Туризм, як багатогранне суспiльне явище: сутнiсть, державне регулювання, види послуг
Тема 1. Туризм як багатограннне суспiльне явище. Основнi поняття, функцii та форми органiзацii
1.1 Сучаснi пiдходи до визначення туризму
У сучасному свiтi туризм тАУ це багатогранне явище, тiсно пов'язане з економiкою, iсторiiю, географiiю, архiтектурою, медициною, культурою, спортом та iншими науками. Однак жодна з них не може повнiстю i вичерпно характеризувати його як об'iкт власних дослiджень, жоден з iснуючих соцiально-економiчних iнститутiв не в змозi самостiйно розв'язати комплекс його проблем.
РЖснуi багато поглядiв на туризм як на галузь господарства, на мiжгалузевий комплекс або ринок, де туристське пiдприiмство з продукцii рiзних галузей формуi туристський продукт.
Туризм як окремий випадок подорожi маi власнi понятiйно -термiнологiчнi обмеження та характеристики. Одне з перших i найбiльш точних визначень туризму, яке в своiй основi й сьогоднi використовуiться для найбiльш суттiвих характеристик, що вiдрiзняють його вiд iнших видiв дiяльностi, було сформульоване професорами Бернського унiверситету (Швейцарiя) Хунзикером i Крапфом i пiзнiше було прийняте Мiжнародною асоцiацiiю наукових експертiв з туризму. Цi вченi визначили туризм як ряд явищ i взаiмовiдносин, якi виникають в результатi подорожування людей до тих пiр, поки це не приводить до постiйного перебування i отримання будь-якоi вигоди. Таке визначення не стосуiться екскурсiй, не пов'язаних з ночiвлею, а також дiлових подорожей, якi передбачають отримання доходу, навiть якщо його отримують не в краiнi перебування. З часом базова концепцiя туризму розширилася.
В сучаснiй науковiй лiтературi описано багато пiдходiв до визначення поняття тАЬтуризмтАЭ. За рiзними ознаками цi пiдходи можна обтАЩiднати в декiлька груп:
Ø туризм як особлива форма пересування людей за маршрутом з метою вiдвiдування конкретного обтАЩiкта або задоволення своiх iнтересiв та повернення на постiйне мiсце проживання. Поняття тАЬтуризмтАЭ почало формуватися з початком масовостi, тобто перемiщень значноi кiлькостi людей з метою змiстовного проведення дозвiлля;
Ø туризм як рух (перемiщення) людей, перебування за межами постiйного мiсця проживання та тимчасове перебування на обтАЩiктi зацiкавлення. Рух i невiдтАЩiмною потребою органiзму, тому людинi завжди було властиве подорожування;
Ø туризм як форма розвитку особистостi, яка реалiзуiться через його соцiально-гуманiтарнi функцii (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
Ø туризм як форма органiзацii вiдпочинку, проведення дозвiлля;
Ø туризм як галузь господарства повтАЩязана з обслуговуванням людей, якi тимчасово знаходяться поза межами постiйного мiсця проживання;
Ø туризм як сегмент ринку, на якому сходяться пiдприiмства галузей господарства таких як транспорту, харчування, готельного господарства, культури, торгiвлi тощо;
Ø туризм як явище, яке виходить за межi традицiйних уявлень, якi асоцiюються виключно з вiдпочинком.
Цiлий ряд вчених розглядають туризм передусiм як форму мiграцii населення; пiд туризмом прийнято розумiти одну з форм мiграцii населення, що характеризуiться тимчасовим його перемiщенням з одного району краiни до iншого, або з однiii краiни до iншоi; пiд туризмом розумiють всi види пересування, не пов'язанi зi змiною мiсця проживання i роботи.
Вченi-правознавцi додають сюди також правовий аспект, визначаючи туризм, зокрема мiжнародний як систему подорожей, що здiйснюiться на пiдставi мiжнародних угод з урахуванням дiючих мiжнародних звичаiв.
Туризм розглядаiться i як форма розумового та фiзичного виховання, що реалiзуiться через соцiально-гуманiтарнi функцii: виховну тАУ формування почуття колективiзму, моральних та естетичних якостей; освiтню тАУ закрiплення та розширення знань з краiзнавства та краiнознавства, природознавства, топографii, iсторii, знайомство з культурою та традицiями краiн i народiв свiту; оздоровчу тАУ дотримання оптимального режиму навантажень, використання сприятливого впливу природних факторiв на стан органiзму, дотримання правил особистоi та суспiльноi гiгiiни, розвиток адаптацiйних можливостей, пiдтримка органiзму на достатньо високому рiвнi фiзичноi пiдготовки; спортивну тАУ створення бази загальноi фiзичноi пiдготовки, спецiальна пiдготовка з туристськоi технiки, досягнення максимальних результатiв у туризмi.
Пiд туризмом розумiють популярну форму органiзацii вiдпочинку, проведення дозвiлля. Часто туризм розглядаiться як рiзновид рекреацii, активний вiдпочинок, пiд час якого вiдновлення працездатностi поiднуiться з оздоровчими, пiзнавальними, спортивними й культурно-розважальними цiлями розширеного вiдтворення сил людини.
У бiльшостi визначень знаходить мiсце соцiокультурна функцiя туризму: туризм тАУ це система й форма використання вiльного часу i за допомогою сфери послуг у подорожах, що поiднуi вiдпочинок зi змiцненням здоров'я людини, пiдвищенням ii загальноi культури i освiти i справляi на неi виховний вплив, ефективний засiб пiзнання, пiдвищення культурного рiвня особистостi.
Манiльська декларацiя свiтового туризму (Фiлiппiни, 1980 р.) визначаi його як один з видiв активного вiдпочинку, що являi собою подорож, яка здiйснюiться з метою пiзнання тих чи iнших районiв, нових краiн i поiднуiться в рядi краiн з елементами спорту. Крiм того, туризм розглядаiться як дiяльнiсть, що маi важливе значення в життi народiв з огляду на безпосереднiй вплив на соцiальну, культурну, освiтню та економiчну областi життя держав та iх мiжнароднi вiдносини.
Органiзацiя ОбтАЩiднаних Нацiй визначаi туризм як активний вiдпочинок, що впливаi на змiцнення здоров'я, фiзичний розвиток людини, пов'язаний з ii пересуванням за межами постiйного мiсця проживання. Туризм висвiтлюiться i як вид подорожi, що здiйснюiться для вiдпочинку, освiтнiх, дiлових, любительських та спецiалiзованих цiлей.
Вченi-економiсти розглядають туризм як галузь економiки нематерiальноi сфери (iндустрiя туризму) з обслуговування людей, що знаходяться поза мiсцем постiйного проживання; як суспiльно-органiзовану економiчну дiяльнiсть, спрямовану на виробництво товарiв i послуг для задоволення потреб людей, що знаходяться за межами постiйного мiсця проживання. До таких визначень належать i тi, що характеризують туризм як вид споживання, вид зовнiшньоi торгiвлi, експорт iнформацii i вражень. Найбiльш загальним у рядi економiчних характеристик туризму i визначення росiйського вченого В.РЖ. Азара, який визначаi туризм як велику економiчну систему з рiзноманiтними зв'язками мiж окремими елементами в рамках як народного господарства окремоi краiни, так i зв'язкiв нацiональноi економiки зi свiтовим господарством у цiлому. Вважаiться, що туризм як економiчне явище охоплюi попит (турист), пропозицiю (туристська iндустрiя) i туристський продукт, на який спрямовано iнтерес туриста. Крiм того, туризм розглядаiться як сегмент свiтового ринку, на якому сходяться пiдприiмства традицiйних галузей господарства (транспорт, ресторанне господарство, готельне господарство, культура, торгiвля тощо) з метою пропозицii своii продукцii та послуг туроператорам тАУ пiдприiмствам з формування, просування та реалiзацii туристського продукту. Туризм можна визначити як сукупнiсть явищ та взаiмних вiдношень, що виникають при взаiмодii туристiв, постачальникiв (виробникiв), органiв влади та мiсцевого населення в процесi туристичноi дiяльностi
Найбiльш унiверсальне, унiфiковане визначення туризму використовуiться в його статистицi. Згiдно з цим визначенням, туризмом вважаiться дiяльнiсть осiб, якi подорожують i перебувають у мiсцях, що знаходяться за межами iхнього звичайного середовища протягом перiоду, що не перевищуi одного року пiдряд, з метою вiдпочинку, дiловими та iншими цiлями.
Це визначення, прийняте Всесвiтньою туристською органiзацiiю, використовуiться в усiх краiнах-членах ВТО, в тому числi в Украiнi. У Законi Украiни тАЬПро туризмтАЭ записано: тАЬТуризм тАУ тимчасовий виiзд людини з мiсця постiйного проживання з оздоровчою, пiзнавальною або професiйно-дiловою метою без заняття оплачуваною дiяльнiстютАЭ.
1.2 Основнi поняття i термiни у туризмi
Важливе значення маi розумiння рiзницi мiж поняттями ВлподорожуючийВ», ВлвiдвiдувачВ», ВлтуристВ» та ВлекскурсантВ»
Подорожуючий тАУ будь-яка особа, яка здiйснюi подорож за межi середовища свого постiйного проживання незалежно вiд мети подорожi та транспортного засобу, що використовуiться.
Згiдно визначення ВТО, вiдвiдувач тАУ це особа, яка здiйснюi подорож в будь-яке мiсце, що знаходиться поза межами звичного середовища перебування, на термiн, не бiльше 12 мiсяцiв пiдряд, без зайняття оплачуваною дiяльнiстю з джерел вiдвiдуваноi краiни з будь-якою метою.
Це визначення охоплюi двi категорii:
1) туристи тАУ вiдвiдувачi, якi здiйснюють не менш нiж одну ночiвлю в колективних або iндивiдуальних засобах розмiщення вiдвiдуваноi краiни з будь-якою метою, крiм зайняття оплачуваною дiяльнiстю. Туристами також вважають екiпажi лiтакiв та суден, якi прибувають в краiну та використовують засоби розмiщення краiни перебування;
2) одноденнi вiдвiдувачi (екскурсанти) тАУ вiдвiдувачi, якi не здiйснюють ночiвлi в краiнi перебування. До них вiдносять: пасажирiв круiзних суден, якi ночують на борту, незалежно вiд часу зупинки; особи, що здiйснюють подорож протягом одного дня; екiпажi, якi залишаються в краiнi на один день для вiдпочинку, але не ночують; власники i пасажири яхт (якщо вони ночують на яхтi).
До категорii туристiв не включають i вiдповiдно не враховують у статистицi туризму:
тАУ осiб, якi працюють у краiнi перебування i отримують за це грошову винагороду тАУ iноземних робiтникiв;
тАУ мiгрантiв, в тому числi утриманцiв i супроводжуючих;
тАУ осiб, якi прибувають з метою навчання на строк понад шiсть мiсяцiв;
тАУ вiйськовослужбовцiв, iх утриманцiв та членiв сiмей, за винятком прибуття з метою туризму;
тАУ працiвникiв дипломатичних служб, а також утриманцiв, членiв сiмей, обслугу працiвникiв дипломатичних служб;
тАУ бiженцiв i кочовикiв, примусових переселенцiв;
тАУ мешканцiв прикордонних територiй, якi постiйно мiгрують з метою пошуку роботи;
тАУ осiб, якi залишаються на постiйне проживання у краiнi перебування;
тАУ осiб, якi здiйснюють подорожi з метою державноi служби (державнi дiячi, члени делегацiй, дипломатii, торговельнi мiсii, вiйськовослужбовцi та iн.);
тАУ учасникiв наукових експедицiй;
тАУ осiб, якi в юридичному значеннi не в'iхали до краiни (наприклад, пасажири авiалайнерiв, якi не залишають транзитноi зони аеропорту) тАУ транзитнi подорожуючi;
тАУ учасникiв подорожi транспортним засобом (потягом, автобусом тощо), якi ночують в транспортному засобi;
тАУ члени екiпажiв морських та повiтряних суден, залiзничних потягiв, якi ночують на суднi або у вагонi потягу, або не проводять нiч в мiсцi вiдвiдування;
тАУ подорожуючi, якi проiжджають через краiну без зупинки, навiть якщо iхня подорож триваi понад 24 години.
Туристична дiяльнiсть тАУ дiяльнiсть з надання рiзноманiтних туристичних послуг вiдповiдно до вимог чинного законодавства. РЖншими словами тАУ це сфера працi, де виробляiться i реалiзовуiться туристичний продукт i органiзуiться його споживання тАУ обслуговування туристiв
Суб'iкти туристичноi дiяльностi тАУ пiдприiмства, установи, органiзацii (незалежно вiд форм власностi) , а також фiзичнi особи, що зареiстрованi у встановленому порядку i мають лiцензiю на здiйснення дiяльностi, повтАЩязаноi iз наданням туристичних послуг.
Туристична фiрма тАУ суб'iкт пiдприiмництва, що займаiться створенням, реалiзацiiю та органiзацiiю споживаннятуристичного продукту i маi лiцензiю на таку дiяльнiсть
Туристична iндустрiя тАУ це сукупнiсть виробництв рiзних галузей господарства, закладiв культури, освiти та науки, щозабезпечують створення матерiальноi бази туризму, пiдготовку кадрiв, виробництво, збут i споживання туристичного продукту. Сюди входять туристичнi фiрми та фiрми-перевiзники, заклади розмiщення i харчування, навчальнi заклади, iнформацiйнi та рекламнi туристичнi органiзацii, орзани управлiння туризмом, пiлприiмства тАУ виробники товарiв турист ського попиту, будiвельнi компанii та iн.
Туристський продукт тАУ попередньо розроблений комплекс туристських послуг, який поiднуi не менш нiж двi такi послуги, що реалiзуiться або пропонуються для реалiзацii за визначеною цiною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розмiщення та iншi туристськi послуги, не пов'язанi з перевезенням i розмiщенням (послуги з органiзацii вiдвiдувань об'iктiв культури, вiдпочинку та розваг, реалiзацii сувенiрноi продукцii тощо).
Туристичнi ресурси тАУ сукупнiсть природних i створених людиною предметiв та явищ довкiлля, що вмкористовуються в сферi туризму як об'iкти туристичного зацiкавлення й компоненти для створення туристичного продукту. Подiляються на природно-клiматичнi, iсторико-культурнi та соцiально-економiчнi.
1.3 Фактори, що впливають на розвиток туризму
Будучи складною соцiально-економiчною системою, туризм схильний до впливу з боку чисельних факторiв, роль яких в кожний момент може бути рiзною. Тому iх облiк об'iктивно необхiдний для органiзацii ефективноi туристськоi дiяльностi.
Основнi фактори, що впливають на розвиток туризму, подiляються на статичнi й динамiчнi.
До статичних вiдносять сукупнiсть природно-географiчних факторiв, якi мають незмiнне значення. Людина лише пристосовуi iх до туристських потреб, робить бiльш доступними для використання.
До динамiчних факторiв вiдносять: демографiчнi, соцiально-економiчнi, матерiально-технiчнi й полiтичнi фактори, якi можуть мати рiзну оцiнку, значення, що змiнюються в часi й просторi.
Фактори, що впливають на розвиток туризму також пiдроздiляються на:
1) зовнiшнi (екзогеннi);
2) внутрiшнi (ендогеннi).
Зовнiшнi фактори впливають на туризм за допомогою змiн, що вiдбуваються в життi суспiльства, i мають неоднозначний вплив на рiзнi елементи системи туризму.
До зовнiшнiх факторiв вiдносяться:
- природно-географiчнi;
- культурно-iсторичнi;
- економiчнi;
- соцiальнi;
- демографiчнi;
- полiтико-правовi;
- технологiчнi;
- екологiчнi.
Природно-географiчнi (моря, гори, лiси, флора, фауна, клiмат i т. iн.) i культурно-iсторичнi (пам'ятники архiтектури, iсторii i культури) фактори як основа туристських ресурсiв, i визначальними при проектуваннi перспективних програм турiв.
Економiчнi фактори i розвиток туризму мають найтiснiший зв'язок, оскiльки вiд економiчного розвитку краiни залежать доходи населення, рiвень розвитку матерiально-технiчноi бази туризму i його iнфраструктури. Держави з розвинутою економiкою, як правило, лiдирують за кiлькiстю туристських поiздок.
До числа економiчних факторiв також вiдносяться: падiння валового внутрiшнього доходу, iнфляцiя, вiдсотковi банкiвськi ставки, коливання обмiнних курсiв валют. Помiчено, що зростання вiдносноi собiвартостi поiздки на 5% приводить до зменшення попиту на туристський продукт до 10%.
Соцiальнi фактори тАУ це збiльшення вiльного часу (скорочення робочого часу, збiльшення тривалостi вiдпусток) в поiднаннi з полiпшенням життя людей приводить до сплеску зростання в туризмi.
Крiм того, на розвиток туризму мають вплив i такi соцiальнi фактори, як рiвень освiти, вiдношення людей до духовних цiнностей замiсть матерiальних i т. iн.
Демографiчнi фактори чисельностi населення, розмiщення iх по рiзних мiсцевостях, стато вiковоi структури (з видiленням працездатних пенсiонерiв, людей, що навчаються), сiмейного стану, складу сiм'i,.
Збiльшення чисельностi населення впливаi на збiльшення числа туристiв. Найбiльшу схильнiсть до активного туризму мають 18-30-рiчнi, проте загальну активнiсть в рухливостi людей досягають 30-50-рiчнi.
До групи демографiчних факторiв вiдноситься урбанiзацiя. Вона досягла в США 77%, в РДвропi 71%. У результатi урбанiзацii скорочуiться чисельнiсть населення, яке проживаi в невеликих населених пунктах i займаiться сiльським господарством. А це основнi постачальники туристiв.
У демографiчнiй структурi населення вiдбуваються наступнi змiни: старiння населення, зменшення чисельностi 15-24-рiчних; збiльшення працюючих жiнок i бездiтних пар; збiльшення чисельностi самотнiх людей.
Полiтико-правовi фактори тАУ полiтичнi обставини в свiтi i в окремих краiнах, полiтика вiдкриття / закриття кордонiв, пом'якшення адмiнiстративного контролю у сферi туризму, унiфiкацiя податковоi i грошовоi полiтики.
Зниженню темпiв розвитку туризму вплинули подii в краiнах РЖрану, РЖраку, Афганiстану, США, Персидськоi затоки та iн. Екстремiзм, тероризм негативно впливають на розвиток туризму.
Техногеннi фактори пов'язанi з прогресом у технiцi й технологiях. Розвиток науки i технiки (транспорту, iнформацiйних систем, МТБ засобiв розмiщення) позитивно впливають на розвиток туризму. Проте НТП маi iнодi руйнiвний характер: руйнуi середовище, погiршуi екологiю.
Екологiчнi фактори тАУ це фактори, пов'язанi iз станом довкiлля, погiршення цього стану негативно впливаi на туризм.
Внутрiшнi фактори тАУ це ключовi явища i тенденцii, що виявляються безпосередньо в його сферi. До них вiдносяться матерiально-технiчнi фактори, пов'язанi з розвитком засобiв розмiщення, транспорту, ресторанного господарства, торгiвлi, закладiв дозвiлля тощо. Внутрiшнi фактори тАУ це насамперед фактори ринку: Дю них належять:
тАУ процеси попиту, пропозицii;
тАУ сегментацiя ринку, в якому розвиваiться туристський продукт;
тАУ власне маркетинг;
тАУ туристський приватний сектор;
тАУ людський фактор.
Перерахованi вище фактори, в свою чергу, пiдроздiляються на екстенсивнi, iнтенсивнi й стримуючi (негативнi).
До екстенсивних факторiв вiдносять: зростання чисельностi робiтникiв, збiльшення кiлькостi залучених до обороту матерiальних ресурсiв, будiвництво нових обтАЩiктiв туризму з технiчним рiвнем iснуючих.
РЖнтенсивнi фактори: пiдвищення квалiфiкацii персоналу, розвиток професiйно-квалiфiкацiйноi структури; технiчне удосконалення матерiальноi бази за рахунок впровадження досягнень i результатiв науково-технiчного прогресу, включаючи реалiзацiю цiльових програм покращення культури i якостi обслуговування, iндустрiалiзацii, технологiзацii i комптАЩютерiзацii туризму, рацiональне використання наявних матерiальних ресурсiв, обтАЩiктiв, маршрутiв
До стримуючих факторiв, що впливають на розвиток туризму негативно, вiдносяться: кризи, мiлiтаризацiя економiки, зростання зовнiшньоi заборгованостi, полiтична нестабiльнiсть, зростання цiн на предмети споживання, безробiття, фiнансова нестабiльнiсть, зменшення обсягiв споживання, несприятливе екологiчне становище, банкрутство туристських пiдприiмств, невиконання турфiрмами своiх зобовтАЩязань та iн.
Особливе мiсце серед факторiв, що мають вплив на розвиток туризму, займаi сезоннiсть, яка виступаi як найважливiша специфiчна проблема.
Сезоннiсть - це властивiсть туристських потокiв концентруватися в певних мiсцях протягом невеликого перiоду часу. З економiчноi точки зору вона повтАЩязана з коливаннями попиту, що повторюiться. У краiнах Пiвнiчноi пiвкулi з помiрним клiматом основними (ВлвисокимиВ») сезонами i лiтнiй (липень-серпень) i зимовий (сiчень-березень). Крiм того, видiляються мiжсезоння (квiтень-червень, вересень) i Влмертвий сезонВ» (жовтень-грудень), при яких туристськi потоки загасають i попит знижуiться до мiнiмуму.
Клiматичнi фактори пов'язанi з тим, що в бiльшостi регiонiв свiту погоднi умови для подорожей, вiдпочинку, лiкування, занять спортом розрiзняються за мiсяцями року.
Соцiальнi фактори обумовленi тим, що велика частина шкiльних канiкул припадаi на лiтнi мiсяцi. Тому батьки прагнуть приурочити свою вiдпустку до цього часу i вiдпочивати разом з дiтьми. Високий рiвень попиту на туристськi поiздки влiтку пов'язаний i з поширеною в iвропейських краiнах практикою, зупинки пiдприiмств на профiлактичний ремонт у липнi-серпнi (мiсяцi якнайменшоi продуктивностi працi).
Згладжування сезонностi в туризмi даi великий економiчний ефект, дозволяючи збiльшити термiни експлуатацii матерiально-технiчноi бази, пiдвищити ступiнь використання працi персоналу протягом року, збiльшити надходження вiд туризму.
1.4 Функцii туризму в суспiльствi
За своiю сутнiстю туризм тАУ явище багатофункцiональне. Вiн активно впливаi на життя людей органiзацiю iх працi та вiдпочинку, а вiдтак тАУ на економiчний i соцiальний розвиток суспiльства. Роль туризму в сучасному свiтi визначаiться передусiм тим, що вiн i частиною соцiальноi сфери, виконуючи функцii соцiального характеру.
1) туризм являi собою вид вiдпочинку, сприяi вiдновленню сил i працездатностi людини i вiдповiдно психофiзiологiчних ресурсiв суспiльства;
2) туризм сприяi рацiональному використанню вiльного часу людини;
3) важливу роль туризм виконуi у сферi зайнятостi й пiдвищення життiвого рiвня мiсцевого населення;
4) туризм можна вважати екологiчно безпечною сферою дiяльностi людини;
5) туризм збагачуi соцiально-економiчну iнфраструктуру i мiжрегiональну спiвпрацю краiн, держав i народiв.
Головною соцiальною функцiiю туризму i оздоровча, або рекреацiйна. Суть ii в тому, щоб вiдновлювати сили й внутрiшнi ресурси людини, витраченi пiд час працi та виконання повсякденних побутових обовтАЩязкiв. При чому оздоровчий ефект подiляiться на лiкувальний i профiлактичний. Вiдпочинок при цьому маi активний характер, включаi рiзноманiтнi розваги, якi допомагають змiнити вид дiяльностi, оточення, познайомитися з iншими людьми, новою культурою, традицiями, звичаями, узнати невiдомi природнi особливостi i явища.
Ритми сучасного життя бiльшостi iндустрiально розвинених держав супроводжуються збiльшенням виробництва, урбанiзацiiю, нерiдко погiршенням екологiчного становища, iзоляцiiю мешканцiв мiст вiд природи, надходженням значного обсягу iнформацii. Вищевказанi фактори сприяють тому, що людина вiдчуваi стомленiсть, яка маi фiзичний i психологiчний характер, що, у свою чергу, призводить до збiльшення конфлiктних ситуацiй в побутi i на виробництвi, погiршення здоровтАЩя, знижуi життiву активнiсть. Подолати цi негативнi наслiдки допомагаi туризм, який i ефективною формою повного i всебiчного оновлення, бо людинi надаiться можливiсть тимчасово покинути мiсце постiйного проживання, трудовоi дiяльностi, змiнити оточення i спосiб життя.
Ця функцiя туризму i прiоритетною з точки зору туристiв.
Соцiокультурна функцiя туризму впливаi на суспiльне життя краiни, яка приймаi туристiв. РЖнтерес туристiв до iсторii та культури краiни викликаi в ii громадян зосередити увагу на власних iсторичних традицiях, досягненнях нацiональноi культури, почуття гордостi за свою краiну. Туризм сприяi культурному обмiну мiж рiзними народами, релiгiями та культурами
Науково-технiчний прогрес i автоматизацiя виробництва сприяють збiльшенню вiльного часу працюючих, проблема його рацiонального використання також належить до числа соцiальних. Вирiшити цю проблему можна за допомогою туризму, бо громадяни можуть провести своi дозвiлля на екскурсiях, у походах, подорожах.
Розвинена туристська галузь дозволяi вирiшувати таке важливе завдання, як зайнятiсть мiсцевого населення. Розвиток туристськоi iнфраструктури сприяi залученню трудових ресурсiв, спрямовуючи iх на обслуговування туристiв. Туризм, який маi вiдносно швидку окупнiсть i високу прибутковiсть, вирiшуi ще одну проблему соцiального плану тАУ сприяi пiдвищенню життiвого рiвня мiсцевого населення як прямо так i побiчно.
Близькою до соцiокультурноi i освiтньо-виховна функцiя туризму, яка дозволяi розглядати його як форму розумового та фiзичного виховання. Туризм сприяi всебiчному розвитку особистостi, формуванню почуття патрiотизму, колективiзму, моральних та естетичних якостей, закрiпленнюта розширення знань з краiзнавства та краiнознавства, природознавства, топографii, iсторii, знайомство з культурою та традицiями краiн i народiв свiту; створення бази загальноi фiзичноi пiдготовки.
Економiчна функцiя Окрiм функцiй соцiального характеру, туризм маi велике значення у вирiшеннi економiчних проблем суспiльства. Туризм впливаi на економiку в таких аспектах:
Ø i джерелом доходу для мiсцевого населення туристських центрiв; стимулюi розвиток галузей, повтАЩязаних з випуском предметiв народного вжитку, бо приплив туристiв пiдвищуi попит на багато видiв товарiв, завдяки чому виробництво розвиваiться;
Ø сприяi розвитку пiзнання i розважального бiзнесу, бо зi сторони мiсцевоi влади придiляiться велика увага тАЬресурсам гостинностiтАЭ, збереженню культурноi спадщини (памтАЩятникiв, музеiв, архiтектурних ансамблей), побудовi рiзноманiтних атракцiонiв для розваг;
Ø даi прибуток i сприяi розвитку транспортних пiдприiмств i органiзацiй;
Ø стимулюi розвиток пiдприiмств звтАЩязку, бо пiдтримуючи контакти з мiсцем постiйного проживання, туристи використовують пошту, телеграф, телефон;
Ø обумовлюють зростання попиту на вироби мiсцевоi промисловостi, сувенiри, якi i рекламою для туристського центру;
Ø сприяють припливу до краiни iноземноi валюти.
Економiчне значення туризму в масштабi держави полягаi в можливостi надходжень до державного i мiсцевих бюджетiв через податки, а також поповнення позабюджетних фондiв.
Полiтична функцiя туризму проявлiiться в тому, що вiн став формою Влнародноi дипломатiiВ». Засобами туризму здiйснюiться активнее спiлкування зi свiтом. Суспiльство стаi вiдкритiшим, вiльнiше iнтегруiться у свiтову спiвдружнiсть. Туризм тАУ це активна форма людського спiлкування, що допомагаi взаiмопiзнанню нацiй, розвитку взаiморозумiння та встановленню культурно-економiчних зв'язкiв мiж народами. Мiжнароднi туристичнi зв'язки i однiiю iз форм мiжнародних вiдносин, що активно впливаi на полiтику держав свiту. ВлТуризм тАУ шлях до мируВ».
Проте не слiд забувати i негативну сторону розвитку туризму У нашi днi масовий туризм породжуi цiлий ряд проблем.
У багатьох краiнах пiд масовим напливом вiдвiдувачiв поступово руйнуються цiннi iсторичнi пам'ятки (Тадж-Махал, iгипетськi пiрамiди, наскельнi розписи i фрески тощо).
Туризм призводить до забруднення довкiлля, вилучення цiнних земель пiд об'iкти iнфраструктури, витоптування рослинностi, грунтовоi ерозii, скорочення чисельностi флори i фауни.
Спiлкування з iноземними гостями iнколи згубно впливаi на мiсцеву культуру та систему цiнностей. Наплив туристiв може призвести до втрати культурноi самобутностi та зруйнувати традицiйний спосiб життя мiсцевого населення. Мiсцевi жителi часто зiштовхуються з негативною стороною туризму, оскiльки туристи роблять те, чого вдома, серед родичiв та друзiв, нiколи б собi не дозволили. Аморальна поведiнка туристiв породжуi чималi проблеми.
Багатi туристи, котрi приiздять у краiни, що розвиваються, прямо чи посередньо призводять до негативних змiн у життi мiсцевих громад. Нерiдко задля власного комфорту туристи привозять зi собою рiзнi дорогi речi, про якi мiсцевi мешканцi можуть лише мрiяти. Бажання мати такi речi змушуi багатьох людей робити великi змiни у своiму життi й iнколи навiть штовхаi до злочинiв.
Мiсцевi жителi часто незадоволено зустрiчають туристiв, особливо великi групи, а, iнколи, i вороже. Причина в тому, що за рахунок мiсцевого населення туристам створюються найсприятливiшi умови. Шум, перенаселенiсть, забруднення навколишнього середовища, втрата особливостей мiсцевоi культури, пошкодження iсторичних, архiтектурних та релiгiйних обтАЩiктiв тАУ все це виникаi внаслiдок масового напливу туристiв.
З огляду на все це при плануваннi та розвитку туризму в конкретних краiнах необхiдно правильно розумiти можливi негативнi екологiчнi та соцiальнi наслiдки i здiйснювати таке планування виключно на засадах стiйкого розвитку туризму.
1.5 Туристськi потреби i мотиви туризму
Вважаiться, що при класифiкацii туристичних подорожей вирiшальне значення маi iхня цiль (мотив). Подорожуючи, турист маi перед собою не одну мету, але в залежностi вiд iндивiдуальних потреб туриста одна з них стаi головною i домiнуючою.
За своiм змiстом туристичнi потреби включають необхiднiсть у психо-фiзiологiчному i духовному розвитку сил. Психофiзiологiчнi потреби людини реалiзуються через харчування, сон i рух, а духовно-iнтелектуальнi тАУ через пiзнання, спiлкування i оздоровлення.
Задоволення потреб вимагаi певного арсеналу засобiв. В туризмi засобами для задоволення потреб виступають рiзноманiтнi блага тАУ туристичнi обтАЩiкти, якi мають позитивну суспiльну користь, а також туристичнi продукти i послуги.
Пiд термiном Влмотиви туризмуВ» розумiють тi спонукальнi причини, якi визначаються бiологiчними i соцiальними потребами i примушують людей задовольняти iх, купуючи туристичний продукт
До основних мотивiв туризму вiдносять:
1. Природнi та клiматичнi мотиви. Цi мотиви туризму переважно i визначальними для туристiв. Вони визначаються природними обтАЩiктами, явищами (клiмат, повiтря, вода, рослиннiсть, гори, лiси), властивостями мiсцевостей та територiй. Такими елементами, наприклад, i природнi фактори. Усi вони вiдiграють важливу роль у розвитку рiзних видiв туризму (зокрема спортивного, гiрського, лижного i.т.д.).
2. Культурнi мотиви. До даного виду мотивiв туризму належать обтАЩiкти, якi складають культурну спадщину краiни. До таких елементiв вiдносяться iсторичнi мiсця, археологiчнi памтАЩятники, музеi, картиннi галереi, театри, народне мистецтво та iн.
3. Економiчнi мотиви. До даного виду мотивiв туризму належать усi тi економiчнi фактори, якi охоплюють вартiсть подорожi. Цей вид мотивiв туризму вiдiграi важливу роль при формуваннi недорогих турпакетiв. Економiчнi мотиви туризму мають суттiвий вплив на велику кiлькiсть туристiв, якi належать до класу з середнiми доходами та нижче.
4. Психологiчнi мотиви. До цього виду мотивiв належать внутрiшнi мотиви туристiв. Цi мотиви зумовленi психологiчними потребами, якi вiдчувають туристи. Необхiдно зазначити, що зi збiльшенням доходiв приватних осiб психологiчнi мотиви туризму бiльшою мiрою впливають на вибiр нових туристських мiсць призначення.
Крiм перерахованих вище основних видiв мотивiв туризму iснують бiльш спецiалiзованi види. РЗх необхiдно враховувати, оскiльки це буде сприяти формуванню кращоi туристськоi полiтики та розвитку економiки туризму в туристських мiсцях призначення. Жоден продукт неможливо вдало просувати на ринку, якщо вiн не був створений у вiдповiдностi з потребами споживачiв. Саме в iндустрii туризму просування продукту та послуг залежить вiд розумiння мотивiв, якими керуються туристи, вiдвiдуючи певнi туристськi регiони.
Мотиви ведуть туриста до кiнцевоi мети тАУ здiйснити подорож до визначеного мiсця призначення. Тому необхiдно показати переваги цього мiсця, якi дозволять туристу вирiшити, що саме це мiсце вiн хоче вiдвiдати.
Основу мiжнародного туристського обмiну складають подорожi з метою вiдпочинку, рекреацii та розваг. Найпоширенiшими мотивами i:
- необхiднiсть звiльнитися вiд повсякденноi роботи;
- можливiсть вiдпочити та розслабитися;
- бажання змiнити обстановку та клiмат;
- пошук романтики;
- можливiсть зайнятися спортом та iн.
1.6 Система класифiкацii в туризмi
Туризм проявляiться у рiзних явищах, звтАЩязках та вiдносинах, що обумовлюi необхiднiсть його класифiкацii. Класифiкацiя туризму полягаi у групуваннi його за окремими однорiдними ознаками, якi залежать вiд певних практичних цiлей.
В залежностi вiд напрямку туристичних потокiв туризм подiляiться на два великi класи: внутрiшнiй i мiжнародний.
До внутрiшнього туризму вiдносяться подорожi мешканцiв якоi-небудь краiни по територii цiii краiни. У мiжнародному туризмi видiляють двi його форми тАФ в'iздний i виiзний, якi розрiзняються по напрямку туристського потоку. Один i той же турист може бути класифiкований як втАЩiзжаючий i виiзжаючий одночасно в залежностi вiд того, вiдносно якоi краiни описуiться його перемiщення.
До втАЩiзного туризму вiдносяться подорожi по якiй-небудь краiнi осiб, якi не i ii мешканцями. До виiзного туризму вiдносяться подорожi мешканцiв якоi-небудь краiни до iншоi краiни.
Внутрiшнiй, в'iздний i виiзний туризм можуть по-рiзному поiднюватися, утворюючи, крiм мiжнародного, нацiональний туризм i туризм у межах краiни.
Нацiональний туризмвключаi внутрiшнiй i виiзний туризм i спiввiдноситься з категорiiю нацiонального виробництва (валового нацiонального продукту).
Туризм у межах краiниохоплюi внутрiшнiй i в'iздний туризм i вiдповiдаi сукупному внутрiшньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрiшнiх i iноземних туристiв.
Форми туризму видiляють за рiзними ознаками:
За характером органiзацii
В· органiзований (плановий)
В· неорганiзований (самодiяльний)
За субтАЭiктами дiяльностi
В· груповий (колективний)
В· iндивiдуальний
В· сiмейний
За тривалiстю перебування
В· короткостроковий
В· довгостроковий
За територiальною ознакою:
Внутрушнiй:
В· близький
В· дальнiй
Мiжнародний:
В· внутрiконтинентальний
В· мiжконтинентальний
В· навколосвiтнiй
В· прикордонний
За iнтенсивнiстю туристичних потокiв
В· постiйний
В· сезонний (одно сезонний, двосезонний)
За вiком
В· дитячий
В· молодiжний
В· дорослих
В· третього вiку
За економiчним принципом:
Елiтарний i масовий туризм
Комерцiйний i соцiальний туризм
Види туризму видiляють:
За способом пересування
В· автомобiльний
В· автобусний
В· мотоциклетний
В· авiацiйний
В· водний
В· залiзничний
В· велосипедний
В· пiшохiдний
В· комбiнований
В· iншi
За метою подорожi
В· рекреацiйний
В· лiкувально-оздоровчий
В· культурно-пiзнавальний
В· релiгiйний
В· дiловий
В· етнiчний
В· соцiальний
В· спортивний
В· пригодницький
В· екологiчний
В· сiльський
В· iншi
Тема 2. Державне та мiжнародне регулювання туристичноi дiяльностi
2.1 Мета й основнi завдання регулювання туристськоi дiяльностi на мiжнародному рiвнi
Постiйне розширення мiжнародного туристського обмiну зумовило потребу його мiжнародно-правовоi регламентацii i створення спецiалiзованих мiжнародних туристських органiзацiй. Туристськi обмiни пов'язанi з перетинанням державних кордонiв, а перебування туристiв на територii iноземноi держави i перемiщення нею, з позицiй iдиного пiдходу, повинно регулювати мiжнародне право.
Мiжнародне регулювання тАУ це мiжнародна система впливу i комплекс заходiв, спрямованих на ефективне керування певними видами мiжнародноi дiяльностi вiдповiдно до визначених мiжнародних принципiв, норм i стандартiв.
Мiжнародне регулювання маi на метi впровадження заходiв нацiлених на пiдтримку стабiльностi, упорядкування та розвиток певних явищ i процесiв.
Мiжнародне регулювання туристськоi дiяльностi передбачаi розробку i реалiзацiю комплексу мiжнародних заходiв з метою:
тАУ пiдтримки сталого розвитку туризму;
тАУ упорядкування туристськоi дiяльностi;
тАУ ефективного керування окремими секторами туристськоi iндустрii, забезпечення iх взаiмодii;
тАУ стандартизацii туристського обслуговування.
РЖз зростанням обсягiв надаваних туристських послуг, розширенням географii туризму, а також з розвитком засобiв транспорту i включенням до маршрутiв туристських подорожей декiлькох краiн одночасно, потребуi спрощення правил туристських поiздок, що обтАЩiктивно обумовлюi необхiднiсть мiжнародного регулювання туристськоi дiяльностi.
Вместе с этим смотрят:
Multiple negation
РЖндустрiальна спадщина Украiни
РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму
Адаптивная физическая культура как наука
Аквааеробiка