi забезпечення енергетичноi безпеки.

Новизна роботи полягаi в:

1. Здiйсненнi емпiрико-порiвняльноi концептуалiзацii забезпечення енергетичноi безпеки Украiни на геополiтичному векторi сучасностi враховуючи вплив США та Росii.

2. Здiйсненнi аналiзу сучасного та майбутнього стану свiтовоi енергетицi.

В наш час дослiдженням питання енергетичноi безпеки Украiни займаються ряд науковцiв так наприклад:

Так, Олексiй Волович тАФ директор Одеськоi фiлii Нацiонального iнституту стратегiчних дослiджень вважаi загрозою енергетичнiй безпецi Украiни можливий енергетичний шантаж з боку Росii. Для протидii енергетичному шантажу Росii вiн пропонуi Грузii, Молдовi, Украiнi, Бiлорусii, краiнам Балтii, Польщi, Словаччинi, Чехii та Угорщинi, якi займають весь транзитний простiр вiд Чорного до Балтiйського моря, зробити конкретнi кроки з метою створення альянсу транзитних держав за участю iнститутiв РДвропейського Союзу. Якi б використовуючи транзитнi можливостi колективно протидiяли Росii. [1]

Науковцi Нацiонального iнституту стратегiчних дослiджень при Радi нацiональноi безпеки i оборони Украiни В. Т. Шлемко, РЖ. Ф. Зiнько стверджують, що заходи державного регулювання щодо забезпечення енергетичноi безпеки можна роздiлити на превентивнi i лiквiдацiйнi. [2]

Превентивнi заходи. РЗх реалiзацiя маi сприяти формуванню в Украiнi менш уразливоi до енергетичних потрясiнь економiки. Це насамперед: енергозбереження, диверсифiкацiя джерел надходження енергоносiiв, стимулювання видобутку основних видiв палива i виробництва електроенергii, використання нетрадицiйних та вiдновлювальних видiв енергii.

Лiквiдацiйнi заходи повиннi, зокрема, передбачати створення в Украiнi стратегiчних газових i нафтових резервiв, пiдконтрольних державним органам, та системи розподiлу нафти i газу в разi серйозних порушень в iнфраструктурi забезпечення споживачiв.

Вiдомий професор Лукашевич В.М. бачить забезпечення енергетичноi безпеки у [3]:

- диверсифiкацii енергетичного ринку;

- ефективному використаннi нафти та газотранспортних можливостей Украiни;

- рацiоналiзацii структури енергоспоживання, у тому числi за рахунок вiдновлення вугiльноi галузi;

- реалiзацii програми енергозбереження.

Але в цiлому проведений аналiз зазначених авторiв свiдчить, що не маi комплексного аналiзу який враховуi сучасний стан геополiтики США та Росii, що безумовно мають бути предметом дослiджень.

Методологiчнi основи наукового дослiдження базуються на сучаснiй науцi геополiтики, Закону Украiни ВлПро основи нацiональноi безпеки УкраiниВ», ВлЕнергетичноi стратегiя Украiни на перiод до 2030 рокуВ», ВлСтратегii нацiональноi безпеки УкраiниВ» та конкретних емпiричних даних з глобальних енергетичних планiв США та Росii.

А також використанi наступнi методи наукових дослiджень: комплексного аналiзу, структурно-функцiональний, порiвняльний, iсторичний, прогностичний.

ОбтАЩiктом наукового дослiдження роботи i полiтика Украiни в контекстi геополiтичних планiв Росii, США.

Предметом наукового дослiдження роботи i аналiз полiтики Украiни по забезпеченню енергетичноi безпеки в контекстi геополiтичних планiв Росii, США та РДС, сучасного та майбутнього стану свiтовоi енергетики ii стану та перспектив.

Метою роботи i вироблення концептуального пiдходу до забезпечення енергетичноi безпеки Украiни на основi геополiтичних планiв Росii, США та РДС, якi i головними гравцями в забезпеченнi енергетичноi безпеки краiн свiту.

Завданням роботи i:

1. Розгляд питань сучасного та майбутнього стану та майбутнi свiтовоi енергетики. Висвiтлення планiв США метою яких i встановлення контролю за свiтовими енергетичними ресурсами, плани та заходи по реалiзацii цих планiв, причини та умови краху цих планiв.

Висвiтлення тенденцii глобальноi свiтовоi енергетики. При цьому здiйснено аналiз зростання попиту на нафту та газ найбiльших споживачiв у свiтi в теперiшнiй час та найближчi десятилiття. В свiтлi зростання попиту на нафту i газ розглядаiться перспективи збiльшення видобутку нафти та газу як традицiйних найбiльших постачальникiв так i зростання видобування в краiнах латинськоi Америки та Африки.

Розгляд роль Росii у свiтовiй енергетицi. Це повтАЩязано з тим, що Росiя володii величезними запасами нафти та газу i i головним постачальником вуглеводневих ресурсiв до Украiни. Розглядаються дii росiйського уряду про повернення пiд контроль держави вуглеводневих ресурсiв. Збiльшення видобування газу та нафти як в самiй Росii так i за кордоном, будiвництво нових газо та нафтопроводiв, безпосереднiй вихiд ВлГазпромуВ» та нафтових компанiй на енергетичнi ринки iнших краiн. При цьому висвiтлюiться поступове але постiйне збiльшення залежностi свiту i особливо краiн РДвропи вiд постачання росiйського вуглеводневих ресурсiв. Заходи якi вживають краiни РДвропи нацiленi на недопущення контролю своii економiки зi сторони Росii за допомогою постачання нафти та газу, результати цих заходiв.

Оскiльки головними чинниками при розробцi полiтичноi стратегii Украiни виступають США та Росiя то цi краiни необхiдно розглядати не лише в контекстi глобальних планiв але i в контекстi внутрiшньо i зовнiшньо полiтичних планiв цих краiн, iх економiчного та соцiально-економiчного становища. Також значна увага придiляiться збройним силам цих краiн. Оскiльки як показуi досвiд (на прикладi Республiки РЖрак) забезпечити власнi потреби в енергоресурсах можливо шляхом окупацii краiни, яка володii величезними запасами нафти.

2. Розгляд i аналiз геополiтичних планiв США, що беруть починаються з початку ХХ ст., та мають на метi встановлення американського свiтового панування. Пiд час розгляду та аналiзу економiчного становища США висвiтлюiться стан та перспективи американськоi економiки, стан внутрiшнього та зовнiшнього боргу, стан компанiй, якi вiдносяться до так званоi Влновоi економiкиВ». Увага придiляiться стану та перспективi американськоi валюти особливо в свiтлi того що центральнi банки свiту значно скоротили своi резерви у доларах США i продовжують це скорочення. Розглядаi стан та проблеми державного бюджету США. Також придiлена увага соцiальному становищу в США. В роботi розглядаiться стан та перспективи збройних сил США. Причини та умови вiйни з РЖраком наслiдки цiii вiйни для ЗС США та економiки краiни.

3. Розгляд та аналiз:

- внутрiшньоi полiтичноi стратегii Росii;

- зовнiшньоi полiтичноi стратегii Росii;

- стану Росiйськоi економiки;

- iноземних iнвестицii в Росii;

- державного боргу Росii;

- змiцнення нацiональноi валюти Росii;

- вирiшення соцiальних проблем Росii;

- збройних сил Росii.

4. На пiдставi ВлЕнергетичноi стратегii Украiни на перiод до 2030 рокуВ» здiйснити розгляд та аналiз:

- енергетичноi залежностi Украiни вiд поставок органiчного палива;

- структури споживання первинноi енергii в Украiнi;

- показникiв ефективностi використання паливно-енергетичних ресурсiв краiни, витрати первинноi енергii на одиницю валового внутрiшнього продукту краiни (енергоiмнiсть ВВП) в контекстi енергоiмностi ВВП краiн свiту;

- балансу нафти;

- характеристика внутрiшнiх та зовнiшнiх нафтових джерел;

- прогноз балансу надходження та розподiлу природного газу до 2030 року;

- видобутку природного газу в Украiни;

- видобутку природного газу за межами Украiни;

- характеристики сучасного стану та розвиток газотранспортноi системи;

- характеристики i перспективи ядерноi енергетики;

- характеристики i перспективи вугiльноi промисловостi;

- фiнансового забезпечення розвитку ПЕК Украiни.

5. Визначення довгостроковоi полiтики Украiни направленоi на забезпечення енергетичноi безпеки Украiни для вирiшення питань в сферi економiки, соцiального захисту населення, оборони, безпеки i територiальноi цiлiсностi краiни.

Роздiл РЖ

СУЧАСНИЙ СТАН ТА МАЙБУТНРД СВРЖТОВОРЗ ЕНЕРГЕТИКИ.

1.1 Плани США по контролю свiтових енергоресурсi та iх крах.

У вереснi 1999 року, за рiк до виборiв в США, якi зробили його найбiльш впливовим вiце-президентом в iсторii, Чейнi виголосив промову перед керiвниками нафтовоi промисловостi в Лондонському iнститутi нафти.

ВлЗа деякими оцiнками, в подальшi роки свiтовий попит на нафту щорiчно збiльшуватиметься в середньому на два вiдсотки, тодi як природне скорочення видобування з iснуючих запасiв складатиме, принаймнi, три вiдсотки. Це означаi, що до 2010 року нам не вистачатиме додатково 50 мiльйонiв барелiв на день. Так звiдки ж вiзьметься нафта? Уряди i нацiональнi нафтовi компанii, очевидно, контролюють близько 90 вiдсоткiв запасiв. Нафта, по сутi, залишаiться справою урядiв. Тодi як в багатьох регiонах свiту i великi нафтовi можливостi, Близький Схiд з його двома третинами свiтових запасiв i найнижчою цiною - як i ранiше те мiсце, де, кiнець кiнцем, знаходиться приз. Навiть якщо компанii сильно стурбованi доступом до цих ресурсiв, прогрес залишаiться у них невеликим. Вiрне те, що технологiя, приватизацiя i розкриття цiлоi низки краiн створили безлiч нових можливостей по всьому свiту для рiзних нафтових компанiй, але, озираючись в початок 1990-х рр., очiкувалося, що значна частина нових свiтових ресурсiв прийде з колишнього Радянського СоюзуВ».

Зауваження Чейнi заслуговують уважного прочитання. Вiн прогнозуi помiрне зростання свiтового попиту на нафту до кiнця поточного десятилiття, тобто в найближчi роки чотири. Вiн оцiнюi, що свiту потрiбно буде знайти додатково 50 мiльйонiв барелiв щоденного видобутку. Загальний щоденний видобуток нафти в даний час коливаiться бiля рiвня 83 мiльйони барелiв нафтового еквiвалента. Це означаi, що для того, щоб уникнути катастрофiчного браку i подальшого спустошливого удару по свiтовому економiчному зростанню, згiдно оцiнкам Чейнi в 1999 роцi, свiт повинен знайти новi джерела виробництва нафти, що складають бiльше 50% вiд свiтового рiвня видобутку в 1999 роцi i це треба зробити до 2010 року. РЖншими словами, це еквiвалент п'яти нових нафтових родовищ, кожне з яких рiвне за розмiрами сьогоднiшнiй Саудiвськоi Аравii.

Оцiнка Чейнi базувалася також на заниженiй оцiнцi майбутнього попиту на iмпортовану з боку Китаю i РЖндii, сьогоднi найбiльш зростаючих споживачiв нафти на планетi.

Другим заслуговуючим уваги пунктом лондонських коментарiв Чейнi 1999 року i його зауваження, що "Близький Схiд з його двома третинами свiтових запасiв i найнижчою цiною, - як i ранiше те мiсце, де, кiнець кiнцем, знаходиться приз". Проте, як вiн цiлком недвозначно вiдмiтив, нафтовий ВлпризВ» Близького Сходу знаходиться в нацiональних або урядових руках, закритий вiд експлуатацii приватним капiталом, i тим самим, малодоступний для ВлHalliburtonВ» Чейнi i його друзiв з ExxonMobil або Chevron, або Shell, або BP.

Тодi РЖрак з його другими за величиною пiсля Саудiвськоi Аравii запасами нафти на Близькому Сходi знаходився пiд владою Саддама Хусейна. РЖран, що маi в своiму розпорядженнi другi за величиною свiтовi запаси газу, додатково до своiх нафтових резервiв, знаходився пiд владою нацiоналiстичноi теократii, був закритий для тендерiв приватних нафтових компанiй США. Резерви Каспiйського моря були предметом запеклоi геополiтичноi битви мiж Вашингтоном i Росiiю.

У вереснi 2000 року Чейнi, разом з Доном Рамсфелдом, Полом Вулфовiцем i багатьма iншими, хто увiйшов до новоi адмiнiстрацii Буша, опублiкував полiтичну доповiдь, озаглавлену ВлПеребудовуючи захист АмерикиВ». Ця стаття була опублiкована групою на iм'я ВлПроект Нового Американського СторiччяВ» (PNAC).

Група Чейнi PNAC закликала майбутнього президента знайти вiдповiдний привiд для оголошення вiйни РЖраку, щоб його окупувати i отримати прямий контроль над другими за величиною запасами нафти на Близькому Сходi. У iх доповiдi вiдверто заявлялося: ВлТодi як незавершений конфлiкт з РЖраком вже забезпечуi необхiдне обТСрунтування, необхiднiсть в iстотнiй американськiй силовiй присутностi в (Персидськiй) Затоцi перевершуi приватне питання про режим Саддама Хусейна. . .В».

У вереснi 2000 року Чейнi пiдписався пiд документом, який як ключовий захiд оголосив "американську силову присутнiсть в Затоцi" i змiну режиму в РЖраку, незалежно вiд того чи i Саддам Хусейн "хорошим, поганим, або злим". Це послужило першим кроком в просуваннi армii США в "те мiсце, де, кiнець кiнцем, знаходиться приз".

Саме про це мiркував Чейнi в своiй лондонськiй промовi 1999 року. Вирвати нафтовi ресурси Близького Сходу з рук незалежних нацiй i вкласти iх в руки, контрольованi США. Вiйськова окупацiя РЖраку була першим важливим кроком цiii американськоi стратегii. Остаточним ВлпризомВ» Вашингтона був, проте, контроль над енергетичними запасами Росii.

Невипадкове те, що на початку 2001 року Чейнi негайно отримав завдання очолити Президентську комiсiю з вироблення енергетичноi стратегii (Presidential Energy Task Force).

Розвал Росii: Влостаточний призВ»

З очевидних вiйськових i полiтичних причин, Вашингтон не мiг вiдкрито визнати, що його стратегiчним напрямом з моменту падiння Радянського Союзу в 1991г. було розчленовування (або розвал) Росii i отримання ефективного контролю над ii величезними запасами нафти i газу, тобто "остаточного призу". Росiя як i ранiше мала в своiму розпорядженнi чудовi вiйськовi засоби, хай i в негарному станi, i у неi як i ранiше були ядернi зуби.

В серединi 90-х Вашингтон почав сплановане приведення колишнiх радянських сателiтiв одного за iншим, не просто в РДвропейський Союз, але i в НАТО, що знаходиться пiд контролем Вашингтона. До 2004 року Польща, Чехiя, Угорщина, Естонiя, Латвiя, Литва, Болгарiя, Румунiя, Словаччина i Словенiя були вже прийнятi у НАТО, а Грузiю ретельно причепурювали для цього вступу.

Це дивовижне розповсюдження НАТО, до тривоги деяких захiдноiвропейцiв, як втiм, i Росii, було частиною стратегii, яку проводила PNAC.

Вже в 1996 роцi член PNAC i дружок Чейнi, Брюс Джексон, у той час головний менеджер оборонного гiганта США 'Lockheed Martin', був головою вельми могутньоi лобiстськоi групи у Вашингтонi - "Американського Комiтету з розширення НАТО", згодом перейменованого в "Американський комiтет з НАТО".

"Американський комiтет з розширення НАТО" також включав членiв PNAC Пола Вулфовiца, Рiчарда Перла, Стiвена Хедлi i Роберта Кагана. Дружина Кагана, Вiкторiя Нуланд, зараз i послом США в НАТО. Починаючи з 2000-2003 рокiв вона була радником Чейнi з мiжнароднiоi полiтики. Хедлi, переконаний "яструб", близький до вiце-президента Чейнi, був вибраний президентом Бушем замiсть Кондолiзи Райс радником з державноi безпеки.

Мережа вiйськових "яструбiв" Чейнi перейшла з PNAC на ключовi пости в адмiнiстрацii Буша з управлiння НАТО i полiтикою Пентагону. Брюс Джексон та iншi, пiсля успiшного лобiювання Конгресу на предмет розширення НАТО до Польщi, Чехii i Угорщини в 1999 роцi, органiзували т.з. Вiльнюську групу, що лобiювала прийом до НАТО ще десяти краiн колишнього Варшавського Договору, що знаходяться на периферii Росii. Джексон називав це "Великим вибухом".

Як тiльки мета з НАТО була досягнута, Брюс Джексон i iншi члени лобi про розширення НАТО на схiд закрили в 2003 роцi "Американський комiтет з НАТО", i негайно, в тому ж самому офiсi, вiдкрилися як нова органiзацiя "Проект про перехiднi демократii", яка, згiдно з iх власною заявою, була "органiзована, щоб використовувати можливостi прискорення демократичних реформ i iнтеграцii, якi, як ми вважаiмо, iснуватимуть в розширеному iвроатлантичному регiонi в найближче десятилiття". РЖншими словами, готувати ряд "кольорових революцiй" i змiну режимiв по всiй Росiйськiй РДвразii. Всi три головнi особи в "Проектi про перехiднi демократii" працювали на Республiканську партiю, а Джексон i Шойнеманн мали тiснi зв'язки з основними вiйськовими пiдрядчиками, зокрема 'Lockheed Martin' i Boeing.

Джексон i iншi члени PNAC i "Американського комiтету з НАТО" також створили могутню лобiстську органiзацiю, "Комiтет за звiльнення РЖраку" (CLI). Наглядова рада CLI включала переконаних демократiв: конгресмена Стiвена Соларза i сенатора Роберта Керрi. У нiй домiнували неоконсерватори i прихильники Республiканськоi партii, такi як Джейн Киркпатрiк, Роберт Каган, Рiчард Перл, Уiльям Крiстол i колишнiй директор ЦРУ Джеймс Вулсi. Почесними спiвголовами виступили сенатори Джо Лiберман (дем. - Коннектiкут) i Джон Маккейн (респ. - Арiзона). Джексон розповiдав, що друзi в Бiлому Домi попросили його створити CLI в 2002 роцi щоб вiдтворити успiх "Американського комiтету з НАТО" в розширеннi НАТО на схiд, тепер уже пiдтримуючи кампанiю адмiнiстрацii на переконання Конгресу i суспiльства про необхiднiсть вiйни. "Люди в Бiлому Домi сказали: нам потрiбно, щоб ти зробив для РЖраку те, що ти зробив для НАТО", - розповiв Джексон в iнтерв'ю журналу American Prospect вiд 1 сiчня 2003 року.

Коротко, оточення Росii краiнами НАТО, "кольоровi революцii" по всiй РДвразii i вiйна в РЖраку - все це було однiiю i тiiю ж американською стратегiiю, частиною великого стратегiчного плану кiнець кiнцем розвалити Росiю раз i назавжди як потенцiйного суперника гегемонii супердержави США. Росiя - не РЖрак i не РЖран - була першорядною метою цiii стратегii.

Пiд час вiтальноi церемонii в Бiлому Домi на честь десяти нових членiв НАТО в 2004 р., президент Буш вiдмiтив, що мiсiя НАТО тепер розширилася далеко за межi альянсу. "Члени НАТО обертають свiй погляд до народiв Близького Сходу, щоб укрiпити нашу здатнiсть боротися з терором i забезпечити нашу загальну безпеку", - сказав вiн. Але мiсiя НАТО тепер розширилася навiть за межi глобальноi безпеки. Буш додав: "Ми обговорюiмо, як ми можемо пiдтримати i пiдсилити iмпульс свободи на Близькому Сходi". Свобода, таким чином, приходить до порядку денного контрольованого Вашингтоном пiвнiчноатлантичного альянсу.

Кiнець ери РДльцина привiв до повороту в планах США. Путiн почав поволi i обережно виявлятися як динамiчна нацiональна сила, повна рiшучостi наново вiдбудувати Росiю пiсля розграбування краiни комбiнацiiю захiдних банкiв i корумпованих росiйських олiгархiв, що направляiться МВФ.

Росiйський видобуток нафти зрiс з моменту колапсу Радянського Союзу так, що до початку вiйни США в РЖраку в 2003 роцi Росiя стала другим виробником в свiтi пiсля Саудiвськоi Аравii.

Справжнiй сенс ВлСправи ЮкосаВ»

У 2003 роцi вiдбулася визначальна подiя новоi росiйськоi енергетичноi геополiтики при Володимирi Путiнi.

Щоб зрозумiти росiйську енергетичну геополiтику, необхiдно зробити короткий огляд арешту в жовтнi 2003 року росiйського мiльярдера - "олiгарха" - Михайла Ходорковського i захоплення державою його гiгантськоi нафтовоi групи ВлЮКОСВ».

Ходорковського заарештували в аеропорту Новосибiрська 25 жовтня 2003 року за звинуваченням росiйськоi Генпрокуратури в ухиленнi вiд податкiв. Уряд Путiна заморозив акцii ВлЮКОС OilВ» через податковi звинувачення. Потiм проти ВлЮКОСАВ» були зробленi подальшi кроки, що привели до колапсу цiни акцiй.

Те, що мало згадувалося в переказах захiдних мас-медiа, якi зазвичай зображали дii путiнського уряду як повернення до методiв радянськоi пори, полягало в тому, що власне спровокувало рiшучi путiнськi вчинки.

Ходорковського заарештували всього за чотири тижнi до важливих виборiв до росiйськоi Думи (нижню палату парламенту), в якiй Ходорковський вмудрився купити голоси бiльшостi, використовуючи своi величезне багатство. Контроль над Думою був першим кроком Ходорковського в його планах виставити свою кандидатуру проти Путiна на виборах президента наступного року. Перемога в Думi дозволила б йому змiнити виборчий закон на свою користь, а також змiнити пiдготовлюваний в Думi спiрний "Закон про надра". Цей закон не дозволив би ВлЮКОСВ» i iншим приватним компанiям контролювати сировиннi ресурси пiд землею, або створювати приватнi трубопроводи, незалежнi вiд росiйських державних.

Ходорковського заарештували пiсля мало згадуваноi в пресi зустрiчi, що вiдбулася не набагато ранiше (14 липня) в тому ж роцi мiж ним i вiце-президентом Чейнi.

Пiсля зустрiчi з Чейнi Ходорковський почав переговори з ExxonMobil i ChevronTexaco (колишньою фiрмою Кондолiзи Райс), про придбання крупноi частки в ВлЮКОСВ», за деякими вiдомостями вiд 25 до 40%. Це було задумано для отримання Ходорковським де-факто недоторканностi вiд можливого впливу путiнського уряду, за допомогою прив'язки ВлЮКОСВ» до нафтових гiгантiв США, i, отже, до Вашингтона. Це також дало б Вашингтону, через нафтових гiгантiв США, фактичне право вето на майбутнi росiйськi нафто- i газопроводи i нафтовi операцii. За декiлька днiв до свого арешту Ходорковський приймав у себе Джорджа Буша-старшого. Вони обговорювали остаточнi деталi покупки акцiй ВлЮКОСВ» американськими нафтовими компанiями.

Також незадовго до цього ВлЮКОСВ» заявив про намiр купити конкуруючу ВлСибнефтьВ» у Бориса Березовського, ще одного олiгарха iльцинськой пори. ВлЮКОС-СибнефтьВ», з ii 19,5 мiльярдами барелiв нафти i газу, стала б тодi власником других за величиною в свiтi запасiв нафти i газу, пiсля ExxonMobil. ВлЮКОС-СибнефтьВ» була б четвертою в свiтi з видобутку, викачуючи 2,3 мiльйона барелiв нафти у день. Скупка акцiй ВлЮКОС-СибнефтьВ» з боку Exxon або Chevron була б буквально енергетичним державним переворотом.

Ходорковський пiдтримував ряд вельми вражаючих знайомств в англо-американському iстеблiшментi. Вiн створив добродiйну органiзацiю, ВлФонд Вiдкрита РосiяВ», змодельовану з фонду ВлВiдкрите СуспiльствоВ», заснованого його близьким другом Джорджем Соросом. У вибрану раду ВлФонду Вiдкрита РосiяВ» увiйшли Генрi Кiссiнджер i друг Кiссiнджера, Джейкоб Лорд Ротшильд, лондонський спадкоiмець сiм'i банкiрiв. Також увiйшов до складу правлiння фонду i Артур Хартман, колишнiй американський посол в Москвi.

Пiсля арешту Ходорковського, 'Washington Post' повiдомила, що росiйський мiльярдер в ув'язненнi продовжував користуватися послугами Стюарта Эйзенстата (Eizenstat) (колишнього заступника секретаря казначейства, заступника держсекретаря, заступника секретаря по комерцii пiд час адмiнiстрацii Клiнтона) для лобiювання у Вашингтонi на користь свого звiльнення. Ходорковський був повнiстю пов'язаний з англо-американським iстеблiшментом.

Незабаром мала мiсце череда скритних дестабiлiзацiй урядiв, що фiнансувалися Вашингтоном, на кордонах з Росiiю, якi пiдтримували близькi вiдношення з Москвою. Цей ряд включаi "революцiю троянд" в листопадi 2003 року в Грузii, яка привела до вiдставки Едуарда Шеварднадзе на користь молодого, що здобув освiту в США i пронатовськi налаштованого президента, Михайла Саакашвiлi. 37-рiчний Саакашвiлi люб'язно погодився надати пiдтримку нафтопроводу Баку-Тбiлiси-Джейхан, який дозволив би уникнути контролю Москви над перекачуваною Азербайджаном каспiйською нафтою. США пiдтримували тiснi зв'язки з Грузiiю з тих пiр, як Михайло Саакашвiлi прийшов до влади. Американськi вiйськовi iнструктори навчають грузинськi вiйська, i Вашингтон вклав мiльйони доларiв в пiдготовку вступу Грузii до НАТО.

Услiд за Влреволюцiiю трояндВ» в Грузii ВлFreedom HouseВ» Вулсi, ВлНацiональний фонд на пiдтримку демократiiВ», Фонд Сороса i iншi НВО, пiдтримуванi Вашингтоном, органiзували в листопадi 2004 року вiдверто зухвалу украiнську Влпомаранчеву революцiюВ». Метою Влпомаранчевоi революцiiВ» було встановлення проамериканського режиму в краiнi, стратегiчно здатнiй перервати головнi трубопровiднi потоки росiйськоi нафти i газу до Захiдноi РДвропи. Пiдтримуванi Вашингтоном рухи Влдемократичноi опозицiiВ» в сусiднiй Бiлорусi почали також отримувати мiльйони доларiв з щедроi руки адмiнiстрацii Буша, як i опозицii в Киргизстанi, Узбекистанi i вiддаленiших колишнiх радянських держав, якi, до речi, опинилися на шляху можливих енергетичних трубопроводiв, що сполучають Китай з Росiiю i колишнiми радянськими республiками, такими як Казахстан.

До кiнця 2004 року стало ясно, що вже давно йде нова "холодна вiйна", цього разу за стратегiчний контроль над енергiiю i односторонню ядерну перевагу. Було також граничне ясно, судячи з характеру дiй Вашингтона з моменту розпаду Радянського Союзу в 1991 роцi, що Кiнцевою Метою, ендшпiлем для полiтики США в РДвразii не i нi Китай, нi РЖрак, нi РЖран, а Росiя.

Геополiтичним "ендшпiлем" Вашингтона було повне руйнування Росii, тiii держави в РДвразii, яка була б здатна органiзувати ефективну комбiнацiю альянсiв на основi величезних запасiв нафти i газу. Звичайно, цю мету нiколи не можна було оголосити вiдкрито.

Пiсля 2003 року, Путiн i росiйська зовнiшня полiтика, особливо енергетична полiтика, повернулася до первинноi вiдповiдi на геополiтику ВлHeartlandВ» або Влсерце мируВ» сера Хелфорда Макiндера, ту полiтику, яка лежала в основi радянськоi стратегii Влхолодноi вiйниВ», починаючи з 1946 року.

Путiн почав робити ряд захисних ходiв, щоб вiдновити якоюсь мiрою надiйну рiвновагу перед обличчям все бiльш очевидноi полiтики Вашингтона, направленоi на оточення i ослаблення Росii. Подальшi стратегiчнi промахи США полегшили роботу Росii.

Тепер, коли ставки з обох бокiв тАУ НАТО i Росii тАУ зросли, Росiя перейшла вiд простоi оборони до активного наступу шляхом втiлення у життя намiрiв якi, не вдалося здiйснити США, а саме - створення енергетичноi наддержави, мета якоi тАУ контроль поставок енергоносiiв (Росiiю, ii сателiтами та союзниками) у свiтовому масштабi i як наслiдок - контроль свiтовоi економiки. [4]

1.2 Тенденцii глобальноi енергетики на найближчi десятилiття.

Як ми бачимо формуiться нова свiтова енергетична реальнiсть. Поточний стан свiтовоi енергетики визначають такi краiни i регiони свiту, як Сполученi Штати, Близький Схiд, Росiя, Китай i держави тАУ члени РДС. США тАУ найбiльший споживач нафти (24,6%), бiльше половини якоi iмпортуiться, лiдер по iмпорту природного газу (16% вiд свiтового iмпорту).

Споживання нафти в Китаi за останнi 40 рокiв збiльшилося бiльш нiж в 25 разiв i складаi 8,55% свiтового: тiльки в 2004 роцi споживання збiльшилося на 31%.

Частка Захiдноi РДвропи в споживаннi нафти складаi 22%, при цьому Нiмеччина i другим в свiтi iмпортером газу (14%). В економiчнiй зонi РДС розташоване лише 3,5% свiтових пiдтверджених запасiв газу i менше 2% пiдтверджених запасiв нафти (в основному в Норвегii i Велико. Британii). В той же час нафтогазовi родовища експлуатуються там набагато iнтенсивнiше, нiж в iнших регiонах свiту, що веде до швидкого виснаження ресурсiв. Основною проблемою РДС i зростання залежностi вiд iмпорту енергоносiiв: до 2030 року вона складатиме 70%, тодi як iмпорт нафти може вирости з 76% до 90%, iмпорт газу тАУ з 40% до 70%, вугiлля тАУ з 50% до 70%.

Росii належить 26,6% свiтових запасiв природного газу, вiд 6,2% до 13 % (за рiзними оцiнками) розвiданих запасiв нафти, близько 20% розвiданих запасiв кам'яного вугiлля. Сьогоднi бiльше 90% росiйських енергоносiiв, що експортуються, поставляiться в держави РДвропи.

У краiнах Близького Сходу зосереджено 61% свiтових запасiв нафти i 40,1% запасiв газу, що, зокрема, обумовлюi стратегiчну значущiсть регiону з погляду вибудовування найбiльшими споживачами нацiональних енергетичних стратегiй. Серед краiн Близькосхiдного регiону видiляються Саудiвська Аравiя тАУ 22% свiтових пiдтверджених запасiв нафти, РЖран тАУ 11,5%, РЖрак тАУ 9,6%. Крiм того Саудiвська Аравiя зосереджуi в собi 13,5% свiтового виробництва нафти. У всьому об'iмi свiтових пiдтверджених запасiв газу Катару належить 14,3%, РЖрану тАУ 14,9%.

В даний час нафта виступаi енергоносiiм загальносвiтового значення, газ тАУ в основному регiонального, вугiлля тАУ локального.

Серйознi побоювання викликаi рiвень забезпеченостi глобальноi економiки, запасами нафти i газу. Разом з тим вiдчуваються як тимчасова нестача нафтопереробних i транспортних потужностей, так i обмеженiсть додаткових потужностей по видобуванню нафти.

У цих умовах позначився iнтерес промислово розвинених споживачiв до проблем розвитку альтернативноi енергетики; зростаi значущiсть проектiв по виробництву i постачанням зрiдженого природного газу (ЗПГ), у рядi краiн спостерiгаiться вiдновлення iнтересу до атомноi енергетики. Проте навряд чи можна сподiватися, що рiзке зростання споживання вуглеводнiв в осяйному майбутньому буде компенсовано альтернативними джерелами.

В умовах економiчного зростання азiатських краiн, що продовжуiться, швидкого збiльшення чисельностi населення i надзвичайно високоi енергоiмностi нацiональних економiк рiзко зросла iх потреба в енергоресурсах. Одночасно там збiльшуiться розрив мiж споживанням, що росте, i виробництвом вуглеводнiв, що знижуiться.

Ситуацiя в свiтовiй енергетицi характеризуiться загостренням суперечностей, якi збережуться на весь прогнозований перiод. Першопричиною геополiтичноi напруженостi i конфлiктний потенцiал, закладений в розподiлi нафтових ресурсiв по планетi. Основнi споживачi тАУ високорозвинутi краiни i новi гiганти, що пiднiмаються, тодi як свiтовi запаси вуглеводнiв сконцентрованi головним чином на територiях порiвняно невеликоi групи краiн, що розвиваються, i краiн з перехiдною економiкою. Саме дана суперечнiсть в першу чергу i визначаi сценарii розвитку ситуацii i поведiнку ключових гравцiв на ринку.

Економiчнi i полiтичнi ресурси таких крупних споживачiв, як США, РДвропейський союз i КНР, зосередженi на одних i тих же ринках. Експансiя свiтових гiгантiв приводить до загострення конкуренцii мiж ними. Полiтична нестабiльнiсть бiльшостi ресурсно багатих краiн закладаi мiну сповiльненоi дii пiд фундамент свiтового енергетичного ринку, але в той же час створюi певнi можливостi для росiйськоi експансii.

Бiльшiсть вуглеводневих ресурсiв планети контролюються нацiональними державними компанiями. Зате переробляючi потужностi, логiстичнi i транспортнi схеми, розподiл вуглеводнiв знаходяться в руках транснацiональних корпорацiй. Звiдси i вiдмiннiсть в стратегii поведiнки на ринку.

Крупнi транснацiональнi корпорацii прагнуть розширити свою ресурсну базу. А держкомпанii, що мають в своiму розпорядженнi основнi ресурси, роблять все, щоб розвивати переробку, i намагаються отримати частку в капiталi транспортних i збутових структур. Поглиблення даноi суперечностi сприяi переростанню його в стiйку тенденцiю, яка, швидше за все, збережеться в найближче десятилiття.

Зменшуiться число регiонiв, де рiзке зростання виробництва вуглеводнiв обходиться без застосування новiтнiх технологiй i методiв видобування, а також багатомiльярдних вкладень в iнфраструктуру. В результатi звужуiться круг можливостей для маневру ключових споживачiв на ринку, особливо пiсля 2013тАУ2017 рокiв.

Принципового значення набуваi геостратегiчне протистояння мiж Китаiм i Сполученими Штатами. До 2030-го КНР порiвняiться з США за обсягами iмпортованоi нафти. При цьому китайське керiвництво ясно усвiдомлюi, що без забезпечення надiйними джерелами енергоресурсiв подальше зростання економiки стане неможливе. Саме тому енергетична безпека i пошук нових ринкiв стають для Китаю питанням ВлвиживанняВ» як одного з лiдерiв свiтовоi економiки. У свою чергу Вашингтон не зацiкавлений в посиленнi китайськоi присутностi на вуглеводневому ринку i готовий використовувати максимум полiтичних i економiчних важелiв для того, щоб не допустити туди китайськi нафтогазовi компанii. [5]

Протягом наступного десятилiття динамiка розвитку ситуацii в областi глобальноi енергетики по всiх напрямах успадкуi тенденцii попереднього перiоду. Частка традицiйних енергоресурсiв (нафта, газ i вугiлля) в сукупному споживаннi первинних енергоносiiв збережеться на рiвнi 2003тАУ2005 рокiв, тобто близько 80%. Зниження iнтересу до нафти можливо тiльки починаючи з 2030 року.

У найближче десятилiття нафта залишиться провiдним енергоджерелом, забезпечуючи близько 40% енергоспоживання. За нею йдуть природний газ (28%), вугiлля (20%), поновлюванi джерела (7%) i ядерна енергiя (5%). Частки природного газу i нафти будуть рости, тодi як частки вугiлля i ядерноi енергii тАУ скорочуватися. Можливо, що до кiнця десятилiття рiвень споживання ядерноi енергii стабiлiзуiться i почне розширюватися сфера застосування альтернативних джерел, але це не вплине на базовi тенденцii принаймнi протягом найближчих 15тАУ25 рокiв.

У вiддаленiй перспективi (до 2067-го) структура свiтового енергобалансу, ймовiрно, прагнутиме до трансформацii головним чином за двома сценарiями.

Перший передбачаi поступовий перехiд вiд нафти до газу, приблизно так само, як свого часу нафта витiснила вугiлля. Потiм очiкуiться зрушення до поновлюваних джерел i, очевидно, до атомноi енергii. При цьому нафта збереже позицii як важливе джерело енергii в усякому разi до середини XXI столiття.

Так пiд час всесвiтнього економiчного форуму у Довосi, Рекс Тiллерсон, голова найбiльшоi в свiтi нафтовоi компанii ExxonMobill, запропонував всiм облишити навiть надiю на те, що споживання вуглеводнiв може серйозно скоротитися: у 2030 роцi вони забезпечуватимуть 80% вироблюваноi енергii. [6]

За всiма прогнозами в найближчi 25 рокiв частка поновлюваноi i атомноi енергii скорiше зменшуватиметься, чим збiльшуватися. РЖмпорт до РДвропи нафти i газу до 2030 року зросте: нафти - з нинiшнiх 75 до 90 вiдсоткiв, газу - приблизно з 50 до 80 вiдсоткiв.

Власне iвропейський видобуток падаi. Непоганi темпи збiльшення видобутку газу в Норвегii (10% на рiк) не в змозi компенсувати падiння в британському секторi Пiвнiчного моря i поступового зниження виробництва Нiдерландами. За минулий рiк вони на двох втратили 14 млрд. куб. м в порiвняннi з 2004 роком. А Велика Британiя з 2000 року позбулася 20% видобутку власного газу, i ця цифра буде рости, внаслiдок чого краiна може потрапити в розряд енергодефiцитних. [7]

Згiдно другому сценарному плану, якщо в найближче десятилiття буде досягнут

Вместе с этим смотрят:

"Держава" Платона

Presidential еlections in the USA

РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй

РЖсторiя свiтовоi полiтичноi думки

Анализ "пурпурной революции" в Ираке