Екологiчнi особливостi ампельних рослин

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРЖДРОДИН ТА РЗХ ПРЕДСТАВНИКРЖВ ПРИРОДНОРЗ ФЛОРИ УКРАРЗНИ

1.1 Пiдродина Цезальпiнiiвi (Caesalpinioideae)

1.2 Пiдродина Мiмозовi (Mimosoideae)

1.3 Пiдродина Бобовi (Faboideae)

РОЗДРЖЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИН РОДИНИ БОБОВРЖ ЗА МОРФОЛОГРЖРДЮ ЛИСТКА

2.1 Рослини з пальчасто-складними листками

2.2 Рослини з трiйчасто-складними листками

2.3 Рослини з перисто-складними листками

2.4 Рослини з простими листками

РОЗДРЖЛ 3. ЛРЖКАРСЬКРЖ ВЛАСТИВОСТРЖ ПРЕДСТАВНИКРЖВ РОДИНИ БОБОВИХ

РОЗДРЖЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДСТАВНИКРЖВ РОДИНИ БОБОВИХ У ОЗЕЛЕНЕННРЖ ТЕРИТОРРЖЙ

4.1 Гледичiя звичайна

4.2 Трав`янистi квiтучi рослини

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

Бобовi тАФ дуже велика родина, що об'iднуi 650 родiв i до 18 000 видiв, широко розповсюджених по всiй сушi земноi кулi. Представники двох iнших пiдродин мiмозових i цезальпiнiiвих - значно поступаються пiдродинi бобових за широтою свого розповсюдження. Це переважно тропiчнi та, частково, субтропiчнi рослини. Найбiльший серед бобових плiд, як i взагалi найбiльший плiд у свiтi належить ентадi лазячiй (Entada scandens) з мiмозових, бiб якоi досягаi у довжину 1.5 м. Найбiльшi в свiтi розмiри насiння маi деревна рослина море олiйна (Mora oleifera). яка також належить до пiдродини мiмозових.

Поряд iз злаками насiння багатьох бобових тАФ це найдревнiша складова частина рацiону людства усiх часiв i майже всiх народiв свiту. Насiння бобових виключно багате протеiном i при цьому мiстить достатню кiлькiсть крохмалю. Деякi культивованi види накопичують в насiннi багато жирних олiй (соя. арахiс). В Украiнi росте 59 родiв i 259 видiв бобових, що становить лише 1,44 % вiд усiх бобових свiту.

При дослiдженнi даноi теми ми мали за мету проаналiзувати еколого-ценотичнi особливостi та представленiсть родини Бобовi у флорi Украiни.

Основними завданнями, якi постали перед нами були:

1) охарактеризувати основнi пiдродини та iх представникiв у природнiй флорi Украiни;

2) розглянути представникiв родини Бобовi за морфологiчною будовою листка;

3) проаналiзувати використання представникiв родини з лiкувальною метою;

4) дати характеристику використання бобових у фiтодизайнi та озелененнi територiй.

1.1 Пiдродина Цезальпiнiiвi (
Caesalpinioideae)

Дерева, кущi або лiани. Листки звичайно перистi або двiчi перистi, з прилистками. Квiтки зигоморфнi або майже актиноморфнi, п'ятичленнi. Тичинок звичайно десять, анони вiльнi. Маточка утворена одним плодолистиком, зав'язь верхня, часом на нiжцi; плiд бiб, розкривний або нерозкривний.

Цезальпiнiiвi тАФ в основному рослини тропiкiв i субтропiкiв; пiдродина налiчуi близько 150 родiв i до 2800 видiв деревних рослин. В Украiнi природно зростаi лише чотири роди i птАЩять видiв. Серед цезальпiнiiвих свiту i багато цiнних великих дерев, що дають коштовну деревину. Наприклад, фiалкове дерево (Haematoxylon campeschianum) родом з Центральноi i Пiвденноi Америки: його деревина маi приiмний запах фiалки i фiолетово-пурпуровий колiр з прожилками; з неi виготовляють коштовнi меблi, паркет тощо.

Ще цiннiше бразильське червоне, або фернамбукове, дерево (Ciiesulpiniu echinata), червона деревина якого найкоштовнiша.

Важливе свiтове народногосподарське значення як лiкарськi рослини мають представники роду Кассiя (Cassia), зокрема к. вузьколиста (С. angustifolia).

У Пiвденнiй РДвропi i на Близькому Сходi росте дико i часто культивуiться там i в Криму та на Кавказi так зване рiжкове дерево (Ceratonia siliqua) м'ясистi, солодкi i смачнi стулки його плодiв (бобiв) надходять у продаж пiд назвою Влцареградських рiжкiвВ». У краiнах Середземномор'я дико поширений церцис iвропейський, або ц. стручковий (Ccrcis siliquastrum) з яскраво-червоними квiтками. Це дерево часто розводять в Криму i на Кавказi як декоративне.

У мiстах i селах Украiни, а часом i в лiсосмугах, особливо на пiвднi, часто культивують гледичiю колючу (Gleditschia tnacanthos), що походить з Пiвнiчноi Америки; добре витримуi посуху в умовах степу (рис. 366). В аналогiчних умовах розвiваiться в нас i бундук дводомний (Gymnocladus dioica) красиве дерево з могутньою розлогою кроною i великими (до 1 м) двiчi перистiши листками. Бундук цiнний для залiсення банок i круг осмiлiв, оскiльки щороку даi рясну кореневу порость.

1.2 Пiдродина Мiмозовi
(Mimosoideae)

Дерева, кущi, рiдше лiани або трави, з перистими або двiчi перисто-зложеними листками з прилистками, часом перетвореними на колючки: характерними також утворення фiлодiiв. Квiтки правильнi (актиноморфнi), дрiбнi, зiбранi в кулястi або видовженi суцвiття; оцвiтина подвiйна, рiдше проста, три-п'яти-шестичленна: тичинок багато або чотири-п'ять (десять), нитки iх довгi, найчастiше вiльнi. яскраво забарвленi, бiля основи мають нектарники: зав'язь звичайно верхня, одногнiзда; плiд тАФ бiб, розкривний або такий, що розпадаiться на окремi членики.

Мiмозовi об'iднують 56 родiв i близько 2800 видiв у тропiках i субтропiках обох пiвкуль. Найважливiшi роди: мiмоза (Mimosa) тАФ близько 500 видiв, переважно в тропiчнiй Америцi: акацiя (Acacia) тАФ близько 800 видiв, з них понад 300 в Австралii, решта тАФ в Африцi. де вони i характерними елементами паркового ландшафту саван: iнга (Inga) до 250 видiв у Пiвденнiй Америцi: iнтада (Entada) тАФ лiани тропiкiв тощо.

З роду мiмоза найбiльше у нас вiдома так звана м. соромлива (М. pudiai) тАФ трав'яниста рослина, родом з Бразилii, яку часто вирощують в оранжереях. ii перистi листочки дуже чутливi до рiзних подразнень: наприклад, пiд час дотику вони негайно складаються i опускаються.

Справжнi акацii (Acacia) на батькiвщинi тАФ важливi рослини, що дають цiнну деревину, дубильнi речовини, папiр, натуральний клей гумiарабiк тощо. Майже всi акацii також красивi, швидкорослi декоративнi рослини. На Чорноморському узбережжi Кавказу (вiд Сочi до Батумi) досить поширена в культурi в парках а. срiбляста (A. dealbata), яка цвiте тут рясно в кiнцi сiчня на початку лютого. ii гiлочки з головками жовтих квiток доставляють до Москви. Санкт-Петербурга, Киiва в квiтковi магазини пiд неправильною назвою - "мiмоза".

В Украiнi на пiвднi культивуiться лише iдиний представник цiii пiдродини тАФ альбiцiя ленкоранська.

1.3 Пiдродина Бобовi
(Faboideae)

Трави, кущi, рiдше дерева, з перистими, трiйчастими, пальчастими, рiдше простими листками. Квiтки зигоморфнi, п'яти-членнi; чашолистки зрослi, неоднаковi; вiночок метеликоподiбний, в якого верхня (найбiльша) пелюстка називаiться парусом, або вiтрилом, двi бiчнi тАФ весла, або крила, двi нижнi, що зрослися, тАФ човник; тичинок десять, якi частiше зрослися нитками в трубочку (однобратнi), або дев'ять зрослися, а одна вiльна (двобратнi); бiля основи iх i нектарники. Маточка одна, з одного плодолистика, з верхньою зав'яззю; плiд тАФ бiб, що розкриваiться звичайно двома стулками, рiдше розпадаiться на окремi однонасiннi членики.

Бобовi тАФ велика, в основному позатропiчна пiдродина, що охоплюi близько 450 родiв та понад 12 000 видiв. Серед них i багато цiнних зернобобових (горох, квасоля, сочевиця, нут, соя, арахiс та iн.), кормових (конюшина, кормовi боби, люцерна, вика, еспарцет, середела, безалкалоiднi люпинi, чина тощо), лiкарських, технiчних, пряних (солодка, термопсис, трагакантовi астрагали, iндиго, тригонела, венесуельське дерево та iн.); i також отруйнi рослини (зiновать). багато декоративних (робiнiя, або "бiла акацiя", карагана, або "жовта акацiя", глiцинiя, аморфа. золотий дощ, пухирник тощо). Характерною особливiстю Бобових с утворення на iх коренях бульбочкових бактерiй, якi здатнi засвоювати атмосферний азот i збагачують грунт азотними сполуками, що помiтно збiльшуi вмiст бiлка в iх насiннi i зеленiй масi.

Пiдродину iнодi подiляють на тридцять триб залежно вiд типу будови маточки, характеру андроцей, форми i будови бобiв, листкiв тощо. Гриби з вiльними тичинками морфологiчно i географiчно наближаються до Цезальпiнiiвих.

За типом листкiв пiдродину Бобовi для зручностi можна умовно подiлити на чотири групи: з пальчасто-складними, трiйчастими, перисто-складними та простими листками.

2.1 Рослини з пальчасто-складними листками

Рiд Люпин (Lupinus). Однорiчнi та багаторiчнi трави iз стрижневою кореневою системою.

Стебло струнке, мiцне, закiнчуiться прямостоячою китицею синiх, фiолетових, рожевих або бiлих квiток. листки на довгих черешках, пальчасто-складнi, складенi з п'яти-десяти листочкiв, вiд довгастих до лiнiйно-ланцетних, голих або опушених. Чашечка глибоко двогуба: верхня губа з двома, нижня тАФ з трьома зубчиками. Човник вiночка дзьобоподiбно зiгнутий. Вiтрило овальне; крила (весельця) щiльно прикривають напiвсерповидннй, догори звужений човник. Нитки всiх тичинок внизу зрослi в трубочку, вгорi вiльнi. Зав'язь опушена. Боби видовженi, сплюснутi, шкiрястi, волосистi, з поперечною перегородкою. Насiнин у плодi багато, але iнодi iх лише двi-три.

Рiд об'iднуi до 200 видiв, однорiчних або багаторiчних, з бiлими, жовтими або синiми квiтками у великих китицях. Цiннi як зелене добриво для сидерацii бiдних пiщаних ТСрунтiв. Усi частини рослини мiстять алкалоiди (люпинiн i люпинiдин) i тому отруйнi. Безалкалоiднi i мало алкалоiднi ВлсолодкiВ» сорти люпину, виведенi украiнськими селекцiонерами, використовуються як кормовi. iхнi насiння мiстить до 30-40% бiлкiв. В Украiнi вирощують сiм видiв люпину рiзного географiчного походження. В лiсовiй зонi Украiни як сидеральну культуру часто висiвають л. жовтий (L. luteus) iз жовтими квiтками, л. вузьколистий (L. angustifolius) iз синiми квiтками i л. бiлий (L. albus) з бiлими квiтками. Всi три види i однорiчниками i походять iз Середземномор'я; л. багатолистий (L. роlуphyllus) тАФ багаторiчна рослина з великими яскраво забарвленими квiтками голубого, синього, пурпурового та бiлого кольору. Вiн походить з Пiвнiчноi Америки, де росте в дикому станi. Як культурна рослина вiдомий у багатьох краiнах свiту, де його вирощують за красу квiток i на зелене добриво.

2.2 Рослини з трiйчасто-складними листками

Рiд Конюшина (Trifolium). Великий (до 300 видiв) рiд, який включаi однорiчнi або багаторiчнi трав'янистi рослини невеликого або середнього розмiру, з висхiдними, прямостоячими, рiдше лежачими стеблами. Листки трiйчастi, рiдше пальчастi, з п'яти-дев'яти листочкiв. Прилистки на значнiй частинi своii довжини бiльш або менш прирослi до черешка. Дрiбнi квiтки зiбранi в кулястi або видовженi головчастi, рiдше короткокитицевиднi або зонтикоподiбнi суцвiття. Чашечка дзвоникувата, трубчаста або бiльш-менш двогуба, з п'ятьма зубцями чи надрiзами: трубочка ii з п'ятьма, десятьма або 20 жилками: у зiвi чашечка вiдкрита або звужена мозолистим потовщенням: бiля плодiв вона iнодi розростаiться. Вiночок звичайно залишаiться бiля плода. Пелюстки бiльш-менш зростаються мiж собою нiгтиками i в нижнiй частинi приростають до тичинковоi трубки. Вiтрило майже вiльне. Дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята тичинка вiльна. Зав'язь сидяча, рiдше на нiжцi. Боби дрiбнi, шкiрястi, здебiльшого однонасiннi, дво-. три--, рiдше чотири -, шестинасiннi, звичайно залишаються захованими всерединi чашечки, рiдше висуваються з неi i не розкриваються.

У флорi Украiни росте 38 видiв конюшини. Бiльшiсть видiв цього роду i цiнними кормовими рослинами, представники яких ростуть на суходiльних i заплавних луках, по схилах, на узлiссях та в iнших мiсцях, збагачуючи грунт азотом.

Найбiльш поширенi в природi i культурi такi види: к. лучна (Т. pratense) яскраво-червонi та пурпурнi квiтки якоi зiбранi в головчастi суцвiття: к. гiбридна (Т. hybridum) тАФ дворiчник з невеликими головками i рожевими квiтками, к. повзуча (Т. repens) з кулястими головками бiлих (рiдше рожевуватих) квiток i сланким стеблом, вiд якого вiдходять повзучi пагони, що укорiнюються у вузлах: к. альпiйська (Т. alpestre) тАФ багаторiчник iз великими темно-пурпуровими яйцевидними головками; к. гiрська (Т. montanum) тАФ багаторiчник сухих лук i свiтлих лiсiв iз високо пiднятими бiлими суцвiттями; к. польова (Т. arvense) тАФ однорiчник сухих схилiв iз дрiбними пухнастими головками; к. золотиста (Т. ашеипi) тАФ однорiчник з жовто-бурими невеликими головками. Запилюють конюшину бджоли i джмелi. Всi вили ii добрi медоноси. Ч культивованих в Украiнi найвiдомiша к. лучна, яку частiше вирощують на Полiссi та в Лiсостепу.

Рiд Люцерна (Medicago). Однорiчнi або здебiльшого багаторiчнi трав'янистi рослини, рiдше напiвчагарникн.

Листки трiйчастi: середнiй листочок на довшому черешку, нiж бiчнi: прилистки прирослi до черешка. Квiтки синi, лiловi або жовтi; зiбранi короткими, часто головчастими китицями.

Чашечка п'ятизубчаста: вiночок з Тупим човником. Крила (весла) з'iднанi з човником за допомогою зубця. Верхня тичинка вiльна, дев'ять iнших зрослися нитками в трубочку. Плiд тАФ одно- або небагатонасiнний бiб, нитковидний, серповидний, зiгнутий або спiрально скручений, гладенький або вкритий шипами чи горбочками. Насiнини дрiбнi, овальнi або овально-нитковиднi, буруватi чи бурувато-коричнюватi. Рiд налiчуi до 100 видiв, з них в Украiнi росте 20 видiв люцерни.

Бiльшiсть видiв люцерни тАФ добрi кормовi i медоноснi рослини.

Найбiльше господарське значення мають: л. посiвна (М. sativa), з синiми або лiловими квiтками, родом з Кавказу та Середньоi Азii, л. румунська (М. rотаniса), з жовтими квiтками, поширена в Лiсостепу i Степу, досить посухо- i зимостiйка. Обидва види тАФ багаторiчники, культивуються в Степу та в Лiсостепу.

Рiд Буркун (Melilotus). Однорiчнi або дворiчнi рослини, звичайно з прямостоячими стеблами i довгими пазушними китицями з дрiбних квiток. Листки трiйчастi, причому середнiй листочок на довшому черешку, а бiчнi майже сидячi. Прилистки цiлiснi або зубчастi. Квiтки жовтi чи бiлi, в багатоквiткових китицях. Чашечка дзвоникувата, п'ятизубчаста. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками майже на 2/3 або 3/4 iхньоi довжини в трубку, а десята тичинка спаяна з рештою тiльки посерединi або вiльна. Човник вiночка тупий. Зав'язь ланцетна, гола або опушена. Боби в два-чотири рази довшi вiд чашечки, довгастi, овальнi, ромбiчнi або майже кулястi, нерозкривнi, опадають разом з чашечкою i плодонiжкою. Насiнина одна, рiдше двi-три. В Украiнi росте сiм видiв буркуну.

З них найбiльш поширенi б. бiлий (М. albus), з бiлими квiтками та б. лiкарський (М. officinalis), iз жовтими квiтками. Обидва види мають своiрiдний запах, зумовлений наявнiстю в рослинах кумарину. Ростуть по всiй Украiнi на перелогах, по узлiссях, схилах, уздовж дорiг, на пустищах тощо. РЖнодi iх культивують як кормовi рослини.

Рiд Квасоля (Phaseolus). Великий тропiчний рiд, який налiчуi близько 150 видiв переважно однорiчних рослин з прямим або витким стеблом. В Украiнi росте два види квасолi. В культурi в Украiнi найбiльше поширена к. звичайна (Ph. vulgans) тАФ витка або кущиста однорiчна рослина; боби рiзноi форми i довжини; забарвлення i форма насiння також рiзноманiтнi; воно мiстить 22-28 % бiлкiв i до 57 % безазотистих екстрактивних речовин. Найкращими вважаються бiлонасiннi сорти. Як декоративну часом розводять к. вогняно-червону (Ph. coccineus) витку однорiчну рослину з яскраво- червоними квiтками, зiбраними в довгi китицi.

Рiд Лядвенець (Lotus). Трав'янистi рослини з трiйчастими листками. Прилистки листовиднi, наближенi до листочкiв, через що листки здаються пальчастими. На думку деяких ботанiкiв, листки лядвенцю не мають прилисткiв, вони вважають останнi нижньою парою листочкiв складного листка. Квiтки зiбранi в небагатоквiтковi зонтики i сидять у пазухах верхнiх листкiв. Чашечка з п'ятьма майже однаковими зубцями. Вiночок з вiльними бiля основи пелюстками, човник рiзко загнутий догори, дзьобоподiбно загострений. Верхня тичинка вiльна. Стовпчик вгору поступово тоншаi. Бiб тАФ лiнiйно-цилiндричний, валикоподiбний, прямий або трохи серповидно зiгнутий, багатонасiнний, розкриваiться двома стулкаим, всерединi iнодi з поперечними перегородками. В Украiнi росте десять видiв лядвенцю. Висхiднi та лежачi стебла i жовтi квiтки в головчастих зонтиках маi л. украiнський (L. ucrmnicus), який найчастiше росте по всiй Украiнi на луках, схилах i в чагарниках.

Рiд Зiновать, Рокитник (Chamaecytisus)

Чагарники з трiйчастими листками. Квiтки жовтi, зiбранi в головчастi або китицевиднi суцвiття.

Чашечка трубчаста; човник вiночка тупий; усi тичинки зрослися в трубочку; стовпчик на верхiвцi трохи зiгнутий. Бiб довгастий або лiнiйний. В Украiнi росте 17 видiв цього роду. На схилах, узлiссях, в чагарниках майже по всiй Украiнi росте З. австрiйська (Ch. austriacus) тАФ кущ заввишки 30-60 см з густим притиснутим сiрим опушенням, з кiнцевими щитковидно-головчастими суцвiттями.

На степах i кам'янистих схилах по всiй Украiнi росте з. руська (Ch. ruthenicus) тАФ притиснуто-сiрувато--короткоопушений чагарник заввишки 60-180 см. з квiтками (по двi-п'ять) у пазухах листкiв.

2.3 Рослини з перисто-складними листками

Рiд Горох (Pisum). Трав'янистi рослини, звичайно з бiльшими за листочки прилистками. Листки з двома-трьома парами бiчних листочкiв, закiнчуються розгалуженими вусиками, рiдше листок з однiiю парою листочкiв i закiнчуiться вiстрячком. Чашечка дзвоникувата, бiля основи коса. Тичинкова трубочка спереду прямо зрiзана; нитки тичинок на верхiвцi дещо розширенi. Стовпчик iз жолобком на зовнiшньому боцi. Плiд тАФ багатонасiнний, двостулковий бiб. стиснутий з бокiв: насiнини кулястi або кутасто-кулястi. В Украiнi росте три види гороху. Найчастiше вирощують г. посiвний (P. sativum) - важливу овочеву, кормову та зернову рослину.

Г. посiвний (P. sativum) - давня господарськii цiнна однорiчна культурна рослина, вiдома майже з часiв кам'яного вiку. Стебло кволе, розпростерте, чiпке (причiплюiться за допомогою листкових вусикiв); прилистки великi, квiтки бiлi, бiб багатонасiнний. Вiдомо багато сортiв гороху, котрi рiзняться мiж собою висотою стебла, часом достигання, господарським призначенням (овочевi, кормовi, зерновi) тощо. Зерновi сорти використовують переважно в iжу: насiння iх у стиглому станi мiстить до 34 % бiлка, до 45 % крохмалю, до 10 % цукру, а також багато вiтамiнiв, клiтковину та iн.

Рiд Астрагал (Astragalus). Однорiчнi чи багаторiчнi трави, рiдше напiвкущi або кущi, опушенi двороздiльними чи простими волосками, рiдше голi. Листки непарноперистi, складнi, з цiлокраiми листочками, але можуть бути н парноперистi, i тодi черешок iх закiнчуiться колючкою. Квiтки зiбранi в довгих головчастих або колосоподiбних китицях; iнодi вкороченi. Чашечка дзвониковидна або трубчаста, з п'ятьма майже однаковими зубцями, пiсля вiдцвiтання часто дуже здуваiться. Човник вiночка тупуватий без госторого закiнчення. Одна тичинка з десяти вiльна. Стовпчик нитковидний, голий. Бiб дво- та одногнiздий; сидячий або на плодонiжцi, з добре вираженою поздовжньою перегородкою, розкривний, перетинчастий або шкiрястий, iнодi дуже здутий. Насiнин багато. Величезний рiд, що налiчуi близько 1800 видiв, з них в Украiнi росте 49 видiв астрагалу.

Астрагали поширенi переважно в посушливих областях, зокрема в гiрських районах Середньоi Азii i на Кавказi. Велике практичне значення мають так званi трагакантовi астрагали тАФ колючi кущi або напiвкущi, при механiчному пошкодженнi стебел з них добувають камедь, яка широко застосовуiться як клей, стабiлiзатор емульсiй та суспензiй у рiзних галузях промисловостi (полiграфiчнiй, шкiрянiй, фармацевтичнiй, парфюмернiй та iн.). Окремi види астрагалiв i добрими кормовими рослинами на пасовищах i сiножатях.

У природнiй флорi Украiни види астрагалiв ростуть на луках, степових схилах, узлiссях i рiзних вiдслоненнях. А. солодколистий (A glycyphyllus) тАФ iз великими розпростертими стеблами i зеленувато-жовтими головчастими китицями: а. датський (A. danicus) з пурпурово-фiолетовими голiвчастими суцвiттями; а. шерстистоквiтковий (A. dnsyanthus) тАФ iз жовтими щiльними китицями i сильним опушенням та багато iнших.

Рiд Арахiс (Arachis) налiчуi майже 30 видiв, одно- та багаторiчних трав поширених у Пiвденнiй Америцi. Вирощують переважно культурний вид тАФ а. пiдземний, або земляний горiх (A. hypogaea) - однорiчних до 50-75 см заввишки. Стебла численнi, прямi або сланкi. Листки з двох пар звичайно опушених листочкiв, з великими прилистками. Квiтки в пазухах листкiв, яскраво-жовтi, рiдше оранжевi, пiдземнi й наземнi. В пiдземних квiток самозапилення вiдбуваiться в закритих бутонах, у надземних тАФ пiсля заплiднення основа зав'язi починаi розростатися, утворюючи довгий зiгнутий стрижень (гiнофор). який на кiнцi несе зав'язь. Гiнофор росте в напрямку до ТСрунту, проникаi в нього на глибину 8тАФ10 см, де й вiдбуваiться розвиток зав'язi та дозрiвання плода. Боби 1-6 см завдовжки, дво-, чотиринасiннi (рiдше одно-). цилiндричнi, з перехватами. Насiння округле або довгасте, оболонка насiнини свiтло-рожева, червона, темно-коричнева. Використовуiться головним чином як харчова рослина. Насiння мiстить 40-60 В°о жирноi олii. 20-37 В°-о бiлкiв, пiдсушене або пiдсмажене вживаiться як ласощi. Квiтки жовтi, клейстогамнi i хазмогамнi. пiсля вiдцвiтання гiнофори iх iнтенсивно ростуть i заривають зав'язь у землю, де боби й достигають. Насiння арахiсу використовуiться в кондитерському виробництвi для виготовлення халви, як сурогат какао, шоколаду тощо. Найбiльшi посiвнi площi в РЖндii. Китаi, Бiрмi, Нiгерii, США. Вирощують його також на пiвднi Украiни, в Середнiй Азii. Закавказзi.

Рiд Еспарцет (Onobrychis). Однорiчнi або багаторiчнi трави чи кущi з непарноперистоскладними листками, iнодi всi або тiльки прикореневi листки, складенi всього лише з одного листочка. Прилистки перетинчастi. Суцвiття тАФ бiльш-менш густа i довга китиця. Чашечка з довгими зубцями. Вiночок бiлий, жовтий, рожевий або пурпуровий; крила коротшi вiд човника. Човник вiночка тупий. З десяти тичинок дев'ять зрослися нитками в трубочку, а десята тАФ бiля основи вiльна, а всерединi зросла з тичинковою трубкою. Бiб щитоподiбно сплюснутий, шкiрястий, сiтчасто-зморшкуватий, здебiльшого вкритий шипами, з однiiю насiниною (рiдше двома-трьома), одногнiздною або дуже рiдко двогнiздий, нерозкривний. Об'iднуi близько 170 видiв, переважно багаторiчникiв. Бiльшiсть iх росте в РДвразii та Африцi.

Майже всi види еспарцету тАФ добрi кормовi трави. В Украiнi росте 11 видiв еспарцету. В Захiдному Лiсостепу на узлiссях, сухих луках в чагарниках, вiдомий i. пiщаний з яскраво-фiолетошiм вiночком з темними смужками. 8-11 мм завдовжки. Досить часто в лiсостепових i степових районах зустрiчаiться i. донський (О. tanaitica) з ясно-рожевим вiночком завдовжки 7-9 мм.

Найбiльше вiдомий у культурi i. виколистий (О. viciifoliu). Це багаторiчник, який добре росте на ТСрунтах, багатих на вапно: цiнна кормова рослина та добрий медонос.

Рiд Горошок ( Vicia). Багаторiчнi, рiдше однорiчнi трави з висхiдними або лазячими стеблами. Листки парноперистi, загальна вiсь листка закiнчуiться звичайно розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рiдше щетинкою.

Квiтки зiбранi китицями на пазушних квiтконосах або поодинокi чи по двi-три в пазухах листкiв, звичайно синi, фiолетовi або лiлово-рожевi, майже сидячi. Чашечка з короткою трубкою i з п'ятьма зубцями, з яких три нижнi звичайно набагато довшi вiд верхнiх, човник вiночка тупий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубку, косо зрiзану на верхiвцi, десята тичинка вiльна. Стовпчик на верхiвцi волосистий. Боби здебiльшого багатонасiннi, рiдше дво-, чотиринасiннi.

Великий рiд (понад 150 видiв), поширений у помiрних широтах обох пiвкуль. Всi вони с цiнними кормовими травами. В дикому станi види горошку ростуть на луках, схилах, узлiссях, часом як бур'ян у посiвах, бiльшiсть iх добре поiдаi худоба.

В Украiнi в природному станi росте 31 вид, з яких найбiльше поширенi: г. мишачий тАФ багаторiчник, з довгими китицями голубувато-фiолетових квiток, росте на схилах, луках i полях: г. чотирироздiльний (V. tetmspenmi) тАФ однорiчник, росте на луках, узлiссях i нерiдко як бур'ян у посiвах; г. вузьколистий (V. angustifolia) тАФ однорiчний бур'ян. В культурi найбiльш поширеним видом г г. посiвний (V. saliva), який даi нiжнiш соковитий зелений корм i добре сiно, що мiстить до 20 % протеiну; у зернiвцi до 28 В°о бiлка. Рiдше вирощують г. волохатий (V. villosa). Обидва останнi види мають кволе стебло, тому iх висiвають в сумiшi з вiвсом та ячменем або житом.

Рiд Боби (Faba) представлений одним видом Б. кормовi. Якi ранiше вiдносили до роду Vicia Vicia tabu. Культурнi однорiчннки до 1-1,5 м заввишки. Стебло пряме, галузисте вiд основи, чотиригранне, порожнисте. Листки закiнчуються вiстрям, з однiiю-чотирма парами великих сизо-зелених (з восковим нальотом) листочкiв елiптичноi форми. Прилистки до 2 см завдовжки, часто з бурою плямою. Квiтки в коротких пазушних китицях, великi, бiлi з темними плямами i смужками на крильцях. Боби 4-35 см завдовжки, сплюснутi або валикоподiбнi, голi чи бархатистi, молодi -зеленi, зрiлi тАФ темно-бурi, шкiрястi. Насiнини великi, 12-20 мм завдовжки, плоскi, овальнi чи валикоподiбно-вуглуватi. жовтi, темно-коричневi або майже чорнi. Продовольча i кормова культура.

Насiння мiстить 28-35 % бiлка, вживаiться в iжу сухе i зелене (недозрiле). В дикому станi не зустрiчаiться. Як свiдчать палеоботанiчнi знахiдки, культивуiться з кам'яного вiку.

Рiд Чина (Lathyrus). Однорiчнi або багаторiчнi трав'янистi рослини. В деяких видiв коренi бульбовидно потовщенi. Стебла прямостоячi, висхiднi, iнодi чiпляються за допомогою вусикiв. Листки з однiiю або кiлькома парами листочкiв, загальна вiсь закiнчуiться простим або розгалуженим вусиком або ж вiстрям, дуже рiдко листочки зовсiм не розвиваються, але i розвиненi великi листковиднi прилистки, або ж листкова вiсь дуже розширена i маi вигляд листковоi пластинки. Квiтки в китицях чи поодинокi, на пазушних квiтконосах. Чашечка звичайно коротенька, дещо скошена, бiля основи часто з опуклiшою, з майже однаковими зубцями або ж верхнi зубцi дещо коротшi. Вiночок зi значно довшим, нiж крила i човник, прапорцем. Верхня тичинка вiльна, а дев'ять iнших зрослися нитками в трубочку, на верхiвцi прямо обрубану. Боби звичайно сплюснутi з бокiв, рiдше майже цилiндричнi, дво- або багатонасiннi. В Украiнi росте 28 видiв чини.

Соя культурна (GJycine max) вiдноситься до головнiших культурних рослин свiтового значення. Майже половина ii посiвiв вирощують в США, а ще приблизно третина тАФ в Китаi. Культивують i на пiвднi Украiни. В дикому станi невiдома. Протеiни соi за амiнокислотним складом наближаються до протеiнiв м'яса. Насiння мiстить 15-26% жирноi олii, яка використовуiться для виробництва цукерок, соiвого молока, соусiв, а також при виготовленнi маргаринiв, лакiв i фарб. Батькiвщина соi. ймовiрно, Китай, де вона вiдома не менше 4-5 тисяч рокiв тому. З Китаю соя спочатку потрапила до Японii i Кореi. До РДвропи завезена в кiнцi XVIII ст.

Рiд Робiнiя (Robinia). Дерева або кущi з непарноперистими листками. Прилистки видозмiненi в колючки або вiдсутнi. Квiтки зiбранi в пазушнi китицi. Чашечка дзвониковидна, з п'ятьма зубцями, з яких два верхнi зрослися мiж собою. Вiночок бiлий або рожевий, з округлим прапорцем з коротким нiгтиком; човник тупий, трохи зiгнутий. Тичинок десять, з яких дев'ять зрослися нитками в трубочку. Зав'язь на нiжцi; стовпчик зiгнутий, з головчастою приймочкою. Бiб довгасто-лiнiйний, сплюснутий. В Украiнi росте чотири види робiнii. У мiстах i селах та вздовж шляхiв найчастiше культивують у нас робiнiю звичайну, або бiлу акацiю (Robinia pseudoacacia), що походить з Пiвнiчноi Америки. Росте швидко, посухостiйка, добрий медонос. В парках i садах iнодi вирощують р. клейку (R. viscosa), з рожевими суцвiттями i дуже розтягнутим перiодом цвiтiння.

Рiд Карагана (Caragana). Чагарники з непарноперистими або з чотирма пальчасто-зближеними листочками i плiвчастими або колючкоподiбними прилистками. Квiтки поодинокi або зiбранi пучками в пазухах листкiв. Чашечка короткотрубчаста, з одного боку бiля основи розширена, з короткими зубчиками. Вiночок частiше жовтий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята вiльна. Боби лiнiйно-цилiндричнi, шкiрястi, розкриваються двома стулками. Часто розводять к. дерев'янисту (Caragana arborescens) з жовтими квiтками, родом з Сибiру.

Рiд Аморфа (Amorpha). Чагарники з непарноперистими листками, 12-25 см завдовжки, з 8-12 пар овальних, довгасто-елiптичних або майже ланцетних, зiсподу сiрувато-зелених листочкiв. Квiтки у верхiвкових густих китицях. Чашечка фiолетова, притиснуто-бiлувато-волосиста. Вiночок темно-червонувато-фiолетовий, голий, складаiться лише з одного округло-обернено-яйцевидного прапорця. Бiб серповидне зiгнутий. 5-8 мм завдовжки. В Украiнi в садах i парках як декоративну рослину часто культивують а. кущову (A. fruticosa). 100-300 см заввишки, з темно-фiолетовими дрiбними квiтками в густих китицях. Використовують ii також для закрiплення схилiв i пiскiв. Походить з Пiвнiчноi Америки.

Досить часто в степовiй зонi Украiни вирощують також стифнолобiум японський (Styphnolobium japonicum) тАФ дерево з рiвним стовбуром, без колючок, з бiлими, але не дуже запашними квiтками, якi з'являються в липнi-серпнi.

Досить красивою лiаною з лiлово-фiолетовими квiтками, зiбраними у великi китицi, i вiстерiя, або глiцинiя китайська (Wisteria sinensis), якою оздоблюють фасади будинкiв, веранди, садовi альтанки в Пiвденному Криму, на Закарпаттi, Кавказi.

На полях i забур'янених мiсцях по всiй Украiнi поширена ч. посiвна (L. sativus) тАФ однорiчник, заввишки 30-80 см. з бiлими, голубими або рожевими квiтками 10-20 мм завдовжки. Китицi одно-, рiдше двоквiтковi, коротшi вiд листкiв. Стебло галузисте, крилате. Вирощують як харчову, технiчну i кормову культуру. Походить iз Середземномор'я. В тiнистих лiсах i серед чагарникiв по всiй Украiнi звичайно росте ч. весняна (L. vernus).

В степах, на схилах i полях зустрiчаiться звичайно ч. бульбиста (Z. tuberosus) тАФ багаторiчна рослина з тонким стеблом, бульбоподiбно потовщеними коренями i красивими пурпурово-рожевими запашними квiтками (росте в степах, на степових схилах, рiдше на остепнених луках i як бур'ян полiв та засмiчених мiсць), а також ч. лучна (L. pratensis) тАФ багаторiчник з повзучими кореневищами i жовтими квiтками (росте на луках, узлiссях, у чагарниках).

Рiд Заяча конюшина (Anthyllis). Трав'янистi рослини або напiвчагарники з непарноперистими листками, нижнi листки iнодi простi, цiлiснi: прилистки дрiбнi або й вiдсутнi. Квiтки переважно в головчастих суцвiттях, оточених пальчасто-розсiченими приквiтками. Чашечка трубчаста, звичайно з рiвними зубцями, при вiдцвiтаннi здута. Пелюстки з довгими нiгтиками, вiтрило (прапорець) вiночка часто з вушками бiля основи, крила яйцевиднi, човник зiгнутий, коротший вiд крил. Крила i човник здебiльшого зрослi з тичинковою трубкою. Нитки всiх десяти тичинок зрослися в трубочку, котра оточуi стовпчик маточки. Зав'язь звичайно на нiжцi; стовпчик голий. Бiб яйцевидний, одно-, двонасiнний, захований у чашечку, нерозкривний. В Украiнi росте шiсть видiв заячоi конюшини. Усi вони i цiнними кормовими рослинами. Мiстять дубильнi та фарбувальнi речовини. Серед них найвiдомiша з. к. багатолиста (A. poliphylla) тАФ багаторiчник 15-60 см заввишки, рiвнинний вид, що росте в чагарниках, на узлiссях, лiсових галявинах, суходiльних луках, степових схилах у Лiсостепу, рiдше на Полiссi i в Степу. РЖншi представники цього роду в Украiнi тАФ гiрськi рослини Криму та Карпат.

Рiд В'язiль (Coronilla). Багаторiчнi чи однорiчнi трав'янистi рослини, рiдше напiвчагарники або чагарники з непарноперистими листками. Квiтки зiбранi в пазушнi зонтиковиднi суцвiття на довгих тонких квiтконосах. Чашечка короткодзвоникувата, з п'ятьма нерiвномiрно зрослими зубцями, майже двогуба, гола, iнодi рiдковолосиста, залишаiться бiля плодiв. Пелюстки рожевi, бiлi, жовтi або фiолетовi. Вiночок з трохи зiгнутим дзьобоподiбно розширеним човником, загостреним або гострим. Дев'ять тичинок зрослися в трубку, а верхня тАФ вiльна. Боби довгасто-лiнiйнi, валикоподiбнi або майже чотириграннi, голi, вгорi витягнутi в носик або дзьобовиднi, прямi чи дуговиднi. членистi. В Украiнi росте сiм видiв в'язелю.

В. барвистий (С. varia) тАФ багаторiчник, з нiжними рожевувато-бiлими квiтками, зiбраними в кулевидно-зонтикоподiбнi суцвiття (росте на схилах, луках, узлiссях).

Рiд Солодка (Glycyrrhiza). Багаторiчнi трав'янистi рослини з непарноперистими (рiдко трiйчастими) листками, вкритими крапковими залозками i з товстими кореневищами, у багатьох видiв солодкуватими на смак. Квiтки зiбранi в пазушнi видовженi або головчастi китицi. Чашечка трубчаста, злегка двогуба, з майже однаковими зубцями або два верхнiх майже вдвiчi коротшi вiд iнших; прапорець видовжений або видовжено-яйцевидний; човник коротший за крила. Дев'ять тичинок зрослi, одна вiльна; пиляки у верхнiй частинi з'iднанi мiж собою. Стовпчик голий, нитковидний.

Боби одногнiздi. яйцевиднi, цилiндрично-чотковиднi, часто з густими щетинками i залозками. В Украiнi росте два види солодки. На солонцюватих мiсцях i приморських схилах зрiдка на пiвднi Степу i в Криму зустрiчаiться с. гола (G. glabra), заввишки 50- 120 см. з видовженими бобами 15-30 мм завдовжки. На солончакових луках, по чагарниках, у заплавах рiчок i подах на пiвднi Лiсостепу. Степу i в Криму росте с. щетиниста (G. echinata) заввишки 80-150 см з елiптичними бобами 10-15 мм завдовжки.

Рiд Козлятник (Galega). Багаторiчнi трави з непарноперистими листками понад 20 см завдовжки з 4-10 парних бокових довгасто-лiнiйних або лiнiйно-ланцетних листочкiв. Квiтки в багатоквiткових, густих, пазушних китицях. Чашечка притиснутоволосиста. дзвоникувата, з п'ятьма майже рiвними довгими шиловидними чи нитковидними зубцями, якi перевищують трубочку. Вiночок ясно-блакитний, зрiдка бiлий.

2.4 Рослини з простими листками

Рiд Дрiк (Genista). Низенькi, iнодi колючi кущi, з цiлiсними листками. Квiтки вiдносно великi, звичайно зiбранi в китицях Чашечка двогуба. Вiночок жовтий. Усi тичинки зрослися нитками в трубочку. Бiб довгастий або лiнiйний, розкриваiться двома стулками. В Украiнi росте вiсiм видiв дроку. Найвiдомiший серед них д. красильний (G. tinctoria) 40-80 см заввишки, що трапляiться в сухих лiсах, на узлiссях i в чагарниках майже по всiй Украiнi.

Простi листки маi також гульденштедтiя однолиста (Guldenstaedtia monophylla) тАФ невелика трав'яниста рослина, що росте в Тувi.

Астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllus L.)

Багаторiчна трав'яна рослина, заввишки до 30-80 см. Стебло розгалужене. Листки складнi, з 9-12 елiптичними листочками i прилистками. Квiтки зеленувато-жовтi, зiбранi в короткi густi китицi. Цвiте в червнi - серпнi. Плоди - боби лiнiйнi, зiгнутi дугою.

Росте в лiсах, на узлiссях, серед чагарникiв у рiвнинному i передгiрному поясах.

В народнiй медицинi використовуiться трава, корiнь i насiння. В листках i стеблах мiстяться алкалоiди, а також аскорбiнова кислота. Вiдвар з трави вживаiться як вiдхаркувальне, сечогiнне i проносне при захворюваннях нирок та сечових шляхiв, при каменях у нирках, золотусi i нашкiрних висипах, сифiлiсi, ревматизмi й суглобних болях, поносi, катарах верхнiх дихальних шляхiв. Крiм того, астрагали використовуються в акушерствi для прискорення родiв.

Буркун лiкарський (Melilotus officinalis (L.) Desr.)

Висока розгалужена рослина з черговими трiйчастими листками. З пазух листкiв виходять гiлки з довгими витонченими китицями з дрiбних жовти квiток; бiля основи листка i два шиловидних прилистки. Цвiте з червня т вересня. Росте на перелогах, схилах, уздовж дорiг, на пустищах, засмiчене мiсцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях по всiй Украiнi. Назва роду утворена

Вместе с этим смотрят:

Анатомическое строение растений

Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения

Анатомия человека

Анатомо-физологические механизмы безопасности и защиты человека от негативного воздействия

Бiологiчне рiзноманiття людських рас