РЖнформацiйне суспiльство

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ РЖНФОРМАЦРЖЙНОГО СУСПРЖЛЬСТВА

1.1 Поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ i його сутнiсть

1.2 Структурнi основи iнформацiйного суспiльства

1.3 Полiтико-правовi i економiчнi основи iнформацiйного суспiльства

РОЗДРЖЛ 2 РЖНФОРМАЦРЖЙНА ПОЛРЖТИКА ОРГАНРЖВ ВИКОНАВЧОРЗ ВЛАДИ (НА ПРИКЛАДРЖ КМДА)

2.1 КИРЗВ - iнформацiйно-аналiтичний сервiс столицi Украiни

2.2 Аналiз Internet користувачiв м.Киiва у контекстi розвитку iнформацiйного суспiльства

2.3 РЖнформацiйнi технологii в забезпеченнi соцiально-економiчного розвитку м.Киiва

РОЗДРЖЛ 3 ПРОБЛЕМИ РЖ ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ РЖ РОЗВИТКУ РЖНФОРМАЦРЖЙНОГО СУСПРЖЛЬСТВА В СУЧАСНРЖЙ УКРАРЗНРЖ

3.1 Теоретичне обТСрунтування оптимiзацii становлення i розвитку iнформацiйного суспiльства в Украiнi

3.2 Особливостi становлення украiнського iнформацiйного суспiльства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальнiсть теми зумовлена потребою дослiдження суспiльства нового типу, яке протягом останнiх десятилiть все частiше характеризують як iнформацiйне суспiльство. Саме розвиток сучасних iнформацiйних i комунiкацiйних технологiй, зростання кiлькостi iнформацii все бiльше визначають сутнiсть нашоi епохи. Новiтнi iнформацiйно-комунiкацiйнi технологii мають величезний перетворювальний вплив на всi сфери сучасного суспiльства як у межах нацiональних кордонiв, так i у свiтi в цiлому. Глобальнiсть процесiв, що вiдбуваються, неминуче пiдвищуi iнтерес до теоретичного осмислення особливостей iнформацiйного суспiльства й емпiричного вивчення впливу iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй на трансформацiю соцiально-економiчних, полiтичних i культурних структур.

У розвинених краiнах сфера iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй виступаi запорукою соцiального, економiчного i полiтичного благополуччя. Починаючи з 90-х рокiв ХХ столiття розвиток iнформацiйного суспiльства i прiоритетним напрямом державноi полiтики в провiдних краiнах свiту.

У груднi 2003 року питання створення глобального iнформацiйного суспiльства вперше в iсторii людства було пiдняте на вищому мiждержавному рiвнi у межах проведення I стадii Всесвiтнього Саммiту з питань РЖнформацiйного Суспiльства. На цьому мiжнародному форумi лiдери 161 держави свiту пiдписали два стратегiчнi документи тАЬДекларацiю принципiвтАЭ i тАЬПлан дiйтАЭ, якi визначили напрями подальшого розвитку iнформацiйного суспiльства на всiх рiвнях, а також визнали необхiднiсть розробки i реалiзацii нацiональних стратегiй його розвитку в кожнiй конкретнiй краiнi.

Починаючи з 1998 р. у вказаний процес включилася Украiна, проте на цьому шляху перед нашою краiною постаi чимало труднощiв, повтАЩязаних, насамперед, з перехiдним характером розвитку украiнського суспiльства. Сьогоднi для досягнення головноi мети тАУ ефективноi iнтеграцii Украiни в глобальне iнформацiйне спiвтовариство - iй необхiдно вирiшити унiкальне в свiтовiй iсторii завдання тАУ сформувати iнформацiйний простiр i водночас створити демократичну, соцiальну, правову державу i громадянське суспiльство.

Теоретичне обТСрунтування розвитку iнформацiйного суспiльства значно вiдстаi вiд практичного використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй. Таким чином, i доцiльним розглянути iнформацiйний розвиток з позицii соцiального, полiтичного i фiлософського аналiзу. Створення науковоi концепцii, здатноi синтезувати загальнi проблеми iнформацiйного суспiльства, а також перспективи розвитку iнформацiйного простору Украiни, складаi надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирiшення якого дозволить соцiальним субтАЩiктам всiх рiвнiв усвiдомити свою роль i мiсце в нових умовах, обТСрунтувати стратегiю iнформацiйного розвитку нашоi краiни, зтАЩясувати особливостi iнформацiйних процесiв у транзитивних умовах, а також ефективно вирiшувати суто практичнi завдання створення i розвитку iнформацiйного суспiльства в Украiнi.

Рiзнi аспекти iнформацiйного суспiльства, зокрема, роль i мiсце людини в процесах глобалiзацii та iнформацiйних взаiмодiях, специфiка розвитку iнформацiйного суспiльства в окремих високорозвинених краiнах, i краiнах, що розвиваються, проаналiзованi в украiнськiй i росiйськiй лiтературi у працях РЖ.Ю. Алексiiвоi, М.С. Демковоi, Т.А. Берези, Л.В. Березовець, О.Л. Вартановоi, С.Т. Кара-Мурзи, А.В. Колодюка, РЖ.Б. Колиушко, В.РЖ. Лисицького, Л.Г. Мельника, РЖ.С. Мелюхiна, А.РЖ. Ракитова, Г.Л. Смоляна, Д.С. Черешкiна, А.А. Чернова та iн.

Розгляду полiтичних аспектiв суспiльства знання, що формуiться, присвяченi працi Г.Т. Артамонова, В.А. Васильiва, М.С. Вершинiна, М.С. Демковоi, Н.З. Згуровського, В.В. Пастуховоi, А.РЖ. Ракитова, Т.Л. Тихоновоi, М. Фiгеля та iн.

Економiчна складова iнформацiйного суспiльства розглядаiться в публiкацiях Ю.М. Бажала, М.Г. Делягiна, Т.В. РДршовоi, А.Я. Жалiло, В.Л. РЖноземцева, Л.Г. Мельника, С.РЖ. Романенко та iн.

Застосування iнформацiйних технологiй в процесi вивчення конкретних суспiльств сприяли появi економiчноi теорii iнформацii (Дж.Стiглер, Дж.Акерлоф), теорii iнформацiйного суспiльства (А.Тоффлер) та постiндустрiального суспiльства (Д.Белл). З доробку сучасних украiнських вчених в цьому контекстi привертають увагу працi В.Д.Гавловського, В.С.Цимбалюка, А.С.Гальчинського, Р.А.Калюжного. У даний час активно працюють у цьому напрямку росiйськi вченi В.Л.РЖноземцев, Г.Т.Артамонов та iн. Не можна залишити поза увагою i науковi розробки фiлософа А.РЖ.Ракiтова, фундаментальна праця якого тАЬФiлософiя комп'ютерноi цивiлiзацiiтАЭ, незважаючи на ii давнiсть, залишаiться найзмiстовнiшим, найТСрунтовнiшим виданням з даноi проблематики на пострадянському просторi, котре i актуальним донинi. Поява теорii М.Кастельса про iнформацiональний капiталiзм у мережевому суспiльствi активiзувала як розвиток iнформацiйних технологiй, так i iх застосування в суспiльних дослiдженнях.

Широке використання iнформацiйних технологiй у прогнозуваннi та макроекономiчному моделюваннi економiки Украiни активiзувало формування i розвиток наукових шкiл економiчного прогнозування, зокрема, киiвськоi (В.М.Геiць, Б.РД.Кваснюк, В.О.Точилiн, М.РЖ.Скрипниченко, Л.РЖ.Федулова, О.РЖ.Черняк, А.А.Алiксiiв, Н.РЖ.Костiна В.В.Вiтлiнський, А.М.РДрiна, РЖ.Г.ЛуктАЩяненко), харкiвськоi (Т.С.Клебанова, В.Я.Заруба, М.О.Кизим), донецькоi (Ю.Г.Лисенко, В.Л.Петренко, М.Г.Гузь, В.М.Андрiiнко), запорiзькоi (В.М.Порохня, В.О.Перепелиця), а також львiвськоi (В.М.Вовк, В.РЖ.РДлейко).

Крiм того, в дипломi проаналiзовано значну кiлькiсть украiнських i зарубiжних документiв, аналiтичних i iнформацiйних матерiалiв спецiального i загального перiодичного друку, статистичних даних по рiзних аспектах розвитку iнформацiйного суспiльства. Значний iнтерес для аналiзу полiтики провiдних держав у галузi розвитку iнформацiйного суспiльства являють використанi в роботi численнi документи РДС, ООН, ВТО, ЮНЕСКО, декларацii та iншi пiдсумковi документи саммiтiв глав держав, нарад мiнiстрiв з полiтики у сферi ЗМРЖ i мiжнародних неурядових органiзацiй.

Таким чином, актуальнiсть проблеми, ii недостатня наукова розробленiсть i практична соцiальна значущiсть зумовили вибiр теми дослiдження.

Мета i завдання дослiдження. Враховуючи ступiнь розробленостi проблеми, а також ii багатоаспектнiсть, у даному дослiдженнi ставиться мета: комплексно розкрити сутнiсть iнформацiйного суспiльства у м.Киiвi, його структурних основ i особливостей формування, а також дослiдити проблемне поле iнформацiйного розвитку сучасноi Украiни.

Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi вирiшення наступних дослiдницьких завдань:

тАУ розкрити суть поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ;

тАУ схарактеризувати основнi концепцii iнформацiйного суспiльства;

тАУ розглянути основнi практичнi моделi розвитку iнформацiйного суспiльства на прикладi провiдних держав, визначити загальнi тенденцii i специфiку iх прояву в окремих краiнах;

- проаналiзоувано iнформацiйну полiтику органiв виконавчоi влади (на прикладi КМДА)

тАУ проаналiзувати Киiв як iнформацiйно-аналiтичний сервiс столицi Украiни;

тАУ виявити Internet користувачiв м.Киiва у контекстi розвитку iнформацiйного суспiльства;

тАУ структурувати iнформацiйнi технологii в забезпеченнi соцiально-економiчного розвитку м.Киiва

тАУ обТСрунтувати основнi напрямки оптимiзацii розвитку iнформацiйного суспiльства Украiни взагалi i окремо м.Киiва .

ОбтАЩiктом дослiдження i iнформацiйне суспiльство м.Киiва.

Предметом дослiдження i сутнiсть i структурнi основи iнформацiйного суспiльства м .Киiва, а також перспективи його розвитку.

Методи дослiдження зумовленi специфiкою даноi дослiдницькоi роботи i потребами комплексного i мiждисциплiнарного аналiзу теми. У дослiдженнi автор спирався на загальнонауковi методи: порiвняльно-критичний метод i принцип типологiзацii, структурно-функцiонального метод, системний пiдхiд, методи аналiзу i синтезу, iсторичний метод, метод спостереження, а також метод опитування (анкетування).

Наукова новизна одержаних результатiв. Результатом проведеного дослiдження стала спроба аналiзу розвитку iнформацiйного суспiльства м.Киiва i його перспектив. До найбiльш значущих результатiв i теоретичних висновкiв, що мають наукову новизну i виносяться на захист, належать такi: тАУ запропоновано визначення iнформацiйного суспiльства i розглядаються його найважливiшi сутнiснi характеристики; доведено, що iнформацiйне суспiльство i сучасним станом цивiлiзацiйного розвитку, сутнiсть якого полягаi у збiльшеннi масштабiв створення, накопичення, передачi, обробки i використання iнформацii, перетвореннi iнформацii i знання на продуктивнi сили суспiльства, а також у збiльшеннi впливу новiтнiх iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй на полiтику, економiку, соцiальну структуру, право, культуру тощо; проаналiзованi базовi концепцii iнформацiйного суспiльства, виявлено певну еволюцiю соцiально-фiлософських поглядiв на iнформацiйне суспiльство вiд визначення його як постiндустрiального суспiльства до формування концепцii суспiльства знання, проаналiзованi особливостi розвитку iнформацiйного суспiльства м.Киiва.

Практичне значення одержаних результатiв дослiдження визначаiться актуальнiстю, новизною i сукупнiстю положень, якi виносяться на захист. Результати дослiдження складають певну методологiчну базу для подальшого теоретичного дослiдження проблем розвитку iнформацiйного суспiльства. Одержанi результати можуть бути використанi державними органами, громадськими органiзацiями, iншими субтАЩiктами соцiального процесу в дiяльностi зi створення умов для формування iнформацiйного суспiльства в Украiнi. Сформульованi рекомендацii можуть також використовуватися в законотворчiй дiяльностi зi вдосконалення правовiдносин у сферi iнформатизацii. Матерiали дослiдження можуть стати теоретичною основою для розробки i впровадження деяких тем i спецкурсiв з фiлософii, полiтологii, соцiологii тощо.

Особистий внесок заключаiться в самостiйному виконаннi дослiдженя.

Апробацiя результатiв. Основнi положення дослiдження апробовано на

Матерiали дослiдження пройшли апробацiю на засiданнi кафедри

Структура дипломноi роботи зумовлена метою i завданнями, поставленими у процесi теоретичноi розробки вибраноi теми. Работа складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв до роздiлiв, загальних висновкiв i списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломноi роботи складаi 117 сторiнок. З бiблiографiiю сторiнок 124. Список використаних джерел мiстить 76 найменуваннь.

РОЗДРЖЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ РЖНФОРМАЦРЖЙНОГО СУСПРЖЛЬСТВА

1.1 Поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ i його сутнiсть

Еволюцiя сучасного суспiльства, що супроводжуiться корiнними соцiальними перетвореннями в свiтi i в нашiй краiнi, рухаiться у напрямi того типу соцiуму, який достатньо точно характеризуiться поняттям тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ. Йдеться про становлення глобальноi iнформацiйноi iндустрii, пiдвищення ролi знань i iнформацii в економiчному i соцiокультурному розвитку, появу нових форм демократii, структурнi зрушення в зайнятостi i в iнших сферах життiдiяльностi суспiльства. У нашi днi формуються абсолютно новi вiдносини в економiчному, соцiальному i духовному життi людей, якi описуються поняттям тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ.

Як справедливо вiдзначаi В.Л. РЖноземцев, тАЬна початок 60-х рокiв сформувалися найважливiшi методологiчнi основи, що дозволяють розглядати становлення нового соцiального стану з позицiй вiдходу вiд традицiйного iндустрiалiзму i розвитку тАЬекономiки послугтАЭ, повтАЩязаного з пiдвищенням ролi технологiчного фактора, науки й освiти, розширенням впливу нового класу квалiфiкованих професiйних менеджерiв i технократiв i якiсною змiною мiсця теоретичного знання i iнформацii в суспiльному виробництвiтАЭ [64, с. 2].

Спочатку дослiдники iнформацiйного суспiльства звертали увагу переважно на вдосконалення засобiв поширення i забезпечення доступу до iнформацii, i в обговореннi домiнували технологiчнi, iнфраструктурнi й економiчнi аспекти. Це було природним чином зумовлено вибуховим розвитком i конвергенцiiю iнформацiйних i комунiкацiйних технологiй, що призвели до iстотних змiн на свiтовому ринку [21, с. 13]. Так, в 60-70-х роках ХХ ст. у захiднiй лiтературi вважалося, що основою формування iнформацiйного суспiльства i розвиток обчислювальноi та iнформацiйноi технiки. Називалася i низка iнших ознак: глобальний характер iнформацii, вiльне вiд державних кордонiв поширення iнформацiйних потокiв; значне зростання можливостi збору, обробки, зберiгання, передачi iнформацii, доступу до неi; збiльшення дii iнформацii на розвиток рiзних сфер людськоi дiяльностi; перехiд до нових форм зайнятостi та iн.

Соцiогуманiтарнi аспекти становлення нового iнформацiйного суспiльства стали активно дослiджуватися в результатi усвiдомлення того, що черговий якiсний стрибок у розвитку технологiй породив нову глобальну соцiальну революцiю, що не поступалася революцiям минулого за своiми масштабами i впливом на людське спiвтовариство. Сьогоднi на перший план висуваються вже не проблеми подальшоi технiзацii суспiльства, як це вважалося ще кiлька рокiв тому, а проблеми його iнтелектуалiзацii, створення i впровадження нових соцiальних технологiй, заснованих на ефективному використаннi головного стратегiчного ресурсу суспiльства - знань.

РЖснуi декiлька пiдходiв до визначення поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ. Наприклад, А. Даф виокремлюi три способи розумiння iнформацiйного суспiльства: з погляду iнформацiйно-економiчного пiдходу, пiдходу з позицii iнформацiйних потокiв i iнформацiйно-технологiчного пiдходу. Вiдомий теоретик Ф. Уебстер виокремлюi птАЩять основних пiдходiв, кожний з яких базуiться на тому або iншому критерii iнформацiйного суспiльства, що знаходиться в його основi. Перш за все, це технологiчний i економiчний критерii (виходячи з найбiльш явних перетворень у даних сферах людськоi життiдiяльностi, бiльшiсть дослiдникiв будують своi визначення iнформацiйного суспiльства саме на них), критерiй, повтАЩязаний зi змiнами у сферi зайнятостi населення (професiйний), а також просторовий i культурний критерii [13, с. 14]. Аналiзуючи рiзнi пiдходи до визначення iнформацiйного суспiльства, Ф. Уебстер вiдзначаi iснування ще одного визначення, кардинально вiдмiнного вiд попереднiх; воно виходить не з того, що у наш час стало бiльше iнформацii, а з того, що характер цiii iнформацii змiнив спосiб нашого життя. Ця дефiнiцiя передбачаi, що в основi нашоi поведiнки сьогоднi лежить теоретичне знання i iнформацiя, а, отже, спираiться не на кiлькiснi критерii, що важко пiддаються облiку, як попереднi визначення, а на якiснi, що i переконливим аргументом на його користь [73].

Данi пiдходи не обовтАЩязково взаiмо виключають один одного, хоча дослiдники iнформацiйного суспiльства вiдповiдно до своiх уявлень виводять на перший план переважно те або iнше визначення. При цьому основою бiльшостi пiдходiв стаi переконання, що кiлькiснi змiни у сферi iнформацii призводять до виникнення якiсно нового типу соцiального устрою. Багато в чому теоретики виходять iз схожих мiркувань: у наш час практично в усiх сферах життя суспiльства стало бiльше iнформацii, значить суспiльство, в якому ми живемо, iнформацiйне.

Розглянемо пiдходи до визначення тАЬiнформацiйного суспiльстватАЭ, що найчастiше зустрiчаються. Новi технологii - одна з найпомiтнiших ознак настання нових часiв, i iх часто приймають за ознаку народження iнформацiйного суспiльства. РЖдея полягаi в тому, що великий обсяг технологiчних новацiй повинен призвести до соцiального перевлаштування, бо його дiя на суспiльство дуже значна. Прихильник даного пiдходу провiдний футуролог Е. Тоффлер, свою думку висловив у метафорi, що запамтАЩятовуiться: свiт поступово формуiться трьома хвилями технологiчних iнновацiй, якi, як високий приплив, не можна зупинити. Першою була сiльськогосподарська революцiя, другою - промислова. Тепер на нас насуваiться третя хвиля - iнформацiйна революцiя, яка провiщаi новий спосiб життя [69]. РЖнформацiйне суспiльство, або за iншим висловом Тоффлера тАЬсуперiндустрiальне суспiльствотАЭ, це тАЬскладне, таке, що швидко розвиваiться, суспiльство, засноване на найбiльш передовiй технологii i постматерiалiстичнiй системi цiнностейтАЭ [70].

Таким чином, погоджуючись з величезною важливiстю такоi складовоi iнформацiйного суспiльства, як iнформацiйнi технологii, нам бачиться дуже спрощеним i невiрним визнавати за ними окрему провiдну роль у соцiальних змiнах.

РЖнший пiдхiд до визначення поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ, що не менш часто зустрiчаiться, повтАЩязаний з економiчними перетвореннями. Цей пiдхiд припускаi облiк зростання економiчноi цiнностi iнформацiйноi дiяльностi. Якщо спостерiгаiться збiльшення частки iнформацiйного бiзнесу у валовому нацiональному продуктi, то цiлком логiчно можна дiйти висновку, що економiка стала iнформацiйною. Якщо в економiчнiй сферi iнформацiйна активнiсть превалюi над дiяльнiстю у галузi сiльського господарства i промисловостi, то, отже, можна говорити про iнформацiйне суспiльство. Вiдповiдно, iнформацiйне суспiльство розумiiться тут як суспiльство, в якому головне мiсце займаi дiяльнiсть iз виробництва iнформацiйного продукту й iнформацiйних послуг [58]. Але, визнаючи обтАЩiктивнiсть збiльшення iнформацiйного сектора в економiцi в цiлому i зростання економiчноi значущостi iнформацii, не можна не вiдзначити складностi даного пiдходу в спробi видiлити розмiри i складовi iнформацiйного сектора економiки. Крiм того, сучасну економiку не можна вважати повнiстю iнформацiйною, розвиток iнформацiйного сектора в нiй логiчно поiднуiться з iснуванням традицiйних iндустрiальних галузей, що також викликаi певнi сумнiви в спробi зробити iнформацiйно-економiчний критерiй домiнуючим в аналiзi iнформацiйного суспiльства.

Третiй, професiйний пiдхiд до визначення поняття тАЬiнформацiйне суспiльствотАЭ, повтАЩязаний зi сферою зайнятостi населення. Даний пiдхiд тiсно повтАЩязуiться з роботами Д. Белла, найвизначнiшого теоретика тАЬпостiндустрiального суспiльстватАЭ. Цей термiн практично синонiмiчний термiну тАЬiнформацiйне суспiльствотАЬ i саме в цьому розумiннi вiн використовуiться у роботах даного автора. Розглядаючи структуру зайнятостi населення i моделi спостережуваних змiн, Д. Белл припустив, що людство вступаi в iнформацiйне суспiльство, де бiльшiсть зайнятих працюють в iнформацiйнiй сферi. Зниження зайнятостi у сферi виробництва i збiльшення зайнятостi у сферi послуг розглядаiться ним як замiщення фiзичноi працi працею тАЬбiлокомiрцевоютАЭ. Оскiльки тАЬсировиноютАЭ для нефiзичноi працi i iнформацiя (вона протиставляiться фiзичнiй силi, навичкам ручноi працi i ii тАЬмашиннимтАЭ характеристикам), iстотне збiльшення частки працi в iнформацiйнiй сферi може розглядатися як виникнення iнформацiйного суспiльства [7].

Слiд зазначити, що даний пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства принципово вiдрiзняiться вiд технологiчного й економiчного. Акцент на змiнах у сферi зайнятостi пiдкреслюi швидше трансформацiйнi можливостi iнформацii як такоi, нiж дiя iнформацiйних технологiй, тут iнформацiя просуваiться i створюiться у сферi зайнятостi i реалiзуiться в людях через навчання i досвiд. Цiлий ряд авторитетних авторiв, вiд Р. Райха до М. Кастельса, вважають, що рушiйною силою сучасноi економiки i люди, чия головна здатнiсть полягаi у використаннi iнформацii: сьогоднi головними двигунами економiки стали тi, чия праця вимагаi створення i використання iнформацii [51].

Дiйсно, в розвинених краiнах бiльше 70% робочоi сили зайнятi у сферi послуг, тАЬбiлокомiрцеватАЭ робота зараз превалюi, що даi пiдстави для визначення iнформацiйного суспiльства за допомогою запропонованого Беллом пiдходу. Недолiки даного пiдходу повтАЩязанi, перш за все, з проблематичнiстю розподiлу занять за категорiями тАЬiнформацiйнетАЭ тАУ тАЬнеiнформацiйнетАЭ. тАЬТака методологiя, - пiдкреслюi Ф. Уебстер, - подаi нам величезнi обсяги iнформацiйноi зайнятостi, але не даi iнструменту для диференцiацii найбiльш iстотних обсягiв iнформацiйноi роботитАЭ [73, с. 23].

Наступний, четвертий пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства, хоч i спираiться на економiку i соцiологiю, ТСрунтуiться на географiчному або просторовому принципi. Головний акцент тут робиться на глобальнi iнформацiйнi мережi, якi звтАЩязують рiзнi мiсця планети, а тому впливають на органiзацiю часу i простору. Особливоi популярностi ця концепцiя набула останнiми роками у звтАЩязку зi збiльшенням ролi iнформацiйних мереж у соцiальнiй органiзацii суспiльства i розвитком РЖнтернету. Один з провiдних прибiчникiв даного пiдходу, М. Кастельс, доводить, що головною рисою iнформацiйноi епохи стають мережi, що звтАЩязують мiж собою людей, iнститути i держави. Починаючи з 70-х рр. ХХ ст., нова форма капiталiзму, що зтАЩявилася в результатi розвитку iнформацiйних технологiй (за висловом автора тАУ тАЬiнформацiйний капiталiзмтАЭ), використовуi iнформацiйнi мережi як на виробництвi, так i для маркетингу по всьому свiту. Таким чином, iнформацiйне суспiльство в даному пiдходi розглядаiться як глобальне мережеве суспiльство, в якому мережi пронизують усю соцiальну й економiчну структуру [70; 71].

Поява електронних тАЬсупермагiстралейтАЭ привернула увагу до перегляду спiввiдношення тАЬчас - простiртАЭ. Дiйсно, в мережевому суспiльствi ускладнення, повтАЩязанi з часом i простором, були багато в чому подоланi, корпорацii i навiть окремi люди дiстали можливiсть ефективно вести своi справи в глобальному масштабi. Тому багато хто припускаi, що все це знаменуi серйозну трансформацiю соцiального устрою, яка може слугувати навiть ознакою революцiйних змiн. При цьому, визнання розвитку iнформацiйних мереж провiдним фактором у становленнi iнформацiйного суспiльства вимагаi деяких застережень.

Наявностi iнформацiйних мереж недостатньо для визнання суспiльства iнформацiйним. Даний пiдхiд також оперуi нечiткими дефiнiцiями, насамперед, невизначеним поняттям мережi, неясно, чи повиннi пiд мережею матися на увазi тiльки технологiчнi системи або всi соцiальнi iнформацiйнi вiдносини, побудованi за мережевим принципом. Крiм того, iнформацiйнi мережi у формi поштового звтАЩязку, телеграфу i телефону iснують вiдносно тривалий час, а якщо визнати iх iснування провiдним в iнформацiйному суспiльствi, то стаi незрозумiлим виникнення проблематики iнформацiйного суспiльства саме зараз, а не десятилiття i столiття тому.

Пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства, що використовуi критерiй культури, мабуть, найлегше визнати максимально повним i вiдповiдним сучасним реалiям, проте культурнi артефакти ще гiрше за iнших пiддаються вимiрюванням i формалiзацii. Дiйсно, сучасна культура явно бiльш iнформативна, нiж будь-яка попередня. Людина iснуi в медiанасиченому середовищi: ii життя iстотно символiзуiться, воно проходить у процесах обмiну й отримання повiдомлень про неi i про iнших. Визнання вибухового зростання культурних сенсiв змушуi багато авторiв говорити про те, що людство увiйшло до iнформацiйного суспiльства. Вони рiдко роблять спроби оцiнити цей розвиток в кiлькiсних характеристиках, а просто вказують, наскiльки тАЬочевиднотАЭ, що знакiв i iнформацii сьогоднi значно бiльше, нiж у попереднi епохи. Перш за все, такий описовий характер мають концепцii постмодернiстських авторiв, що дослiджують iнформацiйне суспiльство в рамках тексту i гiпертексту, симулякра i ризоми, гiперреальностi i пастиша, сенсу, знаку й iнших категорiй власне постмодернiстського дискурсу [17; c.210].

Наступний пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства повтАЩязаний iз змiнами в полiтичнiй сферi суспiльства i характерi мiжнародних вiдносин в умовах глобалiзацii. Держава i рiзнi полiтичнi сили, згiдно з даним пiдходом, стають основними субтАЩiктами становлення i подальшого розвитку iнформацiйного глобального суспiльства. РЖнформацiя i знання в таких умовах виступають одним з головних ресурсiв держави, масштаби використання якого сьогоднi можливо порiвняти з використанням традицiйних ресурсiв, доступ до яких виступаi одним з основних факторiв соцiально-економiчного розвитку. При цьому пiдкреслюiться, що розвиток iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй несе в собi кардинальнi змiни в полiтичному життi суспiльства, перш за все з боку його демократизацii [20]. Але i такий пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства, незважаючи на всю його важливiсть у виокремленнi подальших перспектив свiтовоi спiльноти як глобального iнформацiйного спiвтовариства, також бачиться дещо однобiчним через його увагу лише до одного з аспектiв даноi проблеми.

Таким чином, аналiз даних пiдходiв до визначення iнформацiйного суспiльства демонструi, що вони або недостатньо розгорненi, або однобiчнi. Всi названi пiдходи дають надто проблематичнi поняття щодо того, що, власне, складаi сутнiсть iнформацiйного суспiльства й як його можна визначити. ПовтАЩязане це переважно з тим фактом, що бiльшiсть даних визначень iнформацiйного суспiльства виходять з його кiлькiсних характеристик i припускають, що в якiйсь точцi, коли iнформацiйнi критерii починають домiнувати в рiзних сферах життiдiяльностi суспiльства, воно вступаi в iнформацiйну стадiю свого розвитку. Таким чином, кiлькiсне збiльшення обсягiв iнформацii, трансформуiться в якiсну змiну соцiальноi системи.

Без сумнiву, можливiсть вимiрити в кiлькiсних показниках поширення iнформацii небезкорисна, але цього явно недостатньо. Можна погодитися з Ф. Уебстером, що для справжнього знання iнформацiйного суспiльства, чим воно схоже на iншi соцiальнi системи i чим вiдрiзняiться вiд них, необхiдно комплексно вивчити якiснi перетворення [13, с. 31]. Так, iнформацiйне суспiльство можна визначити як суспiльство, у якому домiнуючу роль вiдiграi теоретичне знання. Вiдповiдно до цього пiдходу, iнформацiйне суспiльство чи тАЬсуспiльство знаньтАЭ улаштоване таким чином, що прiоритет у ньому вiддаiться теорii, i саме це вважаiться вiдмiтною рисою сучасностi. Дiйсно, теоретичне знання вiдiграi ключову роль у сучасному суспiльствi на вiдмiну вiд попереднiх епох, коли домiнували практичне i ситуативне знання. Сьогоднi iнновацii навпаки беруть свiй початок переважно вiд принципових теоретичних знань, з найбiльшою очевиднiстю це виявляiться в сферi науки i технологiй, хоча прiоритет теоретичного знання iснуi й у полiтицi, економiцi i навiть повсякденному життi. Вiдповiдно до цього пiдходу, сучасне суспiльство формуiться на основi рефлексii i рiшень, при прийняттi яких велику роль вiдiграi оцiнка ризикiв, вiдповiдно, теоретичному знанню надаiться центральне мiсце, тому що воно даi привiд для рефлексii [30].

Але положення про прiоритетнiсть теоретичного знання як визначального фактора iнформацiйного суспiльства теж заперечуiться i не може вважатися iдино вiрним через свою однобiчнiсть i неуважнiсть до необхiдного кiлькiсного аналiзу iнформацiйного суспiльства i значеннiвого навантаження iнформацii в сучасному свiтi.

Таким чином, розглянувши основнi пiдходи до визначення iнформацiйного суспiльства в сучасному дискурсi, стаi ясно, що жоден з них не може служити iдино вiрною методологiчною базою для вивчення настiльки складного комплексного феномена. Рiшення даноi методологiчноi проблеми можливе тiльки у випадку комплексного використання при визначеннi й аналiзi iнформацiйного суспiльства елементiв усiх згаданих вище пiдходiв з обовтАЩязковим урахуванням iхнiх плюсiв i мiнусiв. Крiм визнання даного факту, авторський пiдхiд до визначення iнформацiйного суспiльства ТСрунтуiться на наступних положеннях.

Насамперед, необхiдно вiдзначити, що зрозумiти сутнiсть iнформацiйного суспiльства неможливо без аналiзу смислоутворювальноi категорii даного поняття тАУ категорii тАЬiнформацiятАЭ. Сьогоднi не iснуi якого-небудь унiверсального поняття тАЬiнформацiятАЭ. З погляду теорii семiотики iнформацiя тАУ це мiра лiквiдацii невизначеностi знання одержувача повiдомлення про стан обтАЩiкта чи яку-небудь подiю [38]. При визначеннi iнформацii iснують два основних пiдходи: атрибутивний i функцiональний. Атрибутивний пiдхiд розглядаi iнформацiю як обтАЩiктивну властивiсть усiх матерiальних обтАЩiктiв, функцiональний же стверджуi, що iнформацiя i умовою i результатом активноi дiяльностi i можлива тiльки на соцiальному рiвнi [12, с. 432]. Крiм того, iнформацiя розглядаiться як усi вiдомостi, знання, повiдомлення, що допомагають у рiшеннi тiii чи iншоi задачi. РЖнформацiя в даному дослiдженнi розумiiться широко i мiстить у собi всi аспекти наведених вище визначень, так само як аудiовiзуальну, видовищну iнформацiю i бази даних зi спецiалiзованими вiдомостями (вузьке розумiння iнформацii).

РЖнформацiйне суспiльство, на думку бiльшостi вчених, зробило iнформацiю своiм базовим параметром. РЖнформацiя стаi основою соцiального й iнформацiйного розвитку, основним ресурсом соцiальних i економiчних вiдносин. Д. Робертсон, спираючись на iдею взаiмозумовленостi цивiлiзацiйного й iнформацiйного процесiв, висунув формулу тАЬцивiлiзацiя тАУ це iнформацiятАЭ. Використовуючи кiлькiснi мiри математичноi теорii iнформацii, учений ранжируi iсторiю цивiлiзацii за критерiiм кiлькостi виробленоi iнформацii, видiляючи такi рiвнi: нульовий рiвень - iнформацiйна iмнiсть мозку окремоi людини тАУ 10⁷ бiт; перший рiвень - усне спiлкування усерединi громади, села чи племенi - кiлькiсть циркулюючоi iнформацii ~ 10⁹ бiт; другий рiвень тАУ письмова культура, мiрою iнформованостi суспiльства служить Александрiйська бiблiотека, що мала 532800 сувоiв, у яких мiстилося 10¹¹ бiт iнформацii; третiй рiвень - книжкова культура: i сотнi бiблiотек, випускаються десятки тисяч книг, газет, журналiв, сукупна iмнiсть яких оцiнюiться в 10¹⁷ бiт; четвертий рiвень - iнформацiйне суспiльство з електронною обробкою iнформацii обсягом 10²⁵ бiт [21, с. 10-11].

РЖншою важливою складовою пiдходу до визначення iнформацiйного суспiльства бачиться визнання високоi динамiчностi його розвитку i глибинного характеру змiн у всiх сферах життiдiяльностi людини. Домiнуючим фактором сучасного етапу розвитку цивiлiзацii i феномен, який деякi автори визначають як тАЬiнформацiйна революцiятАЭ. Так, на думку М. Вершинiна, iнформацiйна революцiя i результатом двох процесiв, що паралельно розвиваються протягом всiii iсторii людства, тАУ процесу постiйного зростання ролi i збiльшення обсягiв iнформацii, необхiдноi для забезпечення життiдiяльностi людського суспiльства, i процесу розвитку й удосконалювання технологiй накопичення i поширення iнформацii [21]. М. Вершинiн в iсторii розвитку цивiлiзацii виокремлюi кiлька iнформацiйних революцiй (у результатi кардинальних змiн у сферi обробки iнформацii): перша iнформацiйна революцiя вiдбулася близько 25 тисяч рокiв тому i була повтАЩязана з появою мови як засобу спiлкування i взаiмодii в суспiльствi; друга революцiя повтАЩязана з винаходом писемностi, за допомогою якоi зтАЩявилася можливiсть передавати iнформацiю i знання мiж людьми вiд поколiння до поколiння; початок третьоi революцiя вiдноситься до середини XVI ст., часу винаходу друкарства; четверта революцiя вiдбулася наприкiнцi XIX ст. i була повтАЩязана з появою електрики, за допомогою якоi стало можливим використовувати технологiчно новi способи передачi iнформацii, такi як: телеграф, телефон, радiо; нарештi, птАЩята iнформацiйна революцiя (50-70-х рр. ХХ ст.) повтАЩязана з винаходом мiкропроцесора i появою комптАЩютера. Через iнформацiйно-телекомунiкацiйну iнфраструктуру стало можливим передавати величезну кiлькiсть iнформацii, що призвело до безпрецедентного збiльшення iнформацiйних потокiв. Результатом iнформацiйноi революцii, що почалася, стала поява нового типу суспiльства - iнформацiйного.

Крiм того, при визначеннi сутностi iнформацiйного суспiльства бачиться необхiдним використання такого термiна як тАЬiнформатизацiятАЭ. Подiляючи точку зору ряду дослiдникiв, вiдзначимо, що iнформатизацiя суспiльства тАУ це глобальний соцiальний процес виробництва i повсюдного використання iнформацii як суспiльного ресурсу, що забезпечуi iнтенсифiкацiю економiки, прискорення науково-технiчного прогресу краiни, процесiв демократизацii й iнтелектуалiзацii суспiльства [10; 112; 116]. РЖнформатизацiя передбачаi масове впровадження методiв i засобiв збору, обробки, передачi i збереження iнформацii на базi засобiв мiкропроцесорноi й обчислювальноi технiки. РЖнформатизацiя виступаi iнтелектуально-гуманiстичною перебудовою життiдiяльностi людей з метою створення нового суспiльного устрою, а iнформацiя стаi найважливiшим фактором соцiального прогресу [43].

РЖнформатизацiя, таким чином, i соцiотехнiчним i соцiокультурним процесом змiни життiдiяльностi всього суспiльства, його пiдсистем i структур за рахунок рiзкого пiдвищення ефективностi продукування, збереження i поширення усiх видiв iнформацii i знань. Важливо вiдзначити, що iнформатизацiя суспiльства i однiiю з закономiрностей сучасного соцiального прогресу, причому цей термiн не i тотожним комптАЩютеризацii. При комптАЩютеризацii суспiльства основна увага придiляiться розвитку i впровадженню технiчноi бази комптАЩютерiв, що забезпечують оперативне одержання результатiв переробки i накопичення iнформацii. При iнформатизацii ж суспiльства основна увага придiляiться комплексу заходiв, спрямованих на забезпечення повного використання своiчасного знання в усiх видах людськоi дiяльностi [21].

Позначивши загальну методологiчну базу дослiдження iнформацiйного суспiльства, доцiльно перейти до визначення його сутнiсних характеристик. Очевидно, не можна не погодитися з мiркуваннями ряду закордонних i вiтчизняних авторiв, що до основних ознак iнформацiйного суспiльства вiдносять: формування iдиного свiтового iнформацiйного простору i поглиблення процесiв iнформацiйноi й економiчноi iнтеграцii краiн i народiв; становлення й у подальшому домiнування в економiцi краiн, що найбiльш далеко просунулися шляхом до iнформацiйного суспiльства, нових технологiчних укладiв, що базуються на масовому використаннi технологiчних iнновацiй, мережних iнформацiйних технологiй, перспективних засобiв обчислювальноi технiки i телекомунiкацiй; розширення сфери послуг; домiнування в соцiальнiй структурi тАЬкласу iнтелектуалiвтАЭ; створення ринку iнформацii i знань як факторiв виробництва на додаток до ринкiв природних ресурсiв працi i капiталу, а також перехiд iнформацiйних ресурсiв суспiльства в реальнi ресурси соцiально-економiчного розвитку за рахунок розширення доступу до них; зростання ролi iнфраструктури (телекомунiкацiйноi, транспортноi, органiзацiйноi) у системi суспiльного виробництва i посилення тенденцiй до спiльного функцiонування в економiцi iнформацiйних i грошових потокiв; фактичне задоволення потреб суспiльства в iнформацiйних продуктах i послугах; пiдвищення рiвня освiти за рахунок розширення можливостей систем iнформацiйного обмiну на мiжнародному, нацiональному i р

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнновацiйнi форми i методи соцiальноi роботи з сiмтАЩiю

РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи