Архiтектурна спадщина Чернiвцiв кiнця XIX - поч. XX ст.

архiтектурний чернiвцi еклектика

Дослiдження архiтектурного образу столицi Буковини викликають останнiм часом все бiльше наукове i практичне зацiкавлення, оскiльки вони знаходяться в руслi сучасних iвропейських (закордонних i вiтчизняних) дослiджень художньоi культури багатонацiональноi Австро-Угорськоi монархii.

Пiдтвердженням цього процесу i успiшно проведена Мiжнародна науково-практична конференцiя, присвячена вiдкриттю нових сторiнок в iсторii чернiвецькоi архiтектури "австрiйського перiоду", яка стала полем для дослiдження i дискусiй.

Бажання включитися в цю дискусiю i спонукало нас подiлитися досвiдом дослiдження i класифiкацii стильових напрямкiв i тенденцii та проаналiзувати iх першi характернi приклади в чернiвецькiй архiтектурi кiнця XIX - початку XX ст.

Швидка забудова мiста почалась у другiй половинi XIX ст., оскiльки цей перiод вiдзначався швидким ростом населення (з 21 тис. в 1875 р. до 68 тис. в 1900)1. На центральних вулицях i площах з'явилися багатоповерховi дохiднi будинки, готелi, рiзнi громадськi споруди. За проектом вiдомого чеського архiтектора Йосифа Главки було споруджено великий ансамбль резиденцii буковинських митрополитiв. У1875 роцi було вiдкрито унiверситет iм. Франца Йосифа, i на кiнець XIX ст. було побудовано декiлька учбових споруд.

ВаБагато вулиць i площ у центрi мiста набули досить величного образу, який зберiгся i до сьогоднi. На межi XIX i XX ст. склались ансамблi Ратушноi площi ( сьогоднi Центральна площа). Дещо пiзнiше, вже в першi роки XX ст., було закладено ансамбль Театральноi площi, завершено забудову колишньоi вулицi Панськоi (нинi вул. О. Кобилянськоi) та значноi частини Головноi вулицi. Ансамблевий характер маi i забудова початку вулицi Руськоi. Панорама цiii дiлянки дуже ефектно завершуiться силуетом церкви, увiнчаноi традицiйними украiнськими куполами. У багатьох випадках кутовi будинки акцентуються вежами, суттiво збагачуючи силует мiста.

Характерною домiнантою став так званий "Будинок-корабель", що на розi вулиць Головноi i Шолом-Алейхема. Архiтектор, який проектував цей будинок, надзвичайно вмiло обдумав i використав ситуацiю того часу.

Видатним прикладом еклектики i ансамбль резиденцii буковинських митрополитiв, споруджений в 1864-1882 рр. за проектом чеського архiтектора Йосифа Главки (нинi тут розмiстився Чернiвецький нацiональний унiверситет iм. Юрiя Федьковича).

Комплекс резиденцii - без сумнiву найвидатнiший прояв ансамблевих тенденцiй, якi об'iктивно були присутнi в архiтектурi перiоду еклектики. Врештi, в iвропейському мистецтвознавствi цей перiод часто називають термiном "iсторизм".

Перед автором проекту Йосифом Главкою стояло надзвичайно непросте iдеологiчне завдання - знайти художнiй образ, який повинен був вiдобразити i конфесiйнi традицii православ'я, якi виходять з Вiзантii, i одночасно висловити почуття вiруючих та вiдповiдний пiiтет по вiдношенню до Австро-Угорськоi монархii, тобто спiввiдношення вiзантiйських куполiв та нiмецьких готичних зубцiв i порталiв в дусi ломбардського ренесансу виявилось невипадковим. Водночас поiднання рiзних стилiв в однiй будiвлi було тим засобом, який часто зустрiчався в творах архiтектури перiоду пiзньоi еклектики.

Багатогранна iдейно-художня програма створила складний архiтектурний образ, серед численних втiлень якого звучить i мiсцева буковинська тема. Наприклад, багатоколiрна черепиця покрiвель нагадуi традицiйний буковинський орнамент. У наших попереднiх публiкацiях i виступах вже неодноразово аналiзувався архiтектурний ансамбль буковинських митрополитiв i його складний художнiй образ. Тому особливу увагу звертаiмо на аналiз стильових особливостей i закономiрностей мiськоi забудови, мiського архiтектурного середовища.

Панування еклектики в Чернiвцях представлене рiзноманiтними напрямками: неоренесансу, необароко i т.iн. Однак у масовiй житловiй забудовi мiських околиць продовжували застосовувати архiтектурнi прийоми, виробленнi ще в епоху класицизму. У цьому вiдношеннi дуже типовими i будинки на тихiй вулицi 29 Березня: № 9,32 та iншi. Цю тенденцiю ми пропонуiмо визначити термiном "пiзнiй класицизм", оскiльки цi будинки будувались ще в кiнцi XIX - на поч. XX ст.

Приклади такого "пiзнього класицизму" зустрiчаються i в центрi мiста. Як правило, це - невеличкi особняки (для прикладу - особняк бiля Турецького мосту).

Неоренесанс в архiтектурi представлений рiзними вiдтiнками i варiантами, будинками рiзних типiв. Так, колишнiй аристократичний особняк на Головнiй вулицi, 111 - приклад так званого безордерного рiзновиду неоренесансу, який повторюi "флорентiйськi палаццо" XV ст.

РЖнший рiзновид неоренесансу iлюструi будинок на вулицi Руськiй, 17. Мотиви архiтектури iталiйського ренесансу промальованi тут з великою майстернiстю i добрим вiдчуттям стилю.

Поiднання мотивiв класицизму i ренесансу часто використовувались в архiтектурi громадських будинкiв, в тому числi й будинкiв учбових закладiв (нинi музичний корпус Чернiвецького педагогiчного коледжу iм. О. Маковея по вул. РЖ. Богуна, 22).

Висока якiсть лiплення фасаду, чудове опрацювання мотивiв декору i майстернiсть iх виконання свiдчать про те, що в столицi Буковини тодi працювали не лише квалiфiкованi архiтектори, але й першокласнi майстри-виконавцi.

Намагаючись збiльшити масштаб забудови, вони досить часто використовували в архiтектурi невеликих особнякiв метод поiднання декiлькох сусiднiх вiконних пройомiв в одну архiтектурну композицiю. Подiбних прикладiв так багато, що цей прийом можна оцiнити як своiрiдну мiсцеву особливiсть чернiвецькоi архiтектури перiоду еклектики. Ще один подiбний приклад особняк на вулицi Руськiй, 15, в якому жив видатний буковинський лiкар i громадський дiяч В. Залозецький. Але в цьому будинку стилiстика фасаду витримана у формах стилiзованого необароко i також приваблюi чудовою майстернiстю виконання.

Необароко було досить популярним у Чернiвцях наприкiнцi XIX ст. i нерiдко використовувалось в обробцi фасадiв багатоквартирних престижних прибуткових будинкiв у центрi мiста. Яскравим прикладом може служити будинок, який знаходиться на розi вулиць Руськоi- Садовського.

Першi твори раннього модерну (стилю "Сецесiон") з'являються в Чернiвцях вже на початку 1900-х рокiв. Це будинок-пасаж 1900 року, який займаi дiлянку кварталу мiж вулицями Головною, 42 та РЖв.Франка, 13 iз внутрiшнiм двором, перекритим прозорим металево-скляним дахом (дах не зберiгся), i унiкальна споруда Ощадницi, побудована в 1900-1901 рр. за проектом вiдомого вiденського архiтектора Губерта ТРесснера. Художнi новацii вiденського Сецесiону яскраво втiлились в образi фасадiв та iнтер'iрiв цiii споруди.

"Сецесiйну iнтонацiю" фасадовi задаi, насамперед, величезне майолiкове панно, яке прикрашаi споруду у верхнiй частинi. Тема панно (на думку працiвникiв Чернiвецького обласного музею)-алегорiя процвiтання Австро-Угорськоi iмперii. Могутнiй, полiхромний акорд панно одночасно вводить споруду чернiвецькоi центральноi ощадницi (нинi обласний художнiй музей) в коло художнiх творiв "сецесiонiстiв", продовжуючи той пошук нових прийомiв синтезу мистецтва, який бере свiй початок у 1898 роцi вiд Отто ВаТСнера. Через декiлька рокiв подiбнi твори з'являться в Празi.

Властивi для модерну пошуки нових прийомiв синтезу мистецтва яскраво втiленi i в iнтер'iрi "парадних сходiв". Як вiдомо, в перiод модерну вiтраж пережив своi друге вiдродження, i на сходах Ощадкаси збереглися чудовi зразки вiтражiв iз рослинними мотивами, якi були характерними для раннього модерну.

Притаманнi модерну також i стилiзованi зображення птахiв, за компонованi в малюнок поручнiв. Але в образi iнтер'iру присутнi i деякi традицiйнi мотиви - такi, як ордер. РЖ в цьому вiдношеннi у своiй книзi "Бiе Агскiiекгиг сiег ВопаитопагсЬiе" А. Мораванськi визначив споруду Ощадкаси в Чернiвцях як приклад "компромiсного стилю" 1900-их рокiв.

Прикладом "стильовоi естафети", яка з'являiться в архiтектурi мiста, починаючи вiд пiзньоi еклектики до раннього декоративного модерну, служить унiкальна споруда Музично-драматичного театру, побудованого в 1904-1905 рр. за проектом вiдомого вiденського архiтектурного бюро пiд керiвництвом Ф. Фельнера i Г. Гельмера. Характерним зразком "перехiдного стилю", в якому присутнi риси еклектики, а також раннього модерну, i споруда залiзничного вокзалу. Це один iз справжнiх шедеврiв того напрямку, який був визначений А. Мораванскi як "компромiсний стиль" 1900 рокiв. Той самий стильовий компромiс присутнiй i в декорi iнтер'iру Центрального залiзничного вокзалу.

В архiтектурi Чернiвцiв початку XX ст. виявились дуже стiйкими традицii еклектики. Прикладом пiзнього бароко може послужити споруда РДврейського Народного дому (арх. Т. Левандовський, 1907тАФ 1908 рр.) тАФ нинi Палац текстильникiв.

Думаiться, симпатii чернiвецьких "замовникiв" i архiтекторiв до пiзнього необароко невипадковi. Вони пояснюються намаганням населення прирiвнятись до способу життя заможних буржуа в центральних розвинених мiстах Австро-Угорщини. Прикладами цього напрямку i престижнi прибутковi будинки на розi вулиць Лисенка i Гете, Котляревського i Театральноi площi тощо. Цi будинки приваблюють своiми кутовими вежами i чудовим лiпним декором, навiяним мотивами бароко.

РЖ все ж головним напрямком стильовоi еволюцii архiтектури Чернiвцiв у першому десятирiччi XX столiття стаi, плавно набуваючи розвитку, перехiд вiд пiзньоi еклектики до раннього модерну.

Данi, якi збереглися на фасадах багатьох споруд, дозволяють впевнено датувати i споруди, якi не мають дати спорудження, за стильовою аналогiiю.

Для прикладу вiзьмемо декiлька найбiльш цiкавих житлових споруд. Будинок по вулицi Ю. Фучика, 20 зберiг дату: "1903". За стилем вiн - перехiдний: вiд пiзньоi еклектики-до раннього модерну. Бiльш послiдовно риси модерну втiлились в будинку № 12 по тiй самiй вулицi. За розповiдями мiсцевих жителiв, цей будинок належав скульптору, i донедавна на його фасадi красувався картуш iз датою:" 1904 рiк". Вiлла по вулицi Хотинськiй, 7 також маi дату: 1906 рiк. Приблизно цим же перiодом може бути датований будинок № 5 по вулицi Льва Толстого. Його декор дуже типовий для того мiжнародного варiанту "раннього модерну", про який вже йшла мова в доповiдi професора А. Пунiна.

Аналогiчнi декоративнi мотиви, тiльки в скромнiшому виконаннi, зустрiчаiмо на фасадах невеличкого особняка по вулицi Мiнськiй, 2. На його фасадi вказано 1908 рiк.

Маскарони на фасадi будинку №45 по вулицi О.Кобилянськоi дуже типовi для ранньоi фази модерну, але чiткi, простi форми великих вiкон змушують пiдозрювати, що цей будинок побудований в кiнцi 1900-х рр. А будинок по вулицi О. Пушкiна, 10 з його датою в незвичному картушi: 1910 рiк, - можливо, завершуi еволюцiю раннього модерну, - тим бiльше, що в декорi вiдчуваються мотиви неокласичного характеру.

Чудовими, але, на жаль, вже поступово зникаючими сторiнками архiтектурноi спадщини Чернiвцiв австрiйського перiоду i вхiднi дверi i "параднi" входи багатьох житлових будинкiв. Типовими прикладами можуть стати добре збереженi залiзнi дверi житлового будинку по вулицi Олександра Доброго i "параднi" багатоквартирного житлового дохiдного будинку по вул. О. Кобилянськоi, вул. Вавiлова, 5. "Квiтучi iнтер'iри" цих вестибюлiв i сходiв дозволяли зняти стрес, породжений урбанiзованим мiським середовищем.

Керамiчна плитка в облицюваннi пiдлоги вестибюлю житлового будинку № 12 по вулицi Челюскiнцiв майже в точностi повторюi мотиви, введенi в модерн бельгiйським художником i архiтектором Анрi ван де Вельде. Характерним прикладом масовоi житловоi забудови тих рокiв став сусiднiй будинок по вулицi Челюскiнцiв, 10. Його фасад - достатньо типовий для 1900-их рокiв. Але iнтер'iри вестибюлю i сходових площадок свiдчать про досконалу унiкальнiсть цього будинку. Чудом збереглися вiтражi, якi сьогоднi стали рiдкiсними зразками цього монументально-декоративного мистецтва, яке вже вiдiйшло в минуле.

На межi 1900тАФ1910-х рокiв в архiтектурi майже усiх iвропейських краiн намiтився перехiд вiд модерну до ретроспективноi неокласики. Яскравою iлюстрацiiю даного процесу може служити споруда страхового агенства австрiйських залiзничних дорiг (Уег5РЖспегипВз дег ЦВз1еггеiсш8спеп ЕiзепЬаппеп).

У Чернiвцях, на вiдмiну вiд Петербургу, неокласика представлена лише декiлькома прикладами. По вулицi Олександра Доброго поруч знаходяться два будинки - 5 i 7 , якi iлюструють рiзнi вiдтiнки архiтектурного ретроспективiзму 1910-х рокiв. На фасадi одного i дата: 1912 рiк. Сусiднiй будинок ще типовiший длянеокласики 1910-х рокiв. Ордернi елементи його фасаду явно модернiзованi. РЖ в прийомах iх модернiзацii можна побачити деякi впливи чеського кубiзму.

В буковинськiй столицi, як i в усiй iвропейськiй архiтектурi, модерн еволюцiонував вiд ранньоi, декоративноi стадii до пiзньоi, бiльш строгоi, геометризованоi i рацiональноi. На межi 1900-1910-х рокiв цей процес вiдбувався синхронно з тенденцiями ретроспективно-неокласичного характеру. В багатьох випадках тенденцii пiзнього "рацiонального модерну" i ретроспективноi неокласики зливались. Прикладом такого "симбiозу" може служити вiдомий готель "Золотий лев" у Чернiвцях.

Дуже цiкавим зразком поiднання неокласики з тенденцiями пiзнього рацiонального модерну i споруда аристократичноi вiлли по вулицi Украiнськiй, 22 (сьогоднi редакцiя обласноi газети "Буковина"). Класичнi форми фасаду трактуються у спрощений модернiзований спосiб.

Вартий уваги дворовий фасад будинку. Тут були активно використанi новаторськi залiзобетоннi конструкцii, якi вiдчуваються в архiтектурних формах будинку. Дворовi фасади багатьох житлових будикiв мiста - це одна з цiкавих i недослiджених тем, де бiльше запитань, нiж вiдповiдей. Наприклад, прибудова у внутрiшньому дворику будинку по вулицi Украiнськiй, 55. Залiзобетоннi конструкцii тут виступають активним джерелом архiтектурного формотворення. Ця прибудова була реалiзована напередоднi Першоi свiтовоi вiйни чи i прикладом конструктивiзму 1920-х рокiв? Вiдповiдi на це запитання ще нема.

Еволюцiя "пiзнього юТСендстилю" в бiк все бiльшоi лаконiчностi прослiдковуiться в багатьох творах як вiденських архiтекторiв, так i представникiв iнших архiтектурних шкiл (московськi будiвлi Ф. Шехтеля 1910-х рокiв, "Новий Пасаж" архiтектора Н.Васильiва в Петербурзi, 1911-1913 рр. i т.п.). Цю тенденцiю "очищення" (пурифiкацii) архiтектури, яка надаi перевагу естетичним установкам "функцiонального стилю" - "конструктивiзму" 1920-х рокiв - професор А. Пунiн у своiх дослiдженнях визначив як свого роду "прото-функцiоналiзм" -"передконструктивiзм".

Акош Мораванськi визначив цю тенденцiю iншим термiном - "ргдтосiегпег Кагiопаiiзтш", виходячи з прийнятого сучасною культурологiiю поняття "модернiзм", яке використовуiться як визначення новаторського руху всiii культури XX столiття. Послiдовним втiленням цього "технiцизму" був архiтектурний стиль тих рокiв, названий захiдними дослiдниками "функцiоналiзмом"; в СРСР був прийнятий iнший термiн - "конструктивiзм", але при цьому самi iдеологи конструктивiзму визначали його як "функцiональний метод".

Найбiльш яскравими проявами "прото-функцiоналiзму" у вiденськiй архiтектурi кiнця 1900~их - початку 1910-их рокiв були твори архiтектора Адольфа Лооса (1870-1933), переконливого прихильника i пропагандиста архiтектурного "пуризму", який вважав, що орнаменти - це "злочин". Вiн реалiзував свою творчу програму в рядi проектiв i будiвель. В iх числi вiлли Штайнера (1910 р.) i Шоя (1912 р.) у Вiднi, фасади яких повнiстю позбавленi декору i сприймаються як витвори 1920-их рокiв XX ст.

У стильовiй еволюцii вiденського "сецесiону" в бiк "зрдiiег РЖиВзепсРЖ8Ш" i "ргдтосiегаег Каiiопаiiзтиз" (за визначенням Мораванськi) дуже яскравими творами (але явно недооцiненими нашими вiтчизняними iсториками архiтектури) i споруда санаторiю "Лютлен" ("РЖлппiеп 8апаРЖогiит") у Вiднi, побудована у 1907 роцi. Його автор - архiтектор Роберт Оерлей (КоЬегРЖ Оегiеу), один з найбiльш цiкавих представникiв "сецесiону", який в питаннях архiтектурного формотворення, без сумнiву, володiв даром "провидця". Фасад санаторiю сприймаiться як твiр архiтектури "наступаючих 20-х рокiв".

Аналогiчнi проконструктивiстськi тенденцii зауважуiмо i в архiтектурi буковинськоi столицi. Типовим прикладом може бути житловий будинок № 8 по вулицi РЖ. Богуна. На фасадi - дата: 1911 рiк. Як i вiденська будiвля Роберта Оерлея, цей будинок пiдтверджуi думку про те, що рацiоналiстичнi тенденцii пiзнього модерну у визначених аспектах перевершували "наступаючий" функцiоналiзм (конструктивiзм) архiтектури 20-их рр.

Перехiд вiд пiзнього модерну до стилю "ар-деко" 20-их рокiв XX ст. також можна прослiдкувати, спостерiгаючи за змiнами на деяких спорудах. Одними з найцiкавiших i житловi будинки на розi вул. Украiнськоi, 57 i Шевченка, 45. Наразi не вдалося встановити точноi дати iх спорудження. Але вважаiмо, що вiн побудований на початку 20-их рокiв. Його фасад, прорiзаний широкими вiкнами, привертаi до себе увагу якоюсь особливою архiтектурною елегантнiстю. Шорстка фактура тиньку вiдтiнюiться дуже вдало промальованими тягами, тонкими рамками ' 'мiнiмiзованих" вiконних наличникiв. Деякi з вiкон виконанi' 'з гранями'' - вони нагадують твори провiдних вiденських майстрiв - Макса Фабiанi i Адольфа Лооса (зокрема, його вiдому споруду банку на Мiхаельсплятц).

Але особливоi вишуканостi, веселого колориту фасадовi цього будинку надають яскравi червонi керамiчнi плитки, що викладенi у простiнках мiж вiкнами верхнiх поверхiв i мовби' 'прихованi" в кутах вiкон другого поверху. Гнучкi флоральнi мотиви, надзвичайно розповсюдженi в ранньому модернi, тут змiнилися на чiткi геометризованi форми. РЖ ця урочистiсть геометризму висловлюi стильову концепцiю, яка зародилася в етицi рацiоналiзму початку XX ст. i пiзнiше перейде в "ар-деко".

Розглянутi нами стильовi тенденцii в архiтектурi Чернiвцiв достатньою мiрою передають аналогiчнi тенденцii в архiтектурi iнших iвропейських краiн.

В архiтектурному образi мiста втiлились також тенденцii, якi висловлюють регiональну специфiку Буковинського краю. Про те, що ця проблема виникала i розв'язувалась, наочно свiдчить вiтраж на парадних сходах будинку колишнього Окружного адмiнiстративного управлiння (Ьапо!е8геВзiегипВз), побудованого в 1869 1873 рр. за проектом архiтекторiв Й. Главки та ТРлаубiца. Вiтраж "Полювання на ведмедя" був створений в дарчому виконаннi вiденським художником А. Оффнером i встановлений в 1908 роцi пiд час ремонтних робiт i надбудови четвертого поверху.

ВаОзнаки певноi "регiональноi iдентичностi" спостерiгаються i в декорi фасадiв деяких чернiвецьких будинкiв раннього модерну. Серед типових для модерну флоральних мотивiв з'являються картини соняшникiв (вул. Саксаганського, 15 i вул. Вавiлова, 5).

Деякi риси "украiнського модерну" можна знайти в будинку на розi вул. Лесi Украiнки, 5 i вул. Сiдi Таль, 4. Такими "регiональними рисами" можна вважати високi дахи з керамiчноi дахiвки i характернi "фольклорнi" вiкна, якi звужуються у верхнiй частинi.

Але пошуки прикладiв "нацiонально iдентифiкованих" варiантiв модерну в архiтектурi Чернiвцiв дозволили знайти й iншi цiкавi зразки розв'язання цiii проблеми.

Одинiзних-будинок-особняк по вулицi Орловськiй, 10. Забудова цiii вулицi почалась на межi XIX i XX ст. За свiдченнями мешканцiв будинку № 10, вiн був побудований в кiнцi 1890-х рокiв чернiвчанином Ришкевичем. Тесля був не лише досвiдченим будiвничим, але й надзвичайним майстром дерев'яноi рiзьби i прикрасив свiй дiм цiкавими рiзьбленими деталями. Сьогоднiшнi власники будинку визначають його як приклад "народного буковинського стилю" - i таке визначення абсолютно правильне. Дах спочатку був керамiчним, що ще бiльше пiдкреслювало мальовничiсть забудови. Верхнiй поверх у центрi висунений дещо наперед у виглядi заскленого балкону, що опираiться на дерев'янi пiдкоси. Вiн завершений високим двосхилим дахом, який викликаi чiткi асоцiацii iз "закопанським стилем", що був поширений в тi роки в сусiднiх з Буковиною районах: в Карпатах i Прикарпаттi. Тимпан фронтону прикрашений дерев'яними рiзьбленими деталями: вiд зображення сходу сонця з дерев'яними "променями"

- до зображення стилiзованих квiтiв.

Дуже цiкавими i дерев'янi обрамлення вiкон першого поверху, якi добре читаються на фонi поверхнi тиньку. Зображення квiтiв i розеток, виконанi в технiцi заглибленоi рiзьби, органiчно вiдповiдають традицiям народного мистецтва Буковини.

Дерев'янi пiдкоси, що пiдтримують засклений балкон, - виступ верхнього поверху,

- прикрашенi фiгурками ведмедiв та сов. iх пропорцii дещо витягнутi у вiдповiдностi з розмiрами пiдкосiв, i це надаi зображенням умовного або символiчного характеру.

"Сови - символ мудростi. Ведмедi - символ сили", - пояснив художник-рiзьбар, який живе в будинку, i з ним важко не погодитись.

Пiд балконом, в неглибоких "кесонах", розташованi виконанi з дерева у високому рельiфi зображення соняшникiв з гiлками, що розходяться в сторони.

Образ цього архiтектурного пам'ятника, який з'явився в столицi Буковинського краю на початку епохи модерну i закарбував надзвичайно цiкавий "регiональний" варiант "нового стилю", залишаiться наразi унiкальним.

Мiська архiтектура Чернiвцiв виявилася в перiод кiнця XIX - початку XX ст. в цiлому "мiжнародною", без явно виражених намагань до регiональноi i нацiональноi специфiки, що й визначило загальний "iвропейський" тип мiста.

Архiтектурна спадщина Чернiвцiв кiнця XIX - поч. XX ст. являi собою надзвичайно велику мистецьку цiннiсть i потребуi подальших поглиблених дослiджень. Центральна частина мiста по праву може претендувати на отримання статусу "архiтектурного музею столицi Буковини".

Примiтки:

1 Kaindl R.-F. Geschichte von Czernowitz von den дltesten Zeiten bis zur Gegenwart. -Crernowitz: Pardini, 1908, S. 189

2 Бiлiнкова С. Чернiвцi - духовна скарбниця iвропейськоi художньоi культури // Актуальные проблемы формирования духовности украинского народа: Сб. науч. трудов [Приложение №6(11) к науч. журналу "Персонал", №3(57), 2000]. - К., 2000, с. 48-50.

3 Moravszky Akos. Die Architektur der Donaumonarchie. - Budapest, 1988,228s.

РЖНТЕРНАЦРЖОНАЛЬНЕ ТА РЕГРЖОНАЛЬНЕ В АРХРЖТЕКТУРРЖ "НОВОГО СТИЛЮ" - МОДЕРНУ

"Модерн виник як мiжнародний рух, який заперечував усе "нацiональне ", але власне там, де рушiйною силою змiн був патрiотизм, з'являлись видатнi досягнення цього стилю.."

ТРабрiелi Фар-Беккер

Архiтектура Чернiвцiв у XIX ст. розвивалась в загальному контекстi стильовоi iвропейськоi архiтектури. Тому повноцiнне дослiдження i розумiння стильових особливостей архiтектури столицi Буковини неможливе без належного осмислення процесiв, якi вiдбувалися в iвропейському зодчествi того часу.

ВаРубiж XIX i XX ст. i перше десятирiччя XX ст. - один з найцiкавiших перiодiв архiтектури Нового часу. Наслiдком розпочатого у 1890 р. "бунту проти еклектики" (А. А. Раффат) став перегляд попереднiх досягнень будiвельноi технiки, нових матерiалiв i конструкцiй, з iншого боку -поширення естетики символiзму з iiкультом нереального i суб'iктивного - все це у своiй сукупностi стимулювало наполегливi пошуки нових засобiв художньоi виразностi i, в кiнцевому результатi, привело до формування нового стилю. У рiзних краiнах i регiонах вiн отримав рiзнi термiнологiчнi назви.

У Францii цей "новий рух" в мистецтвi i архiтектурi одержав назву "art nouveau" - "ар нуво". Термiн зародився у 1895 роцi, коли в Парижi в салонi Самюеля БiнТСа була вiдкрита виставка творiв "нового стилю", яка власне так i називалась - "L'Art Nouveau". РЖнтер'iр виставки оформив один з лiдерiв "нового руху" - бельгiйський архiтектор Анрi ван де Вельде.

Першi твори "нового стилю" почали з'являтись декiлька рокiв тому - вже в кiнцi 80-90-их рокiв XIX ст. В iх числi - художнi новацii англiйських художникiв-"прарафаелiтiв", графiка Обрi Бердслея, панно Анрi де Тулуз-Лотрека та iн.

Перше творче об'iднання художникiв - прихильникiв "нового руху" виникло у 1892 р. у Мюнхенi. Це мiсто на той час було одним iз центрiв художнього життя РДвропи. Нове об'iднання назвали "Сецесiон" (Sezession), що за змiстом можна перекласти як спiлка "тих, що вiдокремились, вiдiйшли вiд традицiйних прийомiв мистецтва".

У1897 роцi у Вiднi було створено творче об'iднання прихильникiв "нового руху": "Vereinigung bildender Kbnstler Osterreichs" - "Об'iднання художникiв Австрii". Воно, за аналогiiю до мюнхенського "сецесiону", почало називати себе також "сецесiон" (але в латинському написаннi цього слова). Назви нових об'iднань скоро перетворились у термiни, якi визначали створений ними стиль: "сецесйон - стиль", "сецесiонiзм", а у слов'янських краiнах його почали називати "сецесiя".

Мюнхенський "сецесiон" видавав свiй журнал "ЮТСенд" (Jugend): вiн активно пропагував твори "нового мистецтва" i також дав назву "новому руховi": "стиль "юТСенд", "юТСенд-стиль" або просто "юТСенд". Цей термiн прийнятий в багатьох нiмецькомовних краiнах. В РЖспанii вiн отримав назву "модернiзмо". В Росii його називали "стиль модерн". У появi цього термiну в росiйськiй мовi визначну роль вiдiграла книжка вiденського архiтектора Отто ВаТСнера "Moderne Architektur", видана у 1895 роцi, яка невдовзi була перекладена росiйською мовою.

Поява "нового стилю" - модерн ("ар-нуво", "юТСенд", "сецесiя", "модернiзмо") викликала неоднозначнi оцiнки сучасникiв. В кiнцi XIX - поч. XX ст. на сторiнках багатьох художнiх i архiтектурних журналiв (в тому числi i в Росii) розгорнулась гостра дискусiя.

У1905 роцi в Петербузi була видана книга архiтектора Володимира Апишкова "Рацiональне в новiтнiй архiтектурi". Узагальнюючи вже на той час зiбраний досвiд i зробивши висновки пiсля гостроi дискусii про "новий стиль", яка проходила на початку 1900-х рокiв, Апишков писав: "Жодна людина, якiй дороге мистецтво, неспроможна опиратися руховi, сила якого не у поглядах окремих осiб, а в глибокому i тiсному зв'язку з нашою культурою, з нашою технiкою, з кращими демократичними прагненнями нашого столiття i народженням справдi прекрасного.. Доцiльнiсть, логiка, стилiстика матерiалу, правда i самобутнiсть складають вiдмiтнi риси творiв кращих представникiв нового руху".

Вивчення й осмислення архiтектури епохи модерну активно йде в останнi роки, але ставить чимало проблем i перед сучасним дослiдженням. У данiй доповiдi я торкнуся лише деяких з них, а власне:

1. Проблема стильовоi еволюцii;

2. Проблема спiввiдношення "iндивiдуального" i "масового" в архiтектурнiй спадщинi кiнцяХIХ-поч. XXст.;

3. "Стиль модерн" ("ар-нуво", "юТСенд", "сецесiон") як явище мiжнародного порядку, притаманне художнiй культурi iвропейських краiн розглянутого перiоду;

4. Виникнення i розвиток регiональних i нацiональних варiантiв "нового стилю". Першим твором архiтектури, в якому були застосованi прийоми "нового стилю"

- "ар-нуво" - "модерн", вважаiться особняк iнженера Вiктора Орта (1892-1893 pp.). Вiн знаходиться на вулицi, яка тепер називаiться Rue American, серед iнших, ранiше споруджених будинкiв, характерних для забудови староi частини Брюсселю. Вузька дiлянка не дозволяла розгорнути складну об'iмно-просторову композицiю, яку в iнших випадках використовували архiтектори епохи модерну при проектуваннi вiлл та особнякiв. Але риси "нового стилю" виразно проявились в активному застосуваннi властивостей використаних матерiалiв, в характерному промальовуваннi деталей. Особливо яскраво i послiдовно "новий стиль" заявив про себе у формуваннi iнтер'iрiв особняка Таселя.

Рекламою "нового стилю" стали декiлька iнтер'iрiв, експонованих на Паризькiй виставцi 1900 року.

На жаль, збереглося не дуже багато справжнiх, автентичних iнтер'iрiв тих рокiв. Але декiлька можна побачити в музеях. Наприклад, iнтер'iр iдальнi, створений на вiллi Адрiен Бенард знаменитим майстром паризького "ар-нуво" Олександром Шарпантьi в 1900-1901 рр., коло стiни - мармуровий фонтан роботи Олександра БiТСо. Тепер цей iнтер'iр, проданий власниками вiлли, можна побачити в музеi "Орсе" в Парижi.

У цьому ж музеi представленi твори вiдомого майстра iнтер'iрiв Луi Мажореля (початок i середина 1900-х рокiв), архiтектора Гектора Гiмара - визнаного лiдера "ар-нуво" в архiтектурi Францii (канапа - 1897 р., крiсло - 1903 р.) i ряду iнших майстрiв.

Вплив французького "ар-нуво" чiтко вiдчуваiться у творчостi багатьох архiтекторiв з iнших краiн РДвропи - в тому числi i в Росii. Можна назвати дуже багато прикладiв (зокрема, чудово збереженi дверi особняка в Петербурзi на вулицi Великiй Конюшеннiй, 9 - архiтектора Леонiда Фуфаiвського, 1902 р.). Все це дозволяi зробити висновок про те, що творчiсть В. Орта, Г. Гiмара, О. Шерпантьi i багатьох iнших архiтекторiв - iх сучасникiв - можна оцiнити як вияв "всеiвропейського", "мiжнародного" варiанту "нового стилю".

Одначе вже на ранньому етапi "нового руху" почали виникати i формуватись його особливi - мiсцевi, регiональнi рiзновиди i варiанти. У цьому вiдношеннi дуже характерною i творчiсть вiдомого шотландського архiтектора Чарльза Реннi Макiнтоша - лiдера так званоi "школи Глазго". Унiверситет його рiдного мiста Глазго декiлька рокiв тому придбав його особняк i вiдтворив його iнтер'iри. Тепер це музей.

РЖнтертАЩiр вiтальнi iлюструi цiкаву новацiю Макiнтоша - бiлi меблi. Включений до гарнiтуру стiлець, спинка якого прикрашена характерною "трояндою Макiнтоша", був репрезентований на виставцi "Сучасного декоративного мистецтва" в Росii. Вона вiдбулася взимку 1902-1903 рр. спочатку в Москвi, а пiзнiше в Петербурзi. На цiй виставцi були представленi i твори Йосифа Ольбрiха. Виставка викликала велике зацiкавлення публiки, але водночас i гостру дискусiю. Вона помiтно вплинула на розвиток "нового стилю" - модерну - в Росii.

Наочний приклад цього явища- iнтертАЩiр вiлли царськоi сiм'i в Петергофi, створений на початку 1900-х рокiв архiтектором Романом Федоровичем Мельцером (на жаль, вiлла, яка пiсля революцii стала музеiм, була зруйнована в роки Другоi свiтовоi вiйни). Таким чином, "стиль. Макiнтоша" перейшов i в краiни континентальноi РДвропи.

До прийомiв "мiжнародного варiанту" модерну ближчий iнший твiр Р. Мельцера - iнтер'iр кiмнати, створений ним у 1900 р. в Олександрiвському палацi Царського Села, де жила сiм'я останнього росiйського царя Миколи II (зараз тут ведуться роботи по вiдтворенню, оскiльки меблi цього iнтер'iру збереженi).

Програмним твором "нового стилю" стало будiвництво виставковоi споруди Сецесiону за проектом одного з його творцiв i лiдерiв - вiденського архiтектора Иосифа Ольбрiха. У1899 роцi споруда була завершена i вiдкрита.

Над входом можна було прочитати: "Часовi - його мистецтво. Мистецтву -його свободу".

Архiтектурний образ цiii споруди дозволяi задуматись над важливою теоретичною проблемою: проблемою спiввiдношення унiкального i масового, спiввiдношення унiкального творчого вiдкриття - масового архiтектурного продукту. Тобто - задуматись над проблемою спiввiдношення яскравоi творчоi iндивiдуальностi i тиражування художнiх вiдкриттiв Майстра - протагонiста в творах його численних послiдовникiв та епiгонiв. РЖндивiдуальне й масове, у своiй дiалектичнiй сукупностi, якраз i утворюють те, що називаiться "стилем епохи".

Золотий купол з витких листкiв над будинком Вiденського Сецесйону абсолютно унiкальний. А стилiзованi зображення квiтiв на його стiнах - це той мотив, який буде неодноразово повторюватись в багатьох творах модерну i стане одним з характерних стильових ознак ранньоi "флоральноi стадii" модерну.

Надзвичайно оригiнальна композицiя фасаду знаменитого будинку "Майолiка-гауз" по вулицi Лiнке Вiнцайлi у Вiднi, побудованого у 1898-1899 рр. Архiтектор Отто ВаТСнер запроектував його у виглядi величезного полiхромного майолiкового панно. Воно нiби "накинуте" на фасад-подiбно до великоi барвистоi шалi. Ритм декору iгноруi конструктивний ритм вiкон. РЖ в цьому порушеннi традицiйних законiв тектонiки - явний виклик традицii. Фасад будинку сам нiби "сецесiонуi" - у точнiй вiдповiдностi з творчою програмою Сецесiону.

Композицiя "майолiка-гауз" абсолютно оригiнальна. Подiбного великого майолiкового панно нема бiльше нiде. Але й сам принцип стилiзацii зображення квiтки, i деякi новi декоративнi мотиви, придуманi спiвавтором Вагнера Коломаном Мозером, ми невдовзi побачимо на багатьох будинках в рiзних краiнах i, в першу чергу - у самому Вiднi по вулицi Моргенгассе, 3 та iн.

У Ризi - столицi Латвii- iснуi цiла вулиця, забудована будинками такого стилю, iх проектував i побудував на початку 1900р. цивiльний iнженер Михайло Ейзенштайн (батько прославленого росiйського кiнорежисера, автора вiдомого фiльму "Броненосець Потьомкiн"). Будинки, побудованi Михайлом Ейзенштайном на вулицi Фрiче Галлi, - це унiкальний зразок цiлiсного ансамблю, створеного в стилi модерн.

Ще один приклад подiбного ансамблю - площа в Санкт-Петербурзi, на розi Камнеострiвського проспекту i вулицi Миру. Недавно, за iнiцiативою тодiшнього мера Петербургу Анатолiя Собчака, ця невелика, затишна площа була названа Австрiйською. Будинки на площi були побудованi у 1900-их рр. досить вiдомим тодi у Петербурзi архiтектором Василем Шаубом. Вони iлюструють рiзнi вiдтiнки ранньоi стадii петербурзького модерну.

Особливий характер маi будинок, споруджений у 1902-1903 роках. Стилiзованi зображення квiтiв ("аля Ольбрiх") i жiночi маскарони на його фасадах, надзвичайно популярнi i в тi роки, - це типовi зразки декоративних мотивiв ранньоi фази "iнтернацiонального" модерну. Подiбнi сюжети можна побачити всюди - вони i також i в Чернiвцях.

На ранньому етапi розвитку модерну в його "масовiй продукцii" можна було ще зауважити вiдголоси традицiй "необароко", властивi архiтектурi пiзньоi еклектики. Подiбнi будинки можна побачити i в Празi по вул.Челюскiнцiв,7; у Киiвi та у Чернiвцях.

Одним iз проявiв тенденцiй "реТСiоналiзму" в архiтектурi модерну була iнтерпретацiя характерних декоративних мотивiв "мiжнародного модерну" у вiдповiдностi з мiсцевими будiвельними традицiями i мiсцевими будiвельними матерiалами. Обмежусь двома, але дуже наглядними прикладами.

Особняк у Таганрозi - на пiвднi Росii, на березi Азовського моря. Характернi форми раннього модерну iнтерпретованi у вiдповiдностi з мiсцевою будiвельною традицiiю: цегляна кладка не тинькована.

Пiвнiч Росii - землi, багатi на лiси. З цього традицiйного для даного регiону матерiалу на початку XX ст. в мiстi Архангельську (воно знаходиться поблизу гирла рiки Пiвнiчна Двiна, неподалiк вiд ii влиття в Бiле море) було споруджено особняк (на жаль, не зберiгся). Традицiйна для вiлл епохи модерну мальовнича, асиметрична композицiя; модне вiкно у виглядi великоi "бульки"; ефектна мальовнича фактура поверхнi дерев'яного зрубу. Це, без сумнiву, дуже цiкавий приклад регiонального рiзновиду модерну, який вiдповiдав будiвельним традицiям Росiйськоi Пiвночi. Але необхiдно звернути увагу на характерне "спилювання" кутiв зрубу, окреслене плавною лiнiiю, вельми характерною для ранньоi фази модерну: чи не нагадуi це лiнii порталу вiдомоi споруди Ощадноi каси у Вiднi?

Характерна особливiсть модерну - його надзвичайно швидка еволюцiя. Для ранньоi стадii стилю характерне збiльшення декоративних новацiй, якi часом дивували сучасникiв своiми незвичними формами i "декадентськими" мотивами, але вже в серединi 1900-их рокiв можна зауважити перехiд до другоi - пiзньоi стадii стилю. В числi ii перших прикладiв - два видатних твори Вiденського сецесiону - Отто ВаТСнера (споруда Ощадноi каси у Вiднi, 1904-1906 рр.) i Йосифа Хофмана (палац Стоклi у Брюсселi, 1905-1911 рр). Господарi палацу Стоклi - це багата сiм'я комерсантiв. Але фасади споруди вирiшенi в пiдкреслено лаконiчних геометризованих формах. Вони майже нагадують якусь промислову споруду - хоча i облицьованi тонкими плитами дорогого голубувато-сiрого мармуру. В деяких ракурсах палац Стоклi викликаi явнi асоцiацii з наступаючим архiтектурним стилем 20-их рокiв XIX ст. А всердинi - надзвичайно дорога обробка, але при цьому також витримана в спрощеному геометризованому стилi.

У Петербурзi еволюцiю модерну вiд ранньоi до пiзньоi стадii iлюструi палац балетноi танцiвницi Матiльди Кшесiнськоi (архiтектор А

Вместе с этим смотрят:

Авангардизм як явище архiтектури ХХ столiття

Автоматическая автозаправочная станция на 250 заправок в сутки

Амурський мiст

Анализ деятельности строительного предприятия "Луна-Ра-строй"

Анализ проектных решений 20-ти квартирного жилого дома