Дiяльнiсть зi створення i розповсюдження вторинноi iнформацii бiблiотеками Украiни

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Теоретичнi засади створення та розповсюдження вторинних документiв

1.1ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Загальна характеристика вторинних iнформацiйних ресурсiв

1.2ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Вторинний документ як результат аналiтико-синтетичноi переробки первинних документiв

1.3ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Реферування як процес згортання вихiдноi iнформацii

Роздiл РЖРЖ. Вториннi ресурси як результати дiяльностi бiблiотек Украiни

2.1 Дiяльнiсть бiблiотек Украiни у створеннi та розповсюдженнi вторинних iнформацiйних ресурсiв

2.2 Аналiз дiяльностi Рiвненськоi державноi обласноi бiблiотеки у створеннi вторинних документiв

Висновки

Список використаноi лiтературита неопублiкованих документiв

Додатки

Список скорочень слiв i словосполучень

БВ тАУ бiблiографiчне видання

БД - бази даних

БО тАУ бiблiографiчний опис

БП - бiблiографiчний покажчик

ВАСГНРЖЛ тАУ Всесоюзна академiя сiльськогосподарських наук iм. Ленiна

ДНСГ УААН - Державна наукова сiльськогосподарська бiблiотека Украiнськоi академii аграрних наук

ДНТБУ - Державна науково-технiчна бiблiотека Украiни

РЖР- iнформацiйний ресурс

НБУВ - Нацiональна бiблiотека iм. В.РЖ. Вернадського

НРЖД - Науково-iнформацiйна дiяльнiсть

НПБУ - Нацiональна парламенська бiблiотека Украiни

РБП тАУ рекомендацiйний бiблiографiчний покажчик

РДОБ - Рiвненська державна обласна бiблiотека

РЖ - реферативний журнал

РЗ - реферативний збiрник

УРЖ - Украiнський реферативний журнал

Вступ

Актуальнiсть теми дипломноi роботи обумовлена значущiстю вторинних iнформацiйних ресурсiв у забезпеченнi продуктивноi дiяльностi бiблiотек Украiни.

РЖз зростанням ваги iнформацiйних ресурсiв у суспiльствi розгортаються масштаби та складнiсть iнформацiйноi дiяльностi. Результати та засоби створення якоi, а також процеси пiдготовки iнформацiйних документiв, обтАЩiднують iнформацiйно-аналiтичнi дослiдження.

В наш час iнформацiя i однiiю з найважливiших ресурсiв будь якоi дiяльностi. Вториннi документи, як певний вид iнформацii i рушiйною силою соцiально-економiчного i культурного розвитку суспiльства. В умовах постiйних змiн, що вiдбуваються сьогоднi, пiдвищуються вимоги до якостi створення i розповсюдження вторинноi iнформацii. Метою створення iнформацiйних вторинних ресурсiв i iнформування споживачiв про потоки i масиви первинних документiв, щоб у згорнутому, реферативному виглядi викласти основний iхнiй змiст. Вторинним документом i результат аналiтико-синтетичноi переробки, iнформацiйною системою, одного чи кiлькох первинних документiв з метою пристосування iнформацii до iнформацiйних потреб споживача. Як правило вiн подаi iнформацiю, що мiститься в первинному документi, тiльки у бiльш скороченому виглядi.

Сьогоднi дiяльнiсть бiблiотек Украiни повтАЩязана зi створенням, розповсюдженням реферативних, аналiтичних, бiблiографiчних, оглядових видань. Задоволення iнформацiйних потреб та запитiв користувачiв бiблiотеки шляхом створення власних iнформацiйних продуктiв, надання iнформацiйних послуг, а також забезпечення доступу до них i головним завданням дiяльностi бiблiотек Украiни.

Стан науковоi розробленостi теми : дипломна робота пiдготовлена на основi вивчення виявленоi лiтератури, в якiй вiдображено дослiджувану тему. Тема дипломноi роботи i достатньо розробленою у науковiй лiтературi.

Серед опрацьованих джерел слiд видiлити працi А. М. Яновського, який запропонував чiткий механiзм роботи з вихiдною iнформацiiю та навiв вимоги щодо роботи з вихiдною iнформацiiю.

О.П. Коршунов займався дослiдженням рiзновидiв вторинноi iнформацii, а також вказав три сутнiснi функцii бiблiографiчноi iнформацii, це i комунiкативна, пошукова, оцiночна.

Характеристику вторинних i первинних документiв, iх порiвняння дослiджувала Н.М. Кушнаренко, С.Г. Кулешов, який подав вiдмiнностi мiж первинними i вторинними документами.

Згiдно з науковими розробками О.А. Гречихiна та РЖ.Г. Здорова було подано характеристику реферативнiй iнформацii.

Питанням створення системи реферування украiнськоi науковоi лiтератури, в тому числi сiльськогосподарськоi тематики, присвяченi працi М.Б. Сороки.

Г.М. Швецова-Водка подала характеристику вторинних бiблiографiчних ресурсiв бiблiотек Украiни.

Метою дослiдження i аналiз i узагальнення теоретичних та практичних основ у створеннi та використаннi вторинних iнформацiйних ресурсiв в дiяльностi бiблiотек Украiни.

Завдання дипломноi роботи:

В· опрацювати профiльну лiтературу з даноi теми;

В· здiйснити характеристику вторинних iнформацiйних ресурсiв;

В· розглянути вторинний документ, як результат аналiтико-синтетичноi переробки первинних документiв;

В· охарактеризувати методи створення вторинноi iнформацii;

В· дослiдити дiяльнiсть бiблiотек Украiни у створеннi та розповсюдженнi вторинних ресурсiв;

В· дати аналiз дiяльностi Рiвненськоi державноi обласноi бiблiотеки у створеннi вторинних iнформацiйних ресурсiв.

ОбтАЩiктом дослiдження i вториннi iнформацiйнi ресурси бiблiотек Украiни.

Предметом дослiдження дiяльнiсть бiблiотек Украiни у створеннi i розповсюдженнi вторинноi iнформацii

Методологiчна база дослiдженняобумовлена обтАЩiктом i предметом дипломноi роботи. Теоретичний матерiал розглядаiться з позицii джерелознавчого аналiзу. Методологiчне пiдТСрунтя для прикладноi частини роботи склали загальнонауковi методи аналiзу, синтезу та системного пiдходу.

Наукова та практична значущiсть дипломноiроботи полягаi в тому, що узагальнюються матерiали, що стосуються вторинних iнформацiйних ресурсiв, iх характеристики, видiв та методики створення та розповсюдження. Проаналiзовано вторинну продукцiю, яка являiться результатом дiяльностi бiблiотек Украiни.

Структура бакалаврськоi роботи обумовлена логiкою розгляду теми. Дипломна робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури та неопублiкованих документiв та додаткiв.

Перший роздiл називаiться ВлТеоретичнi засади створення та розповсюдження вторинних документiвВ», в ньому подано вiдомостi про вторинну iнформацiю, ii види, методики створення та розповсюдження, дана характеристика вторинних iнформацiйних документiв, як результатiв аналiтико-синтетичноi переробки первинних.

У другому роздiлi, який маi назву ВлВториннi ресурси, як результати дiяльностi бiблiотек УкраiниВ», здiйснено аналiз дiяльностi бiблiотек Украiни у створеннi та розповсюдженнi вторинних iнформацiйних ресурсiв.

Роздiл i. Теоретичнi засади створення та розповсюдження вторинних документiв

1.1 загальна характеристика вторинних iнформацiйних ресурсiв

РЖнформацiя (вiд латинського ВлinformationВ» тАУ розтАЩяснення), з самого початку означала вiдомостi переданi людьми усним, письмовим або iншим способом. А десь iз середини ХХ столiття стала загально-науковим поняттям. РДдиного загально визначення iнформацii не iснуi. У Законi Украiни ВлПро iнформацiюВ» наводиться таке визначення: ВлПiд iнформацiiю розумiються документованi або публiчно оголошуванi вiдомостi про подii та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природному середовищiВ» [1]. Найбiльш вираженою властивiстю для iнформацii i здатнiсть вносити змiни. Практична цiннiсть iнформацii залежить вiд того, яку роль вона вiдiграi у прийняттi рiшень, а також вiд умiння ii використати.

РЖнформацiя може розглядатися, як обтАЩiкт результату творчоi (iнте-лектуальноi) працi людини. Це виходить iз спiвставлення Законiв Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ, тАЬПро науково-технiчну iнформацiютАЭ, тАЬПро авторське право та сумiжнi праватАЭ[38, c.118].

Слiд зазначити, що iнформацiя i правом власностi громадян, органiзацiй ( юридичних осiб ) i держави. Вона може бути обтАЩiктом права власностi як у повному обсязi, так i обтАЩiктом лише володiння, користування чи розпорядження. Власник iнформацii щодо обтАЩiктiв своii власностi маi право здiйснювати будь - якi законнi дii [2, с.21]. РЖнформацiйний ресурс (РЖР) i обтАЩiктом, який поiднуi знання та iнформацiю. Вiн формуються на основi початковоi та похiдноi iнформацii, перш за все як запас ретроспективноi iнформацii. РЖнформацiйнi ресурси тАУ це сукупнiсть iнформацii на традицiйних та машинописних носiях, що зберiгаються в iнформацiйних установах. Це документи i масиви документiв в таких iнформацiйних системах, як бiблiотеках, архiвах, фондах, банках даних, депозитах, музейних сховищах тощо. В структурi РЖР видiляють 2 елементи: первинно-документальнi iнформацiйнi ресурси; вторинно-документальнi iнформацiйнi ресурси.

Створення, розвиток i використання РЖР тАУ дуже складний i багатогранний процес. РЖнформацiйними ресурсами держави i сукупнiсть бiблiотечних, в загальному сенсi, фондiв iнтелектуальноi працi людства, поiднана з iнформацiйною структурою суспiльства, включаючи iнформацiйно-комунiкацiйнi мережi держави. Важливою складовою iнформацiйних ресурсiв i iнформацiйнi документи. Вiдмiннiсть iнформацiйних документiв вiд iнших документiв полягаi в тому, що вони i результатом опрацювання iнформацii, що мiститься в iнших (первинних) джерелах iнформацii.

РЖнформацiйний документ маi такi властивостi: мiстить iнформацiю з первинних документiв у згорнутому, узагальненому виглядi; мiстить вiдомостi про сам первинний документ, на основi якого створений; i результатом аналiтико-синтетичноi обробки первинного документа; i не тiльки результатом, але й засобом iнформацiйноi дiяльностi, за допомогою якого i здiйснюiться пошук, зберiгання i поширення iнформацiцii [36, с.133].

Людина, створивши iнформацiю як зв'язок мiж людиною i простором, використовуi ii як iнструмент для досягнення цiлей самих рiзних видiв дiяльностi, створюючи iнформацiйнi моделi вибiрково, спiввiдносячи iх з тiiю або iншою дiяльнiстю, вiдбиваi тiльки тi явища, якi мають для нього цiннiсть. РЖнформацiя у виглядi особливого ресурсу присутня практично у всiх видах дiяльностi [5, c.7].

Слiд зазначити, що в роботi з iнформацiiю слiд дотримуватися певних правил та вимог. А.М. Яновський проаналiзував проблеми отримання достовiрноi i достатньоi для прийняття рiшень iнформацii. Вiн запропонував чiткий механiзм роботи з вихiдною iнформацiiю. Навiв вимоги щодо роботи з вихiдною iнформацiiю:

I. Вимоги до якостi iнформацii:

В· Достовiрнiсть тАУ наближенiсть iнформацii до першоджерела або точнiсть ii передачi (вiдсутнiсть навмисних або випадкових перекручувань).

В· ОбтАЩiктивнiсть тАУ iнформацiя, очищена вiд неминучостi перекручування, якi виникли при передачi, а також вiд субтАЩiктивних викривлень (перекручувань) психологiчного плану. Слiд памтАЩятати, що iнформацiя, яка отримана по неформальних каналах, наприклад, розвiдувальним шляхом чи шляхом промислового шпигунства, не обовтАЩязково i правильною у кiнцевiй iнстанцii.

В· Однозначнiсть тАУ полягаi в тому, що достовiрну i обтАЩiктивну iнформацiю слiд пiддавати неодноразовiй перевiрцi i не поспiшити з висновками.

В· Своiчаснiсть тАУ iнформацiя потрiбна в даний час. Змiнюiться ситуацiя як в зовнiшньому так i в внутрiшньому середовищi i iнформацiя стаi застарiлою.

В· Релевантнiсть - ступiнь вiдповiдностi iнформацii до запиту користувача.

В· Пертинентнiсть тАУ вiдповiднiсть iнформацiйнiй дiйсностi, iнформацiйним потребам користувача.

В· Актуальнiсть тАУ важливiсть iнформацii в даний (конкретний) момент часу, в прийняттi конкретного рiшення [52, с.12].

II. Вимоги до кiлькостi iнформацii :

В· Повнота надання iнформацii тАУ iнформацiя без тАЬiнформацiйних дiртАЭ, тобто маi бути виявлена iнформацiя, яка характеризуi поставлену проблему в усiх ii аспектах.

В· Достатнiсть надання iнформацii тАУ кiлькiсть наданоi iнформацii маi бути достатньою для розвтАЩязання поставленоi задачi, але без надлишкових вiдомостей.

III. Вимоги до цiнностi iнформацii:

В· Цiннiсть (значимiсть)- цiннiсна характеристика iнформацii для вирiшення конкретного питання.

В· Вартiсть тАУ включаi всi витрати по факту отримання iнформацii [52, с.12].

Отож, перерахувавши всi характеристики i вимоги до iнформацii, слiд зазначити, що яка б не була iнформацiя, а також неважливо з яких джерел вона виявлялася, ii слiд перевiряти.

У документальнiй сферi, по вiдношенню до iнформацii, закрiпилися термiни: первинна i вторинна. Для забезпечення взаiмодii мiж елементами Влiнформацiя тАУ споживачВ», людина створюi iнформацiю, про iнформацiю, - так виникаi вторинна iнформацiя i працюi на всеосяжнiсть iнформацiiю всiх сфер життя. Вторинна iнформацiя - це спосiб вiдображення факту первинного iнформацiйного явища в свiдомостi людини [5, c. 6].

Вторинна iнформацiя виникаi на основi первинноi iнформацii, яка й i для неi родовою субстанцiiю. Вона засвiдчуi факт iснування первинноi iнформацii, як будь-яка iнформацiя, вона - комунiкативна, але в неi з'являiться й нова функцiя - iдентифiкацiйна, яка присутня в усiх рiзновидiв вторинноi iнформацii i формуiться за рахунок збереження в новiй iнформацii елементiв попередньоi "староi" iнформацii. У вториннiй iнформацii збережено вiд первинноi - основнi смисли (змiст, семантика) документа або ще й iншi його ознаки (знак, формат та iн.) [5, c.7].

В свою чергу вторинна iнформацiя подiляiться на вторинну фактографiчну i бiблiографiчну iнформацiю. Поняття "фактографiчна iнформацiя", по вiдношенню до вторинноi iнформацii, невдале, бо по сутi, будь-яка iнформацiя вiдображаi певний факт. Вiдмiнностi мiж рiзними видами вторинноi iнформацii повиннi бути проведенi на iнших пiдставах. Виходячи з цього, видiляiмо бiблiографiчну i вторинно-семантичну iнформацiю, останнiм термiном ми замiнюiмо термiн вторинна фактографiчна iнформацiя. На основi iснування вторинно-семантичноi i бiблiографiчноi iнформацii в документальнiй комунiкацii виникають два рiзновиди вторинних документiв:

тАв тi, якi передають тiльки змiст (семантику) вихiдних первинних документiв, ми називаiмо iх семантичними

тАв тi, якi вiдтворюють i змiстовнi, i формальнi характеристики первинних документiв, вони отримали назву бiблiографiчних.

Щодо бiблiографiчноi iнформацii, то за О.П. Коршуновим, вона i безпосередньо рiзновидом вторинноi iнформацii. Вiн вважаi, що феномен бiблiографiчноi iнформацii пов'язаний з документом i без документа iснувати не може. О. П. Коршунов називаi три сутнiснi функцii бiблiографiчноi iнформацii - комунiкативну, пошукову, оцiночну.

Бiблiографiчна iнформацiя тАУ це iнформацiя про документ, опублiкований шляхом видання чи депонування, яка створюiться з метою iнформування споживачiв про iснування документа, його зовнiшнi ознаки, змiст та iншi властивостi.

Бiблiографiчна iнформацiя вiд своiх попередникiв, вiд iнформацii як такоi (первинноi iнформацii) i вiд вторинноi iнформацii, успадковуi комунiкативну та iдентифiкацiйну функцii, але виникнення соцiального явища "бiблiографiчна iнформацiя" стало можливим тiльки при формуваннi у неi власноi специфiчноi функцii [5, c.8].

Пiдсумовуючи перше питання, можна сказати, iнформацiiю i певнi достовiрнi вiдомостi про суспiльство, навколишнi середовище тощо. Щодо документальноi сфери, то по вiдношенню до iнформацii, закрiпилися термiни: первинна i вторинна. Вторинна iнформацiя, як одна iз рiзновидiв iнформацii, походить вiд первинноi, а отже вона i i способом вiдображення факту первинного iнформацiйного явища вцiлому.

1.2 вторинний документ як результат аналiтико-синтетичноi переробки вторинних документiв

У Законi Украiни тАЮПро iнформацiютАЭ наводиться визначення документа: ВлДокумент тАУ це передбачена законом матерiальна форма одержання, зберiгання, використання i поширення iнформацii шляхом фiксацii ii на паперi, магнiтнiй, кiно -, вiдео -, фотоплiвцi або iншому носiiвiВ» [1].

РЖнше визначення документа подаi Г.М. Швецова - Водка i вважаi, що документ це тАУ iднiсть iнформацiйного та речовинного (субстанцiального) носiя, яка використовуiться в соцiальному комунiкацiйно-iнформацiйному процесi як канал передачi iнформацii [49, c.12]. Беручи до уваги твердження О.Г. Кiрiчка, зтАЩясовуiться, що документом i засiб закрiплення рiзними способами на спецiальному матерiалi iнформацii про факти, подii, явища обтАЩiктивноi дiйсностi i розумовоi дiяльностi людини.

Документом можна вважати будь-який матерiальний носiй, на якому зафiксовано соцiально значущу iнформацiю з метою передачi ii в часi та просторi. Отже, з цього можна визначити i саме поняття документноi iнформацii : тАЬДокументна iнформацiя тАУ це iнформацiя зафiксована на будь-якому матерiальному носiiвi i форма фiксацii значення не маi [44, с.7].

У результатi аналiтико-синтетичноi переробки iнформацii, що мiститься в документах, якi потрапляють в iнформацiйну систему, створюються новi документи, тi документи, що потрапляють у систему тАЬна входiтАЭ, звуться тАЬпервиннимитАЭ, а тi, що створюються системою i передаються споживачам тАЬна виходiтАЭ, - тАЬвториннимитАЭ [49, с. 12].

У Законi Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ поданi такi визначення поняття первинного i вторинного документiв: первинний документ тАУ це документ, що мiстить в собi вихiдну iнформацiю; вторинний документ тАУ це документ, що являi собою результат аналiтико-синтетичноi та iншоi переробки одного або кiлькох документiв [1]. Н.М. Кушнаренко дослiджуi, що первинний документ - це документ, який створюi автор i вiн безпосередньо вiдображаi факти, подii, явища реальноi дiйсностi або думки автора. За ii твердженням цей вид документа вiдображаi результати науковоi, виробничоi, творчоi дiяльностi. До них вiдносять вiдносять: науковi монографii, науковi статтi, описи винаходiв тощо [30, c.287].

Щодо визначення вторинного документа, Н.М. Кушнаренко визначаi, що ним i результат аналiтико-синтетичноi обробки одного чи кiлькох первинних документiв з метою пристосування iнформацii до iнформацiйних потреб споживача. Вториннi документи мiстять систематизованi вiдомостi про первиннi документи (опублiкованi, неопублiкованi, що не публiкуються) або результат аналiзу i синтезу даних, що i в першоджерелах [30, с.290].

С.Г. Кулешов зазначаi вiдмiнностi мiж первинними i вторинними документами таким чином:

- первиннi документи створюються в сферi науково iнформацiйноi дiяльностi (це наукова, виробнича, учбова, довiдкова та науково-популярна лiтература);

- вториннi документи створюються в сферi науково-iнформацiйноi дяльностi (iнформацiйна лiтература тАУ характеристика одного чи певноi сукупностi (зведена характеристика) документiв або формулювання певних суджень (оцiнок, прогнозiв) на основi аналiзу iх тексту) [27, с.42].

Необхiднiсть у створеннi вторинних ресурсiв виникла iз зростанням масиву iнформацii, просторовими бартАЩiрами у соцiальнiй комунiкацii та iншими причинами. Уникати цих бартАЩiрiв дають змогу такi важливi властивостi вторинних документiв як: стислiсть, оглядовiсть iнформацii, яку вони мiстять, легкiсть сприйняття та запамтАЩятовування iнформацii, можливiсть розгортання iнформацii, а також забезпечення багатоаспектностi пошуку первинноi iнформацii [44, с.8].

При пiдготовцi вторинних документiв працiвники iнформацiйноi установи повиннi володiти загальною, частковою та галузевою методикою пiдготовки вторинних документiв.

Загальна методика пiдготовки вторинних документiв тАУ це сукупнiсть методичних прийомiв, якi використовують при пiдготовцi будь-якого вторинного документа.

Часткова методика тАУ це сукупнiсть специфiчних методичних прийомiв, що використовуються при створеннi вторинних документiв окремих видiв та жанрiв.

Методи, якi застосовуються при створеннi вторинних документiв з певних галузей в своiй сукупностi утворюють галузеву методику пiдготовки вторинних документiв [23].

Вирiзняють бiблiографiчнi, реферативнi, оглядовi й аналiтичнi вториннi документи, якi мають як загальнi, так i специфiчнi ознаки видового рiзноманiття.

Досконалим видом вторинних документiв, якi повно i квалiфiковано висвiтлюють не окремi першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому виглядi i аналiтичнi документи.

Аналiтичнi документи мiстять узагальнену iнформацiю, отриману в результатi всебiчного, глибокого i критичного аналiзу первинних документiв, аргументовану оцiнку стану i тенденцiй розвитку проблеми, що розглядаiться, iх створюють у процесi поглибленого аналiзу i синтезу первинних документiв з метою вилучення, оцiнки, узагальнення i використання iнформацii, що в них мiститься. Для аналiтичного документа характерною ознакою i наявнiсть тАЬаналiтичноi частинитАЭ, яку становлять як iдеi, концепцii, погляди, висновки, запозиченi з первинного документа, так i власнi думки, iдеi, судження автора вторинного документа. Вони дають змогу уявити iнформацiйну модель проблеми.Це, перш за все, аналiтичний огляд, iнформацiйно-аналiтична довiдка, iнформацiйний звiт про дiяльнiсть тощо. Для створення таких документiв застосовують як загальнонауковi методи, так i iнформацiйно-прогностичнi методики (контент-аналiз, iвент-аналiз, моделювання, когнiтивне карторування i т. iн.) [24, c.143].

Щодо оглядовоi iнформацii, то можна сказати, що вона маi надзвичайно велику кiлькiсть рiзновидiв. За ознакою згортання iнформацii, за характером вивiдного знання всi рiзновиди огляду можна звести до трьох основних видiв: бiблiографiчний, реферативний, аналiтичний (монографiчний).

Оглядовi документи тАУ це вториннi текстовi документи, що мiстять результати систематизованого розгляду досить великоi кiлькостi первинних iнформацiйних документiв певноi тематики за певний промiжок часу. Оглядовi документи за мiрою згортання iнформацii подiляють на аналiтичнi, реферативнi та бiблiографiчнi. За цiльовим призначенням i тАЬжанровимитАЭ ознаками розрiзняють такi види оглядових документiв: огляд, обТСрунтування, щорiчний огляд, щорiчна доповiдь, оглядова доповiдь, оглядова довiдка тощо.

Огляд, як iнформацiйний документ, утворюiться шляхом логiчноi переробки документальноi iнформацii з метою одержання необхiдного вивiдного знання про стан, розвиток та можливi шляхи розвтАЩязання даноi проблеми. Таким чином пiдготовка оглядових документiв, це не стiльки опис, аналiз, узагальнення документальноi iнформацii, скiльки аналiз стану та розвитку проблеми на пiдставi використання рiзних джерел iнформацii [36, с. 140].

Бiблiографiчна iнформацiя - це синтез змiстовноi i формальноi характеристики документа [5, c.8].

Бiблiографiчний посiбник - документальна форма iснування бiблiографiчноi iнформацii, впорядкована множина бiблiографiчних даних, що об'iднанi за змiстом, формою та iншими ознаками. БП складаiться у декiлька послiдовних етапiв: пiдготовчий етап - вiдбiр та попереднi вивчення теми бiблiографiчного посiбника, виявлення лiтератури; аналiтичний етап - загальний бiблiографiчний аналiз, уточнення бiблiографiчного опису, анотування чи реферування, iндексування чи предметизацiя, оформлення бiблiографiчного запису; синтетичний - це остаточний бiблiографiчний вiдбiр та групування документiв; заключний етап тАУ складання довiдкового апарату до БП, редагування БП та його оформлення.

Бiблiографiчнi документи дають вiдомостi про документи у виглядi бiблiографiчного опису та анотацii, iх класифiкують за такими ознаками як:

В· за цiльовим призначенням - державнi, науково-допомiжнi, рекомендацiйнi, професiйно-виробничi;

В· за об'iктом бiблiографування - унiверсальнi, багатогалузевi, галузевi, тематичнi, персональнi, бiблiографiчнi, краiзнавчi;

В· за методом бiблiографування - вибiрковi, реiстрацiйнi, сигнальнi, анотованi, реферованi, оглядовi;

В· за часом виходу в свiт - поточнi, ретроспективнi, перспективнi;

В· за ознакою приналежностi - видавничi, книготорговельнi, бiблiотечнi;

В· за формою органiзацii матерiалу - бiблiографiчний покажчик, бiблiографiчний список, бiблiографiчний огляд, бiблiографiчний бюлетень, бiблiографiчний журнал, допомiжний покажчик до видання. [27, c. 42].

Щодо бiблiографiчних виданнь (БВ), слiд зазначити, що вони мiстять упорядковану сукупнiсть бiблiографiчних записiв, якi показують, що видано з певноi галузi питання, яке цiкавить спецiалiстiв. Завданням БВ i: сигналiзувати про наявнiсть документноi iнформацii, вказувати на первинний документ, звiдки можуть бути отриманi необхiднi вiдомостi. В БВ основний текст складаiться з упорядкованих бiблiографiчних записiв визначеного набору вiдомостей про первиннi документи. Бiблiографiчнi записи складаiться iз визначених елементiв: бiблiографiчний опис (БО), анотацii або реферату, предметноi рубрики, iндексу, класифiкацii. Щодо БО, то вони виконують двi функцii, тобто вони сповiщають про появу документа (сигнальна функцiя) i повiдомляють необхiднi вiдомостi про його мiсцезнаходження (адресна функцiя). Слiд пiдкреслити, те, що з бiблiографiчних записiв складають покажчики i бiблiографiчнi списки.

Бiблiографiчнi покажчики (БП) складаються з перелiку бiблiографiчних записiв, часто без анотацiй i рефератiв. Вони з максимальною повнотою iнформують про вихiд у свiт вiтчизняноi i зарубiжноi лiтератури. Розрiзняють БП за перiодичнiстю: поточнi, ретроспективнi бiблiографiчнi покажчики; за суспiльним призначенням: науково-допомiжнi, рекомендацiйнi; за тематикою вирiзняють унiверсальнi, галузевi та тематичнi. БП i книги або брошури, в котрих виданi списки лiтератури (книг, статей, рецензiй, диссертаций i т. д.) з будь- яких галузей питань. Опис книг в них буваi органiзоване рiзними способами тАФ за абеткою, по предмету, за принципом систематичного каталогу, по авторах, по заголовках, по мiсцю видання, за типом видання тощо [8].

На вiдмiну вiд бiблiографiчноi iнформацii, реферативна iнформацiя виконуi завдання систематизацii, пошуку, оцiнки, узагальнення даних з першоджерел.

Згiдно з науковими розробками О.А. Гречихiна та РЖ.Г. Здорова, "пiд реферативною iнформацiiю слiд розумiти змiстовний результат процесу реферування, який вiдображаiться в реферативному виданнi у формi певного знакового (лiтературного) твору тАФ реферату чи iх сукупностi тАФ для виявлення новоi, цiнноi та корисноi документальноi iнформацii" [47, с. 120].

Реферування тАФ це iнтелектуальний творчий процес, що потребуi осмислення, аналiтико-синтетичноi переробки iнформацii та створення нового документа тАФ реферату, котрий маi специфiчну мовно-стилiстичну форму.

Суть реферування полягаi у зiставленнi, порiвняннi новоi iнформацii з тiiю, що вже засвоiна та використовуiться в суспiльнiй дiяльностi [48, c.5].

У комплексi бiблiографiчнi, реферативнi й оглядовi видання являють собою багатофункцiональну систему. Однак кожне видання в цiй системi маi свою спецiалiзацiю. Так, сигнальнi та реiстрацiйнi властивостi, що i головними для бiблiографiчних покажчикiв, втрачають провiдне значення для реферативних i, особливо, оглядових видань. Разом з тим, iнформативна, iнформацiйно-кумулятивна, науково-комунiкативна функцii з переходом вiд використання бiблiографiчних видань до реферативних i оглядових стають дедалi домiнуючими, iх ефективнiсть пiдвищуiться [47, c.130].

Пiдсумовуючи, можна сказати, що документом i матерiальний об'iкт, що спецiально створений людиною для фiксування та подальшоi передачi в часi та просторi рiзноманiтноi iнформацii. РЖснують первиннi та вториннi iнформацiйнi документи. Останнi, у свою чергу, на подiляються аналiтичнi, оглядовi, бiблiографiчнi, реферативнi, якi мають своi особливостi та специфiку створення.

1.3 реферування як процес згортання вихiдноi iнформацii

Реферування почало формуватися як галузь бiблiотечно тАУ бiблiографiчноi та журналiстськоi дiяльностi бiльше нiж три столiття тому. Виникнення i становлення реферативноi перiодики повтАЩязане з появою перших наукових журналiв спочатку y Захiднiй РДвропi (60-тi роки). РЗх змiст мiстив не стiльки науковi статтi - як повiдомлення про новi книги. Створення спецiалiзованих реферативних служб, реферативних журналiв почалося наприкiнцi 18 столiття, як вiдповiдь на швидкий розвиток природничих i прикладних наук [30, с.331].

Спочатку для реферування документiв застосовували прийоми аналiзу iхнього змiсту, завданням реферування в тi часи було повне вiдображення змiсту першоджерела. Увагу зарубiжних дослiдникiв у 60-тi роки привернуло визначення поняття ВлрефератВ», виявлення збiрностей i розбiжностей, визначення типiв реферату, iхнього обсягу, виявлення можливостей використання оцiнного методу для визначення трудомiсткостi реферату.

У наш час майже всi розвинутi краiни свiту мають реферативнi служби, що дiють на основi централiзацii (у Францii, Японii, Угорщини, Росiйськоi Федерацii та iншi) або децентралiзацii (у США, Нiмеччини та iнших). У незалежнiй Украiнi реферативнi служби складаються двома провiдними науково тАУ iнформацiйними центрами держави тАУ Нацiональною бiблiотекою iм. В. РЖ. Вернадського та РЖнститутом проблем реiстрацii iнформацii НАН Украiни [6, с.25 ].

РЖнформацiйна дiяльнiсть i невiд'iмною частиною всiх сфер суспiльного життя. Вона маi певнi цiлi та завдання, для реалiзацii яких iснують конкретнi засоби, що сприяють отриманню необхiдних результатiв. У нашiй державi iснують спецiальнi iнформацiйнi установи, що складають систему iнформацiйного забезпечення користувачiв документальною iнформацiiю унiверсального, галузевого, проблемно-тематичного змiсту .

Науково-iнформацiйна дiяльнiсть (НРЖД) i ключовим напрямом iнформацiйноi дiяльностi. Вона маi свiй предмет i методи дослiдження, що вiдображено у Законi Украiни "Про науково-технiчну iнформацiю" (1993). НРЖД визначаiться у цьому Законi як "сукупнiсть дiй, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осiб i держави у науково-технiчнiй iнформацii, що полягаi в ii збираннi, аналiтико-синтетичнiй обробцi, фiксацii, зберiганнi, пошуку i поширеннi" [2].

Одним з найпоширенiших видiв НРЖД i i реферування. Витоки практичноi реферативноi дiяльностi, як вiдомо, зародилися й набули розвитку в бiблiотечно-бiблiографiчнiй практицi.

Реферування - це методика згортання вихiдноi iнформацii, яка передбачаi виявлення ключових положень тексту i передачу iх споживачевi у бiльш концентрованiй, стислiй формi. Результатом реферування i цiлiсний текст вторинного документа, в якому збережено логiчнi зв'язки мiж вiдiбраними положеннями вихiдного документа. Методика реферування ефективна при опрацюваннi великих масивiв iнформацii. Основний принцип реферування: тема та змiст iнформацiйного реферату обумовленi темою i змiстом документа, що реферуiться [45, с. 15].

Слiд зазначити, що реферуванням також називаiться i сам процес iнформацiйноi дiяльностi, i логiчний метод досягнення поставленоi мети. Завдяки логiчнiй переробцi документальноi iнформацii маiмо iнформацiйне повiдомлення, що й називають рефератом. Тому слiд цiлком погодитися з визначенням наведеним у термiнологiчному словнику з iнформацiйноi теорii та практики, згiдно з яким "реферування тАФ це процес аналiзу первинного документа й складання реферату" [47, с.132].

Методика реферування полягаi у послiдовному здiйсненнi операцiй, пов'язаних з оцiнкою, вiдбором, аналiзом i узагальненням вiдомостей, якi мiстяться у первинному джерелi. Слiд пiдкреслити, що процес реферування базуiться на виконаннi логiчних операцiй. Однiiю з основних специфiчних особливостей, на яку необхiдно зважати у ходi реферування, а особливо у складаннi реферату, i його повна змiстова та деяка формальна залежнiсть вiд первинного документа [47, с.133].

Основнi етапи реферування i такi:

Перший етап тАУ загальне ознайомлення з вихiдним документом;

Другий етап тАУ читання вихiдного документа та видiлення iнформативних фрагментiв;

Третiй етаптАУ аналiз iнформативних фрагментiв та вiдбiр основноi iнформацii.

Четвертий етап тАУ узагальнення вiдбiрноi iнформацii, побудова схеми викладу iнформацii;

ПтАЩятий етап тАУ написання тексту реферату.

На першому етапi здiйснюють ознайомлення з основним змiстом первинного документа, його тематичною спрямованiстю, структурою, цiльовим та читацьким призначенням, обсягом. З цiiю метою i переглядаiться змiст вихiдного документа, титульнi елементи, видавнича анотацiя, передмова, пiслямова, структура.

На другому етапi у текстi видiляються змiстовi фрагменти тексту (частини первинного документа, якi мiстять рiзнi аспекти його змiсту).

На третьому етапi визначаiться основна iнформацiя з кожного iнформативного фрагменту, неiнформативнi вiдомостi вiдкидаються.

На четвертому етапi вiдiбрана iнформацiя маi бути систематизована, тобто обтАЩiднана у нову цiлiснiсть при збереженнi змiстовоi характеристики первинного документа. Для логiчностi викладу iнформацii складаiться робочий план реферату.

На птАЩятому етапi складаiться текст реферату.

Рефератом i стислий виклад змiсту наукового документа. При розглядi особливостей реферату як iнформацiйного документа такого визначення не достатньо [48, с.5].

ЗтАЩясуiмо особливостi iнформацiйних рефератiв. Перша особливiсть реферату як iнформацiйного документа полягаi в тому, що це повiдомлення вторинного характеру. Його тема та змiст обумовленi темою та змiстом документа, що реферуiться. Це специфiчна риса реферату як вторинного документа: повнота змiстова та часткова формальна залежнiсть вiд первинного документа. В такому розумiннi слiд розглядати реферат як iнтегральну модель документа, який реферуiться. РЖнтегральна модель первинного документа даi змогу здiйснювати iнформацiйний пошук, подаi загальне уявлення про вихiдний документ. Реферат даi змогу здiйснювати цi функцii, отже його ми можемо вiднести до iнтегральних моделей, в яких iнформацiя подаiться в узагальненому виглядi [24, с.25].

Реферат широко застосовуiться в науково-iнформацiйнiй дiяльностi. Пiдготовка друкованих реферативних журналiв вимагаi певноi унiфiкацii пiдготовки рефератiв. Тому, у державному стандартi тАЮРеферат и анотациятАЭ, затвердженому у 1977 роцi (доп. 1981, 1985 рр.) наведено таке визначення реферату:

- скорочений виклад змiсту первинного документа (чи його частини) з основними фактичними вiдомостями та висновками. У стандартi визначено структуру реферату, його елементи, види iнформацii, якi мають бути включенi в реферат [30, с.173].

Два реферати, складенi на основi одного й того ж первинного документа, матимуть рiзницю. Для першого виду домiнуючою буде iнформативнiсть, для другого тАУiндикативнiсть.

РЖнформативний - це реферат-конспект, вiн стисло викладаi змiст основних положень первинного документа та може замiняти споживачу першоджерело в окремих iнформацiйних процесах.

РЖндикативний (реферат-резюме) - такий реферат, що вказуi про що йдеться в первинному документi [31, с.173].

За читацькою адресою реферату, тобто його призначення певним читацьким групам, видiляють загальнi та спецiалiзованi реферати.

Загальним рефератом i iнформацiя, яка може бути використана широкими колами споживачiв. Вiн орiiнтуiться не на конкретний iнформацiйний запит, а на потреби всiii галузi, для якоi здiйснюiться реферування масиву первинноi iнформацii. Спецiалiзований реферат складаiться для задоволення iнформацiйних запитiв. Вони орiiнтуються на конкретного споживача або на iнформацiйнi запити конкретноi групи споживачiв [26, с.31].

Слiд зазначити, що найпоширенiшими видами реферативними документами i:

В· реферативний журнал;

В· реферативний збiрник

В· експерс-iнформацiя;

В· iнформацiйний листок.

Реферативним журналом (РЖ) являiться перiодичний до

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Культура": типология определений

ВлМадонна АннунциатаВ» Симоне Мартини из Государственного Эрмитажа

РЖнновацiйнi технологii в роботi з папером Чiпборт, Скрабукiнг, Твiстар, Квiлiнг

РЖсторiя i топонiмiка с. Тиманiвка