Лiсова фауна Солотвинського лiсопункту

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Характеристика району дослiджень

Роздiл 2. РЖсторiя дослiджень регiону

Роздiл 3. Методи i способи облiку ссавцiв Бистрицькоi улоговини

Роздiл 4. Таксономiчнi одиницi представникiв регiону

Роздiл 5. Характеристика поширених видiв

5.1 Розпiзнавання ссавцiв

Роздiл 6. Екологiя поширених видiв

6.1 Народно-господарське значення

6.2 Охорона диких тварин

6.3 Збереження та вiдтворення популяцiй

Польовi дослiдження

Висновки

Лiтература

Вступ

Бiосфера - продуцент усiх харчових продуктiв, якi споживаi людина, вона даi нам iншi предмети широкого вжитку, задовольняi естетичнi потреби. Тваринний свiт i компонентом бiосфери, яка виникла внаслiдок тривалого еволюцiйного розвитку. Ось чому всебiчне i глибоке вивчення, рацiональне використання та охорона тваринного свiту або фауни, було, i буде проблемою, яка постiйно цiкавитиме суспiльство, незалежно вiд рiвня наукових знань та ступеня технiчного прогресу.

У доiсторичний час, на зорi становлення людського суспiльства, життя людей перебувало у безпосереднiй залежностi вiд рибальства та полювання на диких тварин. Отже, процес здобування диких тварин був одним з перших i основних у трудовiй дiяльностi первiсноi людини. З одного боку, полювання забезпечувало наших далеких предкiв м'ясною iжею, а з другого - впливало на прогресивний розвиток розумовоi дiяльностi, бо для здобування i обробки риб, птахiв, звiрiв необхiднi були засоби працi - примiтивна мисливська зброя та знаряддя. Без рибальства та полювання нашi предки не могли iснувати.

Використання природних ресурсiв фауни хребетних i для нас дуже важливим. Щороку в нашiй краiнi йде здобування мисливсько-промислових птахiв, заготiвля хутра, м'яса копитних, зайцiв. Прибутки вiд звiроводства величезнi, i досягають десятки мiльйонiв гривень щороку. Досить зазначити, що на мiжнародних аукцiонах хутро соболя клiткового розведення коштуi до 550 доларiв. Але не тiльки цим оцiнюiться значення диких наземних хребетних. Земноводнi, плазуни, птахи, звiрi беруть активну участь у колообiгу органiчних речовин у бiосферi. Вони впливають на формування рослинностi, сприяють ТСрунтоутворенню, збагачують грунти органiчними речовинами, вступають як могутнiй фактор бiологiчноi боротьби з шкiдливими комахами та iншими безхребетними, вихiдними формами для виведення свiйських тварин, селекцii нових та полiпшення iснуючих порiд свiйських птахiв та ссавцiв. Отже значення фауни хребетних величезне, i природнi ресурси тваринноi сировини слiд використовувати економно, дбаючи про охорону та вiдтворення найбiльш цiнних видiв тварин.Актуальнiсть дослiдження полягаi в тому, що лiсова фауна Солотвинського лiсопункту ще вивчена не достатньо. Використовуючи лiтературнi джерела, опитування лiсникiв, i власнi спостереження основним нашим завданням було доповнити iснуючi вiдомостi, скласти видовий список дослiджених тварин i описати iх бiологiю.

РОЗДРЖЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛРЖДЖЕНЬ

До Передкарпаття входить РЖвано-Франкiвська улоговина розмiщена у Прикарпатськiй низовинi. Через територiю Бистрицькоi улоговини протiкають двi рiчки Бистриця Солотвинська i Бистриця Надвiрнянська. Бистриця Солотвинська (Золота) протiкаi через Богородчанський район i через Тисменецький район. Один iз витокiв Бистрицi Солотвинськоi попадаi в басейн Днiстра. Довжина рiки 82 кiлометра . Долина рiчки асиметрична маi V-подiбне рiчище. Площа басейну 795 км2. Живлення рiчки дощове, рiчка характерна тим що весною пiд час танення снiгу бувають паводки, деколи рiвень води пiд час паводкiв досягаi такоi величини, що рiка затоплюi хати, якi знаходяться неподалiк вiд рiки, зимою рiка мiсцями замерзаi. В лiтi рiчка переважно мiлii. Бистриця Солотвинська бере початок в Карпатських Горах на горi Сивуля. В селi Пороги Богородчанського району рiка маi вигляд невеликого потiчка з порогами. Берiг рiчки буваi як i розвилистий так i стрiмким там, де рiка протiкаi бiля гiр то берег стрiмкий ще в селi Раковець i в селi ПiдгiртАЭя Богородчанського району. Глибина рiчки 1,5 тАУ1 метр. Нахил рiчки 10-4 м на кiлометр.

Бистриця Надвiрнянська (Чорна ) бере початок в горах неподалiк села Бистриця Надвiрнянського району, вiд села Бистриця походить назва рiчки. Довжина рiчки 94 кiлометри, площа басейну 1582 км2. Долина рiчки асиметрична. Рiчище розгалужене у нижнiй течii, долина досягаi ширини 3 кiлометрiв. Глибина рiчки 1,5-1 метра. Нахил рiчки 10-6 метрiв на кiлометр. Живлення рiчки дощове, вiдбуваються на веснi паводки. Лiтом рiчка мiлii. Бистриця Солотвинська i Бистриця Надвiрнянська протiкають через обласний центр мiста РЖвано-Франкiвськ. Територiя, яка знаходиться мiж рiчками i навколо них, називаiться Бистрицькою улоговиною.

Рельiф. У межах РЖвано-Франкiвщини i територii з рiвнинним i гiрським рельiфом. Рiвнини знаходяться в пiвнiчно-схiднiй частинi областi, займаючи 2/3 ii площi. Решту площi займають гори Карпати. Межа гiр чiтко прослiдковуiться вздовж лiнii Волохiв Долина тАФ Перегiнське тАФ Солотвино тАФ Надвiрна тАФ Яблунiв тАФ Косiв тАФ Кути. Територiя областi в загальному планi знижуiться з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Найменшi абсолютнi висоти (140 м над рiвнем моря) знаходяться на заплавi Днiстра бiля схiдноi межi областi. Рiвнини горбистi, густо порiзанi долинами рiчок, з абсолютними висотами 300-400 м. В окремих мiсцях вони перевищують 400 i навiть 500 м. Найвища точка РЖвано-Франкiвщини знаходиться у горах Карпатах, гора Говерла. Це одночасно i найвища вершина Украiни тАФ гора Говерла (2061). Розмiщена вона у Чорногiрському масивi, де i ще три вершини двотисячнi (Ребрл ~ 2001 м, Пiп РЖван (Чорна Гора) тАФ 2022 м i Бребенескул тАФ 2037 м). Бiльша частина гiр маi висоти 1000-1500 м над рiвнем моря.

Кориснi копалини передкарпаття. Оскiльки вся територiя областi вкрита потужною товщею осадових порiд, то майже всi кориснi копалини в ii межах осадового походження. Найбiльше родовище корисних копалин знаходиться у межах Передкарпатського крайового прогину i передгiртАЩiв Скибовоi зони, якi тривалий час були областю нагромадження плити, а в антиклiнальних складчастих зон Карпат виявленi лише окремi рудоноснi товщi. Бiльшiсть родовищ осадових корисних копалин Передкарпаття органiчного i хiмiчного походження. До перших належить нафта i природний газ, горючi сланцi й озокерит, буре вугiлля. Родовища нафти розмiщенi вздовж пiвденно-захiдного краю внутрiшньоi зони Передкарпатського крайового прогину на глибинах до 2500-2700 м. Концентруiться вона у склепiннях нахилених або навiть перекинутих складок. Найбiльшi ii поклади в Долинському i Биткiвському нафтоносних районах. Крiм нафти, там i значнi запаси попутного газу. Чисто газовi родовища зосередженi переважно у Зовнiшнiй зонi прогину. Найбiльшi iз них тАФ Бабчинське, Кадобнянське, Богородчанське, Косiвське. Сконцентрований газ у пористих пiсковиках неогену i мезозою. Поклади озокериту теж тiсно пов'язанi з нафтою, оскiльки утворюiться вiн при просочуваннi збагаченоi парафiном нафти у гiрськi породи, що залягають нижче. Там вона поступово охолоджуiться i втрачаi леткi компоненти. Озокерит i у Дзвиняцькому та Старунському родовищах. Буре вугiлля залягаi на глибинi вiд 10 до 100 м серед пiщаноглинистих порiд неогену. Найбiльше родовище Ковалiвське (Коломийський район). Горючi сланцi, зосередженi серед порiд, збагачених на органiчну речовину, залягають подекуди у Скибоних Карпатах. Значнi поклади цих сланцiв i у Делятинському родовищi.

На Передкарпаттi i осадовi кориснi копалини i хiмiчного походження тАФ калiйнi та кухоннi солi. Нагромаджувалися вони у лагунах, якi залишалися пiсля вiдступу морських басейнiв, у кiнцi палеогену тАФ на початку неогену. Найбiльше значення мають поклади калiйноi солi, якi залягають у зiмкнутих в складки горизонтах на глибинi 280-400 м. Родовище називають Калусько-Голинським. У межах Передкарпаття i i кухоннi солi. Розчини ii (ропа) поширенi у земних надрах бiля Долини i Болехова.

Роздiл 2. РЖСТОРРЖЯ ДОСЛРЖДЖЕННЯ ХРЕБЕТНИХ

Вiдомостi про тварин, що водились на заходi Украiни, знаходимо в давнiх лiтописах XтАФXI столiть. У них згадуiться про те, що великi княжi полювання в першiй половинi другого тисячолiття набули масового характеру. Пiд час таких ВлловiвВ» знищували величезну кiлькiсть тварин. Збереглися записи про одне з таких полювань на зубрiв у 1154 р., проведене галицьким князем Ярославом Осмомислом на честь вiзантiйського гостя Андронiка Комена. Сотнi зубрiв та iнших крупних звiрiв гинули пiд час таких полювань. Однак мiсцева фауна протягом довгого часу залишалась досить багатою та рiзноманiтною. В серединi XII ст. стада оленiв постiйно траплялися у лiсостепових дiлянках Прикарпаття, але внаслiдок безперервного переслiдування вони поступово вiдступали у найвiддаленiшi гiрськi райони Карпат. У волинсько-галицьких лiтописах (XIII ст.) i повiдомлення про ВлловиВ» на бобрiв, кабанiв, оленiв, турiв, зубрiв, рисей, лисиць, ведмедiв та iнших ссавцiв, що заселяють широкi простори мiж пiвнiчними вiдрогами Карпат i верхiв'ям р. Прип'ятi. Недоступнiсть Карпат i пущ Волинського Полiсся була однiiю з тих умов, завдяки яким фауна цiнних птахiв i звiрiв у цих мiсцях протягом столiть зберiгала свою високу чисельнiсть, поширюючись на сумiжнi угiддя.

Першi фрагментарнi, але досить обгрунтованi зведення про тваринний свiт територii, розташованоi мiж Тисою на пiвднi i Захiдним Бугом на пiвнiчному заходi, знаходимо в мемуарах Сiгiзмунда фон Герберштейна ВлRerum Moscavitiarum commentariiВ», що вiдносяться до XVI ст.

РЖз промислових звiрiв (зубр, тур та iн.). У ВлДжерелах до iсторii Украiни-РусiВ» знаходимо цiкавi вiдомостi про бобрiв: ВлТам, на рiках, що в Рогатинському староствi i великi, часом ловлять бобрiв, особливо на рiчцi Липi, яких в минулому роцi з Болшова селянин на iм'я Федiр ДеревтАЩянка зловив вiсiм, кожний вартiстю два золотi..В» або Вл.у Холмському староствi на р. Бузi бобри часом трапляютьсяВ».

У природничо-географiчних атласах М. Кромера (1555), Д. Кантемира (1716), Г. Рачинського (1721), Г. Пуша (1837), К. Ханака (1848) певне мiсце вiдведено тваринному свiтовi дослiджуваноi територii. Проте цi автори спецiально не вивчали тi чи iншi види або групи тварин, а, висвiтлюючи iсторичнi та географiчнi проблеми, вивчаючи природу краю в цiлому, якоюсь мiрою торкалися питань, повтАЩязаних з фауною.

У кiнцi XVIII ст.- першiй половинi XIX ст. разом iз загальним вивченням природи розпочались спецiальнi фаунiстичнi дослiдження описово- систематичного характеру. До найбiльш типових робiт цього перiоду належить п'ятитомне видання Я. Гроссингера, в якому i опис фауни, зокрема савцiв Паннонськоi низовини. Г. Толлар, Е. Бiльц наводять фрагментарнi вiдомостi про деяких представникiв терiофауни Буковини, а Я. Брiнкен, К. Глогер та iншi повiдомляють про хребетних, поширених на землях, розташованих на пiвнiч вiд Карпат.

Для XIX ст, i початку XX ст. (до 1919 р.) характернi також описовi роботи. Головна увага придiлялась систематицi та зовнiшньо-морфологiчнiй дiагностицi окремих видiв, i працi багатьох зоологiв-хребетникiв (Г. Кюль, Л. Анджейовський, Е. Ейхвальд, О. Нордман, Я. Блазiус, С. Завадський, С. Плятер, С. Петруський, Г. Бельке, М. Новицький, Е. Шребер, К. Кардош, В. Дзедушицький, В. Тачановський, Я. Буланжер, РЖ. Бедряга, Л. Мегелi, П. Матчi, К. Кiрiцеску, РЖ. Антип та iн.) досить повно характеризують стан дослiдження вiдповiдноi фауни цього регiону.

З хребетних Прикарпаття зоологи особливу увагу звертали на птахiв та савцiв, менше - на iншi групи. Слiд вiдмiтити публiкацii Я. Соколовського, Я. Доманевського, Б. Незабитовського тАФ автора численних праць. Л. Сагана, Я. Фудаковського, К. Мiчинського, О. Дунайського, 3. Годiна, Я. Бангера, Р. Кунце i Я. Носкевича та iнших герпетологiв, орнiтологiв та терiологiв.

Пiсля возз'iднання Захiдноi Украiни (1939), Пiвнiчноi Буковини (1940) та Закарпатськоi Украiни (1945) з УРСР почалось всебiчне i комплексне дослiдження тваринного свiту цiii територii. Особливого значення набуло пiзнання природних, зокрема тваринних, ресурсiв краю. Радянськi спецiалiсти-зоологи дослiдили всi класи хребетних, опублiкували багато наукових статей i кiлька узагальнюючих монографiй. Волинського Полiсся дослiджена в працях РЖ. Т. Сокура, К. Л. Татаринова, М.П.Рудишина. Найбiльш повнi зведення про представникiв цього класу хребетних, що заселяють захiд УРСР в наш час, наведенi в книзi ВлЗвiрi захiдних областей УкраiниВ» (1950)1.

Отже, пiсля возз'iднання захiдноукраiнських земель з Украiнською РСР вилiчення фауни хребетних порiвняно з попереднiми перiодами зробило великий крок вперед. Докорiнно змiнились самi зоологiчнi дослiдження, якi тепер ведуться на рiвнi найновiших досягнень - популяцiйноi екологii, бiоценологii з врахуванням народно-господарського значення фонових видiв.

Роздiл 3. МЕТОДИ РЖ СПОСОБИ ОБЛРЖКУ САВЦРЖВ РЕГРЖОНУ

РД декiлька методiв облiку диких тварин, iх застосовують залежно вiд типу (лiсу, болота, води, поля) та площi угiдь, вiд того, якi тварини облiковуються, вiд iнтенсивностi ведення мисливського господарства, тобто в лiсомисливських i приписних господарствах, державних заповiдниках тощо. Вiдповiдно проводять таксацiю з лiтакiв i вертольотiв, маршрутами зимою по звiриних слiдах, методом опитування мiсцевого населення та лiсовоi охорони i складення вiдповiдних анкет, нагоном тварин по всiй площi або тiльки по пробних дiлянках, на зимових скупченнях, лiчать бiля солонцiв та на кормових площадках, на риковинських чи токовищах, вiзуально по фекальних купках та iншими способами.

Звичайно проводять облiк на початку зими по першому снiгу, коли появляться виводки, з початку весни на токовищах, у шлюбний перiод i в час прильоту та осiннiх перельотiв. Весняний облiк пiдсумовуi успiшнiсть зимiвлi тварин, чисельнiсть маточного поголiв'я, яке буде брати участь у розмноженнi, а осiннiй тАФ знову ж даi нам певну уяву про хiд розмноження.

Для облiку чисельностi дичини рекомендуються такi методи.

1. Опитувально-анкетний метод. При встановленнi чисельностi тварин беруться за пiдставу матерiали опиту працiвникiв лiсовоi охорони, тобто лiсникiв, технiкiв, ловецьких стражникiв. Вони зобов'язанi вести спостереження за фауною протягом всього року. Для цього у своiй записнiй книжцi вiдмiчають всi випадки зустрiчi з тваринами в обходi чи в урочищi-ревiрi. Реiструють не тiльки вiзуально тварин, але й iншi ознаки перебування рiдкiсних звiрiв. Наприклад: крiм дати, часу i мiсця зустрiчi вiдмiчаiться тАФ олень ВлдесяткаВ» бiля солонця, ведмiдь з ведмежатком, сiмтАЩя рисi тАФ 4 екз., жертва тАФ рештки трапези двох вовкiв, знищений ведмедем мурашник, величина слiдiв тварин, давнiсть експерементiв тощо.

Вiд часу до часу лiсничий, його помiчник або мисливствознавець опитуi лiсову охорону, ловецьких сторожiв (iгерiв), переглядаi iх записи, а лiсники мiж собою, в день зборiв у лiсництвi, дiляться своiми спостереженнями. При цьому встановлюють рух тварин, виявляють стадii. При такому методi виявлення чисельностi звiрiв удаiться уникнути помилок в бiк перебiльшення чисельностi тварин, звичайно тих, що кочують на значнiй територii i про яких повiдомляi кiлька спостерiгачiв. Цей метод облiку даi задовiльнi вiдомостi у тому випадку, коли загальна чисельнiсть тварин не значна, а спостереження ведуться акуратно. Якщо в обходi бiльше десяти звiрiв одного виду, такий метод облiку не можна застосовувати. Найкраще провести опитовий облiк чисельностi тварин перед випаданням снiгу.

2. Облiк нагоном. Вiн зводиться до того, що заздалегiдь визначають пробнi площi. Причому так iх розташовують, щоб характеризували всi типи лiсових мисливських, угiдь i щоб звiрi, вигнанi з однiii проби, не перейшли в другу. Таких пробних площ закладаiться 20-30% вiд загальноi площi угiдь. Розмiр пробноi площi тАФ близько 30 га, i в залежностi вiд густоти насаджень, величини i контурiв та клiматичних умов. Нагоничiв розставляють на вiдстанi 25-50 метрiв.

До початку облiку обходять облiковану площу i на границях затирають всi слiди на снiгу. Нагоничi, вигукуючи, йдуть рiвною лiнiiю, так, щоб бачити один одного, лiсом вздовж вiдкритих мiсць. Не рекомендуiться наганяти звiрину в напрямi вiдкритих площ, на якi вона рiдко виходить. Нагони в горах проводяться знизу вверх або поперек схилу. В гiрськiй мiсцевостi сполохана звiрина маi тенденцiю iти вверх або поперек схилу.

На пiдставi вихiдних слiдiв проводиться пiдрахунок усiх тварин.

Коли снiг великий, то звiрi часто проходять одним слiдом. В такому випадку одному iз погоничiв необхiдно пройти слiдом аж до того мiсця, де вони розходяться. Однак, дикi свинi можуть пройти одним слiдом кiлометр i бiльше, тому при таких клiматичних умовах даний метод облiку цих тварин не можна рекомендувати. У таких випадках необхiдно перейти на вiзуальний облiк нагоном, тобто додатково розставити на умовнiй лiнii ВлстрiльцiвВ» тАФ облiковцiв, якi фiксували б звiрiв. Тодi площа таких проб менша, не перевищуi 30 га, а кiлькiсть iх бiльша.

В рiвнинних лiсах з квартальною мережою цей метод облiку дуже зручний. У гiрськiй мiсцевостi крiм квартальних лiнiй, якi звичайно проходять по рiчках або хребтах, використовують плаi, дороги, тракторнi волоки, тощо.

Метод облiку нагоном трудомiсткий, особливо в горах, забираi багато часу, вимагаi бiльшоi кiлькостi облiковцiв. Однак, це один iз найбiльш точних методiв облiку не тiльки копитних, але й iнших звiрiв. Його можна застосовувати протягом цiлого року тАФ вiн i арбiтральним, коли звiряють на точнiсть iншi методи.

3. Маршрутно-облоговий облiк по слiдах. Суть методу зводиться до того, що проводять обстеження маршрутами вiдповiдних площ на снiгу, визначаiться кiлькiсть звiрiв за рiзницею мiж числом вхiдних i вихiдних слiдiв.

Перед проведенням облiку повинна бути виконана певна пiдготовча робота. Територiю, на якiй маi проводитися облiк, розбивають вiдповiдними маршрутами на невеликi дiлянки тАФ 25-100 га. Маршрути прокладають водночас по квартальнiй мережi, хребтах, схилах, косогорах, зворах, плаях i дорогах. В результатi отримуiмо схему облiкованоi площi, подiлену маршрутами на окремi дiлянки, якi охоплюють декiлька лiсових кварталiв iз таким розрахунком, щоб облiковець мiг за чотири раннi години пройти дану площу. Схема облiкованоi площi з нанесеними пунктирною лiнiiю маршрутами залишаiться у керiвника облiку.

Намiчаючи територii пiд облiк, беруть до уваги i те, що копитнi та iншi звiрi на зимовий перiод в горах проводять сезонну вертикальну тАЮмiграцiютАЭ: сходять нижче i згуртовуються в стада. Мiграцiя зумовлена тим, що значне снiгове покриття високо в горах не даi iм змоги добувати корм. Також добовий цикл руху в той час звужений. Для оленя критичною i глибина снiгу близько 40 см, а для козулi близько 20 см. Таким чином у горах, при кiнцi зими можна провести облiк майже всiх звiрiв на меншiй площi, нiж восени по першому снiгу.

Кожному облiковцевi вручають планчики площi, яку йому доведеться обстежити. На планчику повиннi бути нанесенi квартальна мережа, дороги, плаi, рiчки та мiсця розташування годiвниць, солонцiв, ремiз тощо. Для точностi облiку це маi важливе значення, зокрема тому, що в мiсцях пiдгодiвлi в багатоснiжний перiод тварини довше затримуються i iх слiдова активнiсть менша.

Дальше, на iнструктажi узгоджують, яким знаком чи шифром позначати, слiди звiрiв, що пересiкли ходову лiнiю. Найзручнiше стрiчками вказувати напрям вхiдних i вихiдних слiдiв, а вид тварин, iх кiлькiсть i вiкову групу позначати числами i буквами. Стать тАФ загальноприйнятими знаками. Така форма позначення застосовуiться не тiльки при цьому методi облiку, але й при всiх iнших.

На iнструктажi чи семiнарi перед облiком необхiдно, використовуючи наочнi порадники, поглибити знання облiковцiв у розпiзнаваннi звiрiв по слiдах, тобто по вiдбитках кiнцiвок на снiгу чи на сирiй землi, по силуетах, фекалiях, способах жирування тощо. Адже облiк повиннi проводити досить квалiфiкованi особи. В умовах держлiсгоспiв в облiку беруть участь лiсова охорона, iгерi, лiсничi та iх помiчники пiд керiвництвом працiвникiв вiддiлу лiсового господарства.

Одержавши розпорядження про початок облiку, облiковцi в переддень облiку на всiх намiчених маршрутах затирають всi слiди тАФ старi i свiжi, i як тiльки розвиднеться, виходять кожен на початок свого маршруту i, рухаючись по ньому, наносять на схемi в мiсцях виявлення, слiди поодиноких тварин та груп i тут же iх затирають. У випадку, коли слiд звiра проходить якийсь вiдрiзок по маршруту, позначаiться лише його початок i кiнець та вхiд i вихiд. Коли на маршрутний хiд виходить слiд табуна, i важко розiбратись, скiльки було тварин тАФ необхiдно пройти по ньому до мiсця, де звiрi розiйшлися.

Пiсля проведення облiку першого дня облiковцi сходяться в домовлене мiсце, уточнюють всi данi, а ранком другого дня знову йдуть тим самим маршрутом по своiх слiдах й занотовують свiжi слiди звiрiв. При необхiдностi така ж сама робота проводиться ще на третiй день облiку, або через деякий час повторюiться ще раз дводенний облiк. Кiлькiсть i напрям слiдiв фiксуiться кожний раз на новому абрисi.

На цьому польовi роботи закiнчуються i можна перейти до камеральноi обробки матерiалiв. На схему територii, охопленоi маршрутами, переносяться з планчикiв данi про кiлькiсть i напрям слiдiв. Данi першого, другого i третього днiв, у залежностi вiд кiлькостi тварин, наносять на окремi схеми або на одну схему рiзними кольорами. В умовах Карпат доцiльно на одну схему наносити рiзними кольорами слiди оленя i серни, на другу тАФ всiх iнших звiрiв. Вiдмiтки слiдiв на абрисах i на схемi повиннi бути зробленi акуратно.

Камеральна обробка облiкових записiв проводиться за такою формою:

У даному випадку беруться до уваги вхiднi i вихiднi слiди тварин дводенного облiку. Наприклад: в урочище ВлДiлВ» увiйшло 4 оленi, вийшло 4. Тобто не залишилось жодноi тварини. Але на другий день облiку з цього урочища вийшло 4 оленi. Таким чином, у перший день не дали слiдiв 4 оленi. Наявнiсть оленiв у цьому урочищi 4 особини. Другий приклад: У квартал 40 увiйшло 6 диких свиней, вийшло 2, залишилось 4 дики. На другий день облiку зареiстровано 6 вихiдних слiдiв, тобто не дали слiдiв 2 дики. Отже, у цьому кварталi береться на облiк 6 дикiв. Графи 6 i 7 заповняються пiсля другого дня облiку, а графи 11, 12 пiсля третього дня. Одержанi таким способом спостереження заносяться в облiковий листок.

Таким чином в облiковий листок заносять iз польових матерiалiв вид, кiлькiсть звiрiв, iх вiк i стать. Необхiдно вiдзначити, при яких клiматичних умовах проводиться облiк, а у тому випадку, коли було проведене мисливське впорядкування, тип i бонiтет угiдь. Тварин, у яких важко визначити вiк (молодий, старий чи стать, вiдмiчають у графi Влвсього видуВ», а в примiтках вiдзначають нетиповi слiди звiрiв.

Форму облiкового листка можна застосувати i при iнших методах облiку тварин, наприклад, при вiзуальному облiку, в примiтках вiдмiчають тварин знесилених, хворих, з недорозвиненими рогами, тих, що пiдлягають селекцii.

В облiковий листок заносять, крiм копитних, данi про слiди ведмедя, рисi, вовка, лисиць, куницi, зайцiв та iнших тварин.

Слiд вiдмiтити, що чим густiша мережа маршрутiв, тобто облiкова площа розбита на меншi дiлянки, тим точнiшi данi про кiлькiсть тварин. Чим бiльшу кiлькiсть днiв пiдряд затрачаiться на облiк, тим бiльш вiрогiднi результати. Коли снiг глибокий тАФ необхiдно зменшити площу дiлянок, а кiлькiсть днiв облiку збiльшити. Для визначення кiлькостi серни, яка менш рухлива в угiддi, нiж олень чи дика свиня, необхiдно або збiльшити облiкових днiв до 3-4, або при дводенному облiку закладати густiшу мережу маршрутiв, облiкова площа кожного з яких не перевищувала б 25 га. Оптимальна глибина снiгу для цього облiку тАФ 10-20 см.

Найбiльш складною частиною роботи i забезпечення проведення ii при оптимальних погодних умовах тАФ тодi, коли снiг не глибокий i не передбачаiться снiгопаду на другий чи третiй день. Для забезпечення цiii вимоги остаточно вирiшують питання про день початку проведення облiку не ранiше, нiж напередоднi. Найкраще проводити його по свiжому слiду тАФ ВлновослiдицiВ» тобто на другий-третiй день пiсля снiгу, у погiднi днi. Не рекомендуiться проводити облiк пiдчас снiгопаду, в дощову погоду, по серединi, тобто по зледенiлiй поверхнi снiгу, що часто буваi в горах на вiдкритих схилах.

При облiку оленя i дикоi свинi, на площах окремих дiлянок, обведених маршрутом, в 100 га i при дводенному облiку (третiй iз затиркою) точнiсть коливаiться в межах В±20%. Продуктивнiсть працi при такiй же площi в умовах рiвнини даi досить високий показник 400-500 га на одну людину. Цей метод облiку широко застосовуiться в державних i приписних господарствах, добрi результати даi в лiсах з низькою щiльнiстю копитних. Слiд вимiтити, що надто густа мережа маршрутiв тривожить тварин.

4. Облiк на мiсцях зимових скупчень. Методика робiт по облiку не складна. Проводять його наприкiнцi зими, коли снiг глибокий, в ясну сонячну погоду, протягом двох днiв пiдряд. Облiковець вибираi такий маршрут, щоб протягом певного часу мiг пройти i за допомогою бiнокля проглянути схили, на яких скупчуються тварини. В той час оленi, в меншiй мiрi козулi, шукають поживи на зрубах. Побачивши тварин, облiковець пiдраховуi iх та рiвночасно визначаi вiк i стать. Якщо на лiсосiцi можна запримiтити багато слiдiв, але тварини вiдсутнi, тодi необхiдно в наступнi днi i в рiзнi години дня, вiдвiдати цi мiсця. При фiксацii результатiв вiдмiчаiться мiсце, день та годину виявлення тварини.

Такий облiк можна застосовувати в горах i при уважному обстеженнi схилiв даi задовiльнi результати.

5. Облiк на мiсцях пiдгодiвлi. В угiддях, де налагоджена регулярна пiдгодiвля копитних, можна проводити облiк на мiсцях пiдгодiвлi. Протягом зими до мiсць пiдгодiвлi звiрi пiдходять поступово i таким чином бiля площадок наприкiнцi зими звичайно концентруiться найбiльше число тварин. В цей час доцiльно провести 2-3 чергування i встановити число тварин, побачених бiля кормiв. Для облiку, бiля кожноi пiдгодiвельноi площадки встановлюють добре замасковану вишку або бункер iз закритою кабiною, в якiй можна було б провести кiлька цiлодобових чергувань.

При облiку вiдмiчають кiлькiсть, вид, стать, вiк тварин i дату та час облiку.

6. Облiк по вiдноснiй частотi зустрiчей. Серну важче облiкувати нiж оленя, тому цей спосiб облiку можна застосовувати для неi в огузi Карпат, де зустрiчаiться олень. Побудований вiн на тому принципi, що ймовiрнiсть спостереження цих тварин в природi дуже близька до фактичноi iх кiлькостi. Якщо в угiддях протягом року бачили 100 разiв оленя i 50 разiв серну, то можна вважати, що кiлькiсть цих тварин на данiй площi наполовину менша, нiж оленя. В той же час: кiлькiсть оленiв,звичайно, можна легше пiдрахувати одним iз методiв, найбiльш придатних для даноi територii.

Таким чином, якщо зiбрати у лiсникiв i ловецьких стражникiв вiдомостi про кiлькiсть випадкiв тiльки прямих i вiзуальних зустрiчей iз цими тваринами, можна зробити висновок про кiлькiсть серни в даному угiддi.

Такi спостереження проводяться в багатьох заповiдниках та мисливських господарствах i дають вiдомостi не лише про вiдносну кiлькiсть звiрiв, але й про статеву та вiкову структуру.

7. Облiк на пiдставi бiологiчноi зйомки. Цей метод облiку зводиться до того, що на маршрутах, рiвномiрно розташований на територii облiку, вiдмiчаються всi слiди добовоi давностi, а пильнiсть окремих звiрiв визначаiться за допомогою спецiальних коефiцiiнтiв, розрахованих згiдно формули. Цей метод для гiр не маi практичного значення. Вимагаi значних площ рiвнинних лiсiв.

Крiм цих основних методiв облiку i таксацii ловецькоi фауни, якi слiд застосовувати в лiсах Прикарпаття, i ще специфiчнi, iндивiдуальнi, якi стосуються окремих видiв тварин. До них вiдноситься облiк оленя на риковиську, глухарiв i тетерукiв на токовищах, слукви на тягах, лiчення борсучих i лисячих нiр, виявлення iндив

Вместе с этим смотрят:

Бiологiчне рiзноманiття людських рас

Бiологiя лева

Биологические ритмы человека

Биоморфологические особенности эфиромасличных растений Крыма и перспективы их использования

Биосфера и предельные возможности Земли