Облицювання фасаду природним каменем
Тема: Облицювання фасаду природним каменем
План
Вступ
1. Призначення фасаду
2. Змiст i послiдовнiсть операцiй
3. РЖнструменти для облицювання
4. Будiвельне обладнання
5. Пiдготовка поверхонь
6. Приготування розчину
7. Вимоги до поверхонь, облицьованих плитками
Фасад - це не лише обличчя будiвлi, це iмiдж i репутацiя його господаря. Для того, щоб справити належне враження, фасад повинен мати красивий i доглянутий вигляд. Завдяки рiзноманiттю матерiалiв i технологiй облицювання фасаду, ви можете пiдiбрати саме те, що вам пiдходить. Cучаснi технологii матерiалiв дозволяють зробити фасад естетично привабливим i презентабельним, довговiчним i "стресостiйким" до погодних умов, оригiнальним i незабутнiм.
Каркасна технологiя будiвництва будинку не обмежуi можливiсть обробки фасаду будинку. Основнi матерiали, якi застосовуються для декорування фасадiв, це цегла, штукатурка, плитка, штучний камiнь, сайдiнг, вiнiловi фасаднi панелi, полiмерна штукатурка, софiт можна використовувати при облицюваннi каркасного будинку. Окрiм цього використовуються i iншi обробнi матерiали. Всi iснуючi матерiали для обробки фасадiв можна класифiкувати на двi групи: залежно вiд iх способу, залежно вiд способу крiплення. До першоi групи входять матерiали, що крiпляться цементно-клейовим способом, а в другу - що крiпляться механiчним способом.
Будь-яка будiвля - офiсне, промислове, висотний житловий будинок або котедж мають лицьову сторону, яка називаiться фасадом. Саме фасад своiми пропорцiями i формами визначаi архiтектурний стиль будiвлi. Як правило, зовнiшнiй вигляд споруди i свого роду вiзитною карткою, яка може допомогти визначити, що ж приховано за фасадом.
Фасад це так би мовити вiзитна картка будь-якоi будiвлi, це зовнiшнiй вигляд зi своiю атмосферою й настроiм на найближчi пару рокiв. Фасад повинен бути мiцним, вогнестiйким, стiйким, теплопровiдним, мати необхiдну звукоiзоляцiю. Розташування будинку, його призначення, кiлькiсть поверхiв, що оточуi територiю, все це повинне враховуватися проведенням фасадних робiт.
Будiвля, що маi красиве сучасне обличчя, завжди створюi сприятливе враження i привертаi увагу. Дивлячись на фасад приватного будинку або котеджу, можна багато що дiзнатися про його власника. Звичайно ж, дизайн фасаду повинен вiдповiдати тим функцiям, для яких призначена кожна конкретно узята будiвля, адже нiхто не стане, наприклад, прикрашати промислову будiвлю колонами або лiпниною. Кожна будiвля повинна мати свiй iндивiдуальний фасад, особливо зараз, коли епоха однакових типових будинкiв залишилася у минулому. Останнiм часом багато хто з нас став абсолютно по-iншому вiдноситися до свого житла, стараючись з нудних i звичайних будинкiв, зробити красивi, затишнi i привабливi. Якщо ж говорити про сучаснi торговi центри, офiснi будiвлi, готелi i так далi, то, дивлячись на багато з них, одержуiш естетичне задоволення.
Природний камiнь - це складний матерiал, що маi через своi природне походження особливостi, якi оцiнити можуть лише фахiвцi. Замовниковi або навiть архiтекторовi частiше всього досить складно оцiнити придатнiсть вподобаного йому по естетичних властивостях облицювального матерiалу з натурального каменя для конкретного iнтертАЩiру або екстертАЩiру. Тому рекомендуiмо звертатися за консультацiями в спецiалiзовану фiрму, що маi досвiд роботи з рiзними породами для рiзних умов експлуатацii.
Вся продукцiя з каменя обовтАЩязково сертифiкуiться i придатна для використання в будь-яких видах обробки. А будь-яка солiдна фiрма, що займаiться реалiзацiiю виробiв з каменя готова надати для своiх клiiнтiв прайс-листи, технiчну iнформацiю, рекламнi матерiали, фотографii обтАЩiктiв i рiзних виробiв, електроннi каталоги i зразки каменя, консультацii фахiвцiв.
Будинок, оформлений натуральним каменем, будь то мармур або гранiт, завжди виглядатиме добротно, красиво i багато.
Вiдмiнностi за кольором плиток однiii i тiii ж породи i вiдмiнною особливiстю природного матерiалу, яким i натуральний камiнь. РЖснуi допустимий дiапазон вiдмiнностей в кольорi i фактурi, який може оцiнити лише фахiвець. Покупцевi необхiдно заздалегiдь обговорити з постачальником мiру можливих вiдхилень, оглядаючи найбiльш можливу кiлькiсть зразкiв. РЖснують каменi однорiднiшi за кольором або ж складнi для вiдбiру кольору, але саме в цьому i полягаi iх "родзинка".
При виборi плитки для облицювання поверхнi у вологих примiщеннях (ванних кiмнатах, душових, басейнах, зовнiшнiх вхiдних групах) слiд мати на увазi, що бiльшiсть видiв каменя при тривалому контактi з водою можуть змiнювати колiр. Перш за все, це вiдноситься до пористих i неоднорiдних мармурам. Крiм того, деякi види гранiтiв i мармурiв можуть мiстити включення залiзистих мiнералiв, якi, не будучи захищеними, реагуючи з водою, з часом також можуть викликати змiну кольору облицювання.
Для зон з iнтенсивними умовами експлуатацii в якостi пiдлогового покриття личать гранiти. Мармури можна застосовувати лише при менш iнтенсивному режимi використання примiщення. При цьому у вологих примiщеннях рекомендуiться саме мармур, а не гранiт, оскiльки мармур маi пористiшу (мiкропористу) структуру, i вiн менш слизький, нiж гранiт.
Облицювання природним каменем може проводитись як по готових стiнах, так i пiд час iх зведення. Для цих цiлей використовуються вулканiчний туф, вапняк, доломiт, травертин.
На готовi стiни плити каменю крiплять на рiзнi спецiальнi розчини, або ж застосовують анкера. Звичайно спосiб крiплення вибирають залежно вiд розмiру й типу кам`яних плит. В основному крiплення плит на розчини без використання крiплення анкерами застосовують для травертину й iнших подiбних матерiалiв з великими вiдкритими порами.
Обов`язкова умова - розмiр каменiв, що укладаються, повинен бути не бiльш 400X200 мм (при укладаннi завширшки), i товщина не перевищувати 10 мм. У випадку використання анкерiв спочатку необхiдно встановити за допомогою шнура перший ряд, причому робиться це насухо. У простiр мiж стiною й каменем закладають дерев`янi клини, кожну плитку необхiдно виставляти за допомогою рiвня й схилу.
За допомогою шлямбура в стiнi проробляють отвiр й забивають у них пробки, потiм вкручують анкери Г - образноi форми.
Анкери також можуть бути виготовленi з металевого пруту або дроту дiаметром 5-6 мм. У верхнiй гранi плит заздалегiдь за допомогою свердла пiдготовляють отвори, через цi отвори й надягають камiнь на вiльнi загнутi кiнцi анкерiв.
Штирями закрiплюють мiж собою бiчнi гранi плит, якi також вставляються в пiдготовленi гнiзда. Потiм у простiр мiж закрiпленим рядом плит i стiною заливають розчином. Рекомендуiться, не доливати розчин до верхнього краю плит на 10-30 мм. Таким способом установлюють i iншi ряди кам`яних плит.
Укладання плит iз природного каменю:
1 - V-Образна петля в стiнi;
2 - скоба, що з`iднуi плити;
3 - штир (пирон);
4 - гак, що втримуi плиту;
5 - сталевий стрижень
Великий вибiр порiд натуральних каменiв рiзних квiтiв i малюнкiв поверхнi дозволяi використовувати природний камiнь в зовнiшнiй i внутрiшнiй обробцi примiщень, облицьовування фасадiв у всьому рiзноманiттi найсмiливiших дизайнерських рiшень. Найпопулярнiшими породами каменiв вважаються гранiт, мармур, онiкс i травертин.
Пiдготовчий етап.
1. Перш нiж приступати до роботи, потрiбно: визначитися з вибором самого матерiалу, а також фiрми-виробника. Це дуже важливий момент, вiд якого багато в чому залежить якiсть майбутньоi кладки. Якщо купити плити, що не мають високоi точностi розмiрiв, тобто строгiй геометрii, то при iх монтажi неминуче виникнуть складнощi, зокрема, значний зсув швiв. Це може зiпсувати вигляд фанерованоi поверхнi або обернутися великими витратами на додаткове калiбрування i пiдрiзування виробiв.
2. Визначившись з вибором i розмiрами каменя, фахiвцi зобов'язанi оцiнити якiсть пiдстави. Якщо воно витримане, рiвне i сухе, то можна приступати до роботи. Якщо ж пiдстава пiдготовлена погано, маi значнi нерiвностi i перепади, доведеться згаяти час на пристрiй вирiвнюючого стягування. А у вологих примiщеннях необхiдна ще i додаткова гiдроiзоляцiя, тобто обробка пiдстави спецiальними гiдроiзолюючими засобами. Перед заливкою вирiвнюючоi сумiшi потрiбно обов'язково врахувати товщину клейового складу i плитки. Окрiм цього, майстер повинен точно уявляти, де i на якiй висотi в примiщеннi знаходяться дверi i вiкна, як "пiдiйде" до отворiв облицювання, де буде стик каменя з паркетом або iншим пiдлоговим покриттям i так далi. Всi цi моменти необхiдно з'ясувати до початку процесу укладання, щоб потiм не переробляти роботу. РЖнша важлива процедура, яку хорошi майстри зазвичай проводять перед тим, як приступити до монтажу, так звана суха розкладка. В цьому випадку плити викладають на пiдлозi, пiдбираючи iх оптимальне поiднання за кольором, малюнком i строкатостi. Це досить трудомiсткий, але необхiдний процес. Адже натуральний камiнь - живий матерiал, кожна плитка якого маi неповторний малюнок, а в кольорових каменiв iнколи i трохи вiдрiзняiться вiд останнiх по тону. "Суха" розкладка важлива ще i тому, що дозволяi поглянути, як будуть стикуватися шви. Якщо майстер бачить, що вони, наприклад, можуть не збiгатися, то плити доведеться пiдрiзувати або вирiшувати цю проблему якось iнакше. Це особливо важливо в тих випадках, коли плануiться створити складний малюнок з використанням бордюрiв, фризiв, а також каменя, рiзного за кольором або фактурi. Чим складнiше малюнок, тим бiльше уважного пiдходу вiн вимагаi.
3. Пiсля того, як замовник затверджуi розкладку, плити маркiрують, i починаiться власне процес укладання.
Кладка з натурального каменя
Не дивлячись на те, що природний камiнь - матерiал вдячний, кладку з природного каменя потрiбно виконувати за певними правилами, iнакше i ризик, що ваша будова або створений елемент декору просто звалиться одного прекрасного дня.
Загалом, кладку з природного каменя виконують практично за тими ж правилами, що i кладку з штучного, а саме:
кладка натурального каменя вимагаi такоi ж системи перев'язки, як i цегляна;
не можна розташовувати один шов над iншим, хоча дрiбнi вертикальнi шви краще розташувати саме один над одним;
кладка з природного каменя вимагаi пiдбору i сортування каменя;
кладка булижника вимагаi дроблення i подальшого сортування каменя
на лицьову сторону краще всього викладати неколену сторону булижника (бiльше з естетичних мiркувань, чим з технiчних);
для кладки природного каменя бiльше пiдходять плоскi екземпляри;
найголовнiше: у кладцi кожен камiнь повинен приймати таке ж положення, що вiн займав i в природi. Це положення легко визначаiться по шарах, якi мають багато видiв природних каменiв;
шаруватий матерiал не можна класти на ребро, це буде швидким виходом з ладу спочатку каменя, а потiм i всiii конструкцii;
структуру природного каменя пiдкреслюi переважаюче горизонтальне положення булижникiв;
шви кладок рекомендуiться робити завтовшки 20-30 мм. По всiй кладцi потрiбно дотримувати однакову товщину шва. У кожному 2-му або 3-му ряду кладки необхiдна перев'язка на ширину 100-120 мм. Виключення складаi тiльки кладка з булижника.
мiцнiсть кладки збiльшуiться за рахунок покладеноi в основу арматури з м'якого дроту (d 4-10 мм).
Розшивання швiв - це заповнення iх цементним розчином з метою герметизацii i додання кладцi естетичнiшого зовнiшнього вигляду. Як розчин для розшивання рекомендуiться застосовувати той же розчин, який Ви використовували для кладки облицювання.
Розшивання проводять, використовуючи спецiальний мiшок для заповнення швiв розчином. Дiаметр вихiдного отвору маi бути трохи менше ширини швiв мiж елементами облицювання. Повiльно видавлюйте розчин, акуратно заповнюйте ним шви повнiстю. Будьте уважнi, аби розчин не потрапив на облицювання. Коли розчин схопиться, за допомогою дерев'яного або металевого iнструменту видалiть його надлишки, одночасно трамбуючи шви.
Пiсля видалення надлишкiв розчину для остаточного вирiвнювання i полiровки швiв, iх необхiдно обмести за допомогою вiника, виготовленого з рослинних матерiалiв, або пластмаси.
Нiколи не використовуйте дротяного вiника i розчинники для очищення облицювання! Розшивання швiв - дуже вiдповiдальний етап виконання робiт. РЗi результатом повинне стати повне виключення можливостi попадання вологи пiд встановлене облицювання, iнакше при замерзаннi можливе руйнування кладки i самого облицювання.
Увага! Пiсля завершення робiт по укладанню плитки необхiдно обробити всю ii поверхню жорсткою щiткою (вiнiловою) для видалення розчину, пилу, сольовоi плiвки, для прояву насиченостi кольору (плитка маi внутрiшнiй прокрас бетону). Плитка знаходить вiдтiнок i блиск натурального каменя. Потiм нанести водостiйке покриття.
Пiсля остаточного висихання кладки Ви можете ii обробити спецiальними захисними гiдрофобними складами, створюючими на поверхнi еластичну напiвпроникну мембрану. Таке покриття не руйнуiться вiд термiчних перемiщень будинку, вiдображаi воду, захищаi вiд дii сонячноi радiацii i кислотних дощiв. Особливо потрiбний такий захист при температурних перепадах, запотiваннi i iнших дiях, якi можуть зiпсувати або забруднити облицювання. Обов'язково обробiть облицювання в разi укладання ii в басейнах, на камiнах або там, де вона може пiддаватися забрудненню або дii агресивного середовища. Крiм того, оброблена поверхня набуваi глибших колiрних вiдтiнкiв, набагато легше очищаiться, що в значнiй мiрi полегшуi догляд за нею.
Рекомендуiмо застосовувати водовiдштовхувальне покриття для бетону. Воно додаi каменю матовий вiдтiнок (покриття розраховане на 5 рокiв) або полiуретановий лак по бетону i каменю, вiн не стираiться i додаi каменю насичений колiр i блиск. Один лiтр покриття розрахований на10 кв. м поверхнi.
Це зведення правил i загальним для будь-яких видiв кладок, та варто пам'ятати ще i тому, що кожна кладка маi своi особливостi, а тому, вибираючи той або iнший спосiб, потрiбно знати, якi iх особливостi.
Classic
Кладка в класичному стилi дуже проста у виконаннi, швидко кладеться, але вимагаi великих пiдготовчих робiт, а саме - обтiсування каменiв. Якщо камiнь придбаний вже коленим, то така проблема не стоiть. Якщо ж немаi, то доведеться для початку його обробити, а потiм вже класти.
Булижник.
Кладка з булижника виконуiться без пiдготовчих робiт, але вимагаi бiльше часу для пiдбору каменiв, акуратного заповнення порожнеч i обробки швiв. Такий вид кладки найчастiше використовуiться як декоративна обробка або для пiдпори грунту на дiлянках з складним рельiфом, а також для цокольноi частини огорож i будiвель.
Мозаiка
Для мозаiчноi кладки каменi проходять ретельну вибiрку формою, пiсля якоi його ретельно укладають, дотримуючи постiйну товщину шва. Така кладка вимагаi дуже багато часу для пiдбору каменiв.
Комбiнована кладка
Кладка природного каменя може бути красиво скомбiнована з кладкою з цеглини або навiть iз звичайною бетонною стiною. При цьому камiнь повинен бути пов'язаний з основою рядами цегли перев'язки, що пов'язують. У бетоннiй або цеглянiй стiнi можна встановити заставнi деталi (шматки арматури, дрiт, металевi штирi), кiнцi яких намертво замуруються в кам'яну кладку. Комбiнована кладка - вдале архiтектурне рiшення для цоколiв будiвлi.
Поiднання кладок часто використовуiться в рiзних архiтектурних рiшеннях, особливо при будiвництвi приватних будинкiв i котеджiв.
Деякi з вiдомих вам штукатурних iнструментiв застосовують i в облицювальних роботах. Для насiкання кам'яних поверхонь перед облицьовуванням використовують зубила, скарпелi, троянки. Для провiшування поверхонь i перевiрки iх вертикальностi або горизонтальностi застосовують ватерпас, рiвнi з висками або виски. Крiм того, горизонтальнiсть пiдлоги можна перевiрити, користуючись ватерпасом (Рис.1).
Для накидання розчину на стiни користуються звичайними серцеподiбними кельмами, а для намазування розчину на плитку - прямокутними.
Для нарiзання i обробки керамiчних i скляних плиток застосовують рiзальнi iнструменти, спецiальнi молотки, клiщi тощо.
Склорiз алмазний (Рис. 2, а) застосовують для розрiзання глазурованих i скляних плиток. Рiзальною частиною склорiза i встановлений в обойму невеликий кристал алмазу - найтвердiшого мiнералу. Алмази випускають пiд номерами. Вони бувають трьох видiв: дрiбнi, середнi i великi. Алмаз повинен зберiгатись в сухому мiсцi у спецiальному шкiряному або матерчатому чохлi. Пiд час роботи з алмазом треба бути уважним i не допускати, щоб вiн падав. У зв'язку з високою вартiстю алмаза його замiнюють роликовим склорiзом.
Рис. 3. Пристрiй для розрiзування плиток:
1 - пружина; 2 - металевi стержнi; 3 - гвинт; 4 - повзун; 5 - обмежувач; 6 - рiзальний ролик; 7 - гумовий валик
Склорiзи роликовi (Рис.2, б) бувають з одним, трьома або шiстьма роликами, iх застосовують для нарiзання плиток, а також у склярських роботах. Рiзальною частиною склорiза i ролик, що обертаiться навколо осi. Виготовляють ролики з твердих сплавiв. Обойму з роликами закрiплюють на корпусi склорiза за допомогою гвинта. Коли один ролик затупився, поворотом обойми в робоче положення ставлять наступний ролик.
Сталевий рiзець (Рис.2, в) з наконечником застосовують для розрiзання плиток. Довжина рiзця 150 мм. Замiсть такого спецiального рiзця можна використовувати рiзцi, що застосовуються в токарнiй справi.
Пристрiй для розрiзування плиток (Рис.3) складаiться з двох стержнiв 2, вздовж яких вiльно пересуваiться повзун 4 з обмежувачем 5. Потрiбне положення повзуна фiксують гвинтом 3. На кiнцi верхнього стержня пристрою закрiплено рiзальний валик 6 так, щоб вiн мiг вiльно обертатись, а на кiнцi нижнього - гумовий валик 7.
Користуючись таким пристроiм розрiзують глазурованi i склянi плитки.
Молоток плиточника (Рис.4, а) застосовують для насiкання керамiчноi метлахськоi плитки вздовж намiченоi лiнii перед переломленням ii, а також для пiдрубання i вiдколювання виступаючих частин плитки вздовж кромки пiсля ii переломлення. Маса молотка 70-80 г, довжина 25 см. Для пробивання отворiв у глазурованих плитках застосовують молоток з загостреним кiнцем у виглядi чотиригранноi пiрамiди або спецiальну викрутку (Рис.4, б).
Рис.4. РЖнструменти для обробки плиток:
а - молотки плит очника; б - розвертка; в - кусачки; г - клiщi
Для вiдломлювання частинок плитки (нерiвностей), що залишились вздовж лiнii розколу плитки, використовують кусачки (Рис.4, б) або клiщi (Рис.4, г).
Ця модель верстата забезпечуi можливiсть виконання розпила великоi довжини.comBI 3000 призначений для рiзки каменя, виконання ремонтних i будiвельних робiт великого обтАЩiму, для рiзки мармурових i гранiтних плит, що використовуються для облицювання будiвель. Завдяки своiй компактностi i невеликiй вазi верстат COMBI 3000 вигiдно вiдрiзняiться вiд стандартних стацiонарних верстатiв.
Автоматичне перемiщення в двох напрямах
Перемiщення рiжучого алмазного диска здiйснюiться за допомогою черв′ячного редуктора. На панелi управлiння можна вибрати необхiдний режим управлiння перемiщенням - ручний або автоматичний.
Швидкiсть перемiщення рiжучого алмазного диску може бути вiдрегульована залежно вiд сили струму. Його значення отбражаiтся амперметром, розташованим на панелi управлiння.
Можливiсть рiзки матерiалiв пiд кутом45В°
Верстат COMBI 3000 даi можливiсть виконання рiзкi пiд кутом 45В° за допомогою змiни кута нахилу моста, по якому перемiщаiться рiжуча головка, при цьому не потрiбнi допомiжнi iнструменти i приладдя. Змiна кута нахилу моста здiйснюiться за допомогою гiдравлiчноi системи, що працюi вiд насоса з ручним пуском, що дозволяi скоротити час роботи оператора.
Додатковий робочий стiл з роликами
Додатковий робочий стiл з роликами, що поставляiться по додатковому замовленню, i стiйка опорна пiдстава для рiзки крупних плит.
Рiжуча головка, що коливаiться, забезпечуi високу швидкiсть виконання спецiальних робiт, наприклад, прорiзання пазiв i жолобкiв i вирiзування профiлiв. На вiдмiну вiд стандартних традицiйних верстатiв з регулюванням за допомогою кривошипноi рукоятки, рiжучу головку, що коливаiться, можна зафiксувати на бажанiй висотi або залишити у вiльному положеннi для здiйснення рiзкi зверху без перемiщення рiжучоi каретки вперед.
Поверхнi, що будуть облицьовуватись, пiдготовлюють так само, як пiд штукатурення. Кам'янi поверхнi, вiдхилення яких вiд вертикалi вiдповiдають технiчним вимогам, перед облицюванням очищають вiд пилу, патьокiв розчину i змочують водою. Якщо на поверхнi i окремi западини або вiдхилення вiд вертикалi, цi мiсця виправляють шаром цементного розчину. Пiсля розрiвнювання розчину i перевiрки рiвностi поверхнi правилом, дiлянки, вкритi розчином, подряпують, роблячи на них хвилеподiбнi або похилi, пiд кутом 45В°, борозни. Окремi виступи на поверхнi зрубують зубилами.
Цеглянi поверхнi з кладкою у повний шов, а також бетоннi поверхнi насiкають, очищають вiд пилу i перед облицюванням змочують водою.
Дерев'янi стiни i перегородки, призначенi для облицювання, попередньо вкривають гiдроiзоляцiйним матерiалом: толем або руберойдом. Рулоннi гiдроiзоляцiйнi матерiали прибивають внапусток у два шари толевими цвяхами. При використаннi звичайних цвяхiв завдовжки 30-40 мм iх забивають до половини довжини, а решту загинають, притискуючи толь. Потiм до поверхнi прибивають металеву сiтку або обплутують ii дротом, натягуючи на попередньо забитi цвяхи. Пiсля цього пiдготовлену поверхню вкривають шаром цементного розчину складу 1: 3 або 1: 4, завтовшки не менше як 15 мм, який не розрiвнюють, а лише трохи ущiльнюють. Зразу ж пiсля ущiльнення на шарi розчину подряпкою роблять борозни. Облицьовувати поверхню починають пiсля повного затвердiння пiдготовчого шару.
Рiвнi i гладенькi поверхнi великопанельних стiн i перегородок облицьовують плиткою, яку закрiплюють на спецiальних мастиках. Тому поверхнi перед облицюванням очищають вiд патьокiв розчину, бруду i обмiтають вiд пилу. Окремi дефектнi мiсця пiдмазують цементним або цементно-вапняним розчином, затираючи iх теркою. Облицьовувати пiдготовлену поверхню можна пiсля повного висихання розчину в мiсцях пiдмазки.
Перед облицюванням стiн керамiчними глазурованими i скляними плитками на розчинi пiдготовлену поверхню змочують водою.
РЖснуi два способи укладання облицювання: з розшиванням швiв i без розшивання. Для кожного з них застосовуiться свiй розчин кладки.
При установцi облицювання з розшиванням швiв змiшати за об'iмом:
2 частини портландцементу;
1 частину винищити;
5-7 частин пiску середньоi фракцii;
фарбники (при необхiдностi зробити шви в кольорi);
додати необхiдну кiлькiсть води.
При безшовному облицюваннi змiшати за об'iмом:
2 частини портландцементу;
1 частину винищити;
7 частин пiску середньоi фракцii;
клей ПВА, або клей (спецiальний тип клею, зазвичай вживаний для кладки керамiчноi плитки) кладки розвести в об'iмному станi 1: 1 з водою i додати отриманий розчин сумiшi (замiсть води).
Кiлькiсть портландцементу може варiюватися залежно вiд його марки i якостi.
Окрiм вказаних простих клеiв ми рекомендуiмо професiйнi клейовi склади, а також затирачi швiв.
Правильнiсть облицьованоi плитками поверхнi перевiряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви мiж плитками мають бути рiвними, а вищербленiсть кромок плиток не повинна бути бiльшою за 0,5 мм.
Вiдхилення, що допускаються при облицюваннi вертикальних поверхонь, подано у табл.1.
Таблиця 1. Вiдхилення, що допускаються при облицюваннi вертикальних поверхонь (мм)
| Найменування вiдхилень | Плитки |
| керамiчнi глазурованi | полiстирольнi |
| Вiдхилення облицьованоi поверхнi вiд вертикалi на 1 м | 1,5 | 1 |
| Те саме, на висоту примiщення | 4 | - |
| Вiдхилення швiв вiд вертикалi i горизонталi на 1 м | 1,5 | 2 |
| Те саме, на довжину ряду | 3 | - |
Вiдсутнiсть збiгу у профiлях архiтектурних витягнутих деталей на стиках i швах | 0,5 | - |
| Промiжки мiж поверхнею i прикладеним двометровим правилом | 2 | До 1 мм |
| Товщина швiв | 1,5-2,5 | 0,5 |
Вместе с этим смотрят:
Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття
Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки
Амурський мiст
Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"
Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома