Способи намазування стелi кельмою з сокола розчином

Реферат

Тема: Способи намазування стелi кельмою з сокола розчином

Змiст

Вступ........................................................ 3

1. Вимоги до поверхонь, що пiдлягають штукатуренню............... 5

2. Провiшування поверхонь...................................... 6

3. Види та призначення звичайних штукатурок..................... 10

4. Штукатурнi розчини......................................... 11

5. Нанесення штукатурних розчинiв на стелю....................... 15

6. Дефекти штукатурки......................................... 19

7. Органiзацiя робочого мiсця................................... 21

8. Економiчнi розрахунки....................................... 22

9. Охорона працi.............................................. 25

10. Правила технiки безпеки..................................... 29

Перелiк використаноi лiтератури................................. 35

Вступ

В Украiнi вже намiтилися тенденцii до замiни традицiйних штукатурних розчинiв, мокрих способiв штукатурення бiльш прогресивними матерiалами i технологiями.

Сьогоднi, в жорстких умовах ринкових вiдносин велику увагу придiляють якостi будiвельноi продукцii (будинкiв i споруд рiзного призначення), що залежить вiд багатьох складових, але основними серед них були i залишаються якiсть та довговiчнiсть будiвельних матерiалiв. Довговiчнiсть будiвельних матерiалiв i найважливiшою проблемою сучасного будiвництва, оскiльки функцiональнi навантаження бiльшостi з них використовуються надто короткий час порiвняно зi стародавнiми матерiалами, на основi яких збудованi сотнi i тисячi рокiв тому споруди, що незважаючи на вплив зовнiшнiх природних чинникiв i часу й тепер вражають красою архiтектури та майстернiстю тогочасних будiвельникiв.

Нинi певна частина населення живе в небезпечному оточеннi немiцних, недовговiчних будинкiв i споруд. Сучаснiсть i майбутнi потребують реконструкцii старих будинкiв, надання iм оригiнальностi та виразностi, застосування пiд час зведення будiвель цiкавих нестандартних вирiшень як в оздобленнi iнтер'iрiв, так i фасадiв. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будiвництво, зокрема в опорядження будинкiв, новi нетрадицiйнi матерiали i технологii.

Наприклад, всесвiтньо вiдомий нiмецький концерн Хенкель. На украiнському ринку продукцiю пiд торговими марками Ceresit, Thomsit, Moment, Metylan представляi компанiя ВлХенкель Баутехнiк (Украiна)В» тАФ лiдер серед вiтчизняних виробникiв будiвельноi продукцii подiбного профiлю. Незважаючи на нiмецькi коренi, це пiдприiмство тАФ нацiональний виробник, у структурi якого дiють два сучаснi заводи з виготовлення зазначеноi продукцii.

Застосування сучасних матерiалiв i технологiй у будiвельному виробництвi тАФ це якiсть, надiйнiсть i висока продуктивнiсть тАФ основнi складовi вимог сьогодення.

Дана тема:тАЩтАЩ Способи намазування стелi кельмою з сокола розчиномтАЩтАЩ, актуальна i сьогоднi, так як у будiвництвi використовуються найрiзноманiтнiшi матерiали, то i методи роботи з ними теж вiдрiзняються мiж собою,. А саме прийоми виконання та технологiчна послiдовнiсть.

1. Вимоги до поверхонь, що пiдлягають штукатуренню

Без спецiальноi (додатковоi) пiдготовки штукатурять поверхнi у таких випадках:

якщо вiдхилення поверхнi та кутiв конструкцii вiд вертикалi становить не бiльше нiж 10 мм на поверх тАФ при кладцi з цегли i дрiбних блокiв або у разi виготовлення конструкцii з де ревини; не бiльше нiж 20 мм тАФ при кладцi з буту, бутобетону та бетону;

якщо вiдхилення перекриття вiд горизонталi не перевищуi 2 мм на 1 м довжини i 10 мм на одне примiщення.

На поверхнях не повинно залишатися незакладених великих отворiв, щiлин та борозен.

Дерев'янi стелi та перегородки обшивають дошками завширшки не бiльше нiж 10 см. Широкi дошки мають бути розколотi та закрiпленi цвяхами так, щоб залишились поздовжнi щiлини.

Штукатурити всi вертикальнi конструкцii будiвлi можна лише пiсля iхньоi усадки. Дерев'янi стiни з колод чи брускiв, а також саманнi штукатурять лише пiсля повноi усадки, бажано через кiлька мiсяцiв пiсля спорудження (90.. 100 дiб).

Вимоги до поштукатурених поверхонь

Точнiсть виконання рiзноманiтноi штукатурки маi вiдповiдати вимогам нормативних документiв, якими також обумовлена i товщина штукатурки. Штукатурка повинна мати таку товщину: проста тАФ до 12 мм, полiпшена тАФ до 15, високоякiсна тАФ до 20 мм.

Правильнiсть виконаноi штукатурки перевiряють контрольним правилом, рiвнем, ватерпасом або рейкою з виском.

Допустимi вiдхилення для рiзних видiв штукатурки подано у табл. 1.

Таблиця 1. Допустимi вiдхилення для рiзних видiв штукатурки

Вiдхилення	Штукатурка
Вiдхилення	Проста	Полiпшена	Високоякiсна
Нерiвнiсть поверхнi (визначають пiд час прикладання правила 2 м завдовжки)	Не бiльше нiж три нерiвностi завглибшки або заввишки до 5 мм	Не бiльше нiж двi нерiвностi завглибшки або заввишки до 3 мм	Не бiльше нiж двi нерiвностi завглибшки або заввишки до 2 мм
Вiдхилення поверхнi: вiд вертикалi	15 мм на всю висоту примiщення	2 мм на 1 м висоти, але не бiльш як 10 мм на всю висоту примiщення	1 мм на 1 м висоти, але не бiльш як 5 мм на всю висоту примiщення
вiд горизонталi	15 мм на всю довжину примiщення	2 мм на 1 м довжини, але не бiльше нiж 10 мм на всю довжину примiщення	1 мм на 1 м довжини, але не бiльше нiж 7 мм на всю довжину примiщення
Вiдхилення кутiв, вiконних i дверних укосiв вiд вертикалi та горизонталi	10 мм на весь елемент	не бiльше нiж 5 мм на весь елемент	бiльше нiж 3 мм на весь елемент
Вiдхилення ширини поштукатуреного укосу вiд проектноi	Не перевiряють	3 мм	2 мм
Вiдхилення карнизу вiд прямоi лiнii мiж iх перехрещенням та кутами		3 мм	2 мм

2. Провiшування поверхонь

Поверхнi будинкiв (стiни, стелi) майже завжди мають деякi вiдхилення по вертикалi i горизонталi. Тому перед виконанням високоякiсноi штукатурки для визначення конкретних вiдхилень вiд вертикалi або горизонталi поверхнi ii провiшують. Потiм за встановленими вiдхиленнями визначають мiнiмальну товщину штукатурного шару.

Провiшування поверхонь тАФ вiдповiдальна робота, яка потребуi вiд штукатура акуратностi й точностi виконання. Неправильне провiшування може збiльшити товщину штукатурного шару, а це призведе до збiльшення вартостi штукатурних робiт, перевитрати матерiалiв i зниження продуктивностi працi штукатура.

Провiшують спочатку стелю (за потреби), а потiм стiни. Для провiшування поверхонь використовують водяний рiвень, ватерпас, рiвень з рейкою, висок, контрольну рейку з виском (рис. 2.1).

Рис. 2.1. РЖнструменти для провiшування поверхонь: а тАФ ватерпас; б тАФ рiвень з рейкою; в тАФ водяний рiвень; г тАФ висок; д тАФ контрольна рейка з виском

Стелю провiшують за допомогою водяного рiвня або ватерпаса (рис. 2.7).

Розглянемо провiшування за допомогою ватерпаса (рис. 2.3). Спочатку на стелi вiдбивають натертим об крейду чи iнший пiгмент шнуром лiнii на вiдстанi 1,2.. 1,5 м одна вiд одноi, вздовж яких встановлюватимуться марки або маяки. Це роблять так. Два штукатури беруть натертий пiгментом шнур i натягують по всiй довжинi стелi, потiм вiдтягують шнур пальцем униз, одночасно рiзко вiдпускають. Паралельно стiнам на вiдстанi 20..ЗО см вiд них вiдбивають крайнi лiнii. Потiм в одному з кутiв стелi на такiй самiй вiдстанi вiд стiн забивають цвях 1 так, щоб вiн виступав над поверхнею на товщину майбутнього пiдготовчого шару штукатурки. Далi, користуючись ватерпасом, по периметру стелi на лiнiях маякiв забивають цвяхи таким чином, щоб iхнi головки були в однiй горизонтальнiй площинi.

Якщо головка останнього цвяха 10 (див. рис. 2,2), забитого на вiдбитiй лiнii, не збiгатиметься з рiвнем першого, то провiшування треба починати спочатку, але рухаючись у протилежному напрямку. Потiм з протилежних кутiв стелi по дiагоналях натягують шнури так, щоб вони дотикались до головок цвяхiв, i перевiряють, чи немаi в площинi стелi горбикiв, якi не закриються шаром штукатурки. Невеликi горбики зрубують, а якщо iх зрубати неможливо, то забитi цвяхи витягують настiльки, щоб шар штукатурки мiг закрити виступну частину поверхнi.

Рис. 2.2. Схема провiшування стелi

Рис. 2.3. Провiшування стелi за допомогою ватерпаса

Пiсля цього натягують шнур мiж цвяхами 2 i 8 та 3 i 7 на вибранiй до початку провiшування вiдстанi один вiд одного i забивають промiжнi цвяхи 11 i 12. Головки цих цвяхiв мають торкатися натягнутого шнура.

Рис. 2.4. Провiшування стелi за допомогою водяного рiвня

Для провiшування стелi можна також користуватися водяним рiвнем (рис. 2.4), що i мiцною гумовою трубкою потрiбноi довжини, в кiнцi якоi вставленi склянi трубочки з нанесеними на них подiлками. Якщо в трубку налити воду i з'iднати разом трубочки, то вода в них буде точно на одному рiвнi (подiлках)стелi положення головки цвяха фiксують вiдносно рiвня води в склянiй трубцi водяного рiвня. Провiшування стелi водяним рiвнем значно прискорюi цей процес. Користуючись рiвнем, спочатку фiксують положення чотирьох цвяхiв, розмiщених у кутах стелi (див. рис. 5.10, цвяхи 1, 4, 6, 9). Потiм, натягуючи шнур мiж цвяхами РЖ i 6 та 4 i 9, перевiряють, чи правильно взято майбутню товщину штукатурного шару. Якщо так, то натягують шнур i по лiнiях маякiв забивають iншi цвяхи.

3. Види та призначення звичайних штукатурок

Залежно вiд товщини штукатурного шару, способу його нанесення та якостi опорядження звичайну штукатурку подiляють на просту, полiпшену i високоякiсну.

Просту штукатурку застосовують для штукатурення поверхонь у пiдвалах, складах, тимчасових будiвлях, а також у пiдсобних примiщеннях громадських i виробничих будiвель. Проста штукатурка завтовшки не бiльше нiж 12 мм складаiться з двох шарiв (рис. 3.1, а). Пiсля нанесення розчину на поверхню його розрiвнюють соколом, напiвтерком i затирають теркою.

Полiпшену штукатурку (Влпiд правилоВ») застосовують у житлових i громадських будiвлях (дошкiльнi заклади, лiкарнi, школи тощо). Така штукатурка складаiться з трьох шарiв (рис. 3.1, б). Загальна товщина ii не перевищуi 15 мм. Затерту теркою штукатурку перевiряють контрольним правилом 2 м завдовжки.

Високоякiсну штукатурку (ВлмаячнуВ») застосовують у будiвлях першого класу: театрах, клубах, музеях тощо. Вона складаiться з трьох шарiв i маi бути завтовшки не бiльше нiж 20 мм (рис.6.1, в). Виконують ii по маяках, тобто попередньо закрiплених на поверхнi тонких рейках або зроблених iз розчину смугах, товщина яких вiдповiдаi товщинi майбутнього пiдготовчого шару штукатурки. Розрiвнюють нанесенi мiж маяками шари штукатурки правилом, якщо маяки були з розчину, або малкою при застосуваннi iнвентарних маякiв.

Правильнiсть виконаноi штукатурки перевiряють контрольним правилом, рiвнем, ватерпасом або рейкою з виском.

Рис. 3.1. Товщина i послiдовнiсть нанесення шарiв звичайноi штукатурки залежно вiд ii призначення: а тАФ проста; б тАФ полiпшена; в тАФ високоякiсна; 1 тАФ основа; 2 тАФнабризк; 3 тАФ грунт; 4 тАФ накривка

4. Штукатурнi розчини та iхнi властивостi

Склад розчинiв. Розчини, якi застосовують при обштукатурюваннi мокрим способом, i рацiонально пiдiбраною однорiдною сумiшшю в'яжучоi речовини з дрiбним заповнювачем i водою.

В'яжучi речовини тАФ головна складова розчинiв, яка забезпечуi iх твердiння i зчеплення з основою, на яку наносять розчин.

За своiми властивостями та умовами твердiння в'яжучi речовини подiляють на двi основнi групи: повiтрянi, здатнi тверднути i зберiгати мiцнiсть тiльки на повiтрi (повiтряне вапно, гiпс тощо), та гiдравлiчнi, здатнi тверднути i зберiгати мiцнiсть на повiтрi та у водi (наприклад, гiдравлiчне вапно, цемент, портландцемент, шлакопортландцемент).

Штукатурнi розчини бувають простi i складнi. Якщо у складi розчину один в'яжучий матерiал, то розчин називають простим (вапняний, цементний, гiпсовий тощо), два i бiльше в'яжучих тАФ складним (цементно-вапняний, вапняно-гiпсовий тощо).

Заповнювачi тАФ це кiстяк затвердiлого розчину, вони зменшують усадку розчину i витрати в'яжучого. Основним заповнювачем для звичайних штукатурних розчинiв i природний пiсок, розмiр зерен якого наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Допустимi розмiри зерен заповнювача

Вид штукатурки

Штукатурнi

шари

Розмiр зерен пiску,

мм

Штукатурка для стiн:

зовнiшня

внутрiшня

Штукатурка для стель

Набризк

ТРрунт

Накривка

Набризк

ТРрунт

Накривка

Набризк

ТРрунт

Накривка

0..7

0..5

0тАж7

0..7

0..3

0тАж2

0тАж5

0..3

0.2

Для декоративних розчинiв, крiм природного пiску, як заповнювачi використовують роздробленi декоративнi гiрськi породи (мармур, вапняк, туфи тощо), а також шлаки.

Вода для приготування розчинiв не повинна мiстити шкiдливих домiшок (значноi кiлькостi солей, кислот, органiчних домiшок), непридатнi також стiчнi й болотнi води.

Крiм того, для надання штукатурним розчинам певних властивостей використовують рiзнi домiшки: пластифiкуючi, розрiджувальнi, протиморознi, уповiльнювачi тужавлення тощо.

Основними властивостями розчиновоi сумiшi i: легкоукладальнiсть, водоутримувальна здатнiсть розчину, мiцнiсть на стискання, морозостiйкiсть, пластичнiсть.

Легкоукладальнiсть характеризуiться рухливiстюрозчину, тобто здатнiстю розтiкатися пiд впливом власноi ваги або зовнiшнiх зусиль.Ступiнь рухливостi визначаiться спецiальним приладом i вимiрюiться глибиною(см) занурення у розчин металевого конуса масою 300 г, заввишки 145 мм, дiаметром основи 75 мм з кутом при вершинi 30В° (рис. 4.1.). У момент нанесення на поверхню штукатурного розчину його рухливiсть маi бути не менше нiж, см: для набризку 9.. 14, грунту 7..8, накривки 7..8, з вмiстом гiпсу 9.. 12.

Водоутримувальна здатнiсть, розчину полягаi в утримуваннi надлишковоi води при вiдсмоктуваннi, завдяки чому вона не втрачаiться при нанесеннi розчину на пористу основу, а також пiд час транспортування розчин не розшаровуiться.

Рис. 4.1. Металевий конус для визначення рухливостi розчину

Мiцнiсть на стискання, яка визначаiться випробуванням стандартного зразка (розмiром 7,07 х 7,07 х х 7,07 см) розчину, затвердiлого за температури 15..20 В°С протягом 28 дiб. Вiдповiдно до границi мiцностi на стискання розрiзняють розчин таких марок: 4; 10; 25; 50; 75; 100; 125; 150; 200 i 300. Марки i склади цементних i цементно-вапняних розчинiв залежно вiд марок цементу наведено у табл. 3.

Таблиця 3. Марки i склади цементних i цементно-вапняних розчинiв залежно вiд марок цементу

Марка			Марка розчину
цементу	10	75	100	125	150
Цементнi розчини (цемент :пiсок)
200 300 400 500 600	тАФ тАФ тАФ тАФ тАФ	тАФ 1:3 1:4 1:5 1:6	тАФ тАФ 1:3 1:4 1:4,5	1:5 тАФ тАФ тАФ тАФ	1:2,5 1:4,5 1:6 тАФ тАФ
Цементно-вапнянi розчини (цемент:вапно : пiсок)
200 300 400 500 600	1 : 7,7 : 12 тАФ тАФ тАФ тАФ	1: 0,2 : 3 1: 0,3 : 4 1 : 0,5 . 5 1: 0,4 : 4,5	. тАФ 1: 0,2 : 5 1 : 0,3:4 тАФ	1: 0,5 : 6 1: 1,2:9 1: 1,7 : 12 тАФ тАФ	1 : 0,1 : 2,5 1: 0,4 : 4,5 1: 0,7 : 6 1:1:8 1 : 0,7 : 6

Морозостiйкiсть визначаiться здатнiстю зразка розчину витримувати у насиченому водою станi певну кiлькiсть циклiв поперемiнного заморожування i вiдтанення.

Пластичнiсть. Пластичним називають розчин, який легко розрiвнюiться на поверхнi штукатурним iнструментом, не утворюючи щiлин. Пластичний розчин добре прилипаi до поверхнi i зчiплюiться з нею.

Пластичнiсть залежить вiд спiввiдношення у розчинi в'яжучого матерiалу i заповнювача. У пластичних розчинах мiститься 25..35 % в'яжучого матерiалу, для економii якого в розчин додають пластифiкатори: глину, пластифiкатор БС тощо. Розчин з недостатньою кiлькiстю в'яжучого матерiалу називають пiсним, а з надмiрною кiлькiстю тАФ жирним.

Аби визначити пластичнiсть (жирнiсть) розчину, його досить пригладити кельмою. Якщо пiд кельмою утворюiться гладенька, без щiлин, смуга, то розчин пластичний. З цiii самою метою можна занурити у розчин i витягнути дерев'яну рейку або ручку лопатки (якщо вона не проолiфлена). Якщо розчин прилипне до них, то вiн пластичний, маi достатню жирнiсть.

5. Нанесення штукатурних розчинiв на стелю

Штукатурнi шари. Штукатурнi розчини наносять на поверхнi окремими шарами розпиленням розчину по поверхнi за допомогою форсунок (механiзований спосiб) або накиданням чи намазуванням розчину на поверхнi вручну.

Набризк тАФ перший шар штукатурки. Товщина набризку при нанесеннi його на дерев'янi поверхнi не повинна перевищувати 9 мм, а на кам'янi, цеглянi та бетоннi тАФ 5 мм.

Для набризку застосовують рiдкий, сметаноподiбний розчин (до 60 % води вiд маси в'яжучого) з осадкою стандартного конуса 12 см при нанесеннi набризку вручну та 9..14 см при механiзованому нанесеннi.

ТРрунт тАФ другий шар штукатурки. ТРрунт може бути виконаний у кiлька шарiв, прийомiв. Товщина кожного шару ТСрунту мас бути не бiльше нiж 7 мм при влаштуваннi його з вапняних чи вапняно-гiпсових розчинiв та не бiльш як 5 мм тАФ з цементного розчину.

Для ТСрунту готують тiстоподiбний розчин, тобто густiший, нiж для набризку (до 35 % води вiд маси в'яжучого). Незалежно вiд способу нанесення ТСрунту (вручну чи механiзовано) осадка стандартного конуса маi бути 7..8 см.

Накривка тАФ третiй шар штукатурки. Товщина шару накривки пiсля ii вирiвнювання та затирання для всiх видiв штукатурок, крiм декоративноi, становить не бiльше нiж 2 мм, для декоративноi штукатурки тАФ 7 мм.

Розчин для накривки повинен мати рухомiсть по осадцi стандартного конуса 7..8 см для розчину, який не мiстить гiпс, та 9.. 12 см тАФ для того, що мiстить гiпс.

Штукатурнi розчини для набризку i ТСрунту процiджують крiзь сито з чарунками 3x3 мм, а для накривки тАФ додатково крiзь сито з чарунками 1,5 х 1,5 мм, гiпс просiвають крiзь сито з чарунками 1x1 мм.

Склад i марка розчинiв для набризку та ТСрунту залежать вiд складу й марки розчину накривного шару, цементну накривку можна наносити тiльки по цементному ТСрунту та набризку, а вапняну тАФ по вапняно-цементному, вапняному та вапняно-гiпсовому ТСрунту й набризку. Марка розчину для набризку маi бути вища вiд марки (мiцностi R) розчину для ТСрунту, а марка розчину для ТСрунту тАФ вища вiд марки розчину для накривки. Шари штукатурки наносять з дотриманням технологiчних перерв (табл. 4): при вапняно-гiпсових, вапняно-цементних i цементних розчинах тАФ пiсля за тужавлення попереднього шару; при вапняних тАФ пiсля побiлення попереднього шару. Свiжу штукатурку оберiгають вiд намокання, замерзання, пересушування, ударiв i струсiв.

Таблиця 4. Тривалiсть технологiчних перерв за нормальних умов тужавлення розчинiв

Розчин

Термiн витримування, год

Термiн остаточного витримування, дiб

Набризк

Накривка

Цементний

Цементно-вапняний Вапняний

Вапняно-гiпсовий

Гiпсовий

2..3

6..12