РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Теоретично на банкiвське законодавство покладаiться завдання адекватно виразити внутрiшню суть банкiвськоi системи, забезпечити ii стабiльнiсть i водночас мати можливiсть гнучко реагувати на постiйнi змiни [13; с. 70]. Однак, беручи до уваги розглянутi у першому роздiлi нашоi роботи негативнi риси сучасного банкiвського законодавства (його множиннiсть, суперечливiсть), можна стверджувати, що на даний час забезпечити виконання поставленого завдання банкiвському законодавству не вдаiться. Необхiдне застосування процедури систематизацii, першими кроками якоi буде проведення первинних форм систематизацii банкiвського законодавства тАУ iнкорпорацii та консолiдацii. Останнi, незважаючи на розходження в завданнях, цiлях i засобах, мають одну спiльну властивiсть: групувати й унiфiкувати однорiдний нормативний матерiал [7; с. 173]. Саме на основi результатiв таких дiй маi бути проведена кодифiкацiя банкiвського законодавства.

Може виникнути питання про доцiльнiсть проведення iнкорпорацii банкiвського законодавства, адже наразi в електронному виглядi проводиться iнкорпорацiя за хронологiчним критерiiм. Проте потрiбно зважити на такi аспекти:

а) чи закрiплено за подiбною iнкорпорацiiю офiцiйний характер;

б) чи включено пiд час такоi iнкорпорацii всi нормативно-правовi акти, що регулюють банкiвську дiяльнiсть;

в) чи визначено спецiальний предмет iнкорпорацii (банкiвське законодавство).

На усi зазначенi питання вiдповiдь тАУ негативна, а це зумовлюi проведення iнкорпорацii банкiвського законодавства.

Як правило, проведення iнкорпорацii передуi проведенню консолiдацii, але так вiдбуваiться не завжди. В науцi вiдомi випадки, коли при здiйсненнi систематизацii законодавства, що регламентуi певну сферу дiяльностi, пропонуiться спочатку проводити консолiдацiю, а не iнкорпорацiю. Так, зокрема, С. Мiсевич зазначаi, що першим етапом систематизацii канонiчно-правових норм може стати здiйснення генеральноi консолiдацii, яка можлива у формi складення та видання повного зiбрання джерел канонiчного права; на другому етапi систематизацii правових норм проводиться iнкорпорацiя у двох ii головних формах (хронологiчнiй та предметнiй) [14; с. 8].

Беручи до уваги важливiсть цього порядкового моменту, звернемо увагу на черговiсть проведення первинних форм систематизацii саме у банкiвському законодавствi. Для цього проведемо порiвняння сфер дiяльностi та нормативного iх закрiплення.

Предмет канонiчного права i досить специфiчним. До нього входить безсистемна сукупнiсть рiзних норм, якi дiйсно потребують первинноi, так званоi тАЮгрубоiтАЭ, обробки. Лише згодом, коли утворена специфiчна консолiдована iднiсть (дещо подiбна за формою на сукупнiсть декiлькох нормативно-правових актiв), можна переходити до наступного рiвня упорядкування.

Ситуацiя з банкiвським законодавством зовсiм iнша. Канонiчне законодавство суттiво вiдрiзняiться вiд банкiвського, тому пiдходи до систематизацii кожноi з цих частин законодавства внаслiдок обтАЩiктивних причин будуть рiзними. Можна називати рiзнi недолiки нормативно-правових актiв, норми яких регулюють банкiвську дiяльнiсть, але iхню наявнiсть не можна пiддати сумнiву (тут не береться до уваги вiдсутнiсть нормативно-правових актiв, необхiднiсть прийняття яких обумовлена новими фiнансовими вiдносинами, iншими словами, прогалини у банкiвському законодавствi). Нарiвнi з тим, банкiвське законодавство, на вiдмiну вiд канонiчного, не i розрiзненою сукупнiстю норм. Це тАУ певна структурована iднiсть нормативно-правових актiв, якi, однак, потребують свого удосконалення. Тому i пропонуiться при здiйсненнi систематизацii банкiвського законодавства спочатку проводити iнкорпорацiю, а потiм тАУ iншi форми систематизацii. Саме вона пiдготуi всi нормативно-правовi акти (а не норми) до подальшого удосконалення банкiвського законодавства [13; с. 365].

Що ж до самих понять тАЮiнкорпорацiятАЭ та тАЮконсолiдацiятАЭ, то рiзнобiй у iх розумiннi зумовлюють необхiднiсть здiйснення етимологiчного аналiзу цих понять з додержанням хоча б найзагальнiших методологiчних правил.

ОбТСрунтовано, що вiдповiдно до цих правил:

1) словам треба надавати того значення, яке вони мають у вiдповiднiй лiтературнiй мовi;

2) якщо значення термiну визначено законодавцем, саме у такому смислi його й необхiдно застосовувати;

3) якщо значення термiна законодавцем не визначене, термiну треба надавати того смислу, який йому надаiться у загальнонауковому значеннi;

4) недоцiльно без достатнiх пiдстав рiзним термiнам надавати одного й того ж значення;

5) не треба без достатнiх пiдстав одному термiну надавати рiзних значень [1; с. 114].

Саме при додержаннi таких правил у подальшому буде здiйснено аналiз iнкорпорацii та консолiдацii у iх онтологiчному i спецiальному (фiнансовому) значеннi.

З урахуванням того, що поняття тАЮiнкорпорацiятАЭ законодавцем не визначено, при характеристицi цiii категорii застосуiмо трьохаспектний методологiчний пiдхiд тАУ розкриiмо етимологiчнi якостi вищезазначеного поняття, його фiлософський змiст та теоретико-прикладнi ознаки.

Слово тАЮiнкорпорацiятАЭ походить вiд пiзньолатинського тАЮincorporetioтАЭ, що означаi тАЮвключення до свого складутАЭ, або, якщо взяти глибше, вiд тАЮinтАЭ тАУ тАЮвтАЭ та тАЮсоrрusтАЭ тАУ тАЮтiлотАЭ. Виходячи з цього, iнкорпорацiя маi мiсце тодi, коли i основний обтАЩiкт i до нього включаiться якийсь iнший, додатковий. Не випадково у текстах мiжнародних договорiв iнодi iнкорпорацiя трактуiться як приiднання однiii держави до iншоi на пiдставi угоди, анексiя [11; с. 114].

Фiлософський аналiз категорii тАЮiнкорпорацiятАЭ, передбачаi виокремлення у нiй сутностi одиничного та загального начала. Так, поняття тАЮiнкорпорацiятАЭ та тАЮiнкорпорацiя банкiвського законодавстватАЭ обумовленi спiввiдношенням як загальне та одиничне. Вiдповiдно до цього неможливо розглядати сутнiсть iнкорпорацii банкiвського законодавства, не охарактеризувавши перед тим явище iнкорпорацii в його загальному аспектi.

РЖз тексту нормативних актiв виключаються також рiзного роду оперативнi доручення й iншi нормативнi приписи, тимчасовi норми, строк дii яких закiнчився, вiдомостi про осiб, що пiдписали вiдповiдний нормативний акт [11; с. 407].

Отже, за допомогою iнкорпорацii досягаiться всебiчне та повне викладення нормативно-правового матерiалу, який належить до певного перiоду часу або до певноi сфери суспiльних вiдносин, що маi самостiйне значення в процесi функцiонування суспiльства [9; с. 30].

Щодо iнкорпорацii банкiвського законодавства, то вона представляi собою процедуру приведення до певноi системи нормативно-правових актiв, норми яких регулюють банкiвську дiяльнiсть. Сутнiсна одиничнiсть категорii iнкорпорацii банкiвського законодавства проявляiться у тому, що вона представляi собою систематичну iнкорпорацiю, тобто здiйснюiться за предметною ознакою (проведення iнкорпорацii нормативно-правових актiв, норми яких регламентують саме сферу банкiвськоi дiяльностi).

РЖншi характернi ознаки iнкорпорацii банкiвського законодавства фактично збiгаються з ознаками iнкорпорацii, оскiльки одиничне розвиваiться на загальному. Базуючись на останньому, одиничному не властиве суперечити йому, воно може тiльки доповнювати. А отже, у процесi проведення iнкорпорацii банкiвського законодавства упорядковуються банкiвськi нормативно-правовi акти, виключаються застарiлi банкiвськi норми, зберiгаiться офiцiйна сила переробленого внаслiдок iнкорпорацii нормативно-правового акта, норми якого регулюють банкiвську дiяльнiсть.

Розглянемо вiдмiнностi iнкорпорацii вiд iнших форм систематизацii законодавства. РЖнкорпорацiя вiдрiзняiться вiд консолiдацii законодавства обтАЩiктом та метою проведення. Тобто при iнкорпорацii уповноваженi особи намагаються згрупувати нормативно-правовi акти, норми яких регулюють певнi вiдносини, для досягнення зручностi у використаннi цих актiв на практицi, а при консолiдацii тАУ за нових економiчно-правових обставин обтАЩiднуються норми рiзних нормативно-правових актiв в один акт для новiтнього регулювання певних вiдносин.

Визначимо види iнкорпорацii. За юридичним значенням iнкорпорацiя подiляiться на неофiцiйну та офiцiйну.

Неофiцiйнi систематичнi збiрники формуються окремими вiдомствами, науковими та навчальними закладами, приватними особами без спецiального доручення i контролю правотворчого органу. Тому неофiцiйнi iнкорпорованi збiрники не можна розцiнювати як джерело законодавства, форму опублiкування нормативних актiв. На них не можна посилатися у процесi правотворчостi та застосування права.

Офiцiйна iнкорпорацiя припускаi затвердження унiфiкованих збiрникiв iнкорпорованих актiв органами, якi видали цi акти. За своiю природою, акт офiцiйноi iнкорпорацii тАУ це спосiб опублiкування i переопублiкування чинних нормативних положень [7; с. 174-175].

Слiд мати на увазi, що викладення змiсту нормативно-правових актiв при здiйсненнi офiцiйноi iнкорпорацii iнодi може зазнавати деяких змiн, оскiльки вона не зводиться до простого вiдтворення ранiше виданих актiв, а нормативний матерiал, що обтАЩiднуiться, пiдлягаi бiльш-менш складнiй зовнiшнiй обробцi: до тексту акта вносяться наступнi офiцiйнi змiни, виключаються статтi й пункти, що втратили силу, або мали тимчасове значення, або мiстять явнi суперечностi тощо [8; с. 161].

Теорii права вiдомий i трьохвидовий подiл за вищезазначеним критерiiм. Так, В. Нерсесянц зазначаi, що потрiбно видiлити ще й офiцiозну (напiвофiцiйну) iнкорпорацiю, тобто видання збiрникiв законодавства за дорученням правостворюючого органу (органiв) спецiально уповноваженими на це органами, причому правостворюючий орган офiцiйно не затверджуi i не схвалюi такий збiрник, i тому тексти розмiщених у ньому актiв не набувають офiцiйного характеру [15; с. 355]. На наш погляд, трьохвидовий подiл iнкорпорацii i бiльш доцiльним, оскiльки детальнiше розкриваi глибину ii сутностi, проте для iнкорпорацii саме банкiвського законодавства вiн не маi принципового значення.

Визначення виду iнкорпорацii банкiвського законодавства важливо тим, що при ii проведеннi стаi зрозумiлим, який уповноважений субтАЩiкт ii проводить, а отже, несе вiдповiдальнiсть за наслiдки ii проведення.

Як розглядалося вище, iнкорпорацiя законодавства подiляiться на офiцiйну, офiцiозну та неофiцiйну. У силу своii одиничноi сутностi iнкорпорацiя банкiвського законодавства може подiлятися на такi ж види. Постаi питання про те, який же вид iнкорпорацii банкiвського законодавства краще використати в аспектi майбутнiх фiнансово-правових систематизацiйних процесiв.

Нормативно-правове поле постiйно функцiонуi i розвиваiться. Тому i можливим проведення усiх видiв iнкорпорацii банкiвського законодавства. Проте одна справа, коли iнкорпорацiя банкiвського законодавства проводиться без перспективи подальшого проведення консолiдацii та кодифiкацii, i зовсiм iнша тАУ коли така перспектива i.

Перший випадок передбачаi проведення будь-якого виду iнкорпорацii банкiвського законодавства, другий тАУ у виглядi офiцiйноi iнкорпорацii банкiвського законодавства.

Вище було запропоновано здiйснити систематизацiйний процес банкiвського законодавства у виглядi реалiзацii всiх трьох форм, а це означаi, що iнкорпорацiя тАУ лише первинний етап такоi процедури. З огляду на це, проведення неофiцiйноi iнкорпорацii банкiвського законодавства, хоча i може бути здiйснений зацiкавленими особами, проте не i основним напрямком дiяльностi для спецiально уповноважених субтАЩiктiв iнкорпорацii.

На нашу думку, у даному випадку при iнкорпорацii банкiвського законодавства варто вiддати перевагу офiцiйнiй iнкорпорацii, оскiльки ii проведення передбачаi в подальшому розробку офiцiйного кодифiкацiйного акта тАУ Банкiвського кодексу Украiни.

Результатом проведення будь-якоi iнкорпорацii i iнкорпорованi збiрники, де нормативно-правовi акти розташовуються у хронологiчному або алфавiтному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичноi чинностi обтАЩiднуваних актiв тощо [12; с. 259]. Таким чином, наслiдком iнкорпорацii банкiвського законодавства буде також iнкорпорацiйний збiрник. РЖнкорпорованим збiрником пропонуiться вважати або багатотомне видання нормативно-правових актiв на рознiмних зошитах, якi регулюють банкiвську дiяльнiсть, або електронно-iнформацiйну систему даних про акти банкiвського законодавства.

Серед основних принципiв формування матерiалiв iнкорпорацiйного збiрника в юридичнiй лiтературi видiляють:

1) змiст збiрника складають не тiльки чиннi закони, а й пiдзаконнi акти;

2) акти тимчасового характеру, якi не мають загального значення (про цiни, тарифи тощо) до збiрника не включаються;

3) матерiали збiрника формуються з опублiкованих i неопублiкованих в офiцiйних джерелах актах;

4) видання збiрника здiйснюiться на рознiмних зошитах;

5) кожний роздiл збiрника i збiрник у цiлому мають хронологiчний перелiк включених актiв, алфавiтно-предметний покажчик та iншi елементи довiдкового апарату [7; с.176].

Змiст iнкорпорованого збiрника можна характеризувати як досить складну систематизовану сукупнiсть нормативно-правових актiв, норми яких регулюють банкiвську дiяльнiсть в Украiнi. Левову частку таких актiв складають фiнансовi нормативно-правовi акти.

Розглянемо проблему визначення обсягу правових актiв, якi пiдлягають iнкорпорацii банкiвського законодавства. РЗi розгляд передбачаi два аспекти: по-перше, обТСрунтуiмо, чи входять до iнкорпорованого збiрника лише нормативно-правовi акти, i по-друге, вияснимо, якi саме нормативно-правовi акти входять до цього збiрника.

Вiдомо, що всi правовi акти можна подiлити на двi групи: нормативно-правовi та iндивiдуально-правовi.

Нормативно-правовий акт мiстить правовi норми, загальнi установлення, розрахованi, як правило, на довгострокове застосування i якi поширюються на невизначене коло субтАЩiктiв.

Нормативний акт, будучи приписом загального значення поширюi свою дiю не на одне конкретно визначене правовiдношення, а на той чи iнший вид суспiльних вiдносин. Нормативнi акти характеризуються рiзноманiтнiстю у залежностi вiд виду суспiльних вiдносин, якi пiдлягають врегулюванню, методiв дii на цi вiдносини, органiв, якi прийняли цi акти, форми актiв, iх юридичною силою. Необхiдно враховувати увесь нормативний масив у його рiзноманiтностi: закони, пiдзаконнi акти, акти мiнiстерств i вiдомств.

На вiдмiну вiд нормативно-правових актiв, iндивiдуально-правовий акт адресовано конкретному субтАЩiкту, застосовуiться одноразово i не зберiгаi своii дii пiсля того, як припинилися конкретно визначенi вiдносини, передбаченi актом [12; с. 10-11].

У лiтературi зустрiчаiться думка, що у систематизацiйних процесах потрiбно використовувати не лише нормативно-правовi акти, а й iндивiдуально-правовi [10; с. 11]. Проте для проведення iнкорпорацii банкiвського законодавства, думаiться, що така позицiя i не зовсiм доцiльною.

На наш погляд, пiд час здiйснення iнкорпорацiйноi дiяльностi потрiбно опрацьовувати тiльки нормативно-правовi акти, оскiльки, по-перше, тiльки вони мають те загальне значення, яке суттiво вплине на розвиток i банкiвськоi дiяльностi, i науки фiнансового права; та, по-друге, опрацювання iндивiдуально-правових актiв розпорошить зусилля осiб, якi займаються проведенням iнкорпорацii, а якiсних результатiв зовсiм не принесе.

Отже, до iнкорпорованого збiрника включаються чиннi нормативно-правовi акти, якi регулюють тi чи iншi аспекти банкiвськоi дiяльностi: закони Украiни, акти Президента Украiни, постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, акти державних органiв (наприклад, рiшення Державноi комiсii з цiнних паперiв та фондового ринку), а також акти Нацiонального банку Украiни та спiльнi постанови Нацiонального банку Украiни та Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, iншi акти.

У процесi здiйснення iнкорпорацii банкiвського законодавства немаi потреби розподiляти закони, що регулюють банкiвську дiяльнiсть, на двi самостiйнi групи тАУ групу загальних та групу спецiальних законiв. Також не i доцiльним видiляти в окрему групу i мiжнародно-правовi акти.

Крiм перелiчених вище нормативно-правових актiв, у нашiй державi iснують iншi, якi так чи iнакше мають вiдношення до банкiвськоi дiяльностi. Саме про такi акти в аспектi iнкорпорацiйних процесiв пiде мова далi.

Окреме мiсце при проведеннi iнкорпорацii банкiвського законодавства займаi Конституцiя Украiни. Фактично вона входить до групи законодавчих нормативно-правових актiв, прийнятих Верховною Радою Украiни. Однак ii положення в цiй групi не i однаковим iз законами Украiни, оскiльки Конституцiя i найвищим за юридичною силою, найважливiшим у полiтико-правовiй сферi нормативно-правовим актом.

Недооцiнка науковоi ролi конституцiйноi тематики у банкiвському правi вiдображаi застарiлий, типово радянський пiдхiд до цього питання на практицi: навiщо звертатися до Конституцii, коли i закони та пiдзаконнi акти, якi розвивають ii положення [9; с. 28].

При проведеннi iнкорпорацii банкiвського законодавства важливо застосувати принцип конституцiйностi, який полягаi у забезпеченнi пiдпорядкованостi норм банкiвського законодавства основоположним засадам Конституцii Украiни, використаннi у регламентацii банкiвських вiдносин конституцiйних норм.

Вплив Конституцii Украiни на нормативне регулювання банкiвських вiдносин досить значний. Дослiджуючи це питання, О. Сугоняко, А. Кампо та А. Жуков видiляють такi напрями впливу:

1) конституцiйнi засади банкiвськоi правовоi полiтики держави;

2) верховенство Конституцii Украiни;

3) Конституцiя Украiни i актом безпосередньоi дii;

4) Конституцiя Украiни i джерелом банкiвського законодавства;

5) Конституцiя Украiни i засобом правового обмеження публiчноi влади у сферi банкiвськоi дiяльностi [19; с. 26-27].

Власне тому норми, якi встановлюють загальнi конституцiйнi принципи органiзацii банкiвськоi дiяльностi в Украiнi, повиннi стояти на першому мiсцi в групi законодавчих нормативно-правових актiв, норми яких регламентують банкiвську дiяльнiсть.

РЖншими словами, в процесi побудови змiсту iнкорпорованого збiрника банкiвського законодавства необхiдно забезпечити застосування принципу конституцiйностi. Крiм того, iнкорпорований збiрник повинен розпочинатися витягом з Конституцii Украiни, в якому мiстяться норми, що регулюють банкiвську дiяльнiсть.

Розглянемо питання потреби включення до iнкорпорованого збiрника локальних актiв банкiв. Як зазначаi Ю. Ващенко, локальними актами i акти, якi приймаються уповноваженими органами пiдприiмств, установ, органiзацiй вiдповiдно до законодавства, регламентують вiдносини, якi виникають у межах цiii юридичноi особи [7; с. 37].

Згiдно чинного законодавства банки i статутними установами. Тобто свою дiяльнiсть вони повиннi здiйснювати на пiдставi затверджених i зареiстрованих у встановленому законодавством порядку статутiв. Такi статути, за визначенням О. Орлюк, i локальними актами для банкiвських установ, якi нормативно визначають цiлi та предмет дiяльностi конкретного банку, вiд яких вiдхилятися без змiни статуту заборонено. Фактично статут визначаi межi спецiальноi правоздатностi банкiвськоi установи як юридичноi особи [8; с. 75-76].

Завдяки такiй своiй характеристицi, як регламентацiя дiяльностi конкретно визначеного банку, статути не можна вносити до iнкорпорованих збiрникiв. До останнiх вiдносять акти, якi за своiю юридичною силою поширюються на всю територiю Украiни (або на ii частину) та стосуються всiх банкiв Украiни (або певноi iх кiлькостi). При цьому значення статутiв для банкiв не маi потреби звужувати тАУ воно проявляiться у закрiпленнi за цими документами статусу джерела банкiвського права.

Ця ж причина змушуi не вносити до iнкорпорованого збiрника й iншi локальнi акти банкiв тАУ банкiвськi лiцензii, акти, що встановлюють правила обслуговування клiiнтiв, положення про окремi служби всерединi самоi банкiвськоi установи (про юридичну службу, про вiддiл кредитування, про ревiзiйну комiсiю, вiддiл внутрiшнього аудиту тощо), а також нормативнi акти, якi визначають правовий статус фiлiй та представництв банкiвських установ, межi iхньоi компетенцii та питання взаiмовiдносин мiж самим банком та вiдокремленим пiдроздiлом [9; с. 40].

Якщо локальнi акти банкiв регламентують дiяльнiсть конкретного банку, i тому не можуть бути включенi до iнкорпорованого збiрника, то окремi, специфiчнi, банкiвськi акти не включаються в силу свого загально засадного характеру. Серед таких актiв тАУ рiшення та висновки Конституцiйного суду Украiни.

На нашу думку, не потрiбно применшувати роль актiв Конституцiйного суду Украiни. У силу свого впливу, який вони здiйснюють на всi фiнансовi, у тому числi банкiвськi вiдносини, змiнюються i науковi погляди на iх природу.

Пiд час дискусii, зазначаi Р.Гаврилюк, усе частiше пропонуiться законодавчо закрiпити нормативний характер рiшень Конституцiйного Суду Украiни, як це маi мiсце, наприклад, у деяких краiнах Заходу. До речi, саме таким шляхом пiшли i частина пострадянських держав тАУ Азербайджан, Вiрменiя, Республiка Бiлорусь, Казахстан, Литва [1; с. 41-42]. На пiдтвердження такоi пропозицii, Е. Дмитренко пише, що особлива юридична сила рiшень органiв конституцiйноi юрисдикцii вiдрiзняi iх вiд актiв судiв загальноi юрисдикцii та iнших судових органiв i водночас зближуi з актами законодавства, оскiльки рiшенням цих органiв з конкретних справ надаiться характер юридичного прецеденту [6; с. 133].

Згiдно Закону Украiни тАЮПро Конституцiйний Суд УкраiнитАЭ [11] Конституцiйний Суд Украiни приймаi рiшення i даi висновки у справах щодо:

1) конституцiйностi законiв та iнших правових актiв Верховноi Ради Украiни, актiв Президента Украiни, актiв Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, правових актiв Верховноi Ради Автономноi Республiки Крим;

2) вiдповiдностi Конституцii Украiни чинних мiжнародних договорiв Украiни або тих мiжнародних договорiв, що вносяться до Верховноi Ради Украiни для надання згоди на iх обовтАЩязковiсть;

3) додержання конституцiйноi процедури розслiдування i розгляду справи про усунення президента Украiни з поста у порядку iмпiчменту;

4) офiцiйного тлумачення Конституцii та законiв Украiни.

Власне вплив на банкiвськi вiдносини Конституцiйний Суд Украiни реалiзовуi, виконуючи перше та четверте iз перелiчених повноважень. Рiшення Конституцiйного Суду Украiни по таких справах не маi пiдстав вiдносити до новостворених нормативних документiв, що займуть певне мiсце серед пiдзаконних актiв. Адже специфiка нормативних приписiв рiшень Конституцiйного Суду Украiни полягаi в тому, що такi приписи не створюють нових рiзновидiв фiнансово-правового регулювання, а дають тлумачення iснуючих фiнансово-правових норм [8; с. 132], у тому числi i банкiвських. РЖншими словами, пише Т. Латковська, основне завдання органу конституцiйноi юрисдикцii тАУ не створення правових норм, а розкриття iх реального змiсту, не змiна конституцiйних приписiв, а iх тлумачення [9; с. 74].

Пiдсумовуючи, зазначимо, що прийнятi рiшення не i правостворюючими актами, в iх складi немаi нових банкiвських юридичних норм; цi акти характеризуються як iнтерпретацiйнi, тобто вони пояснюють iснуючi норми та обумовлюють iх правильне застосування. Беручи це до уваги, рiшення Конституцiйного суду Украiни не повиннi входити до iнкорпорованого збiрника. Однак акти Конституцiйного Суду Украiни необхiдно враховувати при проведеннi подальших етапiв систематизацii банкiвського законодавства, оскiльки вони все ж таки i джерелами банкiвського права.

Неоднозначним i погляд на iнше джерело банкiвського права тАУ судову практику. РЗi важко назвати джерелом права у його традицiйному розумiннi. З iншого боку, судова практика не зосереджуiться тiльки на безпосередньому застосуваннi норм; до ii змiсту входять також узагальнення висновкiв правозастосовноi дiяльностi всiх ланок судовоi системи та офiцiйне нормативне тлумачення права. На думку Е.Дмитренко, судова практика, яка закрiплюiться в окремих рiшеннях з фiнансових (у тому числi, банкiвських) питань, на вiдмiну вiд керiвних розтАЩяснень Пленуму Верховного Суду Украiни, не маi обовтАЩязкового значення, але вона i необхiдною:

а) для зтАЩясування змiсту фiнансового законодавства та його правильного застосування;

б) для врахування у процесi вдосконалення чинного законодавства i видання нормативно-правових актiв [6; с. 132].

Розглядаючи судову практику на предмет можливого включення до iнкорпорованого збiрника, можна з упевненiстю сказати, що в такому включеннi немаi потреби, оскiльки подiбнi акти, реалiзовуючи норми права, не створюють новi, i крiм цього можуть бути актами iнтерпретацiйного характеру, подiбно до актiв Конституцiйного Суду Украiни.

Окремого розгляду потребуi питання можливостi внесення до iнкорпорованого збiрника актiв Верховного Суду Украiни.

Теорiя фiнансового права обТСрунтовуi, що при розвтАЩязаннi спорiв за участю субтАЩiктiв фiнансових правовiдносин судовими органами рiзних iнстанцiй не тiльки здiйснюiться контроль за правильнiстю застосування фiнансового законодавства, а й узагальнюiться вiдповiдна практика розвтАЩязання таких спорiв. Вивчення цiii практики даi можливiсть Верховному Суду Украiни давати керiвнi розтАЩяснення щодо застосування фiнансового законодавства. Значення таких керiвних розтАЩяснень полягаi в тому, що вони:

а) мiстять багато положень, вироблених судовою практикою, якi впливають на процес створення нових норм i удосконалення чинного законодавства, оскiльки вони у подальшому сприймаються законодавцем i формулюються у виглядi норм права;

б) свiдчать про ефективнiсть законодавства, вiдповiднiсть (невiдповiднiсть) окремих норм новим потребам життя;

в) конкретизують норми права, вираженi в абстрактнiй формi, наближують iх до конкретних ситуацiй;

г) мiстять тлумачення норм права, орiiнтують судову практику на правильне застосування чинного законодавства [6; с.130-131].

Керiвнi розтАЩяснення Пленуму Верховного Суду Украiни мають обовтАЩязковий характер. Але такий характер не i загальним для всiх субтАЩiктiв банкiвських вiдносин, а лише для учасникiв судочинства. З iншого боку, для субтАЩiкта банкiвських вiдносин права, якi реалiзуються у процесi судового розгляду конкретноi справи, i лише складовою частиною усiх прав зазначеного субтАЩiкта. Тобто, коли субтАЩiкт банкiвських вiдносин не виступаi учасником судового розгляду, дiя актiв Верховного Суду Украiни на нього не поширюiться.

РЖз вищезазначеного випливаi, що акти Верховного Суду Украiни не можуть бути включенi до iнкорпорованого збiрника банкiвського законодавства в силу наступних причин:

1) акти носять, в основному, iнтерпретацiйний (пояснювальний) характер;

2) положення з актiв хоча i мають загальний характер та розрахованi на багаторазове застосування, не i нормами права, оскiльки прийнятi невiдповiдним субтАЩiктом правотворчостi;

3) акти дещо покращують регулювання розгляду судовоi справи. Але таке регулювання носить одиничний та додатковий характер.

Одиничний характер проявляiться у тому, що покращення регулювання вiдносин спостерiгаiться тiльки у сферi судочинства, а додатковий тАУ у тому, що основне регулювання здiйснюiться законодавчими нормами.

Визначивши, якi нормативно-правовi акти входять до змiсту iнкорпорованого збiрника банкiвського законодавства, можна стверджувати, що структура цього iнкорпорованого збiрника складаiться з двох частин. У першiй частинi збiрника будуть зiбранi закони Украiни i мiжнароднi акти, а у другiй тАУ пiдзаконнi нормативно-правовi акти Украiни. РЖнкорпорований збiрник iз такою структурою стане пiдТСрунтям для проведення консолiдацii банкiвського законодавства.

Консолiдацiя i складнiшою формою систематизацii законодавства, нiж iнкорпорацiя. РЗi роль у систематизацiйних процесах незаперечна. Як свiдчить практика, вона виступаi як вища форма систематизацii у тих галузях, де немаi потреби прийняття кодексiв, i як обовтАЩязкова передумова прийняття кодексiв там, де у цьому i потреба. Таке видiлення вимагаi глибшого усвiдомлення ролi правового iнституту у правовiй системi, способи його формалiзацii у законодавствi i нагальним завданням i дослiдження цього явища, що вiдкриi перспективи розробки теоретичних i методологiчних проблем систематизацii законодавства, сприятиме усвiдомленню здiйсненню правовоi реформи [11; с. 21]. Рятуючи законодавство вiд надмiрноi роздробленостi, консолiдацiя тим самим сприяi обтАЩiднанню поточноi правотворчостi у спорiдненнi (однотипнi) групи i формуванню на цiй основi iдиних, унiфiкованих положень [7; с. 177].

Проте науковий погляд, в основi якого лежить твердження, що консолiдацiя i завершальним етапом у процесах систематизацii, у певних галузях та пiдгалузях права, не повною мiрою вiдображаi сутнiсть i мету консолiдацii як такоi. Ми цiлком погоджуiмося з тими ученими, якi пiдкреслюють значення консолiдацii, як промiжноi форми систематизацii законодавства. Так, ще на початку ХРЖХ столiття вiдомий державний дiяч та юрист Михайло Сперанський вважав консолiдацiю промiжним, передуючим етапом кодифiкацii законодавства. За його баченням цiii проблеми, без консолiдацii неможливий процес кодифiкацii нормативного матерiалу. Вчений надаi iй особливого звучання як безумовнiй логiчнiй складовiй цього процесу упорядкування [122; с. 138.]. У кiнцi того ж столiття вiдомий нiмецький юрист К. Бергбом писав, що кодифiкацiя законодавства базуiться на консолiдацii, що i принципом здорового глузду в правi [6; с. 191]. Тому починаючи з ХVРЖРЖРЖ столiття в Украiнi починаi використовуватися консолiдацiйна практика. Серед консолiдацiйних актiв можна назвати тАЮПроцес короткий наказний, виданий при резиденцii гетьманськiйтАЭ (1734), тАЮЕкстракт малоросiйських правтАЭ (1767), консолiдацiйнi акти на теренах Закарпаття, яке входило до Чехословацькоi республiки. Щодо сучасних консолiдованих актiв, то як приклад, можна навести Консолiдований акт про рiвну оплату працi чоловiкiв i жiнок.

У данiй роботi консолiдацiя розглядаiться в аспектi перспективи розробки та прийняття Банкiвського кодексу Украiни, а для проведення кодифiкацii потрiбно, перш за все, значну кiлькiсть банкiвських нормативно-правових актiв обтАЩiднати у певну групу, тобто консолiдувати, а вже потiм проводити кодифiкацiю вiтчизняного банкiвського законодавства. Таке вагоме значення консолiдацii не знiмаi з неi ряду проблем внутрiшнього онтологiчного тлумачення, без дослiдження яких неможливе повне розкриття процедури консолiдацii законодавства.

Аналiз консолiдацii законодавства необхiдно здiйснити поетапно. Спочатку розглянемо категорii тАЮконсолiдацiятАЭ та тАЮконсолiдацiя банкiвського законодавстватАЭ на основi фiлософського методу переходу вiд загального до одиничного. Такий метод був застосований при розглядi поняття iнкорпорацii. А оскiльки як iнкорпорацiя, так i консолiдацiя спiльнi в тому, що двi i формами систематизацii, то варто застосувати такий пiдхiд при розглядi категорiй тАЮконсолiдацiятАЭ та тАЮконсолiдацiя банкiвського законодавстватАЭ. Пiсля чого, знаючи загальнi риси консолiдацii, визначимо специфiчнi фiнансовi риси консолiдацii банкiвського законодавства в аспектi ii одиничного начала.

У процесi дослiдження категорii консолiдацii перед нами постаi низка проблемних аспектiв, таких як приналежнiсть, етимологiчнi характеристики, поняттiвi ознаки консолiдацii. Розглянемо iх.

Питання приналежностi консолiдацii виникаi у звтАЩязку з неоднозначною позицiiю вчених на внутрiшнi призначення консолiдацii. У науковiй лiтературi iснують як погляди, про те, що консолiдацiя i формою систематизацii законодавства, так i погляди, тАУ що консолiдацiя такою формою не виступаi.

Ракурсним на цю проблему i погляд С. Алiксiiва, який пише, що консолiдацiя хоча i i зведенням до одного i того ж акту рiзних нормативних приписiв з одного i того ж питання, однак за своiю сутнiстю представляi собою не бiльше чим особливий вид, спосiб зовнiшньоi обробки законодавчих матерiалiв. Далi вчений зазначаi, що при консолiдацii поряд iз обтАЩiднанням норм проводяться виключення будь-якого роду нормативних положень, якi не тiльки формально, але й фактично втратили своi значення; якi мають тимчасовий характер, а отже, застосовуються всi характернi для iнкорпорацii прийоми зовнiшньоi обробки законодавчих матерiалiв [3; с. 70].

Саме слово тАЮконсолiдацiятАЭ походить вiд латинських слiв тАЮсоn (сum)тАЭ тАУ тАЮразомтАЭ та тАЮsolidотАЭ тАУ тАЮобтАЩiдную, зрощуютАЭ (пiзньолатинське тАЮсоnsolidаtiотАЭ тАУ обтАЩiднання, згуртуваннятАЭ). Виходячи з такого етимологiчного аналiзу поняття консолiдацii, РЖ. Котюк та О. Котюк зазначають, що поняття тАЮконсолiдацiя правових актiвтАЭ означаi обтАЩiднання та таку зовнiшню обробку останнiх, яка полягаi у розташуваннi iх у певному порядку тАУ хронологiчному, за галузями права, окремими питаннями тощо. Наслiдком цiii роботи i збiрники правових актiв з вiдповiдних галузей права, конкретних питань тощо. Причому така робота може мати як офiцiйний, так i неофiцiйний характер [11; с. 114].

Звернемося до проблеми термiнологiчноi визначеностi категорii консолiдацii законодавства. У лiтературi зустрiчаються погляди, коли категорiю консолiдацii розглядають пiд iншим термiном, залишаючи при цьому внутрiшнi змiстове значення консолiдацii. Так, зокрема, Н. Пронюк, дослiджуючи систематизацiю украiнського законодавства в умовах ринкових перетворень, називаi консолiдацiю iнституцiалiзацiiю [11; с. 21]. Не можемо погодитися з тим, що такий пiдхiд i доцiльним. Згiдно вище розглянутих методологiчних правил етимологiчного аналiзу будь-яких понять, недоцiльно без достатнiх пiдстав рiзним термiнам надавати одного й того ж значення, термiну треба надавати того смислу, який йому надаiться у загальнонауковому значеннi. А оскiльки бiльшiсть науковцiв при дослiдженнi систематизацiйних процесiв у теоретичному та прикладному аспектах пiд другою формою систематизацii законодавства звертаються до термiну тАЮконсолiдацiятАЭ, то варто використовувати саме цей термiн, а не будь-який iнший.

Розглянемо ще один момент термiнологiчного аналiзу категорii тАЮконсолiдацiятАЭ, який, однак, i вужчого характеру i стосуiться консолiдацii банкiвського законодавства.

Перейдемо до теоретичноi характеристики консолiдацii законодавства та, у першу чергу, зтАЩясуiмо ii поняттiвi аспекти.

Згiдно визначення С. Станiк, консолiдацiя тАУ це обтАЩiднання в iдиний нормативно-правовий акт декiлькох актiв, якi регламентують дiяльнiсть в однiй сферi суспiльних вiдносин, без втручання в iхнiй змiст [15; с. 36-37]. Думку продовжуi М. Кравчук, який визначаi консолiдацiю як поiднання багатьох нормативно-правових актiв з одного питання рiзних епох i зведення iх в один акт, а також пристосування iх до нових економiчних i полiтичних вiдносин [13; с. 159].

У процесi консолiдацii досягаiться значне спрощення та покращення форми правового регулювання. Завдяки iй полегшуiться пошук та розумiння дiючих по даному питанню правових норм, позбавлення законодавства вiд застарiлих норм [2; с. 40]. РЗi цiлями i усунення множинностi нормативних актiв, iх унiфiкацiя, створення у структурi законодавства великих блокiв нормативного матерiалу як вихiдноi бази для проведення кодифiкацiйноi роботи [1; с. 76].

Таким чином, можна запропонувати таке визначення консолiдацii банкiвського законодавства.

Консолiдацiя банкiвського законодавства тАУ це промiжна форма систематизацii банкiвського законодавства, яка проводиться з метою обтАЩiднання норм iнкорпорованих збiрникiв та внесення деяких уточнень до таких норм шляхом утворення консолiдованого акта.

Мета проведення консолiдацii банкiвського законодавства тАУ упорядкування банкiвських норм, виявлення н

Вместе с этим смотрят:

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения

Актуальные проблемы и споры в автостраховании

Акцiонернi банки в Росii в XVIII-XIX столiттях