Демографiчнi процеси та демографiчна полiтика в сучасному суспiльствi.

Мiнiстерство науки i освiти Украiни

Вiнницький нацiональний технiчний унiверситет

Контрольна робота

з дисциплiни: тАЮПолiтологiя.тАЭ

Варiант № 9.

на тему: Демографiчнi процеси та демографiчна полiтика в сучасному суспiльствi.

Виконав: ст. гр. ТК-04 з.в.

Кравченко О.М.

Перевiрив: вик. каф. полiтологii

Кавка

м. Вiнниця 2008р.


План

1. Поняття та сутнiсть демографii.

2. Демографiчна ситуацiя у свiтi: основнi тенденцii розвитку. Особливостi сучасноi демографiчноi полiтики у рiзних краiнах свiту, ii сутнiсть та полiтичнi вимiри.

3. Демографiчнi процеси та демографiчна полiтика в сучаснiй Украiнi. Роль i мiсце сiмтАЩi у демографiчнiй полiтицi.


1. Поняття та сутнiсть демографii

Демографiя походить вiд грецького - демос - народ i графо - зображую, пишу. Як i кожна наука, зокрема наука про життя, демографiя маi основу - народ, а народ маi, як i життя свiй першопочаток.

Демографiя - це вивчення кiлькiсних характеристик населення. Людей можна групувати по статi, вiку, расi, релiгii, утворенню, роду занять, доходу й iншим ознакам.

Народжуванiсть тАФ процес вiдновлення суспiльства за рахунок появи нового життя. Народжуванiсть визначаiться за допомогою коефiцiiнта народжуваностi (розподiл абсолютного числа немовлят до загальноi кiлькостi населення).

Смертнiсть тАФ визначаiться вiдношенням числа померлих до загальноi кiлькостi населення.

Демографiчна криза тАФ глибоке порушення вiдтворення населення, що загрожуi самому його iснуванню. Протягом усiii демографiчноi iсторii людства аж до кiнця XVIII ст. причинами демографiчноi кризи були частi голодування, епiдемii та вiйни; обумовлений ними високий рiвень смертностi призводив до скорочення чисельностi населення деяких краiн i регiонiв свiту, а iнколи й до повного обезлюднення територiй. РЖсторичний процес змiни репродуктивноi поведiнки в деяких промислове розвинених краiнах виявляi тенденцiю до падiння рiвня народжуваностi нижче вiд необхiдного для простого вiдтворення населення, що i причиною сучасноi демографiчноi кризи.

Демографiчний вибух тАФ рiзке прискорення кiлькiсного зростання свiтового населення. Почався вiн у 1950-х pp. Коли зниження смертностi значно випереджаi зниження народжуваностi, то це приводить до прискореного збiльшення чисельностi населення, неузгодженого з об'iктивними вимогами соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягаi великих розмiрiв. Оскiльки сучаснi високi темпи росту чисельностi населення земноi кулi значною мiрою визначаються темпами його збiльшення в краiнах, що розвиваються (Азii, Африки та Латинськоi Америки, де проживаi близько 70% населення свiту), демографiчний вибух у цих краiнах перетворюiться на свiтовий. За демографiчного вибуху середньорiчний прирiст населення перевищуi 1,8тАФ2,0% . Демографiчний вибух тАФ явище тимчасове; з розвитком демографiчного переходу порушена узгодженiсть типiв народжуваностi та смертностi вiдновлюiться, промiжний тип вiдтворення населення поступаiться мiсцем основному, i демографiчний вибух припиняiться. Але темпи демографiчного переходу залежать вiд загального соцiально-економiчного розвитку, i коли вiн, як у бiльшостi слаборозвинених краiн, вiдбуваiться повiльно, довго зберiгаiться i промiжний тип вiдтворення населення. У багатьох краiнах, що розвиваються, проводиться демографiчна полiтика, спрямована на подолання перехiдного характеру вiдтворення населення. Процес демографiчноi стабiлiзацii повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для постiйного (стацiонарного) населення. У рiзних регiонах свiту це вiдбудеться в рiзнi строки, але в бiльшостi краiн, що розвиваються, тАФ не ранiше середини XXI ст.

Демографiя i однiiю з старiших наук свiту, доказом можуть служити бiблiйнi iсторii в яких вказуiться факт перепису населення тих часiв. Демографiя це наука, що займаiться вивченням вiдтворення населення i чинникiв, що впливають на цей процес. Одним з таких чинникiв i зайнятiсть, що маi зворотнiй звтАЩязок з демографiчними процесами, що вiдбуваються в суспiльствi. Так розглядаючи вплив народжуваностi i смертностi на зайнятiсть населення можна виявити, що чим вища народжуванiсть тим вища буде зайнятiсть наступних поколiнь i тим вища матерiальна забезпеченiсть населення в даний час, оскiльки народження дiтей безпосередньо повтАЩязане з матерiальним благополуччям нацii, а отже i з рiвнем зайнятостi населення. Проведено аналiтичнi порiвняння показникiв зайнятостi i народжуваностi за останнi роки, оскiльки народжуванiсть на Украiнi поступово почала пiдвищуватись.

Але цей процес маi зворотнiй звтАЩязок, так чим нижча народжуванiсть тим скорiше старiшаi населення, збiльшуiться чисельнiсть непрацездатного населення, пiдвищуiться навантаження на працюючу частину мешканцiв краiни. В результатi зростають податки i знижуiться рiвень життя, що тягне за собою скорочення робочих мiсць, пiдвищення мiграцiйних процесiв. А оскiльки старiшаi населення краiни, то вiдповiдно спостерiгаiться збiльшення показникiв смертностi, наслiдком пiдвищення показникiв мiграцii вiдбуваiться вiдтiк працездатного вiдтiк працездатного i конкурентоспроможного населення.

Для Украiни дане питання залишаiться одним з гострiших проблем сьогодення, не дивлячись на те, що за останнi роки дещо пiдвищились показники народжуваностi, i дещо уповiльнилось скорочення чисельностi населення данi показники все ще залишаються досить високими.

Демографiчна наука тАФ складова частина демографii. Вивчаi процеси, якi вiдбуваються в людському середовищi свiту, регiону,краiни: змiни в чисельностi населення, нацiональному складi; дослiджуi динамiку в суспiльствi за статтю, вiком, а також розлучення, народжуванiсть, смертнiсть, вiдтворення населення, його природний рух, мiграцiйнi процеси тощо.

Особливими прикладами Д. н. становлять виявлення закономiрностей, тенденцiй, явищ, що впливають на демографiчнi процеси, а також розробка наукових рекомендацiй, спрямованих на подолання негативних тенденцiй у людському суспiльствi на певному iсторичному етапi. РЖнтерес людини до себе виник у давнi часи, коли вона була цiлковито залежна вiд сил природи. Людина змушена була навчитися рахувати представникiв свого роду, племенi. З появою держави попит на демографiчнi знання зростаi. Для свого утримання державi потрiбнi кошти, вiйсько та чиновництво. Можна твердити, що першi органiзованi облiки людей вiдбувалися ще за часiв виникнення перших державних утворень в Месопотамii (Ассiрiя, Вавилон), РДгиптi, Грецii та Римi. В тi часи i впродовж наступних столiть основна мета облiку полягала в оподаткуваннi населення та залученнi осiб чоловiчоi статi до вiйська. Тому держава стаi основним органiзатором проведення переписiв населення. У Римi облiки населення проводилися пiд назвою ВлцензiвВ». Навiть у наступнi часи, за феодалiзму, облiк проводився не систематично. Це викликало протест, особливо панiвних класiв. Феодали прагнули приховати чисельнiсть своiх крiпакiв, щоб зменшити податки державi, а також постачання молодих крiпакiв до армii. У 1753 р. в англiйському парламентi точилися гострi суперечки щодо проведення цензiв, мовляв, це може призвести до епiдемiчних захворювань. У Францii проти пiдрахункiв використовували навiть релiгiю. Наприкiнцi XVIII ст. ще не було вiдомостей про кiлькiсть населення бiльшостi краiн РДвропи та свiту.

Вважаiться, що початок систематичного перепису населення у свiтi було покладено США. В 1790 р. конституцiiю цiii держави було передбачено проведення переписiв (цензiв) раз на 10 рокiв. Матерiали, отриманi внаслiдок переписiв населення, становлять пiдТСрунтя для проведення демографiчних дослiджень. Приклад США поширився на краiни РДвропи. Сьогоднi переписами населення охоплено майже всi краiни свiту. Цим питанням займаiться i ООН, яка збираi вiдомостi про населення краiн свiту.

З розвитком суспiльства зростаi попит на знання про людство. Сьогоднi вже неможливо охопити складнi й суперечливi демографiчнi процеси, що вiдбуваються у свiтi, в загальне поняття тАФ демографiя. Тому, як i iншi галузi знань, вона подiляiться на окремi складовi частини: а) демографiя iсторична; б) демографiчна полiтика; в) демографiчна наука; г) демографiчна статистика та iн. Термiн ВлдемографiяВ» маi складну iсторiю. Його визначення проходило в умовах iдейно-полiтичноi боротьби, що точилася мiж науковцями рiзних напрямiв. У цiй боротьбi значну роль вiдiграла праця священика, вченого Т. Мальтуса ВлДослiдження про закон народонаселенняВ» (1798 p.). Вiн запропонував бiологiчний пiдхiд до розгляду чисельностi населення та його вiдтворення. Погляди Мальтуса справляли iстотний вплив на визначення сутностi й змiсту демографii упродовж XIX ст.

Поступовий розвиток демографii, накопичення наукового досвiду, вивчення впливу на закономiрностi змiн у чисельностi та вiдтвореннi населення, соцiально-економiчних i полiтичних чинникiв спонукали до пошукiв загальноi назви цiii науки. У 1855 р. вiдомий французький учений А. Гiйар опублiкував працю ВлЕлементи людськоi статистики, або Порiвняльна демографiяВ». Термiном ВлдемографiяВ» вiн позначив галузь знань про Влприродну й соцiальну iсторiю людського роду. В 1871 р. нiмецький учений Е. Енгель запропонував назву ВлдемологiяВ» тАФ наука про людськi спiльноти. Визначити назву цiii науки робили спроби й iншi дослiдники. В 1877 р. вiдомий учений-енциклопедист П. Ларусс вперше опублiкував статтю пiд назвою ВлДемографiяВ», що стало поштовхом для поширення цього термiна. В Росii його ввiв РД. Алучин. Офiцiйне визнання термiн отримав лише пiсля того, як у 1882тАФ1883 pp. його було введено в назву мiжнародних конгресiв з гiгiiни та демографii. В Украiнi великий науковий iнтерес до демографii припадаi на XIX ст.

В Украiнi проблемами демографii займався вiддiл статистики, упродовж 1940тАФ1950 pp. очолюваний М. Птухою. В 1963 р. в РЖнститутi економiки АН УРСР було створено сектор демографii i трудових ресурсiв, а в 1966 р. його було перетворено на вiддiл демографii i вiдтворення трудових ресурсiв. Сьогоднi в Украiнi проблеми демографii, крiм згаданого вiддiлу, дослiджують працiвники Ради з вивчення продуктивних сил Украiни, Киiвського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка та iнших установ.


2.Демографiчна ситуацiя у свiтi: основнi тенденцii розвитку. Особливостi сучасноi демографiчноi полiтики у рiзних краiнах свiту, ii сутнiсть та полiтичнi вимiри.

Чисельнiсть населення на земнiй кулi неухильно зростаi протягом, принаймнi, останнiх 2000 рокiв, однак найбiльш iнтенсивний рiст населення на Землi вiдбуваiться за останнi 200 рокiв. На цей час чисельнiсть населення земноi кулi збiльшуiться зi швидкiстю приблизно 70 млн. людей на рiк. Воно зросло з 500 млн. у 1650 р. приблизно до 5 млрд. у 1981 р., а до 2000-го року досягло 8 млрд. Такий швидкий рiст населення земноi кулi часто називають Влдемографiчним вибухомВ». Зовсiм недавно народжуванiсть у багатьох краiнах стала знижуватися, але в близькому майбутньому це призведе лише до уповiльнення росту чисельностi, а не до досягнення постiйного рiвня чи його зниження. Однак демографiчнi проблеми зводяться не тiльки до приросту населення, але й до iнших факторiв: природно-клiматичних особливостей регiонiв, стану зовнiшнього середовища, економiчних i соцiальних умов життя. Основними демографiчними показниками суспiльства i народжуванiсть, смертнiсть i середня тривалiсть життя.

З'явилася тенденцiя до збiльшення смертностi за рахунок серцево-судинних захворювань, злоякiсних утворень, нещасливих випадкiв вiд отруiнь i травм, захворювань органiв дихання, а також унаслiдок алкоголiзму, збiльшення кiлькостi самогубств. Демографiчна ситуацiя в значнiй мiрi визначаiться дитячою смертнiстю, основними причинами якоi i уродженi аномалii, iнфекцiйнi й паразитичнi хвороби, хвороби органiв дихання. Середня тривалiсть життя тАФ це середнi число рокiв, якi повинна прожити новонароджена дитина.

У наш час тривалiсть життя в рiзних краiнах неоднакова: найвища тАФ в Японii й РЖсландii (майже 80 рокiв), найнижчатАФу республiцi Чад (39 рокiв). У наш час у деяких краiнах Тропiчноi Африки, а також Пiвденноi та Схiдноi Азii населення подвоюiться менш нiж за 20 рокiв.

Демографiчний пiдроздiл департаменту Органiзацii Об'iднаних Нацiй з економiчних та соцiальних питань пiввiку оцiнюi свiтовi демографiчнi показники, i незабаром вийде друком звiт, який аналiзуi iхню динамiку за увесь цей перiод. Там же мiститимуться сценарii демографiчного розвитку краiн на перiод до 2050 року. РЖз вже оприлюднених висновкiв у " РДвробюлетенi" представництва РДвропейськоi Комiсii в Украiнi вiдомо, що нам прогнозують зменшення кiлькостi населення до 29 мiльйонiв 959 тисяч. Нинi ж ситуацiя така: за перше пiврiччя цього року нас поменшало на 206,6 тисячi чоловiк, i на 1 липня в Украiнi було 49,1 мiльйона жителiв, тодi як за даними перепису 1989 року - 51,45 мiльйона. У статистичних пiдрахунках ООН ми б'iмо сумнi рекорди: серед 39 найбiльш розвинених держав у нас найменший природний прирiст населення (-0,73 вiдсотка), найменша середня кiлькiсть дiтей на одну жiнку - 1,1 (вважаiться, що для нормальноi змiни поколiнь необхiдно, щоб на 100 жiнок народжувалося 215 дiтей. В Украiнi цей показник становить 110 дiтей), третi мiсце за передбачуваним до 2050 року скороченням населення - на 39 вiдсоткiв! Власне, ми не самотнi у вимираннi. У республiках колишнього Радянського Союзу реальний прирiст населення лише в краiнах Середньоi Азii, Азербайджанi та Молдовi. А опублiкована торiк доповiдь Держкомстату Росii виявилась навiть похмурiшою, нiж прогнози ООН. До середини XXI сторiччя другим за кiлькiстю етносом Росii стануть.. китайцi. РЗх буде десять-двадцять мiльйонiв. Самi ж росiяни перебиратимуться в Украiну, яка на той час врештi-решт позбудеться кризи. РЖ взагалi, мiж Росiiю та Украiною почнеться вiйна. за робочi руки iммiгрантiв iз краiн СНД. Це не жарт, не фантастика, а цiлком офiцiйний демографiчний прогноз, повiдомляi кореспондент.net. Не лише в колишньому Союзi, де пiсля його розпаду економiчне становище погiршилось, знизилася народжуванiсть. Така ситуацiя практично в усiй РДвропi та на iнших континентах. Зi знаком мiнус прирiст населення у Болгарii, Румунii, Угорщинi, Португалii, РЖталii, Словенii, Чехii. У Нiмеччинi майже нуль (+0,01 вiдсотка). Не бiльше 0,1 вiдсотка з плюсом мають Польща, Бельгiя, Австрiя, Хорватiя, Словаччина, Сербiя, РЖспанiя. Але значною мiрою це можна вiднести за рахунок традицiйноi iммiграцii у цi краiни. Дещо кращi справи у скандинавських державах i Францii. Натомiсть загальна кiлькiсть населення в свiтi невпинно зростаi, i вченi стривоженi, чи прогодуi усiх наша Земля-мати, чи витримаi ii екологiя 9,3 мiльярда чоловiк у 2050 роцi (нинi 6,1 мiльярда). Демографiчна ситуацiя в свiтi, i про це йдеться у звiтi ООН, вiднинi не обумовлюiться лише трьома факторами: смертнiстю, народжуванiстю i мiграцiйними процесами. Головне - економiчне зростання. Але не в нашому, традицiйному для небагатих краiн розумiннi, - нам би грошей, тодi i про другу чи третю дитину подумали б. Нi. Швидше навпаки. Зважте самi: у той час, як у заможнiй РДвропi на двох батькiв припадаi в середньому по 1,4 дитини, населення Африки щорiчно зростаi на 2 вiдсотки (i це, незважаючи на страшну епiдемiю СНРЖДу).

Демографiчну кризу в iвропейських краiнах, США, Японii дослiдники пояснюють переходом вiд традицiйного типу суспiльства до сучасного, у якому жiнки мають бiльше альтернатив i не завжди готовi пожертвувати ними заради дiтей. Високий рiвень життя спонукаi iх до навчання, кар'iри чи вiдпочинку. Одне слово, чим бiльший рiвень цивiлiзованостi, тим нижчий народжуваностi. Висновки демографа пiдтверджуються фактами. Тiльки менш розвинеш краiни Африки, Латинськоi Америки та Азii переживають нинi демографiчний бум - 85 вiдсоткiв приросту населення нашоi планети припадаi на краiни, що розвиваються. Як завше, у них i смертнiсть дуже велика. Тому батьки прагнуть мати кiлькох дiтей, як кажуть, про запас, на випадок хвороб, епiдемiй. А iнколи навiть на продаж. Як це? Якось трапилася нагода побувати на виступi спецiального радника нинiшнього президента США Джорджа Буша-молодшого Дага Вiда. Вiн був радником Буша-старшого, Рейгана. Працював у Бiлому домi саме тодi, коли приймали з помпою Михайла Горбачова i дуже скромно - Бориса РДльцина. Чудовий оратор, бiзнесмен, iсторик, полiтик, автор 26 книг, що вийшли тиражем понад чотири мiльйони примiрникiв. Зокрема сiм рокiв писав книгу про РЖндiю, якiй i досi надаi доброчинну допомогу. У доповiдi уряду РЖндii "Про нацiональну демографiчну полiтику у 2000 роцi" зазначаiться, що ця краiна була першою, яка на державному рiвнi почала пiдтримувати програми планування сiм'i (1952 рiк), i вiдтодi коефiцiiнт сумарноi народжуваностi зменшився з 6 до 3,6 наприкiнцi 90-х, Все ж прирiст населення залишаiться високим. У травнi цього року кiлькiсть жителiв РЖндii перевалила за один мiльярд чоловiк, що становить 16 вiдсоткiв вiд загальноi кiлькостi мешканцiв планети (хоча займаi лише 2,4 вiдсотка територii нашоi кулi). На середину XXI столiття РЖндiя може обiгнати Китай i стати найбiльш населеною державою свiту. Але поки що пальма першостi за Китаiм. Наприкiнцi 2000 року там вiдбувся перепис населення, у березнi стали вiдомi першi результати. У цiй краiнi проживають мiльярд 300 мiльйонiв чоловiк. Фактично кожен четвертий на Землi - китаiць! РЖ при цьому представники офiцiйного Пекiна пишаються, що полiтика контролю за народжуванiстю нарештi принесла результати (у мiстах сiмейним парам дозволяiться мати лише одну дитину, у сiльськiй мiсцевостi - двi). Однак не виключають i те, що десятки мiльйонiв (всього-на-всього?!) багатодiтних сiмей не внесли "зайвих" дiтей до переписних листiв. Чому стiльки уваги придiляiться краiнам, де iснуi проблема перенаселення? Тому що демографiчний бум в однiй i спад в iнших неминуче призведе до масових переселень. РЖ росiяни для себе це прорахували. Два свiтових сектори, багатi й бiднi краiни переживатимуть зрiст i спад населення разом, як двi судини, сполученi мiж собою, в яких поступово вiдновлюватиметься рiвновага. Отут i постане проблема спiвiснування з iммiгрантами чи то з краiн СНД, чи навiть iнших континентiв (iммiгранти з колишнього Союзу, на думку росiйських учених, зможуть покрити трудовий дефiцит не бiльше, нiж на 40 вiдсоткiв вiд потреби, а для Украiни ще менше). Вони рiзнитимуться в етнiчному i культурному планах. Тому в майбутньому ефективнiсть ринку працi й соцiальна стабiльнiсть краiни залежатимуть вiд того, наскiльки влада налагодить контакти з iммiгрантськими групами. Власне, останнi рiшення влади у нашiй краiнi уже демонструють уважний пiдхiд до мiгрантiв, що прибули в Украiну. Якi прогнози на нинiшнi столiття щодо населення земноi кулi? Невже вiрити фантастам, котрi говорять про переселення на iншi планети? Виявляiться, згiдно з передбаченням ООН, загальний демографiчний вибух, пiк якого припадатиме на середину сторiччя, змiниться рiзким демографiчним спадом у iвропейських i деяких iнших розвинених краiнах. До 2100 року населення земноi кулi не збiльшиться, порiвняно з сьогоднiшнiм днем, а зменшиться на.. 800 мiльйонiв чоловiк (!) i складатиме приблизно 5,2 мiльярда. Але якi за нацiональним складом будуть держави - хто зна. Половину всього рiчного приросту землян до середини столiття забезпечуватимуть шiсть краiн: РЖндiя, Китай, Пакистан, Нiгерiя, Бангладеш та РЖндонезiя.

Демографiчна ситуацiя в Арабському свiтi.

Сучаснi близькосхiднi держави, не зважаючи на певну полiтичну роз'iднанiсть, в цiлому i регiоном, де формуiться один iз нових потенцiйно потужних центрiв свiтового економiчного росту.

Невирiшенiсть демографiчних проблем i деструктивним чинником, що негативно впливаi на функцiонування суспiльного органiзму. Вiдтворення населення, а саме: вiдновлення його кiлькостi, статевовiкового, сiмейного складу та iнших соцiально-економiчних структур i властивостей, вiдбуваiться у взаiмодii з рiзними сферами суспiльного життя.

Тому, при аналiзi демографiчноi ситуацii у краiнах даного регiону потрiбно враховувати сумарний вплив комплексу соцiально-економiчних факторiв. що визначають умови життя населення, обумовлюючи в тому числi, специфiку демопроцесiв i норми репродуктивноi поведiнки людей. Виходячи з неоднорiдностi близькосхiдних держав за рiвнем розвитку, полiтичною орiiнтацiiю i вiдповiдними показниками демовiдтворення, спробуiмо окреслити загальну спрямованiсть демографiчних процесiв у цьому регiонi та виявити ii специфiку для окремих краiн.

Демографiчний розвиток в арабському свiтi характеризуiться такими особливостями:

У результатi значних успiхiв у справi охорони здоров'я матерi i дитини, боротьбi з iнфекцiйними захворюваннями, покращеннi харчування в пiсля воiнний час тут вiдбулося значне зниження смертностi, приблизно вдвоi за iсторично короткий строк. На початку 70-х рокiв темпи скорочення смертностi сповiльнилися, тому що були вичерпанi екстенсивнi фактори ii зниження.

Зокрема, за перiод з кiнця 70-х рокiв до початку 90-х рокiв показник загальноi смертностi населення знизився вдвоi в Алжирi, Кувейтi, РЖраку, Саудiвськiй Аравii, Марокко. Найвищий рiвень смертностi у 1990 роцi був характерний для РДмену (15.5%). Дитяча смертнiсть у бiльшостi арабських краiн залишаiться досить високою. РЗi максимальнi значення мали РДмен (119,5%), Судан (78,1%), Марокко (68,3%), а також РЖрак та Туреччина (58-62%); мiнiмальнi - РЖзраiль, Кувейт, Катар (7-12%). w Народжуванiсть населення, залишаючись довгий час на традицiйно високому рiвнi, за умови скорочення смертностi спричинила у 50-60-х роках дуже швидке зростання кiлькостi населення у цих краiнах (так званий демографiчний вибух). З середини 70-х рокiв темпи його зростання знизилися, проте, в цiлому, вони залишаються все ще високими, iх недостатньо для того, щоб знизити гостроту демографiчноi ситуацii. Значних успiхiв у регулюваннi числа народжень досягли: Алжир, де коефiцiiнт народжуваностi знизився вiд 47% у 75-80-х роках до 29% у 1990 роцi. Тунiс: вiд 35 до 24%, Марокко: вiд 43 до 29% вiдповiдно. В середньому, як бачимо, рiвень народжуваностi тут у два рази вищий нiж у розвинутих краiнах Заходу.

Найвищi показники природного приросту населення на початок 90-х рокiв були характернi для РЖраку (31,4%), Оману (38,8%), Сирii (35,3%). Нижче 20% мали Туреччина, Тунiс, РЖзраiль, Катар. w На основi вищезгаданих чинникiв у краiнах даного регiону сформувалася дуже молода вiкова структура населення прогресивного типу. Так, частка дiтей вiком до 15-ти рокiв складала майже половину населення, зокрема, у РДменi та Сирii - 48-49%; РЖранi, РЖрацi, Алжирi, Суданi - в межах 44-46%; Кувейтi, Туреччинi та РДгиптi - 36-40%. Показники старiння населення (питома вага осiб вiком 60 рокiв i старше) диференцiюються дуже мало, коливаючись вiд 2% до 7%. Винятком i РЖзраiль, де частка дiтей дещо нижча (32,5%), а людей похилого вiку - дещо вища (12,4%). Розглядаючи статеву структуру населення слiд вiдмiтити переважання чоловiкiв у бiльшостi краiн арабського регiону, окрiм РДмену та РЖзраiлю. У Кувейтi, Катарi та РЖраку спiввiдношення чоловiкiв та жiнок на користь перших i найбiльшим (54-55%). Сумарним наслiдком позитивних зрушень у демографiчному розвитку цих краiн i швидке пiдвищення середньоi тривалостi життя населення. За перiод з 60-х по 80-тi роки вона збiльшилася на 20 рокiв. Населення Кувейту, Катару, РЖзраiлю мають найвищi показники тривалостi життя; РДмену - найменшi. У Пiвнiчнiй Африцi максимальне значення характерне для Алжиру: 63 i 65 рокiв, мiнiмальне - для Судану: 46,6 i 49 рокiв (для чоловiкiв i жiнок вiдповiдно).

З аналiзу даних видно, що по мiрi зростання середньоi тривалостi життя збiльшуiться ii розрив мiж чоловiками та жiнками. w За умови молодоi вiковоi структури населення i значноi частки його працездатноi частини спостерiгаiться надлишок трудових ресурсiв. Проте, розвиток iндустрiальних форм виробництва у цих краiнах вiдбувався, як правило, безвiдносно до наявностi у них величезноi маси дешевоi робочоi сили, в основному малоквалiфiкованоi. Цим пояснюiться iснуючий досить високий рiвень безробiття та швидке зростання чисельностi сiльських мiгрантiв, що виiжджають у мiста та за кордон у пошуках роботи. Темпи урбанiзацii у 2 рази перевищують темпи росту загальноi чисельностi населення.

У перiод з 1975 по 1985 роки частка мiського населення виросла: у Тунiсi вiд 49.8 до 52.8%, РЖранi вiд 47 до 54.3%, РЖрацi вiд 63.7 до 70.2%. В РЖзраiлi вона становить 89.6%. Основнi показники демографiчного розвитку краiн Близького Сходу (кiнець 80-х - початок 90-х рокiв). Бiльшiсть населення мiгруi у iвропейськi краiни (в основному у Францiю) та у район Перськоi затоки, де у 70-х роках у зв'язку iз нарощуванням темпiв нафтодобувноi промисловостi сформувався потужний центр притягання мiгрантiв.

На початку 90-х рокiв 70% робочоi сили цього регiону становили iноземцi. Отже, можна констатувати, що у бiльшостi краiн Близького Сходу ще не склався соцiально-економiчний механiзм переходу до сучасного типу вiдтворення населення, який характеризуiться низькими смертнiстю та народжуванiстю, високою тривалiстю життя, стабiлiзацiiю чисельностi населення.
Цей демографiчний перехiд, що i об'iктивною тенденцiiю сучасного свiтового демографiчного розвитку, високо розвинутi краiни вже пройшли. Деякi арабськi краiни Пiвнiчноi Африки, а також Катар, Кувейт, РЖзраiль та Туреччина вже вступили у третю фазу демографiчного переходу, а iншi знаходяться ще на другiй стадii. В цiлому, близькосхiднi держави за особливостями демографiчного розвитку можна подiлити на такi чотири групи: I. Кувейт, Катар, РЖзраiль - краiни iз середнiм рiвнем народжуваностi, високими темпами зростання населення, найнижчими показниками загальноi та дитячоi смертностi i найвищою середньою тривалiстю життя. Державна полiтика спрямована на сприяння народжуваностi та заохочення iммiграцii. II. РЖрак, РЖран, Оман, Саудiвська Аравiя, Сирiя, Туреччина - краiни з високою народжуванiстю, пiдвищеними темпами зростання чисельностi населення, значною дитячою смертнiстю та середнiм рiвнем тривалостi життя. Демографiчноi полiтики з метою обмеження народжень не проводиться (за вийнятком РЖрану та Туреччини). У бiльшостi цих краiн вважаiться бажаним подальше зростання населеннi i збереження високоi народжуваностi. III. Алжир, РДгипет, Марокко та Тунiс - краiни, де народжуванiсть поступово знижуiться, дитяча смертнiсть залишаiться все ще високою, темпи зростання чисельностi населення - найнижчi. Регiон, де вживаються конкретнi заходи по обмеженню народжуваностi.

Особливо видiляються РДгипет i Тунiс, що вже мають певний досвiд у сферi регулювання демопроцесiв. Тунiс, зокрема, був першою африканською i арабською державою, що прийняла нацiональну програму планування сiм'i. Ефективнiсть демографiчноi полiтики в Алжирi та Марокко дещо нижча. Можна передбачити, що до кiнця першоi чвертi наступного сторiччя народжуванiсть тут скоротиться до рiвня простого вiдтворення населення. IV. РДмен, Судан - держави з високим рiвнем народжуваностi та прискореними темпами зростання чисельностi населення, найвищою дитячою смертнiстю i найнижчою тривалiстю життя. Цiлеспрямованоi демографiчноi полiтики не проводиться (окрiм Судану). Вважаiться, що демографiчнi проблеми вирiшаться самi собою в ходi подальшого економiчного розвитку.

Очевидно, у всiх групах краiн даного регiону, де сформувалася дуже молода вiкова структура населення, будуть i надалi посилюватися процеси внутрiшньоi та зовнiшньоi мiграцii у зв'язку з аграрним перенаселенням та вiдсутнiстю достатньоi кiлькостi робочих мiсць. Можна також передбачити певне скорочення вiдкритого безробiття при збiльшеннi неповноi зайнятостi населення. Вважаю, що запровадження активноi демографiчноi полiтики у цих державах за умови нарощування темпiв економiчного розвитку, дозволило б iм поступово зменшити прирiст свого населення, стабiлiзувати демографiчнi процеси, створити умови для переходу до демографiчноi зрiлостi. Безумовно, кожна з краiн повинна вибрати свiй шлях вирiшення цих проблем з урахуванням ii специфiки та досягнутого рiвня розвитку.

За останнiми оцiнками i прогнозами Органiзацii Об'iднаних Нацiй чисельнiсть населення свiту виросте приблизно до 8 млрд. осiб у 2025 роцi та до 9,3 млрд. у 2050 роцi. Водночас темпи зростання населення свiту, досягнувши в 1965 роцi максимального рiвня - 2%, знизились до 1,7% в 1980 роцi й до 1,3% в 2000 роцi. За прогнозами фахiвцiв приблизно в 2020 роцi вони знизяться до 1%, а в 2050 роцi - до 0,5%. На даний час прирiст населення в основному вiдбуваiться за рахунок краiн, що розвиваються. З приблизно 130 млн. дiтей, що народжуються щорiчно, 78% припадаi на краiни, що розвиваються.

Потужний прирiст населення, що спостерiгався на початку ХХ ст. i фактично нiчим не обмежена народжуванiсть у недостатньо розвинутих i найбiднiших краiнах, призвели до глобальноi проблеми. В серединi минулого столiття вченi-демографи, економiсти, екологи, медики, футурологи, а також полiтики серйозно заговорили про проблеми перенаселення в свiтi, про демографiчну розбалансованiсть. Для того, аби суспiльство успiшно функцiонувало, в першу чергу в економiчнiй сферi, а також в соцiальному i моральному вiдношеннi, воно маi бути пропорцiйно представлене за вiковою структурою та за економiчною ознакою i мати вiдповiдну кiлькiсть допрацездатного (дiти i пiдлiтки), працездатного (молодь i дорослi люди) i пiсляпрацездатного (люди похилого вiку) населення. На думку фахiвцiв (зокрема Г. Сундберга), прогресивним i такий тип популяцii населення, коли його чисельнiсть у вiцi до 15 рокiв становить понад 25%, а в 50 рокiв i бiльше - менше 25%.

У наш час, на початку ХХРЖ ст., лише третина людства живе в краiнах, де забезпеченiсть продовольством у середньому вiдповiдаi енергетичним i якiсним нормам. Але саме в цих краiнах рiвень народжуваностi маi стiйку тенденцiю до зниження. Розвинутi краiни стоять перед загрозою "старiння" населення. Краiни РДвропи наближаються до регресивного типу популяцii населення. За даними комiсii з демографii Ради РДвропи, на початку 2003 року, порiвняно з першими мiсяцями 2002 року, прирiст населення РДвропи становив лише 0,08%. РЖ якщо у 1990 роцi дефiцит народжуваностi був зафiксований лише в Нiмеччинi, Болгарii та Угорщинi, то в 2002 роцi вiн поширився ще на 12 краiн Центральноi РДвропи. У зв'язку зi зниженням народжуваностi та зростанням частки осiб старших вiкових груп виникаi безлiч проблем iз соцiальним забезпеченням пенсiонерiв i продовженням перiоду трудовоi активностi тих, хто працюi.

Ще бiльше iснуi проблем у краiнах, де вiкова структура населення i молодою, тобто там, де народжуiться велика кiлькiсть дiтей, а тривалiсть життя невелика, через економiчну недорозвинутiсть i соцiальнi негаразди, за даними ЮНРЖСЕФ, приблизно 150 млн. дiтей страждають вiд недоiдання, щорiчно вмираi 10 млн. дiтей [4]. Якщо в цивiлiзованих, розвинутих краiнах поцiновуiться життя кожноi людини, якого б вiку i статi вона не була, то зубожiлий, патрiархальний свiт продовжуi байдуже дивитись на смерть немовлят i матерiв, якi iх народжують. Звичайно прогрес вiдбуваiться, але доволi повiльними кроками i в основному за iнiцiативи мiжнародних органiзацiй.

У серединi ХХ ст. над швидке зростання населення планети, яке носило суперечливий характер щодо свого регiонального вияву та вiкова i економiчна диспропорцiя зумовили зосередження пильноi уваги мiжнародних органiзацiй, полiтичних дiячiв, громадськостi, учених до проблем народжуваностi та демографiчноi полiтики. Для розв'язання проблем, якi колись вважалися суто сiмейними i залежали вiд репродуктивноi поведiнки членiв подружжя, стало необхiдним об'iднання зусиль свiтовоi спiльноти, а цi проблеми набули державного i навiть мiжнародного масштабу.

У 50-х роках проблема демографiчного регулювання отримала мiжнародне визнання. Зниження народжуваностi стало головною метою створеноi в 1952 роцi в Бомбеi Мiжнародноi федерацii планування сiм'i. В РЖндii, Латинськiй Америцi, в Африцi були створенi регiональнi демографiчнi центри ООН. Спираючись на вивчення досвiду дiяльностi цих центрiв, у 1966 роцi Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцiю про населення i розвиток, в 1967 було створено спецiальний фонд ООН для заохочення дiяльностi в галузi народонаселення. На основi плiдноi узагальнюючоi дiяльностi пiд егiдою ООН у 1974 в Бухарестi був прийнятий Всесвiтнiй план дiй в галузi народонаселення, де проголошувалось суверенне право кожноi держави проводити ту демографiчну полiтику, яка вiдповiдаi ii нацiональним потребам. Разом iз тим, нацiональна полiтика щодо контролю над ростом народонаселення маi бути спрямована на створення програм свiдомого планування сiм'i та контролю над народжуванiстю; одночасно кожна подружня пара повинна мати право приймати рiшення стосовно внутрiшнiх сiмейних питань народжуваностi, мати доступ до iнформацii й вiдповiдних засобiв для вирiшення власних демографiчних проблем.

Таким чином, демографiчна полiтика маi орiiнтуватись одночасно i на потреби iндивiдiв (сiм'i) i суспiльства. За даними ООН, у 60% краiн свiту в даний час здiйснюються заходи щодо регулювання процесiв у галузi дiтонародження. В першу чергу, увагу зосереджено на стимулюваннi бажаноi для розвитку суспiльства кiлькостi дiтей. Так, у розвинутих краiнах демографiчна полiтика передбачаi пiльги (економiчнi, соцiальнi) сiм'ям, якi планують збiльшити кiлькiсть народжуваних дiтей. У краiнах, що розвиваються, завданням демографiчноi полiтики стаi скорочення народжуваностi. Однак iснують краiни, якi не придiляють питанням народжуваностi достатньоi уваги. Так, у Нiгерii, Ефiопii, Пакистанi вважають, що демографiчний прирiст i важливим фактором майбутнього соцiально-економiчного прогресу.

У рiзних народiв мiнiмальнi вiковi межi укладання шлюбу вiдрiзняються мiж собою. Мiнiмальний шлюбний вiк коливаiться вiд 12 рокiв в РЖспанii, Грецii, деяких краiнах Латинськоi Америки та США i провiнцiях Канади, до 18 рокiв - у бiльшостi iвропейських краiн. В мiжнароднiй практицi шлюби, якi укладаються мiж особами, що не досягли 18 рокiв, називаються раннiми. За даними Центру дослiдження законностi ЮНРЖСЕФ, практика вiддавання замiж дiвчат у ранньому вiцi найбiльш розповсюджена в Центральнiй Африцi та Пiвденнiй Азii. В цих регiонах i мiсцевостi, де весiлля справляються навiть до досягнення дiвчатами статевоi зрiлостi. Одруження одразу пiсля статевого дозрiвання за участю дiвчат 15-18 рокiв розповсюдженi серед населення Близького Сходу, Пiвнiчноi Африки, частини Азii, Латинськоi Америки i навiть Схiдноi РДвропи. Мiж iншим, новим "Сiмейним кодексом Украiни" передбачено, що за особливих обставин встановлений мiнiмальний шлюбний вiк для дiвчат 17 рокiв i 18 рокiв для хлопцiв може бути знижений до 14 рокiв. Це одна з найнижчих норм в РДвропi загалом i в Схiднiй РДвропi зокрема. Як правило, раннi шлюби притаманнi традицiйним суспiльствам, якi дотримуються давнiх традицiй i звичаiв.

Демографiчна ситуацiя у свiтi, на думку фахiвцiв, не може не викликати занепокоiння. У 2000 роцi чисельнiсть населення Землi складала понад 6 мiльярдiв чоловiк та буде продовжувати збiльшуватися бiльш, нiж на 78 мильйонiв чоловiк на рiк протягом наступного десятирiччя. Сьогоднi чисельнiсть населення Землi зростаi переважно за рахунок краiн Азii, Африки та Латинськоi Америки. За оцiнками Органiзацii Об"iднаних Нацiй, в 2050 роцi на Землi буде iснувати вiд 7 до майже 11 мильярдiв чоловiк, при цьому найбiльш ймовiрним прогнозом i 9 мiльярдiв чоловiк.

Чисельнiсть населення свiту (ХVРЖ-ХХ ст.)

Рiкнаселення, млн. чол.Рiкнаселення, млн. чол.Рiкнаселення, млн. чол.
15504501940229019875000
16505501950250019905200
18009061960300019935512
185011701970365019945660
190016301980441519996000
192018111985481420006200

Вместе с этим смотрят:


"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи


"Технiка тiла" Марсель Мосс


Cоциальные и психологические особенности безработных


РЖнновацiйнi форми i методи соцiальноi роботи з сiмтАЩiю


РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи