Опорядження прямокутних колон з конелюрами

Тема:

Опорядження прямокутних колон з канелюрами

Змiст

1. Класифiкацiя i призначення штукатурних робiт

2. РЖнструменти для виконання штукатурних робiт

3. Пристроi для виконання штукатурних робiт на висотi

4. Витягування i опорядження колон

5. Опорядження колон за допомогою шаблонiв

6. Оброблення колон за допомогою фасонних рейок

7. Послiдовнiсть оброблення архiтектурного ордера

8. Економiчнi розрахунки

9. Правила технiки безпеки

Використана лiтература

1. Класифiкацiя i призначення штукатурних робiт

Штукатурнi роботи тАФ це процес нанесення покриття на поверхнi будiвельних елементiв. Таке покриття може бути виконане нанесенням на поверхню шарiв штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваноi поверхнi штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) пiсля затвердiння i наступного оброблення полiпшуi захиснi властивостi конструкцii (теплотехнiчнi, звукоiзоляцiйнi тощо), створюi необхiднi санiтарно-гiгiiнiчнi та естетичнi умови. Штукатурка захищаi поверхнi будiвельних елементiв вiд шкiдливих атмосферних i техногенних впливiв, високих температур i подовжуi термiн експлуатацii будинкiв i споруд.

Обштукатуренi примiщення бiльш гiгiiнiчнi, значно теплiшi, менш звукопровiднi. За допомогою штукатурки фасад i внутрiшнi примiщення будiвлi можна прикрасити архiтектурними деталями, виконати найрiзноманiтнiшi фактури поверхнi.

Незважаючи на розвиток iндустрiального опорядження, обштукатурення залишаiться одним iз найпоширенiших видiв опоряджувальних робiт, особливо у цегляному домобудiвництвi.

Залежно вiд призначення штукатурки класифiкують на звичайнi, декоративнi та спецiальнi.

Звичайнi штукатурки виконують з iдиною метою тАФ вирiвнювання поверхнi будiвельних елементiв, якi потiм опоряджують шпалерами або фарбують рiзноманiтними малярними сумiшами. ii, як правило, наносять на поверхнi окремими шарами, що виконують певнi функцii.

За якiстю виконання звичайна штукатурна буваi простою, полiпшеною i високоякiсною

Декоративнi штукатурки призначенi для надання поверхнi закiнченого кольорово-фактурного вигляду, що не потребуi наступного фарбування поверхнi чи ii опорядження iншими матерiалами.

Спецiальнi штукатурнi покриття надають будiвельним елементам, що обробляються, тих чи iнших певних властивостей. Спецiальнi штукатурки можуть бути гiдро-, тепло-, звуко- та газоiзоляцiйними, хiмiчно та бiологiчно стiйкими, рентгено- i пожежозахисними.

2. РЖнструменти для виконання штукатурних робiт

Для пiдготовки поверхонь пiд штукатурення, нанесення та розрiвнювання штукатурного розчину використовують вiдповiднi ручнi та механiзованi iнструменти.

Штукатурний молоток (рис. 2.1, а) застосовують для прибивання дранки, дерев'яних рейок до поверхнi i насiкання кам'яних поверхонь та як ударний iнструмент для iнших операцiй. Молоток з одного боку маi бойок, а з другого - прорiз для витягування цвяхiв. Маса молотка 500-600 г.

Для насiкання кам'яних поверхонь користуються спецiальним насiкальним молотком (рис. 2.1, б), маса якого близько 1 кг.

Бучарда (рис. 2.1, в) застосовуiться для створення шорсткостi на кам'яних поверхнях при пiдготовцi iх пiд штукатурення, а також для обробки шару затвердiлоi декоративноi штукатурки ("пiд бучарду"). Бучарда металева, маса ii 1,2-1,5 кг. На торцевих боках зроблена насiчка у виглядi маленьких зубцiв пiрамiдальноi форми. Кiлькiсть зубцiв рiзна (16 i 32), що даi змогу пiд час обробки декоративноi штукатурки одержати рiзну фактуру поверхнi.

Рис. 2.1. РЖнструменти для пiдготовки поверхонь пiд штукатурення:

а - молоток штукатурний; б - молоток насiкальний; в - бучарда; г - троянка; д тАУ скарпель

Рис. 2.2. РЖнструменти для нанесення будiвельних розчинiв на поверхню:

а - алюмiнiiвий сокiл б - штукатурна лопатка (кельма) в - кiвш

Троянкою (рис. 2.1, г) розчищають та поглиблюють шви у цеглянiй кладцi, а також насiкають бетоннi i цеглянi поверхнi для збiльшення iхньоi шорсткостi. Робоче лезо троянки зубчате. Замiсть троянки з цiiю ж метою використовують скарпель (рис. 2.1, д) або звичайне зубило.

Для механiзованого насiкання поверхнi застосовують електричнi або пневматичнi молотки та перфоратори.

Штукатурний розчин на поверхню вручну наносять соколом, штукатурною лопаткою або ковшем.

Сокiл (рис. 2.2, а) використовують для пiдтримання невеликоi кiлькостi розчину на певнiй вiдстанi вiд поверхнi пiд час штукатурення. Соколом можна також наносити (намазувати) розчин на поверхню i ущiльнювати його. Виготовляють цей iнструмент з алюмiнiiвого листа чи пластику. Оптимальнi розмiри 400x400 чи 400x450 мм. Верхня робоча поверхня сокола маi бути рiвною, без щiлин i пошкоджень.

Штукатурна лопатка або кельма (рис. 2.2, б) призначена для накидання розчину з сокола або ящика на поверхню. Лопаткою можна при потребi також наносити розчин на невеликi дiлянки поверхнi. Виготовляють лопатку серцеподiбноi форми з листовоi сталi завтовшки до 1 мм. До неi прикрiплено дерев'яну ручку завдовжки 125 мм.

Кiвш (рис. 2.2, в) використовують для накидання з ящика на поверхню здебiльшого рiдких розчинiв. Його застосування значно пiдвищуi продуктивнiсть працi, оскiльки за один рух ковшем, залежно вiд його мiсткостi, можна накинути на поверхню 0,8-1,5 л розчину.

Для розрiвнювання, ущiльнення i оброблення штукатурного шару застосовують напiвтерки, малку, правило i терки.

Напiвтерки (рис. 2.3, а, б) призначенi для розрiвнювання й ущiльнення штукатурного шару, нанесеного на поверхню штукатурною лопаткою, ковшем або механiзованим способом. Виготовляють iх з просоченоi гарячою олiфою деревини (сосни, ялини) або алюмiнiю. Дерев'янi напiвтерки залежно вiд довжини бувають малi (35 см), середнi (80 см) i великi (120 см).

Рис. 2.3. РЖнструменти для розрiвнювання й оброблення нанесеного на поверхню штукатурного шару:

а - напiвтерки дерев'янi б - напiвтерка алюмiнiiва в - малка, г тАУ правило

Малою напiвтеркою можна розрiвнювати штукатурний шар у кутах примiщення або на невеликих важкодоступних дiлянках поверхнi; середньою - розчин на рiвнiй поверхнi; великою - фаски на зовнiшнiх кутах конструкцiй.

Звичайнi алюмiнiiвi напiвтерки, а також з робочим полотном з пiнопласту, яке приклеiне до основи водостiйкою фарбою або синтетичною смолою, здебiльшого застосовують для згладжування i натирання накривного (лицьового) шару штукатурки.

Пiд час нанесення високоякiсноi штукатурки, штукатурний шар розрiвнюють малкою (рис. 2.3, в), яку пересувають уздовж спецiальних рейок (маякiв). Довжина робочоi кромки малки маi вiдповiдати вiдстанi мiж маяками.

Правилом (рис. 2.3, г) завдовжки 1,2-2 м розрiвнюють штукатурний шар. Виготовляють його з дерева або з дерев'яноi рейки, пiдбитоi з одного боку алюмiнiiвим полотном. Вивiрене двометрове правило називаiться контрольним i застосовуiться для перевiрки рiвностi опоряджених поверхонь.

Остаточно штукатурний шар обробляють (затирають) дерев'яною, гумовою або повстяною теркою, а також гладилкою.

Рис. 2.4. Кутовi напiвтерки:

а-деревянi б-алюмiнiiвi

а б

Рис. 2.5. Щiтки

а - рогожна б - махова

Поряд з традицiйними iнструментами для штукатурних робiт iснують спецiальнi iнструменти i пристроi, за допомогою яких наносять i обробляють декоративнi опоряджувальнi шари штукатурки.

Рiзнi за розмiрами лопатки (кельми) застосовують для нанесення декоративного розчину на поверхню i його опорядження (рис. 2.7, а).

Вiдрiзачкою (рис.2.7,б)прорiзують i очищують прорiзанi русти в декоративному шарi.

Дерев'янi або алюмiнiiвi кутовi напiвтерки (рис. 2.4, а, б) використовують для опорядження кутiв. Напiвтерку для опорядження внутрiшнього кута називають лузговою, зовнiшнього - вусиковою. Для зручностi в роботi iх роблять з двома ручками.

Для змочування поверхнi водою перед штукатуренням користуються рогожною або маховою щiткою (рис. 2.5, а, б), а для зберiгання i перемiщення розчину на робочому мiсцi - металевими або дерев'яними ящиками (рис. 2.6, а) i вiдрами. Для зручностi в роботi штукатурнi ящики можуть бути на колесах чи котках (рис. 2.6, б).

Шкребками (рис. 2.8) створюють шорсткiсть на пiдготовленому шарi пiд декоративний шар.

Рис. 2.6. Ящики для приготування розчинiв

а тАУ деревтАЩянии б - металевий

Русторiзки i розшивки застосовують для прорiзування рустiв у пластичному шарi штукатурки. Найпростiшу русторiзку подано на рис. 2.9, а. Вона складаiться з дерев'яного бруска, на одному з кiнцiв якого закрiплено вигнуту металеву пластинку. Для виконання увiгнутих рустiв використовують розшивку (рис. 2.9, б), яку пiд час роботи пересувають вздовж металевоi лiнiйки з прорiзом посерединi (рис. 2.9, г). Довжина лiнiйки 1 м.

З цiiю ж метою застосовують розшивку iз змiнними лезами (рис. 2.9, в), що даi змогу виконувати русти рiзноi ширини i профiлю. Змiнне робоче лезо цiii розшивки закрiплюiться на держаку спецiальним гвинтом.

Металевi циклi (рис. 2.10, а), шкребок-циклю (рис. 2.10, б), цвяхову щiтку (рис. 2.10, в) використовують для циклювання (подряпування) опоряджувального шару. Шкребок-цикля складаiться з дерев'яноi основи розмiром 120x180 мм, на нижнiй площинi якоi рядами закрiпленi металевi зубцi, а зверху -ручка.

Штамповками (рис. 2.11) виконують поглибленi рисунки в пластичному шарi декоративноi штукатурки.

За допомогою шаблонiв, а також валикiв-шаблонiв з дерева та сiток (рис. 2.12) опоряджують поверхнi штукатурки борознами i штрихами.

Рис. 2.7. РЖнструменти для нанесення декоративного розчину на поверхню i його опорядження

а - лопатки (кельми); б - вiдрiзачка

Рис. 2.8. Шкребок для створення борозен у пластичному шарi штукатурки

Рис. 2.9. РЖнструменти i пристроi для виконання рустiв:

а - русторiзка, б - розшивка, в - розшивка зi змiнними лезами; г - лiнiйка

Рис. 2.12. РЖнструменти для опорядження штукатурки борознами i штрихами: а - гофрований шаблон з листового металу б - валик-шаблон з дерева; в - валик-шаблон, обтягнутий сiткою

3. Пристроi для виконання штукатурних робiт на висотi

Штукатурнi роботи на висотi до 4 м виконують з помосту, а у разi невеликого обсягу ремонтних робiт - з пересувних iнвентарних столикiв; ремонтнi i реставрацiйнi роботи - з колисок або пересувних вишок; зовнiшнi i внутрiшнi роботи - з риштовання.

Помiст роблять з iнвентарних столикiв, котрi встановлюють вздовж однiii iз стiн примiщення на вiдстанi 1,5-2 м один вiд одного i перекривають спецiально виготовленими щитами або окремими дошками. Тимчасовий помiст можна зробити з дощок, якi укладають на дерев'янi козла. Настеленi дошки прибивають до козел цвяхами.

Пересувнi iнвентарнi столики конструктивно схожi, але iх призначення i застосування рiзнi. Виробляють iх з металевих труб або кутиковоi сталi.

Пересувний рiзновисотний столик (рис. 3.1, а) складаiться з чотиристоякового опорного каркаса, драбини i дерев'яного настилу. Конструкцiя столика передбачаi можливiсть пiднiмання настилу завдяки висувним стоякам, якi перемiщують уздовж нерухомих стоякiв i закрiплюють штирями або спецiальними затискними гвинтами на потрiбнiй висотi (вiд 0,7 до 1,7-2,5 м). За настил використовують iнвентарний дерев'яний щит розмiром вiд 60x120 до 80x160 см. Якщо настил столика необхiдно пiдняти на висоту бiльшу за 1,1 м, його з одного боку обгороджують захисним поручнем.

Рис. 3.1. Пересувнi iнвентарнi столики:

а - рiзновисотний; б - двовисотний; в тАФ унiверсальний; 1 - нерухомий стояк; 2 - драбина; 3-висувний стояк; 4-настил; 5 - штир; 6 - пiдкiс; 7 - полиця; 8 - поручень

Двовисотний столик (рис. 3.1, б) складаiться з опорного каркаса, драбини, захисних засобiв (поручнiв), настилу i полицi для розмiщення пристроiв та iнструментiв. Столик призначений для виконання опоряджувальних робiт в примiщеннях заввишки 2,5-2,7 м. Конструкцiя його даi змогу фiксувати положення настилу на двох рiвнях - 0,7 i 0,9 м. Розмiр робочоi площадки столика - 60x100 см, маса - 22 кг.

Унiверсальний столик (рис. 3.1, в) складаiться з чотиристоякового прямого опорного каркаса, рiзновисотного опорного каркаса, драбини, настилу i полицi. Столик призначений для виконання опоряджувальних робiт в примiщеннях заввишки 2,5-2,7 м, а також на сходових клiтках. Конструкцiя його даi можливiсть фiксувати положення настилу в двох рiвнях. Працюючи у звичайному примiщеннi, настил можна встановити на висотi 0,7 або 0,9 м. Для роботи на сходовiй клiтцi до столика приiднують рiзновисотний опорний каркас, обладнаний пiдкосами. При такому положеннi столика настил можна встановити на висотi 0,75 або 0,95 м. Розмiр робочоi площадки столика - 60x100 см, маса - 24 кг.

Колиски за принципом перемiщення бувають самопiдйомнi, обладнанi електролебiдками, та такi, якi пiднiмають за допомогою лебiдок, встановлених на землi. Самопiдйомнi колиски рiзних марок ЛОС-100-120, ЛС-80-250, ЛЗ-30-250, ЛП-11М, ТП-11 тощо вiдрiзняються одна вiд одноi габаритами та вантажопiдйомнiстю.

Самопiдйомна колиска ТП-11 (рис. 3.2, а) найбiльш зручна в експлуатацii. Вона призначена для пiднiмання двох робiтникiв i 100 кг вантажу на висоту до 100 м. Робоча площадка колиски розмiром 0,97x4,4 м витримуi навантаження до 300 кг. Колиска складаiться з металевого каркаса 1 з поручнем 3, двох електролебiдок 2, суцiльнометалевого настилу 4 iз захисним бортом 5 заввишки 15 см.

Пiднiмають колиску за допомогою двох сталевих тросiв, якi перекидаються через блоки, розмiщенi на кiнцях консольних балок, що закрiплюються на даху або горищному перекриттi. Пiсля включення лебiдок в електромережу троси починають намотуватися на барабани лебiдок i пiднiмають колиску. При переключеннi лебiдки на зворотнiй рух троси розмотуються i колиска опускаiться.

Одномiсну самопiдйомну колиску ЛОС-100-120 (рис. 3.2, б) застосовують для виконання дрiбних ремонтних робiт на фасадах будинкiв. Вона складаiться з металевого каркаса 1 iз поручнем 3, електролебiдки 2, суцiльного металевого настилу 4 з захисним бортом 5. Колиска призначена для пiднiмання одного робiтника i 20 кг вантажу на висоту до 100 м. Пiднiмаiться вона за допомогою одного троса.

Пересувнi вишки бувають самопiдйомнi та збiрно-розбiрнi, iх використовують при опорядженнi фасадiв будiвель висотою до чотирьох поверхiв i для робiт в примiщеннях з високо розмiщеною стелею.

Пересувна самопiдйомна вишка ВО-10,6-12 (рис. 3.3, а) складаiтья з двох колон 2, вiзка 1 та робочоi платформи 3. Платформа за допомогою лебiдки з електроприводом пересуваiться вздовж колон, як по напрямних, з вiдмiтки 1,25 до 10,6 м i може зупинятись на рiзнiй висотi в цих межах.

Рис. 3.2. Колиски:

а - самопiдйомна; б - одномiсна самопiдйомна ЛОС-100-120

1 - каркас; 2 - електролебiдки; 3 - поручень; 4 - настил; 5 - захисний борт

Розмiр робочоi площадки платформи - 2x4 м. Перемiщення платформи здiйснюiться з пульта управлiння, що мiститься на нiй. Якщо електроенергii немаi, то платформа пересуваiться за допомогою ручного привода лебiдки, обладнаного поряд з електричним. Вишка спираiться на чотири колеса з гумовими ободами. На нове мiсце роботи в межах одного будинку вишку пересувають вручну, попередньо опустивши платформу на нижню вiдмiтку 1,25 м. Максимально допустиме навантаження на платформу 500 кг.

Пересувна збiрно-розбiрна вишка (рис. 3.3, б) даi змогу виконувати роботи на висотi до 6 м. Вона складаiться з металевого збiрного каркаса 6, що спираiться на чотири колеса, драбини 7, захисного поручня 4 та дерев'яного настилу 5. На робочому мiсцi вишку збирають з окремих секцiй, нарощуючи iх до потрiбноi висоти. Розмiр робочоi площадки вишки - 2x2 м, максимально допустиме навантаження - 200 кг.

У межах примiщення або вздовж фасаду будинку вишку пересувають вручну.

Риштовання - тимчасовi допомiжнi пристроi, використовуванi для створення на потрiбнiй висотi умов для проведення будiвельних робiт.

Залежно вiд способу пiднiмання i пересування риштовання бувають висячi, драбиннi, виставнi, пересувнi, збiрно-розбiрнi, встановлювальнi. iх виготовляють з металу i деревини.

Пiд час виконання опоряджувальних робiт використовують iнвентарнi риштовання.

Трубчастi безболтовi риштовання (рис. 3.4) застосовують для штукатурення фасадiв будинкiв заввишки до 40 м. Вони складаються з опор, прогонiв, поперечок, поручнiв та дерев'яного настилу. До кiнцiв прогонiв i поперечок приварено гачки, а вздовж опор на вiдстанi 2 м один вiд одного - спецiальнi патрубки (втулки). Пiд час монтажу риштовань гачки прогонiв 2 i поперечок 5 вставляють у вiдповiднi патрубки опор 1. Опори встановлюють уздовж стiни на вiдстанi 2 м одна вiд одноi. Ширина риштовань 1,65 м. Нижнi кiнцi опор вставляються у спецiальнi башмаки, якi спираються на дерев'янi пiдкладки, пiдмощенi пiд кожну пару опор. Риштовання прикрiплюють до стiн гачками, якi закладають у петлi анкерних болтiв, заздалегiдь закрiплених у стiнi.

На прогони укладають iнвентарнi дерев'янi щити настилу 3. Настили риштовань обгороджують iнвентарним поручнем 4 заввишки не менше 1 м, у нижнiй частинi якого закрiплюють бортову дошку заввишки 15 см.

Окремi яруси риштовань поiднують сходами.

Пiдвiснi (струннi) риштовання (рис. 3.5) пiдвiшують до металевих або дерев'яних консольних балок 1, якi закрiплюють пiд дахом. Струни риштовань 5 складаються з окремих ланок завдовжки 4 м кожна. До струн приваренi спецiальнi гачки, в якi закладають прогони настилу, поручнi 2 та бортову дошку 3. Вiдстань мiж струнами вздовж стiни становить 2,5-4 м, ширина настилу 2 м. Щоб риштовання не розгойдувались, iх у вiдповiдних мiсцях прикрiплюють до стiни жорсткими стяжками.

4. Витягування i опорядження колон

Колона - це вертикальна жорстка опора типу стрижня, який працюi переважно на стиск, несуча конструкцiя (стояк) стояково-балковоi системи. Може бути суцiльною з круглим, прямокутним чи бiльш складним поперечним перерiзом. Споруджуiться з каменю, цегли, залiзобетону або металу. Колона i однiiю з основних частин (несуча конструкцiя) архiтектурного ордера та архiтектурних форм, що iнтерпретують ордерну композицiю.

Рис. 4.1. Повний (а) i неповний (б) ордери

Архiтектурний повний ордер (рис. 4.1., а) складаiться з п'iдесталу - нижньоi частини, колони - середньоi частини i антаблемента-верхньоi частини. Неповний ордер (рис. 4.1., б) не маi п'iдесталу.

П'iдестал у свою чергу складаiться з бази, тiла п'iдесталу (стула) i карниза. База - це нижня частина п'iдесталу у виглядi високоi полицi або плити, на якiй розмiщенi, залежно вiд типу ордера, полички, валики, викруження тощо. На базi розташоване тiло п'iдесталу (стул). Зверху п'iдестал маi карниз простоi або складноi форми.

Колона стоiть на п'iдесталi i пiдтримуi антаблемент. Вона складаiться з бази, стрижня (тiла) самоi колони i капiтелi.

База - нижня частина, що маi, як правило, товсту плиту (полицю). На базi встановлено тiло колони, яке завершуiться капiтеллю.

Стрижень колони на дiлянцi вiд бази до 1/3 висоти маi цилiндричну форму, а на рештi 2/3 висоти поступово набуваi конiчноi форми з невеликим стоншенням, що називаiться ентазисом. РЖнколи колони стоншуються не тiльки догори, але i знизу, тобто мають подвiйне стоншення. Такi колони найтовщi на 1/3 вiдстанi вiд низу колони.

Пропорцii повного ордера такi: якщо по висотi його подiлити на 19 однакових частин, то висота п'iдесталу становить 4 частини, колони - 12 частин i антаблемента - 3 частини. Неповний ордер подiляють на 5 частин: 4 частини - колона, 1 частина - антаблемент.

Масштабом усiх частин ордера i радiус колони в ii нижнiй основi. Цей радiус називаiться модулем i позначаiться буквою М. У тосканському i доричному ордерах модуль подiляють на 12 частин, а в iонiчному i коринфському - на 18. Цi частини називаються партами i позначаються буквою П. Стрижнi колон усiх згаданих ордерiв - круглi.

Замiсть круглих колон нерiдко влаштовують квадратнi, рiвнi або зменшенi на конус. Такi колони роблять з капiтелями або без них. Пiлястри (половина колони, що виступаi на стiнi) частiше всього мають зверху капiтель. Пiлястри бувають гладенькими або з канелюрами (неглибокi вертикальнi жолобки на поверхнi колони).

Залежно вiд форми колони, ii штукатурять, розрiвнюють розчин правилом, напiвтеркою чи малкою з ентазисом або витягують, особливо тодi, коли на стрижнi колони i канелюри.

Складною операцiiю i побудова ентазису. Цю роботу виконують у такiй послiдовностi. Спочатку будують ентазис, виходячи з таких даних: модуль тосканського i доричного ордерiв дорiвнюi 12 партам, а це означаi, що парта дорiвнюi 30 мм; модуль iонiчного i коринфського ордерiв - 18 партам, тобто парта дорiвнюi 20 мм. Нижнiй дiаметр для всiх ордерiв дорiвнюi двом модулям. Для колон тосканського i доричного ордерiв заввишки 14 i 16 модулiв, верхнiй дiаметр дорiвнюi 1 модулю 8 партам, стоншення на всю довжину колони - 120 мм, на радiус або на половину колони - 60 мм.

Для колон iонiчного i коринфського ордерiв заввишки 18 i 20 модулiв верхнiй дiаметр дорiвнюi 1 модулю 12 партам, стоншення на верхньому дiаметрi на всю колону - 140 мм, на радiус або на половину колони - 70 мм.

На широкiй дошцi у масштабi креслять колону i проводять у центрi ii вiсь (рис. 4.2, а). На однiй третинi колони, тобто там, де розпочинаiться стоншення, нижнiм радiусом колони з центра О проводять дугу АБ. Потiм з точок В i Г, що визначають верхнiй дiаметр колони, проводять лiнii до перетину з дугою АБ, де утворюють точки, помiченi цифрою 1. Роздiляють дуги А1 i 1Б на довiльне число однакових частин, в даному випадку на чотири (1, 2, 3, 4). На таку ж кiлькiсть частин подiляють решту 2/3 колони i проводять по точках подiлу горизонтальнi лiнii, перпендикулярнi до осi, тобто 01, Е2 i Ж3. Потiм з точок, розмiщених на дузi, проводять вертикальнi лiнii до перетину з горизонтальними, а саме з точки 2 - до перетину з лiнiiю Ж3, з точки 3 - до перетину з лiнiiю Е2, з точки 4 - до перетину з лiнiiю 01. Отриманi таким чином точки (обведенi кружечками) i шуканими. З'iднавши цi точки кривими лiнiями, отримаiмо ентазис колони.

Для виготовлення правила-лекала беруть обстругану дошку. Вона повинна бути на 10-15 см ширшою нiж стоншення на всю колону. Довжина лошки дорiвнюi 2/3 висоти колони. До одного кiнця дошки прибивають шматок фанери, пiсля чого вiд рiвного краю вiдмiряють на дошцi рiзницю мiж радiусами нижньоi i верхньоi частин колони (у нашому випадку 6 см) i проводять лiнiю, паралельну краю дошки. Точку перетину лiнiй помiчають буквою А.

Розжимають нiжки циркуля до розмiру заданого радiусу i (у нашому прикладi 360 мм), ставлять одну нiжку в точку А, а другу на фанеру, що прибита з iншоi сторони дошки, i окреслюють дугу. Цю дугу подiляють на яку-небудь кiлькiсть однакових частин. Дiлять на таку ж кiлькiсть частин довжину дошки, проводять всi необхiднi лiнii, знаходять точки i з'iднують iх кривою лiнiiю. Потiм фанеру знiмають, вирiзують непотрiбну частину дошки, а кромку лекала, що залишилась, зачищають, iнколи кромку лекала оббивають жерстю.

Pис 4.2. Побудова ентазису i виготовлення правила-лекала двома способами (а, б) для колони з модулем 360 мм

Правило можна вигнути й iншим способом (рис. 4.2., б). З дерева без сучкiв вистругують рейку довжиною, яка дорiвнюi висотi колони. Потiм беруть дошку, яка також маi таку довжину, та проводять на нiй пряму лiнiю на всю довжину i вiдмiряють зверху вiд цiii лiнii точку В на такiй вiдстанi, яка маi стоншення колони на ii радiус. Наприклад, колона стоншуiться на 120 мм, тобто на радiус 60 мм. Пряму лiнiю на дошцi подiляють на частини. Одна нижня частина пряма, а двi третi звужуються. До проведеноi нижньоi прямоi лiнii прибивають рейку двома-трьома цвяхами, а потiм загинають 2/3 рейки до точки В i прибивають. Крива, що утворилась при згинаннi рейки, i i ентазисом. По рейцi на дошцi олiвцем проводять лiнiю. Рейку знiмають, вiдпилюють по лiнii дошку, оброблюють край напилком i шлiфувальною шкуркою та отримують правило-лекало.

5. Опорядження колон за допомогою шаблонiв

Гладенькi рiвнi колони витягують шаблонами. Спочатку колони провiшують, потiм на двох протилежних сторонах точно посерединi навiшують два правила i вставляють у них шаблон. Витягують одну половину колони i, не знiмаючи правил, iншу. Пiсля цього знiмають правила, мiсця пiд ними замазують розчином i затирають всю колону. Таким способом витягують гладенькi та рiвнi колони чотиригранноi, круглоi, шестигранноi форми (рис. 5.1, а-в). Багатограннi колони iнколи витягують не з двох, а з декiлькох захваток, навiшуючи чотири, шiсть чи бiльше правил (рис. 5.1, г). Щоб зменшити витрати розчину при витягуваннi колон, шаблон перемiщують знизу вверх.

Гладенькi круглi колони з ентазисом без канелюр у бiльшостi випадкiв опоряджують вручну, але вони не завжди виходять чистими i точними за формою. Тому, для кращоi якостi, iх витягують шаблонами з криволiнiйною профiльною дошкою, що гойдаiться. Колону розбивають на шiсть або бiльше захваток. Якщо колону витягують з двох захваток, то зверху вона буде не круглою, а у виглядi елiпса, а якщо з чотирьох, то вона матиме вигляд стовбура з чотирьох окремих граней. Тому захваток повинно бути не менше шести.

Рис. 5.1. Витягування гладеньких рiвних колон:

а - чотиригранноi; б - круглоi; в - шестигранноi; г - багатогранноi

1 -правило; 2- полоз; 5- полозки; 4- профiльна дошка; 5 - шаблон

Рис. 5.3. Витягування рiвних колон з канелюрами:

а. б - чотиригранноi; в - шестигранноi; г - багатогранноi; д - витягування канелюрiв на круглiй колонi; i - витягування канелюрiв на елiптичнiй колонi; 1 - правила; 2 - полозки; 3 - пiдкоси; 4 - профiльна дошка; 5 - додатковий брусок на полозках; 6 - полоз; 7 тАУ шаблон

Канелюри витягують на колонах рiзноi форми: чотиригранних, круглих, шестигранних, багатогранних, елiптичних (рис. 5.3, а-е). Якщо дiаметр круглоi або елiптичноi колони великий i з двох захваток витягнути канелюри неможливо, то збiльшують кiлькiсть захваток i правила навiшують у серединi канелюр для того, щоб можливо було витягувати всi вусики i ремiнцi. Наприклад, при витягуваннi рiвноi чотиригранноi колони з канелюрами роблять так. Попередньо виготовляють профiльну дошку за розмiром канелюр. До профiльноi дошки з двох сторiн закрiплюють полозки, пiдкоси i полози. На колону з двох сторiн навiшують правила i вставляють у них шаблон, яким кiлька разiв протягують по правилах, виправляють усi неточностi i тiльки пiсля цього наносять оббризк, ТСрунт i накривку. ТРрунт наносять доти, поки поверхня не стане абсолютно чистою, без раковин, а потiм - накривний шар.

Верхнi та нижнi частини канелюр опоряджують вручну. Для цього застосовують лiнiйки, вiдрiзачки, малки. Верхнi частини канелюр, як правило, мають заокруглену форму.

Рис. 5.4. Опорядження канелюр:

а - верхньоi частини; б - нижньоi частини

1 - малки; 2 - лiнiйки; 3 - пiдрiзка розчину вiдрiзачкою

На недотягнутi мiсця зверху канелюр (рис. 5.1, а) наносять розчин, розрiвнюють його i затирають за формою колони. По нанесеному розчину вiдбивають лiнiю рiвня верхiвок канелюр i по шаблону-малцi обводять форму канелюр. Потiм за допомогою лiнiйки, вiдрiзачки i малок вибирають зайвий розчин i так отримують пiвциркульну нiшу.

Для оброблення нижнiх частин канелюр (рис. 5.1, б) також накидають розчин, вирiвнюють його, затирають, вiдбивають лiнiю рiвня низiв. Потiм за допомогою вiдрiзачки вибирають зайвий розчин i обробляють боковi сторони лiнiйкою. Канелюри загладжують маленькими напiвтерками.

Колони з ентазисом i канелюрами витягують шаблоном, що гойдаiться або зсовуiться. Кожну сторону багатогранноi або чотиригранноi колони витягують окремо. Круглi колони подiляють на однаковi за розмiром захватки 4, 6, 8 i т. д., частiше всього - на шiсть захваток (чим бiльше захваток, тим круглiша колона).

Розглянемо конструкцiю шаблону, що гойдаiться, для витягування чотиригранноi колони. Профiльну дошку шаблону для шхватки (рис. 5.2, а) виготовляють за найширшою частиною колони (60 см) з припуском 20 см (всього 80 см) для того, щоб з кожноi сторони профiльноi дошки можна було зробити вушка по 10 см. На профiльнiй дошцi викреслюють канелюри, вирiзають iх, оббивають жерстю, а в вушках свердлять отвори.

Рис. 5.2. Шаблон, що гойдаiться:

а - профiльна дошка; б - полозки; в - шаблон у зiбраному виглядi; г - положення шаблону; 1 - полоз; 2 - полозки; З - цвях; 4 - профiльна дошка; 5 - правила)

Полозки (рис. 5.2, б) виготовляють 30-40 см завдовжки з дерев'яних брускiв перерiзом 50x50 мм. У серединi полозкiв роблять наскрiзнi отвори 10-15 см завдовжки i 2-3 см завширшки; поперек них свердлять круглi отвори.

На вушка профiльноi дошки 4 одягають полозки 2 i закрiплюють iх цвяхами 3 або болтами (рис. 5.2, в). Полозки мають вiльно гойдатися i змiнювати своi положення вiдносно профiльноi дошки не менше нiж на 30В°. Для цього вушка профiльноi дошки вставляють у отвори полозкiв не впритул. Колону провiшують, влаштовують марки, маяки, наносять на них оббризк i ТСрунт, розрiвнюють його. На кожнiй сторонi колони навiшують правила (рис. 5.2, г) так, щоб вони мiстились на вiдповiднiй вiдстанi вiд неi. Наприклад, якщо внизу ширина колони 60 см, а зверху 50 см, то знизу вiдкладають вiд осi 30 см, а зверху - 25. Шаблон встановлюють на правило, закрiплюють полози так, як i при витягуваннi рiвних колон. Мiж правилами наносять розчин, вставляють у правила шаблон i рухають його знизу до верху, притискаючи полозки до правил. Оскiльки колона стоншуiться, то одна сторона шаблону йде вперед, через що профiльна дошка перекошуiться, змiнюючи ширину канелюр i ремiнця. При витягуваннi колони слiдкують за тим, щоб завжди йшла вперед одна i та ж сторона шаблону, iнакше матимемо розгорнутi в рiзнi сторони канелюри.

Шаблон, що звужуiться, складаiться з профiльноi дошки 2 (рис. 5.3, а), яку збирають з двох половин 1. Перед витягуванням канелюр такi профiльнi дошки складають разом i з'iднують дерев'яними чи металевими хомутами. Кожну профiльну дошку закрiплюють на полозках тiльки за один кiнець. При русi шаблону по правилах профiльнi дошки поступово зсовуються i заходять одна за одну, створюючи канелюри, що звужуються. Одночасно збiльшуiться ширина ремiнцiв чи дорiжок, якi зверху колони стають ширшими, нiж внизу.

Рис. 5.3. Шаблон, що звужуiться (а), i змiна форми канелюр при iх витягуваннi (б):

1 - половина профiльноi дошки; 2 - цiла профiльна дошка; 3 - положення профiльних дощок у процесi витягування

Пiд час витягування канелюр на круглих колонах з ентазисом спочатку провiшують колону, влаштовують маяки, наносять ТСрунт. По маяках вимiряють дiаметр найширшоi частини колони, подiляють дiаметр навпiл i знайденим радiусом обводять коло на листку паперу або фанери. Потiм розраховують i креслять канелюри (рис. 5.4, а). Наприклад, якщо колона в найширшiй частинi маi дiаметр 96 см, довжина ii кола 96x3,14 = 300 см. За завданням канелюри на колонi мають бути завширшки 10 см з ремiнцями (дорiжками) мiж ними по 2,5 см. Ширина канелюри разом з ремiнцем становить 10 + 2,5 = 12,5 см. Якщо роздiлити довжину кола на ширину канелюри з ремiнцем, тобто 300 на 12,5, то отримаiмо 24, тобто на колонi розмiститься 24 канелюри даноi ширини. Колону подiляють на 6 захваток, тобто по 4 канелюри в захватцi. Ширину канелюри з ремiнцем вiдкладають по колу. Потiм на кожному вiдрiзку вiдмiряють по 2,5 см на ремiнцi. Знаходять центри канелюр i обводять iх, викреслюючи ремiнцi. Заштриховану частину креслення переносять на дошку i вирiзують.

Профiльну дошку роблять так, щоб на кiнцях було не по цiлiй канелюрi, а менше половини ii ширини (рис. 5.4, б). Розмiр шаблону роблять з урахуванням того, що правила мають бути навiшенi у центрах канелюр, профiльною дошкою по ii краях витя гують ремiнцi - середину канелюр вручну легше обробити, нiж ремiнцi. Чим бiльше захваток, тим круглiша колона.

Рис. 5.4. Виготовлення шаблону, що гойдаiться, для круглих колон з ентазисом:

а - креслення канелюр; б - шаблон, що гойдаiться; в - способи установки шаблону; 1 - профiльнi дошки; 2 - полозки; 3 - полоз; 4 - правило; 5 - малка

Правила навiшують по нанесеному ТСрунту. Низ i верх колони подiляють на однакову кiлькiсть захваток так, щоб точки подiлу розмiщувались по вертикалi, одна над iншою. По цих точках розмiчають осi для навiшування правил. Середина правила маi проходити точно по осi, а вiдстань мiж правилами - бути однаковою.

Правила навiшують за двома схемами. У першому випадку iх розмiщують по осях в серединi канелюр. При цьому шаблоном витягуються ремiнцi або вусики на крайнiх канелюрах (бiля правил). Цей варiант вигiдний тим, що правила навiшують один раз, витягують з одноi установки всю колону. Якщо канелюри дуже вузькi i в них неможливо розмiстити рейку-правило, то його навiшують за центром осi. Цей варiант бiльш складний. Установку шаблону, що гойдаiться, виконують за двома варiантами (рис. 5.4, в).

Пiд час подiлу круглих колон на захватки необхiдно враховувати кiлькiсть канелюр. У доричнiй колонi iх 20, вони подiленi мiж собою вусиками, витягувати iх краще з 5 захваток. В iонiчнiй i коринфськiй колонах по 24 канелюри, якi роздiленi мiж собою ремiнцями. Витягують iх з 6 захваток.

Пiсля уточнення установки шаблону мiж правилами наносять розчин, вставляють у них шаблон i витягують. Коли витягнутi всi захватки, правила знiмають, а мiсце пiд ними в серединi канелюр доробляють вручну за допомогою напiвтерки чи малки.

Потрiбно мати на увазi, що при витягуваннi канелюр на колонах, звичайно, навiшують не менше шести правил. Для цього коло колони внизу i зверху подiляють на вiдповiдну кiлькiсть однакових частин (рис. 5.5, а). Щоб спростити цю операцiю, виготовляють два дерев'яних кiльця - одне по верхньому, а друге по нижньому дiаметру колони. Виготовленi кiльця розрiзують навпiл, але так, щоб з'iднуючись, вони збiгались у замок (рис. 5.5, б). Кожне кiльце подiляють по колу на шiсть частин i вирiзують по точках подiлу з внутрiшньоi сторони гнiзда пiд розмiр поперечного перерiзу правил. Гнiзда можна також вирiзувати iз зовнiшньоi сторони (рис. 5.5, в). Глибину всiх гнiзд роблять однакову.

На колону наносять оббризк i ТСрунт, а потiм навiшують правила. Спочатку за допомогою виска на колонi вiдбивають вертикальну лiнiю, роблять зверху i знизу мiтки, по яких встановлюють перше правило. На перше правило знизу i зверху нанизують половинки кiлець i встановлюють в них ще два правила. Потiм вставляють правила, що залишились, нанизують на них пiвкiльця, скрiплюють iх, збивають планками i закрiплюють на колонi. Щоб правила не змiщувались пiд час витягування, можна виготовити одне або два неповних кiльця i нанизати iх на потрiбних мiсцях (рис. 5.5, г). Правила можна також "приморозити", накидавши мiж ними i колоною тонкий шар розчину.

Якщо гнiзда в кiльцях вирiзанi з зовнiшньоi сторони, то перш за все, встановлюють на колону кiльця i скрiплюють iх так, щоб два перших гнiзда були на однiй прямiй. Кiльця прикрiплюють до колони, встановлюють в гнiзда правила, зв'язують iх зверху i знизу мотузками. Навiшувати правила прямо на колону без нанесеного фунту або маякiв не можна, тому що форма ентазису буде порушена.

Рис. 5.5. Навiшування правил на колону

а,г тАУ розмiщення правил на колонi; б,в тАУ кiльця для установки правил; 1 - правила; 2 - гнiзда для правил; 3- замок кiльця. 4- мiсце для капiтелi; 5,6 тАУ кiльця; 7 тАУ положення шаблону при витягуваннi

Елiптичнi колони бувають рiвнi, з ентазисом, гладенькi i з ка-нелюрами.

Для витягування колону провiшують, забивають цвяхи з двох протилежних сторiн по бiльшiй i меншiй осях. За розмiрами осей креслять на паперi або листi фанери елiпс. Потiм виготовляють кiльця, встановлюють маяки, наносять мiж ними розчин ТСрунту, розрiвнюють його i пiсля затужавiння подiляють колону на захватки.

Рис. 5.6. Подiл елiптичноi колони на захватки:

1 - правила; 2, 3 - профi

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома