Земельнi вiдносини на селi

Змiст

Реферат

Вступ

Роздiл РЖ. Соцiально-економiчне становище сучасного украiнського села

1.1 Сутнiсть соцiальних перетворень в украiнському селi

1.2 Джерело пiдтримки добробуту сiльських сiмей

1.3 Соцiальна сфера i розвиток громад у сiльськiй мiсцевостi

Роздiл РЖРЖ. Земельнi вiдносини на селi

2.1 Проблеми та перспективи земельних вiдносин на селi

2.2 Реформування робочих вiдносин в сiльському господарствi: основнi напрямки

2.3 Соцiальнi очiкування селян вiд державноi аграрноi полiтики

2.4 Реформування земельних вiдносин

Роздiл РЖРЖРЖ. Роль особистих селянських господарств в життiдiяльностi сiльського населення

3.1 Сутнiсть особистих пiдсобних господарств в системi соцiально-економiчних вiдносин Украiни

3.2 Роль та становище особистiсних пiдсобних господарств в радянський перiод

3.3 Сучаснi соцiологiчнi дослiдження становища особистих пiдсобних господарств на селi

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Реферат

Дипломна робота: 95 с., 92 джерела.

ОбтАЩiкт дослiдження: проблеми та перспективи соцiальних перетворень в украiнському селi та земельнi вiдносини.

Мета роботи: проаналiзувати соцiально-економiчне становище сучасного украiнського села, визначити проблеми та перспективи земельних вiдносин на селi, а також соцiальноi сфери на селi.

На сучасному етапi формування соцiально орiiнтованоi економiки iвропейського типу в Украiнi особливоi актуальностi набуваi проблема соцiально-економiчного розвитку села. РЖз набуттям незалежностi нашоi держави вона i ключовою i набула особливоi гостроти. Забезпечення функцiонування та розвитку соцiальноi сфери i одним з головних завдань реформування аграрного сектору.

У сiльськiй мiсцевостi проживаi близько третини населення Украiни, зайнята птАЩята частина працiвникiв, сконцентровано майже чверть виробничих фондiв. Тому невiдкладним завданням на сучасному етапi i не тiльки досягти рiвня економiчного розвитку провiдних краiн, але й значно пiдвищити життiвий рiвень украiнського населення як основного елемента соцiально-економiчноi системи будь-якоi держави. Важливим напрямом дiяльностi в межах цих завдань i впровадження державноi регiональноi полiтики та прiоритет соцiально-економiчних питань у процесi державного управлiння на всiх рiвнях.

Розглядаючи питання соцiальних перетворень в украiнському селi ми, по-перше, звернули увагу на проблеми i недолiки, якi iснують на сучасному етапi в соцiальн-економiчнiному становищi села, а також навели данi соцiологiчних дослiджень, якi охоплюють сучасне становище села виходячи з: вiку респондентiв, регiону мешкання та рiвня освiти.

СОЦРЖОЛОГРЖЯ СЕЛА, ДОБРОБУТ, СОЦРЖАЛЬНА iЕРА, ЗЕМЕЛЬНРЖ ВРЖДНОСИНИ, СРЖЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, КАДАСТР, МРЖГРАЦРЖЯ, РОБРЖТНИЧИЙ ПОТЕНЦРЖАЛ.

Вступ

Актуальнiсть теми. На сучасному етапi формування соцiально орiiнтованоi економiки iвропейського типу в Украiнi особливоi актуальностi набуваi проблема соцiально-економiчного розвитку села. РЖз набуттям незалежностi нашоi держави вона i ключовою i набула особливоi гостроти. Забезпечення функцiонування та розвитку соцiальноi сфери i одним з головних завдань реформування аграрного сектору.

Вперше про соцiологiю села зайшла мова у 1915 р. з появою монографii американського соцiолога Чарльза Гелпiна "Соцiальна анатомiя сiльського суспiльства". Протягом кiлькох найближчих десятилiть сформувалася вiдносно розвинута теоретична база для дослiджень соцiальних процесiв у селi [1; 54].

Вiтчизняна соцiально-полiтична думка традицiйно була зорiiнтована на сiльськi проблеми, вважала село джерелом нацiональноi ментальностi, особливостi якоi рiзною мiрою впливають на всi сфери життiдiяльностi украiнського суспiльства. Найцiкавiшими спостереженнями i роздумами збагатили украiнську соцiологiю наприкiнцi XIX - на початку XX ст.РЖ. Франко, М. Грушевський, П. Христюк, О. Шумський, С. Подолинський. За радянських часiв вона змушена була обслуговувати полiтичнi iнтереси влади, змiнюючи напрям своiх пошукiв залежно вiд полiтичних рiшень, часто пiдганяючи пiд них результати дослiджень [1; 86]. На сучасному етапi соцiологiя села зосереджуi свiй погляд на процесах, особливостях соцiальноi стратифiкацii в селi, соцiальних наслiдках впровадження нових технологiй у сiльськогосподарському виробництвi.

На цьому тлi значно вiдстаi вiд реальних процесiв на селi сучасна украiнська соцiологiя. Даються взнаки передусiм проблематика, iнституцiальна орiiнтацiя, недостатня увага до процесiв на мiкро - та макрорiвнях. Це значно знижуi ефективнiсть дослiджень, а тим бiльше - ефективнiсть управлiння соцiальними процесами в селi, що i невиправданим з точки зору державних iнтересiв. Адже бiльшiсть аспектiв життiдiяльностi украiнського суспiльства тiсно пов'язана з селом, а значна кiлькiсть мешканцiв мiст i вихiдцями з села у першому чи другому поколiннях. Немало з них пiдтримуi родиннi зв'язки з селом, масовими i сезоннi мiграцii мiських жителiв у село. Останнiм часом селяни суттiво пiдтримують матерiальне становище мiських родин. Перебоi в роботi, зупинення пiдприiмств, хронiчнi невиплати зарплат спричинюють аграризацiю мешканцiв мiст, багато з яких мають земельнi надiли та помешкання, господарюють у сiльськiй мiсцевостi [2; 16]. Непоодинокими i випадки повернення в село його вихiдцiв, якi, пробувши певний час у мiстi, не змогли влаштувати там своi життя.

ОбтАЩiктом дипломноi роботи соцiум сучасного украiнського села.

Предмет - проблеми i перспективи соцiальних перетворень в сучасному украiнському селi.

Мета дипломноi роботи - проаналiзувати основнi напрямки соцiальних перетворень в украiнському селi в контекстi реформування системи соцiально-економiчних вiдносин у державi.

Завдання:

1. Визначити сутнiсть сучасних соцiальних перетворень на селi.

2. Встановити джерела пiдтримки добробуту сiльських сiмей за умов економiчноi кризи та джерела пiдтримки сiльських сiмей.

3. Проаналiзувати роль мiсцевих громад у збереженнi та розвитку установ соцiальноi сфери на селi та шляхiв iх розвитку.

4. Охарактеризувати проблеми та перспективи земельних вiдносин на селi.

5. Встановити формат та спрямованiсть змiн у трудових вiдносинах на селi та визначити i охарактеризувати iх напрямки.

6. Дослiдити соцiальнi очiкування селян вiд аграрноi полiтики.

7. Описати особистi пiдсобнi господарства як форму соцiально-економiчних вiдносин на селi, а також прослiдити генезис цього питання в iсторичному розвитку.

8. Окреслити проблеми, роль та мiсце ОПГ за радянських часiв, визначити здобутки та помилки.

9. Провести аналiтичний огляд сучасних соцiологiчних дослiджень ОПГ в украiнському селi.

Методи дослiдження. Для повного та всебiчного вивчення предмету дослiдження, досягнення поставленоi в роботi мети було використано двi групи методiв наукового пiзнання: загальнонауковi (дiалектичний, метод системного аналiзу, формально-логiчний, емпiричний, структурно-функцiональний, комплексний) та спецiальнi методи дослiдження (порiвняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).

Цi дослiдницькi методи базуються на вимогах обтАЩiктивного i всебiчного аналiзу процесiв та явищ суспiльного розвитку, що вiдбуваються в аграрному секторi Украiни в перiод переходу до ринкових вiдносин, проведення реорганiзацii колективних сiльськогосподарських пiдприiмств, функцiонування рiзних форм землекористування.

Гiпотеза дослiдження полягаi у тому, що соцiальнi перетворення в сучасному украiнському селi носять суперечливий та неоднозначний характер i сприяють як виникненню нових, прогресивних форм соцiальних вiдносин, так i призводять до локальноi активiзацii архаiчних форм соцiальноi взаiмодii.

Структура роботи. Роботу складають вступ, основна частина, до якоi входять три роздiли, що включають до себе 9 пiдроздiлiв, загальнi висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний обсяг роботи 95 сторiнок, список використаних джерел становить 92 найменувань.

Роздiл РЖ. Соцiально-економiчне становище сучасного украiнського села

1.1 Сутнiсть соцiальних перетворень в украiнському селi

Розглядаючи питання соцiальних перетворень в украiнському селi ми, по-перше, звернули увагу на проблеми i недолiки, якi iснують на сучасному етапi в соцiально-економiчному становищi села, а також навели данi соцiологiчних дослiджень, якi охоплюють сучасне становище села виходячи з: вiку респондентiв, регiону мешкання та рiвня освiти (табличнi данi наведенi в додатку А).

Отже, через звужений спектр можливостей працевлаштування та незадовiльну якiсть середовища життiдiяльностi вiдбуваiться iнтенсивна мiграцiя освiченоi й конкурентоспроможноi частини селян, погiршуiться забезпеченiсть працiвниками агропромислових та iнших пiдприiмств i закладiв, розташованих у сiльськiй мiсцевостi. Посилюiться небажання молодi постiйно проживати на селi, про що свiдчить, зокрема, падiння iнтересу до сiльськогосподарськоi освiти: з 1990 р. кiлькiсть поданих заяв на 100 зарахованих абiтурiiнтiв на вiдповiднi спецiальностi до вузiв усiх рiвнiв акредитацii скоротилася на 29,6%.

Стрiмке обмеження доступностi й низька якiсть послуг соцiальноi сфери, виняткова важливiсть подолання цих проблем для реформування АПК та економiки взагалi, для полiпшення демографiчноi i суспiльно-полiтичноi ситуацii, з одного боку, а також змiни вiковоi структури - з iншого, вимагають переглянути пiдходи до благоустрою систем розселення, вдосконалити органiзацiйно-економiчнi засади задоволення матерiально-побутових i соцiально-культурних потреб сiльського населення. Коригуючи стратегiю соцiальноi полiтики вiдповiдно до розумiння села як важливоi територiальноi пiдсистеми суспiльства, прiоритет слiд вiддати всебiчному змiцненню добробуту його жителiв. Пiдприiмства аграрного сектора, розташованi в поселеннях, краще забезпечених об'iктами соцiального призначення, мають вищий рiвень рентабельностi. Водночас iх тiсна спiвпраця з мiсцевою владою i запорукою успiшного розвитку соцiальноi iнфраструктури. Незважаючи на нагальнiсть створення надiйного ресурсного пiдгрунтя функцiонування сiльськоi соцiальноi сфери, життiздатнi механiзми досi запровадити не вдалося. РЖде пошук шляхiв акумуляцii призначених для неi коштiв в обласних i районних бюджетах та позабюджетних регiональних фондах; цiльових податкiв, якi залишаться на мiсцевому рiвнi; ефективних органiзацiйних форм надання послуг та експлуатацii пiдприiмств i закладiв. Розпочато реалiзацiю Державноi програми розвитку соцiальноi сфери села на перiод до 2005 р., в межах якоi Кабмiном визначено регiональнi орiiнтири будiвництва, реконструкцii та вiдновлення цих об'iктiв. Уряд готовий спрямувати на розвиток соцiальноi iнфраструктури села ресурси вiд перевиконання доходноi частини мiсцевих бюджетiв; з 2004 р. вiдповiднi заходи фiнансуватимуться державою, обласними бюджетами i господарствами (кожен суб'iкт вiдшкодовуватиме третину витрат) [3; 24].

Разом з тим нинiшнi ресурсне забезпечення унеможливлюi оздоровлення сiльськоi соцiальноi сфери, призводить до руйнування, тимчасового закриття або лiквiдацii iнфраструктури, збiльшуi кiлькiсть об'iктiв з недоукомплектованими штатами. Частка клубiв, дитячих дошкiльних закладiв, загальноосвiтнiх шкiл, бiблiотек, фельдшерсько-акушерських пунктiв, лiкарень та амбулаторiй, що вимагають капiтального ремонту i перебувають в аварiйному станi, досягла 47,9 - 27,9%. Не вiдповiдаi потребам просторове розмiщення закладiв iнфраструктури [3; 21].

Частка сiл з чисельнiстю жителiв 1000 чол. i бiльше, де немаi дитячих дошкiльних закладiв, становить 24,1%. Стацiонарних закладiв охорони здоров'я i культури, а також пересувного обслуговування не мають, вiдповiдно, 3,0 та 2,2% поселень з населенням 500 чол. i бiльше. Частка сiл без загальноосвiтнiх шкiл, де мешкало 50 i бiльше дiтей 7-15 рокiв, пiдвищилася до 6,4%. Перебуваючи на облiку, об'iкти подекуди не експлуатуються: таких дитячих дошкiльних закладiв, наприклад, налiчуiться 29,8%. Доступнiсть об'iктiв ослаблюiться згортанням та браком технiчних засобiв для виiзного обслуговування, погiршенням транспортного сполучення, незадовiльним рiвнем телефонiзацii (швидкому вирiшенню останньоi з перелiчених проблем щодо соцiально-культурних об'iктiв допоможуть лише цiльовi видатки державних i регiональних фондiв). Вiдсутнiсть необхiдних пiдприiмств i закладiв соцiального призначення не дозволяi комплексно розвивати системи розселення, розширювати сферу прикладання працi, пiдвищувати привабливiсть сiльського способу життя, а отже сприяти подоланню негативних тенденцiй трудоресурсного забезпечення АПК, згладжуванню рiзких територiальних вiдмiнностей у рiвнях життя населення [3; 9].

Збереженню, вдосконаленню просторовоi органiзацii та якiсних характеристик соцiальноi сфери перешкоджаi iстотне сповiльнення РЗРЗ розвитку спричинене (поряд з браком фiнансових ресурсiв) лiквiдацiiю пiльг на прибуток будiвельних органiзацiй, що працюють на селi. У 2001 р. соцiальнi вiдрахування становили 0,4% витрат на виробництво сiльськогосподарськоi продукцii (в промисловостi - 3,6%) проти 0,7% - в попередньому роцi. Обмеження соцiальних видаткiв пiдприiмств i органiзацiй, зубожiння населення, нерозвинутiсть кредитних механiзмiв викликали скорочення житлового будiвництва, в тому числi iндивiдуального. З початку 90-х рокiв обсяги введення в експлуатацiю житла в розрахунку на 1000 чол. знизились у 2,8 рази. Що стосуiться соцiально-культурноi iнфраструктури, створення та утримання якоi в сiльськiй мiсцевостi доцiльно фiнансувати переважно за кошти бюджету i роботодавцiв, то у 2001 р. введення в дiю дитячих дошкiльних закладiв, клубiв i Будинкiв культури, амбулаторно-полiклiнiчних закладiв, лiкарень, шкiл становило 1,0 - 11,0% вiд рiвня 1990 р [7; 15].

Згортання мережi об'iктiв торгiвлi та ресторанного господарства, практично повне руйнування служби побуту (ii iнфраструктура вiдсутня в 92,7 - 97,5% поселень) стали закономiрною реакцiiю на стрiмке падiння платоспроможного попиту i не компенсувалися поширенням легальних форм пiдприiмництва. Обсяг товарообороту продовольчих i непродовольчих товарiв, реалiзованих на селi у 2001 р. в розрахунку на 1 чол., був у 3,5 раза меншим, нiж у мiстах. Наближення згаданих закладiв (передусiм колективних i приватних) до мiсць проживання селян i конче необхiдним з точки зору пiдвищення комфортностi середовища життiдiяльностi, чому сприятиме спрощення процедури iх лiцензування та полiпшення податкових засад функцiонування. Перспективи вiдродження зазначених ланок вимагають цiльового видiлення пiльгових кредитiв на оренду примiщень, на укомплектування пересувними засобами та обладнанням органiзацiй малого i сiмейного бiзнесу такого спрямування; вiдновлення практики вивчення споживчого попиту, результати якого допоможуть регiональним службам зайнятостi коригувати перепiдготовку РЖ професiйну орiiнтацiю молодi та незайнятого населення.

В умовах економiчноi нестабiльностi розробка програм соцiального розвитку ще не гарантуi iх успiшного виконання. Прикладом тому слугуi регулювання житлово-комунального господарства. Незважаючи на вищу забезпеченiсть селян житлом (водночас 8,2% будинкiв порожнi або використовуються сезонно; загальна житлова площа включаi велику частку допомiжних примiщень), благоустрiй житлового фонду, та, регiональних систем розселення досi i незадовiльним, а показники обладнання комунальними вигодами зростають повiльно [4; 27].

У зв'язку з реструктуризацiiю системи охорони здоров'я розвиток мережi медичних закладiв вiдображався в зростаннi кiлькостi сiп, де дiяли амбулаторii (з 1990 р. на 32,8%), тим часом як число населених пунктiв з лiкарнями скоротилося на 36,5%. Найтiснiше пов'язанi iз системою розселення фельдшерсько-акушерськi пункти втратили 3,2% об'iктiв (частину лiквiдованих перепрофiльовано в лiкарськi амбулаторii). Забезпеченiсть селян медичними закладами та кадрами, обсяги та доступнiсть лiкарсько-профiлактичних послуг не вiдповiдають потребам i нормативам, багато закладiв розмiщуються у штучно пристосованих примiщеннях. Велика частка апаратури (в тому числi рентгенiвськоi, для стерилiзацii та дезинфекцii, лабораторноi) у 2 - З рази перевершила свiй технiчний ресурс i застарiла морально. Сiльських жителiв обслуговуi переважно середнiй медичний персонал. Бракуi лiкарiв загального профiлю, зокрема педiатрiв, а також "вузьких" спецiалiстiв - гiнекологiв, стоматологiв. Вiдомий органiзаторам охорони здоров'я факт, що розташування закладу на вiдстанi 5 км знижуi частоту звертання пацiiнтiв на 40%, а понад 10 км - втричi, не вiдвернув збiльшення кiлькостi сiл, позбавлених цих об'iктiв (хоча найближчий знаходиться на вiдстанi 5 км i бiльше), до 14,1%. З них понад половину становлять вiддаленi на 10 км i бiльше. Зростання радiуса доступностi лiкарень (з 1995 р. на 21,5%, до 13,5 км) не компенсуiться його скороченням до 8,8 км для амбулаторiй (або на 8,2%), тодi як чисельнiсть населення в пересiчнiй зонi обслуговування останнiх (6,4 тис) поки далека вiд науково обгрунтованоi (4-5 тис. чол) Спостерiгаються iстотнi регiональнi вiдмiнностi радiуса доступностi закладiв [4; 46].

Погiршення стану здоров'я сiльського населення супроводжуiться зменшенням реiстрованих показникiв захворюваностi й охоплення його профiлактичними оглядами, пiдвищуються рiвнi термiновоi госпiталiзацii та смертностi, в позастацiонарних умовах.

Рiвень доходiв та якiсть життя населення сiльськоi мiсцевостi безпосередньо залежать вiд стану культурно-освiтнього комплексу, що вiдiграi важливу роль у формуваннi свiтогляду, пiднесеннi iнтелектуального рiвня та професiйно-квалiфiкацiйних характеристик. Село зробило "головний внесок" у скорочення суспiльного дошкiльного виховання: частка дiтей, якi вiдвiдували дошкiльнi заклади, серед усiх iх потенцiйних вихованцiв за 1990 - 2001 рр. зменшилася вiд 43 до 18%. Непопулярнiсть суспiльного виховання, покликаного соцiалiзувати та розвивати особистiсть на раннiх етапах, пояснюiться збiльшенням частки незайнятих працездатних жiнок (зокрема, через подовження строкiв вiдпусток по догляду за дiтьми) та осiб пенсiйного вiку, неплатоспроможнiстю селян та зростанням вартостi послуг, згортанням мережi закладiв та браком позабюджетних джерел iх фiнансування. З початку 90-х рокiв кiлькiсть закладiв скоротилася на 31,7% [5; 13]. З iншого боку, простежуються недолiки територiальноi органiзацii та незадоволенiсть попиту: 18,3% дошкiльних закладiв переповненi.

Посилення значущостi базовоi освiти в досягненнi професiйних успiхiв i полiпшеннi соцiального статусу супроводжуiться зниженням рiвня охоплення навчанням у сiльських школах пiдлiткiв 15-17 рокiв, для яких законом встановлено обов'язкову повну середню освiту. Брак коштiв на придбання одягу, взуття, шкiльного приладдя поряд з вiдсутнiстю в поселеннях об'iктiв освiти викликають поширення загрозливого явища, коли дiти шкiльного вiку взагалi не вiдвiдують школу. Залишаiться низьким загальний освiтнiй рiвень: повну вищу освiту мають 6,9% селян, середню спецiальну та професiйно-технiчну - 31,2% (з-помiж городян - 19,5 та 40,5%). Помiтно вiдстаi сiльська мiсцевiсть i за розвитком закладiв, якi урiзноманiтнюють пропозицiю освiтянських послуг. Частка учнiв дiючих тут гiмназiй, лiцеiв та колегiумiв у загальнiй чисельностi в Украiнi в 2001/02 навчальному роцi становила 3,5%. Водночас на селi розташовуються двi третини всiх навчально-виховних комплексiв (передусiм це малопотужнi школи-садки), актуальних через економiчну ефективнiсть iх будiвництва й експлуатацii.

Важливою причиною гiршоi якостi знань випускникiв сiльських шкiл i iстотнi недолiки матерiально-технiчноi бази навчально-виховного процесу. Якщо в мiських поселеннях 87,1% шкiл мають спецiалiзованi кабiнети з фiзики, то на селi - 71,9%, з хiмii, вiдповiдно, - 81,9 i 53,0%, бiологii-76,4 i 48,8%, iноземноi мови-78,6 i 41,7%, основ iнформатики й обчислювальноi технiки - 60,9 та 23,7%. Комп'ютерами оснащено лише чверть шкiл; кабiнет з iнформатики налiчуi в середньому 10 комп'ютерiв, тодi як кожен iз старших класiв - 18 учнiв. Бракуi навчальноi лiтератури: пiдручники в сiльських школах становлять 36,1% книжкового фонду бiблiотек (проти 47,1% - у мiстах). РЖнфраструктура освiти подекуди не забезпечуi комфортного часу проведення занять: адже 1,9% школярiв продовжують навчатися в другу змiну. Учнi з ряду малих поселень вiдвiдують школи, розташованi на вiдстанi понад пiшохiдну або транспортну доступнiсть [6; 43]. З метою врегулювання безплатних перевезень учнiв та педагогiчних працiвникiв до мiсць навчання i додому започатковано програму "Шкiльний автобус".

На послабленнi позицiй закладiв культури у проведеннi вiльного часу селян позначилися технiко-технологiчна вiдсталiсть, застарiлiсть бiльшостi форм культурно-просвiтницькоi дiяльностi, вже не цiкавих споживачам, згортання виiзного обслуговування, незадовiльна територiальна доступнiсть об'iктiв, що посилювалася iз скороченням iхньоi кiлькостi. У 2001 р. сiльськi жителi вiдвiдали лише 1,0% кiносеансiв, зареiстрованих на початку 90-х рокiв; частка селян у загальнiй кiлькостi глядачiв театральних постановок i слухачiв на концертах становила, вiдповiдно, тiльки 5,1 i 16,6%. Попри мiзерну оплату працi (близько 60% зайнятих у закладах культури працюють менш як на пiвставки) та слабку матерiально-технiчну базу, клуби продовжують пiдтримувати активнiсть населення, що бере участь у роботi гурткiв, хорiв, ансамблiв тощо: на селi проживаi 61,6% членiв таких утворень. Украй недостатнi темпи оновлення бiблiотечного фонду, в тому числi укомплектування лiтературою з ринковоi економiки, пiдприiмництва, новiтнiх iнформацiйних технологiй, iсторii Украiни та свiту, зумовили його скорочення (на 19,1%), моральне i фiзичне постарiння. Кiлькiсно краща забезпеченiсть селян книжковим фондом "компенсуiться" гiршою вiдповiднiстю останнього читацькому попиту, який у зв'язку з нижчим освiтнiм рiвнем та специфiкою способу життя тут майже на третину менший за мiський [5; 35].

Соцiально-економiчне становище населення або певноi його частини визначаiться багатьма чинниками, вимiрюiться численними показниками, а для його оцiнки можна використовувати кiлька методiв.

Унiкальнiсть збору iнформацii щодо рiвня добробуту в ходi соцiологiчних дослiджень, на вiдмiну вiд статистичних обстежень, полягаi у можливостi використання так званих оцiночних показникiв, якi дозволяють не лише отримати уявлення щодо диференцiацii населення за матерiальним статусом, але й зрозумiти ставлення окремих груп до свого мiсця на уявнiй "суспiльнiй драбинi [5; 56] ".

Самооцiнка власного матерiального стану у порiвняннi з так званою "середньостатистичною сiм'iю", яку пiд час опитування iнтерв'юери просили здiйснити респондентiв, звiсно, належить до суб'iктивних показникiв добробуту i тому не може прямо використовуватися для будь-яких висновкiв та узагальнень щодо реального (об'iктивного) стану справ, адже такий показник i не лише вiдображенням добробуту, але й показником рiвня домагань i стандартiв для порiвняння, якi рiзняться. Цей показник слiд використовувати скорiше як вiдображення рiвня задоволеностi населення власним матерiальним станом i соцiальною ситуацiiю загалом [7; 9]. Але, як свiдчить практика численних соцiологiчних дослiджень, показник самооцiнки матерiального стану завжди досить тiсно корелюi з такими об'iктивними показниками як рiвень доходiв за певний перiод часу або наявнiсть тих чи iнших матерiальних чи побутових благ. Тобто, розглядаючи отриманi данi як суб'iктивнi оцiнки, наданi респондентами власному матерiальному статусу, слiд зважати, що диференцiацiя за цiiю ознакою перебуваi у прямiй залежностi вiд диференцiацii за об'iктивними ознаками добробуту (такими як дохiд, майно тощо).

Бiльшiсть опитаних селян iдентифiкували матерiальний стан своii родини оцiнками нижче середнього рiвня: "дуже низький" (7%), "низький" (18%), "нижчий середнього" (32%), тодi як середнiм вважають свiй матерiальний стан 41% опитаних. Лише 2% респондентiв назвали свiй матерiальний стан таким, що вiдповiдаi оцiнцi "вищий середнього". Варто зазначити, що такий розподiл сiльського населення за рiвнем самооцiнки матерiального стану iхнiх сiмей зазнав деяких змiн протягом останнiх кiлькох рокiв.

Протягом 2005-2007 року знизилася частка тих, хто вiдносить себе до найнижчого щаблю матерiальноi забезпеченостi, й зросла частка тих, хто ставить себе на середнi позицii. Ймовiрно вплив на такi змiни у самоiдентифiкацii мало не тiльки i не стiльки об'iктивне покращання умов життя сiльського населення, скiльки змiни у соцiальному клiматi суспiльства загалом останнiм часом.

Дослiдження стану та перспектив украiнського села за останнi роки виявило, що самооцiнка матерiального стану селян значною мiрою залежить вiд вiку респондентiв.

Що старшим i мешканець села - то бiльшою i ймовiрнiсть того, що вiн вiднесе себе до низьких щаблiв добробуту. РЖ навпаки молодi люди частiше вiдносять себе до тих, хто маi середнiй рiвень життя [10; 14].

Найбiльш позитивно у порiвняннi з iншими соцiальними групами селян власний матерiальний стан оцiнюють сiльськi пiдприiмцi, працiвники соцiальноi сфери села i сфери обслуговування: серед цих груп найбiльшою i питома вага тих, хто iдентифiкуi матерiальний стан своii сiм'i як середнiй (63%, 58% та 55% вiдповiдно) i майже немаi таких, хто оцiнюi свiй матерiальний стан як "дуже низький". Кожний десятий пiдприiмець вважаi свiй матерiальний стан "вищим за середнiй" рiвень. Найнижче ж оцiнюють свiй добробут пенсiонери.56% тих, хто оцiнив рiвень добробуту своii сiм'i як "дуже низький", складають пенсiонери.

Дослiдження виявило, що наявнiсть особистого селянського господарства (ОСГ), безумовно, позитивно впливаi на добробут селян i вiдповiдно на його самооцiнку. Так, серед респондентiв, якi не мають особистого селянського господарства, 70% розмiстили свою родину на нижнiх трьох сходинках шкали самооцiнки матерiального стану, тодi як серед респондентiв - власникiв ОСГ частка тих, що iдентифiкують свiй матерiальний статус трьома нижнiми оцiнками, i дещо меншою - 56%.

Рiвень самооцiнки матерiального стану мешканцiв сiльськоi мiсцевостi рiзних регiонiв Украiни дещо рiзниться. Помiтно нижчою у порiвняннi з середнiми по краiнi i самооцiнка мешканцiв Пiвденно-Захiдного та Пiвнiчно-Схiдного регiонiв Украiни. Натомiсть, бiльш "усереднено" оцiнюють свiй матерiальний статус мешканцi Галичини та Пiвнiчно-Захiдного регiону краiни.

Оцiнка матерiального стану залежить вiд джерел пiдтримки добробуту, якi маi родина. Так, серед селян, якi отримують постiйну заробiтну плату, доходи вiд пiдприiмницькоi дiяльностi, доходи вiд заробiтчанства за кордонами Украiни, оцiнки добробуту помiтно вищi.

Вiдмiтимо, що протягом кiлькох останнiх десятилiть спостерiгаiться стiйка мiграцiя сiльського населення у мiсто. Мотиви ii рiзноманiтнi: ширшi можливостi для працевлаштування, кращi побутовi умови, задоволення культурних потреб. З другоi половини 80-х рокiв мiграцiя сiльського населення дещо стабiлiзувалася. У 90-х роках у зв'язку з погiршенням рiвня життя мiського населення намiтився зворотний мiграцiйний потiк - з мiста до села. Загалом украiнське село за останнi 50 рокiв внаслiдок мiграцiйних процесiв втратило понад 10 млн. осiб, тобто щороку з села виiжджало 100 тис. осiб, внаслiдок чого сiльське населення не тiльки зменшилось, а й значно постарiло. Особливо складна демографiчна ситуацiя у Чернiгiвськiй, Хмельницькiй, Житомирськiй, Киiвськiй, Вiнницькiй областях.

В останнi роки на селi намiтилися i певнi позитивнi змiни:

руйнування монополii колективних форм господарства;

розширення економiчноi самостiйностi та свобода вибору форм господарювання вiдповiдно до потреб, iнтересiв i можливостей iндивiдiв;

формування ринку землi, усвiдомлення значущостi землi як капiталу;

зародження ринковоi свiдомостi, розвиток пiдприiмливостi, пiдвищення соцiальноi активностi;

формування ефективного власника, менеджера;

вiдновлення фермерських господарств, поява сiльськоi буржуазii.

Водночас реформи загострили соцiальнi проблеми на селi, пов'язанi з майновою диференцiацiiю, недостатньою адаптованiстю значноi кiлькостi сiльського населення до нових економiчних умов, з появою синдрому соцiальноi невпевненостi. З комерцiалiзацiiю вищоi освiти важчим став доступ вихiдцiв iз села до вузiвських аудиторiй, що негативно позначаiться на його соцiально-психологiчному самопочуттi, а також на його перспективах [11; 13].

У зв'язку з реформами аграрноi сфери особливоi актуальностi набуваi аграрна полiтика держави, яка, з одного боку, повинна враховувати особливостi сiльського укладу життя, а з iншого - сприяти iнтегруванню села в оновлюваний соцiально-економiчний простiр, забезпеченню його мешканцям стабiльних умов i життiвих перспектив. Адже новi вiдносини, якi формуються на селi, суттiво вплинуть на звуження сфери застосування працi сiльських мешканцiв, спричинять новi хвилi масовоi мiграцii, змiну демографiчних параметрiв як сiльського, так i мiського соцiумiв.

Отже, звернемо увагу на те, що через звужений спектр можливостей працевлаштування та незадовiльну якiсть середовища життiдiяльностi вiдбуваiться iнтенсивна мiграцiя освiченоi й конкурентоспроможноi частини селян, погiршуiться забезпеченiсть працiвниками агропромислових та iнших пiдприiмств i закладiв, розташованих у сiльськiй мiсцевостi. Посилюiться небажання молодi постiйно проживати на селi.

1.2 Джерело пiдтримки добробуту сiльських сiмей

Визначальним показником рiвня добробуту сiльськогосподарських працiвникiв i iхнi доходи. Вони безпосередньо впливають на iнтереси кожноi сiм'i, вiд iхнiх розмiрiв залежить забезпечення сiльських жителiв рiзними благами, стан здоров'я i вiдтворення робочоi сили. В умовах перехiдного перiоду важливо знати iх рiвень, структуру, тенденцii та прiоритетнi напрями пiдвищення. Доходи сiльськоi сiм'i характеризуються показником, що являi собою суму грошових та натуральних виплат на пiдприiмствах суспiльного сектора, надходжень вiд особистих пiдсобних господарств, селянських (фермерських) господарств, виплат i пiльг, одержаних iз суспiльних фондiв споживання та надходжень з iнших джерел [11; 24].

В аграрному секторi вiдсутнi ефективнi i простi способи матерiального заохочення залежно вiд вирiшення важливих виробничих проблем. Не вiдповiдаi вимогам сьогодення матерiальне стимулювання якостi працi i продукцii. Потребуi удосконалення порядок розподiлу натуральноi частини оплати працi та нарахування доходу у виглядi дивiдендiв на паi працiвникiв. Внаслiдок вiдсутностi науково визначеного ринкового механiзму оплати працi дiюча система оплати працi не забезпечуi активноi мотивацii посилення зацiкавленостi в кiнцевих економiчних результатах дiяльностi безпосереднiх виробникiв, а навпаки, породжуi байдужiсть до зростання ефективностi виробництва [11; 28].

Серед матерiальних стимулiв працi провiдне мiсце займаi заробiтна плата, ринковий механiзм формування якоi в перехiднiй економiцi визначаiться попитом i пропозицiiю на ринку та вартiстю робочоi сили з врахуванням об'iктивно необхiдних умов ii вiдтворення.

Низька оплата працi сiльськогосподарських працiвникiв, несвоiчаснiсть ii виплати - все це породжуi зубожiння сiльського населення, вiдсутнiсть нормального процесу вiдтворення та деградацiю трудового потенцiалу. В умовах економiчноi кризи та спаду обсягiв сiльськогосподарського виробництва виявилися рiзко обмеженими можливостi для формування коштiв на оплату працi. Однiiю з найважливiших проблем (серед загальноi фiнансовоi проблеми неплатежiв) i несвоiчаснiсть виплати заробiтноi плати. Внаслiдок вiдсутностi об'iктивноi основи формування фонду оплати працi i премiювання на сiльськогосподарських пiдприiмствах праця стала найдешевшим ресурсом.

Низькi доходи працiвникiв та несвоiчаснiсть iх виплати вiддаляють сiльськогосподарського трудiвника вiд тiii суми зароблених грошей, яку вiн отримаi наприкiнцi року. Вона далеко не завжди пов'язана з кiнцевими результатами, а це знижуi стимули трудовоi активностi i не сприяi пiдвищенню продуктивностi працi. Вирiшальне значення доходiв вiд працi повинне забезпечити вiдтворювальну функцiю заробiтноi плати на макрорiвнi i стимулюючу на мiкрорiвнi, пiдтримуючи належну частку заробiтноi плати в структурi виробничих витрат.

Пiд час опитування респондентам ставилося запитання щодо значення рiзних джерел доходiв для пiдтримки добробуту iхнiх сiмей. Аналiз результатiв вiдповiдей на це запитання дозволяi оцiнити структуру доходiв сiльських сiмей, визначити найважливiшi для селян джерела доходiв, видiлити соцiальнi групи, якi не мають тих чи iнших джерел доходiв [12; 33]. Таблицю рiзних джерел доходiв сiльського населення ми приводимо у додатку В.

Згiдно з результатами опитування, доходи сiльських сiмей формуються переважно за рахунок заробiтноi плати у грошовiй формi, пенсii та доходiв вiд ведення особистих селянських господарств. Важливiсть останнiх у структурi доходiв сiльських сiмей оцiнюiться селянами вище, нiж важливiсть заробiтноi плати i пенсii. Доходи вiд ведення ОСГ мають найбiльше значення для тих, хто зайнятий тiльки в ОСГ, безробiтних i зайнятих тiльки на сезонних роботах. Цей вид доходiв i важливим практично для всiх опитаних найманих працiвникiв сiльськогосподарських пiдприiмств, тодi як 14% тих, хто працюi на несiльськогосподарських пiдприiмствах, розташованих у сiльськiй мiсцевостi, не мають цього джерела доходiв. Найменше значення мають доходи вiд ведення ОСГ для сiльських пiдприiмцiв, 30% з яких зазначили, що не отримують доходу iз пiдсобного господарства.

Для сiмей 12% опитаних дуже важливим джерелом доходiв i натуроплата, яку вони отримують у сiльгосппiдприiмствах (корми для худоби, добрива тощо), для 9% - це досить важливе джерело доходiв, тодi як 67% опитаних не мають таких доходiв. Послуги, пiльги та допомога сiльгосппiдприiмств i суттiвим джерелом доходiв для 17% опитаних (сума вiдповiдей "дуже" та "досить" важливе джерело), тодi як 71% респондентiв зазначили, що такого джерела доходiв вони не мають.

Хоча 63% опитаних не отримують доходiв вiд випадкових заробiткiв, для кожного десятого селянина такi заробiтки i дуже важливим джерелом доходiв, а для 12% - досить важливим. Такi доходи найчастiше мають значення для тих, хто зайнятий тiльки на сезонних роботах (58% респондентiв цiii референтноi групи наголосили важливiсть для себе такого джерела доходiв) та для осiб працездатного вiку, зайнятих лише в особистому селянському господарствi (42% вiдповiдно). Тобто випадковi заробiтки стають стратегiiю виживання для тих, хто не маi постiйного мiсця роботи та не отримуi пенсiю. Займаються випадковими заробiтками 40% працiвникiв сфери обслуговування i 30% працiвникiв соцiальноi сфери. Проте, i для 15% тих, хто маi доходи вiд заробiтноi плати, i для 10% пенсiонерiв випадковi заро

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнновацiйнi форми i методи соцiальноi роботи з сiмтАЩiю

РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи