Виготовлення збiрних бетонних та залiзобетонних конструкцiй з важких бетонiв

Виготовлення збiрних бетонних та залiзобетонних конструкцiй з важких бетонiв

План

1. Класифiкацiя бетонних та залiзобетонних конструкцiй та пiдприiмств по iх виробу

2. Виготовлення арматурних каркасiв

3. Виробництво збiрних залiзобетонних виробiв та конструкцiй

Список використаноi лiтератури

1. Класифiкацiя бетонних та залiзобетонних конструкцiй
та пiдприiмств по iх виробу

Бетон являi собою штучний композитний каменеподiбний матерiал, неоднорiдноi конгломератноi) будови, який утворюiться внаслiдок затвердiння ретельно перемiшаноi та доцiльноi сумiшi мiнерального чи органiчного втАЩяжучого, заповнювачiв i води, або водяного розчину. Бетони, як правило, добре чинять опiр стискувальним навантаженням, проте мають низьку мiцнiсть при розтягу, яка вiдповiдно становить 5..10 % мiцностi на стиск. Бетони пiдроздiляють на: важкi, легкi, високомiцнi, гiдротехнiчнi, декоративнi, дорожнi, жаростiйкi, кислотостiйкi, особливо важкi та iншi. При поiднаннi бетону i сталевоi арматури у такому композицiйному матерiалi як залiзобетон вдаiться пiдвищити будiвельнi властивостi як бетону так i сталевоi арматури. Так, сталь маi дуже високу мiцнiсть при розтягу (240..1700 МПа), тому в залiзобетонi ii розмiщують так, щоб вона сприймала розтягу вальнi зусилля, а стискувальнi передавалися на бетон. Можливiсть спiльноi роботи сталевоi арматури та бетону зумовлюiться мiцним зчепленням мiж ними й майже однаковими коефiцiiнтами лiнiйного розширення при змiнi температури в iнтервалi вiд 0 до 80В°С (бетону 10´10 К, сталi - 12´10 К). В свою чергу бетон захищаi сталь, що мiститься в ньому вiд корозiйноi дii навколишнього середовища. Найдоцiльнiше використовувати залiзобетон для будiвельних виробiв i конструкцiй, що зазнають стискувальних та вигинальних напружень.

Введення металевоi арматури полiпшуi деформативнiсть бетону. Це повтАЩязане з тим, що граничнi деформацii бетону перед руйнуванням мають невеликi значення i залежать вiд мiцностi бетону, складу i тривалостi прикладання навантаження. В дослiдах при осьовому стиску призм спостерiгаються граничнi деформацii при стиску в межах (0,8..3)´10, в середньому

Еив = 2 ´ 10 = 0,2 %

В стиснутiй зонi бетонних елементiв, якi згинають, спостерiгаються бiльшi, нiж у стиснутих призм деформацii Еив =(2,7..4,5)´ 10. Вони залежать вiд форми поперечного перерiзу i вiдносноi висоти стиснутоi зони. При зменшеннi ширини поперечного перерiзу донизу i у таврових переграничнi деформацii, а при зменшеннi вiдносноi висоти стиснутоi зони збiльшуються. Вони також залежать вiд насиченостi залiзобетону повздовжньою арматурою.

Граничнi деформацii при розтягу у 10..20 разiв меншi, нiж при стиску i в середньому складають 1,5´10(0,015%). Гарячекатана арматурна сталь з площадкою текучостi подовжуiться пiсля руйнування на розтяг до 25 %. У цiii сталi напруга, при якiй деформацii збiльшуються без суттiвого збiльшення навантажень, називаiться фiзичною границею текучостi арматурноi сталi sу, а напруга, яка безпосередньо попереджаi руйнування - тимчасовим опором арматурноi сталi sи. Збiльшення мiцностi гарячекатаноi арматурноi сталi i зменшення повздовження при руйнуваннi на розтяг досягаiться введенням в ii склад легуючих добавок, термiчним змiцненням або холодним деформуванням.

Легованi i термiчно змiцненi сталi переходять у пластичну зону без наявноi площадки текучостi. Для цих сталей встановлюють умовну границю текучостi - напругу s0,2, при якiй залишковi деформацii складають 0,2%; умовну границю пружностi - sse = 0,8s0,2. Легування i термiчна обробка дозволяють пiдвищити мiцнiсть сталi i зменшити повздовження пiсля руйнування при розтягу до 4..6%. Це свiдчить про те, що застосування рiзних видiв сталi дозволяi змiнювати властивостi залiзобетонних конструкцiй.

В основу класифiкацii бетонних та залiзобетонних конструкцiй покладенi такi ознаки: спосiб iх виготовлення, галузь застосування, форма виробу, вид армування, внутрiшня будова та iншi. За способом виготовлення бетоннi та залiзобетоннi конструкцii подiляють на монолiтнi та збiрнi. Монолiтнi конструкцii зводять безпосередньо на будiвельному майданчику. РЗх використовують при особливо великих навантаженнях - фундаменти, гiдротехнiчнi та iншi споруди; будiвництвi будинкiв - при необхiдностi пiдвищення архiтектурноi виразностi будiвель i споруд та iнше. Зведення монолiтних залiзобетонних конструкцiй при рацiональнiй органiзацii виробництва даi можливiсть знизити на 3..5% вартiсть будiвництва 12 i 16 - поверхових будинкiв, на 15..20% зменшити витрати сталi на арматуру i закладенi деталi.

Значно нижчими, порiвняно з панельним будiвництвом будинкiв, можуть бути i питомi капiтальнi вкладення (до 30%), енерговитрати i трудомiсткiсть. Але при виготовленнi будiвельних споруд з монолiтного бетону i залiзобетону витрачаiться значна кiлькiсть ручноi працi, збiльшуються строки будiвництва, ускладнюiться бетонування в зимовий перiод. Збiрнi бетоннi та залiзобетоннi вироби та конструкцii виготовляють на механiзованих та автоматизованих пiдприiмствах. Перевага збiрного бетону та залiзобетону порiвняно з монолiтним - пiдвищення якостi конструкцiй, в скороченi строкiв будiвництва. Крiм того, скорочуються витрати лiсоматерiалiв.

Основним напрямом розвитку збiрного залiзобетону i укрупнення конструктивних елементiв, зниження матерiало- та металомiсткостi, пiдвищення ступеню заводськоi готовностi. Усi вироби, що виробляють на пiдприiмствах, подiляють на унiфiкованi та нетиповi. Майже 80% загального обсягу виробництва конструкцiй становлять унiфiкованi бетоннi та залiзобетоннi конструкцii, якi внесено до каталогiв конструкцiй для промислового, цивiльного i житлового будiвництва. У загальному обсязi виробництва бетонних та залiзобетонних конструкцiй, збiрнi конструкцii в теперiшнiй час складають бiльш, як 60%. За галузями будiвництва збiрнi залiзобетоннi конструкцii подiляють на конструкцii для житлових та цивiльних будiвель, для промислових будiвель, сiльськогосподарського будiвництва та конструкцii спецiального призначення. РЖз важких бетонiв виготовляють рiзнi конструкцii для житлових громадських будiвель. Так для фундаментiв i пiдземних частин будiвель виготовляють блоки з бетону класiв В7,5..В15. Для каркасiв будiвель з бетону класiв В15..В40 виготовляють колони i горизонтальнi в¢язi. З важких бетонiв класiв по мiцностi при стиску В15..В20 виготовляють панелi для зовнiшнiх стiн неопалювальних будiвель, з бетону класiв не нижче ВРЖО-панелi внутрiшнiх стiн панелi перегородок. Вироби для мiжповерхових перекриттiв панелi й плити виготовляють з бетонiв класу В15 та вище. Для промислових будiвель застосовують вироби, аналогiчнi за номенклатурою виробам для цивiльних будiвель, проте вiдрiзнi вiд них розмiрами, армуванням, конфiгурацiiю. Крiм того для каркасiв промислових будiвель виробляють пiдкрановi балки, ферми, арки, оболонки.

Вироби для iнженерних споруд широко використовують у транспортному, гiдротехнiчному та iнших видах будiвництва. Для транспортного будiвництва виготовляють мостовi конструкцii, опори контактноi мережi електрифiкованих залiзниць, шпали, блоки опорядження тунелiв, якi здебiльшого виготовляють з важких бетонiв класiв В15..В40 i вище з попередньо напруженою арматурою. Вироби для сiльськогосподарських споруд - це елементи збiрних силосних ям, баштi траншей, а також деталi каркаса теплиць.

За формою збiрнi залiзобетоннi конструкцii подiляють на лiнiйнi, плоскi, ТСратчастi, трубчастi та об¢iмнi. До лiнiйних належать колони, ригелi, прогони, балки, палi, шпали; до плоских тАУ плити перекриттiв та покриттiв, панелi зовнiшнiх i внутрiшнiх споруд, опори електромереж, колони кiльцевого перерiзу; до об¢iмних - санiтарно-технiчнi кабiни, блок - кiмнати, елементи шахт лiфтiв та силосiв. За призначенням у будiвлях та спорудах розрiзняють збiрнi елементи фундаментiв та каркаса, покриття та перекриття, стiни та перегородки, блоки опалювальних та вентиляцiйних систем. Конструкцii одного призначення розрiзняють за типорозмiрами, конструкцii одного типорозмiру подiляють на марки, в залежностi вiд рiзницi в армуваннi, наявностi монтажних отворiв, розмiщеннi закладних деталей. За внутрiшньою будовою вироби можуть бути суцiльними i порожнистими, одношаровими - виготовленими з одного виду бетону, та багатошаровими, якщо використано бетони рiзних видiв.

За масою конструкцii подiляють на наддрiбнi (до 50 кг), дрiбнi (250..1500 кг), середнi (1500..3000 кг), грубi (3000..5000 кг) надгрубi (понад 5000 кг). Найбiльша маса надгрубих виробiв не перебiльшуi 25 т. За характером армування збiрнi конструкцii подiляють на бетоннi неармованi, залiзобетоннi iз звичайною арматурою, попередньо напруженi.

Пiдприiмства по виробництву збiрних бетонних i залiзобетонних виробiв класифiкуються по обтАЩiму виробництва, номенклатурi продукцii, методом органiзацii виробництва. Пiдприiмства складаються з таких цехiв: арматурного, бетонозмiшувального, формувального, комплектувального, ремонтно-механiчного, складiв сировини i готовоi продукцii.

2. Виготовлення арматурних каркасiв

Основною механiчною характеристикою арматурноi сталi i ii мiцнiсть при розтягу, яка визначаiться нормативним опором. Для стержневоi арматури його беруть залежно вiд границi текучостi; для високомiцного дроту - вiд умовноi границi текучостi. Для звичайного арматурного дроту нормативний опiр складаi 75% тимчасового опору розриву. Пластичнi властивостi сталi визначаються вiдносним видовженням при випробуваннi ii на розрив, а також на згин у холодному станi. Важливою характеристикою арматурноi сталi i ii здатнiсть зварюватися без зниження механiчних властивостей. Добре зварюiться арматура класiв вiд А-РЖ до А-VI, Ат-IVC i звичайний арматурний дрiт. Не можна зварювати арматуру класiв Ат-V, Ат-VI i високомiцний дрiт. Фiзико-механiчнi, експлуатацiйнi та iншi властивостi сталей залежать вiд iх хiмiчного складу, способу переробки. Так на механiчнiй властивостi вуглецевих сталей, в основному, впливаi вмiст у сталi вуглецю. При його збiльшеннi пiдвищуються мiцнiсть, твердiсть та зносостiйкiсть сталi, але знижуються пластичнiсть й ударна втАЩязкiсть, а також погiршуiться зварюванiсть. При введеннi легуючих елементiв одержують легованi сталi. За хiмiчним складом цi сталi подiляють на три класи: низьколегованi з загальним вмiстом легуючих елементiв до 2,5%; середньолегованi - 2,5..10% та високолегованi,якi мiстять бiльш як 10% таких елементiв. Для позначення таких сталей вибрано лiтерно-цифрову систему. Наприклад, сталь 35 ХНЗН - мiстить 0,35% вуглецю, 1% Cr, 3% Ni, 1% Mo; сталь 25 Г2С - мiстить 0,25% вуглецю, 2% Mn та 1% Si. Низьколегованi сталi застосовують для виготовлення будiвельних сталевих конструкцiй (ферм, мостiв, нафто- та газопроводiв) та арматури для залiзобетонних конструкцiй. В залiзобетонних конструкцiях застосовують дрiт i стержнi гладкi або перiодичного профiлю. Ненапруженi залiзобетоннi конструкцii, в яких сталь сприймаi невеликi напруження, армують простими вуглецевими сталями ( Ст3, Ст5 ) та низьколегованими сталями марок 35ГС, 18Г2С i 25Г2С. Попередньо напруженi конструкцii армують високомiцними середньо- i високовуглецевими низьколегованими сталями марок 45С, 80С, 35ГС у гарячекатаному або термiчно змiцненому станi за допомогою загартування та вiдпускання. Арматурна сталь може бути гарячекатаною (стержньова) та холоднотягнутою (дротова). За формою сталь випускають круглого, а для покращення зчеплення перiодичного профiлю. Стержневу арматуру, залежно вiд механiчних властивостей, подiляють на класи: А-РЖ, А-РЖРЖ, А-РЖРЖРЖ та iншi. До арматурних виробiв належать: окремi стержнi заданих розмiрiв, арматурнi сiтки, плоскi арматурнi каркаси, просторовi арматурнi каркаси, монтажнi петлi, закладнi деталi, арматурнi елементи для попереднього напруження. Сiтки - це арматурнi вироби, що складаються iз стержнiв одного дiаметра. РЗх використовують як робочу й монтажну арматуру. Плоскi каркаси складають з повздовжньоi арматури, що створюi один чи два пояси, i поперечних стержнiв, якi з¢iднують iх. Плоскими каркасами армують конструкцii в площинi, перпендикулярнiй до дiючих навантажень. Просторовi каркаси складають з робочих, розподiльних i монтажних елементiв, якi становлять повну систему армування конструкцiй. Залежно вiд призначення вони можуть бути прямокутного, квадратного, таврового i круглого перерiзiв. Монтажнi петлi використовують для стропування виробiв при транспортуваннi i встановленi в робоче положення. Закладнi деталi потрiбнi для з¢iднання збiрних залiзобетонних елементiв мiж собою. Вони являють собою зварнi або штампованi елементи рiзноi конструкцii з листового, сортового чи фасонного прокату. Арматурнi елементи для попереднього напруження - це окремi стержнi або групи стержнiв i дротiв з анкерними пристроями на кiнцях для закрiплення пiсля натягання в упорах чи на затвердiлий бетон. Виробництво арматурних виробiв i конструкцiй здiйснюiться, головним чином, в спецiалiзованих цехах, якi входять в склад залiзобетонних заводiв. В окремих випадках iх виробництво може бути органiзоване на централiзованих арматурних пiдприiмствах. Радiус обслуговування такого пiдприiмства встановлюiться на основi розрахунку технiко-економiчних показникiв. На виготовлення рiзних арматурних каркасiв i виробiв, використаних в збiрному залiзобетонi, витрачаiться бiльш 10% прокату, металургiйною промисловiстю, або 40..50% усiii сталi, використаноi у будiвництвi. Вартiсть арматури в збiрних залiзобетонних конструкцiях, якi використовують у цивiльному виробництвi складаi 20.25% , а в промисловому - 30.35% вiд загальноi вартостi виробiв i це, не зважаючи на те, що ступiнь армування залiзобетонних виробiв металом складаi 1..3%. На виготовлення арматурних конструкцiй i iх встановлення витрачаiться до 25..30% усього часу потрiбного для виробництва збiрних залiзобетонних виробiв i конструкцiй. Звичайний дрiт i катанку дiаметром до 14 мм, а також сталь перiодичного профiлю дiаметром до 12 мм на пiдприiмства доставляють у бухтах масою до 1000 кг. Арматурну сталь бiльших дiаметрiв доставляють у прутках завдовжки 4..12 м, звтАЩязаних у пучки масою до 10 т. Арматурну сталь, що надходить на завод, зберiгають у неопалюваних примiщеннях, розрахованих на 20..25 - добовий запас. Арматурну сталь, яку доставляють у бухтах, зберiгають на спецiальних стелажах i транспортують зi складу до арматурного цеху у вилкових захоплювачах. Стержневу арматуру зберiгають на стелажах. Деякi види стержневоi арматури мають однаковий профiль. Щоб легше було вибрати необхiдну арматуру, кiнцi стержнiв на металургiйних заводах фарбують рiзними кольорами: Ат-РЖРЖРЖС-бiлою i синьою фарбою; А-РЖV - червоною; Ат-РЖVC - бiлою та жовтою; АТ-IVK - зеленою; А-V - червоною i зеленою; Ат-VK - бiлою i зеленою; А-VI - червоною i синьою; Ат-VI - жовтою; Ат-VIK - зеленою i чорною. Для виготовлення арматурних елементiв арматурну сталь, в разi необхiдностi, випрямляють, очищають; нарiзають стержнi, дрiт i профiльний прокат; гнуть деякi елементи; виготовляють напружуванi арматурнi елементи (стержнi, пучки, пакети) з арматурними пристроями на кiнцях. Для випрямлення i розрiзання арматурноi сталi дiаметром 3..14 мм застосовують правильно - вiдрiзувальнi автомати з безперервним подаванням i гiльйотинними ножами, що забезпечуi достатню точнiсть вiдрiзаних пруткiв. Очищають стержнi на верстаках, якi мають механiзм подачi i сталевi щiтки, що швидко обертаються. Застосовують також пiскоструйнi установки i механiзований ручний iнструмент iз щiтками. Якщо неможливо рацiонально розрiзати стержневу арматуру (коли вiдходи перевищують 2%), то використовують напiвавтоматичнi лiнii безвiдходного заготовлення, на яких виконують стикування стержнiв та мiрне рiзання iх. Гнуть арматурнi стержнi на верстатах, основним робочим органом яких i привiдний вал i диск з змiнними пристроями, що забезпечують заданий радiус вигину. Заготовляючи попередньонапруженi арматурнi елементи iх не тiльки випрямляють, очищують, рiжуть i стискують зварюванням у батоги, а й утворюють анкернi пристроi на кiнцях. У напружених стержнях i дротах найчастiше на кiнцях утворюють тимчасовi анкери - анкернi головки. На стержнях з гарячекатаноi арматурноi сталi дiаметром до 40 мм анкернi головки утворюють гарячим осадженням кiнця стержня на стискових електрозварювальних апаратах. При виготовленнi плоских сiток i каркасiв, застосовують контактне точкове зварювання, а для стержнiв великих дiаметрiв (30..40мм) - електродугове зварювання. Залежно вiд тривалостi зварювання, сили й густини зварювального струму розрiзняють м¢який i жорсткий режими зварювання. М¢який режим характеризуiться порiвняно тривалим проходженням струму (вiд 0,5 до кiлькох секунд), силою струму (4..8)´10 А i густиною струму (8..12)´10А/м. Жорсткий режим доцiльнiший у технiко-економiчному вiдношеннi, вiдрiзняiться короткою тривалiстю зварювання (0,01..0,5) с, при силi струму (8..20)´10А i густинi струму (12..30)´10А/м. Арматуру з маловуглецевоi сталi можна зварювати при жорстких i м¢яких режимах зварювання, для низьколегованих сталей, зварюванiсть яких дещо гiрша, нiж маловуглецевих, рекомендують м¢якi режими.

Вузькi плоскi каркаси й сiтки з арматури дiаметром 3..40 мм можна зварювати на одноелектродних машинах типiв МТ-1221, МТ-1617, а також багатоелектродний типа МТМК-3100-4. Важкi каркаси й сiтки завширшки до 2 м iз стержнiв дiаметром 5..20 мм можна зварювати за допомогою пiдвiсних зварювальних машин типiв МТП-806, МТП-807. Широкi плоскi сiтки i каркаси завширшки до 3800 мм виготовляють на багатоелектродних машинах типiв МТМ-88, АТМС-14´75-7-1, що входять до складу комплексно-автоматизованих лiнiй. Технологiя виготовлення просторових каркасiв визначаiться видом iхньоi конструкцii, в залежностi вiд чого вони пiдроздiляються на чотири групи:

1. Каркаси цилiндричного або прямокутного перерiзу з поперечною арматурою у виглядi спiралi чи дротяних хомутiв;

2. Важкi каркаси для довгомiрних виробiв;

3. Каркаси для плоских залiзобетонних конструкцiй заввишки до 30 см;

4. Каркаси для об¢iмних залiзобетонних конструкцiй.

Для зварювання просторових каркасiв для колон, паль, опор (група 1) створенi напiвавтоматичнi лiнii. Принцип iх дii полягаi у тому, що намотувальний пристрiй, обертаючись, намотуi дротяну арматуру на повздовжнi стержнi, якi поступово просуваються. У точках перетину повздовжню й спiральну арматуру iднають контактним точковим зварюванням. Каркаси (групи 2) для важких залiзобетонних балок, ригелiв, колон збирають з окремих плоских елементiв на спецiальних стендах, конструкцiя яких даi можливiсть поставити в проектне положення плоскi каркаси, додатковi сiтки на торцях, закладнi деталi. Зварювання виконують пiдвiсними зварювальними машинами. Каркаси (групи 3) для панелей стiн i плоских плит перекриттiв виготовляють за допомогою установки, створеноi на базi зварювальноi машини МТМ-160, або на вертикальних кондукторах-манiпуляторах типу СМЖ-56Б. Просторовi каркаси для сантехкабiн, блок-кiмнат (група 4) складають з плоских каркасiв i вигнутих елементiв на кондукторах-манiпуляторах з горизонтальною поворотною платформою. Зварювання виконують пiдвiсними зварювальними машинами. Технологiчний процес виготовлення зварних закладних деталей складаiться з операцiй попереднього заготовлення елементiв, з¢iднання iх зварюванням i антикорозiйноi обробки. Попередня обробка i заготовлення елементiв закладних деталей з прокатних профiлiв складаiться з послiдовного виконання таких операцiй: очищення i розрiзання прокатного профiлю та анкерних стержнiв, гнуття анкерних стержнiв; виштампування в листовiй штабовiй сталi рельiфiв чи отворiв, нарiзання в деяких випадках рiзьби. Виготовляючи деталi з штампованих елементiв, листову сталь завтовшки 5..6 мм нарiзають на мiрнi заготовки, пробивають отвори i вигинають. Для зварювання контактно-рельiфним способом використовують машину типу МТ; автоматичне зварювання пiд шаром флюсу здiйснюють за допомогою установки АДФ-2001. Напiвавтоматичне зварювання в середовищi вуглекислого газу виконують на установках ПДПГ-500. Завершальною технологiчною операцiiю виготовлення закладних деталей i iх антикорозiйна обробка, яку здiйснюють нанесенням на поверхнi деталi тонкого шару цинку чи алюмiнiю. Наносячи цинкове покриття, дрiт Ц-1 розплавляють вольтовою дугою i розпилюють у металiзаторi струменем повiтря. Попередньо напруженi збiрнi залiзобетоннi конструкцii армують окремими стержнями i дротинами, дротяними канатами, а також пучками i пакетами з рiзного числа дротин. Вибiр конструктивного типу напруженоi арматури залежить вiд виду виробу i обладнання, яке застосовують для натягування. Арматурнi елементи для армування напружених конструкцiй складаються з, власне, арматури, рiзноманiтного обладнання для ii закрiплення при натягуваннi i пристроiв, що забезпечують проектне положення окремих стержнiв i дротин у конструкцii. Обладнання для закрiплення напруженоi арматури подiляiться на затискачi, тимчасовi анкери i постiйнi анкери. Тимчасовi кiнцевi анкери виготовляють приварюванням на кiнцях арматурних стержнiв коротких, завдовшки (3..6) дiаметрiв стержня, вiдрiзкiв арматури з круглоi чи перiодичного профiлю сталi класу А-V. Постiйнi анкери i частиною конструкцii i передають натягання вiд напруженоi арматури до затвердiлого бетону. Одиночнi стержнi Перiодичного профiлю пiсля натягування закрiплюють на бетонi рiзьбовими анкерами, пучки з 8..24 дротин закрiплюють гiльзовостержневими або клиновими анкерами. Рiзьбовi анкери являють собою вiдрiзки стержнiв з рiзьбою i гайкою на кiнцi. До напруженоi арматури вони приварюються контактним стисковим зварюванням. Арматурнi елементи з рiзьбовими анкерами - це канати, на кiнцях яких напресованi гiльзи з рiзьбою i гайкою. Типовi технологiчнi схеми виробництва плоских сiток i каркасiв наведенi на 4.2..4.5. Головним процесом в цьому випадку, як i при виготовленнi бiльшостi iнших арматурних виробiв i конструкцiй i зварювання металевих стержнiв, хомутiв та закладних виробiв.

3. Виробництво збiрних залiзобетонних виробiв та конструкцiй

Незалежно вiд засобу виготовлення, номенклатури продукцii та технологiчноi схеми виробництва, процес виробництва збiрних залiзобетонних виробiв та конструкцiй включаi такi головнi операцii - пiдготовку форм або формуючоi стрiчки (установка форми, очищення, змазка внутрiшньоi поверхнi форм або формуючоi стрiчки); виготовлення арматурних стiнок, каркасiв, закладних виробiв i iх встановлення у форму (в разi використання попередньо напруженоi арматури виконуiться натяжiння арматури); виготовлення бетонноi сумiшi; ii укладка i ущiльнення у формах; тепловологiсна обробка вiдформованих виробiв; розпалубка вироблених виробiв; опорядження виробiв; контроль якостi виробiв; транспортування виробiв на склад; iх зберiгання i вiдправлення на будiвництво. Пiдприiмства виробничоi бази забезпечують одночасне виробництво багатьох видiв конструкцiй i виробiв, i тому мають декiлька спецiалiзованих технологiчних лiнiй, якi вiдрiзняються по складу операцiй, послiдовностi iх виконання.

В теперiшнiй час залежно вiд взаiмного розмiщення у просторi засобiв працi (технологiчного обладнання), предметiв працi (форм, матерiалiв, напiвфабрикатiв та робiтникiв) можливi два варiанти органiзацii виробництва на заводах залiзобетонних виробiв i конструкцiй: 1) технологiчне обладнання та робiтники не перемiщуються, а форми з виробами перемiщуються; форми нерухомi, перемiщуються обладнання та робiтники. До першого варiанта процесу належать агрегатне та конвеiрне виробництво, до другого - стендове та касетно-стендове. При агрегатному способi всi частини процесу здiйснюються на спецiалiзованих постах, обладнаних машинами для виконання вiдповiдноi роботи. Форми з виробами для виконання всiх стадiй обробки послiдовно перемiщуються вiд поста до поста. Формують вироби на спецiально обладнаних установках - агрегатах, що складаються з формоукладача, бетоноукладача, вiброплощадки чи центрифуги. Вiдформованi вироби пiддають тепловiй обробцi в камерах прискореного твердiння перiодичноi дii. Завершальною стадiiю виробництва i видача виготовлених виробiв i конструкцiй та вивезення до складу готовоi продукцii. Агрегатна технологiя дозволяi сумiщувати операцii в часi i значно пiдвищити продуктивнiсть використаних машин i механiзмiв. Перехiд з виробництва одного виду виробiв на другий не потребуi переналадки обладнання, а здiйснюiться за рахунок змiни форми. Агрегатне виробництво потребуi вiдносно незначних капiтальних вкладень. У звтАЩязку, цей метод отримав найбiльше розповсюдження на заводах ЗБВ, якi виготовляють широку номенклатуру виробiв i конструкцiй. Недолiками агрегатного способу i необхiднiсть виконання значноi кiлькостi немеханiзованих робiт, порушення робочого ритму при тепловологiй обробцi виробiв у камерах ямного типу, необхiднiсть перемiщення технологiчного оснащення вiд поста до поста за допомогою вантажнопiдйомних механiзмiв. Це вимагаi посилення конструкцiй форм, призводить до надмiрного збiльшення iхньоi маси та i причиною утворення технологiчних трiщин у затвердiлому бетонi.

Конвеiрний спосiб виробництва передбачаi перемiщення виробiв у процесi iх виготовлення вiд одного спецiалiзованого технологiчного поста до iншого iз заданою швидкiстю. Перемiщення може бути пульсуючим або безперервнiм. За кожним постом закрiплюють обладнання i ланку робiтникiв для виконання вiдповiдноi роботи. Конвеiрна технологiя найбiльш ефективно використовуiться при масовому виготовленнi однотипних виробiв на великих спецiалiзованих пiдприiмствах. Перевагами цiii технологii i висока ступiнь механiзацii i автоматизацii головних технологiчних процесiв. К недолiкам конвеiрноi технологii можна вiднести великi капiтальнi вкладення, а також необхiднiсть складноi переналадки обладнання при переходi на виробництво нових видiв виробiв. Головною умовою ефективного здiйснення конвеiрного виробництва i однаковi витрати часу для виконання робiт на кожному посту. Пiсля закiнчення цього часу форми перемiщують до iншого робочого поста. Цей перiод часу зветься ритмом конвеiра. Залежно вiд виду руху розрiзняють конвеiри безперервноi дii (пластинчастi, ланцюговi) та кроковоi дii (вiзковi). Принцип виготовлення виробiв на конвеiрi безперервноi дii застосовано на ВПС - вiбропрокатних станах, усi технологiчнi операцii (вiд укладання бетонноi сумiшi до тепловоi обробки та видачi готового виробу) тут здiйснюють на одному устаткуваннi - пластинчастому конвеiрi, що рухаiться з постiйною швидкiстю. Найпоширенiшi вiзковi конвеiри кроковоi дii. Вироби на них виготовляють на пересувних пiддонах, якi утворюють безперервну конвеiрну лiнiю з 6 - 15 постiв. Камери тепловоi обробки i частиною замкненого конвеiрного кiльця. Залежно вiд типу теплових агрегатiв розрiзняють конвеiрнi лiнii з щiлинними пiдземними i надземними камерами, з камерами вертикального типу, з безкамерною тепловою обробкою виробiв у пакетах теплоформ. Залежно вiд взаiмного розмiщення теплового агрегату та пiдготовчо-формувальноi гiлки розрiзняють вертикально-замкнений, горизонтально-замкнений та похилозамкнений конвеiр. На конвеiрних лiнiях виготовляють майже 40% загального збiрного залiзобетону для промислового та цивiльного будiвництва: зовнiшнi та внутрiшнi стiновi панелi, плити перекриттiв та покриттiв, колони та ригелi промислових будiвель. На кругових конвеiрах виготовляють вироби добору та санiтарно-технiчнi кабiни.

При стендовому способi вироби i конструкцii виготовляють у нерухомих формах або на спецiально обладнаних для цього робочих мiсцях - стендах. Пiд час формування i до набуття бетоном потрiбноi мiцностi вироби залишаються нерухомими тодi, як технологiчне обладнання та робiтничi ланки, якi його обслуговують, перемiщуються вiд однiii форми на стендi до другоi. Стендова технологiя виробництва використовуiться при виготовленнi конструкцiй, габаритнi розмiри i маса яких перевищують розмiри i вантажнiсть вiброплощадок - ферм, двосхилих балок великих прогонiв, колон завдовшки бiльш як 12 м. Особливо ефективний цей спосiб для виготовлення попередньонапружених конструкцiй. Стенди можуть бути незаглибленими, лотковими та заглибленими. Незаглиблений стенд зручно використовувати для формування великорозмiрних елементiв у стендових термоформах. Лотковий стенд заглиблюiться вiдносно рiвня пiдлоги,його перекривають кришками i здiйснюють у ньому теплову обробку. Недолiками стендового способу виробництва i низьке використання виробничоi площi i те, що джерела матерiальних та енергетичних ресурсiв треба пiдводити до кожного стенду окремо. Особливiсть касетного способу виробництва полягаi в тому, що вироби формують у вертикальному положеннi в металевих формах-касетах, де вони перебувають до набуття бетоном заданоi мiцностi. Розрiзняють два способи органiзацii касетного виробництва касетно-стендовий i касетно-конвеiрний. Касета - це ряд формувальних та парових вiдтискiв. Пiд час виробництва, послiдовно пересуваючи вiдсiки, здiйснюють розпалублення i пiдготовку кожного формувального вiдсiку касетноi установки. Пiсля цього всi формувальнi вiдсiки заповнюють сумiшшю i ущiльнюють навiсними або глибинними вiбраторами. Теплова обробка виробiв проходить безпосередньо в касетi. При касетно-стендовому способi виробництва ланка робiтникiв переходить вiд однiii касетноi форми до iншоi, виконуючи всi технологiчнi операцii. При касетно-конвеiрному способi вироби формують у вертикальному положеннi, а потiм iх перемiщують iз заданим ритмом по технологiчних постах. Касетним способом виготовляють внутрiшнi стiновi панелi, плити перекриттiв, сходовi маршi. Виготовленi в касетних формах вироби мають точнi розмiри i порiвняно високу якiсть поверхонь. Теплова обробка виробiв у касетах здiйснюiться за iнтенсивним режимом, оскiльки основна маса бетону перебуваi у замкненому просторi i вироби мають невелику частину вiдкритоi поверхнi. За показниками питомих капiталовкладень, собiвартостi касетнi лiнii близькi до агрегатних, але забезпечують бiльш високу продуктивнiсть працi, меншi витрати пари та електроенергii. Недолiками касетноi технологii i необхiднiсть застосування рухливих бетонних сумiшей, що веде до надмiрних витрат цементу, неоднорiдностi виробiв, а також несприятливi умови працi. Формування виробiв i однiiю з найважливiших переробок, яка передбачаi складання форм, установлення арматури, укладання у форму арматурного каркасу та бетонноi сумiшi. Перед формуванням форму очищають, забирають i змазують спецiальними мастилами. Мастило маi повнiстю виключити зчеплення бетону з формою, добре утримуватись на поверхнi форми пiд час всiх технологiчних операцiй. Бетон укладають у форму за допомогою бункерiв, бетонороздавачiв чи бетоноукладачiв. Основний спосiб ущiльнення бетонноi сумiшi в процесi виготовлення збiрного залiзобетону - вiбрування. Вiброущiльнення бетонноi сумiшi виконують переносними та стацiонарними вiбромеханiзмами. Переноснi вiбромеханiзми використовують пiд час формування великорозмiрних масивних виробiв на стендах. На заводах, якi працюють за потоково-агрегатною та конвеiрною схемами, застосовують вiброплощадки, якi складаються: з плоского столу, амортизаторiв станини. У нижнiй частинi до столу жорстко прикрiплено вiбровал з розмiщеними на ньому ексцентриками. Коли вал обертаiться вiд електродвигуна, ексцентрики збуджують вимушенi коливання столу вiброплощадки, якi передаються далi формi з бетонною сумiшшю, внаслiдок чого остання ущiльнюiться. Заводи збiрного залiзобетону обладнанi унiфiкованими вiброплощадками вантажнiстю 2..24т, якi працюють з частотою 3000 кол/хв. та амплiтудою коливань 0.3..0.6мм. При формуваннi труб та опор лiнiй електромереж застосовують центрифугування, яке полягаi в тому, що бетонна сумiш, яка завантажена у форму, пiддаiться швидкому обертанню. При виготовленнi цим способом труб додатково виконуiться навивка на трубу арматурноi проволоки i нанесення на неi захисного шару цементного розчину /рис.4.10/. Литтьове формування ефективне для виготовлення виробiв у вертикальних стендових касетах. При цьому поверхнi панелей не потребують опорядження. Для формування штучних виробiв невеликого розмiру застосовують пресування. Воно даi змогу одержати бетон особливо високих щiльностi i мiцностi при мiнiмальнiй витратi втАЩяжучих. У технологii збiрного залiзобетону можуть використовувати додаткове навантаження до бетонноi сумiшi при ii вiбруваннi. Виконують вiбропересування плоскими та профiльними штампами. Так формують сходовi маршi, деякi види ребристих панелей. Рiзновидом пересування i прокатування. Щоб надати особливо високоi щiльностi поверхневому шару конструкцiй застосовують вакуумування, яке поiднують, як правило, з вiбруванням при формуваннi залiзобетонних виробiв. При виробництвi залiзобетонних виробiв на залiзобетоних заводах твердiння виробiв при звичайнiй температурi (15 ..20 С) неефективно тому, що зменшуi оборотнiсть форм, затримуi випуск готовоi продукцii. Щоб прискорити твердiння виробiв головним чином застосовують спосiб його теплового прискорення. Цей спосiб можна реалiзувати паропрогрiванням насиченою водяною парою в ямних чи тунельних камерах, пiд ковпаками або при контактi вiдкритоi поверхнi виробу з теплоносiiм; у термоформах чи касетних установках при прогрiваннi бетону вiд стiнок форм за рахунок теплопровiдностi. Камери ямного типу використовують у агрегатнiй та напiвконвеiрних технологiях виготовлення збiрних залiзобетонних конструкцiй. Вони можуть бути розташованi на пiдлозi, напiв або заглибленi в залежностi вiд рiвня ТСрунтовоi води. Ямну камеру будують з керамзитобетону, ii кришку вкладають на гiдрозасув. Подавання пари у камеру, його розподiл у нiй i вiдведення здiйснюiться по трубопроводам. Внутрiшнi розмiри камери залежать вiд розмiрiв форм з виробами. Камери розташовують блоками по 6 ..8 штук для скорочення витрат теплоти у оточуюче середовище. Висота камер залежить вiд системи паророзподiлу у нiй й дорiвнюi вiд 3 до 4м. Вiдстань мiж формами складаi вiд 50 до 75 мм, мiж днищами нижньоi форми i камери - 150..200мм, мiж верхнiм виробом та кришкою камери - 50..100мм. У конвеiрнiй технологii виробництва збiрного залiзобетону у поiднаннi з вертикально або горизонтально замкненим конвеiром використовують щiльовi, або тунельнi камери тепловоi обробки безперервноi дii. Вони можуть бути одноь або багатоярусними довжиною вiд 60 до 127 м, висотою вiд 0.7 до 1.2 м. Як теплоносii використовують тАЬгострийтАЭ пар, який стискаiться з поверхнею бетону, та тАЬглухийтАЭ пар, який стискаiться з поверхнею бетону, та тАЬглухийтАЭ, коли нагрiв здiйснюiться за допомогою регiстрiв. У щiльових камерах з метою полiпшення умов теплообмiну монтують у зонах нагрiву i охолодження рециркуляцiйнi вентиляцiйнi системи. З метою iнтенсифiкацii твердiння бетону також застосовують iншi види теплового впливу, так наприклад електротермообробку бетону. Одним з рiзновидiв електротермообробки i електродний прогрiв,який проводять безпосередньо в конструкцii за рахунок пропускання електричного струму через бетон, або бетонну сумiш. Одним з головних параметрiв при розрахунку електропрогрiвну i питомий електричний опiр, значення якого залежить вiд складу та кiлькостi рiдкоi фази (вода з розчиненими в нiй мiнералами цементного клiнкеру). Так, наприклад, при збiльшеннi вмiсту води у бетонi вiд 140 до 230 л. на м. куб. бетону, питомий електричний опiр знижуiться в рази. Коливання питомого електричного опору у бетонах на портландцементi складаi вiд 3 до 19 Ом на м. При електропрогрiвi використовують пластиновi, та струннi електроди. Найбiльш ефективними i пластинковi електроди. Контактну електротермообробку застосовують для безпосередн

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома