Видовий склад трутовикових грибiв околиць м. Чернiгова
ВступОсоблива увага придiляiться лiсам (лiсовим бiоценозам), що сьогоднi грають винятково важливу водорегулювальну, ТСрунтозахисну санiтарно-гiгiiнiчну роль. Лiси i джерелом деревини i рiзних недеревних продуктiв. З кожним роком пiдвищуiться iх захисна i рекреацiйна роль. Тому необхiдно глибоко вивчати лiсовi бiоценози з метою регулювання природних процесiв, що вiдбуваються в них, всiляко охороняти i рацiонально використовувати iхнi ресурси.
Лiсовий бiоценоз тАУ це спiвтовариство дерев, чагарникiв, трав'янистоi рослинностi, ТСрунту, тваринних i iнших органiзмiв, що знаходяться в постiйному взаiмозв'язку. Одним з найважливiших компонентiв лiсових бiоценозiв i гриби, сама численна безхлорофiльна група нижчих рослин, видiлена в окреме царство органiчного свiту. Власне гриб тАУ це вегетативне тiло, що складаiться з мiцелiю (грибницi), що пронизуi ТСрунт або деревину. Мiцелiй у ТСрунтi нерiдко поширюiться на десятки метрiв, переплiтаючи верхню частину ТСрунту.
Гриби в лiсових бiоценозах сприяють посиленню кругообiгу мiнеральних речовин, енергii, розкладаючи природнi опади, перетворюючи органiчнi речовини в мiнеральнi, котрi потiм використовуються для харчування зеленими рослинами. Вони також вiдiграють важливу роль у харчуваннi деревних, чагарникових i деяких трав'янистих рослин, здiйснюючи його за допомогою мiкоризи, утвореноi на коренях. Багатограннi функцii, виконуванi грибами, iстотно визначають життiдiяльнiсть лiсових бiоценозiв. Багато видiв грибiв, паразитуючи на хвоi, листках, пагонах, гiлках у кронi, нерiдко прискорюють диференцiацiю дерев у деревостоi й вiдмирання вiдсталих у ростi екземплярiв.
Окремi види грибiв, що мають порiвняно великi м'ясистi плодовi тiла, використовуються для харчування населення, iншi мають лiкарськi властивостi i використовуються в медицинi. Ряд видiв, що мають оригiнальноi форми красиво пофарбованi плодовi тiла, пiдвищують декоративнiсть лiсу (червоний мухомор, гриб-парасолька). Говорячи про ролi грибiв у лiсових бiоценозах варто пам'ятати, що поняття корисний i шкiдливий органiзми (гриби) дiалектично зв'язанi. Оцiнка iх мiняiться в залежностi вiд конкретних обставин.
Вивчення даноi проблеми досить актуально, тому що деревина застосовуiться в багатьох цiлях людиною, а дерева мають велике значення в природi.
Мета роботи полягаi в тiм, щоб виявити, зiбрати й описати видовий склад трутовикових грибiв околиць м. Чернiгова.
Об'iкт дослiдження тАУ трутовиковi гриби.
Предмет дослiдження тАУ поширення i значення в природi трутовикiв.
Завдання роботи:
1) розглянути класифiкацiю захворювань деревних рослин;
2) вивчити й описати видовий склад трутовикових грибiв околиць м. Чернiгова;
3) з'ясувати значення трутовикiв у природi i життiдiяльностi людини.
4) розробити план проведення екскурсii по вивченню трутовикових грибiв.
Методологiчною основою i науковi методи, що ТСрунтуються на вимогах об'iктивного i всебiчного аналiзу природних факторiв супутньому розвитковi трутовикiв. При виконаннi курсовоi роботи були використанi загальнонауковi методи дослiдження: аналiз, синтез, порiвняння, системного пiдходу.
1. Природа i класифiкацiя хвороб рослинЗбудникiв хвороб дуже багато. Вони вiдрiзняються розмаiтiстю зовнiшнiх ознак i характером патологiчних змiн, що вiдбуваються в рослинi, однак вони мають i деякi загальнi риси, що дозволяють зрозумiти i визначити хвороба рослини.
Поняття про хвороби рослини необхiдно для розумiння причин i умов виникнення, розвитку i прояву захворювання.
Першi визначення хвороби рослини (А. Франк, 1815; О. Декандоль, 1832) були заснованi на наявностi вiдхилень вiд нормального стану органiзму. З деякими доповненнями цiii точки зору дотримували i вченi XX ст. (С.И. Ростовцев, А.С. Бондарцев, Ф.У. Купревич, Дж. Харрар i iн.).
Оригiнальне визначення хвороби дав вiдомий радянський учений Н.А. Наумов, що виходить з положення, що при будь-якiй хворобi в рослинi спостерiгаiться патологiчний процес, що вiдбуваiться i розвиваiться в результатi взаiмодii мiж рослиною, патогенним органiзмом i середовищем. Саме це положення, на думку Н.А. Наумова, повинне лежати в основi поняття хвороби. У своiму визначеннi Н.А. Наумов указуi, що захворювання i одним з можливих наслiдкiв порушення взаiмин, що склалися у фiлогенезi мiж рослинним органiзмом i середовищем [10].
На пiдставi вивчення патологiчного процесу в рослинному органiзмi побудував своi визначення i Т.Д. Страхiв, що розглядав хворобу як результат мiнливостi взаiмозв'язкiв у iдинiй системi: рослина тАУ паразит тАУ середовище.
Кожна хвороба характеризуiться складним процесом виникнення i розвитку взаiмин мiж рослиною, патогеном i факторами зовнiшнього середовища. Тому останнi визначення найбiльше повно враховують бiологiчнi процеси, що протiкають у хворiй рослинi. Хвороба тАУ складний динамiко-патологiчний стан рослини, викликана паразитними органiзмами або несприятливими факторами, що характеризуiться порушенням фiзiологiчних i бiохiмiчних функцiй, морфологiчних i анатомiчних ознак, що у залежностi вiд особливостей рослини, збудника й умов середовища можуть привести до рiзкого зниження продуктивностi або навiть загибелi деревноi породи.
РЖснуi й офiцiйне визначення поняття хвороба рослини: порушення нормального обмiну речовин клiток, органiв i цiлоi рослини, що виникаi пiд впливом фiтопатогена або несприятливих умов середовища i, що приводить до зниження продуктивностi рослин або до повнiй iх загибелi.
В усiх випадках зовнiшнi ознаки патологiчного процесу супроводжуються порушенням морфологiчних ознак, фiзiологiчних функцiй i продуктивностi рослин. РЖнтенсивнiсть розвитку хвороби залежить вiд патогенностi ii збудникiв, опiрностi рослин i умов зовнiшнього середовища. Вона може приводити до вiдмирання окремих частин рослин або викликати повну загибель не тiльки окремих iнсмiдуумiв, але i цiлих насаджень. Отже, хвороба рослини i дiалектичним процесом, у якому рослина, збудник, зовнiшнi середовище взаiмозалежнi мiж собою й обумовлюють один одного. Крiм поняття поразка рослини в лiсовiй фiтопатологii, що вивчаi багаторiчнi рослини, часто вживаiться термiн ушкодження рослин. Ушкодження характеризуються такими ознаками, як поломка галузей, бурелом, ветровал, обдирання i обмигування кори, натески, ушкодження поверхневих коренiв витоптуванням, пожовтiння листкiв i т. п., викликанi дiiю зовнiшнiх фiзико-механiчних, хiмiчних, клiматичних i iнших факторiв без впливу патогенних органiзмiв. Ушкодження нерiдко приводять до загибелi рослини [1].
Уживають також термiн потворнiсть, або тератологiчнi явища, пiд якими розумiють рiзнi морфологiчнi вiдхилення вiд норми, наприклад фасцiацii, капи, сувельвали, iнодi Влвiдьмини мiтлиВ», хоча вони в бiльшостi випадкiв не знижують життiдiяльностi рослин, не загрожують iх iснуванню. Капи горiха, берези досить пiдвищують цiннiсть дерев. Такi явища часто спадковi, причини iхнього виникнення в багатьох випадках ще не встановленi.
Дii патогенних органiзмiв i iнших причин захворювань викликають комплекс визначених змiн в анатомiчнiй i морфологiчнiй будiвлi рослини або його окремих органiв. Зовнiшнi ознаки цих змiн називаються симптомами хвороби. Вони специфiчнi для визначених хвороб.
Усе рiзноманiття типiв хвороб, що зустрiчаються в природних умовах, можна об'iднати по характерi iхнього прояву в ряд груп.
Вiдмирання рослини або окремих його органiв на коренi
Зiв'янення характерне для листяних порiд, при цьому зменшуiться тургор усiii рослини або його окремих органiв. Ураженi рослини мають зiв'ялi скрученi листи i пониклi верхiвки. Даний тип хвороби викликаiться грибами, бактерiями i виявляiться як на однолiтнiх рослинах, так i на багаторiчних деревних породах. Зiв'янення сiянцiв, а в бiльш дорослих рослин тАУ листiв, квiток i зав'язей може викликатися недолiком вологи в ТСрунтi, високими температурами i весняними заморозками. Грибнi i бактерiальнi зiв'янення супроводжуються поразкою тканин, що проводять воду з ТСрунту до листiв. При цьому в областi пiдсемядольного колiна сiянцiв утвориться перетяжка, уражаiться коренева система, закупорюються судини бульб, стебел i стовбурiв. На поперечному розрiзi органiв рослин, уражених грибами i бактерiями, у периферичнiй частинi добре виднi побурiлi судини у видi кiльця, завдяки чому можна легко вiдрiзнити них вiд рослин, що зiв'янули вiд недолiку вологи в ТСрунтi або з iнших причин. Цей тип хвороби приводить до поступового вiдмирання дерева, тому що пiсля зiв'янення листiв на галузях вони засихають, бурiють i обпадають [4].
Засихання характерне для хвойних порiд. При цьому типi хвороби бруньки, молодi сходи, хвоя на галузях i верхiвках дерев вiдмирають. Причиною засихання i поразка камбiю грибами. Хвоя, що вiдмираi, на втечах здобуваi бурий колiр, висить униз, а при дотику легко обсипаiться; кора розтрiскуiться, вiдстаi вiд деревини й обпадаi.
Вижимання сiянцiв у розплiднику обумовлено утворенням крижаноi кiрки. Примерзлий до кореневоi шийки рослини лiд поступово наростаi i випираiться догори разом з рослиною. Пiсля танення льоду сiянець залишаiться на поверхнi ТСрунту i гине. Вижимання найчастiше спостерiгаiться на торф'янистих i глинистих ТСрунтах в осiннiй або весняний перiод.
Випрiвання спостерiгаiться в сiянцiв i самосiвби, що знаходиться пiд снiгом, i викликаiться Sclerotinia graminearum Elenev. Воно приводить до побурiння хвоi, ii обпаданню, вiдмиранню верхiвок або всiii рослини.
Удушення (ядуха) сiянцiв i самосiвби сосни, що виростають на пiщаних ТСрунтах, вiдбуваiться пiсля обволiкання iх плодовими тiлами Thelephora terrestris Ehrenb., що перешкоджаi нормальному плиновi фiзiологiчних процесiв (подиху транспiрацii, фотосинтезу i т.д.).
Опiк сiянцiв настаi внаслiдок перегрiву ТСрунту. У результатi високих температур (50тАУ75 В°С) на темних ТСрунтах спочатку утвориться перетяжка в кореневоi шийки стеблинок, потiм засихаi хвоя, сiянцi гинуть. При вириваннi iхнi корiнцi звичайно залишаються в ТСрунтi [10].
Повне або часткове руйнування окремих органiв рослин
Гниль тАУ один з розповсюджених типiв хвороб, викликуваних грибами або бактерiями. Характеризуiться руйнуванням i розм'якшенням окремих дiлянок тканин рiзних органiв однолiтнiх i багаторiчних рослин. Загниванню найчастiше пiдданi м'ясистою, соковитою, багатi водою i живильними речовинами плоди, насiння, бульби, коренеплоди. Гнилизна деревини викликають рiзнi зиди афiлофорових, аггрикових i iнших грибiв. Видiляють наступну гнилизну деревини: по типi гниття корозiйна, деструктивна), за структурою (трiщинувата, призматична, ямчата), по кольорi (бiла, строката), по розмiщенню на поперечному зрiзi стовбура (заболонна, ядрова i ядрово-заболонна), а також по розташуванню на деревi (коренева, окоренкова, стовбурна, раньова i верхова).
Плямистiсть характеризуiться тим, що на поверхнi листiв, плодiв, насiння у мiсцях поразки утворяться бiлiй, сiрiй, бурiй або чорнiй рiзнi по величинi i формi вiдмерлi дiлянки тАУ плями, Них подiляють на припухлi i некротичнi. Викликаються грибами, бактерiями або бувають непаразитарного походження. Найбiльш розповсюдженими формами iнфекцiйноi плямистостi i: округла, при якiй тканина оточена темним або свiтлим ободком; кутаста, розташована мiж жилками; дiрчаста тАУ при якiй згодом тканина випадаi, утворити отвiр.
Непаразитарна плямистiсть характеризуiться однотоннiстю кольору i вiдсутнiстю облямiвки [10].
Некроз (греч. necros тАУ мертвий) тАУ локальне вiдмирання кори з лубом i камбiiм на галузях i стовбурах, найчастiше довгастоi форми i рiзноi величини. У мiсцях поразки спостерiгаiться вiдмирання кори уздовж i поперек стовбура, причому кора довго не вiдпадаi.
Виразки характеризуються утворенням на стовбурах, галузях дерев рiзних по величинi раней, заглиблених у деревину, часто оточених напливом. Великi виразки називають раком, а дрiбнi тАУ антракнозом. Краю дрiбних раней часто пофарбованi в темно-червоний або чорний колiр. Причиною утворення виразок можуть бути гриби, бактерii, низькi температури i механiчнi ушкодження.
Морозобiйнi трiщини утворяться в результатi переохолодження зовнiшнiх рiчних шарiв, що стискуються значно сильнiше, нiж теплi шари центральноi частини. Вони спостерiгаються в нижнiй частинi стовбурiв дуба, бука, iльма, ясена, горiха, тополi. Морозобiйнi трiщини йдуть у радiальному напрямку, по краях часто утворяться напливи. Подовжнi стовбурнi трiщини можуть бути утворенi вiд удару блискавки.
Вiдторгнення, трiщини виникають у стовбурах хвойних i листяних порiд при раптовому пiдвищеннi температури пiсля великих морозiв. У цей перiод зовнiшнi рiчнi шари стовбура нагрiваються i розширюються, а внутрiшнi залишаються холодними i стиснутими. Отлупные трiщини мають кiльцеподiбну форму, тому що проходять по рiчних шарах на границi зазначених зон.
Обмерзання рiзних органiв спостерiгаiться в теплолюбних деревних порiд пiд впливом пiзнiх весняних i раннiх осiннiх заморозкiв i сильних морозiв узимку. Так, пiсля раннiх морозiв до випадання снiгу спостерiгаiться пiдмерзання коренiв, а в таких порiд, як айлант, оксамит амурський, горiх волоський, i iнших обмерзають окремi втечi або всi галузi в кронi дерев.
РЖржа листiв являi собою рiзноi величини i форми звичайно iржавого кольору пустули (лат. pustula-мiхур, прищ), що утворяться пiд епiдермiсом на верхнiй i нижнiй сторонах листiв, черешкiв i молодих утеч. Пустули характернi для уредо- i телейтостадii грибноi iржi [11].
Скупчення мiцелiю i спороношення грибiв на органах рослин
Нальоти утворяться на листах, утечах, плодах i являють собою скупчення мiцелiю i спороношення грибiв рiзноi величини i фарбування. Бiлi щiльнi нальоти утворять звичайно мучнисторосянi гриби, а пухкий, нiжний бiлий налiт формують несправжньомучнистi.
Чорнi або бурi, досить щiльнi нальоти на листах викликають деякi гриби з класу дейтеромiцетiв. На насiннях деревних порiд дуже часто зустрiчаються пухнатi нальоти або дерновинки рiзного кольору, утворенi мiцелiiм i спороношенням рiзних цвiлевих грибiв.
Мумiфiкацiя (араб. mumya тАУ забезпечений вiд розкладання протигнильними речовинами) тАУ складний склероцiй, що утвориться шляхом пронизування тканин гiфами з обов'язковим збереженням форми ураженого жолудя або плоду. У такому станi гриб зберiгаiться, тому що легко переносить низькi температури узимку. На наступний рiк на мумiфiкованих плодах або насiннях формуються плодовi тiла i Спори грибiв.
Змiна форми органiв рослин
Скривлення галузей вiдбуваiться в 1 тАУ 15-лiтнiх сосонок пiд впливом соснового вертуна. У мiсцях поразки утворяться ранки i ецидii, грибниця руйнуi луб i камбiй, у результатi чого зменшуiться механiчна стiйкiсть, утеча згинаiться. При сильному розвитку хвороби однолiтнi сiянцi гинуть, а в старших сосон можуть засихати верхiвки, викривлятися стволики або формуватися кiлька верхiвок.
Деформацiя плодiв характерна для плодикiв черемшини, вiльхи сiркою, осики, тополi бiлого. Ураженi плоди значно збiльшуються в розмiрi i здобувають мiшкоподiбну форму.
Курчавiсть листiв являi собою змiна форми листовоi пластинки в персика, вiльхи, тополi, клена внаслiдок ненормального i посиленого розподiлу клiток пiд впливом голосумчатих грибiв, листи товщають, зморщуються або на них утворяться здуття. Ураженi дiлянки листiв здобувають блiдо-зелений або жовтий колiр з червонясто-фiолетовим вiдтiнком.
Фасцiацiя тАУ змiна пагонiв або стебел до ремiнновидноi, приплющеноi форми; спостерiгаiться в ясена, ялини, скумпii й iнших порiд. Причини виникнення невiдомi.
Розетнiсть тАУ розташування листiв, наприклад у яблунi, верби, у виглядi розетки на сформованих пiд впливом вiрусу укорочених мiжвузлових пагонiв.
Пролiфiкацiя квiток полягаi в тiм, що замiсть маточки квiтки виростаi втеча, на якому може утворитися нову квiтку. Часто таке явище спостерiгаiться в квiток троянд.
Карликовiсть тАУ поганий рiст деревних порiд, викликаний постiйним недолiком у ТСрунтi основних макро- i мiкроелементiв, а також вологи [4].
Нитковiсть тАУ перетворення пiд впливом вiрусiв нормальних листiв шовковицi, жимолостi, клена ясенелистного, в'яза дрiбнолистного й iнших порiд у нитчасту форму.
Змiна забарвлення органiв рослин
Хлороз тАУ набуття жовтого забарвлення зеленими органами рослин пiд впливом вiрусiв, бактерiй або внаслiдок недолiку окремих макро- i мiкроелементiв у ТСрунтi. Прикладом може служити хлороз в'яза, жимолостi, бiлiй акацii, клена срiблистого, яблунi.
Мозаiка тАУ розмаiтiсть, що характеризуiться нерiвномiрним забарвленням листкiв, на яких чергуються темно-зеленi дiлянки рiзноi форми i розмiру з жовтими або свiтлими. У паренхiмних дiлянках листкiв ясена, в'яза, шовковицi пiд впливом вiрусу частково руйнуiться хлорофiл, що приводить до мозаiки, а iнодi i до деформацii листовоi пластинки, курчавостi або нитчатостi.
Альбiкацiя характеризуiться повною або частковою втратою листами або молодими рослинами зеленого забарвлення через вiдсутнiсть у клiтинах хлорофiлу. Ураженi сiянцi дуба, клена або iхнiх листкiв стають бiлими. Причиною даного захворювання i вiдсутнiсть у ТСрунтi в доступнiй формi необхiдноi кiлькостi залiза.
Пожовтiння хвоi i листкiв спостерiгаiться при недолiку свiтла й елементiв мiнерального живлення i характеризуiться тим, що замiсть нормального зеленого кольору хвоя i листи здобувають жовто-зелене забарвлення рiзноi iнтенсивностi. Таке явище свiдчить про несприятливi умови росту i живлення; при лiквiдацii названих причин листи вiдновлюють зелений колiр [7].
Побурiння хвоi i листiв характеризуiться повною замiною зеленого кольору на бурим або червонясто-бурий, що i показником iх вiдмирання. Даний тип хвороби викликаiться причинами iнфекцiйного (грибами, бактерiями) i неiнфекцiйного характеру (низькими i високими температурами, високою концентрацiiю фунгiциду), що дiють безпосередньо на хвою, листи, галузi i коренi.
Новоутворення на уражених органах у рослин
ВлВедьмини мiтлиВ» тАУ надмiрна кущистiсть внаслiдок утворення тонких укорочених гiлочок з недорозвиненими листами на галузях або стовбурах граба, берези, вишнi, клена, абрикоса, сосни й iнших порiд. Вона викликана пробудженням сплячих i придаткових бруньок пiд впливом грибiв, бактерiй, вiрусiв i комах, в окремих випадках у результатi генноi мутацii передаються в спадщину.
Нарости (капи) тАУ напiвкулястi напливи на стовбурах i коренях деревних порiд, викликанi бактерiями, вiрусами i комахами в результатi збiльшення кiлькостi клiток (гiперплазiя) або iхнього обсягу (гiпертрофiя). Типовим прикладом наростiв можуть служити капи (сувельвали), на стовбурах дуба, берези, а також на окоренковiй частинi горiха волоського. Деревина наростiв (капiв) маi красиву текстуру, тому широко використовуiться в деревообробнiй промисловостi.
Пухлини тАУ здуття або стовщення на галузях i стовбурах, викликанi грибами, бактерiями в результатi гiпертрофii. Вони найчастiше перетворюються в раковi виразки.
Галли тАУ кулястi або iншi за формою утворення на листках, пагонах i коренях, що з'являються пiд впливом бактерiй, грибiв, комах i нематод; галли можуть досягати декiлькох сантиметрiв у дiаметрi.
Видiлення в мiсцях уражень i ушкоджень рослин
Слизотеча характерна для листяних порiд i супроводжуiться витiканням рiзного кольору рiдини в мiсцях уражень, ушкоджень гiлок i стовбурiв. Цей тип хвороби викликаiться бактерiями (наприклад, бактерiальна водянка дуба, бука, берези, липи, граба, осики) i причинами неiнфекцiйного характеру (механiчними ушкодженнями стовбурiв берези, клена, iльма, в'яза) [8].
Витiкання камiдi характерно для кiсточкових порiд (абрикоса, сливи, вишнi, черешнi й iн.) i супроводжуiться видiленням з уражених пагонiв, стовбурiв клейкоi рiдини, що поступово засихаi, утворити коричневi або жовтi скупчення камедi. Збудником i гриби, бактерii i механiчнi ушкодження.
Витiкання смоли характерно для хвойних порiд i супроводжуiться витiканням живицi в мiсцях ураження грибами i бактерiями, також i механiчними ушкодженнями.
Для кращого розумiння природи хвороб, iхньоi дii на рослиннi органiзми, дiагностики i розробки мiр боротьби з патогенами важливе значення маi класифiкацiя хвороб.
В даний час на земнiй кулi вiдомi десятки тисяч хвороб однолiтнiх i багаторiчних рослин. Так, за даними Н.А. Черемiсинова й iн. (1973), на однiй деревнiй породi, наприклад дубi, зареiстровано 280 хвороб, а на соснi 181. При цьому кожне захворювання тiii або iншоi рослини характеризуiться рiзними зовнiшнiми ознаками прояву або симптомами, що найчастiше змiнюються в часi. Патоген може уражати всю рослину, окремi органи або його частини.
Класифiкацiя будуiться по всiляких принципах: зовнiшнiм симптомам прояву, тобто по типах хвороб (зiв'янення, плямистiсть, пухлини i т. п.); тривалостi ii протiкання (хронiчне i гостре); ураженим органам (хвороби листкiв, коренiв, пагонiв i т. п.); вiкових характеристиках рослин (хвороби сходiв, молоднякiв, середньовiкових); по деревнiй породi (хвороби сосни, дуба, бука, кизилу й iн.); етiологii, тобто через виникнення хвороби. Останнiй принцип найбiльш обТСрунтований i широке застосовуiться у фiтопатологii. По етiологiчному принципу усi хвороби в залежностi вiд факторiв, що обумовлюють розвиток патологiчного процесу, роздiляють на паразитарнi (iнфекцiйнi) i непаразитарнi (неiнфекцiйнi) хвороби. Причина перших тАУ патогеннi живi органiзми (гриби, вiруси, бактерii й iн.), що утворять органи розмноження i можуть бути перенесенi на здоровi рослини, других тАУ несприятливi ТСрунтовi, воднi, температурнi i повiтрянi фактори для росту рослин, нездатнi передаватися вiд хворих рослин до здорового [10].
2. Характеристика найбiльш поширених грибних захворюваньДубова губка тАУ Daedalea quercina (L.) Fr. викликаi темно-буру ядрово-заболонну стовбурну гниль дуба. Гриб уражаi старi стовбури дуба з механiчними ушкодженнями, однак найбiльше часто зустрiчаiться на пнях i зрубанiй обробленiй деревинi дуба, каштана, бука. Зараження дерев вiдбуваiться базидiоспорами через поранення й обломи сучкiв, а порослi тАУ мiцелiiм вiд материнських пнiв. Гриб розповсюджений повсюдно i i звичайним руйнiвником мертвоi деревини зазначених порiд.
Плодовi тiла багаторiчнi, розмiром 4тАУ12x6тАУ20*2- 5 см, вiд напiвкруглих до плоских, з гострим краiм, сидять боком на субстратi, iнодi розташовуються черепитчатими групами. Поверхня нерiвна, горбиста, концентрично-борозниста, iнодi з неясними зонами, сiрувато-коричнева або бурувата. Тканина коркова, ясно-жовта або сiрувато-коричнева. Гiменофор маi подовжено-округлi пори. Базидiоспори овальнi, безбарвнi, у основi косо загостренi, розмiром 6тАУ7,5*2,5тАУ3,7 мкм. Цистиди веретеноподiбнi, злегка загостренi [4].
Гниль корозiйного типу. У першiй стадii гниття деревина стаi темно-коричневого фарбування. В другiй тАУ на ураженiй деревинi утворяться трiщини по серцевинних променях, у яких з'являiться бiлувата грибниця. У кiнцевiй стадii грибниця в трiщинах перетворюiться в жовтувато-сiрi плiвки, а деревина розпадаiться на радiальнi пластинки. Гнилизна звичайно зосереджена в нижнiй частинi стовбура (1тАУ3 м).
Шкiдливiсть ii в лiсових насадженнях невелика. Значний збиток вона наносить на складах, у спорудах i будiвлях, а також при збереженнi зрубаноi деревини. У будiвлях i iнших конструкцiях деревину, що знаходиться у вологих мiсцях, варто просочувати антисептиками.
Трутовик справжнiй тАУ Fomes fomentarius (L.: Fr.) Gill.
Цей гриб iз родини Трутових, рiд Фомес. Плодове тiло багаторiчне, 10тАУ30 /10тАУ20/5тАУ15 см, копитоподiбне, iз широкою основою, до дерева прикрiплюiться верхньою частиною задньоi сторони. Поверхня сiра або сiро-чорна, гладка, iз широкими концентричними зонами, покрита твердою кiркою (1тАУ2 мм товщини). Тканина жовто-коричнева, замшевидна (труть), гiменофор шаруватий, коричневий iз дрiбними (3тАУ4 на 1 мм) округлими трубочками. Спори довгасто-елiпсоiдальнi, 14 тАУ 24/5 тАУ 8 мкм, безбарвнi, у масi бiлi. Плодовi тiла з'являються через 7 тАУ 10 рокiв пiсля зараження стовбура [6].
Уражена деревина спочатку бурii, пiзнiше вона здобуваi жовто-бiле фарбування, стаi м'якоi, губчатоi, на нiй утворяться темно-бурi i чорнi лiнii. У кiнцевiй стадii виникають трiщини, заповненi жовтуватою шкiрястою грибницею.
Гниль поширюiться зверху вниз i вiд заболонi до центра стовбура.
Справжнiй трутовик розповсюджений у листяних лiсах усiх регiонiв Украiни (Полiсся, Лiсостеп, Карпати i Крим, а також у штучних посадках у Степу). Гриб уражаi стовбури бука, берези i багатьох iнших листяних порiд. РЖнфекцiя проникаi через обламанi гiлки, морозобiйнi трiщини, рiзнi механiчнi ушкодження. РЖнтенсивний розвиток плодових тiл спостерiгаiться часто вже на повалених (поламаним вiтром) деревах.
Справжнiй трутовик тАУ один з найбiльш небезпечних руйнiвникiв деревини бука. Для зашитi вiд нього необхiдно загальне полiпшення санiтарного стану лiсiв, вивезення стовбурiв бука i берези, уражених трутовиком. Не слiд допускати надмiрного розрiдження, а також механiчних ушкоджень дерев.
Трутовик запашний тАУ Trametes suavеjleus Fr.
Даний гриб вiдноситься до роду таметес (Tremetes). Плодовi тiла у видi капелюшкiв, прикрiплених боком до субстрату, товстi, копито тАУ або желвакоподiбнi, iнодi бiльш плоскi, 2 тАУ 15 см у довжину, 2 тАУ 5 см шириною, 1,5 тАУ 7 см товщиною, одиночнi або черепично розташованi. Поверхня гола, шорсткувата, iнодi з наростами, концентрично бородавчаста, те рудо-бурою до чорноi, по краях часто рудо-червона. Тканина дерев'яниста, у молодих екземплярiв коркова, вiд iржавого до каштаново-бурого кольору, iз приiмним i сильним запахом анiсу. Трубочки правильнi, бiльш-менш товстостiннi, з бiлуватим нальотом усерединi, пори вiд округлих до кутастих, 1 тАУ 3 на 1 мм [11].
Зустрiчаiться повсюдно в хвойних лiсах на валежi й особливо на пнях. Викликаi деструктивну гнилизну.
Несправжнiй трутовик тАУ Phellinus igniarius (L.: Fr.) Quel.
Плодове тiло багаторiчне, порiвняно велике в дiаметрi тАУ до 25 см, висотою до 12 см, копитоподiбне, iнодi плоске, зверху буре. Поступово сутенii i здобуваi майже чорне фарбування з помiтними концентричними борозенками i радiальними трiщинами. Внутрiшня тканина дуже тверда, дерев'яниста, каштаново-бура. Гiменофор коричневий, iз дрiбними округлими порами (4тАУ5 на 1 мм). Базидiоспори гладкi, майже кулястим, безбарвнi, дiаметром 4тАУ6 мкм, у масi бiлi.
Гриб викликаi на стовбурах, що уражаються, i товстих гiлках ядрову, бiлу, смугасту гнилизну з характерними чорними лiнiями.
Один з найбiльш розповсюджених видiв, зустрiчаiться повсюдно в листяних лiсах Украiни. Гриб паразитуi на буку, грабi, кленi, тополi, осицi, липi, iльмi i багатьох iнших листяних породах у лiсових насадженнях i особливо в парках, примiських лiсах, де маiться бiльше механiчних ушкоджень стовбурiв.
Поширення гриба значне, однак iнтенсивнiсть поразки менше, нiж у трутовика сьогодення. Тому його вiдносять до грибiв середньоi шкiдливостi [11].
Запобiжнi заходи тАУ вирубка уражених стовбурiв, запобiгання вiд механiчних ушкоджень, створення змiшаних лiсiв i реконструкцiя молодих насаджень.
Трутовик сiрчано-жовтий тАУ Laetiporus sulphureus (Bull.: Fr.) Bond, et Sing.
Плодовi тiла однолiтнi, спочатку м'ясистi, що потiм твердiють, плоскi, дiаметром 10тАУ30 см i товщиною 1тАУ4 см, зiбранi в групи. Верхня сторона iнтенсивного лимонно-жовтого кольору з жовтогарячим вiдтiнком. Гiменофор сiрчано-жовтий, складаiться з одного шару трубочок. Трубочки спочатку округлi, потiм зубчаторозiрванi. З молодого гiменофора видiляються жовтуватi краплi рiдини. Спори широко елiпсоiдальнi або яйцеподiбнi, 5тАУ7/3,5тАУ5 мкм, блiдо-жовтi, потiм безбарвнi в масi свiжi тАУ кремовi, висохлi бiлi. Уражена деревина спочатку здобуваi рожеве фарбування, з бiлими смужками вiд скупчення грибницi, потiм стаi бурою, дуже тендiтноi, легко розтираiться пальцями. При подальшому впливi гриба деревина розтрiскуiться, трiщини заповнюються бiлими або жовтуватими плiвками грибницi.
Розповсюджений у дубових лiсах. Крiм дуба уражаi вербу, акацiю бiлу, тополя, горiх, черешню i навiть хвойнi породи тАУ модрину, тис. Нерiдко руйнуi стовпи, зрубану деревину. У лiсах розвитковi гриба сприяi наявнiсть морозобiйних трiщин, рiзних механiчних ушкоджень.
З огляду на велике поширення i скритнiсть дii, цей гриб варто вiднести до шкiдливих i небезпечних видiв. Плодовi тiла з'являються не щороку, але викликають погiршення якостi дiловоi деревини, руйнуючи ядрову частину стовбура, розвиток дупел, поломки дерев вiтром, руйнують зрубану деревину. Мiри боротьби: зашита лiсiв вiд механiчних ушкоджень, морозобоин, проведення санiтарних рубань. Молодi плодовi тiла iстiвнi.
Двоколiрна губка тАУ Phellinus dichrous Fr.
Плодовi тiла 1тАУ1,5 см, тонкi, розташовуються рядами або групами, iнодi спускаються по субстратi широкою пiдставою, зверху пухнатими, бiлими або кремовi, зi слабко помiтними концентричними зонами i загостреними, iнодi зiгнутими краями. Тканина бiла, дрiбно волокниста. Трубочки короткi, темно-пурпурнi, iз дрiбними отворами i часто бiлуватим нальотом. Спори цилiндричнi, зiгнутi, 3 тАУ 5, iз двома краплями. Росте на пнях, стовбурах i гiлках листяних порiд. Викликаi бiлу волокнисту гниль.
Трутовик пiвнiчний тАУ Phellinus borealis
Плодовi тiла 5 тАУ 7/2 тАУ 10/1 тАУ 3 см, подушкоподiбнi, iнодi з загнутими донизу краями, часто розташовуються групами, зверху в молодому станi бiлi, водянистi, потiм жовтувато-бiлi, сухi, волосистi-повстянi. Тканина м'яко пробкувата, паралельно-волокниста, бiла. Трубочки короткi, бiлi, з великими звивистими отворами. Спори безбарвнi, яйцеподiбнi. Викликаi центральну жовтувату гниль деревини з дрiбними, густими поперечними трiщинами, заповненi бiлою грибницею, переважно у веснянiй деревинi. Росте на пнях i стовбурах хвойних дерев.
Березова губка тАУ Piptoporus betulinus (Bull, ex Fr.) Karst. викликаi червоно-буру ядрово-заболонну стовбурну гниль берези. Гриб розповсюджений повсюдно й уражаi тiльки стовбури берези. Спочатку йде руйнування ядровоi частини стовбура, потiм заболонноi. Плодовi тiла однолiтнi, спочатку кулястi, потiм ниркоподiбнiй або округлi, на короткiй нiжцi, розмiром 4тАУ20x5тАУ20x2тАУ6 см. РЖнодi досягають 35 см у дiаметрi. Поверхня плодового тiла сiро-бiла, гладка, без зон, з вiком з'являються трiщини. Тканина бiла, м'яка, пiзнiше пробковидна, край загнуть. Гiменофор складаiться з одного шару трубочок довжиною 2тАУ8 мм. Пори округлi, 0,15 тАУ 0,3 мм дiаметром. Базидiоспори цилiндричнi, зiгнутi, 4,5тАУ6x1,25 тАУ 1,5 мкм, безбарвнi [6].
Гнилизна деструктивного типу. У першоi стадiй гниття деревина червонii, в утворяться трiщини в радiальному напрямку i по рiчних шарах. У третiй стадii з'являються поперечнi трiщини, у яких накопичуються тонкi плiвки бiлуватоi грибницi, деревина стаi тендiтноi i порохнявою. Довжина гнили в стовбурi складаi 6тАУ8 м.
Гриб звичайно уражаi пригнобленi, ослабленi екземпляри з поламаними гiлками. Дуже часто масово розвиваiться на деревах, ушкоджених низовою пожежею, або в мiсцях, де рiзко змiнилися умови зволоження (заболочування або осушення). Поселяiться також у мiських умовах, де березу ушкоджують гази, пил i iншi фактори, що послабляють ii рiст.
Панус грубий тАУ Panus rudis Fr. Уражаi зрубану деревину листяних порiд, росте на пнях, викликаi бiлу заболонну гнилизну.
Плодовi тiла у видi шапочки, напiвкруглi, дiаметром 2тАУ5 см, шкiрястi, зверху жовтi з волосками. Нiжки бiчнi (1тАУ2 см), волосистi. Спори безбарвнi, майже овальнi, розмiром 5тАУ6 X 3тАУ4 мкм з однiii тАУ трьома краплями олii.
Несправжнiй дубовий трутовик тАУ Phellinus robustus (Karst.) Bourd. et Galz. викликаi жовтувато-бiлу смугасту ядрову стовбурну гниль дуба. Гриб розповсюджений повсюдно i розвиваiться в нижнiй частинi стовбурiв рiзних видiв дуба, зрiдка каштана, яблунi, де вiн руйнуi ядрову частину деревини, потiм проникаi в заболонь, камбiй i луб. Рiдше викликаi ядрово-заболонну гнилизну. Унаслiдок цього на стовбурi утвориться вдавленiсть, а надалi тАУ ракова, рань. Зараження стовбурiв вiдбуваiться базидiоспорами через мiсця обламаних сукiв i рiзних механiчних ушкоджень.
Плодовi тiла багаторiчнi, великi, копитоподiбнi, подушкоподiбнi, iз широкими тупими краями, дiаметром до 25 см i товщиною 10 см. Верхня поверхня коричнево-сiра, темно-сiра, майже чорна, iз широкими концентричними борозенками i трiщинами. Край плодового тiла широкий, рудуватий. Тканина дуже тверда, дерев'яниста, iржаво-бура. Гiменофор трубчастий, iржаво-жовтий, iз сiруватим нальотом [7]. Трубочки 2тАУ5 мм висотою, шаруватi, свiтлiше тканини. Пори дрiбнi, округлi, 0,1 мм дiаметром. Базидiоспори кулястi або широкояйцевиднi, розмiром 6,5тАУ8,5x6тАУ7,5 мкм, безбарвнi. Мiж базидiями iнодi зустрiчаються коричневi щетинки 16 тАУ 32x7тАУ10 мкм.
Гнилизна корозiйного типу. У початковiй стадii деревина бурii, потiм у нiй з'являються бiлi вицвiтання. На стиках мiж здоровою й ураженою деревиною утворяться тонкi, звивистi чорнi лiнii i скупчення рудуватоi грибницi. Структура гнили волокниста. Гнилб поширюiться по стовбурi на висоту 1,5тАУ2 м.
Phellinus robustus розповсюджений у всiх дубових лiсах. Однак, з огляду на спорадичнiсть появи (бiльш 5% уражених стовбурiв у насадженнi не зустрiчаiться) i той факт, що вiн не викликаi загибелi дерев, його можна вiднести до грибiв середньоi шкiдливостi.
3. Значення трутовикiв в природi та заходи боротьби з грибними хворобамиБiльшiсть iх вiдноситься до класу базидiомiцетiв i групi гiменомiцетiв. Багато хто з них здатнi розвиватися на деревинi дерев, чагарникiв, хвойних i листяних порiд.
РЖнодi на тому самому деревi уживаються одночасно два i бiльш руйнiвникiв деревини. Це свiдчить про те, що вони споживають з деревини рiзнi живильнi речовини або тi самi, але в останньому випадку мiж ними йде, очевидно, непримиренна i невидима для нас боротьба за субстрат.
Деревнi породи заражаються мiцелiiм, що розвиваiться з, що попадають на поверхню кори суперечка грибiв, i проникаючоi усередину. Упровадження гриба вiдбуваiться звичайно через розриви кори або погризи ii тваринами, через ранi, що виникли пiд впливом мiкромiцетiв або в результатi механiчних ушкоджень. Зовнiшнi ознаки руйнування деревини довго не виявляються; спочатку мiцелiй розростаiться усерединi коренiв, стовбурiв i галузей, розкладаючи окремi шари деревини. Лише пiсля декiлькох мiсяцiв або рокiв життiдiяльностi мiцелiю в тканинах дерева, чагарнику, на стовбурах, галузях i коренях з'являються однолiтнi або багаторiчнi плодовi тiла макромiцетiв тАУ руйнiвникiв деревини. Однолiтнi плодовi тiла звичайно розвиваються в другiй половинi лiта i, закiнчивши спороношення, до зими вiдмирають. Пiд час раптових перших заморозкiв плодовi тiла на тлi снiжноi порошi дуже ефектнi: коштують, як кришталевi, а доторкнешся тАУ ламаються, як стекло, оголюючи дрiбнi кристалики льоду усерединi грибноi тканини. При настаннi вiдлиги деякi з них, наприклад плодовi тiла зимового гриба, знову утворять Спори. Найбiльш витривалi багаторiчнi плодовi тiла ксилотрофiв: вони переживають усi негоди зими тАУ i лютi морози i вiдлиги з настанням весни вони оживають i починають формувати органи спорон
Вместе с этим смотрят:
Анатомическое строение растений
Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения
Анатомия человека
Анатомо-физологические механизмы безопасности и защиты человека от негативного воздействия
Бiологiчне рiзноманiття людських рас