Корупцiя як соцiальне явище: украiнський контекст аналiзу

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:

"Корупцiя як соцiальне явище: украiнський контекст аналiзу"

Днiпропетровськ 2010

Вступ

Актуальнiсть теми дослiдження. На думку багатьох мiжнародних та украiнських експертiв корупцiя i сьогоднi в Украiнi найважливiшою проблемою, бiльш того, головною загрозою нормального розвитку суспiльства. В умовах тотальноi корумпованостi всiх галузей влади на всiх рiвнях принципово неможливо вирiшити жодноi соцiальноi, економiчноi, полiтичноi проблеми. Негативнi наслiдки, породжуванi цим явищем, не тiльки перешкоджають прогресивному, поступальному розвитку суспiльства, але й являють серйозну загрозу iнтересам нацiональноi безпеки краiни. Найбiльш проблемною характеристикою явища корупцii стало те, що воно почало сприйматись на повсякденному рiвнi як суспiльна норма, хоча на рiвнi вербальних висловлень бiльшiсть населення декларативно пiдтримуi думку про небезпечнiсть цього явища.

РЖснуюча амбiвалентнiсть в субтАЩiктивному сприйняттi явища корупцii породжуi, на нашу думку, не тiльки проблеми функцiонального характеру, але й структурного тАУ якщо у суспiльнiй свiдомостi сприйняття корупцii в якостi норми (ВлнормальногоВ» засобу вирiшення проблем) набуде стiйкоi лояльноi орiiнтацii, це одразу легiтимiзуi вiдповiднi соцiальнi структури, до речi, тiньовi як результат вiдповiдних соцiальних практик. Зароджуючись, наприклад, в економiцi, стереотипи тiньовоi поведiнки проникають в iншi сфери суспiльного життя тАУ полiтику, сферу державного управлiння, органi правопорядку, СМК, освiту та iн. Отже, корупцiя здатна до постiйноi мiмiкрii та самовiдтворення.

Також актуалiзацiя дослiдницького iнтересу щодо феномену корупцii з урахуванням суто соцiологiчноi оптики аналiзу передбачаi зосередження уваги на соцiальних наслiдках корупцiйних проявiв, адже вони призводить до iстотного розходження мiж оголошеними i реальними цiнностями, що формуi на макрорiвнi соцiуму Влподвiйний стандартВ» моралi i поведiнки, а на рiвнi макроструктур феномен Влiнституцiональноi двоiстостiВ». Як наслiдок тАУ вiдбуваiться девальвацiя i руйнування цивiлiзованих соцiальних регуляторiв поведiнки людей: норм моралi, права. релiгii, суспiльноi думки тi наслiдки, якi Е. Дюркгейм називав Влцiннiсною аномiiюВ» [38, c. 56]. У загальному виглядi наступаi такий стан суспiльства, в якому помiтна частина його членiв, знаючи про iснування зобов'язуючих iх норм, ставиться до них негативно або байдуже. Корупцiя дискредитуi право як основний iнструмент регулювання життя держави i суспiльства i державу як основний суспiльний iнститут. Через це знижуiться патрiотизм громадян i зтАЩявляiться вiдчуження вiд загальних проблем, що призводить до втрати соцiальноi солiдарностi, через що iндивiдуалiстичнi цiлi i бажання збагачення витiсняють суспiльно значущi цiнностi. Отже, корупцiя розглядаiться в Украiнi та за ii межами як одна з основних перешкод, що гальмуi економiчний та соцiальний розвиток поширенiсть цього явища пiдтверджуiться даними мiжнародноi органiзацii ВлTransparency InternationalВ», яка в 2009 роцi оцiнила наявнiсть корупцii в краiнi у 2,2 бали з десяти (де 10-повна вiдсутнiсть корупцii), слiд зазначити, що з 2006 року, коли рейтинг Украiни був 2,6 бали, вона кожен рiк падаi в рейтингу[3]. На Украiну як на державу з дуже високим ступенем корумпованостi вказують у своiх дослiдженнях Всесвiтнiй банк i Мiжнародний валютний фонд, якi визначають корупцiю, як головний бартАЩiр до модернiзацii краiни i формуваннi iнвестицiйноi привабливостi.

Таким чином вказанi обставини актуалiзували дослiдницький iнтерес до феномену корупцii взагалi та специфiки ii прояву в Украiнi зокрема.

Ступень науковоi розробленостi проблеми. Оскiльки корупцiя тАУ явище соцiальне, економiчне, полiтичне, правове тАУ вона завжди була обтАЩiктом вивчення фахiвцiв рiзних галузей науки. Разом з тим у вiтчизнянiй соцiологii ця проблематика маi дещо маргiнальний статус, не вистачаi детальних й ТСрунтовних робiт, яки б дослiджували соцiальну сутнiсть, причини й особливостi цього явища саме в украiнському суспiльствi. Серед не чисельних розробок з цiii проблематики слiд назвати роботи А. Бантишева, який розглядав питання квалiфiкацii злочинiв, повтАЩязаних з корупцiiю [7], Мельника М., який дослiджував тематику забезпечення антикорупцiйноi дiяльностi в органах влади [38тАУ40]. На економiчних аспектах корупцii зосередив увагу А. Скрипник, О. Гриценко розглядав корупцiю, як iнституцiональний комплекс, А. Бова вивчаi методологiчнi пiдходи щодо дослiдження субтАЩiктних показникiв в корупцii та приймаi активну участь у практичному дослiдженнi корупцii в Украiнi [9тАУ10].

В росiйському соцiологiчному просторi соцiальна природа корупцii з точки зору девiацii вивчаiться В. Афанасьiвим, Я. Гiлiнським [6]; аналiз пiдходiв до дослiдження корупцii розглядають А. Бистрова i М. Сильвестрос [12]; РЖ. Голосiнко предметно аналiзуi конструювання хабарництва в Росii та розкриваi роль чиновництва в його поширеннi [19], А. Кiрпiчникова дослiджено iсторiя корупцii в СРСР i Росii i вiдображання права у росiйськiй вiдомостi [28], Г.А. Сатаров робить предметне дослiдження полiтичноi корупцii та засобiв протидii корупцii як суспiльного явища [54тАУ56]. Корупцiю в контекстi тiньовоi реальностi вивчали И. Клямкiн i Л. Тимофiiв [29], у рамках економiчноi соцiологii тАУ В. Радаiв [47тАУ48].

Отже, iсторiографiчний аналiз джерел дозволяi стверджувати, що, завдяки популярностi та актуальностi цiii тематики, бiльшiсть статей мають публiцистичний характер, втiм як системного аналiзу даного явища з урахуванням особливостей украiнського контексту виокремлено не було. Виходячи з вищевикладеного, вважаiмо обрану для розгляду тему актуальною ще й в гносеологiчному аспектi.

Об'iктом дипломноi роботи iкорупцiя як соцiальне явище

Предметом виступаi соцiальна сутнiсть корупцii та ii наслiдки

Мета дипломноi роботи полягаi в визначеннi соцiальних детермiнантiв корупцii в умовах сучасного украiнського соцiуму

Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi досягнення наступних задач:

- охарактеризувати основнi теоретичнi пiдходи щодо визначення корупцii з урахуванням соцiологiчноi специфiки розгляду цього явища;

- виявити особливостi iсторико-культурноi трансформацii феномену корупцii;

- зтАЩясувати рiвнi прояву корупцiйних практик у сучасному суспiльствi;

- визначити характер феномену корупцii в Украiнi та причини ii поширення;

- оцiнити на пiдставi власного дослiдження ставлення сучасноi украiнськоi студентськоi молодi до корупцii.

Теоретико-методологiчною базою дипломноi роботи виступають основнi положення структурного функцiоналiзму (при розглядi корупцii у статичному та динамiчному аспектах), конструктивiзму (корупцiйна поведiнка як результат об'iктивацii соцiальних змiн) та елементи соцiокультурного пiдходу щодо розгляду культурноi контекстуальностi корупцii.

В ходi дослiдження використовувалися наступнi методи: загальнонауковi методи тАУ iсторичний, порiвняльний методи, методи узагальнення та типологизацii. Серед конкретно соцiологiчних методiв у рамках дослiдження знайшли застосування аналiз документальних джерел, метод вторинного i первинного аналiзу емпiричних даних, анкетування.

Емпiричною базою дипломноi роботи i результати авторського соцiологiчного дослiдження на тему ВлСтавлення студентськоi молодi до явища корупцii (на прикладi м. Днiпропетровська)В», здiйсненого методом анкетного опитування (травень 2010 р., за репрезентативною вибiркою опитано 293 респондента; вибiрка цiльова типова; вiдбiр одиниць спостереження здiйснювався за ознакою статi, вiку, освiти). Окрiм того, в дипломнiй роботi використовуються результати всеукраiнського дослiдження ВлСприяння активнiй участi громадян у протидii корупцii в УкраiнiВ», який виконуiться компанiiю ВлМенеджмент Системс РЖнтернешнлВ» у партнерствi з украiнськими органiзацiями (опитування проводилося з у травнi 2007 i 2009 р., опитано 10580 респондентiв по всiй Украiнi) [53], загальнонацiональне опитування населення Украiни, призначене вивчити загальне ставлення населення до питань корупцii, що було проведене у березнi 2009 року Фондом ВлДемократичнi iнiцiативиВ» та фiрмою ВлЮкрейнiан соцiолоджi сервiсВ». Усього було опитано 1800 респондентiв в усiх областях Украiни та АР Крим [32], результати дослiдження ВлКорупцiя в УкраiнiВ», проведеного РЖнститутом Горшенiна з 12 по 14 червня 2010 року [45].

1. Корупцiя як соцiальна проблема i категорiя соцiологii

Корупцiя тАУ багатогранне поняття, що включаi в собi безлiч аспектiв економiчного, правового, полiтичного характерiв. Тому важливо вiдзначити, що до визначення корупцii iснуi рiзноманiття пiдходiв. Багато хто з дослiдникiв називають це явище кримiнологiчним, хоча i i така точка зору, що Влкорупцiя тАУ поняття не стiльки правове, скiльки соцiальне i моральнеВ» [12, с. 91]. З точки зору етимологii термiн ВлкорупцiяВ» утворився вiд сполучення латинських слiв ВлcorreiВ» тАУ учасники сторiн з приводу iдиного предмета i ВлrumpereВ» тАУ ламати, ушкоджувати, порушувати, скасовувати. У результатi iснуi самостiйний термiн тАУ ВлcorrumpereВ», що припускаi участь у дiяльностi декiлькох людей, метою яких i ВлпсуванняВ», ВлушкодженняВ» нормального ходу судового процесу чи керування справами суспiльства [16, с. 13].

У загальному виглядi корупцiю можна визначити як соцiальне явище, яке охоплюi всю сукупнiсть дiянь, пов'язаних з неправомiрним використанням особами наданоi iм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих iнтересiв чи iнтересiв третiх осiб, а також iнших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупцiйних дiянь або iх приховування. Сутнiсть корупцii полягаi у тому, що вона маi соцiальну обумовленiсть, впливаi на всi сфери суспiльного життя, вiдзначаiться транснацiональним характером, економiчними, полiтичними, правовими, психологiчними та моральними аспектами та здатнiстю до постiйноi мiмiкрii.

Таке розумiння корупцii i вiдправним i вимагаi не обмежуватись у боротьбi з нею лише правовими заходами, переважно у формi юридичноi вiдповiдальностi за корупцiйнi дiяння, а застосувати комплекс економiчних, полiтичних, органiзацiйних та iнших заходiв протидii.

Деякi автори розумiють корупцiю як соцiально негативне явище, що виражаiться в пiдкупi одних людей iншими, що вiдбиваiться кримiнально-правовим поняттям хабарництво [12, с. 93]. РЖснуi i бiльш широке розумiння корупцii як процесу, при якому маi мiсце пряме використання посадовими особами прав, пов'язаних з посадою i з метою особистого збагачення.

Тож зазначимо, що iснуi безлiч визначень корупцii. Можливо, найбiльш коротке i точне з них: Влзловживання публiчною владою заради приватноi (особистоi) вигодиВ» [21, с. 21]. Аналогiчнi визначення зустрiчаються в документах ООН. Бiльш повне з них мiститься в документах 34-й сесii Генеральноi Асамблеi ООН (1979): ВлВиконання посадовою особою яких-небудь дiй чи бездiяльнiсть у сферi його посадових повноважень за винагороду у будь-якiй формi в iнтересах людини, яка даi таку винагороду, як з порушенням посадових iнструкцiй, так i без iх порушенняВ» [21, с. 24].

Мiждисциплiнарна група по корупцii Ради РДвропи дала ще бiльш широке робоче визначення: корупцiя являi собою хабарництво i будь-яку iншу поведiнку осiб, яким доручене виконання визначених обов'язкiв у державному чи приватному секторi i яке веде до порушення обов'язкiв, покладених на них по статусу державноi посадовоi особи, приватного спiвробiтника чи агента iншого роду вiдносин i маi на метi одержання будь-яких незаконних вигод для себе й iнших [30, с. 21].У даному випадку суб'iктом корупцiйних дiянь може бути не тiльки посадова особа.

Вважаiмо, що це формулювання найбiльш коректне, i дозволяi осягнути корупцiю i всiх ii видах та проявах, незалежно вiд форми власностi та дiяльностi.

У прийнятiй в Украiнi ВлКонцепцii боротьби з корупцiiю на 1998тАУ2005 рр.В» наводиться досить широке визначення корупцii, яка являi собою сукупнiсть рiзних за характером i ступеня суспiльноi небезпеки, проте iдиних за своiю суттю корупцiйних дiянь та iнших правопорушень (кримiнальних, адмiнiстративних, цивiльно-правових, дисциплiнарних), а також порушень етики поведiнки посадових осiб, пов'язаних iз здiйсненням цих дiянь [13, c. 10]. Такий пiдхiд i бiльш всеохоплюючим, нiж вузьке трактування корупцii, дане в Законi Украiни ВлПро боротьбу з корупцiiюВ» 1995 р. як Влдiяльнiсть осiб, уповноважених на виконання функцiй держави, спрямована на протиправне використання наданих iм повноважень для одержання матерiальних благ, послуг, пiльг або iнших переваг Вл(ст. 1) [1].

Виходячи зi специфiки украiнського законодавства, що дii зараз у кримiнологiчному аспектi, корупцiя характеризуiться вузьким набором ключових ознак:

тАУ вона можлива лише у сферi дiяльностi органiв державноi влади i мiсцевого самоврядування;

тАУ ii суб'iктом може бути тiльки особа, надiлена владою чи посадовими повноваженнями;

тАУ корупцiйнi вiдносини виникають внаслiдок зловживання особою, надiленою владою чи посадовими повноваженнями, своiми повноваженнями. Тут вони виступають предметом торгу, в результатi якого суб'iкт одержуi певнi блага як матерiального, так i нематерiального характеру;

тАУ корупцiю складають лише такi дiяння, якi вчиненi особою, надiленою владою чи посадовими повноваженнями, з метою задоволення корисливих власних або iнтересiв iнших осiб. Неправомiрнiсть або й неетичнiсть дiянь посадовоi особи та iх спрямованiсть на задоволення корисливих iнтересiв по сутi визначають, якi саме дiяння вiдносяться до категорii корупцiйних.

Таке визначення обмежуi протягування до закону iнших посадових осiб, що не i державними службовцями, але зловживають владою, що по сутi заважаi боротьбi з корупцiiю у повному масштабi.

У Законi Украiни ВлПро засади запобiгання та протидii корупцiiВ», що набуде чинностi з 01.01.2011, наводиться розширене визначення змiсту корупцii тАУ ВлВикористання особою наданих iй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомiрноi вигоди або прийняття обiцянки/пропозицii такоi вигоди для себе чи iнших осiб або вiдповiдно обiцянка/пропозицiя чи надання неправомiрноi вигоди такiй особi або на ii вимогу iншим фiзичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих iй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостейВ». [2] Перевага цiii редакцii закону в тому, що вiн розширюi категорiю осiб, що потрапляють пiд його дiю: якщо у минулiй редакцii це були тiльки державнi службовцi, то у новiй редакцii пiд його дiю потрапляють всi особи, що мають службовi повноваження, що маi полiпшити ефективнiсть боротьби з цим явищем.

Глибше й точнiше з'ясувати соцiальну сутнiсть i правову природу корупцii допомагаi встановлення механiзму корумпованоi поведiнки. На наш погляд, вiн може проявлятися у двох варiантах. В першому випадку маi мiсце взаiмодiя двох суб'iктiв, кожен з яких прагне задовольнити своi корисливi iнтереси (скажiмо, давання тАУ одержання хабара); у другому тАУ корумпована поведiнка зводиться до дiй лише однiii особи, яка самостiйно задовольняi корисливi iнтереси, зловживаючи наданими iй посадовими повноваженнями (наприклад, розкрадання державного майна з використанням свого службового становища). Обидва варiанти об'iднуi те, що суб'iкт корупцiйних дiянь задовольняi власний iнтерес чи iнтереси третiх осiб за допомогою неправомiрного використання наданих йому владних повноважень.

У правовому планi корупцiя становить собою сукупнiсть рiзних за характером та ступенем суспiльноi небезпеки, але iдиних за своiю суттю дiянь (кримiнальних, адмiнiстративних, цивiльно-правових, дисциплiнарних), а також порушень етичних норм поведiнки посадових осiб, пов'язаних iз вчиненням цих дiянь. Таке широке розумiння корупцii вказуi на те, що не всi корупцiйнi прояви i кримiнально-караними i найчастiше це залежить вiд традицiй i звичаiв певного суспiльства (так, наприклад, непотизм у Ватиканi i священною традицiiю) та досконалостi законодавчоi бази (як, наприклад, зараз в Украiнi, коли немаi правовоi бази для засудження корупцiонерiв не державних службовцiв) [22]. Але, зазвичай, найбiльшу суспiльну небезпеку мають корупцiйнi злочини.

Предмет хабара тАУ це одержання незаконноi вигоди майнового характеру, що включаi грошi або цiннi папери, валюту, дорогi речi, майно. РЖнша форма хабара складаiться з вигод майнового характеру, що надаються винному безоплатно; послуг, що пiдлягають сплатi. Сюди ж входять отримання без оплати туристичних путiвок для поiздок за кордон або органiзацiя круiзiв, безкоштовний ремонт, iншi форми. При цьому безоплатнiсть отримання хабара може бути повною i частковою (отримання цiнноi речi за безцiнь або за значно меншоi вартостi, нiж дiйсна).

На практицi зустрiчаються двi основнi форми отримання хабарiв: вiдкрита i завуальована. Вiдкрита форма тАУ хабародавець особисто або через посередника передаi корупцiонеру предмет хабара. Завуальована тАУ хабар втiлюiться в зовнiшньо легальнi форми (сумiсництво, виплати за договором або угодою, премii без пiдстав на те).

РЖснуi безлiч проявiв корупцii: хабарництво, фаворитизм, непотизм (кумiвство), протекцiонiзм, лобiзм, незаконний розподiл, перерозподiл i присвоiння суспiльних ресурсiв i фондiв в особистих цiлях, незаконна приватизацiя, протизаконна пiдтримка i фiнансування полiтичних структур, вимагання i надання пiльгових кредитiв, замовлень, так званий ВлблатВ» (використання особистих контактiв дВа ля одержання доступу до суспiльних ресурсiв тАУ товарiв, послуг, джерел прибуткiв, привiлеiв, надання рiзних послуг родичам, друзям, знайомим) та iн. Вiдповiдно приводяться рiзнi класифiкацii корупцii i корупцiйноi дiяльностi [38, c. 50].

Залежно вiд критерiю, корупцiйнi дii можуть бути роздiленi на бюрократичну i полiтичну корупцiю; примусову i узгоджену, централiзовану i децентралiзовану [22], суто кримiнальну (в основному економiчного характеру) i полiтичну [46, с. 20]. Кiлька типiв корупцii видiлив М. Джонстон:

¾ хабар чиновникам у сферi торгiвлi (за продаж нелегально виробленоi продукцii, завищення якостi товарiв i т.д.);

¾ вiдносини в кланових та патронажних системах, в тому числi участь ВлбосiвВ» на основi земляцьких, родинних, партiйних принципiв; дружба та кумiвство;

¾ кризова корупцiя, яка iснуi в умовах перехiдноi економiки, де старi правила гри вже не дiють, а новi тiльки встановлюються: вони-то й стають предметом торгу, купiвлi та продажу [51].

Фахiвцi по корупцii в краiнах з перехiдною економiкою Д. Джонс, Дж. Хеллман i Д. Кауфманн видiляють двi форми корупцii: адмiнiстративну корупцiю i так звану Влскупку державиВ». [51]

Пiд адмiнiстративною корупцiiю вони розумiють навмисне внесення спотворень у процес реалiзацii законiв i правил з метою забезпечити собi або iншим потрiбним iм особам незаконнi пiльги або переваги. Прикладом служить дрiбний торговець, змушений давати хабарi нескiнченнiй низцi держiнспекторiв, щоб вони закрили очi на тi чи iншi порушення правил торгiвлi. Сюди ж вiдносяться i хабарi заради отримання всiляких допускiв та дозволiв, безперешкодного проходження митного огляду, виграшу в конкурснiй (тендернiй) основi держзамовлень. Нарештi, чиновники можуть розподiляти не за призначенням державнi ресурси, що перебувають пiд iхнiм контролем або пiд контролем членiв iх сiмей або отримувати незаконнi фiнансовi пiльги. Подiбнi випадки можна вiднести до дискримiнацiйного застосування правил i постанов.

ВлСкупка державиВ» полягаi в тому, що окремi корпорацii або групи осiб за допомогою хабарiв добиваються прийняття та реалiзацii вигiдних для них законодавчих норм i заходiв економiчноi полiтики. Подiбна практика стоiть поряд iз лобiюванням. Вона робиться з метою забезпечити собi перевагу в результатi протиправного та непрозорого надання особистих благ. Подiбнi форми процвiтають там, де в наявностi висока концентрацiя економiчноi влади, немаi вiдкритого суперництва мiж громадськими партiями i групами iнтересiв, не розвиненi легiтимнi канали полiтичного впливу i лобiювання.

Д. Джонс, Д. Кауфманн i Д. Хеллман [51] вважають, що Влскупка державиВ» сягаi значних масштабiв у тих краiнах, де немаi достатнiх гарантiй прав власностi i стримуються процеси економiчноi лiбералiзацii. У нерозвиненому громадянському суспiльствi i при обмеженнi свободи ЗМРЖ у пiдприiмцiв не залишаiться легальних каналiв впливу на полiтику уряду. Тодi запускаються тiньовi корупцiйнi схеми. В умовах слабкоi конкурентного середовища виявляються тенденцii монополiзацii ринку основними дiйовими гравцями, що пiдвищуi iх можливостi впливати на урядовi рiшення i, як наслiдок, сильно гальмуi впровадження ринкових механiзмiв i провокуi корупцiю.

Залежно вiд оцiнки населення А. Хайденхаймер [51] пiдроздiлив корупцiю на ВлбiлуВ», ВлсiруВ» i ВлчорнуВ». Перша позначаi корупцiйнi дii, якi громадськiсть не вважаi шкiдливими, наприклад, подарунки Прем'iр-Мiнiстру чи Президенту. ВлЧорнаВ» корупцiя набагато гiрше: всi верстви суспiльства вважають ii злочинним поведiнкою. ВлСiраВ» корупцiя займаi промiжне положення мiж двома полюсами: такi явища неоднозначно оцiнюються рiзними соцiальними групами.

У залежностi вiд iiрархiчного положення державних службовцiв корупцiя може пiдроздiлятися на ВлверхiвковуВ» i ВлнизовуВ». Перша охоплюi полiтикiв, вище i середнi чиновництво i особи, уповноваженi на прийняття рiшень, що мають високу цiннiсть (формули законiв, держзамовлення, змiна форм власностi i т.п.). Друга поширена на середньому i нижчому рiвнях i пов'язана з постiйною, рутинною взаiмодiiю чиновникiв i громадян (штрафи, реiстрацii i т.п.).

Часто обидвi зацiкавленi в корупцiйнiй угодi сторони належать до однiii органiзацii. Наприклад, коли чиновник даi хабара своiму начальнику за те, що останнiй покриваi корупцiйнi дii хабародавця тАУ це також корупцiя, яку називають ВлвертикальноюВ». Вона, як правило, виступаi як мiст мiж Влверхiвковою»» i ВлнизовоюВ» корупцiiю. Це особливо небезпечно, оскiльки свiдчить про перехiд корупцii зi стадii розрiзнених актiв у стадiю органiзованих форм, що укореняються [34, c. 50].

Окремим рiзновидом корупцii i мiжнародна корупцiя. Вона може нести полiтичне забарвлення, коли задля досягнення певних геополiтичних цiлей проводиться фiнансування певних осiб, сил, органiзацiй за кордонами краiни тАУ цю форму корупцii активно використовують США для просування свого впливу в багатьох краiнах свiту (прикладом може бути Влреволюцiя трояндВ» у Грузii). Також вона може використовувати пiдкуп транснацiональними корпорацiями вищих посадових осiб за кордоном задля економiчноi вигоди. Прикладом може служити гучний корупцiйний скандал, пов'язаний з дiяльнiстю американськоi компанii ВлЛокхiдВ» в Японii, що привiв до вiдставки Уряду краiни i спонукав американських законодавцiв прийняти в 1977 р. ВлАкт про зарубiжнi корупцiйнi практикиВ», який ставив поза законом пiдкуп зарубiжних посадових осiб американськими громадянами або компанiями. Однак, це призвело до поганих наслiдкiв. Зокрема, в одному з дослiджень опублiкованому в журналi ВлЕкономiстВ» у 1995 р., стверджувалося що в 1994тАУ1995 рр. американськi компанii втратили контрактiв за кордоном на загальну суму приблизно на 45 млрд., що дiсталися менш принциповим суперникам. Згiдно Департаменту торгiвлi США, пiдготовленому в 1996 р. за сприяння спецслужб США; американськi фiрми зазнали збиткiв, якi розцiнюiться в 11 млрд. доларiв, через те, що iхнi конкуренти звикли до хабарництва. На цiй пiдставi в США була iнiцiйована компанiя за те, щоб змусити iншi краiни тАУ учасницi оголосити злочином дачу хабарiв iноземним чиновникам [20, c. 30].

Автори Доповiдi ради Римського клубу ВлПерша глобальна революцiя (1991 рiк)В» вважають, що полiтична влада в сучасному свiтi бiльше не контролюiться силою i складнiстю озброiнь тАУ вона визначаiться фiнансовою потужнiстю, що як раз в певнiй мiрi проявляi себе в полiтичнiй корупцii. [51]

Отже, особливiстю корупцiйних злочинiв i те, що, вони можуть входити до злочинiв проти основ нацiональноi безпеки держави, проти власностi, проти виборчих, трудових та iнших особистих прав i свобод людини i громадянина, проти правосуддя у сферi господарськоi дiяльностi, службовоi дiяльностi, вiйськових злочинiв. За деякими ознаками корупцiйнi злочини можуть бути причетнi до економiчноi, професiйноi, органiзованоi та iнших видiв злочинностi. Але корупцiйнi злочини повнiстю не спiвпадають iз жодним iншим видом злочинiв i маi своi специфiчне соцiальне забарвлення, що розкриваi свою сутнiсть в iсторико-соцiальних традицiях суспiльства та особливостях функцiонування суспiльства. Саме тому важливо розглянути соцiальнi пiдходи до детермiнацii корупцii [46, c. 20].

Як вже зазначалось вище, з точки зору соцiологii важливим i розумiння саме соцiальноi природи (сутностi) корупцii. Це дозволить уникнути зайвоi полiтизацii, ВлюридизацiiВ» i, у кiнцевому рахунку, мiфологiзацii цiii проблеми. В такому ракурсi корупцiя виступаi як складний соцiальний феномен, породжений суспiльством i суспiльними вiдносинами, один iз проявiв продажностi. Перша робота з соцiологiчноi iнтерпретацii явища корупцii з'явилася ще в 1960-тi роки, вона належала професору С. Алатасау i мала вiдповiдну назву тАУ ВлСоцiологiя корупцiiВ» [51]. Втiм, незважаючи на автентичнiсть назви, соцiологiчного пiдходу в тому виглядi, як це розумiiться сьогоднi, в роботi не було. Вона була присвячена полемiцi про позитивний i негативний вплив корупцii на суспiльство, яка проводилася в пресi.

Зрозумiло, що сучасний соцiологiчний погляд на корупцiю розширився, що зумовлено поширенням цього явища на усi краiни i усвiдомленням його хибностi для суспiльства на мiжнародному рiвнi. З точки зору сучасноi соцiологii корупцiю треба вивчати на трьох рiвнях.

1. Перший рiвень тАУ причини, що породжують корупцiю: iсторико-культурнi, полiтичнi, адмiнiстративнi, економiчнi i т. п. До теорiй дослiдження корупцii на рiвнi причин, що породжують корупцiю можна вiднести точку зору Г. Зiммеля, що вважав, що соцiальний феномен продажностi (вiд корупцii посадових осiб до проституцii у рiзних сферах життiдiяльностi соцiуму) можливий у суспiльствi розвинутих товарно-грошових вiдносин, коли i здатнiсть усiх продуктiв, дiяльностi, вiдносин до обмiну на щось третi, речове, на щось таке, що у свою чергу теж може бути обмiняне. Наприклад, товарно-грошова сутнiсть проституцii як продажностi пояснювалася Г. Зиммелем. Вiн вiдзначав, що природа проституцii i природа грошей аналогiчнi, що в умовах товарно-грошових, речових, вiдчужених вiдносин проституцiя стаi символом мiжлюдських вiдносин. Грошi гублять природу речей одним своiм дотиком [18, с. 22].

В рамках iсторичного становлення корупцii варто вiдзначити iдею класифiкацii вiдносин мiж людьми, яку розглядав Бауман. Вiн говорив про два типи вiдносин тАУ дарування та обмiну. Вiдмiнностi мiж вiдносинами дарування та обмiну добре спiввiдносяться з двома типами корупцii, якi можна умовно назвати ВлзахiднийВ» i ВлсхiднийВ». Перший тип може трактуватися як нелегальний ринок тiньових послуг, який регулюiться вiдносинами обмiну. Для схiдноi корупцii характерно плетiння корупцiйних вiдносин в тканину iнших, фактично легiтимних (у веберовского сенсi: прийнятих суспiльством як нормальних) соцiальних вiдносин, i тут нерiдко розмита межа мiж корупцiйними вiдносинами i вiдносинами дарування [14].

Третiй тип вiдносин вкорiнюються в мiру розвитку держави i усвiдомлення того факту, що держава тАУ iнститут надання певних послуг його громадянам. Цi вiдносини тАУ вiдносини послуги тАУ розвиваються таким чином. Спочатку громадяни ВлдаруютьВ» державi своi податки, якi йдуть на те, щоб надавати iм же певнi послуги. Для цього наймаються iншi громадяни, яких у нас називають Влпосадовими особамиВ». Громадянин приходить до посадовоi особи, коли в нього виникаi якась потреба, i обидвi сторони вступають у вiдносини послуги. При цьому незримо присутня третя сторона тАУ держава, оплачуватиме (грошима громадянина) послуги, що надаються йому посадовими особою (причому платню даноi посадовоi особи входить в цю оплату).

Однак, мiж трьома видами вiдносин i принциповi вiдмiнностi. Вiдношення дарування тАУ найбiльш древнi, закорiненi. Наявнiсть в них третьоi сторони найменш помiтно, бо мораль, керуюча ними, рефлексуi слабо i сприймаiться, поневiряiться без напруги, майже на несвiдомому рiвнi. Нарештi, вони позитивно емоцiйно забарвленi, а тому максимально комфортнi.

Наступнi за давнiстю звичаю тАУ вiдносини обмiну. Вони звичнi, оскiльки людський побут пронизаний ними, але не носять постiйного характеру, а тому не мають емоцiйного забарвлення. Про наявнiсть третьоi сторони (iнститутiв, що охороняють процедури обмiну) згадують лише тодi, коли вiдносини ускладнюються конфлiктом.

Вiдносини послуги iстотно вiдрiзняються вiд двох перших. Перш за все, вони наймолодшi. Крiм того, вони малозвичнi, оскiльки громадяни стикаються з владою незрiвнянно рiдше, нiж ходять до магазину або звертаються за допомогою до родичiв. В принципi, вони повиннi бути емоцiйно нейтральнi, але традицiя, на жаль, така, що контакти з владою, як правило, викликають негативнi емоцii.

А найголовнiше, бiльшiстю громадян вiдносини послуги практично не усвiдомлюються як такi. Масовiй свiдомостi, традицiйноi в своiй основi, незвично представляти державу, а отже, i кожного його представника, як iнститут, який iснуi завдяки податкам громадян. Також важко згадати, що потрiбнi послуги та праця чиновника по iх наданню заздалегiдь оплаченi з тих же податкiв. Посадовi особи також вважають в бiльшостi випадкiв, що, надаючи послуги громадянам, вони роблять йому послуги, що заслуговуi винагороди. Саме тому так зручно перетворювати некомфортнi та нестiйкi стосунки послуги в бiльш звичнi вiдносини дарування. Тобто у загальному виглядi можна зазначити, що за вiдсутностi зовнiшнiх обмежень люди прагнуть звести менш комфортнi вiдносини до бiльш комфортних

Тепер ми маiмо можливiсть переконатися в тому, що цей факт не обов'язково пояснювати цинiзмом представникiв даноi групи. По-перше, мова йдеться про культуру, близькою до патрiархальноi, в якiй вiдносини дарування i домiнуючими. Вiдповiдно до висунутоi гiпотези i практики, вiдносини обмiну в такiй культурi також намагаються звести до вiдносин дарування. Держава викликаi повагу, лякаi. Посередник, третiй агент взаiмодii, просто не бачиться через горизонт патрiархальноi культури з ii закритiстю, орiiнтацiiю на внутрiшнi норми. Це пiдштовхуi, як ми спостерiгали, у наведеному прикладi, трансформацiю вiдносин послуги, яка аж нiяк не сприймаiться як послуга тими, хто повинен ii отримати, на акт дарування. Хабар, подарунок у цьому випадку тАУ ритуал, що допомагаi створити емоцiйно комфортнi взаiмини. Фактично, хабар тут тАУ плата не тiльки за послугу, але й за можливiсть знайти душевний комфорт, опинившись у звичнiй системi вiдносин [54, c. 22].

Другий рiвень тАУ власне корупцiя як деякий рiзновид соцiальних вiдносин. В силу цього саме соцiологii повинна вiдводитися основна роль у вивченнi даного явища, саме вона покликана вивчати практики корупцiйних вiдносин, норми, керуючi цими практиками, iнститути, що охороняють цi норми. Термiн Влiнститут корупцiiВ» використовуiться тут невипадково, оскiльки, хоча жоден офiцiйний документ таку практику не передбачаi, люди ВллегiтимiзуютьВ» ii, тобто визнають хабар нормою взаiмин з тими, вiд кого вони залежать.

На другому рiвнi корупцiя розглядаiться у теорii соцiального капiталу П. Бурдье, ii основою його можна вважати складають неформальнi звтАЩязки, своiрiдноi форми мiжособистiсноi комунiкацii, котрi компенсують вади офiцiйноi системи управлiння та функцiонування соцiальних iнститутiв. Неформальний соцiальний капiтал у виглядi знайомств, родинних i дружнiх звтАЩязкiв (вони передбачають високий рiвень довiри всерединi мережi й майже повну недовiру до iнших членiв суспiльства) i важливим пiд час трансформацii суспiльних iнституцiй i i одним iз засобiв пристосування оточення до нових правил. Неформальнi вiдносини передбачають певний взаiмний обмiн послугами в межах неофiцiйних норм, що конкурують з правом i дiють у вiдносно замкнених соцiальних мережах. У випадку протиправноi дiяльностi таких мереж соцiальний капiтал набуваi вже негативного забарвлення [10, c. 20].

Неформальний соцiальний капiтал вiдiграi велику роль не лише в мобiлiзацii i консолiдацii прагматичноi частини правлячоi елiти, а й у пiдвищеннi соцiального статусу представникiв злочинного свiту. Кримiнальнi елементи, завдяки високiй солiдарностi мережi й контактам з бюрократiiю, досягають легалiзацii тiньових доходiв i перерозподiлу надприбутку. Яскравим прикладом i сучасна Украiна, де при iснуваннi численних бартАЩiрiв соцiальноi мобiльностi соцiальний капiтал блату все бiльше стаi визначаючим чинником успiшностi в життi. Тим часом переважна бiльшiсть населення iснуi в умовах не лише обмеженостi ресурсiв (фiнансових, матерiальних, iнформацiйних, культурних), а й обмеженостi доступу до мереж, що iх розподiляють. Така ситуацiя створюi для одних груп умови соцiальноi винятковостi (за допомогою контролю ресурсiв, ВлтiньовоiВ» приватизацii, регламентацii доступу до закритих мереж), для iнших тАУ соцiального виключення (з виробництва, соцiальноi сфери, впливу на формування влади тощо). Усе це сприяi клановiй солiдарностi i лояльностi, iзоляцii iндивiдiв вiд соцiально-полiтичного життя соцiуму та участi в демократичних перетвореннях.

Також в рамках становлення корупцii вона може розглядатися i як соцiальний iнститут, елемент системи керування, тiсно взаiмоповтАЩязаний з iншими соцiальними iнститутами тАУ полiтичними, економiчними, культурними. Соцiальний iнститут характеризуiться наявнiстю регулярних i довгострокових соцiальних практик, що пiдтримуються за допомогою соцiальних норм, якi мають важливе значення в структурi суспiльства наявнiстю безлiчi ролей [57, c. 20]. Про iнституцiоналiзацiю корупцii, тобто процес становлення соцiальних практик у якостi регулярних i довгострокових, свiдчать:

тАУ виконання нею ряду соцiальних функцiй тАУ спрощення адмiнiстративних зв'язкiв, прискорення i спрощення прийняття управлiнських рiшень, консолiдацiя i реструктуризацiя вiдносин мiж соцiальними групами, сприяння економiчному розвитку шляхом скорочення бюрократичних бар'iрiв, оптимiзацiя економiки в умовах дефiциту ресурсiв i iн.;

тАУ наявнiсть цiлком визначених суб'iктiв корупцiйних взаiмин (посадова особа тАУ клiiнт), розподiл соцiальних ролей (хабародавець, хабароотримувач, посередник);

тАУ наявнiсть визначених правил гри, норм, вiдомих суб'iктам корупцiйноi дiяльностi;

тАУ сформований сленг i символiка корупцiйних дiй (наприклад, добре вiдомий всiм жест потирання пальцiв);

тАУ стала i вiдома зацiкавленим особам такса послуг.

РЖнституцiоналiзацiя корупцii в розвинутих краiнах Заходу була розглянута В. Рейсменом ще в 1979 р. В радянськiй та пострадянськiй науковiй лiтературi цьому присвяченi, насамперед, книги В. Радаiва, Л. Тимофiiва, РЖ. Кузнiцова. Дослiдження РЖ. Клямкiна, А. Олейника, В. Радаiва, Л. Тимофiiва, Т. Шанiна та iн. дозволяють стверджувати, що корупцiя, поряд з ВлтiньовоюВ» економiкою, полiтикою, правом i т. п., що сформувалися ще в роки радянськоi влади i зберiгаються до цього часу (iнодi в змiненому виглядi), утворюють iнституцiоналiзовану тiньову реальнiсть, не рахуватися з якою означаi не розумiти реальну соцiальну дiйснiсть, процеси, що вiдбуваються в суспiльствi. Виявилося, що тiньова реальнiсть тАУ це не тiльки Влдруга економiкаВ» чи корупцiя, але охоплююча все суспiльство в цiлому, закiнчена iнституцiональна система (економiка, право, адмiнiстративнi вiдносини i т.д.), тАУ уся цiлком поза сферою юридичного закону [57, с. 39]. РЖ корупцiя тАУ лише елемент (можливо тАУ найголовнiший) цiii тiньовоi реальностi нашого буття.

Сутнiсть iнституцiйноi деформацii розкриваiться соц

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii