Обштукатурювання цегляних стiн простою штукатуркою з послiдуючим затиранням "вкругову" та "врозгiн"

Тема:

Обштукатурювання цегляних стiн простою штукатуркою з послiдуючим затиранням ВлвкруговуВ» та ВлврозгiнВ»

Змiст

Вступ

1. Призначення та види штукатурок

2. Пiдготовка поверхонь

2.1 Пiдготовка каменеподiбних поверхонь

2.2 Пiдготовка дерев'яних поверхонь

2.3 Армування конструкцiй

3. Вимоги до штукатурних розчинiв

4. Склади штукатурних розчинiв

5. Затирання штукатурки

6. Органiзацiя робочого мiсця

7. Охорона працi

8. Правила технiки безпеки

Перелiк використаноi лiтератури

Вступ

Незважаючи на розвиток iндустрiального опорядження, обштукатурення залишаiться одним iз найпоширенiших видiв опоряджувальних робiт, особливо у цегляному домобудiвництвi.

Обштукатуренi примiщення бiльш гiгiiнiчнi, значно теплiшi, менш звукопровiднi. За допомогою штукатурки фасад i внутрiшнi примiщення будiвлi можна прикрасити архiтектурними деталями, виконати найрiзноманiтнiшi фактури поверхнi.

Сьогоднi, в жорстких умовах ринкових вiдносин велику увагу придiляють якостi будiвельноi продукцii (будинкiв i споруд рiзного призначення), що залежить вiд багатьох складових, але основними серед них були i залишаються якiсть та довговiчнiсть будiвельних матерiалiв.

Нинi певна частина населення живе в небезпечному оточеннi немiцних, недовговiчних будинкiв i споруд. Сучаснiсть i майбутнi потребують реконструкцii старих будинкiв, надання iм оригiнальностi та виразностi, застосування пiд час зведення будiвель цiкавих нестандартних вирiшень як в оздобленнi iнтер'iрiв, так i фасадiв. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будiвництво, зокрема в опорядження будинкiв, новi нетрадицiйнi матерiали i технологii.

В Украiнi вже намiтилися тенденцii до замiни традицiйних штукатурних розчинiв, мокрих способiв штукатурення бiльш прогресивними матерiалами i технологiями.

Тема цiii роботи направлена на визначення особливостей органiзацii технологiчного процесу виконання простого штукатурення використовуючи такi прийоми затирання поверхонь, як: ВлвкруговуВ» та ВлврозгiнВ». Це й обумовило актуальнiсть вибору теми дипломноi роботи.

Найголовним завданням являiться вибiр потрiбних матерiалiв та iнструменту.

1. Призначення та види штукатурок

Штукатурнi роботи тАФ це процес нанесення покриття на поверхнi будiвельних елементiв. Таке покриття може бути виконане нанесенням на поверхню шарiв штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваноi поверхнi штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) пiсля затвердiння i наступного оброблення полiпшуi захиснi властивостi конструкцii (теплотехнiчнi, звукоiзоляцiйнi тощо), створюi необхiднi санiтарно-гiгiiнiчнi та естетичнi умови. Штукатурка захищаi поверхнi будiвельних елементiв вiд шкiдливих атмосферних i техногенних впливiв, високих температур i подовжуi термiн експлуатацii будинкiв i споруд.

Залежно вiд призначення штукатурки класифiкують на звичайнi, декоративнi та спецiальнi.

Звичайнi штукатурки виконують з iдиною метою тАФ вирiвнювання поверхнi будiвельних елементiв, якi потiм опоряджують шпалерами або фарбують рiзноманiтними малярними сумiшами. ii, як правило, наносять на поверхнi окремими шарами, що виконують певнi функцii.

За якiстю виконання звичайна штукатурна буваi простою, полiпшеною i високоякiсною

Декоративнi штукатурки призначенi для надання поверхнi закiнченого кольорово-фактурного вигляду, що не потребуi наступного фарбування поверхнi чи ii опорядження iншими матерiалами.

Спецiальнi штукатурнi покриття надають будiвельним елементам, що обробляються, тих чи iнших певних властивостей. Спецiальнi штукатурки можуть бути гiдро-, тепло-, звуко- та га-зоiзоляцiйними, хiмiчно та бiологiчно стiйкими, рентгено- i пожежозахисними.

Види штукатурок. Здебiльшого штукатурка складаiться з трьох шарiв: оббризку, грунту i накривки. Оббризк i грунт називають пiдготовчими шарами, а накривку - опоряджувальним.

Оббризк - це перший шар штукатурки завтовшки 3-5 мм для кам'яних i 5-9 мм для дерев'яних поверхонь. Цей шар накидають рiдким розчином (рухомiсть 10-12 см).

Грунт виконують густим i пiсним розчином (рухомiсть 7-8 см). Товщина його на кам'яних поверхнях становить 4-5 мм, на дерев'яних 5-7 мм.

Накривку роблять рiдким розчином (рухомiсть 9-10 см) з бiльшим вмiстом в'яжучого матерiалу i дрiбнозернистим наповнювачем. Товщина накривного шару становить не бiльше нiж 2 мм.

Просту штукатурку (тАЮпiд сокiл") застосовують для штукатурення у пiдвалах, складах, тимчисових будiвлях, а також у пiдсобних примiщеннях громадських та промислових будинкiв. Проста штукатурка складаiться з двох шарiв (А) i повинна бути завтовшки не бiль-ше нiж 12 мм. Пiсля нанесення на поверхню ii розрiвнюють соколом (В) i затирають теркою (Г).

2. Пiдготовка поверхонь

2.1 Пiдготовка каменеподiбних поверхонь

Щоб штукатурний розчин мiцно приставав до поверхнi, вона повинна бути шорсткою, чистою, без пилу i масних плям.

Природноi шорсткостi поверхнi не досить для мiцного зчеплення ii з розчином, тому на поверхнях пiд час iх пiдготовки створюють штучну шорсткiсть.

Цеглянi поверхнi стiн, виконанi у пустошовку, перед штукатуренням обмiтають вiд пилу i змочують водою. Цеглянi поверхнi з швами, заповненими розчином, а також бетоннi поверхнi насiкають троянкою (Б), зубилом (В) чи бучардою, утворюючи на них похиленi борозни завглибшки 3-5 мм на вiдстанi 5-8 см одна вiд одноi (Г). Для прискорення роботи застосовують електро-вiдбiйний молоток (А), у патрон якого вставляють троянку. Насiкати поверхнi треба тiльки в захисних окулярах, користуючись справним iнструментом.

Пiсля насiкання поверхню очищають вiд пилу i змочують водою, щоб пiд час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Кам'янi поверхнi очищають вiд рiзних плям металевими щiтками, а напливи з затвердiлого розчину та каменi, що виступають, зрубують зубилами. Очищати поверхню вiд пилу можна вiничками, щiтками або за допомогою стисненого повiтря, що подаiться в примiщення по шлангах вiд компресора. Змочують i промивають поверхнi водою, набризкуючи ii щiтками або з шлангiв, приiднаних до водопровiдноi сiтки. Штукатурити починають через 1-2 год пiсля змочування поверхнi.

2.2 Пiдготовка дерев'яних поверхонь

Для кращого зчеплення дерев'яноi поверхнi з штукатурним шаром ii оббивають дранкою, очеретом чи вербовими лозинами. До початку роботи дранку сортують за розмiрами та якiстю. З кривих i тонких драниць пiдбивають перший шар дранки, а з прямiших - другий. Перший шар дранки називаiться простильним, а другий - вихiдним. Дранку прибивають хрест-навхрест (Б) пiд кутом 45В° щодо пiдлоги чи стiни (при пiдбиваннi стель). Щоб дранка не жолобилась при намоканнi, мiж кiнцями драниць слiд залишати простiр завширшки 2-3 мм.

Вiдстань мiж окремими драницями повинна бути такою: для горизонтальних поверхонь - не бiльше 45 мм, для вертикальних - не бiльше 55 мм. Прибивають дранку штукатурними цвяхами завдовжки 30-40 мм. Цвяхи забивають штукатурним молотком (А) через одне-два перехрещення драниць. Мiж поверхнею i дранкою утворюiться простiр, в який запливаi розчин i мiцно зчiплюiться з ними.

При застосуваннi очерету його також сортують, нарiзають шматки однакового розмiру i шаром пiдбивають до поверхнi, закрiплюючи вертикально або похило розмiщеними тонкими рейками, драницями (В) або дротом.

Для тепло- i звукоiзоляцii поверхнi оббивають повстю, рогожею або картоном, а для гiдроiзоляцii - толлю або рубероiдом. До прибивання дранки цi матерiали закрiплюють на по-веохнi цвяхами, якi загинають.

2.3 Армування конструкцiй

У мiсцях потовщеного штукатурного шару (вiконнi i двернi укоси, галтелi, карнизи) чи на стиках дерев'яноi i кам'яноi поверхонь набивають металеву сiтку (А) або цвяхи, на якi намотують дрiт. Якщо в деяких мiсцях на плоских горизонтальних поверхнях товщина штукатурного шару маi бути бiльше нiж 2 см, а на вертикальних - бiльше нiж 3 см, то iх також обтягують сiткою або роблять плетiння з дроту.

Сiтку прибивають до поверхнi цвяхами, забиваючи iх, якщо можна, безпосередньо у повехню, шви кам'яноi кладки або в заздалегiдь закладенi дерев'янi пробки. Щоб сiтка мiцно трималася, цвяхи забивають до половини iх довжини, а решту цвяха загинають, притискуючи ним сiтку. Ширина сiтки для оббивання стику дерев'яноi i кам'яноi поверхонь маi бути не менше нiж 10 см. Канали, в яких прокладенi електричнi або телефоннi кабелi, стояки центрального опалення чи водопроводу, до штукатурення закривають штучними плитами або затягують сiткою (Б). Ширина сiтки маi бути на 10-15 см бiльшою вiд ширини каналу.

Перед штукатуренням металевi балки, що виступають, до встановлення на мiсце також повиннi бути обмотанi сiткою (В) або дротом (Г).

3. Вимоги до штукатурних розчинiв

Розчини бувають простi й складнi. Якщо у складi розчину i лише один в'яжучий матерiал, його називають простим (цементний, гiпсовий), а якщо два i бiльше - складним (цементно-вапняний, вапняно-гiпсовий тощо).

Розчин повинен бути пластичним, мати потрiбну рухомiсть (густину) i водоутримувальну здатнiсть.

Пластичним називаiться розчин, який легко розрiвнюiться на поверхнi штукатурним iнструментом, не утворюючи щiлин. Вiн добре прилипаi до поверхнi i зчiплюiться з нею.

Пластичнiсть розчину залежить вiд спiввiдношення в ньому в'яжучого матерiалу, для економii якого в розчин iнодi додають такi пластифiкатори, як глина, БС тощо. Якщо розчин маi недостатню кiлькiсть в'яжучого матерiалу, його називають пiсним, а при надмiрнiй - жирним.

Щоб визначити пластичнiсть (жирнiсть) розчину, його досить пригладити кель-мою. Розчин буде пластичним тодi, якщо пiд кельмою утвориться гладенька, без щiлин смуга. З цiiю ж метою можна занурити у розчин i витягнути звичайну дерев'яну рейку. Якщо розчин прилипне до неi, то вiн достатньо пластичний (А).

Рухомiсть (густота) розчину залежить вiд кiлькостi води в ньому: чим бiльше води, тим вiн рухомiший, i навпаки. Рухомiсть розчину вимiрюють у сантиметрах за глибиною занурення в нього стандартного металевого конуса (Б) масою 300 г, який маi подiлки вiд 1 до 15 см. Для визначення рухомостi розчину конус встановлюють так, щоб його вершина доторкалась до поверхнi розчину (В), й вiдпускають конус. На скiльки сантиметрiв вiн зануриться у розчин, така й буде рухомiсть (Г). Рухомiсть розчинiв для штукатурних робiт повинна становити: для першого пiдготовчого шару (оббризку) - 10-12 см; другого пiдготовчого шару (грунту) -7-8 см; для опоряджувального шару (накривки)-9-10 см.

Властивiсть розчину утримувати в собi воду пiд час зберiгання, транспортування i нанесення його на пористу поверхню називаiться водоутримувальною здатнiстю. Високу водоутримувальну здатнiсть мають пластичнi розчини.

За мiцнiстю розчини подiляють на такi марки: 4,10,25,50,75,100.

4. Склади штукатурних розчинiв

Склад розчину записують цифровим спiввiдношенням масових або об'iмних його частин, наприклад: цементний розчин 1: 3; цементнотАФвапняний розчин 1:1:5. Це означаi, що для приготування цементного розчину слiд брати одну частину цементу i три частини пiску, а для приготування цементно-вапняного розчину-по однiй частинi цементу й вапняного тiста i п'ять частин пiску.

Розчин готують механiзованим способом у розчинозмiшувачах. При невеликих обсягах робiт або в разi застосування розчинiв з добавкою гiпсу iх готують у дерев'яних (А) або металевих (Б) ящиках.

Для штукатурення кам'яних поверхонь у сухих примiщеннях зостосовують вапнянi розчини.

Залежно вiд якостi вапна i призначення розчину добирають його склад, який становить: для оббризку-1:2; 1:2,5; 1:3; грунту-1:2,5; 1:3; 1:4; для накривки-1:1,5; 1:2; 1:2,5.

Спосiб приготування вапняного розчину. У посудинi розбавляють водою вапно до утворення вапняного молока. Потрiбну кiлькiсть пiску насипають в ящик, добавляють вапняного молока i добре перемiшують (В).

Для штукатурення дерев'яних поверхонь i витягування внутрiшнiх карнизiв застосовують вапняно-гiпсовi розчини. iх готують на основi вапняного розчину, додають до нього окремо розведений у водi гiпс. Вапняно-гiпсовий розчин готують у такiй кiлькостi, щоб його можна було використати за 15-20 хв. До вапняного розчину додаiться гiпс у таких межах: для штукатурення стiн-20-50%, для стель-30-70% об'iму розчину.

Для штукатурення бетонних поверхонь i поверхонь у примiщеннях з пiдвищеною вологiстю застосовують цементнi або цементно-вапнянi розчини. Склад розчинiв добирають залежно вiд марки цементу, якостi вапна та умов експлуатацii штукатурки.

Склад цементних розчинiв становить: для оббризку-1:2; 1:2,5; грунту-1:3; 1:4; для на-кривки-1:2; 1:2,5.

Спосiб приготування цементного розчину. Потрiбну кiлькiсть пiску i цементу насипають в ящик i перемiшують у сухому станi (гарцюють). У перегарцьовану сумiш ллють воду до потрiбноi рухомостi i перемiшують. Склад цементно-вапняних розчинiв становить: для оббриз-ку-1:1:4,5; 1:1:5; грунту-1:1:6; 1:1:7-9; для накривки-1:1:4,5; 1:1:5.

Спосiб приготування цементно-вапняного розчину. В ящик насипають потрiбну кiлькiсть пiску i цементу, сумiш гарцюють. Виливають у неi окремо приготовлене вапняне молоко i добре перемiшують.

5. Затирання штукатурки

Пiсля розрiвнювання поверхню потрiбно затерти за допомогою терки. Затирають дерев'яною теркою (що складаiться з полотна розмiром 12 х 19 см i знiмноi ручки), полотно якоi може бути оббито фетровими чи повстяними прокладками, або терками з фторопласту, пiнопласту.

Затирають штукатурку послiдовно вкругову та врозгiн

Вкругову затирають рухом терки проти ходу годинниковоi стрiлки. При цьому ребром терки зрiзують горбики, а полотно перемiщуi розчин по поверхнi, заповнюючи ним заглиблення й одночасно ущiльнюючи ii.

Виконавши затирання 1..1,5 м² вкругову, вiдразу затирають ii врозгiн тАФ прямолiнiйним рухом-помахом, знизу вгору i зверху вниз. Загладжують гладилками, що мають форму напiвтеркiв. Застосовують дерев'янi, оббитi листовою гумою, металевi та пластмасовi гладилки.

Загладжують вiдразу пiсля розрiвнювання звичайними напiвтерками у двох напрямках: на стiнах спочатку у вертикальному напрямку, а потiм у горизонтальному; на стелi тАФ спочатку поперек напрямку свiтлових променiв, а потiм у напрямку свiтлових променiв якщо загладжують гладилками, оббитими листовою гумою, то отримують дрiбнопiщану фактуру, найбiльш придатну для клейового фарбування. Якщо загладжують металевими гладилками, то поверхня стаi неначе залiзненою i найбiльше пiдходить пiд масляне фарбування.

Металевими напiвтерками i гладилками виконують також безпiскову вапняно-гiпсову накривку. Безпiскову накривку поверхнi застосовують при пiдготовцi пiд фарбування залiзобетонних конструкцiй. ii наносять на добре вирiвняний пiдготовчий шар штукатурки або бетонну поверхню за два рази. Загальна товщина накривного шару маi бути не бiльше нiж 2 мм.

Склад вапняно-гiпсового розчину залежить вiд якостi вапняного тiста та вологостi поверхнi, на яку його наносять. Чим бiльша вологiсть поверхнi, тим менше гiпсу маi входити до складу розчину. Здебiльшого застосовують розчини складу 1: 2 або 1: З (1 частина гiпсу i 2 тАФ 3 частини вапняного тiста).

Розчин приготовляють малими порцiями в дерев'яному або металевому ящику невеликого розмiру. Перед змiшуванням гiпс пересiвають крiзь дрiбне сито, а розведене водою вапняне тiсто (молоко) тАФ процiджують. Готуючи розчин, в ящик наливають вапняне молоко i поступово додають до нього потрiбну кiлькiсть гiпсу. Пiсля перемiшування сумiшi маi утворитися сметаноподi-бна паста. Приготовлений розчин треба використати протягом 15..20 хв.

Можна також користуватися гiпсовим розчином. У цьому разi пересiяний гiпс у ящику змiшують з попередньо приготовленою 2..3%-ю клейовою водою. Тваринний клей, з якого приготовляiться клейова вода, як i вапно, сприяi уповiльненню термiну твердiння безпiсковоi накривки.

Одержаний розчин кельмою накладають на сталеву гладилку, намазують на поверхню шаром 0,5..0,8 мм завтовшки. Нане сении шар вiдразу розрiвнюють i згладжують тiiю самою глади-лкою, тримаючи ii пiд кутом 10.. 15В° до поверхнi. Через 20..30 хв наносять другий шар безпiсковоi накривки i остаточно його обробляють гладилкою, а потiм щiткою, змоченою у водi. При цьому опоряджена поверхня маi набрати вигляду дзеркального блиску. У разi перерви в роботi край розчинового шару треба зрiзати пiд гострим кутом до поверхнi, щоб уникнути напливiв при подальшому нанесеннi розчину.

Стикування дiлянок накривки:

1 тАФ розчин; 2 тАФ стик

6. Органiзацiя робочого мiсця

Робочим мiсцем називають частину виробничоi площi, призначену для виконання певного обсягу трудових дiй одним або кiлькома працiвниками.

Робочi мiсця можуть бути стацiонарними i пересувними. На будiвництвi при виконаннi опоряджувальних робiт майже немаi стацiонарних робочих мiсць, адже робiтник разом iз пристроями i матерiалами пiд час виконання роботи пересуваiться з однiii дiлянки примiщення на iншу.

На робочому мiсцi опоряджувальника мають бути обладнання, матерiали i знаряддя працi, потрiбнi для виконання опорядження, iх розмiщують так, щоб пiд час роботи не доводилося робити зайвих рухiв. Ручний iнструмент, який беруть правою рукою, маi лежати справа, а той, що беруть лiвою рукою, тАФ злiва. Якщо для роботи потрiбен столик, то його встановлюють так, щоб з цього мiсця можна було виконати якнайбiльший обсяг роботи.

Велике значення для органiзацii робiт маi своiчасна пiдготовка матерiалiв i поточне забезпечення ними опоряджувальнигав. Тому в спецiально вiдведених примiщеннях заздалегiдь сортують плитки, розкроюють лiнолеум, приготовляють розчини i мастики. Пiдготовленi матерiали в процесi роботи ритмiчно подають на робочi мiсця.

Пiд час виконання робiт обов'язково слiд дотримуватися всiх правил технiки безпеки i виробничоi санiтарii. Робочi мiсця опоряджувальникiв обладнують засобами зв'язку, а також пристроями, якi забезпечують нормальнi гiгiiнiчнi умови (освiтлення, захист вiд протягiв тощо).

7. Охорона працi

У сучасних ринкових умовах на виробництвi дедалi бiльше впроваджуються передовi технологii, новi матерiали, машини, механiзми, автоматизованi лiнii. Полегшуючи працю, пiдвищуючи ii продуктивнiсть, вони водночас несуть у собi небезпеку для життя та здоров'я працiвникiв тАФ ось чому питанням охорони працi в нашiй краiнi придiляiться першочергова увага. 14 жовтня 1992 р. Верховна Рада Украiни ухвалила Закон ВлПро охорону працiВ». Вiн маi вагоме соцiально-економiчне значення, оскiльки торкаiться життiвих iнтересiв громадян Украiни i насамперед молодi, адже пiд час виробничоi практики щорiчно травмуiться чимало учнiв професiйно-технiчних навчальних закладiв.

Охорона працi тАФ це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiiнiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров'я i працездатностi людини в процесi працi. Система правових норм, якi регулюють охорону працi, передбачаiться будiвельними нормами i правилами ВлТехника безопасности в строительст-веВ» (СНиП РЖП-4-80), а також державними стандартами.

Головною метою охорони працi i створення на кожному робочому мiсцi безпечних умов працi, умов безпечноi експлуатацii обладнання, зменшення або повна нейтралiзацiя дii шкiдливих i небезпечних виробничих чинникiв на органiзм людини у процесi працi.

Кожна будiвельна органiзацiя щороку складаi плани заходiв щодо охорони працi, а також колективний договiр, згiдно з яким працiвники мають право на:

- здоровi й безпечнi умови працi;

- вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого

- дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки;

- матерiальне забезпечення як соцiальне страхування через

- старiсть, хворобу, у разi втрати працездатностi, а також безробiття;

- об'iднання у професiйнi спiлки;

- розв'язання колективних трудових конфлiктiв.

- За загальний стан охорони працi на будiвництвi об'iкта вiдповiдають начальник i головний iнженер тресту або управлiння. Охорона працi на будiвництвi охоплюi:

- умови працi;

- правила технiки безпеки на будiвельному майданчику;

- правила технiки безпеки пiд час безпосереднього виконання певних будiвельних робiт;

- протипожежнi заходи на будiвництвi;

- гiгiiну працi й виробничоi санiтарii;

- першу допомогу у разi нещасних випадкiв;

- охорону працi учнiв на будiвельних об'iктах.

Контроль за виконанням правил технiки безпеки i здiйсненням органiзацiйно-технiчних i санiтарно-гiгiiнiчних заходiв щодо запобiгання випадкам травматизму i професiйним захворюванням покладено на осiб, призначених адмiнiстрацiiю будiвництва з-помiж iнженерно-технiчного персоналу, а також громадських iнспекторiв. Цi працiвники контролюють виконання наказiв, iнструкцiй, розпоряджень з питань технiки безпеки, проводять iнструктажi робiтникiв, беруть участь у перiодичних випробуваннях машин, механiзмiв, приладiв, риштувань, а також працюють у комiсiях, що розслiдують причини аварiй i випадки травматизму на будiвельному майданчику.

У професiйно-технiчних навчальних закладах за загальний стан охорони працi навчального закладу вiдповiдаi директор, за безпосередню роботу щодо заходiв з питань безпеки працi учнiв, пожежноi безпеки та гiгiiни працi тАФ заступник директора з навчально-виробничого процесу. За охорону працi в навчальних майстернях вiдповiдаi старший майстер та майстри виробничого навчання.

Державний нагляд за станом охорони працi в будiвельних органiзацiях здiйснюють: Державний комiтет Украiни з нагляду за охороною працi; органи державного пожежного нагляду Управлiння пожежноi охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украiни i органи санiтарно-епiдемiологiчноi служби Мiнiстерства охорони здоров'я. Вищий нагляд за дотриманням законодавства про охорону пращ здiйснюi Генеральний прокурор Украiни.

8. Правила технiки безпеки

1.Суворе дотримання правил технiки безпеки запобiгаi травматизму пiд час робiт.

2.Перед початком виконання робiт штукатура iнструктують про безпечнi способи виконання виробничого завдання.

3. Перед початком виконання робiт оглядаi робоче мiсце, пiдбираi необхiднi матерiали, перевiряi справнiсть iнструментiв, iнвентарю, пристроiв, оглядаi спецодяг.

4.Насiчку поверхнi пiд облицювання за допомогою ручних машин або iнструментiв виконуйте у захисних окулярах зi спецiальним склом, яке не б'iться, i в рукавицях.

5.Рукоятки iнструментiв повиннi мати надiйне крiплення i бути без вибоiн i вiдколiв.

6.Довжина ручок скарпелiв, молоткiв та iнших ударних iнструментiв повинна бути не менше 150 мм.

7.На заточувальному верстатi необхiдно працювати (гострити iнструменти та кромки перерублених плиток тощо) тiльки в захисних окулярах.

8.Працюючи з кислотою, знежирюючи поверхнi, призначенi для облицювання, треба бути обережним, використовувати соляну кислоту немiцноi концентрацii (3%-ву). Розбавляючи, тiльки кислоту можна вливати у воду, а не навпаки; це запобiгаi розбризкуванню кислоти i виникненню опiкiв при роботi з нею.

9.Ганчiрки, намоченi кислотою, не можна брати незахищеними руками. З метою запобiгання опiкiв ганчiрки намотуйте на кiнець дерев'яного стержня.

10.Пiд час приготування та використання розчинноi сумiшi забороняiться iсти, пити, палити. Не вдихати пил! Сумiшi мiстять у своiму складi цемент, за умов сполучення якого з водою вiдбуваiться лужна реакцiя. У разi потрапляння розчиненоi сумiшi в очi, iх слiд промити водою, а за необхiдностi звернутися до лiкаря за допомогою.

11. Рубання i пiдтесування плиток виконують у захисних окулярах зi спецiальним склом, яке не б'iться. Пiдтесування i рубання плиток на колiнах виконувати забороняiться!

12. Працюючи у недостатньо освiтлених примiщеннях (санвузлах, сходових клiтках), тимчасове освiтлення повинно мати напругу не вище 42 В.

13. На висотних роботах користуються пiдмостками i драбинами. Забороняiться застосовувати замiсть них випадковi опори.

14. Пiсля закiнчення роботи слiд очистити iнструменти, прибрати будiвельне смiття (в тому числi тару i упаковку вiд плитки). Додержання них вимог запобiгаi появi випадкiв травматизму при вимощуваннi плиткових поверхонь.

Перелiк використаноi лiтератури

1. Добровольський Г.М. Штукатурнi роботи.

2. Штукатурнi i облицювальнi роботи: Пiдруч. для учнiв проф.-техн. навч. закладiв освiти.тАФ К.: Технiка, 1997.тАФ 304 а: iл,-Бiблiогр.: с 296.

3. Остапченко Т.РД. Технологiя опоряджувальних робiт: Пiдручник. тАУ К.: Вища освiта, 2003. тАУ 384 с.: iл.

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома