Фiзична реабiлiтацiя хворих пiсля операцiй на органах черевноi порожнини
План
Вступ
Глава РЖ. Фiзична реабiлiтацiя хворих пiсля операцiй на органах черевноi порожнини (аналiз лiтературних даних)
Роздiл 1. Методи фiзичноi реабiлiтацii при операцiях на органах черевноi порожнини
1.1 Клiнiко-фiзiологiчне обТСрунтування застосування фiзичноi реабiлiтацii
1.2 Лiкувальна фiзична культура в рiзнi перiоди реабiлiтацii
1.2.1 Передоперацiйний перiод
1.2.2 Раннiй пiсляоперацiйний перiод
1.2.3 Пiзнiй пiсляоперацiйний перiод
1.2.4 Вiддалений пiсляоперацiйний перiод
1.3 Особливостi методики лiкувальноi фiзкультури в залежностi вiд характеру захворювання
1.4 Масаж пiсля оперативного втручання на органах черевноi порожнини
1.5 Фiзiотерапiя пiсля оперативного втручання на органах черевноi порожнини
1.6 Дiiтотерапiя
1.7 Трудотерапiя
Роздiл 2. Захворювання органiв черевноi порожнини якi лiкуються оперативно та потребують застосування методiв фiзичноi реабiлiтацii
2.1 Гострий апендицит
2.2 Перитонiт
2.3 Гострий холецистит
2.4 Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалоi кишки
Глава РЖРЖ. Власна дослiдницька робота
Роздiл 1 Загальна характеристика пiддослiдних
Роздiл 2. Методи проведення дослiдження
2.1 Методи оцiнювання стану хворих
2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ходi експерименту за Ст'юдентом
Роздiл 3. Хiд проведення дослiдження
3.1 Програма фiзичноi реабiлiтацii
3.2 Проведення дослiдження
Роздiл 4. Оцiнка проведеного дослiдження
4.1 Обговорення результатiв дослiдження
Висновки
Рекомендацii
Додатки
Список використаноi лiтератури
Вступ
Актуальнiсть теми. Останнiм часом вiдзначаiться неухильний зрiст захворювань та ушкоджень органiв черевноi порожнини, якi потребують невiдкладного хiрургiчного втручання, призводять до серйозних ускладнень та потребують використання вiдповiдних реабiлiтацiйних заходiв на етапах реабiлiтацii [29]. Це обумовлено такими негативними соцiально обумовленими явищами: як невiдповiдне навколишнi середовище, незбалансоване харчування, невiдповiднi режими працi та вiдпочинку, важка праця, загальнi стреси, алкоголiзм, палiння, наркоманiя та iн. [1; 28 ].
Пiсля операцiй досить часто виникають рiзнi ускладнення з боку органiв дихання, травлення, серцево-судинноi й iнших систем, а саме сепсис, перитонiт, емболiя гiлок легеневоi артерii, пiсляоперацiйнi пневмонii. Мiж тим вiдомо, що раннi застосування засобiв фiзичноi реабiлiтацii дозволяi попередити цi ускладнення [8; 28 ].
Швидкiсть i повноцiннiсть вiдновлення здоров'я хворих залежить вiд компенсаторноi перебудови всiх органiв i систем, особливо органiв дихання i кровообiгу. Природно, що ця перебудова не може бути досягнута тiльки медикаментозною терапiiю. Використання методiв та засобiв фiзичноi реабiлiтацii (ЛФК, масаж, фiзiотерапiя, трудотерапiя, дiiтотерапiя й iн.) у максимальному ступенi сприяi вiдновленню функцiй життiво важливих систем органiзму, попереджаi виникнення пiсляоперацiйних ускладнень, сприяi скорiшому видужуванню та вiдновленню працездатностi, вiдновленню iхньоi нормальноi життiдiяльностi.
Тому використання методiв та засобiв фiзичноi реабiлiтацii у хворих пiсля оперативних втручань на органах черевноi порожнини i актуальним [29].
Цiль роботи - зтАЩясувати ефективнiсть та необхiднiсть застосування фiзичноi реабiлiтацii у хворих, прооперованих з приводу захворювань органiв черевноi порожнини.
Об'iктом дослiдження у роботi i показники загального стану хворих, якi перенесли оперативне втручання з приводу захворювання органiв черевноi порожнини, в процесi дозованого впливу методiв та засобiв фiзичноi реабiлiтацii.
Предмет дослiдження - вплив методiв та засобiв фiзичноi реабiлiтацii, iх лiкувальний i профiлактичний вплив на органiзм людини.
Завдання:
1. На основi аналiзу лiтературних джерел вивчити основнi методи та засоби фiзичноi реабiлiтацii, якi застосовуються для реабiлiтацii хворих пiсля операцiйних втручань з приводу захворювань органiв черевноi порожнини.
2. Застосувати фiзичну реабiлiтацiю до хворих в експериментальнiй групi на всiх етапах лiкування, та вивчити ii ефективнiсть на цих етапах при рiзних рухових режимах.
3. Оцiнити стан хворих до початку та по закiнченню проведення заходiв з фiзичноi реабiлiтацii, в контрольнiй та експериментальнiй групах.
4. Порiвняти i проаналiзувати отриманi результати, виявити рiвень ефективностi застосування фiзичноi реабiлiтацii.
5. Зробити висновки з проведеноi роботи та дати рекомендацii з подальшоi роботи у цьому напрямку.
Робоча гiпотеза. Припустимо, що проведення заходiв фiзичноi реабiлiтацii, буде сприяти посиленню лiкувального впливу на органiзм хворого: нормалiзацii функцiй систем та органiв, запобiганню розвитку рiзних пiсляоперацiйних ускладнень i швидкому видужанню хворих, тобто скороченню лiжко-днiв.
ГЛАВА РЖ ФРЖЗИЧНА РЕАБРЖЛРЖТАЦРЖЯ ХВОРИХ ПРЖСЛЯ ОПЕРАЦРЖЙ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОРЗ ПОРОЖНИНИ (аналiз лiтературних даних)
Роздiл 1. Методи фiзичноi реабiлiтацii хворих пiсля операцiй на органах черевноi порожнини
1.1 Лiкувальна фiзична культура. Клiнiко-фiзiологiчне обТСрунтування ii застосування
Пiсля операцii у хiрургiчних хворих виникають розлади, обумовленi як самим захворюванням, так i порушеннями в органiзмi, пов'язанi з оперативним втручанням, наркозом i гiпокiнезiiю. Операцiя впливаi на органiзм хворого i супроводжуiться болями. При абдомiнальних операцiях перемiщення внутрiшнiх органiв i часткове виведення iх з черевноi порожнини, що супроводжуiться охолодженням, "обсиханням" i значним натягом брижi, викликають перероздратування блукаючого нерва, унаслiдок чого можуть розвитися явища операцiйного шоку: хворий блiдне, пульс сповiльнюiться, потiм прискорюiться, АТ знижуiться [8; 29].
У ЦНС спостерiгаiться перевага гальмових процесiв i порушення рiвноваги мiж процесами порушення i гальмування. Змiнюiться дiяльнiсть органiв кровообiгу, знижуiться ударний i хвилинний обсяг серця, сповiльнюiться швидкiсть кровообiгу, незважаючи на помiрну тахiкардiю, що розвиваiться, зменшуiться маса циркулюючоi кровi, пiдвищуiться ii в'язкiсть, згортання.
Пiсля операцii бiль по ходу операцiйноi рани на черевнiй стiнцi затрудняi дихання. Основний дихальний м'яз - дiафрагма - частково, а iнодi i цiлком виключаiться з акта подиху, особливо на сторонi операцii.
Рiзко знижуiться глибина подиху, зменшуiться життiва iмнiсть легень, порушуiться легенева вентиляцiя, особливо в нижнiх частках легень. Знижуються перистальтика i функцiя вiйкового епiтелiю дрiбних i середнiх бронхiв, що може порушити рефлекс iхнього самоочищення, тобто дренажну функцiю, привести до скупчення мокротиння, закупорцi ним бронхiв i розвитку ателектазiв i пневмонii. При цьому значно погiршуiться газообмiн мiж легенями i кров'ю.
Пiсля операцii на органах черевноi порожнини порушуiться дiяльнiсть шлунково-кишкового тракту, що зв'язано як з оперативним втручанням, так i з гiпокiнезiiю. Знижуiться секреторна i моторна функцiя шлунково-кишкового тракту. Евакуацiя з шлунка в першу добу пiсля операцii рiзко загальмована. Може розвитися атонiя, а iнодi i парез кишечнику. У зв'язку з цим збiльшуiться метеоризм, затримуiться стул, пiдсилюючи хворобливiсть в операцiйнiй ранi (слiд зазначити, що цi порушення спостерiгаються й у тих випадках, коли в ходi операцii шлунково-кишковий тракт не пiддавався травматизацii, наприклад, пiсля ушивання грижового отвору.) Болю, а також незвичне положення тiла ускладнюють сечовипускання, що приводить до зниження дiурезу i застою сечi в сечовому мiхурi.
Характерна недостатнiсть постачання тканин киснем - гiпоксiя. Вона позначаiться на дiяльностi всiх органiв i тканин, але ранiш усього на ЦНС, особливо чуттiвоi до кисневого голодування. До найбiльш яскравих проявiв вiдноситься задишка, невеликий цiаноз шкiрних покривiв, особливо помiтний на губах, кiнчику носа i кiнцiвках. Усi цi порушення можуть мати мiсце при загальному задовiльному станi хворого[28].
У рядi випадкiв у пiсляоперацiйному перiодi, бiлок що надходить з iжею погано засвоюiться органiзмом, це зв'язують з розладом функцii печiнки: Унаслiдок гiпокинезii спостерiгаiться знижена засвоюванiсть вiтамiнiв. Наслiдком цих порушень i погiршення процесiв регенерацii тканин, iмунобiологiчних властивостей органiзму. Змiни, що спостерiгаються, приводять до зниження опору органiзму, роблять хворих бiльш сприйнятливими до iнфекцii грипу, ОРЗ, ангiни Розвиток загального захворювання може привести до гнiйних процесiв в областi пiсляоперацiйноi рани як зовнi, так i усерединi черевноi порожнини, викликати розбiжнiсть швiв, перитонiт та iншi ускладнення
Крiм того, характерним для хворих, якi перенесли операцiю на органах черевноi порожнини, i порушення постави. Звичайно, цi хворi мають типовий вид: тулуб злегка нахилений уперед, голова i плечi опущенi, живiт пiдтримують руками, щоб зменшити хворобливiсть в операцiйнiй областi пiд час рухiв. Така постава ускладнюi дiяльнiсть дихальноi i серцево-судинноi систем. При хiрургiчних втручаннях ЛФК проводиться як в передоперацiйному (при планових операцiях), так i пiсляоперацiйному перiодах.
Пiсляоперацiйний перiод подiляiться на: раннiй пiсляоперацiйний, котрий продовжуiться 3-5 днiв, це катаболiчна фаза пiсляоперацiйна хвороба; пiзнiй - до виписки хворого зi стацiонару (анаболiчна фаза пiсляоперацiйна хвороба); вiддалений - до вiдновлення працездатностi хворого (вiд 15-20-го дня до стабiлiзацii стану).
Крiм того, у стацiонарi iснують наступнi руховi режими: суровий постiльний, постiльний, розширений постiльний, палатний i вiльний.
Пiсля виписки зi стацiонару хворi продовжують лiкування та вiдновлення у полiклiнiках або санаторiях. Тут iснують наступнi руховi режими: щадний, щадно-тренеруючий та тренуючий.
Застосування фiзичноi реабiлiтацii у передоперацiйний перiод можливе тiльки при плановому проведеннi оперативного втручання [5; 7; 28].
1.2 Лiкувальна фiзична культура в рiзнi перiоди реабiлiтацii
Ведучим фактором профiлактики можливих ускладнень i найшвидшоi лiквiдацii наслiдкiв перенесеноi операцii i ЛФК. Методики ЛФК розробляються з урахуванням патогенезу захворювань, клiнiчноi картини, вiку, статтi, стану тренованостi й поставлених лiкувальних завдань, та маi вiдповiдати руховому режиму.
Кожне заняття ЛФК складаiться з трьох роздiлiв, це вступний (пiдготовчий), основний та заключний.
При проведенi занять ЛФК важливим i iндивiдуальний пiдхiд до кожного хворого, з облiком його рухових можливостей, характером та ступенем порушення функцiй, пристосовнiстю до фiзичних вправ та навантажень.
Для досягнення поставлених завдань перед заняттями ЛФК, необхiдно дотримуватися наступних принципiв: поступове збiльшення навантажень та iнтенсивностi вправ протягом усього курсу лiкування, системнiсть та послiдовнiсть виконання вправ, дотримання циклiчностi в чергуваннi вправ, застосування доступних вправ для кожного хворого [7; 8].
1.2.1 Передоперацiйний перiод
Завданнями ЛФК у передоперацiйний перiод i: пiдвищення психоемоцiйного тонусу; полiпшення функцiонального стану серцево-судинноi системи, органiв дихання; полiпшення дiяльностi шлунково-кишкового тракту; навчання хворих вправам раннього пiсляоперацiйного перiоду, дiафрагмальному диханню.
Абсолютним протипоказання для заняття лiкувальноi гiмнастики: важкий загальний стан хворого, обумовлений основним чи супутнiм захворюванням; висока температура (38 - 390С); стiйкий болючий синдром; анемiя; небезпека кровотечi [5; 6].
При вiдсутностi протипоказань ЛГ призначаiться з перших днiв надходження хворого в стацiонар. Фiзичнi вправи виконуються в в.п. лежачи на спинi, на боцi, сидячи, стоячи. Дозування навантаження визначаiться клiнiчним проявом захворювання, вiком хворого, його фiзичною i функцiональною пiдготовленiстю. Заняття проводять 1 - 2 рази в день у день iндивiдуальним чи малогруповим методом [8].
1.2.2 Раннiй пiсляоперацiйний перiод
Катаболiчна стадiя системноi прогресивноi реакцii настаi вiдразу ж пiсля операцii i продовжуiться кiлька днiв, у залежностi вiд патологiчного процесу, ваги хiрургiчного втручання, реактивностi органiзму (раннiй пiсляоперацiйний перiод). РЖнодi ця фаза затягуiться в зв'язку з болями в операцiйнiй ранi, легеневоi гiповентиляцii (гiпоксiями i гiперкапнiями), атонiiю шлунка, парезом кишечнику й iнших порушень [1; 6]
Завдання ЛФК у цьому перiодi: профiлактика можливих ускладнень (гiпостатичноi пневмонii, атонii шлунка i кишечнику, утворення тромбозiв, профiлактика спайкового процесу, формування еластичного рухливого рубця i iн.). Полiпшення загального i мiсцевого кровообiгу та лiмфоутворення, пiдвищення психоемоцiйного тонусу хворого i навчання навичкам самообслуговування [8].
ЛГ протипоказана при загальному важкому станi хворого, зумовленого шоком, кровотечею, гострою серцево-судинною недостатнiстю, розлитим перитонiтом, iнтоксикацiiю органiзму.
Режим суворий постiльний: положення хворого лежачи на спинi; при вiдсутностi протипоказань ЛГ призначаiться з перших годин пiсля операцii; у заняття включаються дихальнi вправи статистичного характеру з використанням прийомiв вiдкашлювання i динамiчних вправ для дистальних вiддiлiв кiнцiвок.
Режим постiльний: положення хворого лежачи, напiвсидячи i сидячи; широко використовуiться в заняттях вправи для всiх суглобiв у сполученнi з дихальними вправами статистичного i динамiчного характеру.
ЛГ проводиться 3-4 рази в день по 5-7 хвилин iндивiдуальним методом. Рекомендуються i самостiйнi заняття [7].
1.2.3 Пiзнiй пiсляоперацiйний перiод
У цьому перiодi симпато-адреналова активнiсть нормалiзуiться, iнтенсивнiсть бiлково-жирового катаболiзму знижуiться. У бiльшостi хворих припиняються болi, показники гемодинамiки стають стiйкими, нормалiзуiться робота травного тракту, тобто мова йде про перехiдну стадiю постагресивноi реакцii, що настаi в середньому через 3-7 днiв i буваi чiтко виражена в перiод видужання хворого.
Завдання ЛФК у пiзньому пiсляоперацiйному перiодi: вiдновлення життiво важливих функцiй органiзму (кровообiгу, дихання, травлення, обмiну речовин), стимуляцiя процесiв регенерацii в областi хiрургiчного втручання, змiцнення м'язiв черевного преса, адаптацiя серцево-судинноi системи й органiв дихання до зростаючого фiзичного навантаження.
Руховий режим палатний: у заняттях ЛГ використовуються активнi для всiх суглобiв i м'язових груп, дихальнi вправи (статичного i динамiчного характеру) i вправи для м'язiв тулуба, що хворий виконуi в в. п. лежачи i сидячи. Тривалiсть заняття складаi вiд 10 до 15 хвилин, проводиться 2-3 рази в день iндивiдуальним чи мало груповим методом. Рекомендовано дозованi прогулянки, елементи трудотерапii, малорухомi iгри.
Руховий режим вiльний. Заняття ЛГ проводяться в гiмнастичному залi мало груповим чи груповим методом протягом 20-30 хвилин. Широко використовуються фiзичнi вправи динамiчного i статичного характеру для всiх груп м'язiв i суглобiв тулуба; вправи з гiмнастичними знаряддями, з обтяженням i опором, у гiмнастичноi стiнки. Рiзноманiтяться вихiднi положення при виконаннi вправ: лежачи, сидячи та стоячи. Рекомендуiться дозована ходьба в середньому темпi в межах 2-3 поверхiв, малорухомi iгри, трудотерапiя. Можливi водянi процедури: обтирання, обливання i сонячнi ванни (вiд 5 до 10 хвилин) [4;29].
1.2.4 Вiддалений пiсляоперацiйний перiод
Видужуючий органiзм переходить на новий функцiональний рiвень, що характеризуiться мобiлiзацiiю ендокринно-вегетативних механiзмiв, спрямованих на стимуляцiю процесiв синтезу, глiкогену, бiлкiв, з переважною активацiiю парасимпатичноi вегетативноi нервовоi системи i гiперпродукцiiю анаболiтичних гормонiв [7].
Завдання ЛФК: тренування серцево-судинноi системи й органiв дихання до зростаючого фiзичного навантаження, повне вiдновлення працездатностi хворого. Пiсля виписки хворого зi стацiонару варто продовжувати регулярнi заняття в умовах полiклiнiки чи санаторiю. У заняттях ЛГ використовуються фiзичнi вправи, що мають загальнотонiзуючий вплив на рiзнi системи органiзму, вправи для змiцнення м'язiв черевного преса (з метою профiлактики рецидиву пiсляоперацiйноi грижi), коригуючi вправи для вироблення правильноi постави, вправи для рiвноваги, на координацiю рухiв, включаються дозована ходьба на рiзнi дистанцii, теренкур, елементи спортивних iгор, ходьба на лижах, плавання й iн. [8].
1.3 Особливостi методики лiкувальноi фiзкультури в залежностi вiд характеру захворювання
Характер захворювань, що послужили причиною хiрургiчного втручання, породжуi особливостi методики лiкувальноi фiзкультури.
При апендицитi особливостi лiкувальноi фiзкультури залежать вiд характеру запалення червоподiбного вiдростка. При катаральному апендицитi дихальнi вправи, вправи для рук i лiвоi ноги призначають вже з першоi годинник пiсля операцii: повороти на бiк - у першу добу, уставання з лiжка - на 2-3-й день. При гангренозному апендицитi в першi 3-4 дня призначають тiльки дихальнi вправи, елементарнi вправи для верхнiх кiнцiвок, а для нижнiх - рухи тiльки в дистальних вiддiлах. Руховий режим розширюють при стиханнi явищ роздратування очеревини i полiпшеннi загального стану хворого. При перфоративному апендицитi, часто ускладненому гнiйним перитонiтом, лiкувальну фiзкультуру застосовують лише пiсля стихання гострих перитонеальних явищ, починаючи з вправ для грудного подиху, вправ, зв'язаних iз самообслуговуванням, розширюють iхнi застосування при сприятливому плинi захворювання. У цей же перiод призначають лiкувальний масаж (поглажування, розминання нижнiх кiнцiвок).
Пiсля грижесiчення застосовують звичайну методику лiкувальноi фiзкультури, у раннiй пiсляоперацiйний перiод уникають вправ, що пiдвищують внутрiшньочеревний тиск i натяг тканин в областi проведеноi операцii. Поворот на бiк дозволяють на 2 - 3-ю добу, сiдати - на 4-5-й (дiтям на 3-4-й) день, уставати - на 8-9-й (дiтям на 5-6-й) день пiсля операцii. Першi 7-10 днiв уникають вправ, що вимагають напруги м'язiв живота, рiзких видихiв. Цим прагнуть зменшити небезпеку рецидиву грижi.
Пiсля резекцii кишок лiкувальну фiзкультуру призначають трохи пiзнiше, у тому числi сидiння - з 5-6-го дня, уставання i ходьбу - з 8-10-го дня. Першi 2 - 3 тижнi варто утримуватися вiд застосування вправ, що вимагають напруги м'язiв передньоi черевноi стiнки.
Пiсля операцii на жовчних протоках з 2-го дня застосовують вправи для грудного подиху, руху по самообслуговуванню. З 3-го дня включають повороти тулуба спочатку на правий бiк (мiсце операцii), а потiм - на лiвий. З 3-4-го дня призначають черевний подих, з 5-6-го дня - сидiння, з 7-8-го - уставання з лiжка, з 10-12-го дня - ходьбу. У першi 7 - 8 днiв пiсля видалення жовчного мiхура уникають вправ, зв'язаних з iнтенсивною напругою м'язiв черевноi стiнки. Дiтям перших мiсяцiв життя вже в першу добу пiсля операцii призначають масаж грудноi клiтки i кiнцiвок (поглажування), з 2-3-го дня - пасивнi вправи для кiнцiвок, рефлекторнi вправи i легкий масаж живота, з 5-6-го дня використовують усi вихiднi положення (В.П.) i вправи, що вiдповiдають стану i рiвню розвитку дитини. У випадку застосування при операцii великих розрiзiв м'язiв i апоневрозiв, залишення дренажiв i тампонiв протягом раннього пiсляоперацiйного перiоду уникають призначення рухiв, зв'язаних з рiзкою напругою м'язiв передньоi черевноi стiнки, здатних викликати зсув i перегин дренажiв. Крiм того, корисно фiзичнi вправи проводити при фiксацii черевноi стiнки чи бинтуванням бандажем. Частiше активнi повороти на бiк дозволяють з 6 - 7-го дня, сидiння з 8-10-го дня, уставання i ходьбу - з 10-12 дня. До утворення мiцного зрощення (2-3 тижня) уникають призначати вправи, зв'язанi з рiзкою напругою i розтяганням м'язiв черевноi стiнки, значним пiдвищенням внутрiшньочеревного тиску з метою попередження можливоi розбiжностi чи прорiзування швiв. З перших днiв можна використовувати масаж (поглажування i легке розминання) грудноi клiтки i кiнцiвок. Число прийомiв масажу збiльшують поступово з 3-4-го дня. Широке застосування прийомiв класичного лiкувального масажу передньоi черевноi стiнки припустимо лише пiсля мiцного зрощення тканин.
У раннiй пiсляоперацiйний перiод при операцiях на нирках, сечоводах i сечовому мiхурi застосовують ту ж методику, що i пiсля операцiй на кишечнику. Поглиблений подих черевного типу в першi днi пiсля операцii рекомендують виконувати обережно. При наявностi дренажних трубок виключають нахили вперед i руху, що можуть сприяти iхньому зсуву, чи перегину утрудненню вiдтоку по них сечi. Тому доцiльнi в.п. лежачи на оперованому боцi i перехiд у положення сидячи зi звiшеними ногами. При перекладi хворого в положення стоячи доцiльно фiксувати черевну стiнку широкою пiдтримуючою пов'язкою.
У пiзньому i вiддаленому пiсляоперацiйному перiодах засобами лiкувальноi фiзкультури прагнуть вiдновити повноцiннi рухи в поперековому вiддiлi хребта, нормальну поставу, адаптацiю органiв черевноi порожнини до перемiщень i струсiв, що зустрiчаiться в побутовiй i виробничiй обстановцi, змiцнити м'яза черевного преса.
Пiд впливом занять ЛФК прискорюiться крово- та лiмфоток, лiквiдуються застiйнi явища в легенях i паренхiматозних органах, завдяки цьому полiпшуються трофiчнi процеси в м'язах, пiдвищуiться мтАЩязовий тонус, прискорюються регенеративнi процеси [6; 7; 11].
1.4 Масаж пiсля оперативного втручання на органах черевноi порожнини
Як вiдомо пiсляоперацiйний перiод, характеризуiться надзвичайною нестiйкiстю функцiональних показникiв органiв дихання i кровообiгу. Тому швидкiсть i повноцiннiсть вiдновлення здоров'я хворих пiсля операцii залежить вiд компенсаторноi перебудови всiх органiв i систем особливо органiв дихання i кровообiгу. Природно, що ця перебудова може бути досягнута не тiльки медикаментозною терапiiю i застосуванням лiкувальноi фiзкультури в раннiй термiн, але й застосуванням загального, пiзнiше сегментарного, масажу.
У плинi перших днiв пiсля операцii фiзичнi можливостi хворих обмеженi, i вони часто вiдмовляються вiд виконання фiзичних вправ, що рекомендуються. Масаж, на вiдмiну вiд лiкувальноi фiзкультури, не вимагаi вольовоi напруги хворого i i самою ощадливою формою пiдвищення загального тонусу органiзму. Методика масажу в ранньому пiсляоперацiйному перiодi розроблена i впроваджена в лiкувальну практику В.И. Дубровським.
Завдання та механiзм дii раннього масажу.
3авданнями раннього масажу i загальний вплив на органiзм хворого, пiдвищення загального тонусу, полiпшення кровообiгу, подиху, стимулювання регенеративних процесiв i попередження ряду пiсляоперацiйних ускладнень (особливо пневмонiй, тромбофлебiтiв i емболii).
Пiд впливом масажу прискорюiться крово- та лiмфоток, лiквiдуються застiйнi явища в легенях i паренхiматозних органах, завдяки цьому полiпшуються трофiчнi процеси в м'язах, прискорюються окислювально-вiдновнi процеси, пiдвищуiться температура шкiри i знижуiться температура тiла, полiпшуiться функцiя шлунково-кишкового тракту. Масаж надаi тонiзуючу дiю на центральну периферичну нервову систему, серцево-судинну систему, знижуi психогенне гальмо, що часто виникаi пiсля важких операцiй, оказуi тонiзуючу дiю на нервово-психiчну сферу.
Протипоказання до загального масажу.
1. Гостра серцево-судинна недостатнiсть.
2. Емболiя легеневоi артерii.
3. Ниркова i печiнкова недостатнiсть.
4. Розповсюдженi гострi шкiрнi алергiйнi реакцii.
Методика загального масажу.
Першу процедуру загального масажу проводять на операцiйному столi негайно ж пiсля закiнчення операцii, а в наступнi днi в реанiмацiйному вiддiленнi чи в пiсляоперацiйнiй палатi 1-3 рази в день протягом 3-5 доби. Хворого роздягають i проводять масаж, пiсля чого вкривають ковдрою i призначають вдихання зволоженого кисню через катетер чи маску в протягом 10-15 хв.
Тривалiсть масажу залежить вiд вiку хворого, обсягу оперативного втручання i коливаiться вiд 15 до 25 хв. Перед процедурою мас варто пiдрахувати пульс, вимiрити артерiальний тиск i визначити частоту дихання.
Доцiльно дотримувати наступноi послiдовностi масажу рiзних частин тiла:
1. Масаж нижнiх i верхнiх кiнцiвок.
2. Масаж грудноi клiтки та шиi.
3. Масаж живота.
4. Масаж спини.
Процедура масажу складаiться з пiдготовчоi, основноi i заключноi частин. Метою пiдготовчоi частини i вплив на екстерорецепторний апарат шкiри i полiпшення крово- i лiмфотока масуючоi областi. У пiдготовчiй частинi масажу використовують площинне i обхоплююче поглажуваня. В основнiй частинi масажу проводять розтирання, енергiйне розминання, вiбрацiю. У заключнiй частинi застосовують поглажування i струшування м'язiв. З урахуванням характеру оперативного втручання масаж проводять у положеннi хворого на спинi, а масаж спини виконують у положеннi на боцi. Пiсля лапаротомii здiйснюють вплив на паравертебральнi зони спинномозкових сегментiв S5 - S1, L5 - L1, D12 - D7.[5; 10; 21].
1.5 Фiзiотерапiя пiсля оперативного втручання на органах черевноi порожнини
Вплив фiзiотерапевтичних процедур на органiзм хворих пiсля оперативного втручання з приводу захворювань органiв черевноi порожнини проявляiться у лiквiдацii больового синдрому, нормалiзацii секреторноi та моторноi функцii внутрiшнiх органiв, зменшення активностi запальних процесiв, полiпшення трофiки органiв, полiпшення регенеративних процесiв. В загалi фiзiотерапевтичнi фактори сприяють захиснiй мобiлiзацii сил органiзму.
РЖснуi 10 класiв штучних та природних фiзiотерапевтичних факторiв.
Клас 1: електричнi струми низькоi напруги. До нього входять гальванiчний струм i лiкарський електрофорез, iмпульснi струми постiйного i перемiнного напрямку.
Клас 2: електричнi струми високоi напруги. Сюди входять дарсонвалiзацiя i дiатермiя.
Клас 3: електричнi i магнiтнi поля. До цiii групи вiдносяться постiйне електричне поле високоi напруги, постiйне магнiтне поле низькоi частоти, перемiнне магнiтне поле високоi частоти, перемiнне електричне поле ультрависокоi частоти, електромагнiтне поле надвисокоi частоти.
Клас 4: свiтло. Входять iнфрачервоне, видиме, ультрафiолетове, монохроматичне (когерентне) випромiнювання.
Клас 5: механiчнi коливання. Вони включають iнфразвук - вiбрацiю, ультразвук.
Клас 6: штучне повiтряне середовище. До нього вiдносяться аероiони, гiдроаероiони, аерозолi i електроаерозолi.
Клас 7: змiнюваний повiтряний тиск.
Клас 8: радiоактивнi фактори. До нього входять радонова вода, альфа-аплiкатори.
Клас 9: водолiкувальнi фактори. До них вiдносяться прiсна вода, мiнеральнi води, що готуються штучно.
Клас 10: теплолiкувальнi фактори. Вони включають грязi, торф, парафiн, озокерит [15].
Для фiзичноi реабiлiтацii хворих з хiрургiчними захворюваннями органiв черевноi порожнини використовують наступнi фiзiотерапевтичнi процедури.
У перiод пiдготовки хворого до операцii, у випадку вiдсутностi протипоказань, доцiльно застосовувати електросвiтлолiкування, аероiоно-, аерозольтерапiю.
З метою посилення седативного ефекту рацiональною психотерапiiю i лiкувальною гiмнастикою застосовуються електросон, гальванiзацiя по С. Б. Вермелю.
Припустимо проведення процедур електросну одночасно декiльком хворим у загальнiй палатi - з облiком iхнього нервово-психiчного статусу зокрема, при ослабленнi гальмово-збудливих процесiв. Доцiльне використання низьких частот (4-15 Гц при силi струму до 15 мА). Методом вибору при цьому i транскранiальна стимуляцiя, зокрема, мезодiенцефальна модуляцiя з застосуванням апарата МДМ-101 по 15-20 хвилин щодня.
В усiх випадках майбутнього iнгаляцiйного наркозу, особливо в осiб лiтнього i похилого вiку, при супутнiх серцево-легеневих захворюваннях доцiльне проведення гелiй-кисневих iнгаляцiй. Спiввiдношення компонентiв дихальноi сумiшi при цьому: кисню - 33 %, гелiю - 67 %; процедури проводяться щодня по 20-30 хвилин. При супутнiй бронхiальнiй астмi експозицiю процедур варто збiльшити до 45 хвилин 2-3 рази день.
Ультрафiолетове опромiнення (УФО) у передоперацiйному перiодi проводять у виглядi загальних групових чи iндивiдуальних опромiнень, починаючи з 1/4 бiодози, доводячи до 3 бiодоз на передню i задню поверхню по черзi (областями чи полями по черзi). За показниками застосовують локальне опромiнення комiрковоi областi по 3 поля щодня. Методикою вибору i лазерне опромiнення у видi сегментарних локальних скануючих чи крапкових рефлекторних впливiв. Можна використовувати як червоний, так i iнфрачервоний лазер.
Фiзiотерапiя при оперативних втручаннях на органах черевноi порожнини застосовуiться при ускладненнях. При iнфiльтратах, флегмонi в областi пiсляоперацiйного шва застосовуються УВЧ на область шва через пов'язку, опромiнення лампою солюкс; УФО областi рани i навколишньоi шкiри по 3-4 бiодози пiд час перев'язок.
При утвореннi спайок у черевнiй порожнинi пiсля операцiй для тонiзацii i змiцнення м'язiв черевноi стiнки застосовують наступнi види фiзiотерапевтичних процедур: iндуктотермiю, сантиметровi хвилi (СМХ), дiадинамотерапiю (ДДТ) на область сонячного сплетiння, грязьовi, парафiновi чи озокеритовi аплiкацii на область живота.
Протизапальнi методи УВЧ-терапiя. Цей метод прискорюi реТСiонарну гемо- i лiмфодинамiку, у тому числi в судинах мiкроциркуляторного русла; усуваi спазм гладких м'язiв судин, сприяi збiльшенню змiсту фiбриногену, активацii плазменного попередника тромбопластина i зростанню толерантностi плазми до гепарину в першi 2-3 добу пiсля утворення рани, а в наступному активацii плазминогена, що збiльшуi розплавлювання фiбрину. Електричне поле УВЧ сприяi вiдокремленню запального вогнища, пiдвищенню проникностi ендотелiя, мiграцii в рань полiморфно-клiтинних лейкоцитiв, макрофагiв з активацiiю лейкоцитарних i лизосомальних ферментiв - протеаз, кислих фосфотаз. В другiй фазi ранiвого процесу застосування електричного полючи УВЧ стимулюi функцiональну активнiсть, рiст судинних елементiв грануляцiйноi тканини. У першiй фазi ранiвого процесу УВЧ-терапiю призначають у нетеплових дозуваннях, у другий - у субтеплових i теплових. Можливе застосування цього методу в третiй фазi - для полiпшення епителизацii (тепловi дозування). Застосовують электрическоеполе УВЧ iз частотою 40,68 i 27,12 МГЦ, потужнiстю 20-40 Ут. Призначають щодня по 10-12 хв.; курс вiд 5 до 10 процедур (у залежностi вiд фази запалення - при призначеннi тiльки в першiй фазi курс коротше).
Парафiнотерапiя. Полiпшуi кровообiг у ранi, що приводить до розсмоктування iнфiльтратiв i стимуляцii пролiферативних i репаративних процесiв у тканинах. Застосовують переважно в третiй фазi загоiння ран, однак для прискорення росту грануляцiй допускаiться застосування в другiй фазi. У таких випадках роблять аплiкацiю парафiну на очищену ранiву поверхня iз широким захопленням навколишньоi здоровоi шкiри через 2-3 шаруючи стерильноi марлевоi серветки на 1-3 г (щодня; курс 6-10 процедур) чи тривалi аплiкацii (до 4-7 дiб): свiжий парафiн, двiчi профiльтрований i прокип'ячений, наносять на рану пульверизатором, потiм зверху шар парафiну кюветно-апплiкацiонним способом (аплiкацiю прибинтовують). Цей метод фiзичного лiкування пiдсилюi стимуляцiю тканин пiд парафiновою ВлпломбоюВ» продуктами розпаду, тому що вони не можуть бути вилученi з ексудатом. Процедури не проводять при рясному гнiйному вiдокремлюванню, наявностi сiрих грануляцiй iз гнiйним нальотом, запальних змiнах шкiри навколо рани. З появою ознак iнтоксикацii (пiдвищення температури тiла, озноб) аплiкацiю необхiдно негайно зняти. Можливе застосування сумiшi Лепского (75 % парафiну, 25 % рослинноi чи олii риб'ячого жиру, з додаванням 0,1 м риванолу), що наносять у розiгрiтому видi i залишають на кiлька днiв. Процедури проводять щодня; курс 8-10 процедур. [10; 17; 27]
1.6 Дiiтотерапiя
Дiiтотерапiя i важливою складовою частиною комплексноi реабiлiтацii хворих пiсля оперативного втручання на органах черевноi порожнини.
Харчування в пiсляоперацiйному перiодi будуiться виходячи з того, що в багатьох хворих розвиваiться дефiцит бiлка, вiтамiнiв, тенденцiя до ацидозу, зневоднювання. Дiiтотерапiя спрямована на корекцiю метаболичних порушень, забезпечення фiзiологiчних потреб органiзму в харчових речовинах i енергii, захисту уражених органiв, пiдвищення опiрностi органiзму i стимуляцiю загоiння операцiйноi рани.
Застосовують номерну систему лiкувальних дiiт - вiд 0-нульових до № 15 по М.РЖ. Певзнеру (вiд грецького diaita - спосiб життя - спецiально пiдiбраний по кiлькостi, хiмiчному складу, енергетичнiй цiнностi i кулiнарнiй обробцi рацiон, а також режим харчування). Ця система забезпечуi iндивiдуальнiсть лiкувального харчування для людей з рiзними захворюваннями. Деякi дiiти мають кiлька варiантiв, що позначають буквами в номерi основноi дiiти. Особливу групу дiiт складають нульовi (чи хiрургiчнi) дiiти, а також спецiальнi розвантажувальнi дiiти.
Дiiта № 0, 0б, 0в тАУ застосовуiться у першi днi пiсля операцiй на стравоходi, шлунку i кишках, прийом iжi i рiдини через рот забороняiться.
Дiiта № 1 тАУ застосовуiться при затиханнi загострення виразковоi хвороби, протягом 6-12 мiс. пiсля загострення, а також при гастритах з пiдвищеною кислотнiстю.
Дiiта № 1а - застосовуiться при загостреннi виразковоi хвороби, загострення хронiчного гастриту з пiдвищеною кислотнiстю
Дiiта № 1б - застосовуiться при затиханнi загострення виразковоi хвороби i хронiчних гастритiв з пiдвищеною кислотнiстю.
Дiiта №2 - застосовуiться при хронiчних гастритах з зниженою кислотнiстю чи при ii вiдсутностi, хронiчнi колiти (поза загостренням).
Дiiта № 3 - застосовуiться при атонiчних запорах.
Дiiта № 4 - застосовуiться при гострих захворюваннях кишечнику та загостреннях в перiод триваючого поносу.
Дiiта № 4а - застосовуiться при колiтах з перевагою процесiв шумування.
Дiiта № 4б - застосовуiться при хронiчних колiтах в стадii загасаючого загострення.
Дiiта № 4в - застосовуiться при гострих захворюваннях кишечнику в перiод видужання як перехiд до рацiонального харчування; хронiчнi захворювання кишечнику в перiод загасання загострення, а також поза загостренням.
Дiiта № 5 - застосовуiться при захворюваннях печiнки, жовчного мiхура, жовчовивiдних шляхiв поза стадiiю загострення.
Дiiта № 5а - застосовуiться при хронiчних панкреатитах.
Дiiта № 6 - застосовуiться при подагрi, нирковокамтАЩянiй хворобi з вiдходженням каменiв, що складаються переважно з уратiв
Дiiта № 7 - застосовуiться при хронiчних захворюваннях нирок з вiдсутнiстю явищ хронiчноi нирковоi недостатностi.
Дiiта № 7а - застосовуiться при гострих ниркових захворюваннях (нефрит гострий чи його загострення).
Дiiта № 7б - застосовуiться при затиханнi гострого запального процесу у нирках.
Дiiта № 8 - застосовуiться при ожирiннi як основне захворювання чи супутньому при iнших хворобах, не потребуючих спецiальних дiiт.
Дiiта № 9 - застосовуiться при цукровому дiабетi середньоi i легкоi важкостi.
Дiiта № 10 - застосовуiться при захворюваннях серцево-судинноi системи з недостатнiстю кровообiгу ступеня РЖ-РЖРЖ.
Дiiта № 11 - застосовуiться при туберкульозi легень, кiсток, лiмфатичних вузлiв, суглобiв при нерiзкому загостреннi чи загасаннi, виснаження пiсля iнфекцiйних хвороб, операцiй, травм.
Дiiта № 12 - застосовуiться при функцiональних захворюваннях нервовоi системи.
Дiiта № 13 - застосовуiться при гострих iнфекцiйних захворюваннях.
Дiiта № 14 - застосовуiться при нирковокамтАЩянiй хворобi (фосфатурiя).
Дiiта № 15 - застосовуiться при рiзних захворюваннях, що не вимагають спецiальноi дiiтотерапii.
Бiльш детальнiше розглянемо дiiту № 1, яка бiльш показана для хворих, оперованих iз приводу виразковоi хвороби, а дiiта № 1-хiрургiчна для хворих, оперованих iз приводу раку чи полiпозу шлунка, при поганому перенес
Вместе с этим смотрят:
РЖсторiя виникнення та розвитку масажу
Аборты
Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть
Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв
Алгоритм оказания неотложной помощи при кардиологических заболеваниях и отравлениях