Стратегii управлiння активами i пасивами в банках Украiни

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Курсова робота

на тему "Стратегii управлiння активами i пасивами в банках Украiни"

з дисциплiни "Банкiвський менеджмент"

Змiст

Вступ

1. Сутнiсть активiв та пасивiв банку

1.1 Активи та пасиви банку

1.2 Структура пасивiв та iх види

1.3 Структура активiв та iх види

2. Стратегii управлiння активами i пасивами

2.1 Методи управлiння активами та пасивами у банку

2.2 Управлiння активами i пасивами банку: сутнiсть i необхiднiсть

2.3 Пiдходи до управлiння активами i пасивами

Висновки

Лiтература

Вступ

Активи банкiв тАФ це частина бухгалтерського балансу, що характеризуi розмiщення й використання залучених банком коштiв з метою одержання прибутку i пiдтримання лiквiдностi банку.

Активи банку вiдрiзняються за ступенем лiквiдностi, прибутковостi та ризикованостi. Активи комерцiйного банку, як i будь-якi види вкладення коштiв, вирiзняються рiзним рiвнем лiквiдностi, тобто можливiстю трансформацii в кошти у готiвковiй та безготiвковiй формi, придатнi для негайного виконання банком зобов'язань перед вкладниками й iншими кредиторами, а також швидкiстю, з якою може бути проведена ця трансформацiя. Так, банкноти i монети в касi банку можуть бути негайно використанi для видачi депозитiв приватним вкладникам, а довгостроковий кредит, наданий для будiвництва офiс-центру, не може бути швидко трансформований у кошти на кореспондентському рахунку банку або у готiвковi кошти в його касi.

Рiзнi активи банку характеризуються рiзним рiвнем прибутку, який вони дають. При цьому, чим вищий рiвень лiквiдностi активу, тим менше вiн прибутковий. Найбiльший прибуток банкам дають активи у формi довгострокових кредитiв та iнвестицiй у цiннi папери. Такi активи, як правило, вирiзняються високим ступенем ризику.

1. Сутнiсть активiв та пасивiв у банку

1.1 Активи та пасиви банку

Вiдповiдно, особливостями активiв банку порiвняно з виробничими компанiями i незначна питома вага матерiальних активiв тАФ основних засобiв тощо тАФ i висока частка активiв у грошовiй формi. Бiльшу частину активiв комерцiйного банку складають фiнансовi вимоги тАФ рiзноманiтнi види позик, вклади в цiннi папери тощо, тодi як в активах виробничоi компанii фiнансовi вимоги представленi дебiторською заборгованiстю (до скорочення частки якоi прагне кожна компанiя) i готiвкою, необхiдною для виплати заробiтноi плати.

Пасиви банкiв тАФ частина бухгалтерського балансу, що вiдображаi в грошовому вираженнi джерела утворення коштiв банку. Залежно вiд характеру джерел коштiв усi пасиви банку рiзняться за термiнами залучення i вартiстю. Вiд вартостi й термiнiв залучення коштiв залежить спроможнiсть банку забезпечити iх рацiональне розмiщення i врештi-решт допустимий прибуток акцiонерiв банку. Основним джерелом коштiв банку, як правило, i депозити фiзичних i юридичних осiб, а крiм того, кошти центральних (нацiональних) банкiв, кредити, залученi в iнших комерцiйних банках, облiгацiйнi позики, розмiщенi на ринку.

Особливiстю пасивiв комерцiйного банку порiвняно з iншими компанiями i висока частка коштiв, залучених на рiзних умовах, що значно перевищуi власнi кошти банку. У рiзних краiнах центральнi (нацiональнi) банки, iншi контролюючi органи встановлюють нормативи спiввiдношення власних та залучених коштiв, що коливаються вiд 1:10 до 1:100.

Сутнiсть активiв i пасивiв банкiв обумовлюiться iх роллю в економiцi як фiнансових посередникiв, що акумулюють тимчасово вiльнi кошти суб'iктiв господарськоi дiяльностi i розмiщують iх на умовах повернення, строковостi й платностi у тих суб'iктiв господарства, якi потребують цього для забезпечення виробничого процесу. Основними завданнями сучасного комерцiйного банку i надання рiзноманiтних видiв позик своiм клiiнтам для чого необхiдне: залучення коштiв iз рiзних джерел на вiдповiднi термiни, здiйснення розрахунково-касового обслуговування клiiнтiв i проведення платежiв, здiйснення операцiй з купiвлi та продажу валютних коштiв як за дорученням клiiнтiв, так i за власний рахунок.

Для виконання цих завдань банку необхiдно забезпечити залучення достатньоi кiлькостi коштiв iз рiзних джерел на рiзнi термiни, домогтися оптимального сполучення термiнiв залучення коштiв i iх вартостi, а також рацiонального розмiщення коштiв у рiзнi види активiв з метою одержання прибутку, водночас пiдтримуючи необхiдний рiвень лiквiдностi й оптимiзацii ризикiв, якi виникають при цьому.

Такi цiлi досягаються банком шляхом проведення рiзноманiтних активних i пасивних операцiй, при цьому формуються активи i пасиви банку.

1.2 Структура пасивiв та iх види

Пасиви комерцiйних банкiв тАФ це ресурси, за рахунок яких здiйснюються кредитнi, iнвестицiйнi та iншi активнi операцii. Ресурси подiляються на власнi, залученi i позиченi.

До власних ресурсiв, або до банкiвського капiталу, належать статутний, резервний та iншi фонди, якi створюються для забезпечення фiнансовоi сталостi, комерцiйноi i господарськоi дiяльностi банку, а також нерозподiлений прибуток поточного i минулого рокiв. Власний капiтал комерцiйного банку виконуi в основному захисну функцiю тАФ страхування iнтересiв вкладникiв i кредиторiв, а також покриття поточних збиткiв вiд банкiвськоi дiяльностi. Функцiя ж забезпечення оперативноi дiяльностi для власного капiталу i другорядною, ii забезпечують головним чином залученi i позиченi кошти.

Власний капiтал комерцiйного банку подiляiться на основний i додатковий. До основного капiталу вiдносять статутний i резервний фонди, а також нерозподiлений прибуток минулих рокiв. Додатковий капiтал складаiться iз загальних резервiв за активними операцiями i поточних прибуткiв.

Порядок формування статутного фонду залежить вiд форми органiзацii банку. Якщо комерцiйний банк утворюiться у формi акцiонерного товариства (AT) вiдкритого типу, то статутний фонд формуiться шляхом вiдкритоi передплати на акцii, а якщо у формi AT закритого типу тАФ через перерозподiл усiх акцiй серед засновникiв банку згiдно з розмiром iх частки у статутному фондi. При утвореннi банку як товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю статутний фонд подiляiться на частки, розмiр яких фiксуiться в засновницьких документах, а учасники банку несуть вiдповiдальнiсть за його зобов'язаннями у межах своii частки.

Статутний фонд комерцiйного банку у формi AT створюiться шляхом випуску та продажу двох видiв iменних акцiй тАФ звичайних i привiлейованих. Власники звичайних акцiй беруть участь в управлiннi банку i подiляють з ним усi його прибутки, збитки та ризики. Якщо комерцiйний банк не маi прибутку, власники звичайних акцiй не отримують дивiдендiв, iм нiчого не гарантуiться у випадку лiквiдацii банку. Однак збитки власникiв звичайних акцiй не можуть бути бiльшими, нiж первiсна вартiсть iх iнвестицiй, а прибуток у разi прибутковоi дiяльностi банку вони можуть отримувати великий, тому що розподiл залишку прибутку вiдбуваiться тiльки мiж власниками простих (звичайних) акцiй.

Власники звичайних акцiй вкладають свiй капiтал на весь час функцiонування комерцiйного банку. Вони, як правило, не можуть продати iх назад банку-емiтенту. У виняткових випадках, якщо збори акцiонерiв приймуть рiшення про скорочення числа учасникiв банку, частка простих акцiй може бути викуплена банком-емiтентом. Звичайнi акцii вiльно купуються та продаються на вторинному ринку цiнних паперiв (фондовiй бiржi).

Привiлейованi акцii дають право iх власникам на отримання фiксованого розмiру дивiдендiв, який не залежить вiд отриманого банком прибутку. Власники привiлейованих акцiй у випадку лiквiдацii комерцiйного банку та розподiлу його майна мають переваги порiвняно з власниками звичайних акцiй, iм повертаiться вартiсть цих акцiй. Однак при лiквiдацii комерцiйного банку власникам привiлейованих акцiй повертаiться iх вартiсть пiсля того, як будуть задоволенi грошовi вимоги кредиторiв банку.

Власники привiлейованих акцiй не беруть участi в управлiннi комерцiйним банком.

З розвитком операцiй комерцiйних банкiв, а також необхiднiстю задоволення вимог НБУ щодо мiнiмального розмiру статутного фонду у комерцiйного банку виникаi проблема в збiльшеннi розмiру цього фонду. Це вiдбуваiться шляхом проведення додатковоi емiсii акцiй. Як правило, банк прагне при додаткових емiсiях випускати в першу чергу привiлейованi акцii з тим, щоб запобiгти розширенню кола власникiв звичайних акцiй та ускладненню процесу управлiння банком.

Перший випуск акцiй банку повинен повнiстю складатися iз звичайних акцiй. Реiстрацiя та продаж банком-емiтентом першого випуску акцiй звiльняiться вiд оподаткування податком на операцii з цiнними паперами.

Усi випуски цiнних паперiв банками типу вiдкритого AT незалежно вiд розмiру випуску та кiлькостi iнвесторiв пiдлягають державнiй реiстрацii у Мiнiстерствi фiнансiв Украiни. Мета цiii процедури тАФ пiдвищити вiдповiдальнiсть банкiв-емiтентiв перед покупцями цiнних паперiв та знизити ризики, пов'язанi з фiнансовими зловживаннями та махiнацiями. Щоб отримати право додатковоi емiсii акцiй, банк не повинен бути збитковим i не мати простроченi борги перед бюджетом та кредиторами.

Для реiстрацii випуску акцiй банк-емiтент складаi "проспект" емiсii, який готуiться засновниками банку (при першiй емiсii) та Правлiнням банку (при наступних емiсiях). У "проспектi" емiсii повiдомляiться про банк, його фiнансове становище, вмiщуються вiдомостi про майбутнiй випуск цiнних паперiв. "Проспект" емiсii повинен бути завiрений незалежною аудиторською фiрмою.

Емiсiя акцiй як форма створення та наповнення статутного фонду комерцiйного банку регулюiться Законами Украiни "Про господарськi товариства" (вiд 19 вересня 1991 р.) та "Про цiннi папери та фондову бiржу" (вiд 24 червня 1991 p.).

Резервний фонд комерцiйного банку призначений для покриття можливих збиткiв вiд банкiвськоi дiяльностi, а також для сплати дивiдендiв за привiлейованими акцiями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявнiсть коштiв у резервному фондi забезпечуi стiйкiсть комерцiйного банку, зменшуi вiрогiднiсть його банкрутства.

Резервний фонд комерцiйного банку створюiться у порядку, визначеному зборами акцiонерiв, а його розмiр встановлюiться, як правило, на рiвнi 50 % вiд розмiру статутного фонду. Вiн формуiться за рахунок вiдрахувань з прибутку, якi щорiчно повиннi дорiвнювати не менше 5 % вiд суми отриманого прибутку.

Крiм резервного фонду в комерцiйних банках створюються спецiальнi фонди, призначенi для покриття збиткiв вiд активних операцiй та для виробничого i соцiального розвитку банку, iх формування здiйснюiться за рахунок прибутку.

Прибуток i ресурсом внутрiшнього походження. Вiн iснуi у виглядi залишку прибутку пiсля сплати податкiв та вiдрахування до фондiв банку. За його рахунок сплачуються дивiденди акцiонерам. Якщо пiсля сплати дивiдендiв за ставкою, встановленою зборами акцiонерiв, виникне залишок прибутку, то ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фонду банку. Така операцiя (поповнення статутного фонду) може бути здiйснена i без сплати дивiдендiв акцiонерам, але також за рiшенням, що приймаiться загальними зборами акцiонерiв.

Залученi кошти банку тАФ це сукупнiсть коштiв на поточних, депозитних та iнших рахунках банкiвських клiiнтiв (юридичних та фiзичних осiб), на рахунках громадських органiзацiй, рiзноманiтних суспiльних фондiв, якi розмiщуються в активi з метою отримання прибутку чи забезпечення лiквiдностi банку. Основну суму залучених коштiв становлять тимчасово вiльнi грошовi капiтали, що виникають на основi кругообiгу промислового i торгового капiталу, грошовi накопичення держави, особистi грошовi накопичення населення.

Залученi кошти формують переважну частину ресурсiв, якi використовуються для виконання активних операцiй банкiв. Як основний елемент грошовоi маси залученi кошти банкiв вiдiграють важливу роль в економiцi, тому вони i об'iктом державного регулювання, яке здiйснюiться у формах обмеження виплачуваноi винагороди (вiдсоткiв), встановлення норм обов'язкового резервування i деяких нормативiв регулювання банкiвськоi дiяльностi (платоспроможностi, лiквiдностi тощо). Залученi кошти банкiв подiляються на депозитнi й недепозитнi.

Банки залучають вiльнi грошовi кошти шляхом виконання депозитних операцiй, у процесi яких використовуються рiзнi види банкiвських рахункiв. Депозити бувають до запитання i строковi. Депозити до запитання розмiщуються у банку на поточному рахунку клiiнта. Вони використовуються власниками для здiйснення поточних розрахункiв з iх господарськими партнерами. За вимогою клiiнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачi готiвки, виконання платiжного доручення, оплати чекiв або векселiв.

Вклади до запитання i нестабiльними, що обмежуi можливiсть iх використання банком для позикових та iнвестицiйних операцiй. В умовах вiдсутностi (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клiiнтiв i стимулювати прирiст поточних внескiв за рахунок надання iм додаткових послуг та пiдвищення якостi обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пiльги вкладникам в одержаннi кредиту, використання зручних для клiiнта форм розрахункiв, застосування кредитних карток, чекiв, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. До вкладiв до запитання належать також кредитовi залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операцiйних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахункiв, банк стягуi з клiiнта комiсiйну винагороду. Комiсiя може утримуватися завдяки депозитному вiдсотку. Деякi банки не стягують комiсii за ведення поточних рахункiв за умови зберiгання на них стабiльного залишку, не нижчого вiд встановленого рiвня.

Строковi депозити (вклади) тАФ це кошти, розмiщенi у банку на певний строк не менше вiд одного мiсяця i можуть бути знятими пiсля закiнчення цього термiну або пiсля попереднього повiдомлення банку. Вилучення строкових вкладiв вiдбуваiться шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готiвкою з каси банку. Строковi вклади i для банкiв кращим видом депозитiв, оскiльки вони стабiльнi i зручнi в банкiвському плануваннi. За ними сплачуiться високий депозитний вiдсоток, рiвень якого диференцiюiться залежно вiд термiну, виду внеску, перiоду повiдомлення про вилучення, загальноi динамiки ставок грошового ринку та iнших умов. Строковi вклади i джерелом одержання прибуткiв iх власниками, вони оформляються угодою мiж вкладником i банком. Строковi вклади не використовуються для здiйснення поточних платежiв. Якщо вкладник бажаi змiнити суму внеску тАФ зменшити або збiльшити, то вiн може розiрвати депозитну угоду i переоформити свiй строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученнi коштiв з такого депозиту власник, як правило, позбавляiться передбачених угодою вiдсоткiв. У цьому випадку вiдсотки знижуються до рiвня, передбаченого за вкладами до запитання.

Однiiю з форм строкових вкладiв i сертифiкати. Сертифiкати бувають депозитнi та ощаднi. Депозитнi сертифiкати надаються юридичним, а ощаднi тАФ фiзичним особам.

Сертифiкат - це цiнний папiр, що може використовуватися його власником як платiжний засiб i мати обiг на фондовому ринку. Сертифiкати мають суттiву перевагу над строковими вкладами, оформленими депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цiнних паперiв сертифiкат (крiм iменного) може бути достроково проданий власником iншiй особi (з одержанням певного прибутку) за час зберiгання i без змiни при цьому обсягу ресурсiв банку, тодi як дострокове вилучення власником строкового вкладу означаi для нього втрату прибутку, а для банку тАФ втрату частини ресурсiв.

Комерцiйнi банки можуть залучати вiльнi кошти юридичних i фiзичних осiб за допомогою банкiвського векселя. Банкiвський вексель маi депозитну природу, i цим вiн схожий на сертифiкат. Проте, на вiдмiну вiд сертифiката банкiвський вексель може бути використаний його власником як платiжний засiб за товари i послуги, причому новий власник векселя може передавати його третiй особi шляхом iндосаменту. Щоб придбати банкiвський вексель, покупець маi перерахувати грошi на рахунок банку-продавця, пiсля чого останнiй виписуi банкiвський вексель на iм'я покупця i зазначаi дату зарахування грошей. Погашення банкiвських векселiв вiдбуваiться шляхом iх викупу пiсля закiнчення термiну обертання або ж дострокового викупу. У банкiвських векселях вказуiться величина прибутку у виглядi вiдсотка до номiналу, що одержуi власник векселя. Це означаi, що продаються векселi за номiналом, а купуються банком за цiною продажу.

Недепозитнi залученi (позиченi) кошти банку - це позики на грошовому ринку, якi залучаються у формi мiжбанкiвських кредитiв i кредитiв центрального банку (НБУ), операцiй з цiнними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку iвродоларiв. Цi кошти мають суттiве значення для пiдтримки поточноi банкiвськоi лiквiдностi i тому активно використовуються комерцiйними банками Украiни.

Кошти, отриманi комерцiйним банком за допомогою облiгацiй, не можуть вважатися власним капiталом, тому що облiгацii випускаються на певний строк, пiсля закiнчення якого цi кошти повертаються iнвесторам. Вони свiдчать про надання власниками облiгацiй зазначених коштiв у розпорядження емiтента у формi довгостроковоi позики.

Якщо комерцiйний банк i надалi хоче утримувати у своiму оборотi кошти, залученi за допомогою облiгацiй, вiн вдаiться до рефiнансування попереднiх випускiв. Це здiйснюiться шляхом викупу ранiше випущених облiгацiй за рахунок коштiв, отриманих вiд випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань. Облiгацii, якщо це передбачено умовами емiсii, можуть бути конвертованi в простi акцii. Тодi залученi з iх допомогою кошти переходять у власний капiтал комерцiйного банку. Конвертованiсть облiгацiй даi змогу пiдвищити iх привабливiсть у колi покупцiв, оскiльки останнi можуть придбати акцii банку в найбiльш вигiдний момент. Власники облiгацiй ризикують менше, нiж власники акцiй, бо у разi банкрутства комерцiйного банку кредиторам кошти повертаються ранiше, нiж звичайним акцiонерам. Необхiдно вiдрiзняти кошти, мобiлiзованi комерцiйним банком за допомогою облiгацiй вiд внескiв i депозитiв. Якщо першi називаються в банкiвськiй практицi позиковими, або позиченими, то другi тАФ залученими. При випуску облiгацiй банк вiдiграi активну роль, iнiцiатива випуску належить йому, тодi як при залученнi внескiв роль банку пасивна.

До акцiонерних банкiв, що випускають облiгацii, застосовуються такi самi вимоги, як i при випуску акцiй. Емiсiя облiгацiй регламентуiться законами Украiни вiд 10 вересня 1991 р. "Про господарськi товариства" i вiд 24 червня 1991 р. "Про цiннi папери та фондову бiржу", тобто тими самими законодавчими актами, що й випуск акцiй.

Комерцiйний банк може випускати облiгацii для залучення позикових коштiв лише за умови повноi реалiзацii усiх випущених ним акцiй. Реалiзацiя облiгацiй може вiдбуватися або на основi iх продажу за угодами з покупцями, або шляхом обмiну на ранiше випущенi облiгацii та цiннi папери. Погашаються облiгацiйнi позики комерцiйними банками пiсля закiнчення термiну обiгу облiгацiй за iх номiнальною вартiстю. Банкiвськi облiгацii в Украiнi не набули розвитку. Причинами такого становища i iх незабезпеченiсть, нездатнiсть нових банкiв довести статутнi капiтали до розмiрiв мiнiмальних вимог НБУ, фiнансовi труднощi, що виникли в бiльшостi банкiв останнiм часом, а також фактична вiдсутнiсть вторинного ринку цiнних паперiв.

Одним iз джерел поповнення ресурсiв комерцiйного банку i мiжбанкiвський кредит. Кредитними ресурсами торгують фiнансово- стiйкi комерцiйнi банки, в яких завжди i надлишок ресурсiв. Цi банки для одержання прибутку прагнуть розмiстити вiльнi ресурси в iнших банках. Крiм фiнансовоi вигоди, банки-кредитори одержують можливiсть установлення дiлових партнерських стосункiв.

У принципi банкам вигiдно розмiщувати кредитнi ресурси в iнших банках порiвняно з кредитуванням суб'iктiв господарськоi дiяльностi, оскiльки першi вiдрiзняються, як правило, бiльш високою надiйнiстю. Проте в Украiнi з другоi половини 1994 р. у банкiвськiй системi склалася кризова ситуацiя, однiiю з причин якоi було неповернення окремими банками мiжбанкiвських кредитiв. Тому нинi комерцiйнi банки дуже обережно пiдходять до вирiшення питань про видачу мiжбанкiвських кредитiв.

Термiни мiжбанкiвських кредитiв можуть бути рiзними тАФ вiд одного дня до трьох тАФ шести мiсяцiв. Вiдсоткова ставка за мiжбанкiвськими кредитами, як правило, нижча, нiж за кредитами, наданими господарникам, i пов'язана з облiковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають мiжбанкiвський кредит для розширення своii кредитноi дiяльностi з клiiнтами, а також у зв'язку з необхiднiстю регулювання банкiвськоi лiквiдностi. В Украiнi у зв'язку з впровадженням електронних розрахункiв мiжбанкiвське кредитування здiйснюiться шляхом прямих контактiв мiж банком-кредитором i банком-позичальником. Кредитування здiйснюiться на договiрних умовах на чiтко визначений термiн. Досить активно використовуються мiжбанкiвськi кредити термiном на один день, мета яких полягаi у пiдтримцi поточноi лiквiдностi банку.

У договорi на мiжбанкiвське кредитування, крiм термiну, обумовлюiться сума кредиту, рiвень вiдсотковоi ставки, порядок погашення. Звичайно, при порушеннi термiну погашення мiжбанкiвського кредиту банк-кредитор передбачаi своi право на безспiрне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитнi ресурси, не може iх повернути в установлений термiн, то вiн купуi грошi в iншому банку.

При укладаннi договору на мiжбанкiвський кредит банк-позичальник повинен повiдомити банку-кредитору значення своiх економiчних нормативiв (платоспроможностi, лiквiдностi).

Купувати i продавати кредитнi ресурси можуть не лише комерцiйнi банки, а й iх вiддiлення та фiлii. Проте це право реалiзуiться тiльки в системi одного банку, що маi фiлiйну мережу.

НБУ застосовуi механiзм рефiнансування комерцiйних банкiв через операцii "репо" та ломбардне кредитування, а також надання кредитiв пiд заставу конверсiйних облiгацiй внутрiшньоi державноi позики (КОВДП) та стабiлiзацiйних кредитiв.

Основною формою рефiнансування комерцiйних банкiв i ломбардне кредитування та операцii "репо". РЗх частка в загальних кредитах НБУ комерцiйним банкам становить бiльш як 76 %, у тому числi на операцii "репо" припадаi понад 54 %, а на ломбардне кредитування тАФ понад 21 %. На iншi механiзми рефiнансування (кредити пiд заставу КОВДП та стабiлiзацiйнi) припадаi близько 24%.

Ломбардний кредит надаiться на строк до 30 днiв у межах лiмiтiв, встановлених на квартал НБУ для своiх регiональних управлiнь.

У зв'язку з фiнансовою кризою, що мала мiсце в Украiнi у вереснi 1998 p., уряд змушений був здiйснити конверсiю ОВДП, тобто перенести строки погашення своiх зобов'язань за ранiше випущеними ОВДП на пiзнiший термiн. У зв'язку з цим були випущенi конверсiйнi облiгацii внутрiшньоi державноi позики (КОВДП).

Комерцiйнi банки, якi беруть участь у процесi конверсii ОВДП в КОВДП, можуть звертатися до НБУ для пiдкрiплення своii поточноi лiквiдностi за рефiнансуванням пiд забезпечення КОВДП. Це рефiнансування здiйснюiться в розмiрах до 50 % обсягу замiнених ОВДП. Строк кредитування тАФ до 60 днiв, вiдсоткова ставка тАФ на рiвнi прибутковостi КОВДП.

Операцii "репо" - це операцii з цiнними паперами, якi складаються з двох частин. Для iх здiйснення укладаiться iдина генеральна угода мiж учасниками ринку (НБУ i комерцiйними банками) про продаж-купiвлю державних цiнних паперiв на певний строк iз зобов'язанням зворотного продажу-купiвлi у визначений термiн або на вимогу однiii iз сторiн за заздалегiдь обумовленою цiною.

Використання НБУ державних цiнних паперiв для операцiй "репо" здiйснюiться через "пряме "репо" тАФ купiвлю у комерцiйного банку державних цiнних паперiв та "зворотне "репо" тАФ обов'язковий продаж державних цiнних паперiв. У ситуацii, коли в межах визначених основних монетарних параметрiв iснуi потреба пiдвищення лiквiдностi комерцiйних банкiв, НБУ здiйснюi операцii "прямого "репо" i на пiдставi генеральноi угоди купуi у комерцiйного банку державнi цiннi папери на вiдповiдний перiод з обов'язковою умовою зворотного iх викупу цим комерцiйним банком у встановлений строк. У разi накопичення надлишковоi лiквiдностi в банкiвськiй системi, зростання грошовоi маси значно вищими темпами, нiж передбачалося, НБУ може продати комерцiйним банкам через механiзм "зворотного "репо" державнi цiннi папери (якi i в його портфелi) на певний перiод за умови викупу iх у комерцiйного банку на встановлений термiн.

Нацiональний банк може здiйснювати операцii "репо" купiвлi-продажу державних цiнних паперiв як через безпосередню домовленiсть iз комерцiйними банками, так i проведенням тендера заявок комерцiйних банкiв на участь в операцiях "репо" (у разi проведення тендера). Нацiональний банк через своi регiональнi управлiння не пiзнiше як за тиждень надсилаi повiдомлення про проведення такого тендера з зазначенням термiну операцiй "репо" та умов його проведення.

1.3. Структура активiв та iх види

банк пасив депозитний iнвестицiя

Активи, або вкладення комерцiйного банку класифiкуються, виходячи зi ступеня iх лiквiдностi, тобто швидкостi, з якою вони можуть бути трансформованi в готiвку i залученi до неi засоби, придатнi для негайного виконання банком своiх зобов'язань перед вкладниками та iншими кредиторами. З цього погляду всi активи комерцiйного банку можуть бути роздiленi на первиннi резерви, вториннi резерви, кредити, наданi банком, iнвестицii в цiннi папери, основнi засоби банку i нематерiальнi ресурси.

До первинних резервiв належать активи, якi в будь-який час можуть бути використанi банком для видачi вкладiв i здiйснення поточних платежiв. До цiii групи активiв належать:

В· банкноти i монети в касi банку;

В· платiжнi документи в процесi iнкасування;

В· кошти на кореспондентських рахунках у центральному (нацiональному) банку;

В· кошти на кореспондентських рахунках у комерцiйних банках;

В· обов'язковi мiнiмальнi резерви.

Первиннi резерви i малоприбутковим видом активiв, i керiвництво банку з метою максимiзацii прибутку прагне до зниження iх частки в структурi активiв. Проте це зниження можливе лише до певного рiвня, оскiльки готiвкових коштiв у касi банку повинно бути достатньо для розмiну грошей, видачi вкладiв приватним вкладникам, поповнення операцiйноi каси банкiв-кореспондентiв, з якими укладенi вiдповiднi угоди. Необхiдний розмiр готiвкових коштiв визначаiться структурою пасивiв даного конкретного банку i часткою в пасивах поточних рахункiв фiзичних та юридичних осiб, вкладiв, термiни виплат за якими настали. Планування руху готiвки у касi банку, вибiр джерел ii поповнення i одним iз найважливiших завдань, що його розв'язують при управлiннi активами банку. Це потребуi органiзацii постiйноi роботи з клiiнтурою щодо iнкасування грошового виторгу, укладання договорiв з нацiональним i комерцiйними банками щодо iнкасування коштiв з метою забезпечення переведення банкiвськоi готiвки у безготiвковi кошти на його кореспондентських рахунках.

Комерцiйнi банки зберiгають тимчасово вiльнi кошти на своiх кореспондентських рахунках у нацiональному (центральному) i комерцiйних банках. Цi кошти використовуються для виконання платiжних iнструкцiй клiiнтiв з переказу коштiв з iхнiх рахункiв у комерцiйному банку на сплату за товари i послуги, оплату за рiзними договорами, укладеними клiiнтами банку з iх контрагентами, платежi за банкiвськими зобов'язаннями. Достатнiсть коштiв на кореспондентських рахунках банку для виконання ним поточних платежiв i наслiдком дiяльностi банку з управлiння поточною лiквiднiстю.

За правилами, встановленими Нацiональним банком Украiни, комерцiйнi банки зобов'язанi зберiгати мiнiмальнi резерви на своiх рахунках у НБУ. Таким чином, сума коштiв комерцiйного банку на даному кореспондентському рахунку не може бути нижчою за вiдповiдний норматив, встановлений цим органом контролю. Сума ж перевищення залишку на кореспондентському рахунку визначаiться самим банком, виходячи з розмiру запланованих платежiв, якi необхiдно провести у першiй половинi наступного дня. На практицi комерцiйнi банки можуть в окремих випадках допускати недостачу коштiв на кореспондентському рахунку в Нацiональному банку для пiдтримання обов'язкових резервiв у межах звiтного перiоду, в iншi ж днi цього перiоду сума залишку коштiв на кореспондентському рахунку повинна бути достатньою для компенсацii допущеноi недостачi коштiв.

Вториннi резерви - це група активiв банку, якi в достатньо короткий термiн можуть бути трансформованi у первиннi резерви i використанi для виконання поточних платежiв за зобов'язаннями банку. Основне iх призначення - бути джерелом поповнення первинних резервiв, а також забезпечувати одержання прибутку. До цiii групи активiв належать:

В· вкладення в державнi короткостроковi цiннi папери;

В· вкладення в корпоративнi короткостроковi лiквiднi цiннi папери;

В· мiжбанкiвськi кредити на термiн до 7 днiв.

Створюючи портфель короткострокових державних цiнних паперiв та управляючи ними, комерцiйний банк ставить перед собою такi цiлi: одержання прибутку, створення високолiквiдного активу, який може бути реалiзований на вторинному ринку, придбання iнструмента, який може бути заставою. Великого поширення набули операцii Нацiонального банку Украiни з надання ломбардних кредитiв комерцiйним банкам пiд заставу облiгацiй внутрiшньоi державноi позики (ОВДП), операцii "репо" (продаж iз зобов'язаннями наступного викупу в заздалегiдь визначений термiн за встановленою цiною) iз цими цiнними паперами, що iх активно проводять комерцiйнi банки як iз Нацiональним банком, так i один з одним. Отже, маючи достатнiй портфель державних цiнних паперiв, комерцiйний банк може досить швидко реалiзувати його або одержати рефiнансування.

За розвинутого вторинного ринку корпоративних цiнних паперiв вони також можуть бути використанi для формування вторинних резервiв. Проте це пов'язано iз значно бiльшим ризиком i потребуi глибокого аналiзу не тiльки стану фондового ринку, а й економiчноi галузi, в якiй працюють емiтенти.

Найбiльшу частку в активах комерцiйного банку становлять, як правило, прибутковi активи тАФ позики та довгостроковi iнвестицii в цiннi папери. Цi двi групи активiв вiдрiзняються вiд резервiв, описаних вище, значно нижчим ступенем лiквiдностi, проте для забезпечення рентабельноi роботи керiвництво банку прагне до збiльшення частки цих груп в активах банку. Потрiбно зазначити, що частка кредитiв в активах банкiв коливаiться вiд 20 до 80 %, а частка портфеля цiнних паперiв досягаi 25-30 %.

Вкладення в основнi засоби - це найдовгостроковiшi активи банку, без яких не можливе нормальне функцiонування кредитно-фiнансовоi установи. Як i будь-якiй органiзацii, комерцiйному банку необхiднi примiщення, меблi, технiчнi засоби. Ця група активiв не даi безпосередньо нiякого прибутку, проте без них не можлива органiзацiя роботи з моменту його створення.

2. Стратегiя управлiння активами i пасивами

2.1 Методи управлiння активами та пасивами у банку

За сучасних умов розвитку банкiвськоi дiяльностi головне завдання полягаi в пошуку реальних шляхiв мiнiмiзацii ризикiв та отримання достатнiх прибуткiв для збереження коштiв вкладникiв та пiдтримання життiдiяльностi банку. Успiшне вирiшення цiii складноi проблеми потребуi використання багатьох методiв, прийомiв, способiв, систем та розроблення нових пiдходiв до управлiння активами i пасивами банку.

В усьому свiтi рiвень ефективностi управлiння активами i пасивами розглядаiться як один з найважливiших чинникiв пiдвищення стабiльностi, надiйностi, лiквiдностi та прибутковостi дiяльностi. В умовах жорсткоi конкуренцii, що супроводжуi розвиток ринковоi економiки, необхiдно постiйно вдосконалювати системи та форми управлiння активами i пасивами, швидко оволодiвати нагромадженими в теорii та практицi знаннями, знаходити новi неординарнi рiшення в динамiчнiй ситуацii. Лише такий пiдхiд до управлiння забезпечуi виграш у конкретному середовищi або, принаймнi нормальнi умови розвитку органiзацii. Банкiвська дiяльнiсть у сучасному свiтi - одна з найбiльш конкурентних, тому успiх та життiдiяльнiсть банку iстотно визначаються рiвнем управлiння.

Дiяльнiсть щодо управлiння активами i пасивами належить до числа стратегiчних планiв комерцiйного банку. При цьому визначаються довгостроковi завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходiв щодо iх реалiзацii.

Завдання визначають вихiднi пiдходи до розвитку банку. Як комерцiйне пiдприiмство банк повинен орiiнтуватися на таку дiяльнiсть, яка приносить йому прибуток. А величина прибутку залежить вiд обсягу та структури активiв i пасивiв, обсягу прибуткiв та витрат, ефективностi дiяльностi банку.

Завдання банку щодо управлiння активами i пасивами, як правило пов'язуються також iз стабiльною базою доходiв, а це передбачаi акцент на розвиток традицiйних послуг банку, на довгострокове i комплексне обслуговування клiiнтiв.

Довгостроковi завдання управлiння банком включають орiiнтацiю на забезпечення його надiйностi i стабiльностi як умов довiри вкладникiв до банку.

Надiйнiсть банку i глибинною якiсною характеристикою його дiяльностi, що формуiться протягом усього перiоду функцiонування. Критерiями надiйностi i достатнiй обсяг власного капiталу, якiсть активiв, лiквiднiсть, прибутковiсть i якiсть управлiння банком, тобто ефективнiсть управлiння активами i пасивами банку.

Завдання щодо досягнення надiйностi комерцiйного банку передбачають урахування всiх факторiв, що забезпечують дотримання вказаних критерiiв.

Поряд з економiчними завданнями, що стоять перед управлiнням банком, важливе значення маi мiсце даного банку у вирiшеннi загальногосподарських завдань. Банк об'iктивно необхiдний для розвитку економiки i i важливою його складовою. Тiльки за умови активноi участi в економiчних процесах банк може розвиватися зовнiшньо i внутрiшньо. Маiться на увазi стимулювання росту виробництва та обiгу створеного продукту, сприяння пiдтриманню стабiльностi грошовоi одиницi.

Завдання при управлiннi активами i пасивами повиннi орiiнтуватися на задоволення iнтересiв членiв колективу, якi реалiзують економiчнi установки в дiяльностi банку. Серед таких завдань мають мiсце спрямованiсть на задоволення матерiальних запитiв, розвиток особистоi кар'iри, задоволення iндивiдуальних потреб.

Управлiння активами й пасивами та його результати мають вiдповiдати певним вимогам. Цi вимоги накладають вiдбиток на саме управлiння i повиннi обов'язково виконуватися на кожному етапi. Визначимо найважливiшi принципи управлiння активами й пасивами.

1.ВаВаВаВаВа Управлiння активами i пасивами маi базуватися на державному пiдходi при оцiнюваннi економiчних процесiв, явищ, результатiв дiяльностi. РЖнакше кажучи, при управлiннi активами i пасивами необхiдно враховувати вiдповiднiсть державнiй економiчнiй, соцiальний, екологiчнiй, мiжнароднiй полiтицi та законодавству.

2.ВаВаВаВаВа Управлiння повинно мати науковий характер, тобто ТСрунтуватися на положеннях дiалектичноi теорii пiзнання, враховувати вимоги економiчних законiв розвитку, використовувати досягнення НТП i передового досвiду, новiтнi методи економiчних дослiджень.

3. Управлiння маi бути комплексним. Комплекснiсть управлiння вимагаi охоплення всiх ланок i сторiн дiяльностi, всебiчного вивчення причинних залежностей у дiяльностi банку.

4. Однiiю з вимог до управлiння i

Вместе с этим смотрят:

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения

Актуальные проблемы и споры в автостраховании