Украiнське Православне Церковне Братство "ДiяльнотАУХристова Церква": еволюцiйнi та iнсталяцiйнi аспекти становлення особового складу (1920тАУ1927 рр.)
УДК : 94 (477) "1920/1927":281.96
Дмитро Кузовенков, аспiрант кафедри iсторii Украiни
iсторичного факультету
КамтАШянець тАУ Подiльського
нацiонального унiверситету
iм. РЖ. Огiiнка
Украiнське Православне Церковне Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква" : еволюцiйнi та iнсталяцiйнi аспекти становлення особового складу (1920 тАУ 1927 рр.)
Анотацiя. В статтi вперше зроблено спробу аналiзу еволюцiйних та iнсталяцiйних аспектiв становлення особового церковного складу Украiнського Православного Церковного Братства "Дiяльно тАУ Христова Церква" протягом 1920 тАУ 1927 рр. Розкриваються автобiографii братчикiв, внутрiшньоцерковнi взаiмини, уточнюiться територiя розташування "фiлiй" "Дiяльно тАУ Христовоi Церкви", висвiтлюiться церковна праця деяких членiв Братства пiсля iнкорпорацii iз Всеукраiнською Православною Церковною Радою Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви у 1927 р.
Ключовi слова: Товариство (Братство) "Церква Жива", Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква", Всеукраiнська Православна Церковна Рада, Украiнська Автокефальна Православна Церква.
церква братство православний
Актуальнiсть проблеми. В iсторii православтАШя в Украiнi найболючiшим упродовж кiлькох столiть питанням залишалося спiвiснування з iншими релiгiйними конфесiями. Украiнська православна церква була постiйною заручницею полiтичноi ситуацii в державi, що призводило до ii дискредитацii та панування в нiй чужоземноi церковноi iiрархii. З метою протидii цим негативним явищам, у пiзньому середньовiччi стали виникати братськi товариства якi ставили за мету боронити православну вiру, за що пiзнiше, отримали ставропiгiальний статус. У ХХ столiттi, братства знову прийшли на допомогу Церквi, освоюючи свою нiшу в пiстреволюцiйнiй Украiнi та ставлячи перед собою низку завдань, повтАШязаних зi звiльненням Церкви вiд Московського Патрiархату та втручання бiльшовицького режиму.
Таким чином, на початку 20 тАУ х рр. ХХ ст. було утворено чимало таких братських органiзацiй, серед яких виокремлюiться Братство (Товариство) "Церква Жива" (бiльшiсть членiв якого в 1921 р. поповнило склад Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви (УАПЦ)) та Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква" ("ДХЦ"). Дiяльнiсть останнього викликало великий резонанс в iсторii автокефального руху ХХ ст., позаяк через низку внутрiшнiх та зовнiшнiх причин Братство називали опозицiйним до Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви.
Огляд лiтератури. В сучаснiй украiнськiй iсторiографii проблема функцiонування Братства "ДХЦ" вiдображена здебiльшого в загальних наукових працях з iсторii автокефального руху початку ХХ ст. Серед спецiальних праць вiдзначимо публiкацii Л. Пилявця, В. Клоса, О. РЖгнатушi, А. Киридон, 1 у яких дослiджуiться широкий спектр питань : iнституалiзацiйнi аспекти виникнення, взаiмини з радянською владою, мiжцерковнi стосунки, парафiяльна мережа Братства, видавнича дiяльнiсть та iншi. Дещо менша увага придiлена субтАЩiктивним факторам. Тому спробуiмо розглянути проблему мiжособистiсних вiдносин в життi Братства, роль деяких "автокефальних" церковних дiячiв, якi поповнили лави Братства "Дiяльно тАУ Христовоi Церкви". Враховуючи тi обставини, що ця тема i не достатньо опрацьованою, автор ставить за мету зтАЩясувати еволюцiю й налагодження стосункiв майбутнiх членiв Братства в лонi УАПЦ, а також iхню спiвпрацю вже в складi "ДХЦ", локалiзувати територiю поширення фiлiй, у хронологiчних межах 1920 тАУ 1927 рр.
Отже, вiдновивши дiяльнiсть Всеукраiнськоi Православноi Церковноi Ради (ВПЦР) у 1919 р., ii голова, мирянин М. Мороз *
(майбутнiй засновник Братства "Дiяльно тАУ Христова Церква") утворив у м. Киiвi Товариство (в iнших джерелах - Братство) "Церква Жива", статут якого було зареiстровано вiддiленням управлiння губернського революцiйного комiтету 3 лютого 1920 р. (№182). 2 За нашими приблизними пiдрахунками, до складу Товариства на той час увiйшло близько 26 осiб, серед яких окрiм М. Мороза, перебували протоiiрей В. Липкiвський (майбутнiй митрополит УАПЦ) та священик В. Бржосньовський *
(майбутнiй член-засновник Братства "Дiяльно тАУ Христова Церква").
Всi церковнi дiячi були активними прихильниками iдеi нацiональноi Церкви якi спiльно будували шлях для створення Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви (УАПЦ). Практично з цього моменту М. Мороз та В. Бржосньовський плiч-о-плiч йшли до поставлених "автокефальних" завдань, що через чотири роки вiдобразилось в iх спiльнiй працi в Украiнському Православному Церковному Братствi "ДХЦ".
Як священик УАПЦ, В. Бржосньовський розпочав свою церковну дiяльнiсть на Бiлоцеркiвщинi. Так, у 1920 р. вiн отримав посвiдчення (№ 200, вiд 18. 03. 1920 р.) вiд ВПЦР на церковну працю в село Шпендiвка Василькiвського повiту. 3 Йому було надано мандат (№ 284, вiд 15. 04. 1920 р.) який засвiдчував, що В. Бржосньовський i "штатним священиком Киiво тАУ Софiiвського Кафедрального Собору, вiдряджений ВПЦР в село Шпендiвка, Бiлоцеркiвського повiту i взагалi на Бiлоцеркiвшину для органiзацii украiнських православних парафiй".4
Кiнець жовтня 1921 р. став знаменною датою в церковнiй iсторii "автокефального руху" Украiни, адже саме тодi вiдбувся вiдомий Перший Всеукраiнський Православний Церковний Собор, на якому було висвячено iiрархiю УАПЦ, визначено курс, iдеологiю та органiзацiйнi питання Церкви. 23 жовтня 1921 р., "пресвiтерським" чином Собор висвятив протоiiрея В. Липкiвського на першого iiрарха, Митрополита Киiвського i всiii Русi. 5 На iпископiв ВПЦР УАПЦ вiдповiдно висвятили i близьке оточення митрополита (Н. Шараiвського, РЖ. Теодоровича, О. Ярещенка та iнших.).
Таким чином, архiiрейський склад УАПЦ було практично сформовано. Бiльшiсть членiв Товариства "Церква Жива" увiйшла до лав УАПЦ разом iз М. Морозом, який до речi, очолив Всеукраiнську Православну Церковну Раду. Через рiк, до М. Мороза приiднався в якостi секретаря та заступника голови ВПЦР iнший майбутнiй персонаж "ДХЦ", протоiiрей К. Янушiвський *
(колишнiй секретар Товариства "Церква Жива" та з 1921 р. ВПЦР, РЖ. Тарасенко був розстрiляний в справi Волинського повстанського комiтету).
1922 рiк, на вiдмiну вiд попереднього, став переломним у внутрiшньоцерковних вiдносинах в УАПЦ. ЗтАШявилось чимало незадоволених дiяльнiстю вищого керiвництва Церкви. З приводу цього на Покровських Зборах (22 жовтня 1922 р.) проявив себе так званий "Гурток прихильникiв радикальних церковних реформ", до складу якого ввiйшли висвячений тодi в iпископи В. Бржосньовський, протоiiрей К. Янушiвський, протоiiрей С. Задорожнiй та ще двi невiдомi нам особи. Даний "Гурток" обтАШiднав навколо себе осiб, якi були не задоволенi ситуацiiю в УАПЦ та вимагали "розроблення реформи церкви в самому широкому масштабi". 6
В цьому ж роцi висвятили й майбутнього iпископа "ДХЦ" М. Ширяя, який доглядав Нiжинську iпархiю УАПЦ, а згодом, й парафii "ДХЦ" на тiй самiй Нiжинщинi. Дещо пiзнiше пристав до братського руху й колишнiй протоiiрей УАПЦ Т. Хомжа. *
* Що стосуiться особи останнього, то вiн мав доволi значний авторитет в УАПЦ. Так, 10 липня 1925 р. керiвництво ВПЦР якось надiслало листа Т. Хомжi щодо його працi в Радомишлi та за заслуги перед УАПЦ : "Вiдомо, що Ви свою вмiлою, дослiдницькою працею, вмiли занедбанi парафii пiднести на височiнь життя. . ." 7
До "кола" майбутнiх дiячiв "ДХЦ" пристав голова ВПЦР протоiiрей М. Мороз, оскiльки вже на згаданих Покровських Зборах йому вiдмовили у хiротонii на iпископа Киiвщини. Але це був лише один iз крокiв, спровокованих митрополитом УАПЦ В. Липкiвським та деякими членами Ради стосовно протоiiрея М. Мороза. Так, мiж вказаними особами неодноразово виникали непорозумiння та конфлiкти внаслiдок того, що митрополит В. Липкiвський вбачав в особi М. Мороза досить серйозного конкурента i тому намагався (здебiльшого спiльно з теоретиком автокефального руху В. Чехiвським) рiзними шляхами не допустити його до вищих церковних посад. *
Принагiдно зауважимо, що протоiiрей М. Мороз свого часу висунув на iпископи кандидатуру вже двiчi одруженого священика М. Пивоварова, *
* при цьому активно сприяв здiйсненню його хiротонii. Так, за допомогою свого "протеже", у сiчнi 1922 р. М. Пивоваров був висвячений в iпископи на Таращанську вiкарну кафедру. 8 Але в результатi гострих непорозумiнь iз В. Липкiвським iпископ М. Пивоварiв у 1925 р. приiднався до Братства та пiзнiше очолив Брацлавську округу УПАЦ, отримавши титул Архiiпископа Подiльського i Брацлавського Братства "ДХЦ". Митрополит В. Липкiвський неодноразово згадував Пивоварова, як "людину без совiстi i честi, який зруйнував Таращанщину, Катеринославщину, побував i в Одесi, i в СловтАШянську, i в Нiжинi, i в КамтАШянцi, i в Вiнницi, та й там не затримався i, кажуть, - зрiкся сану". 9
В сан протоiiрея, згiдно з проханням Парафiяльноi Ради церкви Святого Олексiя при Коростенському вокзалi, у 1922 р було вшановано священика В. Пшеничного (поповнив ряди Братства "ДХЦ" у 1925 р.). Це рiшення було ухвалено на черговому засiданнi сесii Малоi Ради ВПЦР (протокол ч. 29) вiд 23 грудня 1922 р. 10 Через рiк В. Пшеничного обрали кандидатом на iпископа Коростенського Волинськоi губернii. З цього приводу В. Пшеничним було надiслано вiдповiдного листа на розгляд Малоi Ради ВПЦР, яке мало вiдбутися 26 квiтня 1923 р. 11 Невiдомо, яким чином вiн вирiшив увiйти до Братства. Митрополит Липкiвський характеризував В. Пшеничного як "людину аморальну i якусь зарозумiлу". 12 Вiдiйшовши вiд УАПЦ, В. Пшеничний приiднався до Братства "ДХЦ".
Досить близьким до протоiiрея М. Мороза був iпископ Софiiвськоi парафii (головний осередок УАПЦ) П. Тарнавський, *
* якого ще називали "морозiвцем", за те, що вiн був палким прихильником церковноi дiяльностi М. Мороза. До речi, ще з 28 жовтня 1922 р. П. Тарнавський разом iз К. Янушiвським були обранi у Передсоборну Церковну Законодавчу Комiсiю.
Але праця iпископа П. Тарнавського в Софiiвськiй парафii тривала не довго, позаяк вiн зустрiв значний опiр в громадi, через що вiн вирiшив залишити парафiю, отримавши в 1924 р. вiд державних партiйний структур Михайлiвський Золотоверхий монастир у м. Киiвi, який й став головним осередком УПЦ Братства "ДХЦ".
Отже, протоiiрей М. Мороз як голова ВПЦР, протоiiрей К. Янушiвський, як заступник голови та секретар Ради, iпископи В. Бржосньовський та П. Тарнавський як прибiчники дiяльностi М. Мороза разом поповнили i змiцнили ряди в Братствi "Христовоi Церкви Працюючих", яке пiд час реiстрацii (8 лютого 1924 р.) отримало вже iншу, вiдому нам назву Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква". Майже через рiк до них приiднались iпископ М. Ширяй, протоiiреi Т. Хомжа та В. Пшеничний. Митрополит УАПЦ В. Липкiвський якось зауважив, що "найближчою причиною iднання iх в Братство "ДХЦ" послугувало, мабуть, незадоволення тим, що iх не обрано до складу ВПЦР". 13
РЖнституцiйно та органiзацiйно змiцнившись та маючи у своiму складi трьох iпископiв, Братство розпочало вшанування своiх активних дiячiв. Згiдно з церковними Канонами, ознаками помiсного (автокефального) статусу Церкви i наявнiсть у нiй щонайменше трьох iпископiв, якi становлять ii Архiiрейський Собор (обрання трьох iпископiв обТСрунтовуiться тим, що в разi смертi одного з них двоi можуть хiротонiзувати новообраного iпископа). 14 Таким чином, в колишньому Михайлiвському монастирi м. Киiва, на пiдставi постанови Ново тАУ Миргородщини (ЗiновтАШiвщина) - зборiв вiд 11 грудня про обрання протоiiрея Т. Хомжi на iпископа ЗiновтАШiвщини, - ствердженою постановою Президii Ради ВУРС "ДХЦ". "21 грудня, а потiм поширеним Пленумом тiii ж Ради, 24 грудня вiдбулась хiротонiя Всечесного Т. Хомжi на РДпископа Ново тАУ Миргорода й ЗiновтАШiвська Всечесними РДпископами М. Ширяiм Нiжинським, П. Тарнавським Киiвським, В. Бржосньовським Бiлоцеркiвським в присутностi членiв Ради Спiлки Братських ОбтАШiднань" при головуваннi iпископа П. Тарнавського. 15 До речi, в цьому ж монастирi вiдбулась хiротонiя й протоiiрея "ДХЦ" В. Пшеничного на iпископа Миколаiвського та Херсонського.
Отже, хiротонiя Т. Хомжi на iпископа "ДХЦ" Ново тАУ Миргородського та ЗiновтАШiвського була здiйснена згiдно з Канонами Украiнськоi православноi церкви трьома iпископами "ДХЦ".
Як же складались взаiмини вказаних дiячiв мiж собою? На вiдмiну вiд членiв ВПЦР, якi пiсля року iснування УАПЦ нiяк не могли подiлити мiж собою церковну владу, братчики досить мирно мiж собою уживались. Винятком, була лише позицiя колишнього голови ВПЦР протоiiрея М. Мороза, який був фундатором та головою Ради "ДХЦ". Так, пропрацювавши в Братствi майже сiм мiсяцiв, М. Мороз був зневiрений у дiях "побратимiв". "Пiдписуючи та реiструючи статут Братства "ДХЦ", - зазначив в своiй заявi М. Мороз, - я мав на метi виключно реалiзацiю потреби УАПЦ в виданнi часопису. Дiйсно, в сучасний момент, дозвiл на видання украiнського церковного часопису пiд назвою "Церковне Життя" одержано на iмтАШя вiдповiдального редактора протоiiрея К. Янушiвського. Але те негативне вiдношення, яке виявив редактор i бiльшiсть членiв Ради Братства на своiму засiданнi вiд 1 серпня 1924 р. до запропонованого мною проекту плану iдейного i господарчого керування виданням "Церковне Життя" цiлковито пiдiрвало в мене вiру в можливiсть нормального задоволення таким ладом потреби УАПЦ в церковному часописi. Тому, я цим сповiщаю Раду Братства "ДХЦ", що я не маю моральноi змоги брати участь в виданнi часопису "Ц. Ж" i через це виходжу зi складу Братства "ДХЦ." 16 Таким чином, протоiiрей М. Мороз залишив справи не тiльки в Братствi, а й в УАПЦ загалом, переiхавши на Одещину.
Своi бажання залишити справи в Братствi "ДХЦ" з особистих причин виявив iпископ Миколаiвський та Херсонський "ДХЦ" В. Пшеничний був запрошений Церковною Радою м. Коростеня на церковну службу до Архiiпископа С. Орлика, про що останнiй мав повiдомити митрополита В. Липкiвського. Через те, В. Пшеничний подав заяву до ВПЦР вiд 23 листопада 1925 р. в якiй вiн сповiстив, що "вийшов зi складу Братства "ДХЦ" i рахую себе членом, як i до цього часу рахував, хоча у Братствi належав до УАПЦ". 17 Усвiдомивши при цьому, що його заява iгноруiться, 18 грудня 1925 р. Пшеничний надiслав аналогiчного листа до ВПЦР, в якому нагадав, що 30 листопада цього року вiн збирався припинити працю в "ДХЦ" та перейти в лави УАПЦ. Але, зустрiнувшись з митрополитом, iпископ дiзнався, що В. Липкiвський не отримував нiякого повiдомлення вiд архiiпископа Орлика. Окрiм цього, досить вороже до iпископа Пшеничного поставились члени Ради якi взагалi не хотiли вiтатися з ним. Тому, зрозумiвши, що вiн i абсолютно не бажаною особою в ВПЦР, архiiрей вирiшуi вiдновити працю в Братствi: "РЖ так, моя думка про шукання спiльного шляху мiж членами вiльноi думки i думками Князькiв Церкви - була пустою мрiiю, а через це, я цiiю заявою анулюю подану заяву до ВПЦР про залишення працi в Братствi "ДХЦ". 18 Загалом, що стосуiться вище вказаноi особи, то згiдно з iншими даними, вiн взагалi розмiрковував над тим, щоб покинути релiгiйну справу та займатися цивiльними справами.
Як бачимо, мали мiсце випадки виходу iз Братства ii активних членiв. РДпископ Пшеничний став церковним ворогом для ВПЦР, пiсля того як вiн приiднався до складу Братства. РЖнших випадкiв внутрiшньоцерковного конфлiкту серед вказаних релiгiйних дiячiв нам не вiдомi. Припускаiмо, що конфлiктогенний чинник мiг бути присутнiм серед членiв парафiй тАУ фiлiй Братства.
Згiдно з архiвними джерелами, Украiнське православне церковне Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква" функцiонувало на теренi птАШяти губернiй Украiни : Киiвськоi, Подiльськоi, Чернiгiвськоi, Катеринославськоi та Одеськоi. Побутувала також думка про те, що подiльська парафiя "ДХЦ" с. РЖванкiвцi "вiдходить з Проскуровщини i прикрiплюiться до Шепетiвщини". 19 Тобто, Шепетiвка вiдносилась до Волинськоi губернii. Майже аналогiчна iнформацiя iснуi й про дiяльнiсть братськоi фiлii на Коростенщинi. Але достовiрними архiвними джерелами про дiяльнiсть парафii "ДХЦ" на Волинi ми не володiiмо. Згiдно з адмiнiстративно тАУ територiальним подiлом УРСР 1 серпня 1925 р. було лiквiдовано всi губернii.
Фiлiя Братства функцiонувала й поза межами Украiни. Так, у м. Оренбургi (Урал, Росiя) функцiонувала громада "ДХЦ" яку очолив РЖ. Ковтун (уродженець з Украiни). 20 РДпископ Миколаiвський та Херсонський В. Пшеничний намагався закласти парафii на територii Молдавii, свiдченням чого i лист вiд громади с. Кошар. 21 Наскiльки йому це вдалося - наразi не вiдомо. Маiмо iнформацiю, що громада с. Кошари спричинила "рiшучий опiр" "дiяльному" iпископу Пшеничному та намагалась зробити усе можливе аби завадити йому органiзувати там "братськi парафii". 22
Протягом 1926 тАУ 1927 рр. члени УПЦ Братства "ДХЦ" поступово згортають свою дiяльнiсть. Подальша iх доля вирiшувалась вже на Великих Покровських Зборах УАПЦ (жовтень 1926 р.), Великих Микильських Зборах УАПЦ (11 тАУ 13 травня 1927 р.) та на Другому Всеукраiнському Православному Церковному Соборi УАПЦ (жовтень 1927 р.). Приiднавшись до складу ВПЦР УАПЦ, деякi члени колишнього Братства "ДХЦ" продовжили свою iпископську працю у вiльних церковних округах УАПЦ. Так, iпископ колишньоi бiлоцеркiвськоi фiлii "ДХЦ" В. Бржосньовський на протязi 1927 - 1930 рр. очолював Днiпропетровську округу УАПЦ, а пiсля Надзвичайного Собору *
УАПЦ 1930 р. продовжив працю в УПЦ. Архiiпископ М. Пивоваров продовжив свою працю в Кам'янецькiй окрузi УАПЦ (1927 тАУ 1929 рр.). У 1928 р. М. Ширяй опiкувався вже Роменською та Прилуцькою округою УАПЦ. 23 РДпископ П. Тарнавський з особистих переконань та амбiцiй, взагалi залишив УАПЦ. Доля iпископiв В. Пшеничного та Т. Хомжi нам не вiдома.
Таким чином, можна пiдсумувати, що на протязi 20-х рокiв ХХ ст. на ТСрунтi автокефального руху, виокремилось так зване Братство "Дiяльно тАУ Христова Церква", члени якого були вихiдцями вiдомоi церковноi iнституцii Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви. Сукупнiсть внутрiшнiх та зовнiшнiх причин спричинило iхнi згуртування у православному церковному Братствi, яке еволюцiйно пройшло шлях з 1920 р. та протягом 1924 тАУ 1927 рр. охопило вже територiю захiдноi, центральноi, пiвнiчноi та пiвденноi частини Украiни.
Справжня братська iднiсть, яка роками будувалась мiж ними на мiцних принципах взаiмноi довiри та поваги, досить позитивно вiдобразилась на внутрiшнiх стосунках в складi Братствi. Через те в серединi iнституцii практично не виникало проблем, повтАШязаних iз боротьбою за сфери впливу (на вiдмiну вiд ВПЦР УАПЦ), висвяти у вищий церковний стан тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛРЖТЕРАТУРИ:
1. Пилявець Л. Хрещениця ДПУ. З iсторii Дiяльно-Христовоi Церкви // Людина i свiт. тАУ 1992. - № 5 - 6. тАУ С. 26 - 29; Клос В., диякон. Михайлiвський Золотоверхий собор тАУ осередок "Дiяльноi Христовоi Церкви" (1924 тАУ 1927 рр.) //" onclick="return false">
2. Статут i протокол Живоi Церкви на Украiнi про заснування парафiй // Центральний Державний Архiв Вищих Органiв влади i управлiння Украiни (далi ЦДАВО). - Ф. 3984. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 2. тАУ Арк. 2;
3. Справа про органiзацiю церковних парафiй // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 52. тАУ Арк. 34;
4. Там само. тАУ Арк. 47;
5. РЖсторiя православноi церкви в Украiнi /Збiрник наукових праць.-К.: Четверта хвиля, 1997. - С. 250;
6. ВаВ. Липкiвський. Вiдродження украiнськоi церкви 1917 тАУ 1930 рр. // " onclick="return false">
7. ВаДело Хомжи Теофана // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 2. тАУ Спр. 1366. тАУ Арк. 1;
8. Власовський РЖ. Нарис iсторii Украiнськоi Православноi Церкви: У 4 т., 5 кн. тАУ Репр. вiдтворення вид. 1961 р.- К.: "Либiдь", 1998.- Т. 4., кн. 1.- С. 149;
9. Шугальова РЖ. о. М. Пивоваров: постать на тлi епохи // РЖсторiя релiгiй в Украiнi: Тези повiдомлень XVII Мiжнародного круглого столу (Львiв, 14 тАУ 17 травня, 2007 р.). тАУ Львiв: Логос тАУ С. 929;
10. Протоколи засiдань Малоi Ради ВПЦР // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 401. тАУ Арк. 8 (зв.);
11. ВаПротоколи поширеного засiдання Малоi Ради ВПЦР // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 412. тАУ Арк. 5 (зв.);
12. В. Липкiвський. Вiдродження украiнськоi церкви 1917 тАУ 1930 рр. // " onclick="return false">
13. Митрополит Василь Липкiвський: матерiали до бiографii (з фондiв ЦДАВО Украiни) / Упорядник Пилявець Л. тАУ К: РЖнститут украiнськоi археографii АН Украiни, 1993. тАУ С. 25;
14. "Киiвський Патрiархат тАУ Помiсна Украiнська Православна Церква": iсторико-канонiчна декларацiя Архiiрейського Собору Украiнськоi Православноi Церкви Киiвського Патрiархату вiд 19 квiтня 2007 року. тАУ Киiв: Видавничий вiддiл Украiнськоi Православноi Церкви Киiвського Патрiархату, 2007. тАУ С. 17;
15. Материалы Ново тАУ Миргородской епархии Елисаветградского округа // ЦДАВО Украiни. - Ф. 4215. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 7. тАУ Арк. 11;
16. Листування з братством "Дiяльно - Христова Церква" про обтАШiднання з автокефальною церквою. Ч. 2 // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 3. тАУ Спр. 236. тАУ Арк. 4;
17. ВаЛистування з братством "Дiяльно - Христова Церква" про обтАШiднання з автокефальною церквою. Ч. 1 // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 3. тАУ Спр. 235. тАУ Арк. 17;
18. Там само. тАУ Арк. 15;
19. Листування з Проскурiвською окружною церковною радою про скликання церковного собору i про призначення священикiв в парафii // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 3. тАУ Спр. 385. тАУ Арк. 56;
20. Переписка с религиозными общинами Брацлавщины // ЦДАВО Украiни. - Ф. 4215. тАУ Оп. 1. тАУ Спр. 9. тАУ Арк. 10;
21. Справа про перехiд iпископа Балтського округу до братства "Дiяльно тАУ Христова Церква" // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 3. тАУ Спр. 343. тАУ Арк. 16;
22. Протоколи засiдань Президii Всеукраiнськоi православноi церковноi ради // ЦДАВО Украiни. тАУ Ф. 3984. тАУ Оп. 3. тАУ Спр. 395. тАУ Арк. 10;
23. ВаБлажейовський Д. РЖiрархiя Киiвськоi Церкви (861 тАУ 1996). тАУ Львiв : "Каменяр", 1996. тАУ С. 428 тАУ 429;
SUMMARY
Dmitro Kuzovenkov
Ukrainian Orthodox Church Fraternity "Dijalno - Christova Cerkva": evolutional and installation aspects of relation of personnel composition (1920 тАУ 1927 years)
In the article the attempt of analysis of evolutional and installation aspects of becoming of church personnel of Ukrainian Orthodox Church Fraternity "Dijalno - Christova Cerkva" is first done during 1920 тАУ 1927 years, here taking into account the autobiography of brothers, inwardlychurches mutual relations, determinations of territory of location of "branches" of "Dijalno - Christova Cerkva", church labour of some members of Fraternity, after an incorporation with Allukrainian Orthodox Church Advice of Ukrainian Autocephaly Orthodox Church in 1927 years.
KEY WORDS:
Society (Fraternity) "Cerkva Giva", Fraternity "Dijalno - Christova Cerkva", Allukrainian Orthodox Church Advice, Ukrainian Autocephaly Orthodox Church.
____________________________________________________________
РЖнформацiя про автора
Кузовенков Дмитро РЖгорович, аспiрант кафедри iсторii Украiни, iсторичного факультету, КамтАШянець тАУ Подiльського нацiонального унiверситету iм. РЖ. Огiiнка
Вместе с этим смотрят:
"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")
РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв
Анализ и сравнение существующих представлений об исповеди в различных конфессиях
Антихрист и время его пришествия
Арганiзацыя Беларускай АСЮтакефальнай ПраваслаСЮнай Царквы