Технологiя мурування
План
Вступ
1.Тема
1.1.Призначення
1.2.Матерiали
1.3.РЖнструменти та пристосування
1.4. Технологiя робiт
1.5.Органiзацiя працi
1.6.Технiчнi умови
1.7.Технiка безпеки
Лiтература
Вступ
РЖсторiя будiвельного мистецтва бере свiй початок з найдавнiших часiв i пов'язана з iсторiiю розвитку людського суспiльства.
Першi визначнi архiтектурнi споруди створилися за часiв рабовласницькоi епохи у Стародавньому РДгиптi, античнiй Грецii та Римi ( IV - I тисячолiттi до н.е.)
У XVIII ст. у мистецтвi й архiтектурi поширюiться класичний стиль. Виникненню класичного стилю значною мiрою сприяв розвиток науки, особливо фiлософii й лiтератури.
Але XIX ст., вiдкрило еру технiчного прогресу в будiвництвi. Вже на початку столiття в будiвництвi почали активно використовувати метали: чавун, коване залiзо, згодом стать. Перше застосування як основного будiвельного матерiалу мало скло (" Кришталевий палац" на всесвiтнiй виставцi в Лондонi у 1851 р. був збудований iз засклених панелей).
У кiнцi столiття з металу споруджували складнi просторовi конструкцii. У 1889 р, за проектом А.- Г. Ейфеля в центрi Парижа у зв'язку з Всесвiтньою виставкою була змонтовано iз сталевих елементiв вежа заввишки 300 м. з часом ця споруда стала символом Парижу.
Крiм металу у другiй половинi XIX ст. починають застосовувати iншi прогресивнi матерiали - бетон i залiзобетон. Цi матерiали, яким дали життя великi масштаби будiвництва, вплинули на подальшiй розвиток свiтовоi архiтектури.
Будiвництвом називаiться процес спорудження будiвель i споруд рiзного призначення.
Будiвництво тiсно пов'язано з промисловiстю, транспортом, сiльським господарством, наукою, обороною i невиробничими сферами.
Значний внесок внесло будiвництва у невиробничу сферу. Житловi будинки, новi мiкрорайони зi своiми школами й дитячими закладами, пiдприiмствами, торгiвлi, культурно-побутовими центрами - все це споруджено будiвельниками.
Таким чином, будiвництво вiдiграло значну роль у життi суспiльства. Воно i матерiальною основою безперервного розвитку народного господарства, вирiшення житлових проблем, пiдвищення матерiального i культурного рiвня нашого народу.
Термiн служби будiвель та споруд коливаiться вiд 50 до 150 рокiв. Ще на довший термiн розрахованi мости, тунелi, греблi.
Результатом пращ будiвельникiв i закiнченi будiвлi чи споруди рiзного призначення: житловий будинок, школа, лiкарнi, промисловi пiдприiмства, домна, електростанцiя, залiзницi, мости, тунелi, греблi тощо. Цi об'iкти будують з рiзних природних чи штучних матерiалiв (окремих дошок, колод, цеглин, природного тесаного каменю, бетону i залiзобетону, готових заводських конструкцiй, металу, пластмаси).
У процесi спорудження будiвель i споруд виконують загально будiвельнi та спецiальнi роботи.
Загально будiвельнi роботи подiляють на окремi види, якi виконують робiтники вiдповiдних професiй i застосовують при цьому рiзнi будiвельнi машини та iнструменти.
Перш нiж звести будинок чи iншi примiщення, роблять спочатку вiдповiдну розмiтку на вiдведенiй для будiвельних робiт дiлянцi, риють котлован для закладення фундаменту. Такi пiдготовчi роботи називають земляними.
Вибуховi роботи застосовують при рихленнi скельних i мерзлих ТСрунтах. Також для руйнування призначених для знесення споруд. До кам'яних споруд вiдносяться зведення фундаментiв, стiн, стовпiв та iнших частин будiвлi з природного i штучного каменю.
Для спорудження монолiтних бетонних i залiзобетонних конструкцiй виконують опалубнi, арматурнi та бетоннi роботи.
Монтажними роботами називаiться якщо будинок зводять за допомогою кранiв iз збiрних елементiв заводського виробництва. Монтажнi роботи це основний вид робiт у сучасному будiвництвi.
Теслярськi i столярнi роботи - виконують при обладнаннi дощатих пiдлог, дверей, вiкон, вбудованих меблiв.
Завершуiться спорудження будинкiв обладнанням даху виконуючи покрiвельнi роботи.
Щоб у зведенiй будiвлi можна було жити, потрiбно як всерединi так i зовнi виконати штукатурнi, малярнi, облицювальнi, шпалернi, склянi роботи.
Пiд час експлуатацii будiвлi або споруди пiддаються впливу зовнiшнього середовища, тому конструктивнi елементи будiвлi покривають захисними iзоляцiйними, гiдроiзоляцiйними, теплоiзоляцiйними, антикорозiйними матерiалами.
Ще потрiбно пiдвести тепло, електроенергiю, воду, радiо, телефон.
Всi будiвлi за призначенням подiляються на:
житловi (квартири, гуртожитки);
- суспiльнi призначенi для соцiального обслуговування населення, адмiнiстративних установ i суспiльних органiзацiй;
- виробничi будiвлi потрiбнi для розмiщення в них промислових та сiльськогосподарських виробництв.
1. Кладка перехрещення двох стiн перерiзом 2х2,5 цеглини за багаторядною системою перев`язування стiн
1.1. Призначення
Кам'яне мурування - це конструкцiя, що складаiться з каменiв, покладених на будiвельному розчинi у визначеному порядку. Мурування сприймаi навантаження вiд власноi ваги i вiд iнших конструктивних елементiв, що спираються на неi та прикладених до них навантажень.
Система перев'язування - це порядок укладення цеглин (каменiв) вiдповiдно до правил розрiзки мурування.
Трирядна система перев'язування утворюiться за допомогою чергування трьох ложкових рядiв i одного тичкового.
При цьому вертикальнi поперечнi шви у трьох сумiжних рядах не перев'язанi. Таку систему перев'язування застосовують при зведеннi стовпiв i вузьких (до iм) простiнкiв.
Мурування будь-яких конструкцiй та iхнiх елементiв (стiн, стовпiв, обрiзiв, напускiв), а також укладання цеглин пiд опорними частинами конструкцii незалежно вiд системи перев'язування починають i закiнчують тичковим рядом.
Кладка з керамiчноi цегли пластичного пресування завдяки добрiй опiрностi проти дiяння вологи високоi мiцностi, морозостiйкостi застосовуiться при зведеннi стiн i стовпiв будiвель i споруд, пiдпiрних стiнок та iнших конструкцiй.
1.2. Матерiали
Кожен матерiал, що застосовуiться у будiвництвi, маi комплекс рiзноманiтних властивостей, якi визначають галузь його рацiонального використання - довговiчнiсть, можливiсть поiднання з iншими матерiалами.
Властивостi будiвельних матерiалiв (фiзичнi, механiчнi та хiмiчнi) залежать вiд iх складу та внутрiшньоi побудови. За складом розрiзняють матерiали:
- органiчнi - деревина, бiтум, пластмаси;
- мiнеральнi - цегла, цемент, бетон;
- матерiали i метали - сталь, чавун, алюмiнiiвi сплави. Мiнеральнi матерiали вогнестiйкi.
Виробляють цеглу iз легкоплавких глин середньоi пластичностi, що мiстять 40..50% пiску. РД два способи виготовлення цегли:
1) пластичний;
2) напiвсухий.
Згiдно з пластичним способом цеглу-сирець формують на стрiчкових пресах з пластичноi глиняноi маси вологiстю 18-20%. За допомогою стрiчкового преса глина ущiльнюiться. Нарiзаiться спецiальним автоматичним пристроiм на цеглини-сирець. Пiсля формування цегла сушиться i по досягненню 6-8% вологостi - на випалювання
Через надто швидке сушiння i нагрiвання пiд час випалювання на поверхнi цегли з'являються трiщини i цегла деформуiться. У випадку недостатньоi температури випалювання одержують недопалену цеглу (недовипал) ясно-червоного кольору. Така цегла не мiцна, не водо- та морозостiйка i для використання не допускаiться. При занадто високiй температурi отримують перепалену цеглу (перепал-залiзняк), яка маi пiдвищену насипну щiльнiсть, оплавлену порохню i викривлену форму, колiр ii фiолетово-бурий.
Цеглу глиняну звичайну виготовляють iз легкоплавких глин, що мають домiшки оксидiв залiза, якi надають цеглi червоного вiдтiнку. Цеглу випускають одинарним розмiром 228*120*65 мм i модульним розмiром 228*138*63 мм, маса однiii цеглини не повинна перевищувати 4кг. Щiльнiсть звичайноi цеглини становить 1700..1900 кг/м3. за межею щiльностi при стисненнi цеглу розрiзняють на сiм марок: 300,250,200,150,125,100,75.
Водопоглинання звичайноi цегли повинно бути для марок вище 150 не менше 6%, а для решти марок не менше 8%. За морозостiйкiстю цегла подiлена на чотири марки: Мр315,25,35 i 50.
Через неминучу усадку при сушiннi та випалюваннi допускаються вiдхилення у розмiрах i формi, якi не змiнюють показникiв i фiзико-механiчних властивостей: для цегли
пластичного формування у довжинi +/- 4мм, у ширинi +/- 3 i 2мм.
Викривлення граней та ребер не повинно перевищувати З мм. Наскрiзних трiщин на ложковiй гранi повинно бути не бiльше однiii, якщо протяжнiсть постелi не бiльше 30 мм.
Вiдбитостей та притупленостей ребер та кутiв не бiльше двох на цеглинi, кожна довжиною не бiльше 15 мм.
Завдяки високим показникам фiзико-механiчних властивостей та довговiчностi звичайну глиняну цеглу широко використовують в сучасному будiвництвi для кладки зовнiшнiх та внутрiшнiх стiн будiвель, фундаментiв, стовпiв i iнших конструкцiях.
Зберiгають на складах цеглу у штабелях висотою до 1,6 м укладеною на ребро (ложкову грань).
При транспортуваннi, розвантаженнi, механiзованому навантаженнi використовують дерево-механiчнi пiддони, на якi цеглу укладають на ребро з перев'язкою.
Без пiддонiв цеглу перевозять в штабель з перев'язкою. Навалом перевозити цеглу заборонено, тому що при цьому велика кiлькiсть цегли б'iться.
Будiвельним розчином називають матерiал, який отримують у результатi затвердiння сумiшi, яка складаiться з :
- неорганiчноi в'язучоi речовини;
- дрiбного заповнювача (пiску);
- води, спецiальних домiшок (неорганiчних i органiчних).
Таку сумiш до початку твердiння називають розчинною сумiшшю.
В'яжучими речовинами i цемент, глина, гiпс, вапно та iхнi сумiшi. Пiсок, який використовують у розчинах як заповнювач, може бути природним (гiрський, пiсковий) або штучний (з гiрських порiд).
За видом застосованого в'яжучого матерiалу будiвельнi розчини бувають :
- цементнi;
- глинянi; вапнянi;
- гiпсовi;
- змiшанi (цементно-вапнянi, вапняно-гiпсовi, гiпсово-цементнi).
Залежно вiд властивостей розрiзняють:
1. Повiтрянi розчини, що твердить у повiтряно-сухих умовах (гiпсовi);
2. гiдравлiчнi, що починають твердiти на повiтрi або у вологих умовах (цементнi); Залежно вiд матерiалу бувають:
- простi - розчини, до складу яких входить один в'яжучий елемент (вапнянi, цементнi, глинястi);
- змiшанi розчини, якi складаються з кiлькох в'яжучих елементiв;
Склад простих розчинiв позначають двома цифрами: перша цифра вказуi скiльки частин в'яжучого матерiалу знаходиться в розчинi, остання цифра вказуi скiльки частин заповнювача припадаi на одну частину в'язучого матерiалу.
Наприклад, 1:3 - це на одну частину цементу припадаi три частини наповнювача.
Розрiзняють розчини пiснi, жирнi, нормальнi, в залежностi вiд спiввiдношення мiж кiлькiстю в'яжучого матерiалу i заповнювача. Жирнiсть розчину визначають конусом або ручкою штукатурноi лопатки.
За густотою будiвельнi розчинi бувають важкi та легкi.
Важкi розчинi мають середньою густину в сухому станi до 1500 кг/м3.готують iх на пiску.
Легкi розчини мають середню густоту , в сухому станi до 1500 кг/м3, готують на пористому пiску з пемзи.
За призначенням розчини бувають:
- Мурувальнi - призначенi для звичайного i вогнетривкого кам'яного мурування.
- Оздоблювальнi
- Спецiальнi
Якiсть розчинних сумiшей характеризуiться iхньою легкоукладнiстю, тобто здатнiстю укладатися на основу тонким шаром iз заповненням усiх його нерiвностей.
Рухливiстю розчинноi сумiшi називаiться ii здатнiсть розтiкатися пiд дiiю власноi ваги. Рухливiсть розчину визначаiться глибиною занурення в нього еталонного конуса.
Водостримувальна здатнiсть розчину - це здатнiсть утримувати у своiму складi достатнього для твердiння гiдравлiчного в'яжучого матерiалу кiлькiсть води в умовах пiдсосу ii з розчину матерiалом. Для пiдвищення водостримувальноi здатностi додають неорганiчнi дисперснi домiшки, органiчнi домiшки.
Межу мiцностi затвердiлих розчинiв при стискуваннi визначають, випробовуючи зразки - куби розмiрiв 7,07*7,07*7,07 мм.
Залежно вiд межi мiцностi при стискуваннi визначають марку розчину. Застосовують розчини кiлькох марок : 4; 10; 25; 50; 75; 100; 150; 200; 300.
Морозостiйкiсть затвердiлого розчину характеризуiться здатнiсть зразкiв витримувати у насиченому водою станi визначену кiлькiсть циклiв поперемiнно заморожування i вiдтавання, не руйнуючись. При цьому мiцнiсть зразкiв не повиннi знижуватись бiльше нiж на 25% при втратi iх маси не бiльше як на 5%. Залежно вiд кiлькостi витриманих циклiв поперемiнно заморожування i вiдтавання визначають марку розчину: Мрз - 10; 15; 25; 35; 50; 150; 200; 300.
Вода для замiшування розчинiв не повинна вмiщувати шкiдливих домiшок. Придатною для приготування розчинiв водою вважають провiдну воду.
Для важких будiвельних розчинiв дрiбним заповнювачем i кварцова та польовошпатнi природнi пiски.
Для полiпшення легкоукладностi до складу розчинних сумiшей зводять пластифiкуючи мiнеральнi домiшки: до цементних i вапняних розчинiв вводять глину у виглядi глиняного молока або тонкомолотого порошку.
Склад будiвельних розчинiв добирають у лабораторii залежно вiд марки розчину, активностi цементу, ступеня рухливостi розчинноi сумiшi.
Вимоги до розчинiв (марка, водоморозостiйкiсть) встановлюiться залежно вiд виду конструкцii, умов у яких ця конструкцiя працюватиме згiдно вимогам БНiП.
Пiд час роботи у зимових умовах марки розчинiв повиннi бути на один порядок вищими за розчин, якi використовують улiтку. Розчин для зимових робiт можуть випускатися пiдiгрiтими.
Будiвельнi розчини готують централiзовано на бетонорозчинних заводах або розчиннозмiшувальних вузлах.
Будiвельнi розчини транспортують до мiсця використання в спецiально обладнаних автоцистернах або автосамоскидах.
Кожна партiя розчину повинна мати паспорт де вказують назву, номер партii, ii об'iм, дату виготовлення, марку, склад, рухливiсть i здатнiсть розчину до водоутримання.
Ручне приготування розчину допускаiться при невеликих об'iмах i неможливостi механiзованого приготування. Спочатку потрiбно змiшати сухими пiсок i цемент, додати вапняне тiсто i воду, знову ретельно перемiшати лопаткою до однорядноi маси сметаноподiбного стану.
1.3 РЖнструменти та пристосування
Продуктивнiсть працi виробника кам'яних конструкцiй багато в чому залежить вiд якостi використаного ручного iнструменту.
Кельма - типу КБ (ГоСТ 9533-81). Це лопатка зi сталевою тонколистого полотна з зiгнутою ручною. Ручка вироблена з деревини твердих порiд. Кельму застосовують для розрiвнювання розчину, заповнення вертикальних швiв i пiдрiзання надлишкiв розчину.
Молоток- кирочка МК (ГоСТ 11042-83), маса - 0,55 кг, з дерев'яною ручною завдовжки до 300 мм. використовують молоток для рубання/тесання цегли, керамiчного каменю, при цьому лезо молотка маi бути пiд прямим кутом до поверхностi ребра цеглини.
Розчинова лопатка типу ЛР (ГоСТ 19586-87), маi полотно з листовоi сталi завтовшки 1,6 мм. круглий металевий стержень довжиною 320 мм зберiгаi вiд зношування дерев'яний держак. Лопатка призначена для подачi й розрiвнювання розчину, також для перемiшування його в ящику.
Розшивка (ГоСТ 12803-76) маi робочу частину у виглядi розрiзаноi у вздовж сталевоi трубки, ручка - з деревини хвойних порiд. Оброблення й ущiльнення швiв мурування виконують сталевими розшивками, що мають увiгнути й опуклу поверхню.
Висок (ГоСТ 7946-80) - маса 0,2-1 кг, складаiться з конусоподiбного конуса, крученого шнура й алюмiнiiвоi планки. Призначений для перевiрки вертикальностi кутiв i поверхнi мурування.
Рiвень - лiнiйка, яка знаходиться у металевому корпусi завдовжки 750 мм. всерединi лiнiйки знаходяться ампули, якi фiксують горизонтальний i вертикальний рiвнi. Ним перевiряють мурування
Правило - пристрiй зроблений з вiд фугованого дерев'яного бруска або дюралюмiнiiвого профiлю завдовжки 1,2-2 м. правило призначене для контролю поверхностi викладених стiн.
Складний метр i рулетки. Бувають завдовжки 2-20 м. використовують для лiнiйних вимiрiв пiд час мурування.
КамтАЩяну кладку розбирають, якщо будiвлю або споруду зносять, реконструюють чи ремонтують камтАЩянi конструкцii. Розбирання кладки, пробивання в кладцi наскрiзних i ненаскрiзних отворiв, гнiзд або борозен виконують за допомогою пневматичних вiдбiйних молоткiв та електромолоткiв, скарпелiв, шлямбурiв, стальних ломiв, кирок, клинiв, кувалд, молоткiв, електричних свердлильних машин.
Вiдбiйнi пневматичнi молотки та електромолотки використовують як при розбираннi кладки, так i для пробивання гнiзд, борозен. Борозни i пази у цеглянiй кладцi виконують також електричним борозноробом.
Шлямбури призначенi для пробивання круглих отворiв невеликого дiаметра. Шлямбури роблять iз стальноi трубки. Один кiнець його маi пилкоподiбнi зубтАЩя, другий кiнець тАУ конусоподiбний.
Отвори в стiнах вибивають електричними свердлильними машинами з наконечниками iз високомiцноi сталi або твердих сплавiв.
Скарпель застосовують для пробивання гнiзд i борозен пiд час розбирання кладки.
Ломом, киркою, клином користуються в основному при розбираннi стiн i фундаментiв.
Кладку вiдновлюють пiд час ремонту конструкцiй (закладають гнiзда, зарiвнюють борозни) звичайними iнструментами, якими каменярi користуються прикладцi стiн iз каменiв або цегли.
1.4. Технологiя робiт
У процесi кладки стiни i простiнки виконують за iдиною системою перевтАЩязування швiв тАУ багато- та однорядною (ланцюговою). Для викладання стовпiв, а також вузьких простiнкiв (шириною до 1 м) у серединi будiвлi або прихованих опорядженням застосовують трирядну систему перевтАЩязування швiв.
При однорядному (ланцюговому) перевтАЩязуваннi прямих стiн, у яких по товщинi не парна кiлькiсть пiв цеглин, наприклад пiвтори, першу зовнiшню версту першого ряду укладають поперечиковими цеглинами, а другу тАУ ложковими. При кладцi стiн, в яких по товщинi парна кiлькiсть пiв цеглин, наприклад двi, то перший ряд починають з укладання поперечикiв по всiй ширинi стiни, у другому ряду верстовi цеглини кладуть ложками, забутку тАУ поперечиками. При кладцi стiн бiльшоi товщини у верстових рядах у другому ряду над поперечиками кладуть ложки, а над ложками поперечики. Забутку в усiх рядах виконують поперечиками.
Вертикальне обмеження (рiвний обрiз стiни по вертикальнiй площинi) при кладцi однорядною системою перевтАЩязування дiстають, укладаючи на початку стiни тричвертки. При спорудженнi стiни у 
Вацеглини на ii початку ставлять через один ряд половинки.
Для закладання вертикального обмеження стiни в одну цеглину в ложковому ряду на ii початку розмiщують у повздовжньому напрямi двi тричвертки, а в поперечиковому, як звичайно, - цiлi цеглини.
У вертикальному обмеженнi стiни в пiвтори цеглини у поперечиковому ряду на початку стiни у кутках укладають тричвертки в поперечному напрямi, у ложковому тАУ тричвертки у повздовжньому напрямi стiни.
Кладка стiн сполучених пiд кутом, - найвiдповiдальнiша робота i ii виконують квалiфiкованi каменярi.
Прямi кути при одноряднiй системi викладають в такiй послiдовностi. Перший поперечиковий ряд кожноi iз стiн, що сполучаються пiд прямим кутом, починають вiд зовнiшньоi поверхнi двома тричвертками. Другий ряд зовнiшньоi версти укладають ложками. Для додержання перев'язування швiв у внутрiшнiй верстi в забутку укладають чвертки цегли.
Примикання стiн при одноряднiй системi перев'язування показане на рис. 1. У першому ряду кладку примикаючоi стiни пропускають через основну стiну до ii лицьовоi поверхнi i закiнчують поперечиками i тричвертками, а пропущену кладку закiнчують самими тiльки тричвертками (рис.1).
Вместе с этим смотрят:
Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття
Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки
Амурський мiст
Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"
Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома