Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу

Вступ

Ноосфера ("мисляча оболонка", сфера розуму) тАУ вища стадiя розвитку бiосфери. Це сфера взаiмодii природи i суспiльства, в межах якоi розумна людська дiяльнiсть стаi головним, визначаючим чинником розвитку.

Чому виникло поняття "ноосфера"? Воно з'явилося у зв'язку з оцiнкою ролi людини в еволюцii бiосфери. Цiннiсть учення В. РЖ. Вернадського про ноосферу саме в тому, що вiн виявив геологiчну роль життя, живоi речовини в планетарних процесах, в створеннi i розвитку бiосфери i всiii рiзноманiтностi живих iстот в нiй. Серед цих iстот вiн видiлив людину як могутню геологiчну силу.

Ця сила здатна впливати на хiд бiогеохiмiчних та iнших процесiв в охопленому ii дiiю середовищi Землi i навколоземному просторi. Все це середовище вельми iстотно змiнюiться людиною завдяки ii працi. Вона здатна перебудувати ii згiдно своiм уявленням i потребам, змiнити фактично ту бiосферу, яка складалася в перебiгу всiii геологiчноi iсторii Землi.

Люди не просто розселилися практично по всiй поверхнi нашоi планети, проникли в глибини морiв i океанiв, пiднялися на високi гiрськi вершини, освоiли атмосферу Землi i зробили першi упевненi кроки в глибини Космосу. Своiю практичною дiяльнiстю, своiю працею вони активно i у все зростаючому ступеню мiняють те природне середовище, в якому живуть.

Змiнюються рослинний i тваринний свiт, географiчний ландшафт, грунт, склад i стан атмосфери i гiдросфери, мiкроклiмат досить великих зон.

Вже зараз вплив людства на природне середовище стаi у рядi вiдносин сумiрним з тим, що здiйснюiться в природi пiд впливом стихiйних, поза людською дiяльнiстю лежачих, силами. Змiни цi таки, великi що певним чином позначаються на iснуваннi того, що iх породило, тАФ на людях, що створили грандiозну систему суспiльного виробництва. Це тАФ слiдство невiдворотного закону зворотного зв'язку, що явно вступив в дiю, маi силу скрiзь, де i розвиток.

Таким чином, соцiальне життя людства все тiснiше сплiтаiться в iдину мережу взаимозалежностей з тими природними процесами i об'iктами, якi утворюють первоначальну основу його буття. Сама ця "першооснова" стаi iстотно iншою. На неi накладаiться незгладимий глибокий вiдбиток людськоi дiяльностi, суспiльноi працi, що озброюiться науковою думкою.

Вчення про перехiд бiосфери в ноосферу тАФ вершина творчостi В.РЖ. Вернадського. При розробцi цього учення вiн неминуче повинен був використовувати i синтезувати не тiльки геологiчний i бiологiчний, але також соцiально-iсторичний матерiал.

Сам термiн "ноосфера", як i термiн "бiосфера", не належить В.РЖ. Вернадському, який впродовж всiii своiй невтомнiй могутнiй дiяльностi остерiгався засмiчувати наукову лiтературу зайвими словами. Цей термiн вперше був використаний в 1926тАФ1927 рр. в статтях П. Тейяра де Шардена i Е. Леруа, написаних пiсля того, як вони прослуховували в Сорбонне в 1922тАФ1923 рр. курс лекцiй В. РЖ. Вернадського з проблем геохiмii i бiогеохiмii.

Проте у викладi П. Тейяра де Шардена термiн "ноосфера" мав сенс мiстичний. Вiн вживав його як синонiм "царства людського розуму", пройнятого iдиним релiгiйним свiтоглядом.

У. РЖ. Вернадський почав застосовувати термiн "ноосфера" лише з початку 30-х рокiв, причому в iстотно iншому, чим його автори, строго матерiалiстичному сенсi. У В. РЖ. Вернадського ноосфера тАФ це не вiдвернуте царство розуму, а iсторично неминуча стадiя розвитку бiосфери.

Ще в 1926 р. в статтi "Думки про сучасне значення iсторii знань" вiн писав: "Створена протягом всього геологiчного часу, стала в своiй рiвновагi бiосфера починаi все сильнiше i глибше мiнятися пiд впливом науковоi думки людства".

Ось цю-то бiосферу Землi, змiнену науковою думкою i органiзованою працею i перетворену для задоволення всiх потреб людства, що чисельно росте, вiн i назвав згодом ноосферою.

Пiдкреслити це дуже важливо, тому що в довiдниках, енциклопедiях i в популярнiй лiтературi з'явилося багато невiрних визначень цього термiну, абсолютно не вiдповiдних поглядам В. РЖ. Вернадського.

Основи учення В. РЖ. Вернадського про ноосферу були закладенi ще в 20-х роках. Воно одержало тепер загальне визнання. Суть його полягаi в наступному. На раннiх етапах геологiчноi iсторii на нашоi планетi не було життя.

Еволюцiя земноi кори визначалася абiотичними чинниками. З виникненням життя на Землi живi органiзми стали активно змiнювати, перетворювати земну кору. Утворилася нова комплексна геологiчна оболонка Землi тАФ бiосфера, перероблена життям i заселена живими органiзмами. Життя (жива речовина), по Вернадському, увiйшовши до взаiмодii з лiтосферою, атмосферою i гiдросферою, корiнним чином перетворила iх, додала iм новi властивостi i якостi.

1. Шлях до iдеi ноосфери

ноосфера вернадський

Володимир РЖванович Вернадський народився 28 лютого (12 березня н. с.) 1863 р. в сiм'i професора полiтичноi економii Петербурзького технологiчного iнституту i Александровського лiцею РЖвана Васильовича Вернадського.

Раннi дитинство Володi пройшло в Харковi, куди сiм'я переiхала пiсля хвороби батька. У 1873 р. хлопчик поступив в гiмназiю. Вчився вiн легко i охоче, але не дуже старанно, удома багато читав, дуже любив роздумувати про все на свiтi, дiзнаватися про Землю i про походження роду людського.

У 1876 р. сiм'я переiхала до Петербургу, де батько вiдкрив магазин "Книжник" i друкарню "Слов'янська друкарня". У 1881 р. вiн закiнчив гiмназiю. Саме цього року вiн прочитав з великим захопленням книги А. Гумбольдта "Космос" i "Картини Природи" в оригiналi. Цi книги не могли не вплинути на науковий свiтогляд В. РЖ. Вернадського.

За порадою В.В. Докучаiва Володимир РЖванович зайнявся мiнералогiiю i кристалографiiю, лекцii Д. РЖ. Менделiiва вели його до роздумiв про особливостi хiмii планети, космiчноi хiмii. У 1885 р. У. РЖ. Вернадський закiнчив унiверситет. Почалося його самостiйне життя.

Вiн багато подорожував: науковi екскурсii по РДвропi, огляд музеiв в Парижi, IV Мiжнародний геологiчний конгрес в Лондонi, робота в Британському музеi. У 1890 р. його запросили працювати в Московський унiверситет. У Петербурзi В.РЖ. Вернадський реорганiзував Мiнералогiчний музей Академii наук, продовжив радiогеологiчнi дослiдження i експедицii, вивчення закономiрностей газового дихання Землi.

Учень В. РЖ. Вернадського, радянський геолог А. А. Сауков так сказав про його дiяльнiсть: "Мiнералогiю вiн реформував, геохiмiю наповнив змiстом, бiогеохiмiю i радiогеологiю створив".

Роки, здавалося, не були владнi над ученим. РЖз запалом хлопця вiн брався за новi важкi проблеми, висував новi iдеi, працював над новими книгами i статтями по iсторii мiнералiв, про природнi води, круговорот речовини i гази Землi, про космiчний пил, геотермiю, проблему часу в сучаснiй науцi i геохiмiчнiй дiяльностi живоi речовини. У 1928 р. вiн органiзував Бiогеохiмiчну лабораторiю Академii наук СРСР.

У 1937 р. Володимир РЖванович востаннi виступив на Мiжнародному геологiчному конгресi в Москвi з доповiддю: "Про значення радiоактивностi для сучасноi геологii".

Якби В. РЖ. Вернадський не був геологом, вiн навряд чи дiйшов би такоi концепцii. Але вiн нiколи не створив би ii, якби не вийшов за межi геологii. Ядром вчення про ноосферу i iдея зростання ролi людськоi дiяльностi завдяки розвитку науки. Стрижньова iдея цього учення тАФ це його дослiдження по iсторii науки.

2. Умови виникнення ноосфери

Вивчення iсторii науки привело В.РЖ. Вернадського до висновку: "Наукова людська думка могутнiм чином мiняi природу. Нiде, здаiться, це не виявляiться так рiзко, як в iсторii хiмiчних елементiв в зеленiй корi, як в структурi бiосфери. Створена протягом геологiчного часу, стала в своiй рiвновазi бiосфера, починаi все сильнiше i глибше мiнятися пiд впливом науковоi думки людства. Геологiчний чинник, що знов створився, тАФ наукова думка тАФ мiняi явища життя, геологiчнi процеси, енергетику планети". Тут не вистачало тiльки термiну "ноосфера", контур же самоi концепцii в цiй роботi по iсторii науки вже цiлком обкреслений.

Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу вперше зi всiiю послiдовнiстю i переконливiстю розповсюдило на геологiю iсторичний принцип, розкрило становлення нашоi планети як процес, що складаiться з iсторично наступних, але якiсно рiзних етапiв. Воно довело, що в геологiчний час мiнялося не тiльки лице Землi, але i характер процесiв, що вiдбувалися на нiй.

До загальноi iдеi, лежачоi в основi вчення про ноосферу В.РЖ. Вернадський прийшов ще в найранiших своiх роботах кiнця минулого столiття. Ця iдея складалася у нього у виглядi певноi концепцii творчого характеру людського розуму, що не тiльки вiдображаi зовнiшнiй свiт, але i активно впливаi через працю на умови iснування людей.

У листах, щоденниках, рiзних статтях i замiтках того перiоду В.РЖ. Вернадський неодноразово звертався до обТСрунтування iдеi активностi людського розуму. Ще в 1892 р. вiн писав: "Вдумуючись в навколишнi буденне життя, ми можемо бачити постiйне прагнення людськоi думки пiдкорити i поневолити собi факти абсолютно стихiйного на вигляд характеру".

Швидко зникаi людська особа, але часто надзвичайно довго в круговоротi поточного життя позначаiться ii думка i вплив ii працi. По сутi, ми бачимо у всiй iсторii постiйну боротьбу свiдомих устроiв життя проти несвiдомого ладу мертвих законiв природи i в цiй напрузi свiдомостi вся краса iсторичних явищ, iх сигнальне положення серед решти природних процесiв.

З початку нашого столiття В.РЖ. Вернадський приступив до детального дослiдження питання про геологiчну активнiсть людства. Вивчаючи в цей час спочатку в рамках генетичноi мiнералогii i геохiмii, а пiзнiше i бiогеохiмii рiзноманiтнi геохiмiчнi процеси, що протiкають на нашiй планетi, вiн незмiнно, з характерною для нього послiдовнiстю i глибиною звертався до впливу ролi людини на цi процеси.

У таких працях як "РЖсторiя мiнералiв земноi кори", "Жива речовина в хiмii моря", "Жива речовина", "Бiосфера", остаточно визначився круг його iдей, що склали фундамент розвиненого iм згодом вчення про ноосферу.

Вернадський спробував дати вiдповiдь на питання про те, в чому полягають тi реальнi умови або передумови утворення ноосфери, якi вже створенi або створюються в даний час в ходi iсторичного розвитку людства. На думку В.РЖ. Вернадського, основнi передумови створення ноосфери зводяться до наступного:

ВаВаВаВаВа Людство стало iдиним цiлим. Свiтова iсторiя охопила, як iдине цiле, всю земна кулю, абсолютно покiнчила з вiдокремленими, мало культурними iсторичними областями минулого, що залежали один вiд одного. Зараз "немаi жодного клаптика Землi, де б людина не могла прожити, якщо б це було iй потрiбне". Дрейфуючi станцii на льодах Пiвнiчного Льодовитого океану i станцii на поверхнi Антарктиди тАФ кращий доказ справедливостi цiii думки;

ВаВаВаВаВа Перетворення засобiв зв'язку i обмiну. Ноосфера тАФ ця iдина органiзована цiла сфера, всi частини якоi на самих рiзних рiвнях гармонiйно зв'язанi i дiють погоджено один з одним.

Необхiдною умовою цього i швидка, надiйна, долаючий найбiльшi вiдстанi зв'язок мiж цими частинами, матерiальний обмiн мiж ними, що постiйно йде, усестороннiй обмiн iнформацiiю. Ця умова, вiдзначав В.РЖ. Вернадський, в основному вже створена, хоча можливостi ii подальшого вдосконалення далеко ще не вичерпанi;

ВаВаВаВаВа Вiдкриття нових джерел енергii. Створення ноосфери припускаi таке корiнне перетворення людиною оточуючоi його природи, тому що людству нiяк не обiйтися без колосальних кiлькостей енергii.

У самому кiнцi минулого сторiччя несподiвано була вiдкрита нова форма енергii, iснування якоi передбачали небагато людей тАФ атомна енергiя, якiй належить найближче майбутнi i яка дасть людству ще бiльшу потужнiсть, розмiри якоi навряд чи ми можемо зараз передбачати. Це було написано ще в 30-х рокiв, а зараз ми вже бачимо, як людство оволодiло атомною енергiiю i як розширюiться з кожним роком ii застосування в мирних цiлях;

ВаВаВаВаВа Пiдйом добробуту трудящих. Ноосфера створюiться розумом i працею народних мас, а тому особлива важливiсть даноi передумови не пiдлягаi сумнiву. Хоча це завдання, поставлене в масштабах всiii планети i далека ще вiд свого рiшення, проте потенцiйнi можливостi для цього i вже зараз;

ВаВаВаВаВа Рiвнiсть всiх людей. Охоплюючи всю планету як цiле, ноосфера по самiй своiй iстотi не може бути привiлеiм якоi-небудь однiii нацii або раси. Вона справа рук i розуму всiх народiв без виключення.

"В даний час, писав В.РЖ. Вернадський, тАФ iдея рiвностi всього людства i рiвноправ'я чорних, жовтих, червоних i бiлих рас пустила глибокi корнi в загальну i наукову свiдомiсть миру". Недалеко той час, коли ганебнi явища колонiалiзму i нацiонально гнiту назавжди зникнуть з нашоi планети i в життi суспiльства остаточно запануi нова епоха, яка характеризуватиметься не придушенням слабких сильними, а прагненням до мирного зв'язку людства на ТСрунтi економiчного життя";

ВаВаВаВаВа Виключення воiн з життя суспiльства. У XX в. вiйна, загрожуючи самому iснуванню людства, встала як найбiльша перешкода на шляху до ноосфери. Звiдси витiкаi, що без усунення цiii перешкоди досягнення ноосфери практично неможливе i, навпаки, ii знищення означатиме, що людство зробило крупний крок до створення ноосфери.

Вернадський писав, що немаi зараз вищого i гуманнiшого завдання, чим боротьба за те, "щоб не довести людство до самовинищення". Саме за це бореться Комунiстична партiя нашоi краiни i ця боротьба знаходить все бiльш широку пiдтримку у всьому свiтi;

До сфери розуму тАФ ноосферi, згiдно В.РЖ. Вернадському, веде не якась вiдiрвана вiд матерii, так би мовити, абсолютна думка, а реальна суспiльна праця, перевлаштування суспiльства на початках наукового управлiння соцiальними процесами i взаiминами суспiльства i природи.

Становлення ноосфери "i не випадкове явище на нашiй планетi", "створення вiльного розуму", "людського генiя", а "природне явище, що рiзко матерiально виявляiться в своiх наслiдках в навколишньому людину середовищi" ("Роздуми натуралiста", 1975 р.).

В.РЖ. Вернадський, виходячи з аналiзу iсторii Землi, рахував настання такого етапу в розвитку нашоi планети неминучим. У свiтi сучасного стану речей ми тепер знаiмо: це може вiдбутися тiльки за тiii неодмiнноi умови, що людство перегородить iмперiалiстичним силам шлях до розв'язування термоядерноi вiйни, яка може привести до самознищення людства. Втiм, з властивою. РЖ. Вернадському прозорливiстю вiн попереджав про цю небезпеку ще в перших десятилiть XX в.

Ноосфера, по думцi В.РЖ. Вернадського, тАФ це нова геологiчна оболонка Землi, що створюiться на наукових пiдставах. "Наукова думка, тАФ писав вiн, тАФохопила всю планету, всi на нiй держави, що знаходяться. Усюди створилися численнi центри науковоi думки i наукового шукання Це тАФ перша основна передумова переходу бiосфери в ноосферу".

В.РЖ. Вернадський вiдзначав, що в даний час потужнiсть наукового знання використовуiться ще не повною мiрою, оскiльки часто-густо "соцiальна вiдсталiсть заважаi виявитися перевороту, що здiйснюiться, в його реальнiй силi.

Але тут на допомогу науцi приходить друга провiдна сила сучасностi, що перетворюi бiосферу в ноосферу, тАФ народнi маси. Завдяки дiяльностi народних мас на нашiй планетi вiдбуваються революцiйнi перетворення соцiальних вiдносин, що зжили себе, в небачених ранiше масштабах i глибинi.

У сучасну епоху вперше в iсторii людства iнтереси народних мас тАФ всiх i кожного тАФ i вiльноi думки особи визначають життя людства, i мiрилом його уявлень про справедливiсть.

Ноосфера i результатом дii двох найбiльших революцiйних процесiв сучасностi, що злилися в iдиний потiк: у областi науковоi думки, з одного боку, i соцiальних вiдносин тАФ з iншою. Тому створення ноосфери можливо лише як наслiдок мiцного союзу тих сил, якi i основою цих процесiв, тобто союзу науки i трудящих мас.

Зараз ми бачимо, що в краiнах соцiалiстичноi спiвдружностi такий мiцний союз вже iснуi, i все бiльш яснi слiди цього союзу ми спостерiгаiмо в життi бiльшостi краiн, що розвиваються.

Виключно важливе значення в процесi створення ноосфери надавав В.РЖ. Вернадський, як вiн писав, "науковiй основi роботи Маркса i Eнгельса", тобто марксизму як достовiрно науковоi теорii суспiльного розвитку, яка розкрила причини i механiзм економiчноi експлуатацii, багатства одних i убогiсть iнших, довела об'iктивну неминучiсть побудови суспiльних вiдносин на нових соцiалiстичних початках.

"Маркс був найбiльшим ученим, який в "Капiталi" отримав своi результати точним науковим шляхом тАФ методом iсторика i економiста-мислителя", тАФ пiдкреслював В.РЖ. Вернадський.

Особливо високо оцiнював вiн ту обставину, що Маркс визнавав величезне значення науки в майбутньому соцiалiстичному ладi. На думку В.РЖ. Вернадського, це важливе положення наукового соцiалiзму не можна вважати випадковим, оскiльки воно логiчно пов'язане iз загальною марксистською концепцiiю наукового знання, розумiнням К. Марксом науки як найважливiшоi продуктивноi сили суспiльства.

З переходом до комунiстичного суспiльства процес створення ноосфери iз стихiйного стаi свiдомим. Початок цьому поклала Велика Жовтнева соцiалiстична революцiя в нашiй краiнi. "На тлi нового розумiння бiосфери, переходу ii в ноосферу, створення соцiалiстичноi держави, що охопила одну шосту частину сушi, i iдеi, лежачi в його основi, набувають виняткового значення тАФ писав в 1938 р. В.РЖ. Вернадський тАФ Ми бачимо тут почало переходу до державного ладу свiдомого втiлення ноосфери".

Виключно велика i серйозна перешкода, вiдзначав В.РЖ. Вернадський, спорудила перед людством на його шляху до ноосфери друга свiтова вiйна, що вибухнула в 1939 р., тАФ найжорстокiша i кривавiша зi всiх воiн, якi тiльки знала iсторiя.

Охопивши майже всю поверхню планети, ця вiйна прийняла свiтовий характер, привела до загибелi багатьох мiльйонiв людей. Тим самим друга свiтова вiйна загальмувала процес створення ноосфери, але подавити i знищити його вона не могла.

Бiльш того, Велика Вiтчизняна вiйна, як неодноразово пiдкреслював В.РЖ. Вернадський, з'явилася наглядним уроком для всiх тих, хто спробував було силою зупинити розвиток цього процесу. Оскiльки фашизм пiдняв руку проти развертывавшегося на нашiй планетi грандiозного природного i соцiального процесу створення ноосфери, остiльки вже iз самого початку вiн був приречений на повну поразку. Таке було глибоке переконання ученого.

3. Стаття В.РЖ. Вернадского "Декiлька слiв про ноосферу"

Вернадський не дожив декiлькох мiсяцiв до кiнця Великоi Вiтчизняноi вiйни. Його остання стаття "Декiлька слiв про ноосферу" була надрукована на початку 1944 р. Гранично чiтко розвиваi вiн в цiй, публiкованоi в справжньому виданнi, статтi уявлення про еволюцiю бiосфери в ноосферу тАФ останню з багатьох станiв еволюцii бiосфери в геологiчнiй iсторii Землi. Нижче приводяться деякi положення цiii статтi:

"Перша свiтова вiйна 1914тАФ1918 рр. особисто в моiй науковiй роботi вiдобразилася найвирiшальнiшим чином. Вона змiнила в коренi моi геологiчне свiтобачення.

У атмосферi цiii вiйни я пiдiйшов в геологii до нового для мене i для iнших i тодi забутому розумiнню природи тАФ до геохiмiчного i до бiогеохiмiчного, охоплюючого i вiдсталу i живу природу з однiii i тiii ж точки зору.

Ноосфера i нове геологiчне явище на нашiй планетi. У нiй вперше людина стаi найбiльшою геологiчною силою. Вiн може i повинен перебудовувати своiю працею i думкою область свого життя, перебудовувати корiнним чином в порiвняннi з тим, що було ранiше. Перед ним вiдкриваються все бiльш i бiльш широкi творчi можливостi.

Тут перед нами встала нова загадка. Думка не i форма енергii. Як же може вона змiнювати матерiальнi процеси? Питання це дотепер науково не дозволене. Його поставив вперше, скiльки я знаю, американський учений, що народився в Львовi, математик i бiофiзик Альфред Лотка 20. Але вирiшити його вiн не мiг.

Як правильно сказав колись Гете (1749тАФ1832) тАФ не тiльки великий поет, але i великий учений, тАФ в науцi ми можемо знати тiльки, як вiдбулося що-небудь, а не чому i для чого. В майбутньому нам малюються як можливi казковi мрiяння: людина прагне вийти за межi своii планети в космiчний простiр. РЖ, ймовiрно, вийде.

В даний час ми не можемо не зважати на те, що у великiй iсторичнiй трагедii, що переживаiться нами, ми пiшли по правильному шляху, який вiдповiдаi ноосферi.

Ноосфера тАФ останнiй з багатьох станiв еволюцii-бiосфери в геологiчнiй iсторii тАФ стан наших днiв. Хiд цього процесу тiльки починаi нам з'ясовуватися з вивчення ii геологiчного минулого в деяких своiх аспектах.

Приведу декiлька прикладiв. П'ятсот мiльйонiв рокiв тому, в кембрiйськiй геологiчнiй ерi, вперше в бiосферi з'явилися багатi кальцiiм скелетнi освiти тварин,, а рослин бiльше двох мiльярдiв рокiв тому. Це тАФ кальцiiва функцiя живоi речовини, нинi могутньо розвинена, тАФ була одна з найважливiших еволюцiйних стадiй геологiчноi змiни биосферы.

Не менш важлива змiна бiосфери вiдбулася 70тАФ110 мiльйонiв рокiв тому, пiд час крейдяноi системи i, особливо, третинноi. У цю епоху вперше створилися в бiосферi нашi зеленi лiси, всiм нам рiднi i близькi. Це тАФ iнша велика еволюцiйна стадiя аналогiчна ноосферi. Ймовiрно, в цих лiсах еволюцiйним шляхом з'явилася людина близько 15тАФ20 мiльйонiв рокiв тому.

Зараз ми переживаiмо нову геологiчну еволюцiйну змiну бiосфери. Ми входимо в ноосферу. Ми вступаiмо в неi тАФ в новий стихiйний геологiчний процес тАФ в грiзний час, в епоху руйнiвноi свiтовоi вiйни.

Але важливий для нас факт, що iдеали нашоi демократii йдуть в унiсон iз стихiйним геологiчним процесом, iз законами природи, вiдповiдають ноосферi.

Можна дивитися тому на наше майбутнi упевнено. Воно в наших руках м його не випустимо.

Той стан людського суспiльства, яке вiн називав ноосферою, на думку Вернадського, тiльки зароджуiться. Його розквiт наступить тiльки тодi, коли стане можливим засноване на наукових знаннях свiдоме управлiння суспiльними процесами i взаiмодiiю суспiльства i природи в глобальному масштабi.

Становлення ноосфери, по В. РЖ. Вернадському, тАФ процес тривалий, але ряд учених вважають, що людство вже вступило в перiод ноосфери, хоча багато хто вважаi, що поки про це говорити рано, оскiльки те, що зараз вiдбуваiться у взаiмодii людини i природи, важко зв'язати з настанням епохи розуму.

Проте прогрес людського розуму i науковоi думки ноосфери не викликаi сумнiвiв: вони вийшли вже за межi бiосфери Землi, в Космос i глибини лiтосфери. На думку багатьох учених тАФ ноосфера в майбутньому стане особливою областю Сонячноi системи.

"Бiосфера перейде так чи iнакше, рано чи пiзно в ноосферу.. На певному етапi розвитку людина вимушена узяти на себе вiдповiдальнiсть за подальшу еволюцiю планети, iнакше у нього не буде майбутнього",тАФ затверджував В. РЖ. Вернадський.

Всякий опiр настанню перiоду ноосфери, тобто перiоду, коли людство за допомогою науки навчиться свiдомо управляти природними i соцiальними процесами, вважав В.РЖ. Вернадський, повинно бути i буде подолано тому, що настання цього етапу витiкаi, як вiн затверджував, зi всього минулого розвитку життя i iдиний можливий шлях подальшого продовження цього розвитку вже на його людськiй, соцiальнiй стадii.

Аналiзуючи уявлення В. РЖ. Вернадського про ноосферу, Э. В. Гирусов висловив думку, що ломка розвитку людськоi дiяльностi повинна йти не всупереч, а в унiсон з органiзованiстю бiосфери, бо людство, утворюючи ноосферу, всiма своiм корiнням пов'язано з бiосферою. Ноосфера тАФ природне i необхiдне слiдство людських зусиль. Це перетворена людьми бiосфера вiдповiдно пiзнаним i практично освоiним законам ii будови i розвитку. Розглядаючи такий розвиток бiосфери в ноосферу з позицiй системного пiдходу, можна сказати, що ноосфера тАФ це новий стан деякоi глобальноi суперсистеми як сукупностi трьох могутнiх пiдсистем: "людина", "виробництво" i "природа", як трьох взаiмозв'язаних елементiв при активнiй ролi пiдсистеми людина

Генiальнi думки В. РЖ. Вернадського дозволили ряду учених допустити надалi i такий хiд подiй в еволюцii бiосфери, як коеволюция мiж людським суспiльством i природним середовищем, внаслiдок чого i виникне ноосфера, але це вiдбуватиметься завдяки новим формам дii живоi речовини на обмiн атомiв живоi речовини з вiдсталою матерiiю.

Цi вченi, що геологiчно ми переживаiмо зараз видiлення в бiосферi царства розуму, що мiняi корiнним чином i ii зовнiшнiсть, i ii будова, тАФ ноосфери.

Висновок

У формуваннi науково органiзованоi взаiмодii суспiльства i природи кровно зацiкавленi люди всiii Землi. РЖ тому повиннi бути знайденi широкi форми спiвпрацi всiх народiв, держав, вчених всiх краiн свiту для вирiшення цiii насущноi все бiльш гостроi проблеми, що стаi.

Щоб ноосфера виправдала дане iй найменування "сфери розуму", в нiй дiйсно повинна панувати гуманiстична наукова думка, що може пiдпорядкувати i подавити несприятливi для майбутнього людства наслiдки технiчного прогресу i розвернути широкi перспективи для розквiту суспiльного життя.

Ноосфера тАФ по сутi абсолютно новий об'iкт наукового пiзнання. Це не просто суспiльство, що iснуi в певному середовищi, що служить пасивним постачальником речовини i енергii i що зберiгаiться в самому собi рiвному станi. РЖ не саме по собi окремо взяте середовище, що хоч би i пiддалося сильнiй дii соцiального життя.

Це щось iдине цiле, в якому зливаються суспiльство, що розвиваiться, i змiнна iм природа, що взаiмодii найтiснiшим чином. Можна з упевненiстю сказати, що тут дiють особливi закономiрностi, в яких складним чином переплiтаються закони неживоi i живоi природи, закони суспiльства i закони людського мислення. Про наявнiсть таких iнтегральних законiв мало що вiдоме i iх вiдшукання тАФ завдання величезноi трудностi.

Труднiсть посилюiться ще i тiiю обставиною, що сам об'iкт, в якому дiють такi закономiрностi, формуiться, можна сказати, на наших очах i ще повнiстю не знайшов, ймовiрно, всiх своiх вiдмiнних специфiчних рис.

Проте пошуки цих законiв мають колосальну не тiльки теоретичну, але i суто практичну важливiсть.Праця В. РЖ. Вернадського так чи iнакше зачiпаi всю сукупнiсть вказаних проблем. Вiн примушуi глибоко задуматися про "всепланетнi" наслiдки суспiльного прогресу, розвитку науки i технiки, про виникнення реального абсолютно нового, так би мовити "уселенського" об'iкту, що формуiться пiд впливом людськоi дiяльностi, науковоi думки i заснованоi на нiй суспiльноi працi.

Вiн спонукаi поглянути на весь процес розвитку природи, соцiального життя, науки i технiки пiд такою точкою зору, яка якраз необхiдна для розкриття невiдомих ранiше глобальних рис цього цiлiсного гiгантського, всесвiтнього процесу.

РЖдеi, закладенi в працi В.РЖ. Вернадського, слiд вiднести до видатних природничонаукових i фiлософських узагальнень. Вони лягають у фундамент абсолютно новоi науки тАФ науки про ноосферу, створення якоi i одним з насущних завдань нашого часу.

Список використаноi лiтератури

1. Бичко РЖ.В., Бойченко РЖ.В., Бойченко М.РЖ. "Фiлософiя: пiдручник". тАУ Киiв: Либiдь, 2001 р., 390 с.

2. В.И. Вернадский. тАУ Москва: издательский дом "Центр", 1998 г.,780 с

3. В.И. Вернадский. Избранные труды по истории науки. тАУ М.: Наука, 1990.

359 стр.

4. Губерський Л.В. , Надольний РЖ.Ф., Андрущенко В.П. "Фiлософiя пiдручник". тАУ Киiв: Вiкар, 2005 р., 455 с.

Вместе с этим смотрят:

Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения

Бiологiчне рiзноманiття людських рас

Бiологiя лева

Банан

Биологические ритмы человека