Мiсце Аiду в грецькому пантеонi

Вступ

Релiгiя вiдiгравала величезну роль в життi народiв i багато в чому залежала вiд соцiально-економiчного i полiтичного рiвня розвитку. Культи богiв i героiв в давньогрецьких мiстах пiдроздiлялися на еллiнськi, полiснi та iноземнi (варварськi) а за характером сакральних дiй - на державнi (офiцiйнi) i приватнi (домашнi) Зазвичай пантеон складався з олiмпiйських божеств, але кожному полiсi були своi особливостi. Протiкали соцiально-економiчнi та полiтичнi процеси впливали на формування тих чи iнших культiв богiв. Рiзнi культи видозмiнювалися так як переходили Влз уст в устаВ» або були перенесенi колонiстами в Боспорське царство. ВаВаВаВаВаВаВа Метою роботи i аналiз культу Аiда в Пiвнiчному Причорномор'i. Для досягнення поставленоi мети необхiдно вирiшити такi завдання: 1.Розглянути мiсце Аiда в грецькому пантеонi. 2. Простежити еволюцiю даного культу. ВаВа Джерела: При розглядi культу Аiда ми використовували такi групи джерел:

тАв Данi античних авторiв вкрай нечисленнi i фрагментарнi. Такими i повiдомлення Гомера, Гесiода Геродота, Павсанiя, Дiодора Сицилiйського, якi можуть бути використанi для загальноi характеристики культу Аiда.

тАв Епiграфiчнi пам'ятники заповнюють вiдсутнiсть письмових джерел. Для дослiдження державних культiв велике значення мають декрети, присвятнi i будiвельнi написи. Вони дозволяють у деяких випадках видiлити перiоди найвищого розквiту, простежити еволюцiю, розглянути характер i особливостi культу, визначити мiсцезнаходження храмiв i вiвтарiв. Особливе значення мають написи зробленi вiд iменi держави чи офiцiйних осiб

тАв Нумiзматичний матерiал Величезне значення в дослiдженнi даноi проблематики маi нумiзматичний матерiал, оскiльки передаi зображення рiзних богiв i богинь. Поява того чи iншого божества на монетi свiдчить про його значне поширення та загальнодержавному значеннi, так як монетнi магiстрати, що вiдповiдали за карбування монет, були державними службовцями тАв Археологiчнi джерела представленi в основному дрiбними культовими i побутовими предметами.

Роздiл 1. Загальнi вiдомостi

Уявлення грекiв про свiт принципово не вiдрiзнялися вiд уявлень багатьох iнших народiв. Вважалося, що спочатку iснували Хаос, Земля (Гея), пiдземний свiт (Тартар) i Ерос-життiве начало. Гея породила зоряне небо-Уран, який став першим володарем свiту та чоловiком Геi. Вiд Урана i Геi народилося друге поколiння богiв-титани. Титан Кронос (бог землеробства) скинув влада Урана. Таким чином, олiмпiйськi боги-третi поколiння божеств.ВаВаВа РЖсторiя дослiдження релiгii i культу античних держав Пiвнiчного Причорномор'я налiчуi вже пiвтораста рокiв. Але робiт, присвячених вивченню саме культу Аiда не так багато. [2] ВаВаВаВаВаВа Аiд у давньогрецькiй мiфологii бог пiдземного царства мертвих. Аiд - син Кроноса, брат Зевса (бог неба, грому i блискавок) i Посейдона (бог моря) Гери (покровителька шлюбу) Гестii (Богиня домашнього вогнища) i Деметри (богиня родючостi та землеробства) Згiдно Геосiду, коли Аiд народився, батько проковтнув його , як i всiх своiх дiтей (за версiiю Гигин, вiн був скинутий батьком у Тартар) Пiсля здобутоi перемоги над титанами (Боги другого поколiння, дiти Урана i Геi). Аiду дiсталося у спадок пiдземне царство й владу над тiнями померлих. За Гомером, Аiд сам стереже своi царство, яке знаходиться десь Влна крайньому заходi, за рiчкою Океан, що омиваi землюВ». У жертву богу пiдземель i родючостi приносили чорних бикiв. [3] Гомер називаi Аiда ВлщедримВ» i ВлгостиннимВ», так як смертна доля не мине жодноi людини. Мiф про Аiдi, як страшний i нещадному бога не знаходить пiдтвердження. Гомер називаi його так само ВлЗевсом ПiдземнимВ».(мал.3) Як бог смертi, Аiд був страшним богом, саме iм'я якого боялися вимовляти, замiнюючи його рiзними епiтетами. Назва Плутон, увiйшло у вжиток починаючи з 5века, i остаточно витiснило оригiнальне iм'я. Таки м чином Аiд увiбрав в себе бога Плутоса (другорядне божество багатства i родючостi) У зв'язку з цiiю iнтеграцiiю разом з змiною iменi вiдбулася i змiна самого уявлення про Аiдi, значно пом'якшити його безрадiсне i невблаганний iстота[4]. Похмурий Аiд - олiмпiйський бог, хоча знаходився постiйно в своiх пiдземних володiннях. Пiднiмався нагору вiн тiльки по справах або ж коли не мiг побороти в собi чергове любовне захоплення.

Аiд царював разом з дружиною Персефоною (Дочкою Зевса i Деметри), яку викрав, коли вона збирала на лузi квiти.(мал.1) Викрадаючи Персефону, вiн з'явився на упряжцi з чотирьох коней. Цей мiф у Гомера не згадуiться й локалiзованi в рiзних мiсцях древнього свiту, особливо в Елевсiнi i островi Сицилiя, де, як вважалося, i сталося викрадення. Мають Персефони Деметра, богиня родючостi землi, в сумних пошуках дочки забула про своi обов'язки, i землю охопив голод. Зевс наказав повернути Персефону матерi. Однак Аiд змусив ii проковтнути кiлька зерен граната, i дочка Деметри вже не могла остаточно залишити пiдземне царство, вона тiльки частину року проводить з матiр'ю на землi, а решту часу царюi в пiдземному свiтi. [5] ВаВаВаВаВаВа Зевс вирiшив, що Персефона двi третини року буде проводити на землi з матiр'ю i одну третину - з Аiдом. Згiдно Судi, Аiд i Персефона мали дочка Макарiю (богиню блаженноi смертi) (мал.2)

Культ Аiда зустрiчався в Грецii не часто. Згiдно Павсанiю, Аiда нiде не шанували, громе Елiди, де раз на рiк вiдкривався храм бога (подiбно до того як люди тiльки раз спускаються в царство мертвих), куди дозволялося входити тiльки священнослужителiв. [6] У всiх iнших випадках культ Аiда з'iднаний з культом iнших хто нiчних божеств, причому Аiд i бiльш як подавця благ земних, нiж в сенсi страшного бога смертi. Мiсця вшанування Аiда локалiзували звичайно поблизу глибоких печер, розколин в землi i т. п., в яких марновiрство бачилоВ» входи до пiдземного царстваВ» Аiд мав скiпетр зображаi трьох псiв. Так само в рiзних переказах згадуiться чарiвний шолом Аiда (iз шкiри тварини), що мала властивiсть робити невидимим ii хазяiна. Вона була подарована йому циклопами за те, що вiн звiльнив iх; цiiю шапкою користувалися також Зевс пiд час битви з титанами. [7]

Жертвоприношення

Для того щоб боги пiклувалися про людей i про державу, iм потрiбно було приносити жертви i пiдносити молитви-прохання i робити особливi ритуальнi дii. Жертовну тварину пiдводилося до спецiального вiвтаря i вбивали. При жертвопринесеннi зачитувалася молитва, причому особливо стежили за тим, щоб молитва була виголошена точно, оскiльки найменше скаженi робило ii недiйсною. Спостерiгали за культом окремих богiв, стежили за точнiстю молитов i ритуальних дiй, могли дати пораду особливi колегii знаючих людей - жерцi. [8] Грецька релiгiя носила печатку формалiзму i тверезоi практичностi: вiд богiв чекали допомоги в конкретних справах i тому скрупульозно виконували встановленi обряди i приносили потрiбнi жертви. Греки звертали велику увагу на зовнiшню сторону релiгii, на дрiб'язкове виконання обрядiв, а не на духовне злиття з божеством. ВаВаВа Для грецького релiгiйноi свiдомостi, особливо на цiй стадii розвитку, не характерна iдея всемогутностi божества[9]. Через полiтичноi роздробленостi i вiдсутностi жрецького стану у грекiв не склалася iдина релiгiя. Виникла велика кiлькiсть дуже близьких, але не iдентичних релiгiйних систем. У мiру розвитку полiсного свiтогляду оформлялися уявлення про особливу зв'язку окремих божеств з тим чи iншим полiсом, покровителями якого вони виступали. Так, богиня Афiна особливо тiсно пов'язана з мiстом Афiнами, Аполлон-с Дельфами, Зевс-з Олiмпiiю i т. д.

Роздiл2. Культура Пiвнiчного Причорномор'я

За часiв античностi в Елладi були неймовiрно популярнi поезiя, театр,фiлософiя,риторика, етика, iсторiографiя. Досягнення давньогрецькоi цивiлiзацii i культури поселенцi продовжували розвивати в мiстах i передмiстях Пiвнiчного Причорномор'я. Туди з Мiлета, Афiн та iнших культурних центрiв метрополii доставлялося величезна кiлькiсть високохудожнiх творiв мистецтва, дивовижною по красi керамiки, шедеврiв скульптури. Загальний культурний рiвень жителiв Ольвii, Херсонеса, Тiри та особливо багатого Пантiкапея був високий i сприяв бурхливому розвитку мiсцевоi архiтектури, скульптури, живопису, керамiчному та ювелiрному промислiв.[10] Завдяки тiсним зв'язкам з Афiнами, на береги Понта Евксинського зi столицi охоче приiжджали кращi керамiсти, ювелiри, архiтектори, скульптори. ВаВаВаВа Важливе мiсце в грецьких полiсах Пiвнiчного Причорномор'я вiдводилося будiвництва храмiв. За своiми розмiрами i оздобленню вони, звичайно, поступалися величним спорудам Афiн, тим не менш, вiдрiзнялися своiрiдним декором, оригiнальною формою i стильовими особливостями. [11] Основнi кольори, що застосовувалися причорноморськими греками для розфарбовування своiх споруд - синьо-жовтий i червоний. Пiдлоги храмiв i будинкiв багатих городян прикрашалися мозаiкою. ВаВаВа При розкопках мiст Пiвнiчного Причорномор'я знайдено багато рiзноманiтних скульптур. [12] Мармуровi, вапняковi та бронзовi статуi богiв, героiв, знатних громадян встановлювалися на площах, перехрестях, в некрополях. Серед мiсцевоi художньоi богеми було чимало талановитих скульпторiв, хоча i поступаються в технiцi кращим афiнським майстрам, проте зi своiм, притаманному саме цьому регiону стилем: богiв i людей вони зображували чiткiше, реалiстичнiше, бiльш iстота, хоча i трохи недбало.

Прагнули до оригiнальностi художники. Вони створили своiрiдний "боспорський" мальовничий канон, для якого характерна еклектика, свiдома непропорцiйнiсть, вiдсутнiсть перспективи, незвичайне застосування фарб (наприклад, зелена кiнь). Сильною стороною боспорських художникiв була портретна живопис. РЖ, знову ж таки, богiв живописцi зображували глибоко людськими образами - приклад того лик Аiда на зведеннi одного з пантiкапейських склепiв.

Джерела для дослiдження приватних культiв, що i перевагами i вiруваннями окремих городян не розглядаються. До них вiдноситься: графiтi, дрiбна кам'яна скульптура, домашнi кам'янi вiвтарi, дiпiнтi, невеликi кам'янi рельiфи, теракотовi статуетки, бронзовi статуетки, свiтильники з зображенням бога, культовi чашi-курильницi, глинянi грузила, розписана керамiка, золотi ювелiрнi вироби, кiстянi, склянi, бронзовi та мiднi вироби, розписи склепiв тощо.

аiд грек культ мiф

Аiд у згадках мiфiв та легенд

В ВлРЖлiадiВ» й ВлОдiссеiВ» Аiда описано винятково як бога смертi, що особисто стереже вхiд до свого царства. Тiльки двiчi залишав Аiд пiдземне царство. Вперше тодi, коли його поранив Геракл, i вiн мусив вирушити на Олiмп до лiкаря богiв Пеана. РЖснуi думка, що це мiсце ВлРЖлiадиВ» вiдноситься до iншого епiзоду де Геракл бився з Аiдом бiля ворiт пекла, коли ходив здобувати для Еврисфея пекельного пса Цербера. Геракл викрадаi з царства мертвих варта Аiда - Цербера.

Вдруге Аiд покинув своi володiння для того, щоб викрасти майбутню дружину Персефону.

В багатьох мiфах розповiдаiться про чарiвний шолом Аiда, який робив невидимим того, хто його надягав. Цим шоломом користуiться Афiна, допомагаючи Дiомедовi в боротьбi проти Ареса, а також Персей, убиваючи Медузу, шолом-невидимка покриваi голову Гермеса в гiгантомахii.

Аiд нiкому зi своiх пiдданих не дозволяв залишати його царство, проте вiн був обманутий хитруном Сiзiфом, якi вислизнули одного разу з царства-мертвих.[14] Аiд згадуiться в оповiдях про Орфея, що спустився в його царство за своiю женойЕврiдiкой. Орфей зачарував своiм спiвом i грою на лiрi Аiда i Персефону так, що вони погодилися повернути на землю Еврiдiку (але вона змушена була вiдразу ж повернутися назад, тому що Орфей порушив договiр з богами обертаючись назад до виходу з царства Аiда, щоб переконатися, що дружина слiдуi за ним).

Дванадцятим i останнiм подвигом Геракла на службi Еврiсфея стала подорож у царство Аiда за вартовим пекла Цербером. Перед цим Геракл отримав присвячення в мiстерii в Елiвсiне. Пiд землю у царство мертвих Геракл спустився через вхiд, що знаходиться недалеко вiд мису тенар в Лаконii. Бiля входу Геракл побачив приросли до скелi Тесея i Пiрiфоя, покараних за спробу Пiрiфоя викрасти Персефону. Геракл вiдiрвав вiд скелi Тесея, але коли вiн спробував звiльнити Пiрiфоя, земля здригнулась i Геракл був змушений вiдступити. Владика пекла Аiд дозволив Геракловi вiдвести Цербера, якщо вiн зможе здолати його не користуючись зброiю. Геракл схопив Цербера i почав душити. Незважаючи на те, що отруйний змiй, що був з Цербера замiсть хвоста, кусав Геракла, вiн зумiв його приборкати i привiв до Еврiсфея, а потiм за його наказом вiдвiв назад.

Царство Мертвих

Аiдом також називали царство мертвих, що, за уявленнями давнiх грекiв, мiстилося десь на краю свiту або пiд землею; в iнших мiфах Аiд розташований за рiчкою Океаном, як мiсце життя тiней померлих. Аiд, де перебувають тiнi, Гомер вiдрiзняi вiд Тартару тАФ мiсця ув'язнення титанiв.[15]Згодом Аiд став уявлятися мiсцем, де нiбито душi померлих караються за грiхи, вчиненi на землi.

За вiруваннями грекiв, входи в Аiд були розташованi бiля озера Аверно (в РЖталii), бiля Тенарського мису (в Лаконii), в Пiлосi (на заходi Пелопоннесу) та в iнших мiсцях. До ворiт Аiда тiнi померлих приводить провiдник душ тАФ Гермес. Через рiчку Стiкс, яка вiдмежовуi царство тiней, померлих перевозить Харон. При входi стоiть триголовий пес Кербер, який усiх пропускаi в Аiд, але звiдти не випускаi нiкого. Тiнi померлих стають перед судилищем, у якому беруть участь Еак, Мiнос, Радамант i Трiптолем. В Аiдi тече рiчка Лета, ковток води з якоi змушуi забути про земне життя. Володарi пiдземного царства Аiд (Плутон) i Персефона. Тi, що образили богiв, приреченi в Аiдi на довiчнi муки (Данаiди, Сiсiф, Тантал (мiф)). В Аiдi багато страховищ i демонiв. Там можна зустрiти Гекату, еринiй, горгон, гарпiй, химеру, iхидну, гiдру, Емпусу. Мало хто iз смертних мiг повернутися з пiдземного царства. Еней i Одiссей зiйшли в Аiд, щоб побачитися з близькими. Розповiдi про зiшестя смертних у пiдземне царство були поширенi в середньовiччi (ВлБожественна комедiяВ» Данте). Уявлення стародавнiх народiв про Аiд (у римлян Орк) частково були прийнятi християнством. Вiдомий вислiв Данте: ВлLasciate ogni speranza, voi ch'entrateВ» тАФ ВлОблиште всяку надiю тi, хто входить сюдиВ».[16]

Вiдповiдно до одного мiфу, Ахерон - це терпить покарання титан; згiдно з iншим, бiльш раннього, вiн мешкаi у Пiвденного полюса.

Пустельний i жахливий вигляд потоку, що протiкаi мiж прямовисними як стiни скелями i часто затримувався в темних глибинах, у зв'язку зi страшною глибиною i шкiдливими випарами Ахерузiйского озера був причиною як народного вiрування грекiв, що тут знаходиться вхiд до пiдземного, так i того, що поблизу озера з давнiх часiв знаходився оракул. [17] Також i в деяких iнших краiнах цим iм'ям називалися озера, вигляд яких породжував подiбнi вистави. ВаВаВаВаВа Крiм того, iм'я Ахерон носила рiчка в пiдземному царствi , через яку Харон перевозив у човнику прибули тiнi померлих (за iншою версiiю вiн перевозив iх через Стiкс). У ii ворiт Геракл знайшов Кербера . З чотирьох рiчок Ахерон вiдповiдаi повiтрю i пiвдень . Вважалося, що в Ахерон впадають двi рiчки пiдземного. Ва Пiсля прибуття в пiдземне царство померлi пили з цiii рiчки i отримували забуття усього минулого; навпаки, тi, якi з'являлися назад на землю, повиннi були ще раз напитися води з пiдземноi рiчки. Уявлення про це виникло вже пiсля Гомера i перейшло у народну вiру. Рiчка Лiта протiкаi також в краiнi РДна, який вважаiться братом Лети i Таната (Забуття i Смертi). [18] У пiдземному царствi був ii трон, на якому, мiж iншим, сидiли Тезей i Пейрiтой, якi вiдвiдали Аiд. ВаВаВа Рiчка Лiта, ВлзабуттяВ» i невiд'iмною частиною царства смертi. Померли i тi, хто втратили пам'ять. РЖ навпаки, деякi, удостоiнi переваги, - серед них Тiресiй або Амфiарай, - зберегли свою пам'ять i пiсля смертi. Рiка-Стiкс Стiкс - рiчка в Аiдi. Гефест, коли кував меч Давно, гартував його у водах Стiксу. За Гесiодом, рiка Стiкс становила десяту частину всього потоку, що проникав через морок в пiдземне царство, де в Стiкс впадав Коцит; iншi дев'ять частин потоку оточували своiми iзгибами землю i море. Поети згадують також болота в Аiдi За однiiю iз стародавнiх легенд вiдомий герой Ахiлл отримав свою непереможнiсть завдяки тому що його мати, богиня Фетiда, занурила його у води Стiксу.

В iсторичний час рiчку Стiкс бачили в потоцi поблизу Нонакрiса (у пiвнiчнiй Аркадii), говорили, що цiiю водою був отруiний Олександр Великий . [19] Пустельний i жахливий вигляд потоку, що протiкаi мiж прямовисними як стiни скелями i часто затримувався в темних глибинах, у зв'язку зi страшною глибиною i шкiдливими випарами Ахерузiйского озера був причиною як народного вiрування грекiв, що тут знаходиться вхiд до пiдземного, так i того, що поблизу озера з давнiх часiв знаходився оракул. Також i в деяких iнших краiнах цим iм'ям називалися озера, вигляд яких породжував подiбнi вистави, а саме в Аркадii i Кампанii.

Пiсля прибуття в пiдземне царство померлi пили з цiii рiчки i отримували забуття усього минулого; навпаки, тi, якi з'являлися назад на землю, повиннi були ще раз напитися води з пiдземноi рiчки. Уявлення про це виникло вже пiсля Гомера i перейшло у народну вiру. Рiчка Лiта протiкаi також в краiнi РДна, який вважаiться братом Лети i Таната (Забуття i Смертi). У пiдземному царствi був ii трон, на якому, мiж iншим, сидiли Тезей i Пейрiтой, якi вiдвiдали Аiд.

Оточення Аiда

Згiдно з данних можна сказати, що оточення Аiда складалося з рiзних персон. Це були створiння пiдземного царства.

В· Аскалаф - садiвник Аiда, а також хлопчик, перетворений на ящiрку.

В· Гелло. Якесь чудовисько, що живе в пiдземному свiтi

В· Гiдра. З 50 пащами вартуi порiг Тартар в Аiдi

В· Евклей (Евклей). На орфiчних золотих платiвках iм'я якогось пiдземного бога

В· Еврiном. Згiдно ексегетам в Дельфах, демон в Аiдi, пожираi м'ясо померлих, залишаючи iм однi кiстки. Нi ВлОдiссеяВ», нi ВлМiнiадаВ», нi ВлПоверненняВ» в оповiданнi про Аiдi не згадують його. Зображений на картинi Полигнота в Дельфах

В· Кампа-Чудовисько, страж кiклопов в Тартар. Вбито Зевсом. Змеевласое чудовисько, переможена Зевсом

В· Цербер. -Породження Тартар i Геi. Цербер охороняв вихiд з царства мертвих не дозволяючи померлим повертатися у свiт живих (Цербер мав вигляд триголового пса зi змiiним хвостом, на спинi голови змiй. За iншими описом, у нього 50 голiв, або 100 голiв. У творах Вазова живопису iнодi зображався двоголовим.) Левка - в грецькiй мiфологii прекрасна нiмфа-океанiд

В· Мiнфу. (Мента.) (Влм'ятаВ») зробила наложницею Аiда i була розтоптана Корою, а потiм перетворена нею в садову м'яту. Гора Мiнфу знаходилася на схiд вiд Пилоса, поруч з нею священний дiлянку Аiда.

В· Орк - божество, породжене Ерiда. Караi брешуть при клятвi. На п'ятий день мiсяця Еринii пестують його. Орк - також епiтет самого Аiда

В· Орфна. Мавка з Аверна, народила Ахеронт сина Аскалаф

Харон перевiзник душ померлих через рiчку Стiкс (за iншою версiiю - через Ахерон) у пiдземне царство мертвих. Харон перевозить померлих по водах пiдземних рiчок, отримуючи за це плату в один обол (по похоронному обряду знаходиться у небiжчикiв пiд язиком) Емпуса-жiнка-демон, мiфiчна iстота з ослячими ногами, що нагадуi вампiра висмоктуi ночами кров у сплячоi людини. ВаВаВаВа З цього можна зробити висновок, що боспорянами тлумачили мiф про смерть в переносному сенсi, як посмертне перенесення душi в загробний свiт: подiбно до того, як Зевс викрав РДвропу, Аiд викрадаi людей. Адже греки кажучи про смерть постiйно вживали дiiслово ВлвикрадатиВ» [20]. Це вiдбилося в текстах боспорiскiх епiграф подорож фiнiкiйськоi царiвни через море уподiбнювалися переходу душi людини зi свiту живих у свiт мертвих, тому, що iснувало уявлення, що душа покiйного, входячи в iнший свiт, долаi якесь чiльне простiр на човнi Харона.

Висновки

Першi грецькi поселення виникли в Пiвнiчному ПричорномортАЩi в перiод Великоi грецькоi колонiзацii. Греки брали участь не тiльки в культурному розвитку, а ще в економiчному, громадському та релiгiйному життi. Лiтопис життiдiяльностi украiнських еллiнiв протягом столiть зберiгаi iмена, що вносили значний вклад до розвитку Украiни.

Таким чином, можна сказати, що в грецькому пантеонi Аiд займав третi пiсля Зевса i Посейдона мiсце, був покровителем загробного життя, пiдземель i родючостi. Символи його могутностi - скiпетр, бик. Назва Плутон, увiйшло у вжиток починаючи з 5века i остаточно витiснило основне -ВлАiдВ».

Виходячи з даних епiграфiки, археологii та нумiзматики ми можемо сказати, що Аiд шанувався в Пiвнiчному Причорномор'i тривалий час.

В основу джерел ми можемо видiлити 4 перiоди в його становленнi в Пiвнiчному Причорномор'i: 1) VI ст. до н. е. - IV ст. до н. е. - Перiод проникнення та адаптацii в мiсцевих умовах;

2) IV ст. до н. е. - I ст. до н. е. - Перiод першого розквiту. У цей перiод проложить багато молить до культу бога Плутоса, що говорить нам про широке розповсюдження та державне значення даного культу; 3) РЖ ст. до н. е. - РЖ ст. н. е. - Перiод занепаду, пов'язаний iз загальним занепадом життя

4) II ст. н. е. -IV ст. н. е. перiод другого (нового) розквiту, Для нього характерно вiдновлення храму Аiда.

Список лiтератури

1. Русяева А.С. Названа робота. - С. 420-424.

2. Скржiнская М.В. Давньогрецькi свята в Елладi i Пiвнiчному Причорномор'i. - К., 2009. - С.192

3. Грейвс Р. Мiфи Давньоi Грецii / Р. Грейвс; Пер. з англ. К. П. Лук 'яненко; Пiд ред. i з послесл. А. А. Тахо-Годи. - М.: Прогрес, 1992. -З 27

4. Доступно з: http://" onclick="return false">

5. Шауб РЖ.Ю. Мiф, культ, ритуал у Пiвнiчному Причорномор'i VII-IV ст. до н.е.: Автореферат дис. .. Докт. iст. наук / РЖнститут iсторii матерiальноi культури РАН. - СПб., 2009. - С.25-31.

6. Павсанiй Опис Еллади Х.30-35.

7. Бондаренко Названа робота - С.180-181

8. Грейвс Названа робота-С 30.

9. Мiфологiческiй словник / Гол. ред. РД.М. Мелетинський. - М., 1990. - С.500

10. Залюбовiна Г.Т. Культ Аiда. - Доступно з: http://annals.xlegio.ru/life/small/piag.htm

11. Скржiнская М.В. Тварини - супутники i атрибути богiв в античних державах Пiвнiчного Причорномор'я.: [Цит. 2010]. - Доступно з: http://" onclick="return false">

12. Скржiнская М. В. Давньогрецькi свята в Пiвнiчному Причорномор'i-К.-2009-С. 291 - 293

13. Матерiали i дослiдження з археологii Пiвнiчного Причорномор'я в античну епоху - М., Т.2., 1954 - С. 62; Анохiн В.О. -. К., 1986. - С. 353.

14. Анохiн В.А. Названа робота. - С. 143-144

15. Алексеев В.П. Античнi i середньовiчнi монети Пiвнiчного Причорномор'я. 2002. - С. 18, 21

16. Алексеев В.П. Названа робота. - З 18-19, 27-28, 44, 46-47, 49, 52.; Анохiн В.О. Названа робота. - С. 151

17. Анохiн В.А. Названа робота. - С. 163-165, 173-174.

18. Русяева А.С. Названа робота. - С. 424

19. Словник античноi мiфологii тАФ К.: Наукова думка, 1985. тАФ 236 сторiнок.

20. Кун М. А. Легенди i мiфи Стародавньоi Грецii. тАФ Тернопiль: АТ ВлТарнексВ», 1993. тАФ С. 31.

21. Замаровский Войтех. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. тАФ , М.: Республика, 1994. тАФ 399 с.: ил. тАФ ISBN 5-250-01575-1.