Теорii походження людини

Змiст

1. Основнi теорii походження людини

2. Теорiя Чарльза Дарвiна

3. Основнi етапи еволюцii людини

4. Антропогенез

Висновок

1. Теорii походження людини

Проблема походження людини цiкавила людство у всi часи. Це одна з найбiльш важливих проблем природознавства. Тлумачення загадки походження людини завжди залежало вiд ступеня культурного та суспiльного розвитку. Первiснi люди вважали, що iх предки походять вiд тварин. Так, американськi iндiйцi з племенi iрокезiв вважали своiм прародичем болотяну черепаху, деякi племена Схiдноi Африки тАФ гiiну. РЖндiйцi Калiфорнii вiрили у те, що вони нащадки степових вовкiв тАФ койотiв.

У бiблейського мiфу про створення людини i, проте, i бiльш древнi попередники. Набагато старше його, наприклад, вавiлонська легенда, згiдно якоi людина була вилiплена з глини, змiшаноi з кров'ю бога Бiла. З глини ж вилiпив людину i староiгипетський бог Хнум. Взагалi глина тАФ основний матерiал, з якого боги лiпили людей в легендах багатьох племен i народiв. Деякi з народностей навiть появу рас пояснювали кольором використовуваноi богами, глини: з бiлоi тАФ бiла людина, з червоноi тАФ червоний i коричневий i т.п.

Подiбнi уявлення iснували серед людей столiттями. РЖ зараз iснуi гiпотеза, яка стверджуi, що людина була створена надприродною iстотою Богом.

Але одночасно ще в давнину зародилася i iнша думка тАФ iдея про природне походження людини. Спочатку вона була просто здогадкою, яка несла в собi зерно iстини. Так, давньогрецький мислитель Анаксимандр з Мiлета (VIIтАФVI ст. до н.е.) вважав, що живi iстоти виникли з мула, нагрiтого сонцем, i що поява людей також пов'язана з водою. РЗх тiла, на його думку, спочатку мали рибоподiбну форму, яка змiнилася, як тiльки вода викинула людей на сушу.

РЖ тодi ж, в античнi часи, виникла думка про схожiсть людини i мавпи. Ганнон з Карфагена вважав, наприклад, що горили захiдно-африканського побережжя тАФ люди, покритi шерстю. Такi уявлення цiлком зрозумiлi: людиноподiбнi мавпи здавна вражали людей своiю схожiстю з людиною i нерiдко iх називали "лiсовими людьми". РЖ пiзнiше думка про спорiдненiсть людини i мавпи приходила в голову багатьом ученим.

Вiдповiсти ж на питання про виникнення та розвиток людини, ТСрунтуючись лише на анатомiчних дослiдженнях i порiвняннi людей з найближчими до людини ссавцями (перш за все з мавпами), було неможливо. В першу чергу слiд було вирiшити у всiй повнотi проблему закономiрноi еволюцii природи в цiлому.

Розвиток мореплавання, великi географiчнi вiдкриття вiдкривали людям все новий вигляд тварин i рослин. Вперше класифiкацiю рослин i тварин склав шведський вчений Карл Лiнней. Результати своii роботи вiн виклав у працях: "Система природи" та "Фiлософiя ботанiки". Вiн одним iз перших звернув увагу на дивну подiбнiсть людини i людиноподiбних мавп, об'iднавши iх в одне сiмейство тАУ ряд Приматiв. Саме за пропозицiiю К. Лiннея людина одержала родову i видову назву тАУ Homo sapiens тАУ людина розумна. Можна сказати Карл Лiнней заклав фундамент теорii Дарвiна.

Першу гiпотезу про походження людини запропонував Жан Батист Ламарк. Вiн висловив гiпотезу про природне походження людини вiд давнiх мавп, якi перейшли до прямоходiння. Вчений вбачав рушiйну i спрямовану силу еволюцiйного процесу в непiзнаному внутрiшньому прагненнi природи до прогресу. Еволюцiйнi змiни, на думку Ламарка, мають пристосовний характер. Зокрема, пристосовнi змiни рослин i тварин виникають пiд безпосереднiм дiiю факторiв навколишнього середовища. Своi еволюцiйнi iдеi найбiльш повно Ж. Б. Ламарк виклав у працi "Фiлософiя зоологii", яку було опублiковано в 1809 р. Ламарк видiляi два основних напрямки еволюцii: градацiю (схiдчасте пiдвищення рiвня органiзацii) та пристосувальну диференцiацiю видiв. РЖ хоча Ламарк не змiг розкрити причин людського генезису, його iдеi зробили величезний вплив на розвиток науковоi думки, зокрема великого англiйського природодослiдника Ч. Дарвiна.

2. Теорiя Чарльза Дарвiна

Англiйський натуралiст, Чарльз Дарвiн у своiх роботах "Походження людини та статевий добi" (1871 р.) i "Про вираження емоцiй у людини i тварин" (1872 р.). Вiн узагальнив величезний матерiал, що був накопичений до 70-их рокiв XIX ст. та довiв, що людина принципово не вiдрiзняiться вiд iнших видiв тварин i ii еволюцiя вiдбувалася пiд дiiю тих же бiологiчних чинникiв еволюцii тАФ спадковоi мiнливостi, боротьби за iснування, природного добору. Цi iдеi Ч. Дарвiн пiдтвердив багатьма незаперечними доказами. Наведенi ним докази тваринного походження людини у найзагальнiшому виглядi зводяться до:

порiвняльно-анатомiчноi схожостi (подiбноi будови) людини та iнших тварин;

порiвняльно-ембрiологiчноi схожостi (подiбностi зародкiв) людини й тварин;

наявностi у людини рудиментiв та атавiзмiв.

Таким чином, Ч. Дарвiн, дослiджуючи проблему природного походження людини, звернув основну увагу на людину як на бiологiчний вид тАФ Ноmo sapiens. У той же час людина вiдрiзняiться вiд усiх тварин, включаючи людиноподiбних мавп, якiсною своiрiднiстю. Детально розглянув Дарвiн i "спосiб" розвитку людини вiд якоiсь нижчоi форми. Творець еволюцiйноi теорii постарався врахувати при цьому всi можливi чинники: вплив середовища, тренування окремих органiв, зупинки в розвитку, зв'язок мiж мiнливiстю рiзних частин органiзму. Вiн вiдзначив, що величезна перевага в порiвняннi з iншими видами живих iстот люди одержали завдяки прямоходженню, формуванню руки, розвитку мозку, виникненню мови. Всi цi властивостi, на думку Дарвiна, людина придбала в процесi природного вiдбору.

Порiвнюючи розумовi здiбностi людини i тварин, Ч. Дарвiн зiбрав велику кiлькiсть фактiв, що доводять, що людини i тварин зближують не тiльки деякi iнстинкти, але i зачатки вiдчуттiв, цiкавiсть, увагу, пам'ять, наслiдування i уяву. Учений розглядав також проблему мiсця людини в природi. Вiн висловив припущення, що нашими предками були мавпи "людиноподiбнiй пiдгрупi", якi, проте, не були схожi нi з однiiю з мавп, що нинi живуть. Прабатькiвщиною людини Дарвiн рахував Африку.

Ця особливiсть видiляi людину серед iнших представникiв усього тваринного свiту i полягаi в тому, що вона i iстотою бiосоцiальною. На бiосоцiальну природу людини вказував Ф. Енгельс. У роботi "Роль працi в процесi перетворення мавпи на людину" (1876 р.) вiн показав, що саме соцiальний, тобто суспiльний спосiб життя i колективна праця видiлили людину з тваринного свiту, а сам процес працi став основним фактором, що змiнив природу людини.

Отже як ми бачимо iснуi багато теорiй походження людини. На сьогоднi основними теорiями походження людини вважаються теорiя Дарвiна i теорiя зовнiшнього втручання. У простому варiантi остання теорiя передбачаi людей нащадками iнопланетних iстот. Складнiшi варiанти теорii припускають також можливiсть породження людини розумноi методами генноi iнженерii, управлiння еволюцiйним розвитком земного життя силами позаземного сверхразума i т.п. На сьогоднi ученi так i не пришли до iдиноi думки, як появилася людина.

3. Основнi етапи еволюцii людини

людина еволюцiя дарвiн антропогенез

Згiдно з палеонтологiчними даними, вiд примiтивноi групи давнiх ссавцiв тАФ комахоiдних тАФ близько 35 мли. рокiв тому вiдокремилася група тварин, вiд якоi походять примати. РЖз сучасних форм найбiльш близькими до них i тупайя тАУ нижчi серед сучасних приматiв. РЖз приматами, особливо з напiвмавпами, iх зближуi будова черепа, збiльшенi розмiри мозку поряд iз редукованим нюховим вiддiлом, свобода рухiв великих пальцiв кистей та iн.

Викопнi антропоiди. Вiд предкiв сучасних тупайя у палеогенi кайнозойськоi ери вiдокремилася гiлка, яка дала предкiв сучасних людиноподiбних мавп тАФ парапiтекiв: невеликi тварини, якi мешкали на деревах i харчувалися рослинами й комахами. РЗх щелепи й зуби були подiбнi до щелеп i зубiв людиноподiбних мавп.

Вiд парапiтекiв походять проплiопiтекi: невеличкi мавпи, якi харчувалися рослинною iжею. Згодом вiд них виникли орангутанги, гiбони та дрiопiтеки (вимерле вiдгалуження деревних мавп тАФ дрiопiтеки, якi з'явилися 17-18 млн рокiв тому в неогенi i вимерли близько 8 млн рокiв тому).

За 10 млн рокiв життя в тропiчних лiсах у дрiопiтекiв сформувалися переднi кiнцiвки, пристосованi до пересування по деревах i добування iжi, великий головний мозок з добре розвинутими руховими вiддiлами. Сучаснi антропологи припускають, що популяцii дрiопiтекiв розселилися в рiзних мiсцях: предковi форми сучасних людиноподiбних мавп тАФ у дощових тропiчних лiсах (де вони пересувалися, в основному чiпляючись переднiми кiнцiвками за гiлки, тАФ тут утворилося два види мавп: горила й шимпанзе). РЖншi популяцii заселили вiдкритi простори, де нашi предки були змушенi спинатися на заднi кiнцiвки, для того щоб краще обдивлятися мiсцевiсть.

Звiльнення верхнiх кiнцiвок вiд функцii пересування (поряд з розвинутим головним мозком, органами чуття i стадним способом життя) було необхiдною адаптацiiю для розвитку майбутньоi трудовоi дiяльностi. Припускають деякi з популяцiй дрiопiтекiв започаткували еволюцiю попередникiв людини. Таким чином, у палеогенi лiнiя людей (родина Гомiнiди тАФ Прямоходячi примати) вiдокремилася вiд лiнii, яка веде до сучасних людиноподiбних мани.

У передгiр'ях Гiмалаiв в РЖндii, Пакистанi, Пiвденно-Схiднiй Африцi, на Близькому Сходi i в Центральнiй РДвропi було знайдено рештки великоi мавпи тАФ рамапiтека. Згодом вдалося визначити, що рамапiтеки жили близько 814 млн рокiв тому. У цей час, як показують палеоклiматичнi данi, клiмат на Землi стан набагато холоднiшим i на мiсцi тропiчних лiсiв почали формуватися савани. Саме в цей час рамапiтеки "вийшли з лiсу" i почали пристосовуватися до життя на вiдкритому просторi. Причиною такоi перебудови, можливо, був пошук iжi, якоi стало менше в джунглях, або потреба уникнути якихось сильних хижакiв.

На вiдкритому просторi необхiдною стала фiзична перебудова органiзму мавпи: перевагу мали тi особини, якi могли довше протриматися на двох ногах у випрямленому положеннi.

Наступна група австралопiтеки (пiвденнi мавпи) тАФ вимерла група гомiнiдiв (рештки скелетiв знайдено в Пiвденнiй Африцi) тАФ вели груповий спосiб життя й займалися полюванням i збиранням. Почали освоювати вогонь. Вони жили близько 8-5 млн рокiв тому, систематично використовували природнi предмети (каменi, палицi, кiстки й т.п.) як знаряддя працi. Будова зубноi системи австралопiтекiв показуi, що цi тварини були всеiдними, а слабкий розвиток iклiв узгоджувався з припущенням про те, що функцii нападу й захисту в них повиннi були перейти до верхнiх кiнцiвок.

Маса тiла австралопiтекiв становила 20-50 кг, зрiст 120-150 см, об'iм мозку тАУ близько 650 см3. Вони ходили на двох ногах у випрямленому положеннi, руки були вiльними й могли кидати каменi, ловити тварин i виконувати iншi дii.

Людина вмiла (Homo habilis). Пiзнiше (2-3 млн рокiв тому) австралопiтеки дали початок бiльш прогресивному вiдгалуженню тАФ Людинi вмiлiй. Це нове видове найменування пов'язане iз тим, що поряд з кiстковими рештками цiii iстоти було знайдено виготовленi нею знаряддя з гальки для рiзання й рубання. Зрiст Людини вмiлоi досягав 150 см, об'iм головного мозку становив 750 см3, зуби тАФ людського типу.

Викопнi представники сiмейства Гомiнiдiв (австралопiтеки, групи виду Людина вмiла) 1,5-2 млн рокiв тому широко розселилися в Африцi, Середземномор'i, Азii. Використання знарядь, стадний спосiб життя сприяли подальшому розвитку мозку, виникненню мови, соцiальностi. Еволюцiя фiзичних i суспiльних особливостей перших людей охоплюi три етапи: найдавнiшi люди, давнi люди й сучаснi люди.

Найдавнiшi люди (археоантропи). У наш час вiдомо кiлька викопних форм:

Пiтекантроп (мавполюдина), його рештки було виявлено на островi Ява. Пiсля цього у XX ст. було знайдено ще кiлька пiтекантропiв. До них належать синантроп (китайська людина) i гейдельберзька людина. Рештки синантропа було виявлено в 1927 р. у печерi бiля Пекiна, гейдельберзька людина (одержала свою назву за мiсцем знахiдки) тАФ у 1907 р. бiля мiста Гей-дельберг (Нiмеччина).

Сучасна наука вiдносить усiх знайдених пiтекантропiв до одного виду тАФ Людини прямоходячоi (Ноmо еrесtus), яка жила приблизно вiд 2 млн до 200 тис. рокiв тому.

Усi найдавнiшi люди мали подiбнi ознаки. Зрiст чоловiкiв становив близько 160 см. Масивна зi скошеним пiдборiддям щелепа сильно виступала вперед. Кiстки черепа дуже товстi. Висота черепа порiвняно з черепом сучасноi людини була набагато меншою, але об'iм мозку становив уже 800-1400 см3. Лiва пiвкуля мозку в пiтекантропiв була бiльшою, нiж права. Поряд з добуванням рослинноi iжi, велику роль вiдiгравало полювання, про що свiдчать знахiдки в мiсцях проживання найдавнiших людей (кiстки дрiбних гризунiв, оленiв, ведмедiв, диких коней, буйволiв й iн.).

У печерi Чжоу-Гоу-Дянь бiля Пекiна де було знайдено рештки синантропiв i iхнi численнi кам'янi знаряддя, виявлено i слiди багать (вугiлля, зола, обпаленi каменi). Скупчення золи досягали в окремих мiсцях шести тАФ семи метрiв товщини. РЖмовiрнiше всього, що синантропи жили в печерi протягом тривалого часу, вогонь добували iмовiрнiше всього, коли траплялися лiсовi пожежi.

Давнi люди (палеоантропи). Ця форма займаi промiжне положення мiж археоантропами й викопними формами Людини розумноi. До палеоантропiв належать неандертальцi (Homo neandertaliensis).

Уперше iхнi рештки було знайдено в долинi рiчки Неандерталь у Нiмеччинi в 1856 р. Давнi люди порiвняно з найдавнiшими являли собою бiльш прогресивний тип людини. Зрiст неандертальцiв становив 160 см, тiло було кремезним, з масивним кiстяком, черепом видовженоi форми й похилим чолом. Об'iм мозку досягав 1400 см . Особливостi будови нижньоi щелепи (слабо розвинутий пiдборiдний виступ) свiдчать, що в них уже були зачатки мови.

Неандертальцi були широко розселенi в РДвропi, Африцi й Азii. Вони жили в льодовикову епоху вiд 250 до 35 тис. рокiв тому, в печерах групами по 50-100 чоловiк. Неандертальцi вмiли виготовляти рiзноманiтнi кам'янi знаряддя: ручнi рубала, скребла, гостроконечники й iн. Чоловiки колективно полювали, жiнки та дiти збирали iстiвнi коренi й плоди. Неандертальцi постiйно пiдтримували вогонь для приготування iжi, носили одяг зi шкiри убитих тварин (на мiсцях стоянок було знайдено кiстянi голки).

На даному етапi антропогенезу поряд з бiологiчними чинниками еволюцii дiяли й соцiальнi чинники: об'iднання зусиль у процесi працi, полювання й захисту, передавання накопиченого досвiду й традицiй наступним поколiнням, розвиток iнтелекту та iн.

Сучаснi люди (неоантропи). Багато антропологiв вважають, що наприкiнцi четвертинного перiоду (приблизно 40-50 тис. рокiв тому) нащадки неандертальцiв дали початок кроманьйонськiй людинi, прямими нащадками якоi i сучаснi люди (Ноmо sapiens тАФ людина розумна). Першими сучасними людьми вважають кроманьйонцiв. Кiстяки кроманьйонцiв уперше було знайдено в печерi поблизу села Кроманьйон у Францii в 1868 р.

Людина сучасного типу, iмовiрно, походить iз Схiдного Середземномор'я та Передньоi Азii. Пiзнiше вона широко розселилася в iнших частинах земноi кулi. Рештки викопних людей сучасного тину виявленi в РДвропi, Азii, Африцi ii Австралii.

Зрiст кроманьйонцiв становив 180 см, розвинутий пiдборiдний виступ вказував на добре розвинуту членороздiльну мову, маса головного мозку не зазнала значних змiн, але найбiльш розвинутими виявилися лобовi частки й зони, пов'язанi з розвитком мови та мисленням. Цей стан розвитку людства визначаiться як перехiд вiд бiологiчноi еволюцii до еволюцii соцiальноi, якiй вiдтепер належить провiдна роль.

4. Антропогенез

Антропогенез тАУ виникнення та формування людини в процесi еволюцii, пов'язанi з розвитком його трудовоi дiяльностi, свiдомостi, членороздiльноi мови, а також з розвитком первiсних форм суспiльства.

Характернi особливостi сучасноi людини не могли виробитися тiльки пiд впливом чинникiв еволюцii (мiнливiсть, спадковiсть, природний вiдбiр), що зiграли важливу роль тiльки на перших етапах антропогенезу. Потiм провiдну роль почали грати соцiальнi чинники: суспiльна праця та членороздiльна мова.

Праця тАФ це планова дiяльнiсть, зв'язана з використанням спецiальних знарядь. Вона властива тiльки людинi як iстотi, здатнiй абстрактно мислити на вiдмiну вiд тварин, для яких характернi елементи тiльки конкретного мислення. Праця починаiться з виготовлення знарядь працi. Передумовою до працi був перехiд людиноподiбних предкiв людини до прямохождення i звiльнення переднiх кiнцiвок вiд функцii пiдтримки i перемiщення тiла.

На перших етапах антропогенезу руки наших предкiв могли виконувати тiльки простi дii тАУ схопити палицю, кинути камiнь та iншi. Це можуть робити i мавпи, але при цьому вони користуються однаково як переднiми, так i заднiми кiнцiвками. У предкiв людини, що використали переважно верхнi кiнцiвки, виникали i поступово заглиблювалися змiни в iх будовi.

Змiни в будовi руки сприяли появi можливостi виготовляти простi знаряддя працi. Цей процес тривав сотнi тисяч рокiв. З часом знаряддя працi удосконалилися. З розвитком руки розвиваiться i ускладнюiться головний мозок предкiв, оскiльки, ранiше нiж створити просту кам'яну сокиру, потрiбне було його собi уявити, створити його образ.

Людиноподiбнi предки жили стадами, а тому праця iз самого початку носила суспiльний характер. Колективне полювання i захист вiд ворогiв сприяли об'iднанню окремих iндивiдуумiв i переходу вiд стадного способу життя до племiнного. Сумiсне полювання, пiдтримка вогню, виготовлення знарядь працi обумовлювали необхiднiсть спiлкування членiв племенi один з одним. Спочатку це здiйснювалося за допомогою жестiв i окремих звукiв. Але з ускладненням трудових процесiв таких простих сигналiв стало недостатньо. Поступово розвивалася членороздiльна мова, що вплинула на подальший розвиток головного мозку, на процеси мислення. На ii базi розвинулася друга сигнальна система тАУ здатнiсть створювати поняття, образи на основi слова тАУ абстрактне мислення.

Роль бiологiчних чинникiв (мiнливiсть, спадковiсть, боротьба за iснування) в подальшiй еволюцii людини значно зменшилася, i все бiльшого значення набували соцiальнi чинники.

Праця людей ставала рiзноманiтнiшою i бiльш спецiалiзованою. Виникло землеробство та тваринництво. Почали розвиватися рiзнi ремесла, торгiвля, зароджувалося мистецтво.

З виникненням на Землi Людини розумноi ii еволюцiя як бiологiчного вигляду значно сповiльнилася. Змiнилася i форма природного вiдбору у людей, тобто з рушiйного вiдбору вiн перетворився на той, що стабiлiзуi. В даний час дiя вiдбору направлена на збереження iснуючих генетичних характеристик людей i елiмiнацiю (загибель) iндивiдуумiв з несприятливими генотипами. Найчастiше елiмiнацiя iндивiдуумiв виявляiться в ранньому перiодi розвитку (мертвонародження, рання дитяча смертнiсть).

РЖз зменшенням ролi бiологiчних чинникiв зростаi значення для еволюцii людини соцiальних чинникiв. Здатнiсть до трудовоi дiяльностi, абстрактного мислення i членороздiльноi мови виникла i удосконалилася як специфiчна властивiсть людини розумноi в результатi впливу колективного способу життя на багато поколiнь наших предкiв. Проте цi якостi не закрiпилися в генотипi i формуються у кожноi сучасноi людини в процесi його iндивiдуального розвитку (онтогенезi) тiльки пiд впливом виховання i навчання.

Список використаноi лiтератури

1.Карпов Я.С., Кисельник В.С., Кремень В.Г. "Концепцii сучасного природознавства" тАУ Киiв: Видавничий дiм "Професiонал", 2004 р. тАУ 490 с.

2.Солопов Е. Ф. "Концепции современного естествознания" тАУ Москва: Владос, 2001 г. тАУ 230 с.

3.Ярошевська В.М. "Безпека життiдiяльностi" тАУ Киiв: Видавничий дiм "Професiонал", 2004 р. тАУ 560 с.

Вместе с этим смотрят:

Анатомия и физиология заднего мозга. Строение и механизм кровообращения

Бiологiчне рiзноманiття людських рас

Бiологiя лева

Банан

Биологические ритмы человека