Свiтовi геноциди
Вступ
Геноцид тАУ цiлеспрямованi дii з метою знищення повнiстю або частково окремих груп населення чи цiлих народiв за нацiональними, етнiчними, расовими, полiтичними або релiгiйними мотивами. До таких дiй вiдносяться:
тАУ вбивство членiв цiii групи;
тАУ нанесення тiлесних або психiчних ушкоджень членам такоi групи;
тАУ навмисне створення членам групи життiвих умов, якi розрахованi на повне або часткове знищення групи;
тАУ дii, розрахованi на унеможливлення народження дiтей в середовищi групи;
тАУ насильницька передача дiтей цiii групи iншiй групi.
Слово винайдене Рафаелом Лемкiним у 1943-му роцi та походить з грецькоi genos, что означает "рiд, племя", с латинским caedo тАФ "вбиваю".
Згадуючи сьогоднi акти геноцидiв, ми бiльше, нiж коли не будь, усвiдомлюiмо, що це були колосальних розмiрiв трагедii, страшнi й неймовiрнi подii, якi не мають собi рiвних в iсторii людства. РЖ що найболючiше i, навiть, важко вповнi збагнути те, що геноциди були продуманими i зумисними актами, системно проведеними з метою знищення людей в багатьох краiнах свiту. Вiд таких злочинiв нiмii людська природа, кров стинаiться в жилах.
Акти геноциду, що вiдбувались в рiзнi часи та в рiзних краiнах можливо порiвняти лише з неймовiрним стихiйним лихом, яке знищуi на своiму шляху все живе. Саме так, адже з сторiнок iсторii зникли народи, селища i навiть цiлi мiста. Трагiзм та неосяжний смуток охоплюi тих людей, якi змогли вижити i дожити до наших днiв. Епiдемii тифу, вiспи та iнших небезпечних вiрусних хвороб, що виникали в наслiдок великоi смертностi людей та зараження водойм призводили до загибелi тоi незначноi кiлькостi людей яким вдалося вижити.
Наслiдки тих страшних дiянь вiдчутнi i в наш час. Страх бути страченим, залишитись голодним, несправедливiсть свiту та рiзнi генетичнi порушення, повтАЩязанi з нервовою системою, спостерiгаються i зараз саме через акти геноциду
Свiтовi геноциди
1.1 Класифiкацiя свiтових геноцидiв
РЖсторiя знаi немало прикладiв геноциду. Всi вони вiдбувались в рiзний перiод часу, носили рiзний характер:
расовий тАУ геноцид аборигенiв Америки 1492 р. тАУ кiнець ХХ столiття;
тАУ геноцид Австралiйських аборигенiв 1788 р.тАУ XIX столiття;
тАУ геноцид населення Конго 1884 тАУ 1908 роки;
расово-етнiчний тАУ геноцид корiнного населення Намiбii;
тАУ Голокост 1933 тАУ 1945 гг.;
тАУ геноцид населення Схiдноi РДвропи i населення СРСР 1939 тАУ 1944 роки;
релiгiйно-етнiчний тАУ геноцид Сербiв 1941 тАУ 1944 роки;
етнiчний тАУ геноцид армянiв в Туреччинi 1894 тАУ1923 роки;
тАУ геноцид Асiрiйцiв 1914 тАУ 1923 роки;
тАУ геноцид понтiйських грекiв 1919 тАУ 1923 роки;
тАУ геноцид в Руандi 1994 рiк;
класово-етнiчний тАУ геноцид в Камбоджi 1975 тАУ 1979 роки;
етно-полiтичний тАУ геноцид африканського населення в Дарфурi 2003 рiк тАУ теперiшнiй час. Але незалежно вiд характеру геноцидiв всi вони призвели до величезних людських втрат, виникнення епiдемiй, зникнення цiлих народiв, племен, селищ i поселень. Отже наведемо приклад деяких з них.
1.2 Рiзанина катарiв
Рiзанина катарiв,що вiдбулася з1209 по 1229 рiк у Францii призвела до численних людських втрат. Катари претендували на те, що саме вони являються iдиною i аутентичною християнской Церквою, а римська Церква тАФ вiдхиленням вiд вчення Христа.
Протистояння мiж Катарами та Католицькою церквою досягло кульмiнацii на початку XIII столiття. Спецiально для боротьби з iретиками папа РЖнокентiй РЖРЖРЖ заснував церковну iнквiзицiю, а потiм санкцiонував хрестовий похiд, який вилився у 20-рiчну вiйну, що розорила пiвдень Францii.
Людей, що пiддавали iнквiзицii засуджували до рiзноманiтних жахливих тортур. Тiла померлих спалювали, а помешкання руйнували.
Тортури, що застосовували до звинувачуваних в iресi
Вiдкриття Америки Христофором Колумбом у 1492 роцi стало початком колонiзацii материка iвропейськими державами. Заселення Америки iвропейськими колонiзаторами супроводжувалось витiсненням та знищення корiнного населення.
1.3 Геноцид аборигенiв Америки
Геноцид аборигенiв продовжувався на протязi не менше трьох столiть (1492 г. тАУ кiнець XX столiття), в рiзних iсторичних контекстах, приймав рiзноманiтнi форми в рiзних районах Америки: технологiя знищення включала в себе навмисне отруiння джерел води, примусову працю в нелюдських умовах, рiзню, знищення запасiв харчування, розповсюдження алкоголю тощо. Колонiзатори знищували корiнне населення фiзично, забирали у них землю, на якiй проживали племена, переселяли iх до резервацiй, що призвело до практично повного знищення культурного населення iндiйцiв тАУ численноi кiлькостi унiкальних мов та самобутнiх культур. За допомогою цiii програми влада намагалась Влприщепити цивiлiзацiю В» корiнному населенню. Тисячi iндiйських дiтей примусово вiдправляли в спецiальнi державнi школи-iнтернати, що були розташованi дуже далеко вiд дому. Батькам i родичам заборонялось вiдвiдувати дiтей в школi, а дiтей карали, якщо вони наважувались розмовляти на рiднiй мовi. З дитинства викорiнювались iх звичаi, традицii, iндивiдуальнiсть. Перед багатьма дiтьми, позбавленими батькiвськоi опiки та звичаiв племенi, поставала проблема страху та самотностi.
Полiтика влади, що вiдрiзнялась нестабiльнiстю (то проводилась асимiляцiя, то створювались резервацii) призвела до згубних наслiдкiв. РЖндiйськi резервацii тАУ справжнi регiони убожiння. Рiвень оплати працi iндiйських робiтникiв дуже низький, бiльшiсть з яких мають тiльки початкову освiту i являються неквалiфiкованими робiтниками. Вихiдцi з iндiйських родин, що вступають до вузiв, вiдстають за рiвнем освiти вiд своiх однолiток. Така полiтика викреслила iз життя американськоi спiльноти цiлi племена. Зубожiння та тяжке соцiальне становище викликало мiграцiю iндiйцiв до великих мiст, особливо Чикаго i Лос-Анджелес. Вiдсутнiсть високо рiвня знання, соцiальноi пiдготовки до життя в мiстi призвело, за повiдомленнями соцiальних служб, до росту алкоголiзму та самогубств в данiй етнiчнiй групi.
Точну кiлькiсть загиблих не можливо встановити, оскiльки не визначена кiлькiсть корiнного населення на момент початку колонiзацii. Оцiнки коливаються вiд десяткiв до сотен мiльйонiв. На думку деяких дослiдникiв, викорiнювання iндiйцiв Америки являiться самим масштабним геноцидом в iсторii людства.
1.4 Геноцид племен гереро i нама
Заселення Австралiiiвропейськими колонiзаторами розпочалось у 1788 роцi (1788 р.тАУ XIX столiття). За приблизними оцiнками численнiсть аборигенiв у тi роки становила близько 750 тис чоловiк, у 1911 роцi iх нараховували всього 31 тис. Бiльшiсть корiнного населення загинула внаслiдок iнфекцiй, депортацiй, рiзанини та голоду. На протязi ХХ столiття Австралiя продовжувала полiтику асимiляцii корiнного населення.
Сьогоднi корiннi австралiйцi ведуть боротьбу за офiцiйне признання владою Австралii факт геноциду.
РД в iсторii i приклади масового зниження людей через Влрасову перевагуВ».
Розмови про Влрасову перевагуВ» , Влвиживання сильного за рахунок слабкогоВ» давно ходили по Нiмеччинi. РЖ цю iдею нiмцi повною мiрою застосовували пiд час геноциду племен гереро i нама.
У 1884 роцi пiсля того, як Британiя втратила зацiкавленiсть в територiях Намiбii, Нiмеччина оголосила iх протекторатом. На тот момент население страны состояло из племен гереро, овамбо и нама. Для того, щоб утримувати багатомiльйонне населення Конго пiд контролем, використовувались так званi ВлСуспiльнi силиВ» (Force Publique) тАУ армiя, сформована iз ряду мiсцевих войовничих племен, пiд командуванням iвропейських офiцерiв.
Основою багатства Нiмеччини став експорт природного каучуку, слоновоi кiстки, дiамантiв. Умови роботи на каучукових плантацiях були нестерпними: сотнi тисяч людей гинули вiд голоду та епiдемii. Найчастiше, що примусити мiсцевих жителiв працювати влада колонii брала в заручники жiнок i тримала iх пiд арештом протягом всього сезону збору каучуку.
За найдрiбнiшу провину працiвникiв калiчили i вбивали. Вiд бiйцiв Влсуспiльних силВ» в якостi доказiв ВлцiльовогоВ» використання патронiв пiд час каральних операцiй вимагалось представити вiдтятi руки вбитих. Траплялось, що, витративши бiльше патронiв, нiж дозволено, карателi вiдтинали руки живих невинних людей. Постiйно наростаючий тиск з боку колонiзаторiв призвiв до того, що у 1904 роцi гереро i нама пiдняли повстання проти нiмецьких колонiзаторiв. На допомогу колонiальнiй владi були присланi частини регулярноi армii пiд командуванням генерала фон Тротта. 2 жовтня 1904 року генерал предтАЩявив ультиматум повставшим хереро : тАЬтАж Все хереро должны покинуть эту землютАж Любой хереро обнаруженный в пределах немецких владений, будь он вооружен или безоружен, с домашними животными или без, будет застрелен. Я не буду принимать больше ни детей, ни женщин. Я буду отправлять их обратно к своим соплеменникам. Я буду стрелять в них. Таково мое решениетАжтАЭ.
Генерал дотримався своii обiцянки: повстання було потоплено в кровi. Мирних жителiв розстрiлювали iз кулеметiв, виганяли в пустелю на сходi краiни (за деякими даними, кiлькiсть вигнаних в пустелю складаi 50-60 тис. чоловiк), отруювали джерела з водою. Бiльшiсть депортованих загинула вiд голоду та браку води. Вiйна продовжувалась до 1907 року. В результатi дiй нiмцiв було знищено 65 тис гетеро (близько 80% племенi) i 10 тис. нама (50 % племенi).
У 1985 роцi ООН прирiвняло знищення племен гереро i нама до актiв геноциду прирiвнюючи його з нацистським геноцидом iвреiв.
1.5 Геноцид населення Нiмеччини
Навiть до свого народу нацисти використовували рiзноманiтнi технологii знищення. Влада Нiмеччини розробила програму (ВлАкция Тиргартенштрассе 4В») ВлТ-4 очищенняВ» арiйськоi раси вiд людей, iснування яких, як стверджувалось владою, негативно впливало на появу здорового потомства. Цю програму ще називали ВлАкцiя тАУ смерть з жалюВ» або використовували слово ВлевтанацiяВ», в документах використовували також слово ВлдезiнфекцiяВ».
Пiдлягали фiзичному знищенню психiчно хворi, розумово вiдсталi, спадково хворi. В подальшому до кола осiб, пiдлягаючих знищенню, були включенi непрацездатнi особи (iнвалiди, а також тi, що хворiють бiльше 5 рокiв). Спочатку знищувались тiльки дiти до 3-х рокiв, пiзнiше пiдлiткiв до 17 рокiв, а потiм усi вiковi групи. Вже в липнi 1939 року вiдбулась нарада Гiтлера з рейхсфюрером по справам охорони здоровтАЩя, де запровадилась програма ВлТ-4В» i на Влнеповноцiнних дорослихВ».
Влада виправдовувала своi дii великою вартiстю утримання i лiкування таких людей. Це було використано нациською пропагандою з метою викликати ненависть до Влпсихiчно неповноцiннихВ», як до непотрiбних членiв суспiльства, на лiкування яких уходять кошти платникiв податкiв. Вiдбором жертв займались 40 так званих ВлекспертiвВ». Вiдбiр проходив за анкетами. РЖ тiльки ознайомившись з анкетою , без проведення особистого огляду, ВлекспертиВ» ставили позначку ВлплюсВ», що означала необхiднiсть знищення. Родичi приречених нацистами до страти не могли вплинути на рiшення, в бiльшостi випадкiв вони не знали, де знаходяться iх рiднi.
Лiкарi при проведеннi огляду пацiiнтiв заповнювали анкети в яких необхiдно було вказати чи i пацiiнт працездатним i якими захворюваннями вiн страждаi, який час триваi лiкування. В додатку до анкети були перерахованi критерii вiдбору Влнеповноцiнних людейВ»:
тАУ шизофренiя, епiлепсiя, енцефалiт, недоумство, старече недоумство, паралiзованi, пацiiнти з дiагнозом хвороба Хантингтона, а також психiчно хворi люди, що неспроможнi займатись фiзичною працею;
тАУ пацiiнти, що знаходяться на лiкуваннi бiльше 5 рокiв;
тАУ психiчнохворi з кримiнальним минулим;
тАУ пацiiнти неарiйського походження.
Установи, де проводився збiр iнформацii про хворих, нiчого не знали про справжнi причини збору даних.
Для вбивства спочатку планувалось використовувати внутрiшнi iнтАЩiкцii спецiальних медичних препаратiв або повiтряну емболiю, вводячи шприцем повiтряну пробку прямо до вени. Але, лiкарi, що приймали участь у програмi, прийшли до висновку про недоцiльнiсть такого методу з чисто технiчних мiркувань i було вирiшено вiдшукати новi способи. Саме так, в рамках програми ВлТ-4В» вперше (ще до застосування в концентрацiйний таборах) нацистами були використанi газовi камери, в тому числi i пересувнi (всередину камери подавали вихлопнi гази двигуна внутрiшнього згорання автомобiля). Перша газова камера була випробувана в кiнцi 1939 року. З 10 грудня 1941 року для вбивства почали використовувати газ Циклон Б.
Спочатку практикували стерилiзацiю хворих згiдно ВлЗакону про попередженню народження хворого потомстваВ». Вважалось, що психiчно хворi та спадково хворi не можуть принести користь суспiльству i з метою економii державних коштiв повиннi бути лiквiдованi. Коли нацистка Влрасова гiгiiнаВ» стала здiйснюватись категорiя осiб та груп, що вважались Влбiологiчною загрозою здоровтАЩю краiниВ», була значно розширена, iнодi до них включали навiть лесбiянок як тих, що не дають потомство. В рештi решт нацистськi порядки проведення расовоi гiгiiни досягли найвищоi точки в голокостi. Пiд прикриття Другоi свiтовоi вiйни i використовуючи вiйну як привiд, нацiонал-соцiалiсти ще бiльш радикалiзували Влрасову гiгiiнуВ». Вони знищували людей, яких вважали бiологiчною загрозою. Знищенню пiдлягали всi iвреi, так як забруднювали расу, цигани, в якостi соцiально небезпечних елементiв суспiльства, i деякi iншi меншини. Навiть пiсля видання наказу про припинення програми знищення продовжувались. В медичних клiнiках, що стали центрами iз знищення людей, стали вбивати не тiльки пацiiнтiв, а й направлених туди непрацездатних бранцiв концентрацiйних таборiв i хворих представникiв Влнищоi расиВ» тАУ остарбайтерiв.
В рамках програми ВлТ-4В» в тiльки перiод з 1940 по 1941 рiк було знищено 70 тис чоловiк з психiчними розладами, розумово вiдсталих, iнвалiдiв, а також дiтей з неврологiчними та соматичними захворюваннями.
Пiсля офiцiйного закриття програми знищення пацiiнтiв, тим не менш, продовжувалось i до 1945 року число вбитих перевищило 200 тис чоловiк. Окрiм того з 1942 по 1945 близько млн. пацiiнтiв було закатовано голодом в нiмецьких психiатричних лiкарнях.
1.6 Голокост
Голокост (Шоа) (iз англ. holocaust, з ст.-грец. ὁλοκαύστος тАФ ВлвсесожжениеВ»)тАУ це систематичне переслiдування i знищення мiльйонiв жертв нацизму.
Навмисна спроба повного знищення цiлоi нацii, враховуючи чоловiкiв, жiнок, дiтей, що призвела до знищення 60 % iвреiв РДвропи i близько третини iврейського населення Землi. Окрiм того, були знищеннi близько четвертоi частини циганського народу, втрати полякiв (не враховуючи вiйськовi втрати) склали 10 %, загинуло близько 3 млн. радянських вiйськовополонених, пiдлягли тотальному знищенню також чорношкiрi громадяни Нiмеччини, божевiльнi i непрацездатнi громадяни, близько 9 тис гомосексуалiстiв тощо. Пiд час другоi свiтовоi вiйни на окупованих Нiмеччиною територiях були збудованi табори смертi, призначенi для вбивства мiльйонiв людей; при цьому технологiя знищення удосконалювалась. На всiй окупованiй територii РДвропи жертви переслiдувались i вiдсилались в концентрацiйнi табори i табори знищення. Знищення продовжувалось до травня 1945 року. РДврейське населення СРСР знищувалось, як правило, безпосередньо в мiсцях його проживання. По всiй територii Прибалтики, Украiни, Бiлорусii, майже бiля кожного невеликого мiста, бiля багатьох сiл знаходяться так званi ВлямиВ» тАУ природнi рови, куди заганяли i розстрiлювали чоловiкiв, жiнок, дiтей (ВлБабин ЯрВ» у Киiвi, Богдановка в Миколаiвськiй областi, ВлДрогобицький ярВ» у Харковi, ВлУманська ямаВ» в Уманi, ВлЗмiйовська балкаВ» в Ростовi-на-Дону тощо).
ВлУманська ямаВ»
На окупованих територiях в мiсцях iз будь-якою кiлькiсть iврейського населення створювались гетто i потiм починались масовi розстрiли. Знищення iврейського населення проводилось одразу пiсля захоплення населених пунктiв. Перед розстрiлом iвреiв збирали в певних будiвлях лише на декiлька годин або днiв. Тiльки на територii трьох автономних республiк, двох краiв, i трьох областей РСРС, окупованих з лiта по осiнь 1942 року, загинуло близько 70 тис. iвреiв.
В середини жовтня 1941 року розпочалась депортацiя iвреiв iз Нiмеччини в гетто Польщi, Прибалтики, Бiлорусii. В Польщi створювались табори смертi якi не були розрахованi на проживання великоi кiлькостi людей тАУ тiльки на швидке знищення новоприбулих. На початку грудня 1941 року почали дiяти першi табори смертi в Хелмно. В ньому iвреiв вбивали чадним газом в закритих грузовиках тАУ ВлдушогубкаВ». В липнi 1942 року розпочались масовi депортацii з гетто Варшави (найбiльшого з усiх створених) в табiр смертi Треблiнка. До 13 вереснi 1942 року було депортовано i загинуло в гетто 300 тис. iвреiв Варшави.
В гетто мiста Лодзь утримувалось 160 тис. iвреiв, яких знищили поступово. РДврейське населення Люблiна було вiдправлено в табiр знищення Белжець. Окрiм цього до цього табору було вiдправлено 15 тис. з Захiдноi Украiни, 50 тис. зi Львова. 10 тис. iвреiв з Кракова було вiдправлено в Освенцем.
У 1942 було знищено бiльшiсть iвреiв Схiдноi i Центральноi РДвропи i значна частина Захiдноi РДвропи. Вдалi вiйськовi дii радянських вiйськ у 1943 роцi, змiна ситуацii пiсля Сталiнградськоi битви призвела до прискорення темпiв розправи нацистiв над iвреями. Швидке просування радянських вiйськ на захiд змусило есесiвцiв швидкими темпами лiквiдувати останнi гетто i робочi табори, щоб знищити слiди здiйснених в них злочинiв. Спецiальнi пiдроздiли займались спаленням трупiв на мiсцях масових розстрiлiв.
Перший концтабiр на територii Нiмеччини був вiдкритий в 1933 роцi. Останнiй з працюючих був захоплений радянськими вiйськами в 1945-му. Мiж двома цими датами тАУ мiльйони закатованих в'язнiв, якi померли вiд непосильноi працi, задушених у газових камерах, розстрiляних есесiвцями, загиблих вiд Влмедичних експериментiвВ». Скiльки було цих, останнiх, точно не знаi нiхто. Сотнi тисяч. Нелюдськi дослiди над людьми в нацистських концтаборах тАУ це теж РЖсторiя, iсторiя медицини. РЗi найчорнiша, але вiд того не менш цiкава сторiнка тАж
Йозеф Менгеле, найвiдомiший з нацистських злочинцiв-лiкарiв отримав прiзвисько Вл ангел смертiВ».
Доктор Менгеле повинен був вiдповiсти на питання: яким чином збiльшити здатнiсть до розмноження нiмецького народу, щоб вона задовольняла потреби запланованого в широких масштабах заселення нiмцями окупованих областей краiн Схiдноi РДвропи. У центрi його уваги перебувала проблема близнюкiв, а також фiзiологiя i патологiя карликовостi. Досвiду пiддавалися монозиготнi близнюки, головним чином дiти, карлики та особи з вродженими калiцтвами. Таких шукали серед прибуваючих до табору.
Жертвами жахливих дослiдiв Менгеле стали десятки тисяч людей. Чого коштують однi дослiдження впливу фiзичного i психiчного виснаження на людський органiзм! Анатомувались живi немовлята, пiддавались кастрацii хлопчики i чоловiки без анестезii, пiддавали жiнок вдарам струму пiд приводом тестування iх витривалостi. В одному випадку навiть стерилiзував групу польських монахинь за допомогою рентгенiвського випромiнювання. А ВлвивченняВ» 3 тисяч малолiтнiх близнюкiв, з яких вижили лише 200 чоловiк! Близнюкам переливали кров i пересаджували органи один вiд одного. Сестер змушували народжувати дiтей вiд братiв. Проводилися операцii з примусовоi змiни статi. Перед тим як приступити до дослiдiв, Влдобрий докторВ» Менгеле мiг погладити дитину по голiвцi, пригостити шоколадкою тАж
У близнят переливали кров вiд одного iншому i робили iм рентгенiвськi знiмки. Другий етап охоплював порiвняльний аналiз внутрiшнiх органiв, який проводився пiд час розтину. Такий аналiз було б важко провести в звичайних умовах з огляду на малу ймовiрнiсть одночасноi смертi обох близнюкiв. У таборi порiвняльний аналiз близнюкiв проводився сотнi разiв. Для цiii мети доктор Менгеле перетинав iх уколами фенолу. Одного разу вiн очолював операцiю, пiд час якоi були зшитi разом два хлопчика-цигана, щоб створити сiамських близнюкiв. Руки дiтей виявилися сильно зараженi в мiсцях резекцii кровоносних судин. Менгеле, зазвичай, без будь-якоi анестезii вiдтинав частину печiнки або iнших життiво важливих органiв у iврейських дiтей i вбивав iх жахливими ударами по головi. Багатьом дiтям вiн вводив в серце хлороформ, iнших своiх пiддослiдних вiн заражав тифом. Багатьом жiнкам Менгеле вводив в яiчники патогеннi бактерii. Деяким близнюкам з рiзним кольором очей впорскували колорантiв в очницi i зiницi, щоб змiнити колiр очей i вивчити можливiсть виробництва близнюкiв-арiйцiв з блакитними очима. Врештi-решт, у дiтей замiсть очей залишалися зернистi згустки.
Вермахт замовив тему: з'ясувати все про вплив холоду на органiзм солдата (гiпотермiя). Методика експериментiв була самоi нехитрiй: береться в'язень концтабору, обкладаiться з усiх бокiв льодом, ВллiкарiВ» в есесiвськiй формi постiйно замiряють температуру тiла тАж Коли пiддослiдний помираi, з барака приводять нового. Висновок: пiсля охолодження тiла нижче 30 градусiв врятувати людину, швидше за все, неможливо. Кращий засiб для зiгрiвання тАУ гаряча ванна i Влприродне тепло жiночого тiлаВ».
1.7 Наслiдки Голокосту
Наслiдки Голокосту вражають. Знищення iврейського життя, руйнацii i вибух антисемiтизму (пiк якого припав на погром в Кельце у липнi 1945 року) примусили бiльшiсть польських iвреiв залишити краiну i вирушити до Центральноi РДвропи, Пiсля 1946 року в Польщi залишилось тiльки 50 тис. iвреiв. Були знищеннi не тiльки люди тАУ була знищена унiкальна мiсцева культура, знищена памтАЩять про те, що (ця культура) столiттями була невiдтАЩiмною частиною культури Схiдноi РДвропи.
Нiмецькi громадяни, що мали родичiв тАУ вихiдцiв з Африки або афроамериканцiв, пiдлягали примусовiй стерилiзацii. Стерилiзували також дiтей. Число осiб якi постраждали вiд цiii операцii, за рiзними джерелами, склало вiд 400 до 3 тисяч.
Завдяки традицiйнiй мобiльностi циганських груп та сiмей, досвiду гонiнь в епоху Пiзнього Середньовiччя i завдяки симпатiям нециганського населення в бiльшостi краiн переслiдування циган зi сторони нацистiв не мала успiху. Однак в деяких краiнах було знищено до 99% циганського населення. В результатi геноциду, за дослiдженнями останнiх 30 рокiв, загинуло близько 150 тис. тАУ 200 тис. циган i значно бiльше постраждало, але вижило. Пiсля впровадження в дiю у 1935 роцi бiльш жорсткого варiанту параграфу 175 Карного Кодексу гомосексуалiстiв почали переслiдувати. За даними вчених Американського меморiального музею Голокосту, в концентрацiйних таборах утримувалось вiд 5 до 15 тис. засуджених за гомосексуальну активнiсть. Крiм того, представники сексуальних меншин доправлялись до втАЩязниць i в трудовi табори, а також на примусове лiкування в психiатричнi лiкарнi. Передбачалось iх ВлвилiкуватиВ» i дозволити ВлвиправитисьВ» за допомогою тяжкоi фiзичноi працi. Деяких гомосексуалiстiв кастрували та проводили над ними медичнi експерименти. В концтаборах гомосексуалiсти носили рожевий трикутник на одязi, жили в окремих бараках, повиннi були спати, тримаючи руки зверху ковдри i зазнавали витончених тортур за найменшоi провини. Бiльшiсть з них вмирала пiсля нелюдських побоiв та знущань есесiвцiв. Смертнiсть серед засуджених за параграфом 175 склала 60% . Для порiвняння: 41% склали полiтичнi увтАЩязненi i 35% Свiдкiв РЖiгови загинуло у концтаборах.
Полякiв i iнших словтАЩян нацисти розглядали як Влнижчу расуВ», яка повинна бути пiдкорена, перетворена в рабiв i врештi решт знищена. За даними iсторикiв бiльше чвертi всiх жертв нацистськоi окупацii СРСР 3 млн. украiнцiв та 1,5 млн. бiлорусiв було знищено за расовими мотивами.
Поляки, яких гiтлерiвцi вважали iдеологiчно небезпечними, серед яких була iнтелiгенцiя та католицькi священнослужителi, стали жертвами операцii яка отримала назву Влакцiя АБВ». За даними музею Голокосту (США), з 1939 по 1945 рiк бiля 1,5 млн. польських мiстян було депортовано в Нiмеччину на примусовi роботи. Окрiм того, декiлька сотен тисяч були увтАЩязненi в нацистськi концтабори. За час Другоi свiтовоi вiйни гiтлерiвцями було вбито близько 1,9 млн. полякiв неiврейського походження.
Тисячi Свiдкiв РЖiгови були серед перших, кого вiдправили в нацистськi табори i втАЩязницi. РЗх переслiдували, головним чином, за вiдмову вiд вiйськовоi служби в нацистськiй армii, небажання працювати на заводах по виготовленню зброi та вiдмову вiд нацистського вiтання. Близько 2 тис. Свiдкiв вмерли пiд час Голокосту.
1.8 Геноцид населення Дарфуру
Якщо ви вважаiте, що геноцид це явище минулого часу то це не так. Акти геноциду вiдбуваються i в наш час тАУ геноцид в Дарфурi. На початку 2003 року на заходi Судану, в регiонi Дарфур, спалахнуло збройне повстання. Повстанцi ставили собi за мету як мiнiмум вивiд регiону з економiчноi та полiтичноi iзоляцii, а як максимум тАУ домогтись незалежностi Дарфуру i навiть повалити хартумську владу.
Конфлiкт мiж африканським осiлим населенням i арабоязичними кочiвниками Дарфуру маi iсторичне корiння, але у 2003 роцi проти влади Судану виступило два озброiних угрупування, що складаються з представникiв африканських етнiчних груп фур, масалiтiв i загава: ВлРух визволення СудануВ» (Sudan Liberation Movement тАУ SLM) i ВлРух справедливостi i рiвноправтАЩяВ» (Justice and Equality Movement тАУ JEM). Пiд приводом боротьби з повстанцями влада задiяла органiзоване з мiсцевих арабоязичних кочiвникiв ополчення ВлДжанджавидВ» бiйцi якого проводять регулярнi каральнi рейди проти африканського цивiльного населення. Загони ВлДжанджавидВ» пiдтримуються регулярною армiiю: вiдомо, наприклад, про чисельнi факти бомбардування мирного населення з використанням лiтакiв i гелiкоптерiв ВПС (вiйськово-повiтряних сил) Судану.
Ситуацiя ускладнюiться ще тим, що недавно в Дарфурi було виявлено багатi поклади нафти. РД всi пiдстави припускати, що кiнцевою метою влади Судану i тотальне вигнання з нафтоносних територiй африканського населення i при можливостi його знищення. Людей виганяють з сiл, знищують посiви, запаси продуктiв, худобу, отруюють джерела води. Потiм бiженцiв зганяють в спецiальнi табори i утримують там майже без води та харчiв, тим самим прирiкаючи на повiльне вмирання. Тих, хто намагаiться вийти за кордони табору у пошуках харчiв або води, знищують. Окрiм того, влада Судану перешкоджаi поставкам з за кордону гуманiтарноi допомоги для бiженцiв.
ООН оцiнюi кiлькiсть примусово перемiщених в результатi конфлiкту осiб бiльш нiж у 2,5 млн. чоловiк, а кiлькiсть жертв тАУ 200 тис. чоловiк. Однак ця цифра не i точною, оскiльки не враховано даннi про смертнiсть в деяких таборах, розташованих у важкодоступних районах Дарфуру. На думку експертiв, бiльш близькою до реальностi i цифра в 300 тис. загиблих.
Голодомор
2.1 Причини виникнення голодомору
Якщо в гiтлерiвськiй Нiмеччинi соцiально-бiологiчна селекцiя здiйснювалася за расовою ознакою, то у Сталiнському СРСР тАУ за iдейно класовою. Бiльшовики говорили прямим текстом, що iх мета тАУ формування нового типу людини, Вони не приховували, що займаються селекцiiю нового типу населення i прагнуть витворити iдиний Влсовiтський народВ» (зросiйщений етнiчний сурогат).
На початку ХХ столiття украiнцi пройшли нелегкий шлях до нацiонального самовизначення. Пiд час Лютневоi революцii 1917 року в Украiнi пiднялася потужна хвиля украiнського нацiонально-визвольного руху, результатом якого стало проголошення 7 (20) листопада 1917 року Украiнськоi Народноi Республiки (УНР). Перша у ХХ столiттi украiнська державнiсть була визнана рядом держав, у тому числi Нiмеччиною (Берестейський мирний договiр 9 лютого 1918 р.), Польщею (Варшавський мирний договiр 22 квiтня 1920 р.) та Радянською Росiiю (Прелiмiнарний мирний договiр 12 червня 1918 р.).
Вiд самого початку свого iснування УНР зазнавала тиску з боку бiльшовикiв, якi постiйно органiзовували внутрiшньодержавнi заколоти та зовнiшню агресiю. Тричi (у груднi 1917 тАФ лютому 1918 рр.; наприкiнцi 1918 тАФ червнi 1919 рр.; наприкiнцi 1919 р.) бiльшовики приходили в Украiну. Остаточно територiя Украiни потрапила пiд контроль бiльшовицького режиму Росii в 1920 роцi.
Боротьба за суверенну Украiнську державу не припинялася. В емiграцii дiяв державний Центр УНР, iншi органiзацii. Боротьба за украiнську незалежнiсть iшла i на територii УСРР. Тому Украiна, навiть у формi Украiнськоi Соцiалiстичноi Радянськоi Республiки (УСРР), викликала особливе занепокоiння Кремля. Потужну нацiональну елiту, економiчно незалежне i нацiонально свiдоме селянство в Москвi розглядали як реальну загрозу iснуванню СРСР. Украiнську iнтелiгенцiю влада вважала апрiорi вороже налаштованою.
РЖншою проблемою для керiвництва режиму було економiчно незалежне селянство. Бiльшовики у власнiй системi полiтичного контролю та примусу особливе мiсце вiдводили контролю над розподiлом продовольства. В.Ленiн у своiй працi ВлЧи втримають бiльшовики владуВ», яку написав за мiсяць до Жовтневого перевороту 1917 року, наголошував: Влхлiбна монополiя, хлiбна карткатАж цей засiб контролю i примусу до працi сильнiший вiд конвенту та його гiльйотиниВ». Для бiльшовикiв голод став iнструментом тримання населення в послуху. Але на перешкодi стояло селянство, особливо заможне, що постачало свою продукцiю в мiста i тим самим робило бiльшовицький контроль за розподiлом продовольства неефективним. Тому В.Ленiн i Й.Сталiн послiдовно проводили полiтику лiквiдацii економiчно незалежного селянства Вляк класуВ».
Отже, в Украiнi режим мав двi цiлi:
тАФ знищення всiх, навiть потенцiйних, проявiв нацiонально-визвольного руху;
тАФ знищення селянства як класу.
Обидвi цiлi злилися воiдино, адже згiдно з переписом 1926 року селяни становили 80,8% населення Украiни. При цьому серед украiнцiв частка селянства становила близько 84%. Упродовж столiть селянство було ядром украiнськоi нацii. Режим узяв курс на розмивання нацiональноi iдентичностi та обмеження економiчноi самодостатностi своiх громадян.
Наприкiнцi 1920-х i на початку 1930-х рокiв пiд прикриттям сфабрикованих справ ВлСпiлки визволення УкраiниВ», ВлУкраiнського нацiонального центруВ», ВлУкраiнськоi вiйськовоi органiзацiiВ» та iнших вiдбулися масовi арешти украiнськоi iнтелектуальноi елiти. У 1930 роцi було припинено дiяльнiсть Украiнськоi автокефальноi православноi церкви.
У селi полiтику бiльшовицького режиму СРСР було реалiзовано у формi розкуркулення та депортацii заможних селян, прискореноi суцiльноi колективiзацii та встановлення обовтАЩязкових обсягiв хлiбозаготiвель. Усе це зруйнувало традицiйнi форми сiльськогосподарського виробництва i призвело до катастрофiчного падiння продуктивностi працi, позбавило украiнських селян необхiдних для нормальноi життiдiяльностi запасiв зерна. В результатi у 1931 роцi продовольче становище рiзко погiршилося, що вже навеснi 1932 року призвело до голоду.
Як свiдчать архiвнi документи i очевидцi тих часiв, в Усiх регiонах Украiни, крiм прикордонних, здiйснювалися подвiрнi обшуки. Коли не могли знайти хлiба, у так званих боржникiв конфiсковували будь-якi запаси iжi, заготовленi до нового врожаю, тАУ мтАЩясо, сало, картоплю, солiння, сухарi, фруктову сушню тощо. Таким чином, штучно мiнiмiзувалися харчовi компоненти життiздатностi людини майже до нуля. А далi ii чекала голодна смерть, або виживання за рахунок споживання дикорослих рослин (якщо такi були). Однак останнiй шанс на виживання був надто проблематичний для мешканцiв пiвденного регiону Украiни. Так, один житель с. Крюкiвки, що на Чернiгiвщинi, згадував жебракiв, якi приходили з пiвденних краiв Украiни i розповiдали: ВлНа Полiссi голод легше переносити. Тут хоч рослинами рiзними живитися можна, а у нас степ голийВ».
У 1932-1933 роках украiнський народ, особливо селянство, вiдчули на собi, мабуть, один з найтрагiчнiших результатiв колективiзацii тАУ голодомор. Його витоки слiд шукати в аграрнiй полiтицi радянськоi влади. Плани хлiбозаготiвель, зокрема, нiколи не були економiчно обТСрунтованими, вони по сутi означали продовольчу диктатуру. В украiнських хлiборобiв вилучали майже двi третини валового збору зерна, переважну бiльшiсть тваринницькоi продукцii. Крiм того, колгоспи власними силами утримували машинно-тракторнi станцii, i продукцii для достатньоi оплати працi хлiборобiв у них уже не залишалося.
Про те, що на селi вiдбуваiться щось страхiтливе, знали всi. Бiженцi заповнювали мiста i вмирали сотнями просто на вулицях. РЖнформацiя про голод проникала й за кордон. Намагаючись врятувати вiд голодноi смертi дiтей, селяни везли iх до мiст i залишали в установах, лiкарнях, просто на вулицях. Лавина голодних смертей наростала з мiсяця в мiсяць аж до початку лiта. Така iнформацiя ретельно приховувалася вiд народу. Сталiн говорив про успiхи мiжз'iздiвського перiоду, з пiдкресленим натиском вiдзначав, у контекстi з цифрами про зростання нацiонального доходу i промисловоi продукцii. Включення до традицiйного перелiку успiхiв нового елементe даних про зростання населення тАУ мало на метi покласти край рiзного роду чуткам у краiнi i за кордоном про величезнi втрати людей вiд голоду.
2.2 Факти голодомору
Уже наприкiнцi 1932р. зарубiжнi кореспонденти привозили жахливi повiдомлення з перших рук. Один американець у селi, розташованому на вiдстанi 30-ти кiлометрiв вiд Киiва, виявив, що його мешканцi поiли всiх котiв i собак. "В однiй хатинi варили якусь бовтанку, що не пiддаiться описовi. В горщику були кiстки, шкiра та щось подiбне до верха черевика. Те, з якою пожадливiстю шестеро, що залишилися в живих (iз 40 душ населення), спостерiгали цю слизьку масу, виявляло iхнiй голодний стан". Один iз письменникiв, уже за часiв хрущовськоi "вiдлиги" змiг розповiсти про те, який "у 1933 роцi був жахливий голод. Цiлi родини вмирали, хати розвалювалися на шматки, сiльськi вулицi порожнiли". Якби це вiдбувалося якийсь тиждень чи мiсяць, але ж мiсяцями бiльшiсть родин не мала чого покласти на стiл. Начисто пiдмели все, що було в пiдвалах, жодноi курки не лишилося в селi: навiть бурякове насiння пiшло на поживу..
Через неможливiсть харчуватися у психiчному станi населення Украiни вiдбувалися значнi змiни. При цьому людина переживала важкi фiзичнi i психiчнi страждання, пiдсиленi соцiальним тиском i полiтичним терором. Сила i масштаб страждань перебували за межею адаптацiйних ресурсiв психiки, пригнiчених вимушеною безпораднiстю. Звичними явищами стали самогубства, убивства з метою людоiдства, трупоiдство померлих родичiв, iнших людей. Деформацii у сферi вiдчуттiв i сприйняття, уявлень та перебiгу думок, памтАЩятi, бажань, прагнень, вольових прагнень, характеру i темпераменту, всiii сукупностi душевного життя особистостi мали характер звуження свiдомостi на домiнантнiй потребi виживання тАУ потребi в iжi. Вiдбувалося депресiя i послаблення голодом практично всiх чинникiв, що детермiнують поведiнку людини (детермiнаторiв): самозбереження i порогiв ризику, репродуктивного статевого потягу, релiгiйних, моральних, естетичних почуттiв тощо.
Вiдбувалось не лише фiзичне винищення мiльйонiв украiнських хлiборобiв, а й духовне покрiпачення цiлих поколiнь. Саме тодi набули зворотного змiсту одвiчнi цiнностi народу: бiле стало чорним, честь i гiднiсть тАУ водою, донос на ближнього виявом патрiотизму. Аналiз архiвних документiв перiоду 1932-1933 рокiв ще раз засвiдчуi народну трагедiю. В селах мали мiсце факти людоiдства i трупоiдства. В архiвних матерiалах були знайденi справи батькiв, якi навмисно вбивали власних дiтей, Влщоб тi не мучилисяВ». Так у Лiтинському районi в перших числах лютого 1933 року бiдняк-одноосiбник запалив пiч, зачинив димохiд i залишив у хатi двох доньок тАУ 5 i 8 рокiв. Дiти стали кричати, кликати на допомогу. Тодi батько власноруч iх задушив i пiшов у сiльраду зiзнаватися. На допитi вiн кричав, що вбив дiтей через вiдсутнiсть усiх харчiв. При обшуку справдi зтАЩясувалося, що харчi вiдсутнi повнiстю.
В однiй украiнськiй родинi, пише ще один свiдок, де деякi лежали ледве дихаючи, а iншi зовсiм не д
Вместе с этим смотрят:
"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи
"Технiка тiла" Марсель Мосс
Cоциальные и психологические особенности безработных
РЖнновацiйнi форми i методи соцiальноi роботи з сiмтАЩiю
РЖнтерактивний пiдхiд в теорii соцiальноi роботи