Старий i Новий Завiт
ПЛАН
1. Книга Вихiд. Загальний огляд основних тем. Переклад книг Нового Завiту
2. Старий Завiт
3. Поняття тоталогiчних сект i деструктивний культ
1. Книга Вихiд. Загальний огляд основних тем. Переклад книг Нового ЗавiтуКнига Вихiд - друга книга Пятикнижия (Тори), Старого Завiту i всiii Бiблii. У Талмудi зустрiчаiться назва "Хомеш шени|" (букв. "Друга пятина") або "Сефер а-шени|" ("Друга книга), оскiльки вона йде за книгою Буття. У середньовiчних джерелах iнодiтакож називаiться "Сефер йецiат Мицраим" ("Книга Виходу з РДгипту"). Книга описуi перiод часу вiд початку поневолення iвреiв в РДгиптi фараоном, що "не знав Йосипа" (1:8), до першого мiсяця другого року по Виходу iх з РДгипту (40:17), всього бiля 130 рокiв. Складаiться з 40 глав.
Змiст книги Вихiд викладаi iсторiю iврейського народу "вiд тiii хвилини, коли iвреi пiд тиском фараонiв починають вiдчувати взаiмну солiдарнiсть, зближуються все тiснiше i тiснiше почуттям загальноi небезпеки i чудесами, що супроводжували Вихiд з краiни поневолення - до дарування закону на Синае, до отримання повного нацiонального життя, зосередженого бiля головного святилища - Скiнii".
Помiщене в цi рамки, змiст книги Вихiд може бути роздiлений на три частини:
1.ВаВаВаВаВа перша пiсля короткого вступу (1:1- 7), що зв'язуi оповiдання Книги Вихiд з Книгою Буття, розповiдаi про звiльнення iврейського народу з iгипетського рабства (1:8 - 13:16);
2.ВаВаВаВаВа друга викладаi iсторiю подорожi iвреiв до гори Синай (13:17-18:27);
3.ВаВаВаВаВа третя оповiдаi про ув'язнення i оновлення Заповiту Бога з обраним народом (19:1-40:38|).
Народження Мойсея (глави 1-4)
РДвреi живуть в Египте як раби. Фараон наказуi вбивати усiх iврейських новонароджених хлопчикiв. Щоб врятувати Мойсея, мати помiщаi його в кошик з очерету i вiдправляють по рiчцi Нiл. Дочка фараона його знайшла i усиновила.
Мойсей росте серед iгиптян, але почуваi себе iвреiм. Убивши одного дня наглядача над iзраiльтянами-рабами, вiн вимушений бiгти з РДгипту на пiвострiв Синайский, в землю Хорев. Там йому являiться небесний голос, який повелiваi Мойсеiвi повернутися в РДгипет, щоб вивести звiдти своiх братiв з полону рабства i зрадити iх служiнню Боговi, що вiдкрився йому.
Десять страт iгипетських (глави 5-13)
Повернувшись в РДгипет, Мойсей iм'ям Бога вимагаi у фараона вiдпустити його народ, демонструючи чудеса, покликанi переконати фараона i|та| його наближених в божественностi його призначення. Цi чудеса дiстали назву 10 страт iгипетських через те, що кожне продемонстроване Мойсеiм диво супроводжувалося лихами для iгиптян.
Останнi з цих чудес, таке, що вiдтодi означаi як Пасха (Песах) - страта усiх iгипетських первiсткiв i порятунок первенцiв iзраiлевих, ознаменувало початок самого Виходу, iвреi покидають своi будинки i, йдучи за Мойсеiм, прямують до пiвнiчно-схiдноi межi РДгипту.
РЖ сказав Господь Мойсеiвi i Аарону в землi РДгипетськiй, кажучи: мiсяць цей [та буде] у вас початком мiсяцiв, першим [так] [буде] вiн у вас мiж мiсяцями року. Скажiть усьому суспiльству РЖзраiлевих : в десятий [день] цього мiсяця нехай вiзьмуть собi кожного одного агнця по сiмействах, по агнцевi на сiмейство; а якщо сiмейство так мало, що не [з'iсть] агнця, то нехай вiзьме з сусiдом своiм, найближчим до будинку свого, по числу душ : по тiй мiрi, скiльки кожен з'iсть, расчислитесь на агнця. Агнець у вас маi бути без вади, чоловiчоi пiдлоги, однорiчний; вiзьмiть його вiд овець, або вiд кiз, i нехай вiн зберiгаiться у вас до чотирнадцятого дня цього мiсяця : тодi нехай заколють його усi збори суспiльства РЖзраiльського увечерi, i нехай вiзьмуть вiд кровi [його] i помажуть на обох косяках i на перекладинi дверей в будинках, де будуть i його; нехай з'iдять м'ясо його в цю саму нiч, випечене на вогнi; з прiсним хлiбом i|та| з|iз| гiркими [травами] нехай з'iдять його; не iжте вiд нього недопеченого, або звареного у водi, але iжте випечене на вогнi, голову з ногами i нутрощами; не залишайте вiд нього до ранку; але що залишилося вiд нього до ранку спалiть на вогнi. РЗжте ж його так: нехай будуть стегна вашi препоясани, взуття ваша на ногах ваших i палицi вашi в руках ваших, i iжте його з поспiшнiстю: це - Пасха Господня. А Я в цю саму нiч пройду по землi РДгипетською i уражу всякий первiсток в землi РДгипетськiй, вiд людини до худоби, i над усiма богами РДгипетськими вироблю суд. Я Господь.
Перехiд через Чермное море (глави 13-15)
Крик народу дiйшов до слуху Господа, i Вiн послав йому рятiвника в особi Мойсея. Чудесно врятований i вихований при дворi, Мойсей, отримавши доручення звiльнити народ, повiв боротьбу з гордими фараонами; спираючись на лиха (страти iгипетськi), що осягнули краiну, вiн змусив фараона вiдпустити народ. Зробивши встановлену в спогад знаменноi подii Пасху, народ, пiд буттям на чолi Мойсея, рушив з РДгипту, захопивши з собою масу всяких скарбiв, узятих у iгиптян. Оскiльки прямий шлях на пiвнiчний схiд був перегороджений суцiльною стiною пограничних укрiплень, то Мойсей повiв народ до пiвденного сходу, щоб, обiгнувши захiдну затоку Чермного (Червоного) моря, проникнути в степи пiвострова Синайского. Мiж тим фараон встиг одуматися: не бажаючи позбутися величезноi дармовоi робочоi сили, вiн кинувся в гонитву за утiкачами i наздогнав iх бiля берега затоки. Положення iвреiв було критичне, мiж ними готова була вибухнути панiка; але, по дивному помаху жезла Мойсеiва, море розступилося перед ними i вони встигли перебратися на iншу сторону, а коли iгиптяни кинулися за ними, воно поглинуло iх у своiх хвилях. Народ урочисто вiдсвяткував цю велику подiю хвалебними пiснями Боговi i танцями. Потiм iвреi рушили до Синаю, де дан був ним закон i де здiйснилася повна релiгiйна i суспiльно-полiтична реорганiзацiя народу. Пiсля 40-рiчного мандрування в пустелi, iвреi вступили в Ханаан.
Синайське Одкровення (глави 19-20)
Приблизно через п'ятдесят днiв пiсля того, як iвреi покинули РДгипет були данi приписи, десять основних законiв, якi, згiдно з бiблейським текстом, були данi самим Богом Мойсеiвi на горi Синай у виглядi кам'яних таблиць - Скрижалей Заповiту.
Згiдно iврейськоi традицii, варiант, що мiститься в книзi Вихiд, був на перших, розбитих скрижалях, а варiант Второзакония - на других. Синай стояв у вогнi, оповитий густим димом, земля тремтiла, гримiв грiм, блищала блискавка, i в шумi стихii, що розбушувалася, покриваючи його, лунав голос Божий, що вимовляв заповiдi.
2. Старий ЗавiтСтарий Завiт - перша, найдавнiша з двох (поряд з Новим Завiтом), частина християнськоi Бiблii, стародавнi iврейське Святе Письмо (ВлРДврейська БiблiяВ»), загальний священний текст iудаiзму, християнства та iсламу. Книги Старого Завiту були написанi в перiод з XIII по I ст. до н. е. [1] давньоiврейською мовою, за винятком деяких частин книг Даниiла та Ездри [2], написаних наарамейском мовою. [3] В перiод з III ст. до н. е. по I ст. н. е. Старий Заповiт був переведений на давньогрецьку мову [4]. Цей переклад (ВлСептуагiнтаВ») був прийнятий першими християнами [5] i зiграв важливу роль у становленнi християнського канону Старого Завiту.
Канон Старого Завiту - сукупнiсть старозавiтних книг, визнаються Церквою богонатхненним. Перерахування канонiчних старозавiтних книг трапляiться вже в доксографii Орiгена [21]. Богонатхненнiсть книг старозавiтного канону, а також спадкоiмнiсть його, вiдзначаються в Новому Завiтi (2Пет.1: 21 [22]), а також ранньохристиянськими iсториками та богословами [23] [24].
В даний час iснують три канону Старого Завiту, що вiдрiзняються за складом i походженням:
1. Юдейський канон (Танах), що сформувався в I-II столiттях н. е. в iудаiзмi;
2. Християнський канон, заснований на олександрiйськоi версii корпусу священних текстiв iудаiзму (Септуагiнта) i прийнятий вПравославной i Католицькiй Церквах;
3. Протестантський канон, що виник в XVI столiттi i займаi промiжне положення мiж першими двома.
В iсторii формування канону Старого Завiту очевидним чином видiляються два етапи: формування канону в iудейськiй середовищi та ухвалення цього канону християнською Церквою.
Юдейський канон
Юдейський канон подiляiться на три частини вiдповiдно до жанру i часом написання тих чи iнших книг.
1. Закон або Тора, що включаi П'ятикнижжя Мойсея
2. Пророки або Невиим, що включають, крiм пророчих, деякi книги, якi сьогоднi прийнято вважати iсторичними хронiками.
Невiiм подiляються, у свою чергу, на три роздiли.
Стародавнi пророки: книги РЖсуса Навина, Суддiв, 1 i 2 Самуiла (1 i 2 Царств) i 1 i 2 Царiв (3 i 4 Царств)
Пiзнi пророки, що включають 3 книги Влвеликих пророкiвВ» (РЖсаi, РДремii та РДзекiiля) та 12 Влмалих пророкiвВ». У рукописах Влмалi пророкиВ» становили один сувiй i вважалися однiiю книжкою.
3. Письма або Ктувим, що включають твори мудрецiв РЖзраiлю i молитовну поезiю.
У складi Ктувим видiляiться збiрка Влп'яти сувоiвВ», що включаi книги Пiсня пiсень, Руф, Плач РДремii, Проповiдник i Естер, зiбранi вiдповiдно з рiчним колом читань у синагозi.
Першi букви назв цих трьох частин Письма (Тора, Невиим, Ктувим) у складi iудейського канону складають слово ТаНаХ. РЖудейська традицiя часто iменуi книги за iх першою слову.
Розподiл Танаха на три частини засвiдчено багатьма стародавнiми авторами на рубежi нашоi ери. Згадка про Влзакон, пророкiв та iнших книгахВ» (Сiр.1: 2) ми виявляiмо в книзi Премудростi РЖсуса, сина Сираха, написаноi близько 190 р. до н. е. РДвангелiст Лука в останньому роздiлi свого РДвангелiя наводить слова РЖсуса: Влщоб виконалось усе, що про Мене в Законi Мойсеiвiм, та в Пророках i ПсалмахВ» (Лк.24: 44). Однак у бiльшостi випадкiв iвангелiсти використовують вислiв Влзакон i пророкиВ». Три роздiли Танаха називають також Фiлон Олександрiйський (бл. 20 до н. Е. - Бл. 50 н. Е.) Та Йосип Флавiй (37 н. Е. -?).
Умовно книги Суддiв i Рут, РДремii та Плач РДремii, Ездри i Неiмii попарно вважаються як одна книга по загальному автору, так що загальне число книг Танаха прирiвнюiться до 22, за кiлькiстю лiтер iврейського алфавiту. Багато стародавнi автори налiчують в Танасi 24 книги. Всi книги iудейського канону спочатку були загальновизнаними у всiх християнських громадах.
Олександрiйський канон (Септуагiнта)
Олександрiйський канон Старого Завiту (Септуагiнта) був прийнятий на рубежi нашоi ери у iвреiв Олександрii i лiг в основу християнського канону Старого Завiту (це стосуiться як тексту, так i складу та рубрикацii книг). Вiн помiтно вiдрiзняiться вiд iудейського Танаха як за складом книг, так i за iхнiм розташуванням i окремим текстам. Необхiдно мати на увазi, що текстуально олександрiйський канон заснований на iнший, не протомасоретской, версii оригiнального тексту. Не можна виключити також i те, що доповнення в ньому можуть мати християнське походження.
Пiсля зруйнування Другого Храму олександрiйський канон не був прийнятий iудаiзмом i зберiгся тiльки в списках християнського походження.
Структурно олександрiйський канон вiдрiзняiться тим, що книги Невиим i Ктувим перерозподiленi мiж роздiлами вiдповiдно до iншим, нiж у Танасi, представленням про жанри. Це 39 [25] книг, якi представляють собою наступнi роздiли:
1. Законодавчi книги (П'ятикнижжя) (Буття-Повторення Закону)
2. РЖсторичнi книги (Книга РЖсуса Навина-Естер)
3. Учительнi (поетичнi) книги (Книга РЖова-Книга притчею Соломонових-Книга Проповiдника)
4. Пророчi книги (Книга пророка РЖсаi-Книга пророка Малахii)
Крiм того, доданi до канону цiлком або iстотно текстуально доповненi ряд книг. Так, Друга книга Хронiк включаi часто вживану в схiднохристиянському богослужiннi молитву Манасii (2Пар.36: 24 слл). В книзi Естер доданi Пролог (следут перед 1-ю главою книги), список указу Артаксеркса про знищення юдеiв (слiд мiж 13-м i 14-м вiршем 3-го роздiлу книги), молитва Мордехая i Естер (слiд у завершеннi 4-й глави книги) i список 2-го указу Артаксеркса, скасовуi його перший указ (слiд мiж 12-м i 13-м вiршем 8-го роздiлу). У книзi пророка Даниiла доданi: пiсня 3-х юнакiв пещi (слiд мiж 23-м i 24-м вiршами 3-го роздiлу, вiдповiдаi 24-91 вiршу в росiйськiй повному Синодальному перекладi) та 2 додатковi глави - 13-я про Сусаннi i 14-я про Вiле i дракона. Цiлком вiдсутнi в iврейськiй Бiблii книги Товита i Юдити, Премудростi Соломона i Премудростi РЖсуса, сина Сираха, пророка Варуха та Послання РДремii, а також 2 книги Ездри.Деякi списки Септуагiнти включають також 1 i 2 книги Маккавейських.
Православна Церква у складi ВлСтарого ЗавiтуВ» нараховуi 39 канонiчних та 11 неканонiчних книг, вiдрiзняючись цим вiд Римсько-Католицькоi Церкви, яка налiчуi у своiй Вульгатi 46 канонiчних книг (включаючи книги Товит, Юдита, Премудрiсть Соломона i 2 кн. Маккавейських).
Протестантський канон
В епоху Реформацii панiвне на Заходi уявлення про канонiчнiсть i авторитетi бiблiйних книг пiддаiться радикального перегляду. Якоб ван Лiсвельдт (Jacob van Liesveldt) в 1526 р. i Мартiн Лютер в 1534 р. видають Бiблii, в яких включають до Старого Завiту тiльки книги iудейського канону. Що не входять до iудейський канон книжки отримують в протестантськiй традицii назва апокрифи - термiн, закрiплений в схiднохристиянськоi традицii за пiзньоi (II ст. До н. Е. - I ст. Н.е) лiтературою, нiколи не входила в олександрiйський i християнський канони.
3. Поняття тоталогiчних сект i деструктивний культДеструктивний культ або деструктивна секта (англ. Destructive cult) - термiн, використовуваний соцiологами, психологами, богословами i публiцистами на заходi i в Росii по вiдношенню до релiгiйних, неорелiгiйних i iншим групам i органiзацiям, що завдали шкоди суспiльству або своiм членам (матерiальний, психологiчний або фiзичний), а також пiдозрюваним в потенцiйнiй небезпецi завдання такоi шкоди.
РЖсторiя появи поняття в росiйськiй мовi
На початку 1990-х рокiв в Росii з'явилася велика кiлькiсть нових для краiни релiгiйних органiзацiй i груп. За межами пострадянського простору з таким явищем в 1960-i роки зiткнулися США, а потiм краiни Захiдноi РДвропи. У Росii релiгiйнi новоутворення з'являлися i поширювалися в основному в результатi зусиль iноземних мiсiонерiв, а деякi, неорелiгiйнi об'iднання, зародилися виключно на росiйському ТСрунтi.
Пiсля появи нових релiгiйних рухiв виникла проблема iх найменування. Традицiйно така проблема вирiшуiться за допомогою вiднесення нових релiгiйних утворень до якоiсь вже iснуючоi релiгiйноi традицii, або, якщо релiгiйне новоутворення не вмiщуються в прийняту типологiзацiю, його включають в новий тип релiгiйних органiзацiй. Класифiкацiя релiгiй i складною i вiдповiдальною справою, оскiльки прилiчення конкретноi групи або органiзацii вiрян до категорii, що носить негативний вiдтiнок, служить причиною дискримiнацii i навiть переслiдувань. Саме з цiii причини, в науковому релiгiiзнавствi i соцiологii релiгii класифiкацiя релiгii i найважливiшою i складнiшою проблемою.
На початку 1990-х рокiв в Росii увiйшла до моди методологiя класифiкацii нових релiгiйних утворень, головним чином запозичена з праць захiдних соцiологiв, психологiв i протестантських богословiв. РЗх працi були опублiкованi росiйською мовою i почався процес перейняття використовуваного ними для опису релiгiйних i неорелiгiйних груп термiнологiчного апарату. До широкого обороту увiйшли такi термiни, як "культ", що використався з початку XX столiття в США i Великобританii для позначення або нетрадицiйних релiгiйних об'iднань, або що вiдхилилися вiд догматизму iсторичного християнства. У тiй, що утворилася пiзнiше за конструкцiю - "деструктивний культ", акцент був перенесений на шкоду особи, сiм'i i суспiльству в цiлому. Оскiльки серед дослiдникiв не iснуi iдиного визначення чiтких i стiйких ознак "культу" i "деструктивного культу", то в круг деструктивних культiв в ЗМРЖ i навколорелiгiйнiй| публiцистицi частенько вiдноситься безлiч самих рiзних релiгiйних утворень.
Ознаки деструктивного культу
Згiдно з визначенням, прийнятим в антикультовому русi, деструктивний культ - це група або рух, що демонструi значну, глибоку або надмiрну прихильнiсть або захопленiсть, вiдданiсть певнiй людинi, iдеi або речi i використовуючi неетичнi манiпулятивнi методики переконання i управлiння (наприклад, iзоляцiя вiд колишнiх друзiв i сiм'i, виснаження, застосування спецiальних методiв, розроблених з метою посилення навiюваностi i слiпого дотримання, потужний груповий тиск, управлiння iнформацiiю, тимчасове вiдключення iндивiдуальностi або призупинення дii критичного здорового глузду, заохочення повноi залежностi вiд групи i боязнi ii покинути i т.д.), призначенi для того, щоб сприяти реалiзацii цiлей лiдерiв групи з фактичним або можливим збитком для членiв цiii органiзацii, iх сiмей або суспiльства.
Згiдно з антикультовою лiтературою, деструктивнi культи i релiгiйними i неорелiгiйними об'iднаннями, якi практикують "промивання мiзкiв" i "управлiння свiдомiстю" своiх послiдовникiв, iх члени звинувачуються в самогубствах i вбивствах iнших людей. Частина авторiв iншого, контркультового напряму вiдмiчаi, що для вiровчення деяких деструктивних культiв характерне апокалiптичне очiкування швидкого Кiнця Свiту i Останнього Суду, що iнодi i поштовхом для здiйснення вбивств i самогубств. На думку священнослужителiв, апокалiптичнi настроi можуть виникати i в традицiйних християнських течiях, наприклад православвi, служивши початковим матерiалом для виникнення "псевдо-православних" деструктивних сект.
У своiх працях критики культiв вказують на те, що керiвники деструктивних культiв часто i особами психопатичного складу з|iз| схильнiстю до домiнування i психологiчного насильства. На думку бiльшостi критикiв, лiдери культiв мають матерiальну або полiтичну зацiкавленiсть в пiдпорядкуваннi великоi кiлькостi людей i використовують такi методи дii на своiх послiдовникiв, як "промивання мiзкiв", наркотики, секс, груповi "радения", позбавлення вiльного часу, обмеження зовнiшнiх контактiв i iн.
Серед критикiв доки не iснуi iдиноi точки зору вiдносно того, чи являються терористичнi i воiнiзованi органiзацii деструктивними культами. Деякi автори вiдносять до деструктивних культiв iсламiзм i Армiю опору Господа. Деструктивними культами також iнодi iменують такi воiнiзованi групи, як Тамiлськi Тигри i Аль-каида.
Правомiрнiсть застосування поняття
Релiгiiзнавець, професор МГУ РЖгор Кантеров вказуi на беззмiстовнiсть понять "Деструктивна секта" i "тоталiтарна секта". Через розмитiсть визначальних характеристик, до "деструктивних культiв" i "тоталiтарних сект" "можна зарахувати практично будь-яке релiгiйне новоутворення, релiгiйно-фiлософське вчення|учення|, культурно-освiтню установу", вважаi Кантеров. На його думку, термiни "деструктивний культ" i "тоталiтарна секта" використовуються головним чином сидеологiчними цiлями - для створення негативного образу релiгiйних об'iднань.
За пiдсумками розширеного засiдання Комiсii Громадськоi палати Росiйськоi Федерацii по громадському контролю за дiяльнiстю правоохоронних органiв i реформуванням судово-правовоi системи в резолюцii "Про заходи з протидii рiзним формам насильства над дiтьми" вiд 27 сiчня 2009 року була дана рекомендацiя Уряду Росiйськоi Федерацii ввести в карне законодавство визначення поняття "Тоталiтарна секта" ("деструктивний культ") i встановлення карноi вiдповiдальностi за iх дiяльнiсть.
Використання термiну
Релiгiiзнавець РЖгор Кантеров в статтi "Деструктивнi, тоталiтарнi i далi скрiзь" вiдмiчав, що в захiдному i в росiйському законодавствi не iснуi якого-небудь визначення термiну "деструктивний культ" або "деструктивна секта". Це поняття також практично не використовуiться в науковому релiгiiзнавствi - замiсть термiнiв "секта" i "культ" для позначення релiгiйних органiзацiй i груп, що вiдрiзняються по вiросповiданню вiд "традицiйних" релiгiй, нинi широко застосовуiться термiн "новий релiгiйний рух" (НРД), популярнiсть якому забезпечили працi англiйського соцiолога професора Айлин Баркер. На заходi НРД спочатку сприймалися насторожено, але за останнi двадцять рокiв вiдношення до них помiтно покращало. Бiльшiсть з них соцiально адаптувалися i вписалися в сучасне суспiльство, заповнюючи незайнятi традицiйними Церквами нiшi.
Бiльшiсть як захiдних, так i росiйських релiгiiзнавцiв i фахiвцiв з НРД негативно вiдносяться до використання термiну "деструктивний культ", ставлячи пiд сумнiв можливiсть його вживання в цивiлiзованому суспiльствi, а тим бiльше фахiвцями. За словами вiдомого росiйського релiгiiзнавця РЖгоря Кантерова
Ва...довiльне i шумне застосування зубодробильних термiнiв "тоталiтарна секта" i "деструктивний культ" здiйснюiться без урахування досягнень вiтчизняного i зарубiжного релiгiiзнавства, соцiологii i iсторii релiгii. Саме цим можна пояснити появу видань типу "Додатка до довiдника "Новi релiгiйнi [органiзацii Росii] деструктивного, неязичницького характеру"" (Москва, 2000). У нiм сотнi маловiдомих груп, з дивовижними найменуваннями i що налiчують не бiльше пари десяткiв послiдовникiв, i сусiдами з органiзацiями, якi мало хто наважиться назвати релiгiйними. Проте в "деструктивнi релiгiйно-полiтичнi групи" потрапляють Нацiонал-бiльшовицька партiя Э. Лимонова, Росiйська нацiональна iднiсть (РНЕ) i навiть УНА-УНСО.
Таким чином, розпливчатiсть найменувань "тоталiтарна секта" i "деструктивний культ" дозволяi зараховувати до таких об'iднань практично будь-яке релiгiйне новоутворення, релiгiйно-фiлософське вчення, культурно-освiтня або оздоровча установа. Було б бажання, а вже поняття "Тоталiтарна секта" i "деструктивний культ" завжди готовi прийняти у своi безрозмiрнi обiйми всякого, кого треба анiтрохи сумняшеся затаврувати, не утрудняючи себе замислитися про наслiдки бездумного поводження з такими ярликами-страшилками.
Вместе с этим смотрят:
"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")
РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв
Аналiз рацiонального обгрунтування буття Бога
Анализ взаимоотношений друзов с представителями других конфессий на Ближнем Востоке
Анализ и сравнение существующих представлений об исповеди в различных конфессиях