Медичне страхування та проблеми його розвитку в Украiнi

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

КРИВОРРЖЗЬКИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Кафедра економiчного аналiзу i фiнансiв

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплiни ВлСтрахуванняВ»

на тему: ВлМедичне страхування та проблеми його розвитку в УкраiнiВ»

Студентки 2 курсу

Громико Олени Андрiiвни

Кривий Рiг

2010

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1 СУТНРЖСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Сутнiсть медичного страхування

1.2 ОбовтАЩязкове медичне страхування

1.3 Добровiльне медичне страхування

РОЗДРЖЛ 2 АНАЛРЖЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ СТРАХОВИХ КОМПАНРЖЙ З МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПРЖ

2.1 Сучасний стан медичного страхування в Украiнi

2.2 Роль страхових компанiй з медичного страхування

2.3 Аналiз дiяльностi страховоi компанii з медичного страхування

РОЗДРЖЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

3.1 Свiтовi базовi моделi фiнансування охорони здоров'я: закордонний досвiд

3.2 Проблеми i перспективи розвитку медичного страхування в Украiнi

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Запровадження в Украiнi ринковоi економiки супроводжуiться виникненням ряду соцiальних проблем, серед яких слiд вiдмiтити збiльшення диференцiацii в доходах населення, зростання рiвня безробiття та загальне погiршення рiвня життя населення. У звтАЩязку з цим однiiю з основних задач соцiально-орiiнтованоi економiки держави виступаi зважена податкова полiтика, забезпечення соцiальноi захищеностi вiд безробiття та iнфляцii, забезпечення соцiальних гарантiй громадянам. Усi вищенаведенi заходи можна обтАЩiднати в одне поняття тАУ соцiальний захист.

Соцiальний захист тАУ це комплекс органiзацiйно-правових та економiчних заходiв, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспiльства в конкретних економiчних умовах. Результатом цих заходiв i стан захищеностi або безпека людини, особи. Таким чином до соцiального захисту треба вiднести соцiальну допомогу, соцiальне страхування, сiмейну та гендерну полiтику, програми зайнятостi, охорону здоровтАЩя та iн.

ОбтАЩiктом дослiдження даноi роботи i один з видiв соцiального страхування, а саме медичне страхування, яке тiсно повтАЩязане з iншим напрямком соцiального захисту, таким як охорона здоровтАЩя.

З соцiально-економiчноi точки зору медичне страхування i однiiю з найважливiших складових нацiональних систем охорони здоровтАЩя. Актуальнiсть даного питання полягаi у тому, що медичне страхування i формою захисту вiд ризикiв, що загрожують найцiннiшому в особистому та громадському вiдношеннi тАУ здоровтАЩю та життю людини. Медичне страхування як форма соцiального захисту у сферi охорони здоровтАЩя представляi собою гарантii забезпечення медичною допомогою за любих обставин, у тому числi у звтАЩязку iз хворобою та нещасним випадком.

Медичне страхування ознаменоване цiлою низкою дослiджень та публiкацiй. А саме, це працi таких фахiвцiв як, М. Клiмов, Н. Андрiiшина, Е. Писанець, РД. Полiщук, М. Мних та iнших вчених, якими розглянуто необхiднiсть та особливостi медичного страхування в Украiнi, а також проблеми та можливi шляхи iх вирiшення.

Метою даноi роботи i висвiтлення iснуючих проблем i перспектив розвитку медичного страхування в Украiнi.

Для досягнення поставленоi мети плануiться вирiшити такi задачi:

1. Визначити сутнiсть та види медичного страхування

2. Розкрити сучасний стан i проаналiзувати дiяльнiсть страхових компанiй з медичного страхування

3. Проаналiзувати свiтовi базовi моделi фiнансування охорони здоров'я

4. Розкрити проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Украiнi.

РОЗДРЖЛ 1 СУТНРЖСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Сутнiсть медичного страхування

Важливим елементом системи страховоi медицини i медичне страхування. Медичне страхування тАУ вид особистого страхування на випадок втрати здоровтАЩя вiд хвороби або внаслiдок нещасного випадку. Медичне страхування застосовуiться з метою мобiлiзацii та ефективного використання коштiв на покриття витрат на медичне обслуговування страхувальникiв [1].

Медичне страхування пов'язане iз компенсацiiю витрат громадян, якi обумовленi одержанням медичноi допомоги, а також iнших витрат, спрямованих на пiдтримку здоров'я.

Об'iктом страхування i майновi iнтереси, якi не суперечать чинному законодавству Украiни, пов'язанi iз здоров'ям страхувальника (застрахованоi особи), а саме тАУ витрати, якi повтАЩязанi iз отриманням медичноi допомоги або медичних послуг при порушеннi стану здоровтАЩя, хворобою та втратою працездатностi застрахованоi особи. Отже, об'iктом медичного страхування i життя i здоров'я громадян. Мета його проведення полягаi в забезпеченнi громадянам у разi виникнення страхового випадку можливостi одержання медичноi допомоги за рахунок накопичених коштiв i фiнансування профiлактичних заходiв.

Суб'iктами медичного страхування i страховики, страхувальники, застрахованi, медичнi установи.

Страховики - це незалежнi страховi органiзацii, якi мають статус юридичноi особи i лiцензiю держави на право здiйснювати медичне страхування.

Страхувальники тАУ дiiздатнi фiзичнi або юридичнi особи, якi мають право укладати договори страхування на свою користь або на користь третiх осiб.

Застрахованi тАФ це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Якщо фiзична особа укладаi договiр страхування вiдносно себе самоi, то страхувальник i застрахований i однiiю особою.

У медичному страхуваннi страховим випадком i звернення застрахованоi особи пiд час дii вiдповiдного договору до медичноi установи (з передбачених у договорi страхування) у разi гострого захворювання, загострення хронiчного захворювання, травми або iнших нещасних випадкiв з метою дiстати консультативну, профiлактичну або iншу допомогу, яка потребуi надання медичних послуг у межах iх перелiку, передбаченого договором страхування.

Страхове вiдшкодування здiйснюiться шляхом оплати медичному закладу вартостi медичного обслуговування Застрахованоi особи у межах страховоi суми та перелiку видiв медичних послуг згiдно Програми страхування, визначеноi Договором добровiльного медичного страхування.

Договiр медичного страхування тАУ це письмова угода мiж страхувальником i страховиком, згiдно з якою страховик бере на себе зобовтАЩязання в разi настання страхового випадку оплатити медичнi послуги, а страхувальник зобовтАЩязуiться сплачувати страховi платежi у визначений термiн та виконувати iншi умови договору[1].

Згiдно з iнструкцiiю ВлПро порядок видачi суб'iктам пiдприiмницькоi дiяльностi лiцензiй на здiйснення страховоi дiяльностi на територii Украiни. Умови i правила ii здiйснення та контроль за iх дотриманнямВ» вiд 15 липня 1996 року було визначено, що страховики можуть отримати лiцензiю на два види страхування за напрямком медичного страхування: страхування здоров'я на випадок хвороби та безперервне страхування здоров'я, що проводяться в добровiльнiй формi.

Страхування здоров'я на випадок хвороби передбачаi страхування медичних витрат на випадок конкретноi хвороби, яка зазначаiться в договорi страхування. Наприклад, це можуть бути рiзнi iнфекцiйнi хвороби, хвороби серцево-судинноi системи, систем дихання. Договiр страхування може укладатися стосовно якоiсь однiii хвороби або цiлого ряду хвороб, що турбують страхувальника. У разi настання страхового випадку страхова сума або ii частина виплачуiться застрахованiй особi. Якщо правила страхування передбачають оплату страховиком надаваних застрахованому медичних послуг, то така оплата здiйснюiться за його розпорядженням.

Безперервне страхування здоров'я передбачаi полiклiнiчне обслуговування застрахованого (включаючи й аптечне), стацiонарне обслуговування, послуги невiдкладноi медичноi допомоги, а також стоматологiчну допомогу. Воно проводиться на випадок захворювання, яке триваi не менш як два тижнi. При цьому договори страхування укладаються на строк не менш як три роки. У разi настання страхового випадку передбачаються послiдовнi виплати застрахованому в межах термiну та мiсця дii договору страхування протягом перiоду захворювання[1].

Обидва розглянутi види добровiльного медичного страхування не передбачають будь-якоi виплати пiсля закiнчення строку дii договору страхування.

1.2 ОбовтАЩязкове медичне страхування

Медичне страхування може проводитися в обов'язковiй i добровiльнiй формах. Вибiр форми медичного страхування в кожнiй краiнi залежить вiд конкретних економiчних i культурно-iсторичних умов, вiд особливостей демографiчних i соцiальних показникiв, рiвня захворюваностi та iнших факторiв, якi характеризують загальний стан здоров'я i рiвень медичного обслуговування.

Обов'язкова форма медичного страхування використовуiться, як правило, у тих краiнах, де переважне значення маi суспiльна охорона здоров'я, а добровiльна - там, де поширенi приватнi страховi програми.

Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковiй формi, набуваi рис соцiального страхування, оскiльки порядок його проведення визначаiться державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координуiться державними структурами. Страховi платежi, сплачуванi громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуваi пiд жорстким контролем держави i характеризуiться безприбутковiстю. Ця форма органiзацii страхового фонду даi змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштiв до страхового фонду характеризуiться стабiльнiстю[2].

Обов'язкове медичне страхування базуiться на таких принципах: загальностi, державностi, некомерцiйностi.Принцип загальностi полягаi в тому, що всi громадяни незалежно вiд статi, вiку, стану здоров'я, мiсця проживання, рiвня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державностi означаi, що кошти обов'язкового медичного страхування - це державна власнiсть. Держава забезпечуi сталiсть системи обов'язкового медичного страхування i i безпосереднiм страхувальником для непрацюючоi частини населення (наприклад, пенсiонерiв). Некомер-цiйний характер обов'язкового медичного страхування базуiться на тому, що його здiйснення i прибуток - це несумiснi речi. Прибуток вiд проведення обов'язкового медичного страхування i джерелом поповнення фiнансових резервiв системи такого страхування i не може бути засобом збагачення[3]. Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внескiв здiйснюiться у встановлених розмiрах i у встановлений час, а рiвень страхового забезпечення однаковий для всiх застрахованих. За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавцi мають вiдраховувати вiд своiх доходiв страховi внески. Цi кошти формують страховий фонд, яким керуi держава. Частина цього фонду може створюватись i за рахунок внескiв, якi утримуються iз заробiтноi плати працюючих. Частина кожноi зi сторiн залежить вiд конкретних економiчних умов проведення такого страхування та вартостi медичного обслуговування. РЖз коштiв створеного страхового фонду вiдбуваiться вiдшкодування необхiдного мiнiмального рiвня витрат на лiкування застрахованих працiвникiв у разi iхньоi непрацездатностi через втрату здоров'я[4]. В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладаються програми обов'язкового медичного обслуговування. Цi програми визначають обсяги й умови надання медичноi та лiкувальноi допомоги населенню. Програма охоплюi мiнiмально необхiдний перелiк медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який маi право ними користуватися[5]. Суб'iктами обов'язкового медичного страхування i страховики, страхувальники, застрахованi, медичнi установи.

Страховики - це незалежнi страховi органiзацii, якi мають статус юридичноi особи i лiцензiю держави на право здiйснювати медичне страхування. Страховi медичнi органiзацii за рахунок сформованих страхових фондiв здiйснюють оплату медичноi допомоги застрахованим, а також iншi види дiяльностi з охорони здоров'я громадян. Медичне страхування як основу спецiалiзацii страховика важко поiднати з iншими видами страховоi дiяльностi, зважаючи на його специфiчнiсть. При проведеннi медичного страхування страховиковi необхiдно мати справу з багатьма клiiнтами, якi страхуються, повсякденно вирiшувати з ними питання з приводу настання страхових випадкiв i виплати значних за обсягом страхових сум[1].

Страховi медичнi органiзацii несуть вiдповiдальнiсть за необгрунтовану вiдмову укласти договiр обов'язкового медичного страхування, несвоiчасне внесення платежiв зi сплати послуг медичноi установи, невиконання умов договору медичного страхування. Якщо страхова медична органiзацiя не вiдповiдаi обТСрунтованим вимогам застрахованого, вiн маi право розiрвати з нею договiр страхування й укласти його з iншою страховою медичною органiзацiiю. Страховики - це незалежнi страховi органiзацii, якi мають статус юридичноi особи i лiцензiю держави на право здiйснювати медичне страхування. Страховi медичнi органiзацii за рахунок сформованих страхових фондiв здiйснюють оплату медичноi допомоги застрахованим, а також iншi види дiяльностi з охорони здоров'я громадян. Медичне страхування як основу спецiалiзацii страховика важко поiднати з iншими видами страховоi дiяльностi, зважаючи на його специфiчнiсть. При проведеннi медичного страхування страховиковi необхiдно мати справу з багатьма клiiнтами, якi страхуються, повсякденно вирiшувати з ними питання з приводу настання страхових випадкiв i виплати значних за обсягом страхових Сум[1].

Для контролю за якiстю медичних послуг у страхових медичних органiзацiях, як правило, створюються спецiальнi експертнi комiсii, якi мають перевiряти в медичних установах правильнiсть установленого дiагнозу, лiкування тощо. Коли в результатi перевiрки виявляться порушення з боку медичноi установи, то до неi можуть бути застосованi певнi санкцii. Крiм того, страхова медична органiзацiя може замiнити медичну установу, в якiй обслуговуiться застрахований. Отже, страховi медичнi органiзацii захищають права та iнтереси громадян при одержаннi ними медичноi допомоги згiдно з програмами обов'язкового медичного страхування. Страхова медична органiзацiя може бути створена в будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi. Однiiю з цих форм i акцiонерна форма. Акцiонерна форма органiзацii страховика дозволяi йому сконцентрувати в себе значнi фiнансовi ресурси i забезпечуi дiiвий контроль за дiяльнiстю страхових органiзацiй та медичних установ. Водночас, у Захiднiй РДвропi саме акцiонерна форма створення страхових медичних органiзацiй виявилась найбiльш непопулярною, оскiльки пiд час здiйснення дiяльностi у сферi охорони здоров'я важко розраховувати на сталi прибутки. У Нiмеччинi, навпаки, ця форма посiдаi значне мiсце. При цьому законодавство Нiмеччини зобов'язуi страховi медичнi органiзацii значну частину прибутку передавати на користь клiiнтiв[1].

Страховi медичнi органiзацii здiйснюють свою дiяльнiсть на основi договорiв про спiвробiтництво iз медичними установами. У системi обов'язкового медичного страхування страховиком можуть бути i фонди обов'язкового медичного страхування, якi являють собою самостiйнi державнi некомерцiйнi фiнансово-кредитнi установи, створюванi для реалiзацii державноi полiтики в галузi медичного страхування. Такi фонди створюються на державному i територiальному рiвнях.

Страхувальниками в системi обов'язкового медичного страхування для працюючого населення i роботодавцi (пiдприiмства, установи, органiзацii; селянськi (фермерськi) господарства; особи, котрi здiйснюють iндивiдуальну трудову дiяльнiсть; особи якi займаються пiдприiмництвом без створення юридичноi особи; громадяни, якi мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, якi використовують працю найманих працiвникiв у особистому господарствi; для непрацюючого населення (дiтей, школярiв, студентiв денноi форми навчання, пенсiонерiв, iнвалiдiв, безробiтних, що зареiстрованi в установленому порядку) - органи державного управлiння, виконавчоi влади, мiсцевi адмiнiстрацii[1].

Застрахованi - це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Медичнi установи як суб'iкти обов'язкового медичного страхування являють собою тi установи, якi мають лiцензiю на право надання медичноi допомоги i послуг згiдно з програмами обов'язкового медичного страхування (лiкувально-профiлактичнi установи, науково-дослiднi iнститути, iншi установи, що надають рiзнi види медичноi допомоги). Лiцензiя - це державний дозвiл медичнiй установi на здiйснення нею певних видiв дiяльностi i послуг за програмами обов'язкового медичного страхування. Лiцензiю повинна мати будь-яка медична установа незалежно вiд форми власностi.

Крiм того, вона маi пройти акредитацiю на вiдповiднiсть установленим професiйним стандартам.

Медичнi установи здiйснюють свою дiяльнiсть на пiдставi договору зi страховими медичними органiзацiями, який передбачаi обов'язок медичноi установи надавати застрахованому контингенту медичну допомогу певного обсягу та якостi в конкретнi строки (у межах програми обов'язкового медичного страхування). У договорi встановлюються обсяг лiкувально-дiагностичноi допомоги i нормативи вiдшкодування витрат. За надання медичних послуг медичнi установи одержують плату[1].

Медична установа несе вiдповiдальнiсть за вiдмову в наданнi медичноi допомоги застрахованому, невiдповiднiсть медичних послуг за обсягом та якiстю умовам договору зi страховою медичною органiзацiiю. Розрахунки з медичними установами здiйснюються страховими органiзацiями за фактично надану застрахованим медичну допомогу чи послугу. Це забезпечуi контроль за якiстю медичноi допомоги та використанням коштiв, даi можливiсть створити економiчнi стимули для полiпшення обслуговування застрахованих громадян у медичних закладах[1]. Система обов'язкового медичного страхування зобов'язуi страхувальникiв укладати вiдповiднi договори iз страховиками, згiдно з якими застрахованi мають право на одержання медичних послуг, перелiк i обсяг яких установлюiться програмами обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи обов'язкового медичного страхування. При укладеннi договору страховик видаi страхувальниковi страховий договiр, а застрахованому - страховий полiс, який маi силу договору. У договорi обов'язкового медичного страхування визначаiться, що страхова органiзацiя бере на себе зобов'язання з оплати медичних та iнших послуг, що iх буде надано застрахованому згiдно з програмою обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов'язуiться сплачувати внески страховiй органiзацii. У договорi обумовлюються розмiр, строки i порядок внесення страхових внескiв, строк дii договору, вiдповiдальнiсть сторiн у разi невиконання умов договору, а також порядок вирiшення спорiв. Страховий полiс обов'язкового медичного страхування пiдтверджуi право громадянина на одержання медичноi допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування. Обов'язкове медичне страхування охоплюi практично все населення i задовольняi основнi першочерговi потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризикiв. Тому незадоволений страховий iнтерес Реалiзуiться органiзацiiю добровiльного медичного страхування.

1.3 Добровiльне медичне страхування

медичне страхування здоров'я украiна

Розглянемо детальнiше добровiльне медичне страхування (ДМС).

За своiм призначенням медичне страхування i формою захисту iнтересiв громадян у разi втрати ними здоров'я з будь-якоi причини. Воно пов'язане з компенсацiiю громадянам витрат, зумовлених оплатою медичноi допомоги, та iнших витрат, пов'язаних iз пiдтримкою здоров'я:

В· вiдвiдуванням лiкарiв та амбулаторним лiкуванням;

В· придбанням медикаментiв;

В· лiкуванням у стацiонарi;

В· отриманням стоматологiчноi допомоги, зубним протезуванням;

В· проведенням профiлактичних та оздоровчих заходiв тощо.

Суб'iктами добровiльного медичного страхування i:

В· страхувальники тАФ окремi дiiздатнi громадяни, пiдприiмства, що представляють iнтереси громадян, а також благодiйнi органiзацii та фонди;

В· страховики тАФ страховi компанii, що мають лiцензii на здiйснення цього виду страхування;

В· медичнi установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування i також мають лiцензiю на здiйснення лiкувально-профiлактичноi дiяльностi.

Страховi фонди добровiльного медичного страхування утворюються за рахунок:

В· добровiльних страхових внескiв пiдприiмств та органiзацiй;

В· добровiльних страхових внескiв рiзних груп РЖ населення;

В· добровiльних внескiв окремих громадян. Добровiльне медичне страхування може бути iндивiдуальним i колективним.

При iндивiдуальному страхуваннi страхувальниками, як правило, виступають окремi громадяни, якi уклали договiр iз страховиком про страхування себе або третьоi особи (дiтей, батькiв, родичiв) за рахунок власних грошових засобiв[6].

При колективному страхуваннi страхувальником, як правило, i пiдприiмство, органiзацiя, установа, яка укладаi договiр iз страховиком про страхування своiх працiвникiв або iнших фiзичних осiб (членiв сiмей працiвникiв, пенсiонерiв тощо) за рахунок iхнiх грошових засобiв.

Страховi органiзацii укладають угоди з профiлактично-лiкувальними закладами (незалежно вiд форм власностi) про надання ними медичноi допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язуiться гарантувати страховик[6].

Страховий полiс з добровiльного медичного страхування обумовлюi обсяг надання медичних послуг, можливiсть вибору умов отримання медичноi допомоги тощо. Програми добровiльного медичного страхування розширюють можливостi i полiпшують умови надання профiлактичноi, лiкувально-дiагностичноi та реабiлiтацiйноi допомоги[6].

Договiр з добровiльного медичного страхування може, зокрема, передбачати:

В· ширше право вибору застрахованим пацiiнтом медичних установ, лiкарiв для обслуговування;

В· полiпшення умов утримання застрахованого в стацiонарах, санаторiях, профiлакторiях;

В· надання спортивно-оздоровчих послуг та iнших засобiв профiлактики;

В· подовження тривалостi пiслялiкарняного патронажу та догляду за пацiiнтом у домашнiх умовах;

В· дiагностику, лiкування та реабiлiтацiю з використанням методiв нетрадицiйноi медицини;

В· розвиток системи сiмейного лiкаря;

В· страхування виплат з тимчасовоi непрацездатностi, вагiтностi, пологiв та материнства на пiльгових умовах за строками i розмiрами грошових виплат;

В· участь у цiльовому фiнансуваннi технiчного переозброiння й нового будiвництва лiкувально-профiлактичних установ, пiдприiмств з виробництва медичного устаткування, лiкiв з правом першочергового отримання послуг або продукцii (протези, лiки, дiагностика i т. iн.) цих пiдприiмств та органiзацiй.

Тарифи на медичнi та iншi послуги з добровiльного медичного страхування встановлюються за згодою страховика i медичноi установи, що обслуговуi застрахованих.

Розмiри страхових внескiв встановлюються на договiрнiй основi страховика i страхувальника з урахуванням оцiнки ймовiрностi захворювання страхувальника у зв'язку з вiком, професiiю, станом здоров'я тощо[6].

При спiвiснуваннi обов'язкового та добровiльного медичного страхування держава повинна запровадити механiзми, якi б забезпечували неможливiсть реалiзацii програм добровiльного медичного страхування за рахунок погiршення реалiзацii програм з обов'язкового медичного страхування.

Мета ДМС тАФ гарантування громадянам (застрахованим особам) при настаннi страхового випадку оплати вартостi медичноi допомоги за рахунок коштiв страхових резервiв та фiнансування профiлактичних заходiв.

Головнi завдання ДМС:

1. забезпечення охорони здоров'я населення;

2. забезпечення вiдтворення населення;

3. розвиток медичного обслуговування;

4. фiнансування системи охорони здоров'я;

5. перерозподiл коштiв, що використовуються на оплату медичних послуг, мiж рiзними верствами населення.

Особливостi ДМС визначаються його мiсцем в системi соцiально-економiчних гарантiй громадян i полягають у такому:

В· ДМС i однiiю iз форм особистого страхування;

В· воно i важливим ринковим компонентом, що доповнюi системи обов'язкового загальнодержавного медичного страхування i соцiального забезпечення;

В· програми ДМС обираються за бажанням страхувальника i залежать вiд його платоспроможностi;

В· ДМС ТСрунтуiться на принципi страховоi солiдарностi, змiст якоi полягаi в тому, що застрахована особа отримуi медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згiдно зi сплаченим страховим платежем. Перевищення вартостi медичних послуг над внесками страхувальника i можливим завдяки тому, що частина застрахованих, якi внесли премii до страховоi компанii, не потрапляють у страхову ситуацiю i не користуються послугами медичних закладiв[6].

Особливостi договорiв ДМС:

1. Предметом договору ДМС i зобов'язання страховика у разi настання страхового випадку здiйснити виплату страховоi суми (або ii частини) страхувальнику (застрахованому) на оплату вартостi медичноi допомоги (медичних послуг) певного перелiку та якостi в обсязi обраноi страхувальником програми медичного страхування. Цi виплати здiйснюються страховиком незалежно вiд суми, яку маi отримати застрахована особа за державним соцiальним страхуванням, соцiальним забезпеченням, сум за договорами добровiльного медичного страхування, укладеними з iншими страховиками, а також суми, що маi бути сплачена як вiдшкодування заподiяноi iй шкоди з боку третiх осiб згiдно цивiльного законодавства Украiни.

2. Одержувачем страховоi виплати може бути не тiльки застрахована особа, а й лiкувальний заклад або асiстанська компанiя, яка забезпечуi отримання допомоги (медичних послуг).

3. Договори ДМС передбачають обов'язковiсть конкретноi застрахованоi особи, майновi iнтереси котроi застраховано.

4. Договори мають трьохстороннiй, а подекуди багатостороннiй характер.

5. Територiя дii договору ДМС не обмежуiться мiсцезнаходженням страховика[6].

РОЗДРЖЛ 2 АНАЛРЖЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ СТРАХОВИХ КОМПАНРЖЙ З МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПРЖ

2.1 Сучасний стан медичного страхування в Украiнi

Розвиток нацiональноi системи страхування за останнi птАЩять рокiв (1997-2001р.) характеризуiться високою динамiкою. При цьому, обсяги страхових операцiй на ринку неухильно ростуть, а страховики грають в економiцi усе бiльш значиму роль. Загальний обсяг страхових платежiв (внескiв) за всiма видами страхування за 2001 р. склав 3 030 507 тис. грн.; зростання за п'ять рокiв тАФ у 7,4 разiв. Населенню й органiзацiям у 2001 р. страховиками здiйснено страхових виплат 424 205 тис. грн., що бiльш нiж у 3,3 рази перевищуi страховi виплати, здiйсненi в 1997 р[7].

Важливу роль у розвитку страховоi справи, захисту iнтересiв страхових органiзацiй вiдiграють обтАЩiднання страховикiв. Усе бiльш значиму роль починають грати також страховi брокери. У зв'язку з уживанням заходiв щодо удосконалення правовоi бази страхування, уведенням нових видiв обов'язкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростання страхових операцiй, i як наслiдок цього, тАФ зростання загальних обсягiв акумулювання коштiв у сферi страхування. Але на фонi цих оптимiстичних прогнозiв продовжуi iснувати досить кризова ситуацiя в Украiнi щодо розвитку особистих видiв страхування, зокрема, медичного страхування.

Частка особистого страхування, з урахування страхування життя, в загальних показниках страхового ринку Украiни щорiчно неухильно зменшуiться. Так, у 1997 роцi частка особистого страхування склала 16,66%, а вже у 2001 роцi - 7,08%[7].

Зокрема, добровiльне медичне страхування, як важливий елемент страховоi медицини, забезпечуi право кожного громадянина на одержання медичноi допомоги. Соцiально-економiчне значення добровiльного медичного страхування полягаi в тому, що воно доповнюi гарантii, наданi в рамках соцiального забезпечення i соцiального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартiв (оплата дорогих видiв лiкування i дiагностики; застосування найбiльш сучасних медичних технологiй; забезпечення комфортних умов лiкування тощо).

В Украiнi в 2001 роцi цей вид страхування здiйснювали 79 страховика, якi одержали 56617,2 тис. грн. страхових платежiв, у т. ч. 32915,9 тис. грн. вiд страхувальникiв тАУ громадян.

Страховi платежi, переданi в перестрахування, у 2001 роцi склали 1411,3 тис. грн., у яких брали участь 12 страховикiв[7].

Середнiй рiвень перестрахування за перiод 1997-2001 роки склав 5,2%.

Страховi виплати в 2001 роцi склали 37 092,5 тис. грн., у яких брали участь 63 страховика. Середнiй рiвень виплат за перiод 1997-2001 роки склав 60%.

Максимальний розмiр страхових виплат, здiйснений одним страховиком склав 5561,1 тис. грн. або 14,9% по виду.

У 2001 роцi частка страхувальникiв-громадян склала 61,5%.

Максимальна кiлькiсть договорiв страхування, укладених протягом звiтного перiоду, з розрахунку на один страховика - 168 345, що складаi 4,7% вiд загальноi кiлькостi укладених договорiв по цьому видi страхування.

Кiлькiсть дiючих договорiв страхування в 2001 роцi склало 3 573 256, у т.ч. за рахунок страхувальникiв громадян 2198 055, i в порiвняннi з 1997 роком збiльшилося в 540 разiв[7].

По обсягах отриманих страхових платежiв страховики представленi рiзними групами. Найбiльший показник страхових платежiв складаi 9 068,6 тис. грн., а середнiй по виду 716,67 тис. грн.

Серед переваг щодо отримання медичноi допомоги (медичних послуг) перед державними i приватними системами медичноi допомоги, а також вiдомчою медициною можна видiлити наступне: а) забезпечення бiльшоi доступностi, якостi i повноти щодо задоволення рiзноманiтних потреб населення в наданнi медичних послуг, що i ефективнiшою формою порiвняно з державним фiнансуванням системи охорони здоров'я; б) у разi порушення лiкувально-профiлактичним закладом стандартiв медичних послуг страхова компанiя може частково або повнiстю не оплачувати вартiсть таких послуг; в) нiяких фiнансових розрахункiв у лiкарнi застрахованiй особi робити не потрiбно, бо з медичною установою за фактом надання застрахованiй особi медичноi допомоги (медичних послуг) розраховуiться страхова компанiя[7].

Концепцiя розвитку системи добровiльного медичного страхування в Украiнi вимагаi для своii реалiзацii iстотного вдосконалення нормативно-методичноi бази. Робота в цьому напрямку може будуватися поетапно, поiднуючи зусилля всiх зацiкавлених структур: органiв державноi влади, страхових органiзацiй та медичних установ.

Необхiдним вважаiться також проведення ряду заходiв органiзацiйного характеру, у тому числi, прийняття нормативно-правових актiв, якi б забезпечили рiшення наступних найбiльш важливих проблем:

1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разi прийняття законодавчих актiв з питань обовтАШязкового соцiального медичного страхування;

2. Створення умов розвитку ДМС в якостi ефективного доповнення до обовтАШязкового соцiального медичного страхування, яке б забезпечувало покриття витрат за надання медичноi допомоги, понад або в межах обсягу i рiвня, визначених програмами обовтАШязкового соцiального медичного страхування;

3. Здiйснення оподаткування сукупного доходу громадян у разi отримання страхових виплат за договорами ДМС вiдповiдно до бази та ставок, якi передбаченi до обовтАШязкового соцiального медичного страхування;

4. Посилення зацiкавленостi роботодавцiв у турботi про збереження здоров'я своiх працiвникiв шляхом встановлення економiчних стимулiв щодо коштiв, якi направлятимуться пiдприiмствами на ДМС;

5. Законодавче врегулювання питання щодо можливостi юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежiв за договорами ДМС своiх працiвникiв до складу собiвартостi продукцii;

6. Пiдвищення надiйностi страхових органiзацiй, що працюватимуть у системi ДМС, шляхом встановлення вимог до iхнього лiцензування вiдповiдно до чiтко встановлених критерiiв;

7. Забезпечення надходження коштiв у систему ДМС, пiдвищення зацiкавленостi медичних установ, роботодавцiв i громадян шляхом створення унiфiкованоi оптимальноi системи класифiкацii та цiноутворення на медичнi послуги;

8. Забезпечення контролю за використанням iдиних стандартiв усiма медичними установами, що працюють у системi ДМС, незалежно вiд iхньоi вiдомчоi пiдпорядкованостi та органiзацiйно-правовоi форми. Вищенаведена система заходiв, спрямованих на реалiзацiю Концепцii розвитку ДМС в Украiнi, дозволить: - створити умови для найбiльш повного задоволення потреб населення в одержаннi доступноi i високоякiсноi медичноi допомоги; - суттiво зменшити навантаження на державний та мiсцевi бюджети; - зменшити долю тiньовоi медицини в системi медичного забезпечення; - уникнути необТСрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку; - пiдвищити фiнансовий стан працiвникiв медичних установ[7].

Державна полiтика розвитку медичного страхування як частина загальноi соцiальноi та економiчноi полiтики Украiни повинна визначати основнi принципи, напрями i форми економiчного та адмiнiстративно-правового впливу у сферi соцiального захисту населення з урахуванням державних iнтересiв та прiоритетiв, в т. ч. шляхом пiдтримки медичного страхування в таких основних напрямах, як: формування нормативно-правовоi бази, удосконалення податковоi полiтики, удосконалення державного нагляду, пiдвищення фiнансовоi надiйностi страховикiв, пiдвищення страховоi культури населення, пiдготовка та перепiдготовка кадрiв[7].

2.2 Роль страхових компанiй з медичного страхування

На вiтчизняному ринку добровiльного медичного страхування дiють бiльше 60 страхових компанiй, що мають рiзнi можливостi, досвiд i авторитет. Найбiльш вiдомi з них тАФ це Державна акцiонерна страхова компанiя ВлУкрiнмедстрахВ», закрите акцiонерне товариство ВлАкцiонерна страхова компанiя ВлОстра-КиiвВ», вiдкрите акцiонерне товариство ВлСтрахова компанiя ВлАльконаВ», вiдкрите акцiонерне товариство ВлСтрахова компанiя ВлОранта-ДонбасВ», закрите акцiонерне товариство ВлСтрахова компанiя ВлКредо-КласикВ», закрите акцiонерне товариство ВлСтрахова компанiя ВлНадраВ», закрите акцiонерне товариство ВлСтрахова компанiя ВлУкрнафтотрансВ» та iншi[1].

Кожна страхова компанiя прагне принести в страховий бiзнес щось своi, що вигiдно вирiзнятиме ii серед конкурентiв.

Програми, якi пропонують страховi компанii з добровiльного медичного страхування, можна подiлити на чотири основнi категорii:

- полiклiнiчне обслуговування, в тому числi аптечне;

- стацiонарне обслуговування;

- послуги невiдкладноi швидкоi медичноi допомоги;

- стоматологiя.

Деякi страховi компанii пропонують рiзноманiтний додатковий сервiс: медичне обслуговування на дому, закрiплення довiреного лiкаря, безплатна видача полiсiв зi страхування медичних витрат при поiздках за кордон, пiльгове страхування для членiв сiм'i, спецiальнi програми для дiтей i вагiтних. Широкий спектр страхових програм, рiзних за цiною i набором послуг, iх комбiнацiя, даi можливiсть вибрати полiс, виходячи iз потреб i фiнансових можливостей. Крiм цього, страхова компанiя надаi знижки, iнколи в розмiрi до 25% постiйним клiiнтам[1].

Страховi компанii, якi здiйснюють медичне страхування, можуть об'iднуватися з метою сприяння розвитку вiдкритого та рiвнодоступного для всiх медичного страхового ринку, забезпечення допомоги в здiйсненнi медичного страхування, органiзацii юридичного захисту прав страховикiв i страхувальникiв, координацii зусиль страховикiв на ринку медичних послуг[1].

Вместе с этим смотрят:

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения

Актуальные проблемы и споры в автостраховании