Рейтингова оцiнка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Киiвхлiб" Хлiбокомбiнат № 6"

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплiни тАЬФiнансовий аналiзтАЭ

на тему тАЬРЕЙТИНГОВА ОЦРЖНКА КРЕДИТНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПОЗИЧАЛЬНИКА тАУ ДП АТ тАЬКИРЗВХЛРЖБтАЭ ХЛРЖБОКОМБРЖНАТ № 6тАЭ

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ОЦРЖНКИ ФРЖНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКРЖВ тАУ ЮРИДИЧНИХ ОСРЖБ В КОМЕРЦРЖЙНОМУ БАНКУ

1.1 Ризики процесiв банкiвського кредитування та основнi заходи зменшення рiвня ризику

1.2 Досвiд застосування методiв оцiнки фiнансового стану позичальника у практицi закордонних банкiв

1.3 Процедури оцiнки фiнансового стану та короткостроковоi кредитоспроможностi позичальникiв юридичних осiб в вiтчизняних банках

РОЗДРЖЛ 2. ЕКОНОМРЖЧНА ДРЖАГНОСТИКА ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ПОЗИЧАЛЬНИКА ДП АТ ВлКИРЗВХЛРЖБВ» ХЛРЖБОЗАВОД № 6 У 2004 тАУ 2005 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика ДП АТ ВлКиiвхлiбВ» Хлiбозавод №6

2.2 Економiчна дiагностика фiнансово-економiчного стану ДП АТ ВлКиiвхлiбВ» Хлiбозавод №6

РОЗДРЖЛ 3. РЕЙТИНГОВРЖ ОЦРЖНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТРЖ ПОЗИЧАЛЬНИКА тАУ ДП АТ ВлКИРЗВХЛРЖБВ» ХЛРЖБОКОМБРЖНАТ №6

3.1 Методологiя рейтинговоi оцiнки кредитоспроможностi позичальника

3.2 Рейтингова оцiнка кредитоспроможностi ДП АТ ВлКиiвхлiб" Хлiбокомбiнат № 6

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Кредитування i прiоритетною економiчною функцiiю банкiв. У структурi банкiвських активiв кредити становлять близько 50тАУ60% i забезпечують 2/3 усiх доходiв. Кредитнi операцii банку i найбiльш дохiдними, але водночас i найризиковiшими.

Актуальнiсть теми курсовоi роботи полягаi в тому, що оцiнка фiнансового стану та кредитоспроможностi позичальника формуiться на всебiчному i ТСрунтовному аналiзi усiii iнформацii, що даi змогу оцiнити кредитний ризик клiiнта, який фокусуiться на п'яти основних аспектах:

фiнансовий аспект, який визначаi спроможнiсть позичальника генерувати грошовий потiк, достатнiй для погашення кредиту;

галузевий аспект, який вiдображаi процеси розвитку галузi та конкурентнi позицii клiiнта i i складником загального кредитного ризику позичальника;

управлiнський аспект, який оцiнюi якiсть менеджменту та ефективнiсть керiвництва;

аспект якостi забезпечення кредиту, що визначаi рiвень контролю банку за заставою та можливостi й умови реалiзацii;

морально-етичний аспект, який вiдображаi готовнiсть позичальника до повернення кредиту.

Мета курсовоi роботи полягаi в проведеннi аналiзу економiчних та рейтингових методiв оцiнки фiнансового стану та кредитоспроможностi позичальника тАУ юридичноi особи в комерцiйному банку.

Предметом дослiдження i управлiння ризиком кредитного портфелю та вплив технологii банкiвських кредитних процедур оцiнювання фiнансового стану та кредитоспроможностi позичальника на зменшення ризикiв кредитування.

ОбтАЩiктом дослiдження i кредитоспроможнiсть ДП АТ ВлКиiвхлiбВ» Хлiбозавод № 6.

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ОЦРЖНКИ ФРЖНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКРЖВ тАУ ЮРИДИЧНИХ ОСРЖБ В КОМЕРЦРЖЙНОМУ БАНКУ

1.1 Ризики процесiв банкiвського кредитування та основнi заходи зменшення рiвня ризику

Процес банкiвського кредитування складаiться з ряду етапiв, кожний з який окремо забезпечуi рiшення конкретних задач, а в сукупностi вони спрямованi на досягнення мети банкiвського кредитування тАУ одержання банкiвського прибутку [8].

На першому етапi банкiвського кредитування аналiзуються i вiдбираються заявки клiiнтiв на одержання кредиту. У заявцi визначаються цiльове призначення кредиту, його сума, термiн використання, дата погашення, характеристика i економiчний ефект проекту вiд кредитування, форми забезпечення кредиту. Пiсля ознайомлення з документами службовець розмовляi з майбутнiм позичальником, що маi велике значення для наступного рiшення питання про надання кредиту. На цьому етапi банк придiляi увагу вiрогiдностi документiв i iнформацii, на пiдставi яких зважуiться питання про надання кредиту.

Другий етап процесу кредитування припускаi вивчення кредитоспроможностi клiiнта, тобто наявнiсть передумов для одержання кредитiв, здатностi iхнього одержання. Кредитоспроможнiсть позичальника визначаiться показниками, що характеризують його акуратнiсть при розрахунках за ранiше отриманi кредити, його поточне фiнансовий стан i перспективи змiн, здатнiсть при необхiдностi мобiлiзувати кошти з рiзних джерел. Комерцiйний банк аналiзуi, вивчаi дiяльнiсть потенцiйного позичальника, визначаi його кредитоспроможнiсть, прогнозуi ризик неповернення кредиту i приймаi попереднi розрахункове рiшення про надання або вiдмову у наданнi кредиту.

Пiсля цього банк переходить до третього етапу надання кредиту тАУ розробцi умов кредитування, пiдготовцi i складанню кредитного договору. Пiсля чiткого визначення характеристик кредиту (а за договором досягнута згода по всiх його умовах ) складаiться текст кредитного договору.

Розмiр вiдсоткових ставок та порядок iх сплати встановлюються банком i визначаються в кредитному договорi в залежностi вiд кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту i пропозицiй, якi склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облiковоi ставки та iнших факторiв. Але, оскiльки кредит видаiться на певний строк, а пiдприiмницька дiяльнiсть на протязi кредитного строку тАУ ризикована i не прогнозуiться з 100 % гарантiями, завжди при прийняттi рiшення про можливiсть кредитування пiдкрiплюiться додатковим забезпеченням кредиту та регульованою процентною ставкою кредиту.

Четвертий етап банкiвського кредитування характеризуiться тим, що банк контролюi виконання умов кредитного договору. Цiль цього етапу тАУ забезпечити своiчаснiсть i повноту повернення кредиту i вiдсоткiв.

Останнiм (п'ятим) етапом процесу банкiвського кредитування i повернення кредиту разом з вiдсотками. Оскiльки основними джерелами формування банкiвських кредитних ресурсiв i власнi кошти банкiв, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залученi кошти юридичних та фiзичних осiб на депозитнi рахунки до запитання та строковi, мiжбанкiвськi кредити та кошти, одержанi вiд випуску цiнних паперiв тАУ основними питаннями останнього етапу кредитування i банкiвський контроль та профiлактика проблемних (неповернутих у строк) кредитiв .

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою стосуiться всiх клiiнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником i юридична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк. Виникнення кредитного ризику можна пов'язувати з ймовiрнiстю спаду виробництва та/або попиту на окремий вид продукцii, товарiв та послуг (промисловий кредитний ризик), невиконанням iз-за якихось причин договiрних вiдносин (ризик врегулювання та поставок), запiзненням строковоi трансформацii видiв ресурсiв та ризиком форсмажорних обставин.

Також присутнiсть ризику у кредитних операцiях комерцiйних банкiв викликана недетермiнованiстю, непередбачуванiстю дiй конкурентiв, змiною стратегii дiяльностi клiiнтiв-позичальникiв та iнших суб'iктiв банкiвськоi дiяльностi, а також наявнiстю численних зовнiшнiх факторiв та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

нецiльовим використанням кредиту;

типом позичальника за формою власностi;

збитковiстю галузi застосування кредиту;

ступенем забезпеченостi i видами застави;

невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку;

безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника;

складним фiнансовим станом пiдприiмства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському кредитуваннi, то можна вiдзначити наступнi основнi моменти.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в результатi:

нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi проекти, наявностi значноi частки даних кредитiв у кредитному портфелi банку;

недостатнього обТСрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку ринковоi ситуацii, бiзнесовоi та фiнансовоi дiяльностi позичальника при наданнi кредиту;

появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними, економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення кредиту позичальником;

можливоi недоброчесноi конкуренцii з боку iнших банкiв та фiнансово-кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе неповернення позики в силу наступних факторiв:

несподiваних несприятливих змiн умов банкiвськоi дiяльностi та дiяльностi суб'iктiв господарювання внаслiдок введення нових нормативноправових актiв;

недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi кредиту позичальникам, здатним своiчасно його повернути;

недостатнього обТСрунтування та достовiрностi оцiнки дiловоi, фiнансовоi та кредитноi спроможностi клiiнта, його гарантiй i, як наслiдку, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

недоброчесноi оцiнки справжньоi мети позичальника, здатного на правопорушення.

По-третi, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

На пiдставi оцiнки фiнансовоi дiяльностi та поточного фiнансового стану позичальника, можливих перспектив розвитку банк подiляi позичальникiв тАУ юридичних осiб на наступнi категорii [4]:

1. Клас "А" фiнансова дiяльнiсть добра, що свiдчить про можливiсть своiчасного виконання зобов'язань за кредитними операцiями, зокрема погашення основноi суми боргу та вiдсоткiв за ним вiдповiдно до умов кредитноi угоди; економiчнi показники в межах установлених значень (вiдповiдно до методики оцiнки фiнансового стану позичальника, затвердженоi внутрiшнiми документами банку); вище керiвництво позичальника маi вiдмiнну дiлову репутацiю; кредитна iсторiя позичальника бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фiнансова дiяльнiсть i надалi проводитиметься на високому рiвнi.

2. Клас "Б" фiнансова дiяльнiсть позичальника цiii категорii близька за характеристиками до класу "А", але ймовiрнiсть пiдтримування ii на цьому рiвнi протягом тривалого часу i низькою. Позичальники/контрагенти банку, якi належать до цього класу, потребують бiльшоi уваги через потенцiйнi недолiки, що ставлять пiд загрозу достатнiсть надходжень коштiв для обслуговування боргу та стабiльнiсть одержання позитивного фiнансового результату iх дiяльностi. Аналiз коефiцiiнтiв фiнансового стану позичальника може свiдчити про негативнi тенденцii в дiяльностi позичальника. Недолiки в дiяльностi позичальникiв, якi належать до класу "Б", мають бути лише потенцiйними. За наявностi реальних недолiкiв клас позичальника потрiбно знизити.

3. Клас "В" фiнансова дiяльнiсть задовiльна i потребуi бiльш детального контролю. Надходження коштiв i платоспроможнiсть позичальника свiдчать про ймовiрнiсть несвоiчасного погашення кредитноi заборгованостi в повнiй сумi та в строки, передбаченi договором, якщо недолiки не будуть усуненi. Одночасно спостерiгаiться можливiсть виправлення ситуацii i покращання фiнансового стану позичальника. Забезпечення кредитноi операцii маi бути лiквiдним i не викликати сумнiвiв щодо оцiнки його вартостi, правильностi оформлення угод про забезпечення тощо.

4. Клас "Г" фiнансова дiяльнiсть незадовiльна (економiчнi показники не вiдповiдають установленим значенням) i спостерiгаiться ii нестабiльнiсть протягом року; i високий ризик значних збиткiв; ймовiрнiсть повного погашення кредитноi заборгованостi та вiдсоткiв/комiсiй за нею i низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрiбноi документацii щодо забезпечення, яка свiдчить про наявнiсть (схороннiсть) i його лiквiднiсть тощо. Якщо пiд час проведення наступноi класифiкацii немаi безсумнiвних пiдтверджень полiпшити протягом одного мiсяця фiнансовий стан позичальника банку або рiвень забезпечення за кредитною операцiiю, то його потрiбно класифiкувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

5. Клас "Д" фiнансова дiяльнiсть незадовiльна i i збитковою; показники не вiдповiдають установленим значенням, кредитна операцiя не забезпечена лiквiдною заставою (або безумовною гарантiiю), ймовiрностi виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немаi. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцiнки фiнансового стану позичальник зараховуiться до вiдповiдного класу. Також до уваги береться рiвень погашання позичальником кредитноi заборгованостi, який визначаiться:

а) "добрим":

якщо заборгованiсть за кредитом i вiдсотки/комiсii за ним сплачуються в установленi строки або з максимальною затримкою до семи календарних днiв;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та вiдсотки/комiсii за ним сплачуються в установленi строки або з максимальною затримкою до семи календарних днiв;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днiв та вiдсотки/комiсii за ним сплачуються в установленi строки або з максимальною затримкою до семи календарних днiв;

б) "слабким":

якщо заборгованiсть за кредитом прострочена вiд 8 до 90 днiв та вiдсотки/комiсii за ним сплачуються з максимальною затримкою вiд 8 до 30 днiв;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк вiд 91 до 180 днiв, але вiдсотки/комiсii сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днiв;

в) "незадовiльним":

якщо заборгованiсть за кредитом прострочена понад 90 днiв; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днiв;

Керуючись даними двома критерiями, банк класифiкуi кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартнi позики, позики пiд контролем, субстандартнi позики, сумнiвнi позики, безнадiйнi позики(табл.1.1).

Таблиця 1.1 Класифiкацiя кредитного портфеля банку за ступенем ризику та визначення категорii кредитноi операцii [4]

Пiд час класифiкацii операцiй за врахованими векселями, крiм оцiнки фiнансового стану визначеноi банком зобов'язаноi за векселем особи, також враховуiться строк погашення заборгованостi:

якщо заборгованiсть за простроченими векселями прострочена не бiльше нiж 30 днiв, то така кредитна операцiя не може бути класифiкована вище нiж "сумнiвна".

заборгованiсть за простроченими векселями зi строком прострочення бiльше нiж 30 днiв маi належати до категорii "безнадiйна".

Пiд час визначення розмiру резерву за врахованими векселями сума, що пiдлягаi резервуванню, визначаiться, виходячи з урахованоi вартостi векселя та амортизацii дисконту.

При класифiкацii кредитних операцiй за ступенями ризику i вiднесеннi iх до груп, за якими розраховуiться резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантiями та поруками, враховуiться строк погашення заборгованостi, а саме (табл.1.2) [4]:

Таблиця 1.2

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв i елементарне нiвелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. При цьому банк, надаючи позику, повинен контролювати дотримання обов'язкових економiчних нормативiв регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, визначених нормативами кредитного ризику в тАЬРЖнструкцii про порядок регулювання дiяльностi банкiв в УкраiнiтАЭ [5] :

максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризикiв (Н8),

максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру (Н9),

максимального сукупного розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих iнсайдерам (Н10);

1.2 Досвiд застосування методiв оцiнки фiнансового стану позичальника у практицi закордонних банкiв

У процесi аналiзу кредитоспроможностi клiiнта в зарубiжних банках використовують такi методи аналiзу: метод коефiцiiнтiв, метод групувань, метод порiвнянь, рейтинговi системи оцiнки [27]. Вибiр методу залежить вiд низки чинникiв: типу економiчноi системи, ступеня розвиненостi ринкових вiдносин, особливостей побудови балансу та iнших форм звiтностi клiiнта, галузевих особливостей, виду дiяльностi, характеру позичальника (пiдприiмство, фiзична особа), форми власностi. Методи аналiзу можуть використовуватися паралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кiлькiснi методи аналiзу не враховують такоi характеристики клiiнта, як репутацiя, тодi як рейтинговi системи оцiнки орiiнтованi на врахування чинникiв суб'iктивного характеру.

Широкого застосування i у вiтчизнянiй, i в закордоннiй практицi набув метод коефiцiiнтiв, який даi змогу отримувати важливi показники дiяльностi клiiнта. Метод коефiцiiнтiв зводиться до розрахунку спiввiдношень мiж окремими показниками чи групами показникiв (статей балансу), якi характеризують фiнансовий стан пiдприiмства, i порiвняння результатiв з нормативними чи середнiми значеннями. Цi значення показникiв розглядаються як середнi для будь-яких пiдприiмств незалежно вiд розмiрiв, галузi та специфiки дiяльностi, i це знижуi ефективнiсть застосування методу коефiцiiнтiв.

Для отримання точнiшоi картини необхiдно використовувати галузевi значення коефiцiiнтiв, якi б враховували особливостi технологiчних процесiв i тривалiсть дiлового циклу пiдприiмств. Розрахунок середньогалузевих коефiцiiнтiв потребуi обробки значноi кiлькостi статистичних даних, а тому для кожного окремого банку становить чималi труднощi. У розвинених краiнах такi розрахунки здiйснюють централiзовано на рiвнi держави або великих спецiалiзованих статистичних агенцiй. В Украiнi система середньо-галузевих коефiцiiнтiв вiдсутня, тому можна рекомендувати банкам порiвнювати два чи бiльше пiдприiмств, якi працюють в однiй i тiй самiй галузi. Навiть порiвняльний аналiз двох клiiнтiв дасть змогу вибрати надiйнiшого позичальника.

У мiжнароднiй банкiвськiй практицi одним з найпоширенiших пiдходiв до визначення кредитоспроможностi позичальника i рейтинговi системи, орiiнтованi на врахування i кiлькiсних, i якiсних характеристик клiiнта. Такi системи дають змогу визначити кредитоспроможнiсть за допомогою синтезованого показника тАУ рейтингу, вираженого у балах, встановити межi iнтервалу його коливань i, залежно вiд кiлькостi балiв, визначити належнiсть позичальника до того чи iншого класу клiiнтiв за рiвнем ризику.

Рейтинговi системи оцiнки передбачають передусiм вибiр i обТСрунтування системи показникiв та iхню класифiкацiю за групами. Цi групи ранжуються залежно вiд iх значущостi в оцiнцi кредитоспроможностi клiiнта з позицiй банку. Тобто однi й тi самi показники можуть мати рiзну вагомiсть в оцiнцi кредитного ризику з погляду рiзних банкiв, а також залежно вiд виду кредиту. Наприклад, у разi надання короткострокового кредиту найважливiше значення мають показники лiквiдностi та фiнансовоi стiйкостi, за довгострокового кредитування тАУ ефективностi виробництва, прибутковостi та рентабельностi.

Рейтингова система оцiнювання кредитоспроможностi позичальника маi розроблятися кожним банком iндивiдуально залежно вiд кредитноi полiтики банку, стратегiчних планiв, маркетингових дослiджень i загальних вимог до якостi кредитiв, якi пропонуi центральний банк. Отже, рейтинговi системи вiдбивають пiдхiд конкретного банку до оцiнювання якостi кредитiв i можуть суттiво вiдрiзнятися вiд банку до банку. Так, клiiнт, кредитоспроможнiсть якого занадто низька для одного банку, може стати бажаним клiiнтом в iншому банку.

Фактично рiвень ризиковостi клiiнта трансформуiться у ризик самого банку, оскiльки ризики, на якi наражаiться позичальник, стають банкiвськими ризиками за встановлення кредитних вiдносин. У мiжнароднiй банкiвськiй практицi прийнято, що кожний великий банк розробляi власну рейтингову систему оцiнки кредитоспроможностi позичальника. Це даi змогу не лише прийняти обТСрунтоване рiшення щодо надання позички, а й визначити такi умови кредитування, якi обмежать кредитний ризик банку i стануть пiдставою для укладання угоди. У свiтовiй практицi кредитний рейтинг визначають спецiалiзованi компанii тАУ рейтинговi агенцii, такi як Standard & Poor, Moody's, Fitch, Duff and Phelps [28].

Кредитний менеджер повинен завжди пам'ятати, що головною метою процесу аналiзу кредитоспроможностi позичальника i оцiнювання кредитного ризику й виявлення джерел повернення основноi суми боргу та вiдсоткiв за кредитом, а не аналiз фiнансового стану клiiнта як такий.

У процесi оцiнювання фiнансового стану позичальника тАУ юридичноi особи враховуються та аналiзуються в динамiцi такi основнi економiчнi показники дiяльностi [29]:

платоспроможнiсть (коефiцiiнти миттiвоi, поточноi i загальноi лiквiдностi);

фiнансова сталiсть (коефiцiiнти маневреностi власних коштiв, спiввiдношення залучених i власних коштiв);

обсяг реалiзацii;

обороти за рахунками (спiввiдношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявнiсть рахункiв в iнших банках, наявнiсть картотеки неплатежiв);

склад i динамiка дебiторсько-кредиторськоi заборгованостi;

собiвартiсть продукцii;

прибутки та збитки;

рентабельнiсть;

кредитна iсторiя позичальника.

Такi параметри оцiнювання фiнансового стану позичальника, як платоспроможнiсть, фiнансова сталiсть, рентабельнiсть, характеризуються кiлькома показниками(табл.1.3) [63]:

Таблиця 1.3 Параметри оцiнювання фiнансового стану позичальника

Групування показникiв за iхнiм економiчним змiстом даi змогу сформувати такi напрями аналiзу фiнансового стану позичальника [23]:

аналiз грошових потокiв тАУ спiввiдношення чистих надходжень за рахунками i суми основного боргу за кредитом, склад i динамiка дебiторсько-кредиторськоi заборгованостi, оборотнiсть грошових коштiв;

платоспроможнiсть тАУ коефiцiiнти миттiвоi, поточноi i загальноi лiквiдностi;

фiнансова сталiсть тАУ коефiцiiнти маневреностi й незалежностi;

рентабельнiсть тАУ коефiцiiнти рентабельностi активiв, рентабельностi реалiзацii.

Крiм перелiчених, до уваги можуть братися й суб'iктивнi чинники, якi не завжди мають кiлькiснi характеристики, але важливi для оцiнки реальноi величини ризику. Серед них такi [24]:

ефективнiсть менеджменту;

ринкова позицiя позичальника;

залежнiсть вiд циклiчних i структурних змiн в економiцi та в галузi;

дiлова репутацiя;

наявнiсть державних замовлень i державноi пiдтримки позичальника;

професiоналiзм керiвництва.

У практицi американських банкiв для аналiзу фiнансового стану клiiнта та його надiйностi з точки зору вчасного повернення боргу застосовуiться тАЬправило шести сiтАЭ, у якому критерii вiдбору клiiнтiв позначенi символами, що починаються з лiтери тАЬсiтАЭ [22] (табл.1.4):

customerтАЩs character (характер позичальника) його репутацiя, рiвень вiдповiдальностi, готовнiсть i бажання гасити борг;

capacity to pay (фiнансовi можливостi) принципово у позичальника i три джерела коштiв на погашення позики:

а) поточнi касовi надходження (cash flow);

б) продаж активiв;

в)iншi джерела фiнансування (враховуючи кошти, позиченi на

грошовому ринку).

capital (капiтал, майно);

collateral (забезпечення);

current business conditions (загальнi економiчнi умови);

control(контроль повернення кредиту).

Таблиця 1.4 Схема проведення кредитного аналiзу (правило шести тАЭСРЖтАЭ принципи кредитування.

Однiм з принципiв банкiвського кредитування i забезпеченiсть зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в вiдповiдностi з дiючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантii (поручительства), стягнення пенi i т.д.

Майно i iншi форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повиннi задовольняти наступним вимогам:

1. Висока лiквiднiсть.

2. Спроможнiсть до тривалого строку зберiгання (як мiнiмум протягом строку погашення позички).

3. Стабiльнiсть цiн на заставлене майно.

4. Низькi витрати по зберiганню i реалiзацii застави.

В залежностi вiд того, наскiльки заставлене майно вiдповiдаi даним вимогам, варiюiться обсяг позики, що видаiться. Розмiр позики пiд заставу встановлюiться в процентах до ринковоi вартостi застави в момент укладання кредитноi угоди. В випадку неплатоспроможностi позичальника кредитор маi право реалiзацii застави з метою вiдшкодування з виторгуваних коштiв боргу клiiнта i витрат по реалiзацii. Виручка що залишилася повертаiться позичальнику. Якщо виру

Вместе с этим смотрят:

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения

Актуальные проблемы и споры в автостраховании