Вивчення ентомофауни рiчки Горинь в Дубровицькому районi

Вступ

Роздiл 1. Огляд лiтературних джерел

Роздiл 2. Природно-екологiчна характеристика Дубровицького району

2.1 Фiзико тАУ географiчнi особливостi району дослiдження

2.2 Особливостi водноi ентомофауни рiчки Горинь в Дубровицькому районi

Роздiл 3. Бiолого-екологiчний аналiз водноi ентомофауни р.Горинь

3.1 Методика дослiджень водноi ентомофауни

3.2 Еколого-фаунiстичний огляд ентомофауни р.Горинь

3.3 Вертикальний розподiл ентомофауни р. Горинь

Висновки

Лiтература

В зоологiчнiй системi комахи займають скромне мiсце, будучи лише одним з багатьох класiв тварин. Проте за значенням в природi i впливi на здоровтАЩя людини та ii добробут мало якi групи тварин, навiть бiльш високого таксономiчного рангу, можуть зрiвнятися з комахами.

Уявимо на хвилину, що комахи раптом зникли з земноi кулi тАУ це вiдразу призведе до рiзких змiн в природi. Загинуть майже всi квiтковi рослини, крiм тих, що запилюються вiтром чи птахами. Зникне насiння та плоди ,а значить, залишаться без iжi тi, якi ними живились: зникне багато комахоiдних i тих, що живляться плодами; зникнуть комахоiднi ссавцi, рептилii, земноводнi i iснуючi за iх рахунок хижаки;зникне i багато прiсноводноi риби, крiм рослиноiдних чи хижакiв, яких значно зменшиться. Рiзко змiнилася б родючiсть ТСрунтiв тАУ адже комахи були розрихлювачами ТСрунту, перемiшували i удобрювали ТСрунт. Лiси та степи, поля виявились би пiд великим шаром вiдмерлих рослин i опалого листя тАУ мiкроорганiзми, гриби та тi безхребетнi, що залишились, не змогли б справитись без комах з переробкою.

Хоча при зникненнi комах в свiтi вiдбулися б i вигiднi людинi змiни. Зникнення шкiдливих людинi комах призвело б до рiзкого пiдвищення врожаю злакових i iнших сiльськогосподарських культур. Людина позбавилася б вiд малярii i тропiчноi лихоманки, чуми i багатьох iнших захворювань, що передаються комахами. Без паразитичних i кровососних комах збiльшилася б продуктивнiсть тваринництва.

Ця виключна роль комах в природi визначаiться по-перше, iх значною чисельнiстю i бiомасою; по-друге, великим видовим рiзноманiттям тАУ по кiлькостi видiв вони перевершують всiх iнших тварин i рослин разом взятих; по-третi майже повсюди розповсюдженi i можуть утилiзувати майже всi органiчнi речовини. По цим причинам комахи вступають в тiсний контакт з людиною, суттiвим чином впливаючи на ii здоровтАЩя i господарську дiяльнiсть. З давнiх часiв комах розглядали як важливу складову частину i могутню силу природи, i вже не одну сотню рокiв продовжуiться iх iнтенсивне вивчення. Лише в нашiй краiнi створено не мало науково-дослiдних лабораторiй, якi займаються розробленням питань загальноi, сiльськогосподарськоi, i медико-ветеринарноi ентомологii. В багатьох краiнах iснують товариства, що обтАЩiднують вчених i любителiв-ентомологiв. Комах не просто збирають, iх вивчають не лише в природi, а й в лабораторii.

В арсеналi сучасного ентомолога складнi прилади, що дозволяють обтАЩiктивно реiструвати активнiсть комах i тi життiвi процеси, якi протiкають в iх органiзмi. Використовуючи складний систематичний апарат, моделюють динамiку чисельностi шкiдливих видiв.

Не дивлячись на великi зусилля, сконцентрованi на вивченнi комах, перед ентомологами ще багато невирiшених завдань. Важлива iз них тАУ вибiркова боротьба з шкiдливими видами, боротьба, що не призводить до остаточного винищення комах i забруднення навколишнього середовища, як у випадку використання звичайних iнсектицидiв.

Проте багато видiв комах потребують охорони. Велика кiлькiсть комах потребуi захисту не лише через виключно важливу роль в економiцi природи, але й просто через те, що вони радують око своiю присутнiстю, будучи справжньою прикрасою лiсiв, паркiв, водойм. Охорона комах тАУ серйозна ентомологiчна проблема, вирiшення якоi в окремих випадках, можливо, потребуi спецiальних законодавчих актiв, так як це вже зроблено в багатьох iвропейських краiнах.

Проте будь-якi, навiть найсуворiшi заходи захисту не будуть мати успiху без широкоi популяризацii знань про комах.

За останнi столiття бурхливий розвиток промисловостi призводить до систематичного забруднення прiсних водойм, що прямо або опосередковано впливаi на водну флору i фауну. Тому слiд придiляти значну увагу дослiдженню ентомофауни, так як вона вiдiграi важливу роль у природi та санiтарно - бiологiчнiй очистцi водойм i певнi види комах i iндикаторами забрудненостi. Звiдси темою моii дипломноi роботи було обрано тАЬВивчення ентомофауни рiчки Горинь в Дубровицькому районi.тАЭ

ОбтАЩiкт дослiдження ентомофауна рiчки Горинь в межах Дубровицького району.

Предмет дослiдження рiчка Горинь та ii притоки.

Мета дослiдження: вивчити видовий склад та рiзноманiття ентомофауни рiчки Горинь та ii притоки.

Основнi завдання роботи:

1. Дати фiзико-географiчну характеристику територii дослiдження;

2. Охарактеризувати особливостi рiчки Горинь в Дубровицькому районi

3. Проаналiзувати лiтературнi джерела по темi дослiдження

4. Проаналiзувати рiзноманiття видового складу ентомофауни рiчки

Значну увагу вивченню водноi ентомофауни науковцi почали придiляти десь з середини 19 ст. Зокрема, у 1867 р. виходить праця А. Вайсiна, в якiй подано список жукiв з околиць Тернополя i Дрогобича, у 1868 р. друкуються працi Ломнiцкого, присвяченi вивченню водних твердокрилих Середньоi РДвропи. В роботi Г.Г. Якобсона (1905-1916) висвiтлюiться питання про вивчення жукiв Палеарктики; в нiй наведено подiл на зоогеографiчнi райони. Фауна водних комах Кримськоi та Киiвськоi областей висвiтлюiться в працях Ф.А. Зайцева (1907, 1909, 1915, 1929, 1938), де мiстяться свiдчення про видовий склад плавунчикiв, плавунцiв, вертячок, водолюбiв та про особливостi iх поширення.

Видовий склад водноi ентомофауни, екологiя та приуроченiсть iх до певних типiв водойм вивчали К. Ламперi (1900), С.Г Лiпнiва (1916), З. Бронштейн (1935), В.РЖ. Жадiн (1940), А.Н. Лiпiн (1941), Я.Н. Рейхардт (1940), РД.Н. Павловський (1943), В.Н. Шванвiч (1949). В першiй половинi 20 ст. значну увагу вивченню комах, в тому числi i водноi ентомофауни придiляв П. Фарб. Його книжка тАЬКомахитАЭ вперше вийшла в 1962 роцi. РЗi автор тАУ вiдомий в США популяризатор бiологiчних знань, в минулому секретар Ньюйорського ентомологiчного товариства. У порiвняно невеликому обсязi йому вдалося дати рiзнобiчне описання комах i вiдобразити напрямки iх вивчення. Фауна рiчок, озер та водосховищ колишнього СРСР наведена в працi В.РЖ. Жадiна (1960) i С.В. Горда (1961).

Вiдомостi про ентомофауну болiт пiвнiчно-схiдноi частини Лiвобережноi Украiни зустрiчаiмо в працi В.В. Захаренка (1968), в якiй вiн даi еколого-фаунiстичний огляд водних комах Схiдноi Украiни. Опис видiв водних комах наведено в працi О.Л. Крижанiвського (1963). У А.Г. Шатровського зустрiчаiмо вiдомостi про фауну водолюбiв РДвропейськоi частини СНД. Василькiвський (1973) описуi склад видiв i поширення плавунчикiв роду Hocliplus Latz. (Coleoptera, Haliplidae) Лiвобережноi Украiни. Досить суттiвi дослiдження по вивченню фауни i екологii водних комах провiв М.Ф. Мателешко (1975, 1976, 1988, 1994). Дослiдження проводились на Закарпаттi.

Керейчук(1985) повiдомляi про деякi особливостi водноi ентомофауни релiктових дiлянок пiвнiчно-схiдноi Украiни. Першi вiдомостi по екологii водних жукiв знаходяться в працях Зайцева Ф.А. (1929, 1953). Залежнiсть видового складу i чисельностi водних комах вiд бiотичних факторiв висвiтлюiться в працi Галерського К.А. (1971). Глибокi екологiчнi дослiдження в районах Лiвобережноi Украiни за останнiй час були проведенi Граммом В.Н. (1968, 1970, 1973,1975, 1976, 1980). Данi працi внесли ряд положень по вивченню даноi групи комах в екологiчному аспектi.

Методика збору, консервування i колекцiонування водних жукiв наведенi в працях Кременецького Н.Г. (1940, 1952), Лiпiна А.Н. (1950), Рiхтера А.А. (1951), Жадiна В.РЖ. (1960), Кiстякiвського О.В. (1976), Грамма В.Н. (1986)

2.1 Фiзико тАУ географiчнi особливостi району дослiдження

Дубровицький район розташований у пiвнiчнiй частинi Рiвненськоi областi. Площа району складаi 1.8 тис. км². На сходi Дубровицького район межуi з Рокитнiвським, на пiвднi тАУ з Сарненським, на пiвденному заходi з Володимирецьким, на пiвнiчному заходi з Зарiчнянським районом. По пiвнiчному краю району проходить кордон Украiни з Бiлорусiiю.

Район лежить в межах Полiськоi низовини. До складу району входять рiзнi види ландшафтних мiсцевостей, якi, по-рiзному поiднуючись на данiй територii, надають ландшафтовi певного iндивiдуального впливу.

Захiдна частина Дубровицького району лежить в межах Зарiчнянського ландшафтного району. Тут поряд, з вiдносно добре дренованими урочищами на невеликих пiщаних i супiщаних масивах, вкритих дубово-сосновими лiсами та дрiбно- злаково-рiзнотравними лугами, розмiщеннi болотистi луки i торфовi болота тАУ вiльховi, березовi, чагарниковi тощо. Район вiдрiзняiться найбiльшою в областi заболоченiстю (понад 50% територii займають низиннi маховi та травтАЩянi болота). Строкатiсть складу цiii мiсцевостi викликана дуже нерiвномiрними потужностями пiскiв i супiскiв, складними мiкрорельiфом поверхнi. Значна потужнiсть пiскiв у цих мiсцевостях пояснюiться поширенням на них палеогенових пiскiв, якi залягають на нерiвнiй поверхнi крейдових вiдкладiв. Мiсцями крейдовi мергелi пiдходять близько до поверхнi, що призвело до утворення карстових проваль i озер.

Льва-Горинський природний район поширюiться на схiдну частину Дубровицького району. Характеризуiться переважанням плоских знижених межирiч, розглинованими маловиразними долинами р. Льви, Чакви та iх приток, та досить високим рiвнем заболочення (до 50% площi вкривають болота i заболоченi землi). Це район найбiльшого на Рiвненщинi поширення верхових болiт. Розвиненi сосновi, дубово-сосновi лiси межирiчнi луки на дерново-пiдзолистих i дернових супiщаних ТСрунтах. Особливе в мiсце в районi посiдають терасовi долини Горинi, де значну роль вiдiграють мiсцевостi вкритих рiзнотравними луками (часом заболочених) заплав та пiщаних масивiв надзаплавних терасах.

Висоцько-Володимирецький природний район охоплюi зону крайових утворень днiпровського льодовика, що вузькою смугою простяглися з територii Волинi до бiлоруського мiста Столiн. Тут на високо пiднятому крейдяному фундаментi численнi кiнцево-мореннi горби та пасма чергуються з пiщаними флювiогляцiальними конусами, виносами та слабодренованими заболоченими зниженнями, часто вкритими чагарниками i сосново-вiльхово-березовими лiсами. Загальна заболоченiсть не перевищуi 20%.

Дубровицький район Рiвненськоi областi лежить в межах Полiськоi низовини. Поверхня тАУ хвиляста алювiальна низовина, подiлена р. Горинню на двi частини. Лiвобережна маi горбистий рельiф: горби i пасма чергуються з прилеглими до Волинського насипа вирiвненими просторами ВерхньоприптАЩятськоi низовини. На Правобережжi заболоченi простори порушуються еоковими формами рельiфу тАУ валами, дюнами заввишки до 5-8м. Родовища торфу (Дубняки та iн.) кварцових пiскiв (Дубровицьке), глини. Розташований район в межах Волинського Полiсся.

Серед ТСрунтiв переважають дерново-пiдзолистi пiщанi (понад 30% площi району). Поширенi також дерновi оглеiнi, торфово-болотнi та лучнi рiзновиди. Понад 670 га пiскiв. Лiсами (в основному сосновими ) вкрито понад 48% площi району. Основнi породи тАУ сосна (71 % площi лiсiв), вiльха чорна, береза (12,5 %), дуб, осика, клен, ялина. Поширенi рiзновиди болотноi рослинностi та лучне рiзнотравтАЩя на заплавах рiчок. У районi державного значення заказники: ландшафтний Почаiвський заказник, лiсовий Висоцький заказник, зоологiчний Перебродiвський заказник; мiсцевого значення: Литвицький заказник, памтАЩятки природи i заповiднi урочища.

2.2 Особливостi водноi ентомофауни рiчки Горинь в Дубровицькому районi

З прiсними водоймами тiiю чи iншою мiрою повтАЩязано чимало рядiв i видiв комах.

Бiльшiсть комах, що живуть у прiсних водоймах, належать до пiдкласу вiдкритощелепних, або справжнiх комах (Ectognata). Один iз стародавнiх i примiтивних рядiв цього пiдкласу тАУ бабки (Odonata). РЗхнi дорослi форми тАУ крилатi повiтрянi хижаки з струнким видовженим тiлом i двома парами довгих крил. Вони швидко лiтають над водою, схоплюючи на льоту свою здобич i мух, комарiв, метеликiв та iнших комах. Личинки бабок живуть на днi стоячих водойм, у мулi, серед рослин у добре освiтлених дiлянках водойм. Личинок не тяжко знайти за такими ознаками: Тiло розчленоване на голову, груди i черевце; тонке видовжене, з трьома зябровими листочками на кiнцi черевця або товсте, без зябрових листочкiв; i три пари добре розвинених нiжок; на спинному боцi вздовж черевця лежать двi пари зачаткових крил; голова чималих розмiрiв, з великими очима i вусиками. За будовою личинок бабок можна подiлити на три групи:

1) личинка типу бабки-коромисла тАУ тiло видовжене, маска плоска. Сюди належать найбiльшi за розмiром види (коромисла, дiдки i iн.)

2) личинка типу бабки справжньоi тАУ тiло видовжене, широке, маска шоломоподiбна ( бабки справжнi; бабки металiчнi та iн.)

3) личинка типу лютки тАУ тiло дуже довге,цилiндричноi форми,вузьке. З трьома зябровими пластинками на задньому кiнцi (стрiлки, лютки, красунi та iн.)

Личинки перших двох груп належать до пiдряду рiвнокрилих бабок.

Живляться личинки бабок рiзними водяними безхребетними тваринами, пуголовками i мальками риб. Здобич личинки захоплюють особливим апаратом, який називаiться тАЮмаскоютАЭ. Це вiдозмiнена нижня губа, яка маi вигляд хватальних щипцiв, що сидять на довгому важелi тАУ рукоятцi. Важiль маi шарнiрний суглоб, завдяки чому весь орган може складатися i прикривати нижнiй бiк голови личинки немовби маскою. Маска у рiзних личинок маi рiзну форму - плоску, лопатоподiбну i шоломоподiбну.

Дихають личинки бабок зябрами трахейного типу. У личинок типу лютки три зябровi пластинки, пронизанi трахейними трубочками, розташованi на задньому кiнцi черевця. У личинок коромисла i справжньоi бабки зябровi вирости розташованi у порожнинi задньоi кишки. Незадовго до вилуплювання дорослоi бабки личинки дихають також i атмосферним повiтрям за допомогою дихалець, якi вiдкриваються у них на верхньому боцi грудей.

Самки вiдкладають яйця у воду, прикрiплюючи iх до водних частин рослин. У справжнiх бабок кладка маi вигляд драглистоi прозороi грудочки, в якiй окремi яiчка просвiчуються у виглядi коричневих або зеленкуватих зерняток.

Коромисла i лютки всвердлюють видовженоi форми яiчка в тканини водних рослин, на яких пiсля цього залишаються маленькi рубчики. З яiць вилуплюються личинки, якi зимують у водi i не менш як птАЩять разiв линяють. Перед останньою линькою личинки вилазять з води на будь-якi воднi предмети, найчастiше використовують стебла рослин, i тут з них розвиваються дорослi бабки.

Дорослi бабки знищують безлiч шкiдливих комах (малярiйних комарiв та iнших кровососiв). Личинки iх можуть завдавати шкоди рибному господарству, частково знищуючи малькiв к ставках i безхребетних, якi i кормом для риб.

Бабок подiляють на два пiдряди. У бабок з пiдряду рiвнокрилих (Zygoptera) переднi i заднi крила однаковi за формою i жилкуванням. У станi спокою вони пiднятi вгору. У середнiх за розмiром представникiв родини красунь (Calopterigidae) тАУ красунi блискучоi (Calopteryx splendens) i красунi-дiвчинки (C.virgo) тАУ тiло i крила прозорi, металiчно-синi або зеленi, з бронзовим блиском. Стрiлки (Coenagrionidae) тАУ дрiбнi стрункi бабки з прозорими крилами. Тiло iх звичайно без металiчного блиску, яскраво забарвлене (блакитне, синi, зелене, червоне).

Стрiлки повiльно лiтають над стоячими i слабо проточними водоймами, серед рiзнотравтАЩя i кущiв, на луках, узлiссях. Найбiльш поширенi два види: стрiлка-наядна (Erythromma najas) i стрiлка-еналягма (Enallagma cyathigerym). Лютки (Lestidae) тАУ дрiбнi, струнк iсвiтлозеленi бабки, з блискучою головою. Найчастiше зустрiчаiться лютка-наречена (Lestes sponsa). Лiтаi з червня по серпень.

У представникiв пiдряду рiвнокрилих бабок (Anisoptera) заднi крила ширшi за переднi. У станi спокою крила розпростертi. Це досить великi або середнього розмiру форми. З родини бабок справжнiх (Libellulidae) найчастiше зустрiчаються види симпетрум (Sympetrym). Це середнього розмiру комахи з жовтим, червоним або чорним кольором тiла. Часто вони залiтають далеко вiд водойм, в яких розвиваються iхнi личинки. Бабка звичайна (Sympetrym Vulgatym) i бабка перевтАЩязана (S. Pedemontanum) лiтають у другiй половинi лiта i першiй половинi осенi. Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata) маi на крилах по темнiй плямi. Вона лiтаi протягом лiта,особливо в липнi, переважно бiля зарослiших частин рiчки. Дуже широке. Приплюснуте черевце маi бабка плоска (L. Depressa), що лiтаi у першiй половинi лiта. Середнi розмiри мають бабки металiчнi (Cordyliidae). Характерний передставник цiii родини бабка бронзово-зелена (Cordulla aenea). Вона швидко лiтаi, маi металiчно-зелене тiло, без свiтлих плям. Починаi лiтати у травнi , личинки розвиваються переважно у стоячих водоймах.

Найбiльшi серед бабок фауни тАУ коромисла (Aeschnidae). Це великi, яскраво забарвленi комахи, що швидко лiтають вдень i в сутiнках бiля рiчки. До цiii родини належить дозорець захiдний (Anax imperator).

Бабки родини дiдкiв (Gomphidae) середнього розмiру. Дiдок звичайний (Gomphus vulgatissimus) маi чорне тiло, з жовтим рисунком. Лiт у травнi тАУ серпнi.

Ще один ряд Efemeroptera тАУ одноденки. Дорослi комахи мають великi розмiри. Тiло iх видовжене, з тонкими нiжними перетинчастими крилами i трьома (iнодi двома) хвостовими щитками. Шкiрнi покриви блискучi, гладенькi, без волоскiв. На головi короткi тоненькi вусики i великi очi. Ноги тонкi. Ротовi частини недорозвиненi тому, що одноденки у дорослому станi не можуть iсти. Недорозвиненi також i внутрiшнi травнi органи. Дорослi одноденки живуть недовго - вiд кiлькох годин до 2-3 днiв). Пiсля копуляцii самки вiдкладають яйця у воду, а потiм швидко гинуть. З яiць вилуплюються личинки, якi ведуть водний спосiб життя. Линяють вони до 20-25 разiв, причому поступово у них утворюються зачатки крил. Перед тим як маi вилупитися крилата комаха, личинка спливаi на поверхню водойми, шкiрка у неi на спинi трiскаiться i комаха злiтаi у повiтря. Вона називаiться пiд дорослою (sybimago) i через деякий час ( вiд кiлькох годин до 1-2 дiб) знову линяi, перетворюючись на дорослу комаху (imago). Види, якi живуть менш як добу, перетворюються на дорослу комаху через кiлька хвилин пiсля виходу з пiддорослоi стадii. Вилiт одноденок здебiльшого маi масовий характер. В теплу погоду, без вiтру хмари цих комах ввечерi лiтають над поверхнею води.

Форми одноденок, що живуть бiля рiчки, так званi тАЮреофiльнiтАЭ, якi живуть на каменях i мають вiдповiднi пристосування, щоб iх не зносило течiiю. Вони мають плоске розширене тiло, таку саму голову i плоскi, дуже чiпкi кiнцiвки, якими утримуються на нерiвностi каменiв. На хвостових нитках цих личинок майже немаi волоскiв.

Плаваючi форми мають струнке, рухливе тiло, добре пристосоване для плавання.

Дихають личинки одноденок трахейними зябрами, якi мають вигляд тонких нiжних пластинок, розташованими рядами з обох частин черевця. Форма iх рiзноманiтна.

Живляться личинки одноденок рослинним детритом, зеленими водоростями, деякi ведуть хижацький спосiб життя i полюють за дрiбними водяними тваринами. Одноденки i добрим кормом для риб.

На нашiй територii поширенi такi види одноденок: одноденка звичайна (Ephemera vulgata), що маi крила з темними плямами i смужками; жовтi крила маi одноденка жовтувато-крилата (Potamanthus lutes); лише одну пару переднiх крил маi одноденка двокрила (Cleon dipterum) тАУ звичайний представник цього ряду.

Як i бабок та одноденок, веснянок (Plecoptera) можна назвати земноводними комахами. Це середнього розмiру або дрiбнi комахи з видовженим тiлом. Личинки iх розвиваються у водi. Дорослi комахи лiтають погано. Найчастiше вони повзають по рослинах бiля мiсць розвитку личинок (на корi), а також на каменях. Веснянками iх називають тому, що зтАЩявляються вони напровеснi i живуть лише кiлька тижнiв. Самки вiдкладають яйця у воду. Восени розвиваiться друга генерацiя. Веснянка сiра (Nemura cinerea), що маi прозоро сiруватi крила розмахом 13-25 мм i лiтаi у квiтнi i вереснi;веснянка зеленуватокрила (Chloroperla grammatica) маi зеленувато-пальове забарвлення тiла i прозорi крила з зеленуватим вiдтiнком.

Поблизу рiчки чи навiть у водi можна побачити чимало видiв клопiв, або напiвтвердокрилих (Hemipterа). Одним з найпоширенiших з них i хребтоплав звичайний (Notonecta glauca) з родини хребтоплавiв (Notonectidae).вiн зустрiчаiться як у рiчках так i у стоячих водоймах. Це один з найбiльших водяних клопiв (понад 1 см завдовжки), сильний i спритний хижак, з витягнутим у довжину тiлом, схожим на човник. Спинний бiк комахи опуклий, зеленуватого кольору, срiблястий i не змочуiться водою. Зверху на головi розташованi темно-червонi очi. Першi двi пари нiжок короткi, ними хребтоплав захоплюi здобич, а також чiпляiться за водянi рослини. Задня пара нiг служить для плавання: вони довгi, густо вкритi щетинками. Плаваi черевцем догори. Загострене тiло з опуклою спиною добре розтинаi воду. Коли вiн пливе близько вiд поверхнi води, свiтло забарвлений спинний бiк при цьому непомiтний, а звернене догори темно-бурого кольору черевце зливаiться з кольором води (захисне забарвлення). Хребтоплав маi добре розвиненi крила, а також може лiтати, iнодi вночi на досить великi вiдстанi.

Дихаi хребтоплав атмосферним повiтрям. На задньому кiнцi черевця, який при диханнi пiд кутом виставляiться з води, розташованi дихальнi отвори (стигми). Пiрнаючи, хребтоплав бере з собою пiд воду запас повiтря, який обволiкаi його суцiльним блискучим покривом i зменшуi його питому масу. Живляться, як i iншi клопи, хребтоплави, живою здобиччю (дрiбнi водянi клопи, водомiри). Нападаючи знизу хапаi здобич першими чотирма ногами, встромляi свiй гострий, коротенький хоботок. Пiсля цього, пiдвiсившись заднiм кiнцем до поверхнi води, вiн повiльно висисаi свою жертву. Великий хребтоплав, якщо його необережно взяти, може боляче вколоти i людину. Мiсце уколу може пекти, бо комаха видiляi отруйну слину.

Самка вiдкладаi яйця за допомогою яйцеклада в пiдводнi рослини так, що кiнець яiчка стирчить з тканини рослини. Через кiлька днiв на цьому кiнцi починають просвiчувати червонуватi очi майбутньоi личинки, а через два тижнi вилуплюiться личинка. Вiд дорослоi комахи вона вiдрiзняiться тим, що немаi крил, розмiрами i блiдим зеленувато-бiлим забарвленням. Личинки хребтоплава живляться дрiбними водяними тваринками.

Хребтоплави живуть менш як рiк. На початку зустрiчаються лише личинки на рiзних стадiях розвитку. В серпнi в наших водоймах знову зтАЩявляються дорослi хребтоплави, якi вийшли з перших яйцекладок. Вони зимують, а наступноi весни починаiться новий цикл iх розмноження.

У заплавах рiчки i втих мiсцях, де вона виходить з берегiв поширений плавт звичайний (Naucoris cimicoidaes) родини плавтiв (Naucoridae). Це досить великий клоп (довжина тiла до 15мм) з плоским, овальним, блискучим, зеленувато-бурм тiлом. Звичайно вiн повзаi по водяних рослинах. Цей клоп досить добре плаваi за допомогою густо вкритих волосками нiг, особливо задньоi iх пари. Дихаi плавт атмосферним повiтрям, яке вiн набираi у замкнений простiр пiд надкрилами, коли пiднiмаiться на поверхню води i виставляi над нею кiнець черевця. Як i iншi водянi клопи, живиться плавт виключно тваринною iжею. Нападаi навiть на пуголовкiв, малькiв риб i молюсок. Роль хватального апарату виконуi передня пара нiг. Ланка загострена, складаiться з одного членика; разом з гомiлкою вона утворюi шаблеподiбний вiдросток, який укладаiться в жолобок коротких розширених стегон. Схопивши живу здобич за допомогою цього апарату, плавт встромляi в жертву свiй короткий гострий хоботок i висисаi ii. Плавти паруються навеснi i на початку лiта. Самка занурюi яйця у тканину так, що один з кiнцiв яiчка помiтний зовнi у виглядi овального рубчика. На початку липня дорослi плавти вже не зустрiчаються. Пiзнiше зтАЩявляiться молоде поколiння плавтiв, яке зимуi, а навеснi даi початок новiй генерацii.

Греблями (Corixidae) мають порiвняно меншi розмiри, нiж хребтоплави, плавти та iншi водянi клопи. Люблять жити у стоячих чи слаботекучих водоймах, а тому в самiй рiчцi зустрiчаються нечасто. Дорослi греблями досягають 9-10 мм довжини, лише гребляк крапчастий (Corixa punktata) тАУ до 16мм. Тiло видовжене, плоске зверху i опукле знизу. Голова на вузькiй шийцi i може повертатися у рiзнi боки. Очi фасетковi, червонуватого кольору. Хоботок короткий, нерозчленований, розмiщений пiд верхньою губою. Живляться соками водяних рослин, але можуть висисати личинок комарiв та деяких iнших дрiбних комах. Середнi ноги з двома мiцними кiгтиками на кiнцях виконують роль якоря тАУ за допомогою iх гребляк чiпляiться за будь-який пiдводний предмет, завдяки чому перебуваi у станi спокою; заднi ноги служать для плавання i мають видовженi гомiлки i лапки, густо вкритi волосками. Дихають греблями атмосферним повiтрям. Пiднiмаючись до поверхнi води, вони виставляють не заднiй кiнець тiла, як хребтоплави, а передню частину тiла, користуючись при диханнi грудними дихальцями. Через черевнi дихальця повiтря видихаiться i обволiкаi черевце гребляка пiд водою, завдяки чому воно стаi срiблястим.

Паруються греблями навеснi. Самки прикрiплюють яйця з допомогою клейкоi речовини до зовнiшньоi поверхнi пiдводних предметiв або рослин. Яйця досить великi, у виглядi бокальчикiв з короткими нiжками. Види бiльших розмiрiв дають одне поколiння на рiк, дрiбнi тАУ два. Греблями добре лiтають. Вночi iх можна ловити на свiтло лiхтаря. Восени дорослi греблями перелiтають з невеликих водойм на великi, де й зимують. Найбiльш поширений вид тАУ гребляк крапчастий (Corixa punctata).

При дослiдженнi рiчки зустрiчаються воднi скорпiони (Nepa cinerea) з родини (Nepidae). Долати течiю йому допомагають мiцнi ноги, за допомогою яких вiн тримаiться за водянi рослини. Тiло водяного скорпiона схоже на почорнiлий листок з стебельцем. Маленька, з великими очима голова цього клопа маi короткий, мiцний членистий хоботок. Пересуваiться водяний скорпiон дуже повiльно, плаваi погано i неохоче, найчастiше сидить нерухомо на водяних рослинах, пiдстерiгаючи свою здобич.

Живиться водяний скорпiон рiзними водяними тваринами, переважно ракоподiбними i комахами, а також мальками риб. Помiтивши свою здобич, вiн блискавично викидаi першу пару нiг i схоплюi жертву. Цi кiнцiвки мають своiрiдну будову i бiльше нагадують гiгантськi щелепи, нiж ноги. Видовженi i розширенi стегна з внутрiшнього боку мають жолобок, в який (коли ноги складенi) щiльно входять зчленованi одна з одною гомiлка i одночленикова лапка, нагадуючи цим складний ножик. Стиснуту таким чином здобич водяний скорпiон висисаi за допомогою хоботка. Двi iншi пари нiг ходильнi. Перша пара крил перетворена на надкрила, якi вкривають всю плоску спину комахи; пiд ними i добре розвиненi крила. Черевце складаiться з восьми членикiв. Сьомий членик тАУ це дихальна трубка, яка складаiться з двох звернених одна до одного жолобкiв. Утворений таким чином повiтряносний канал з середини вкритий волосками, якi не змочуються водою. Виставивши зовнiшнiй кiнець повiтроносноi трубки з води, скорпiон набираi повiтря у замкнений простiр пiд надкрилами, звiдки повiтря надходить у трахейну систему через стигми черевця. З трахей повiтря видiляiться через груднi стигми.

На початку лiта самка вiдкладаi яйця на рiзнi водянi рослини. Яйця досить великi, цилiндричноi форми, з округленими кiнцями. Через два тижнi з яйця вилуплюiться личинка, яка зовнiшнiм виглядом нагадуi дорослого скорпiона, але ii дихальна трубка коротша. Весь розвиток водяного скорпiона вiд яйця до iмаго триваi близько трьох мiсяцiв. Наприкiнцi липня з раннiх весняних кладок зтАЩявляiться нове поколiння дорослих комах. Водяний скорпiон завдаi шкоди рибництву.

До цiii ж родини вiдносять i ранатру (Ranatra Linearis), яка зустрiчаiться хоч i досить рiдко. Оскiльки вона полюбляi бiльш зарослi водойми. Тiло цилiндричне, дуже довге бурувато-жовтого кольору, довжина його 30-35 мм. По боках голови великi очi. Переднi ноги прикрiпленi бiля самоi основи голови i i мiцним хватальним органом. Друга i третя пара нiг ходильною вузькi надкрила рана три щiльно складенi, закривають спинний бiк черевця; пiд ними розташованi крила, за допомогою яких ранатра добре лiтаi. Черевце закiнчуiться дихальною трубкою, що маi таку ж будову, як i у водяного скорпiона.

Живиться ранатра, як i iншi водянi клопи, рiзними водяними тваринами. У першiй половинi лiта самка вiдкладаi у тканину плаваючих на поверхнi стеблин близько 30 яiць. Восени не зустрiчаються нi личинки нi старi iмаго попереднього року; можна зустрiти лише представникiв нового, готового до зимiвлi поколiння, яке вилупилось з яiць, вiдкладених у цьому ж роцi.

Неможливо не звернути увагу на водомiром, якi живуть на поверхнi води (Gerridae). Тiло водомiрки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тiла комахи розподiляiться на значнiй поверхнi. На головi на вiдмiну вiд iнших клопiв i досить довгi вусики, якi складаються з чотирьох членикiв, та сильно зiгнутий донизу хоботок. Очi великi. Перша пара нiг значно коротша за заднi двi i вiдiграi роль хватального органу. Заднi, i особливо середнi, ноги тАУ довгi. РЗхнi лапки густо вкритi волосками. Розкинувши довгi ноги водомiри швидкими рухами ковзають по поверхнi води. Середнiми ногами водомiрка робить сильний поштовх, який викидаi ii на чверть метра вперед; заднi ноги служать як кермо; ноги кожноi пари заносяться вперед одночасно. При такому способi руху водомiрка блискавично кидаiться на комаху, яка висунулася з води або впала у воду, схоплюi ii переднiми ногами i висисаi за допомогою хоботка.

Пiд надкрилами у водомiрки i перетинчастi крила. Лiтають водомiри рiдко. За допомогою нiг вони можуть пересуватися на i сушi. Пiд осiнь вони залишають водойми, ховаючись на зимiвлю пiд корою пнiв, у мох, пiд камiння. Навеснi чи на початку лiта самки вiдкладають яйця на пiдводнi частини стебла i листя рослин, на вiдстанi кiлькох сантиметрiв вiд поверхнi води, розташовуючи iх в один ряд. Самки вiдкладають яйця протягом усього лiта. Через тиждень вилуплюються личинки. Весь розвиток закiнчуiться протягом сорока днiв. У другiй половинi лiта зтАЩявляiться друге поколiння. Подекуди зустрiчаються водомiри, у яких на тiлi i одна або кiлька чорних крапок: це паразитичнi личинки водяних клiщiв, якi живуть на багатьох водяних комахах i живляться iхньою кровтАЩю.

Нерiдко зустрiчаiться водомiрка елегантна (Hydrometra gracilenta), з тонким тiлом i майже ниткоподiбними ногами.

Захисне забарвлення водомiром (вiд темно-коричневого до буруватого) вiдповiдаi загальному кольору поверхнi води. Швидкi стрибки рятують водомiром вiд iхнiх пiдводних ворогiв тАУ риб.

Характерним компонентом ентомофауни рiчки i волохокрильцi (Trihoptera). Цю назву комахи отримали тому, що iх крила вкритi дрiбним волосками або лусочками, завдяки чому волохокрильцi схожi на нiчних метеликiв. Волохокрильцi у спокiйному станi складають крила вздовж спини пiд гострим кутом, дахоподiбно. Тримаються поблизу водойми, iнодi вiдлiтають на досить великi вiдстанi. Живляться нектаром квiтiв. Чимало з них у дорослому станi майже не живляться. Забарвленi найчастiше в усi вiдтiнки бурого або сiрого кольору. Личинки схожi на гусениць метеликiв, живуть у водi, мають трахейнi зябра. Бiльшiсть з них будуi собi трубчастi чохлики (будиночки). За формою i за матерiалом чохлики дуже рiзноманiтнi. Найпростiша тАУ очеретовi трубочка, в яку личинка заповзаi, використовуючи уже готове примiщення (агрипонiя). Деякi личинки волохокрильцiв будують трубчастий футляр з окремих шматочкiв, якi личинка вигризаi з листя i розташовуi по спiральнiй лiнii (волохокрилець великий). Ромбiчний волохокрилець i жовтовусий використовують для будування чохлика i рiзнi травинки, i шматочки вiдмерлого дерева, а також свiжi гiлочки.

Види волохокрильцiв, якi живуть у тих частинах рiчки де i вiдносно швидша течiя, будують чохлики з великих i малих пiщинок. РЖнодi цi мозаiчнi будiвлi мають форму широкого плоского щитка, по поверхнi якого вода тече повiльно, не перевертаючи i не зриваючи його з мiсця. Личинка аномалii прикрiплюi до пiщаноi трубочки важкi сучки i палички, якi i своiрiдним якорем.

Чохлик i для личинок волохокрильцiв надiйним притулком тАУ це чудове захисне пристосування з тАЮмiсцевихтАЭ матерiалiв. Стiнки такого чохлика дуже мiцнi, завдяки надiйним павутинним скрiпленням. Павутиннi нитки личинка видiляi паролю довгих павутинних залоз, що вiдкриваються загальною протокою на нижнiй губi.

Пiд час огляду вийнятоi з чохлика личинки впадаi в око вiдмiннiсть у мiцностi покриву частин тiла личинки, вкритих чохликом i незахищених. Тiло личинки пiд чохликом вкрите мтАЩякою шкiркою. На задньому кiнцi черевця розташована пара додаткiв з мiцними гострими гачками. За допомогою цих гачкiв личинка чiпляiться за внутрiшнi стiнки чохлика, що не даi iй випасти з нього. Крiм того. На третьому сегментi грудей i 3 бородавчастi виступи, якi можуть вптАЩячуватися i , отже теж перешкоджати випаданню личинки.

Дихають личинки за допомогою трахейних зябер: бiлуватих ниткоподiбних виростiв, схованих пiд чохликом.

Живляться личинки волохокрильцiв в основному рослинною iжею. Деякi з них ведуть хижацький спосiб життя, поiдаючи дафнiй, личинок хiромiд.

Заляльковуються личинки навеснi. При цьому отвори чохлика вони заплiтають павутинням так, щоб на кожному залишилися отвори для течii води. Коли лялечка дозрiваi, вона прогризаi жувальцями чохлик i якийсь час вiльно плаваi спиною донизу на поверхнi води. Потiм вона вибираiться на будь-який предмет, скидаi свою шкiрку i перетворюiться на дорослу комаху.

Дорослi комахи вiдлiтають десь через мiсяць. Вони лiтають бiля берега, низько над водою, особливо активнi у вечiрнi години. Самки вiдкладають яйця на водянi рослини. Найчастiше кладка маi вигляд кулястоi або довгастоi грудочки слизу. Кладка яiць буваi i у виглядi драглистоi платiвки з спiральним розташуванням яiць. Личинками волохокрильцiв живляться риби.

РЖмаго живуть недовго i зовсiм не живляться.

Личинки волохокрильцi гiдропсихи (Hidropsyche ornatula) мають великi мiцнi жувальця, будують невелику жувальну камеру з вiконечком з павутинноi стiнки; одна з ii стiнок спрямована дещо навскоси щодо течii. Личинка лежить у камерi в мiшечку з тонких ниток. Якщо будь-яка тварина потрапила до ловильноi камери, личинка хапаi ii своiми щелепами. Заляльковуючись, личинка собi робить камеру-печерку, обкладену ззовнi пiщинками. Камера маi вихiдний i вхiдний отвори. У другiй половинi лiта пiсля парування самки розсiкають по рiчцi своi яйцевi кладки; яйця приклеюються до пiщинок i пiд час повенi розносяться вниз за течiiю рiчки.

У пересувних трубкоподiбних тАЮбудиночкахтАЭ, облiплених пiщинками i частинками рослин, живуть личинки волохокрильця анаболii (Anabolia sorarcula). Це один з найпоширенiших видiв. РЖмаго часто зустрiчаiться на рослинах бiля рiчки. Переднi крила порiвняно широкi. Тiло i крила рудувато-жовтi.

З водних жукiв також зустрiчаються плавунцi (Dytiscidae). Одним з найбiльших видiв цiii родини i плавунець облямований (Macrodytes marginalis). Довжина його тiла 3,0-3,4 см. Тiло зеленувато-чорне, з бокiв облямоване жовто-бурою смужкою. Плавунцi досить часто зустрiчаються в глибоких частинах водойми, багатих на тваринний корм.

Плавунець швидко i спритно плаваi. Його тiло можна порiвняти з пiдводним човном. Основним знаряддям плавання служить пара заднiх нiг, розширених на зразок весел i густо вкритих волосками, що у сукупностi створюi значну гребну поверхню.

Двi переднi пари нiг плавунця побудованi за наземним типом. За допомогою переднiх нiг жук чiпляiться i повзаi по стеблах водяних рослин. Переднi ноги плавунця коротшi за середнi, ними вiн захоплюi iжу.

У самцiв на переднiй парi нiг i тарiлкоподiбнi розширення. Цими дисками плавунець прикрiплюiться до гладеньких пове

Вместе с этим смотрят:

Анатомическое строение растений

Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения

Анатомо-физологические механизмы безопасности и защиты человека от негативного воздействия

Бiологiчне рiзноманiття людських рас

Бiологiя iндивiдуального розвитку