Мiжнародний туризм, його оцiнка i прогнози на майбутнi

1. Оцiнка розвитку мiжнародного туризму

Незважаючи на те, що сьогоднi в органiзацii мiжнародного туризму iснують та дiють загальнi принципи його формування, функцiонування i розвитку, кожна краiна, яка придiляi серйозну увагу цiй галузi економiки, застосовуi своi моделi туризму. Це обумовлено рiзними причинами, в основi яких лежать iсторичнi, географiчнi, клiматичнi, економiчнi i соцiальнi особливостi кожноi окремоi краiни чи регiону. РЖншими словами, кожна краiна, яка розвиваi туристичну iндустрiю, намагаiться повнiстю використати нацiональнi ресурси з метою отримання значних валютних надходжень до бюджету.

Характеристика розвитку мiжнародного туризму у провiдних туристичних краiнах i регiонах свiту.

Швейцарiя. Мiжнародний туризм займаi важливе мiсце в економiцi Швейцарii, приносячи щорiчно майже 13 млрд. швейцарських франкiв доходу, який складаi 8% всього нацiонального доходу краiни й одночасно надаi роботу бiля 14% населення краiни. Туризм у Швейцарii почав активно розвиватися ще з початку XIX ст., коли закордонна аристократiя, в основному з Великобританii, вiдпочивала на живописних берегах численних озер краiни. Першу туристичну групу до Женевського озера органiзувала компанiя Томаса Кука у 1863 р. Великою популярнiстю користувався вiдпочинок на гiрських курортах (Цермайт), який спочатку був побудований як центр альпiнiзму.

Основними постачальниками туристiв як з пiвнiчних, так i пiвденних краiн (завдяки своiм специфiчним туристичним ресурсам i географiчному положенню) i Нiмеччина, Нiдерланди, Великобританiя, Францiя, Бельгiя, РЖталiя, США, Японiя, РЖспанiя, Австрiя та iншi.

Статистика швейцарського туризму базуiться на iнформацii, зiбраноi з рiзних мiсць розмiщення туристiв, оскiльки Швейцарiя не збираi статистичнi данi про прибуття на кордонi. Це пов'язано з тим, що туристи можуть прибувати в краiну багатьма наземними шляхами, i це ускладнюi оцiнку розмiрiв рiзних ринкiв. Майже 60% розмiщення iноземних гостей (13 млн. чоловiк) припадаi на готельний сектор в той час, як 62% внутрiшнього туризму (приблизно 2 млн. чоловiк) розмiщуiться у секторi самообслуговування.

Швейцарiя маi великий ринок однорiдних i транзитних гостей. Близько однiii третини складають гостi з Нiмеччини, другу третину -з РЖталii й одну п'яту - з Францii.

Найбiльш популярним i гiрськi курорти, потiм озера, великi мiста тощо.

Починаючи з 80-х рокiв, iноземнi гостi Швейцарii скоротили термiн свого перебування у краiнi, в зв'язку з посиленням стiйкого становища швейцарського франка у вiдношеннi до iнших валют та високих цiн на товари i послуги.

Туризм як галузь економiки краiни активно дослiджуiться. Так, ще в роки другоi свiтовоi вiйни були заснованi крупнi навчально-дослiдницькi центри: РЖнститут дослiдження туризму Бернського унiверситету i Санкт-Галленська школа економiки. Крiм цього, розвиток туризму пiдтримуiться урядовими i громадськими органiзацiями краiни, тому що вiн це iдина економiчна альтернатива сiльському господарству в гiрських районах. Водночас вiн створюi проблеми для керiвництва краiни, оскiльки негативно впливаi на чутливе навколишнi середовище Альп i спричиняi незручностi мiсцевому населенню.

Австрiя. На сьогоднi Австрiя i лiдируючим туристичним центром зимових видiв спорту. Географiчне положення краiни - на перетинi трас, якi з'iднують пiвнiч РДвропи з пiвднем, Захiдну РДвропу - зi Схiдною, а ii висококласнi автомобiльнi траси обумовлюють велику кiлькiсть транзитних туристiв (основна iх частина з пiвнiчноiвропейських краiн прямуi на середньоморське узбережжя) й одноденних гостей. Кiлькiсть останнiх значно виросла з початку 90-х рокiв. Австрiю почали активно вiдвiдувати туристи з Угорщини, Чехii, Словаччини, Польщi. Як правило, це шоп-тури.

В Австрii також, як i в Швейцарii, не збирають статистичних даних про туристiв на кордонi, i про стан туризму свiдчать показники прибуття у рiзнi мiсця розмiщень та кiлькостi проведених там туроднiв. Так, на початку 90-х рокiв (1992 р.) iноземнi туристи в Австрii провели загалом 99,7 млн. туроднiв, а внутрiшнi туристи (в основному, це жителi Вiдня, якi надають перевагу вiдпочинку в схiднiй частинi краiни) - 30,6 млн. туроднiв.

Основними постачальниками туристiв для Австрii i Нiмеччина, Нiдерланди i Великобританiя. Цi краiни, взятi разом, забезпечують майже 80% туроднiв, проведених iноземцями в краiнi, а половина всiх прибуткiв належить Нiмеччинi. Далi йдуть Нiдерланди, Великобританiя, РЖталiя, Швейцарiя, Францiя, США, Бельгiя, Швецiя, краiни Схiдноi РДвропи.

Туризм в Австрii, як i в Швейцарii, маi два найбiльш завантаженi перiоди, але сезони "пiк" в Австрii бiльш точно визначенi, а саме: влiтку "пiк" приходиться на серпень, а взимку - на лютий.

Зi зростанням популярностi зимового туризму в Австрii перед нею, як i перед iншими альпiйськими краiнами (Швейцарiiю, РЖталiiю, Францiiю, Нiмеччиною i Словенiiю) виникаi проблема регулювання зростаючого впливу зимових видiв спорту на екологiчну систему. Крiм цього, в усiх перелiчених краiнах зменшуiться популярнiсть лiтнього туризму. А тому вiдбуваються активнi пошуки виходу з ситуацii, що склалася.

РЖталiя. За 100 рокiв розвитку туристичноi iндустрii РЖталii краiна перетворилась в один з провiдних центрiв туризму в свiтi. Сьогоднi бiльш як 36% туристичних вiдвiдувань середньоморського басейну припадаi на РЖталiю.

Важливу роль у розвитку мiжнародного туризму в краiнi вiдiграi Нацiональне управлiння по туризму, яке маi широку мережу представництв за кордоном. В окремих краiнах воно здiйснюi свою дiяльнiсть через державну авiакомпанiю "Алiталiя" та iншi фiрми. Завданням управлiння i вивчення кон'юнктури мiжнародного туристичного ринку, проведення рекламних компанiй i збiльшення потоку туристiв з-за кордону в краiну.

Мiжнародний туризм в РЖталii, основними туристичними ресурсами якоi i гори, озера i культурнi цiнностi, в цiлому сконцентрований на пiвночi краiни. Так, наприклад, у 1990 р. питома вага проведених тут iноземцями днiв склала 57% вiд загальноi кiлькостi туроднiв по краiнi. Перше ж мiсце по прийому iноземних гостей займаi мiсто Венетто - 20% всiх прибуткiв у краiну, далi йдуть Тоскано i Альто-Адидже, кожне з яких маi по 13% всiх приiздiв. Наплив туристiв, особливо внутрiшнiх, припадаi в основному на два лiтнiх мiсяцi - липень i серпень. Ця обставина створюi проблеми як для мiст, так i для курортiв узбережжя, а також для iндустрii гостинностi краiни в цiлому, оскiльки ii готельний номерний фонд невеликий. Бiльша частина готелiв краiни зосереджена у пiвнiчно-схiднiй частинi i складаi 46,1% всiх готелiв.

У 80-х роках РДвропейське спiвтовариство почало здiйснювати дорогий проект з розвитку туристичноi iнфраструктури пiвденного регiону РЖталii - Медзоджорно на загальну суму 34,9 млн. екю. Цiль цього проекту - розвиток iндустрii туризму, створення робочих мiсць i припинення емiграцii, а також можливiсть iнвестицiй у вiдносно вiдсталу мiсцеву економiку. В результатi реалiзацii цього проекту було створено 65 тисяч додаткових готельних номерiв. В РЖталii готелi розподiляються за категорiями, якi визначаються кiлькiстю зiрок: вiд однiii до п'яти зiрок "люкс". РЖншi пiдприiмства розмiщення туристiв створюють мережу додаткових засобiв, включаючи кемпiнги, туристичнi села, будинки вiдпочинку, молодiжнi будинки, приватнi квартири, альпiйськi притулки тощо. Щорiчно в усiх засобах розмiщення гостей РЖталii зупиняються майже 60 млн. туристiв, з яких, як правило, 35% складають iноземцi.

Основними краiнами-постачальниками туристiв для РЖталii i: Нiмеччина, Францiя, Австрiя i Швейцарiя, але бiльша частина з них - це одноденнi гостi або транзитнi пасажири. Туристи з iнших краiн (наприклад, Японii i США) проводять у краiнi тиждень, але курсують мiж трьома культурними центрами - Римом, Флоренцiiю i Венецiiю.

Незважаючи на те, що в останнi роки мiжнародний туризм РЖталii вiдчуваi вiдносний спад, унiкальний характер iсторико-культурних пам'ятникiв РЖталii ще довго буде приваблювати iноземних гостей.

Нiмеччина. До 90-х рокiв Захiдна i Схiдна частини Нiмеччини функцiонували як окремi туристичнi зони. Схiдна Нiмеччина, як i iншi краiни Схiдноi РДвропи, мала добре органiзований туристичний ринок, але ii мiжнародний туризм був обмежений. Захiдна Нiмеччина за весь пiслявоiнний перiод була iнтегрована в туристичнi потоки Захiдноi РДвропи. Але на початку 90-х рокiв мiжнародний туризм Захiдноi Нiмеччини дещо скоротився через спад в економiцi. З iншого боку, скорочення виiзного туризму iз захiдноi частини об'iднаноi Нiмеччини компенсуiться збiльшенням його в схiднiй частинi краiни.

Захiдна Нiмеччина до об'iднання приймала велику кiлькiсть туристiв з багатьох краiн, що вiдвiдують ii з рiзними цiлями.

Частка вiдпочиваючих була невеликою, що свiдчить про вiдносно високу вартiсть подорожування по краiнi через високий курс нацiональноi валюти i високий рiвень життя. Що стосуiться вiдносно високоi частки вiдвiдувань родичiв i друзiв, особливо iз США i Великобританii, то це пов'язано з присутнiстю вiйськ НАТО на територii краiни. Особливо багато дiлових поiздок було з таких краiн, як Великобританiя, Францiя, Швейцарiя i Японiя. У цьому вiдiграють велику роль численнi мiжнароднi торгiвельнi виставки, ярмарки i конференцii, якi проводяться у мiстах Ганновер, Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен, Штутгарт та iншi. Нiмеччина i стратегiчним перехрестям у напрямку до Альп, Францii i Середньоземноморського узбережжя. Тому в краiнi буваi багато транзитних подорожуючих, деякi з яких навiть не залишаються ночувати. Нiмеччину вiдвiдують багато одноденних гостей з краiн Схiдноi РДвропи, якi здiйснюють шоп-тури, особливо iз сусiдньоi Польщi.

Що стосуiться виiзного туризму Захiдноi Нiмеччини, то вiн стiйко зростаi, оскiльки частка нiмцiв, якi проводять вiдпустку за кордоном, постiйно збiльшуiться.

Об'iднання Нiмеччини, розпад колишньоi Югославii та iншi полiтичнi подii, а також економiчнi кризи, вплинули, звичайно ж, на вiдпрацьовану модель виiзного туризму краiни. Збiльшилась кiлькiсть поiздок у такi краiни, як РЖталiя, Португалiя, Туреччина i Кiпр. Чисельнiсть дальнiх подорожей також зросла, i iхнi зростання збереглося навiть у перiод економiчноi кризи 1990-1991 pp. Бiльшiсть цих поiздок припадаi на США, незважаючи на постiйнi змiни спiввiдношення курсiв нацiональних валют. Далекий Схiд i другим за привабливiстю для нiмецького ринку регiоном. Особливо швидко розвиваiться бiзнес-туризм у такi краiни, як Японiя, Сiнгапур, Гонконг. Багато нiмцiв вiдпочиваi в Таiландi. РЖншими дальнiми туристичними центрами для нiмцiв i Мальдiйськi острови, Шрi-Ланка, Кенiя та iн.

Можливостi, якi вiдкриваються сьогоднi для розвитку туристичних потокiв мiж Заходом i Сходом, можуть створити нову модель туризму для iвропейських краiн в цiлому i для об'iднаноi Нiмеччини зокрема. Нова модель внутрiшнього туризму, що розвиваiться в об'iднанiй Нiмеччинi, надалi може вiдображатися у змiнах моделей мiжнародного туризму.

Францiя. Кiлькiсть iноземних туристiв у Францiю за 1980-1991 pp. виросла з 29 до 55 млн. чоловiк. Одним з основних постачальникiв туристiв у цю краiну i Нiмеччина. Звiдти прибуваi бiля 255 гостей, а iх кiлькiсть за десять рокiв зросла з 8,4 до 13,4 млн. чоловiк. За нею йдуть Великобританiя, Бельгiя, РЖталiя, Швейцарiя, РЖспанiя, Нiдерланди.

Туристи, якi прибувають у Францiю, надають перевагу вiдпочинку на Французькiй Рив'iрi. Кiлькiсть туроднiв у готелях i туристичних таборах складаi 35 млн. в рiк. Далi йдуть Париж (15,5 млн. туроднiв у готелях), Альпи, Аквiтанiя i Лангедок-Руссiльйон (кожний по 6 млн. туроднiв у готелях i туристичних таборах). Що стосуiться внутрiшнього туризму, то французький ринок вiдрiзняiться вiд внутрiшнього ринку Захiдноi РДвропи. По-перше, дуже невелика кiлькiсть французiв вiдпочиваi за кордоном (18% у рiк). По-друге, тут iснують яскраво вираженi "пiки" вiдпускних перiодiв: шкiльнi канiкули в липнi i серпнi, короткi рiздвянi канiкули, канiкули у лютому i пiд час Великодня. По-третi, французи надають перевагу мандрувати на автомобiлях (81% внутрiшнiх туристiв). По-четверте, бiльшiсть подорожуючих - це мiськi жителi.

Французька економiка, активно застосовуючи державне регулювання з метою розвитку регiональних економiк, систематично розвивала сiльську мiсцевiсть для прийому гостей. Але цi проекти повиннi були сприяти, в першу чергу, розвитку внутрiшнього туризму, а не в'iзного.

У 1967 р. урядом Францii був прийнятий план спiльного розвитку сiльськоi мiсцевостi i туризму в Аквiтанii. Фiнансування плану здiйснювалось приватним сектором, координацiю розвитку здiйснювала урядова комiсiя. За цим планом прибережний район подiлявся на 16 секторiв, 9 з них повиннi були розвиватися для туризму, тобто облаштовувались пляжi, зони вiдпочинку на озерах i мiсця розмiщення для водних видiв спорту. В останнiх семи секторах, так званих зелених зонах, передбачалося зберегти ландшафт i дику природу. Планування i будiвництво нових засобiв розмiщення (при збереженнi вже iснуючих таких курортiв, як Аркашон i Бiарiц) здiйснювалось з метою задоволення потреб внутрiшнього туризму краiни. З початком реалiзацii проекту туризм почав значно розвиватися навiть у роки економiчного спаду в 80-х роках. РЖснують передумови, що в найближчi роки Францiя може змiнити модель свого внутрiшнього туризму i збiльшити попит на мiсця розмiщення у бiльш довготривалий лiтнiй перiод.

РЖспанiя. Сьогоднi РЖспанiя i одним з головних туристичних центрiв свiту. Вона спецiалiзуiться в основному на масовому пляжному туризмi. Швидкий рiст туризму в краiнi спостерiгаiться пiсля другоi свiтовоi вiйни. Так, кiлькiсть туристiв за перiод з 1950 по 1990 pp. збiльшилась з 3 млн. чоловiк до 34,3 млн., або в 11,4 рази. Розвиток туризму зосереджено на середньоземноморському узбережжi краiни i Балеарських островах. Атлантичне узбережжя РЖспанii вiдносно мало розвинуте для туризму. Канарськi острови, якi належать РЖспанii, розташованi значно пiвденнiше, i тому багато туристiв приiжджають туди взимку, щоб провести вiдпустку на пляжах.

У 1959 р. iспанський уряд визнав ту позитивну роль, яку мiг би зiграти туристичний сектор у розвитку нацiональноi економiки i почав проводити полiтику його заохочення рiзними способами, наприклад, надавати кредити для будiвництва готелiв.

У цьому ж роцi одночасно була вiдкрита економiка краiни для iноземних iнвестицiй i девальвована нацiональна валюта, внаслiдок чого РЖспанiя стала бiльш привабливим туристичним центром, нiж узбережжя Францii та РЖталii. З середини 70-х рокiв, у перiод бурхливого росту туризму, в РЖспанii почалось активне будiвництво великих сучасних готелiв для задоволення потреб масового туризму.

У 80-х роках туризм продовжував вiдiгравати активну роль в економiцi РЖспанii i забезпечив робочими мiсцями 11% потенцiйноi робочоi сили краiни, а також складав 33% всього iспанського експорту i 9% ВВП краiни. Основними постачальниками туристи-ного ринку РЖспанii i Францiя, Нiмеччина, Нiдерланди й РЖталiя.

У 70-80 роках також активно розвивався внутрiшнiй туризм в РЖспанii, громадяни краiни почали вiдвiдувати прибережнi курорти. При цьому частка вiдпочиваючих збiльшилась з 41% населення краiни до 53,4%. У 1991 р. iспанський внутрiшнiй ринок забезпечив 22,7 млн. вiдвiдувань готелiв i табiрних мiстечок краiни, якi в основному сконцентрованi на середноземiюморському узбережжi. В цьому ж роцi було зареiстровано 12,48 млн. iспанцiв, що проживають у рiзних мiсцях розмiщення цього регiону. Тiльки курорт Бенiдом вiдвiдало 3,2% внутрiшнiх туристiв, а Пальма-де-Мальорку - 3%. Провiнцiя Валенсiя у цiлому приймаi 15,7% всiх внутрiшнiх туристiв i займаi перше мiсце. На другому i третьому мiсцях знаходяться Андалусiя i Каталонiя.

Виiзний туризм РЖспанii розвинутий досить мало, i на це вказують характеристики незначного, але все ж таки зростаючого ринку.

-По-перше, загальна кiлькiсть виiжджаючих з краiни вiдносно мала, але виiзний туризм у близькi краiни зростаi швидко: кiлькiсть виiжджаючих у Португалiю туристiв збiльшилась з 2,5 млн. чоловiк у 1986 р. до 4,1 млн. у 1991 p., а у Францiю - з 1 млн. до 2,8 млн. чоловiк за той же перiод.

-По-друге, кiлькiсть виiжджаючих у порiвняно дешевi туристичнi центри (Грецiя, Марокко, Португалiя, Тунiс i Туреччина) швидко зростаi та складаi 30-57%.

-По-третi, кiлькiсть iспанцiв, якi мандрують повiтряним транспортом, - це всього 7,5% виiзного туризму; 90% туристiв виiжджають у сусiднi краiни на автомобiлях.

Португалiя значно вiдрiзняiться вiд РЖспанii розмiрами туризму, незважаючи на те, що мiж ними i багато спiльного. Наприклад, туристичний сектор в обох краiнах зосереджений у центрi краiни i бiля пiвденних берегiв (найбiльша концентрацiя туристiв на атлантичному узбережжi пiвострова РЖберiя припадаi на пiвденну частину Португалii - Альгарву), а пiвнiчнi атлантичнi береги в них напiвпустi. Португалiя, як i РЖспанiя, володii територiiю в Атлантичному океанi бiля захiдних берегiв Африки - це острiв Мадейра, який через м'який клiмат особливо привабливий для зимового вiдпочинку.

Але обсяг внутрiшнього туризму в Португалii поки що незначний - тiльки третина населення краiни проводить вiдпустки у своiй кра'iнi. У португальцiв, на вiдмiну вiд iноземних гостей, популярнiстю користуються пiвнiчнi прибережнi райони. Щодо виiзного туризму, то вiн також ще не отримав широкого розвитку. Так, наприклад, у кiнцi 80-х рокiв тiльки 8% населення виiжджало за кордон.

Португалiя щорiчно приймаi бiля 20 млн. туристiв, але бiльшу частину з них становлять одноденнi гостi з сусiдньоi РЖспанii. Але вже на початку 90-х рокiв було зареiстровано тiльки 4 млн. туристiв. Постачальниками туристiв для Португалii i: РЖспанiя. Великобританiя, Нiмеччина, Францiя, Нiдерланди, РЖталiя i США.

Великобританiя. За весь час функцiонування туристичноi iндустрii Великобританii ii розвиток залежав в основному вiд змiн, що вiдбувалися у структурi населення, i його звичок проведення вiдпочинку. Але активно британцi почали подорожувати пiсля другоi свiтовоi вiйни. Негативнi подii 70-80-х рокiв (нафтова криза, економiчний спад тощо) уповiльнили зростання туристичних потокiв i тiльки у кiнцi 80-х рокiв загальна кiлькiсть подорожей значно перевищила ii рiвень на початку 70-х рокiв. Змiнилося i спiввiдношення мiж внутрiшнiм та закордонним туризмом. Особливо це помiтно на прикладi дiлового туризму, який зрiс з 17 млн. чоловiк в 1978 р. до 20 млн. у 1980 р. при зниженнi внутрiшнього туризму через важкий для британцiв тогочасний перiод. Змiни в структурi туристичного ринку вплинули на розподiл коштiв у туристичнiй iндустрii. Наприклад, скорочення попиту на готелi у курортних зонах змусили власникiв використовувати готелi для бiзнес-туризму в робочi днi тижня або як будинки для людей старшого вiку.

Бiльшiсть британцiв продовжують надавати перевагу вiдпочинку на кращих курортах РЖспанii, Грецii, Францii, Кiпру, Португалii, Тунiсу i Туреччини. РЖншим важливим чинником i сильна нацiональна валюта Великобританii, яка робить краiну дорогою для iноземних туристiв.

Значне мiсце у виiзному туризмi Великобританii займають поiздки у Пiвнiчну Америку (43%), якi залежать вiд коливання спiввiдношення курсiв долара i фунта-стерлiнга. Для британцiв у лiтнiй перiод найбiльш популярним залишаiться американський курорт Майямi. В iнший же час цей ринок залишаiться великим завдяки поiздкам для зустрiчей з родичами i друзями.

Крiм цього, британцi здiйснюють поiздки за iнклюзив-турами в екзотичнi краiни: Таiланд, Гамбiю, краiни Карибського басейну.

Кiлькiсть iноземних туристiв весь час збiльшувалась, i в 1992 р. досягла 18,1 млн. чоловiк.

Цiлi, з якими туристи вiдвiдують Великобританiю, дуже рiзноманiтнi: на першому мiсцi проведення вiдпустки (43%), потiм дiловi подорожi (21%) та вiдвiдування родичiв i друзiв (21%). Близько 50% iноземних гостей приiжджають з краiн РДвропейського Союзу, з яких 40% становлять вiдпочиваючi i 26% - бiзнес-туристи. РЖншим важливим генеруючим ринком i Пiвнiчна Америка.

Краiни Бенiлюкса. У 1958 р. три iвропейськi краiни: Бельгiя, Нiдерланди i Люксембург пiдписали договiр про економiчний Союз Бенiлюкс. Всi цi краiни i популярними iвропейськими туристичними центрами.

У Бельгii основна частина внутрiшнього туризму (59%) зосереджена у прибережних зонах краiни, у традицiйних курортах Остендле, Кноккле i Бланкенблргле. У 1990 р. обсяг внутрiшнього туристичного ринку склав 23,9млн. туроднiв. Пiсля прибережноi зони iншим популярним мiсцем вiдпочинку для бельгiйцiв i гори Арденн, на частку яких припадаi 6% лiтнього внутрiшнього туризму краiни.

Краiнами-постачальниками туристiв у Бельгiю i Великобританiя, Нiмеччина, РЖталiя, РЖспанiя, Нiдерланди, Францiя i США. У 1992 р. краiну вiдвiдало 3,2 млн. туристiв.

Основна частина туристiв, яка вiдвiдуi Бельгiю, - це дiловi гостi i чиновники рiзних загальноiвропейських органiзацiй. У столицi Бельгii Брюсселi розмiщенi рiзноманiтнi головнi офiси РДвропейського Союзу, НАТО i багатьох транснацiональних компанiй. Такi гостi, як правило, зупиняються на короткий термiн у дорогих готелях.

Наступна категорiя туристiв - це мандрiвники, якi бажають ознайомитися з iсторико-культурними визначними пам'ятками мiст. У Бельгii нараховуiться як мiнiмум десять мiст з добре збереженими середньовiчними кварталами. Особливою популярнiстю серед iноземних туристiв користуються Антверпен, Брюче i Гент, на якi припадаi 85% всiх туроднiв перебування у мiстах Бельгii, крiм Брюсселя. У цих мiстах збереглися архiтектурнi ансамблi, побудованi в ХРЖРЖ-ХРЖРЖРЖ столiттях.

Майже третина iноземних туристiв надають перевагу вiдпочинку в прибережнiй частинi Бельгii. В основному це гостi з сусiднiх краiн: Великобританii, Нiмеччини, Нiдерландiв i Францii.

Самi бельгiйцi надають перевагу вiдпочинку у Францii, на середньоземноморських курортах РЖталii та РЖспанii, а також в альпiйських краiнах.

У Нiдерландах внутрiшнiй ринок туризму дуже розвинутий. Так, наприклад, у 1990 р. в Нiдерландах свою вiдпустку провело 14,6 млн. голландцiв. Бiльша частина з них зупинялась у секторi самообслуговування. В останнi роки в краiнi особливою популярнiстю користуiться нова концепцiя самообслуговування. Компанiя "Центр Парке" маi спортивно-оздоровчi комплекси, розташованi у лiсових масивах i на водних просторах загальною площею 120-160 гектарiв. Сьогоднi у краiнi нараховуiться сiм таких комплексiв, кожний з яких може прийняти 1,5 млн. туристiв на рiк. До складу цих комплексiв входять добре обладнанi бунгало, ресторани, бари, магазини, плавальнi басейни, засоби для займання спортом.

Серед краiн, в якi виiжджаi найбiльша кiлькiсть жителiв Нiдерландiв, лiдером i Нiмеччина. Але для iндивiдуальних туристiв найбiльш популярнi центральний масив й Альпи Францii, а також Австрiя та Швейцарiя, iхня частка складаi 16% виiзного туристичного ринку.

Термiн перебування iноземних подорожуючих в Нiдерландах через невелику територiю краiни у середньому складаi 2,8 днiв. У 1991 р. краiну вiдвiдало 5,8 млн. туристiв з Нiмеччини, Великобританii i США. Цi краiни i основними постачальниками туристiв.

Люксембург. Ця краiна приймаi вiдносно менше туристiв, порiвняно з Бельгiiю та Нiдерландами. Так, наприклад, у 1988 р. Люксембург вiдвiдало 760 тисяч туристiв i 2 млн. одноденних гостей. Незважаючи на це, туризм в Люксембурзi займаi третi мiсце серед галузей виробництва краiни i i дуже залежним вiд сусiднiх Бельгii i Нiдерландiв. Ця залежнiсть пояснюiться тим, що саме цi краiни i основними постачальниками туристiв i забезпечують 70% ночiвель iноземних гостей.

Бiльшiсть туристiв, якi приiжджають в Люксембург, i дiловими подорожуючими, оскiльки тут знаходиться штаб-квартира Банку РДС, а також багатьох iнших iноземних банкiв. Краiну вiдвiдують багато туристiв для вiдпочинку в Арденах.

Скандинавiя. Незважаючи на вiдносно невелику чисельнiсть населення краiн цього регiону, туристичний рух тут розвиваiться досить активно. Термiн вiдпусток громадян краiн цього регiону становить п'ять тижнiв i бiльше, що i добрим чинником формування потенцiйних туристiв. Бiльшiсть з них надають перевагу вiдпочинку в прибережних зонах i у сiльськiй мiсцевостi, недалеко вiд своiх мiсць.

Що стосуiться виiзного туризму, то перевага надасться активному вiдпочинку. Наприклад, 70% подорожуючих шведiв беруть участь у рiзних спортивних заходах (плавання, запливи на байдарках i каное, рибальство, альпiнiзм, лижнi тури тощо).

З початку 80-х рокiв у краiнах Скандинавii швидко розвиваiться дiловий туризм. Майже третину зарубiжних туристiв складають жителi iнших краiн Скандинавii.

Швецiя. Туристичнi центри Швецii розмiщенi по всiй територii краiни, але основним центром як для мiжнародного, так i для внутрiшнього туризму i Стокгольм. Регiон включаi в себе архiпелаг, в якому розташовано бiльш як 2000 островiв, багато з яких i доступними для туристiв за допомогою катерiв. Наприклад, у 1990р. цей регiон прийняв 17% всiх внутрiшнiх туристiв i 24% зарубiжних.

Другим найбiльш популярним туристичним регiоном краiни i Золотий Берег iз загальною довжиною приморськоi зони 400 км i хорошими пiщаними пляжами. На цей регiон припадаi 14% внутрiшнього i 13,7% мiжнародного туризму.

Далi йдуть регiон шведських озер, краiна Глась (центр виробництва скла) i Нiчний Берег, на кожний з яких припадаi по 10% внутрiшнього туризму.

Фiнляндiя. Ця краiна демонструi аналогiчно зi Швецiiю рiзницю мiж внутрiшнiм i мiжнародним туризмом. Прибуття зарубiжних гостей в основному сконцентровано у м. Хельсiнкi. Так, наприклад, у 1992 р. на частку столицi припадало 38% всiх туроднiв перебування зарубiжних туристiв, у той час як жителiв самоi Фiнляндii тут побувало лише 7,3%. Одна третина громадян краiни надаi перевагу вiдпочинку на фiнських озерах, друга третина - пiвнiчним територiям, а саме Лапландii i фiнському Нiчному Берегу.

У Норвегii основним туристичним центром i для внутрiшнього, i для мiжнародного туризму i м. Осло. Це крупний центр культури та мистецтва, багатий музеями мореплавання i вiкiнгiв. РЖншим крупним туристичним центром i лiсовий регiон Схiдноi Долини, де зосереджено близько 30% всього номерного фонду готельного бiзнесу Норвегii. Ще 10% номерного фонду зосереджено у такому популярному туристичному регiонi, як м.Берген, i 7,4% номерного фонду - в районi м. Трондхейм.

Данiя. Завдяки своiй безпосереднiй близькостi з Нiмеччиною Данiя свiй ринок виiзного туризму заповнюi за рахунок цiii краiни на неi припадаi 37% усiх туроднiв i 60% туроднiв у табiрних мiстечках. Краiна багата значними iсторичними пам'ятниками i музеями вiкiнгiв, ii головним туристичним центром i столиця Копенгаген, яка у 1990 р. прийняла 28% всiх зарубiжних туристiв. Крiм своiх iсторичних пам'ятникiв, мiсто вiдоме тематичним парком Тiволi Гарден, який щорiчно приймаi близько 4 млн. туристiв. РЖнший, не менш вiдомий тематичний парк кра'iни - Леголенд, приймаi 1 млн. гостей i користуiться особливою популярнiстю серед британцiв.

Для жителiв скандинавських краiн найбiльш популярними для туризму i краiни РДвропи, в основному Нiмеччина, Францiя, Великобританiя i Польща. За ними йдуть РЖспанiя, РЖталiя, Грецiя, Кiпр i Туреччина.

Схiдна РДвропа. Чехiя i Словаччина. З 1 сiчня 1993 р. Чехословаччина подiлилась на двi сувереннi держави: захiдна половина (масив Богемii) стала Чеською Республiкою, а схiдна половина (пiдвищена зона разом з горами Татрами) Словацькою Республiкою.

Чехословаччина була найбiльшою туристичною краiною Схiдноi РДвропи з добре органiзованою туристичною iндустрiiю. Вона мала хорошу мережу готелiв i будинкiв вiдпочинку. Краiна приймала 24,6 млн. туристiв у рiк.

З початком економiчних реформ у Чехословаччинi в 1989-1991рр. туристичний сектор краiни (як внутрiшнiй, так i мiжнародний) почав бурхливо розвиватись. Наприклад, виiзний туризм зрiс з 8,5 млн. подорожей у рiк в 1989 р. до 20,6 млн. у 1990 р. i до 39,6 млн. у 1991 р. Двi третини подорожей, якi здiйснювали жителi Чехословаччини, припадало на захiднi краiни, в основному на Захiдну Нiмеччину (15,3 млн. чоловiк) й Австрiю (14,1 млн.). У цей же перiод рiзко зросла кiлькiсть людей, якi виiжджали у Польщу, - з 1,3 млн. чоловiк в 1990 р. до 6,1 млн. у 1991 р.

Значнi змiни вiдбувалися i у в'iзному туризмi. Кiлькiсть туристiв, якi вiдвiдали Чехословаччину, зросла бiльш нiж у два рази. Бiльша частина туристiв прибувала з об'iднаноi Нiмеччини (41%). Подвоiлась кiлькiсть гостей з Польщi й Австрii.

З 1993 р. в iнфраструктуру туристичноi iндустрii краiн колишньоi Чехословаччини направлялись крупнi iноземнi iнвестицii, бiльша частина яких припадаi на Чехiю.

Угорщина. Це найбiльш стабiльна у полiтичному й економiчному значеннi краiна Схiдноi РДвропи. У 1989 р. iндустрiя туризму Угорщини займала друге мiсце пiсля Чехословаччини i була добре налагоджена. Угорщина як туристичний центр особливою популярнiстю користувалась у чехiв, полякiв i схiдних нiмцiв.

Пiсля революцii 1989 р. кiлькiсть зарубiжних туристiв зросла бiльш як у два рази i в 1990 р. досягла 37,6 млн. чоловiк. Бiльша частина туристiв прибували у краiну з Австрii, Нiмеччини, Югославii та Румунii. У 80-тi роки кiлькiсть поiздок угорцiв на Захiд також зросла i досягла свого пiку в 1989 р.

Польща. Ця краiна найбiльш численна у регiонi i маi близько 38 млн. населення. У краiнi побудована високотехнологiчна економiка, але застарiла iнфраструктура. Виiзний i в'iзний туризм швидко розвивався у 1989 p., але наступнi економiчнi проблеми скоротили його зростання. Кiлькiсть подорожей за кордон зменшилась з 22 млн. чоловiк в 1990 р. до 20,8 млн. у 1991 р.

З iншого боку, високий рiвень iнфляцii, який у 1991 р. склав 80%, створив умови для зростання мiжнародного туризму. З цiii причини кiлькiсть зарубiжних гостей з 3,4 млн. чоловiк у 1990 р. виросла до 4 млн. у 1992 р. Все це стосуiться й одноденних вiдвiдувачiв кра'iни, кiлькiсть яких зросла з 8 млн. чоловiк у 1989 р. до бiльш як 30 млн. у 1992 р.

У цей перiод суттiво змiнилась i структура в'iзного та виiзного туризму Польщi. Збiльшилась кiлькiсть туристiв з Нiмеччини, краiн СНД i Чехословаччини. З iнших захiдноiвропейських краiн воно зросло вдвiчi.

Бiльшiсть туристiв виiжджають з краiни i приiжджають в неi з метою торгiвлi, бiзнесу i вiдвiдування родичiв та друзiв. Водночас Польща маi хорошi природнi й культурнi туристичнi ресурси, якi можна з успiхом використати у майбутньому для розвитку туризму.

Румунiя. Ця краiна багата прибережними i гiрськими ресурсами для задоволення внутрiшнiх потреб. Що стосуiться виiзного туризму Румунii, то за останнi роки вiн зрiс. Бiльшiсть зарубiжних подорожей були спрямованi в Угорщину (9 млн. чоловiк у 1990 p.), Болгарiю (1,8 млн.) i Туреччину (0,5 млн.). Модель виiзного туризму Румунii аналогiчна моделям iнших краiн Схiдноi РДвропи, але бiльша частина подорожей були одноденними.

У 1990 р. краiну вiдвiдало 6,5 млн. зарубiжних гостей, бiльшiсть яких були зi Схiдноi РДвропи. Кiлькiсть туристiв з краiн СНД склала 2,1 млн. чоловiк, Угорщини - 0,9 млн. чоловiк i тiльки 13% подорожуючих було з iнших краiн РДвропи.

Болгарiя. До 1989 р. краiна мала вiдносно невеликий, але економiчно важливий сектор мiжнародного туризму. За кiлькiстю усiх, хто прибуваi в краiну, вона поступилась Румунii, але частка туристiв з захiдних краiн була вiдносно високою (9-12%) i вони привозили необхiдну iноземну валюту.

РЖндустрiя туризму Болгарii залежала в основному вiд ринку вiдпочинку краiн Схiдноi РДвропи. У 1991 р. 60% з усього пiвторамiльйонного ринку вiдпочинку та гостей, якi вiдвiдали своiх родичiв i друзiв в Болгарii, приiхали з краiн Схiдноi РДвропи. Болгарiя володii достатнiми туристичними ресурсами, щоб задовольняти як внутрiшнiй, так i мiжнародний попит на iсторичнi пам'ятники, можливостi для пляжного вiдпочинку та живописнi ландшафти гiр й узбережжя Чорного моря.

Грецiя. Швидкими темпами туризм у Грецii почав розвиватись пiсля воiнного перевороту у 1967 р. Починаючи з 1974 p., в краiнi активно розвивався пляжний туризм (особливо на островах), який почав створювати конкуренцiю вiдомим курортам iнших середземноморських краiн, особливо Францii та РЖспанii.

Основними постачальниками туристiв для Грецii i Великобританiя (у 1992 р. - 22%), Нiмеччина (19,9%), РЖталiя (6,4%), Нiдерланди (5,6%) i Францiя (5,6%). Що стосуiться мотивiв подорожей, то вони у туристiв з рiзних краiн рiзнi. Наприклад, британцi в основному приiжджають у краiну на вiдпочинок (62%), i з них тiльки 3% складають любителi культурно-iсторичних пам'ятникiв. Бiльшiсть iспанцiв, японцiв та iталiйцiв (вiдповiдно 41, 35 i 25%), навпаки, надають перевагу культурно-iсторичному туризму. Цим пояснюiться те, що у туристiв з рiзних краiн напрямки пересування по краiнi сильно вiдрiзняються. Так, наприклад, iспанцi й американцi зупиняються переважно в Афiнах, де iснуi багато античних пам'ятникiв iсторii, архiтектури й культури, нiмцi, британцi, шведи i голландцi надають перевагу островам.

РЖндустрiя туризму в Грецii поки що недостатньо розвинута та велика i в 1992 р. складала всього 9,7 млн. гостей.

Острiв Кiпр. Цей острiв займаi третi мiсце серед островiв Середземномор'я пiсля Сицилii i Сардинii. Пiсля полiтичних катаклiзмiв 1974 р. (подiл острова на двi частини: пiвденну - Республiку Кiпр та пiвнiчну - проголошену у 1983 р. Турецькою Республiкою Пiвнiчного Кiпру i визнану тiльки Туреччиною) у пiвденну частину Кiпру з пiвночi переiхала бiльша частина спецiалiстiв туристичноi iндустрii, залишивши там своi пiдприiмства.

Пiсля 1983 р. ситуацiя вiдносно стабiлiзувалась i сьогоднi готельна господарство Кiпру зосереджено в столицi краiни - Нiкосii i на курортах м.Тродос. Уряд Кiпру визнаi значну роль туризму в економiцi краiни й активно надаi субсидii на будiвництво iнфраструктури iндустрii, пiдтримуi розвиток авiакомпанii "Кiпрськi авiалiнii", заохочуi пiдготовку кадрiв для туристичноi iндустрii. Нове будiвництво майже повнiстю здiйснюiться на пiвденному узбережжi в безпосереднiй близькостi вiд мiст Лимасол, Ларнака i Пафос.

В останнi роки швидкими темпами розвиваються двi приморськi зони: Кораловий берег пiвденнiше м. Пафоса (46% всього готельного номерного фонду i 42% апартаментiв) i район Айла Напа-Паралимнi (20% i 25% вiдповiдно).

Швидкий розвиток туризму у кiнцi 80-х i на початку 90-х рокiв вiдображав його зростання у всьому середземноморському басейнi у той час. Кiпр був iдиною iвропейською краiною, де рiчний рiст складав бiльше 10%. Завдяки цьому кiлькiсть туристiв у краiнi збiльшилась з 1 млн. чоловiк у 1987р. до 2 млн. у 1992р.

Найбiльш вагомими постачальниками туристичного ринку Кiпру i Великобританiя (до 1968 р. Кiпр лишався британською колонiiю), Скандинавiя, Нiмеччина, РЖрландiя, Австрiя та Швейцарiя.

РЖндустрiя туризму в Пiвнiчному Кiпрi мало розвинута i в основному генеруючим ринком для нього i Туреччина. З 1987 р. у цiй частинi острова намагаються вiдродити туризм у старих приморських курортних зонах на березi Куренiя i пiвнiчнiше Фанагуста.

Мальта - одна з iвропейських туристичних краiн середньо-земноморського басейну. Туризм на Мальтi почав розвиватися у 70-х роках i складав 20-30% на рiк. На початку 90-х рокiв Мальта приймала вже один мiльйон туристiв на рiк. У зв'язку з тим, що Мальта (як i Кiпр) довгi роки була колонiальне залежною вiд Великобританii, основна маса туристiв (бiльше 60%) складалась з британцiв.

Уряд Мальти, оцiнюючи значення туризму для економiки краiни, вкладав значнi кошти в полiпшення iнфраструктури туристичноi iндустрii та охорону навколишнього середовища.

Краiна продовжуi зберiгати за собою iмiдж дешевого туристичного центру, активно заохочуючи чартернi перевезення туристiв. Вона все бiльше проводить просування свого туристичного продукту вiд сезонного туризму до цiлорiчного. Для цього мiсця розмiщення, якi i в наявностi у мальтiйськоi iндустрii туризму, вiдповiдно модернiзованi i задовольняють сучаснi вимоги.

У Туреччинi статистика туризму практично не ведеться. Але вiдомо, що в краiну щорiчно прибуваi приблизно 3 млн. зарубiжних гостей, а також 1,5 млн. туркiв, якi живуть за межами краiни.

Основними постачальниками туристiв для Туреччини i Нiмеччина, Францiя, Австрiя, скандинавськi краiни та краiни Бенiлюксу, Великобрит

Вместе с этим смотрят:

Multiple negation

РЖндустрiальна спадщина Украiни

РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму

Адаптивная физическая культура как наука

Аквааеробiка