Особливостi бетонування деяких конструкцiй

Особливостi бетонування деяких конструкцiй

План

1. Бетонування фундаментiв та масивiв

2. Бетонування каркасних конструкцiй, колон, балок, рамних конструкцiй, арок i склепiнь

3. Бетонування стiн, перегородок, плит перекриття, пiдготовка пiд пiдлогу

Використана лiтература

1. Бетонування фундаментiв та масивiв

Технологiя бетонування конструкцiй вибираiться з урахуванням типу конструкцii, ii розташовуi на будiвлi або спорудi, клiматичних умов, наявностi енергетичних ресурсiв i т.д.

Фундаменти i масиви залежно вiд об'iму, заглиблення, iх висоти i iнших особливостей можуть бетонуватися з використанням наступних технологiчних схем: з розвантаженням сумiшi з транспортного приладу безпосередньо в опалубку з пересувного моста або естакади, за допомогою вiброживильникiв, вiброжолобiв, бетононасосiв або баддями за допомогою кранiв (рис.1)

Рис.1. Бетонування буронабивних паль

1 - автобетонозмiшувач; 2 - лоток; 3 - приймальна воронка; 4 - труба для подачi бетону (хобот)

При бетонуваннi малоармованих фундаментiв i масивiв застосовують жорсткi бетоннi сумiшi з осiданням конуса 1-3см. При цьому в цiлях економii цементу в такi конструкцii дозволяiться укладати камiння розмiром 120-200 мм ("родзинки") в об'iмi 20-25%.

При бетонуваннi крупних малоармованих фундаментiв i масивiв для ущiльнення бетонноi сумiшi застосовують вiбропакети.

Укладання бетонноi сумiшi в схiдчастi фундаменти залежно вiд iх висоти проводиться через верхнi урiзання опалубки або через ланковi хоботи.

Фундаменти, що сприймають динамiчнi навантаження, наприклад пiд турбогенератори, компресори i т.д., бетонуються в безперервному режимi. При бетонуваннi фундаментiв слiд особливо ретельно перевiряти вiдмiтки опорних поверхонь пiд колони, вiдмiтки i правильнiсть розташовуi анкерних болтiв.

В малоармованi фундаменти i масиви укладають бетонну сумiш з осiданням конуса 1тАФ3 см i крупною заповнювача до 70 мм, в густоармированi тАФ з осiданням конуса 3тАФ6 см i крупною, що не перевищуi якнайменшоi вiдстанi мiж арматурними стрижнями. В масивнi фундаменти укладають бетон на цементi з низькою екзотермiiю, для того, щоб зменшити температурнi деформацii конструкцiй i виключити iх розтрiскування.

Способи бетонування фундаментiв вибирають з урахуванням iх заглиблення, об'iму i числа на одному об'iктi. У фундаменти пiд колони будiвель об'iмом до 15 м3 бетонну сумiш подають по вiброжолобами, заглиблюючи iх, а також бетоноукладачами, транспортерами i в баддях кранами.

В схiдчастi фундаменти iз загальною висотою до 3 м i площею нижнього ступеня до 6 м2 сумiш подають через верхнi урiзання опалубки (мал. 9-9, а), передбачаючи заходи проти зсуву анкерних болтiв i заставних деталей. При вiброусадцi внутрiшнi вiбратори занурюють в сумiш через вiдкритi гранi нижнього ступеня i переставляють iх по периметру ступеня у напрямi до центру фундаменту. Аналогiчно ведуть вiброусадцi бетону другоi i третьоi ступенiв, пiсля чого iх загладжують. В цих випадках, коли висота пiлона фундаменту невелика, застосовують малорухливi бетоннi сумiшi (осiдання конуса до 3 см). Пiлони можна бетонувати зразу ж пiсля закiнчення бетонування ступенiв. Сумiш в пiлон подають через верхнi урiзання опалубки. Ущiльнюють ii внутрiшнiми вiбраторами, опускаючи iх зверху. Особливо ретельно треба вести виброущiльнення в кутках i на перегинах опалубки, а також в мiсцях армування i поблизу заставних деталей.

При висотi схiдчастих фундаментiв бiльше 3 м i площi нижнього ступеня бiльше 6 м2 першi порцii бетонноi сумiшi подають в нижнiй ступiнь по периметру. В подальшому сумiш подають через приймальний бункер i ланковi хоботи. Вiброущiльнення сумiшi ведуть, як i у попередньому випадку, внутрiшнiми вiбраторами.

Бетонувати високi пiлони при осiданнi конуса сумiшi, рiвноi 4тАФ6 см, потрiбно поволi i навiть з деякими перервами (1тАФ1,5 ч), щоб виключити видавлювання бетону, укладеного в ступенi, через iх верхнi вiдкритi гранi.

Масивнi фундаменти, що сприймають динамiчнi навантаження (наприклад, пiд прокатне, ковальсько-пресове устаткування), бетонують безперервно. Об'iм iх досягаi 2,5тАФ3,0 тис. м3. Бетонну сумiш в них подають з естакад, транспортерами, бетононасосами або комбiнованими способами з темпом до 300тАФ350 м3 за змiну. В труднодоступнi мiсця масиву подають сумiш i розподiляють ii за площею фундаменту за допомогою вiброжолобiв. Для спуску сумiшi з висоти бiльше 3 м застосовують похилi лотки, ланковi хоботи, а при висотi бiльше 10 м тАФ вiброхоботи.

Укладають бетонну сумiш в масивнi фундаменти з густою арматурою горизонтальними шарами завтовшки 0,3тАФ0,4 м, ущiльнюючи ii ручними внутрiшнiми вiбраторами.

Великi малоармованi або неармованi масиви бетонують шарами 1тАФ2 м. Ущiльнюють сумiш в них могутнiми пакетними вiбраторами, що переставляються за допомогою кранiв. Останнiми роками для розподiлу i ущiльнення сумiшi в таких масивах застосовують малогабаритнi електробульдозери.

З метою зниження витрати цементу малоармованi i неармованi масиви доцiльно зводити з камнебетону. Для цього в шар бетонноi сумiшi з осiданням конуса 4тАФ6 см i завтовшки 0,3тАФ0,4 м за допомогою могутнього поверхневого вiбратора занурюють шматки каменя крупною 120тАФ300 мм При цьому утворюiться шар камнебетону завтовшки 50тАФ60 см, в якому 30тАФ40% займаi крупний щебiнь i камiнь. Окрiм зниження витрати цементу в камнебетонi зменшуються температурнi i усадковi деформацii.

З цiiю ж метою в бетон малоармованих масивiв укладають окреме камiння розмiром бiльше 150 мм (так званi родзинки). Для цього вiдбирають мiцне камiння з шорсткими гранями, якi перед укладанням промивають струменем води. Вiдстань мiж окремим камiнням слiдуi приймати не менше 20 см; вони не повиннi торкатися арматури i опалубки. Сумiш ущiльнюють внутрiшнiми ручними вiбраторами.

2. Бетонування каркасних конструкцiй, колон, балок, рамних конструкцiй, арок i склепiнь

Для зменшення усадок бетону i виключення його сповзання при вiброущiльненнi для зведення арок i зведень застосовують малорухливi бетоннi сумiшi з осiданням конуса 1тАФ3 см i крупною заповнювача до 30 мм

Пологi двохшарнiрнi арки прольотами до 20 м бетонують безперервно з двох сторiн тАФ вiд п'ят до замка. За наявностi третього шарнiра бетонують одночасно обидвi напiварки вiд опор до середнього шарнiра.

Арки прольотами бiльше 20 м з великими перетинами бетонують дiлянками. Для двохшарнiрних арок кiлькiсть таких дiлянок повинна бути непарною, а для трьохшарнiрних тАФ парним. Мiж дiлянками залишають роздiловi смуги шириною 0,8тАФ1,2 м, Укладати сумiш на кожнiй дiлянцi потрiбно безперервно. Першими бетонують дiлянки, прилеглi до опор. Потiм щоб уникнути витрiщення опалубки у вершинi арки бетонують замкову дiлянку. Пiсля цього укладають бетонну сумiш в рядовi дiлянки рiвномiрно з двох сторiн арки. Роздiловi смуги бетонують через 6тАФ8 дiб пiсля того, як вiдбудеться усадка бетону основних дiлянок. Для роздiлових смуг застосовують жорстку сумiш (ОК=0-11 см).

Приопорнi дiлянки крутих арок бетонують в чотиристороннiй опалубцi, щоб сумiш не сповзала при виброущiльненнi. Сумiш подають в баддях, завантажуючи ii у вiдкриту опалубку зверху або в спецiальнi вiкна при чотиристороннiй опалубцi. Ущiльнюють сумiш внутрiшнiми вiбраторами, а при густому армуваннi i великiй висотi перетину арок тАФ комбiнованим способом, застосовуючи внутрiшнi i навiснi вiбратори.

Затягування арок, що мають натяжнi пристосування, бетонують пiсля розкружалювання арок i пiдтягання цих пристосувань. Жорсткi затягування омонолiтують одночасно з бетонуванням арок.

Зведення великоi протяжностi членують по довжинi на окремi дiлянки з пристроiм робочих швiв, перпендикулярних зведенню. При невеликих прольотах (до 15 м) i малiй товщинi зведення (до 0,2 м) дiлянки бетонують безперервно, укладаючи сумiш смугами, паралельними, одночасно з двох сторiн вiд п'ят до замка.

Масивнi зведення прольотами бiльше 15 м в межах кожноi дiлянки членують на непарну кiлькiсть дiлянок, паралельних. Ширину роздiлових смуг мiж ними приймають рiвнiй товщинi зведення.

Бетонну сумiш подають в баддях, розвантажуючи ii порцiями в окремих крапках по фронту бетонування. При товщинi зведень до 0,35 м сумiш ущiльнюють поверхневими вiбраторами або вiброрейками, в бiльш масивних зведеннях тАФвнутрiшнiми вiбраторами.

При крутих зведеннях дiлянки у опор щоб уникнути сповзання бетону при вiбрацii бетонують в двостороннiй опалубцi. Зовнiшнi щити встановлюють по ходу бетонування.

Невеликi куполи бетонують безперервно двi-три ланки, працюючi безперервно. Укладають сумiш горизонтальними круговими смугами без утворення робочих швiв. Великорозмiрнi куполи дiлять на дiлянки-ВллисточкиВ», утворюючи роздiловi смуги мiж ними (мал. 9-19, би). Бетонують куполи, як правило, в двостороннiй опалубцi, зовнiшнi щити якоi встановлюють по ходу бетонування.

Оболонки, чотирикутнi в планi, бетонують в одностороннiй опалубцi смугами, паралельними зовнiшнiм iх граням, а круглi тАФ концентричними смугами. Ущiльнюють сумiш вiбрацiiю майданчиковими вiбраторами, вiброрейками або вакуумуванням. Для малорухливих сумiшей (ОК=1-13 см) застосовують вiброущiльнення, а бiльш рухомi з осiданням конуса 4тАФ6 см ущiльнюють вакуумуванням.

Колони,як правило, повиннi бетонуватися на всю висоту поверху без перерви. Робочi шви можуть влаштовуватися тiльки або у самого низу колон (на рiвнi верху фундаменту або перекриття), або зверху колони, на декiлька сантиметрiв нижче за рiвень примикання балок перекриття. В пiдтримуючих безбалочнi перекриття колонах з капiтелями робочий шов влаштовуiться у низу капiтелi. Сама капiтель повинна бетонуватися одночасно з плитою перекриття. Колони промислових цехiв можуть мати робочi шви на рiвнi верху пiдкранових балок або на рiвнi низу консолей (виступiв), що пiдтримують пiдкрановi балки.

Балки i прогони повиннi бетонуватися, як правило, одночасно з плитами перекриття. Тiльки при дуже високих балках i прогонах (заввишки 800тАФ, 1000 мм i бiльш) може бути допущений як виняток розрив в часi мiж бетонуванням балок i плити. В цих випадках робочий шов влаштовуiться в балках на 30тАФ50 мм нижче за рiвень плити.

РЖнодi за вiдсутностi пiдкладок застосовують для цiii мети обрiзання арматурноi сталi, проте така замiна небажана, а для зовнiшнiх i пiдземних конструкцiй недопустима.

Для утворення захисного шару в плитах бетонщики у мiру бетонування злегка струшують арматуру металевими крюками, стежачи при цьому за тим, щоб пiд арматурою утворився шар бетону необхiдноi товщини (звичайнi 10 мм). Бiльш доцiльно укладати арматурнi сiтки на спецiальнi пiдкладки (з пластмаси або з цементного розчину, але не з арматурноi сталi).

Дуже важливо витримувати в натурi проектну товщину плити. Для цього застосовують маяковi рейки, прибиванi злегка до опалубки. Верх рейки повинен спiвпадати з проектним рiвнем верху плити. У мiру бетонування рейки знiмають i поглиблення закладають бетонною сумiшшю одночасно iз загладжуванням поверхнi плити.

За наявностi верхньоi арматури, укладеноi на пiдставках з арматурноi сталi (жабах), необхiдно вести роботи по ущiльненню бетонноi сумiшi з переставних лавок, щоб не пом'яти верхню арматуру, i ретельно стежити за збереженням ii проектного положення.

Для ущiльнення бетонноi сумiшi в балках застосовуються вiбробулави i вiбратори з гнучким валом. Балки заввишки до 400 мм бетонуються звичайно в один шар, бiльш високi тАФ в два-три шари товщиною по 300тАФ 400 мм Плити бетонуються з ущiльненням за допомогою поверхневого вiбратора. Вирiвнювання i загладжування поверхнi плити проводиться затирочноi машиною, а при малих об'iмах робiт тАФ правилом i гладилками.

Бетонування конструкцiй каркасiв будiвель. Для бетонування густоармiрованих колон перетином менше 0,6х0,6 м звичайно застосовують бетоннi сумiшi з осiданням конуса 6-8 см. При бiльшому перетинi колон може застосовуватися бетонна сумiш з осiданням конуса 4-6 см.

Перед укладанням бетонноi сумiшi мiсце примикання колони до фундаменту через нижнi вiкно в коробi опалубки очищаiться вiд будiвельного смiття. Потiм в опалубку укладають шар цементного розчину або шар дрiбнозернистого бетону завтовшки 5-20 см (це виключаi утворення раковин у пiдстави колони). Колони заввишки до 5 м i перетином з розмiрами сторiн до 0,8 м бетонують вiдразу на всю висоту до низу примикаючих прогонiв, балок або капiтелей. При цьому сумiш подають баддями i розвантажують в приймальний бункер хобота. Ущiльнюють бетонну сумiш внутрiшнiми вiбраторами.

Колони заввишки бiльше 5 м бетонують ярусами, до 2 м - iз загружением бетонноi сумiшi i ii вiбрацiiю через бiчнi вiкна в стiнках короба (рис.2).

Рис.2. Бетонування колон

а - бетонування зверху; б - бетонування через хобот; в --бетонування через кишенi; 1 - опалубка; 2 - баддя; 3 - гнучкий шланг вiбратора; 4 - вiбратор; 5 - хобот; 6 - воронка; 7 - зовнiшнiй вiбратор; 8 - приймальна кишеня; 9 - мотор вiбратора; 10 - знiмний щит

Головнi балки, прогони i плити в ребристих перекриттях бетонуються одночасно. Бетонування прогонiв, балок i плит слiд починати через 1-2 ч пiсля бетонування колон i первинного осiдання в них бетону. Окремо вiд плит з пристроiм робочого шва на рiвнi низу плити бетонують балки i прогони заввишки бiльше 0,8 м. Для бетонування густоармiрованих прогонiв i балок застосовують бетоннi сумiшi з осiданням конуса 6-8 см i крупною фракцiй заповнювача до 20 мм Ущiльнення сумiшi в таких конструкцiях проводять внутрiшнiми вiбраторами, при необхiдностi оснащеними наконечниками (виброштиками).

Плити перекриття бетонують вiдразу на всю товщину i ущiльнюють поверхневими вiбраторами.

Арки i зведення прольотом менше 15 м бетонують безперервно одночасно з двох сторiн вiд п'яти до замка. Зведення прольотом бiльше 15 м бетонують окремими дiлянками. Бетонну сумiш укладають смугами одночасно на трьох дiлянках в замку i у п'ят. Пiсля цього бетонують окремi смуги. Мiж ними залишають усадковi зазори по 20-30 см, якi закладають малорухливою бетонною сумiшшю через 5-7 днiв пiсля бетонування смуг. Затягування зведень i арок перед бетонуванням пiдтягають.

3. Бетонування стiн, перегородок, плит перекриття, пiдготовка пiд пiдлогу

Бетонувати перекриття можна наступними способами: в переставнiй опалубцi з вiдставанням вiд бетонування стiн на 2тАФ3 поверхи; безпосередньо пiсля зведення стiн кожного поверху iз зупинкою ковзаючоi опалубки; зверху вниз в опалубцi, закрiплюванiй на вищерасположеному перекриттi; в опалубцi, вiд'iднуванiй на кожному поверсi вiд ковзаючоi; пiдйомом плит перекриттiв, бетонованих в пiдвальному примiщеннi, лебiдками i монтаж iх.

Найбiльш поширений метод бетонування перекриттiв з вiдставанням процесу вiд бетонування стiн. Часто застосовують також спосiб бетонування на кожному поверсi iз зупинками ковзаючоi опалубки. Цей спосiб маi ряд переваг.

Застосовують i iншi методи бетонування; деякi з них вiдрiзняються оригiнальнiстю, проте складнi у виконаннi. Одним з таких методiв i бетонування плит перекриттiв у вертикальному положеннi в ковзаючiй опалубцi з подальшим поворотом iх навкруги шарнiрного пристрою i установкою в робоче положення.

При бетонуваннi перекриттiв з вiдставанням вiд процесу зведення стiн ковзаючу опалубку зупиняють на вiдмiтцi верху перекриття другого або третього поверху вiд поверху, на якому бетонують перекриття, i пiсля Влкроку на мiсцiВ» опалубку без бетонноi сумiшi пiднiмають на 30тАФ40 см i зупиняють. Пiсля цього розбирають настил робочоi пiдлоги i вмонтовують опалубку перекриттiв.

Бетонну сумiш подають будь-якими способами через отвори в робочiй пiдлозi. Якщо замкнутi осередки невеликi i опустити баддю з бетонною сумiшшю неможливо над люком в робочiй пiдлозi або на спецiальнiй траверсi, що спираiться на стiни, встановлюють воронку, вiд якоi опускають хобот, що направляi бетонну сумiш (мал. 11-10). До траверсi, що спираiться на стiни будiвлi, можна пiдвiшувати також опалубку перекриттiв.

При бетонуваннi будiвель, що складаються з декiлькох захваток, роботи планують так, щоб на однiй захватцi бетонувалися стiни, а на iнших готували опалубку i бетонували перекриття. Застосовують звичайно декiлька комплектiв опалубки перекриттiв (3тАФ4), якi послiдовно переставляють. Тодi як бетон перекриттiв в одному комплектi опалубки набираi мiцнiсть, iнший комплект розпалублюют, а третiй вмонтовують для бетонування наступного перекриття.

Для пристрою перекриттiв послiдовно на кожному поверсi iз зупинкою ковзаючоi опалубки потрiбно застосовувати опалубку з пiдвищеною жорсткiстю, оскiльки опалубку без бетонноi сумiшi виводять вище за вiдмiтку перекриття i вона зависаi на домкратних стрижнях значноi довжини. При цьому зависла опалубка повинна сприймати горизонтальнi i вертикальнi навантаження, у тому числi вiтровi, без змiни робочого положення, деформацiй i перекосiв.

Щити опалубки зовнiшнiх стiн по контуру споруди виконують бiльшоi висоти на 300тАФ350 мм Вони служать опалубкою торця перекриття i фiксують пiдняту опалубку по контуру споруди. Схема бетонування перекриттiв по цьому методу в чотири етапи, вперше застосованому фiрмою ВлТорнтонВ» (Англiя), показана на мал. 11-11.

Бетонування стiн в ковзаючiй опалубцi припиняють пiсля досягнення вiдмiтки перекриття. Пiсля цього опалубку з меншою швидкiстю пiднiмають настiльки, щоб низ внутрiшнiх щитiв виявився на рiвнi верхньоi вiдмiтки перекриття, потiм опалубку зупиняють, знiмають настил робочоi пiдлоги i бетонують перекриття. Далi ковзаючу опалубку заповнюють бетоном i продовжують пiднiмати.

При цьому методi потрiбне достатньо чiтке i ретельне виконання робiт. Опалубка повинна мати пiдвищену жорсткiсть i бути бiльш металоiмною, нiж при iнших методах бетонування перекриттiв. Зважаючи на те що домкратнi стрижнi при пiдйомi опалубки без бетонноi сумiшi на кожному поверсi мають достатньо велику вiльну висоту i не розкрiплюють в тiлi бетону, необхiдно застосовувати стрижнi бiльшоi несучоi здатностi або додатково розкрiплювати iх. Для зменшення вiльноi висоти стрижнiв доцiльно застосовувати захиснi трубки пiдвищеноi жорсткостi i довжини з додатковим жорстким закрiпленням до домкратним рам. РЖнакше вимагаiться частiше встановлювати домкратнi рами. При цьому найвiдповiдальнiший момент початку пiдйому опалубки, пов'язаний з бiльш високими первинними навантаженнями, повторюiться на кожному поверсi.

Для збiльшення несучоi здатностi стрижнiв i стiйкостi пiднятоi опалубки застосовують також описану нижче схему бетонування. Пiсля досягнення опалубкою вiдмiтки перекриття i при подальшому ii пiдйомi продовжують бетонувати частини стiн, якi не i опорними для перекриттiв або в них влаштовують штраби для того, що спираiться перекриття. В останньому випадку можна бетонувати також всi стiни. Пiдняту над перекриттям ковзаючу опалубку спирають на забетонованi стiни i домкратнi стрижнi, що знаходяться в тiлi бетону.

Достатньо поширений також спосiб пристрою збiрно-монолiтних перекриттiв. Для цього в стiнах влаштовують штраби або крiзнi опорнi кубла i пiсля бетонування стiн на них закрiплюють опорнi столики. На них послiдовно вiд низу до верху встановлюють збiрнi плити, якi потiм омоноличивают по контуру. Монтаж збiрних плит в цьому випадку звичайно ведуть пiсля бетонування стiн на всю висоту i демонтажу ковзаючоi опалубки. Проте монтаж перекриттiв пiсля зведення короба будiвлi доводиться вести услiпу, а це викликаi багато технiчних труднощiв. Будiвлю в цьому випадку потрiбно розраховувати на сприйняття горизонтальних навантажень при роботi без перекриттiв, унаслiдок чого армування стiн потрiбно усилювати.

Для пристрою бетонних пiдготовок пiд цементнi, керамiчнi i iншi види полови застосовують бетонну сумiш з осiданням конуса 0тАФ2 см.

Площа, на якiй передбачаiться бетонувати пiдготовку, розбивають на карти-смуги шириною 3тАФ4 м, встановлюючи по iх краях маяковi дошки. Бетонну сумiш розвантажують на мiсцi бетонування безпосередньо з автобетоновоза. Лопатами ii грубо розрiвнюють, а потiм за допомогою вiбробруса (вiброрейки) ущiльнюють. При цьому вiбробрус на однiй позицii тримають до тих пiр, поки вiн не опуститься з обома кiнцями на маяковi дошки.

Коли по бетоннiй пiдготовцi припускають укладати бетоннi, цементнi або асфальтовi пiдлоги, ii поверхню залишають пiсля проходки вiбробруса шорсткою для кращого зчеплення з верхнiми шарами.

Смуги-карти бетонують через одну в послiдовностi, вказанiй на мал. 9-5. Промiжнi смуги бетонують пiсля затвердiння бетону в сумiжних смугах, як би для розпору ранiше укладеного бетону. Перед бетонуванням промiжних смуг обов'язково знiмають маяковi дошки; по цих гранях утворюються робочi шви. Така схема бетонування дозволяi понизити сумарну величину усадки пiдготовки i зменшити вiрогiднiсть появи в нiй усадкових трiщин.

Для зниження температурних напруг влаштовують деформацiйнi шви, паралельнi напряму бетонування. Перпендикулярно iм передбачають помилковi деформацiйнi шви, РЗх влаштовують за допомогою металевоi смуги шириною 80тАФ 100 мм, завтовшки 4тАФ6 мм i завдовжки, рiвнiй ширинi карти. Таку смугу заглиблюють в свiжоукладений i провiбрований бетон на 7з товщину шару, залишаючи ii в бетонi на 20тАФ40 мiн, пiсля чого обережно витягують. Паз, що утворився, заливають цементним розчином або бiтумом.

Бетонувати чистi пiдлоги по бетоннiй пiдготовцi потрiбно з мiнiмальною перервою. Якщо бетон пiдготовки повнiстю схопився, перед бетонуванням пiдлоги його зволожують, не допускаючи, проте, калюж на поверхнi.

Чисту пiдлогу бетонують по маякових дошках з ущiльненням бетону вiброрейкою.

Свiжоукладений бетон ретельно загладжують за допомогою ручного iнструменту або спецiальноi затирочноi машини. Остаточно поверхню бетонноi пiдлоги обробляють прасувальною дошкою або брезентовою стрiчкою. Ширину стрiчки приймають 300тАФ400 мм; довжина ii повинна бути на 1тАФ-1,5 мм бiльше ширини бетонованоi смуги. Кiнцi стрiчки закрiплюють до ручок-валiв. Загладжують бетон через 20тАФ30 мiн. пiсля закiнчення бетонування. До цього моменту на поверхнi бетону з'являiться тонка плiвка води i цементного молока. Така плiвка при загладжуваннi стрiчкою частково вiдсисаiться, частково вiддаляiться.

Через 30тАФ40 мiн пiсля загладжування стрiчкою поверхню бетону обробляють металевим полутерком до оголення зерен гравiю (щебеня). Така обробка дозволяi одержати якiснi бетоннi пiдлоги, що володiють високими стираними i мiцнiстю.

Для того, щоб додати бетоннiй пiдлозi пiдвищену густину i хорошi гiгiiнiчнi якостi, його поверхню железнять. При цьому в поверхню свiжоукладеного вологого бетону ретельна втирають сухий цемент до появи матового блиску. Цю операцiю виконують за допомогою сталевих полутерков, кельм або затирочних машин.

Товщина таких плит i днищ коливаiться вiд 0,15 до 1,5 м. Способи iх бетонування вибирають з урахуванням розмiрiв в планi, товщини, ступеня армування, а також мiсцевих умов (наприклад, наявнiсть на будiвництвi тих або iнших механiзмiв i потужностi бетонозмiшуючих установок) .

При великiй площi плит iх розбивають на блоки бетонування, або карти. По краях карт встановлюють дерев'яну або сiтчасту опалубку без розрiзання арматури на межах карт. Ширину блокiв приймають з урахуванням умов безперервного бетонування i темпу подачi бетонноi сумiшi.

Якщо товщина плит менше 0,5 м, розбиття iх на карти i бетонування ведуть так само, як бетонних пiдготовок. При бiльшiй товщинi плити розбивають на паралельнi карти шириною 5тАФ 10 м, залишаючи мiж ними роздiловi смуги шириною 1тАФ 1,5 м.

Фронт бетонування в межах карти повинен бути мiнiмальним. Карти бетонують пiдряд, тобто одну за iншою; для зменшення сумарноi усадки бетон в роздiловi смуги укладають враспор iз затвердiлим бетоном карт пiсля зняття опалубки на iх межах.

Бетонну сумiш з осiданням конуса 2тАФ6 см подають на карти бетононасосами, за допомогою бетоноукладачiв, естакад, а також кранами в баддях. Подавати ii слiдуi в напрямi ж ранiше укладеному бетону, як би притискуючи новi порцii до укладених (мал. 9-8). Плити навiть великоi товщини бетонують в один шар. При цьому дещо утрудняi вiброущiльнення, оскiльки внутрiшнi вiбратори вимагаiться занурювати в сумiш на глибину, в 1,5тАФ 2 рази перевищуючу довжину робочоi частини. Бетонування слiд органiзувати так, щоб уникнути пристрою робочих швiв в межах однiii карти. Вирiвнюють бетон плит по маяках, поверхню загладжують гладилками, кельмами або напiвтерками. В мiсцях примикання стiн, спираються колон i стовпiв бетон залишають шорстким з пристроiм в окремих випадках рифлення i насiчки.

В стiни завтовшки бiльше 0,5 м i при слабкому армуваннi укладають бетонну сумiш з осiданням конуса 4тАФ6 см i крупною заповнювача до 60 мм При довжинi бiльше 15 м стiни дiлять на дiлянки по 7тАФ10 м, з тим щоб за змiну можна було забетонувати без перерви цiле число дiлянок. Дерев'яну роздiлову опалубку, встановлювану на межах дiлянок без розрiзання арматури, влаштовують так, щоб в стiнi утворилися шпонки. Замiсть дерев'яноi можна встановлювати сiтчасту роздiлову опалубку, яку залишають в бетонi.

При висотi стiн до 3 м бетонну сумiш розвантажують безпосередньо в опалубку в декiлька крапок по довжинi дiлянки. Для подачi сумiшi використовують вiброжолоба, якщо стiни заглибленi, або баддi, що подаються кранами. Бетонують стiни горизонтальними шарами завтовшки 0,35тАФ0,4 м.

Не рекомендуiться подавати сумiш в одну точку стiни, перемiщаючи ii усерединi опалубки вiбраторами. В цьому випадку утворюються похилi рихлi шари, що знижують якiсть бетону. Ущiльнюють сумiш внутрiшнiми вiбраторами з обов'язковим зануренням робочоi частини в ранiше укладений шар.

В стiни заввишки бiльше 3 м сумiш подають через воронки по ланкових хоботам. Вiбратори для ущiльнення нижнiх шарiв опускають на вiрьовках.

В тонкi i густоармированние стiни (перегородки) укладають бетонну сумiш з осiданням конуса 6тАФ10 см i крупною заповнювача до 20 мм При iх товщинi до 0,15 м бетонування ведуть ярусами заввишки до 1,5 м. Опалубку таких стiн зводять з одного боку на всю висоту, а з iншою тАФ тiльки на висоту ярусу. Арматуру встановлюють на всю висоту. Бетонну сумiш подають i ущiльнюють вiбраторами з боку низькоi опалубки. Пiсля бетонування ярусу опалубку нарощують на висоту другого шару i т.д. Якщо поярусно встановити опалубку неможливо, бетонну сумiш в тонкi стiни подають через спецiальнi вiкна i кишенi.

В одонепроницаемие стiни резервуарiв, опускних колодязiв i iнших споруд бетонують безперервно на всю висоту або на висоту укрупненого ярусу (2,5тАФ4 м). При цьому сумiш укладають шарами не бiльше 0,5 м. Шари укладають безперервно один за iншим при русi крана (бетоноукладача) по периметру резервуару.

При спорудi великих резервуарiв або опускних колодязiв для забезпечення безперервностi бетонування стiни дiлять на два-три сектори; кожний з них повинен обслуговувати окремий кран. Укладають сумiш окремi ланки бетонщикiв вiд центру сектора назустрiч один одному.

Якiсть залiзобетонних стiн, зокрема iх водонепроникнiсть, залежить вiд акуратностi бетонування i ретельностi виброущiльнення. Особливо ретельно потрiбно вiброущiльнювати бетон в обмежених мiсцях, пiд тяжами i скручуваннями, що проходять крiзь стiну, в тонких стiнах i при густому армуваннi.

Плити бетонують по маяках. Поверхню iх вирiвнюють i загладжують гладилками i правилами. Робочi шви в плоских плитах влаштовують в будь-якому мiсцi, але обов'язково паралель iх меншiй сторонi. В ребристих же перекриттях, бетонованих паралель другорядним балкам, а також в окремих балках робочi шви влаштовують в середнiй третинi прольоту цих балок.

При бетонуваннi в напрямi, паралельному головним балкам, робочий шов влаштовують в межах двох середнiх четвертей прольоту головних балок i в серединi плит. Робочi шви повиннi бути вертикальними, для цього в плитах встановлюють дошки, а в балках тАФ щитки з отворами для пропуску арматури.

Через необхiднiсть дотримання жорстких графiкiв поставки сумiшi для бетонування конструкцiй в ковзаючiй опалубцi переважно готувати ii на приобъектних мобiльних автоматизованих бетонозмiшувальних установках.

Використана лiтература

1.Навчальне видання: Технологiя бетонних i залiзобетонних конструкцiй/.У двох частинах., Н.Г. Русанова, П.П. Пальчик, Л.М. Рижакова. Видавництво ВлВища школаВ»

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома