Соцiологiя як наука. Предмет, структура та функцii соцiологii

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

ТЕРНОПРЖЛЬСЬКА АКАДЕМРЖЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Контрольна робота з предмету соцiологiя

Тема

Студента групи ФЗ-32

Яцини Володимира Васильовича

Тернопiль 2001

План

1. Предметна область соцiологii. Витоки соцiологiчноi системи знань

2. Структура та функцii соцiологiчноi системи знань

3. Категорiальний апарат соцiологii, його призначення

Основнi поняття

Лiтература

1. Предметна область соцiологii.Витоки соцiологiчноi системи знань

Соцiологiя тАФ складна, але необхiдна для всiх наука. Оволодiння ii азами забезпечуi iнформацiйнi потреби людини в осмисленнi соцiальноi дiйсностi i сприяi формуванню у неi високого загальнокультурного рiвня, що вiдповiдаi вимогам сьогодення.

Термiн "соцiологiя", походить вiд латинського слова "sосiеtеs" тАФ суспiльство i грецького "Lоgos" (слово, вчення). Тому в буквальному змiстi слова соцiологiя тАФ це наука про суспiльство. Своiми витоками формування елементарних соцiологiчних знань сягаi ще сивоi давнини. Тому не дивно, що розвиток соцiологiчних уявлень про суспiльство змiнювався залежно вiд конкретно-iсторичних умов розвитку людськоi цивiлiзацii. РЖ по сьогоднiшнiй день соцiологiя залишаiться у стадii "становлення", що обумовлюi певнi труднощi у чiткому визначеннi ii предметноi областi дослiдження.

Першi кроки виокремлення соцiологiчноi системи знань сягають ще епохи Протагора та софiстiв. Саме в цей перiод постаi усвiдомлена потреба розмежувати два елементи людського буття природне та суспiльне, формуiться фундаментальна для соцiологii проблема тАФ проблема подiбностi та вiдмiнностi законiв розвитку природи та суспiльства. Отже, хоча уявлення про соцiологiю як окрему галузь наукового знання ще вiдсутнi, проте в центрi уваги iнших суспiльних дисциплiн ставляться суто соцiологiчнi проблеми, зокрема проблеми законiв i норм суспiльного життя.

На змiну античностi приходить епоха середньовiччя, де основною формою вiдображення специфiки суспiльного життя, його законiв розвитку виступаi релiгiйна iдеологiя. Сутнiсною ознакою соцiологiчноi парадигми середньовiччя стаi християнський провiденцiалiзм. В епоху Вiдродження знання про суспiльство вивiльнюiться вiд теологiчноi оболонки i набираi секулярних форм.

У перiод Нового часу одним iз досягнень соцiологiчноi думки i розробка рацiонально обгрунтованоi теорii громадянського суспiльства, усвiдомлення та осмислення проблем групового iнтересу та договiрних засад суспiльного життя, подальша розробка емпiричних пiдвалин соцiального знання. Та дане знання являi собою ще форму своiрiдного конгломерату суспiльних дисциплiн: фiлософii, iсторii тощо, якому, крiм наукових, притаманнi i спекулятивнi елементи.

Як окрема галузь знання соцiологiя з'являiться лише на початку XIX столiття. РЗi становлення пов'язано з iменем французького дослiдника О.Конта, який висунув iдею позитивного методу в дослiдженнi суспiльного життя. Суть даного методу зводилася вченим до спостереження фактiв i процесiв суспiльного буття, iх опису та систематизацii, а тому поняття "соцiологii" ототожнювалось iз суспiльствознавством.

Конт розглядав суспiльство як функцiональну систему, основними пiдставами виникнення якоi став розподiл працi мiж iндивiдами, що спонукав iх до взаiмодii та сприяв формуванню певних типiв соцiальних вiдносин: економiчних, полiтичних, моральних тощо. Французький соцiолог видiляв два типи соцiальноi взаiмодii тАФ сiмейну асоцiацiю i полiтичне суспiльство, якi вiдрiзняються характером зв'язку мiж людьми. Перша система, згiдно з твердженням вченого, базуiться на. почуттях солiдарностi та злагоди, друга тАФ на рiзко вираженому розподiлi працi. Таким чином, у процесi взаiмодii iндивiдiв утворюються соцiальнi структури рiзних рiвнiв i з рiзними цiлями, якi об'iднують рiзну кiлькiсть людей.

Основою формування взаiмодii, вважав О.Конт, слугують прiоритетнi iнтереси, якi для суб'iктiв взаiмодiй i найбiльш значнi. Вступаючи в такi об'iднання, люди беруть на себе вiдповiднi обов'язки перед групою чи суспiльством, характер яких виявляiться в iх рольовiй поведiнцi. Роль робить людину субтАЩiктом вiдносин рiзного рiвня i рiзних структур. Вивчаючи рольову поведiнку iндивiдiв, ми маiмо можливiсть виявити характер взаiмодii мiж людьми в певнй соцiальнiй системi та тип соцiальноi структури, який створюiться на цiй осиовi. Таким чином, соцiальний свiт людей вiддзеркалюiться в духовнiй культурi суспiльства, груп, окремих людей i i результатом людських взаiмодiй.

Учення дослiдника про суспiльство подiлялося на двi частини: соцiальну статику (описуi закони iснування) i соцiальну динамiку (описуi закони i етапи видозмiн суспiльства). Варто зауважити, що позитивiстична соцiологiя Конта розглядала суспiльство по аналогii з природою, використовуючи методи природничих наук.

У кiнцi XIX ст. вiдбуваються суттiвi змiни у розвитку соцiологiчноi теорii, якi обумовленi кризою натуралiстичноi соцiологii та переходом до розробки, методiв "розумiючоi соцiологii", проблем соцiальноi дii та взаiмодii.

Проблематика загальноi соцiологiчноi теорii поiднуiться в цей час з проблематикою емпiричноi соцiологii. Своi вiдображення дана тенденцiя знайшла в науковому доробку Е.Дюр-кгейма та М-Вебера.

Так, француз Емiль Дюркгейм звузив розумiння предмету соцiологii до вивчення соцiальних сторiн суспiльного розвитку. У працi "Правила соцiологiчного методу" (1885 р) вiн визначаi соцiологiю як науку про соцiальнi факти, якi iснують поза iндивiдом, розмежовуючи при цьому поняття iндивiдуального i колективного (соцiального).

Нiмецький дослiдник М.Вебер, заклавши фундамент сучасноi соцiологii, рiзко виступив як проти спроб розумiти поняття соцiальних наук як прямих i безпосереднiх копiй обтАЩiктивноi реальностi, так i проти спроб ототожнення понять i методiв гуманiтарного пiзнання з поняттями та методами точних наук. Вебер вважав, що категорii соцiальних наук тАФ це чистi мисленнiвi конструкцii, iдеальнi типи, за допомогою яких дослiдник визначаi напрямки аналiзу матерiалу, узагальнюi емпiричнi факти. РЗх змiст значною "мiрою обумовлюiться загальною спрямованiстю конкретно-iсторичних цiнностей епохи. Тому, згiдно з висновками Вебера, наукове дослiдження маi базуватися на принципах "свободи вiд оцiночних суджень" та "вiднесення до цiнностей".

Пiд об'iктом соцiологii у Вебера виступаi соцiальна дiя, а сама соцiологiя трактуiться як наука, що прагне зрозумiти соцiальну дiю, пояснити процес ii становлення та механiзми впливу. Пiд поняттям "соцiальна дiя" вчений розумii таку дiю, яка за своiм змiстом орiiнтована на поведiнку iнших людей. Згiдно з соцiологом, iснують наступнi типи соцiальноi дii; традицiйна, афективна, цiннiсно-рацiональна i цiлеспрямована.

Доробку Вебера належить також розробка i галузевих напрямкiв соцiологii: полiтичноi соцiологii, соцiологii релiгii, соцiологii мiста, працi, бюрократii.

Таким чином, на рубежi ХРЖХ-ХХ ст. вiдбуваiться перехiд вiд розумiння соцiологii як науки тотожноi суспiльствознавству, до науки, пов'язаноi з вивченням соцiальних явищ та соцiальних вiдносин суспiльного життя. Вiдбуваiться вивiльнення соцiальноi теорii вiд понятiйного апарату фiзичних i бiологiчних наук. Соцiальнi процеси i явища все частiше описуються в соцiологiчних термiнах: взаiмодiя, спiльнiсть, соцiальна група, соцiальний факт тощо.

Новий i вищий рiвень розвитку соцiологii пов'язують з розвитком соцiологii в США, iз становленням школи наукового менеджменту (В.Тейлор), школи" людських вiдносин" (Е.Ме-йо) та "емпiричноi школи" (Д.Девiс). Основна увага даних напрямкiв у розвитку соцiологiчноi теорii була зосереджена на проблемах модернiзованого суспiльства. Це сприяло подальшому розвитку галузевоi соцiологii, розробцi та вдосконаленню методiв конкретно-соцiологiчних дослiджень, а отже, збагаченню системи не тiльки спецiального, але й загального соцiологiчного знання.

Напрямки розвитку соцiального знання, якi були закладенi в перiод 20-70 рр.XX ст. у США, стали фундаментом формування сучасних теоретичних напрямкiв у соцiологii. Це школа прагматизму i полiтичного реалiзму, структурно-функцiонального аналiзу систем суспiльних явищ, який у свою чергу i методологiчною основою школи соцiальних систем, емпiричноi школи соцiологii тощо. Всi вони мали проблемно-прикладну орiiнтацiю i були спрямованi на вирiшення конкретних соцiальних проблем. Головним досягненням американськоi соцiологii став розвиток теорiй середнього рiвня в таких галузях, як: теорiя органiзацii, соцiальна структура, малi групи, колективна поведiнка, соцiологiя сiм'i, працi, професiй. До класики соцiологii ввiйшли працi Г.Мюрдаля про расовi вiдносини (40-i роки), якi сприяли розгортанню прикладних дослiджень у цiй галузi. Все це даi пiдстави стверджувати, що у 20-70 рр. XX ст. визначення предмету соцiологii змiнювалося в мiру змiн практичного iнтересу та органiзацii самоi науки. Тому, як правило, у трактуваннi предмету пiзнання соцiологii як ключове видiляли те чи iнше соцiальне явище чи процес.

На сьогоднiшнiй день змiнюiться розумiння предмета соцiологii вiд предметноi направленостi на прикладнi соцiальнi проблеми до загальносоцiологiчних. Так, американський соцiолог сучасностi Н.Смелзер трактуi соцiологiю як наукове дослiдження суспiльства i соцiальних вiдносин, науку, яка опираiться на факти реального свiту i намагаiться наслiдувати iх, використовуючи наукове пояснення.

Захiдна соцiологiя у визначеннi предмета соцiологii основний наголос ставить на предметно-прикладний аспект. Тому при визначеннi предмета соцiального пiзнання видiляють як ключове те чи iнше соцiальне явище чи процес. До таких належать: групова взаiмодiя, соцiальнi вiдносини, соцiальнi органiзацii тощо.

Сучасна пострадянська соцiологiя теж являi собою сукупнiсть рiзноманiтних напрямкiв i шкiл, якi по-рiзному трактують ii предмет, але кожне iз визначень маi своi рацiональне зерно. Так, однi визначають соцiологiю як науку про становлення, розвиток i функцiонування соцiальних спiльностей, соцiальних органiзацiй i соцiальних процесiв як модусiв iх iснування (РЖ.Ядов). РЖншi тАФ як науку про закони розвитку i функцiонування соцiальних спiльностей i соцiальних процесiв, про соцiальнi вiдносини як механiзм взаiмозв'язку та взаiмодii мiж суспiльством i людьми, мiж спiльностями, мiж спiльностями та особистiстю (соцiологiчний словник).

Кожне iз вище поданих визначень пiдтверджуi тезу про те, що соцiологiя тАФ наука багаторiвнева i являi собою iднiсть абстрактних i конкретних форм, макро- i мiкротеоретичних пiдходiв. Макросоцiологiчний пiдхiд пов'язаний iз вивченням суспiльства як цiлiсного суспiльного органiзму, а мiкросоцiологiчний тАФ iз аналiзом соцiальних процесiв в окремих сферах суспiльного життя. Згiдно з першим пiдходом, соцiологiя постаi як наука про цiлiснiсть суспiльного органiзму, про соцiальнi системи. Згiдно з другим - як наука про масовi соцiальнi процеси й масову поведiнку. При цьому слiд наголосити, що домiнантною теорiiю на макросоцiологiчному рiвнi i функцiоналiзм та теорiя конфлiкту, на мiкросоцiологiчному тАФ символiчний iнтеракцiонiзм.

Пiд об'iктом соцiологiчного пiзнання виступаi вся сукупнiсть зв'язкiв та вiдносин, якi називаються соцiальними. Отже поняття "соцiальне" i основною категорiiю соцiологii.

Уперше в iсторii соцiологii поняття "соцiальне" як похiдне вiд суспiльства з'явилось у захiдноiвропейських i американських соцiологiчних школах при аналiзi вузько емпiричних проблем людини i соцiальних груп.

У працях К.Маркса теж розрiзняються поняття "соцiального" i "суспiльного". Перше використовувалося ним при аналiзi вiдносин людей одне до одного, до умов життiдiяльностi. Друге тАФ при аналiзi суспiльних вiдносин на рiвнi суспiльства в цiлому, взаiмодii його сторiн: полiтичноi, економiчноi, iдеологiчноi.

Узагальнюючи вищезазначене, можемо зробити Такi висновки: .

тАФ соцiальне тАФ це властивiсть, яка внутрiшньо притаманна iндивiдам i спiльностям, що формуiться внаслiдок процесiв соцiалiзацii та iнтеграцii людини в суспiльство, в систему суспiльних вiдносин;

тАФтАФ соцiальне вiдображаi змiст i характер взаiмодii мiж iндивiдами, групами, спiльностями як результат виконання людиною певних соцiальних ролей, якi вона бере на себе, стаючи членом суспiльства;

тАФтАФ соцiальне як результат взаiмодii вiдображаiться в культурi, оцiнках, орiiнтацiях, поведiнцi, духовнiй дiяльностi, способi життя тощо.

Таким чином, соцiальне маi iндивiдуальний, груповий, загальносоцiальний рiвнi свого прояву та позаособову форму iснування (духовнi та матерiальнi цiнностi суспiльства, групи,. особистостi, витвори мистецтва тощо), в якiй вiдображена соцiальна iдея людини як духовйого творця.

2.Структура та функцii соцiологiчноi системи знань

Масштабнiсть предметноi областi дослiдження соцiологii обумовила специфiку структури соцiологiчноi системи знань. Структура соцiологiчного знання i не лише сукупнiстю уявлень, наукових понять, висновкiв про специфiку розвитку соцiальних явищ i процесiв. Це перш за все певним чином впорядкована система знань про суспiльство як динамiчну функцiональну систему, що розвиваiться. Тому вона уособлюi взаiмозв'язанi мiж собою уявлення, поняття, погляди, теорii про соцiальнi процеси рiзних рiвнiв.

Соцiологiчнi знання i уявлення формуються в залежностi вiд двох таких основних чинникiв: вiд кола об'iкiв, якi дослiджуються соцiологiiю, вiд глибини наукових узагальнень i висновкiв, якi робляться в рамках соцiологiчних теорiй на базi аналiзу даних при дослiдженнi тих чи iнших соцiальних явищ i процесiв.

Наприклад, залежно вiд кола об'iктiв, якi дослiджуi соцiологiя, видiляють такi елементи структури соцiологiчного знання:

тАФ знання про суспiльство як цiлiсний соцiальний органiзм, тобто знання про систему суспiльних вiдносин, iх змiст i механiзм взаiмодii;

тАФ уявлення про функцiонування i розвиток окремих сфер суспiльного життя;

тАФ знання про соцiальний склад населення краiни i соцiальну структуру суспiльства;

тАФ уявлення, погляди, теорii, якi розкривають положення рiзноманiтних соцiальних груп суспiльства в системi полiтичних вiдносин;

тАФ науковi уявлення i висновки соцiологiв про дiючi в суспiльствi соцiальнi iнститути (державу, право, церкву, культуру, сiм'ю) тощо.

Залежно вiд масштабностi вiдображених в соцiологiчних поглядах i теорiях соцiальних явищ i глибини iх наукових узагальнень, видiляють такi рiвнi соцiологiчного знання:

тАФ загальносоцiологiчнi теорii;

тАФ спецiальносоцiологiчнi теорii;

тАФ конкретнi соцiологiчнi дослiдження.

На рiвнi, загальносоцiологiчних теорiй соцiальнi явища розглядаються з точки зору iх мiсця i ролi в суспiльствi. Спецiальнi соцiологiчнi теорii спрямованi на вирiшеня практичних проблем сьогодення i недалекого майбутнього та розкривають специфiку функцiонування окремих сфер суспiльного життя, соцiальних груп i соцiальних iнститутiв.

Конкретнi соцiологiчнi дослiдження i джерелом одержання iнформацii про соцiальну дiйснiсть на основi збору фактiв i матерiалiв у процесi спостереження, експериментiв тощо.

Необхiдно вiдзначити, що цi рiвнi соцiологiчного знання органiчно взаiмопов'язанi i являють цiлiсну структуру соцiологiчноi системи знань.

Розкриваючи специфiку структури соцiологiчного знання i пiдсумовуючи вищезазначене, необхiдно акцентувати увагу на такому фактi, що соцiологiя вирiшуi проблеми як теоретичного, так i практичного характеру. Отже вiдповiдно до завдань, якi ставить перед собою соцiологiя, розрiзняють теоретичну i прикладну соцiологiю.

Теоретична соцiологiя пов'язана з вирiшенням проблем формування знань про соцiальну дiйснiсть; описанням, поясненням i розумiнням процесiв соцiального розвитку; розробкою концептуального апарату соцiологii, методологii i методiв соцiологiчного дослiдження. Прикладна соцiологiя займаiться вивченням проблем пов'язаних iз перетворенням соцiальноi реальностi, аналiзом шляхiв i засобiв цiлеспрямованого впливу на соцiальнi процеси,

Зв'язок соцiологii з життям суспiльства, ii призначення визначаiться тими функцiями, якi вона виконуi. До основних функцiй соцiологii вiдносять: теоретичну, описову, iнформацiйну i прогностичну.

Теоретична функцiя соцiологii проявляiться в поясненнi та збагаченнi iснуючого соцiологiчного знання, розробцi теорiй, концепцiй i категорiй науки на базi дослiджень соцiальноi реальностi.

Описова функцiя тАФ у систематизацii нагромадженого дослiдницького матерiалу у виглядi наукових звiтiв, книг тощо, в яких вiдтворюiться iдеальний тип певного соцiального об'iкта.

РЖнформацiйна функцiя тАФ у постачаннi знань про соцiальнi об'iкти дiйсностi, якi слугують базою для подальшого наукового аналiзу.

Прогностична функцiя - у передбаченнi майбутнiх тенденцiй розвитку як суспiльства в цiлому такi його окремих пiдсистем, що сприяi своiчасному прийняттю заходiв для запобiгання розвитковi негативних суспiльних проявiв.

3. Категорiальний апарат соцiологii, його призначення

соцiологiя кант вебер науковий знання

Щодо понятiйного апарату соцiологii, то аналiз багаточислених пiдручникiв i робiт з соцiологii даi можливiсть, при врахуваннi змiн соцiального життя, видiлити три основних типи понять, якi використовуються в цiй науцi: загальнофiлософськi, загальносоцiологiчнi, конкретно-соцiологiчнi. До першого типу понять вiдносять такi поняття, як: суспiльство, суспiльнi вiдносини, соцiальнi i моральнi норми, культура i культурнi цiнностi, особистiсть, соцiальне середовище тощо. До другого типу понять тАФ соцiальна дiя, соцiальна взаiмодiя, соцiальний контроль, соцiальний iнститут, соцiальний процес. До третього типу понять тАФ думки людей стосовно до кого-небудь, рiвень доходу певних соцiальних груп тощо. Кожне iз зазначених вище понять вiдображаi якостi, характеристики суб'iктiв, явищ та процесiв, якi мають мiсце в соцiальнiй дiйсностi.

Суспiльство - це специфiчна органiзацiя життiдiяльностi людей, певний соцiальний органiзм, система вiдносин, що зв'язуi людей в iдине цiле.

Суспiльнi вiдносини тАФ рiзноманiтнi зв'язки i стосунки, що виникають мiж соцiальними суб'iктами, а також i всерединi них у процесi iх економiчного, соцiального, полiтичного, культурного життя i дiяльностi.

Соцiальнi норми тАФ зразки, стандарти дiяльностi, що склалися iсторично або усталилися як певнi правила поведiнки, виконання яких окремою людиною чи групою людей i необхiдною умовою пiдпорядкування особистоi дiяльностi суспiльним вимогам.

Моральнi норми тАФ одна з найпростiших форм моральноi вимоги, необхiдний елемент моральних вiдносин i моральноi свiдомостi. Дозволяють людинi оцiнювати своi та чужi вчинки, спiввiдносити iх з еталоном, спрямовувати й регулювати вiдносини з iншими людьми.

Культура тАФ сукупнiсть практичних, матерiальних i духовних надбань суспiльства, вироблених людством протягом усiii iсторii, а також сам процес творення та розподiлу матерiальних i духовних цiнностей.

Соцiальна дiя тАФ будь-яка дiя, орiiнтована на мотиви iнших людей. Соцiальною i та дiя, яка усвiдомлена самим суб'iктом, тобто спрямована на чiтку цiль i використовуi засоби, що вiдповiдають метi.

Соцiальна взаiмодiя тАФ двостороннiй процес обмiну дiями мiж двома або бiльшим числом iндивiдiв. Соцiальна взаiмодiя складаiтрься iз окремих соцiальних дiй, включаючи статуси, коло прав i обовтАЩякiв, соцiальнi ролi, соцiальнi вiдносини, символи i значення.

Соцiальний контроль тАФ спосiб саморегулювання певноi спiльностi, який за допомогою прийнятих соцiальних норм забезпечуi упорядковане функцiонування всiх ii компонентiв.

Соцiальний iнститут тАФ це закрiплена у певнiй формi спецiалiзована дiяльнiсть групи людей, що констатуiться у закладах та установах, надiлених вiдповiдними функцiями залежно вiд конкретно-iсторичного типу суспiльноi дiяльностi.

Соцiальний процес тАФ послiдовна змiна станiв суспiльства або його окремих частин, що виступаi як рух у часi ряду соцiальних подiй або явищ певноi спрямованостi.

Основнi поняття

Соцiальне- властивiсть, яка внутрiшньо притаманна особистостi та спiльностям, що формуються внаслiдок процесiв соцiалiзацii та iнтеграцii iндивiда в суспiльство, в систему суспiльних вiдносин;

тАФ вiдображаi змiст i характер взаiмодii мiх суб'iктами як результат виконання людиною певних соцiальних ролей, якi вона бере на себе, коли стаi членом спiльноти;.

тАФ продукт взаiмодii суб'iктiв, який знаходить вiдображення в культурi, оцiнках, способi життя людей;

Соцiологiя тАФ наука про загальнi i специфiчнi соцiальнi закони та закономiрностi розвитку i функцiонування конкретно iсторичних, соцiальних систем, механiзми дii i форми вияву цих законiв та закономiрностей в дiяльностi особистостi, соцiальних груп та соцiальних спiльностей.

Соцiальна реальнiсть тАФ соцiальний свiт, який створюiться в процесi соцiальних взаiмодiй суб'iктiв, результат iх свiдомостi та життiдiяльностi у визначеному територiальному i часовому просторi. Вона фiксуiться i в поведiнцi людей, i в характерi iх цiннiсних орiiнтацiй, i у формах органiзацii життя, i у рольовiй поведiнцi.

Суспiльство тАФ специфiчна органiзацiя життiдiяльностi людей, соцiальний органiзм, система вiдносин, що пов'язуi людей в iдине цiле.

Лiтература

1. Бароноев А.О. О предмете социологии //Социологические исследования.-1991.-№ 5.

2. Ильин В.В. Теоретическое и эмпирическое в социологии: смена парадигм //Социологические исследования.-1996. -№ 1.

3. Кравченко А.Й. Социология. Учебное пособие, -М.: Академия, 1997

4. Социология.тАФ М.;Мысль,1990.

5. Социология: наука об обществе. Учебное пособие /Ред. В.П. Андрущенко, Н.Й. Горлач.-2-е изд.-Х.: Б.И,, 1996.

6. Харчева В. Основи социологии.-М.: Логос, 1997.

7. Щаповал М. Загальна соцiологiя (перевид.) К.,1997.

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii