Тип членистоногi: загальна характеристика

Курсова робота

На тему: Тип членистоногi: загальна характеристика

Виконав

Анохiн Богдан

2010

План

1.Клас ракоподiбнi

2.Клас Павукоподiбнi

3.Клас Комахи. Будова тiла i системи органiв

4.Розмноження i розвиток комах

5.Комахи з неповним перетворенням

6.Комахи з повним перетворенням

7.Соцiальнi комахи

1.Клас ракоподiбнi

Ракоподiбнi тАФ це членистоногi тварини, якi ведуть переважно водний спосiб життя. Вони дихають зябрами, мають двi пари вусикiв i двогiллястi кiнцiвки.

Клас Ракоподiбнi налiчуi понад ЗО 000 видiв тварин. До нього належать рiзноманiтнi мiкроскопiчнi рачки тАФ циклопи, якi живуть у товщi води, мокрицi, що ведуть наземний спосiб життя, тримаючись сирих мiсць, а також раки, креветки та краби, поширенi у водному середовищi.

Розглянемо особливостi способу життя, будову i системи органiв ракоподiбних на прикладi рiчкового рака.

Спосiб життя. Рiчковий рак живе в тихих чистих рiчках або прiсних озерах i ставках з крутими глинистими берегами. Удень вiн ховаiться в норi на днi, пiд корчем або каменем, а вночi виходить на лови. Звичайно рак пересуваiться по дну головою вперед, повiльно переставляючи ноги, а в разi небезпеки вiдштовхуiться i вправно пливе заднiм кiнцем тiла наперед, швидко загрiбаючи воду хвостовим плавцем та направляючи ii пiд себе.

Живиться рак переважно рослинною iжею, не вiдмовляiться i вiд мертвоi риби та жаб. РЖнодi полюi, як хижак.

Будова тiла. Тiло рiчкового рака складаiться з голови, грудей та черевця . Голова й груди з'iднуються, утворюючи масивнi голово-груди. Черевце подiлене на окремi сегменти.

Спереду головогрудей можна побачити гострий шип. З обох бокiв вiд нього на рухливих стебельцях розмiщенi очi, а попереду тАФ двi пари вусикiв: коротенькi й довгi. Головогруди рака складаються з 8 сегментiв. На кожному сегментi, як правило, знаходиться пара кiнцiвок. По боках рота мiстяться шiсть пар кiнцiвок: пара верхнiх i двi пари нижнiх щелеп. Три пари ногощелеп беруть участь у процесi захоплювання iжi й вiдправлення ii до рота. На головогрудях розмiщенi також 5 пар ходильних нiг, на трьох переднiх парах i клешнi.

Черевце складаiться з 7 сегментiв, на яких мiститься 5 пар маленьких черевних нiжок, призначених для плавання. На самому кiнцi черевця розташований хвостовий плавець, що являi собою видозмiнену кiнцiвку.

Покриви тiла. Тiло рака вкрите хiтиновим панциром зеленкувато-бурого забарвлення, яке маскуi тварину на тлi темного мулистого дна. Панцир просякнутий вапном, що надаi йому мiцностi.

Опорно-руховий апарат. Хiтиновий панцир утворюi зовнiшнiй скелет тАФ каркас тiла рака. На вiдмiну вiд червiв, рак не маi шкiрно-мускульного мiшка. Мускулатура тварини представлена окремими пучками м'язiв, що прикрiплюються до хiтинового панцира. Всi внутрiшнi органи мiстяться у вториннiй порожнинi тiла. (Пригадай, чим рiзняться первинна i вторинна порожнини.)

Травна система у рака побудована значно складнiше, нiж у червiв. Починаiться вона ротом, далi розташований стравохiд, який переходить у шлунок, що складаiться з двох вiддiлiв: жувального й цiдильного. Стiнки жувального вiддiлу мають спецiальнi хiтиновi вирости, котрi перетирають iжу. У цiдильному вiддiлi iжа фiльтруiться. Перетравлення й всмоктування iжi вiдбуваiться у середнiй кишцi. Неперетравленi рештки iжi виводяться назовнi через анальний отвiр .

Видiльна система рака маi вигляд круглих зелених залоз. Вони мiстяться пiд панциром на спинному боцi i вiдкриваються назовнi бiля основи вусикiв .

Дихальна система. У рака пiд панциром бiля основи нiг розташованi зябра. Це перистi вирости тiла. Вода омиваi зябра, i розчинений у нiй кисень потрапляi в кров, а вуглекислий газ iз кровi видiляiться у воду).

Кровоносна система рака незамкнена, тобто кров iз судин витiкаi безпосередньо в порожнину тiла. Тут вона омиваi внутрiшнi органи, вiддаi iм кисень i поживнi речовини, а приймаi вуглекислий газ. Далi кров збираiться в судинах i по них потрапляi до серця, яке, пульсуючи, знов проштовхуi ii по судинах у порожнину тiла . Кров у рака безбарвна.

Нервова система рака побудована так само, як i нервова система дощового черв'яка. Вона складаiться з навкологлоткового нервового кiльця i черевного нервового ланцюжка. Нерви, що вiдходять вiд навкологлоткового кiльця, пов'язанi з органами чуття i ротовими органами, а тi, що вiдходять вiд черевного ланцюжка,тАФ з внутрiшнiми органами .

Органи чуття у рака добре розвиненi. Складнi очi розташованi на рухливих стебельцях, що даi йому змогу дивитися в рiзнi боки, не повертаючи тiла. Кожне око утворене трьома тисячами вiчок, кiлькiсть яких з вiком зростаi. Вiчко бачить лише якусь невеличку частинку зображення, i тiльки усi вiчка разом можуть сприйняти його цiлком. Таке око називають фасетковим, а кожне вiчко у ньому тАФ фасеткою.

Довгi вусики i органами дотику i нюху (це одночасно нiби Влкiнчики пальцiвВ» та ВлнiсВ» рака), а бiля основи коротких вусикiв мiстяться органи рiвноваги та слуху.

Розмноження i розвиток. Рiчковий рак тАФ роздiльностатева тварина. Статевi залози розмiщуються в груднiй порожнинi. Визрiвання яйцеклiтин у самок вiдбуваiться в яiчниках, а формування чоловiчих статевих клiтин у самцiв тАФ у сiм'яниках. Заплiднення внутрiшнi. Заплiдненi яйцеклiтини прикрiплюються до черевних нiжок матерi й тут розвиваються. Через певний час з них вилуплюються крихiтнi рачки загалом схожi на дорослу форму. Спочатку вони ховаються вiд небезпеки пiд хвостовим плавцем матерi, причепившись до черевних нiжок, а згодом розпочинають самостiйне життя.

Протягом перших рокiв життя раки iнтенсивно ростуть i кiлька разiв на рiк линяють. iхнi старi покриви лопаються, i раки ледве виповзають з них. Пiсля линяння блакитнi покриви ракiв дуже нiжнi, але поступово вони твердiшають завдяки вiдкладенню в них вапна i стають щiльними й мiцними.

У Влблизьких родичiвВ» рiчкових ракiв тАФ морських ракiв омарiв тАФ з iкринок спочатку виходять личинки. Вони не повзають по дну, як дорослi раки, а плавають у товщi води. Цей факт свiдчить, що великi десятиногi раки з клешнями походять вiд дрiбних плаваючих рачкiв.

Рiзноманiтнiсть ракоподiбних. До класу Ракоподiбнi належать не лише схожi на рака iстоти з ВлгрiзнимиВ» клешнями, а й безлiч мiкроскопiчних рачкiв, що живуть у товщi Свiтового океану.

Ряд Веслоногi ракоподiбнi. До цього ряду належать найдрiбнiшi рачки, якi пересуваються у товщi води рiзкими стрибками . Живляться вони рiзними мiкроскопiчними органiзмами i, в свою чергу, i основною поживою багатьох океанiчних риб i найбiльших на планетi тварин тАФ китiв та величезних акул. Загальна маса цих крихiтних рачкiв становить близько 90 % усього океанiчного планктону (вiд грец. планк-тос тАФ блукаючий) тАФ органiзмiв, що населяють товщу води, пасивно плаваючи в нiй, i не здатнi протистояти перенесенню течiями.

Ряд Десятиногi ракоподiбнi. Цi тварини мають одну пару клешень, на якi перетворилася передня пара ходильних кiнцiвок, i 4 пари власне ходильних кiнцiвок, що разом складаi 10 кiнцiвок . Десятиногi ракоподiбнi найбiльшi за розмiром серед усiх ракоподiбних. Кiлькiсть видiв цього ряду становить майже половину усiх представникiв класу Ракоподiбнi.

Креветки тАФ найпримiтивнiшi десятиногi ракоподiбнi. Вони плавають у товщi води, перебираючи черевними нiжками. У Чорному й Азовському морях поширено 11 видiв креветок.

Морськi раки тАФ омари тАФ величезнi морськi раки (завдовжки до 60 см) з вражаючими клешнями. Вони живуть в океанах i морях, iнколи трапляються i в Чорному морi.

Лангусти тАФ великi ракоподiбнi, що зовнi нагадують ракiв, але не мають клешень. Поширенi в морях i океанах.

Раки-самiтники живуть у морськiй водi. Цю тварину легко впiзнати за м'яким асиметричним черевцем, яке вона ховаi в черепашку молюска. Цiкаво, що добре вiдомий камчатський краб тАФ найбiльша ракоподiбна тварина на планетi тАФ насправдi аж нiяк не краб, а рак-самiтник. -Завдяки чималим розмiрам йому не треба ховатися в черепашку, як це роблять його дрiбнiшi ВлродичiВ».

Два види невеликих ракiв-самiтникiв трапляються в Чорному морi.

Краби вiдрiзняються вiд iнших ракоподiбних маленьким черевцем, ттт .тi гнутим пiд головогруди. Переважна частина крабiв живе в морськiй золi, але деякi види населяють прiснi водойми i навiть вологi дiлянки сухо-жюу. Поширенi головним чином на тропiчних островах. Серед них добре мий краб тАФ пальмовий злодiй. Його чомусь вважають любителем кокосових горiхiв. Проте вченi з'ясували, що розкусити мiцний горiх цей краб неспроможний, тому задовольняiться невеликими плодами, якi пiдбираi ен пляжах.

Дуже цiкавий краб-примара, який теж живе на пляжах. Якщо вiн не рухаiться, то через своi невиразне забарвлення зовсiм непомiтний. А коти краб несподiвано починаi пересуватися, то здаiться, що вiн з'явився нгз:домо звiдки, наче примара.

У басейнi Чорного моря живе 17 видiв крабiв. Найбiльш вiдомi трав'яний та кам'яний краби. Особливоi охорони потребуi прiсноводний iраб, який залишився тiльки у двох невеликих рiчках Криму.

Ракоподiбнi тАФ тварини досить складноi органiзацii, що ведуть водний спосiб життя. iх тiло вкрите щiльним хiтиновим панциром, який i зовнiшнiм скелетом. Для них характернi органи дихання тАФ зябра та вiдносно добре розвиненi нервова система i органи чуття.

2.Клас Павукоподiбнi

Павукоподiбнi тАФ найпершi тварини, що залишили водну стихiю, перейшли до наземного способу життя i дали в цих умовах велику рiзноманiтнiсть повзаючих i лiтаючих форм.

З давнини образ павука непокоiв уяву людей. Павукiв боялися, iх надiляли магiчними властивостями, використовували з лiкувальною метою.

Розглянемо особливостi способу життя, будову i системи органiв павукоподiбних на прикладi павука хрестовика. Його легко розпiзнати за характерним малюнком на спинi, що нагадуi хрест .

Спосiб життя. Павук хрестовик тАФ хижак. За допомогою своii ловчоi сiтки тАФ павутини тАФ вiн полюi на дрiбних лiтаючих комах. Павутина утворюiться зi спецiальноi рiдини, яку видiляють павутиннi залози.

Павутина хрестовика завжди маi круглясту форму Це своiрiдна конструкцiя з ниток рiзного складу i призначення. ii основа тАФ рамка i радiальнi нитки тАФ з мiцноi сухоi павутини, яку павук прикрiплюi до навколишнiх предметiв. Спiрально закрученi ловчi нитки утворюються з клейкоi павутини i розмiщуються по колу, з'iднуючи сухi

радiальнi нитки, по яких i бiгаi павук, аби не потрапити у власну пастку. Чекаючи на здобич, вiн сидить у центрi павутини або ховаiться десь у листочку, скрученому в трубочку. Павук протягуi до себе сигнальну нитку, яка реагуi на коливання павутини. Смикнулася нитка тАФ отже, до сiтки потрапила здобич. Тодi павук з'являiться зi схованки i паралiзуi жертву, вводячи iй у тiло отруйнi речовини i травний сiк. Потiм вiн обплутуi павутиною здобич, доки вона не перетравиться. Пiсля цього павук висмоктуi з комахи рiдкi поживнi речовини.

Будова тiла. Тiло павука хрестовика складаiться з двох вiддiлiв тАФ головогрудей i черевця . Вiн маi 6 пар кiнцiвок. На головогрудях мiстяться 4 пари очей i пара мiцних щелеп тАФ хелiцери (вiд грец. хеле тАФ кiготь, керас тАФ рiг). Хелiцери тАФ це видозмiненi кiнцiвки, тому iх ще називають ногощелепами. Вони закiнчуються кiгтеподiбним члеником, в якому проходять протоки отруйноi залози. Хелiцери виконують функцiю щелеп, якими павук захоплюi iжу. На головогрудях розташована i друга пара видозмiнених кiнцiвок тАФ ногощупальця, що i органами дотику та смаку. Павук маi 4 пари ходильних нiг, функцiя яких тАФ пересування. Вони також розмiщенi на головогрудях. Кiнцiвки павукiв вкритi густими волосинками.

На черевцi павука, бiля його заднього кiнця, знаходиться 3 пари павутинних бородавок, крiзь якi павук видiляi павутину. За походженням павутиннi бородавки тАФ це видозмiненi кiнцiвки.

Покриви тiла. Тiло павука вкрите багатошаровою кутикулою, яка головним чином складаiться з хiтину, а зверху тАФ ще й шаром водонепроникноi речовини. Багатошаровiсть покривiв забезпечуi максимальне збереження води в тiлi тварини, тому павукоподiбнi можуть жити в найпосушливiших районах земноi кулi.

Опорно-рухова система тiла павука побудована майже так, як аналогiчна система рака. Щiльний хiтиновий зовнiшнiй скелет захищаi тiло павука вiд висихання, що забезпечуi iснування на суходолi.

Травна система павука дуже своiрiдна. Починаiться травний тракт ротовим отвором, що переходить у глотку з сильними м'язами. У глотку вiдкриваються протоки травних залоз тАФ печiнки i слинноi залози. Речовини, що видiляють цi залози, вводяться в тiло жертви i швидко розщеплюють тканини здобичi. Тiльки пiсля цього павук всмоктуi через глотку напiврiдку ВлкашкуВ». Глотка павука переходить у кишечник, де мiститься багато слiпих виростiв, в яких накопичуiться рiдка iжа. Чимала поверхня кишечнику сприяi швидкому всмоктуванню поживних речовин. Неперетравленi рештки iжi виводяться через анальний отвiр.

Видiльна система. Органами видiлення i мальпiгiiвi судини тАФ особливi канали, що пронизують усе тiло i впадають у кишечник. Шкiдливi речовини з гемолiмфи надходять у мальпiгiiвi судини i по них потрапляють у кишечник, звiдки виводяться через анальний отвiр.

Дихальна система . Павук маi два незалежних органи дихання: легенi, що вiдкриваються назовнi особливими легеневими отворами на нижньому боцi черевця, i трахеi тАФ систему дихальних трубочок, крiзь якi проходить повiтря.

Кровоносна система павукiв, як i решти членистоногих, незамкнена . Тому гемолiмфа (вiд грец. гайма тАФ кров, лiмфа тАФ чиста вода) тАФ безбарвна рiдина, що циркулюi судинами кровоносноi системи,тАФ потрапляi безпосередньо в порожнину тiла. Тут вона омиваi внутрiшнi органи, постачаючи iм кисень i поживнi речовини. Серце павука розташоване на спинному боцi черевця. Вiд нього вiдгалужуiться кiлька судин.

Нервова система у своiй будовi маi багато спiльних рис iз нервовою системою ракоподiбних. У головi павука ганглii зливаються один з одним i утворюють головний мозок.

Органи чуття. Основнi органи дотику павука тАФ ногощупальця. Чутливi волоски на кiнцiвках i поверхнi тулуба сприймають дотиковi подразнення. За iхньою допомогою павук вiдчуваi навiть коливання повiтря. Вiн маi також органи зору тАФ вiсiм очей. Очi простi за будовою i не подiляються, як у ракоподiбних, на окремi фасетки.Зiр у павука дуже слабкий, тому iнших павукiв вiн упiзнаi лише на вiдстанi 20тАФЗО сантиметрiв. Органи нюху мiстяться у невеликих щiлинах кутикули. Органи смаку розташованi на ногощу-пальцях i в глотцi.

Розмноження i розвиток. Самок павукiв вважають жорстокими: адже вони часто-густо поiдають самцiв. Це пояснюiться дуже просто: самка, наприклад, павука шершня у кiлька разiв бiльша вiд самця за розмiром . Тому найчастiше процес заплiднення завершуiться тим, що пiдслiпувата самка, не пiзнаючи у самцi представника свого виду, запросто його з'iдаi.

Восени самка робить кокон, який дбайливо вкриваi павутиною, i вiдкладаi в нього яйця, а сама згодом гине. Навеснi з кокона з'являються маленькi павучки тАФ копii батькiв.

Рiзноманiтнiсть павукоподiбних. До класу Павукоподiбнi належить понад 60 000 видiв тварин.

Ряд Павуки об'iднуi понад 20 000 видiв. Усi павуки мають ногощу-пальця, якi закiнчуються члениками з невеликими кiгтями, та павутиннi бородавки на черевцi.

Павукiв подiляють на двi великi групи.

До першоi групи належать великi павуки, яких називають птахоiдами Це найбiльшi за розмiром представники павукоподiбних, окремi екземпляри яких завбiльшки з долоню людини. Удень птахоiди ховаються в нiрках, розколинах каменiв або в кублах iз павутини, а вночi полюють, активно переслiдуючи своiх жертв. Звичайна здобич цих па-вукiв-гiгантiв тАФ комахи, але можуть вполювати й дрiбних ящiрок, змiй, жаб, птахiв (найчастiше тАФ пташенят). Найбiльший птахоiд (близько 10 см у дiаметрi) живе в Пiвденно-Схiднiй Азii. Його кiнцiвки вкритi довгими чорними волосками. Укус цих павукiв не становить небезпеки для людини. На територii Украiни трапляiться лише один близький до па-вукiв-птахоiдiв вид тАФ звичайний для наших степiв павук землерийка.

До другоi групи належать дрiбнi павуки, якi, як правило, плетуть ловчi сiтки тАФ павутини.

До родини павуки Снувальники належить горезвiсний надто отруйний павук каракурт. Сита самка каракурта завбiльшки з горiх лiщини, а голодна тАФ з горошину. На спинi у самок можна помiтити тринадцять червоних цяточок. Самець каракурта зовсiм крихiтний, i необiзнана людина звичайно не розпiзнаi його. Живе каракурт у степах i пустелях, поширений на пiвднi Украiни. Проте на павутинках-парашу-тиках маленькi павучки можуть потрапляти i в iншi зони. Тому каракурта можна побачити навiть на луцi неподалiк вiд Киiва. Живуть цi павуки в нiрках, оточених ловчими сiтками. Укус каракурта дуже небезпечний для людини i свiйських тварин.

Тарантул тАФ найбiльший з павукiв, що трапляються на територii Украiни. Вiн i представником родини Тарантуловi. Живе в степу, в полi, сiльськогосподарських угiддях, iнодi проникаi в будинки. Отрута тарантула в п'ятдесят раз слабша за отруту каракурта.

Водяний павук (срiблянка) тАФ це iдиний представник родини Водянi павуки. Вiн усе життя перебуваi пiд водою. Тут вiн народжуiться, добуваi iжу, розмножуiться i гине. Дихаi водяний павук, як i решта павукiв, киснем повiтря, який запасаi в своiй ВлхатинцiВ» тАФ пiдводному дзвонi, що утворюiться з пухирцiв повiтря . Цi пухирцi утримуi пiд водою павутинна сiтка.

Ряд Клiщi тАФ численна група переважно мiкроскопiчних павукоподiбних, що об'iднуi близько 20 000 видiв. Клiщ маi тiло, не розчленоване на голову, груди й черевце, та специфiчний ротовий апарат тАФ хоботок.

Клiщi тАФ переносники збудникiв багатьох iнфекцiйних хвороб. Най-небезпечнiшими i iксодовi клiщi якi чатують на свою жертву, сидячи на кущi або на трав'янистiй рослинi, витягнувши вперед пару чiпких переднiх нiг. Вiдчувши тепло тварини (або людини), що наблизилася, клiщ чiпляiться до ii шерстi (у людини тАФ за одяг), а потiм проникаi в покриви тiii частини тiла, де шкiра найнiжнiша, i починаi ссати кров. Якщо клiщ насмоктався кровi хвороi тварини, то вiн передасть збудникiв хвороби iншим тваринам тАФ своiм новим хазяям. Таким чином iксодовi клiщi переносять тиф, рiзноманiтнi пропасницi, туляремiю, хворобу Лайма та енцефалiт.

Енцефалiт тАФ це надзвичайно небезпечна хвороба, що уражаi нервову систему людини. Ця хвороба спостерiгаiться лише в певних мiсцевостях тАФ осередках зараження. На територii Украiни енцефалiт трапляiться дуже рiдко. Проте слiд пам'ятати, що пiсля прогулянки у лiсi необхiдно вiдразу ретельно оглянути поверхню тiла, перевдягтися i перевiрити, чи не проникли клiщi в одяг.

Небезпечний для людини коростяний клiщ тАФ збудник неприiмного захворювання тАФ корости. Цей крихiтний (завбiльшки до 1 мм) паразит живиться клiтинами шкiри своii жертви, прогризаючи у нiй вузенькi довгi ходи, що спричинюi нестерпний свербiж. Зараження коростою вiдбуваiться i внаслiдок контакту з хворою людиною.

Серед клiщiв вiдомi рослиноiднi. Павутинний клiщ тАФ небезпечний шкiдник, який живиться клiтинним соком багатьох видiв сiльськогосподарських та декоративних рослин. Про наявнiсть цього шкiдника на рослинi свiдчить скупчення тонкого шару павутини на нижнiй поверхнi листкiв i черешку.

Павукоподiбнi тАФ це переважно хижi членистоногi тварини, якi дихають за допомогою легенiв i трахей, мають мiцнi багатошаровi покриви тiла. Завдяки розвитку систем внутрiшнiх органiв i особливостям розмноження павукоподiбнi тАФ найпершi тварини, що залишили водне середовище iснування i пристосувалися до життя на суходолi. Серед павукiв трапляються окремi види, отрута яких небезпечна для людини, а серед клiщiв i багато паразитiв, що переносять збудникiв тяжких iнфекцiйних хвороб.

3.Клас Комахи. Будова тiла i системи органiв

Комахи тАФ найчисленнiшi на нашiй планетi живi iстоти. За сучасними оцiнками, кiлькiсть видiв комах перевищуi один мiльйон, що становить 70 % усiх видiв тварин, поширених на Землi. Процес вiдкриття нових зпдiв комах триваi.

Комахи опанували всi середовища iснування: вони живуть у ТСрунтi (на глибинi до 12 м), на поверхнi ТСрунту серед рослин, у прiсних водоймах. Комахи багатьох видiв умiють лiтати. Цi тварини поширенi у найрiзноманiтнiших куточках планети тАФ вiд спекотних пустель до тропiчних лiсiв, вiд гiрських вершин, де лежать вiковiчнi снiги, до глибоких печер.РДдине середовище iснування, яке по-справжньому не пiдкорилося комахам,тАФ це морська вода.

Органи чуття комах сприймають навiть тi змiни в навколишньому середовищi, якi людина спроможна виявити лише за допомогою найсучаснiших приладiв.

Загальною ознакою всiх комах i наявнiсть мiцних покривiв (зовнiшнього скелета) i здатнiсть розмножуватися у величезнiй кiлькостi.

До комах належать добре вiдомi тобi тварини: жуки, метелики, бабки, клопи, попелицi, таргани, мухи, комарi, бджоли та джмелi.

Розглянемо спосiб життя, будову i системи внутрiшнiх органiв комах на прикладi жука-оленя тАФ найбiльшоi комахи, що трапляiться на територii Украiни.

Спосiб життя. Жуки-оленi живуть у дiбровах. Лiтнiми днями вони сидять на корi дерев, живляться рослинним соком, що витiкаi з трiщинок у корi. Лише увечерi жуки знiмаються у повiтря i з дзижчанням кружляють над верхiвками дубiв.

Коли збираiться кiлька десяткiв жукiв, самцi починають змагатися за самок, влаштовуючи справжнi турнiрнi боi. Пiд час двобою жуки високо пiднiмаються на переднiх та середнiх ногах (комахи мають 3 пари нiг: переднi, середнi й заднi) i намагаються схопити один одного своiми мiцними щелепами, а потiм кинути на спину. Турнiр завершуiться ВлшлюбомВ» переможця з його обраницею.

У наш час, коли справжнiх дiбров майже не залишилося, жуки-оленi стали рiдкiсними тваринами, i щороку iх кiлькiсть зменшуiться. Не випадково цей вид комах в Украiнi пiдлягаi особливiй охоронi.

Будова тiла. Тiло жука-оленя складаiться з голови, грудей i черевця . Сегменти голови зливаються в iдину головну капсулу. На передньому кiнцi голови мiститься рот, по боках розташованi два великих складних фасеткових ока, а мiж ними тАФ три дрiбних простих вiчка.

На головi i 4 пари придаткiв, якi утворилися внаслiдок еволюцiйних перетворень кiнцiвок. Перша пара придаткiв тАФ вусики, якi прикрiплюються до верхньоi частини голови. Вони складаються з багатьох членикiв.

Решта придаткiв формують ротовий апарат складноi будови. Вiн представлений верхньою i нижньою губами, а також верхньою i нижньою щелепами. Ротовий апарат призначений для захоплювання, утримування й подрiбнювання iжi.

Величезнi роги самця жука-оленя тАФ це дуже розвиненi верхнi щелепи. У самки верхнi щелепи зовсiм маленькi, не схожi на роги, та й сама вона менша вiд самця. Такi наочнi вiдмiнностi у зовнiшностi особин рiзноi статi називаються статевим диморфiзмом (вiд грец. ди тАФ двiчi, морфо тАФ форма).

У рiзних за способом живлення комах рiзна будова ротового апарату. Ротовий апарат жука-оленя, який живиться твердою рослинною iжею, називають гризучим, комара тАФ колючим, бо вiн пристосований для проколювання шкiри й смоктання кровi. У джмеля тАФ гризучо-лижучий ротовий апарат (за його допомогою комаха вправно збираi нектар квiтiв), у метелика тАФ сисний, а у мухи тАФ лижучий.

Груди жука-оленя складаються з трьох сегментiв: передньо-, серед-ньо- та задньогруди. На кожному сегментi розмiщено по парi нiг. Ноги жука утворенi кiлькома члениками i закiнчуються гострими кiгтиками, якi допомагають йому лазити по стовбурах дерев.

До грудей жука-оленя прикрiплюються двi пари крил. Переднi крила вкритi щiльною кутикулою. iх називають надкрилами. Надкрила призначенi не для польоту, а для захисту тiла вiд ушкоджень. Заднi крила тонкi й прозорi, розмiщуються на задньогрудях. За iх допомогою жук лiтаi. Крила комах i продовженням тiла. Крило складаiться з двох шарiв, мiж якими утворюiться щiлина тАФ продовження порожнини тiла. У крилi проходять нерви i дихальнi трубки, розташування яких можна визначити за його жилками.

Черевце жука-оленя складаiться з 7 сегментiв. У ньому мiстяться внутрiшнi органи.

Покриви тiла. Тiло жука-оленя вкрите багатошаровою кутикулою, основу якоi складаi хiтин. Цей щiльний покрив тАФ панцир тАФ захищаi тварину вiд механiчних ушкоджень i запобiгаi випаровуванню води з органiзму або, навпаки, ii проникненню iззовнi до тiла жука. У комах кутикула вистеляi, крiм зовнiшньоi поверхнi тiла, ще й весь кишковий тракт.

Опорно-руховий апарат. Скелет жука (хiтиновий покрив) i типовим прикладом зовнiшнього скелета. До внутрiшньоi поверхнi хiтинового панцира прикрiплюiться близько 2000 зiбраних у пучки м'язiв.

Травна система жука-оленя добре розвинена. Вона починаiться ротовою порожниною, в яку вiдкриваються протоки слинних залоз. Ротова порожнина з'iднуiться з глоткою, що переходить у стравохiд. Заднiй кiнець стравоходу розширюiться, утворюючи шлунок, хiтиновi пластини i зубчики якого сприяють подрiбненню iжi . Тут вiдбуваiться травлення. Вiд шлунка вiдходить середня кишка, де iжа остаточно перетравлюiться i всмоктуiться. Травний канал закiнчуiться довгою задньою кишкою, що вiдкриваiться назовнi анальним отвором.

Видiльна система. Принесенi кров'ю шкiдливi речовини проникають з порожнини тiла в мальпiгiiвi судини тАФ тонкi трубочки, що пронизують усе тiло жука i впадають у кишечник . Разом iз залишками iжi шкiдливi речовини видаляються назовнi. Окрiм того, частина продуктiв обмiну речовин вiдкладаiться у виглядi твердих речовин у спецiальнiй пухкiй тканинi тАФ жировому тiлi, яке заповнюi у комах промiжки мiж внутрiшнiми органами. В ньому накопичуються запаснi поживнi речовини.

Дихальна система. Жук-олень дихаi за допомогою трахей, що пронизують усе його тiло. Назовнi трахеi вiдкриваються особливими отворами по боках грудей i на члениках черевця тАФ дихальцями. Вiд дихалець вiдходять великi стовбури трахей, вони розгалужуються на дедалi тоншi гiлки, якi входять усередину окремих клiтин тiла .

Кровоносна система. Газообмiн у жука-оленя вiдбуваiться через трахеi, тому головною функцiiю його кровоносноi системи i транспортування по органiзму поживних речовин, якi розносяться не кров'ю, а гемолiмфою. (Пригадай, яку ще функцiю, крiм- розподiлу поживних речовин, виконуi кровоносна система.)

Серце комахи маi форму трубки i мiститься на спиннiй сторонi черевця. Вiд серця вiдходить одна кровоносна судина, яка входить у головний вiддiл i там закiнчуiться. Гемолiмфа, що виштовхуiться iз серця, проходить через мозок, а потiм виливаiться в порожнину тiла, де омиваi внутрiшнi органи, постачаючи iм поживнi речовини (Пригадай, як називають кровоносну систему, якщо рiдина, що циркулюi судинами, виливаiться безпосередньо в порожнину тiла.)

Нервова система жука-оленя, як i в iнших членистоногих, складаiться з головного мозку i черевного нервового ланцюжка, утвореного з окремих ганглiiв .

Органи чуття в жука добре розвиненi. За iх допомогою комаха вловлюi зоровi, слуховi, механiчнi та хiмiчнi подразнення.

Складними фасетковими очима жук сприймаi зображення i розрiзняi кольори. Простi вiчка реагують лише на ступiнь освiтленостi.

У жука-оленя добре розвиненi органи дотику тАФ чутливi волоски, розташованi по всiй поверхнi тiла. Одночасно вони виконують функцiю органу слуху, бо здатнi вiдчувати коливання повiтря.

Органи дотику i смаку в жука-оленя зосередженi на вусиках i ротових органах (звичайна хатня муха визначаi смак кiнчиками лапок).

Комахи тАФ це членистоногi тварини з трьома парами нiг. У них чiтко виокремлюються голова, груди i черевце. Переважна частина комах маi крильця, а на головi тАФ пару вусикiв.

Опорно-руховий апарат та системи внутрiшнiх органiв комах i найдосконалiшими серед усiх членистоногих тварин. Комахи дихають трахеями. Особливого розвитку в них набули нервова система i органи чуття.

4.Розмноження i розвиток комах

Розмноження

Статевi органи самок комах представленi парою яiчникiв. Вiд кожного яiчника вiдходить по одному яйцепроводу. Яйцепроводи разом утворюють один загальний, яким заплiдненi яйця виводяться назовнi. Органи розмноження самця тАФ це два сiм'яники, що переходять у сiм'япроводи, а тi, в свою чергу,тАФ в спецiальний сiм'явивiдний канал, який вiдкриваiться назовнi.

Комахи тАФ переважно роздiльностатевi тварини. Вони розмножуються лише статевим способом. . Заплiднення яiць у комах вiдбуваiться тiльки всерединi органiзму самки.

У деяких випадках розмноження комах може вiдбуватися без заплiднення. Такий спосiб розмноження називаiться партеногенезом.

Цлодючiсть комах часто надзвичайно висока. Особливо плодючi соцiальнi комахи. Бджолина матка протягом свого життя вiдкладаi до 1,5 млн яiць, матка термiта тАФ 110 млн, а попелиця протягом одного лiта даi життя такiй величезнiй кiлькостi комах, яку можна позначити числом 10²².

Розвиток

Комахам властивий складний життiвий цикл. Процес постембрiонального розвитку вiдбуваiться в них iз метаморфозом тАФ глибоким перетворенням органiзму, що проявляiться в рiзкiй змiнi будови й способу життя.У всiх представникiв цього класу спочатку з яйця з'являiться тичинка, яка згодом перетворюiться на дорослу комаху.

Неповний метаморфоз спостерiгаiться в комах простоi органiзацii: ;арани , тарганiв, бабок та одноденок. В iхньому розвитку зидiляють три стадii: яйце тАФ личинка тАФ доросла комаха. За умови iеповного метаморфозу з яйця виходить маленька безкрила личинка, iка дуже схожа на дорослу особину i веде подiбний спосiб життя. Вiд дорослоi комахи ця личинка тАФ нiмфа (вiд грец. нiмфе тАФ дiвчина) вiдрiзняiться головним чином розмiрами i вiдсутнiстю крил. Пiдростаючи, личинка линяi тАФ виповзаi зi старого хiтинового покриву в новому, просторiшому вбраннi. Пiсля кожного линяння нiмфа стаi дедалi бiльше схожою на дорослу комаху. У процесi розвитку личинка линяi 5тАФ6 раз. Дорослi комахи бiльше не ростуть i не линяють.

Повний метаморфоз властивий високоорганiзованим комахам: жукам, метеликам, мухам, комарам, бджолам та блохам. В iхньому розвитку видiляють чотири стадii: яйце тАФ личинка тАФ лялечка тАФ доросла комаха.

Розглянемо повний метаморфоз жука-оленя. Самка вiдкладаi яйця в порохняве дупло дуба, де вони й розвиваються. Личинка, що виходить з яйця, зовнi нагадуi гусеницю величезного метелика i зовсiм не схожа на жука. Розвиток личинки триваi 5 рокiв. Тiло дорослоi личинки завдовжки близько 14 см, а завтовшки, як великий палець людини. Потiм личинка перетворюiться на лялечку, з якоi згодом виходить дорослий жук-олень .

Личинки комах з повним перетворенням iстотно вiдрiзняються вiд дорослих особин за певними ознаками будови й способу життя:

- форма тiла личинок переважно червоподiбна;

- вони не мають крил;

- органи чуття в личинок недорозвиненi, вiдсутнi фасетковi очi, наявнi лише простi вiчка. Личинка мухи навiть не маi голови, тому ii очi розташованi на грудях;

- часто спостерiгаiться вiдмiннiсть у кiлькостi i будовi кiнцiвок. Так, личинка метелика тАФ гусениця тАФ крiм трьох пар справжнiх ходильних нiг, маi ще й черевнi нiжки з присосками, якi нiколи не залишаються в дорослого метелика. Личинка мухи, навпаки, не маi нiг;

- личинки часто живуть в iншому середовищi i мають свiй особливий спосiб живлення. Так, личинка комара живе у водi i живиться найдрiбнiшими тваринами й водоростями, а дорослий комар тАФ лiтаюча комаха, яка живиться соком рослин i кров'ю хребетних тварин.

Лялечка комахи не живиться i звичайно майже нерухома. Усерединi лялечки вiдбуваiться складна внутрiшня перебудова, за якоi бiльша частина органiв личинки руйнуiться, наче розчинюiться, а натомiсть iз скупчень спецiальних клiтин формуються органи дорослоi комахи.

Бiльшостi комах властивий розвиток iз повним метаморфозом. Завдяки вiдмiнностям у будовi, способi життя, живленнi, а також у середовищi iснування комахи з повним метаморфозом краще пристосувалися до природного середовища, нiж комахи з неповним метаморфозом. Тому першi складають понад 90 % усiх видiв комах. Вони утворили максимальну рiзноманiтнiсть видiв i величезну кiлькiсть особин.

Тривалiсть життя. Комахи живуть лише кiлька рокiв, а то й мiсяцiв. Найтривалiший перiод iхнього життя припадаi на стадiю личинки. Личинки деяких комарiв живуть 2 роки, а доросла комаха тАФ 3тАФ4 днi. Головне призначення дорослих особин тАФ розмноження, тому в деяких видiв комах недорозвинена травна система. Та й навiщо вона, якщо життя таких комах триваi кiлька днiв, а iнодi годин. Протягом цього перiоду необхiдно встигнути залишити потомство, отже, на живлення не вистачаi часу. Проте трапляються дорослi комахи з тривалим термiном життя. Це царицi мурашок i термiтiв, якi живуть десятки рокiв i залишають сотню мiльйонiв нащадкiв.

Дiапауза. У несприятливi для життя й розвитку перiоди комахи можуть впадати в стан глибокого спокою, що називаiться дiапаузою (вiд грец. дiапаузис тАФ перерва, зупинка). У такий спосiб вони перечiкують морозну зиму або, навпаки, посушливе лiто. У метеликiв дiапауза звичайно настаi на стадii лялечки, в мухи тАФ на стадii личинки, а в комарiв i жукiв тАФ на стадii дорослоi особини.

5.Комахи з неповним перетворенням

Ряд Таргани. Поширенi нинi таргани походять вiд дуже давньоi групи комах, що панували на Землi близько 300 млн рокiв тому. Зовнi таргани подiбнi до жукiв, але вiдрiзняються вiд них пласким овальним тiлом, непомiтним переходом голови в груди, а також личинками, що виглядають, як дрiбнi тарганчики (а в жукiв личинки схожi на гусениць).

Представники цього ряду здебiльшого тАФ теплолюбнi й-вологолюбнi комахи, якi постiйно живуть у тропiках . Серед них трапляються таргани завдовжки до 10 см. Вони ведуть нiчний спосiб життя й живляться рiзноманiтними рослинними рештками. Звичайним видом наших лiсiв i тарган лапландський тАФ комаха середнього розмiру, дуже схожа на добре вiдомого рудого таргана. Рудий та чорний таргани живуть переважно в житлових примiщеннях. Вони поширенi майже по всiй земнiй кулi, а тому iх називають видами-космополiтами.

Ряд Прямокрилi об'iднуi великих комах iз видовженим тiлом, довгими вузькими крильми й заднiми стрибальними ногами. Ряд подiляють на п i д р я д Довговусi прямокрилi та пiдряд Коротковусi прямокрилi.

До довговусих прямокрилих належать коники й цвiркуни. Най-звичайнiший вид коникiв тАФ це коник зелений. Самець цiii комахи вирiзняiться надто довгими вусами, а самку легко впiзнати за ii великим серпоподiбним яйцекладом тАФ спецiальним органом, за допомогою якого самка вiдкладаi яйця в ТСрунт . Цвiркотiння коникiв улiтку можна почути на кожнiй лiсовiй галявинi. Цi звуки видають самцi завдяки специфiчним органам, що мiстяться на надкрилах.

Цвiркуни тАФ це найближчi ВлродичiВ» коникiв. Але цвiркотять вони гучнiше й мелодiйнiше, бо мають досконалiший звуковий апарат. Найчастiше можна почути цвiркуна польового, що живе в нiрцi. За розмiром вiн значно менший, нiж коник зелений. У житлових примiщеннях трапляiться цвiркун хатнiй, який удень ховаiться в щiлинах.

Близьким ВлродичемВ» цвiркуна i вовчок тАФ велика неприiмна на вигляд ТСрунтова комаха, що риi пiдземнi ходи переднiми ногами . Звичайно вовчок живе в заплавинах рiчок, де вологий пiщаний ТСрунт, а також на городах, яким завдаi шкоди. Пiд час прокладання ходiв комаха псуi коренi культурних рослин. Уночi вовчок виходить на поверхню ТСрунту, а iнодi навiть летить на свiтло, наче нiчний метелик. Самцi вовчкiв здатнi видавати звуки шляхом тертя одного надкрила по другому.

До коротковусих прямокрилих належать рiзнi види саранових. У свiтi тварин сарана тАФ також визнаний ВлмузикаВ»: ii звуковий апарат розмiщений не лише на надкрилах, а й на заднiх ногах.

Сарана живе величезними зграями, якi кочують у пошуках мiсць, де можна прогодуватися. Найвiдомiший вид саранових тАФ сарана перелiтна. Це велика комаха завдовжки до 6 см. Зграя сарани здатна пролiтати тисячi кiлометрiв, поiдаючи на своiму шляху всю рослиннiсть.

Коротковусих прямокрилих, якi живуть поодинцi i ме

Вместе с этим смотрят:

Анатомическое строение растений

Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения

Анатомо-физологические механизмы безопасности и защиты человека от негативного воздействия

Бiологiчне рiзноманiття людських рас

Бiологiя iндивiдуального розвитку