Заходи по профiлактицi бродяжництва та бездоглядностi cеред неповнолiтнiх

Заходи по профiлактицi бродяжництва та бездоглядностi cеред неповнолiтнiх

Вступ

Актуальнiсть теми. Розбудова Украiни, як демократичноi правовоi держави, потребуi ретельного аналiзу законодавства як важливоi умови забезпечення прав i свобод людини. Особливо це стосуiться найбiльш вразливоi категорii нашого населення - дiтей.

На нашу думку, найсерйознiшою проблемою у сферi захисту прав дитини в Украiнi на сьогоднi i дитяча бездогляднiсть та безпритульнiсть. Дана проблема в Украiнi маi мiсце вже досить давно. Полiтика держави щодо соцiального захисту безпритульних дiтей ТСрунтуiться на положеннях законiв Украiни ВлПро органи i служби у справах дiтей та спецiальнi установи для дiтейВ» вiд 24.01.1995 р., ВлПро соцiальну роботу з дiтьми та молоддюВ» вiд 21.06.2001 р., ВлПро охорону дитинстваВ» вiд 26.04.2001 р [9, с. 213].

Незахищеною категорiiю у будь-якiй краiнi i дiти,- члени сiмей, що потребують допомоги вiд суспiльства у вирiшеннi своiх проблем. Бiльшiсть таких сiмей, як правило, перебувають у складному матерiальному, психологiчному, емоцiйному становищi. Не бажаючи примиритися з реальнiстю, дiти йдуть з рiдних домiвок. У значноi частини з них фактично немаi рiдних сiмей, оскiльки батьки зловживають алкоголем або перебувають у мiсцях позбавлення волi. Дiти змушеннi проживати у чужих людей, у сiмтАЩях родичiв, в оточеннi iнших дiтей, на вокзалi, залишених будiвлях тощо.

За останнiх 10 - 15 рокiв кiлькiсть дiтей, якi бiльшу частину часу, в тому числi й нiчного, перебувають на вулицi, значно збiльшилась. ЗтАЩявилася нова категорiя дiтей, яких звично називають тАЬдiти вулицi". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соцiальних сирiт, позбавлених батькiвськоi опiки.

У Законi Украiни ВлПро охорону дитинстваВ» (2001 р.) визначенi поняття тАЬбезпритульна дитинатАЭ, тАЬдитина-сиротатАЭ. Вiдповiдно до Загальних положень Закону дитина - сирота тАУ це дитина, в якоi померли чи загинули батьки; безпритульнi дiти - дiти, якi були покинутi батьками, самi залишили сiм'ю або дитячi заклади, де вони виховувались, i не мають певного мiсця проживання.

Останнiм часом в Украiнi спостерiгаiться стрiмке збiльшення кiлькостi дiтей, позбавлених батькiвського пiклування. РЖз 80 тисяч дiтей-сирiт позбавлених батькiвськоi опiки, лише близько 7 % - бiологiчнi, тобто реально не мають батькiв. Решта тАФ дiти, котрi стали сиротами при живих батьках. Частина таких дiтей iде жити на тАЬвулицютАЭ, i вулиця стаi для них домiвкою.

Як повiдомив Радiо Свобода Мiнiстр сiм'i, молодi та спорту Украiни Юрiй Павленко за 9 мiсяцiв 2009 р. працiвники соцiальних служб виявили 17 тис. таких дiтей, а попереднього року iх було 25 тисяч, тобто на третину бiльше. Таким чином, виникаi запитання - Чи справдi проблема безпритульних дiтей стала менш гострою? Що iх тягне у пiдворiття? Як вирiшити проблему безпритульностi дiтей? [29].

Гостро постала необхiднiсть надання соцiальноi допомоги таким дiтям, що дозволить iм повернутися (при можливостi та доцiльностi) до рiдноi сiмтАЩi, знайти iнше постiйне мiсце проживання (iнтернат, опiку прийомну сiмтАЩю), розпочати повноцiнне самостiйне життя [27, с. 39].

Аналiз дослiджень даноi проблеми. Проблемам боротьби iз бездогляднiстю та безпритульнiстю присвяченi працi таких украiнських дослiдникiв як: Антонова-Турченко О., Артамонова А., Бех РЖ., Волинець Л., Довженко В., РДременко Г., Заiки В., Карiни Н., Максименко С., Московки М., Науменко Г., Палiя О., Панка В., Петращук О., Святненко Г., Сiчкар О., Якубовоi Ю. та iнших. Зазначенi вченi в своiх дослiдженнях висвiтлюють проблеми бездоглядних та безпритульних дiтей, пiдкреслюють складнiсть процесу iх ресоцiалiзацii. Проте у вказаних працях так i не вироблено iдиних пiдходiв щодо вирiшення даноi проблеми.

Постановка мети. В центрi нашого дослiдження постало питання вироблення шляхiв практичного вирiшення проблем цiii категорii в сучасних умовах. Чому при постiйному пiклуваннi держави, роботi громадських органiзацiй, кiлькiсть бездоглядних та безпритульних дiтей невпинно зростаi? Метою роботи стало виявлення факторiв, якi заважають ефективному подоланню бродяжництва неповнолiтнiх, - цього ганебного для Украiни, яка проголосила себе соцiальною державою, явища. Тому завданнями, якi спрямованi на досягнення цiii мети стали:

- визначення категорii тАЮдiтей вулицьтАЭ з точки зору законодавчих актiв держави та мiжнародних нормативно-правових актiв та оцiнка ролi вiдповiдних державних структур в вирiшеннi iх питань;

- аналiз проблем, якi притаманнi категорii бездоглядних та безпритульних дiтей;

- визначення факторiв, якi призводять до формування цiii групи, бродягування неповнолiтнiх;

- характеристика шляхiв, якими державнi структури намагаються подолати явище соцiального сирiтства;

- виявлення тенденцiй розвитку системи боротьби з безпритульнiстю у краiнi, а також формування та характеристика заходiв по профiлактицi бродяжництва та бездоглядностi cеред неповнолiтнiх.

Заходи по профiлактицi бродяжництва та бездоглядностi cеред неповнолiтнiх

У 90-х роках минулого столiття для вирiшення даноi проблеми в Украiнi дiяла система державних i недержавних притулкiв. Однак, бiльшiсть iз них i закладами закритого типу, куди дiти пiдлiткового вiку добровiльно звертаються.

За визначенням ЮНРЖСЕФ, тАЬдiти вулицiтАЭ - це неповнолiтнi, для яких вулиця стала постiйним мiсцем перебування. Безперечно, дане визначення не охоплюi велику кiлькiсть дiтей, якi з рiзних причин опинилися на вулицi. Адже i й такi, котрi мають домiвку, батькiв або близьких людей. Паралельно у вжитку використовують ще й такi два поняття як тАЬдiти, якi працюють на вулицiтАЭ i тАЬдiти, якi живуть на вулицi разом зi своiю сiмтАЩiютАЭ [6, с. 135].

За визначенням Дитячого Фонду ОбтАЩiднаних Нацiй до тАЬ'дiтей вулицiтАЭ належать:

тАв дiти, якi не спiлкуються зi своiми сiмтАЩями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалi постiйного житла i ночують у нових мiсцях; iхнiми першочерговими потребами i фiзiологiчне виживання i пошук житла (безпритульнi дiти);

тАв дiти, якi пiдтримують контакт з сiмтАЩiю, але через перенаселення житла, експлуатацiю та рiзнi види насилля (сексуальне, психiчне) проводять бiльшу частину дня, а iнодi й ночi на вулицi (бездогляднi дiти) [22, с. 89];

тАв дiти тАФ вихованцi будинкiв iнтернатiв та притулкiв, якi з рiзних причин втекли з них i перебувають на вулицi (дiти, якi перебувають пiд опiкою держави).

На нашу думку, збiльшення кiлькостi тАЬдiтей вулицiтАЭ, в першу чергу, зумовлене динамiкою сiмейного життя. Як зазначаiться у доповiдi ЮНРЖСЕФ Незалежноi комiсii з гуманiтарних питань ООН у 1990 роцi: тАЬДитина потрапляi на вулицю через те, що ii сiмтАЩя переживаi кризу, i якщо ще не розпалася, то перебуваi на межi розпадутАЭ.

Результати дослiджень Державного iнституту проблем сiмтАЩi та молодi, проведених на замовлення Державного центру соцiальних служб для молодi у 2002 роцi показали, що до тАЬдiтей вулицiтАЭ в Украiнi слiд вiднести наступнi групи неповнолiтнiх:

тАв безпритульнi дiти - дiти, якi не мають постiйного мiсця проживання через втрату батькiв, асоцiальну поведiнку дорослих у сiмтАЩi; дiти, котрих вигнали з дому батьки;

тАв бездогляднi дiти - дiти, якi мають визначене мiсце проживання, але вимушенi перебувати на вулицi бiльшу частина дня, а iнодi й ночi, в результатi неспроможностi батькiв або опiкунiв (родичiв, бабусь, дiдусiв) матерiально забезпечувати iх; наявностi психiчних захворювань у батькiв, байдужого ставлення останнiх до виховання дiтей;

тАв дiти-втiкачi з навчально-виховних закладiв - дiти, яких не влаштовують умови життя й виховання у цих закладах, якi зазнали психологiчного, фiзичного або сексуального насилля у закладах iнтернатного типу або притулках [19, с. 45];

- дiти-втiкачi iз зовнi благополучних сiмей - дiти з високим рiвнем конфлiктностi, патохарактерологiчними особливостями, вiдхиленнями у психiчному й особистiсному розвитку;

- дiти, якi за своiми психологiчними ознаками схильнi до постiйного перебування на вулицi;

- дiти, позбавленi систематичноi батькiвськоi турботи, аутсайдери шкiльних колективiв;

- дiти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваностi, схильнi до безцiльного проведення часу [5, с. 48].

В Украiнi до сьогоднi не iснуi вичерпного визначення цiii категорii дiтей, тому тАЬдiтей вулицiтАЭ розглядають як неструктурований обтАЩiкт: до нього належать дiти, якi залишилися без батькiвськоi опiки й визначеного проживання; дiти, якi мають сiм'ю, але тимчасово втратили з нею звтАЩязки; мають дiм i сiмтАЩю, але перебувають протягом дня на вулицi; якi заробляють кошти жебракуванням i крадiжками; схильнi до бродяжництва та iнших видiв асоцiальноi поведiнки. Без сумнiву, у рiзних категорiй дiтей iснуi i рiзна мотивацiя виходу на вулицю.

Враховуючи багатоварiантнiсть шляхiв виходу дiтей на вулицю, можна виокремити такi спцифiчнi ознаки дiтей вулицi:

1) головною ознакою, за якою дитину можна вiднести до тАЬдiтей вулицi" i та, що бiльшу частину часу вони проводять саме там;

2) "дiти вулицi" - дiти, якi офiцiйно не визнанi, як такi, що позбавленi батькiвськоi опiки, але фактично можуть бути визнанi соцiальними сиротами, оскiльки батьки з певних причин не займались належним iх вихованням. Поняття тАЬдiти вулицiтАЭ обтАЩiднуi в собi безпритульних i бездоглядних дiтей.

Починаючи з 1997 року, в Украiнi проводився ряд дослiджень визначення основних характеристик тАЬдiтей вулицiтАЭ, зтАЩясування iх стилю життя й потреб, якi засвiдчили, що:

тАв бiльшiсть тАЬдiтей вулицiтАЭ - дiти пiдлiткового вiку;

тАв хлопчикiв на вулицi бiльше, нiж дiвчаток;

тАв бiльшiсть пiдлiткiв виховуiться у багатодiтних сiмтАЩях;

тАв надто часто тАЬдiти вулицiтАЭ проживають у нетипових для Украiни сiмтАЩях: без батькiв або тiльки без матерi чи без батька;

тАв серед батькiв таких дiтей нерiдко зустрiчаються освiдченi люди, якi мають постiйну роботу;

тАв значна частина тАЬдiтей вулицiтАЭ мають проблеми з найближчими родичами;

тАв великий вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу маi низьке матерiальне становище сiмтАЩi;

тАв значна частина тАЬдiтей вулицiтАЭ заробляють грошi самостiйно, причому дуже часто тАЬроботатАЭ даi гарнi прибутки, але i асоцiальною: крадiжки, жебракування, надання сексуальних послуг та iн.;

тАв тАЬдiти вулицiтАЭ часто зазнають експлуатацii й насилля з боку ровесникiв i дорослих на вулицi та вдома;

тАв дiти нерегулярно харчуються, часто голодують [13, с. 18 - 22];

тАв тАЬдiти вулицiтАЭ вживають алкоголь, наркотики, палять цигарки [1, с. 36].

При виробленнi механiзмiв подолання дитячоi безпритульностi ми звернутись до мiжнародного досвiду та до досвiду iнших краiн у вирiшеннi даноi проблеми [2, с.56].

У мiжнародному аспектi iдея прав дитини розвивалася поступово протягом багатьох сторiч. Але активiзувався цей процес тiльки в XIX ст., коли отримала розвиток концепцiя захисту дiтей.

Вперше мiжнародну стурбованiсть положенням дiтей було висловлено у Женевськiй декларацii 1923 р., спрямованiй на створення умов, що забезпечують нормальний фiзичний i психiчний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист [7, с. 213].

Важливим документом щодо захисту дiтей стала прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеiю ООН Загальна декларацiя прав людини. У нiй вперше зафiксованi основи захисту прав дiтей. Свiй розвиток Декларацiя отримала в пактах прав людини, що гарантували рiвнi права всiм дiтям i забезпечення iх основних соцiальних потреб.

Генеральна Асамблея ООН 20 листопада 1959 р. прийняла Декларацiю прав дитини тАУ документ, що регулюi становище дитини в сучасному суспiльствi. Декларацiя складаiться з 10 принципiв, якими проголошуiться, що дитинi, незалежно вiд кольору шкiри, мови, статi, вiри, законом повинен бути забезпечений соцiальний захист, наданi умови та можливостi, що дозволили б iй розвиватися фiзично, розумово, морально, духовно. У соцiальному вiдношеннi висунуто вимоги щодо створення умов для здоровоi i нормальноi життiдiяльностi дитини, гарантування ii свободи й гiдностi. Дитина повинна бути першою серед тих, хто одержуi захист i допомогу, а також захищеною вiд усiх форм недбалого ставлення до неi.

На нашу думку, центральне мiсце серед цих документiв посiдаi Конвенцiя про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеiю ООН 20 листопада 1989 р. i ратифiкована Верховною Радою Украiнськоi РСР 27 лютого 1991 року.

Мiжнародна декларацiя по забезпеченню виживання, захисту розвитку дiтей, яка прийнята на Всесвiтнiй зустрiчi на вищому рiвнi в iнтересах дiтей, що вiдбувалася в Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй у м. Нью Йорку 30 вересня 1990 року, проголошуi прiоритетнiсть проблем дитини у суспiльствi. Таке рiшення представникiв усього свiту - керiвникiв 190 держав, у тому числi й Украiни, зобовтАЩязало: тАЬПолегшити скрутний стан мiльйонiв дiтей, якi проживають в особливо важких умовах, таких, як сироти та бездогляднi дiти, дiти робiтникiв-мiгрантiв i жертви стихiйних лих та катастроф, викликаних дiяльнiстю людини, дiти-iнвалiди, дiти, якi пiддалися жорстокому поводженню, що проживають в несприятливих соцiальних умовах i пiдлягають експлуатацiiтАЭ [15, с. 131].

Конвенцiя про права дитини, яка прийнята та вiдкрита для пiдписання й ратифiкацii резолюцiiю 44/25 Генеральноi Асамблеi ООН 19 листопада 1989 року, в Украiнi набрала чинностi 27 вересня 1991 року логiчно i адекватно розвиваi цi положення. Базуючись на iдеi першочерговостi загальнолюдських цiнностей, всебiчного розвитку особистостi, Конвенцiя визнаi прiоритет iнтересiв дитини в суспiльствi, наголошуi на неприпустимостi дискримiнацii, будь-яких ознак чи мотивiв i, насамперед, на необхiдностi пiклування державою i суспiльством, а також особливоi турботи про соцiально незахищених дiтей: сирiт, iнвалiдiв, бiженцiв, правопорушникiв.

У цьому документi акцентуiться увага на тому, що дитина, тимчасово або постiйно позбавлена сiмейного оточення, не повинна залишитися у такому оточеннi, маi право на особливий захист та допомогу з боку держави (ст. 20).

Визнання Украiною Конвенцii ООН про права дитини, ii основних вимог у нацiональному законодавствi Украiни зумовило посилення уваги громадськостi до дiтей, якi тимчасово або постiйно позбавленi сiмейного оточення [16, с. 105].

Сьогоднi у нашiй державi законодавче вирiшення захисту прав дiтей- сирiт i дiтей, позбавлених батькiвськоi опiки, базуiться на положеннях ст. 52 Конституцii Украiни: тАЬУтримання та виховання дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвськоi опiки, покладаiться на державутАЭ [14, с. 141].

Базовi положення щодо влаштування дiтей, котрi з певних причин можуть виховуватися у власнiй родинi (смертi батькiв, позбавлення батькiвських прав чи засудження батькiв, асоцiальнi умови виховання в рiднiй родинi i т. д.), викладенi у Сiмейному Кодексi Украiни, прийнятому 10 сiчня 2002 року.

Законодавчим документом, що мiстить основнi положення щодо захисту прав дiтей, i Закон Украiни тАЬПро охорону дитинстватАЭ вiд 26 квiтня 2001 р. Законом визначенi основнi положення щодо створення i забезпечення оптимальних умов для розвитку дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвськоi опiки. Зокрема, безпритульнi дiти влаштовуються тимчасово до притулкiв для неповнолiтнiх, у яких створюються умови для соцiальноi адаптацii, ведеться пiдготовка до повернення у рiднi сiмтАЩi або до передачi пiд опiку (пiклування). Контроль за умовами виховання i проживання дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування у родинах опiкунiв (пiклувальникiв), усиновителiв, у дитячих будинках сiмейного типу, у прийомних сiмтАЩях покладаiться на органи опiки й пiклування чи iншi спецiально уповноваженi органи [4, с. 128].

Основним нормативним актом у роботi з безпритульними дiтьми на сьогоднiшнiй день i Закон Украiни ВлПро основи соцiального захисту бездомних громадян i безпритульних дiтейВ», який набрав чинностi з 1 сiчня 2006 року. Цей Закон визначаi загальнi засади соцiального захисту бездомних громадян i безпритульних дiтей, забезпечуi правове регулювання вiдносин у суспiльствi, якi спрямованi на реалiзацiю бездомними громадянами i безпритульними дiтьми прав i свобод, передбачених Конституцiiю Украiни та чинним законодавством, створюi умови для дiяльностi громадських та благодiйних органiзацiй, що працюють у сферi соцiального захисту населення. Вiдповiдно до Закону безпритульними дiтьми i дiти, якi були вимушенi залишити або самi залишили сiм'ю чи дитячi заклади, де вони виховувались, i не мають певного мiсця проживання. З метою подолання дитячоi безпритульностi i бездоглядностi, запобiгання соцiальному сирiтству, створенню умов для всебiчного розвитку та виховання дiтей Кабiнет Мiнiстрiв Украiни затвердив Програму подолання дитячоi безпритульностi та бездоглядностi на 2006-2010 роки. Основними заходами Програми i удосконалення нормативно-правовоi бази, зокрема, внесення до Кабiнету Мiнiстрiв Украiни пропозицiй щодо правового врегулювання питань соцiального захисту дiтей та запобiгання бездоглядностi, зокрема у частинi посилення вiдповiдальностi батькiв або осiб, що iх замiнюють за неналежне виховання дiтей, порушення iх прав, жорстоке поводження з ними, залучення до жебракування, проведення експертизи законодавства з питань дитинства [10, с. 354].

В краiнах РДвропи поняття дитячоi безпритульностi розумiiться по рiзному. Зокрема, це поняття включаi в себе не лише дiтей, що не мають постiйного житла. Так, в Бельгii розрiзняють три групи "дiтей вулицi": "дiти вулицi" протягом бiльшоi частини дня, якi жебракують, працюють на вулицi, прогулюють школу; дiти, якi втекли з дому; псевдопостiйнi "дiти вулицi", що живуть вдома, але вулиця i середовищем iх постiйного мiсцеперебування.

У Швецii дiтей, що не контактують з батьками, проводять бiльшiсть часу в тимчасових примiщеннях та на вулицях, називають "покинутими" [3, с. 27]. Молодiжна полiтика цiii краiни i елементом добре знаноi "шведськоi моделi" економiчного розвитку. Вона базуiться на прiоритетi молодi в рiзних галузях державноi дiяльностi.

В РЖталii стосовно дитячоi безпритульностi вживаiться термiн "неповнолiтнi групи ризику".

У Великобританii осiб вулицi в залежностi вiд вiку називають: "юнi втiкачi" тАУ дiти до 18 рокiв, якi пiшли з дому чи виховноi установи; "молодi бездомнi" тАУ особи, якi не мають роботи та постiйного мiсця проживання; "тi, що сплять на вулицi" тАУ пiдлiтки та молодь, якi не мають постiйного притулку та ночують пiд мостами та в мiсцях рiзних вуличних будiвель.

Виходячи з досвiду демократичних краiн, способом подолання проблеми дитячоi безпритульностi може бути об'iднання всiх iснуючих соцiальних програм для безпритульних дiтей та створення iдиного державного iнституту, що буде опiкуватись дiтьми.

Один з варiантiв вирiшення цiii проблеми i запровадження уповноваженого з прав дiтей (омбудсмена). Свiтовий досвiд знаi приклади дiяльностi таких омбудсменiв у США, Росiйськiй Федерацii (на регiональному та мiсцевому рiвнях), Норвегii, Гватемалi, Перу, Канадi, РЖспанii та рядi iнших краiн [25, с. 36].

Дитячi омбудсмени створюються вiдповiдно до чотирьох основних моделей. Омбудсмени першоi групи запроваджуються спецiальними законами, якi приймаються парламентом (Норвегiя, Швецiя, РЖсландiя, Гватемала, Перу, Коста-Рiка, Колумбiя, Люксембург та iн.). Омбудсмени другоi групи створюються згiдно iз законодавством про охорону дитинства (Нова Зеландiя, провiнцiя Онтарiо (Канада) та iн.). Омбудсмени третьоi групи iснують у рамках вiдповiдних державних органiв (РЖзраiль, Австрiя, РЖспанiя, Данiя та iн.), четвертоi тАФ у рамках неурядових органiзацiй, пiд егiдою яких вони i працюють.

Необхiднiсть iснування омбудсмена зумовлюiться щонайменше трьома причинами: по-перше, дiти в силу особливостей психiчного i фiзичного розвитку вимагають особливого пiдходу; по-друге, в силу вiдсутностi життiвого досвiду i в певнiй мiрi залежного становища вони не завжди самостiйно можуть захистити своi права i законнi iнтереси; по-третi, благополуччя та нормальний розвиток дiтей визначають майбутнi будь-якоi краiни. Дитячий омбудсмен покликаний домагатися не тiльки додержання законодавчо закрiплених прав дiтей, але й розширення i бiльш повного дотримання батьками своiх обов'язкiв перед дiтьми.

Дiяльнiсть дитячих омбудсменiв зосереджена виключно на питаннях забезпечення прав дитини. Функцii та повноваження цих спецiалiзованих омбудсменiв у рiзних краiнах рiзнi. Наприклад, омбудсмен Швецii повинен вiдстоювати потреби, права та iнтереси дiтей i молодi та забезпечувати виконання Швецiiю взятих на себе зобов'язань вiдповiдно до Конвенцii ООН про права дитини.

Омбудсмен Гватемали уповноважений вести просвiтницьку роботу в галузi прав дитини, розслiдувати випадки iх порушень, контролювати дiяльнiсть державних установ, що надають послуги дiтям, та стежити за тим, щоб нацiональне законодавство не суперечило Конвенцii про права дитини.

Дитячому омбудсменовi Норвегii доручено сприяти захисту дiтей i представляти iх iнтереси перед органами державноi влади чи керiвництвом приватних компанiй i органiзацiй та стежити за умовами, в яких зростають i розвиваються дiти.

В РЖсландii служба омбудсмена зобов'язана полегшити долю дiтей, а також стояти на сторожi iх прав, iнтересiв, потреб. Вона може проводити розслiдування дiй органiзацiй чи iх службовцiв, якi заподiюють шкоду правам дитини.

Комiсар з прав дитини Новоi Зеландii розглядаi скарги дiтей на порушення iх прав, а також здiйснюi монiторинг i даi оцiнку дотримання нацiонального закону про дiтей, молодь, сiм'ю. Комiсар маi право i зобов'язаний сприяти розробленню полiтики i розвитку послуг, спрямованих забезпечити благополуччя дiтей i пiдвищити поiнформованiсть суспiльства з питань охорони прав дiтей.

Завдання Комiсii з прав дiтей Нiмеччини полягаi у тому, щоб представляти iнтереси дiтей як у парламентi, так i за його межами, вносити пропозицii щодо полiтики у сферi захисту iнтересiв дiтей та сприяти парламенту у визначеннi прiоритетiв його роботи у цьому напрямi.

Служба дитячого омбудсмена Фiнляндii утворена з метою дати молодим людям можливiсть одержувати у нього iнформацiю, консультацii з правових питань та, при необхiдностi, залучати омбудсмена як представника неповнолiтнього при розглядi у судi його справи.

Дуже цiкавий та вартий уваги правовий статус омбудсменiв з прав дiтей у Росiйськiй Федерацii, яка детально вивчила свiтовий досвiд функцiонування дитячих омбудсменiв та заснувала на регiональному i мiсцевому рiвнях рiзнi моделi цього iнституту.

Пiдставою запровадження в Росii омбудсмена iз захисту прав дитини стало прийняття парламентом РФ федерального закону ВлПро основнi гарантii прав дитини в Росiйськiй ФедерацiiВ» та прийняте Мiнiстерством працi Росiйськоi Федерацii спiльно з Дитячим фондом ООН (ЮНРЖСЕФ) рiшення щодо органiзацii i пiдтримки пiлотного проекту з введення iнституту Уповноваженого з прав дитини в рядi найбiльш ефективно дiючих в iнтересах дiтей регiонiв. Метою запровадження омбудсмена iз захисту прав дiтей в рядi регiонiв Росii i сприяння прiоритетностi полiтики щодо дiтей та пiдлiткiв, пiдвищення органiзацiйного рiвня виконання федеральних, регiональних i мiсцевих законiв та iнших нормативних актiв, публiчно-правова iнформацiйна дiяльнiсть у сферi прав дитини. Основними завданнями Уповноваженого з прав дитини i забезпечення гарантiй державного захисту прав i свобод дитини; розвиток i доповнення iснуючих форм i засобiв захисту прав дитини; координацiя дiяльностi державних органiв i громадських органiзацiй в цiй сферi; всебiчне сприяння вiдновленню порушених прав дитини; формування iдиного пiдходу до полiтики охорони прав дiтей; пiдготовка пропозицiй з удосконалення федерального, регiонального та мiсцевого законодавства з прав дитини i приведення його у вiдповiднiсть з мiжнародними стандартами [23, с. 95].

Вирiшення проблеми дитячоi безпритульностi в Украiнi i головним обовтАЩязком держави, основними напрямами правовоi полiтики якоi мають стати подальше реформування системи нормативно-правового забезпечення захисту цiii категорii суспiльства та значне пiдвищення рiвня правовоi освiти i правового виховання дiтей i молодi, що стане запорукою позитивних зрушень у цiй сферi в найближчому майбутньому.

Реальна ситуацiя в Украiнi свiдчить, що проблема тАЬдiтей вулицiтАЭ зтАЩявилася не вчора, але за рiзних умов вона розвивалася по-рiзному. РЖнодi навiть важко пояснити, що спонукаi дитину залишити родину, школу, близьких людей i йти на вулицю. Проте, сьогоднi можна стверджувати, що iснуi ряд факторiв, якi, в основному, дозволяють зрозумiти, чому все частiше дiти обирають такий ненадiйний i часто небезпечний спосiб життя.

Як вiдзначаiться у матерiалах ЮНРЖСЕФ, феномен вуличних дiтей i симптомом надзвичайного соцiального й економiчного неблагополуччя в краiнi, а потiм i в сiмтАЩi.

На основi дослiдження даноii соцiальноi проблеми ми видiляiмо ряд соцiально-економiчних умов появи тАЭдiтей вулицiтАЭ:

тАв погiршення матерiального становища значноi частини населення Украiни;

тАв збiльшення незайнятих дiтей та пiдлiткiв;

тАв економiчна експлуатацiя дорослими дитячоi працi (залучення до жебракування, крадiжок, iн. злочинiв та адмiнiстративних правопорушень);

тАв послаблення вiдповiдальностi батькiв за утримання i виховання дiтей;

тАв загострення розбiжностей i конфлiктiв мiж батьками та дiтьми [24, с. 170];

тАв ослаблення роботи з органiзацii дозвiлля дiтей за мiсцем iхнього проживання i навчання;

тАв негативнi тенденцii у засобах масовоi iнформацii, пропаганда насильства [18, с. 102].

СоцiальнотАУправовими причинами вiдмежування дiтей вiд сiмтАЩi i:

- безробiття обох чи одного з батькiв [12, с. 8-9];

- вiдсутнiсть постiйного мiсця роботи батькiв чи залучення iх до так званого тАЬчовникового бiзнесутАЭ:

- вiдсутнiсть постiйного житла;

- розлучення батькiв;

- асоцiальний спосiб життя одного чи обох батькiв;

- примус дiтей дорослими членами родини до жебракування;

- злочиннi дii батькiв;

- рiзноманiтнi форми насильства, спрямованi i на дiтей;

- раннi або позашлюбне материнство;

- неповна родина;

- новостворенi родини [17, с. 95].

Аналiз документiв про роботу окремих мiнiстерств i вiдомств iз даною категорiiю молодi, i тАЬдiтей вулицiтАЭ, дозволив виокремити певнi аспекти дiяльностi державних структур щодо соцiальноi допомоги пiдлiткам. Управлiння гуманiтарноi освiти i виховноi роботи Мiнiстерства освiти i науки Украiни виконуi певнi функцii щодо профiлактики бездоглядностi:

тАв виявлення дiтей, якi залишилися без опiки батькiв та iх розмiщення у навчально-виховних закладах;

тАв здiйснення контролю за вiдвiдуванням такими дiтьми навчально-виховних, загальноосвiтнiх закладiв.

Мiнiстерство освiти та науки Украiни розробило систему iнформування потенцiйних усиновителiв, опiкунiв i пiклувальникiв. Крiм того, Мiнiстерство постiйно працюi над механiзмом повернення дiтей шкiльного вiку до навчання, якi з рiзних причин покинули школу [11, с. 13].

Мiнiстерство охорони здоровтАЩя Украiни в основному надаi медичну допомогу дiтям, в тому числi тАЬдiтям вулицiтАЭ. Це стосуiться саме тих дiтей, якi вилученi з вуличного середовища правозахисними органами. Перш, нiж потрапити до навчального закладу, вони направляються у стацiонарнi вiддiлення лiкарень для повного медичного обстеження, де, при потребi, отримують необхiдну медичну допомогу.

Неабияку роль вiдiграi i Державний комiтет у справах сiмтАЩi та молодi, а саме:

тАв виявляi можливостi та створюi умови для альтернативних форм сiмейноi опiки: дитячих будинкiв сiмейного типу;

тАв здiйснюi профiлактичнi заходи щодо безпритульностi та правопорушень серед дiтей, iхню соцiальну реабiлiтацiю;

тАв розробляi документи, що складають основу Концепцiй, законiв.

Державний центр соцiальних служб для сiмтАЩi, дiтей та молодi взяв на себе функцiю координатора роботи обласних, мiських та районних центрiв служб для сiмтАЩi, дiтей та молодi щодо надання юридичноi, психологiчноi i соцiальноi допомоги тАЬдiтям вулицiтАЭ. Основна увага придiляiться створенню центрiв по роботi з тАЬдiтьми вулицiтАЭ, дiтьми-сиротами, "Телефону довiри", консультативних пунктiв [8, с. 211].

Кримiнальною мiлiцiiю у справах дiтей Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украiни, районними вiддiленнями кримiнальноi мiлiцii у справах дiтей проводиться практична робота з тАЬдiтьми вулицiтАЭ. Зокрема, це:

тАв пошук i повернення до постiйного мiсця проживання неповнолiтнiх, якi залишили сiмтАЩю (у випадку можливостi повернення туди);

тАв виявлення дорослих осiб, якi тАЬвтягуютьтАЭ неповнолiтнiх у злочиннi дii, проституцiю, наркоманiю, пияцтво, жебракування;

тАв притягнення до вiдповiдальностi батькiв за невиконання своii соцiально-виховноi функцii стосовно дiтей.

Служба у справах дiтей основним своiм завданням щодо захисту прав дiтей бачить налагодження дiяльностi мiж мiнiстерствами та вiдомствами з питань проведення заходiв щодо профiлактики бездоглядностi серед дiтей та пiдлiткiв [26, с. 24].

Проте не зважаючи на низку державних програм, розрахованих на соцiальний захист неповнолiтнiх, кiлькiсть дiтей, житлом яких стала вулиця, не зменшуiться. Щодня в нашiй державi до органiв внутрiшнiх справ доставляiться майже 60 таких пiдлiткiв. На жаль, сьогоднi в Украiнi немаi достовiрноi iнформацii про кiлькiсть неповнолiтнiх, якi проживають в кризових для цивiлiзованого суспiльства умовах. В той же час, у засобах масовоi iнформацii фiгурують рiзнi данi - вiд 20 тисяч до одного мiльйона дiтей. Однак навiть нижча цифра турбуi своiю масштабнiстю [21, с. 6].

На теренах безпритульними та бездоглядними стають дiти батькiв, якi не мають певного мiсця проживання (бомжiв, бiженцiв), дiти жiнок, якi займаються проституцiiю. Вони активно мiгрують з регiону в регiон, як правило з сiльськоi мiсцевостi у великi мiста. Найбiльша iх кiлькiсть з Закарпатськоi та Донецькоi областей, Автономноi Республiки Крим. Зокрема в м. РЖванотАУФранкiвську сьогоднi перед нами гостро постала проблема: ВлЩо ж робити з дiтьми ромськоi нацiональностi, якi перенасичили вокзал та привокзальну площу мiста?В» Можливо найбiльш дiiвим було б транспортування в супроводженнi працiвникiв лiнiйного вiддiлу мiлiцii таких дiтей до дитячих притулкiв Закарпатськоi областi, звiдки дiти прибувають, такий захiд власне повинен би дати позитивнi результати через певний промiжок часу. В контекстi вирiшення цiii проблеми чи не найважливiшим аспектом i тiсна спiвпраця працiвникiв лiнiйного вiддiлу мiлiцii та патрульнотАУпостовоi служби мiлiцii, якi здiйснюють патрулювання привокзальноi площi мiста.

Для консолiдованiшоi боротьби з явищами бездоглядностi та безпритульностi серед неповнолiтнiх особливо хотiлося б орiiнтувати на ефективнiшу взаiмодiю закладiв освiти та науки, медичних закладiв та правоохоронних органiв [28, с. 17].

Хочеться звернути увагу на необхiднiсть удосконалення чинного законодавства стосовно дiтей в Украiнi, а саме:

- необхiдно здiйснити експертизу законодавства з питань дитинства щодо приведення формулювань, визначень до iдиного понятiйного апарату;

- вдосконалити нормативно-правовi акти стосовно створення прийомних сiмей, тимчасового перебування дiтей, батьки яких виiхали на сезоннi чи тимчасовi роботи за межi краiни;

- розробити проект законодавчих засад для введення iнституту Уповноваженого з прав дитини. В областях;

- вийти з пропозицiiю включення у переписний лист наступних граф щодо перепису населення Украiни з метою точного облiку кiлькостi рiзних типiв сiмей, побудованих на врахуваннi основи сiмейних вiдносин, таке запитання: тАЬУ яких родинних вiдносинах iз батьком (матiртАЩю) перебуваi дитинатАЭ, передбачивши такi варiанти вiдповiдей:

а) кровноi спорiдненостi;

б) усиновлення двома батьками;

в) усиновлення одним iз батькiв у повторному шлюбi;

г) у вiдносинах прийомного батька (матерi) без усиновлення;

д) опiки (пiклування).

Потрiбно також на мунiципальному рiвнi покращити роботу з сiмтАЩями в таких напрямах:

- розробити мiську програму пiдтримки багатодiтних та малозабезпечених сiмей; стимулювати громадськi iнiцiативи допомоги;

- розробити механiзм соцiального супроводу неблагополучних сiмей без згоди батькiв з огляду на виключну значущiсть цих заходiв для профiлактики дитячоi бездоглядностi та безпритульностi у разi наявностi висновку про його доцiльнiсть;

- розвивати служби пiдтримки сiм'i;

- через мережу дошкiльних та шкiльних закладiв реалiзовувати програми виховання батькiв, спрямованi на пiдвищення педагогiчноi компетентностi батькiв, що допомагало б iм краще розумiти своiх дiтей, налагоджувати довiрливi стосунки, а також дозволило б пiдвищити обiзнанiсть щодо батькiвських обов'язкiв. Провiдною формою такоi освiти мають стати груповi семiнари та iндивiдуальнi консультацii, якi проводитимуть психологи i соцiальнi педагоги.

На нашу думку, в контекстi вдосконалення системи соцiального захисту дiтей необхiдно:

- залучити дiтей-сирiт, дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, з багатодiтних, неповних, малозабезпечених та неблагополучних сiмей до занять у гуртках, клубах, об'iднаннях за iнтересами, спортивних секцiях позашкiльних закладiв, закладiв культури, спорту. Розглянути питання щодо встановлення квот мiсць для занять у цих закладах зазначених категорiй дiтей безкоштовно;

- встановити соцiально-педагогiчний патронаж та соцiальний супровiд над бездоглядними дiтьми (якi бродяжать, жебракують, не навчаються), батьки яких виiхали за межi краiни;

- внести в мiську програму заходи щодо забезпечення належного рiвня медичноi допомоги за найвищими стандартами, якi реально може забезпечити мiська влада;

- розробити механiзм контролю за використанням батьками адресних соцiальних виплат на утримання дiтей;

- розробити пропозицii та винести на засiдання виконавчого комiтету вiдповiдне рiшення щодо заборони роздрiбноi торгiвлi слабоалкогольними напоями в примiщеннях i на територii навчальних закладiв та установ охорони здоровтАЩя, спецiалiзованих торговельних пiдприiмств, якi здiйснюють торгiвлю товарами дитячого асортименту та спортивними товарами, а також в мiсцях проведення дитячих спортивних змагань може запобiгти вчинення правопорушень у станi алкогольного сптАЩянiння неповнолiтнiми;

- створити комiсiю у складi представникiв громадських органiзацiй для перевiрки дотримання субтАЩiктами пiдприiмницькоi дiяльностi чинного законодавства Украiни щодо продажу неповнолiтнiм алкогольних, слабоалкогольних напоiв та тютюнових виробiв;

- здiйснювати превентивну просвiтницьку дiяльнiсть в освiтнiх закладах з метою формування вiдповiдального ставлення юнакiв i дiвчат до шлюбно-сiмейних вiдносин, формування якостей вiдповiдального батькiвства в молодiй сiмтАЩi, недопущення раннього батькiвства як соцiально-психологiчного феномену; передбачивши в звтАЩязку з цим введення у старших класах факультативiв тАЬЕтика i психологiя сiмейного життятАЭ;

- активiзувати роботу з метою виявлення, документування i притягнення до вiдповiдальностi дорослих осiб, котрi втягують дiтей у злочинну дiяльнiсть, вчиняють насильство у сiмтАЩi;

- визначити заклад соцiального захисту на територii мiста для тимчасового влаштування дiтей вiком вiд народження до трьох рокiв, якi опинилися в складних життiвих обставинах, та потребують вилучення з сiмтАЩi, розробити вiдповiдний механiзм;

- звернути увагу на потребу пiдготовки вихованцiв iнтернатних закладiв, в яких дiти перебувають на повному державному утриманнi, до навичок самообслуговування та подальшого самостiйного життя.

З метою розвитку мережi закладiв соцiального захисту дiтей, удосконалення iх роботи, на наш погляд, доцiльно:

- вивчити питання доцiльностi вiдкриття центру медико-соцiальноi реабiлiтацii неповнолiтнiх, хворих на наркоманiю та алкоголiзм, а також соцiального гуртожитку для ос

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii